Пам’яті професора Олега Петриченка
29 вересня 2010 р. на 80-му році життя перестало битися серце Олега Петриченка – відомого українського вченого-геолога, доктора геолого-мінералогічних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу геохімії осадових товщ нафтогазоносних провінцій Інституту геології і геохімії горю...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
2010
|
| Назва видання: | Геологія і геохімія горючих копалин |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59539 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пам’яті професора Олега Петриченка // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 3-4 (152-153). — С. 156-158. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-59539 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-595392014-04-09T03:02:12Z Пам’яті професора Олега Петриченка Втрати науки 29 вересня 2010 р. на 80-му році життя перестало битися серце Олега Петриченка – відомого українського вченого-геолога, доктора геолого-мінералогічних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу геохімії осадових товщ нафтогазоносних провінцій Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України. 2010 Article Пам’яті професора Олега Петриченка // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 3-4 (152-153). — С. 156-158. — укр. 0869-0774 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59539 uk Геологія і геохімія горючих копалин Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Втрати науки Втрати науки |
| spellingShingle |
Втрати науки Втрати науки Пам’яті професора Олега Петриченка Геологія і геохімія горючих копалин |
| description |
29 вересня 2010 р. на 80-му році життя
перестало битися серце Олега Петриченка – відомого українського вченого-геолога, доктора
геолого-мінералогічних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу геохімії осадових товщ нафтогазоносних провінцій
Інституту геології і геохімії горючих копалин
НАН України. |
| format |
Article |
| title |
Пам’яті професора Олега Петриченка |
| title_short |
Пам’яті професора Олега Петриченка |
| title_full |
Пам’яті професора Олега Петриченка |
| title_fullStr |
Пам’яті професора Олега Петриченка |
| title_full_unstemmed |
Пам’яті професора Олега Петриченка |
| title_sort |
пам’яті професора олега петриченка |
| publisher |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Втрати науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59539 |
| citation_txt |
Пам’яті професора Олега Петриченка // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 3-4 (152-153). — С. 156-158. — укр. |
| series |
Геологія і геохімія горючих копалин |
| first_indexed |
2025-07-05T10:44:08Z |
| last_indexed |
2025-07-05T10:44:08Z |
| _version_ |
1836803423266144256 |
| fulltext |
156
Втрати науки
Пам’яті Професора олега Петриченка
29 вересня 2010 р. на 80-му році життя
перестало битися серце Олега Петриченка – ві-
домого українського вченого-геолога, доктора
геолого-мінералогічних наук, професора, про-
відного наукового співробітника відділу геохі-
мії осадових товщ нафтогазоносних провінцій
Інституту геології і геохімії горючих копалин
НАН України.
Народився Олег Йосипович Петриченко
20 листопада 1930 р. у мальовничому краї на
Дніпропетровщині в с. Лобойківка Петриків-
ського району в сім’ї педагогів. 1949 р. закін-
чив середню школу № 75 у Дніпропетровську,
а 1954 року – геолого-географічний факультет
Дніпропетровського державного університету за спеціальністю “Геологія”. Упро-
довж 1954–1959 рр. працював у Південно-Західному Прибайкаллі та Східному Са-
яні геологом, начальником загону в геологорозвідувальних партіях Іркутського
геологічного управління, де в той час проводилися масштабні пошукові та розві-
дувальні роботи на рудні корисні копалини.
Починаючи з 1959 р., уся наукова та науково-організаційна діяльність О. Пет-
риченка пов’язана з Інститутом геології і геохімії горючих копалин НАН України
(до 1963 р. – Інститут геології корисних копалин АН УРСР). У перші роки роботи в
Інституті він займався актуальною проблемою – з’ясуванням особливостей поведін-
ки і форм знаходження певних мікроелементів у процесі евапоритової седимента-
ції. 1967 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Геохимия лития, рубидия и
цезия в процессе галогенеза”. Результати цих досліджень висвітленi в монографії
“Акцессорные литий, рубидий и цезий в соленосных отложениях Украины” (Слив-
ко, Петриченко, 1967).
