Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції
Збережено в:
Дата: | 2012 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59630 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції / О.М. Лощихін // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 212-227. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-59630 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-596302014-04-10T03:01:40Z Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції Лощихин, О.М. Адміністративне право 2012 Article Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції / О.М. Лощихін // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 212-227. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59630 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Адміністративне право Адміністративне право |
spellingShingle |
Адміністративне право Адміністративне право Лощихин, О.М. Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції Держава і право |
format |
Article |
author |
Лощихин, О.М. |
author_facet |
Лощихин, О.М. |
author_sort |
Лощихин, О.М. |
title |
Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції |
title_short |
Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції |
title_full |
Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції |
title_fullStr |
Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції |
title_full_unstemmed |
Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції |
title_sort |
концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2012 |
topic_facet |
Адміністративне право |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59630 |
citation_txt |
Концептуальні засади публічної адміністрації: проблеми визначення дефініції, принципи та функції / О.М. Лощихін // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 212-227. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT loŝihinom konceptualʹnízasadipublíčnoíadmínístracííproblemiviznačennâdefínícííprincipitafunkcíí |
first_indexed |
2025-07-05T10:48:01Z |
last_indexed |
2025-07-05T10:48:01Z |
_version_ |
1836803667278168064 |
fulltext |
О. М. ЛО ЩИХІН
КОНЦЕПТУАЛЬНІЗАСАДИПУБЛІЧНОЇАДМІНІСТРАЦІЇ:
ПРОБЛЕМИВИЗНАЧЕННЯДЕФІНІЦІЇ,ПРИНЦИПИТАФУНКЦІЇ
Демократизаціяукраїнськогосуспільстватарозбудовасучасноїсистемидер-
жавного управління зумовлює необхідність впровадження нових цінностей і
принципів публічного менеджменту в діяльність владних інститутів, вимагає
підвищеннярезультативностіїхньогофункціонуваннятаякостіпослуг,щонада-
ються населенню. Вирішення цих завдань потребує значного поліпшення
організаціїроботиорганівдержавногоуправліннятамісцевогосамоврядування,
зумовлюєзростаннявимогдорівняпрофесійноїпідготовкиуправлінськоїеліти.
Посутімовайдепрокардинальнуреформувсієїпублічноїадміністрації.
Длядосягненняметиреформуванняпублічної адміністрації вході їїпрове-
денняповиннавпроваджуватись ідеологія«служіннясуспільству»якпринципу
функціонуванняпублічноїадміністраціїтамаютьбутивирішенізавданнящодо:
формуваннястабільноїйефективноїорганізації тадіяльностівиконавчоївлади
насампередшляхомінституційногорозмежуванняполітичнихтаадміністратив-
нихфункційусистемівиконавчоївлади;організаціїпрофесійної,політичноней-
тральноїтавідкритоїпублічноїслужбишляхомвідокремленняполітичнихпосад
відпосадпублічноїслужби,встановленняправовихмеханізмівзахиступублічних
службовців віднезаконнихполітичнихвпливів, запровадженнявідкритогокон-
курсуприприйняттінапублічнуслужбутаслужбовомупросуваннітощо;ство-
рення системи дієздатного місцевого самоврядування шляхом децентралізації
публічних завдань та ресурсів, створення економічно самодостатніх суб’єктів
місцевого самоврядування; зміцнення статусу приватних осіб у відносинах з
органамипублічноїадміністраціїшляхомсправедливогоправовогорегулювання
адміністративноїпроцедури,впровадженняновихорганізаційнихформтастан-
дартівякостіадміністративнихпослуг,удосконаленнямеханізмуправовогозахи-
сту приватних осіб у відносинах з публічною адміністрацією; гарантування
підконтрольностіпублічноїадміністраціїполітичнійвладітасуспільствушляхом
удосконалення і посиленнямеханізму державного контролю, розвитку системи
адміністративногосудочинства, залученнягромадськостідоучастівуправлінні
публічнимисправамитощо.
Обґрунтуваннюцихзаходівмаютьпередуватинауковідослідженняпонятійно-
го апарату, існуючихмоделейдецентралізованого управління розвинених країн
світу, практики реалізації вимог і принципів публічного адміністрування в
зарубіжнихкраїнахівітчизнянимиорганамивлади.
Поняття«публічнаадміністрація»доволівпевненоввійшлодовітчизняного
політико-правовоголексикону.Водночасвсучаснійюридичнійнауцінесформо-
ваноєдиногопідходущодовизначенняданогопоняття.Зазначенаобставинаакту-
алізує необхідність поглиблення наукових досліджень поняття публічної
адміністрації,їїсутності,принципіворганізаціїтадіяльності,суб’єктногоскладу,
завданьіфункцій.
Дослідженню даного питання приділяли значну увагу такі вчені-юристи та
фахівці з питань державного управління та місцевого самоврядування, як
В.Авер’янов1,М.Беньо2,Т.Білозерська3,Н.Гнидюк4,І.Грицяк5,М.Гурковсь-
кий6, І. Коліушко7, Т. Кравцова8, М. Лахижа9, А. Лелеченко10, В. Малиновсь-
212 Держава і право • Випуск 55
кий11, Л.Михайлишин12, А. Пухтецька13, B. Тимощук14 та ін. Зазначені вчені
намагалися надати своє визначення поняття «публічна адміністрація», про-
аналізуватиосновнівластивостітапринципидіяльностіпублічноїадміністрації,
визначититенденціїїїстановленнятанапрямиреформуваннявУкраїнівумовах
адміністративноїреформитаєвропейськоїміждержавноїінтеграції.
Вагомий теоретико-методологічний потенціал з точки зору з’ясування сут-
ностіпублічної адміністрації, системи її органів, а такожзавдань іфункції, які
входять до цієї системи, містять праці вчених, які досліджували питання про
співвідношення органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування,
принципи,критерії,формитаметодиїхніхвзаємовідносинівзаємодії.Уцьому
аспектізокремаможнавиділитипраціВ.Борденюка15,В.Буракова16,А.Ворон-
кова17,Т.Єркіної18,О.Казанцевої19,Т.Карабін20,Є.Ковешнікова21,І.Косміної22,
А.Крусян23,А.Курбанова24,С.Наймушиної25,С.Овсяннікова26,А.Онупрієнко27,
О. Поскребишева28, О. Селютіної29, О. Сомової30,Ю. Торохтія31, Г. Чапали32,
О.Уварова33,В.Холопова34таін.
Проблема принципів публічної адміністрації, а також принципів місцевого
самоврядування,державногоуправління,принципівправавцілому,щомаєваж-
ливе теоретико-методологічне значення у процесі дослідження принципів
публічної адміністрації, знайшла своє висвітлення у працях В. Авер’янова35,
С.Головатого36,Б.Калиновського37,Т.Карабін38,М.Козюбри39,Р.Колишка40,
Т.Кравцової41,А.Крусян42,В.Куйбіди43,С.Околітої44,С.Погребняка45,А.Пух-
тецької46таін.
Джерельнубазудослідженняпроблемстановлення,організаціїтадіяльності
публічноїадміністраціїскладаєвеликакількістьпрацьзарубіжнихвчених47.
Характерноюрисоюсучасностістаєрозпадзвичнихформсоціальноїтакуль-
турноїцілісності,нарощуваннявідцентровихтенденцій.Усепомітнішепроступа-
ють контури нової конструкції світового порядку, основні ознаки якої –
нестабільність, розмитість, мозаїчність. У зв’язку з цим кожний регіон, кожна
країнавимушеніпереосмислюватисебе,своємісцеусвіті,шукатиновіформита
способи колективної й індивідуальної ідентичностей. І тут значна доля
відповідальностіпокладаєтьсянаінститутипублічноїадміністрації(державного
управліннятамісцевогосамоврядування),якіможутьоперативновідреагуватина
цізмінитастатидієвимифакторамистабілізаціїсуспільнихвідносинупроцесі
нарощуваннявідцентровихтенденцій.
