Нове видання документів Української козацької держави
Рецензія на книгу: “Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення) / Відп. ред. В. А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чухліб. НАН України. Інститут історії України; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Державна архівна служба України; Централ...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59898 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нове видання документів Української козацької держави / О.Г. Сокирко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 248-252. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-59898 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-598982014-04-11T03:02:36Z Нове видання документів Української козацької держави Сокирко, О.Г. Інформація і рецензії Рецензія на книгу: “Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення) / Відп. ред. В. А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чухліб. НАН України. Інститут історії України; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Державна архівна служба України; Центральний державний історичний архів, м. Київ. – Львів: Світ, 2011. – 440 с.: факсиміле. 2012 Article Нове видання документів Української козацької держави / О.Г. Сокирко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 248-252. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59898 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Інформація і рецензії Інформація і рецензії |
| spellingShingle |
Інформація і рецензії Інформація і рецензії Сокирко, О.Г. Нове видання документів Української козацької держави Архіви України |
| description |
Рецензія на книгу: “Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення) / Відп. ред. В. А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чухліб. НАН України. Інститут історії України; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Державна архівна служба України; Центральний державний історичний архів, м. Київ. – Львів: Світ, 2011. – 440 с.: факсиміле. |
| format |
Article |
| author |
Сокирко, О.Г. |
| author_facet |
Сокирко, О.Г. |
| author_sort |
Сокирко, О.Г. |
| title |
Нове видання документів Української козацької держави |
| title_short |
Нове видання документів Української козацької держави |
| title_full |
Нове видання документів Української козацької держави |
| title_fullStr |
Нове видання документів Української козацької держави |
| title_full_unstemmed |
Нове видання документів Української козацької держави |
| title_sort |
нове видання документів української козацької держави |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Інформація і рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59898 |
| citation_txt |
Нове видання документів Української козацької держави / О.Г. Сокирко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 248-252. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT sokirkoog novevidannâdokumentívukraínsʹkoíkozacʹkoíderžavi |
| first_indexed |
2025-07-05T11:03:40Z |
| last_indexed |
2025-07-05T11:03:40Z |
| _version_ |
1836804651515641856 |
| fulltext |
інформація і рецензії248
О. Г. СОкиркО*
НОве видаННя
дОкумеНтів україНСькОї
кОзацькОї держави
“Пакти і Конституції” Україн-
ської козацької держави (до 300-річчя
укладення) / Відп. ред. В. А. Смолій;
упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чу-
хліб. НАН України. Інститут істо-
рії України; Національна бібліоте-
ка України імені В. І. Вернадського;
Державна архівна служба України;
Центральний державний історичний
архів, м. Київ. – Львів: Світ, 2011. –
440 с.: факсиміле.
Відомо, що наразі у вітчиз-
няній та зарубіжній історіографії
епоха й постать гетьмана Пили-
па орлика (1672–1742) найбільше
представлені у їх, так би мовити, документальній іпостасі, відчутно
поступаючись, власне, конкретно-історичним дослідженням. Попри те,
що публікація листування, щоденників і, зрештою, найвідомішого тво-
ріння гетьмана-емігранта – “Пактів і Конституції законів та вольностей
Війська запорозького” – вже триває понад півтора століття, лише нині
вчені та громадськість отримали до рук перше найповніше видання
“Пактів”, приурочене до 300-річчя появи пам’ятки.
історія створення цього документу напрочуд яскраво підтверджує
вислів про те, що “немає пророка в своїй вітчизні” – “Пакти” твори-
лися першим поколінням української політичної еміграції, яка після
Полтавської битви разом зі своїми шведськими спільниками знайшла
прихисток у володіннях сусідньої Туреччини. Після смерті гетьмана
* Сокирко Олексій Григорович – кандидат історичних наук, доцент кафедри
давньої та нової історії України Київського національного університету
ім. Т. Шевченка.
© о. Г. Сокирко, 2012
ІНфОрМАЦІя І реЦеНзІї
інформація і рецензії 249
івана мазепи у вересні 1709 р. вибори нового очільника відбувалися
бурхливо, хоча всі претенденти усвідомлювали: в їхньому становищі
омріяна булава стане не так символом реальної влади, як невимовно
важким тягарем. на плечі новообраного гетьмана мали б лягти не лише
фінансові проблеми емігрантів, залагодження конфліктів із турецькими
владами й мінливими в настроях шведськими союзниками, але й, що
найголовніше, повернення законної влади до “бідної України”, її звіль-
нення з-під російської зверхності. В умовах, коли вигнанці не мали для
реалізації своїх намірів достатньої сили, найперша надія покладалася
на сусідні держави, котрі могли б виступити дієвими союзниками, під-
тримавши військом і фінансами – Туреччину, францію, Швецію. Що-
правда, останні не поспішали із допомогою, зважуючи кожну свою обі-
цянку з огляду на власну вигоду. Подібного “інвестування” у власні
національно-державні проекти шукали й інші сучасники мазепинців,
котрі стали першими поколіннями європейської політичної еміграції –
вигнані з батьківщини польський король Станіслав Лещинський та
угорський князь ференц ракочі, кожен з яких у свій спосіб обстоював
суверенітет своєї країни, змагаючись чи то з російським, чи то з ав-
стрійським пануванням.
