Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")

У джерелознавчому ракурсі розглядається фотодокументальний комплекс відомого фотожурналіста Якова Борисовича Давидзона (1912–1998 рр.), акумульований у фондозбірні Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”; вивчається його джерельний потенціал для...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Шевченко, М.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59916
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років") / М.Ю. Шевченко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 165-175. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59916
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-599162014-04-11T03:02:22Z Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років") Шевченко, М.Ю. Огляди джерел та документальні нариси У джерелознавчому ракурсі розглядається фотодокументальний комплекс відомого фотожурналіста Якова Борисовича Давидзона (1912–1998 рр.), акумульований у фондозбірні Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”; вивчається його джерельний потенціал для дослідження історії Другої світової війни. В источниковедческом ракурсе рассматривается фотодокументальный комплекс известного фотожурналиста Якова Борисовича Давидзона (1912–1998 гг.), аккумулированный в фондовом собрании Мемориального комплекса “Национальный музей истории Великой Отечественной войны 1941–1945 годов”; изучается потенциал источника для исследования истории Второй мировой войны. The article analyses the photo documental complex of famous photo journalist Yakiv Borysovych Davydson (1912–1998), accumulated in the photo repository of the Memorial Complex “National Museum of History of Great Patriotic War of 1941–1945”; also there is studied its potential as the source of research of the history of the Second World War. 2012 Article Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років") / М.Ю. Шевченко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 165-175. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59916 [930.253+77.03+929](477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Шевченко, М.Ю. Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років") Архіви України
description	У джерелознавчому ракурсі розглядається фотодокументальний комплекс відомого фотожурналіста Якова Борисовича Давидзона (1912–1998 рр.), акумульований у фондозбірні Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”; вивчається його джерельний потенціал для дослідження історії Другої світової війни.
format	Article
author	Шевченко, М.Ю.
author_facet	Шевченко, М.Ю.
author_sort	Шевченко, М.Ю.
title	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")
title_short	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")
title_full	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")
title_fullStr	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")
title_full_unstemmed	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")
title_sort	партизанський фотолітопис якова давидзона (за документами меморіального комплексу "національний музей історії великої вітчизняної війни 1941–1945 років")
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59916
citation_txt	Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років") / М.Ю. Шевченко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 165-175. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT ševčenkomû partizansʹkijfotolítopisâkovadavidzonazadokumentamimemoríalʹnogokompleksunacíonalʹnijmuzejístoríívelikoívítčiznânoívíjni19411945rokív
first_indexed	2025-07-05T11:04:23Z
last_indexed	2025-07-05T11:04:23Z
_version_	1836804697068929024
