Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України

Мета статті – визначення основних концептуальних засад державного регулювання формування трудового потенціалу в контексті інноваційного розвитку країни.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Шило, К.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2012
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59322
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України / К.М. Шило // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 240. — С. 104-108. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59322
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-593222014-04-08T03:01:58Z Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України Шило, К.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Мета статті – визначення основних концептуальних засад державного регулювання формування трудового потенціалу в контексті інноваційного розвитку країни. 2012 Article Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України / К.М. Шило // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 240. — С. 104-108. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59322 346.7: 331.101.264 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Шило, К.М. Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України Культура народов Причерноморья
description	Мета статті – визначення основних концептуальних засад державного регулювання формування трудового потенціалу в контексті інноваційного розвитку країни.
format	Article
author	Шило, К.М.
author_facet	Шило, К.М.
author_sort	Шило, К.М.
title	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України
title_short	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України
title_full	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України
title_fullStr	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України
title_full_unstemmed	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України
title_sort	концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу україни
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2012
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59322
citation_txt	Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України / К.М. Шило // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 240. — С. 104-108. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT šilokm konceptualʹnízasadideržavnogoregulûvannâformuvannâtrudovogopotencíaluukraíni
first_indexed	2025-07-05T10:27:39Z
last_indexed	2025-07-05T10:27:39Z
_version_	1836802385755766784
fulltext	Ячменьова В.М., Долгова Н.С. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОНЯТТЯ АДАПТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАСАДАХ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ 104 Джерела та література: 1. Райзберг Б. А. Сучасний економічний словник / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозівський, Е. Б. Стародубцева. – 5-е вид., перероб. та доп. – М. : ИНФРА-М, 2007. – 495 с. 2. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность организации в условиях кризисна : ученб. / Р. А. Фатхутдинов. – М. : Маркетинг, 2002. – 888 с. 3. Баранівська Х. С. Стійкість підприємства як його властивість / Х. С. Баранівська // Інноваційно- орієнтовані засади максимального використання потенційних можливостей виробництва в умовах інтеграції : матеріали наук.-практ. інтернет-конф. (14-15 жовтня 2010 р.). – Тернопіль : Крок, 2010. – 221 с. 4. Мадих А. А. Моделі і методи управління загальносистемними характеристиками адаптивних виробничо-економічних систем : [Електронний ресурс] : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 08.03.02 – економіко-математичне моделювання / А. А. Мадих. – Донецьк, 2006. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua. 5. Ячменьова В. М. Ідентифікація стійкості діяльності промислових підприємств : монографія / В. М. Ячменьова. – Сімферополь : Доля, 2007. – 384 с. 6. Азоев Г. Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г. Л. Азоев, А. П. Челенков. – М. : ОАО "Тип "НОВОСТИ", 2000. – 256 с. 7. Шевченко Л. С. Конкурентное управление : учеб. пособие / Л. С. Шевченко. – Харьков : Эспада, 2004. – 520 с. 8. Вовчак А. В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація / А. В. Вовчак, Р. В Камишніков // Маркетинг в Україні. – 2005. – № 2. – С. 50-53. 