Будні Київського центрального архіву давніх актів

При написанні статті, присвяченої 160-річчю з часу заснування Київського центрального архіву давніх актів, використано, крім офіційних документів, щоденник М. В. Стороженка та листи до нього І. М. Каманіна. Йдеться про співробітництво КЦАДА з Київською археографічною комісією у підготовці багатотомн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Сухих, Л.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	З історії архівів та архівних зібрань
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59914
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Будні Київського центрального архіву давніх актів / Л.А. Сухих // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 121-149. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59914
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-599142014-04-11T03:02:21Z Будні Київського центрального архіву давніх актів Сухих, Л.А. З історії архівів та архівних зібрань При написанні статті, присвяченої 160-річчю з часу заснування Київського центрального архіву давніх актів, використано, крім офіційних документів, щоденник М. В. Стороженка та листи до нього І. М. Каманіна. Йдеться про співробітництво КЦАДА з Київською археографічною комісією у підготовці багатотомного видання “Архив Юго-Западной России”, про штати, умови праці архівістів та її оплату в дорадянський період. Це спроба нагадати напівзабуті імена, повернути з небуття невідомі. При написании статьи, посвященной 160-летию со времени основания Киевского центрального архива древних актов, использованы, кроме официальных документов, дневник Н. В. Стороженка и письма к нему И. М. Каманина. Освещены вопросы сотрудничества КЦАДА с Киевской археографической комиссией в подготовке многотомного издания “Архив Юго-Западной России”, о штатах, условиях труда архивистов и его оплате в досоветский период. Это попытка напомнить полузабытые имена, вернуть из небытия неизвестные. In the article, dedicated to the 160 years of the day of establishment of the Kyiv Central Archives of Ancient Acts, ware used besides the official documents the diary of M. V. Storozhenko and the his correspondence with I.M. Kamanin. The article discusses the cooperation of the Kyiv Central Archives of the Ancient Acts with the Kyiv Archeographic Commission on the preparation of the multivolume edition “The Archives of South-West Russia” about the staff, the conditions of work of employees, the salary on the pre-soviet period. This is the attempt to return forgotten names. 2012 Article Будні Київського центрального архіву давніх актів / Л.А. Сухих // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 121-149. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59914 930.253(477-25) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії архівів та архівних зібрань З історії архівів та архівних зібрань
spellingShingle	З історії архівів та архівних зібрань З історії архівів та архівних зібрань Сухих, Л.А. Будні Київського центрального архіву давніх актів Архіви України
description	При написанні статті, присвяченої 160-річчю з часу заснування Київського центрального архіву давніх актів, використано, крім офіційних документів, щоденник М. В. Стороженка та листи до нього І. М. Каманіна. Йдеться про співробітництво КЦАДА з Київською археографічною комісією у підготовці багатотомного видання “Архив Юго-Западной России”, про штати, умови праці архівістів та її оплату в дорадянський період. Це спроба нагадати напівзабуті імена, повернути з небуття невідомі.
format	Article
author	Сухих, Л.А.
author_facet	Сухих, Л.А.
author_sort	Сухих, Л.А.
title	Будні Київського центрального архіву давніх актів
title_short	Будні Київського центрального архіву давніх актів
title_full	Будні Київського центрального архіву давніх актів
title_fullStr	Будні Київського центрального архіву давніх актів
title_full_unstemmed	Будні Київського центрального архіву давніх актів
title_sort	будні київського центрального архіву давніх актів
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	З історії архівів та архівних зібрань
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59914
citation_txt	Будні Київського центрального архіву давніх актів / Л.А. Сухих // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 121-149. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT suhihla budníkiívsʹkogocentralʹnogoarhívudavníhaktív
first_indexed	2025-07-05T11:04:18Z
last_indexed	2025-07-05T11:04:18Z
_version_	1836804691783057408
fulltext	з історії архівів та архівних зібрань 121 УДК 930.253(477-25) Л. А. СУХИХ* БУДНІ КИЇВСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО АРХІВУ ДАВНІХ АКТІВ той народ, що не шанує своєї минувшини, не може й мріяти про становище нарівні з інши- ми висококультурними народами, що захисти- ли від загибелі свідоцтва про давні часи й че- рез те щиро гаряче кохають свою батьківщину й боронять її від усяких ворогів. Микола Стороженко При написанні статті, присвяченої 160-річчю з часу заснування Київського центрального архіву давніх актів, використано, крім офіційних документів, щоденник М. в. стороженка та листи до нього і. М. Каманіна. Йдеться про співробітництво КЦаДа з Київською археографічною комісією у підготовці багатотомного видання “архив Юго-западной россии”, про штати, умови праці архівістів та її оплату в дорадянський період. Це спроба нагадати напів- забуті імена, повернути з небуття невідомі. Ключові слова: Київський центральний архів давніх актів; Університет св. володимира в Києві; Київська археографічна комісія; “архив Юго-западной россии”; співробітники КЦаДа; актові книги; копіювання документів; і. М. Ка манін; К. о. Царевський; в. б. антонович; М. Ф. владимирський-бу- да нов; о. і. Левицький; М. в. стороженко; М. с. Грушевський. У 2012 р. минає 160 років від заснування Київського центрально- го архіву давніх актів (далі – КЦаДа, архів). Його створено згідно з іменним указом російського імператора Миколи і Правительствуючому сенатові від 2 квітня 1852 р. про заснування в Києві, вітебську й віль- ні центральних архівів для актових книг західних губерній російської імперії. У Київському архіві, згідно з указом, потрібно було зібрати ак- тові книги судово-адміністративних установ Київської, Подільської та волинської губерній (т. зв. Південно-західний край) по 1799 р. включ- но. архів як навчально-допоміжна установа увійшов у склад Універси- тету св. володимира в Києві (далі – Університет), його підпорядковано правлінню Університету, а обов’язки архіваріуса покладено на уні- * Сухих Лідія Андріївна – провідний науковий співробітник відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ. © Л. а. сухих, 2012 З іСторії Архівів тА Архівних ЗібрАнь з історії архівів та архівних зібрань122 1884 р. – План третього поверху Університету св. володимира. архів позначено цифрою 15. Подано за: историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных учреждениях императорского Университета св. владимира (1834–1884). – К., 1884. – табл. VII. верситетського бібліотекаря. саме в приміщенні “червоного корпусу” Університету й розміщувався архів. Причини створення архіву, його діяльність, штати, оплату праці архівістів тощо детально висвітлено у підготовленому співробітниками відділу давніх актів ЦДіаК України до 150-річчя заснування КЦаДа документальному збірникові1. У цій статті основну увагу приділимо співробітництву КЦаДа з Київською археографічною комісією2, стосункам між співробітниками архіву, умовам праці архівістів та оплаті її. Підкреслимо, що при ви- користанні джерельної бази у статті надано перевагу листам і спога- дам: саме ці й подібні види документів, створені конкретними особами, дозволяють відчути живе дихання життя, повернутися ніби на машині часу в певний період історії та хоч трохи відхилити завісу, що розділяє минуле й теперішнє, аби зрозуміти, чим відрізняється це минуле від сьогодення у конкретних проявах. в основу статті, крім офіційних до- кументів, покладено спогади М. в. стороженка3 і шість листів і. М. Ка- маніна до нього4. з історії архівів та архівних зібрань 123 за спогадами М. в. стороженка, коли при закінченні Університету підійшов йому час складати так звану тоді “кандидатську розправу”, він, за порадою свого вчителя в. б. антоновича5, взявся розробляти “археографічний матеріал”, активно включившись у роботу архео- графічної комісії. При цьому професор зауважив, що комісія у своєму виданні “архив Юго-западной россии” “розробляє за систематичним планом, складеним ще небіжчиком професором Миколою Дмитрови- чем іванишевим6, той багатющий та ще й у малій частині нерозробле- ний матеріал, що складається з книг ґродських та земських, які мають- ся у заведеному працею іванишева Центральному архіві при нашому Університеті”7. за рекомендацію в. б. антоновича М. в. стороженко звернувся до діловода комісії – о. і. Левицького8, одного з найкращих (разом з і. М. Каманіним) учнів в. б. антоновича, а через нього – з істориком права, професором Університету М. Ф. владимирським-бу- дановим9, головним редактором археографічної комісії, та М. в. Юзе- фовичем10, головою комісії, аби взяти на себе підготовку другого тому другої частини “архива Юго-западной россии”11 на основі документів з актових книг, що зберігалися в КЦаДа. М. в. стороженко з точністю виконав настанови вчителя. він пого- див свої дії з керівництвом археографічної комісії. Після цього почала- ся робота над документами архіву. М. в. стороженко досить детально описав цей період свого життя. Його розповідь пройнята симпатією до людей, з якими його звела доля: архівістів і співробітників археогра- фічної комісії. серед них – насамперед постійний помічник архіваріуса і. М. Каманін, і. П. новицький12, писарі архіву і. в. тарнопольський13 та М. н. Козловська (Кохановська)14. окремим сюжетом у спогадах проходить розповідь про сторожа романа – Ємельянова романа, який працював у КЦаДа упродовж 1871–1898 рр.15 і став незмінним учас- ником своєрідного ритуалу: після замовлення актової книги дослідни- ком і. М. Каманін вказував її місце у височенних багатоповерхових шафах, після чого починав “дійство” сторож роман, “видобуваючи” з допомогою драбини потрібну книгу, часто “товсту і велику”. Ці та інші подробиці з життя архіву, зокрема, опис його приміщення публікують- ся далі (док. № 1). М. в. стороженко з теплотою згадує й головних редакторів архео- графічної комісії – в. б. антоновича і М. Ф. владимирського-буданова та її співробітників, які фактично постійно працювали в архіві, готуючи той чи інший том “архива Юго-западной россии”до видання. близькі стосунки склалися в нього з діловодом комісії о. і. Левицьким, тісно пов’язаним з КЦаДа. У своїх спогадах він часто згадує його, більше того, присвятив йому окремий нарис. характеризуючи усіх цих фахів- ців як доброзичливих і залюблених у свою справу людей, М. в. сто- роженко підкреслює їхнє усвідомлення своєї місії: публікацію якомога з історії архівів та архівних зібрань124 більшого числа документів з надзвичайно цінного для історії України джерела – актових книг, аби якнайшвидше ввести їх у науковий обіг з огляду на незадовільний фізичний стан документів і загрозу втратити їх через це. слід відзначити, що діяльність обох установ – КЦаДа й архео- графічної комісії, насамперед щодо підготовки “архива Юго-западной россии”, була настільки пов’язаною й переплетеною між собою, що питання про їхнє об’єднання не раз піднімалося урядовцями і навіть дискутувалося в пресі. зокрема, об’єднання установ “по однородности занятий” запропоновано 1866 р., пропозицію розглядали у відповідно- му департаменті Міністерства народної освіти. її було відхилено після аргументації, наведеної у донесенні ректора Університету о. П. Мат- вєєва в міністерство щодо недоцільності такого об’єднання з науко- вих і практичних міркувань16. У 1873 р. це питання дискутувалося на сторінках “Журнала Министерства народного просвещения”: на статтю родохліба “Центральный архив и археографическая комиссия в Кие- ве”17 відповів тодішний завідуючий КЦаДа К. о. Царевський, подав- ши того самого року статтю “заметка по поводу статьи г. родохлиба: Центральный архив и археографическая комиссия в Киеве”18 з катего- ричним запереченням доцільності об’єднання цих двох установ. безумовно, ідея об’єднання виникала (насамперед у чиновників) через спільність деяких аспектів діяльності Комісії й архіву (виявлен- ня і збір документів, публікація їх). однак основним завданням КЦа- Да все ж залишалося забезпечення зберігання документів й складання описів до актових книг, а головна мета діяльності археографічної ко- місії визначалася вже її назвою. Прослідковується певне суперництво між обома установами упро- довж чи не всього періоду їхньої співпраці. нагадаємо, що основне видання комісії – “архив Юго-западной россии”, базувалося на ак- тових книгах, що зберігалися в КЦаДа. Комісія працювала згідно з видавничим планом, розробленим ще М. Д. іванишевим. зазвичай за кожен окремий том видання відповідав головний редактор комісії, за винятком трьох томів, підготовлених М. в. стороженком (один том; про це вже йшлося) та М. с. Грушевським, який підготував два томи; до них увійшли акти барського староства19. обидва вони не були чле- нами археографічної комісії (тільки М. в. стороженко став ним, але вже 1918 р.20). а далі починалася робота над виявленням документів в актових книгах та копіювання їх. Цей останній вид роботи переважно виконували архівісти й писарі (переписувачі) КЦаДа21, робота оплачу- валася їм окремо – детальніше про це буде далі. все ж, на погляд і. М. Каманіна, архівісти в роботі з підготовки й публікації видань археографічної комісії залишалися дещо в тіні уславлених імен науковців. таку точку зору він детально виклав у з історії архівів та архівних зібрань 125 складеній 1918 р. доповідній записці, поданій в правління Університе- ту, де аргументував необхідність суттєвого поліпшення фінансування КЦаДа саме активною участю архівістів у виданні “архива Юго-за- падной россии”22. за його підрахунками, трьома головними редакто- рами археографічної комісії (М. Д. іванишевим, в. б. антоновичем і М. Ф. владимирським-будановим) за 1852–1916 рр.23 опубліковано 15 томів видання, а разом з томами, підготовленими М. в. сторожен- ком і М. с. Грушевським, – 18. однак 8 архівістів: і. П. новицький, К. Є. Козловський24, М. М. Ясинський, о. і. Левицький, і. М. Каманін, а також о. о. Федотов-Чеховський25, в. а. абрамович26 та о. і. вітвиць- ка27, упродовж 1870–1910 рр. підготували 11 томів: “архива Юго-за- падной россии” та інших видань археографічної комісії28. на практиці стосунки співробітників обох установ залишалися при- язними і доброзичливими. Це визначалося ще й тим, що окремі з них починали свою трудову діяльність в архіві, а згодом ставали науковця- ми й працювали в Університеті (як, наприклад, М. М. Ясинський) або на постійних засадах в археографічній комісії (як о. і. Левицький)29. У підборі кадрів для підготовки видання “архив Юго-западной россии” визначальну роль відіграв в. б. антонович. він використо- вував архів як своєрідний полігон практичної перевірки можливостей своїх найкращих учнів, з дивовижною точністю враховуючи їхні на- хили, життєві обставини й фінансові можливості. М. в. стороженкові, “дуже багатому панові Переяславського повіту”30, якого мало обходила фінансова сторона справи, максимально надав можливості для самореа- лізації. М. с. Грушевському, залишеному після закінчення 1890 р. іс- торико-філологічного факультету для приготування його до професор- ського звання по кафедрі російської історії, було призначено стипендію зі спеціальних коштів Університету. Через те, що монографічні дослі- дження молодих науковців за тодішними правилами мали публікувати- ся власним коштом, М. с. Грушевський оплачував і переписувачів, які копіювали йому акти барського староства, зокрема в КЦаДа (всього витратив 40 руб.). однак після рішення археографічної комісії опублі- кувати ці акти в “архиве Юго-западной россии” йому повернули гроші й надалі копіювання документів оплачувала Комісія з розрахунку 35 коп. за архівний аркуш (копіювання тривало упродовж 1892–1893 рр.)31. До кінця життя залишився працювати в КЦаДа і. М. Каманін, ще один талановитий учень в. б. антоновича; втративши слух після тяжкої хвороби, він не мав можливості викладати в Університеті. і, як виявляється, саме в архіві він найкраще реалізував свої можливості і здібності, а його особистий внесок у підготовку зініційованих архео- графічною комісією видань належно не оцінено ще й дотепер. Пере- буваючи, найбільше в молоді роки, у відчайдушній фінансовій скруті, брався за всі можливі підробітки (зокрема, резензування історичних ви- дань на замовлення “Киевской старины”). з історії архівів та архівних зібрань126 Мізерне фінансування архіву, особливо на початку його існуван- ня, спричиняло плинність кадрів, що стало справжньою бідою для установи та й для тогочасної архівної системи. Протиріччя між висо- кими професійними вимогами до архівістів і надто низькою оплатою їхньої праці виникло вже при заснуванні архівів як державних уста- нов. Першопричиною цього можна вважати проміжне становище цих установ – між бюрократичними і науковими закладами. визначивши в списку значущості державних установ місце архіву ближче до кін- ця (нагадаємо, що він вважався навчально-допоміжною установою в складі Університету), встановлювали й відповідну платню його спів- робітникам – чиновникам. однак проблеми постали одразу: виявилося, що для виконання завдань архівісти-чиновники водночас повинні бути науковцями, тобто володіти великим обсягом спеціальних знань, при- чому з кількох суміжних дисциплін, зокрема історії та правознавства, знати кілька мов, палеографію тощо, тобто мали бути науковцями з вищою освітою або й науковим ступенем. Це протиріччя виявило свою негативну роль невдовзі після заснування 1852 р. КЦаДа, коли під- 1891 р., жовтня 16. – вхідний квиток за № 98, виданий М. с. Грушевському, з дозволом працювати в КЦаДа упродовж 1891/92 академічного року за підписами завідуючого архівом К. о. Царевського і його помічника і. М. Каманіна. ЦДіАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 24, арк. 45. Друкарський відбиток, пропуски в тексті заповнено і. М. Каманіним. з історії архівів та архівних зібрань 127 готовлені чиновниками архіву 216 подокументних описів до актових книг виявилися цілком непридатними32, незважаючи на спроби залучи- ти до цієї роботи науковців з Університету, насамперед як рецензентів. Кадрова ситуація в архіві стала однією з основних тем документально- го збірника “Київський центральний архів давніх актів”33. збільшення фінансування архіву було головним болем усіх його керівників. нагадаємо, що тривалий час архівом за сумісництвом ке- рував завідуючий бібліотеки Університету. Його заступник в архіві за- звичай обіймав посаду постійного помічника. він теж був державним службовцем з відповідними доплатами за кожні п’ять років вислуги та пенсією. і. М. Каманін, наприклад, у документі за 15 квітня 1903 р. згадується як колезький радник34. розділення посад бібліотекаря і архіваріуса домагалися в архіві ледь не з початку його існування. окрему посаду архіваріуса як керівника архіву запроваджено 1903 р., існувала до 1921 р. У різний час одночасно обома установами керува- ли: а. Я. Красовський (1852–1866 рр.), колишній учитель 1-ї Київської гімназії, з 1845 р. – завідуючий бібліотекою Університету; К. о. Царев- ський (1866–1894 рр.), колишній професор ніжинського ліцею кн. без- бородька кафедри цивільного права; в. о. Кордт (1894–1903 рр.), пе- ред цим – старший помічник бібліотекаря Дерптського університету. У 1903–1921 рр. архіваріусом (керівником) архіву був і. М. Каманін. Після його смерті у січні 1921 р. архів очолив в. о. романовський. однак це вже був період радянського архівного будівництва, з іншими принципами і підходами, зі своїми драмами й трагедіями35, тому період історії архіву після 1921 р. є поза межами цієї статті. У