Публічнаадміністраціяможевиступативираженнямпринциповоїкультурної
різнорідності,якаіснуєякусвітовомумасштабі,такінарегіональномуілокаль-
ному рівнях. Вона стає демократичнішою відповіддю на виклики глобалізації,
такимінститутом,щозаявляєпронеобхідністьповагидоособливого,унікально-
го, неповторного.У ЗахіднійЄвропі в даний час спостерігається загальна тен-
денціявреформуванніпублічноїадміністрації–цеїїрозвиток,децентралізація
та деконцентрація, тобто послаблення контролю на місцях, який здійснюється
представникамицентральноївлади.Усецевимагаєпристосуванняорганіввико-
навчоївладийорганівмісцевогосамоврядування,державивціломудореалій,що
змінюютьсянанашихочах,що,усвоючергу,вимагаєпереосмисленняфеномена
публічногоадмініструваннявцілому,йогозавдань,функцій,місцятаролівпро-
цесахмодернізаціїдержавностітаформуваннягромадянськогосуспільстватощо.
Усучаснійнауцінемаєєдностіточокзорущодовизначенняпоняттяпублічної
адміністрації, розуміння її принципів, завдань, функцій тощо. Зокрема, аналіз
213Юридичні і політичні науки
вітчизняноїджерельноїбазипідтверджує,щопроведенінаданийчасдосліджен-
ня з питань публічного адміністрування та запровадження європейських прин-
ципів адміністративного права не мають комплексного характеру, а переважно
присвячені висвітленню змісту та значення окремих європейських правових
принципів або їхніх складових для цілей реформування певних інститутів
адміністративногоправаУкраїни.Водночасупрацяхпредставниківвітчизняної
наукизагальноїтеоріїдержавиіправа,конституційногойадміністративногопра-
ва, теорії державного управління зроблено важливі кроки в напрямі вивчення
зарубіжних стандартів і принципів належного урядування.У вітчизнянійюри-
дичній літературі утверджується розуміння необхідності суттєвого перегляду
переліку, змістута значенняпринципівгалузіадміністративногоправазураху-
ваннямсучасноїпрактикиправотворенняуєвропейськихкраїнах.
Вартовказатийнате,щовєвропейськихкраїнахвпродовжостанніхдесяти
роківбулопроведенокомплекснінауково-практичнідослідженнясучаснихприн-
ципів істандартівдіяльностіпублічнихадміністрацій,зурахуваннямякихроз-
робленометодичнірекомендаціїщодоїхвходженнядотакзваногоЄвропейсько-
гоадміністративногопростору,атакожсформульованорекомендаціїкраїнам-кан-
дидатамнавступдоЄвропейськогоСоюзу,що,безумовно,маєважливезначення
дляУкраїни.
Нині у вітчизняній правовій науці та практиці європейські принципи
адміністративногоправащенеотрималиналежноготлумаченняізапровадження,
що пояснюється, з-поміж іншого, відсутністю відповідних наукових розробок,
узагальненьдосвідуєвропейськихкраїнщодоїхрозуміннятапрактикизастосу-
вання.Наведенимзумовленаактуальністьвивченняпроблемщодопоняття,прин-
ципів,завдань,функційпублічноїадміністрації.
Відомий український вчений-адміністративіст В. Авер’янов під терміном
«публічна адміністрація» пропонував розуміти сукупність органів виконавчої
владийорганіввиконавчогосамоврядування,підпорядкованихполітичнійвладі,
які забезпечують виконання закону та здійснюють інші публічно-управлінські
функції48. Аналогічне визначення містилося й в одному з проектів Концепції
реформуванняпублічноїадміністраціївУкраїні,розробленомуекспертамиЦент-
руполітико-правовихреформ49.
ВодночасвіншомупроектіКонцепціїреформуванняпублічноїадміністрації
вУкраїні,розробленомуекспертамиЦентруполітико-правовихреформ,публічна
адміністраціябулавизначенаякорганивиконавчоївлади,органимісцевогосамо-
врядуваннятаіншісуб’єкти,яківідповіднодозаконучиадміністративногодого-
вора мають повноваження забезпечувати виконання законів, діяти в публічних
інтересах(виконанняпублічнихфункцій)50.
Іншийвітчизнянийдослідникактуальнихпроблемзапровадженняв законо-
давствіУкраїниєвропейськихпринципівадміністративногоправаА.Пухтецька
такожзазначає,щодопублічноїадміністраціїзаєвропейськоютрадицієюнале-
жатьорганивиконавчоївладитаорганимісцевогосамоврядування51.
Условникутермінівіпонятьздержавногоуправліннявизначено,щопублічна
адміністрація–цесукупністьдержавнихінедержавнихсуб’єктівпублічноївла-
ди, ключовими структурними елементами якої є а) органи виконавчої влади;
б) виконавчі органимісцевого самоврядування52.В останніх двох визначеннях
вжепростежується,щопублічнаадміністрація–ценезвичайнасукупністьдер-
жавних органів, яких досить велика кількість, а сукупність органів виконавчої
214 Держава і право • Випуск 55
владитавиконавчихорганівмісцевогосамоврядування.
Зоглядунавищенаведенівизначенняможнасказати,щопублічнаадміністрація
є сукупністю державних і недержавних суб’єктів публічної влади, ключовими
структурнимиелементамиякоїє,по-перше,органидержавноївиконавчоївладиі,
по-друге, виконавчі органи місцевого самоврядування. Систему державних
органіввиконавчоївладистановлять:КабінетМіністрівУкраїни–вищийоргану
системіорганіввиконавчоївлади;міністерствата іншіцентральніорганивико-
навчоївлади;місцевідержавніадміністрації–місцевіорганидержавноївиконав-
чоївлади.
Узарубіжнійнауціпоширенимєрозумінняпублічноїадміністраціїяксисте-
ми адміністративних інститутів з ієрархією влади, за допомогою якої
відповідальністьзавиконаннядержавнихрішеньспускаєтьсязверхудонизу.Тоб-
топублічнеадмініструванняпов’язанеізтрьомасферамивлади–законодавчою,
виконавчоюісудовою.Так,Ф.НігротаЛ.Нігровизначаютьцепоняттяяк:«ско-
ординованігруповідіївдержавнихсправах,що:1)пов’язані ізтрьомагілками
влади–законодавчою,виконавчоюісудовою–таїхньоговзаємодією;2)мають
важливезначенняуформуваннідержавноїполітикитаєчастиноюполітичного
процесу; 3) значно відрізняються від адміністрування у приватному секторі;
4)пов’язані ізчисленнимиприватнимигрупамита індивідами,якіпрацюютьу
різнихкомпаніяхігромадах»53.
Термін«публічнаадміністрація»впершебуловикористановправіЄвропейсь-
когоСоюзу.Так,уєвропейськомуправііснуєдвавизначенняпоняття«публічна
адміністрація»:увузькомутавширокомусенсі.
Увузькомусенсіпід«публічноюадміністрацією»розуміються«регіональні
органи,місцевітаіншіорганипублічноївлади»,«центральніуряди»та«публічна
служба». Під органами публічної влади при цьому розуміється: «інституції
регіонального,місцевогоабоіншогохарактеру,іншіоргани,діяльністьякихрегу-
люється нормами публічного права або діями держав-членів; органи, наділені
достатнімисувереннимиповноваженнямикраїни,якізформальноїточкизоруне
єчастиноюадміністративногоапаратудержави-члена,алеструктуратазавдання
якого визначені в законі (причому ці завдання належать сфері функціонування
держави)».
Уширокомусенсівєвропейськомуправідо«публічноїадміністрації»,крім
органівпублічноївлади,відносятьтіоргани,якіневходятьдонеїорганізаційно,
алевиконуютьделегованінеюфункції54.
Складовими елементами системипублічної адміністрації виступають добре
відомідватерміни:«державнеуправління»та«місцевесамоврядування»,якідо
недавньогочасувюридичнійнауцівикористовувалисяякдванезалежніодинвід
одногопоняття.Такимчином,органивиконавчоївлади,щоздійснюютьвиконав-
чо-розпорядчудіяльність,таорганимісцевогосамоврядування,щорозв’язують
значнучастинумісцевихсправ,управляютьнимивінтересахсуспільстватафор-
муються навколо органів виконавчої влади, необхідно розглядати як одне ціле,
тобто як систему публічної влади, яка здійснює адміністративно-управлінські
функції, а основні складовічастини такої системидоповнюють та взаємодіють
одна з одною з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів
суспільства.