9. Отенко І. П. Управління конкурентними перевагами підприємства / І. П. Отенко, Є. О. Полтавська. – Харків : Вид-во ХНУ, 2005. – 212 с. 10. Оберемчук В. Ф. Стратегія підприємств / В. Ф. Оберемчук. – К. : Вид-во МАУП, 2000. – 128 с. 11. Сетров М. Основы функциональной теории организации / М. Сетров. – Л. : Наука, 1972. – 156 с. 12. Крутов С. В. Прозводство + Психология : [Электронный ресурс] / С. В. Круглов. – Режим доступа : http://psyfactor.org/lib/krutov0.htm Шило К.М. УДК 346.7: 331.101.264 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ Постановка проблеми. Трансформаційні процеси, які відбуваються сьогодні в усіх сферах суспільного життя України, потреби в забезпеченні її сталого розвитку настійно вимагають від українського суспільства і держави принципово нового ставлення до питання формування трудового потенціалу. Це пов'язано передусім із становленням інформаційного суспільства, потребами в інноваційно-інвестиційному розвитку країни, розбудові новітньої економіки, що базується на знаннях, забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими, творчими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою. Оскільки сучасній економіці притаманний швидкий темп розвитку, то необхідно враховувати не лише сучасні можливості трудових ресурсів та резерви їх розвитку, а й майбутні перспективи. Тому доцільно вести мову саме про трудовий потенціал та особливості його формування як фактор ефективності його реалізації. Аналіз основних напрямів досліджень і публікацій. Вагомий внесок щодо питань державного регулювання формування та розвитку трудового потенціалу зробили багато вчених та практиків, зокрема: І. Бажан, І. Бондар, І. Заюков, М. Геєць, А. Колот, О. Левченко, В. Лич, О. Мороз, Н. Ушенко та інші. Мета статті – визначення основних концептуальних засад державного регулювання формування трудового потенціалу в контексті інноваційного розвитку країни. Виклад основного матеріалу. Негативними факторами щодо процесу відтворення й нарощування якісного кадрового потенціалу держави та його розвитку, насамперед є: несприятливі соціально-економічні умови формування трудового потенціалу до досягнення людиною працездатного віку; проблеми соціально- економічної захищеності працівників; недосконалість законодавства в соціально-трудовій сфері, нескоординованість його положень із господарським, міграційним, податковим, фінансово-бюджетним, цивільним законодавством тощо; небезпечне усталення тіньових трудових відносин; значний відплив економічно активного, професійно підготовленого населення за межі України; зруйнованість системи спадковості передачі трудових навичок і досвіду в багатьох галузях суспільного виробництва; неадекватнанинішнім умовам система державного управління у цій сфері та ін. У зв'язку з цим, сучасні методологічні підходи до вирішення зазначених проблем базуються на принципах взаємозв'язку, взаємозумовленості і взаємозалежності економічної моделі розвитку, яка автоматично передбачає необхідність внесення глибоких змін в національну політику щодо формування трудового потенціалу, ринку праці і зайнятості держави та її регіонів. Провідні вчені-економісти схиляються до думки, що ефективна реалізація формування та розвитку трудового потенціалу суспільства Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 105 можлива за умови створення конкурентоспроможної економіки інноваційного типу [1, с. 75], що і стане каталізатором до реалізації інноваційної моделі зайнятості [2]. Поширеним інструментом регулювання зайнятості населення та ринку праці, формування трудового потенціалу стали державні та регіональні програми, які розробляються на різних ієрархічних рівнях управління, оскільки забезпечити національну економіку кваліфікованими кадрами та збалансувати попит і пропозицію робочої сили на ринку праці з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку української економіки можливо лише об'єднати і скоординувати зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та представників освітньої галузі [3, с. 25]. Відповідно до стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки «Шляхом