вже не раз згадуваному документальному збірникові про ар- хів є значна кількість свідчень того, як саме керівники архіву дбали про співробітників, добивалися для них додаткових виплат. наведемо тільки деякі з них – за період керівництва архівом К. о. Царевським36. він постає як кваліфікований фахівець, вимогливий і принциповий й водночас турботливий керівник. намагався забезпечити службову дис- ципліну. збереглося його розпорядження від 17 грудня 1868 р. з за- уваженням співробітникам за спізнення на службу і несвоєчасне ви- конання обов’язків. Щоправда, це лише чернетка, й невідомо, чи було підписано такий документ. Про неможливість вийти 11 листопада 1868 р. на роботу через хворобу попередив К. о. Царевського тимча- совий помічник М. П. старицький37. К. о. Царевський виступив свід- ком з боку нареченого – 74-річного о. о. Федотова-Чеховського, який 10 березня 1881 р. взяв шлюб з 42-річною софією войцехович. Це той самий о. о. Федотов-Чеховський, дивацтва якого ставали темою ар- хівних байок. за однією з них, він нібито записав на березі одного з документів: “Придя из бани, прочел сие дело. интересно”38. К. о. Царевський використовував усіляку можливість, аби хоч якось поліпшити матеріальне становище співробітників. так, писареві з історії архівів та архівних зібрань128 архіву і. в. тарнопольському 11 лютого 1884 р. було дозволено (що- правда, у вільний від роботи час) викладати церковний спів у Київській духовній семінарії. трагічно склалася доля ще одного співробітника архіву – а. П. свидницького (1834–1871) – письменника і поета, ав- тора роману “Люборацькі”, оповідань і нарисів. Працював в архіві у 1869–1871 рр., склав один опис до актової книги (зберігається у ф. 11, оп. 1, спр. 5). Мав 4 дітей. Ледве зводив кінці з кінцями, “получая по службе незначительное содержание”. Підробляв ще й приватними уро- ками. однак тяжко захворів (хвороба легень) і помер, не маючи коштів на лікування. збереглися документи про надання йому допомоги – 50 рублів сріблом з утриманням 10 % на користь інвалідів (усталена тоді практика) і, згодом – його вдові на похорон – 100 рублів сріблом. Є чимало прикладів принциповості К. о. Царевського. так, 2 жовт- ня 1887 р. у своєму поданні ректорові Університету М. К. реннен- кампфу39 поставив питання про звільнення з роботи свого помічника о. і. Левицького, вважаючи його роботу за сумісництвом учителем гімназії і секретарем археографічної комісії “вредной для службы в архиве”. о. і. Левицького було звільнено з архіву. тривалий час для автора цієї статті були незрозумілими причини напружених стосунків К. о. Царевського з талановитими співробітни- ками – помічниками (за наймом) К. Є. Козловським та і. П. новицьким. Це напруження вилилося у відкритий конфлікт на початку 1872 р., не- вдовзі після того, як обом працівникам було виплачено в кінці 1871 р. по 30 рублів кожному як допомогу, “принимая во внимание не впол- не достаточное содержание, получаемое ... в Центральном архиве”. на початку січня обидва вони подали рапорти ректорові Університету М. х. бунге з відмовою від отримання грошової допомоги і з прохан- ням використати ці гроші на публікацію описів актових книг. саме так ці кошти й було використано. ситуація стала зрозумілою з кількох за- писів у щоденникові о. Ф. Кістяківського за 1876 р. він повідомив про свої відвідини і. П. новицького в клініці, в якій “эта несчастная голова, хотя очень даровитая” лікувався від алкоголізму. о. Ф. Кістяківський був стурбований тим, аби і. П. новицького не спіткала доля К. Є. Коз- ловського, “человека тоже не без дарований”, який помер від пияцтва40. Людиною іншої вдачі, порівняно з К. о. Царевським, був і. М. Ка- манін. Доброзичливий, м’який “добрейший иван Михайлович” з го- товністю відгукувався на кожне прохання, насамперед у професійній справі (і цим широко користувалися), однак у принципових питаннях він також виявляв належну твердість, обов’язковість і непоступливість. Далі у статті розглянемо питання про один із постійних підробіт- ків архівістів – копіювання ними за окрему плату документів з метою їхньої публікації або використання при написанні окремих розвідок. згадки про це вже були на початку статті – у зв’язку зі співпрацею з історії архівів та архівних зібрань 129 КЦаДа з археографічною комісією при підготовці “архива Юго-за- падной россии”. Глибше висвітлити тему спробуємо на основі 6 лис- тів і. М. Каманіна, тоді постійного помічника завідуючого архівом, до М. в. стороженка, датованих 16, 22 і 30 червня, 14 і 21 липня та 2 серпня 1886 р., що зберігаються в ЦДіаК України (док. №№ 2–7) 41. нагадаємо, що у своїх спогадах М. в. стороженко детально виклав, за яких саме обставин він почав працювати як дослідник у КЦаДа. Ще доповнимо цю розповідь: “Мене за згодою в. с. іконнікова42 та за підмогою М. Ф. володимирського-буданова, що як головний редак- тор Комісії слідкував за моєю архівною працею, бо за кожний аркуш “тому”43 було плачено гонорар, то кажу, залишено було мене при Уні- верситеті з такою умовою – коли в міністерстві не буде мене призна- чено на стипендіата за державний кошт, так я залишуся за свій кошт, на що я, звісне діло, згодився”44. Далі він згадував, що в архіві “щиро взявся я за працю. відібрав акти для “тому”, списав зміст до кожного у реґестру45 [список документів] та й наказав переписувати. оригінал для друку списували з книг, як звичайно, особливі переписувачі, а саме: і. в. тарнопольський та найбільш Марія Миколаївна Козловська, дочка галичанина, вчителя гімназії Миколи івановича Козловського. Поніс я превеликий бунт [стос] аркушів до головного редактора, щоб він дав дозвіл здати його до друкарні Миколи трохимовича Корчак-новицько- го, де повсегда було друковано усі видання комісії”46. Ще одне уточ- нення: М. в. стороженко закінчив Університет не в травні 1885 р. (як мало бути), а тільки перед різдвом, бо 1884 р. студентів через вчинені ними заворушення було на один семестр виключено з Університету47. саме у зв’язку з підготовкою М. в. стороженком т. 2 з ч. іі “ар- хива Юго-западной россии” й відбулася його співпраця з і. М. Камані- ним та співробітниками архіву, що знайшло відображення в доданих до статті листах, які фактично є щотижневими звітами про виконану архівістами роботу. основна тема листів – конкретна й цілком прак- тична: співробітники архіву копіювали для М. в. стороженка відібрані ним документи з актових книг (як випливає з контексту, своє замов- лення він залишив в архіві на картках, де вказав легенди актів, що становили для нього інтерес – це практично збігається зі спогадами). замовлення було платним, тому М. в. стороженко виділив на це певну суму грошей, надаючи її частинами в архів. Координатором виконан- ня замовлення виступив і. М. Каманін: він надавав роботу архівістам, разом з ними звіряв скопійовані тексти з оригіналами, вів розрахунки з виконавцями, а також щотижня48 звітувався про обсяг виконаної ро- боти й здійснені ним виплати кожному виконавцеві. Прості підрахун- ки дають можливість встановити, що копіювання одного аркуша до- кумента коштувало 35 коп.49. безпосередніми виконавцями замовлення було четверо архівістів: о. і. Левицький, і. в. тарнопольський, а також н. в. Плетньова і стройновський, ймовірно, позаштатні, вільнонайма- з історії архівів та архівних зібрань130 [1891 р.] – Правила роботи дослідників у Київському центральному архіві давніх актів при Університеті св. володимира. ЦДіАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 24, арк. 41–42 зв. Друкарський відбиток. з історії архівів та архівних зібрань 131 ні писарі. Перші два досить знайомі історикам та архівістам, про них є неодноразові згадки в документах, вміщених у збірнику документів про КЦаДа. У виконанні замовлення М. в. стороженка, як видно з пу- блікованих листів, ці два працівники архіву брали порівняно невелику участь, використовуючи літній період для експедицій, і можливо, не відчуваючи гострої потреби в грошах. Щодо двох інших (Плетньової та стройновського) – то це перша виявлена в документах згадка про них; ймовірно, в архіві вони працювали недовго. зі змісту листів можна ді- йти висновку про їхню фінансову скруту, прагнення якомога наростити ті копійчані гонорари за копіювання документів. тут доречно навести офіційні відомості про оплату праці архівістів. 12 квітня 1883 р. було внесено зміни в штат КЦаДа, затверджені імператором олександром ііі (документ діяв і станом на 1886 р.). замість посад двох помічників бібліотекаря (нагадаємо, що бібліотекар був за сумісництвом й керів- ником архіву) і двох писарів 2-го розряду, запроваджених згідно з за- твердженими 2 квітня 1852 р. штатами, встановлено посади одного по- мічника бібліотекаря з утриманням 850 руб. на рік і з правом на пенсію за 7-м розрядом, а також писаря з утриманням 250 руб. на рік. витрати 1904 р., квітня 28. – Ескіз фасаду будинку М. в. стороженка на Пушкінській вулиці (не зберігся). Малюнок с. Коливанова. ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 70, арк. 2. 1906 р., листопада 21. – Конверт з адресою М. в. стороженка: Пушкінська вулиця, 36 (власний будинок). ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 51, арк. 7. з історії архівів та архівних зібрань132 перекривалися за рахунок сум, що залишалися від скорочення штату50. згідно з попереднім штатним розкладом від 2 квітня 1852 р., постійний помічник отримував 350 руб. на рік, а писар 2-го розряду – 125 руб.51. самі по собі названі суми сучасному читачеві мало що можуть засвідчити. тому для порівняння наведемо кілька цифр з річного ко- шторису витрат на маєток й будинок М. в. стороженка (документ не датовано). будинок розміщувався в Києві на вул. Пушкінській, 36 (до- тепер не зберігся; до статті додано його ескіз). Кошторис складається з 23 пунктів. загальна сума річних витрат становила 32 370 руб. з них на прожиття виділялося 12 тис. руб., на утримання будинку 1500 руб., ви- трати по маєткові – 2000 руб., на громадську благодійність 1000 руб., витрати за рішенням церкви – 5000 руб. тощо52. Це порівняння, а також численні акти, опубліковані в документаль- ному збірникові про КЦаДа, засвідчують, що фінансові можливості архівістів ставили їх на межу або й поза межею бідності. саме тому Плетньова і стройновський з вдячністю щоденно згадували свого ро- ботодавця М. в. стороженка, здебільшого в “дательном падеже” (див. док. № 2). і. М. Каманін упродовж усього життя, а найбільше в ран- ній його період, брався практично за всі пропоновані йому підробітки, в т. ч. рецензування величезної кількості видань, що його він добро- совісно, а подекуди навіть блискуче здійснював для редакції журналу “Киевская старина” (про хід рецензування йдеться чи не в кожному пропонованому до публікації листі і. М. Каманіна, в яких він згадував тодішнього головного редактора журналу Ф. Г. Лебединцева). і. М. Ка- манін мав підробітки і згодом, у 1900-х рр., однак на дещо іншій основі: на той час зросла офіційна оплата праці архівістів, а головне – і. М. Ка- манін уже став визнаним, унікальним фахівцем (досконально знав до- кументальний склад архіву, палеографію, польську і латинську мови тощо). У зв’язку з цим зростали його гонорари. так у листі до історика церкви археографа Ф. і. титова від 26 грудня 1908 р. (в ньому запере- чує доцільність вміщувати у наукових виданнях російські переклади тексту актів, написаних польською або латинською мовою) і. М. Кама- нін відзначав, що за переклади “я никогда не беру меньше 10 коп. за строку и, сравнительно с потерей времени, считаю это вознаграждение умеренным”53. з доданих до статті листів виходить, що архівісти виконували за- мовлення М. в. стороженка влітку, працювали щодня й напружено. але є відомості (щоправда, пізнішого часу) про те, що архів влітку переходив на інший режим роботи. свідчення про це є, зокрема, в лис- ті о. і. Левицького до історика й генеалога в. Л. Модзалевського від 15 червня 1903 р.: “решительно не имел возможности выбрать день, чтобы пригласить вас в Центральный архив, тем более, что, по случаю з історії архівів та архівних зібрань 133 вакационного времени, Архив открыт лишь 3 раза в неделю (виділено – Л. С.), и мне некогда было даже справиться, в какие именно дни”57. звертає на себе увагу ще один факт. аналіз листів (а також інших документів, що зберігаються у фонді Каманіна і. М. в інституті рукопи- су національної бібліотеки України ім. в. і. вернадського54, дозволяє дійти висновку, що робота на замовлення була офіційно дозволеною і пов’язаною насамперед з видавничою діяльністю археографічної ко- місії. Причому розрахунок відбувався за спрощеною системою, упро- довж багатьох років за нього відповідав і. М. Каманін: він обраховував обсяги виконаних робіт і відповідно оплачував їх з виданої йому суми грошей. Якогось окремого оформлення документів не було: він звіту- вався у листах, як це було зі М. в. стороженком, або ж записував роз- рахунок – кількість скопійованих аркушів і грошову суму до сплати (часто робив це прямо на рукописах), а виконавці надавали розписки за отримані кошти. одним з яскравих прикладів такої практики є рукопис, що збері- гається в ір нбУв під назвою “Данные, извлеченные из присяжных 1886 р., червня 16 – серпня 2. – Шість листів і. М. Каманіна до М. в. стороженка – щотижневих звітів про хід копіювання архівістами документів з актових книг. Конверти до п’яти листів. ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 46, арк. 1–17. Автографи і. М. Каманіна. з історії архівів та архівних зібрань134 показаний о количестве дымов в городах и селах, подлежавших оплате подымного во время войн хмельницкого 1648–1655 гг.”55. Це витяги з актових книг – зведені в таблицю відомості про сплату подимного податку, підготовлені кількома архівістами (висновок – за аналізом по- черків, прізвищ не вказано) з правками і. М. Каманіна (чорне чорнило, олівець), й остаточно відредаговані М. Ф. владимирським-будановим (синій олівець). інтерес для нас становлять численні помітки на бере- гах рукопису: “проверено”, “+”, “52 3/4 листа”, “32 листа”, “19 листов”, “28 1/2 листа”, “Листов 39. Уплачено” і т. п. за підписами і. М. Кама- ніна56. слід відзначити, що копіювання документів – це надзвичайно трудомістка, копітка праця, що потребує значних знань і досвіду. У кожному листі, що публікуються, крім основної теми – фінансо- вого звіту, і. М. Каманін 2–3 реченнями досить вдало описував загальну обстановку і настрій. так і уявляєш напівпорожнє місто, з якого через літню спеку виїхало багато киян – у відпустку або просто на природу, в село, як це зробив замовник роботи для архівістів – М. в. стороженко, виїхавши на літо у свій маєток велика Круча Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер оржицького району Полтавської області). Щоправда, як це видно з листів, того літа він відвідав ще й Яготин- ський архів кн. М. в. репніна. незвично тихо в аудиторіях і коридорах Університету: студенти роз’їхалися на вакації. скрізь чутно запах крей- ди і фарби: триває ремонт перед початком нового навчального року. і тільки далеко в глибині величезної будівлі Університету в приміщенні КЦаДа на третьому поверсі, яке вікнами виходить на ботанічний сад, поскрипують пера, триває напружена робота: архівісти заробляють на прожиття. ЦДіаК України, найперше його відділ давніх актів, є прями- ми спадкоємцями КЦаДа. тут зберігаються зібрані попередниками основ ні фонди (щоправда, обсяги документів скоротилися в результаті втрат під час війни). співробітники відділу давніх актів продовжують працювати над складанням подокументних описів до актових книг, під- готовкою окремих видань і статей на основі цього унікального джерела до історії України. а в цій статті вчинено спробу нагадати напівзабуті імена й повернути з небуття невідомі, аби хоч трохи розповісти про щоденну працю попередників, виявити їм шану і подяку. Далі публікуємо 8 документів, що якнайповніше розкривають ви- значені раніше теми. Це два фрагменти зі спогадів М. в. стороженка “з мого життя” з описом приміщення КЦаДа, роботи в архіві, стосунків між співробітниками тощо (док. № 1). Це шість листів і. М. Каманіна до М. в. стороженка з Києва в село велику Кручу – щотижневих звітів про хід виконання архівістами замовлення на копіювання документів з актових книг (док. №№ 2–7). також публікуємо Правила роботи дослід- ників у Київському центральному архіві давніх актів (док. № 8). точну з історії архівів та архівних зібрань 135 дату складання цього документа поки що не встановлено, але відомо, що його надано М. с. Грушевському 1891 р. разом з вхідним квитком– дозволом на роботу в архіві над документами про барське староство. Документ № 1 складено українською мовою, його подано за публі- кацією 2005 р. Документи №№ 2–8 написано тогочасною (19 ст.) ро- сійською мовою, тому тексти відтворено з допомогою сучасного росій- ського алфавіту з заміною тих літер, що вийшли з ужитку, сучасними, які означають той самий звук, напр., ѣ – на е; замість закінчення слів -аго вжито звичне тепер -ого тощо; м’який і твердий знаки, а також прописні й строчні літери вжиті за нормами сучасного правопису. Лік- відовано незвичні тепер подвоєння літер у словах. решту стилістичних і мовних особливостей оригіналів загалом збережено. скорочено напи- сані слова (крім загальноприйнятих) або відтворено повністю – віднов- лені частини подано в квадратних дужках, або пояснено у примітках. 1 Київський центральний архів давніх актів. збірник документів у двох томах. – т. 1: 1852–1921 / Упорядники Л. а. сухих, в. в. страшко. – К., 2002. Указ про заснування архіву – с. 93–95. 2 офіційна назва – тимчасова комісія для розгляду давніх актів в архівах присутственних місць і монастирів Київської, Подільської і волинської губер- ній при київському військовому, подільському і волинському генерал-губер- наторові; далі у статті – археографічна комісія. 3 Стороженко Микола. з мого життя. Упорядник тексту та ілюстрацій, автор вступної статті василій Ульяновський. – К., 2005. стороженко Микола володимирович (1862–1942) – історик і педагог, член археографічної комісії з 1918 р. У 80-х рр. 19 ст. навчався на історико-філологічному факультеті Університету; випускник його. У 1888 р. в Петербурзькому університеті здобув звання магістра і приват-доцента на кафедрі російської історії. згодом працював у системі народної освіти, зокрема, був директором 4-ї та 1-ї київських гімназій. автор численних документальних розвідок з історії України 17–18 ст.; разом з братом андрієм був редактором і видавцем збірника “стороженки. Фамільний архів”. – К., 1902–1910. – тт. 1–4, 6–8. 4 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі ЦДіаК України), ф. 261, оп. 1, спр. 46, арк. 1–17. Каманін іван Михайлович (1850– 1921) – визначний архівіст, історик, палеограф. закінчив 1873 р. історико- філологічний факультет Університету, кандидат цього факультету. тимчасовий (вільнонайманий) помічник архіваріуса КЦаДа з 1876 р., постійний помічник з 1883 р., архіваріус у 1903–1921 рр. Дійсний член археографічної комісії з 1893 р., член кількох наукових товариств. більше про його життя та діяльність див. у збірнику “Київський центральний архів давніх актів” (т. 1). 5 антонович володимир боніфатійович (1834–1908) – історик, археог раф, джерелознавець, професор Університету з 1878 р., декан історико-філоло- гічного факультету у 1880–1890 р. У 1863–1882 рр. – головний редактор археологічної комісії. 6 іванишев Микола Дмитрович (1811–1874) – історик права, археограф, про фесор, декан юридичного факультету Університету у 1849–1861 рр., з історії архівів та архівних зібрань136 ректор Університету у 1862–1865 рр. ініціатор створення КЦаДа. один з співзасновників археографічної комісії, її головний редактор у 1861–1863 рр. 7 Стороженко Микола. з мого життя. – с. 158. 