fulltext	огляди джерел та документальні нариси 165 УДК [930.253+77.03+929](477) М. Ю. ШЕВЧЕНКО* ПАРТИЗАНСЬКИЙ ФОТОЛІТОПИС ЯКОВА ДАВИДЗОНА (за документами Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”) у джерелознавчому ракурсі розглядається фотодокументальний комплекс відомого фотожурналіста якова Борисовича давидзона (1912–1998 рр.), аку- мульований у фондозбірні меморіального комплексу “національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”; вивчається його джерель- ний потенціал для дослідження історії другої світової війни. Ключові слова: я. Б. давидзон; Велика Вітчизняна війна; партизанський рух; фотокор; фотографія. успішна діяльність сучасного музею, зокрема музею воєнно-іс- торичного, значною мірою обумовлена багатством та різноманітністю його фондового зібрання, глибиною його джерельної бази, неуперед- женою інформативністю музейних предметів. Фондова колекція мемо- ріального комплексу “національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років” налічує понад 300 тисяч музейних предметів різних типів, серед яких є по-справжньому унікальні. як відомо, сучасне музеєзнавство розрізняє за методами фіксації інформації шість типів музейних предметів: речові, образотворчі, пись- мові, фонічні, а також фото- й кіноекспонати1. Фотоджерела – це музейні предмети, що містять інформацію у ви- гляді зображення, отриманого за допомогою фотоапаратури. отже, це відносно молодий тип музейного предмета, адже фотографія виникла у 19 ст. до музейних фотоджерел належать не лише фотографії, а й нега- тиви на склі, плівці, інших матеріалах, фотовідбитки на папері, керамі- ці, металі, діапозитиви на склі або плівці. Фотоджерела розрізнюються не лише за технікою виготовлення, а й за тематичним принципом – фо- топортрет, групове, сюжетне, видове фото тощо. класифікують фото і за цільовим призначенням, адже створюва- ти зображення можна з різною метою: висловити за допомогою ху- * Шевченко Марина Юріївна – завідувач науково-дослідного та науково- експозиційного відділу меморіального комплексу “національний музей істо- рії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”, заслужений працівник куль- тури україни. © м. Ю. Шевченко, 2012 огляди джерел та документальні нариси166 дожнього образу своє ставлення до дійсності – визначної події, повсяк- денного явища, особистості тощо; передати ділову чи офіційну інфор- мацію на документальному фото. усе це обумовлює характер зобра- ження, його особливості. Проте не- має чітких меж між інформативни- ми можливостями різних за метою зображень. Фото фіксує конкретний факт, містить інформацію про кон- кретне явище та одночасно – вказує на особисте ставлення автора до по- дії, що фіксується, тобто несе інфор- мацію оціночного характеру, тобто є свідченням майстерності автора. За- значимо, що в музеєзнавстві немає однієї думки стосовно належності фотодокументів до конкретного типу музейних джерел. у деяких му- зеях їх зараховують до образотворчого фонду, в інших – до докумен- тального, поєднуючи з писемним, а в деяких, зокрема в меморіальному комплексі, фотоджерела складають самостійний фонд. Фонд фотодокументів меморіального комплексу нараховує понад 30 тисяч одиниць фото різних типів, як аматорських, так і авторських. серед авторів – відомі фотожурналісти, воєнні кореспонденти, що створили справжні шедеври фронтового літопису, зуміли виразно й об- разно зафіксувати важкі шляхи до Перемоги, на вік зберегти образи воїнів-переможців. Чільне місце в когорті фронтових фотолітописців належить якову Борисовичу давидзону – “фотоновелісту партизанського побуту”, як називали його сучасники. 27 лютого цього року виповнилося сто років від дня народження відомого українського фотомитця. метою цієї наукової розвідки є аналіз фотофонду я. давидзона, що міститься в зібранні меморіального комплексу. Він формувався впро- довж 1980–1992 рр. і налічує понад 200 одиниць основного фонду та 59 одиниць авторської фотовиставки “люди. Події. Час”2. творчість якова Борисовича невід’ємна від важливих подій сере- дини ХХ ст. можна сказати, що все його життя – це зустрічі з цікавими людьми, відтворення незабутніх подій на тлі непростого часу. народився майбутній фотожурналіст 27 лютого 1912 р. в селі му- ровані курилівці на Вінниччині в родині столяра. Закінчив 7 класів, працював меблярем. якось на день народження дружина подарувала якову фотоапарат – простий аматорський “Фотокор”. Цей подарунок яків Борисович давидзон. 