європейської інтеграції» [4, с. 13], зазначений період є визначальним у підготовці організаційних, інституційних, технологічних, матеріально-технічних передумов завершення індустріального типу та поступовий перехід до постіндустріального типу розвитку економіки України. Але, становище таких прогнозованих очікувань було ускладнено світовою економічною кризою, що не обминула й Україну. За таких обставин соціально-економічні показники розвитку держави певною мірою погіршилися. В цих умовах основою стратегії економічного і соціального розвитку має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови економіки України, як високотехнологічної держави, що безпосередньо матиме вплив на реалізацію стратегії випереджального розвитку економіки, яка могла б гарантувати щорічні темпи зростання ВВП на рівні 16-17% та забезпечення на цій основі відчутного підвищення рівня життя населення [5, с. 126]. Світовий досвід засвідчує, що таке зростання є практично реальним, але лише за умови створення розгалуженої інноваційної інфраструктури на основі науково-технологічного оновлення виробництва. Державна політика у сфері людського чинника виробництва стосується в основному розвитку трудоресурсного потенціалу суспільства. Вона забезпечується прийняттям та реалізацією Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження та розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 року №851-р [6]. Однак у ній недостатньо приділяється уваги забезпеченню економіки висококваліфікованими кадрами. Незважаючи на декілька спроб визначити засади державної кадрової політики, в Україні на сучасному етапі відсутній документ концептуального характеру, який би чітко визначив пріоритети держави у формуванні висококваліфікованих кадрів та шляхи їх реалізації, що негативно впливає на підвищення конкурентоспроможності вітчизняної робочої сили. Суттєві причини, які перешкоджають якісному формуванню та розвитку кадрового потенціалу і спонукають до вжиття ефективних заходів щодо покращання ситуації, визначено в Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки, схваленій Указом Президента України від 1 лютого 2012 р. № 45 [7]. Це, зокрема: відсутність ефективної системи моніторингу потреб суспільства і держави у фахівцях із відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки, недосконалість механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців; відсутність збалансованої системи управління професійною орієнтацією молоді, об'єктивних принципів її відбору і навчання, повільні темпи впровадження сучасних технологій професійного розвитку; недостатнє застосування наукових підходів, результатів наукових досліджень при формуванні та реалізації державної кадрової політики. За умов необхідності проведення радикальних заходів, з метою формування інноваційно-орієнтованої економіки ринкового типу адекватною є саме активна модель формування трудового потенціалу, оскільки вона може забезпечити необхідні перетворення та досягнення європейських стандартів. У зв’язку з цим для вирішення даної проблеми в контексті соціально-економічного розвитку, його активна політика має базуватись на наступних засадах [8, с. 242-251]: 1) виборі ефективної стратегії соціально-економічного розвитку зайнятості населення, яка має вирішальний вплив на оптимальне формування та відтворення трудового потенціалу; 2) забезпеченні умов для динамічного і збалансованого розвитку соціальної сфери; 3) впровадженні високих інноваційних технологій виробництва та наданні послуг за випереджаючих темпів розвитку інтелектуального потенціалу; 4) застосуванні комплексного підходу до вирішення завдань формування трудового потенціалу та розвитку ринку праці; 5) організації постійного моніторингу за станом ринків праці, якістю трудового потенціалу та його відповідності потребам суб’єктів господарювання; 6) стимулюванні розвитку сучасних форм і методів підготовки кадрів, забезпеченні сприятливих фінансово- економічних умов для формування їх якісних характеристик; 7) підтримці зайнятості кваліфікованої частини трудового потенціалу для забезпечення зростання ефективності праці; 8) підпорядкуванні системи підготовки та перепідготовки персоналу пріоритетам інноваційної моделі розвитку; 9) поліпшенні