Утакійсистемнійєдностієвідповіднераціональнезернопринаймнітому,що
по-перше,те,щодляорганіввиконавчоївладийорганівмісцевогосамоврядуван-
215Юридичні і політичні науки
ня як суб’єктів системи публічної адміністрації найважливішою інтегруючою
ознакоює«публічність».Цеякразтеспільне,щооб’єднуємісцевесамоврядуван-
нятадержавнувладу.Відомийросійськийвчений-адміністративістЮ.Тихоми-
ровзвертаєувагунате,щовданийчас«необхіднопо-новомуосмислитипоняття
публічностівсуспільстві,незводячийогодозабезпеченнядержавнихінтересів.
Це–спільніінтересилюдейрізногородуспільнот,об’єднань,це–об’єктивовані
умовинормальногоіснуваннятадіяльностілюдей,їхніхорганізацій,підприємств,
суспільствавцілому,це–колективнасамоорганізаціятасаморегулювання,само-
врядування»55.
Нарозповсюдженішимєрозуміннямісцевогосамоврядуванняякособливого
способу децентралізації влади в державі. Звідси статус відповідних органів як
органів влади. Вона відрізняється від державної влади, оскільки здійснюється
органами,якіневходятьдосистемиорганівдержавноївлади.Алецепублічна
влада,рішеннямякоїпідпорядковуєтьсянаселеннявідповідноїтериторії.
По-друге, етимологічно термін «місцеве самоврядування» включає поняття
«управління» («самоуправління», «управління своїми справами») та «місцеве»,
щовказуєнайогосоціальноуправлінськусутність,«одягнуту»вособливуформу.
Місцеве самоврядування – один з головних управлінських каналів взаємодії
суспільстватавладинамісцевому(муніципальному)рівні.Територіальнігрома-
диреалізуютьважливішівладніфункціїзадопомогоюспеціальнихмуніципаль-
них органів, маючи ті саме практичні макроцілі, що й державне управління:
наданнялюдинісоціальнихтауправлінськихпослуг.Більштого,профільнігалузі
права (муніципальне й адміністративне) органічно взаємопов’язані між собою.
Муніципальнеправо,зазначаєЮ.Старілов,регулюєвідносиниусферіпублічно-
го управління, тобто управління, яке здійснюється територіальною громадою
безпосередньоабовособіорганівмуніципальногоуправління,посадовихосібі
службовців органів місцевого самоврядування. Суб’єкти муніципального
управліннявикористовують традиційнідля адміністративногоправамеханізми,
методи,формитазасобиуправління56.
По-третє, варто звернути увагу на чітко виражений інституціоналізований
характерсуб’єктівсистемипублічноїадміністрації:якорганивиконавчоївлади,
такіорганимісцевогосамоврядуванняєобов’язковимиінституціями(зрозуміло,
що за умовою визнання місцевого самоврядування у державі), із положенням
якихнеможенерахуватисянаселеннятериторії,вмежахякоївонифункціону-
ють. Акти органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, які
прийнятіумежахконституції,єобов’язковимидовиконаннявсімасуб’єктами–
органами, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами у
межахтериторії,наякурозповсюджуєтьсяюрисдикціявідповідногооргану.
По-четверте,якорганивиконавчоївлади,такіорганимісцевогосамовряду-
вання є організованими (інституційно оформленими) колективами (якщо це
колегіальні органи) або одноособовими (єдиноначальними) органами, які утво-
рюютьсамостійнуавтономнучастинуапаратупублічної(державноїабопублічно-
самоврядної) влади, яка наділена власною компетенцією, виконує публічно-
владніфункції,реалізуєпублічний інтерес,діяльністьякоїрегламентованапра-
вом.Прикладамиколегіальнихорганівєуряд,виконавчіорганимісцевихрад.До
одноособовихорганівналежатьмісцевідержавніадміністрації.Слідзазначити,
щовпроцесі адміністративноїреформиєдиноначальністьусистемівиконавчої
владипостійнорозширюється,аумісцевомусамоврядуванніпріоритетнимипри-
216 Держава і право • Випуск 55
роднозалишаютьсяколективніструктури.
По-п’яте, об’єднуючим моментом у правовій природі виконавчої влади та
місцевогосамоврядуванняякскладовихпублічноїадміністрації є зміст їхнього
адміністративно-правовогостатусу.Таксаме,якіорганивиконавчоївлади,орга-
ни та посадові особи місцевого самоврядування володіють адміністративною
правосуб’єктністю57. Це означає, що органи місцевого самоврядування мають
визначену нормами адміністративного права компетенцію – предмети відання,
правайобов’язки(повноваження),несутьвідповідальністьзадіїчибездіяльність
умежахвласноїчиделегованоїкомпетенції,виконуютьпублічні,виконавчо-роз-
порядчі,дозвільно-реєстраційні,контрольніфункції,берутьучастьвадміністра-
тивнихправовідносинахрегулятивногочиохоронногохарактерутощо.
По-шосте, за змістом діяльності як органи виконавчої влади, так і органи
місцевого самоврядування можна поділяти на органи загальної та спеціальної
компетенції.Организагальноїкомпетенції(місцевідержавніадміністрації,пред-
ставницькі органи місцевого самоврядування) несуть відповідальність за стан
справнавідповіднійтериторії,наякурозповсюджуєтьсяїхняюрисдикція.Вони
керуютьдіяльністюабоберутьучастьуформуваннібагатьохорганівгалузевоїта
функціональноїкомпетенції.Органиспеціальноїкомпетенціїздійснюютьгалузе-
ве (внутрішньовідомче) або міжгалузеве (функціональне, міжвідомче) управ-
ління.Прикладами таких органів є, зокрема, відділи та управління виконавчих
комітетівмісцевихрад,міністерства,їхнірегіональніструктуритощо.
На наш погляд, синтез державного та громадського в системі публічної
адміністрації–дужеважливийдлясуспільства.Задопомогоюєдностіцихдвох
засад вирішуються найважливіші громадсько-державні завдання: унеможлив-
люєтьсяроздвоєннявлади,якеведедополітичноїнестабільностітапослаблення
державийінститутів,якіскладаютьїї;утворюютьсяможливостідлябільшоїчас-
тинилюдей–участьупублічномужиттісуспільстватауправліннідержавними
справами,що підвищує культурно-правовий рівень громадян та виховує у них
відчуття поваги до законів; ліквідується розрив між суспільством і державою;
досягаєтьсяєдинамета–збереженнятазміцненнясуспільствайдержавизанаяв-
ності демократичних інститутів; держава більшою мірою входить у курс
суспільних справ і приймає відповідні рішення, сутність яких узгоджується з
інтересами людей; породжується спільний інтерес для громадян і державних
органів, сутність якого полягає в будівництвіжиття, гідного кожної людини та
суспільства в цілому; публічне управління на основі узгоджених дій перетво-
рюєтьсянаєдинийпроцестворення.
Слідзазначити,щореалізаціяцихконцептуальнихположеньможливалишев
демократичнійісоціальноорієнтованійдержаві,яказдійснюєчіткутастабільну
внутрішню,утомучисліймуніципальну,політикутастворюємотиваціюісти-
мулидлярозвиткуініціативилюдей.Упротилежномувипадку,держава,якнаба-
гато«сильніший»суб’єктпублічнихвладовідносин,завжди(колиїйцевигідно)
можеповернутисядоцентралізованоїформиуправління58.
Звернемоувагуйнате,щопублічніфункціївиконуютьсянелишесуб’єктами
публічноїадміністрації,алейіншимисуб’єктами,зокрема,державнимитакому-
нальними (муніципальними) закладами, організаціями, підприємствами. Такі
суб’єкти, що належать до публічного сектору та виконують публічні функції
(наприклад,невідкладнамедичнадопомога,рятувальніслужбитощо),вимагають
особливогорежимупраці,відмінноговідпрацівприватномусекторі.Томузалеж-
217Юридичні і політичні науки
новідобсягупублічнихзавдань(якщозапевнихумовприватнийсекторнепови-
ненабонеможевиконувативідповіднізавдання,якієнеобхіднимидлядержави
тасуспільства)поняттяпублічноїслужбиможерозширюватися.
