Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві

Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві

Досліджуєься еволюція права римського домовладики на життя і смерть законних дітей та аксіологічні підстави його скасування на початку християнської доби.

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2012
Main Author: Дячук, Л.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Series:Держава і право
Subjects:
Історія держави і права
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59593
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві / Л.В. Дячук // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 139-144. — Бібліогр.: 27 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-59593
record_format dspace
spelling irk-123456789-595932014-04-10T03:01:27Z Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві Дячук, Л.В. Історія держави і права Досліджуєься еволюція права римського домовладики на життя і смерть законних дітей та аксіологічні підстави його скасування на початку християнської доби. Исследуется эволюция права римского домовладыки на жизнь и смерть законных детей, а также аксиологические основания его отмены в начале христианской эпохи. In the article probed the evolution of the right for the Roman head of the family on life and death of legal children and grounds of axiology of his abolition at the beginning of christian epoch. 2012 Article Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві / Л.В. Дячук // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 139-144. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59593 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія держави і права
Історія держави і права
spellingShingle Історія держави і права
Історія держави і права
Дячук, Л.В.
Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
Держава і право
description Досліджуєься еволюція права римського домовладики на життя і смерть законних дітей та аксіологічні підстави його скасування на початку християнської доби.
format Article
author Дячук, Л.В.
author_facet Дячук, Л.В.
author_sort Дячук, Л.В.
title Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
title_short Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
title_full Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
title_fullStr Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
title_full_unstemmed Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
title_sort jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2012
topic_facet Історія держави і права
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59593
citation_txt Jus vitae ac necis та jus exponendi в римському та ранньовізантійському сімейному праві / Л.В. Дячук // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 139-144. — Бібліогр.: 27 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT dâčuklv jusvitaeacnecistajusexponendivrimsʹkomutarannʹovízantíjsʹkomusímejnomupraví
first_indexed 2025-07-05T10:46:32Z
last_indexed 2025-07-05T10:46:32Z
_version_ 1836803574015721472