охорони праці, зниженні ризику втрати здоров’я працюючих на виробництві та схемі надання соціальних послуг. Наведені вище обставини визначають ту соціальну-економічну обстановку, на фоні якої має впроваджуватись концепція формування та підвищення якості трудового потенціалу в Україні. Дана концепція у відповідності до соціально-економічної політики має бути орієнтована як на виконання поточних завдань, які спрямовані на стабілізацію ситуації в сфері формування трудового потенціалу, так і на виконання стратегічних цілей його подальшого розвитку. Без ефективної моделі державного регулювання процесу формування трудового потенціалу, яка буде забезпечувати формування якісного рівня кадрів для роботи у сфері інноваційної діяльності у відповідності до попиту на ринку кваліфікованої праці неможливо забезпечити інноваційний розвиток національної економіки в цілому (рис. 1). Шило К.М. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ 106 Рис. 1. Концептуальна модель державного регулювання відтворення трудового потенціалу в умовах інноваційного розвитку економіки Джерело: [9, с. 234] На нашу думку головною метою державного регулювання процесу формування трудового потенціалу в умовах інноваційного розвитку економіки має бути саме забезпечення інноваційно-орієнтованої моделі трудового потенціалу у фазі формування, яка дозволить забезпечити розвиток його якісних характеристик у відповідності до потреб ринку кваліфікованої праці за умов інтенсивного інноваційного розвитку економіки. Державне регулювання трудового потенціалу являє собою дуже складний механізм, що охоплює все різноманіття аспектів об'єкта регулювання (демографічний, економічний, соціальний) та весь його відтворюючий цикл - формування, розподіл і використання. При цьому сучасний період економічного розвитку - коли по суті лише формується нова модель системи господарювання на основі тісної взаємодії підприємств різних форм власності, розвитку ринкового сектора економіки - вимагає принципового оновлення самої основи державного регулювання трудового потенціалу (рис. 2). Державне регулювання трудового потенціалу передбачає вирішення наступних основних завдань: забезпечення науково обґрунтованого відтворення населення в цілому по країні, в окремих областях і районах; досягнення раціональної зайнятості населення, тобто створення умов, при яких задовольняється потреба людей в роботі та навчанні; забезпечення галузей і сфер народного господарства робочою силою, кількість і якість якої відповідало б реальним потребам; раціональне та ефективне використання трудового потенціалу та окремих груп населення (молоді, жінок, осіб старшого працездатного віку ). Серед основних концептуальних заходів державного регулювання формування трудового потенціалу такі як: 1) розвиток сфери освіти, забезпечення доступності якісної освіти; 2) розвиток сфер науково- технічної та інноваційної діяльності, а також інтелектуальної діяльності та власності; 3) сфера зайнятості та ринку праці фахівців з вищою освітою; 5) система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; 6) демографічна сфера та сфера соціального і культурного розвитку. Інноваційний розвиток освіти( професійно-технічна, вища, самоосвіта) Ринок кваліфікованої (інноваційної) праці Пропозиція кваліфікованої праці Попит на кваліфіковану працю М ех ан із м д ер ж ав н о го р ег у л ю в ан н я в ід тв о р ен н я тр у д о в о го п о те н ц іа л у о р іє н то в ан и й н а ін н о в ац ій н и й р о зв и то к е к о н о м ік и Б ез п ер ер в н а п р о ф ес ій н а о св іт а Інноваційна модель зайнятості Інноваційний розвиток економіки 1. Розвиток людського потенціалу 2. Підвищення якості життя 3. Соціальна спрямованість економіки 1. Формування та розвиток інтелектуального потенціалу 2. Формування національних інноваційних кластерів 3. Збільшення обсягів випуску високотехнологічної продукції З а х о д и д ер ж а в н о г о р ег у л ю в а н н я і н н о в а ц ій н о го р о зв и т к у е ко н о м ік и Інтеграція науки, виробництва та освіти Пріоритетний розвиток високотехноло- гічних галузей Підвищення інноваційної активності Розвиток інноваційної інфраструктури Розвиток інформаційно- комунікаційних технологій соціальний ефект економічний ефект