8 Левицький орест іванович (1848–1922) – історик, архівіст, археограф, випускник історико-філологічного факультету Університету. Упродовж 1879– 1887 рр. працював у КЦаДа, складав подокументні описи до актових книг (ці та інші описи використовуються дотепер). У 1874–1921 рр. – секретар-діловод архе ог рафічної комісії. У 1903 р. намагався зайняти щойно запроваджену посаду архіваріуса (завідуючого) КЦаДа, однак на ній все ж було затверджено і. М. Каманіна (ЦДіаК України, ф. 707, оп. 151, спр. 28, арк. 28 і зв. та ін). автор статей про архів і долю актових книг, перший історіограф археографічної комісії. М. в. стороженко у спогадах навів багато цікавих фактів з життя і діяльності о. і. Левицького. однією з таких наведених подробиць є розповідь про місце проживання о. і. Левицького в Києві: “... мав він тоді квартиру на Єлизаветинській (пізніше Пушкінській) вулиці в садибі родини Міхно. була та садиба превелика, й було на ній три маленькі старовинні дерев’яні будинки. Посередині стояв найбільш поважний під зеленим з бляхи дахом, із трьома вікнами та ганком із написом угорі “Киевская комиссия для разбора древних актов”. Див. Стороженко Микола. з мого життя. – с. 323. весь нарис про о. і. Левицького – с. 321–331. 9 владимирський-буданов Михайло Флегонтович (1836–1916) – історик права, архівознавець, професор Університету. в 1882–1916 рр. – головний редактор археографічної комісії. 10 Юзефович Михайло володимирович (1802–1889) – археограф, помічник попечителя Київського учбового округу у 1845–1856 рр., член-співзасновник археографічної комісії, її голова у 1857–1889 рр. один з ініціаторів заснування КЦаДа. 11 акти для истории провинциальных сеймиков Юго-западного края во второй половине XVII века // архив Юго-западной россии. – Ч. II. – т. 2. – К., 1888. До цього тому М. в. стороженко написав передмову “отношение западнорусских дворян второй половины XVII века к вопросам религиозным и сословным”. на основі цих актів, а також тих, що не увійшли у том, М. в. стороженко підготував монографію “западнорусские провинциальные сеймики во второй половине XVII века. [исследования по архивному материалу]” – К., 1888. зберігся договір від 20 жовтня 1887 р. і рахунки друкарні К. Мілевського, надані М. в. стороженку за цю його розвідку. згідно з рахунками, тираж видання становив 350 примірників, його вартість – 184 руб. 50 коп.; завершено роботу в грудні 1887 р. Див. ЦДіаК України, ф. 261, оп. 1, спр. 68, арк. 1–3. 12 новицький іван Петрович (1844–1890) – архівіст, археограф. Прослухав курс історико-філологічного факультету Університету як вільний слухач. тимчасовий помічник завідуючого КЦаДа у 1869–1874 рр., згодом працівник археографічної комісії та Київського статистичного комітету. складав описи до актових книг. Підготував два покажчики (іменний та географічний) до видань археографічної комісії (27 томів, що вийшли у 1845–1877 рр.). 13 тарнопольський іван васильович – вільнонайманий писар КЦаДа з 1877 р., штатний писар з 1883 р., секретар архіву з 1904 р. склав опис до актової книги. 14 Козловська (Кохановська) Марія Миколаївна – писар (переписувач), співробітник КЦаДа. М. в. стороженко згадує в своїх спогадах (с. 165–166), що саме вона копіювала для нього документи, але в листах і. М. Каманіна з історії архівів та архівних зібрань 137 про неї не йдеться. Працювала в архіві тривалий час: копіювала акти для М. с. Грушевського у 1892–1893 рр., згадується в документах за 1903–1913 рр. 15 збереглася низка документів стосовно “служителя состоящего при Центральном архиве романа Емельянова”: про надання йому грошової допомоги (1874, 1877 рр.), надбавку до жалування після кожних п’яти років служби (є відомості за 1881, 1886, 1897 рр.), про нагородження за сумлінну службу срібною медаллю (1897 р.) тощо. згідно з поданням завідуючого КЦаДа в. о. Кордта в правління Університету від 10 вересня 1898 р., р. Ємельянова було увільнено від служби за віком (72 роки) та через хворобу. в поданні відзначено, що він пропрацював в архіві 27 років, а також був прибиральником і сторожем в Університеті. Призначено йому пенсію “в обычном размере” – 60 руб. на рік. При цьому з нього було стягнуто 7 руб. 50 коп. “за пожалуванную ему серебрянную медаль” (Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 429, спр. 193, арк. 1, 3–6 та ін.). більшість документів про р. Ємельянова зберігається у ф. 16, Київський університет св. володимира, Держархів м. Києва; частину з них опубліковано або анотовано у документальному збірникові “Київський центральний архів давніх актів”, т. 1 (див. за іменним покажчиком). 16 Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 401, спр. 119, арк. 1–2 зв. У доку мен- тальному збірникові “Київський центральний архів давніх актів” ці документи опубліковано під №№ 85 і 86. 17 Журнал Министерства народного просвещения. – сПб., 1873. – № 2. – Ч. 165. – с. 99–111. 18 там само. – № 4. – Ч. 169. – с. 65–68. 19 архив Юго-западной россии. – Ч. VIII. – т. 1. – К., 1893; Ч. VIII. – т. 2. – К., 1894. 20 Журба о. і. Київська археографічна комісія. 1843–1921. нарис історії і діяльності. – К., 1993. – с. 176. 21 Як зазначено у “Правилах для занятий в Центральном архиве при Уни- верситете св. владимира”, копіювати документи в приміщенні архіву могли й приватні переписувачі з дозволу завідуючого КЦаДа за рекомендацією й за відповідальності осіб, які одержали право працювати над актами КЦаДа. Див. ЦДіаК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 24, арк. 41–42 зв. Документ додано до статті під № 8. 22 Держархів м. Києва, ф.16, оп. 481, спр. 8, арк. 7–11 зв. опубл.: Київський центральний архів давніх актів. – т. 1. – с. 37–44. 23 з 1916 і до 1919 р. головним редактором археографічної комісії був М. М. Ясинський – історик права, професор, проректор Університету у 1912–1917 рр. на початку своєї трудової діяльності деякий час працював у КЦаДа. У названу кількість видань і. М. Каманін включив двотомний збірник документів про кн. Курбського, що його М. Д. іванишев почав готувати ще до створення КЦаДа за актовими книгами, які саме 1852 р. надійшли на зберігання в архів. 24 Козловський Костянтин Євгенович (? – між 1874–1875) – історик, архі- вознавець, археограф. тимчасовий (за наймом) помічник завідуючого архівом у 1866–1873 рр. складав описи до актових книг. Дійсний член археографічної комісії з 1868 р, діловод комісії у 1871–1873 рр. 25 Федотов-Чеховський олександр олексійович (1806–1892) – юрист, архівознавець, археограф. Професор Університету з 1838 р., декан юридичного факультету у 1840–1841 і 1848–1849 рр. У 1876–1892 рр. працював в архіві, з історії архівів та архівних зібрань138 складав описи до актових книг. Документи про нього, зокрема про його весілля див.: ЦДіаК України, ф. 707, оп. 58, спр. 95, арк. 4 та ін. 26 абрамович володимир антонович – випускник юридичного факультету Університету (1903 р.). Помічник архіваріуса КЦаДа з 1907 р. (згадується в документах ще й 1918 р.). У 1916 р. був в евакуації в м. саратові, куди було вивезено архів. 27 вітвицька олександра іллівна – переписувач за наймом у КЦаДа з 1903 р., філігранолог. Друга дружина і. М. Каманіна (перша його дружина, ольга андріївна, померла). У співавторстві з ним підготувала “водяні знаки на папері українських документів XVI і XVII вв. (1566–1651)”. – К., 1923. 28 Київський центральний архів давніх актів. – т. 1. – с. 41–42. 29 о. і. Левицький упродовж 1879–1887 рр. обіймав посаду тимчасового помічника зав. архіву, а у 1874–1921 рр. був секретарем-діловодом комісії. 30 Стороженко Микола. з мого життя. – с. 5. 31 Див. про це: Грушевський Михайло. барське староство. історичні нариси (XV–XVIII ст.). Післямова, примітки та покажчики Миколи Крикуна. – Львів, 1996. – Післямова. Про роботу в КЦаДа М. с. Грушевський не раз згадував у своєму щоденникові (опубл.: К., 1997). Про повернення грошей за копіювання див. ЦДіаК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 28, арк. 3. з включених у двотомних 485 актів (повністю опублікованих або анотованих) 246 було взято в КЦаДа. збереглися окремі зшитки, де М. с. Грушевський занотував результати своєї праці в архівах. Див. ЦДіаК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 114, а також ір нбУв, ф. 83, спр. 61: це копії документів з актової книги 5510 (не збереглася) про права і привілеї на барське староство, виконані і. М. Каманіним, ймовірно, для М. с. Грушевського. 32 Центральний архів стародавніх актів у Києві. збірник статей за редак- цією в. о. романовського. – К., 1929. – с. 21. 33 Див. про це в нарисах і. М. Каманіна з історії архіву, вміщених у розділі “замість передмови” у збірнику, а також у багатьох документах. Починаючи з 1867 р., посади помічників завідуючого архівом зазвичай обіймали люди з вищою освітою. 34 ір нбУв, ф. і, № 49724, арк. 2. 35 Див. про це, зокрема: Сухих Лідія. Київський обласний центр дії та причетність до нього М. в. василенка та в. о. романовського // Український археографічний щорічник. – нова серія. – вип. 13/14. – К., 2009. – с. 678–687. 36 більшість документів про це див.: Київський центральний архів давніх актів. збірник документів. – К., 2002. 37 старицький Михайло Петрович – український письменник, театральний і культурно-громадський діяч; працював в архіві близько року. 38 Центральний архів стародавніх актів у Києві. – К., 1929. – с. 28. 39 на думку деяких дослідників, саме М. К. ренненкампф упереджено ставився до о. і. Левицького. 40 Кістяківський о. Ф. Щоденник. – т. 1. – К., 1995. – с. 76, 102, 124–125, 144 та ін. – див. за іменним покажчиком, доданим до видання. Кістяківський олександр Федорович (1833–1885) – історик права, археограф, архівознавець і громадський діяч. 41 ЦДіаК України, ф. 261, оп. 1, спр. 46. арк. 1–17. автографи і. М. Ка- маніна. 42 іконников володимир степанович (1841–1923) – історик, джерелозна - вець, археограф, бібліограф. Професор, декан історико-філологічного фа куль- з історії архівів та архівних зібрань 139 тету Університету у 1877–1880 і 1883–1886 рр. Упродовж 1873–1913 рр. – головний редактор “Университетских известий”. 43 Йдеться про: акты для истории провинциальных сеймиков Юго-запад- ного края во второй половине XVII века // архив Юго-западной рос сии. – Ч. іі. – т. 2. – К., 1888. 