Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.

Подано загальний огляд документів фонду 1447 Державного архіву Київської області, що розкривають зміст форм і сутність напрямів діяльності київського товариства “Просвіта” в період 1917–1921 рр....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Гураль, О.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59761
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр. / О.І. Гураль // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 137-144. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59761
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-597612014-04-11T03:03:11Z Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр. Гураль, О.І. Огляди джерел та документальні нариси Подано загальний огляд документів фонду 1447 Державного архіву Київської області, що розкривають зміст форм і сутність напрямів діяльності київського товариства “Просвіта” в період 1917–1921 рр. Подан общий обзор документов фонда 1447 Государственного архива Киевской области, которые раскрывают содержание форм и направлений деятельности киевского общества “Просвита” в период 1917–1921 гг. There is given the common review of the documents of fond № 1447 of the State Archives of Kyiv Region that show the content and the directions of activity of the Kyiv society “Prosvita” during 1917–1921. 2012 Article Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр. / О.І. Гураль // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 137-144. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59761 930.253(477.41)"1917/1921" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Гураль, О.І. Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр. Архіви України
description	Подано загальний огляд документів фонду 1447 Державного архіву Київської області, що розкривають зміст форм і сутність напрямів діяльності київського товариства “Просвіта” в період 1917–1921 рр.
format	Article
author	Гураль, О.І.
author_facet	Гураль, О.І.
author_sort	Гураль, О.І.
title	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.
title_short	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.
title_full	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.
title_fullStr	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.
title_full_unstemmed	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.
title_sort	архівні джерела з історії київського товариства "просвіта" періоду 1917–1921 рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59761
citation_txt	Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр. / О.І. Гураль // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 137-144. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT guralʹoí arhívnídžerelazístorííkiívsʹkogotovaristvaprosvítaperíodu19171921rr
first_indexed	2025-07-05T10:57:43Z
last_indexed	2025-07-05T10:57:43Z
_version_	1836804277427765248
fulltext	огляди джерел та документальні нариси 137 УДК 930.253(477.41)"1917/1921" О. І. ГУраль* архІвнІ Джерела з ІстОрІї КиївсьКОГО тОвариства “ПрОсвІта” ПерІОДУ 1917–1921 рр. Подано загальний огляд документів фонду 1447 державного архіву київ- ської області, що розкривають зміст форм і сутність напрямів діяльності київ- ського товариства “Просвіта” в період 1917–1921 рр. Ключові слова: державний архів київської області; київське товариство “Просвіта”; архівні документи; україна 1917–1921 рр. на початку ХХ ст. на українських землях, що перебували у складі російської імперії, та у місцях компактного поселення українців (Баку, далекий схід) стали виникати національно-культурні товариства “Про- світа”, які діяли на принципах, успішно апробованих львівською “Про- світою”, заснованою ще у 1868 р. однією з перших і найбільш діяль- них на наддніпрянській україні була київська “Просвіта” (заснована у травні 1906 р.), якій вдалося залучити до різноманітної просвітниць- кої праці великий гурт національно свідомої інтелігенції не лише ки- єва, а й інших населених пунктів. саме через свою активну діяльність вона привернула пильну увагу царської адміністрації та “охранки”, і в 1910 р. під абсолютно надуманим і формальним приводом її було за- боронено. Після відомих подій лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. у Петрограді, зречення імператора миколи іі, створення тим- часового уряду на чолі з князем г. Є. львовим на хвилі бурхливого національно-культурного відродження в україні київська “Просвіта” знову поновила свою діяльність, до речі, першою серед одноіменних товариств в україні, загальна кількість яких у 1918–1919 рр. сягала кількох тисяч. київська “Просвіта” відразу визначила для себе ши- роке коло діяльності, спрямоване на задоволення основних освітньо- виховних потреб українського громадянства. серед напрямів роботи відродженої “Просвіти” – видавнича, педагогічна, бібліотечна, лекцій- на справа, загальнооповіщувальні заходи тощо. для інших “Просвіт” наддніпрянщини київське товариство стало орієнтиром в організації культурно-освітньої роботи серед українців, і його сприймали на пери- ферії як головну центральну просвітянську інституцію. київська “Про- * Гураль Оксана Ігорівна – науковий співробітник відділу архівознавства українського науково-дослідного інституту архівної справи та документо- знавства. © о. і. гураль, 2012 огляди джерел та документальні нариси138 світа” de-jure такою інституцією не була формально, згідно зі статутом товариства, сферою своєї діяльності вона вбачала м. київ і частково ближні повіти київської губернії. але фактично за своїм значенням, впливом і авторитетом вона дійсно була центральною “Просвітою” наддніпрянщини. найважливішим джерелом, за якими можна об’єктивно досліджува- ти історію діяльності київської “Просвіти”, є документи, що відклались в архівах. необхідно зазначити, що з різних і не досить зрозумілих при- чин, які ще потребують окремого джерелознавчого дослідження, архів товариства, хоч і зберігся досить повно, все ж виявився розпорошеним між кількома архівними установами. так, архівні документи київської “Просвіти” періоду 1906–1910 рр. опинилися в інституті рукопису на- ціональної бібліотеки україни ім. В. і. Вернадського (ір нБуВ, ф. 114). Їх загальний аналіз у 1994 р. здійснила о. В. корнієвська-Зінченко1, наголосивши на тому, що ці архівні джерела дають можливість відчути атмосферу того часу, зрозуміти проблеми становлення, з’ясувати вне- сок “Просвіти” у розвиток культури українського народу. інший порівняно великий масив джерел, що склали ядро поточного діловодства київської “Просвіти” упродовж 1917–1921 рр., нині збері- гається як цілісний фонд 1447 у державному архіві київської області (хоча невелика частина документів у ньому стосується дореволюційно- го періоду діяльності товариства). Зосібна цей фонд з джерелознавчих позицій ще не досліджувався, і тому наша стаття є першою спробою вивчити склад і зміст документів цього фонду в цілому і подати за- гальну характеристику найбільш цінних і цікавих з них. Зазначимо, що частково документи, які стосуються установчих документів “Просві- ти”, зокрема реєстрації її статуту і власне самого статуту, дозволів на проведення різних заходів, відклалися також у ф. 10 “київське губерн- ське у справах про товариства присутствіє, м. київ”. Перелічені нами три фонди є основними, що проливають світло на історію і діяльність київської “Просвіти”. Частково документи, що ві- дображають ці моменти, знаходяться й в інших київських архівах. так, у Центральному державному історичному архіві україни у м. києві у фондах жандармських, поліцейських, різних адміністративних уста- нов царату містяться окремі розпорошені документи, які стосуються негласного (філерського) нагляду за діяльністю товариства та окре- мими діячами “Просвіти”, видачі дозволів чи заборон на проведення різних масових заходів за участю “просвітян”, допитів арештованих “просвітян” тощо. Частково ці документи висвітлено в оглядовій статті о. В. кудли2. Частина листування київської “Просвіти” у 1917–1921 рр. відкла- лася у низці фондів державних установ часів української Центральної ради, унр, української держави, директорії унр, радянських інститу- огляди джерел та документальні нариси 139 цій, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління україни. Повертаючись до ф. 1447 в держархіві київської області, слід за- значити, що документи київської “Просвіти” в ньому знаходяться (як з точки зору