Розвиток науково- технічної сфери Розвиток якісних характеристик трудових ресурсів Я к іс н е м ед и ч н е о б сл у го в у в ан н я , со ц іа л ьн а аі н ф р ас тр у к ту р а Формування трудового потенціалу Розвиток культурної сфери Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 107 Рис. 2. Концептуальна схема державного регулювання формування трудового потенціалу Джерело: розроблено автором Серед основних напрямів удосконалення державного регулювання процесу формування трудового потенціалу в умовах інноваційного розвитку економіки такі як: 1. Оптимізація мережі навчальних закладів; інноваційний розвиток освіти; посилення інтеграції освіти, науки та виробництва; впровадження сучасних підходів до менеджменту якості освітніх послуг навчальних закладів; підвищення рівня фінансування освіти. 2. Залучення приватного капіталу до фінансування сфери прикладних досліджень; розвиток ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ Теоретико-методологічні засади (понятійний апарат) Концептуальні положення (мета, завдання, принципи та пріоритети щодо формування ТП) Методи (організаційні, економічні, адміністративні, прогнозування та моделювання) Напрями державного регулювання Напрями вдосконалення державного регулювання процесу формування трудового потенціалу Реалізація заходів державної політики щодо процесу формування трудового потенціалу у відповідності до вимог розвитку національної економіки 1 . В и зн ач ен н я п о н я ті й н о го т а к ат ег о р іа л ьн о го а п ар ат у ш л ях о м у то ч н ен н я су тн о ст і та п о н я тт я « тр у д о в и й п о те н ц іа л » , н ай б іл ьш п о в н о у за га л ь н ен о й о го с о ц іа л ьн о - ек о н о м іч н у с у тн іс ть 2 . В д о ск о н ал ен н я к л ас и ф ік ац ії ф ак то р ів ф о р м у в ан н я тр у д о в о го п о те н ц іа л у , я к а си ст ем ат и зо в ан о у та к і гр у п и : д ем о гр аф іч н і, со ц іа л ь н о -е к о н о м іч н і, о р га н із ац ій н і, п о л іт и ч н і та п р ав о в і. 3 . Р о зр о б к а м ет о д и ч н и х п о л о ж ен ь щ о д о в и зн ач ен н я к іл ьк іс н и х і я к іс н и х х ар ак те р и ст и к тр у д о в о го п о те н ц іа л у та й о го н ай б іл ьш в аг о м и х о зн ак . 4 . У д о ск о н ал ен н я м ет о д и ч н и х п ід х о д ів д о к о м п л ек сн о ї о ц ін к и ст ан у тр у д о в о го п о те н ц іа л у У к р аї н и , щ о д о зв о л и ть в и зн ач и ти п р о б л ем и п о гі р ш ен н я в ік о в о ї ст р у к ту р и н ас ел ен н я , м іг р ац ій н и х те н д ен ц ій , ст ан у зд о р о в 'я н ас ел ен н я , я к о ст і п ід го то в к и , п р о ф ес ій н о -к в ал іф ік ац ій н о ї н ез б ал ан со в ан о ст і та за п р о п о н у в ат и ш л я х и їх в и р іш ен н я 5 . В д о ск о н ал ен н я си ст ем н и й п ід х ід щ о д о п р о ц ес у д ер ж ав н о го р ег у л ю в ан н я тр у д о в о го п о те н ц іа л у , як и й в и зн ач ає ф о р м и , ін ст р у м ен ти р ег у л ю в ан н я та о сн о в н і за х о д и ф о р м у в ан н я тр у д о в о го п о те н ц іа л у , щ о сп р и яє у д о ск о н ал ен н ю м ех ан із м у д ер ж ав н о го р ег у л ю в ан н я со ц іа л ь н о -е к о н о м іч н о ї сф ер и н ац іо н ал ьн о ї ек о н о м ік и . 6 . П о си л ен н я м о ти в ац ій н и х за х о д ів щ о д о ф о р м у в ан н я тр у д о в о го п о те н ц іа л у за со б ам и ф ін ан со в о ї, ін в ес ти ц ій н о ю , к р ед и тн о ї та п о д ат к о в о ї п о л іт и к и . Прогнозування, планування процесів розвитку економіки та формування ТП Система законодавчих та інших нормативних актів забезпечення формування ТП. Державні стандарти Моніторинг та оцінювання результатів дії механізму державного регулювання формування ТП Бюджетне фінансування програм розвитку. Інвестицій в освіту та розвиток .Залучення приватних коштів. Організаційні Сціально- економічні Правові Інформаційні Фінансові Діяльність центральних та регіональних органів державної влади, що відповідають за процеси формування ТП Шило К.М. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ 108 інноваційної інфраструктури; створення умов для участі ВНЗ у інноваційних проектах; посилення захисту інтелектуальної власності та розвиток інститутів ринку інтелектуальної власності. 