44 Стороженко Микола. з мого життя. – с. 165. слід мати на увазі, що М. в. стороженко у спогадах практично не вказував дат. 45 збереглися відомості про те, скільки саме книг переглянув М. в. сто- роженко. а саме: 9 київських, 15 житомирських. 63 володимиро-волинських і 65 луцьких за 1654–1750 рр.; з них визначено для копіювання понад тисячу актів. зрештою довелося обмежитися опрацюванням документів тільки по 1697 р. Див. про це: Стороженко н. отчет о занятиях в архивах: Киевском центральном и Яготинском кн. н. в. репнина // Университетские известия. – Киев. – 1886. – Ч. іі. – с. 215. 46 Стороженко Микола. з мого життя. – с. 165–166. 47 заворушення вчинено у серпні 1884 р. під час відзначення піввікового ювілею Університету. студенти, зокрема, освистали обер-прокурора синоду К. П. Побєдоносцева, який приїхав з Петербурга на київські урочистості. 48 таких щотижневих листів-звітів мало бути набагато більше за шість: за розрахунками і. М. Каманіна в листі від 28 червня 1886 р. роботу архівісти могли закінчити не раніше жовтня того року. Крім того, як виходить з аналізу вказаних на листах дат і з контексту, не зберігся лист від 7 липня. 49 саме таку розцінку: 35 коп. за копіювання одного аркуша архівного документа, можна вважати усталеною в археографічній комісії; згідно з нею оплачувалася робота переписувачів М. М. Козловської, Шуйської та івановського, які упродовж 1892–1893 рр. готували акти барського староства, відібрані М. с. Грушевським для тт. 1 і 2, ч. VIII “архива Юго-западной россии”. Див. Грушевський Михайло. барське староство. – с. 586, 615. 50 Полное собрание законов российской империи (3 Псз). – т. 3. – сПб., 1886. – № 1501 – с. 171. Про хід підготовки цього документа див.: сборник материалов, относящихся до архивной части в россии. – т. 2. – Петроград, 1917. – с. 121–123. 51 2 Псз. – т. XXVII. – сПб., 1853. – № 26126 – с. 66–67. 52 ЦДіаК України, ф. 261, оп. 1, спр. 71, арк. 1–2 зв. 53 ір нбУв, ф. ііі, № 59907, арк. 3 і зв. 54 ір нбУв, ф. 83, спр. 51, 52, 53, 54, 55. 55 Його опубліковано: архив Юго-западной россии. – Ч. VII. – т. 2. – К., 1890. – с. 423–498. Детальніше про це див.: національно-визвольна війна в Україні. 1648–1651. збірник за документами актових книг / Упорядники Л. а. сухих, в. в. страшко. – К., 2008. – с. 10–11. 56 ір нбУв, ф. 83, спр. 52, арк. 31, 82, 165 та ін.; спр. 53, арк. 32, 50 та ін.; спр. 55, арк., 2; спр. 56, арк. 1 тощо. 57 ЦДіаК України, ф. 856, оп. 1, спр. 27, арк. 1. з історії архівів та архівних зібрань140 № 1 Зі спогадів М. В. Стороженка про Київський центральний архів давніх актів невсипущою працею професора Миколи Дмитровича іванишева1 (1811– 1874) положено було початок Центральному архіву в Києві. він особисто з офіціозним∗ дорученням об’їхав усі міста та містечка на Київщині, волині та Поділлі, щоб подивитися на архіви державних установ – магістратів, трибуна- лів тощо, відібрав ті акти, що залишилися ще від польської влади та не потріб- ні вже були для нових російських державних установ, а саме книги гродські, земські тощо, та й дав пораду відіслати їх до Києва, маючи на думці скласти їх на схованку до тільки ще тоді зорганізованого в одній великій залі Універ- ситету на другому2 його поверсі Центрального архіву. на чолі цього архіву призначено було нарочитого архіваріуса, що довгий час пізніше ним був щирий, невсипущий та, на жаль, глухий іван Михайло- вич Каманін, звісний своїми багатьма цінними розвідками з історії України. Як обзавелася Київська Четверта гімназія своїм власним будинком на краю васильківської вулиці, а я в ній директорував, то їду, було, я у 8 годин уранці згори наниз, а він, що мав свою власну домівку недалеко від тої гімназії3, по- спішаючи чимчикує, спираючися на дебелий ціпок, до архіву й сидить там до четвертої години4. та височенна і превелика зала, де містився архів, виходила вікнами до ботанічного саду. По усій залі було поставлено кілька рядів триповерхових шаф, помальованих охрою, то й на полицях стояли товсті зшитки старовинних актів, пописаних на дебелому папері, найбільш – блакитної та від довгого часу полинялої фарби та у шкіряних палітурках. У теплу добу в залі з відчиненими вікнами до саду було гарно працювати, а під холод, хоч і були повідчинені духи від центрального огрівання, та ще й стояло двоє великих залізних печей, неможливо було її гаразд нагріти, то й купчилися, було, усі архівні дослідники у двох маленьких покоях праворуч та ліворуч зали. стояв там великий стіл, кілька стільців, то й сиділи на них ни- щечком антонович, а опісля володимирський-буданов як головні редактори археографічної комісії, та її співробітники, що редагували той чи інший том “архива Юго-западной россии”. Каманін сидів у другому покої із реєстрато- рами5 – старим професором Федотовим-Чеховським, іваном новицьким тощо, та писарями тернопільським та М. М. Козловською. отже, як кому треба було здобути якийсь зшиток актів, то й звертався він до і. М.6, повсегда спокійного та послужливого, з привітною усмішкою на обличчі, то й він загадував старому сторожеві романові7 підставити до тої, чи іншої шафи драбину та, відкинувши дверці, вийняти потрібний зшиток. Усі ті акти пописані були польською мовою, помішаною з латинською, як то було звичайно державною мовою речі Посполитої, одначе у судових роз- правах траплялися відповіді свідків українською мовою. ∗ офіційним. У публікаціях документів зірочками вимічено примітки упорядника спогадів. цупкому. з історії архівів та архівних зібрань 141 * * * Праця була захоплююча – бо щодня знаходив я якусь цікаву новину не тільки для мого “тому”, а взагалі й для історії Правобережжя, – проте важка: перш від усього, через те що архів був поміщений у громаднющій залі, що неможливо було її гаразд натопити, то й треба було притулятися у маненько- му покоєві ліворуч, де була добра груба. По-друге, що оті ґродські та земські книги, які звезено було іванішевим з усього Правобережжя, стояли по висо- ких многоповерхових шафах, та багацько було мороки – а були вони товсті та великі, – щоб їх здобувати. По-третє, як поставлено було їх скільки десятків тому год, то ніхто з них і не торкався, листи∗∗∗ позлипалися, а деякі попере- тлівали, ще й до того подовбала їх шашіль, то, було, як їх розкриєш, підні- меться така курява, що тільки чхали. По-четверте й то найголовніше, пописані вони були найбільш дрібно та різноманітно писарями польсько-латинським шрифтом та з багатьма особливими актовими речами, що було відразу й не зрозумієш, покіль не подивишся у “словник актового язика” Горбачевського8, або в “історичну Енциклопедію” Естрейхера9, або ж не покличеш на поміч ар- хіваріуса івана М. Каманіна, що, було, з приязною усмішкою біжить, бідолаха глухий, на поміч. оті ж книги добував із шафи та ставив назад під проводом і. М. старий із обличчям остапа вересая10 сторож роман. Стороженко Микола. З мого життя. – К., 2005. – С. 324, 158–159. 1 У спогадах вжито дві форми написання прізвища історика: іванишев та івані- шев. 2 насправді архів розміщувався на третьому (тут були робочі кімнати) поверсі Університету. “велика зала”– це колишня рекреаційна (для відпочинку) зала, що охоплювала й 4-й поверх (тут не було міжповерхового перекриття). 3 і. М. Каманін жив у Києві на вул. великій васильківській, № 113 (див. ЦДіаК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 1367, арк. 5 і зв.; ір нбУв, ф. і, № 49724). 4 збереглося свідчення самого і. М. Каманіна за 1888 р. про його режим роботи: “адрес мой (ближайший): Центральный архив при Университете св. владимира, где я бываю ежедневно, кроме праздников от 9–3 часов” (див. ір нбУв, ф. ііі, № 10054). 5 Йдеться про архівістів. обіймали різні посади. 6 Йдеться про івана Михайловича Каманіна. 7 Йдеться про Ємельянова романа. ∗∗∗ аркуші 8 Йдеться про “словарь древнего актового языка северо-западного края и Царства Польского. составлен архивариусом Центрального архива древних актовых книг, губерний: виленской, Гродненской, Минской и Ковенской, членом виленской археогра фической комиссии н. Горбачевским”. – вильна, 1874. 9 схоже, що М. в. стороженко допустив неточність: Естрейхер Кароль Єжи теофіл (1827–1908) – польський бібліограф та історик книги. осн. праця – “Польська бібліографія” ( тт. 1–22, 1872–1908), видання продовжили його син і внук. відомі й інші представники роду, однак вони не займалися історією. 10 вересай (Лобза) остап Микитович (бл. 1803–1890) – видатний український кобзар. з історії архівів та архівних зібрань142 Листи І. М. Каманіна до М. В. Стороженка № 2 1886 р., червня 16. Київ Уважаемый николай владимирович! вместе с этим письмом отправляю на почту первую посылку переписанных актов. стройновского 14 листов и Плетневой – 26. из оставленных вами денег я уплатил стройновскому 7 руб. 70 коп. за 22 листа (14 посылаемых теперь и 8, которые он будто бы сдал вам лично). Плетневой следовало получить за 26 листов 9 руб. 10 коп., но она просила дать ей 25 руб., что я выполнил; затем небольшие расходы сделал на чернила и перья для ваших переписчиков и на почтовые расходы. Я предлагал стройновскому чернил казенных, но он реши- тельно отказался и потребовал ализариновых1. в следующей посылке пришлю то, что переписал тарнопольский; к этой же субботе он не поспел. стройновский взял для переписки книгу № 20422, в которой 27 листов ему надо списать; он ее только что начал, но молил и просил меня написать вам, чтобы вы выслали своевременно деньги за эти 27 листов. Я, конечно, обещал, делая вид, что за 22 листа даю ему из денег, назначенных вами на почтовые расходы. о. и. Левицкий вчера с вечерним поездом поехал раскапывать и рестав- рировать владимиро-волынский храм. в. б. антонович до сих пор гостит у Мазараки3. архив, как машина, работает по-прежнему, преимущественно же на вас и потому ваше имя произносится ежедневно по многу раз и во всех падежах, особенно в дательном, когда мне напоминают, что я должен дать карточки или деньги. более интересных новостей нет. с редакцией “старины”4 у меня отно- шения натянутые, хотя я получил от Лебединцева5 2-ю часть “истории но- вой сечи” скальковского для июльской рецензии6, но едва ли успею окон- чить за неимением предыдущего, 2-го, издания этой части. Лебединцев, по обыкновению, из себя выходит. весь архив бьет вам челом. ваш покорный слуга и. Каманин ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 46, арк. 1–2. Автограф. 