1943–1944 рр. огляди джерел та документальні нариси 167 визначив усе його подальше життя, адже без фотоапарата давидзон себе більше не уявляв. Здавалося, що всіх та все навкруги він сприй- мав через об’єктив. Він самотужки опановував усі тонкощі фотосправи. незабаром яків Борисович від аматорських фото перейшов до профе- сійної зйомки, через півроку в газетах з’явилися його перші знімки, які публікувала навіть московська “економічна газета”. З 1937 р. спів- працював з газетою “колгоспне село” (нині “сільські вісті”), у якій з травня 1939 р. обійняв посаду фотокореспондента3. майже в кожному номері були фоторепортажі молодого фотокора, а невдовзі не залиши- лося куточка в україні, де б не фотографував яків давидзон. творчу натхненність та неспокійну вдачу молодого репортера помітили фахів- ці. напередодні війни я. Б. давидзон працював уже у фотохроніці теле- графного агентства україни – ратау. Це була і відповідальна, і дуже цікава робота, бо передбачала зустрічі з відомими людьми, офіційні зйомки, створення фотопортретів партійних і державних осіб. З самого початку війни, 23 червня 1941 р., давидзон був мобілі- зований, прикомандирований до Політуправління Південно-Західного фронту і направлений до тернополя. наприкінці липня Політуправління Південно-Західного фронту за- провадило видання для населення окупованих територій газету “За ра- дянську україну”. Її відповідальним редактором став микола Бажан, до складу редколегії увійшли олександр корнійчук, Ванда Василевська. автор я. Б. давидзон. герой радянського союзу м. м. Попудренко (праворуч) командир Чернігівського партизанського з’єднання за розробкою плану бойової операції. україна, 1943 р. Фонди НМІВВВ КВ-3479. огляди джерел та документальні нариси168 Фотокореспондентом було призначено якова давидзона. редакція мала спеціальну пересувну друкарню, газета видавалася великим накладом і переправлялася через лінію фронту. на її сторінках друкувалися стат- ті й огляди про міжнародне і внутрішнє життя країни, висвітлювались боротьба партизанських загонів і підпільних організацій, життя трудя- щих на окупованій території. газета швидко завоювала популярність і сприяла розгортанню народної боротьби проти загарбників4. Була в цій популярності й частка праці фоторепортера якова давидзона. у музейних фондах зберігається авторське фото давидзона “Члени ред- колегії газети “За радянську україну” за випуском чергового номера”5. на знімку – микола Бажан, Ванда Василевська та олександр корній- чук у військових одностроях, розташувавшись просто неба на лісовій галявині, щось обговорюють, тримаючи в руках газетні листки. і хоч композиція фото носить дещо постановочний характер, а гімнастерки надто відпрасовані, знімок не тільки фіксує один з напрямів боротьби проти загарбників, а й зберігає для нащадків постаті видатних діячів української культури. Фронтові шляхи репортера проходили україною, що лишилася під навалою окупантів, півднем срср і нарешті привели його до сталінграда. Чимало було зйомок і знімків з передової, проте побувати на зайнятій ворогом території якову не доводилося. напри- кінці листопада 1942 р., саме в розпал сталінградської битви, фото- кора терміново відкликали до москви і запропонували летіти в тил, до партизанів. Це було вкрай небезпечно – давидзон не мав досвіду нелегального або партизанського життя, не був військовим у повно- му розумінні цього слова, до того ж був політруком, євреєм, отже, в разі потрапляння до рук ворога, мав бути негайно знищеним, але яків Борисович не вагався жодної хвилини, давши згоду вилетіти негайно6. минуло ще декілька днів, і літак, у якому, крім давидзона і ще групи кореспондентів, знаходився командир Чернігівського партизанського з’єднання о. Ф. Федоров, приземлився у клетнянських лісах. а за добу німці розпочали каральну експедицію, і партизани вимушені були про- биратися з боями до Чернігівщини. Це був січень сорок третього, люті морози, завірюха і гітлерівські засідки. яків давидзон, як справжній партизан, отримав автомат, гранати, запасні диски. але в рюкзаку май- же все місце займало фотоприладдя: плівки, проявники, фіксажі тощо. на привалах, коли партизани, пройшовши за ніч 25–30 кілометрів без- доріжжям, знесиленими падали просто в сніг і відпочивали, давидзон розпалював багаття, хлопчаки-зв’язкові