Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)

Історія нафтовидобування, зокрема її геологічний, економічний і соціологічний аспекти, які порушувалися майже у всі часи побутування цього феномену, вивчається і сьогодні. Археологи встановили, що нафту використовували ще за 5–6 тис. років до н. е. Уже в Біблії йдеться про смоляні джерела в околиц...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Макітра, Р., Семенюк, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України 2010
Назва видання:	Геологія і геохімія горючих копалин
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59708
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.) / Р. Макітра, М. Семенюк // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 2 (151). — С. 105-115. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59708
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-597082014-04-10T03:01:51Z Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.) Макітра, Р. Семенюк, М. Історія науки Історія нафтовидобування, зокрема її геологічний, економічний і соціологічний аспекти, які порушувалися майже у всі часи побутування цього феномену, вивчається і сьогодні. Археологи встановили, що нафту використовували ще за 5–6 тис. років до н. е. Уже в Біблії йдеться про смоляні джерела в околицях Мертвого моря. Можливо, саме з нею пов’язане знищення Содому і Гомори. Вважається, що сучасний термін “нафта” походить від слова “нафата”, що на мові деяких народів Малої Азії означає “просякати”. Її найдавніші промисли були на берегах Евфрату, у Керчі, китайській провінції Сичуань. Але тоді використовували примітивні способи: з допомогою криниць, збір нафти проводився також з поверхні водойм або обробкою пісковику чи вапняку, просякнутого нафтою. Перший спосіб застосовували ще в I ст. на території Мідії та Сирії, другий – у XV ст. в Італії. 2010 Article Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.) / Р. Макітра, М. Семенюк // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 2 (151). — С. 105-115. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0869-0774 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59708 uk Геологія і геохімія горючих копалин Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Макітра, Р. Семенюк, М. Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.) Геологія і геохімія горючих копалин
description	Історія нафтовидобування, зокрема її геологічний, економічний і соціологічний аспекти, які порушувалися майже у всі часи побутування цього феномену, вивчається і сьогодні. Археологи встановили, що нафту використовували ще за 5–6 тис. років до н. е. Уже в Біблії йдеться про смоляні джерела в околицях Мертвого моря. Можливо, саме з нею пов’язане знищення Содому і Гомори. Вважається, що сучасний термін “нафта” походить від слова “нафата”, що на мові деяких народів Малої Азії означає “просякати”. Її найдавніші промисли були на берегах Евфрату, у Керчі, китайській провінції Сичуань. Але тоді використовували примітивні способи: з допомогою криниць, збір нафти проводився також з поверхні водойм або обробкою пісковику чи вапняку, просякнутого нафтою. Перший спосіб застосовували ще в I ст. на території Мідії та Сирії, другий – у XV ст. в Італії.
format	Article
author	Макітра, Р. Семенюк, М.
author_facet	Макітра, Р. Семенюк, М.
author_sort	Макітра, Р.
title	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)
title_short	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)
title_full	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)
title_fullStr	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)
title_full_unstemmed	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)
title_sort	сторінки історії нафтового промислу на прикарпатті (1815–1900 рр.)
publisher	Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59708
citation_txt	Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.) / Р. Макітра, М. Семенюк // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2010. — № 2 (151). — С. 105-115. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Геологія і геохімія горючих копалин
work_keys_str_mv	AT makítrar storínkiístoríínaftovogopromislunaprikarpattí18151900rr AT semenûkm storínkiístoríínaftovogopromislunaprikarpattí18151900rr
first_indexed	2025-07-05T10:51:33Z
last_indexed	2025-07-05T10:51:33Z
_version_	1836803890205425664