fulltext ДЯ ЧУК Л.В. JUS­VITAE­AC­NECIS­ТА­JUS­EXPONENDI­В­РИМСЬ­КО­МУ­­ ТА­РАН­НЬ­ОВІЗАНТІЙСЬКО­МУ­СІМЕЙ­НО­МУ­ПРАВІ Досліджуєься ево люція пра ва римсь ко го до мо вла ди ки на жит тя і смерть за кон них дітей та аксіологічні підста ви йо го ска су ван ня на по чат ку хри с ти янсь кої до би. Клю­чові­сло­ва: до мо вла ди ка, хри с ти янські цінності, пра вові наслідки. Ис сле ду ет ся эво лю ция пра ва рим ско го до мо вла ды ки на жизнь и смерть за кон ных де тей, а так же ак си о ло ги че с кие ос но ва ния его от ме ны в на ча ле хри с ти ан ской эпо хи. Клю­че­вые­сло­ва: до мо вла ды ка, хри с ти ан ские цен но с ти, пра во вые по след ст вия. In the article probed the evolution of the right for the Roman head of the family on life and death of legal children and grounds of axiology of his abolition at the beginning of chris­ tian epoch. Key­words: head of the family, Christian values, the legal consequences. Одвічна­про­бле­ма­батьків­та­дітей­завжди­вик­ли­ка­ла­знач­ний­ інте­рес­ і­бу­ла­ ак ту аль ною­ в­ се­ре­до­вищі­ інте­лек­ту­аль­ної­ та­ ми­с­тець­кої­ еліти­ різних­ епох­ і­ на­родів.­Най­я­с­кравіше­і­най­сим­волічніше­сто­сун­ки­батьків­і­дітей­відо­б­ра­жені­у­ сфері­ са­к­раль­но­го­ мис­лен­ня­ носіїв­ відповідних­ цінно­с­тей,­ які­ для­ по­до­лан­ня­ гріхов­но-зло­чин­них­ явищ­ на­ма­га­ли­ся­ в­ кон­тексті­ релігійно­го­ досвіду­ пізна­ти­ істи­ну­та­спра­вед­ливість­ек­зи­с­тенційно­го­Бо­го­людсь­ко­го­зв’яз­ку.­Спи­ра­ю­чись­на­ са­к­ральні­ідеї,­ба­га­то­г­ранні­сто­сун­ки­батьків­і­дітей­знай­ш­ли­відо­б­ра­жен­ня­в­ста- ро­давніх­пра­во­вих­прин­ци­пах,­си­с­те­мах­і­відповідних­пам’ят­ках­пра­ва. Особ­ли­во­го­ на­пру­жен­ня­ по­чуттєве­ сприй­нят­тя­ та­ раціональ­не­ ос­мис­лен­ня­ сімей­них­сто­сунків­батьків­і­дітей­до­сяг­ло­у­про­цесі­їх­хри­с­ти­янізації,­ко­ли­гре- ко-римсь­ке­ суспільство­ сто­я­ло­ пе­ред­ про­бле­мою­ по­до­лан­ня­ ба­га­ть­ох­ невідпо- відних­ хри­с­ти­янсь­ким­ цінно­с­тям­ норм­ шлюб­но-сімей­но­го­ римсь­ко­го­ пра­ва.­ Се­ред­них­цен­т­раль­не­місце­посіда­ла­віко­пам’ят­на­нор­ма­римсь­ко­го­пра­ва,­ яка­ пе­ред­ба­ча­ла­мож­ливість­вбив­ст­ва­до­мо­вла­ди­кою­своїх­за­кон­них­дітей.­На­ма­ган­ня­ пе­ре­­ос­мис­ли­ти­та­вре­гу­лю­ва­ти­існу­ю­че­юри­дич­не­по­ло­жен­ня­су­про­во­д­жу­ва­ло­ся­ відо­ми­ми­спро­ба­ми­об­ме­жен­ня­тра­диційних­прав­paterfamilias­у­йо­го­став­ленні­ до­підвлад­них­дітей.­Так,­не­за­дов­го­до­по­чатків­хри­с­ти­янізації­гре­ко-римсь­ко­го­ пра­ва­пізньо­римські­юри­с­ти­на­ма­га­ли­ся­на­да­ти­сто­сун­кам­до­мо­вла­ди­ки­та­йо­го­ дітей­ на­ рівні­ юри­дич­но­го­ дис­кур­су­ гу­маннішо­го­ та­ спра­вед­ливішо­го­ (з­ їхніх­ точок­зо­ру)­ха­рак­те­ру.­Од­нак­юри­дич­на­за­бо­ро­на­вічно­го­гріха­–­вбив­ст­ва­то­го,­ хто­ є­ твоїм­ про­дов­жен­ням­ за­ Бо­жим­ за­мис­лом,­ ста­ло­ мож­ли­вим­ лиш­ за­ часів­ правління­ пер­шо­го­ хри­с­ти­янсь­ко­го­ імпе­ра­то­ра­ Кон­стян­ти­на­ Ве­ли­ко­го­ (306­ –­ 337­рр.). У­будь-яко­му­разі,­досліджу­ю­чи­ево­люцію­відо­мих­пра­во­вих­явищ­у­ме­жах­ ран­нь­овізантійсько­го­пра­ва,­не­обхідно­бра­ти­до­ува­ги­ (бо­дай­схе­ма­тич­но)­юри- дич­ний­ досвід­ їх­ вре­гу­лю­ван­ня­ впро­довж­ історії­ римсь­ко­го­ пра­ва.­ Це­ зу­мов- люється­тим,­що­після­по­чат­ку­хри­с­ти­янізації­римсь­ко­го­пра­ва,­ос­таннє,­ра­зом­з­ усіма­своїми­пе­ре­ва­га­ми­та­невідповідно­с­тя­ми­хри­с­ти­янсь­ко­му­іде­а­лу,­за­ли­ша­ло- ся­ юри­дич­ною­ ос­но­вою­ для­ фор­му­ван­ня­ не­обхідних­ ре­гу­ля­тив­но-пра­во­вих­ ме­ханізмів­ при­ вирішенні­ ак­ту­аль­них­ при­ват­но-публічних­ суспільних­ про­блем.