розтоплювали сніг, гріли воду і чекали, коли він нарешті вийме проявлену плівку. а потім яків дави- дзон знімав у з’єднаннях с. а. ковпака і м. м. Попудренка, залишаючи на плівці обличчя бійців, для багатьох з яких його знімок був останнім, фіксуючи різноманітні сюжети партизанського побуту, лісового життя, миттєвості війни, вкладаючи в кожний знімок часточку своєї душі, сво- огляди джерел та документальні нариси 169 го ставлення до цих людей. може, саме тому фотодокументи, зроблені яковом давидзоном, нині належать історії. наприкінці сорок третього давидзон став кореспондентом газети Цк кП(б)у “радянська україна”, і його фото майже щоденно з’являлися на її шпальтах. Він знімав партизанів, що входили у щойно визволений київ, останні оголошення “лише для німців”, які кияни збивали з фасадів будівель; криваві рани, що залишили окупанти на тілі рідної україни, їхні злочини проти інших народів, зокрема Польщі. давидзон, незмін- ний фоторепортер “радянської україни”, знімав відродження країни, її людей, фіксуючи на плівку історії час. Заслужений журналіст україни, лауреат Шевченківської премії та республіканської комсомольської премії ім. м. островського, давидзон тричі нагороджений грамотою Президії Верховної ради урср, що була в радянський час найвищою республіканською нагородою, орденами Червоного Прапора, двома – Вітчизняної війни, двома “Знак пошани”, Почесною грамотою Президента україни, медаллю “Партизанові Ві- тчизняної війни і ст.”, багатьма іншими медалями і знаками. Понад 20 років яків Борисович очолював фотосекцію спілки журналістів укра- їни і навіть у дуже поважному віці не розлучався з фотоапаратом. З 1994 року – жив у сШа, помер 26 січня 1998 р. у м. Вустер (штат мас- сачусетс). у києві на будинку, де жив давидзон (вул. Володимирська, 19), встановлено меморіальну дошку7. і хоч у доробку знаного майстра – фото різних часів і сюжетів, до історії вітчизняної фотодокументалістики він увійшов як літопи- сець партизанської боротьби українського народу. саме цей період його творчості цікавив науковців під час комплектування його фонду. Це комплектування здійснювалося двома шляхами. По-перше, саме до музею передано авторські знімки воєнного часу, що експонувалися на виставці “Партизани україни в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників”, яка почалася створюватися ще в період війни і була від- крита 30 квітня 1946 р. Це був, фактично, перший музей історії війни в україні; до речі, в жовтні 1946 р. виставку прирівняли до музеїв 1-ої категорії. на жаль, у 1950 р. музей було закрито, всі експонати передано до державного історичного музею, а з початком створення музею історії Великої Вітчизняної війни – до складу його фондів. серед фотодоку- ментальних надходжень з поміткою “мПу” – широкий пласт автор- ських фото, зроблених я. Б. давидзоном у 1942–1943 рр. під час його перебування на окупованій території як фотокора українського штабу партизанського руху, і знімки, зроблені у перші післявоєнні роки на за- мовлення співробітників партизанської виставки. Це – серія портретів відомих героїв-партизанів, а також зйомки місць колишніх боїв. дру- огляди джерел та документальні нариси170 гий шлях комплектування – це робота науковців музею з самим яко- вом Борисовичем, який також передав на державне зберігання низку своїх робіт. Фотофонд я.Б. давидзона налічує 271 знімок, серед яких 122 – сю- жетних, 109 – портретних, 38 – групових і 2 – видових8. Зазначимо, що сюди входять варіанти й повтори (авторські відбитки), тому насправді оригінальних фото трохи менше за кількістю, проте це жодним чином не применшує значення цієї колекції. адже, порівнюючи навіть однако- ві за змістом і композицією знімки, ми можемо відстежити найдрібніші відмінності та зрозуміти, яким вимогливим до себе був майстер, коли намагався досягнути досконалості у життєвому фото. так, наприклад, декілька однотипних фото двічі героя радянського союзу о. Ф. Фе до- рова зроблено майстром під час зустрічей партизанського командира з мешканцями одного з сіл на Чернігівщині9. можливо, хтось заважав, а, може, репортер підбирав більш вдалу композицію. два однотип- них