Якщо поставити питанням про те, які ж функції покладені на публічну
адміністрацію,тонеполягаєсумніву,що–адміністративно-управлінські.Щож
стосується мети діяльності, то якщо метою держави є служіння інтересам
суспільства, тому аналогічнамета буде й у підпорядкованих їй органів, а крім
цього,щейзабезпеченняінтересівсамоїдержави.
Публічнаадміністраціяздійснюєпевнийцілеспрямованийвпливїїсуб’єктів
натісферижиттєдіяльностісуспільства,якіпотребуютьтакоговпливу,зметою
узгодженнятазадоволенняякінтересівдержави,такіінтересівсуспільства.
Такимчином,підпоняттям«публічнаадміністрація»слідрозумітисистему
органівдержавноївиконавчоївладитавиконавчихорганівмісцевогосамовряду-
вання, підприємства, установи, організації та інших суб’єктів, наділених
адміністративно-управлінськимифункціями,якідіютьзметоюзабезпеченняяк
інтересівдержави, так і інтересівсуспільствавцілому, а такожсукупністьцих
адміністративно-управлінськихдійізаходів,встановленихзаконом59.
Зоглядунанаведеневизначенняпублічноїадміністрації,можливовиділити
низку притаманних їй ознак (властивостей): узгоджена й організована система
органів;їїсуб’єктомвиступаєдержававособіорганівдержавноївиконавчоївла-
дитавиконавчихорганівмісцевогосамоврядування;складовимиелементамиїї
системи також є державні заклади, організації, установи; вона спирається на
владні повноваження та виконує адміністративно-управлінські функції; її
діяльністьпоширюєтьсянавсесуспільство;метоюдіяльностівиступаєзабезпе-
ченняінтересівякдержави,такісуспільствавцілому,анеокремихгромадяні
соціальнихгруп;щодометодіввпливу,токрімкомплексуправових,політичних,
економічнихметодівізасобів(регулювання,узгодження,переконання,стимулю-
ваннятощо),застосовуєтьсяіпримусзадопомогоюправоохороннихорганів.
Зрозуміло,щодіяльністьорганівпублічноїадміністраціїмаєґрунтуватисяна
певних принципах. Виділяють наступні принципи діяльності публічної
адміністрації:верховенстваправаякпріоритетуправісвободлюдинитагрома-
дянина;гуманізмутасправедливості;законності;відкритостіякоприлюдненнята
доступності для громадян інформації про діяльність і рішення публічної
адміністрації, а також надання публічної інформації на вимогу громадян; про-
порційності як вимогищодообмеженнярішеньпублічної адміністраціїметою,
якої необхідно досягти, умовами її досягнення, а також обов’язку публічної
адміністрації зважати на наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності; ефектив-
ностіякобов’язкупублічноїадміністраціїзабезпечуватидосягненнянеобхідних
результатівувирішенніпокладенихнанеї завданьприоптимальномувикорис-
танніпублічнихресурсів;демократизмметодівістилюроботивідтворюєнародо-
владдявдержавномууправліннійпередбачаєвстановленняглибокихіпостійних
взаємозалежностей між суспільством і державою як передумови формування
демократичної системи управління; підконтрольності як обов’язкового
внутрішньоготазовнішньогоконтролюзадіяльністюпублічноїадміністрації,в
томучислісудового;професійнакомпетентність–функціїтазавданняпублічної
адміністрації мають виконувати належним чином професійно підготовлені
фахівці;поєднаннявиборностітапризначуваності;плановості–визначенняпев-
нихконкретнихспільнихзавдань,планівдіяльності,виконанняякихпокладене
218 Держава і право • Випуск 55
саменацідержавніоргани;науковість,щополягаєунеобхідностіпривестисис-
тему та механізми взаємодії складових елементів публічної адміністрації у
відповідність до рівня розвитку суспільних відносин; відповідальності як
обов’язкупублічноїадміністраціїнестиюридичнувідповідальністьзаприйняті
рішення,діїтабездіяльністьтощо.
Підбиваючи підсумки під викладеним, варто зазначити, що публічна
адміністрація–цепевнимчиномпобудованасистемаорганівдержавноївиконав-
чої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів,
наділених адміністративно-управлінськими функціями, які діють на єдиних
принципахзметоюзабезпеченняякінтересівдержави,такіінтересівсуспільства
вцілому.
Аналізсутнісних і змістовниххарактеристикпублічноїадміністраціїбувби
неповним,статичнимбезз’ясуваннянетількиїїсистемних,алейфункціональ-
них якостей.Системний аналіз, хоча і є достатньоуніверсальним,не вичерпує
всіхзагальнонауковихметодівпізнаннядержавно-управлінськихявищіпроцесів,
які потребують також функціональної характеристики, оскільки іманентною
якістюбудь-якоїсистемипорядзвиникненнямтарозвиткомєїїфункціонування,
що потребує й відповідних засобів (прийомів) пізнання: кожна наука має
відповідати формі руху матерії. Тому вагоме місце в системі методів теорії
публічноїадміністраціїпосідаєметодфункціональногоаналізу.Аджеключовим
поняттям, за допомогою якого розкривається зміст і сутність публічної
адміністраціїяксистеми,євладатауправління,діяльністьщодоїхньогоздійснен-
ня, публічні функції. Саме влада та управлінські відносини, пов’язані з нею,
характеризуютьпублічніфункціїрізнихуправлінськихінститутів,єсистемоутво-
рюючимичинниками,якіформуютьпублічнуадміністрацію.Фактичнопублічну
адміністраціюйутворюютьрізніуправлінськіінституції,механізми,щозабезпе-
чують їхні організації та функціонування. А те, як ці управлінські інституції
організуються,формуються,діють,яклегальнофункціонуютьунайзагальнішому
смислійстановитьзмістпублічноїадміністрації,азвідсидетермінуєсистемуїї
функцій.
Актуальністьдіяльнісноготафункціональногометодівнауковихдосліджень
публічноїадміністрації,яківідбуваютьсявУкраїні,зумовленанизкоюфакторіві,
насамперед,внутрішнімичинниками,тобтосуттюйзмістомцихявищ.Насампе-
ред, це обумовлено такими чинниками: новим типомУкраїнської держави, яку
проголошеносуверенною,незалежною,демократичною,соціальноютаправовою
державою.Природно,щорозкритирольізначенняцієїдержавиможналишеабо
насампередчерезїїдіяльністьі,зокрема,черезфункції.Дотогожсоціальнароль
ізначеннядержавитривалийчаспринижувалися,спотворювалисяабозамовчува-
лися; новою системою органів державної влади, які, на відміну від колишніх,
традиційних,єєдиноначальними(ПрезидентУкраїни,УповноваженийВерховної
РадиУкраїнизправлюдини,главимісцевихдержавнихадміністраційтощо)або
становлять лише вищі або центральні органи державної влади (Верховна Рада
України,КабінетМіністрівУкраїни,КонституційнийСудУкраїни).Лишесистем-
но-структурнийаналізцихявищ,якийбиздійснювавсяпозадіяльністногопідхо-
ду, є малоефективним. Всебічне дослідження цих органів публічної влади та
управління об’єктивно можливе лише через функції публічної адміністрації;
істотнозмінивсязмістдіяльностідержавитарядуорганівдержавноївлади,які
ранішебуливпереважнійбільшостісимволічними(парламент,урядтощо).З’ясу-
219Юридичні і політичні науки
ватиїхнінинішнірольізначення,звичайно,можливонасампередчерезфункції
публічноїадміністраціїякоб’єктивніявища.
В управлінській науці вперше функції управління були виділені й описані
французькимпрактикомівченимА.Файолемвйогопраці«Загальнеіпромисло-
веуправління»в1916р.Функціональнийзміступравліннядосліджуваливсвоїх
працяхФ.Тейлор,А.Файоль, Г.Черч,Л.Джильберт,М.Мескон,М.Альберт,
Ф.Хедоурі.ЗначнуувагуцьомупитаннюприділялиВ.Авер’янов,Р.Акбердін,
В. Афанасьєв, О. Бобров, В. Геєць, В. Герасимчук, В. Голіков, П. Керженцев,
О.Кузьмін,М.Мартиненко,Ф.Хміль,О.Козлова,Г.Одінцова,Г.Попов,З.Румян-
цева,Н.Саломатін,В.Сіренко,П.Смірнов,Г.Таркач,В.Цвєтковтаіншіфахівці
зпитаньуправління.Однакфункціїуправлінняйсьогоднізалишаютьсяоб’єктом
дискусій.