3. Прогнозування ринку праці, орієнтація механізму державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою на потреби ринку праці, стимулювання попиту на кваліфіковану працю, розвиток середнього класу. 4. Формування системи професійних стандартів та національної інфраструктури системи безперервної професійної підготовки кадрів, впровадження механізму формалізації професійного досвіду та неформального навчання. 5. Поліпшення демографічної політики (зниження рівня смертності населення у працездатному віці, зменшення міграції кваліфікованої робочої сили за кордон); підвищення якості та рівня доступності медичних послуг; розвиток культурної сфери тощо. У зв’язку з зазначеним, подальше підвищення конкурентоспроможності національного господарства за рахунок інтенсивних факторів можливе лише за умов кардинальної трансформації державної політики у сфері регулювання процесів інноваційного розвитку як самої національної економіки, так і інтенсивного якісного формування трудового потенціалу як головного носія якісних характеристик людського капіталу суспільства. Це вимагає формування відповідного механізму державного регулювання процесу формування трудового потенціалу в умовах інноваційного розвитку економіки. Висновки та перспективи подальших досліджень. Необхідно вдосконалення організаційного механізму регулювання трудового потенціалу, який складається з державних і недержавних інститутів: міністерств і відомств; місцевого самоврядування; господарських суб'єктів і сфери соціальної інфраструктури. Даний механізм, з одного боку, має бути спрямованим на забезпечення ефективного формування та розвитку трудового потенціалу із застосуванням сучасних інноваційних підходів та забезпечувати формування стійкої мотивації у самих висококваліфікованих фахівців до власного безперервного розвитку. З іншого боку, він має бути орієнтованим на створення середовища для реалізації трудового потенціалу, яке б забезпечувало „розвиваючу” реалізацію та формувало високу інноваційну культуру, а отже, і підвищувало б рівень сприйняття новацій освіченими працівниками. Продовженням роботи має стати розробка заходів щодо реалізації стратегічних пріоритетів формування трудового потенціалу України, яка має конкретизувати державну політику у цій сфері та скоординувати функції державних органів влади щодо впровадження заходів. Джерела та література: 1. Інноваційна стратегія українських реформ : [колективна монографія] / [Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П.]. – К. : Знання, 2002. – 336 с. 2. Кочетков В. В. Социальное государство как антикризисная парадигма в США / В. В. Кочетков // США – Канада. экономика, политика, культура. – 2009. – № 9. – С. 49–59. 3. Гринкевич С. С. Особливості нормативно-правового забезпечення функціонування трудового потенціалу в Україні / С. С. Гринкевич // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 6. – С. 24–30. 4. Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки. Шляхом європейської інтеграції : [авт. кол.] / [А. С. Гальчинський, М. В. Геєць та ін.]. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с. 5. Морозов О.Ф. Ціна думки – інтелектуальний капітал : [монографія] / О. Ф. Морозов. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 352 с 6. Про схвалення Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року / Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2009 року №851-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=851-2009-%f0 7. Про схвалення Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки / Указом Президента України від 01.02.2012 р. № 45 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/45/2012. 8. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України : [в 3 т.] / т. 1: економіка знань – модернізаційний проект України ; [за ред. В. М. Гейця, В. П. Семиноженка, Б. Є. Кваснюка]. – К.: Фенікс, 2007. – 550 с. 9. Левченко О. М. Професіональний потенціал : регуляторні механізми інноваційного розвитку : [монографія] / О. М. Левченко. – Кіровоград : КОД, 2009. – 375 с. http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=851-2009-%F0 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

Концептуальні засади державного регулювання формування трудового потенціалу України

Репозитарії

Схожі ресурси