фізичного, так і їх загального стану) у гіршому стані порів- няно з документами ф. 114 в ір нБуВ. Це пояснюється тим, що період 1917–1921 рр. був надзвичайно важким і нестабільним часом в історії україни: адміністративна, політична, військова влада у києві за ці не- повні п’ять років змінювалися 14 разів (за деякими джерелами – 16 разів), здебільшого силовим шляхом, із застосуванням зброї і репресій проти “ворожих елементів”; економічна, фінансова, транспортна, ко- мунальна структури перебували на межі розвалу чи вже були істотно зруйновані; часто не вистачало елементарних речей, зокрема й паперу. тому багато документів, що відклалися у ф. 1447, написані на клапти- ках паперу різних сортів, включаючи й обгортковий, цигарковий, га- зетний, тобто паперу низької якості і нетривалого періоду збереження фізичних властивостей. Записи робилися чорнилом (на гігроскопічно- му папері вони з часом і в умовах підвищеної вологості розпливалися, тому деякі тексти нині є практично нечитаними), олівцем, в окремих випадках – на друкарській машинці на майже спрацьованій стрічці. тому частина документів, на жаль, відноситься до “згасаючих текстів”. якщо ще в 1990-х роках дослідникам видавалися оригінали доку- ментів цього фонду, то нині з урахуванням наведених вище обставин здійснено створення страхової копії ф. 1447, оригінали документів за- мікрофільмовано, і дослідники мають можливість працювати лише з копіями документів на мікрофішах. такі дії працівників держархіву київської області є цілком виправданими і єдино можливими за таких обставин. Ф. 1447 має назву “українське товариство “Просвіта”, м. київ”. до- відковий апарат до фонду складається з одного опису (в ньому зафіксо- вано 79 справ, однак фактично їх дещо більше, оскільки номери деяких справ дублюються і тому мають додатковий літерний індекс – 1а, 11а, 11б та ін.) та тематичного огляду (включає також відомості щодо “Про- світи” у вже згадуваному нами ф. 10). справи фонду різноманітні за своїм змістовим наповненням. у них зафіксовано насамперед організаційну й координаційну діяльність київської “Просвіти”: повідомлення про утворення нових “просвітян- ських” осередків у різних населених пунктах київської та інших губер- ній, інформацію про їх взаємовідносини з київською “Просвітою” (зде- більшого вони зводилися до прохань надати організаційну, фінансову допомогу, вислати україномовну літературу з різних питань тощо) та листування із повітовими товариствами, історію започаткування окре- мих периферійних “Просвіт”, їх статути, інструкції філіям київської “Просвіти” та ін. огляди джерел та документальні нариси140 Перші за порядковою нумерацією справи цього фонду стосуються дореволюційного етапу функціонування “Просвіти”. Зокрема, у фонді зберігаються: «листування київського губернатора про заборону від- криття бібліотек з читальнями у м. києві і селі кривому сквирського повіту, громадянина жебуньова* про пожертвування двохсот карбован- ців на видання книжок українською мовою і Прокоповича – трьохсот карбованців даних до редакції “колоніуса”*» (спр. 1); «Протоколи ко- місії по ліквідації товариства “Просвіти” в м. києві. Відношення до ки- ївського губернатора про закінчення роботи ліквідаційної комісії. спи- сок майна ліквідованого товариства “Просвіта”» (спр. 1 а); «інструкції філіям товариства “Просвіта”» (спр. 1 б). Ці інструкції були укладені на підставі §13 статуту “Просвіти”, в якому зазначалося, що 10 місцевих членів товариства можуть завести філію товариства, і, щоб це зроби- ти, вони мають подати до ради товариства заяви зі своїми підписами і адресами. Після того, як рада дає свою згоду, філія може починати ро- боту. Заведена у такий спосіб філія є цілком автономною: сама вирішує всі питання та порядкує, але працює під контролем центральної ради. у статуті київської “Просвіти” зафіксовано, що рада товариства складається з 8 членів, обраних Загальними зборами товариства тер- міном на 2 роки. рада порядкує всіма справами товариства і є його заступником (тобто повноважним представником чи репрезентантом – О. Г.) скрізь і завжди. також у фонді відклалися «Протоколи загальних зборів членів ки- ївського товариства “Просвіта”» (спр. 2); “Протоколи