fulltext	105 Історія науки Роман МАКІТРА, Маргарита СЕМЕНЮК СТОРІНКИ ІСТОРІЇ НАФТОВОГО ПРОМИСЛУ НА ПРИКАРПАТТІ (1815–1900 рр.) Історія нафтовидобування, зокрема її геологічний, економічний і соціологічний аспекти, які порушувалися майже у всі часи побутування цього феномену, вивчаєть- ся і сьогодні. Археологи встановили, що нафту використовували ще за 5–6 тис. ро- ків до н. е. Уже в Біблії йдеться про смоляні джерела в околицях Мертвого моря. Можливо, саме з нею пов’язане знищення Содому і Гомори. Вважається, що сучас- ний термін “нафта” походить від слова “нафата”, що на мові деяких народів Малої Азії означає “просякати”. Її найдавніші промисли були на берегах Евфрату, у Керчі, китайській провінції Сичуань. Але тоді використовували примітивні способи: з до- помогою криниць, збір нафти проводився також з поверхні водойм або обробкою пісковику чи вапняку, просякнутого нафтою. Перший спосіб застосовували ще в I ст. на території Мідії та Сирії, другий – у XV ст. в Італії. Давня історія нафти в Галичині описана в статті Т. Мікуцького (Mikucki, 1938). Але, очевидно, під назвою “ропа” вона була відома населенню Галичини ще здавна, про що свідчать назви місцевостей – Ріпне (біля Мражниці на верхньому Дністрі) і інше Ріпне (між Чечвою та Лімницею), Ропчиці (30 км на захід від Ряшева), чи р. Ропа в центральній Галичині, що вливається у Вислок, біля Ясла. Хоча це за 120 км від нинішньої границі з Польщею, але тут доцільно згадати ще такі тамошні назви, як Ропиця Руська чи Устя Руське. Це – Лемківщина! Зауважимо, що тодішня австрійська провінція королівства Галичини і Льодомерії простягалася від Збруча аж до околиць Кракова, і тому в старій, особливо в довідниковій, літературі дані про нафтовий виробіток і переробку наводяться як для нинішньої території Галичини, так і для околиць Ясла, Кросна, Сянока, які належать тепер Польщі. У ті часи, зокрема Фалимир з Русі та Гієронім Спічинський (Spiczyński), нафту використовували як лікарський засіб “ложками на хвороби шлунка” – петролеум (Pawłowski, 1985). У праці львівського райці (члена міської ради) Еразма Сикста (1617 р.) було написано, що поблизу Дрогобича копають “клей чи ропу”, з якої шля- хом дистиляції можна отримати фармацевтичний препарат. Однак тоді промислового видобутку нафти ще не було і переважно використовували лише маслянистий зали- шок із дна криниць (“копанок”) після випаровування легких фракцій. Глибина про- дуктивних шибів сягала 15 саженів (25–30 м). Цей залишок вживали і як мазь для коліс. 1771 р. у Рунгурській Слободі під час пошуків солі було відкрите багате родо- вище нафти, яке служило людям упродовж 100 років. Жителів це не здивувало, адже їхнє село колись називалося “Золотий Потік”. Професор природознавства Львівсько- го університету Бальтазар Гакет у своєму описі Галичини (Haquet, 1794) зазначає, що 1791 р. в околицях Борислава місцеве населення копає студні глибиною 4–6 м, у яких збирається суміш води з нафтою. Після відстоювання верхній шар густої нафти збирають і продають як колісну мазь по 5 крейцарів за літр. Найбільша продукція спостерігають у Нагуєвичах – до 43 бочівок у рік. Дійсний нафтовий промисел починається також в Україні. Найшвидше розпо- чали добувати нафту на Прикарпатті. Ґрунтовним дослідженням у низці наукових 106 праць стала спільна моноґрафія українських і польських науковців, у якій описано історичне минуле нафтопромислового комплексу, становлення і розвиток бурової справи та науково-технічні досягнення розробки родовищ на Прикарпатті (Nafta..., 2004). У нашій статті ми прагнули розглянути друковані видання періоду другої по- ловини ХІХ ст. – початку ХХ ст. та джерелознавчі дані. Найдавніші відомості про поширення нафти в Галичині починаються з другої половини XVIII ст. Уже наприкінці ХVІІІ ст. річне видобування такого “масла”, яке знайшло застосування також як і ліки, становило майже 7000 л. Довідуємося про виходи нафти в Нагуєвичах, біля Самбора, Старого Самбора, Печеніжина, Косма- ча і ін. А вже 1838 р. у Бориславі існувало 30 колодязів, які щорічно давали 15 т нафти1, яку використовували в основному для одержання колісної змазки, дублення шкіри, просочування дерева і ін. У примітивних умовах видобутку навіть із багатих джерел одна нафтова студня могла денно дати щонайбільше кільканадцять гарнців (1 гарнець – 3,28 л) ропи. Першою спробою промислового використання нафти можна вважати діяльність управителя салін у Косові, а пізніше в Трускавці – Йозефа Геккера. Він знав, що в Західній Європі для освітлення використовують або природну олію з оливок чи льону, або т. зв. фотоген – дистилят із шотландських сланців. Він запропонував за- стосовувати для освітлення легші фракції нафти. При нагоді зауважимо, що в до- воєнній українській та польській літературі для позначення освітлювального керо- сину вживали слово “нафта”, яким називали і саму корисну копалину. Й. Геккер спроектував примітивну перегонку, з допомогою якої одержував до 40 % дистиляту для освітлення, а 1816 р. він2 побудував першу нафтоперегонну установку в Мод- ричі3. 