фото в колекції мають назву: “медсестра нонна Погуляйло годує пораненого”10. Зйомка проводилася взимку, в лісі, просто неба. двоє партизанів лежать на підводі, а нонна годує одного з них з ложечки. може, освітлення було невдалим і фотограф обирав його, а, може, хо- тів надати більше жіночності медсестрі, бо в шапці-вушанці вона ви- глядає не зовсім фотогенічно, а, можливо, хтось заважав, бо на обох автор я. Б. давидзон. двічі герой радянського союзу о. Ф. Федоров – командир Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання розмовляє з жителями села рудня репкінського району Чернігівської області. україна. Березень, 1943 р. Фонди НМІВВВ КВ-20350. огляди джерел та документальні нариси 171 варіантах фото праворуч зафіксовано чиюсь постать. нонні, відважній медсестрі з’єднання Федорова, колишній чернігівській десятикласниці, було лише 17 років, вона загинула в одному з боїв у білоруських лісах. можливо, саме завдяки давидзону, її обличчя залишилося не лише у пам’яті бойових побратимів і в історії, а й на майже вічній фотоплів- ці. Загальновідомо, що останні фотознімки героя радянського союзу партизанського ватажка м. м. Попудренка зроблені я. давидзоном. у колекції меморіалу три різні сюжетні фото, де м. м. Попудренко зня- тий під час засідання, з друзями-партизанами, серед дітлахів11. Ці фо- тодокументальні джерела не лише зберігають пам’ять про відважного народного месника, а й несуть інформацію про нього як про партизан- ського керівника та людину. Завдяки художньому погляду якова давидзона до наших днів збе- рігся образ юного героя Васі коробка, два однотипних портретних знімки якого входять до музейної колекції12. Хлопець сфотографований на літній лісовій галявині у повному, так би мовити, “партизанському спорядженні” – на голові пілотка з червоною стрічкою (фото, зрозу- міло, чорно-біле), за плечима – гвинтівка, на поясі – граната, на гру- дях – кулеметна стрічка. Звичайно, в повсякденному житті Василь був одягнутий та обмундирований інакше, а тут причепурився “для істо- рії”. таким він і залишився у ній – обвішаний зброєю трохи кумедний автор я. Б. давидзон. нонна Погуляло – краща медсестра партизанського загону ім. сталіна доглядає поранених. україна, 1943 р. Фонди НМІВВВ КВ-8652. огляди джерел та документальні нариси172 хлопець з дорослими очима. Загинув шістнадцятирічний партизан на території Польщі у 1944 р. “Хлопець з серцем орла”, – сказав про нього Петро Вершигора, герой радянського союзу, який знав ціну подвигу13. коли яків давидзон летів до партизанів, то разом з ним у літаку була і спеціальний кореспондент газети “комсомольская правда” бол- гарка лілія карастоянова, яка за завданням Цк кП(б)у мала працювати в з’єднанні чернігівських партизанів. дівчина-журналіст була разом з партизанами лише три місяці та встигла здобути репутацію мужнього бійця. і хоча партизани оберігали лілію, а Федоров забороняв їй ви- ходити на бойові завдання, в одній із сутичок з гітлерівцями її наздо- гнала ворожа куля. давидзон тоді записав у своєму щоденнику: “Бій розпочався о 13.34 і тривав до пізньої ночі. наші знищили понад 50 фашистів, чотирьох полонили. Багато трофеїв: 3 міномети з мінами, 3 кулемети, 6 тисяч патронів до них і багато іншого майна. але трапило- ся нещастя: не стало серед нас чудового товариша, комсомолки, спеці- ального кореспондента “комсомольской правды”, славної дочки Болга- рії лілії карастоянової. Вона загинула смертю хоробрих”14. незадовго до цього яків Борисович зробив фото лілі, що виявилося останнім у її житті. Фотооб’єктив зафіксував п’ятьох партизанів – трьох дівчат і двох чоловіків, які у зимовому лісі обідають за саморобним столом: стоять тарілки, в руках у дівчат кварти. усі тепло вдягнені, в кожухах, вушанках, їдять, навіть не знімаючи рукавичок. лілія на цьому фото – перша ліворуч 15. і хоч це звичайнісіньке побутове сюжетне фото, майстерність автора і його залюбленість у своїх героїв дає нам змогу нині, майже через сім десятиліть, відчути і зимову стужу, і тишу парти- занського лісу, і поспіх, з яким бійці їдять, і навіть пахощі чаю, може, не дуже якісного, але вкрай приємного, що зігріває людей, нагадує їм про домівку, про рідних і близьких… аналізуючи фотоколекцію я. давидзона, що зберігається у ме- моріальному комплексі, слід зазначити, що вона містить як “хресто- матійні” знімки репортера, так і мало або зовсім не відомі фото, які не були оприлюднені. Перлинами фондової колекції меморіального комплексу є оригінальні авторські відбитки фотодокументів, що стали загальновідомими, можна сказати “візитівкою” якова давидзона. Це насамперед “Партизанські командири с. а. ковпак і о. Ф. Федоров. 