засідання ради товариства “Просвіта” в м. києві (спр. 3) “Протоколи засідань видав- ничої комісії товариства “Просвіта” в м. києві про перегляд темати- ки придбання паперу та ін.” (спр. 4)”; “Протоколи спільного засідан- ня ради товариства “Просвіта” в м. києві, видавничої та бібліотечної комісії” (спр. 5). Ці протоколи, які зазвичай велись акуратно, дають можливість ознайомитися з перипетіями, проблемами і шляхами їх ви- рішення у діяльності робочих органів товариства – головного (ради) та профільних комісій, їх взаємовідносин. жебуньóв леонíд миколáйович (1851–1919) – публіцист, громадський діяч у Харкові, києві, Полтаві, діяльний член київської та полтавської “Просвіт”, фундатор українського клубу в києві. співробітничав з газетами “рада”, “рідний край”, “украинская жизнь”, щомісячним журналом “літературно- науковий вісник”. Популяризатор української преси і українських книжок. Відбув заслання у сибіру. росіянин, дворянин за походженням, до українства перейшов уже в зрілому віці. ** Прокопович В’ячеслав костянтинович (1881–1942) – український дер- жавний, політичний і громадський діяч, історик (відомі його праці з історії києва та сфрагістики). Член київської “Просвіти”. голова ради міністрів унр у травні–листопаді 1920 р. нащадок старовинного козацького роду з Чи- гиринщини. огляди джерел та документальні нариси 141 особливий інтерес становлять “матеріали і Всеукраїнського з’їзду товариств “Просвіта” у м. києві: протоколи засідань, список доповідей і постанова з’їзду про організацію товариства “Просвіта”, шкільну та позашкільну освіту, театри тощо” (спр. 6). Відомо, що за ініціативою київського товариства та відділу позашкільної освіти при генерально- му секретаріаті Центральної ради 20–23 вересня 1917 р. у києві від- бувся перший Всеукраїнський з’їзд “Просвіт”, а 3–5 листопада 1918 р. за ініціативою департаменту позашкільної освіти української держа- ви – другий Всеукраїнський з’їзд “Просвіт”. у численній історіографії наддніпрянських “Просвіт” ці з’їзди, за браком джерел, майже не ви- світлені. Винятків загалом небагато, зокрема, змістовна стаття г. г. ку- черова3. тим ціннішими є документи, що відклалися в архіві київського товариства. Хоча багато з цих документів мають незавершений харак- тер, писалися похапцем, буквально “на коліні”, однак це не применшує їх значення як цінного джерела з історії українського культурницького руху. так, з цих документів можна з’ясувати, що перший зїзд прийняв важливе рішення про створення Всеукраїнської спілки “Просвіт” і ор- ганізацію Центрального Бюро Всеукраїнської спілки просвітницьких товариств з завданням координувати діяльність сільських і повітових “Просвіт”. Ця робота фактично була покладена на київську “Просвіту”, яка неофіційно перетворювалася на центральний просвітянський штаб у масштабах україни. і не провина київських “просвітян” у тому, що в умовах громадянської війни, руйнування комунікаційних звязків з периферійними “Просвітами” багато з далекоглядних планів і намірів не були реалізовані. у порівнянні з періодом 1906–1910 рр. київська “Просвіта” після свого відродження багато уваги приділяла тим справам, які неможливо було вирішувати при царському режимі, а саме: організації українсько- го національного шкільництва (включаючи й дошкільне виховання) та національного архіву-музею. так, у серпні 1917 р. за участю това- риства було розроблено програму діяльності органів освіти в україні. документи з цих питань відклалися у таких справах: 8 – “Звіти про заснування, діяльність та стан товариств “Просвіта” на київщині, ка- теринославщині, Полтавщині, таврії та Чернігівщині”, 9 – “доповіді про національний музей-архів, культурно-просвітню комісію”. В цих документах йдеться, зокрема, про заснування українських гімназій на околицях києва; першу таку гімназію – змішану, у складі двох підго- товчих і двох перших класів, “Просвіта” заснувала на лук’янівці. товариство прагнуло створити й інтернат-бурсу при цій гімназії, однак на це потрібні були великі кошти, яких товариство не мало. у 1918 р. коштом київської “Просвіти” було відкрито ще дві українські гімназії. Варто зазначити, що “Просвіта” брала активну участь в учитель- ських з’їздах, про що свідчать документи у справах 10 – “доповіді ради огляди джерел та документальні нариси142 товариства “Просвіта” в м. києві, катеринославі, про їх стан та діяль- ність”, 11 – “статистичні відомості товариств “Просвіта” київської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Волинської, Чернігівської, курської, Воронезької губерній, Чорномор’я, кавказу, кубані, сибіру, Бесарабії, донеччини та москви”. В цих же справах міститься цінна довідкова і статистична інформація про діяльність “Просвіт” у багатьох регіонах колишньої російської імперії, однак нез’ясованим залишається питання, яким чином ці звіти опинилися в архіві київського товариства. Цінним джерелом з історії інституції є і “списки членів товари- ства “Просвіта”, затверджені радою товариства після загальних зборів 14 травня 1917 р.” (спр.11а), “Персональний склад комісій товариства “Просвіта”, що охоплює період з 23 січня 1919 р. по 17 квітня 1920 р. (спр. 62). у порівнянні зі списками, які друкувалися у щорічних “Зві- домленнях” (звітах) товариства у 1907–1910 рр., помітно, наскільки змінився членський склад “Просвіти”, з’явилося багато нових прізвищ. Водночас за короткий проміжок часу, впродовж 1910–1916 рр., пішла з життя плеяда видатних “просвітян”, які були незаперечними лідерами товариства, визначали його обличчя і авторитет: перший голова ради Б. грінченко, леся українка, м. лисенко, В. антонович, гр. Шер- стюк, о. русов, Вас. доманицький та ін. і в наступні роки “Просвіта” зазнавала важких втрат: були розстріляні більшовиками В. науменко і м. орловський, трагічно загинув у Полтаві і. стешенко, померли м. жебуньов, Ф. матушевський, м. томашівський. Багато дічів “Про- світи”, рятуючись від терору, емігрували на Захід: о. кошиць, і. огієн- ко, Є. Чикаленко, с. сірополко, л. Биковський. Ще одна частина діячів з довоєнного складу “Просвіти” відійшла від активної роботи внаслідок хвороб, тяжких умов життя, зайнятості в органах державного апарату та інших обставин. у 1917–1920 рр. прикметною рисою діяльності “Просвіти” було її жваве листування з багатьма іншими “Просвітами”, установами, орга- нізаціями, приватними особами тощо. у ф. 1447 зібрана велика кіль- кість листів різного характеру, що надходили до товариства. Вони ві- дображені у таких справах: “листування лекційної комісії товариства “Просвіта” в м. києві в справі організації лекцій, забезпечення районів м. києва закладами позашкільної освіти, комітету “для національного фонду” в справі проведення збору на національний український фонд” (спр.11б); “листування в справі грошових потреб на культосвітню справу товариства “Просвіта” у м. києві” (спр.13); “листування вій- ськових чинів діючої армії в справі надсилки газет, книжок та іншої літератури” (спр.13а); “листування попечителя київського учбового округу про виділення представників до новоорганізованого при окрузі тимчасового дорадчого органу, педагогічної ради скопецької початко- вої школи про скликання з’їзду, Південного кооперативного банку про огляди джерел та документальні нариси 143 вклад грошей на біжучий рахунок” (спр.13б); “листування з осередком середньо-шкільних організацій м. києва про допомогу в справі розви- тку громад середньо-шкільних організацій, підвідділом соціального ви- ховання про утворення дошкільного факультету, київської української шкільної підкомісії і кооптацію представника товариства “Просвіта” до складу членів шкільної підкомісії і т.д.” (спр.14); “листування з ви- давництвами “Просвіта”, “Час”, “сільський господар” про видання та замовлення на журнали і книжки” (спр.16). Цікаву особливість має справа 16а, в якій представлено щоденник товариства “Просвіта” за час з 12 травня по 20 червня 1917 р., з но- татками про заснування товариств “Просвіта”, замовлення літератури; списки видань різних видавництв. Фактично це хроніка щоденних по- дій у товаристві. однак у подальшому такі щоденники вже не велися або ж були втрачені. “Просвіта” послідовно відстоювала право українського народу на використання рідної мови у всіх сферах суспільного буття, включаю- чи й урядові інституції, вела наполегливу боротьбу з проявами мов- ної дискримінації українців. свідченням такої боротьби є документи, пов’язані