1820 р. на ній отримували понад 1000 гарнців (приблизно 3500 л) нафти що- річно, яку використовували для освітлення вулиць Львова. Таке освітлення застосо- вували також у військових казармах у Самборі, в околицях Дрогобича та ін. Й. Геккер пробував впровадити цей дистилят для освітлення вулиць і в Празі, однак підпри- ємство занепало через складність транспортування, що стало причиною занепаду технічного використання нафти на декілька десятків років. Другою причиною було те, що Й. Геккер використовував примітивні середньовічні світильники, кіптячі та з відкритим полум’ям, які застосовувалися для освітлення олією з льону. Результати своєї роботи Й. Геккер опублікував 1820 р. у Працях Політехнічного інституту у Відні. Щоб підтвердити пріоритет Галичини у впровадженні нафтового освітлення, цю малодоступну публікацію повторно видав професор Львівської політехніки Ро- ман Залозецький 1900 р. у журналі “Naphta” (Hecker, 1900), а недавно було опубліко- вано переклад цієї роботи українською мовою (Павлюк і ін., 2007). Проте видобуток нафти на мастила продовжувався. У 1835 р. в околицях Борислава було 35 студень, які давали в середньому по 4 кварти сирої нафти в день (Engler, Höfer, 1909). 1810 р. австрійська “Hofkammer” оголосила нафту державною реґалією, для ви- добутку якої підприємець повинен був отримати дозвіл від влади. І все ж 1840 р. у Станіславському окрузі одержували ропу з 75 копанок, які давали 24 тис. л. Отже, кількість літрів на 1 яму була мінімальною. 1850 р. у копальнях Клєчани (або Плов- че) одержували 30–45 кг нафти за день, що повністю задовольняло власників (Hőfer- Heimhalt, 1922). 1Розвивалися і кустарні способи переробки нафти. До прикладу, 1830 р. селянин Байтала здійснював перегонку нафти із залізного горщика, до якого було під’єднано ствол рушниці як холодильник. Дистилят продавався як ліки для овець. 2 Цікаво, що Й. Геккер започаткував розвиток хімічної чистки: використовував нафту для чистки вовняних речей від жирового забруднення та навіть від колісної змазки. 31928 р. про неї згадує Ф. Сярчинський, директор бібліотеки у Львові, у праці “Про гір- ську олію”. 107 У 30–40-х рр. ХІХ ст. у Західній Європі розпочинаються експерименти з вико- ристанням для освітлення дистилятів кам’яновугільної смоли або сланцевої олії – фотогену. Водночас К. Райхенбах (Австрія, 1830 р.) вдосконалює конструкцію лам- пи – з’являється можливість регулювання ґноту. Однак через дороговизну і низький вихід (30 кг з 1 т сланців) ця олія не здобула поширення. 1853 р. шинкар і торговець Абрагам Шрайнер передав львівському аптекареві Петру Міколяшеві більшу пробу сирої нафти для дослідження можливостей її вико- ристання, надіючись на одержання з неї спирту. Але П. Міколяш хотів одержати з нафти замінник імпортного медичного препарату, т. зв. “oleum album”. Він доручив це своїм співробітникам Янові Зехові та Ігнатію Лукасевичу (Orlewski, 1965; Cząstka, 1982). Вони здійснили не лише дистиляцію сирої нафти на декілька фракцій, але й розробили метод очищення керосину з допомогою сірчаної кислоти та лугу (цей принцип використовують і сьогодні). Окрім того, вони сконструювали ефективну керосинову лампу, що нагадує теперішню – із регулюванням ґноту та склом, усере- дині якого спалюється нафта. І з цього моменту відбулася радикальна зміна – роз- почався лавинний процес видобутку, переробки та використання нафти. Цьому та- кож дуже сприяло і застосування нафтових ламп на австрійських залізницях. І хоча безсумнівний пріоритет нафтової промисловості належить Галичині, її промисловий видобуток, переробка і використання швидко розпочалися і в інших країнах – США, Росії, Румунії та ін. Питання особистої заслуги в цьому процесі дещо суперечливе. Я. Зех заявив, що основну розробку провів саме він, що правдоподібно, тому що він мав більший досвід роботи в лабораторії (Orlewski, 1965). І все ж таки треба визнати, що І. Лу- касевич був також одним із піонерів створення нафтової промисловості Галичини (Kachlik, 1982; Cząstka, 1982). Уже в 1856–1859 рр. він брав участь у побудові наф- топереробних установок у районі Горлиці–Ясло (Польща) і експлуатації нафтових родовищ. Окрім того, І. Лукасевич був співвласником тамошніх підприємств з видо- бутку нафти – у Бібрці (Польща) та нафтопереробного заводу в Хорківці, біля Ко- росна, заснованого 1865 р. У 1866 р. він став послом (депутатом) до Крайового Сей- му, а 1888 р. – почесним головою Крайового нафтового товариства. На жаль, доля Яна Зеха виявилася сумною. Він “заложив” поблизу