­ 139Юридичні і політичні науки Звісно,­ юри­дич­ний­ досвід­ римсь­ко­го­ пра­ва­ ви­ко­ри­с­то­ву­вав­ся­ хри­с­ти­янсь­ки­ми­ імпе­ра­то­ра­ми,­але­це­су­про­во­д­жу­ва­ло­ся­вне­сен­ням­важ­ли­вих­до­пов­нень­і­ра­ди- каль­них­змін­ок­ре­мих­пра­во­вих­норм,­які­су­пе­ре­чи­ли­хри­с­ти­янській­па­ра­дигмі.­ Такі­підхо­ди,­як­відо­мо,­за­по­чат­ку­ва­ли­якісно­нові­тен­денції­в­про­цесі­ево­люції­ шлюб­но-сімей­но­го­пра­ва­та­пра­вовідно­син­батьків­і­дітей.­Крім­римсь­ких­пра­во- вих­ дже­рел­ і,­ пе­ре­дусім,­ праць­ римсь­ких­ кла­сич­них­ юристів,­ важ­ли­ву­ роль­ в­ ос­мис­ленні­да­ної­про­бле­ма­ти­ки­відіграє­на­уко­ва­ро­маністи­ка­ХІХ­–­поч.­ХХІ­ст.­ Досліджен­ня,­в­яких­особ­ли­ве­місце­зай­ма­ють­ар­хаїчний,­пе­ред­кла­сич­ний­і­кла- сич­ний­ періоди­ римсь­ко­го­ пра­ва­ (С.­ Му­ром­цев1,­ В.­ Са­вельєв2,­ Л.­ Ко­фа­нов3),­ да­ють­мож­ливість­си­с­темніше­сприй­ма­ти­нор­ма­тив­но-пра­вові­ ак­ти­відповідних­ періодів,­ які­ зго­дом­ ста­ли­ істо­ри­ко-пра­во­вою­ та­юри­дич­но-технічною­ос­но­вою­ фор­му­ван­ня­пра­во­вої­си­с­те­ми­пер­шої­хри­с­ти­янсь­кої­імперії.­На­томість­ті­ча­с­ти­ни­ праць­ або­ спеціальні­ досліджен­ня,­ що­ при­свя­чені­ (за­ періоди­зацією­ історії­ римсь­ко­го­ пра­ва)­ вив­чен­ню­ юри­дич­них­ дже­рел­ пост-кла­сич­но­го­ та­ юс­тиніанівсько­го­ періодів­ (Ф.­ Шулін4,­ В.­ Хво­с­тов5,­ Й.­ По­кровсь­кий6,­ Н.­ Бо­голєпов7,­Д.­Грім8,­М.­Ка­зер9­та­ін.),­за­су­ча­сни­ми­підхо­да­ми­вва­жа­ють­ся­без- по­се­редніми­ досліджен­ня­ми­ ран­нь­овізантійсько­го­ пра­ва10.­ Крім­ то­го,­ ве­ли­ку­ на­уко­ву­цінність­для­ос­мис­лен­ня­да­ної­про­бле­ма­ти­ки­ма­ють­за­гальні­кур­си­з­дог- ми­ (си­с­те­ми)­ римсь­ко­го­ пра­ва­ (Ю.­Ба­рон12,­ І.Но­виць­кий,­ І.­Пе­ре­терсь­кий13,­Д.­ Дождєв14,­О.­Підо­при­го­ра15,­Є.­Ха­ри­то­нов16,­В.­Ма­кар­чук17та­ ін.).­Се­ред­праць­ мо­но­графічно­го­ха­рак­те­ру,­що­без­по­се­ред­ньо­або­ча­ст­ко­во­сто­су­ють­ся­ру­ше­ної­ про­бле­ми,­ на­ле­жать­ порівняль­но-пра­вові­ досліджен­ня­Л.­ За­гурсь­ко­го­ «Лич­ные­ от­но­ше­ния­меж­ду­ро­ди­те­ля­ми­и­де­ть­ми­по­рим­ско­му­и­фран­цуз­ско­му­пра­ву»­18,­ І.­Со­ко­ло­ва­«Усы­нов­ле­ние­и­его­от­но­ше­ние­к­бра­ку­в­Ви­зан­тии­и­на­со­вре­мен­ном­ гре­че­с­ком­Вос­то­ке»19,­ а­ та­кож­мо­но­графічне­досліджен­ня­Ф.­Шенвіца­ «Власть­ рим­ско­го­ до­мо­вла­ды­ки»20.­ Аналізу­ю­чи­ оціночні­ су­д­жен­ня­ різних­ дослідників,­ слід­ма­ти­на­увазі­спе­цифіку­відо­б­ра­жен­ня­відо­мої­про­бле­ма­ти­ки­у­їхніх­пра­цях­ у­кон­тексті­на­уко­вої­кон­цепції­кож­но­го­ав­то­ра­як­ви­раз­ни­ка­відповідно­го­на­пря­му­ юри­дич­ної­на­уки.­ Пра­во­ве­ ста­но­ви­ще­ дітей­ у­ Римі­ виз­на­чи­лось­ особ­ли­во­с­тя­ми­ тра­диційної,­ патріар­халь­ної­сім’і.­Її­очо­лю­вав­до­мо­вла­ди­ка,­який­до­всіх­інших­членів­familia­ мав­аб­со­лют­ну­вла­ду.­Йо­го­дії­ як­persona­ sui­ juris­що­до­членів­ро­ди­ни­ (persona­ alieni­ juris)­ за­зви­чай­рег­ла­мен­ту­ва­ли­ся­нор­ма­ми­ jus­non­scriptum,­ос­но­вою­яких­ бу­ла­дав­нь­о­римсь­ка­са­к­раль­на­тра­диція. Аб­со­лют­на­сімей­на­вла­да­pater­familias,­ якої­не­бу­ло­у­жод­но­го­на­ро­ду­світу­(Gai,­1.55),­на­на­шу­дум­ку,­обу­мов­лю­ва­ла­ся­ на­ступ­ни­ми­фак­то­ра­ми­та­об­ста­ви­на­ми:­1)­ко­ли­ви­ник­ла­ок­ре­ма­сім’я,­до­мо­вла- ди­ка­ в­ ниій­ відрізняв­ся­ від­ підлег­лих­ до­мо­чадців­ як­ фізич­ною­ си­лою,­ так­ і­ відповідним­досвідом;­2)­вла­ду­pater­familias­обу­мов­лю­ва­ла­різно­манітність­са­мої­ струк­ту­ри­патріар­халь­ної­ сім’ї,­ в­ яку­вхо­ди­ли­не­о­д­ру­жені­ си­ни­та­доч­ки,­од­ру- жені­си­ни­та­вну­ки,­не­о­д­ру­жені­се­с­т­ри­гла­ви­сімей­ст­ва,­а­та­кож­йо­го­клієнти­та­ ра­би.