7.04.1943”16, “Зустріч партизанів Чернігівсько-Волинського партизан- ського з’єднання з білоруськими партизанами”17, “Партизани загону ім. сталіна проходять через болото”18, численні портрети. у другому томі “антологии советской фотографии”, виданому московським видавництвом “Планета” 1987 р., де зібрана найкраща радянська фотоспадщина періоду війни, яків давидзон представле- ний п’ятьма роботами, серед яких дві належать до колекції меморіалу. Вона, як уже зазначалося, складається також і з невідомих робіт, проте вони не менше значущі та цікаві. огляди джерел та документальні нариси 173 Партизанський фотолітопис давидзона можна тематично поділити на три напрями: портрети, бойові та побутові сюжети. Щодо бойових сюжетів, то більша частина з них, безумовно, постановочна. адже важ- ко уявити, що фотокор був на лінії вогню і навіть попереду міномета, як це на фото “мінометники ведуть вогонь”19, або разом з розвідником розклеював листівки в зайнятому німцями селі20. Водночас деякі найбільш вдалі фото вражають органічністю й точністю. Звернемося до вже згадуваного знімку “Партизани загону ім. сталіна проходять через болото”. автор знімав партизанів загону, знаходячись позаду них і стоячи, ймовірно, на вищому місці. отже, на передньому плані знімка спини тих, хто переправлявся через болото. навкруги кущі осоки, на воді ряст. люди – зі зброєю, з речами, вдяг- нуті по-осінньому, дехто зняв спідниці й штани, залишившись у самій білизні, а дехто навіть і без неї. не випадково це фото стало класикою жанру, хоч немає тут запе- клого бою та очевидної героїки. Проте так багато не сказанного слова- ми постає за знімком, адже зрозуміло, що людям цим до відпочинку ще йти і йти; що невідомо, хто і що зустріне їх на цьому шляху; що спід- ниця, мабуть, єдина, тому переодягтися немає в що, її треба берегти; що вода дуже холодна (це стає зрозумілим, коли поглянеш на зіщулені плечі, спини) і невідомо, чим закінчиться це “купання” для багатьох, особливо для дівчат, їм же ще доведеться народжувати, якщо взагалі доживуть до Перемоги… Безліч думок, проблем, тем породжує звичайний фотодокумент. Хоча назвати це фото звичайним, мабуть, неправомірно – це фотокла- сика, фотошедевр, зроблений справжнім майстром, який знав, розумів, любив цих людей, який жив їхнім життям. напрочуд органічними є майже всі побутові фото давидзона. у цьому плані сюжети найрізноманітніші: “Березовий сік”, “Випічка хлі- ба”, “дезактивація одягу”, “Партизанський обід”, “Партизани на відпо- чинку”21 тощо. на цих фотодокументах якова давидзона постає образ не просто героя-партизана, народного месника та борця, а звичайної людини, яку війна примусила взяти до рук зброю. Знімки давидзона наповнені емоціями; вони дають відчути не лише характер героя, а й темперамент автора, його ставлення до життя. яків Борисович міг зро- бити холодний об’єктив фотокамери напрочуд теплим, суб’єктивним. Його партизанські знімки – ціла епоха в радянській фотожурналістиці періоду війни. і хоч репортери тих років вважали, що “вдалий знімок дорівнює снайперському пострілу”, зробити фото – половина справи, необхідно було ще проявити його і доправити до редакції. Процес ви- готовлення фотографій здійснювався давидзоном у справжніх “польо- вих умовах”, у лісі, сніг розтоплювався на вогнищі, про що вже зга- дувалось. іноді це робилося вночі у селі, де не було німців. та одного огляди джерел та документальні нариси174 разу фотограф не встиг закінчити проявлення (до села ввійшли німці); давидзон нашвидкуруч промив плівку, поклав її в ємність із закріплю- вачем і вискочив на вулицю. у лічені секунди мороз перетворив розчин на