Дрогобича власну “дистиляр- ню”, а у Львові продаж продуктів з неї; однак 1858 р. сталася трагедія – у львівській крамниці виникла пожежа, у якій загинули його жінка і її сестра, після чого Я. Зех взагалі втратив зацікавлення до справ нафти і повернувся до фармації1. Лише 1889 р. публікує статтю, у якій захищає свій пріоритет на винахід, посилаючись на виданий на його ім’я патент на очищення освітлювального дистиляту (Zeh, 1889). Ця стаття була забута, тільки 1935 р. її поновлено (Estreicher, 1934). У післявоєнний час почали з’являтися публікації, у яких обговорюється роль Я. Зеха у винаході (Maślankiewicz, 1955; Гургула і ін., 1980; Павлюк і ін., 2008). Уже з другої половини 1850-х рр. у Галичині, а особливо в околицях Борислава, вирував дійсний нафтовий “бум”. Селяни не мали відповідних коштів і знань, щоб цим зайнятися, отже, винаймали чи продавали земельні паї. Але і більшість підпри- ємців мали лиш обмежені грошові засоби, тому могли експлуатувати тільки міні- мальні виробничі площі. Часто нафтові шахти були віддалені одна від одної всього на декілька метрів, а під землею, бувало, перетиналися, що призводило до конфлік- тів (рис. 1). 1865 р. у Бориславі і поблизькій Волиці було зареєстровано 2694 шахт, а 1879 р. – аж 4280. Зрозуміло, що згодом ця “реміснича” діяльність мусила занепасти. Оскільки багато шахт, особливо неглибоких, вичерпалися, виживали лише більші підприємства: 1880 р. шахт і свердловин зменшилося до 2832, 1895 р. – до 449, а 1900 р. – їх залишилося всього 75 (Кrantz, 1912). 1Гробівець померлих знаходиться на Личаківському цвинтарі у Львові. 108 Ри с. 1 . П ан ор ам а Бо ри сл ав сь ко го н аф то пр ом ис лу , к ін ец ь X IX с т. (с ві тл ин а з а рх ів у Ст еф ан ії Ге рл ьо вс ьк ої ) 109 У фондах Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУ, м. Львів) збережено документи, які підтверджують, що перші у світі нафтові свердло- вини, т. зв. “шиби”, було закладено на Галичині в Бориславі 1856 р., на п’ять років раніше, ніж свердловина Дрейка в Титусвілі (Америка)1. І аж до Першої світової війни нафта Західної України займала важливе місце у світовій продукції (ЦДІАУ, м. Львів, ф. 207, оп. 1, спр. 7). Тоді це були примітивні студні. Щоб вберегтися від обвалу стінок, їх обкладали плетінками з лози або дошками. Робітники спускалися під землю шнурами чи в діжках з допомогою коловерта, а далі повзли. Часто були випадки отруєння газами, які виділялися з землі (метан!), тому, щоб його “знешко- дити”, у студню кидали запалену солому… Перша правдива свердловина була про- ведена лише 1862 р. Робертом Донсом. 1870 р. нафтова промисловість досягла вищого ступеня розвитку, задовольняти- ся мізерною продукцією з ям уже ніхто не хотів. Успішною вважалася денна продук- ція вже 100 кг, а коли 1870 р. з однієї ями в Бібрці (Польща), за даними І. Лукасевича, добували за кілька днів по 30 ц ропи, це було надзвичайним явищем. Якщо одна яма не давала в день 5 ц, її вважали нерентабельною. Упродовж 1881–1885 рр. Станіслав Щепановський і Спілка почали видобувати зі своїх свердловин у Слободі Рунгурсь- кій по 100, 150 і 250 ц у день. Усі тоді кинулися з великою жадібністю на нафтові терени і невдовзі в різних місцевостях виросли численні вежі. Можливість одержання великих зисків з переробки нафти сприяла утворенню багатьох дрібних підприємств і “дикій” спекуляції земельними площами. Водночас примітивні умови видобутку нафти, а також її переробки, яку часто здійснювали в тимчасових дерев’яних будин- ках, призводили до численних нещасть і пожеж. Попит на продукцію зростав, тому власники намагалися добувати її якнайбільше, через що ціна на сировину почала щораз більше спадати. Значний вплив на процес концентрації індустрії мала і регуляторна діяльність австрійського уряду. 1860 р. було видано закон, у якому йшлося про те, що “скальна олія є особливою копалиною, для експлуатації якої треба дістати спеціальний доз- віл”, і це сприяло укрупненню нафтових підприємств (Krantz, 1912). 1886 р. на основі звіту гірничого інспектора А. Навратіля (Nawratil) про умови праці на цих мініфірмах влада поставила їх під нагляд гірничих урядів, а 1897 р. ви- дала розпорядження, що всі чинні шахти повинні бути сучасно обладнані і знахо- дитися на відстані не менше ніж 60 м одна від одної. У Галичині дотримання цих розпоряджень добивався шеф урядової гірничої секції Ф. Цехнер. На Дрогобиччині виникло кілька більших підприємств з видобутку нафти та озокериту (“земного воску”), зокрема нафтовидобувне підприємство Клегера, наф- топерегінне Шрайнера і Герца. 