Військово-морські традиції у прапорництві України

Розкрито окремі аспекти традиції в освіті українського військово-морського прапора від середньовіччя до 1918 року. Його зміни в період Української національної революції 1917–1921 років....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Крочак, І.Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	Статті та повідомлення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59766
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Військово-морські традиції у прапорництві України / І.Я. Крочак // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 63-77. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59766
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-597662014-04-11T03:03:15Z Військово-морські традиції у прапорництві України Крочак, І.Я. Статті та повідомлення Розкрито окремі аспекти традиції в освіті українського військово-морського прапора від середньовіччя до 1918 року. Його зміни в період Української національної революції 1917–1921 років. Раскрыты отдельные аспекты традиции в образовании украинского военно-морского флага от средневековья до 1918 года. Его изменения в период Украинской национальной революции 1917–1921 годов. The author presents the some aspects of the coverage tradition of Ukrainian naval standard from the Middle Ages till 1918. Also there is shown its changes during the Ukrainian National Revolution of 1917–1921. 2012 Article Військово-морські традиції у прапорництві України / І.Я. Крочак // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 63-77. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59766 929.924(477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та повідомлення Статті та повідомлення
spellingShingle	Статті та повідомлення Статті та повідомлення Крочак, І.Я. Військово-морські традиції у прапорництві України Архіви України
description	Розкрито окремі аспекти традиції в освіті українського військово-морського прапора від середньовіччя до 1918 року. Його зміни в період Української національної революції 1917–1921 років.
format	Article
author	Крочак, І.Я.
author_facet	Крочак, І.Я.
author_sort	Крочак, І.Я.
title	Військово-морські традиції у прапорництві України
title_short	Військово-морські традиції у прапорництві України
title_full	Військово-морські традиції у прапорництві України
title_fullStr	Військово-морські традиції у прапорництві України
title_full_unstemmed	Військово-морські традиції у прапорництві України
title_sort	військово-морські традиції у прапорництві україни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті та повідомлення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59766
citation_txt	Військово-морські традиції у прапорництві України / І.Я. Крочак // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 63-77. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT kročakíâ víjsʹkovomorsʹkítradicííuprapornictvíukraíni
first_indexed	2025-07-05T10:57:58Z
last_indexed	2025-07-05T10:57:58Z
_version_	1836804293344100352
fulltext	63статті та повідомлення УДК 929.924(477) І. Я. КрочаК* ВІйсьКоВо-морсьКІ траДицІї У прапорництВІ УКраїни Розкрито окремі аспекти традиції в освіті українського військово-мор- ського прапора від середньовіччя до 1918 року. Його зміни в період Україн- ської національної революції 1917–1921 років. Ключові слова: стяг; військово-морський прапор; флот; козацький; Цен- тральна Рада. в усі часи, як людина почала використовувати морські шляхи, важливим аспектом діяльності цивілізацій і держав було військово- морське будівництво. У поняття морської сили, так вдало окресленої у праці альфреда таєра мехена “Роль морських сил у світовій історії”, обов’язково входила система передачі сигналів на відстані (переговорів бойових кораблів у похідному ордері), а також ідентифікація корабель- ної, ескадреної, флотської приналежності. Ця ідентифікація виконува- лась з допомогою символів, прапорів, вимпелів (майорців, майвеців), брейд-вимпелів та інших інсигній морської сили. військово-морський прапор був честю, доблестю і ототожненням рідної домівки (держа- ви). і за жодних обставин не мав бути опущеним перед противником. можна згадати яскраві сторінки світової морської історії, у них навічно увійшли австро-угорський бронепалубний крейсер “Зента” 1914 р., ро- сійський бронепалубний крейсер “варяг” 1904 р. й інші кораблі та суд- на. Командири кораблів, що віддали наказ опустити бойовий військо- во-морський прапор перед противником і здали свої кораблі ворогу, незалежно від мотивів (збереження людських життів чи матеріальної частини), були знеславлені довічною ганьбою. як приклад, російський фрегат “Рафаїл” у війну 1828–1829 рр. з турками здався у полон. Його командир – капітан II-го рангу стройніков с.