лід, плівка пролежала у наплічнику фотокора майже місяць, але була збережена. репортерська жилка, вміння побачити те, чого не бачать інші, праг- нення бути там, де відбувається найважливіше сприяли віднесенню якова давидзона до числа кращих військових фотокорів. Його колекція, що зберігається в меморіальному комплексі, – яскраве підтвердження цьому. головна експозиція, стаціонарні, пересувні тематичні виставки не обходяться без матеріалів я. давидзона. Його фото прикрашають альбоми, буклети, каталоги та інші друковані видання меморіалу. Про фотокореспондентів, зокрема, воєнних, до плеяди яких нале- жить яків Борисович давидзон, яскраво й образно сказав колишній фронтовий журналіст костянтин симонов: “людина, яка дивиться на життя крізь об’єктив фотоапарата, завжди врешті-решт дивиться через нього в історію. Чим далі йде час, тим ціннішими стають для нас фо- тосвідчення, тим з більшим хвилюванням вдивляємося ми в старі фо- тографії, перегортаємо сторінки журналів і газет з давніми знімками, за якими відчувається історичне повітря минулої епохи, а на додаток до цього – суб’єктивне ставлення людини з фотоапаратом до того, що вона побачила крізь об’єктив. адже вона теж як особистість є часткою епохи, тому в її особистому ставленні до тих чи інших подій також присутня частка її повітря”22. 1 Юренева Т. Ю. музееведение: учебник для высшей школы. – м.: 2004. – с. 374. 2 Фонди меморіального комплексу “національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”. – науково-допоміжний фонд – 24541. 3 еврейская военная энциклопедия. – к., 2007. – с. 197. 4 українська рср у Великій Вітчизняній війні радянського союзу 1941– 1945 рр. – т. 1. – к., 1967. – с. 328. 5 Фонди меморіального комплексу “національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років” (далі – Фонди мкнміВВВ). – книга вступу (далі – кВ-) – 20248. – група зберігання – Фото – 6264 (далі – Ф-). 6 Центральний державний архів громадських об’єднань україни, ф. 62, оп. 1, спр. 1627, арк. 86, 88. 7 еврейская военная энциклопедия. – к., 2007. – с. 197. 8 Пронкіна Л. Є. народні месники. люди і долі: наукова довідка. – 2004 – с. 4 // науковий архів меморіального комплексу “національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років”. 9 Фонди мкнміВВВ. – кВ-19996. – Ф-5941; кВ-20350/1-2. – Ф-6476/1-2. 10 там само. – кВ-8652. – Ф-3118; кВ-20467. – Ф-6785. 11 там само. – кн-12626. – Ф-6972; кВ-3483. – Ф-1307; кВ-3479. – Ф-1302. 12 там само. – кВ-15073. – Ф-4089; кВ-11846. – Ф-3695. огляди джерел та документальні нариси 175 13 Давидзон Я. Б. уходили в поход партизаны. – к., 1975. – с. 32. 14 там само – с. 14. 15 Фонди мкнміВВВ. – кн-20465. – Ф-6783. 16 там само. – кВ-11820. – Ф-3669. 17 там само. – кВ-3426. – Ф-1297. 18 там само. – кВ-1506. – Ф-4081. 19 там само. – кВ-29008. – Ф-5953; кВ-15064. – Ф-4080. 20 там само. – кВ-8655. – Ф-3121. 21 там само. – кВ-20336. – Ф-6732; кВ-19885. – Ф-6179; кВ-23460. – Ф-6463; кВ-1979. – Ф-351; кВ-8388. – Ф-1885. 22 Цит. за: антология советской фотографии. – т.II: 1941-1945. – м., 1987. – с. 4. В источниковедческом ракурсе рассматривается фотодокументальный комплекс известного фотожурналиста якова Борисовича давидзона (1912–1998 гг.), аккумулированный в фондовом собрании мемориального комплекса “национальный музей истории Великой отечественной войны 1941–1945 годов”; изучается потенциал источника для исследования истории Второй мировой войны. Ключевые слова: я. Б. давидзон; Великая отечественная война; парти- зан ское движение; фотокор; фотография. The article analyses the photo documental complex of famous photo journalist Yakiv Borysovych Davydson (1912–1998), accumulated in the photo repository of the Memorial Complex “National Museum of History of Great Patriotic War of 1941–1945”; also there is studied its potential as the source of research of the history of the Second World War. Keywords: Y. B. Davydson; the Great Patriotic War; the Partisans’ movement; photo correspondent; the photography.

Партизанський фотолітопис Якова Давидзона (за документами Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років")

Репозитарії

Схожі ресурси