1863 р. і в самому Дрогобичі запрацював великий нафтоперегінний завод Готліба, на якому працювало до 200 робітників. У 80-х рр. ХІХ ст. м. Дрогобич почало перетворюватися на центр нафтовидобувної промисло- вості Західної України – з’явилися перші іноземні капіталовкладники. До прикладу, союзові виробників “Гартенберг–Гольдгамер” належало 18 шахт, капіталовкладни- кові Дінглеру з Моравської Острови – 8 шахт, Роберту Домсу з Прусії – кілька фабрик з топлення “земного воску” та нафтоперегінна фабрика (Хонигсман, 1960). Вирішальним в історії промислового освоєння Бориславського нафтового родо- вища став 1872 р. Тоді було введено в експлуатацію залізничну колію, яка з’єднала Борислав не лише з Дрогобичем, але й зі столицею монархії – Віднем (перед цим нафту возили возами в ємностях місткістю 15 віденських центнерів (840 кг) до Дро- гобича і Перемишля). Це дало поштовх новому нафтовому “буму”. І вже 1875 р. у 1Зокрема, знайдено поліцейські доноси про страйки робітників на нафтових копальнях та звіт, що свідчить про шкідливі умови праці (1863 р.) (ЦДІАУ, м. Львів, ф. 146, оп. 55, спр. 16). 110 місті діяло 75 великих і 175 малих підприємств, які видобували нафту та “земний віск”. Також особливо інтенсивно в Галичині нафтова промисловість розвивалася в районі Кросно–Ясло. Тоді продукція нафтової ропи займала перше місце у світі. Але ці родовища скоро втратили свою потужність, і основна продукція видобувалася на східних теренах регіону. Як зростала ця продукція, бачимо з табл. 1, опрацьованої нами на основі даних Є. Орлєвського та К. Енґлєра (Orlewski, 1965; Engler, 1909). До початку 90-х рр. ХІХ ст. свердловини в м. Борислав бурили переважно удар- ним ручним способом. Найглибша досягала 208 м. Нафту знаходили на глибинах до 600 м, але коли ці джерела майже вичерпалися, перейшли до глибокого буріння. Бу- рильні установки ведуть свердлення до глибин понад 1000 м. 1883 р. у місто прибув канадійський підприємець Мак Гардвей, який купив у місцевого власника право на пошуки нафти і зайнявся бурінням трьох свердловин, на яких запровадив новий спо- Рік Бо ри сл ав – Ту ст ан ов ич і С хі дн иц я Ур ич М ай да н (н а Лу кв і) П ас іч на (н а Би ст ри ці ) Ст ар ун я Д зв ин я (н а Би ст ри ці ) С ло бо да Ру нг ур сь ка 1880 1881 1882 1883 1884 – – – – – – 1568 – – – – – – – – – – – – – – – – – – 240 6000 14 000 20 000 22 000 1885 1886 1887 1888 1888 – – – – – – – – – – – – – – 444 – 113 184 163 292 – 181 133 100 331 25 000 24 612 19 131 19 424 12 014 1890 1891 1892 1893 1894 – – – – – – – – – – 392 363 820 16 000 1593 344 683 704 648 667 328 634 822 292 357 16 161 17 813 9870 7253 5731 1895 1896 1897 1898 1899 – – 13 000 18 000 – – – – – – 1444 956 607 397 363 577 3361 1994 2793 2564 319 315 334 195 258 6261 4139 4868 6124 3996 1900 1901 1902 1903 1904 55 000 132 000 226 000 373 000 546 000 185 000 165 000 – – 100 148 442 162 194 76 46 2388 2795 2358 2016 1722 693 96 0 0 200 4580 4362 4303 3638 4889 1905 1906 1907 546 500 562 198 1 011 590 80 549 65 082 53 260 – – – 1509 1297 – 0 – – 4740 4200 – Т а б л и ц я 1. Динаміка видобутку нафти (т) у Галичині Примітка: “–” – дані відсутні. 111 сіб механічного ударного буріння, названий “канадійкою”. Буріння за канадською системою почало давати велику продукцію. У Вєтженні і Рівному (біля Кросна) “ви- бухла” ропа у велетенських кількостях. Виникли самоплинні студні, що давали навіть по 1590 ц щоденно. Копальня № 2 у Вєтженні на початках давала навіть по 2000 бочок (барелів) у день. Кілька років свердловини давали своїм власникам 600 000 корон річного доходу. В околиці Борислава поставили першу бурильну установку, яка працювала з допомогою людської сили. Досить швидко (1884 р.) було пробурено свердловину “Карпатський Раточин-1”, що з глибини 700 м дала фонтан нафти. Тоді й розпочався період експлуатації т. зв. глибокого буріння. Та невдовзі перейшли на парову маши- ну. Друга така бурильна вежа була в Східниці, і з того часу вона займає провідне місце у видобутку нафти. Копальня “Якуб” 1895 р. щодень давала по 10 000 ц ропи, а 1896 р. (разом із копальнею “Цецилія”) за рік дали 800 000 ц. Ці способи видобут- ку на тодішні продукційні відносини давали аж забагато ропи. До них долучилися й інші дуже продуктивні, і саме це спричинило перший складник криз у нафтовій про- мисловості. А загострення кризи призвело до того, що відомий американський трест нафти “Standard Oil Co” почав керувати нафтопереробними заводами, пропонуючи власникам ям великі гроші на будування сховищ для зберігання нафти, а також ви- плативши аванс за умови визнання права на опції за пільговими цінами. Багатьох виробників влаштовував цей договір, і вони були готові віддати свої володіння трес- ту, щоб