Місто Львів у ті роки було всесвітньо відомим науковим центром з досліджен-
ня включень у мінералах. Тут працювали відомі вчені М. П. Єрмаков, В. А. Калюж-
ний, які заклали основи нової науки про включення в мінералах – термобарогеохімії.
Олег Йосипович захопився дослідженням включень у мінералах солей, хоча на той
час існувало досить скептичне ставлення щодо придатності цих легкорозчинних мі-
нералів для таких досліджень. Роки копіткої праці над цією піонерською пробле-
мою дали змогу О. Й. Петриченкові отримати надзвичайно важливі результати. Під-
сумки проведених робіт викладені в монографії “Методи дослідження включень у
мінералах галогенних порід” (1973 р.), у якій уперше обґрунтовано придатність мі-
нералів солей для термобарогеохімічних досліджень, описано низку нових, оригі-
нальних методів, розроблених автором саме завдяки таким особливостям мінералів
як легка розчинність та низька твердість. Серед нових методів найвагомішим і най-
результативнішим виявився метод ультрамікрохімічного аналізу розсолів індивіду-
альних включень, мінімальний розмір яких становить близько 40 мкм, тобто типо-
вих флюїдних включень, що трапляються в мінералах солей.
157
Розроблені О. Петриченком методи дослідження включень у мінералах гало-
генних порід привертають увагу багатьох мінералогів і геохіміків. 1982 р. вищезга-
дана методична монографія була перекладена англійською мовою і видана в США.
Таким чином, поступово вчений створив нову наукову школу з проблеми фізико-
хімічних умов формування галогенних відкладів, базою якої став відділ геохімії
осадових товщ нафтогазоносних провінцій, яким він керував з 1984 р. Широко-
масштабне застосування нових методів під час дослідження соленосних відкладів
України принесло вагомі результати. Так, встановлені відмінності в хімічному скла-
ді розсолів включень у седиментаційному галіті залежно від віку солей дали змогу
розшифрувати будову деяких так званих двосольових структур, що виявлені в роз-
різі осадової товщі Дніпровсько-Донецької западини, де соляні діапіри девонського
віку проривають пермські соленосні відклади. Хімічні аналізи розсолів включень у
галіті з відкладів неповних циклів галогенезу змусили “заговорити” ці “німі” товщі:
вдалося визначити хімічний тип материнських розсолів давніх солеродних басейнів,
зокрема неогенових – Карпатського регіону, юрських – Переддобруджі та ін.
Участь О. Петриченка в геологічних експедиціях та широкі зв’язки з науков-
цями близького і далекого зарубіжжя дозволили йому зібрати унікальну колекцію
зразків солей з більшості відомих галогенних формацій світу. Результати деталь-
ного дослідження включень у мінералах цих численних зразків стали основою для
вирішення низки фундаментальних і прикладних проблем, що стосуються законо-
мірностей процесів галогенезу. Ці наукові досягнення лягли в основу докторської
дисертації “Физико-химические условия древнего соленакопления и эпигенез гало-
генных осадков”, яку він захистив 1984 р. в Інституті геології і геофізики АН СРСР
(м. Новосибірськ).
З’ясування вікових змін хімічного складу розсолів морських евапоритових ба-
сейнів протягом фанерозою стало теоретичним підґрунтям для вирішення однієї
з важливих геохімічних проблем. Так, у працях О. Петриченка показано, що хіміч-
ний склад розсолів цих басейнів періодично змінювався від хлоридного (хлор-
кальцієвого) до сульфатного, близького за складом до сучасної океанічної води,
згущеної до відповідної стадії. Учений уперше розкрив і обґрунтував природу за-
кономірного вікового розподілу калійних солей залежно від їхнього хімічного та
мінерального складу. Стало очевидним, що калійні солі сульфатного складу слід
шукати лише серед евапоритів пермського та неогенового періодів, а хлоридного –
серед евапоритів усіх інших періодів фанерозою.