м. після повернення з по- лону був позбавлений чинів і нагород та розжалуваний судом до ря- дового матроса. а щодо фрегата, то російський імператор микола I у своєму “височайшому указі” від 4 червня 1829 р. повелів у випадку по- вернення фрегата спалити його. У сінопській битві віце-адмірал павло нахімов виконав наказ імператора, таким чином змивши ганьбу пере- бування під турецьким прапором російського бойового корабля1. отож, * Крочак Ігор Янович – головний спеціаліст державного архіву терно- пільської області. © і. я. Крочак, 2012 статті та повідомлення64 військово-морські регалії (символи, прапори й інше) були завжди ду- ховним джерелом могутності флоту і українська морська сила в цьому питанні не є винятком. Українська національна військово-морська символіка виокремила- ся осібно від загальних військових символів України в кінці ХVііі ст. і вагомо постала у період Української національної революції 1917– 1921 рр. в УРсР наша національна військово-морська символіка була офіційно під великим табу, а наука про неї вважалася крамолою. до- слідників, що займалися її проблематикою, переслідували як носіїв “буржуазного-націоналізму”, фізично знищували і оголошували воро- гами народу. У давніх русичів прапори для сухопутних військ і флоту були одні й ті ж і носили назву стягів (це слово і зараз збереглося в українській мові як синонім бойового прапора, а у російській мові вживається де- коли стосовно військово-морського прапора “андрєєвський стяг”, хоча офіційно у Росії від ХVііі ст. прийнята назва “андрєєвський флаг” – слово флаг є іншомовним). також у вжитку були ще такі терміни як: значок, знамено, штандарт, хоругва, прапор. стяг, хоругва для давніх українців (слов’ян русичів) були священними речами, пов’язаними з релігійними віруваннями. вони виготовлялись у кращих традиціях декоративно-прикладного мистецтва давньоруського етносу. до при- йняття християнства зображеннями на них служили відзнаки родових племен, язичницькі символи древніх русичів. якщо проаналізувати зо- браження, що збереглися у літописах, то можемо стверджувати, що давньоруські стяги по горизонталі були видовжені, зазвичай трикутної форми, прорізані на кінцях (полум’євидні кінці), малинового або ж чер- воного кольору2. серед істориків завжди точилися суперечки щодо походження тер- мінів “корогва”, “стяг”. не вщухають вони і донині. декотрі дослідни- ки виводять походження назви “стяг” від варязького “stang” – держак із знаком , первісно такі “станги” з фігурними знаками, а пізніше з полотнищами уміщувались на човнах вікінгів”3. Ще інше слово “хо- ругва” пов’язують з польським підрозділом “chorogien” – хорогва. та якщо звернутися до аналізу давніх актів та літописів русичів, можна з впевненістю говорити, що слова “прапор”, “корогва”, “стяг” мають давньо українське (староруське) походження і з’явилися в лексиці ру- сичів задовго до появи “на шляху з варяг у Греки” норманських дру- жин. Чи появи у західних наших сусідів поляків дієвих кінних підрозді- лів, що дивували світ своєю хоробрістю і вмінням. адже поділ війська на хоругви відбувався значно пізніше появи цих слів у давньорусь- ких літописах. найвірогідніше, слово “корогва” це видозміна з часом праслов’янського, що на сьогодні дійшло до нас у латинській тран- скрипції “korggy”. а от без змін до нашого часу дійшли слова “прапор”, 65статті та повідомлення “стяг” і є найбільш уживаними сло- вами саме в українській мові у по- рівнянні з російською (знамя, флаг і ін.). З Xііі ст. і до кінця XVііі ст. ці назви найчастіше відмежовують військові символи від інших і вза- галі є найчастіше вживаними для означення усіх різновидів прапо- рів. термін “хоругва” (“той, що веде” – грецьк.) у козацькі часи запорожці об’єднали з давньоу- країнським “корогва”, і безумовно, він набув ще більш символічного значення. Усі ці символи набули військових рис на Запорізькій січі і мали таке ж призначення, як західноєвропейські, і схожу до них форму4. якщо ж вдаватися у деталі і пояснення, то термін “хоругва” в Укра- їні був означенням військових підрозділів, цехів, громад, що відноси- лися до тієї чи іншої території, і, звичайно, термін “хоругва” вживався з прийняттям християнства як визначення церковного прапора. в епоху середньовіччя хоругва (прапор) була репрезентацією окремої держав- ної формації, могла бути символом княжого війська чи представляти особу самого князя-полководця, а також виражала ту чи іншу віру, чи певну політичну ідею, і атрибутика, яка була зображена на самому по- лотнищі хоругви (прапора, знамена і ін.), змінювалась у відповідності до канонів написання зображення, прийнятих у тій чи іншій вірі чи організації. навколо хоругви гуртувався своєрідний штаб – князь, воє- вода, тисяцький і ін. а вої мали клич. як приклад, можна навести ряд- ки з лицарської пісні часів великого князівства литовського …“наші Багародіцу Завелі”. Розташування хоругви визначало місця дислокації військових підрозділів на полі бою. У добу Київської держави княже військо, велика і мала дружини, військо земель мали цілком сформовані символи, що відповідали від- знакам тих земель чи княжих удільних столів, що входили до складу цієї державної формації. спеціалізованих стягів, знамен для морських походів не існувало. в морських кампаніях хоругва керівника-князя розташовувалась на кораблі князя, на вітрила нашивалась або, мож- ливо, малювалась атрибутика княжого герба. для означення рішучості намірів перед боєм хоругва піднімалась на щоглу, для чого вживали словосполучення “поставити стяг”. саме поставленими стягами визна- чався тактичний стрій у бою княжих військ або флоту. “стяги ставили” найдосвідченіші вої, що входили до складу дружин з високою бойовою і тактичною підготовкою. на лодіях воєнначальників (воєвод, бояр, ти- сяцьких), які керували підрозділами окремих земель, міст, що брали участь у поході, піднімались символи (знамена, хоругви, стяги) менших Український військово-морський прапор 1918 р. статті та повідомлення66 розмірів, що несли символи та герби означених осіб або організацій. У пізніший період із занепадом Київського державного формуван- ня видозмінюється і геометрична форма стягів (знамен, хоругв) – з до- вгувастого гострого трикутника вони перетворюються на чотирикутні, правий верхній кінець яких урізаний по діагоналі. У XіV ст. під впли- вом західних (литовських, а згодом польських військових традицій), бойові військові атрибути (знамена, хоругви, стяги) символізують фор- мації земель, воєводств (як територіально-адміністративних об’єднань), і, безумовно, все частіше починають використовуватись як ознака на- двірних підрозділів (військових загонів) магнатерії. в загальному вій- ськовому ополченні починають використовуватись прапори цехів та магістратів, на яких з’являються разом з символами християнства зо- браження гербів міст та містечок, виробів ремесла чи інструментів, притаманних тому чи іншому ремісничому об’єднанню. Звичайно, що перед походом, а особливо морським, прапори освячувалися, і нерідко, найвищим духовенством5. У часи пізнішої епохи традиції прапорництва Київської держави отримали подальший розвиток. У козацькій прапорницькій традиції характерно продовжується знакова система попереднього часу, що утверджує нерозривний зв’язок і передачу символів та правонаступ- ництва бойової слави русичів. тяглість символізму від попередньої епохи стверджує в козацькому стані розуміння того, що з Київською державою їх поєднує нерозривний духовний зв’язок. та попри все це козацькі клейноди та символи на них є особливим явищем не тільки в історії України. Цю виняткову визначеність козацькі клейноди займа- ють тому, що за відсутності загальнонаціональної символіки і загаль- нодержавних інсигній козацькі не лише є їх еквівалентом, а радше ви- конують репрезентативну функцію для усіх верств українського етносу в дещо чужорідних державних формуваннях – великому князівстві ли- товському, королівстві польсокому, а згодом – у Речі посполитій, а з кінця XVIII ст. у московському царстві і Російській імперії. тому-то вони (козацькі клейноди) набувають такої шанобливої святості й навіть деякої епічної міфічності. З початку створення основою ідейно-симво- лічного змісту геральдики українського козацтва була сюжетність, що пов’язувалась із військовим життям. нічого дивного у цьому немає – той час XV–XVIіі ст. характеризувався як такий, що був немислимий без бойових, військових знань, навиків у повсякденному житті тодіш- ніх українців незалежно від суспільного стану (шляхта, козаки, духо- венство, селянство). відомі з літописних і інших джерел непоодинокі випадки вправного володіння бойовими навиками і зброєю усіх типів (від білої, огнистої і до армати включно) осіб “духовного званія” мо- нахів, священників, послушників, адже у монастирях було чимало ко- лишніх абшитованих козаків, шляхтичів і покозачених селян. Живучи 67статті та повідомлення на степовому покордонні, українці незалежно від їхнього суспільного стану повинні були бути завжди готовими до відсічі несподіваного на- паду татар, турків тощо. таке мілітарне життя у постійній бойовій го- товності зумовлювало те, що на козацьких стягах (коргвах, знаменах) зображувалися елементи, котрі мали безпосереднє відношення до вій- ськової слави, зброя або символи честі, шляхетності, мужності та зви- тяги. відоме зображення козака з самопалом (мушкетом, аркебузою) ототожнюється з лицарством (рицарством у Західній Європі). на честь його, лицаря з самопалом, складались оди – вірші, які були покладені на тодішню “марсову” шляхетську музику: Вірші на герб малоросійський війська Запорозького воїн знаменитий Щохвилини ладен край свій боронити, і хоч супостата не зрить пред собою, однак зброя завжди готова до бою.” (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки, пер. з староукр. Р. Г. Іванченка)6 Звитяжна зброя та лицарський кодекс честі разом із символами християнства стають головною складовою козацької стягової тради- ції. наразі зараз дослідники точно вказати не можуть, коли з’явилася корогва на січі і якою саме вона була. документальні свідчення про козацькі стяги з’являються в першій половині XVI ст. У 1594 р. висо- коповажний посол австрійського імператора еріх лясота, що перебував на січі з офіційною місією, згадує про прапори, що були увіткнуті у “колі” запорізьких козаків7. Козацький літописець Граб’янка визначає появу власного військо- вого прапора ще до вручення королем польським стефаном Баторієм у 1578 р. великої Королівської Корогви: “а в літо 1576 за стефана Баторія короля польскаго козаки в лучшій еще строй учинени… видя у казаков мужество великое… присла им корогов…”8. У політичних ці- лях козаки цей факт зазвичай дуже сильно возвеличували і навіть дещо перебільшено міфологізували. оскільки, ототожнюючи офіційну сим- воліку і регалії з королівською особою, козацькі очільники (старши- на) узаконювали добуті у важкій боротьбі збройним шляхом козацькі привілеї і юридичну осібність козацької верстви як військового стану у Королівстві польському, а