запобігти витоку нафти за кордон. Австрійська держава вклала 8 млн корон у Бориславі на будову декілька закопаних у землю контейнерів, ємністю по 1 млн т кожний, та великих складів для зберігання приватними підприємцями надлишку продукту (Krantz, 1912). Дуже велика продукція в Східниці немовби закриває період в історії нафтової промисловості, пов’язаний із Західною Галичиною та околицями Горлиць і Кросна, з тими колисками нафтового гірництва, але й водночас відкриває період найновішої історії з перевагою Східниці, Борислава і Тустанович. З відкриттям тих нових те- ренів галицька промисловість набирає значення всесвітньої. Буріння тут дійшло до глибини 1200–1400 м. 1892 р. багато малих фабрик припинили існування через тех- нічну відсталість, а 1893 р. виник перший картель нафтових фабрик. У цей час з’являються перші публікації економічного змісту. У брошурі дирек- тора банку крайового А. Вротновського докладно аналізуються чинники, від яких залежав розвиток промислу та поліційні і моральні причини його занепаду. 1870 р. в історії розвитку промислу визначається звільненням від громадянського податку підприємців та передачею у власність фабрикантів будинків, у яких живуть робітни- ки фабрик. З 1899 р. почалося попирання розвою промислу (Wrotnowski, 1883). У постанові від 25 червня 1913 р. йшлося про вкладання капіталу в акційні підприємст- ва з вироблення нафти. Привезені машини для нових фабрик давали в користування задурно, дешево продавали землю для будови фабрик, залізничні тарифи зменшува- ли аж на 50 %. Хоча в середині 80-х рр. у місцевостях центральної Галичини почав занепадати видобуток нафти, сумарна продукція краю наприкінці 90-х рр. сильно зросла завдя- ки видобутку в Східній Галичині. Зокрема, 1896 р. збудовано рафінерію в Східниці. 1897 р. продуценти нафти створили для її продажу акційне товариство “Петролєа”. 1896 р. в Австро-Угорщині було 96 рафінерій (понад 60 – у Галичині). Наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. Дрогобич і його околиці стали центром великого нафтового басейну, який майже повністю опинився в руках іноземного ка- піталу. Тут діяло багато різних товариств: “Галицько-Карпатське акціонерне нафто- ве товариство”, Акціонерне товариство “Східниця”, “Ганноверсько-Карпатське акці- онерне товариство”, “Галіція”, “Евроойлакціонґезельшафт” (“ДЕА”), “Пресер” і ін. (Хонигсман, 1960). Якщо у 80-х рр. ХІХ ст. дрогобицькі і бориславські підприємст- 112 ва давали тільки 5 % усієї нафти, що видобувалася в Галичині, то 1904 р. – 66 %. Так, 1907 р. шиб “Вільно” давав з глибини 100 м 70–80 вагонів денної продукції (100 ц), що викликало нечуване зниження ціни на сировину. Неорганізована промисловість стає безсилою проти великої кількості сировини, яка продається за безцінь або на- віть пропадає на полях та ріках, через відсутність резервуарів для зберігання. Брак перспективного думання став причиною того, що вибух шибу “Вільно” викликав неорганізовану паніку. Поширення руху буріння було в цих умовах неможливим (Rymar, 1915). Наводимо дані продукції (у тоннах) найважливіших родовищ за 1904 р. та 1907 р. (ЦДІАУ, м. Львів, ф. 207, оп. 1, спр. 7): Борислав і Тустановичі Східниця Сумарно (Східна Галичина) 1904 р. 546 017 72 627 660 890 1907 р. 15 856 220 36 480 1 652 122 Якщо 1904 р. продукція в районі Кросна і Горлиць (польська частина Галичини) становила 166 227 т, то 1908 р. – усього 56 320 т, тобто, 1904 р. продукція в Східній Галичині була учетверо вищою, а вже 1908 р. спостерігаємо суттєве вичерпання ро- довищ Західної Галичини. Відзначимо, що найбільш продуктивним нафтовидобувним районом став ра- йон Борислав–Тустановичі, причому продукція там зросла з 13 тис. т у 1898 р. до 132 тис. т у 1901 р. і понад 500 тис. т упродовж 1904–1906 рр. Однак інші родовища, із значно нижчою продукцією, зменшували свій промисловий видобуток. Так, у Східниці видобуток впав із 70 тис. т у 1904 р. до 40 тис. т у 1907 р., у Майдані (на Лукві), який давав понад 1500 т протягом 1893–1895 рр., видобуток 1904 р. впав до 46 тис. т, а потім був припинений. Так само і в Пасічній: якщо 1896 р. було видобуто 3360 т, то 1905 р. – тільки 1509 т, тобто удвічі менше. Така тенденція спостерігалася і на інших малопотужних родовищах, таких як Слобода Рунґурська, Космач і под. Розвиток нафтової промисловості Галичини стримувала також висока акциза – по- даток на споживання. Спад видобутку нафти на більшості родовищ Східної Галичини і ріст видобутку на Бориславських родовищах ілюструють рис. 2 і табл. 2. Рис. 2. Видобуток нафти по роках 1 10 100 1000 10000 100000 1000000 1875 1880 1885 1890 1895 1900 1905 1910 Роки Слобода