­ Для­ збе­ре­жен­ня­ ми­ру­ і­ по­ряд­ку­ в­ сім’ї­ не­обхідні­ бу­ли­ відповідні­ владні­ за­со­би,­про­це­ду­ра­уз­го­д­жен­ня­інте­ресів,­си­с­те­ма­по­ка­рань­і­дис­циплінар­ної­вла- ди­pater­familias;­3)­важ­ли­ве­зна­чен­ня­у­зміцненні­ав­то­ри­те­ту­і­вла­ди­гла­ви­сімей- ст­ва­ма­ла­римсь­ка­тра­диційна­релігія,­са­к­ральні­тра­диції­та­пра­вові­зви­чаї21.­ Се­ред­по­вно­ва­жень­до­мо­вла­ди­ки­особ­ли­ве­місце­посіда­ло­йо­го­пра­во­на­жит- тя­ та­ смерть­ влас­них­ дітей­ (jus­ vitae­ ac­ necis­ та­ jus­ exponendi),­ тоб­то­ пра­во­ на­ осо­бу­кож­но­го­ з­них.­У­на­уковій­літе­ра­турі­ існує­два­підхо­ди­що­до­виз­на­чен­ня­ та­ких­ прав­ та­ їх­ ре­алізації.­ Ча­с­ти­на­ дослідників­ пов’язує­ відповідні­ дії­ бать­ка­ 140 Держава і право • Випуск 55 ви­ключ­но­з­Jus­vitae­ac­necis,­на­томість­інші­(Ф.­Шулін,­В.­Хво­с­тов,­Н.­Бо­голєпов)­ звер­та­ють­ува­гу­на­існу­ван­ня­давнішої­фор­ми­поз­бав­лен­ня­жит­тя­ди­ти­ни,­відо­мої­ ще­з­історії­грець­ких­полісів22.­Та­ким­чи­ном,­ча­с­ти­на­по­вно­ва­жень­pater­familias­ про­яв­ля­ло­ся­ по­ відно­шенні­ до­ своїх­ до­мо­чадців­ в­ то­му,­ що­ фор­му­ю­чи­ влас­ну­ сім’ю,­він­виз­на­чав,­чи­за­ли­ша­ти­на­ро­д­же­ну­в­за­кон­но­му­шлюбі­ди­ти­ну­у­сім’ї,­ чи­за­сто­су­ва­ти­до­неї­jus­exponendi23.­Тоб­то­бать­ко,­во­лодіючи­jus­exponendi,­виз- на­чав­мож­ливість­жит­тя­чи­смерті­(vitae­ac­necis)­на­ро­д­же­ної­ди­ти­ни,­об­ме­жен­ня­ яко­го­за­тра­дицією­при­пи­су­ва­ло­ся­ще­за­снов­ни­ку­Romano­civitas,­ле­ген­дар­но­му­ Ро­му­лу.­ За­ йо­го­ нор­мою­ доз­во­ля­ло­ся­ ви­ки­да­ти­ в­ про­вал­ля­ ли­ше­ дітей-калік­ і­ дівча­ток,­як­що­во­ни­не­бу­ли­пер­во­на­ро­д­же­ни­ми,­але­за­до­три­ман­ня­відповідної­ про­це­ду­ри­–­зго­ди­п’яти­сусідів.­Та­ким­чи­ном,­від­бать­ка,­як­за­ува­жу­вав­В.­Хво- с­тов,­за­ле­жа­ло­–прий­ня­ти­ди­ти­ну­в­сім’ю­(liberum­tollere,­suscipere)­чи­відмо­ви- ти­ся­(liberum­repudiare)­від­неї­(ibid).­Та­ка­нор­ма­бу­ла­ос­та­точ­но­ска­со­ва­на­ли­ше­ в­ 374­р.­ імпе­ра­то­ром­Ва­лен­ти­ном­ і­ йо­го­ співпра­ви­те­ля­ми­ (С.­ 9.16.7).­Вбив­ст­во­ немов­ля­ти­ осо­бою­ будь-якої­ статі­ не­за­леж­но­ від­ мо­тивів­ (жерт­ва­ чи­ спо­ку­та)­ перед­ба­ча­ло­ смерт­ну­ ка­ру.­ Та­ка­ нор­ма­ не­ cтільки­ відо­б­ра­жа­ла­ хри­с­ти­янсь­ку­ політи­ку­імпе­ра­торів,­скільки­в­її­кон­тексті­бу­ла­без­по­се­ред­ньо­спря­мо­ва­на­про­ти­ jus­ exponendi,­ яке­ оче­вид­но­ про­дов­жу­ва­ло­ існу­ван­ня,­ як­ ба­га­то­ інших­ реліктів­ ан­тич­ної­до­би­в­пост-елліністич­них­містах­«Ро­мейсь­кої»­імперії24.­ Од­нак­відоміши­ми­у­літе­ра­турі­є­jus vitae ac necis­pater­famlias,­що­за­сто­со­ву- ва­ло­ся­навіть­у­ІІІ­ст.­н.е.­Тра­диційні­об­ме­жен­ня­для­та­ко­го­пра­ва­pater­familias­ бу­ли­відомі­та­кож­із­часів­Ро­му­ла­та­пе­ред­ба­ча­ли­відповідну­про­це­ду­ру:­відкри- тий­ у­ ме­жах­ сім’ї­ роз­гляд­ спра­ви­ та­ ви­не­сен­ня­ ви­ро­ку,­ як­ за­зна­чив­ Че­за­ре­ Санфіліппо,­після­кон­суль­тацій­з­чле­на­ми­аг­натсь­кої­consilium­domesticum.­ По­при­ важ­ливі­ зміни­ в­ римсь­ко­му­ суспільстві­ до­кла­сич­но­го­ та­ кла­сич­но­го­ періодів,­без­по­се­ред­ньо­jus­vitae­ac­necis­во­ни­прак­тич­но­не­торк­ну­ли­ся.