Подальші дослідження О. Петриченка, опубліковані в його наукових працях,
засвідчили, що виявлені закономірності еволюції хімічного складу розсолів морсь-
ких евапоритових басейнів відображають одночасно глобальні зміни умов форму-
вання осадових відкладів у цілому та вікового розподілу пов’язаного з ними комп-
лексу корисних копалин і можуть використовуватися як пошукові критерії на ці
корисні копалини. На цій основі Олег Йосипович обґрунтував модель генетичного
зв’язку родовищ самородної сірки з евапоритами сульфатного типу. Водночас роз-
роблено концепцію парагенезису вуглеводнів і фосфоритів з осадовими відклада-
ми, що формувалися на етапах хлоридного галогенезу.
О. Й. Петриченко у своїх розробках значну увагу приділяв проблемі пост-
седиментаційних змін евапоритів, впливу на них підвищеної температури, тиску,
гідротермальних розчинів. Зокрема, було виявлено високу чутливість мінералів ева-
поритів, у т. ч. мінералів солей, до змін фізико-хімічних умов їхнього знаходжен-
ня та показано можливість реконструкції цих умов за результатами дослідження
включень у мінералах. Аналіз публікацій на цю тему показав, що О. Петриченко
створив новий науковий напрям у галузі знань про евапорити – термобарогеохімію
евапоритів. Можливості використання термобарогеохімічних методів під час роз-
робки проблеми еволюції осадового породоутворення ще далеко не вичерпані.
158
Мікроскопічні дослідження мінералів деколи приводять до несподіваних зна-
хідок. До прикладу, 1997 р. О. Й. Петриченко вперше виявив викопні мікроорганіз-
ми у прозорих кристалах гіпсу з тираського горизонту Передкарпаття. Їхні рештки
добре збереглися, чітко розпізнаються під бінокулярним мікроскопом і нагадують
“законсервованих” у бурштині комах. Значення та інформативність цих оригіналь-
них знахідок ще оцінять палеонтологи та біологи. Зрештою, з позиції палеоекології
наявність їх у гіпсі беззаперечно підтверджує те, що підвищена солоність вод дав-
ніх евапоритових басейнів не перешкоджала інтенсивному розвитку певних орга-
нізмів.
Олег Йосипович постійно дбав про виховання наукових кадрів високої ква-
ліфікації: під його керівництвом виконали та захистили кандидатські і докторські
дисертації десять співробітників Інституту. Значна частина праць О. Петриченка та
його учнів опублікована в провідних закордонних журналах. Творча і плідна спів-
праця єднала його з ученими Польщі, Словаччини, Росії, Іспанії, Франції, Ізраїлю
та США. За сприяння зарубіжних колег багато працівників відділу, очолюваного
О. Петриченком, брали участь у міжнародних конференціях та симпозіумах, а дві
міжнародні конференції з проблем дослідження евапоритів були організовані ним
в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України.
Науковий доробок ученого зафіксований у шести монографіях і понад 200 нау-
кових публікаціях. Щодо науково-організаційної діяльності потрібно зазначити, що
О. Й. Петриченко був заступником головного редактора журналу “Геологія і геохі-
мія горючих копалин”, членом двох Спеціалізованих рад з захисту дисертацій, опо-
нентом численних дисертаційних робіт, рецензентом і відповідальним редактором
низки монографій та збірників наукових праць, неодноразово обирався головою
Державної екзаменаційної комісії геологічного факультету Львівського національ-
ного університету ім. Івана Франка.
Наукова та науково-організаційна робота професора О. Петриченка високо оці-
нена геологічною громадськістю і на державному рівні відзначена медалями та по-
чесними грамотами.
За 50 років активної творчої праці в Інституті Олег Йосипович зробив великий
внесок у світову науку в галузі осадового породоутворення, і особливо, у галузі фі-
зико-хімічних закономірностей формування евапоритів та пов’язаних з ними корис-
них копалин. Нині його учні та послідовники працюють у багатьох країнах світу,
розробляють нові сучасні методи дослідження включень у мінералах та розширя-
ють сфери їхнього застосування.
Пам’ять про цього талановитого вченого, інтелігентну, толерантну, щиросер-
дечну людину назавжди залишиться в серцях усіх, хто мав щастя працювати та
спілкуватися з ним.
Редакційна колегія журналу
“Геологія і геохімія горючих копалин”
Відділ геохімії осадових товщ
нафтогазоносних провінцій
ІГГГК НАН України
|