з поданням у жовтні 1918 р. гетьману П. скоропадському “меморандуму товариства “Просвіта” ім. тараса Шевченка у києві гетьману усієї україни про узаконення української мови як державної” (спр. 30). діяльність київської “Просвіти” була спрямована і на розгортання видання україномовних книг та газет. “Просвітяни” засновували уста- нови клубного типу з бібліотеками і читальнями, влаштовували лекції з українознавства, музичні вечори, благодійні концерти, активно за- ймалися розповсюдженням українських книжок серед населення. По- при важку економічну ситуацію “Просвіта” у 1917–1919 рр. видала 6 науково-популярних книжок для народу (одна з них – “Про народне самоврядування (земство)” В. короліва-старого була видана двома на- кладами). Ця діяльність “Просвіти” частково відображена у докумен- тах, що відклалися у спр. 23. Збереглися документи, у яких зафіксовано бажання окремих гро- мадян вступити до організації “Просвіта”: “Заяви громадян про вступ до членів товариства “Просвіта” у києві та вибуття членів” (спр.25), “Заяви про призначення на посади до канцелярії товариства “Просвіта” в м. києві, дитячого садка, бібліотеки, а також про звільнення з посад” (спр. 24). справи 49 та 50 мають у своєму складі відповідно “Протоколи за- сідань ради президії товариства “Просвіта” в м.києві за 1919 р.”, “Про- токоли засідань комісії дитячого садка, зборів батьків, засідань матерів про влаштування ялинки”. у справі 63 містяться заяви охочих брати участь у діяльності шкільної, бібліотечної, лекційної, видавничої, те- огляди джерел та документальні нариси144 атральної комісій при київському товаристві “Просвіта”. справа 70 відображає “листування київського комітету української партії лівих соціалістів-революціонерів (боротьбистів) з “агітпросвітом”, “нарком- воєм” про постачання літератури”. таким чином, навіть побіжний аналіз змісту документів ф. 1447 свідчить про те, що київська “Просвіта”, попри важкі умови револю- ційної доби 1917–1921 рр., зробила вагомий внесок у розвиток укра- їнської культури і мови, збереження національних традицій. якісно іншими стали ознаки суспільно-культурного життя в україні. Вперше за сторіччя українська культура вийшла з підпілля, українська мова за- лунала в театрах, на зборах, лекціях, почали виходити українські газети та книги, були засновані численні українські громадські інституції, на- ціональні школи і дитсадки, національна свідомість дедалі ширше вко- рінювалася в народних масах. у цих проявах зростання національної культури і національної самосвідомості значною є й заслуга київської “Просвіти”, а документальним свідченням плідної праці “просвітян”, важливим джерелом у вивченні історії товариства є документи ф. 1447 в державному архіві київської області. 1 Корнієвська-Зінченко О. В. до питання про діяльність київської “Про- світи” у 1906–1910 рр. (за матеріалами інституту рукопису ЦнБ ім. Вернад- ського нан україни) / о.В. корнієвська-Зінченко // архіви україни. – 1994. – № 1–6. – с. 35–44. 2 Кудла О. В. “Просвіта” в україні на початку ХХ ст. (за документами Цдіак україни) / о. В. кудла // архіви україни. – 1998. – № 1–6. – с. 31–40. 3 Кучеров Г. Г. З’їзди “Просвіт” – вагомий чинник організації культурно- освітньої роботи на території Правобережної україни в умовах сільської місцевості (1917–1922 рр.) / кучеров г. г. // Проблеми історії україни ХіХ – початку ХХ ст. – київ. інститут історії україни, 2005. – Випуск Х. – с. 228– 238. Подан общий обзор документов фонда 1447 государственного архива киевской области, которые раскрывают содержание форм и направлений дея- тельности киевского общества “Просвита” в период 1917–1921 гг. Ключевые слова: государственный архив киевской области; киевское общество “Просвита”; архивные документы; украина 1917–1921 гг. There is given the common review of the documents of fond № 1447 of the State Archives of Kyiv Region that show the content and the directions of activity of the Kyiv society “Prosvita” during 1917–1921. Keywords: the State Archives of Kyiv Region; Kyiv society “Prosvita”; archival documents; Ukraine 1917–1921.

Архівні джерела з історії київського товариства "Просвіта" періоду 1917–1921 рр.

Репозитарії

Схожі ресурси