­На­при- клад,­ пи­тан­ня­ про­ вбив­ст­во­ вільно­го­ гро­ма­дя­ни­на­ іншим­ вільно­на­ро­д­же­ним­ на­ма­гав­ся­виріши­ти­у­відо­мо­му­за­коні­81­р.­до­н.е.­Lucius­Cornelius­Sulla­(Felix)­ (138­–­78­рр.­до­н.­э.).­Але­ні­ав­тор­за­ко­ну,­ні­відомі­ко­мен­тарі­римсь­ких­юристів­ (Марціан,­ Ульпіан,­ Пав­ло,­Мо­дестін­ та­ ін.)­ не­ підда­ли­жод­но­му­ сумніву­ пра­ва­ до­мо­вла­ди­ки­на­vitae­ac­necis­(D.­48.­8).­В­55­р.­до­н.е.­відо­мий­пол­ко­во­дець­і­дер- жав­ний­діяч­ре­с­публіки­Gnaeus­Pompeius­Magnus­(106­–­48­рр.­до­н.­е.)­за­про­по- ну­вав­ на­род­ним­ збо­рам­ ух­ва­ли­ти­ за­кон­ про­ криміна­ль­ну­ відповідальність­ за­ вбив­ст­во­близь­ких­ро­дичів­і­сво­яків­(D.­48.­9).­Од­нак­се­ред­чис­лен­ної­рідні­гіпо- те­тич­но­го­зло­чин­ця­йо­го­власні­діти­як­об’єкт­зло­чин­них­дій­у­відповідних­нор- мах­ за­ко­ну­ відсутні.­ На­самкінець,­ ко­мен­ту­ю­чи­ Lex­ parricidiis­ Пом­пея,­ пізньо- римсь­кий­юрист­Марціан­зга­дує­матір,­яка­на­дум­ку­римсь­ко­го­юри­с­та­по­вин­на­ не­сти­ криміна­ль­ну­ відповідальність­ за­ вбив­ст­во­ своєї­ ди­ти­на­ (D.­ 48.9.1).­ Такі­ про­ти­правні­дії,­по­си­ла­ю­чись­на­Lex­Кор­нелія­Сул­ли,­кваліфіку­ва­лись­як­вбив­ст- во­ по­вно­прав­но­го­ римсь­ко­го­ гро­ма­дя­ни­на,­ а­ не­ кров­но­го­ ро­ди­ча.­На­томість­ на­ бать­ка­ в­ жод­но­му­ кон­тексті­ (в­ пер­шо­д­же­ре­лах­ і­ ко­мен­та­рях)­ та­ка­ відпові­даль- ність­не­по­ши­рю­ва­ла­ся.­Pater­ familias,­як­засвідчує­юрист­Марціан,­зберігав­ jus­ vitae­ac­necis­не­тільки­в­ча­си­імпе­ра­то­ра­Адріана­(117­-­138­рр.),­але­й­у­ІІІ­ст.­н.е.­ (D.­48.9.5).­Що­прав­да,­не­за­пе­ре­чу­ю­чи­відповідно­го­пра­ва­до­мо­вла­ди­ки,­пізньо- римсь­кий­юрист­за­ува­жив,­що­patria­potestas­ in­pietate­debet­non­atrocitate­[бать- ківська­вла­да­по­вин­на­опи­ра­ти­ся­на­бла­го­че­с­тя,­а­не­на­жор­стокість­(ли­ходійство,­ злодіян­ня)]­(D.­48.9.5).­ У­цьо­му­ж­дусі­юри­с­кон­сульт­Ульпіан­підкрес­лю­вав,­що­пе­ред­тим­як­вби­ти­ 141Юридичні і політичні науки си­на,­бать­ко­по­ви­нен­йо­го­вис­лу­ха­ти,­і­зви­ну­ва­чу­ва­ти­в­при­сут­ності­пре­фек­та­чи­ намісни­ка­провінції­(D.­48.8.2).­Зви­чай­но,­ос­таннє­пе­ред­ба­ча­ло­мож­ливість­втру- чан­ня­у­роз­гляд­спра­ви­пред­став­ни­ка­публічної­вла­ди,­що­об’єктив­но­мог­ло­об­ме- жи­ти­во­ле­ви­яв­лен­ня­все­силь­но­го­та­не­об­ме­же­но­го­в­пра­вах­(на­осо­бу­підлег­ло­го­ си­на)­ до­мо­вла­ди­ки. Без­пе­реч­но,­ та­кий­ юри­дич­ний­ факт­ та­ нор­ма­ Ульпіана­ не­ відповіда­ли­тра­диційній­пра­вовій­до­к­т­рині­Ри­му,­але­пра­ва­pater­familias­не­за­че- пи­ли.­Бу­ла­ли­ше­ймовірність­об­ме­жен­ня­мож­ли­во­с­тей­ре­алізації­та­ко­го­пра­ва. Оригіна­ль­ну­оцінку­з­цьо­го­при­во­ду­дав­В.­Хво­с­тов.­«Ко­вре­ме­ни­Се­ве­ров,­–­ підкрес­лю­вав­ дослідник,­ –­ ус­та­но­ви­лось­ пра­ви­ло,­ что­ отец­ не­ мо­жет­ уби­вать­ сы­на,­ но­ ес­ли­ он­ за­слу­жи­ва­ет­ смер­ти,­ то­ дол­жен­ пе­ре­дать­ его­ ма­ги­с­т­ра­ту»25.­ Од­нак,­ звер­нув­ши­ ува­гу­ на­ певні­ об­ме­жен­ня­ прав­ бать­ка­ з­ бо­ку­ дер­жа­ви,­ дослідник,­як­вид­но­з­порівнян­ня­дже­ре­ла­та­йо­го­інтер­пре­тації,­де­що­пе­ребільшив­ роль­відповідно­го­магістра­та.­(D.­48.9.1).­Крім­то­го,­вче­ний­од­но­знач­но­кон­стан- тує,­що­сто­сов­но­цьо­го­період­«слід­відміти­ти­зник­нен­ня­jus­vitae­ac­necis­бать­ка­ над­дітьми»26.­На­на­шу­дум­ку,­з­цим­твер­д­жен­ням­мож­на­по­го­ди­тись­ли­ше­в­тій­ ча­с­тині,­ з­ якої­ вип­ли­ває,­що­ в­ кла­сич­ний­період­ зник­ла­філо­логічно-юри­дич­на­ фор­ма­ jus­ vitae­ ac­ necis,­ а­ са­ме­ пра­во­ до­мо­вла­ди­ки,­ як­ засвідчи­ли­Марціан­ та­ Ульпіан,­ про­дов­жу­ва­ло­ існу­ва­ти.­ На­томість­ дум­ка­ В.­ Хво­с­то­ва­ (у­ вка­за­но­му­ сенсі)­та­на­ша­оцінка­підтвер­д­жу­ють­ся­відсутністю­відповідної­лек­сич­но-син­так- сич­ної­фор­ми­jus­vitae­ac­necis­у­дже­ре­лах­римсь­ко­го­та­гре­ко-римсь­ко­го­пра­ва­(­І­ –­ХV­ст.).­ Ви­нят­ком­є­ли­ше­Кон­сти­туція­323­р.­імпе­ра­то­ра­Кон­стян­ти­на­І,­що­ввійшла­у­ Ко­дек­си­Фе­о­досія­ІІ­та­Юс­тиніана,­в­якій,­що­прав­да,­йдеть­ся­про­jus­vitae­ac­necis­ ли­ше­ в­ кон­тексті­ дав­но­ми­ну­лих­ часів­ (…patribus,­ quibus­ ius vitae in­ liberos necisque­potestas­olim­erat­permissa…)­(CTh.­4.8.6­pr;­С.8.46.10).­Це­на­штов­хує­на­ дум­ку,­що­такі­дії­до­мо­вла­ди­ки­в­кла­сичні­ча­си­бу­ли­швид­ше­за­все­рідкістю,­ніж­ постійним­ яви­щем,­ а­ са­ме­ виз­на­чен­ня­ jus­ vitae­ ac­ necis­ втра­ти­ло­ми­ну­лу­ ак­ту- альність.­ Од­нак,­ як­ засвідчи­ли­ уже­ зга­дані­ тек­с­ти­ фраг­ментів­ Марціана­ та­ Ульпіана­(без­лек­сич­но­го­за­зна­чен­ня­са­мо­го­по­ло­жен­ня),­до­мо­вла­ди­ка­зберігав­за­ со­бою­пра­во­на­жит­тя­чи­на­смерть­дітей­уп­ро­довж­усь­о­го­кла­сич­но­го­періоду­(D.­ 48.8.2;­D.­48.9.5).­ От­же,­не­за­леж­но­від­усіх­відо­мих­тен­денцій­ і­про­явів­гу манізму­тра­диційна­ нор­ма­ римсь­ко­го­ пра­ва­ збе­ре­гла­ся­ до­ часів­ імпе­ра­то­ра­ Кон­стан­ти­на­ Ве­ли­ко­го,­ який­об’єктив­но­ска­су­вав­ її­чинність­че­рез­прин­ци­по­ву­су­пе­речність­з­хри­с­ти- янсь­ким­вчен­ням­і­пра­во­вою­до­к­т­ри­ною­(С.­9.17.1).­На­томість­за­ли­ша­лась­аб­со- лют­на­вла­да­pater­familias,­«про­те­її­зміст,­як­за­ува­жив­M. Kazer­,­ста­вав­все­об­ме- женішим»­27.­ Фор­маль­но­пер­ший­хри­с­ти­янсь­кий­імпе­ра­тор­не­зга­дує­у­відомій­Кон­сти­туції­ по­ло­жен­ня­ про­ jus­ vitae­ ac­ necis,­ але­ од­но­знач­но­ пе­ред­ба­чає­ криміна­ль­ну­ відповідальність­ бать­ка­ за­ вбив­ст­во­ си­на­ і­ на­впа­ки­ (С.­ 9.17.1):­ тоб­то,­ за­ли­шає­ відо­ме­яви­ще­по­за­за­ко­ном.­Та­ким­чи­ном,­у­цьо­му­про­явив­ся­відо­мий­юри­дич­но- технічний­ прий­ом­ римсь­ко­го­ пра­ва,­ ко­ли­ тра­диційна­ нор­ма­ фор­маль­но­ не­ відміня­лась,­ а­ но­ва­ об’єктив­но­ її­ спро­с­то­ву­ва­ла.­ За­вдя­ки­ цьо­му­ те,­що­ за­ тра- дицією,­ яка­ існу­ва­ла­ до­Кон­стан­ти­на­ (а­ по­де­ку­ди­ за­Юс­тиніана),­ уяв­ля­лось­ як­ пра­во,­ з­ по­чат­ком­ хри­с­ти­янізації­ виз­на­ча­лось­ як­ зло­чин.­Фор­маль­но­ імпе­ра­тор­ Кон­стан­тин­міг­по­сла­ти­ся­на­за­кон­Пом­пея­(55­р.­до­н.е.),­роз­ши­рив­ши­існу­ючі­в­ ньо­му­ ка­те­горії­ ро­дичів,­ за­ вбив­ст­во­ яких­ на­сту­па­ла­ криміна­ль­на­ відпові- дальність,­вла­сни­ми­дітьми­до­мо­вла­ди­ки.­Од­нак­йо­го­мо­ти­вація­оче­вид­но­ма­ла­ 142 Держава і право • Випуск 55 інші­підста­ви.­ Для­ пе­ре­кон­ли­вості­ слід­ звер­ну­ти­ся­ до­ пер­шо­д­же­ре­ла­ та­ йо­го­юри­дич­но­го­ змісту.­Че­рез­п’ять­років­після­по­чат­ку­хри­с­ти­янізації­римсь­ко­го­пра­ва­ (313­р.)­ імпе­ра­тор­Кон­стан­тин­І­у­318­р.­(або­за­іншим­ви­дан­ням­319­р.)­ви­дав­відо­му­Кон- сти­туцію,­яка­за­по­чат­ку­ва­ла­но­ву­епо­ху­у­взаєми­нах­бать­ка­та­дітей­(С.­9.17.1).