У виборчих перегонах, котрі завершилися 5 квітня 1710 р., була-
ва дісталася 38-річному генеральному писарю Пилипу орлику (1672–
1742). Саме йому, судячи з деяких повідомлень, і належало авторство
угоди, ухваленої того ж дня поміж новообраним гетьманом – керівни-
ком держави та старшиною й козацтвом – “політичним народом”. Сама
форма такої угоди не була чимось новим для українського політикуму:
її взірцем стали т. зв. Pacta Conventa (“договірні пакти”), котрі уклада-
лися сеймом при виборах щонового короля в речі Посполитій, застері-
гаючи його права і стосунки із політичною елітою. Відтепер влада, як
результат договору між володарем і політичною верхівкою суспільства,
юридично закріплювалася і в козацькій державності – орлик, подібно
до польських монархів, отримуючи булаву, мав присягнути на дотри-
мання “договірних пактів”.
як відомо, текст угоди розпочинався з історичної преамбули про
витоки козацько-руської державності, потугу й могутність якої шану-
вали ще візантійські імператори, а хоробрістю і войовничістю польські
королі прирощували собі нові землі. Послуговувались нею і московські
царі, але, забувши страх Божий, вирішили уярмити вільних козаків,
звівши їх у солдати і встановивши в Україні свої порядки. Така своєрід-
на історична візитівка підводила до головної ідеї, точніше образу іде-
альної державності, побудову якої брав на себе гетьман-володар разом
із “козацьким народом”. “Пакти”, подібно до свого історичного про-
тотипу, містили й чимало ситуативних положень. Втім, головне місце
конституція відводила каркасу й вузлам державного механізму, гідного
інформація і рецензії250
“вільної нації”. як це не дивно, але сам Пилип орлик заклав у нього і
певні обмеження гетьманської влади, які забезпечувалися традиційною
системою старшинських виборних урядів. Саме верхівка козацького
стану – старшина – мала творити верхню палату українського парла-
менту (Генеральну раду), до якої долучалася палата “послів”-депутатів,
обраних від реєстрового козацтва і запорожців. Гетьман мав право ви-
рішувати всі найважливіші справи лише спільно із радою, скликаючи її
не рідше трьох разів на рік. Генеральна рада силою “прав і вольностей”
мусила недремним оком стежити за зверхником держави, утримуючи
його від самоправства (старшині добре були пам’ятні спроби практич-
но всіх володарів гетьманської булави встановити спадкову владу в
формі “козацької монархії”).
очільник козацької держави зберігав за собою право її репрезента-
ції на зовнішньополітичній арені, координування діяльності генераль-
ної та полкової старшини, командування збройними силами. істотно
поступився він своїми правами у фінансовій та економічній сферах: з
настанням миру мав бути проведений тотальний попис (ревізування)
всієї державної власності, а при гетьманах відновлювався інститут мі-
ністра фінансів – генерального підскарбія, який дублювався в усіх про-
вінціях країни відповідними урядниками місцевого рівня. Генеральна
рада також мала переглянути і наявні податки, аби вони не шкодили
ані торгівлі, ані ремеслу, ані нужденній українській людності. зберіга-
ючи за гетьманом нагляд за дотриманням законності, конституція все
ж ставила над ним верховну судову владу – Генеральний суд, котрий
відтепер мав стати гарантом справедливості “хоч би яке неприхильне,
а проте безстороннє рішення він ухвалив”.
Видання “Пактів”, що є корпусною публікацією всіх відомих до-
нині редакцій (їх відомо чотири) і списків (їх виявлено сім), стало
можливим завдяки співпраці інституту історії України, національної
бібліотеки ім. В. Вернадського та центрального державного історич-
ного архіву України в м. Києві, – що уможливило залучення до роботи
багатьох фахівців: істориків, джерелознавців, архівістів, лінгвістів та
правознавців. Все це, поза сумнівом, якнайкраще відбилося на фахо-
вому рівні підготовки самих текстів і ґрунтовності коментарів до них.
Видання відкривається розлогою вступною частиною, до якої увійшли
Вступне слово академіка Валерія Смолія, а також трьох вузькофахо-
вих передмов – археографічної (Геннадій Боряк, ольга Вовк, Людми-
ла Демченко та мирослав Трофимук), мовознавчої (Василь німчук) та
текстологічної (Павло Гриценко), що детально роз’яснюють та аналізу-
ють джерелознавчо-мовознавчі особливості “Пактів”.
основну частину складають публікації текстів (розділ Тексти) з ко-
ментарями істориків андрія Гурбика та В’ячеслава Станіславського, а
також їхні переклади сучасною українською (тут подано переклади різ-
інформація і рецензії 251
них редакцій мирослава та олександра Трофимуків, а також колективу
авторів за редакцією Станіслава Семчинського), англійською (Богдана
Будуровича, ольги Купрієвич та Юрія Кудінова), німецькою (Крістіана
Вайзе), російською (Тетяни Таїрової-яковлевої, Тетяни Ткаченко й Та-
раса Чухліба) та французькою мовами (Володимира Степанківського).