1 Чорнило, виготовлене на основі барвника алізарин, могло бути фіолетового кольору. 2 Можливо, йдеться про актову книгу № 1042 (1672 р.; тепер ЦДіаК України, ф. 28, оп. 1, спр. 111), а не про № 2042 (1569 р.; тепер ЦДіаК України, ф. 25, оп. 1, спр. 10): М. в. стороженко опрацьовував документи за 2-у пол. XVII ст. Див. також його “отчет о занятиях в архивах: Киевском центральном и Яготинском кн. н. в. репнина”// Университетские известия. – Киев. – 1886. – № 11, ноябрь. – Ч. іі. – с. 213–238, примітки: є багато посилань на № 1042 і жодного – на № 2042. 3 Мазаракі сергій аркадійович (бл. 1855–1912) – художник і археолог, засновник музею скіфської давнини на основі розкопаних ним речей з поселення поблизу м. ромни. 4 Йдеться про “Киевскую старину” – перший в Україні багатопрофільний істо- ричний журнал; виходив 1882–1906 рр.; 1907 р. – українською мовою під назвою “Україна”. з історії архівів та архівних зібрань 143 № 3 1886 р., червня 22. Київ Уважаемый николай владимирович! в течении истекшей недели переписано г-жой Плетневой 15 листов и г. стройновским 29 ¼ листов, которые вам и посылаю. в прошлый раз, я уже писал вам, выдал Плетневой 25 руб., г. стройновскому 7 р. 70 коп., на канце- лярские принадлежности и почтовые расходы издержано было в общей сумме 80 коп., – всего же израсходовано было 33 руб. 50 коп., следовательно, у меня осталось 26 руб. 50 коп. из этих денег стройновскому заплатил за 29 ¼ лист 10 руб. 24 коп. да позволил ему самому купить себе дюжину перьев, за которые, не знаю, сколько он заплатит. таким образом, у меня осталось налицо 16 руб. 25 коп. или несколькими копейками меньше (принимая во внимание покупку стройновского). Если же присоединить сюда расходы почтовые, необходи- мость уплатить деньги г. тарнопольскому (около 10 руб.), да канцелярские расходы в течении предстоящей недели, то у меня останется всего лишь 5, или около того. с тарнопольским я еще не кончил считывать, а поэтому числа переписанных им листов не знаю, денег ему не заплатил и его рукописи вам не посылаю. из 25 руб., выданных Плетневой, она отработала в прошлую неделю, как я уже вам писал, 9 руб. 10 коп. (т. е. за 26 листов, которые вы должно уже получили) да за эту – 5 руб. 25 коп., всего же она отработала 14 руб. 35 коп. итак за ней остается 10 руб. 65 коп. в эту или следующую недели счет с ней по этим 25 руб. будет окончен. в настоящую неделю переписка продолжается. из моего рапорта и из присылаемых вам рукописей вы можете видеть, что хотя переписка и идет быстро, но документы так велики и их столько в каждой карточке, что пере- писать оставленные вами едва ли можно успеть раньше октября. Плетневой, напр., попадаются книги с ужасными почерками и это страшно замедляет работу. счастливее был в этом отношении стройновский, который работает удивительно быстро. Если же ему дать копировать такие акты, [какие] взял тарнопольский, то работа его ускорилась бы втрое. новости в наши архивные кельи почти не достигают никакие. Полная ти- шина. нарушается она только песнями рабочих – штукатуров и маляров: кли- ники, аудитории, кабинеты, квартиры чиновников и проч., – все это белится и красится; по коридорам нестерпимая вонь от крейды и красок. Как видите, положение наше тягостное. на Лебединцева я сердит и не хочу идти к нему, а потому и не знаю редакционных новостей; для него я готовлю рецензию на 2-ю часть, вновь вышедшую, книги скальковского. он просил меня изготовить ее к 20-му, но я не успел за неимением 2-ой части старого издания для сличения. Лебединцев, конечно, готов съесть меня, так что я боюсь и встретиться с ним. разбор книги скальковского будет, кажется, моя последняя работа для “старины”. с искренним уважением остаюсь вашим покорным слугою и. Каманин ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 46, арк. 4–5 зв. Автограф. 5 Лебединцев Феофан (теофан) Гаврилович (1828 – 1888) – засновник місячника “Киевская старина”, був його першим редактором-видавцем у 1882–1887 рр. 6 і. М. Каманін – автор бл. 100 рецензій на видання історичної тематики, опу- блікованих у “Киевской старине”. в листі йдеться про рецензування ч. 2 “історії нової січі або нового Коша запорозького” а. о. скальковського (видання 1886 р.). рецензію буор вміщено у № 8 (серпень) журналу за 1886 р. з історії архівів та архівних зібрань144 № 4 1886 р., червня 30. Київ Уважаемый николай владимирович! в отправляемой, вместе с письмом, посылке вы найдете переписанное и считанное в течении недели; г. тарнопольский списал 22 листа, стройнов- ский – 20 и Плетнева 16 3/4 . со всеми с ними я произвел разсчет: тарнополь- скому заплатил 7 руб. 70 коп., стройновскому – 7. осталось у меня ваших 80 коп., из коих я произведу расходы по отправке письма и рукописей; все это, конечно, не превзойдет 50 коп.; отчет о 80 коп. представлю в следующем письме. теперь я вам напишу общий отчет в расходе денег: Плетневой выдал 25 руб.; в счет этих денег она написала 58 3/4 листа; за которые ей следует 20 руб. 54 1/4 коп. остается ей отработать 4 руб. 43 3/4 коп. стройновскому заплатил в 1-ую неделю за 22 листа 7 руб. 70 коп.; во вторую – за 29 1/4 л. – 10 руб. 24 коп., в 3-ю – 20 листов – 7 руб., всего 24 руб. 94 коп. тарнопольский – все три недели списывал 22 листа и получил за них 7 руб. 70 коп. таким образом, из выданных мне вами 60 руб. я выдал переписчикам 57 руб. 64 коп. и расписки вручу вам при свидании. на канцелярские принадлежности и почту издержек в 1-ю неделю 80 коп., во 2-ю – 76, в 3-ю пока еще ничего; предстоят почтовые расходы да, быть может, надо будет купить бумаги. До сих пор держалась пока оставленная вами. итак, канцелярские принадлежности и почта обошлась в 2 руб. 36 коп. вот и все. теперь ваш черед писать; стройновский мне постоянно надоедает вопросами, не получил ли я повестки на денежное письмо от вас. отвечаю, что нет. он шлет вам свое письмо, которое я вложил в посылку вместе с его рукописями. о. и. Левицкий возвратился вчера из своей поездки на волынь и завтра едет в Подольскую губернию на все каникулярное время. Мои занятия в архиве идут прежним чередом; переписчики скрипят пе- рьями весьма усердно, но конца работе далеко не видно. Я выдал для пере- писки самое незначительное количество карточек и то только стройновскому. У Плетневой же какие-то оставленные вами. в Университете не слышно никаких новостей. тоска и скука. Прощайте. ваш покорный слуга и. Каманин ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 46, арк. 7–8. Автограф. № 5 1886 р., липня 14. Київ Уважаемый николай владимирович! в последнем письме своем я представил вам отчет в расходе тех 50 руб., которые вы мне выслали. из них у меня осталось 7 руб. 64 коп. Эти деньги я теперь уже израсходовал так: стройновскому дал за 10 листов 3 р. 50 коп., тарнопольскому за столько же листов 3 р. 50 коп. остальные 64 коп. упо- треблю на перья, коленкор и друг[ие] канцелярские и почтовые расходы. та- ким образом у меня едва ли останется больше гривенника. все оплаченные листы отобраны мною у переписчиков и посылаются вам. У них осталось еще несколько неоплаченных, но я не решился их отбирать во избежание за- з історії архівів та архівних зібрань 145 путанности счетов и потом каких-либо претензий с их стороны. надеюсь, вы не упрекнете за это меня и не усмотрите в этом недоверия к вашей почтен- ной особе. боюсь очень претензий со стороны переписчиков, ибо в прошлом году меня были раз таковые: переписчик считал, что сдал мне такое число неоплаченных листов, какого я не мог признать; оба забыли, а расписки за- терялись. теперь я посылаю вам 10 листов тарнопольского, 10 1/4 листов строй- новского и 22 листа Плетневой. относительно счета с последней напомню, что оставалось неотработанными 15 руб. 93 коп. (как означено в моем письме истекшей недели); теперь переписано ею 22 листа на 7 руб. 70 коп. следова- тельно, ей остается отработать 8 руб. 23 коп.; на будущей неделе, вероятно, она отработает их. торопясь, в прошлом письме я не ответил вам ничего на ваш вопрос о словарях. скажу, что достать их у частных лиц весьма мудрено, даже и в богатой, открытой для всех, библиотеке безграничного добряка нашего в. б. антоновича; да к тому же и его дома нет. Можно было бы дать вам по- пользоваться ими из архивной библиотеки, но тут затруднения в неудобствах пересылки этих толстых книг и случающейся необходимости в справках по ним занимающихся. а вот что я вам посоветую: выпишите все непонятные для вас речения и пришлите мне; я в тот же день отвечу вам необходимыми объяснениями. Любопытного1 в нашем граде и храме ничего любопытного1 не происхо- дит. Грязь и вонь та же. в редакции нашей “старины” давно не был и Лебе- динцева не вижу. отправил ему сегодня рецензию на 2-ю часть книги скаль- ковского. Я должен был приготовить ее к 20-му июня, но, за недостатком старого издания, пришлось протянуть. Чувствую, что как бы гора свалилась с плеч. завидую вам, что вы можете пользоваться таким первостепенной важ- ности архивом, как репнинский2. советую вам непременно сообщить о его содержании кое-что в “старине”. такая заметка наверно вызовет указание на другие фамильные архивы. надо только в статье задеть самолюбие их вла- дельцев. Желая вам успехов в начатых вами трудах на свою славу и на пользу Лебединцева, остаюсь всегда готовым к вашим услугам и. Каманин P. S. архивисты вам кланяются. ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1, спр. 46, арк. 9–10 зв. Автограф. 1 так в оригіналі. 2 Йдеться про Яготинський архів кн. М. в. репніна. опублікований звіт М. в. сто- роженка див.: “отчет о занятиях в архивах: Киевском центральном и Яготинском кн. н. в. репнина”// Университетские известия. – Киев. – 1886. – № 11, ноябрь. – Ч. іі. – с. 213–238. з історії архівів та архівних зібрань146 № 6 1886 р., липня 21. Київ Многоуважаемый николай владимирович! 