Функціональнийаналіздіяльностіпублічноїадміністрації(їїдинамічнаспря-
мованість) сприятиме проникненню у правову та управлінську природу цього
суб’єкту державного апарату, розкриватиме обсяг, характер і зміст його діяль-
ності. Тільки за допомогоюпоняттяфункцій надається конкретна визначеність
цього політико-правового феномена. Без функціонального аналізу неможливе
вивченнябудь-якогоелементуполітичноїсистемисуспільства:держави,держав-
ного апарату, органів державної влади та управління тощо. Лише визначивши
функціїпублічноїадміністрації,можнауявити,якурольмаютьвонисередінших
суб’єктівдержавногоапарату,всуспільствівзагалітаякеїхнєсоціальнепризна-
чення.
Варто усвідомлювати, що функціональний аналіз можливий тільки в
динамічнихсистемах,тобтотихсистемах,якіздатнізмінюватися.Такою,власне,
і є публічна адміністрація, яка перебуває сьогодні уфазі свого становлення та
перманентного реформування. Але, підкреслюючи значення функціонального
методу в теорії державного управління, доводиться, однак, констатувати його
відноснообмеженіможливості.Колимовайдепросистему,внутрішняієрархія
якоїбільшечименшезрозуміла,функціональнеописанняможевиявитисядосить
ефективнимзасобоманалізу.Прианалізісистемиздостатньоскладнимирівнями
зв’язківфункціональнийметоднеможедативідповідейнавсіпитання,яківини-
каютьупроцесісистемногоаналізу.Томуінодівиникаєпотребавструктурному
аналізі. Свідченням цього є наявність у структурі публічної адміністрації
суб’єктів з різною природою – органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування.
Необхідність структурного аналізу випливає зі специфіки системного та
функціональногометодів, схожих тим,що за допомогоюкожного з них так чи
інакше з’ясовуються й аналізуються структурні елементи системи. Саме цим
можнапояснититойфакт,щовлітературінерідкозустрічаютьсянайменування
розглядуванихметодівяксистемно-структурноготаструктурно-функціонально-
го.
Длявивченнястатичногостанудержавно-правовихявищметодструктурного
аналізу,безумовно,єнеобхідним,оскількизайогодопомогоювизначаютьсяскла-
довічастиниданоїсистеми.Томуважкопогодитисяздумкою,щофункціональ-
нийметодзавждиєвихідним,первиннимупорівняннізструктурним60.Переваж-
не значення того чи іншого метода завжди залежить від завдань та об’єкта
дослідження. Зокрема, коли за мету обирається тільки структура системи,
функціональний метод не може мати пріоритету перед структурним. Однак,
220 Держава і право • Випуск 55
пізнавшиструктурудержавиуціломуабоструктуруокремихїїелементів,зокре-
майпублічноїадміністрації,неможливопізнативтойжечасїїдинамічнівласти-
вості (головну соціальну цінність держави, важливішу сторону її соціального
призначення).Івцьомувипадкузастосуванняметодуструктурногоаналізунедо-
статньо,ефективнішимєфункціональнийметод,задопомогоюякоговивчаються
взаємозалежністьелементів,їхнівзаємодіятавзаємовплив61.
Свідченням цього є те,що на організаційну структуру апарату управління,
йогокадровийсклад,формитаметодидіяльностізначноюміроювпливаютьсте-
реотипи колишньої командно-адміністративної системи, а також вади, прита-
маннііснуючійсистеміпублічногоуправління–неадекватніумовамполітичної
таекономічноїбагатоманітностітароздержавленняусіхсферсуспільногожиття.
Усилуцьогопублічнаадміністраціяневідповідаєстратегічномукурсудержави
до демократії та європейських стандартів урядування, оскільки залишається
неефективною,схильноюдокорупції,внутрішньосуперечливою,надмірноцент-
ралізованою,закритоювідсуспільстваівідірваноювідпотреблюдини.
Основнимипричинамитакогостанує:незавершеністьтрансформаціїКабіне-
туМіністрівУкраїниворганполітичногокерівництва,втомучислінечіткероз-
межування функцій щодо формування та реалізації державної політики між
вищими органами влади — Президентом України та Кабінетом Міністрів
України,незабезпеченістьнаступництвапідчасзміниКабінетуМіністрівУкраїни
тощо;нераціональнасистемаорганіввиконавчоївладинацентральномурівні,в
томучислінеобґрунтовановеликакількістьцентральнихорганіввиконавчоївла-
дифактичнорівнихзастатусомзміністерствами,нечіткакласифікаціяцентраль-
нихорганіввиконавчоївлади,значнарізноманітністьїхніхвидів;незавершеність
розмежуваннявсистеміміжорганамифункційзформуваннятареалізаціїдер-
жавноїполітики,такихякуправліннядержавноювласністю,нагляд іконтроль,
наданняадміністративнихпослугтощо;незавершеністьрозмежуванняполітич-
ного та адміністративногокерівництвавміністерствах;низькийрівенькоорди-
націїтавзаємодіїміжцентральнимиорганамивиконавчоївлади;слаборозвинуті
танеефективнімеханізмипідзвітності,наглядутаконтролющодоцентральних
органіввиконавчоївлади,якіспрямовуютьсятакоординуютьсяміністрами;галу-
зевий принцип утворення багатьох центральних органів виконавчої влади та
породжувані цим конфлікти функцій, і надмірна організаційна фрагментація
відповідальностізадержавнуполітику;значнаневизначеністьщодовнутрішньо-
горозподілувідповідальностейіфункційусистеміцентральнихорганіввиконав-
чоївлади,щоспричиняєдублюваннядіяльності,розпорошеннятанераціональне
використання людських і фінансових ресурсів тощо; неефективна організація
виконавчої влади на місцевому рівні, неспроможне місцеве самоврядування та
нераціональний адміністративно-територіальний устрій; неефективна публічна
служба, плинність кадрів і неналежний професійний рівень персоналу;
суб’єктивізмвуправлінніпублічноюслужбою;покладеннянапублічнихслуж-
бовцівполітичнихфункційінезахищеністьпублічнихслужбовціввідпартійно-
політичних впливів; неналежний рівень професійного навчання та підвищення
кваліфікаціїпублічнихслужбовців,особливопосадовихосібмісцевогосамовря-
дуваннятощо;відсутністьпаритетнихзасадувідносинахприватнихфізичнихі
юридичнихосібзорганамипублічноїадміністрації,зокрема,неналежнеправове
регулюваннявідносинміжприватнимиособамитапублічноюадміністрацією–
фактичнаперевагавідомчихінтересів,формалізм,бюрократія,корупція;пробле-
221Юридичні і політичні науки
ми доступу до публічної інформації; відсутній або неефективний порядок
адміністративного оскарження рішень, дій та бездіяльності публічної
адміністрації; зволікання зі становленнямсистемиадміністративнихсудів, їхня
перевантаженість,тривалістрокирозглядусправтощо.
Всеценетількипереконливосвідчитьпронеобхідністьмодернізаціїпублічної
адміністрації в Україні та вказує напрями реформи, а й підкреслює значення
функціональнихреформ,анелишеструктурнихзмін.
Особливий вплив на виникнення та еволюцію функціонального методу
пізнаннявполітико-правовихтеоріяхзробивнауковийпідхід,відповіднодоякого
державарозглядаласязааналогієюзживиморганізмом.Згіднозтакимсприйнят-
тям соціальних явищ у системі суспільства та, відповідно, у його політичній
організації–державівишукувалисяпевні схожіриси збіологічнимиорганами.
Прицьому,наприклад,функціїдержави,таксамеякіфункціїорганічноїсистеми,
упроцесісвоєїреалізаціїпереслідувалиудостатньомуступенісхожіцілі–самоз-
береження, поступальний розвиток, вирішення спірних і подолання кризових
ситуаційтощо62.