­ Свідчен­ням­фор­му­ван­ня­якісно­іншої­пра­во­вої­до­к­т­ри­ни­бу­ло­те,­що­в­нор­ма­тив- но­му­акті­йдеть­ся­уже­не­про­бать­ка,­а­батьків­(parentis).­Крім­то­го,­Кон­стан­тин­І­ пе­ред­ба­чив­взаємну­відповідальність­членів­сім’ї­за­вбив­ст­во­один­іншо­го.­Та­ким­ чи­ном,­суб’єкта­ми­гіпо­те­тич­но­го­зло­чи­ну­виз­на­ча­ють­ся­як­ті,­що­вби­ва­ють­своїх­ батьків,­так­і­ті,­хто­здійснює­це­по­відно­шен­ню­до­своїх­дітей­(С.­9.17.1).­Об­ста- ви­ни­(дис­по­зиція)­зло­чи­ну,­не­за­леж­но­від­то­го,­чи­він­мав­таємний,­чи­відкри­тий­ ха­рак­тер,­ як­ за­зна­чається­ в­ тексті­ дже­ре­ла,­ до­ ува­ги­не­ бра­ли­ся.­Во­че­видь­ сам­ факт­зло­чин­ної­дії­сприй­мав­ся­як­по­ру­шен­ня­бо­го­вста­нов­ле­но­го­ла­ду,­са­мо­го­свя- щен­но­го­Гра­ду­Спа­си­те­ля,­в­яко­му­поєднується­во­ля­Бо­га­та­Лю­ди­ни,­що­до­ос­вя- чен­ня­ людсь­ких­ по­мислів­ і­ діянь­ («обо­жнен­ня­ плоті»­ –­М. Бер дяєв).­ Оскільки­ зло­чин­на­дія­ви­хо­ди­ла­за­межі­мож­ли­во­го,­то­і­санкція­імпе­ра­торсь­кої­кон­сти­туції­ зна­хо­ди­ла­ся­ по­за­ хри­с­ти­янсь­кою­ тра­дицією­ (тоб­то­ мож­ливістю­ спо­ку­ту­ва­ти­ гріх),­ і­ пе­ред­ба­ча­ла­ най­га­небнішу­ се­ред­ тра­диційних­ форм­ по­ка­ран­ня­ (ме­чем,­ во­гнем­ чи­ інши­ми­ за­со­ба­ми),­ кваліфіко­ва­ну­ фор­му­ стра­ти,­ яка­ здійсню­ва­ла­ся­ на­ступ­ним­чи­ном:­зло­чин­ця­зв’язу­ва­ли­зміями­і,­за­шив­ши­в­мішку­ра­зом­з­со­ба- кою,­півнем,­га­дю­кою,­мав­пою,­вки­да­ли­у­во­ду­(С.­9.17.1).­ Та­ким­чи­ном,­за­едик­том­318­р.­Кон­стан­тин­І­об’єктив­но,­без­жод­ної­дек­ла- рації­ і­ ви­ко­ри­с­тан­ня­ відповідно­го­ виз­на­чен­ня,­ ска­су­вав­ батьківське пра во на жит тя чи смерть­підвлад­них­дітей.­На­томість­у­пре­ам­булі­до­Кон­сти­туції­323­р.­ він­зга­дав­йо­го­фор­маль­не­виз­на­чен­ня,­але­де­що­в­ іншо­му­кон­тексті:­Libertati­a­ maioribus­ tantum­ impensum­ est,­ ut­ patribus,­ quibus­ ius vitae in liberos necisque­ potestas­ olim­ erat­ permissa,­ eripere­ libertatem­ non­ liceret­ [Оскільки­ нашi­ пред­ки­ на­да­ва­ли­сво­боді­більшо­го­зна­чен­ня,­ніж­бать­ки,­які­ко­лись­ма­ли­си­лу­пра ва на жит тя і смерть над своїми дітьми,­не­хай­поз­бав­лен­ня­їх­сво­бо­ди­(бать­ка­ми)­не­ доз­во­ляється]­(CTh.­4.8.6­pr;­С.­8.46.10). От­же,­імпе­ра­тор­підкрес­лив­у­Кон­сти­туції­323­р.­істо­рич­ну­об­ме­женість­і­дав- но­ми­нулість­ jus­ vitae­ ac­ necis,­ і­ об’єктив­но­ про­ти­с­та­вив­ йо­го­ ідеї­ сво­бо­ди,­ яку­ пов’язав­(для­пе­ре­кон­ли­вості)­ще­з­тра­дицією­maioribus­(предків).­Та­ким­чи­ном,­ го­ло­вна­ідея­пре­ам­бу­ли­до­constitutio,­на­наш­по­гляд,­по­ля­гає­в­то­му,­що­імпе­ра- тор­ вва­жав­ jus­ vitae­ ac­ necis­ іма­нент­ним­ яви­ще­ ми­ну­ло­го,­ звер­та­ю­чи­ ува­гу­ на­ транс­цен­дент­не­ зна­чен­ня­ са­мої­ сво­бо­ди,­ яка­ от­ри­ма­ла­ в­ епо­ху­ хри­с­ти­янсь­кої­ імперії­ зна­чен­ня­ ос­нов­но­го­ прин­ци­пу­ ре­гу­ля­тив­них­ ме­ханізмів­ пра­вовідно­син­ батьків­і­дітей,­що­фор­му­ва­ли­ся­за­нор­ма­ми­хри­с­ти­янсь­ких­імпе­ра­торів­від­Кон- стан­ти­на­до­Юс­тиніана­(ран нь овізантійське пра во).­Од­нак­най­повніше­прин­цип­ сво­бо­ди­бу­ло­ре­алізо­ва­но­(ра­зом­з­прин­ци­пом­гу манізму­–­лю­бові­до­лю­ди­ни)­в­ го­ловній­збірці­імпе­ра­торів-іко­но­борців­Eclogae­(VІІІ­ст.).­Са­ма­ж­пре­ам­бу­ла­Кон- сти­туції­ 323­ р.­ має­ чітко­ ви­ра­же­ний­ сим­волічний­ підтекст,­ який­ ви­яв­ляється­ в­ то­му,­що­зміст­jus­vitae­ac­necis­сим­волізує­ан­тич­ну­тра­дицію­римсь­ко­го­пра­ва,­а­ ідея­сво­бо­ди,­яку­ша­ну­ва­ли­пер­шо­пред­ки­(maioribus),­уяв­ля­лась­як­сим­вол­хри­с- ти­янсь­кої­(гре­ко-римсь­кої)­пра­во­вої­до­к­т­ри­ни. 1. Му ром цев С.А.­Граж­дан­ское­пра­во­Древ­не­го­Ри­ма.­–­М.:­Ста­тут,­2003.­–­685­с.­ 2. Са­вельєв­В.А.­Ис­то­рия­рим­ско­го­ча­ст­но­го­пра­ва­ (Древ­ней­ший­и­пред­клас­си­че­с­кий­ 143Юридичні і політичні науки пе­ри­о­ды).­–­М.:­ВЮ­ЗИ,­1986.­–­74­с.­3. Ко фа нов Л.Л. Lex­и­Jus:­воз­ник­но­ве­ние­и­раз­ви- тие­рим­ско­го­пра­ва­в­VІІІ­–­ІІІ­вв.­до­н.е.­–­М.:­Ста­тут,­2006.­–­575­с.­4. Шу лин Ф.­Учеб- ник­ис­то­рии­рим­ско­го­пра­ва­/­Пер.­с­нем.­И.­И.­Щу­ки­на­/­Под­ред.­В.­М.­Хво­с­то­ва.­–­М.:­ Тип.­Э.­Лисс­не­ра­и­Ю.­Ро­ма­на,­1893.­–­C.­249-252.­5. Хво с тов В. М.­Ис­то­рия­рим­ско­го­ пра­ва.­–­Пя­тое­изд.,­ис­правл.­и­до­полн.­–­М.:­Изд.­Т-ва­И.Д.­Сы­ти­на,­1910.­–­C.­95-96,­ 262,­ 400­ .­ 6. По кров ский И. А.­ Ис­то­рия­ рим­ско­го­ пра­ва.­ –­ Минск:­ Хар­вест,­ 2002.­ –­ С.­439-442.­7. Бо го ле пов Н.­Учеб­ник­римсь­ко­го­пра­ва.­По­со­бие­к­лек­ци­ям.­­­–­М.:­Уни­ве- си­тет.­тип.,­1907.­–С.­249-252.­8.­Гримм Д.Д.­Лек­ции­по­дог­ме­римсь­ко­го­пра­ва.­–­М.:­ Зер­ца­ло.­–­C.­421-423.­9. Kaser M.­Das­rцmische­Privatrecht.­Zweiter­Abschnitt.­Die­nach- klassische­ Entwicklungen.­ –­ Müncen,­ Verlag­ C.H.Beck,­ 1975.­ –­ S.­ 202­ -­ 205.­ 10. Лип­ шиц Е.Э.­Пра­во­и­суд­в­Ви­зан­тии­в­ІV-­VІІІ­вв.­–­Л.:­Из­дат.­На­ука,­1976.­–­С.­36,­39,­42.­ 11.­Сан фи лип по Че за ре.­Курс­рим­ско­го­ча­ст­но­го­пра­ва:­Учеб­ник­/­Под.­ред.­Д.В.­Дож- де­ва. –­М.:­Изд.­БЕК,­2000.­–­C.­129-130.­12.­Ба рон Ю.­Си­с­те­ма­рим­ско­го­граж­дан­ско­го­ пра­ва:­В­6­кн.­–­СПб.:­Изд.­Р.­Ас­ла­но­ва­«Юри­ди­че­с­кий­центр­Пресс»,­2005.­–­С.­861-862.­ 13.­Рим ское­ча­ст­ное­пра­во:­Уче­ник­/­Под­ред.­И.Б.­Но­виц­ко­го­и­И.С.­Пе­ре­тер­ско­го.­–­М.:­ Юристъ,­2003.­–­С.­139­-140.­14. Дож дев Д.В.­Рим­ское­ча­ст­ное­пра­во.­–­М.,­Из­дат.­груп- па­ИН­ФРА­М–НОР­МА,­1997.­ –­С.­ 283-286.­15. Підо при го ра А. О.­Ос­но­ви­римсь­ко­го­ при­ват­но­го­пра­ва.­–­К.:­Вен­турі,­1997.­–­C.­94-95.­16.­Підо при го ра А. О., Ха ри то нов Є. О.­Римсь­ке­пра­во:­Підруч­ник.­–­К.:­Юрінком­Інтер,­2003.­–­С.­289.­17. Ма кар чук В. C. Римсь­ке­при­ват­не­пра­во. –­К.:­Аттіка,­2007.­–­С.­9095. 18. За гур ский Л.Н.­Лич­ные­от­но- ше­ния­меж­ду­ро­ди­те­ля­ми­и­де­ть­ми­по­рим­ско­му­и­фран­цуз­ско­му­пра­ву.­Часть­пер­вая.­ Уче­ние­ об­ от­цов­ской­ вла­с­ти­ по­ рим­ско­му­ пра­ву.­ –­Х.:­Уни­вер­си­тет­ская­ Ти­по­гра­фия,­ 1884.­–­200­с.­19.­Со ко лов И.И.­Усы­нов­ле­ние­и­его­от­но­ше­ние­к­бра­ку­в­Ви­зан­тии­и­на­ со­вре­мен­ном­ гре­че­с­ком­ Вос­то­ке.­ Ис­то­ри­че­с­ко-пра­во­вой­ очерк.­ –­ СПб.:­ Си­но­даль­ная­ тип.,­1910.­–­127­с.­20.­Шен виц Ф.­Власть­рим­ско­го­до­мо­вла­ды­ки.­–­Вар­ша­ва­–­Моск­ва:­ То­ва­ри­ще­ст­во­М.О.­Воль­фа,­1914.­–­317­с.­21. Бо го ле пов Н.С.­Там­са­мо.­–­С.­251-252.­ 22. Шу лин Ф.Цит.­пра­ця.­–­249;­Хво с тов В. Цит.­пра­ця.­–­С.­95,­262;­Бо го ле пов Н. Цит.­ пра­ця.­ –­ С.­ 250.­ 23. Хво с тов В.Цит.­ пра­ця.­ –­ С.­ 95.­24. Бра ун П.­ Тіло­ і­ суспільство.­ Чо­ловіки,­жінки­і­сек­су­аль­не­зре­чен­ня­в­ран­нь­о­му­хри­с­ти­янстві.­–­К.:­Ме­га­тайп.­–­C.­ 297-­334. 25.­Хво с тов В.М.Цит.­пра­ця.­–­C.­262.­26. Хво с тов В.М.­Цит.­пра­ця.­–­С.­263.­ 27. Kaser M. Ibid.­–­S.­203. 144 Держава і право • Випуск 55

Similar Items