19-го получил высланные вами 25 руб. и, представьте себе, все до копей- ки издержал: стройновскому за 50 листов заплатил 17 руб. 50 коп. и Плетне- вой дал 7 руб., которые с оставшимися прежде 8 руб. 23 коп. составят 15 руб. 23 коп. ; она переписала 26 листов на сумму 9 руб. 10 коп.; таким образом остается неотработанных ею 6 руб. 13 коп; следовательно, из 25 руб. я отдал 17 руб. 50 коп. + 7 р. = 24 руб. 50 коп. остается 50 коп., из коих я купил чернил и перьев на 30 коп.; 20 коп. еще на почтовые расходы; их, конечно, не хватит и что я расходую из своих денег, то мы посчитаем в следующем письме. вот видите ли, николай владимирович, как быстро я расходую ваши денежки. Переписчики выбиваются из сил, торопясь копировать акты. Что касается до считки, что я произвожу ее неукоснительно со стройновским и тарнопольским, помечая при этом и число листов; с надеждой же васильев- ной [Плетневой] я считываю только сомнительные места; к сожалению, не всегда удается разобрать написанное в оригинале слово и поэтому в копии мы заменяем его точками. но вот беда: недели на две, может быть, случится перерыв в переписке вследствие окраски полов на коридорах, где расположено наше древлехра- нилище. Это сообщил мне экзекутор1. Когда это случится, неизвестно. Когда переписка прекратится, я вам уведомлю тотчас же. судя по работам, которые я вижу, окраска полов едва ли начнется раннее Преображения (6-го августа, если помните). напрасно, добрейший николай владимирович, вы упрекаете меня, буд- то на вашу просьбу о словарях я ответил неопределенно. в моем последнем письме, которое вы, вероятно, уже получили, прочтете обстоятельный ответ и убедитесь, что я всегда готов, чем только могу, быть полезным. с вашей стороны, нужна лишь более частая переписка со мной, а чтобы она была для вас необременительна, ограничивайтесь в письме самыми необходимыми словами. Переписчики вам кланяются и благодарят за деньги. тарнопольский уехал на месяц в отпуск и потому переписку прекратил. будьте здоровы. Уважающий вас и. Каманин ЦДіАК України, ф. 261, оп. 1. спр. 46, арк. 12–13. Автограф. 1 Чиновник, який займався господарськими справами, в цьому разі – в Універси- теті. з історії архівів та архівних зібрань 147 № 7 1886 р., серпня 2. Київ Уважаемый николай владимирович! высланные вами в последний раз 50 руб. я получил в четверг (31 июля) и, конечно, тотчас же израсходовал их. вот вам отчет: 1. По переписке н. в. Плетневой: оставалось от 19 июля – 6 руб. 13 коп. выдано 1 августа – 18 руб. 55 коп. всего она получила – 24 руб. 68 коп. Ко 2-му августа е[я] представлено переписанных 411/4 листа на сумму 14 р. 43 3/4 к. таким образом, ей остается отработать 10 руб. 24 1/4 коп. 2. тарнопольскому выдано за 7 л. – 2 р. 45 коп. 3. стройновскому дано за 67 листов 23 руб. 45 коп. Кроме того, уплатил я ему за перья, купленные за несколько дней до получения от вас денег – 10 коп. При получении еще дано 15 коп.; всего же ему выдано 23 руб. 70 коп. таким образом , у меня остается на руках 5 р. 30 коп.∗. из них я должен буду сделать почтовые расходы и получу в остатке около 4 р. 80 коп. Еще наверное не знаю. Переписчиков наблюдаю, причем сразу и за качеством переписки. руко- пись г. Плетневой, как вы сами видите, чрезвычайно четка; вместе с тем она весьма правильна; с ней я проверяю только сомнительные акты. вот со стройновским приходится считывать каждый акт; он уже привык к моим требованиям и переписывает правильно; больше всего я его пробираю за то, чтобы он не вводил в польские акты современного польского правопи- сания, а держался бы близко оригинала; при чтении я его всегда останавли- ваю. считываем с ним ежедневно по утрам. от тарнопольского я, слава богу, избавился; он удрал на волынь со- бирать в монастырях и церквях древние акты, церковные, конечно. считка с ним была для меня истинной пыткой: читает по складам; масса неверно написанных слов и еще больше пропусков, даже бывает в несколько строк. Полов пока еще [не] красили на коридорах, и мы продолжаем работать по-прежнему. непонятные или неизвестные слова выписывайте на бумажки и шлите ко мне. Переведу. очень жаль, что вы не написали, что именно отыскали в архиве кн. реп- нина. интересно. все это, конечно, будет приятным подарком Ф. Г. Лебедин- цеву, который, я совершенно уверен, если при таких сотрудниках проредак- торствует еще лет пять, то купит, пожалуй, самый Лебедин, а что каменный дом купит в Киеве, так это как дважды два. Получили ли последнюю книжку “Киев. старины”? весьма любопытная. Есть и продолжение вашей статьи. вот уже и август. все скоро съедутся. Когда же вас прикажите ждать? напишите. Уважающий вас и. Каманин ЦДіАК України, ф. 261. оп. 1, спр. 46, арк. 15–16 зв. Автограф. ∗ 50 р. – (18 р. 55 к.+2 р. 45 к.+23 р. 70 к.) = 5 р. 30 к. з історії архівів та архівних зібрань148 № 8 [1891 р.]¹ – Правила роботи дослідників у Київському центральному архіві давніх актів при Університеті св. Володимира Правила для занятий в Центральном Архиве при Университете Св. Владимира 1) Право свободного входа для научных занятий в Центральном архиве имеют одни профессоры и преподаватели Университета. 2) студенты Университета могут заниматься по актовым книгам или старым делам только по рекомендации кого-либо из профессоров Университета. 3) Члены Киевской археографической комиссии допускаются к заняти- ям в архиве лишь по удостоверению о своей личности от своего председа- теля. Переписчики же древних актов могут быть допускаемы с разрешения заведывающего архивом по рекомендации и за ответственностью лиц, полу- чивших право занятия в архиве. 4) Посторонние лица, имеющие необходимость получить справку о суще- ствовании или отсутствии необходимого для них документа, а равно желаю- щие подать прошение о выдаче выписки из актовых книг архива и посвиде- тельсвовании документов или получить уже изготовленные выписки, должны подавать о том заявление заведывающему архивом. 5) Лица, желающие отыскивать сами с деловыми целями свои документы в актовых книгах или же изыскать материалы для научных исследований, мо- гут это делать только с разрешения Правления Университета по представле- нии удостоверения о своей личности и сведения о месте жительства. 6) Лицам, получившим разрешение заниматься в архиве, выдаются, вмес- те с печатным экземпляром настоящих правил, входные билеты за подписью заведывающего архивом и его помощника, а удостоверения о личности оста- ются при делах архива. 7) билеты должны быть представляемы занимающимися по первому тре- бованию заведывающему архивом или его помощнику. они имеют силу лишь в течении одного академического года и потому должны быть возобновляемы. Утраченные билеты тоже возобновляются. 8) никакая подлежащая в архиве рукопись не может быть выдаваема на дом. Пометки на рукописях чернилами, карандашом или ногтем строго во- спрещаются. 9) занимающийся имеет право требовать только одну связку отдельных документов или старых дел с распискою в получении оной в особой заведен- ной для того книге. 10) По окончании занятий рукопись должна быть возвращена помощнику заведывающего архивом и последним должна быть сделана о том пометка в книге. 11) Лицам, нарушившим одно из означенных правил, прекращается выдача рукописей и они теряют право на занятия в архиве. 12) неимеющие в виду научных занятий в архиве и ненуждающиеся в справках по своим делам могут быть допущены к внешнему осмотру архива и его рукописей с разрешения заведывающего архивом и в сопровождении его помощника. ЦДіАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 24, арк. 41–42 зв. Друкарський відбиток. 1 Дату складання “Правил” не встановлено. У 1891 р. один примірник було на- дано разом з вхідним квитком до КЦаДа М. с. Грушевському. Це уточнений варі- ант “Правил”: попередній варіант надруковано на звороті вхідного квитка, датованого 1868 р. і наданого випускникові Університету і. радлинському (Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 403, спр. 48, арк. 16 і зв.). з історії архівів та архівних зібрань 149 При написании статьи, посвященной 160-летию со времени основа- ния Киевского центрального архива древних актов, использованы, кро- ме официальных документов, дневник н. в. стороженка и письма к нему и. М. Ка манина. освещены вопросы сотрудничества КЦаДа с Киевской археографической комиссией в подготовке многотомного издания “архив Юго-западной россии”, о штатах, условиях труда архивистов и его оплате в досоветский период. Это попытка напомнить полузабытые имена, вернуть из небытия неизвестные. Ключевые слова: Киевский центральный архив древних актов; Универ- ситет св. владимира в Киеве; Киевская археографическая комиссия; “архив Юго-западной россии”; сотрудники КЦаДа; актовые книги, копирование до- кументов; и. М. Каманин; К. а. Царевский; в. б. антонович; М. Ф. владимир- ский-буданов; о. и. Левицкий; н. в. стороженко; М. с. Грушевский. In the article, dedicated to the 160 years of the day of establishment of the Kyiv Central Archives of Ancient Acts, ware used besides the official documents the diary of M. V. Storozhenko and the his correspondence with I.M. Kamanin. The article discusses the cooperation of the Kyiv Central Archives of the Ancient Acts with the Kyiv Archeographic Commission on the preparation of the multivolume edition “The Archives of South-West Russia” about the staff, the conditions of work of employees, the salary on the pre-soviet period. This is the attempt to return forgotten names. Keywords: The Kyiv Central Archives of the Ancient Acts, the University of St. Volodymyr in Kyiv; the Kyiv Archeographic Commission; “The Archives of South-West Russia”; the employees of the Kyiv Central Archives of Ancient Acts; the acts books; the copying of documents; I. M. Kamanin; K. O. Tsarevskyi; V. B. Antonovych; M. F. Vladymyrskyi-Budanov; O. I. Levytskyi; M. V. Storo- zhenko; M.S. Hrushevskyi.

Будні Київського центрального архіву давніх актів

Institution

Ähnliche Einträge