Рунгурська Старуня Пасічна Майдан Східниця Борислав–Тустановичі 113 W roku 1890 1900 1902 1905 Pierwsza galicyjska fabryka olejów mineralnych smarowych. Założona w r. 1881 przez James Carrigan, przerobiona przez Bolesława Łodzińskiego i Jędrzejowskiego na fabrykę olejów smarowych z odpadków destylarnianych. Spółka akcyjna dla przemysłu naftowego w Trzebini, przekształcona z zakladu prywatnego, z kapitałem 3,300.000 K. Wskutek rekursu Rady powiatowej w Chrzanowie i gminy Trzebionki, przyznanie ulg zostało zniesione wyrokiem Trybunału administracyjnego z 21. sierpnia 1901. Fabryka świec parafinowych i stearynowych Wilhelma Izaaka i Noego Samuela w Tarnowie. Fabryka armatury pomp i odlewarnia żelaza i metali inż Karola Rudolphiego i Sp-ki w Trzebini. (Gargas, 1908). Пік Бориславського нафтовидобутку припадає на 1909 р. – 1965 тис. т нафти. Цьому сприяє й те, що ручний спосіб видобутку змінився механізованим – з допо- могою поршневих насосів. Цей спосіб експлуатації свердловин переважав у Борис- лаві протягом 1907–1947 рр. Стрімке зростання видобутку нафти в Східній Галичині призвело до захоплення ряду підприємств іноземним капіталом, який діяв шляхом утворення акційних то- вариств, таких як “Галицько-Карпатське нафтове товариство” (1895 р.), “Східниця” (1896 р.) і ін. 1905 р. англо-німецький концерн “Прем’єройл” контролював більшу частину нафтовидобутку і переробки нафти в Галичині (Хонигсман, 1960). Наводи- мо вибірку з праці економічного змісту, яка допоможе відновити картину промисло- вості в Галичині: “Spis przedsiębiorstw przemysłowych, które korzystały z dobrodziejstw ustawy z 20 lipca 1886. Dukr. 16 ustawy z 11 kwietnia 1893. Dukr. Nr. 21. oraz ust. z 7 kwietnia 1903 Dukr. Nr. 52” (Gargas, 1908). Т а б л и ц я 2. Видобуток нафти в Галичині з 1874 по 1909 рр. (Hőfer-Heimhalt, 1922) Рік Барель (42 галони) Рік Барель (42 галони) 1874 1875 1876 1877 1878 1879 1880 1881 1882 1883 1884 1885 1886 1887 1888 1889 1890 1891 160 981 170 308 176 361 182 415 188 461 230 769 246 154 307 692 354 615 392 308 438 361 500 000 571 538 343 832 466 537 515 268 659 012 630 732 1892 1893 1894 1895 1896 1897 1898 1899 1900 1901 1902 1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909 646 220 692 669 949 146 – – – – – 2 346 505 3 251 544 4 142 159 5 234 475 5 947 383 5 765 317 5 467 967 8 455 841 12 612 295 14 932 799 Після вичерпання збагачених нафтою поверхневих шарів бурові свердловини почали досягати глибин до 1300, 1400 і навіть 1500 м. Великі нові пристрої відпо- відали правилам сучасної техніки. З цих бурових свердловин нафта частково витіка- ла під звичайним тиском природного газу, а частково з допомогою помпових при- 114 строїв підйому (“gekolbte”). Могутній прогрес відбувся після 1885 р. та замінив хижацьку експлуатацію природних багатств і людської сили; малі незначні під- приємства замінювалися на більші, забезпечені сучасними допоміжними засобами і сучасним устаткуванням, які працювали на раніше недосяжних глибинах. На жаль, користь з цього нафтовидобутку мали лише чужинці, а селяни – власники перс- пективних нафтових місць – не маючи ні капіталів, ні технічних знань для вико- ристання цього дару Божого, продавали переважно “за псячі гроші” свою землю спекулянтам. У книжці K. Фалькевича наведено інформацію і дані про різні продук- ти, одержані із нафтової ропи – від бензини до вазеліни, змазок і нафтового коксу (Falkiewicz, 1906). Але, окрім нафтової ропи, у Бориславі відкрито тоді й іншу цінну копалину – “земний віск” (озокерит), тобто суміш твердих н-парафінів. Спочатку шукачам наф- ти він попадався у вигляді т. зв. “лєпу” (клею – пластичної суміші з глиною чи зем- лею), який відкидали як непотріб. Зацікавилися лише великими кусками чистого воску. З часом, коли почали використовувати озокерит для виробництва, зокрема свічок, розпочали пошуки його родовищ. Насамперед, пішли в хід неглибокі жили товщиною від 20 см до 1 м, які залягали вперемішку з менілітовими сланцями. Ко- ли вони вичерпалися, розпочалися пошуки і видобуток воску глибинними шахтами (до 200–300 м). Водночас звернули увагу на гори відкиненої раніше землі з доміш- ками воску і розпочали її утилізацію. У т. зв. сортівні діти відбирали більші куски воску, а далі цю землю обробляли у великих ємностях киплячою водою, причому віск, як легший від води, спливав на поверхню. Однак він, зазвичай, мав багато до- мішок та був темного кольору, тож його брали на технічні потреби, або далі очища- ли й одержували т. зв. церезин (Falkiewicz, 1906). Окрім виробництва свічок, віск ішов на імпреґнування тканин, виробництво паст, електроізоляцію, що особливо стало значимим при