Такимчином,функціональнийпідхіднепростопередбачаєрозгляддержави
якдеякоїстатичноїсистеми,ависуваєвимогу їїдослідженнявпроцесірізного
родуцілеспрямованоїдіяльності,черезякувиражаєтьсясутністьсамоїдержави
як єдиного організму.При цьому дослідженню підлягає як діяльність окремих
елементів,якіскладаютьпублічнуадміністрацію,такідержаваякціліснасисте-
ма(армія,суди,органиуправліннятощо),їїцілеспрямованадіяльність,яказво-
диться до вирішення важливіших завдань і досягнення глобальних цілей, які
стоятьуданийісторичнийперіодпередсуспільствомуцілому.
Усучаснихвітчизнянихізарубіжнихнауковихджерелахзустрічаютьсярізні
варіанти визначення та характеристики поняттяфункцій (держави, державного
управління,державногоапаратутощо).Поняття«функціясоціальнихсистем»,не
зважаючинадоситьширокевисвітленнявспеціальнійлітературі,немаєзагаль-
новизнаноготлумачення.Увизначенніфункційсоціальнихсистемнаразідоміну-
ють,головнимчином,двіполярніпозиції.Згіднозпершоюпоняттяфункціїдер-
жавипов’язуєтьсябільшоючименшоюміроюзпоняттямїїдіяльності63.Причо-
мувбільшостівипадківвякостісуттєвоїознакифункціїберетьсяте,щоцепевна
частина(вид)діяльності.Однакіснуєіншаточказору,асаме:функціявсутності
своїйєлише«потенційнаможливістьчинеобхідністьдіятипевнимчиномупев-
нихумовах»64, «реальнофункція самапо собіне існує, вона спостерігаєтьсяв
процесіконкретноїцілеспрямованоїдіяльності»65,єнечастиноюдіяльності,тоб-
томатеріальнимпроцесом,алишенапрямамицієїдіяльності.
З позицій іншого підходу, функція держави визначається головним чином
черезїїсоціальнепризначення,якеполягаєувирішенніпевнихзавданьідосяг-
ненніцілей6.Обумовленийданийконцептуальнийпідхідтим,щопротягомусієї
історіїрозвиткудержавирізніїїфункціївиникалиякпевнареакціясуспільствана
будь-якіпотреби,якспосіб,методїхзадоволення.Томувжевсамомувиникненні
закладенеконкретнезавданняабогрупазавдань.Алефункціїдержавинеєтільки
лишеідеальнимиабонавітьпрактичнимизавданнямитацілями.Томувартопого-
дитися з тією точкою зору, згідно з якоюфункція (у її соціальному розумінні)
певнимчиномпов’язаназіздійсненнямдіяльності(зфункціонуванням).Уіншо-
мувипадкувідбуваєтьсяототожненняфункціїзцільовимиустановками,завдан-
нями.Виходячизцьогоутеоретичномудержавознавствіробилисяспробивклю-
222 Держава і право • Випуск 55
чення в поняття функції держави фактичної, реально здійснюваної державної
діяльності.
Насучасномуетапірозвиткувітчизняноїадміністративно-правовоїнаукита
теоріїдержавногоуправлінняпосилюється інтересдофункціональногопідходу
щододіяльнісноїсторонипублічноїадміністрації,алезоднимістотнимуточнен-
ням: розширюється та поглиблюється розуміння соціального призначення
суб’єктів публічної адміністрації та держави в цілому, спростовується раніше
існуючийжорсткийзв’язокміжзмінамикласовиххарактеристикдержавногоапа-
рату та, відповідно, його функцій. Цей зв’язок, як показує історичний досвід,
виявився багатоаспектнішим, на функції справляють детермінуючий вплив не
стількикласовіхарактеристикидержави,скількиновіумовитапроблемисучас-
ноїжиттєдіяльностісуспільства.
Отже, у функціональній характеристиці державного апарату та публічної
адміністраціївітчизнянатеоріявідходитьвідпопередньоїметодологічноївульга-
ризаціїтадогматизації,враховуєновіпроблеми,алеводночасзберігаєйтепози-
тивне,щобулонапрацьованевційгалузінапопередньомуетапі.Ціннимвияви-
лося,насамперед,самерозумінняфункціїдержавногоуправління,їїзмістуізна-
чення як одних з найважливіших характеристик діяльної сторони державного
управліннятощо.
У контексті дослідження функцій публічної адміністрації аналіз функцій
управління,функційдержавногоапарату,державивціломумаєвеликенауково-
методологічне значення.Аджевсі атрибутиполітичної системи та інструменти
сучасного публічного адміністрування формуються державою та використову-
ютьсянеюдлязабезпеченняжиттєдіяльностіусієїсуспільноїсистемитанадання
публічних послуг населенню. Звідси можна зробити висновок: публічна
адміністрація є центральним суб’єктом (учасником) управлінських (адміністра-
тивних)відносин.Цеозначає,щодляправильноїпобудовиїїапарату,включаючи
вибірструктуританаділенняфункціями,необхіднобратидоувагиполітико-пра-
вові та соціально-економічні закономірності, знати принципи організації
управліннятавраховуватиповедінкувсіхбезвиняткуактивнихйогоагентівякв
центрі,такінамісцях.
1.Авер’янов В. Б.,Пух тець ка А.А.Адміністративно-правовізасадиподоланнякри-
зовихявищвсферідержавногоуправління//НауковийвісникАкадеміїмуніципального
управління:Зб.наук.праць.Серія«Право».–2011.–Вип.1.–С.159–176.2. Бе ньо М.
Вплив теорії публічної адміністрації на розвиток адміністративного права (приклад
Польщі) // Законодавство України: Наук.-практ. коментар. –2006. – № 7. – С. 8–12.
3. Біло зерсь ка Т. О. Реформуванняпублічної адміністрації вУкраїні яккрокдо євро-
пейськоїінтеграції//Форумправа.–2007.–№2.–С.11–19.–[Електроннийресурс].
–Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07btodei.pdf.4. Гни дюк Н.
ВизначенняпоняттяпублічноїадміністраціївACQUISCOMMUNAUTAIRE//Законо-
давствоУкраїни:Наук.-практ.коментар.–2006.–№10.–С.74-77.5. Гри цяк І. А.Євро-
пейськеуправління:теоретико-методологічнізасади:Монографія.–К.:К.І.С.,2006.–
398 с. 6. Гур ковсь кий М. П. Реєстраційна діяльність публічної адміністрації: органі-
заційно-правовий аспект: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. – Л.,
2010.–16с.7. Коліуш ко І.,Ти мо щук В.Реформапублічноїадміністраціїнамісцевому
тарегіональномурівніякодинізнапрямківадміністративноїреформи.–[Електронний
ресурс].–Режимдоступу:http://www.municipal.gov.ua/fond/default.asp?cid=1139;Ефек
тив напублічнаадміністрація(довідникдляміністрів)/Автори-упорядники:І.Коліуш-
ко,В.Тимощук.–К.,2006.–32с.8. Крав цо ва Т. М.,Со ло нар А.В.Поняттятапринципи
223Юридичні і політичні науки
діяльностіпублічноїадміністрації//Форумправа.–2010.–№4.–С.522–525.–[Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-
4/10ktmdpa.pdf 9. Ла хи жа М. І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та
практичніаспекти:Монографія.–Полтава:РВВПУСКУ,2009.–289с.;Ла хи жа М. І.
Проблемимодернізації публічної адміністрації у дослідженнях Інституту політичних
наукВаршавськогоуніверситету//Актуальніпроблемиєвропейськоїтаєвроатлантич-
ноїінтеграціїУкраїни.Матеріали6-їрегіональноїнаук.-практ.конф.(14травня2009р.,
м.Дніпропетровськ). –Дн.:ДРІДУНАДУ.–2009.–С.65–67;Ла хи жа М. І.,Чер ча
тий О.І. Етичні основи діяльності публічної адміністрації в Польщі / // Державне
будівництво. – 2007. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.
kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_1_2007/index.html 10. Ле ле чен ко А. П. Децентралізація в
системідержавногоуправліннявУкраїні:теоретико-методологічнийаналіз:Автореф.
дис. … канд. на ук з держ. упр.: 25.00.01. – К., 2006. – 20 с. 11. Ма ли новсь кий В. Я.
Зарубіжніконцептитрансформаціїпублічноїадміністрації:урокидляУкраїни//Центр
адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.center.gov.ua/administrativna-reforma/zarubizhni-
koncepti-transformaciyi-publichnoyi-administraciyi-uroki-dlya-ukrayini.html 12. Ми хай ли
шин Л. Р. Удосконалення системи місцевого управління в Україні з використанням
зарубіжногодосвіду:Автореф.дис. … канд.наукздерж.упр.:25.00.01.–Львів,2008.
–20с. 13.Пух тець ка А. А.Європейськіпринципиадміністративногоправатаїхзапро-
вадження в законодавстві України: Автореф. дис. … канд.юрид. наук: 12.00.07; Ін-т
державиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.–К.,2009.–20с.;Пух тець ка А. А.
Запровадженняпринципівтастандартівналежногоурядуваннявдіяльностіпублічної
адміністрації//НауковізапискиНаУКМА.–Т.103.–2010.–С.36–4014. Ефек тив на
публічна адміністрація (довідник для міністрів) / Автори-упорядники: І. Коліушко,
В.Тимощук.–32с.15. Бор де нюк В. І.Співвідношеннямісцевогосамоврядуваннята
державного управління: конституційно-правові аспекти:Автореф. дис.…д-раюрид.
наук:спец.12.00.02.–К.,2009.–40c.16. Бу ра ков В. Ю.Теоретико-правовыеаспекты
взаимодействия государственных органов исполнительной власти и местного само-
управлениявсовременнойРоссии:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.01.–СПб.,
2003.–22с.17. Во рон ков А. А.Взаимодействиеоргановгосударственнойвластисубъ-
ектовРоссийскойФедерациииоргановместногосамоуправлениявусловияхмуници-
пальнойреформы:Автореф.дис.….канд.полит.наук:23.00.02.–М.,2007.–25с.18.
Ер ки на Т. Н.Правовоерегулированиевзаимодействияоргановгосударственнойвласти
РоссийскойФедерации,субъектовРФиоргановместногосамоуправлениявусловиях
административнойреформы:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.–М.,2006.
–22с.19. Ка зан це ва О. Л.Взаимодействиеоргановгосударственнойвластисубъектов
РоссийскойФедерациииоргановместногосамоуправлениявусловияхгосударственно-
правовойцентрализации:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.–Барнаул,2011.
–25с.20. Ка рабін Т. О.Співвідношенняповноваженьмісцевихорганіввиконавчоївла-
дитаорганівмісцевогосамоврядування:теоретичнііпрактичніпитання:Автореф.дис.
… канд. юрид. наук: спец. 12.00.07; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН
України.–К.,2007.–24с.21. Ко веш ни ков Е. М.Государствоиместноесамоуправ-
лениевРоссии:Теоретико-правовыеосновывзаимодействия:Автореф.дис.…
канд.юрид.наук:12.00.01.–М.,2001.–48с.22. Ко с ми на И. А.Конституцион-
но-правовыеосновывзаимодействияоргановместногосамоуправленияиорга-
новисполнительнойвластисубъектовРоссийскойФедерации(напримереСанкт-
Петербурга):Автореф.дис.…канд.юрид.наук.–СПб. ,2010.–24с.23. Кру
сян А. Р.Взаємодіямісцевихорганіввиконавчоївладиіорганівмісцевогосамо-
врядуваннявУкраїні:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.–О.,1999.–
19с.24. Кур ба нов А. К.Взаимодействиефедеральных,региональныхимуници-
пальныхоргановвластивСеверо-Кавказскомрегионе(социологическийанализ):
Автореф.дис.…канд.социолог.наук:22.00.08.–М.,2010.–22с.25. Най му ши
224 Держава і право • Випуск 55
на С. Г.Конституционно-правовыеосновыорганизацииивзаимодействияорга-
нов государственной власти иместного самоуправления в РоссийскойФедера-
ции:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.–М.,1999.–23с.26. Ов сян ни
ков С. А.Правовыеосновывзаимодействияоргановместногосамоуправленияи
органовгосударственнойвластиРоссийскойФедерациивконтекстепроведения
муниципальнойреформы:Конституционно-правовыеаспекты:Автореф.дис.…
канд.юрид.наук:спец.12.00.02.–Саратов ,2007.–25с.27. Онупрієнко А. М.
Місцевіорганивладивмеханізмідемократичноїдержави:Автореф.дис.…канд.
юрид.наук:12.00.01.–Х.,2008.–20с.28. По скре бы шев А. Н.Взаимодействие
органовгосударственнойвластииоргановместногосамоуправлениявобластях
–субъектахРоссийскойФедерации :Конституционно-правовыеаспекты:Авто-
реф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.–М.,2003.–26с.29. Се лю ти на Е. Н.
ВзаимодействиеоргановгосударственнойвластисубъектовРоссийскойФедера-
ции и органов местного самоуправления: Правовой и политический аспекты:
Автореф.дис.…канд.полит.наук:23.00.02.–Орел,2003.–24с.30. Со мо ва О. А.
Правовые основы взаимодействия органов государственный власти субъектов
Российской Федерации и органов местного самоуправления: Автореф. дис.…
канд.юрид.наук:12.00.02.–Саратов,2003.–28с.31. То рохтій Ю. З.Правові
засадивзаємодіїмісцевихдержавнихадміністраційтамісцевогосамоврядування
вУкраїні:Автореф.дис.…канд.юрид.нау:12.00.02.–Х.,2005.–20с.32. Ча па
ла Г. В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: Автореф. дис.…
канд.юрид.наук:12.00.01.–Х.,2004.–20с.33. Ува ров А. А.Местноесамоуправ-
лениевсоотношениисгосударственнойвластьювРоссийскойФедерации:Про-
блемыразвитияивзаимодействия:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.
–М.,2002.–38с.34. Хо ло пов В. А.Формированиемоделивзаимодействияорга-
новгосударственнойиместнойвластивусловияхмуниципальнойреформы(на
примереЦентральногофедеральногоокруга):Автореф.дис.…канд.полит.наук:
23.00.02.–М.,2007.–25с.35. Авер’янов В. Б.Проблемизабезпеченняверховен-
стваправаусферівиконавчоївлади//Українськеправо:матеріалиміжнар.конф.
[«Верховенствоправа:питаннятеоріїтапрактики»].–2006.–№1.–С.267–276;
Авер’янов В. Б.Новадоктринаукраїнськогоадміністративногоправа:концепту-
альніпозиції //ПравоУкраїни.–2006.–№5.–С.11–17.36. Го ло ва тий С. П.
Верховенствоправа:ідея,доктрина,принцип:Автореф.дис.… д-раюрид.наук:
12.00.01; Ін-тзаконодавстваВерхов.РадиУкраїни.–К.,2008.–44с.37. Ка ли
новсь кий Б. В. Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні:
Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.02; Київський національний ун-т ім.
ТарасаШевченка.–К.,2004.–21с.38. Ка рабін Т. О.Принципирозмежування
повноваженьмісцевихорганіввиконавчоївладитаорганівмісцевогосамовряду-
вання:поняттятахарактеристика//НауковийвісникУжгородськогонаціонально-
гоуніверситету.СеріяПраво.–Вип.5.–Ужгород,2006.–С.118–123;Ка рабін Т. О.
Співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування : теоретичні і практичні питання: Автореф. дис.…
канд.юрид.наук:12.00.07.–К.,2007.–24с.39. Ко зю б ра М. І.Принципверхо-
венстваправаіправалюдини//Правалюдиниіправовадержава(До50-їрічниці
ЗагальноїДеклараціїправлюдини):тезидоп.танаук.повідомленьнаук.конф.
проф.-виклад.складу(м.Київ,10–11грудня1998р.)/[відп.ред.В.Я.Тацій].–Х.,
1998–188с.;Ко зю б ра М. І.Принципверховенстваправатавітчизнянатеоріяі
практика // Українське право: Матеріали міжнар. конф. [«Верховенство права:
питаннятеоріїтапракт.»].–2006.–№1.–С.15–23.40. Ко лиш ко Р. А.Децент-
ралізаціяпублічноївладивунітарнійдержаві:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:
12.00.01;Київськийнаціональнийун-т ім.ТарасаШевченка.–К.,2003.–16с.
41. Крав цо ва Т. М., Со ло нар А.В. Поняття та принципи діяльності публічної
адміністрації // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 522–525. – [Електронний
225Юридичні і політичні науки
ресурс].– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10ktmdpa.
pdf42. Кру сян А. Р.Конституционныепринципывзаимодействияместныхорга-
нов исполнительной власти и органов местного самоуправления // Актуальні
проблемидержавитаправа:Зб.наук.праць.–Одеса,1999.–Вип.6.–С.110–115;
Кру сян А. Р. Взаємодія місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого
самоврядуваннявУкраїні:Автореф.дис.…канд.юрид.наук:12.00.02.–О.,1999.
–19с.43. Куйбіда В. С.Організаційно-функціональніпринципиіметодидіяль-
ності органів місцевого самоврядування. – К.:МАУП, 2003. – 571 с. 44. Око
літа С. В. Законність та справедливістьякпринципидержавногоуправління //
ВісникУАДУ.–1998.–№4.–С.185–194;Околіта С. В.Законністьудержавно-
мууправлінні:філософськийаспект//ВісникУАДУ.–1999.–№1.–С.319–330;
Околіта С. В.Принципсоціальноїсправедливості:йогорольуправовомурегу-
люванні та державному управлінні // Командор. – 1999. – № 2. – С. 1–4;
Околіта С.В. Справедливість та законність як принципи державно-правового
регулювання:Автореф.дис.…канд.наукздерж.упр.:25.00.02.–К.,2000.–18с.
45. По греб няк С. П.Основоположніпринципиправа:Автореф.дис. … д-раюрид.
наук:12.00.01;Нац.юрид.акад.України ім.Я.Мудрого.–Х.,2009.–36с.46.
Пух тець ка А. А.Європейськіпринципиадміністративногоправатаїхзапровад-
женнявзаконодавствіУкраїни:Автореф.дис.… канд. юрид.наук:12.00.07.–К.,
2009.–20с.;Пух тець ка А. А.Європейськіпринципиадміністративногоправата
європейськийадміністративнийпростір:наук.-інформ.видання.–К.:Ін-тдержа-
ви і права ім. В.М. КорецькогоНАНУкраїни, 2007. – 88 с.;Пух тець ка А. А.
Запровадження принципів та стандартів належного урядування в діяльності
публічноїадміністрації//НауковізапискиНаУКМА.–Т.103.–2010.–С.36–40.
47. Gordon G. J. Public administration inAmerica. – 2-nd edit. – NewYork: St.
Martin’sPress,1982.–623p.,[XV];Lutrin C. E., Settle A. K.Americanpublicadmin-
istration: Concepts and cases. –Third edition. –New Jersey: Prentice-Hall,1985. –
Bibliography:p.493–506;Macmillan L.LocalGovernmentLawandAdministration
inEnglandandWales//Volume11.Publicassistancetoroadsurfacingexperiments.
– London :Butterworth&Co., 1939. – 424 p., [LXIII];Preparing PublicAdmini-
strations for the EuropeanAdministrative Space / SIGMA Papers, OECD. – Paris,
1998.–No.23.–191p.[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://oecd.org/
dataoecd/20156/36953447.pdf;Principles ofgoodadministrationinthemember-states
oftheEuropeanUnion[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.statsk-
ontoret.se/upload/Publikationer/2005/200504.pdf;Sharkansky I.PublicAdministration
:Policy-makinginGovernmentagencies.–3thed.–Chicago:andMcNally,1975.–
376p.,[XXI]таін.48. Авер’янов В. Б.Реформуванняукраїнськогоадміністратив-
ногоправа:ґрунтовнийпривіддлятеоретичноїдискусії//ПравоУкраїни.–2003.
–№5.–С.117.49. Кон цепція реформуванняпублічноїадміністраціївУкраїні.
Проект, розробленийекспертамиЦентруполітико-правовихреформ.Текст ста-
номна23.12.2005р.–[Електроннийресурс].–ОфіційнийсайтЦентруполітико-
правовихреформ–Режимдоступу: //http://www.pravo.org.ua/index.php/2010-03-
06-00-08-13/2010-03-06-00-23-46/47-conceptpublrefua 50. Кон цепція реформуван-
ня публічної адміністрації в Україні. Проект, розроблений експертами Центру
політико-правових реформ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.
pravo.org.ua/files/stat/Concept_public_administration.pdf51. Пух тець ка А. А.Євро-
пейськіпринципиадміністративногоправата їхзапровадженнявзаконодавстві
України:Автореф.дис. … канд. юрид.наук.–С.1.52. Ма ли новсь кий В. Я.Слов-
ник термінів і понять з державного управління. – К.: Центр сприяння інсти-
туційному розвитку державної служби, 2005.– С. 168–169. 53. Рей ни Х. Дж.
Анализиуправлениевгосударственныхорганизациях:пер.сангл.-2-еизд.–
М.:ИНФРА-М,2002.–402c.54. Крав цо ва Т. М., Со ло нар А.В.Поняттятаприн-
ципидіяльностіпублічноїадміністрації//Форумправа.–2010.–№4.–С.522.
226 Держава і право • Випуск 55
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/
FP/2010-4/10ktmdpa.pdf55. Ти хо ми ров Ю. А.Публичноеправо:Учеб.–М.:БЕК,
1995.–С.35.56. Ста ри лов Ю. Н.Курсобщегоадминистративногоправа:В3т.
–Т.1:История.Наука.Предмет.Нормы.Субъекты.–М.:НОРМА–ИНФРАМ,
2002. –С. 209.57. Добкін М. М.Адміністративно-правовий статус виконавчих
органівміськихрад:Автореф.дис. … канд.юрид.наук:12.00.07;Ін-тзаконодав-
стваВерхов.РадиУкраїни.–К.,2009.–20с.;Жу ра вель Я. В.Адміністративно-
правовийстатусорганівмісцевогосамоврядування:Автореф.дис. … канд.юрид.
наук:12.00.07;Ін-тзаконодавстваВерхов.РадиУкраїни.–К.,2008.–18с.;Ки ри
чен ко Ю. М.Адміністративно-правові засадидіяльностіміськогоголови:Авто-
реф.дис.… канд.юрид.наук:12.00.07;Харк.нац.ун-твнутр.справ.–Х.,2007.
–22с.58. Ба та нов О. В.МуніципальнавладавУкраїні:конституційно-правові
проблемиорганізаціїтафункціонування:Дис.…д-раюрид.наук:12.00.02.–К.,
2011.–С.136.59. Крав цо ва Т. М.,Со ло нар А.В.Поняттятапринципидіяльності
публічноїадміністрації /Т.М.Кравцова,А.В.СолонарЦит.праця.–С.523.–
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/
FP/2010-4/10ktmdpa.pdf60. Каск Л. И.Функциииструктура государства /Отв.
ред.:КеримовД.А.–Л.:Изд-воЛенингр.ун-та,1969.–С.4.61. Радь ко Т. Н.Тео-
риягосударстваиправа:учеб.длявузов.–М.:Академ.Проект,2005.–С.37.62.
Те о рия государстваиправа:Учеб./Подред.Р.А.Ромашова.–СПб.:Издательст-
воР.Асланова«ЮридическийцентрПресс»,2005.–С.80.63. Мак си мен ко Н. П.
Функциисоциалистическогогосударства:Методическоеписьмодляслушателей.
–М.,1977.–С.7;Поп ков В. Д.СоциальнаяполитикаСоветскогогосударстваи
право.–М.:Изд-воМГУ,1979.–137c.64. Юсу пов В. А.Правоисоветскоегосу-
дарственное управление. Административно-правовой аспект проблемы / Науч.
ред.:ТарнопольскийР.И.–Казань:Изд-воКазан.ун-та,1976.–С.73.65. Виш ня
ков В. Г.Структураиштатыоргановсоветскогогосударственногоуправления /
Отв. ред.:ЛуневА.Е. –М.:Наука, 1972.–С. 110.66. Каск Л. И.Квопросуо
функцияхгосударства//Вопросысовременногоразвитиясоветскойюридической
науки.Тезисыдокладов.Научнаяконференция,посвященная50-летиюсоветско-
гогосударстваиправа,Л.,5–7июня1968г.:Тезисыдокладов/Отв.ред.:Алек-
сеев Н. С., Домахин С. А., Явич Л. С.– Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. –
С.22–24.
227Юридичні і політичні науки
|