надзвичайно важливим стало нарешті академічне оприлюднення
оригіналу “Пактів”, віднайденого у 2008 р. співробітниками централь-
ного державного історичного архіву України в м.Києві ольгою Вовк
та Ганною Путовою у російському державному архіві давніх актів,
яке остаточно зніме привід для спекуляцій ласих на сенсації істори-
ків та журналістів. Варто підкреслити, що тут маємо справу із мало
не ідеальним типом публікації: фаховим метаграфуванням всіх спис-
ків, виконаних за останнім словом сучасної археографії, й паралельним
вміщенням факсиміле оригіналів. Таке поєднання робить публікацію
універсально придатною як для істориків, правників та літературознав-
ців, що традиційно найчастіше звертаються до змісту документів, так і
для мовознавців та джерелознавців, котрих зацікавить ще й лінгвістич-
на та дипломатична форма пам’ятки. Тож подібного роду публікація
дійсно створює в читача ефект присутності, дозволяючи скласти уяву
про Пакти, максимально наближену до реальних оригіналів.
звертає на себе увагу достатньо великий за обсягом Додаток: до
нього увійшли договірно-правові пам’ятки 1710–1711 рр., які твори-
ли, так би мовити, дипломатичні передумови обрання нового гетьмана
та укладення “Пактів” (привілеї шведського короля Карла Хіі, договір
між Кримським ханатом та Військом запорозьким тощо). Вміщення до
нього факсимільної публікації статті миколи Василенка “Конституция
филиппа орлика” (1929), хоча й не було конче необхідним (фактично,
вона є републікацією, вже оприлюдненою раніше у виданих 2006 р.
“Вибраних творах” миколи Василенка), але до певної міри вказує на
невтішну ситуацію із недостатнім аналітичним опрацюванням “Пактів”
вітчизняною історіографією, де за період після виходу роботи Василен-
ка не з’явилося жодної однопорядкової за глибиною та масштабом спо-
стережень роботи. значною мірою це підтверджує й вміщений слідом
за статтею бібліографічний покажчик орликіани (підготовлений олею
алексич, Тетяною Добко, Валентиною матях та Володимиром омель-
чуком).
Показником гарного археографічного рівня став і словопокажчик
до тексту “Пактів” (укладач Юрій осінчук). Втім, сама книжка зна-
чно б виграла, якби видавництво не пошкодувало часу на створення
ще й іменного та географічного індексів (далебі, її зміст не обмежуєть-
ся лише власне орликівськими текстами: статті й передмови укладачів
складають не менше третини обсягу, що утруднює пошук потрібних
прізвищ або назв).
інформація і рецензії252
як відомо, гетьманським Pacta Conventa, ухваленим у березні
1710 р. у молдавському містечку Бендери, випала символічна роль. з
одного боку, їх норми офіційно не набрали чинності, оскільки орлик
та його прибічники лише спорадично контролювали деякі українські
території, так і не спромігшися вибороти собі владу в “материковій”
Україні. з іншого боку, більшість положень, котрі були в них пропи-
сані, реально діяли і до, і після їх укладення – козацькі правники й по-
літики просто узгодили їх між собою й законодавчо закріпили на рівні
документу. Тож з точки зору застереження соціальних прав козацтва,
організації економіки й фінансів Лівобережна Гетьманщина, котра ли-
шалася під російською протекцією, продовжувала жити за мазепин-
ськими, за своїм духом, Пактами та Вольностями. зрештою, прийняття
козацькою державою такого роду зведення прав, і найголовніше – пер-
ше озвучення власної тожсамості, свідчило про політичну зрілість її
“вільної нації”. “Козацький народ” не лише зважився заявити про свою
ідентичність, але й формально закріпити її на рівні владних інститутів.
Саме тут найвідчутнішим виявився відгомін мазепинства як ідейної на-
чинки і credo козацької старшини: інтереси Вітчизни раз і назавжди
ставилися вище від інтересів володаря, яким би він не був на поточний
момент – гетьманом чи монархом.
насамкінець залишається лише пошкодувати з приводу невеликого
накладу потрібного видання “Пактів” (усього лише 1000 примірників),
котрий, очевидно, міг би бути більшим, якби видавці та Державний ко-
мітет телебачення і радіомовлення України спрямували кошти саме на
тираж книжки, а не на дорогу й пафосну її оправу, що більше личить
подарунковим виданням, аніж суспільно й науково значущим книжкам,
за профілем яких ця публікація, власне, й отримала бюджетне фінан-
сування. Сподіватимемося на те, що документальна орликіана в неда-
лекому майбутньому збагатиться новими публікаціями високого рівня,
котрий засвідчив рецензований корпус, а дослідницька традиція – глиб-
шими й різноманітнішими розвідками.
|