згодом у Речі посполитій, які тоді розумі- лись як “вольності козацькі”. Є розуміння, що саме символіка надавала певної юридичності “старожитнім правам і вольностям” українського козацтва. перший відомий нам за історичними джерелами стяг козаків – чер- воне полотнище, на якому білий хрест. пізніше упродовж довшого часу саме таке барвосполучення буде традиційним у козацькому прапорни- статті та повідомлення68 цтві. на погляд відомого українського історика володимира сергійчу- ка, ця традиція йде від родинного герба прославленого запорозь кого ватажка дмитра Байди-вишневецького. під його штандартом (запо- розький стяг пізніше після звитяжних походів міг оформититсь у саме такій кольоровій гамі) ходили січовики з Хортиці в середині XVI ст.9 точна дата народження д. вишневецького невідома. народився він у містечку вишнівець, що на півночі тернопільської області. Родовід українського князя і морського ватага бере початок від древніх литов- ських князів Гедиміна і ольгерда10. Корогва Баторія, вручена козакам, мала б мати зображення поль- ського державного герба або елементи корогви королівської особи. У “постанові щодо низовці” від 16 вересня 1578 р. йдеться про переда- чу цієї корогви. та на запорізьку прапорницьку традицію це аж ніяк не вплинуло і “низові братчики”, як і раніше, вишивали на своїх стя- гах хрест золотого чи білого кольору, лицаря з самопалом та шаблею, архистратига михаїла і пресвяту Богородицю вкупі з солярними зна- ками – саме ця символіка визнавалася протягом віків і реєстровим козацтвом і низовим, а за ними і усіма верствами тогочасних станів української спільноти. Бажання мати запорізьких козаків у своїх регіментах збройних сил було у багатьох правителів Європи і азії. Королі, імператори, гос- подарі, султани і царі, що хотіли мати козацьку морську і сухопутну силу на своєму боці, дарували та вручали козакам стяги та корогви11. Це, звичайно, збільшувало престиж та авторитет українських козаків у тогочасному суспільстві та аж ніяк не впливало на традиції форму- вання їхньої символіки у прапорництві та геральдиці. Хоча зрозуміло, що знамена, даровані чужоземними володарями, вважались козаками великими ознаками військової честі і займали відповідне їм місце як у морських, так і сухопутних бойових походах. добре розуміючи це, противники українських козаків завжди прагнули заволодіти цими регаліями ратної доблесті. під час одного з козацько-селянських по- встань наливайка і лободи проти польської влади в процесі налаго- дження перемир’я шляхта і гетьман коронний с. Жолкевський, знаючи, що козаки мають у своєму таборі на лівому березі сули (біля сучасного міста лубни на полтавщині) прапор імператора австрійського “з карма- зинового адамашку”, висували вимогу, що замирення відбудеться, коли козацький гетьман віддасть корогву ерцгерцога максиміліана й арти- лерію”12. У тому ж таборі, окрім корогви максиміліана, були прапори імператора австрійського Рудольфа II13. одначе в українському козацькому прапорництві поряд з тради- ційним золотим хрестом на малиновому тлі використовувався і білий хрест на синьому полі чи, скажімо, малиновий або синій хрест на біло- му полі. останні мали безпосереднє використання у морських похо- 69статті та повідомлення дах. лазуровий синій колір за ге- ральдичними правилами XVIіі ст. означав стійкість, силу, вірність і надійність, уособлював боротьбу за свободу14. після лютневої революції та Жовтневого перевороту Росій- ська імперія перестала існувати. З постанням державної формації Українська народна Республіка у 1917 р. проблема приналежності кораблів та інфраструктури колишньо- го Чорноморського флоту російської держави постала досить гостро. Звичайно, що питання національної символіки було чи не найпершим у цей час. яким має бути прапор українського флоту – це питання було настільки важливим, що дискусії з цього приводу тривали довгий час у Генеральному секретаріаті морських справ Центральної ради УнР. версій, запропонованих військовими моряками, було декілька, та при- йнята була та, котру запропонував історик за фахом, а за посадою в уряді УнР народний міністр справ морських дмитро антонович. За настійливим клопотанням міністерства справ морських УнР 14 січня 1918 р. Центральною Радою був прийнятий перший в історії України тимчасовий “Закон про український державний флот”, у якому в статті 2 визначався прапор для українського військового флоту: “пра- пором українського військового флоту є полотнище в двох – жовтому і блакитному – кольорах. в кряжі блакитного кольору – історичний зо- лотий тризубець часів Україно-Руської держави X ст. У внутрішньому полі тризубця встановлювався білий колір”15. прийняття саме такого прапора, без детальної розробки військово-морської геральдики попе- редніх періодів і взяття за основу національної символіки зумовила, на- певне, хитка політична ситуація на півдні Україні, а зокрема, у Криму. тут треба обов’язково зазначити, що саме військові моряки з ініціативи народного міністра справ морських дмитра антоновича використали перші у новій українській військово-морській символіці прадавній кня- жий знак тризуб як державний символ. і тільки згодом ми бачимо його на державному гербі УнР. отож 29 квітня 1918 р. на лінкорі “Георгій побєдоносець” був під- нятий сигнал контр-адмірала сабліна: “вступив у командування укра- їнським Чорноморським флотом”. німецьке командування отримало радіограму-депешу про цю подію, у якій командувач контр-адмірал саблін просив терміново прийняти його делегацію. після цього від- булася вікопомна подія для моряків-українців, кораблі Чорноморського флоту, на яких екіпажі нейтралізували більшовицькі осередки, підняли прапор міністра морських справ статті та повідомлення70 український прапор, затверджений 14 січня 1918 р. Центральною Ра- дою УнР. на 18 годину українські прапори злетіли на щогли лінкорів, крейсерів і були підняті навіть над деякими кораблями мінної бригади, де були потужними позиції більшовиків. до Києва відтелеграфовано радіозвернення: “Браття Київської Центральної Ради! Цього числа севастопольська фортеця і флот, що знаходиться в севастополі, підняли Український прапор. Контр-адмірал саблін. 29 квітня”16. але в цей же день перестала існувати Українська народна Респу- бліка. У Києві постала Українська держава на чолі з Гетьманом пав- лом скоропадським. в управлінні країною відбулися зміни. морське міністерство як самостійна інституція перестала існувати, натомість воно було об’єднане з військовим міністерством, товариш (заступник) військового міністра виконував функції керівника морського відомства. Гетьман павло скропадський як випускник пажеського корпу- су добре розумів значення військових і військово-морських ритуалів для виховання вояцького духу в частинах та екіпажах. перебуваючи на річковому пароплаві у Києві на дніпрі, він наказав під клотиком щогли підняти штандарт Гетьмана-адмірала Українського флоту. під- няття мало відбуватися за військово-морським ритуалом з артилерій- ським салютом, як ведеться у таких випадках. але товариш міністра закордонних справ олександр палтов довів гетьману, що цього робити не слід, оскільки в Україні не набули ще потрібного впорядкування військово-морські символи та флот, а тому такі ритуали поки що за- йві. на пароплаві в менш урочистих обставинах було піднято прапор з родовим гербом скоропадських17. очільник української держави павло скоропадський, щоби на ді- євому рівні остаточно затвердити створення української морської сили державного флоту України, у травні 1918 р. видає розпорядження про створення комісії з флотських спеціалістів щодо визначення штатів, бюджету та символіки українського флоту. віце-адмірал андрій по- кровський, герой першої світової війни і колишній начальник штабу Чорноморського флоту, очолив комісію. Геральдична комісія з визна- чення символіки теж увійшла до загальнофлотської. У її складі були: капітан і рангу м. протасов, с. овод та а. пчельніков, капітан ііі ран- гу м. Білинський, підполковник в. савченко-Більський, лейтенант с. Шрамченко й інші офіцери, входив до неї і відомий художник Юрій нарбут. на засіданнях обговорювались різні варіанти, пропозиції та підхо- ди щодо створення національного військово-морського прапора. при- йнятий Центральною Радою як тимчасовий він не відповідав вимогам українських моряків. Геральдисти комісії і морські спеціалісти вважа- ли, що на базі тимчасового військового-морського прапору України не- 71статті та повідомлення можливо створити комплект військово-морських посадових прапорів, і він майже зовсім не враховує світову практику морського прапорни- цтва. Зрозуміло, що майже усі члени комісії у минулому були офіцера- ми Російського імператорського флоту, тому дехто з них запропонував для українського державного флоту андреєвський прапор (флаг), адже на момент надходження цієї пропозиції більшовицька Росія уже відмо- вилася від нього. прибічники цього варіанту аргументували свою ідею тим, що українці, враховуючи їх вагомий внесок у розвиток російсько- го флоту, мають на це повне моральне право. до того ж чи не найголо- внішим важелем аргументації був історичний факт, що святий андрій первозванний таки дійсно перебував на дніпрі, на Київських пагорбах. Хоча у них були противники, які серйозно заперечували цей факт, оскільки вважали, що відмова більшовиків від андрєєвського прапору є тимчасовою, а якщо і ні, то на їх думку, андрєєвський прапор завжди буде асоціюватися з історією російського імператорського флоту. і що з часом він усе-таки повернеться на російські кораблі. окрім того, як би українці не пошановували апостола андрія первозванного, все-таки підбір андреєвського прапора для Українських військово-морських сил як бойового військово-морського символу розцінювався противниками цього варіанту як такий, що підтверджує залежність Української дер- жави від колишньої імперії18. пропозиція ж повернутися до національних традицій була членам комісії більше до вподоби. традиційні біло-сині кольори, як вже зазна- чалося вище, були кольорами не тільки андрєєвського прапора, а ще і гамою святого заступника небесного воїнства архангела михаїла, що з давніх часів красувався на гербі міста Києва і був його захисни- ком. Зображення його зустрічалося на козацькій корогві ще у ХV ст. З його образом та синьо-срібними (білими) кольорами на стягах фло- тилії козацької морської сили неодноразово виходили переможцями у морських битвах у Чорному морі та на його узбережжі. під цими пра- порами та з образом архангела михаїла українські козаки брали міста Кафу, трапезонт, сіноп, Гезлев, варну, півострів Крим, порти очаків, Хаджибей (одесу) та ізмаїл19. вони майоріли на щоглах українських кораблів, коли ті входили в ахтіарську бухту і на Кубань. отже, благородна ідея повернутися до прадавніх морських тра- дицій предків об’єднала усіх членів геральдичної комісії, і тому нею був взятий за основу військово-морського прапора державного флоту України стяг лиманської козацької флотилії з синім хрестом на білому полі. У ньому якнайкраще об’єднувались національні мотиви і світова військово-морська традиція. одночасно, коли геральдична комісія працювала над символікою флоту України, контр-адмірал михайло остороградський на чолі іншої державної комісії вів переговори з німецьким військовим командуван- статті та повідомлення72 ням стосовно майбутнього Чор- номорського флоту, на кораблях якого були вже підняті німецькі прапори. окрім того, переговори провадились і з більшовицькою Росією і, зрозуміло ж, з антан- тою. для швидкого вирішення усіх накопичених питань виконуючий обов’язки морського міністра, ка- пітан і рангу микола максимов вніс пропозицію поєднати національну практику з європейською, за- позичивши як приклад британський і німецький варіанти військово- морського прапора та сполучившии їх з національним. Британський військово-морський прапор мав вигляд білого поля з червоним хрес- том святого Георгія посередині через увесь прапор, а у крижі держав- ний прапор великої Британії. У німців поверх по білому полотнищу військово-морського прапора розміщений чорний хрест з біло-чорною облямівкою і теж у крижі розташовувався державний прапор з хрес- том на ньому. отож за взірцем прапорництва німеччини та великої Британії – український синій хрест архангела михаїла теж отримав біло-синю облямівку. а в крижі (лівому верхньому) розташувався на- ціональний (державний) український прапор синьо-жовтих барв з зо- лотим тризубом на ньому, причому середина тризубця мала форму хреста. авторство малюнка українського військово-морського прапора належить видатному українському художнику Юрію нарбуту, автору і першої української грошової одиниці новітнього часу – гривні. до честі геральдичної комісії вона бездоганно розпрацювала по- садові прапори українського державного флоту: прапор командувача флотом та прапор міністра морських справ. прапор міністра морських справ був прапором флоту, на якому розташовувався накладний якір у квадраті з білим полем якраз посередині хреста флотського полотнища. на прапорі командувача флоту квадрат з якорем був замінений на ма- линовий щит з величавим образом святого архангела михаїла. отож комісією була врахована українська історична традиція і за духовну основу були взяті кольори біло- (срібно-) сині, які використовувались нашими предками у морських походах, також у прапорі командувача флоту був використаний малиновий колір щита для образу архангела михаїла. нагадаємо, що саме малинового кольору була корогва укра- їнських козаків у ХVіі–ХVііі ст. Біло-сині кольори символізували по- вернення до ще давнішої традиції – адже воєвода і предводитель не- бесного воїнства святий архангел михаїл був і є захисником Києва і морських дружин давніх українців, і саме з його образом і кольорами стяг лиманської козацької флотилії 73статті та повідомлення на стягах нашими предками були здобуті визначні перемоги на Чорно- му та на інших морях. Гетьман павло скоропадський 18 липня 1918 р., прийнявши усі ці пропозиції, затвердив “Закон про військово-морський прапор Україн- ської держави”. У цей самий день капітан і рангу м. максимов, вико- нуючий обов’язки морського міністра, наказом № 192/44 по Генераль- ному морському штабу постановив затвердження військово-морського прапора українського флоту і віддав наказ підняти його на всіх кора- блях та суднах. Згідно з державним законом № 192/44 від 18 липня 1918 р., підписаним п. скоропадським, про військово-морський прапор сказано: “національний прапор держави складається з синьої і жовтої горизонтальних смуг, в центрі якого міститься золота печатка св. во- лодимира з хрестом, висота якого становить півтора рази довжини його ширини ”20. З геральдичного погляду в оформлені українського морського пра- пора з гербом у центрі, тобто через два поля, зроблена геральдична по- милка, бо золотий тризуб, що його в прапорі репрезентує жовта барва, повинен би бути покладений на блакитному полі21. У законі від 18 липня 1918 р., крім опису українського військово- морського прапора подано ще й опис державного герба, тобто тризуба з хрестиком на верхній частині середнього зуба22. пізніше було проголошено наказом за № 372/59 закон про “вім- пель” воєнних кораблів і про прапори українського посла, послан- ників, консулів і т. д.23 стосовно вимпела, який деякі дослідники на- зивають майвець, майорець, полеміка щодо правильності назви не вщухає і донині. про це можемо прочитати у доктора Романа Клим- кевича: “майвець (вимпел) різниться від інших символів флоту, як то прапорів командувача, і посадових прапорів адмірала, віце-адмірала, контр-адмірала тим, що він: майвець (вимпел – авт.) прислуговує всім нижчим старшинам і тому він підноситься на переважаючій частині ко- раблів військово-морського флоту. він вказує на присутність команду- ючого старшини (офіцера, посадової особи, командира корабля – авт.) і на те, що корабель знаходиться в стані виконання свого службового доручення (перебуває в кампанії, чергуванні тощо. – Авт.) переважно він вузький і трикутновидний. майвець для Українського державного флоту встановлено 1918 року за гетьмана павла скоропадського. 17 вересня 1918 року наказом по морському відомству № 372/159 оголо- шено закон про майвець (вимпел) воєнних кораблів, а теж про майви (прапори) посла і посланників Української держави”24. наказ морсько- го відомства від 17 вересня 1918 р. про встановлення прапорів посла і посланника Української держави має принципове значення, бо відпові- дає канонам міжнародної практики. За цим законом прапор посла – це національний прапор. У його центрі знаходиться біле коло, обведене статті та повідомлення74 вузькою золотою смугою, у якому золота печатка св. володимира – тризуб із хрестом. на прапорі посланника, який також є національ- ним прапором, вміщений тризуб цього ж зразка25. Що ж до вимпела, то урядовий текст виголошує: “вимпел білий, в крижі якого міститься рівнобічний синій хрест, висота хреста рівна ширині вимпела, ширина хреста рівна 1/7 висоти його”26. авторитетний знавець вексиллології і співавтор того закону капітан-лейтенант с. Шрамченко пояснив, що “у справі державного прапора по всіх державах світу єдиним міродайним чинником є морське відомство, яке виробляє ці прапори”27. отже, закон від 17 вересня 1918 р. був обов’язковим для всіх державних установ, як за Гетьманату, так і під час директорії, бо нова влада фактично його не скасувала. Через те уряд УнР наказом по морському відомству № 10/1 від 3 січня 1919 р. визнав герб та прапор, затверджений урядом п. ско- ропадського: “наказую лічити прапором воєнної Фльоти Української народної Республіки прапор, затверджений 18 липня 1918 року. Зазна- чений прапор негайно підняти на усіх воєнних кораблях і інституціях, відповідно до ухвали прийнятої директорією. Головний отаман військ і Фльоти Української народної Республіки, петлюра. морський мі- ністр, старший лейтенант фльоти, м.Білінський”28. однак, вдруге про- голошений закон за № 79/1 від 25 січня 1919 р. про герб як частину ново оформленого воєнно-морського прапора Української Республіки скасував закон від 3 січня того ж року в частині вживання тризуба з хрестом29. таким чином, був відновлений старий зразок герба, затвер- джений законом Української Республіки 22 березня 1918 р. Щодо тризуба з хрестом на військово-морському прапорі України зразка 1918 р. у центральній частині, то такі зображення тризуба відо- мі ще на монетах князя володимира великого. Український історик володимир сергійчук на обкладинках видання “національна символіка України ” подає їх на стор. 2 і 3 (за проф. в. Шаяном), визначених як: знак на монетах князя володимира та тризуб олов’яної пломби, зна- йденої у Звенигороді поблизу львова. дає таку трактовку у своїй праці: “ священники так пояснювали значення цього символу (в центрі якого був хрест): віра в Христа є початком усього в житті людей, а знак, схожий на якір, означає: як на воді рятує судно й дає йому спокій, так і житейському морі хрест і віра в його силу є для людини якорем спа- сіння від гріхів і зла…”30. додатковим аргументом розташування три- зуба з хрестом на національних кольорах при прийнятті тимчасового військово-морського прапора ще Центральною Радою, як писав потім святослав Шрамченко, був ще й героїчний епізод з історії Чорномор- ського флоту початку першої світової війни. 29 жовтня 1914 р. у бою з німецько-турецькою ескадрою з лінійним крейсером дредноутного проекту “явуз султаном селімом ” (“Гебен”) під командою адмірала сушона загинув мінний загороджувач Чорноморського флоту “прут”. 75статті та повідомлення в останні хвилин життя героїчного “прута” семидесятирічний кора- бельний священник – ієромонах антоній, стоячи на верхній палубі, у золотих ризах благословляв на подвиг ще живу команду “прута”. по- шкоджений мінний загороджувач з піднятими стеньговими прапора- ми під “ура” вцілілого екіпажу пішов на дно. німці й турки зі свого корабля віддали військову шану “прутові”… отож, коли на засіданні Центральної Ради 10 січня 1918 р. розглядався тимчасовий “Закон про фльоту ”, на початку дискусії соціал-демократи були проти того, аби в надверші тризубця були обриси хреста. тоді старший лейтенант Бі- линський сказав: “моряки без хреста в море не вийдуть”. проти цього аргументу опоненти нічого не могли сказати. так на полотнищі україн- ського військово-морського прапора з’явився золотий хрест у надверші знака святого володимира як пам’ять про подвиг лейтенанта Рогуль- ського та ієромонаха отця антонія31. після того, як Українська народна Республіка зазнала поразки від більшовицької Росії, українська національна символіка замінена на ідеологічну партійно-політичну. на щоглах переважає червоний колір комуністів. Чорноморський флот спочатку іменується більшовиками “Красный флот советской Украины”, а у 1919 р. вже, не граючись в на- ціональні ігрища, просто і ясно – в російський. Уся прапорна символіка УнР, української держави була визнана “націоналістичною” і “буржу- азною”, а тих, хто визнавав світову морську практику у національному українському варіанті фізично знищували32. відомі гучні процеси 1922–1939 рр. над прибічниками військово- морського прапора Української держави. судили матросів, підстаршин і старшин не кажучи вже про інші чини. в еміграції українці продо- вжили службу на флотах англії, німеччини, Франції та інших країн. проте до повного “умиротворення” України політична ситуація диктувала свої вимоги і змусила більшовиків дещо змінити свій рішу- чий і безкомпромісний стиль у роботі і поступитися деякими принци- пами у символіці. до повної окупації України був затверджений для “Красного флота” Української народної соціалістичної Республіки червоний прапор з жовто-блакитним крижем та написом “УнсР” – Українська народна соціалістична Республіка. Говорячи про військово-морської традиції у прапорництві України, слід зазначити, що усе опрацьоване таким важким шляхом у часи Укра- їнської революції 1917–1921 рр. надалі буде використано українцями уже в часи здобуття незалежності у 90-х роках XX ст. 1 Чернышов А. А. великие сражения русского парусного флота / а. а. Чер- нышов. – м.: яуза: Эксмо, 2010. – 416 с. 2 Мамчак М. військово-морська символіка України / м. мамчак. – сня- тин, прут-принт, 2009. статті та повідомлення76 3 Батинський М. Українські військові прапори і корогви / м. Батин- ський // вісті. – Ч. 109. – с. 11. 4 Мамчак М. військово-морська символіка України / м. мамчак. – сня- тин, прут-принт, 2009. 5 там само. 6 літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / пер. із староукр. – К.: Знання, 1992. – 192 с. 7 Мамчак М. військово-морська символіка України / м. мамчак. – сня- тин, прут-принт, 2009. 8 Яворницький Д. І. історія запорізьких козаків. т. 1 / д. і. яворницький. – л.: світ, 1990. – 319 с. : іл. 9 Сергійчук В. І. націонална символіка України / в. і. сергійчук. – К.: веселка, 1992. – 109 с.: іл. 10 Сокульський А. Л. морські походи запорожців / а. л. сокульський. – дніпропертровськ: січ, 1995 – 218 с. : іл. 11 Яворницький Д. І. історія запорізьких козаків. т. 1 / д. і. яворницький. – л.: світ, 1990. – 319 с. : іл. 12 Сергійчук В. І. націонална символіка України / в. і. сергійчук. – К.: веселка, 1992. – 109 с.: іл. 13 Яворницький Д. І. історія запорізьких козаків. т. 1 / д. і. яворницький. – л.: світ, 1990. – 319 с. : іл. 14 Мамчак М. військово-морська символіка України / м. мамчак. – сня- тин, прут-принт, 2009. 15 там само. 16 Лубенець А. підйом українських прапорів Чорноморського флоту не був випадковим / а. лубенець // сайт Європейська Україна. – 2011. – 7 лип. – Український просвітницький інститут. 17 Маляревский А. И. на переекзаменовке: п. п. скоропадский и его вре- мя / а. И. маляревский // архив Гражданской войны. – 1922. – № 2. 18 Мамчак М. військово-морська символіка України / м. мамчак. – сня- тин, прут-принт, 2009. 19 Яворницький Д. І. історія запорізьких козаків. т. 1 / д. і. яворницький. – л.: світ, 1990. – 319 с. : іл. 20 Шрамченко С. день свята Української державної Фльоти / с. Шрам- ченко // літопис Червоної Калини. – львів. – 1933. – Ч. 6. – с. 13–15. 21 Клименко О. Грошові документи оУн (бофони) 1939–1952 років / о. Клименко. – т.: тернопіль, 1999. 22 Шрамченко С. день свята Української державної Фльоти / с. Шрам- ченко // літопис Червоної Калини. – львів. – 1933. – Ч. 6. – с. 13–15. 23 Крип’якевич І. історія українського війська (від княжих часів до 20-х років XX ст.) / і. Крип’якевич, Б. Гнатевич, З. стефанів. – л.: світ, 1992. – с. 712. 24 Климкевич Р. О. Український військово-морський майвець / Р. о. Клим- кевич // вісті комбатанта. – 2008. 5 лист. 25 Шрамченко С. Закон про Українську державну Фльоту та його вико- навці / с. Шрамченко // За державність: збірник. – Каліш, 1935. – Ч. 5. – с. 128–129. 26 Климкевич Р. О. Український військово-морський майвець / Р. о. Клим- кевич // вісті комбатанта. – 2008. 5 лист. 77статті та повідомлення 27 Кущинський Л. Чи має бути хрест на державному гербі тризубі / л. Ку- щинський // Церковний календар альманах на 1975 рік. – Чикаго, 1975. –с. 123. 28 Шрамченко С. день свята Української державної Фльоти / с. Шрам- ченко // літопис Червоної Калини. – львів. – 1933. – Ч. 6. – с. 13–15. 29 Кущинський Л. Чи має бути хрест на державному гербі тризубі / л. Ку- щинський // Церковний календар-альманах на 1975 рік. – Чикаго, 1975. – с. 123. 30 Сергійчук В. І. національна символіка України / в. і. сергійчук. – К.: веселка, 1992. – 109 с.: іл. 31 Кварцевич-Рожнецький В. Золотий Хрест над Чорним морем / в. Квар- цевич-Рожнецький // Зеркало тижня. – 2001. – № 49. 32 Мамчак М. військово-морська символіка України / м. мамчак. – сня- тин, прут-принт, 2009. Раскрыты отдельные аспекты традиции в образовании украинского воен- но-морского флага от средневековья до 1918 года. его изменения в период Украинской национальной революции 1917–1921 годов. Ключевые слова: стяг; военно-морской флаг; флот; казацкий; Централь- ная Рада. The author presents the some aspects of the coverage tradition of Ukrainian naval standard from the Middle Ages till 1918. Also there is shown its changes during the Ukrainian National Revolution of 1917–1921. Keywords: the standard; the naval standard; the fleet; Cossack; the Central Rada.

Військово-морські традиції у прапорництві України

Institution

Ähnliche Einträge