прокладанні підморських телеґрафних кабелів Европа–Аме- рика, та інші потреби. Основний видобуток озокериту був зосереджений у районі Борислав–Волиця. Його продукція становила (т): 1876 р. – 8750; 1880 р. – 9400; 1885 р. – 10 400; 1890 р. – 6170; 1895 р. – 6340; 1900 р. – 1720. Усього упродовж 1876–1907 рр. було видобу- то 201 200 т озокериту (Engler, Höfer, 1909). Згодом було відкрите ще одне родови- ще озокериту в районі Дзвиняч–Старуня (біля Надвірної), але меншої потужності (табл. 3). Рік Дзвиняч Старуня 1896 1901 1903 350 258,4 507,8 287 236,55 84,65 Т а б л и ц я 3. Видобуток озокериту (т) у районі Дзвиняч–Старуня (Engler, Höfer, 1909) Тут цікаво зауважити, що в покладах озокериту Старуні було знайдено рештки викопного волохатого носорога льодовикового періоду, який експонується в Приро- дознавчому музеї (м. Львів). Можна припустити, що в умовах вищих температур тварина втопилася в озері розтопленої парафіни. Тепер, у зв’язку з великим технічним запотребуванням на парафіну та вичер- панням природних родовищ озокериту, його одержують в основному із парафінис- тих нафт (у т. ч. у Дрогобичі) шляхом кристалізації при охолодженні. Нафтогазовий промисел на Прикарпатті має давню історію. Сьогодення про- довжує вписувати нові сторінки. Розробка нафтогазових покладів вносить вагомий доробок в енергетичну базу України. 115 Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 207 “Крайове нафтове товариство, м. Львів”, оп. 1, спр. 7 “Статистичні дані про видобуток нафти в Галичині на 1905–1908 рр.”. – 10 арк. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 146 “Галицьке намісництво”, оп. 55, спр. 16 “Рішення намісництва та листування з Самбірським окружним управлінням про проведення заходів по усуненню неполадок на шахтах Борислава, погане укомплектування кадрами, обвалів тощо”. – 8 арк. Гургула С. В., Павенцкий А. Л., Мончак Л. С. Новые данные о зарождении нефтя- ной промышленности в Прикарпатье // Разведка и разработка нефтяных и газовых месторождений : респ. межвед. науч.-техн. сб. – Львов : Изд-во Львов. ун-та, 1980. – Вып. 17. – С. 136–138. Павлюк М., Макітра Р., Брик Д. Забуте ім’я: Йозеф Геккер – піонер промис- лової переробки нафти // Геологія і геохімія горючих копалин. – 2007. – № 1. – С. 103–107. Павлюк М., Макітра Р., Брик Д. Fiat Lux – хай буде світло (до 150-річчя вина- ходу ґасової лампи) // Там само. – 2008. – № 2. – С. 87–92. Хонигсман Я. Проникновение иностранного капитала в нефтяную промышлен- ность Западной Украины (1873–1939 гг.) : автореф. дис. ... канд. экон. наук. – М., 1960. – 18 с. Cząstka J. Ignacy Łukasiewicz – twórca polskiego przemysłu naftowego (w setną rocznicę śmierci) // Nafta. – 1982. – T. 38. – N 1–5. – S. 1–8. Engler C., Hőfer H. Das Erdől. – Leipzig : Verlag S. Hirzel, 1909. – Bd. 2. – 964 s. Estreicher T. Jan Zech – zapomniany pionіer przemysłu naftowego // Chronika far- maceutyczna. – 1934. – N 24. – S. 327–329. – Передрук : Przemysł naftowy. – 1935. – Т. 10. – N 13. – S. 391–393. Falkiewicz K. Kopaliny i ich przetwory. – Lwów : Naklad księgarni pedagog., 1906. – 234 s. Gargas Z. Rozwój przemysłu a podatki. – Lwów, 1908. – 55 s. Hacquet B. Hacquet’s neuste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nőrdlichen Karpathen. Dritten Teil. – Nűrnberg, 1794. – 247 s. Hecker J. Das Bergoel in Galizien // Naphta. – 1900. – Bd. 8. – P. 240–242. Hőfer-Heimhalt H. Das Erdől und seine Verwandten. – Braunschweig, 1922. – 384 p. Kachlik K. Ignacy Łukasiewicz – od nafty świetlnej do rafinerii nafty // Nafta. – 1982. – T. 38. – N 7–8. – S. 81–82. Krantz Fr. Einiges űber die galizische Erdőlindustrie. Sonderabdruck aus der “Berg- und Hűttenmänischen Rundschau”. – Kattowitz, 1912. – 28 p. Maślankiewicz K. Zapomniany pionier przemysłu naftowego // Problemy. – 1955. – Т. 11. – N 4. – S. 268–270. Mikucki T. Nafta w Polsce do połowy XIX w. // Przemysł naftowy. – 1938. – T. 13. – N 17. – S. 461–469. Nafta i gaz Podkarpacia. Zarys historii / J. Dudek, P. Karnkowski, J. Raczkowski et al. – Kraków : In-t Nafty i gazu ; Kijów : Nauk. Dumka, 2004. – 570 s. Orlewski J. Karjera nafty. – Warszawa : Książka i wiedza, 1965. – 280 s. Pawłowski W. Dzieje nafty w Polsce do połowy XIX wieku // Nafta. – 1985. – N 5. – S. 171–175. Rymar L. Galicyjski przemysł naftowy. – Kraków, 1915. – 38 s. Wrotnowski A. Przemysł fabryczny w Galicyi. – Lwów, 1883. – 44 s. Zeh J. Pierwsze objawy przemysłu naftowego w Galicji // Czasopismo towarzystwa aptekarskiego. – 1889. – T. 18. – N 12. – S. 201–205.

Сторінки історії нафтового промислу на Прикарпатті (1815–1900 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси