Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США

Автор статті на підставі законодавчих актів Конгресу США, указів Президента США, постанов військового командування армії і флоту Сполучених Штатів аналізує процеси засекречування і розсекречування документів у федеральних органах влади Сполучених Штатів з кінця ХVIII ст. до наших днів. На підставі з...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Левченко, Л.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	Архівна справа за кордоном
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59918
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США / Л.Л. Левченко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 181-241. — Бібліогр.: 141 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59918
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-599182014-04-11T03:01:41Z Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США Левченко, Л.Л. Архівна справа за кордоном Автор статті на підставі законодавчих актів Конгресу США, указів Президента США, постанов військового командування армії і флоту Сполучених Штатів аналізує процеси засекречування і розсекречування документів у федеральних органах влади Сполучених Штатів з кінця ХVIII ст. до наших днів. На підставі звітів органів виконавчої влади, уповноважених збирати інформацію про реалізацію політики уряду США у цьому питанні, проаналізовані цифрові показники співвідношення секретних і розсекречених документів наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Охарактеризовані функції і діяльність комітетів, комісій та інших структур, відповідальних за реалізацію політики уряду США щодо розсекречування документів. Автор статьи на базе законодательных актов Конгресса США, указов Президента США, постановлений военного командования армии и флота Соединенных Штатов анализирует процессы засекречивания и рассекречивания документов в федеральных органах власти Соединенных Штатов с конца ХVIII века до наших дней. На основании отчетов органов исполнительной власти, уполномоченных собирать информацию о реализации политики правительства США в этом вопросе, проанализированы цифровые показатели соотношения секретных и рассекреченных документов в конце ХХ – начале ХХI века. Охарактеризованы функции и деятельность комитетов, комиссий и других органов, ответственных за реализацию политики правительства США в вопросе рассекречивания документов. The author of article analyzes the processes of classification and declassification the United States federal authorities’ documents, by using Acts of the United States Congress, Executive Orders of the President and General Orders of the United States army and navy administration, since late 18 century till today. Based on the reports of executive authorities, accredited to collect information on the U.S. government policy realization, there have been analyzed numerical indicators ratio of classified and declassified documentation in late 20 – early 21century. Functions and activities of the committees, commissions and other bodies responsible for implementation of the U.S. government policy in a field of documents declassification have been characterized. 2012 Article Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США / Л.Л. Левченко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 181-241. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59918 930.253:[351.751.5+340.13](73) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Архівна справа за кордоном Архівна справа за кордоном
spellingShingle	Архівна справа за кордоном Архівна справа за кордоном Левченко, Л.Л. Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США Архіви України
description	Автор статті на підставі законодавчих актів Конгресу США, указів Президента США, постанов військового командування армії і флоту Сполучених Штатів аналізує процеси засекречування і розсекречування документів у федеральних органах влади Сполучених Штатів з кінця ХVIII ст. до наших днів. На підставі звітів органів виконавчої влади, уповноважених збирати інформацію про реалізацію політики уряду США у цьому питанні, проаналізовані цифрові показники співвідношення секретних і розсекречених документів наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Охарактеризовані функції і діяльність комітетів, комісій та інших структур, відповідальних за реалізацію політики уряду США щодо розсекречування документів.
format	Article
author	Левченко, Л.Л.
author_facet	Левченко, Л.Л.
author_sort	Левченко, Л.Л.
title	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США
title_short	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США
title_full	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США
title_fullStr	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США
title_full_unstemmed	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США
title_sort	законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у сша
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Архівна справа за кордоном
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59918
citation_txt	Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США / Л.Л. Левченко // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 181-241. — Бібліогр.: 141 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT levčenkoll zakonodavčonormativneregulûvannâzasekrečuvannâírozsekrečuvannâdokumentívusša
first_indexed	2025-07-05T11:04:28Z
last_indexed	2025-07-05T11:04:28Z
_version_	1836804702738579456
fulltext	181АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом УДК 930.253:[351.751.5+340.13](73) Л. Л. ЛевченКо* ЗаКоноДавчо-нормативне регУЛювання ЗасеКречУвання і роЗсеКречУвання ДоКУментів У сШа Автор статті на підставі законодавчих актів конгресу США, указів Пре- зидента США, постанов військового командування армії і флоту Сполучених Штатів аналізує процеси засекречування і розсекречування документів у фе- деральних органах влади Сполучених Штатів з кінця ХVIII ст. до наших днів. На підставі звітів органів виконавчої влади, уповноважених збирати інфор- мацію про реалізацію політики уряду США у цьому питанні, проаналізовані цифрові показники співвідношення секретних і розсекречених документів на- прикінці ХХ – початку ХХІ ст. охарактеризовані функції і діяльність коміте- тів, комісій та інших структур, відповідальних за реалізацію політики уряду США щодо розсекречування документів. Ключові слова: розсекречування документів у США; секретні документи у США; грифи секретності документів у США; режими доступу до секретних документів у США; політика уряду США з розсекречування та засекречу- вання документів; законодавство США у галузі розсекречування документів; укази Президента США у галузі розсекречування документів; Національний центр розсекречування документів у США. Актуальність зазначеної теми на сьогодні не викликає щонаймен- шого сумніву. В часи, коли людство поставлене на межу виживання, відкритість і прозорість влади відіграє ключову роль. В усіх країнах світу гостро стоїть питання про збереження національних секретів та ще гостріше – про оприлюднення життєво важливої для населен- ня інформації. Тому вивчення досвіду Сполучених Штатів Америки, які нині відіграють роль світового лідера у міжнародній політиці та геополітичному просторі, є надзвичайно цінним. Але історіографія до- слідження досвіду США у галузі засекречування і розсекречування до- кументів на пострадянському просторі не нараховує багато публікацій. В Україні взагалі немає подібних праць. Російські вчені у свій час при- © Л. Л. Левченко, 2012 * Левченко Лариса Леонідівна – кандидат історичних наук, директор державного архіву миколаївської області. АрхівнА спрАвА зА кордоном АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом182 ділили увагу окремим аспектам даної проблематики. Т. С. Вол кова (ка- бочкіна) висвітлювала у своїх статтях систему правового регулювання доступності урядової інформації у США першої половини 1970-х рр., правовий режим зберігання і використання Президентської документа- ції та інші аспекти; Л. А. Бикова та о. Г. Леонтьєва – організацію до- ступу до архівних документів; В. Є. Сошніков – забезпечення доступу до первинних матеріалів переписів населення; о. І. Рисков – управлін- ня документами у законодавстві США, нормативне регулювання ро- боти з електронною документацією1. Всеросійський науково-дослідний інститут архівної справи і документознавства (ВНІІдАд) час від часу відслідковував ситуацію засекречування і розсекречування документів у США, здійснюючи переклади законодавчих актів, повідомлень На- ціонального архіву США про чергове розсекречування, статей амери- канських дослідників у провідних професійних виданнях архівознав- чого та документознавчого напрямів. Переклади, реферати та анотації оприлюднювались і продовжують публікуватись на сторінках Інфор- маційного збірника статей, довідок, рефератів, скорочених перекладів і анотацій “документознавство і архівна справа за кордоном”. Взагалі природнім є той факт, що більшість дослідників зосеред- жувались на висвітленні ситуації у власній країні. от і у Сполучених Штатах наявне широке коло публікацій цього напряму. Перш за все слід назвати грунтовні праці американських авторів І.далласа та А.квіста2. Перший висвітлював нормативне регулювання засекречування доку- ментів в армії і на флоті США у другій половині ХІХ ст. – першій по- ловині ХХ ст. Цінність роботи І. далласа ще й у тому, що другий том його роботи фактично є збірником наказів і правил, виданих в армії і на флоті у цей період. Багатотомна праця А. квіста “Security Classification of Information” присвячена аналізу законодавчо-нормативних актів з засекречування і розсекречування документів у федеральних органах влади США. Значний внесок у вивчення даної проблематики здійснили аналітики конгресу США к. Р. косар, В. Р. Гінзберг, Г. А. Ваксман, Г. м. Стівенс та Т. В. Талєман, Ф. м. кайзер, Г. С. Рілі, дж. к. Елсі, Л. Фішер та інші3. кожен із них аналізував як окремі законодавчі акти, їх впровадження та результати, так і політику конгресу і уряду США з цього питання в цілому. На основі праць американських авторів та широкої джерельної бази, яка складається із законодавчо-нормативних актів, виданих конгресом та урядом США, звітів Національного архіву, аналітичних оглядів ав- тор статті ставить собі за мету здійснити аналіз політики уряду США у галузі засекречування і розсекречування документів з часу заснування Сполучених Штатів як держави до наших днів. Політика щодо документів з обмеженим доступом регулюється низ- кою законодавчо-нормативних актів, серед яких акти конгресу США, 183АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом укази Президента, нормативні документи і правила роботи, розроблені та затверджені на підставі законодавчо-нормативних актів вищого рівня державними федеральними та місцевими органами влади, державними організаціями та підприємствами, приватними компаніями. Перші приклади встановлення урядового контролю над обігом таєм ної інформації знаходимо за часів континентальних конгресів 1774–1789 рр. 6 вересня 1774 р. Перший континентальний конгрес (5 вересня 1774 р. – 26 жовтня 1774 р.) прийняв резолюцію, яка застері- гала його членів від розголошування суті обговорюваних питань, поки більшість не почне вимагати цього, але наприкінці роботи конгресу інформація була оприлюднена попри застереження. 30 червня 1775 р. другий континентальний конгрес (10 травня 1775 р. – 1 березня 1781 р.) затвердив “Articles of War”4 (Військові стат- ті), які забороняли солдатам вести несанкціоноване листування з воро- гом. З 1976 р. цивільних притягали до відповідальності за шпигунство у період війни; до них застосовувались цензура, арешти і смертна кара. 25 липня 1775 р. конгрес уповноважив один із своїх комітетів пере- глянути наступного дня протокол засідання попередньої сесії з метою його оприлюднення. Періодичні публікації протоколів конгресу поча- лися з 1777 р., а з 1779 р. вони стали щотижневими5. За часів другого континентального конгресу у його складі було засновано два таємних комітети6. У ході конституційного процесу 1787 р. делегати не мали права повідомляти громадськості про що йдеться на засіданнях. Їх про- токоли опублікували лише 1819 р. У конституції США (17 вересня 1787 р.) секретність згадується у статті 1, секції 5, яка уповноважує Білий дім і Сенат публікувати жур- нали їх засідань, крім тих частин, що стосуються військових справ та міжнародних відносин. Право вирішення таємних військових та дипло- матичних справ вже тоді належало Президенту. Вперше скориставшись наданим правом, Президент дж. Вашингтон (1789–1797 рр.) позначив як конфіденційні документи, направлені конгресу, про стосунки з інді- анськими племенами7. Виконавчі департаменти уряду від заснування відповідали за збе- рігання протоколів, документів, книг та інших записів, що було закрі- плено у статутах департаментів (наприклад, у Статуті департаменту іноземних справ від 27 липня 1789 р.), а пізніше було узагальнено у статуті 1875 р. (перевиданому у 1966 р., зараз кодифіковано у 5 U.S.C., секція 301). Проте в цих статутах, як зазначає Арвін квіст, мова йшла лише про зберігання документів та надання доступу до них, але не про засекречення інформації8. З часу війни за незалежність (1775–1783 рр.) і до громадянської війни (1861–1865 рр.) певна кількість документів створювалась під грифами “конфіденційно” та “таємно”, але це швид- ше використовувалось для позначення урядової, приватної та комер- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом184 ційної кореспонденції і стосувалось отримувачів повідомлень, яких у такий спосіб просили не розголошувати інформацію публічно. офіцій- но жодної системи засекречування не існувало, навіть у громадянську війну обмежували лише доступ до військових зон. Наприклад, Прези- дент А. Лінкольн (1861–1865 рр.) радив підлеглим арештовувати по- рушників, перевіряти листування, забороняти збори та газети у тому випадку, якщо вони могли завадити військовим9. отже, незважаючи на вищезазначені заходи, тривалий час в історії федеральних і місцевих органів влади Сполучених Штатів не існувало жодних законів, які б регулювали питання роботи з документами об- меженого доступу. обмеження на розповсюдження інформації стосува- лись лише армії та флоту. Із середини XIX століття обмеження доступу до інформації за- кріплюється законодавчо. Розвиток науки, технології, індустріальна революція значно вплинули на виробництво зброї; утаємничення тех- нологічних секретів виробництва зброї надавало перевагу одній країні перед іншою. Значний вплив на політику секретності у США мали Ве- ликобританія та Франція, які застосовували маркування секретної вій- ськової і дипломатичної кореспонденції під грифами “конфіденційно”, “приватно конфіденційно”, “таємно і конфіденційно” ще у кримську війну (1853–1856 рр.). Значний вплив на створення американської сис- теми засекречування інформації мали королівські правила та накази армії, опубліковані урядом Великобританії у 1868 р., та інші законо- давчо-нормативні акти Великобританії. Їх запровадження насамперед було пов’язане із розробкою нових видів зброї, а саме торпед10. В армії і на флоті Сполучених Штатів після громадянської війни звернули особливу увагу на запровадження системи засекречування інформації у мирний час. до посольств США у різних країнах були направлені військові аташе, у 1882 та 1885 рр. відповідно утворені роз- відувальні підрозділи збройних сил. 13 квітня 1869 р. Головне коман- дування армії оголосило наказ № 35, який забороняв без дозволу вій- ськового командування фотографувати форти, побудовані інженерним департаментом11. Пункти цього наказу потім пізніше були внесені до армійських правил 1881, 1889 та 1895 рр. Через погіршення стосунків з Іспанією12 військовий департамент посилив вимоги щодо оборони озер і узбережжя. Наказ Головного військового командування від 1 берез- ня 1897 р. № 9 забороняв усім, крім офіцерів армії, флоту та осіб, що безпосередньо брали участь у будівництві, використанні та обслуго- вуванні військових баз, відвідувати і описувати оборонні споруди на озерах та узбережжі без дозволу уповноважених офіцерів; публікувати будь-яку інформацію про військові об’єкти, крім представленої у вже оприлюднених офіційних звітах або документах військового департа- менту13. Невдовзі перегляд чинних вимог викликав уточнення наказу 185АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом № 9 у наступному наказі № 52 від 24 серпня 1897 р.: допускати на військові об’єкти стали сенаторів, членів Палати Представників, якщо вони мали конкретні справи на цих об’єктах, а також губернаторів та їх генеральних ад’ютантів у разі розташування на довірених їм тери- торіях зазначених військових баз14. Через постійні порушення наказу № 52 його текст був уточнений і врахований в армійських правилах 1901 та 1908 рр., щоправда згідно з ним дозволено було перебувати на об’єктах не тільки офіцерам та обслузі армії і флоту, а й американ- ським громадянам, лояльним до уряду. Цей факт американські дослід- ники вважають першим кроком до відкритості у діяльності Військового департаменту15. 7 липня 1898 р. конгрес видав закон про захист гаваней, фортифіка- ційних споруд, шахт, підводних човнів від заподіяння навмисної шкоди і заборонив збирання інформації про них та її оприлюднення або до- ведення до військових розвідок інших країн. Порушника засуджували до штрафу від однієї сотні до п’яти тисяч доларів, або до ув’язнення на п’ять років, або і до того і до іншого16. У 1909 р. конгрес перегля- нув види покарань за порушення закону 1898 р. і встановив штраф до п’ятисот доларів, а тюремне ув’язнення – строком до шести місяців (у такому читанні дане положення закону увійшло до кримінального кодексу США, виданого в редакціях 1909 р. та 1925 р.). Багато американських дослідників відзначають вплив листа коман- дуючого артилерією бригадного генерала Артура мюрея до Військово- го департаменту, датованого жовтнем 1907 р.17, на удосконалення обігу конфіденційної інформації у військово-морських силах США. Його ідеї відбились у черговому циркулярі Військового департаменту18. Гриф “конфіденційно” почали проставляти на документах, адресованих кон- кретній особі, яка у разі розкриття інформації, навіть через військову необхідність, брала на себе усю відповідальність за наслідки. Гриф не проставлявся, якщо інформація була адресована групі або групам осіб, але вказувалось, кому саме зміст її може бути відкритий. Персони, що отримували такі документи, мали запобігати відкриттю їх змісту не- уповноваженим особам. отже, встановлення грифу конфіденційності передбачалось не для засекречування змісту документа, а для обмежен- ня його розповсюдження. крім встановлення нових правил, циркуляр розсекречував п’ять таємних документів, а усі інші з грифом “конфі- денційно”, видані Військовим департаментом і розповсюджені серед військових і цивільних службовців у минулому, оголошував такими, що підлягають звичайному обігові. Арвин квіст називає цей факт пер- шим офіційним розсекречуванням документів19. 1909 р. видано Генеральний наказ по флоту № 3620, що заборонив передачу конфіденційних документів, повідомлення їх змісту особам, безпосередньо не пов’язаним із флотом; офіцери отримували копії та- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом186 ких документів під розписку, а під час виходу у відставку повертали до бюро навігації; пересилка конфіденційних документів здійснювалась спецпоштою. У 1911 р. конгрес США законом “An Act to Prevent the Disclosure of National Defense Secrets” (“Defense Secrets Act”) (“Про превентивні заходи щодо розголошення національних оборонних секретів”) ужив заходи щодо попередження несанкціонованого оприлюднення інфор- мації з національної оборони. Цей акт вперше оголосив суспільству про наявність секретів в американському уряді, армії, на флоті, але не визначив, що саме є таємницею. Головним чином, закон був направле- ний проти шпіонажу. За незаконне здобуття, передачу неуповноваже- ній особі, іноземному урядові інформації про суднобудівні верфі, вій- ськово-морські бази, форти, батареї, торпедні станції, арсенали та інші об’єкти, що стосувалися національної оборони, у вигляді документа на папері, малюнка, фотографії, фотонегатива, плану або спробу здійсни- ти аналогічні дії порушника карали штрафом до однієї тисячі доларів, або ув’язненням до одного року, або обома видами покарань21. У 1912 р. військовий департамент увів Правила маркування і збе- рігання окремих видів документів, що стосувались берегової оборони. Гриф “конфіденційно” означав, що документи не можна копіювати, слід зберігати під замком, маркувати унікальним номером та періодич- но інвентаризувати22. 19 травня 1913 р. меморандум військового де- партаменту встановив правила подвійного пакування секретних листів, хоча їх пересилка здійснювалась звичайною поштою: на внутрішньо- му конверті проставлявся гриф “конфіденційно”, зовнішній не містив жодних натяків на природу змісту інформації23. Ці вимоги стосувались телеграфних компаній, які здійснювали пересилку урядової та військо- вої кореспонденції. Подвійного пакування конфіденційних листів ви- магали й правила військового департаменту 1916 р. Цього ж року на флоті затвердили зміни до Генерального наказу № 36 1909 р., згідно з якими вперше офіцери-відставники попереджувались про можливе пе- реслідування за порушення “Defense Secrets Act”. Разом з тим на фло- ті до 1918 р. термін “конфіденційно” не вживався як частина системи маркування таємних документів. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну у квітні 1917 р. були створені американські експедиційні сили під командуван- ням генерала джона Першинга. 21 листопада 1917 р. він оприлюднив Генеральний наказ № 64 про захист офіційної інформації24, до якої була віднесена будь-яка інформація, що передавалась офіційними каналами. Цей наказ встановлював три види маркування. Гриф “Таємно” стосу- вався документів, доступних тільки тим офіцерам, яким вони надсила- лись. Гриф “конфіденційно” обмежував обіг документів до необхідно- го мінімуму осіб, що входили до експедиційного корпусу. документи 187АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом звичайного обігу позначали грифом “Тільки для офіційного обігу”, що означало заборону передавати документи для публікації і попереджу- вати їх випадкове потрапляння до рук ворогів. Грифи “Таємно” і “кон- фіденційно” писали великими літерами у верхньому лівому куті доку- мента, напис “Таємно” друкували червоним кольором. У грифі “Тільки для офіційного обігу” кожне слово друкували з великої літери. Усі ці документи знаходились в окремих теках, у робочий день ними корис- тувались в офісах, а на ніч повертали до сейфів. маркування визначало осіб, що отримували доступ до документів, але не встановлювало від- повідності між змістом документу і грифом. для документів з інформа- цією розвідувального характеру застосовувалась одна з чотирьох при- міток: “не брати на лінію фронту”, “не робити копії”, “не дозволений обіг нижче ніж командуючого дивізіоном”, “не дозволений обіг нижче ніж командуючого полком”. 14 грудня 1917 р. аналогічні правила впроваджені Військовим де- партаментом для усієї армії Сполучених Штатів25. Гриф “Таємно” сто- сувався документів, що персонально вручались уповноваженим офіце- рам, відповідальним за виконання конкретного завдання. документ з маркуванням “конфіденційно” вручався тільки тій особі, якій він адре- сувався. Таємні і конфіденційні документи доводились до відома офі- церів тільки на підставі санкції старшого військового командування, не вносились у каталоги або публікації, які не мали відповідних грифів, не могли бути в обігу на лінії фронту. Інформація, що містилася у до- кументах з грифом “Тільки для офіційного використання”, доводилась до відома офіційних посадових осіб, які не мали права повідомляти її громадськості або пресі. Порушення правил Військового департамен- ту розглядалось відповідно до законів воєнного часу. Ірвін даллас за- значає, що гриф “Тільки для офіційного використання” стосувався не тільки інформації оборонного характеру, але й інших видів урядових документів, а призначення грифу “конфіденційно” взагалі не було до кінця зрозумілим26. На флоті систему маркування офіційної інформації введено у люто- му 1918 р. Флотські правила встановлювали три класи кореспонденції і інформації. Гриф “Таємно” стосувався інформації, яку повідомляли тільки тим особам, яких вона стосувалась, або тим, хто під час війни брав участь в оборонних або наступальних операціях. до такої інфор- мації були віднесені усі інструкції і звіти діючих військ, коди, шифри, накази про пересування кораблів флоту, уся поточна кореспонденція, що була в обігу під час операцій проти ворога, а також та інформація, несанкціоноване відкриття якої могло допомогти ворогові визначити наперед природу наступальних заходів і види зброї, яку Сполучені Штати або їх союзники планували застосувати проти нього. Грифом “конфіденційно” позначалась кореспонденція або інформація, яка мо- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом188 гла виявитись цінною для ворога під час війни або для іноземного уряду у мирні часи, але не була життєвоважливою і такою, що не стосувалась військових дій або зброї. Також був визначений клас “не конфіденцій- ної” інформації, що відносилась до звичайних процедур на флоті, по- вне знання яких могло бути використане ворогом на його користь27. Усі американські дослідники відзначають особливе значення двох законодавчих актів, прийнятих конгресом 1917 р.: “The Espionage Act”28 (закон “Про шпіонаж”) та “The Trading with the Enemy Act”29 (закон “Про торгівлю з ворогом”). Перший був прийнятий на заміну “Defense Secrets Act” 1911 р. Згідно з ним до оборонної інформації належали будь-які документи, записи, закодовані книги, фотографії, негативи, блюпринти, плани, мапи тощо про стан армії, військово- морського або повітряного флоту, оборонних робіт, розміщення арсе- налів, військ, телеграф, телефон, форти, будинки, офіси, дослідницькі лабораторії, інші об’єкти як вже діючі, так і такі, що споруджувались Сполученими Штатами або під їх контролем чи від їх імені. У разі доказовості, що дана інформації збиралась, доставлялась, передавалась особою на користь будь-якої іншої держави або особа мала намір здій- снити такі дії, інформація була втрачена (вкрадена, знищена) внаслідок порушення особою встановлених правил або через недбалість, винні притягались до відповідальності: на них накладався штраф або вони за- суджувались до 10 років тюремного ув’язнення. особа, що здійснювала збір, передачу, доставку інформації оборонного характеру іноземному урядові з вірою в те, що вона буде використана на шкоду Сполученим Штатам, як під час війни, так і миру, засуджувалась до смертної кари чи до довічного ув’язнення, у разі якщо така шкода не була нанесе- на30. “The Trading with the Enemy Act”, прийнятий конгресом 6 жовтня 1917 р., надавав Президенту право оголошувати секретною інформацію про наукові відкриття і винаходи (патенти), яка може допомогти воро- гові в успішному веденні воєнних дій. У період між двома Світовими війнами в армії і на флоті США вийшов цілий ряд класифікаційних правил: армійських 1921, 1935, 1936, 1941 рр., флотських 1920, 1932, 1938, 1940 р. Правила 1920 р. вимагали проставляти на обкладинці або титульній сторінці документа з обмеженим доступом не тільки гриф, а й термін, на який документ вважався таємним, конфіденційним або не конфіден- ційним, остаточне місце зберігання документа після закінчення терміну секретності, форму звітності, назву офісу або бюро, що мали компетен- цію оприлюднення документа і отримання звітності. Було розширене коло осіб, які мали справу з обігом документів з обмеженим доступом. офіцери-відставники тепер повинні були повертати отримані ними та- ємні і конфіденційні документи не до Бюро навігації, а своїм команду- ючим офіцерам31. 189АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом Флотські правила 1920 р. були передруковані з деякими змінами у 1932 р. Вони вимагали, щоб усі документи, повідомлення або інформа- ція, передані у будь-який спосіб, мали одне з трьох маркувань. Гриф “Таємно” надавався документам, що стосувались національної політи- ки або планів, організації наступальних або оборонних операцій про- ти чинного або потенційного ворога, оприлюднення яких зашкодило б національним інтересам. Гриф “конфіденційно” проставлявся на до- кументах менш життєво важливого ступеня таємності, проте розкрит- тя яких може завдати шкоди інтересам уряду. Таємні та конфіденційні документи отримували реєстраційні номери, які розповсюджувались керівником Управління військово-морських операцій. Таємні докумен- ти пересилались спеціальним кур’єром у межах континентальних Спо- лучених Штатів зареєстрованим листом. Гриф “Службове” мали доку- менти, що стосувались діяльності військово-морського відомства (the Naval Establishment) і небажано було розповсюджувати їх інформацію широкому загалу. Службові документи маркували “Службове – тільки для офіційного використання” або “Службове – тільки для обмеженого використання”. Арвін квіст відзначає, що це був перший випадок вико- ристання слова “обмежений” (“restricted”) для маркування документів. Службова кореспонденція пересилалась звичайною поштою першим класом. Був ще й четвертий клас документів – “Не конфіденційні”, усі ті, що не належали до попередніх трьох класів32, проте на таких доку- ментах грифи не проставлялись. Правила, розповсюджені на флоті у 1938 і 1940 рр. були ідентич- ними. морське відомство використало термін “classified matter” – “се- кретні справи” як загальний для таємних, конфіденційних і документів з обмеженим доступом та підкреслило, що вони вимагають спеціальної охорони. Проте, на думку автора, переклад даного терміну як “секрет- ні (таємні) справи” (або “секретные дела”) не цілком відповідає його значенню в американському законодавстві. У нашому розумінні термін “секретний (таємний)” означає один з вищих рівнів секретності, який не передбачає подальшого поділу на інші підрівні. Правильніше було б пе- рекласти цей термін як “класифіковані справи”, тобто такі, які пройшли процедуру класифікації і віднесені до одного з трьох (або більше) видів інформації з обмеженим доступом (таємної “secret matter”, конфіденцій- ної “confidential matter” або обмеженого доступу “restricted matter”). На відміну від класифікованих документів у законодавстві США вживаєть- ся термін “unclassified” стосовно тих документів, які не пройшли відпо- відну процедуру або взагалі не потребували її проходження. Правила 1938 р. визначали три категорії (а не класи) класифікова- них документів33. Таємним був документ, розкриття інформації якого могло зашкодити національній безпеці, інтересам і престижу нації або будь-якій урядовій діяльності. Під конфіденційним розуміли документ, АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом190 оприлюднення якого хоча й не зашкодило б національній безпеці, але мало б негативні наслідки для інтересів і престижу нації чи урядової діяльності. документ з обмеженим доступом містив інформацію, яка не розкривалась з адміністративних причин. Іноді документу не нада- вали статусу конфіденційності, оскільки користь від надання обмежен- ня доступу переважала цінність присвоєння грифу вищого рівня. Гриф проставлявся на першій сторінці документа, обкладинці і титульному аркуші, а також на кожній сторінці. Укладачі документа відповідали за його первинну класифікацію. Таємні документи передавались лише тим особам військово-морського відомства або урядової служби, офіційні обов’язки яких вимагали такого знання або ж за умови необхідності. конфіденційна інформація доводилась морським офіцерам та держав- ним службовцям відповідно до покладених обов’язків, а також іншим особам у разі спеціальних обставин, які робили оприлюднення конфі- денційної інформації вигідним для флоту. Посада офіцера автоматично не надавала йому права володіти таємною або конфіденційною інфор- мацією. Розкриття будь-якої класифікованої або некласифікованої ін- формації, що могла б сприяти урядові іноземної країни, заборонялось. За армійськими правилами 1921 р. гриф “Таємно” надавали доку- ментам великої важливості, охорона яких від реальної та потенційної загрози мала найвищий пріоритет. На документі проставлялась дата встановлення грифу і підпис офіцера. Зняття грифу здійснювалось офіцером, що встановив його або вищим керівництвом із зазначенням дати і підписом. Таємні документи не вводились до жодних каталогів, публікацій у разі відсутності на останніх відповідного грифу. Пересил- ка здійснювалась з використанням подвійного конверту, гриф “таєм- но” проставлявся на внутрішньому і супроводжувався квитанцією, яка ідентифікувала відправника і отримувача. Під конфіденційними розу- міли менш важливі за таємні документи, але все ж такі, що не повинні стати відомими ворогу. документи під грифом “Тільки для офіційно- го використання” не оприлюднювались громадськості або пресі, проте розповсюджувались серед службовців та осіб, залучених до урядової діяльності і без сумніву лояльних і обережних34. У правилах 1935 р. армія ввела гриф “Restricted” – “обмежено”. Він стосувався документації з проведення дослідницьких робіт, створення, розвитку, виробництва, використання військової техніки або її компо- нентів. В основному документація такого роду створювалась техніч- ними комітетами, керівники яких були уповноважені накладати гриф на проекти, повідомляти зацікавлених осіб (у тому числі недержавних службовців) про встановлення обмеження та організовувати обіг тех- нічних та усіх інших документів, пов’язаних із проектом, у колі осіб військової або військово-морської служби США. Будь-які порушення законодавства стосовно цієї категорії документів каралися відповідно 191АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом до “The Espionage Act”, проте гриф “Таємно” їм не надавався, оскільки у такому разі технічну документацію не можливо було б передати ви- робникам, які працювали з армією за контрактом. Інші класифікаційні рівні були описані в Правилах 1935 р. стосовно воєнних планів, обо- ронних робіт, військово-морських та авіабаз, радіостанцій, складів, ар- сеналів, топографічних мап. Грифи на таємних і конфіденційних доку- ментах проставляли зверху і знизу кожної сторінки. У цих же правилах вперше використали термін “reclassification” – “повторна класифікація” або “повторне засекречування”35. Єдиний стандарт маркування документів з обмеженим доступом був встановлений армійськими правилами 1936 р. На флоті використо- вувався гриф “обмежено” у тому значенні, як в армії використовувався гриф “тільки для офіційного використання”. З введенням нових пра- вил армія припинила використання грифу “Тільки для офіційного ви- користання” і встановила визначення “обмежено”, згідно з флотським. Значення грифів “Таємно” і “конфіденційно” було розширене. до обох визначень долучили поняття нанесення шкоди особі. Гриф “Таємно” почали надавати не тільки документам оборонного характеру, а й до- кументам з міжнародної політики. З визначення конфіденційного до- кумента вилучили нанесення шкоди національній безпеці. Встановлен- ня грифу жорстко обмежувалось, документоутворювачі повинні були враховувати найбільше коло розповсюдження документу і відповідно до нього обирати гриф секретності таким чином, щоб, з одного боку, завадити витоку інформації, а з іншого, не покласти зайву відповідаль- ність на отримувачів цього документа. На всіх категоріях документів грифи проставлялись зверху і знизу кожної сторінки. описувались поняття “документ”, “зареєстрований документ”, “короткий заголовок”. Під документом розуміли надрукований типо- графським способом, маймеографом, друкарською машинкою, фото- способом або написаний від руки оригінал, а також мапи, креслення, малюнки, фотографії, негативи, світлокопії, записки. “Зареєстрований документ” відповідав встановленим грифам “Таємно” і “конфіденцій- но” і мав реєстраційний номер для підзвітності та проведення інвента- ризації. до засекреченого документу складався несекретний заголовок, який мав абревіатуру офіса-утворювача оригіналу. Усім зареєстрова- ним документам проводили інвентаризацію кожні півроку станом на 30 червня та 31 грудня. документи всіх категорій зберігалися у сейфах, а при перевезенні їх транспортували офіцери, не задіяні в управлінні транспортними засобами. Інформація про зміст засекречених докумен- тів не відкривалась у текстах інших документів, якщо вони не мали такого ж або вищого грифу секретності36. В армійських правилах 1941 р. визначення терміну “документ” було розширене інженерними даними, кореспонденцією і планами, АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом192 віднесеними до досліджень і реалізації проектів. У разі доведення за- секречених документів особам, які не перебували на військовій служ- бі, їх попереджали, що інформація стосується національної оборони, її передавання не уповноваженим особам заборонене і карається на підставі “The Espionage Act”. З визначення таємного документа зня- ли слова “нанесення шкоди особі”. Замість подвійного увели потрійне пакування, отримувач спалював зовнішні обгортки у разі відбиття на них тексту повідомлення. У кожному штабі створювалась інспекція, до обов’язків якої належала перевірка належного повернення таємних і конфіденційних документів та криптографічних машин до сховищ на- прикінці кожного робочого дня37. 22 березня 1940 р. Президент Ф. Рузвельт (1933–1945 рр.) впер ше в історії Сполучених Штатів підписав указ № 8381 “Defining Cer tain Vital Military and Naval Installations and Equipment” (Визначення де- яких життєво важливих військових і військово-морських споруд і спо- рядження)38. Указ Ф. д. Рузвельта базувався на законі від 12 лютого 1938 р. про захист інформації, що має зв’язок із національною обо- роною39. Проте в своєму указі Ф. Рузвельт пішов далі положень зако- ну: крім “фотографій, ескізів, зображень, малюнків, мап, графіків” до переліку військових та військово-морських документів, які могли бути класифіковані як “secret”, “confidential”, або “restricted”, він вніс книги, памфлети, документи (під загальною назвою), звіти, специфікації будь- яких військових або військово-морських баз, арсеналів, станцій, кора- блів, інженерних мереж тощо. Фактично він затвердив напрацювання армії і флоту у даному напрямку. Указом також було надано право за- секречувати інформацію не тільки військовим та військово-морським, а й цивільним структурам виконавчої гілки влади. Від цього указу веде свою історію ціла низка Президентських ука- зів щодо засекречування та розсекречування документів у виконавчих органах влади аж до останнього указу Президента Б. Х. обами Ео 13526 від 29 грудня 2009 р. Ф. Рузвельт перевидав свій указ 13 червня 1942 р. (Ео 9182); Г. Трумен за своє президентство двічі підписав ана- логічні укази: Ео 10104 від 1 лютого 1950 р. та Ео 10290 від 24 верес- ня 1951 р.; д. Ейзенхауер – тричі: Ео 10501 від 5 листопада 1953 р., Ео 10816 від 7 травня 1959 р. та Ео 10901 від 9 січня 1961 р.; дж. Ф. кен- неді – також тричі: Ео 10964 від 20 вересня 1961 р., Ео 10985 від 12 січня 1962 р. та Ео 11097 від 28 лютого 1963 р.; Р. Ніксон – двічі: Ео 11652 від 8 березня 1972 р. та Ео 11714 від 24 квітня 1973 р.; по одному разу видали свої укази дж. Форд – Ео 11862 від 11 червня 1975 р., дж. картер – Ео 12065 від 28 червня 1978 р. та Р. Рейган – Ео 12356 від 2 квітня 1982 р.; чотири рази видавались Президентські укази про засекречування інформації при В. клінтоні: Ео 12937 від 10 листопада 1994 р., Ео 12958 від 17 квітня 1995 р., Ео 12968 від 193АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом 2 серпня 1995 р., Ео 13142 від 19 листопада 1999 р.; і нарешті дж. Буш 28 березня 2003 р. видав Ео 13292. Ці укази визначали коло посадовців федерального уряду, які мали право доступу до секретних документів; право накладати грифи секретності; рівні секретності; їх маркування; коли і у який спосіб інформація могла бути розсекречена тощо40. Ео 9182 “Consolidating Certain War Information Functions into an Office of War Information”41 Ф. Рузвельта заснував Управління військо- вої інформації (Office of War Information (OWI)) всередині офісу над- звичайного управління Виконавчого офісу Президента (the Office for Emergency Management in the Executive Office of the President). метою утворення цього Управління було інформування американського наро- ду (функції покладені на офіс внутрішнього управління – the Domestic Office) та народів інших країн (закордонне інформування – Overseas Branch), що протистояли нацистській Німеччині, Італії, Японії, про во- єнні зусилля Сполучених Штатів, дискредитація образу ворога, пропа- ганда американського стилю життя. до його функцій входило збирання публічної інформації, її обробка та розповсюдження за кордоном, а та- кож усі обов’язки, раніше закріплені за офісом координатора інформа- ції. Управління нараховувало до 3 тисяч працівників, його директором Ф. д. Рузвельт призначив Елмера девіса. Управління координувало ін- формаційну діяльність усіх державних структур та видавало обов’язкові для виконання директиви. Воно ліквідоване 15 вересня 1945 р., а його функції з пропаганди невдовзі перейшли офісу міжнародної інформації і культурних справ державного департаменту (the Office of International Information and Cultural Affairs of the State Department)42. документаль- на спадщина Управління складає 2295 кубічних футів і зберігається у Національному архіві США (Record Group 208). Разом із виданням та розповсюдженням листівок, плакатів, газет, журналів, кінофільмів, радіопрограм (перша радіопрограма “Голосу Америки” вийшла за ініціативи OWI 1 лютого 1942 р.) Управління опі- кувалося безпекою інформаційної політики. 28 вересня 1942 р. дирек- тор OWI видав Правила № 4 (Memorandum from Elmer Davis “To the Heads of all Departments and Agencies”), які були обов’язкові для вико- нання в усіх цивільних установах (не застосовувались у військовому та військово-морському департаментах) і забезпечували охорону інфор- мації. Термін “інформація” поширювався на документи, мапи, графіки, схеми, блюпринти, фотографії, моделі та інші матеріали, які містили будь-які відомості з національної безпеки, а також їх копії, у тому чис- лі рукописні, репродукції. Термін “classified information” поширювався на інформацію, що стосувалася національної оборони (секретна, кон- фіденційна або з обмеженим доступом) і відповідно таку, що вимагає спеціальних заходів охорони. Інформація з національної безпеки була складовою частиною інформації з національної оборони. меморандум АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом194 надавав право кожному керівникові федерального агентства і його упо- вноваженим представникам засекречувати інформацію усіх трьох ка- тегорій. Засекречені документи великого розміру скріплювали разом, чітко маркували на обкладинці, титульній та першій сторінці. докумен- ти меншого розміру маркували зверху і знизу кожної сторінки, мапи і фотокарти – під масштабом. У разі передавання секретних документів особам, які не перебували на федеральній службі, на документі розмі- щували текст: “Цей документ містить інформацію, що впливає на на- ціональну оборону Сполучених Штатів згідно з статтями 31 і 32 “The Espionage Act” з відповідними змінами. Його передача або розкриття його змісту у будь-який спосіб неуповноваженій особі заборонені за- коном”. Усі документи після роботи поверталися до сховищ або сейфів разом з криптографічним обладнанням, а спеціально уповноважений офіцер перевіряв безпеку їх зберігання. меморандумом від 13 березня 1944 р.43 були внесені зміни до Пра- вил № 4 OWI. Прийняття змін було обумовлено необхідністю узго- дження керування документами, класифікацією та термінологією між державами – учасниками антигітлерівської коаліції: США і Велико- британією. З’явилась нова категорія секретної інформації “Top Secret Information” – “Цілком таємно”, яка мала найвищий пріоритет. Вперше замість термінів “classification” та “reclassification” використано термі- ни “grading” – “засекречування” (присвоєння грифів секретності) та “downgrading” – “розсекречування” (пониження або зняття грифів се- кретності). діяла спеціальна реєстраційна система щодо секретних до- кументів, періодично документи переглядались для зниження грифів або розсекречування, були чітко визначені особи, які створювали ці документи та керували документаційними процесами44. Введені OWI Правила та зміни до них були закріплені указом Президента Г. С. Тру- мена (1945–1953 рр.) від 1 лютого 1950 р. Ео 10104 “Defining Certain Vital Military and Naval Installations and Equipment as Requiring Protection Against the General Dissemination of Information Relative Thereto”45. Указ також визначив, що першочергове право встановлен- ня грифів секретності мають Президент, глава департаменту оборони, секретар армії, секретар флоту та секретар військово-повітряних сил (уперше введений у Ео 10104)46. За три роки перед Eо 10104 конгрес прийняв “The National Security Act”47, підписаний Г.C.Труменом 26 липня 1947 р. і уведений в дію з 19 вересня 1947 р. На його підставі три департаменти: військовий, флоту та військово-повітряних сил об’єднано у національне військове управ- ління (National Military Establishment, NME). 10 серпня 1949 р. NME перейменоване на департамент оборони і йому підпорядковано армію, флот та військово-повітряні сили. А також на підставі закону 1947 р. створено Раду національної безпеки (the National Security Council, 195АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом NSC) – центральний орган виконавчої гілки влади, що надає поради Президенту з воєнних питань, внутрішньої, зовнішньої політики, і Цен- тральне розвідувальне управління (the Central Intelligence Agency, CIA). “The National Security Act” з відповідними змінами, доктрина Трумена та план маршала були головними компонентами труменівської страте- гії холодної війни (середина 1940-х – початок 1990-х рр.). Шостий (Sec. 601–606), сьомий (Sec. 701–705) та восьмий (Sec. 801– 804) розділи “The National Security Act” стосуються захисту інформації розвідувального характеру. Термін “classified information” означає ін- формацію або матеріали, створені і чітко маркировані або чітко пред- ставлені згідно із законом або указом Президента (Ео) (або правилами та наказами, виданими на виконання законів або указів Президента), які вимагають спеціального ступеня захисту від несанкціонованого “розкриття” з причин національної безпеки. Термін “disclose” – “роз- криття” був визначений як повідомлення, передавання, пересилання, надання, публікація, розголошення, оприлюднення інформації або інші аналогічні дії. директор ЦРУ отримав право засекречувати документи про джерела і методи розвідки, а після прийняття Закону про свободу інформації (“Freedom of Information Act” (FOIA), 4 липня 1966 року) директор ЦРУ має право засекречувати документи директорату опе- ративних дій про проведення розвідувальних та контррозвідувальних операцій, секретні зв’язки та обмін інформацією з урядами інших країн, їх розвідками та секретними службами; документи директорату науки і технологій про методи і засоби збору інформації розвідкою та контр- розвідкою; документи Управління кадрової безпеки про встановлення надійності джерел розвідувальних даних (Sec.701 (a), (b)). Навіть у тих випадках, коли запитувачі звертаються до суду на підставі Закону про свободу інформації, ЦРУ може виграти справу у суді, довівши, що ін- формація засекречена в інтересах національної оборони і міжнародних відносин або здійснюваних у даний момент розвідувальних операцій. кожні десять років директори ЦРУ і Національної розвідки повинні переглядати засекречені документи (Sec. 701 (g)) для визначення мож- ливості їх розсекречування у цілому або частково. Такі самі права і обов’язки мають директори Національної геопросторової розвідки (the National Geospatial-Intelligence Agency, NGA), Національного управ- ління розвідки (the National Reconnaissance Office, NRO), Управління Національної безпеки (the National Security Agency, NSA), Управління військової розвідки (the Defense Intelligence Agency, DIA)48. Громадяни США або іноземці, що на законних підставах проживають на терито- рії США можуть на підставі FOIA, незважаючи на встановлені обме- ження, запитувати інформацію про себе, будь-яку незасекречену діяль- ність, а також про виявлені ними порушення законодавства (законів, указів і директив Президента) у проведенні розвідувальної діяльності АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом196 вищезазначеними управліннями, а також департаментом юстиції (The Department of Justice), комітетами конгресу з розвідувальної діяльності (The congressional intelligence committees), Постійним комітетом з роз- відки та комітетом армійських служб Палати представників конгресу (The Committee on Armed Services and the Permanent Select Committee on Intelligence of the House of Representatives), Сенатським комітетом з розвідки та армійських служб (The Committee on Armed Services and the Select Committee on Intelligence of the Senate), Наглядовою радою з розвідки (The Intelligence Oversight Board), Управлінням генерального інспектора департаменту оборони (The Office of the Inspector General of the Department of Defense). Працівники установ виконавчої гілки влади, посадові обов’язки яких вимагають доступу до засекреченої інформа- ції, повинні пройти спеціальну перевірку, у тому числі їх фінансових справ, закордонних зв’язків та подорожей, для отримання спеціально- го допуску. 12 вересня 1950 р. члени конгресу, незважаючи на вето Президента Г. С. Трумена, проголосували за “The Internal Security Act”49 (закон Про внутрішню безпеку), спрямований на переслідуван- ня осіб, пов’язаних із фашистськими та комуністичними організаціями. Закон передбачав кримінальну відповідальність будь-якого федераль- ного службовця або працівника, який передавав ворогам США або не- уповноваженим особам засекречену інформацію. Навіть Г. С. Трумен назвав цей закон “глузуванням над Білем про права”. Більшість його положень була скасована вже 1968 р. через їх антиконституційність50. З 1946 р. був уведений у дію “Atomic Energy Act”, підписаний Президентом Г.С.Труменом 1 серпня 1946 р. (зміни внесені 1954 р.). Цей закон увів поняття обмежених даних (“restricted data”). На ство- рену відповідно до закону комісію з атомної енергетики (United States Atomic Energy Commission) був покладений контроль за обігом доку- ментів і інформації з виготовлення і виробництва ядерної зброї, ма- теріалів для роботи атомних електростанцій. Закон також мав на меті встановлення державного контролю над науково-технічною інформаці- єю, яка визначалась як “born secret” або “classified at birth”, тобто від початку секретною51. На підставі наведених законодавчих актів 24 вересня 1951 р. Пре- зидент Г.С.Трумен замість Ео 10104 видав новий указ, Ео 10290 “Regulations Establishing Minimum Standards for the Classification, Transmission, and Handling, by Departments and Agen cies of the Executive Branch, of Official Information Which Requires Safeguarding in the Interest of the Security of the United States”52 (Правила, які вста- новлюють мінімальні стандарти класифікації, передачі, обігу офіційної інформації, що вимагає охорони в інтересах безпеки Сполучених Шта- тів для департаментів і управлінь виконавчої гілки влади). Ео 10290 практично здійснив революцію у засекречуванні інформації: по-перше, 197АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом указ розповсюджувався на будь-які департаменти, установи, організа- ції виконавчої гілки влади, створені як інституції федерального уряду (раніше закони, військові правила або укази Президента стосувались військових федеральних агентств); по-друге, він визначив секретну ін- формацію як інформацію з безпеки країни “Security Information” (а не з оборони, як це було раніше); по-третє, ним встановлені вимоги до засе- кречення інформації у мирний час. Інформація могла бути засекречена під чотирма грифами “Top Secret” – “Цілком таємно”, “Secret” – “Та- ємно”, “Confidential” – “конфіденційно”, “Restricted” – “обмежено”. Рі- вень секретності документа встановлювався відповідно до його змісту і не мав жодного співвідношення з іншими документами. Гриф “Цілком таємно” передбачав організацію найвищого ступеню захисту для такої інформації через те, що її розголошення могло спричинити нанесення виключно важкої шкоди національній безпеці. Несанкціоноване розго- лошення інформації з грифом “обмежено” не передбачало нанесення шкоди національній безпеці. Ео 10290 уводив терміни “classified security information” (засекречена інформація з безпеки), “security classification” (категорія грифу секретності), “unclassified information” (інформація, яка не вимагає класифікації і спеціальної охорони), “declassify” (про- цедура зняття або зниження рівня секретності), “downgrade” (призна- чення нижчого грифу секретності, ніж попередній), “upgrade” (призна- чення вищого грифу секретності, ніж попередній), “marking” (фізичний акт ідентифікації рівня секретності документа). Указ встановлював три можливих варіанти для розсекречування документів та інформа- ції. Перший, автоматичне розсекречування (“automatic”), передбачав зазначення на документі дати або назви специфічної події, після яких документ міг одержати знижений рівень секретності або він міг бути розсекречений зовсім. другий, не автоматичний (“non-automatic”), пе- редбачав зниження грифу секретності або розсекречування документа, коли уповноважені на це органи не бачать жодних підстав на подо- вження терміну перебування документа під існуючим грифом або і вза- галі у стані секретності. Третій, перегляд призначених класифікаційних рівнів (“review of assigned classification”), вимагав від кожного департа- менту, управління, установи, у володінні якої знаходилась засекречена інформація, організовувати її перегляд з метою зниження або зняття рівня секретності так швидко, як тільки умови для перебування її на відповідному рівні секретності зміняться. Голова кожної установи був відповідальним за реалізацію в ній указу Ео 10290, він також мав пра- во встановити вищі стандарти, ніж вимагав Ео. Президент д. д. Ейзенхауер (1953–1961 рр.) у Ео 10501 “Safeguar- ding Official Information in the Interests of the Defense of the United States”53 (охорона офіційної інформації в інтересах оборони Сполу- чених Штатів) від 5 листопада 1953 р. відібрав у 28 управлінь, комі- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом198 сій, установ права на засекречування інформації, ще у 17 установ таке право було закріплене тільки за першим керівником, без можливості делегувати його своїм заступникам і працівникам. Ео 10501 знову по- вернувся до терміна “national defense” (“національна оборона”) як ба- зового для класифікації замість “national security” (“національна без- пека”) і скасував класифікаційний рівень “Restricted” (“обмежено”), а також визначив кожний з класифікаційних рівнів. “Top Secret” був визначений як рівень секретності, який відповідає інформації або мате- ріалам оборонних аспектів найвищого ступеня, і несанкціоноване роз- голошення яких могло спричинити найгіршу шкоду нації. Серед наве- дених прикладів такої шкоди – розрив дипломатичних відносин, який може вплинути на оборону США, напад армії ворожої країни на США та їх союзників, війна, підрив військових, оборонних планів, розвід- увальних операцій, наукових і технологічних розробок, життєво важли- вих для національної оборони. “Secret” означав класифікаційний рівень оборонної інформації або матеріалу, несанкціоноване відкриття якого могло нанести серйозну шкоду нації. Серед прикладів – наражання на небезпеку у міжнародних відносинах, зниження ефективності про- грам і політики, життєво важливих для національної оборони, провал важливих військових або оборонних планів, наукових і технологічних розробок, розвідувальних операцій. для визначення “Confidential” ви- користана характеристика “нанесення згубних для оборонних інтересів наслідків”. Указ д. д. Ейзенхауера вперше увів поняття “trustworthy” (вартий довіри) стосовно осіб, які мали доступ до засекречених доку- ментів, передбачав їх навчання, організацію спеціальних тренінгів та орієнтаційних програм. Він вимагав від керівників призначати спеці- альних працівників, відповідальних за організацію перегляду докумен- тів для зниження грифів або розсекречування. Sec. 4 “Declassification, Downgrading or Upgrading” (Розсекречуван- ня, пониження та підвищення грифів секретності) встановлювала про- цедури автоматичного (а), неавтоматичного розсекречування (b), пони- ження і підвищення рівня секретності (f, g). У ній же було визначено, що у разі передачі засекреченого документального фонду від однієї установи іншій без надання відповідних прав щодо розсекречування та подальшої за цим ліквідації установи, що здійснила таку передачу, установа-отримувач через п’ять років після ліквідації могла самостій- но розсекретити документи ліквідованої установи. Проте, якщо вона мала відомості, що будь-яка інша установа виявляє інтерес до цих до- кументів, вона повинна була повідомити зацікавлену сторону про свій намір здійснити розсекречування. Упродовж 30 днів з моменту отри- мання повідомлення зацікавлена сторона мала або надати свою згоду на розсекречення або заперечити його. Та все ж установа-розпорядник документів могла на свій розсуд приймати остаточне рішення щодо 199АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом розсекречування документів, що знаходились у неї на зберіганні, або понижувати рівні їх секретності. Указ Президента д. д. Ейзенхауера Ео 10501 був реальним кроком у напрямі розсекречування і звужень повноважень федеральних органів щодо засекречування інформації, а також важливим для прийняття у подальшому закону “Про свободу ін- формації” – “The Freedom of Information Act”54. Указ Президента д. д. Ейзенхауера Ео 10816 від 5 травня 1959 р. “Amendment of Executive Order No.10501 of November 5, 1953, Rela- ting to Safeguarding Official Information in the Interests of the Defense of the United States”55 (Зміни до Ео № 10501 від 5 листопада 1953 р., що стосуються охорони офіційної інформації в інтересах оборони Сполучених Штатів) увів поняття доступу до засекречених матеріалів у зв’язку з необхідністю проведення історичних досліджень. кожен ке- рів ник департаменту або установи, у розпорядженні яких знаходились засекречені документи оборонного характеру, міг надати доступ до- сліднику до них за умови, якщо його дослідження відповідає інтересам національної оборони та не підлягає публікації, а стосовно самого до- слідника з’ясовано, що він “вартий довіри” – “trustworthy”. Ео 10901, підписаний д. д. Ейзенхауером 9 січня 1961 р. “Amend- ment of Executive Order 10501, Relating to Safeguarding Official Information in the Interests of the Defense of the United States”56 ви- значав, керівники яких федеральних органів влади мають право делегу- вати свої повноваження щодо засекречування документів заступникам або іншим відповідальним особам, а які повинні виконувати цю місію самостійно. Серед перших – Президент США, керівники департамен- тів фінансів, оборони, армії, флоту, військово-повітряних сил, юстиції, комерції, праці, комісії з атомної енергетики, федеральної авіаційної агенції, бюро бюджету, Ради національної безпеки та інші. У 1950-ті роки проблема надмірного засекречування інформації дуже гостро постала у Сполучених Штатах. Навіть департаменти охо- рони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, які не мали нічого спільного із обороною країни, засекречували свої документи. Надмір- не засекречування розглядалось як “паперова завіса” і чиновники, а не громадяни вирішували, що вони будуть розповідати про свою владу57. Безперечно, що перші серйозні кроки на шляху розсекречування до- кументів здійснив дж. Ф. кеннеді (1961 р. – 22 листопада 1963 р.) сво- їм указом Ео 10964 від 20 вересня 1961 р. “Amendment of Executive Order No. 10501 Entitled “Safeguarding Official Information in the Interests of the Defense of the United States” (Зміни до указу Ео 10501 “охорона офіційної інформації в інтересах оборони Сполучених Шта- тів”)58. Указ дж. Ф. кеннеді розділив секретні документи на чотири групи. до першої групи належали документи, створені іноземними уря- дами або міжнародними організаціями, стосовно яких уряд Сполуче- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом200 них Штатів не мав відповідної юрисдикції, тому вони не підлягали ав- томатичному розсекречуванню. до другої групи належали документи, вилучені главами департаментів з автоматичного розсекречування або пониження рівня секретності. Третю групу становили документи, для засекречування яких на певний період могло бути знайдене обґрунто- ване виправдання. Такі документи автоматично переглядались з інтер- валом у 12 років з метою зниження рівня секретності, але автоматично не розсекречувались. до четвертої групи належали усі інші документи, що не увійшли до трьох попередніх груп, через кожні три роки вони підлягали перегляду для автоматичного зниження рівня секретності, а через 12 років автоматично розсекречувались. органи, уповноважені встановлювати грифи секретності, повинні були відповідним чином маркувати документи для визначення відповідної дати або події, після яких засекречені документи могли б отримати нижчі грифи секретності або бути розсекреченими. Здійснення такої процедури дало можливість встановити відповідний розклад для автоматичного розсекречування документів. У випадку, коли орган, який став ініціатором розсекречу- вання документів раніше встановленої дати, здійснив розсекречування, він повинен був повідомити усі установи, яким ці документи були на- діслані, про факт їх розсекречування для проведення відповідної про- цедури на місцях. Ео 10985 та Ео 11097 Президента дж. Ф. кеннеді59 були направлені на зміни повноважень деяких установ щодо засекре- чування документів. Проте дж. Ф. кеннеді мав нечітке розуміння прав громадськос- ті на інформацію. Невдовзі він заявив пресі, що вороги Сполучених Штатів вихваляються тим, що найкращі розвідувальні дані вони отри- мують з американських газет. Головною причиною для зміни думки дж.Ф.кеннеді була кубінська криза (жовтень 1962 року). У цей пері- од жоден із журналістів не був допущений на американські військові об’єкти і уся інформація, яку отримувала преса, надходила до неї на брифінгах департаменту оборони60. Президент Л. Б. джонсон (1963– 1969 рр.) взагалі не любив пресу і намагався поставити її під контроль, а також вважав, що будь-яке розповсюдження небажаної для уряду ін- формації шкодить інтересам нації. Після другої світової війни документи федеральних департамен- тів і установ були малодоступні не тільки громадськості, а й членам конгресу. Президент задля збереження конституційної незалежності і паритетності його гілки влади енергійно відбивав спроби конгресу і судів отримати доступ до документів органів виконавчої влади. Повно- важення конгресу стосовно доступу до цих документів були датова- ні ще 1790-ми роками, а права Президента базувалися на конститу- ції. “The Housekeeping Statute” (Title 5, Section 301 U.S.C.), прийнятий конгресом ще 1789 р., зобов’язував чиновників урядових установ упо- 201АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом рядковувати та зберігати документи, створені у процесі їх діяльності. Американський дослідник дж.дж.мітчел довів, що чиновники розгля- дали це не як обов’язок, а як право не надавати громадськості доступ до документів на підставі того, що вони повинні зберегти ці докумен- ти, а використанням можна їх пошкодити61. Федеральні департаменти оборони, комерції, юстиції, праці, пошти, цивільної служби, фінансів і навіть Смітсонівські інституції та інші перекручували положення “The Housekeeping Statute” і відмовляли у доступі до своїх документальних фондів громадськості і конгресу. Більшість з установ маніпулювали інформацією, щоб приховати порушення законодавства та недбалість і уникнути критики. Тому конгрес був вимушений внести поправку до “The Housekeeping Statute”, яка чітко вказувала, що обов’язок збері- гати інформацію не є правом обмежувати доступ до неї62. Прийнятий 1946 р. “Federal Administrative Procedure Act” (Федеральний закон про адміністративні процедури)63 хоча й уможливлював доступ громад- ськості до офіційних документів, проте установи могли обмежувати цей доступ ніби у громадських інтересах, тобто рішення про доступ залежало від самої установи. отже, не тільки американські громадяни, а й конгрес не мав реального доступу до документів федеральних ор- ганів влади. Тож конгрес почав шукати вирішення проблеми доступу: невдовзі відбулося прийняття чотирьох важливих для американського народу законів: “The Freedom of Information Act” (1966), “The Federal Advisory Committee Act” (1972), “The Privacy Act” (1974), “The Sunshine in Government Act” (1976)64. Американські дослідники відзначають нео- ціненний внесок у розбудову прозорості і відкритості американського уряду конгресменів дж.Е.мосса (від демократичної партії, каліфор- нія) та дж.маккормака (від демократичної партії, массачусетс), які були очільниками підкомітету з урядової інформації конгресу США (the House Government Information Subcommittee), відомого як Підкомі- тет мосса (Moss Subcommittee), створеного у 1955 р. Саме цей комітет розробив проект “The Freedom of Information Act” і добився підписання його Президентом Л.джонсоном. “The Freedom of Information Act” (FOIA) (закон “Про свободу ін- формації”) 1966 р. виділив дев’ять категорій інформації, звільнених від обов’язкового надання за запитами громадян, а саме: 1) (а) документи, засекречені в інтересах національної оборони і зовнішньої політики; (b) документи, класифіковані як секретні згідно з урядовими постано- вами; 2) документи, які стосуються внутрішніх правил розпорядку і по- ведінки персоналу установи; 3) документи, які не підлягають оприлюд- ненню за іншим, ніж закон “Про свободу інформації” актом, за умови, якщо такий закон виключає вільне тлумачення і встановлює конкретні критерії для приховування інформації; 4) якщо у документах міститься торгово-промислова, комерційна або фінансова таємниця, отримана від АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом202 будь-якої особи на умовах конфіденційності або законних привілеїв; 5) листування в середині установи або між установами за умови, якщо така (такі) установи знаходяться у стані судового процесу; 6) докумен- ти про особисті справи або стан здоров’я, оприлюднення яких може розглядатись як втручання у приватне життя; 7) документи, зібрані з метою правового примусу: (а) якщо це зашкодить здійсненню право- примусових дій; (b) позбавить особу права на справедливий і неуперед- жений розгляд її справи у суді; (c) буде неправомірним порушенням недоторканості особистого життя; (d) дозволить ідентифікувати кон- фіденційне джерело, у тому числі державну, місцеву або закордонну установу, орган, приватний заклад, що надало інформацію на конфі- денційній основі, або дозволить ідентифікувати джерело, що надало інформацію на конфіденційній основі у ході кримінального розсліду- вання чи законно здійснюваних розвідувальних операцій в інтересах державної безпеки; (e) розкриє методи і процедури слідства і переслі- дування, що проводяться з метою правопримусу, або розкриє загаль- ні методи слідства і переслідування, що проводяться з метою право- примусу, якщо є підстави вважати, що таке розголошення спричинить уникнення відповідальності згідно із законом; (f) поставить під загро- зу життя або фізичну безпеку будь-якого індивіда; 8) документи щодо проведення перевірок, звіти, зведення, підготовлені самою установою для органів, відповідальних за регулювання та нагляд за фінансовою діяльністю, або від їх імені, або для їх використання; 9) документи, що містять геологічні і геофізичні дані та інформацію, у тому числі мапи з місцерозташуванням свердловин. Проте, будь-яка частина цього до- кументу, звільнена від засекречених даних, повинна бути виданою за запитом. крім того, установа може не видавати документи за запитом, якщо: проводиться кримінальне розслідування у зв’язку з можливим порушенням карного права; якщо є підстави вважати, що суб’єкт та- кого розслідування не підозрює про його проведення; у всіх випадках, коли може бути ідентифікований інформатор, який надає інформацію під своїм власним прізвищем; у всіх випадках, коли запит подається для отримання права доступу до документів, що ведуться ФБР і сто- суються зовнішньої розвідки, контррозвідки, міжнародного тероризму. Закон був підписаний Президентом Л.Б.джонсоном 4 липня 1966 р., важливі для нашої теми зміни до нього вносились 1996 р. та 2002 р.65. Він надав американським громадянам право звертатись із запитами до будь-яких федеральних органів, установ, очікувати, що у десятиденний термін їх запити будуть розглянуті, а у двадцятиденний будуть викона- ні, а також відстоювати свої інтереси в судах. кожна установа повинна опублікувати у Федеральному реєстрі інформацію про свою структуру, мету діяльності, завдання і функції, плани, звіти, накази, форми для подання запитів, правила їх подання, вартість послуг тощо. На 1 берез- 203АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом ня кожного календарного року установи подають звіт спікеру Палати Представників і голові Сенату про кількість запитів та їх виконання, а міністр юстиції представляє звіт про виконання установами положень закону “Про свободу інформації”66. Із врахуванням закону Президентом Р.м.Ніксоном (1969–1974 рр.) 8 березня 1972 р. був виданий указ Ео 11652 “Classification and Declassification of National Security Information”67 (Засекречування (класифікація) і розсекречування інформації з національної безпеки). Згідно з Ео 11652 було здійснено декілька важливих змін в урядовій системі засекречування документів. до секретної належала інформація, яка вимагала захисту від несанкціонованого доступу в інтересах наці- ональної безпеки та міжнародних відносин. Уперше був використаний термін “reasonableness” (коректність, розумність) як тест для визначен- ня рівня секретності. для застосування грифу “Top Secret” вимагалось, щоб від несанкціонованого оприлюднення документу було “розумно” очікувати виключно важкої шкоди інтересам національної безпеки (на- паду ворожої армії проти США або їх союзників, руйнування міжна- родних відносин, що вплинули б на безпеку країни, життєво важливих оборонних планів, комплексних криптографічних та комунікаційних розвідувальних систем, зриву розвідувальних операцій, оприлюднен- ня важливих для національної безпеки наукових і технологічних до- сліджень). Від несанкціонованого розголошення інформації з грифом “Secret” можливо було “розумно чекати серйозної шкоди національній безпеці”, а від “Confidential” – “шкоди”. Право на встановлення грифу “Top Secret” було відібрано у 31 установи і залишено тільки за ЦРУ, комісією з атомної енергетики, Національним комітетом з аеронавтики і дослідження космічного простору, Агентством з міжнародного розви- тку, Агентством з контролю над озброєнням і роззброєнням, держав- ним департаментом, а також департаментами фінансів, оборони, армії, військово-морського флоту, військово-повітряних сил, юстиції. Гриф “Secret” могли встановлювати Федеральна комісія зв’язку, Експортно- імпортний банк США, комісія цивільної служби, Інформаційне агент- ство США, Управління служб загального призначення, Рада з цивільної авіації, Федеральна морська комісія, Федеральна комісія з енергетики, Національна наукова фундація, корпорація закордонних приватних ін- вестицій, департаменти транспорту, торгівлі, охорони здоров’я, освіти і соціального забезпечення. Вперше з’явилась заборона щодо засекречування інформації для приховування неефективних дій, адміністративних помилок, поперед- ження можливих труднощів, які можуть виникнути перед установа- ми або особами, для обмеження конкуренції та незалежної ініціативи (Sec. 4). Також вперше стало можливим засекречувати документи час- тинами “portion mark” з метою сприяти оприлюдненню, цитуванню або АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом204 іншому використанню несекретних частин документа. Чітко був розпи- саний розклад розсекречування “General Declassification Schedule”: від “Top Secret” до “Secret” документ доходив за два роки та від “Secret” до “Confidential” ще за два. Від “Confidential” до повного розсекречен- ня минало шість років. Проте установа, що встановлювала гриф “Top Secret”, могла виключити документ із загального розкладу розсекре- чування, в разі чого він спеціально переглядався через 10 років після дати встановлення цього грифу з метою можливого зниження грифу або розсекречення. до документів, з моменту створення і засекречення яких минуло 30 років і більше, застосовувалось автоматичне розсекре- чення. крім того, у законодавстві з’явилось поняття перегляду вилу- чених із розсекречення матеріалів за запитом (“Mandatory Review of Exempted Material”). документи, термін секретності яких був подовже- ний і які через це випали із загального розкладу розсекречування, після закінчення десятирічного терміну, могли бути переглянуті і розсекре- чені у відповідь на публічний запит. З 1995 р., з Ео 12958 В.клінтона, заявник отримав право скаржитись до міжвідомчої апеляційної комісії (Interagency Security Classification Appeals Panel (ISCAP)). При Раді національної безпеки був утворений міжвідомчий ко- мітет з розсекречування документів (Interagency Classification Review Committee), який, крім своїх основних функцій, повинен був реагувати на пропозиції і скарги установ і громадян. Він складався з членів дер- жавного департаменту, комісії з атомної енергетики, ЦРУ, департамен- тів юстиції і оборони. Подальший розвиток отримали тренувальні та орієнтаційні програми, до яких належали інструктаж для нових спеціа- лістів, періодична перепідготовка упродовж строку служби та вихідний інструктаж для тих, хто залишав роботу. до санкцій за порушення Ео вперше було внесено адміністративне стягнення за неодноразове без- підставне засекречування документів або встановлення надмірно висо- кого грифу секретності. На рівні Президента країни було визнано, що за весь час існуван- ня Сполучених Штатів система розсекречування документів фактично не працювала, тому у фондах NARA накопичилась величезна кількість секретних документів. Тільки за період другої світової війни ця цифра складала 160 мільйонів аркушів, а за період з 1946 по 1954 рр. – понад 300 мільйонів аркушів. 3 серпня 1971 р. Президент Р.м.Ніксон звернув- ся до конгресу з проханням виділити 636 тисяч доларів для проведення робіт з розсекречування в Національному архіві. Також він ініціював видання документальної серії “Foreign Relations of the United States”, починаючи з 1861 р.68. Указ Р.м.Ніксона Ео 11714 від 24 квітня 1973 р. та указ джер.Р.Форда (1974 – 1977 рр.) Ео 11862 від 11 червня 1975 р. внесли неварті розгляду у даній статті зміни у попередній Ео 11652. Вони враховували незначні поправки до “The Freedom of Information 205АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом Act”, внесені 1974 р., а також прийняття 1972 р. “The Federal Advisory Committee Act” та 1974 р. “The Privacy Act”. “The Federal Advisory Committee Act”69 (Закон про федеральні консультативні комітети), прийнятий конгресом 6 жовтня 1972 р., не розповсюджується на консультативні комітети Центрального розвід- увального бюро та Федеральної резервної системи. Президент має по- дати звіт конгресу про діяльність Президентського консультативного комітету. Інформація про діяльність консультативних комітетів, їх що- річні звіти, протоколи публікуються у Федеральному регістрі. Усі їх зустрічі повинні проводитись відкрито, а усі документи доступні для публічного інспектування у фондах Бібліотеки конгресу США. Так само доступними для громадськості мають бути документи консульта- тивних комітетів Національної Академії Наук та Національної Академії Публічної Адміністрації. Проте у §10 (d) та у §15 (b(3)) зазначено про можливість проведення закритих засідань, якщо обговорюване питан- ня належить до будь-якого з дев’яти скасованих розділів закону “Про свободу інформації” (552(b) of Title 5, United States Code). Про такі за- сідання складається відповідний звіт для громадськості, який не роз- криває суті порушених секретних питань. Згідно з “The Privacy Act”70 (Закон про захист приватного жит- тя людини), федеральним законом, прийнятим конгресом 31 грудня 1974 р., жодна установа не має права надавати будь-яку інформацію про фізичну особу (у тому числі відомості про освіту, фінансові опе- рації, сплату податків, стан здоров’я, послужний список, дані про су- димості, ідентифікаційний номер, фотографію, відбитки пальців або запис голосу) жодній іншій фізичній особі або установі без письмової заяви та письмового дозволу тієї особи, про яку ця інформація зібрана, за винятком тих випадків, коли така інформація надається установою, яка у межах виконання покладених на неї завдань збирає зазначені дані, бюро перепису населення, Національному архіву для постійного зберігання або експертизи цінності, органам цивільного і кримінально- го права у рамках, санкціонованих законом, приватним особам у разі загрози їх життю та фізичній безпеці, палатам конгресу, Генеральному контролеру у процесі виконання повноважень Генерального звітно-ре- візійного управління, на постанову суду. кожна установа повинна вес- ти облік надання інформації за запитами і зберігати облікові дані упро- довж п’яти років з моменту виконання запиту. Установи зобов’язані надавати фізичним особам доступ до даних, зібраних про них, видавати копії цих записів, змінювати і виправляти ці дані на вимогу заявника, який має право не погоджуватись з відмовою щодо виправлення да- них. Установи, які відповідають за банк даних, збирають їх у межах, необхідних для виконання їх функцій, інформують фізичні особи про свої повноваження щодо збору інформації про них, а також про мету, АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом206 напрями використання інформації, можливі наслідки, політику і прак- тику зберігання даних, контроль за доступом і видаленням даних тощо. Суди мають право наказати будь-якій установі видати фізичній особі інформацію про неї, якщо буде встановлено незаконність відмови. Суд також має право у закритому засіданні вивчити зміст цих даних для з’ясування законності відмови. “The Privacy Act” також визначив категорії інформації, які можуть бути вилучені керівниками установ з-під виконання статей цього за- кону, а саме документи та інформація розслідувань, що проводяться ЦРУ, іншими установами, що здійснюють функції кримінальних роз- слідувань, охорону особистої безпеки Президента США або інших фі- зичних осіб. Це також може бути матеріал розвідувального характеру, зібраний стосовно цивільних федеральних службовців, військових або осіб, які працюють за контрактом, з метою визначення відповідності посаді, на якій вони перебувають або на яку претендують; атестацій- ний або екземенаційний матеріал, що використовується для оцінюван- ня знань при підвищенні по посаді. У кожній установі відповідно до даного закону були утворені Ради з визначення цілісності даних для нагляду та координації дій різних підрозділів установи щодо виконан- ня “The Privacy Act”. Починаючи з 1974 р. Президент США кожні два роки подає спікеру Палати представників та голові Сенату звіт щодо виконання “The Privacy Act”. Закон також передбачає передачу зібраних федеральними устано- вами даних про фізичних осіб, які мають історичну цінність, на постій- не зберігання до Національного архіву та адміністрації документації (NARA) США. Проте архів має право видавати дану інформацію тільки на запити установ-фондоутворювачів. Таким чином, фізична особа по- винна адресувати свій запит не до NARA, а безпосередньо до установи. На цей факт вже вказувала російська дослідниця американських архівів Т.С.кабочкіна71. 13 вересня 1976 р. конгрес прийняв ще один важливий для від- критості федеральних органів влади закон “The Government in the Sunshine Act”72. Відповідно до положень цього закону засідання кон- гресу, федерального уряду, федеральних департаментів, установ, ко- місій стали проводитись відкрито, крім тих засідань, які стосуються: секретних питань національної оборони та міжнародних відносин, визначених такими чинним Ео; внутрішніх правил роботи персоналу установи; комерційної або фінансової інформації, отриманої з конфі- денційного джерела; обвинувачення особи у здійсненні злочину, якщо розголошення інформації зашкодить проведенню слідства або позба- вить особу права на неупереджене судове рішення; слідчих дій ком- петентних органів; регулювання курсу валют, цінних паперів, товарів, розголошення яких приведе до фінансових спекуляцій і поставить під 207АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом загрозу стабільність будь-якої фінансової установи; приватного жит- тя особи; цивільного позову до установи, розгляду справи установи в іноземному суді або міжнародному трибуналі; фінансових перевірок в установах і підготовлених за ними актів, звітів фінансових органів, що здійснюють контроль; запланованих заходів установи, якщо оста- точне рішення щодо них ще не прийнято і установа після прийняття рішення сама оприлюднить його (Sec. (с)). Рішення щодо проведення закритих засідань або окремих частин цих засідань приймається піс- ля голосування їх учасників, оформлюється відповідним протоколом, який доводиться до відома громадськості з поясненням причин про- ведення закритого засідання того ж дня. Юрисконсульт установи пу- блічно підтверджує законність рішення. Впродовж тижня установа дає оголошення про дату, місце проведення та тему засідання, інформує громадськість про тип засідання (відкрите чи закрите), надає контактну інформацію про посадову особу, відповідальну за зв’язки з громадськіс- тю та виконання запитів, що можуть надійти у зв’язку із проведенням засідання. Установи ведуть протоколи засідань та роблять їх аудіозапи- си (у тому числі закритих засідань), які повинні зберігатись упродовж двох років від дати засідання. копії протоколів та аудіозаписи відкри- тих засідань знаходяться у відкритому доступі для громадськості. Суд має право переглянути рішення установи про закриття засідання та у судовій камері вивчити протоколи, документи та аудіозаписи закритого засідання. отже, “The Government in the Sunshine Act” став значним кроком на шляху удоступлення інформації про процес прийняття рі- шень американського уряду для громадськості. З урахуванням проаналізованих вище законів Президент дж. Е. кар- тер (1977–1981 рр.) 28 червня 1978 р. підписав Ео 12065 “National Security Information”73 (Інформація з національної безпеки) (введе- ний у дію з 1 грудня 1978 р.). Цей указ балансував між необхідністю задовольняти громадські інтереси у доступі до урядової інформації з необхідністю захищати від несанкціонованого розголошення визначені законом засекречені документи. Якщо існував будь-який сумнів щодо встановлення високого грифу секретності, Ео 12065 вимагав надавати документу нижчий гриф, а якщо був сумнів щодо засекречування до- кумента, його не засекречували взагалі. Вперше у законодавство було введено положення, відповідно до якого документи розсекречувались, якщо публічний інтерес до їх розсекречування переважав над необ- хідністю захисту такої інформації. Ео 12065 встановив максимальний термін секретності документів від 6 до 30 років, який залежав від спе- цифічних критеріїв інформації. На документах, засекречених на період понад шість років, вказувалась причина такого терміну секретності та прізвище офіційної особи, яка встановила цей термін. документи, за- секречені на період більше 20 років, підлягали періодичному перегля- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом208 дові. Фундаментальні наукові дослідження, що не стосувались питань національної безпеки, взагалі не належали до секретних. Встановлю- валась заборона на повторне засекречування вже розсекречених доку- ментів та заборона засекречування документів з метою приховування порушень законодавства. кожна установа мала розробити довідники та інструкції з класифікації своїх документів. Інструкції з засекречуван- ня документів затверджувались посадовими особами, що мали право встановлювати гриф “Top Secret” і вважались секретними, довідники з розсекречування до секретних не відносились. Ео 12065 визначав сім категорій секретної інформації, яка стосувалась: 1) військових планів, зброї та операцій; 2) іноземних урядів; 3) розвідувальної діяльності, джерел та методів; 4) міжнародних відносин; 5) наукових, технологіч- них та промислових проектів національної безпеки; 6) програм уряду США з захисту ядерних матеріалів та засобів; 7) інших категорій ін- формації з національної безпеки, які визначені такими, що вимагають захисту, відповідно до рішень Президента або уповноважених ним осіб. критерієм визначення конфіденційної інформації став “identifiable damage” – “ідентифікована шкода”. Право визначати політику в галузі програм з інформаційної без- пеки було пріоритетом Ради національної безпеки. Адміністрація за- гальних служб несла відповідальність за впровадження та моніторинг цих програм. У її складі утворювалось Information Security Oversight office (ISOO)74 (Управління з нагляду за інформаційною безпекою). Його директор призначався керівником Адміністрації загальних служб після затвердження кандидатури Президентом США. Управління стало правонаступником міжвідомчого комітету з розсекречування докумен- тів (ICRC), утвореного згідно з Ео 11652. 1975 р. ICRC був уведений до складу Національного архіву та Адміністрації документації (NARA), який тоді був структурним підрозділом Адміністрації загальних служб, тож ISOO також стало структурним підрозділом NARA. ISOO відповідає за впровадження та реалізацію Ео, виданих Пре- зидентами; розробляє стандарти для засекречування і розсекречування документів та принципи маркування засекречених документів, типові інструкції з охорони, також відповідає за розповсюдження засекрече- ної інформації серед уповноважених установ; займається освітніми і тренувальними програмами для спеціалістів режимно-секретних під- розділів; проводить інспекторські перевірки в установах на їх відповід- ність політиці уряду у галузі інформаційної безпеки; реагує на скарги та пропозиції установ і громадян щодо засекречування та розсекречу- вання інформації; вносить пропозиції Президенту щодо змін в політиці інформаційної безпеки; збирає звіти з установ, узагальнює їх і готує щорічний звіт з інформаційної безпеки Президенту США75, звіт про ви- трати федерального уряду на охорону секретної інформації, звіт з вико- 209АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом нання Національної програми з промислової безпеки (National Industrial Security Program (NISP)), а також звіт щодо документів, які вилучені з публічного доступу у NARA з класифікаційних причин. 1978 р. у скла- ді ISOO був створений міжвідомчий комітет інформаційної безпеки (нині не чинний), до складу якого увійшли представники державного департаменту, департаментів оборони, фінансів, енергетики, внутріш- ньої політики, Ради Національної безпеки, директор ЦРУ, Генеральний прокурор, Архівіст США, директор ISOO (голова комітету). комітет був дорадчим органом і консультував директора ISOO з питань інфор- маційної безпеки. На сьогодні при ISOO функціонують міжвідомча апеляційна комісія з розсекречування документів (Interagency Security Classification Appeals Panel (ISCAP)), Наглядовий комітет з реалізації Національної програми промислової безпеки (National Industrial Security Program Policy Advisory Committee (NISPPAC)), робоча група з управ- ління процесами класифікації документів (Classification Management Working Group (CMWG)), консультативний комітет з реалізації полі- тики інформаційної безпеки в державному, місцевих, племінних і при- ватних секторах (State, Local, Tribal, and Private Sector Policy Advisory Committee (SLTPS-PAC)). Абсолютною протилежністю Ео 12065 був указ Президента Р. У. Рейгана (1981–1989 рр.) Ео 12356 від 2 квітня 1982 р. “National Security Information”76. Президент визначив, що за найменшого сум- ніву щодо визначеного рівня секретності інформацію слід охороняти на найвищому рівні і очікувати при цьому на рішення уповноваженого органу щодо відповідного грифу секретності. А якщо взагалі існував розумний сумнів щодо необхідності засекречування інформації, її слід охороняти так, ніби вона засекречена, також очікуючи на визначення уповноваженого органу. Таке рішення відповідний орган повинен був прийняти впродовж 30 днів. Ео 12356 скасовував терміни секретнос- ті (6, 20 і 30 років), встановлені указом дж. картера. У Sec. 1.4 (а) було визначено, що інформація мала бути засекречена так довго, як того вимагають умови національної безпеки. Указ надавав дозвіл для повторного засекречування вже розсекреченої інформації (Sec. 1.6(c)) у разі визнання, що вона вимагає захисту в інтересах національної без- пеки. З усіх установ тільки Національний архів мав право проводити систематичний перегляд документів для розсекречення або пониження грифів секретності, щоразу консультуючись з керівниками установ, що створили і засекретили ці документи. Секретар оборони та директор ЦРУ повинні були розробити та затвердити спеціальні процедури для перегляду і розсекречення криптографічної інформації та документів щодо здійснення розвідувальної діяльності, джерела та методи розвід- ки. Фактично указ Р. Рейгана перекреслив усі зусилля щодо розсекре- чування накопичених документів. За 14 років його дії було розсекрече- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом210 но 100 мільйонів аркушів документів, в той час як за три роки дії указу дж.картера було розсекречено також 100 мільйонів аркушів77. Через такий стан справ у 1991–1992 рр. у Сполучених Штатах роз- палились пристрасті навколо прем’єри фільму режисера олівера Стоуна “JFK” (дж.Ф.кеннеді). У фільмі висвітлюються події, що спричинили вбивство дж. Ф. кеннеді, та некоректне (на думку о.Стоуна) розсліду- вання комісії Уоррена (the Warren Commission) і Спеціального комітету Білого дому (the House Select Committee on Assassinations), у резуль- таті якого Лі Харві освальд був визнаний винним. За версією фільму, до змови з метою державного перевороту і вбивства дж. Ф. кеннеді був причетний його наступник Л. В. джонсон. І хоча о.Стоуна ще до прем’єри критикували за вільне тлумачення подій, викладена ним у фільмі ідея спричинила гучні протести проти політики уряду, бо біль- шість документів стосовно вбивства Президента дж. Ф. кеннеді на той час вже 30 років знаходилась на секретному зберіганні у ЦРУ, ФБР, ко- мітетах конгресу США, державному департаменті, департаментах юс- тиції, фінансів, армії, флоту, авіації, Раді національної безпеки, Управ- лінні з національної безпеки, Службі натуралізації і імміграції, офісі Секретаря оборони, Управлінні військової розвідки, Військовому ін- ституті патології, Білому домі та інших установах і у кращому разі була б розсекречена тільки 2029 р. отже, конгрес вимушений був прийняти “President John F. Kennedy Assassination Records Collection Act”78 (закон Про колекцію документів з убивства Президента дж. Ф. кенне- ді), що набув чинності 26 жовтня 1992 р. метою цього законодавчого акту було створення колекції документів федеральних органів влади з убивства дж. Ф. кеннеді у Національному архіві, розсекречування цих документів та надання вільного доступу до них громадськості. Усі уста- нови повинні були впродовж 300 днів після виходу закону розпочати роботу з виявлення у своїх документальних фондах документів з історії убивства: несекретні і вже розсекречені матеріали відразу передати до NARA, створені третіми установами направити до документоутворю- вачів для відповідного опрацювання згідно із законом, розсекретити та визначитись із подовженням термінів секретності тих документів, що не могли бути розсекреченими, відтак усі документи та створені з них електронні копії передати до Національного архіву. Підставою для подовження термінів секретності деяких документів щодо вбивства дж.Ф.кеннеді були чіткі і обґрунтовані докази того, що оприлюднення їх може спричинити реальну загрозу національній обороні, зовнішній політиці США, проведенню розвідувальних операцій, ідентифікува- ти особистість агента розвідки, джерела та методи розвідки, розкриє особу живої людини, яка надала конфіденційну інформацію, буде не- обґрунтованим втручання у приватне життя, виявить заходи безпеки Президента та урядових чиновників. Ці докази мали бути настільки 211АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом суттєвими, щоб необхідність засекречування документів перевищила громадський інтерес до них. Усі документи, передані до NARA і вне- сені до колекції, ставали доступними користувачам для ознайомлення і копіювання через 90 днів після їх надходження до архіву. для коорди- нації усіх робіт зі створення колекції та остаточних рішень щодо роз- секречування документів була створена комісія з перегляду документів про вбивство (the Assassinations Records Review Board). до складу ко- місії увійшли досвідчені фахівці зі значним послужним списком: суддя штату міннесота дж. Р. Танхейм, почесний професор історії колумбій- ского університету Г. Ф. Графф, професор історії державного універси- тету штату огайо к. Л. Холл, бібліотекар Прінстонського університету В. Л. джойс, ад’юнкт історії Американського університету А.кастен Нелсон. комісія розпочала свою роботу 1 жовтня 1994 р. і оприлюдни- ла офіційний звіт 30 вересня 1998 р. Результатом роботи комісії стала колекція понад 5 мільйонів аркушів документів, фотографій, а також кіноплівок, аудіозаписів та предметів. 98 % колекції було розсекречено і надійшло у відкритий доступ у NARA79. Іншим важливим документом із розсекречування 90-х років був “Nazi War Crimes Disclosure Act” (закон Про розсекречування до- кументів про злочини фашистів у другій світовій війні)80, прийнятий конгресом 8 жовтня 1998 р. Відповідно до закону усі документи, що знаходились на зберіганні в департаментах і установах США та ви- світлювали злочини фашистів проти людства у період між 23 березня 1933 р. і 8 травня 1945 р., розсекречувались і ставали доступними у Національному архіві. для виконання поставленого законом завдання була створена міжвідомча робоча група з перегляду документів про злочини нацистів періоду війни (Nazi War Criminal Records Interagency Working Group), до якої увійшли Архівіст США, директор меморіаль- ного музею Голокосту, представники ЦРУ, Ради національної безпеки, державного департаменту та інших органів. Робоча група визначила, що на зберіганні у різних установах США зберігалось понад 600 міль- йонів аркушів документів з цієї тематики, з яких перегляду потребува- ли 100 мільйонів. Найцінніші з них знаходились в ЦРУ, департаменті оборони, ФБР та Національному архіві. до осені 1999 р. надії розсекре- тити близько 300 тисяч аркушів цих документів не справдились, було розсекречено 126 тисяч аркушів. для завершення робіт з перегляду та розсекречування усіх документів до встановленого в законі строку (жовтень 2001 р.) необхідно було виділяти 38 мільйонів доларів та 600 співробітників щорічно81. 6 грудня 2000 р. конгрес видав “Japanese Imperial Government Disclosure Act”82 (закон Про розсекречування документів японського імперського уряду), який передбачав розсекречування документів про злочини проти людства, здійснені японськими військовими у період з АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом212 18 вересня 1831 р. до 31 грудня 1948 р. Виконання робіт було доруче- но тій же міжвідомчій робочій групі з перегляду документів про зло- чини нацистів. У різних департаментах і установах було виявлено ще 20 мільйонів аркушів документів, що стосувались злочинів японських військових і потребували перегляду, з них, за оцінками групи, потре- бували розсекречування 200 тисяч аркушів. На той момент у проце- сі перегляду знаходилось понад 10 мільйонів аркушів документів про злочини нацистів. Тому через встановлений у законі термін, один рік, групі вдалося розсекретити тільки 18 тисяч аркушів документів про японські злочини83. У 2004–2005 рр. конгрес та Президент дж.У.Буш (2001–2009 рр.) подовжили роботу групи спочатку на рік, а потім до березня 2007 р. для проведення розсекречування документів ЦРУ84. остаточний звіт міжвідомчої робочої групи був поданий конгресу тільки у квітні 2007 р.85, згідно з яким розсекречено 8,5 мільйона арку- шів документів про нацистські злочини та 142 тисячі аркушів про зло- чини японських військових. Загальна вартість виконаних робіт склала 30 мільйонів доларів, тобто розсекречування одного аркуша коштувало американським платникам податків близько 3,5 долара86. дослідникам стали доступні 1,2 мільйона аркушів офісу стратегічних служб (the Office of Strategic Services (OSS)), понад 114200 аркушів ЦРУ, 43500 аркушів ФБР, 20000 аркушів корпусу армійської контррозвідки (Army Counterintelligence Corps) і понад 7 мільйонів аркушів інших докумен- тів. Розсекречування цих документів не призвело до повного перегляду історії другої світової війни, а лише дало змогу деталізувати деякі її сторінки. Більшість документів, не дивлячись на їх поважний вік (50 і 60 років), так і залишились на секретному зберіганні. Серед причин такої ситуації голова міжвідомчої робочої групи Ст. Гарфінкел назвав рутинність процесу розсекречування документів, бажання федеральних установ залишити на секретному зберіганні документи про діяльність розвідки, її джерела та методи, панування думки, що оприлюднення документів може нанести шкоду національній безпеці та міжнародним відносинам Сполучених Штатів, особливо в частині передавання ін- формації розвідувального характеру від урядів інших країн (наведений приклад передачі інформації від уряду Великобританії OSS). Ще один негативний момент був оприлюднений Ст. Гарфінке- лом. Установи часто піддавались паніці через необхідність перегля- дати великі обсяги старих документів, тому для виконання цих робіт, за відсутності достатньої кількості власних працівників, вони наймали контакторів, яким було вигідно залишити на секретному зберіганні на- стільки велику кількість документів, наскільки вони могли це зробити. Він висловив надію, що нарешті посадовці, відповідальні за прийняття рішень з розсекречування документів у ЦРУ, ФБР, Управлінні з націо- нальної безпеки, департаментах державному, оборони, армії, флоту, по- 213АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом вітряних сил, на прикладі діяльності міжвідомчої робочої групи визна- ють, що державним секретам, навіть секретам розвідки, настав кінець87. Ст. Гарфінкел наголосив на тому, що видання цих двох законів взагалі не було б необхідним, якби стабільно діяв механізм система- тичного розсекречування, і надав свої рекомендації щодо його удоско- налення. По-перше, конгресу слід було забезпечити нормальну робо- ту вже існуючих систем розсекречування документів, збільшити штат працівників, задіяних до виконання цих робіт, і підвищити рівень їх підготовки. По-друге, робоча група визнала, що може існувати кате- горія документів (про хімічну, біологічну, ядерну зброю), термін се- кретності яких повинен бути максимально довгим, навіть 75 років, але настає такий момент, коли захист цих документів вже є неефективним, оскільки технології і наукові секрети з часом стають широковідомі. отже, група рекомендувала на таких документах проставляти дату по- вного розсекречування. По-третє, аналогічні проекти повинні, за напо- ляганням групи, бути націленими лише на розсекречування окремих груп документів за запитами громадськості і не розрахованими на масштабні розсекречування, оскільки тут доведена їх повна неефектив- ність. По-четверте, потрібно законодавчо чітко визначити кінцеву мету і повноваження кожного органу, що має її реалізовувати. По-п’яте, до складу комісій з перегляду документів варто залучати представників громадськості, що забезпечить відкритість діяльності уряду і зменшить рівень скептицизму у суспільстві. По-шосте, базою реалізації подібних законодавчих актів повинно бути відповідне фінансування88. Проте, не- зважаючи на достатньо незначну кількість розсекречених документів, це був рішучий крок американського уряду на шляху відкритості і про- зорості після Ео 12356 Р. Рейгана. Розсекречування документів періоду другої Світової війни та піс- лявоєнних часів тривало і за указом В.дж.клінтона (1993–2001 рр.) Ео 12937 “Declassification of Selected Records Within the National Archives of the United States”89 (Розсекречення вибраних документів у Національному архіві Сполучених Штатів), виданого 10 листопада 1994 р. Було розсекречено 43,9 мільйона аркушів документів ФБР, мор- ського корпусу, офісу стратегічних служб, штабквартири американ- ської зони окупації, театрів воєнних дій, армії, флоту, військово-пові- тряних сил тощо. Це був список фондів, що на той час вже зберігались у Національному архіві і складали всього 14 % від загальної кількості засекречених документів NARA. 22 лютого 1995 р. Президент В.дж. клінтон підписав Ео 12951 “Release of Imagery Acquired by Space- Based National Intelligence Reconnaissance Systems”90 (оприлюднення кінофотодокументів, зібраних аеросистемами Corona, Argon, Lanyard Управління національної розвідки). директору ЦРУ було доручено розробити п’ятирічну програму перегляду застарілих знімків із інших АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом214 аеросистем і щорічно звітувати Президенту про її виконання. Старі знімки із систем Corona, Argon, Lanyard були передані до NARA. Від- повідно до цього указу у 2003 р. були розсекречені знімки з космічних супутників кН-7 і кН-991. 17 квітня 1995 р. Президент В. дж. клінтон підписав Ео 12958 “Classified National Security Information”92 (Засекречування інформа- ції з національної безпеки), який вніс радикальні зміни у процедури розсекречування документів і забезпечив реальні стимули для перегля- ду засекречених документів NARA, Президентських бібліотек, феде- ральних органів виконавчої влади. З виходом Ео 12958 уповноважені органи перед засекреченням інформації повинні були ідентифікувати та описати очікувану шкоду від її несанкціонованого розголошення. У своєму указі В.клінтон по- вернувся до положень Ео 12065 дж. картера і визначив, що при іс- нуванні сумніву щодо визначеного рівня секретності, інформацію слід було засекречувати під нижчим грифом, а при існуванні будь-якого сумніву щодо необхідності засекречування інформація залишалась не секретною. Найбільш значні зміни відбулися у встановленні обмежень на терміни секретності. Уповноважені органи при засекречуванні пови- нні були зазначати дату або подію, після якої документи розсекречува- лись (це положення зустрічалось і у попередніх указах), але не довше 10 років. Якщо вони не могли встановити відповідну дату або подію, документ розсекречувався через 10 років. Проте відповідні органи мо- гли вилучити із розсекречування документи, що стосувались людини, яка надала інформацію на конфіденційних підставах, розвідувальної ді- яльності, джерел та методів розвідки, криптографічних систем, зброї масового знищення, найсучасніших технологій виробництва зброї, вій- ськових планів або планів з удосконалення національної безпеки та по- передження надзвичайних ситуацій, міжнародних відносин, диплома- тичної діяльності, захисту Президента та інших членів уряду, а також інформації, розголошення якої могло спричинити порушення законів та міжнародних угод. За шість місяців перед встановленою для розсекре- чування датою установа могла подати на затвердження міжвідомчій апеляційній комісії з розсекречування документів (Interagency Security Classification Appeals Panel (ISCAP)) перелік документів, які не підпада- ли під вилучення, визначені Ео 12958, проте на переконання установи, їх не варто було розсекречувати. В цьому переліку установа повинна була запропонувати дати або події розсекречування перелічених доку- ментів. Упродовж п’яти років з часу виходу указу всі секретні доку- менти федеральних установ, Національного архіву та Президентських бібліотек, що мали історичну цінність, та від дня створення яких ми- нуло 25 років і більше, автоматично переглядались і розсекречувались. У перший рік дії указу установи повинні були розсекретити 15 % своїх 215АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом секретних матеріалів. Але і тут керівники не були позбавлені права по- дати заявку на вилучення документів із розсекречування. кожна уста- нова повинна була здійснювати систематичний перегляд документів, вилучених із автоматичного розсекречування, та тих, від дня створення яких минуло 25 років, за єдиною державною програмою. окремі про- грами розроблялись Секретарем оборони щодо систематичного пере- гляду криптографічної інформації та директором ЦРУ щодо докумен- тів розвідувальної діяльності. для надання доступу громадськості до інформації про розсекречені документи Архівісту США та директору ISOO доручалось створити на державному рівні єдину базу даних. Пе- редбачалось також розсекречування документів у відповідь на запит установи або громадянина. Але документи, вилучені із розсекречуван- ня чинним Президентом та утвореними ним комітетами і комісіями Бі- лого дому, не могли бути розсекречені таким чином. Проте Архівіст США на виконання запиту мав право знижувати грифи секретності та розсекречувати документи колишніх Президентів. Повторне засекречу- вання раніше розсекреченої інформації знов було заборонене. 20 квітня 1995 р. згідно з Ео 12958 була створена міжвідомча апеляційна комісія з розсекречування документів (Interagency Security Classification Appeals Panel (ISCAP)). до її складу увійшли директор ISOO (виконує функції виконавчого секретаря), секретарі державний та оборони, директор ЦРУ, Архівіст США, Генеральний прокурор, радник Президента у справах національної безпеки. Інформаційну підтримку діяльності ISCAP забезпечує ISOO. комісія стала апеляційним орга- ном з розгляду суперечок із розсекречування документів. Ці суперечки стосувалися зміни рівнів секретності, розгляду заяв установ щодо ви- лучення документів з автоматичного розсекречування та апеляцій фі- зичних і юридичних осіб на рішення федеральних установ утриматись від розсекречування документів у відповідь на запит. Також комісія ви- конує роль радника Президента у справах національної безпеки. Цим же указом була створена Наглядова рада з реалізації політики інформаційної безпеки (Information Security Policy Advisory Council), яка складалась із семи членів, що призначалися Президентом на тер- мін до чотирьох років, з числа працівників нефедеральних державних установ. Рада надавала Президентові та іншим державним керівникам рекомендації щодо реалізації Ео 12958 та гарантувала відкритість ді- яльності уряду у розсекречуванні інформації. Упродовж перших чотирьох років реалізації Ео 12958 було роз- секречено 720 мільйонів аркушів документів, що перевищило усі по- казники розсекречування минулих років93. Але все ж це була невелика частина від загальної кількості секретних документів, що зберігались в архівах федеральних органів влади. Під розсекречування не підпали ма- теріали обмеженого доступу (Restricted Data (RD) or Formerly Restricted АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом216 Data (FRD)) за законом Про атомну енергетику (the Atomic Energy Act). департамент енергетики повідомив, що за станом на 1995 р. у його ар- хівах зберігається близько 8 мільярдів аркушів документів на паперо- вій основі і велика необрахована кількість документів на інших носіях інформації, серед яких від 2 до 3 мільярдів аркушів секретних доку- ментів. За даними ФБР, у його сховищах станом на 1998 р. нараховува- лось близько 16 мільярдів аркушів секретних документів, у тому числі 4 мільярди з постійними термінами зберігання, на паперових носіях і необрахована кількість на інших носіях інформації. ЦРУ у 2002 р. по- відомило, що на 1986 р. їх архів зберігав майже 912 мільйонів аркушів секретних документів на паперових носіях і 30 тисяч кубічних футів на інших носіях94. Ніхто не обраховував загальну кількість докумен- тів з обмеженим доступом у всіх федеральних департаментах і уста- новах США. Автоматичне/систематичне розсекречування стосувалось лише документів установ, що пройшли через експертизу цінності На- ціонального архіву і були визначені як документи постійного терміну зберігання, і не стосувалось неоцінених документів і документів тим- часових термінів зберігання. Сила-силенна таких документів накопичи- лась у Федеральних центрах документації. документи постійних тер- мінів зберігання можна було розсекречувати через 25 років з моменту створення, або через п’ять років після того, як експертиза цінності визначила їм постійний термін. Неможливість проведення експертизи цінності документів у короткі терміни затримувала розсекречування. Наприклад, колекція документів про керовані ракети за 1944–1951 рр. з Федерального центру документації у Сьютленді, якби була віднесена у 2010 р. до категорії документів постійного зберігання, підпала б під розсекречування тільки у 2015 р. Загалом у тому ж Сьютленді за да- ними 1995 р. зберігалось 1,62 мільярди аркушів секретних документів різних організацій, серед яких понад мільярд з постійними термінами, 61 мільйон таких, що не пройшли ще експертизу цінності, 393 мільйо- ни з тимчасовими термінами та 164 мільйони очікували на проведення експертизи95. Хоча деякі установи швидко проводили перегляд їх документів для розсекречування, були й такі, що не встигали виконати цю роботу до квітня 2000 р., як того вимагав Ео 12958. Тому 19 листопада 1999 р. Ео 13142 вніс поправки96 до чинного указу, яким дозволено було пе- реносити дату автоматичного розсекречування для установ, в архівах яких зберігались тільки їх документальні фонди, на жовтень 2001 р., і для установ, в архівах яких знаходились документи декількох установ і містилась інформація щодо розвідувальних джерел та методів, на кві- тень 2003 р. 14 жовтня 1994 р. був підписаний В.клінтоном напередодні при- йнятий конгресом “Intelligence Authorization Act for Fiscal Year 1995”, 217АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом який вніс зміни до “The National Security Act” 1947 р. (розглянутий у цій статті вище разом зі змінами). Разом з тим він поклав на Прези- дента відповідальність за визначення процедур доступу до секретної інформації. На цій підставі 2 квітня 1995 р. В. клінтон видав указ Ео 12968 “Access to Classified Information”97 (доступ до засекреченої ін- формації), в якому визначив процедури надання допуску працівникам федеральних установ, що мали опрацьовувати секретні документи. 27 грудня 2000 р. конгрес прийняв “Public Interest Declassification Act”98, відповідно до якого була створена комісія з розсекречування документів, що становлять “екстраординарний інтерес” для громад- ськості (Public Interest Declassification Board (PIDB)). комісія стала ви- конавчим органом влади, складалася з дев’яти членів, п’ять з яких при- значалися Президентом, а чотири конгресом. Її виконавчим секретарем був директор ISOO. до функцій комісії відносилося: консультування Президента та членів уряду з питань національної безпеки, розсекречу- вання документів та їх подальшого оприлюднення; організація широ- кого доступу громадськості до розсекречених матеріалів з національ- ної безпеки; підтримка наглядових і законодавчих функцій конгресу у галузі розсекречування, політичної ролі виконавчих органів влади у цьому питанні; забезпечення історичного аналізу і визначення нових напрямів у дослідженні питань національної безпеки. 11 вересня 2001 р. увесь світ здригнувся від терористичних актів на території США, в результаті яких загинуло близько трьох тисяч осіб. Безумовно, що ці та інші події у світі вплинули на політику США у галузі інформаційної безпеки. 26 жовтня 2001 р. конгрес прийняв “The Patriot Act”99, який у цілому вплинув на зміни в американському законодавстві тих років. Правоохоронні органи отримали права про- слуховування телефонів, перегляду електронної пошти, медичних, фі- нансових і інших документів. У цьому контексті новий указ Ео 13292 “Further amendment to Executive Order 12958, as amended, Classified National Security Information”100 (Подальші зміни до Ео 12958), під- писаний Президентом дж.У.Бушем 25 березня 2003 р., дозволяв засе- кречувати більшу кількість інформації і на довші терміни. Термін се- кретності встановлювався на рівні 10 років, проте уповноважені органи мали право засекречувати інформацію на строк до 25 років. Ео 13292 повернувся до положення, що при наявності сумніву у доцільності за- секречування, інформацію слід засекретити. Знов дозволялось повторне засекречування вже розсекреченої інформації. до категорій секретної інформації були додані наукові, технологічні або економічні розробки у галузі національної безпеки, що включали заходи боротьби з терориз- мом; вразливість інфраструктури або служб захисту, що також стосу- валися оборони країни від транснаціонального тероризму. Секретна ін- формація, надана іноземними урядами, зберігала у Сполучених Штатах АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом218 той ж рівень секретності, який їй визначила країна-кореспондент, або могла отримати новий гриф секретності відповідно до законодавства США. Усі секретні документи, від дати створення яких минуло 25 ро- ків і передані до Національного архіву станом на дату введення у дію Ео 13292, розсекречувались Архівістом США відповідно до чинного законодавства та угод з керівниками установ-фондоутворювачів. Але дата автоматичного розсекречування документів переносилась з квітня 2003 р. на 31 грудня 2006 р. кожна установа, крім ліквідованих без правонаступника, перед передачею документів постійного зберігання до Національного архіву повинна була їх розсекретити. Від Архівіс- та США вже не вимагалось ведення єдиної бази даних розсекречених документів, замість цього директор ISOO повинен був забезпечувати ефективне використання та взаємозв’язок між базами даних різних установ. Указ дж.У.Буша вперше надавав віце-Президенту практично такі ж самі права у галузі секретності інформації, як і Президенту. Фактично Ео 13292 не тільки призупинив процеси розсекречуван- ня документів, а й повернув їх у зворотному напрямку. У федеральних органах влади швидко збільшувалась кількість секретних документів. обмежувався доступ до інформації не тільки для громадськості, а й для членів конгресу США101. 27 листопада 2002 р. конгрес прийняв за- кон про створення Національної комісії з розслідування терористичних атак на Сполучені Штати (the National Commission on Terrorist Attacks upon the United States) 11 вересня 2001 р. (відома як комісія 9/11)102. Протягом усього розслідування Адміністрація дж. У. Буша чинила опір у наданні конгресу необхідної важливої інформації або затриму- вала її; у тому числі Президентських документів. Вносились зміни у раніше прийняті законодавчі акти з метою обмеження доступу до ін- формації. Так, “The Presidential Records Act”103, прийнятий 1978 р. після Уотергейтського скандалу (1972–1974 рр., закінчився відставкою Пре- зидента Р. Ніксона), оголошував усі папери колишніх Президентів над- банням американського народу. Впродовж року після закінчення пре- зидентського терміну документи, що стосувались виконання офіційних обов’язків Президентом, передавались до NARA і ставали доступни- ми громадськості через 12 років. На момент вступу на посаду Пре- зидента дж. У. Буша до відкритого доступу мали надійти документи Президента Р. Рейгана104, проте Білий дім кілька разів відкладав дату надання доступу до документів не тільки Р. Рейгана, а й колишнього віце-Президента дж. Х. У. Буша. 1 листопада 2001 р. був підписанний дж. У. Бушем Ео 13233 “Further Implementation of the Presidential Records Act”105, що дозволив колишнім Президентам погоджуватись або не погоджуватись на надання доступу до їх документів. 1 жовтня 2007 р. суд округу колумбія визнав Ео 13233 таким, що суперечить американському законодавству106. Адміністрація дж. У. Буша видала 219АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом низку директив, які дозволяли федеральним органам влади утримува- тись від розсекречення у відповідь на запити організацій і громадян згідно з Законом про свободу інформації (FOIA). Відповідно до меморандуму керівникам федеральних департа- ментів Генерального прокурора дж.Ешкрофта від 12 жовтня 2001 р. їх керівники могли утримуватись від розсекречення своїх документів у відповідь на запит FOIA, “якщо вони не мали достатньої правової основи” на їх розсекречування. Наприклад, на запити громадсько- сті щодо документів про реалізацію Адміністрацією дж.У.Буша На- ціональної енергетичної політики департамент енергетики вилучив з доступу відповідно до виключень FOIA понад 4500 документів107. 19 березня 2002 р. радник Президента Ендрю джер.кард оприлюднив ме- морандум керівникам виконавчих департаментів і установ “Action to Safeguard Information Regarding Weapons of Mass Destruction and Other Sensitive Documents Related to Homeland Security” (дії для збереження інформації про зброю масового знищення), який здебільшого стосу- вався не секретних документів, а тих, що містили так звану “sensitive information”, яка не підпадала під критерії засекречування, але відно- силась до внутрішньої безпеки США. меморандум рекомендував ке- рівникам у своїх відмовах на доступ до інформації посилатись на те, що ця інформація відноситься до внутрішніх правил і практики роботи персоналу (пункт 2 статті (b) FOIA). На підставі цього пункту депар- тамент оборони відмовив Асоціації американських вчених у видачі не- секретного звіту Центру стратегічних і міжнародних досліджень про терористичну атаку із застосуванням вірусу сибірки у 2001 р., незважа- ючи на те, що Асоціація розробляла рекомендації з удосконалення за- хисту від біотерористичних атак. Відредагований звіт був виданий че- рез два роки, коли Асоціація вже надіслала департаменту оборони своє рішення про відмову у проханні108. 25 листопада 2002 р. був прийнятий “Critical Infrastructure Information Act of 2002 (CIIA)”109 (закон Про інформацію про життєвоважливі об’єкти інфраструктури), який є час- тиною “Homeland Security Act of 2002” (закон Про внутрішню безпеку). Закон визначив систему захисту інформації про об’єкти інфраструкту- ри від умисних терористичних фізичних або комп’ютерних нападів110. На підставі цього закону федеральні органи влади, помітивши доку- менти як “critical infrastructure information”, почали утримуватись від їх видачі за запитами FOIA. 2003 р. Адміністрація дж.У.Буша призупинила оприлюднення до- кументів постійного зберігання про кубинську ракетну кризу (жовтень 1962 р.) та корейську війну (1950–1953 рр., конфлікт Північної кореї і Південної кореї), хоча раніше більшість цих документів вже була роз- секречена за винятком деяких фрагментів111. докладний аналіз політи- ки Адміністрації дж. У. Буша в галузі інформаційної безпеки, прийня- тих змін до законодавчо-нормативних актів, вилучень документів з-під АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом220 впливу Закону про свободу інформації (FOIA) викладений у аналітично- му огляді Генрі А. Ваксмана “Безпека в Адміністрації Буша”, підготов- леного для комітету з урядових реформ Палати представників конгресу США. Порівняльний аналіз звітів ISOO свідчить, що з 1993 р. до 2010 р. у федеральних органах влади Сполучених Штатів показники засекречу- вання документів майже у три рази перевищили розсекречування. Порівняльний аналіз показників розсекречування і засекречування документів у федеральних органах влади сШа за період дії ео 12356, ео 12958 та ео 13292 (за звітами ISOO, підготовленими для Президента сШа) П ер іо д ді ї Е о Зв іт ни й рі к к іл ьк іс ть за се кр еч ен их до ку ме нт ів , в а рк уш ах к іл ьк іс ть р оз се кр еч ен их до ку ме нт ів за п ро гр ам ам и ав то ма ти чн ог о/ си ст ем ат ич но го ро зс ек ре чу ва нн я, в а рк уш ах к іл ьк іс ть р оз се кр еч ен их до ку ме нт ів за за пи та ми (в ц іл ом у і п о ча ст ин ам ), в ар ку ш ах За га ль ни й по ка зн ик ро зс ек ре че ни х до ку ме нт ів , в ар ку ш ах ео 12356 (2 квітня 1982 р., р. рейган) (20 січня 1993 р. на пост Президента сШа вступив в. Клінтон) 1993112 6408688 65884561 228782 6817238 1994113 4773897 112227802 268130 11490910 1995114 3579505 235388873 473892 24012779 EO 12958 (17 квітня 1995 р., в. Клінтон) (20 січня 2001 р. на пост Президента сШа вступив Дж. Буш) 1996115 5789624 196058274 243684 196301958 1997116 6520154 204050369 92142 204142511 1998117 7294768 193155807 257610 193413417 1999118 8038592 126809769 84141 126893910 2000119 111508694 74644993 90485 74735478 2001120 330208875 100104990 132397 100237387 2002121 23745329 44365711 150215 44515926 221АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом П ер іо д ді ї Е о Зв іт ни й рі к к іл ьк іс ть за се кр еч ен их до ку ме нт ів , в а рк уш ах к іл ьк іс ть р оз се кр еч ен их до ку ме нт ів за п ро гр ам ам и ав то ма ти чн ог о/ си ст ем ат ич но го ро зс ек ре чу ва нн я, в а рк уш ах к іл ьк іс ть р оз се кр еч ен их до ку ме нт ів за за пи та ми (в ц іл ом у і п о ча ст ин ам ), в ар ку ш ах За га ль ни й по ка зн ик ро зс ек ре че ни х до ку ме нт ів , в ар ку ш ах EO 13292 (25 березня 2003 р., Дж. Буш) (20 січня 2009 р. на пост Президента сШа вступив Б. Х. обама) 2003122 14228020 43093233 299284 43392517 2004123 15645237 28413690 288785 28702475 2005124 14206773 29540603 137312 29677915 2006125 20556445 37647993 119194 37767187 2007126 23102257 37249390 431371 37680761 2008127 23421098 31443552 240510 31684062 2009128 54834989 28812249 271864 29084113 EO 13526 (29 грудня 2009 р., Б. Х. обама) 2010129 76795945 288686836 309693 29178376 1 У звіті за 1993 рік подані тільки показники за програмою систематичного розсекречування. 2 У звіті за 1994 рік подані тільки показники за програмою систематичного розсекречування. 3 У звіті за 1995 рік подані тільки показники за програмою систематичного розсекречування. За аналізом, наведеним у звіті ISOO за 2010 рік, загальний показник і систематичного і автоматичного розсекречування у 1995 році складав 69 мільйонів аркушів. 4 Показник засекречування поданий за аналізом, наведеним у Звіті ISOO 2010 року, у звіті за 2000 рік узагальнений показник відсутній. 5 В аналізі, поданому у Звіті ISOO за 2010 рік, вказано, що у 2001 році засекречено 8650737 аркушів. 6 крім того, федеральні органи влади за програмою “discretionary declassi- fication” у 2010 році розсекретили 181607 аркушів документів, тому загальний показник розсекречування за цей рік складає 29359983 аркуші. продовження табл. АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом222 співвідношення показників засекречування та розсекречування у період з 1993 р. до 2010 р. отже, як випливає з аналізу, показники засекречування і розсекре- чування документів у Сполучених Штатах за станом на 1993 р. зна- ходились приблизно на однаковому рівні. З 1993 р. показник розсе- кречування починає зростати, і причиною цього була зміна загальної політичної ситуації у світі, пов’язаної із розпадом Радянського Союзу, усього соціалістичного табору, скасуванням військових структур ор- ганізації Варшавського договору (1 липня 1991 р. у Празі підписаний протокол про призупинення дії договору) та закінченням холодної ві- йни. З 1995 р. показники розсекречування піднялись вгору в зв’язку із Ео 12958 В.клінтона та змінами політичного курсу США на так зва- не “світове лідерство”. США пропагували у всьому світі демократію, ринкову економіку, створення зон вільної торгівлі. В.клінтон ініцію- вав перетворення НАТо на політичну організацію та розширення її на Схід. США брали участь в урегулюванні конфліктів у косово, між Ізраїлем та Палестиною, Боснією і Герцеговиною. Внутрішньополітич- ний курс В.клінтона у цей період був спрямований на відродження Америки і ознаменував собою завершення “неоконсервативної хвилі” (1981–1992 рр.) Президентів Р. Рейгана та дж. Х. В. Буша-старшого. Економіка США знаходилась на підйомі, вдалося скоротити дефіцит державного бюджету, реалізувати певні соціальні програми. 1998 р. позначений різким спадом у розсекречуванні документів. Це пов’язано з невдачами політики В.клінтона на міжнародній арені та падінням його рейтингу в країні. У 1998–1999 рр. у Перській за- тоці спалахнув конфлікт США з Іраком у зв’язку з відмовою Іраку від співробітництва з міжнародними інспекторами США і Великобританії. США провело проти Іраку воєнну операцію “Лисиця пустелі”, а піс- ля її завершення іракські сили ППо почали регулярно обстрілювати 0 50000000 100000000 150000000 200000000 250000000 19 93 рі к 19 94 19 95 19 96 19 97 19 98 19 99 20 00 20 01 20 02 20 03 20 04 20 05 20 06 20 07 20 08 20 09 20 10 Засекречування Розсекречування 223АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом американські і британські літаки, що патрулювали повітряний простір, це призводило до жертв серед цивільного населення. 23 липня 1999 р. В. клінтон підписав законопроект про створення системи протиракет- ної оборони для захисту усієї території країни від балістичних ракет великої дальності “країн-ізгоїв”: Іраку, Ірану, Афганістану тощо. Це сприяло поширенню серед населення США атмосфери непевності. У внутрішній політиці США 1998 р. пов’язаний із імпічментом В. клін- тона через лжесвідчення та перешкоджання слідству за позовом моніки Лівінскі. Процедура імпічменту була проведена Палатою представників конгресу США і хоча пізніше Сенат виправдав В. клінтона і дозволив йому завершити другий термін на посту Президента, скандал не сприяв нормалізації внутрішньополітичної ситуації в країні. Тож з 1998 р. по- чався різкий спад відкритості та прозорості у діяльності Адміністрації В.клінтона, а у зв’язку з цим і зниження показників розсекречування документів федеральних органів влади. І хоча 2000 р. відбулося незна- чне підвищення показників розсекречування, атака 11 вересня 2001 р. та реальна загроза тероризму остаточно звела нанівець усю так звану відкритість і прозорість американського уряду і врешті-решт показник засекречування документів федеральних органів влади США переви- щив показник розсекречування. 20 січня 2009 р. на пост Президента США вступив Б. Х. обама, демократ і перший чорношкірий Президент США. Його Адміністрація взяла курс на нормалізацію ситуації у країні за планом так званих анти- кризових заходів. У 2009 р. з державного бюджету США було витрачено 8,8 мільярда доларів на заходи інформаційної безпеки, з них 1,3 мільяр- да на засекречування інформації (перевірку осіб, допущених до роботи із секретними документами, їх навчання, безпеку структур, що збері- гають секретні документи). Розсекречування документів, незважаючи на низькі показники, коштувало американському народу у 2009 р. 44,7 мільярда доларів130; однак американський уряд переслідували несанкці- оновані просочування інформації. Лише “Wikileaks.org’s” опублікувала on-line більше 600 аркушів урядових і дипломатичних документів часів війни в Афганістані і Іраку. Це спонукало Б. обаму 27 травня 2009 р. видати меморандум до керівників виконавчих органів влади “Classified Information and Controlled Unclassified Information”131 про безпрецедент- ні заходи створення відкритості і прозорості в діяльності уряду США, яким було визначено: засекречувати тільки ту інформацію, що відпо- відає інтересам національної безпеки, захищає американських грома- дян і їх законні права. Відповідно до меморандуму був здійснений аналіз політики засекречування і розроблені рекомендації, які згодом втілились у Ео 13526. обговорювання рекомендацій проводилось від- крито через Інтернет-сайт комісії з розсекречування документів, що представляють “екстраординарний інтерес” для громадськості (Public АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом224 Interest Declassification Board (PIDB)). Тільки з 29 червня до 10 липня 2009 р. на адресу сайту надійшло 150 коментарів. крім того, 8 липня 2009 р. комісія провела зустріч із громадськістю і усі зібрані пропо- зиції передала раднику Президента з національної безпеки. Після між- відомчої перевірки стану секретності в федеральних органах влади та громадського обговорення світ побачив меморандум Б.обами від 29 грудня 2009 р. про введення Ео 13526 “Classified National Security Information”132, а разом з ним і новий указ133. Ео 13526 мав на меті створити єдину систему для засекречування, безпечного зберігання та розсекречування інформації з питань націо- нальної безпеки. Він зберіг давно впроваджені рівні секретності: цілком таємно, таємно і конфіденційно. Перелік інформації, що підлягає засе- кречуванню, обмежений планами військових операцій, документацією про зброю та її системи, розвідувальну діяльність, її методи та джерела; криптографічними повідомленнями, матеріалами про міжнародні від- носини США, у тому числі якщо вони отримані з конфіденційних дже- рел; науковими, технологічними і економічними рішеннями, що мають вплив на національну безпеку; програмами уряду США щодо захис- ту ядерних матеріалів і обладнання; документацією про слабкі місця систем, установок, інфраструктур, проектів служб захисту національ- ної безпеки; документами про розвиток, виробництво та використання зброї масового знищення. Ео 13526 забороняє засекречувати інформа- цію з метою приховування порушень законодавства, неефективності дій та адміністративних помилок, попередження публічної ганьби по- садових осіб, департаментів та установ, обмеження конкуренції, пере- шкоджання розголошенню інформації, що не вимагає захисту в інтере- сах національної безпеки. Також заборонено засекречування наукових досліджень, які безпосередньо не стосуються національної безпеки. Збережені два етапи засекречування: “original classification” (ори- гінали документів засекречуються федеральними департаментами або установами, що їх створюють), “derivative classification” (засекречують- ся документи, створені на підставі або з використанням/узагальнен- ням вже секретних документів іншими установами). Права “original classification” мають Президент, віце-президент, керівники майже двох десятків федеральних департаментів або особи, яким делеговані такі повноваження. Ео 13526 проводить чітке розмежування між рівнем керівника і його правом надавати той чи інший гриф секретності. На- приклад, директор Національного управління по контролю за наркоти- ками має право надавати гриф секретності “Top Secret” (або будь-який гриф нижчого рівня), а міністр торгівлі може засекретити документи не вище рівня “Secret”. Усі особи, що мають право засекречувати до- кументи, повинні проставляти на них не тільки гриф, а й свої прізвища, назви установ і посад, етап секретності (original/derivative), конкретну 225АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом дату або подію, після якої документи будуть розсекречені. Усі фахівці, що проводять засекречування інформації на етапі “original”, повинні проходити спеціальну перепідготовку щороку, на етапі “derivative” – через два роки. Встановлений термін секретності сягає 10 років, крім тих випадків коли розсекречування інформації може ідентифікувати особу, що надала її на конфіденційній основі, або інформація стосу- ється ключових рис зброї масового знищення. Така інформація може залишатись секретною від 25 до 75 років. Розсекречування відповідно до Ео 13526 здійснюють установи з правами “original”. Вони можуть розсекретити документи, вилучити їх із розсекречування згідно із положеннями чинного законодавства або визначити інші установи, які мають причини залишити документи у стані секретності. документи можуть бути розсекречені повністю або частково, не розсекречені або перед розсекречуванням відредаговані. Виділено п’ять напрямів розсекречування. Перший – установа може розсекретити документи незалежно від встановленого терміну секретності, якщо причини перебування документу у секретному стані відпадуть. Другий – документ може бути розсекречений за рішенням міжвідомчої апеляційної комісії (ISCAP), якщо дві установи оскаржу- ють його секретність. третій – секретні документи, з дня створення яких минуло 25 років, розсекречуються автоматично на підставі “automatic declassification”. Проте в Ео 13526 перелічено дев’ять винятків, відпо- відно до яких установи можуть вилучити документи з автоматичного розсекречування, якщо розсекречення: 1) ідентифікує особу, що була джерелом конфіденційних розвідувальних даних, встановить її зв’язок з розвідками або спецслужбами іноземних держав чи міжнародних ор- ганізацій, або розсекречування погіршить ефективність розвідметодів, що використовуються нині чи знаходяться на стадії розробки; 2) роз- криє інформацію, яка зможе сприяти розробці, виробництву та вико- ристанню зброї масового знищення; 3) нанесе шкоду криптографічним системам США; 4) перешкоджатиме розробці нових технологій зброї; 5) розкриє назви, номери, оперативні і тактичні елементи нових воєн- них планів США; 6) сприятиме погіршенню міжнародних відносин та дипломатичних стосунків США; 7) погіршить захист Президента, віце- Президента та інших посадових осіб; 8) зменшить готовність структур національної безпеки до реагування на надзвичайні ситуації, відкриє вразливості систем та інфраструктур національної безпеки; 9) пору- шить договори, міжнародні угоди, які не допускають автоматичного розсекречування документів через 25 років. четвертий – установа, яка з певних причин вважає, що документи мають залишитись засекрече- ними, повинна передати їх перелік на розгляд міжвідомчої апеляцій- ної комісії (ISCAP) і в разі позитивного рішення, перелічені документи будуть залишені засекреченими ще на термін 50 років, після чого вони АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом226 підпадуть під систематичний перегляд для розсекречування “systematic declassification”. Щоб залишити ці документи і через 50 років в стані секретності, установа знов повинна буде подати новий запит до ISCAP. П’ятий – документи можуть бути розсекречені на запит представника громадськості (“mandatory declassification review”), поданий відповід- но до Закону про свободу інформації (FOIA). У цьому випадку орган влади з правами “original”, що засекретив запитувані документи, пови- нен оцінити, наскільки вони відповідають умовам подовження періоду секретності. Певні категорії документів звільнені від розсекречування за запитами громадськості. до них належать документи, секретність яких визначена Президентом або віце-президентом, спогади розвідни- ків тощо. Ео 13526 у складі Національного архіву і Адміністрації докумен- тації (NARA) заснував новий орган – національний центр розсекре- чування (National Declassification Center (NDC)). Фактично центр пра- цював у складі NARA вже з 2006 року. Він був заснований з метою зменшення значної кількості секретних документів, переданих до На- ціонального архіву і не розсекречених до цього департаментами і уста- новами. Згідно з Ео 13526, директор центру призначається Архівістом США за погодженням з керівниками основних департаментів, що ство- рюють секретні документи. Штат центру складається із 75 осіб. На мо- мент виходу Ео 13526 співробітники центру підрахували, що у фондах Національного архіву зберігається 418 мільйонів аркушів документів більш ніж 25-річної давнини, переданих установами до архіву без роз- секречування. меморандум від 29 грудня 2009 р., що супроводжував Ео 13526, поставив перед центром та керівниками цих відомств за- вдання ліквідувати відставання у розсекречування до 31 грудня 2013 р. Ео 13526 встановив базові стандарти для допуску осіб до роботи з секретною інформацією; затвердив умови розповсюдження інформації від установи з правами “original” до інших установ, надав ISOO право видавати обов’язкові правила для захисту, зберігання, розповсюджен- ня, передачі, знищення і обліку секретних документів. Також ІSOO мав розробляти стандарти освітніх програм та програм самоконтролю для співробітників тих установ, що працюють із секретною інформацією. На виконання положень Ео 13526 28 червня 2010 р. ISOO оприлюднив у Федеральному регістрі Правила засекречування та розсекречування документів “Classified National Security Information; Final Rule”134. 7 жовтня 2010 р. Б.обама підписав закон конгресу “The Reducing Over-Classification Act”135 (закон Про зменшення надмірного засекре- чування документів, H.R. 553), направлений на зменшення кількості секретної інформації у федеральних органах, сприяння обміну інфор- мацією між ними та розвиткові освітніх програм. Причиною цього було невдале розслідування терористичних атак 11 вересня 2011 р., 227АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом коли фактично був порушений обмін інформацією між різними уста- новами, що унеможливлювало швидкий і успішний розгляд справи. У зв’язку із прийняттям цього закону 18 серпня 2010 р. Б.обама підписав Ео 13549136, спрямований на заснування Національної програми з охо- рони і обігу секретної інформації про національну безпеку “Classified National Security Information Program”. Програма передбачала удоско- налення зберігання та керування доступом до секретної інформації фе- деральних органів влади урядів штатів та органів і установ місцевих, племінних та приватних секторів. Результатом політики Б.обами у галузі розсекречування стало від- криття громадськості ряду важливих комплексів документів. Так, у травні 2009 р. в Національному архіві було розсекречено 150 кубічних футів документів Національної комісії з розслідування терористичних атак на Сполучені Штати (the National Commission on Terrorist Attacks upon the United States, комісія 9/11), що становило 35 % усіх текстових матеріалів, зібраних у ході розслідування. Розсекречування цих доку- ментів продовжується Національним архівом, оскільки до встановлено- го комісією терміну (січень 2009 р.) обробити усі наявні секретні мате- ріали архів не встиг137. Наприкінці 2009 р. Національний архів отримав першу частину так званих “А-файлів” Американської служби грома- дянства та імміграції. Загальна кількість А-файлів складає 53 мільйо- ни. В них міститься інформація про історію американської імміграції з середини ХХ – до початку ХХІ ст., фотографії, особисте листування, свідоцтва про народження та шлюб, медичні документи, візи, докумен- ти про натуралізацію тощо не тільки на тих осіб, які на законних під- ставах іммігрували до США, але й тих, хто прибув у країну нелегально. Нарешті громадськість отримала доступ до інформації про утримання японських іммігрантів в таборах для інтернованих громадян, про життя китайців після скасування китайського “Закону про виключення”, про людей, які подали прохання на переселення родичів на підставі “Зако- ну про імміграцію” 1924 р.138. Того ж 2009 р. Національний центр до- кументів з особового складу у Сент-Луїсі оголосив про розсекречення 6 мільйонів документів федеральних цивільних службовців середини 1800- х – 1951 рр. Вони стали суттєвим доповненням до вже доступної колекції 9 мільйонів справ військовослужбовців139. крім того, Б.обама видав указ про зменшення контролю колишніх Президентів та членів їх сімей над документами Білого дому, введений 1 листопада 2001 р. Ео 13233 дж. Буша140. Проте, як зазначає аналітик конгресу к. Р. косар, ще рано говори- ти про успіх чи провал політики Б.обами. Вже виникло багато питань, що стосуються впровадження нового законодавства. Зараз федеральні департаменти і установи переглядають внутрішні інструкції, правила, довідники із засекречування та розсекречування інформації. Управлін- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом228 ня менеджменту і бюджету зобов’язало федеральні органи влади за- сновувати групи для оцінки інформаційної безпеки, залучати до них експертів з контррозвідки, інформаційної безпеки, які зможуть внести доречні пропозиції щодо удосконалення зберігання секретних доку- ментів і їх належного розсекречування. конгрес мав намір провести слухання щодо розгляду звітів установ із забезпечення зберігання сек- ретної інформації. Тож процес реформування триває, і його результати можуть бути оцінені лише з часом. ми розглянули основні законодавчо-нормативні акти, що регулю- вали процеси засекречування та розсекречування документів у США з кінця ХVIII ст. донині. до середини ХХ ст. інформаційною безпе- кою опікувались армія та флот Сполучених Штатів. У другій половині ХХ ст. засекречувати документи стали й федеральні органи влади, а регулювання цих процесів на себе перебрали Президент і деяким чи- ном конгрес США. Була створена величезна кількість секретних до- кументів, на зберігання і охорону яких витрачались мільярди доларів платників податків. Важливу роль у їх розсекречуванні відіграла ак- тивна позиція американського народу, який спонукав уряд стати на шлях розсекречування і оприлюднення життєво важливої для нації інформації. Політика уряду залежала від міжнародного становища та внутрішньої ситуації в країні. Неодноразово навіть видавались укази, відповідно до яких раніше вже оприлюднені документи ставали секрет- ними знову. Проте кожний новий указ Президента удосконалював не тільки систему засекречування, а й систему розсекречування докумен- тів. Врешті-решт в американському законодавстві, до речі на відміну від українського, з’явилась чітко прописана система розсекречування документів. Створені відповідні органи для контролю і здійснення про- цедур розсекречування, консультування Президента і органів влади з даних питань, розглядів запитів і апеляцій фізичних та юридичних осіб щодо розсекречування документів. Характерно, що всі ці органи (ISOO, PIDB, ISCAP, NDC) або є структурними підрозділами Національного архіву і Адміністрації документації (NARA)141, або до їх складу вхо- дить Архівіст США. отже, Національний архів здійснює безпосередній вплив на процеси розсекречування документів на державному рівні, а Архівіст США є державним експертом з питань розсекречування. Без- умовно, що такий підхід сприяє кращому розумінню політики уряду американським народом, відкритості і прозорості влади. Автор не вважає, що дане дослідження є повним і закінченим. Поза увагою залишились питання засекречування і розсекречування документів у галузях науки, атомної енергетики, банківській сфері, індустріальному комплексі, ареалі досліджень космічного простору, приватному секторі тощо. окремого висвітлення потребують права до- ступу конгресу США до документів виконавчих органів влади, про- 229АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом блеми секретності документів судової гілки влади. Інтерес становлять також внутрішні інструкції органів влади, державних установ і органі- зацій, приватних компаній із засекречування та розсекречування. Про- те, можливо, що викладений в статті досвід реформування американ- ського законодавства у цій сфері буде корисним для удосконалення роботи з розсекречування документів у нашій країні. 1 волкова Т. с. Федеральный закон США “о свободе информации” и архивы. // Вестник архивиста. Информационный бюллетень. – м., 1997. – № 3 (39). – С. 91–104; волкова Т. с. Из истории формирования системы правового регулирования доступности правительственной информации в США в первой половине 1970-х годов. // Вестник архивиста. Информационный бюллетень. – № 4 (46), 1998. – С. 113–126; волкова Т. с. Свобода информации о деятельности исполнительной власти федерального уровня в США: правовой аспект. // отечественные архивы. – № 6. – 1998. – С. 94–101; волкова Т. с. Свобода информации в правовом поле США (Проблемы регулирования допуска пользователей к правительственным документам) // Труды историко-архивного института. Том 35. Архивистика на рубеже веков: ХХ–ХХI. – москва, 2000. Научно-техническая библиотека ВНИИдАд. – С. 151–162; волкова Т. с. Правовой режим хранения и использования Президентской документации в США (Президентские бумаги) // отечественные архивы. Научно-практический журнал. – м., 2005. – № 2. – С. 66–81; волкова Т.с. Президентский архив Р. Никсона: статус, хранение, состав, доступность. // отечественные архивы. Научно-практический журнал. – м., 2006. – № 2. – С. 52–68; Быкова Л. А., Леонтьева о. Г. организация доступа к архивным документам в США // отечественные архивы. – № 6. – 1998. – С. 102–109; сошников в. Е. обеспечение доступа к первичным материалам переписей населения в архивах США // Вестник архивиста. Информационный бюллетень. – м., 1997. – № 3(39). – С. 105–111; рысков о. И. об основных направлениях деятельности зарубежных архивных органов в области исследования и нормативного регулирования работы с электронной документацией // Секретарское дело. – м., 2005. – № 3 (55). – С. 75–85; рысков о. И. Вопросы управления документами в законодательстве США // Секретарское дело. Ежемесячный профессиональный журнал. – м., 2005. – № 6 (58). – С. 38–41. 2 Origin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. – The National Archives and Records Service General Services Ad- ministration. – Washington, 1972. – (49 с.); Origin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. Annexes to Staff Informa- tion Paper. – The National Archives and Records Service General Services Ad- ministration. – Washington, 1972. – (105 c.); Arvin S.Quist. Security Classifica- tion of Information. Oak Ridge, TN, 2002. В 4-х томах // Бібліотека федерації американських вчених (http://www.fas.org/sgp/library/quist/index.html). 3 Harold C. Relyea. Security Classified and Controlled Information: History, Status, and Emergining Management Issues. February 11, 2008. CRS Report for Congress. Order Code RL33494. – (36 c.); Jennifer K. Elsea. Protection of National Security Information. December 26, 2006. CRS Report for Congress. Order Code RL33502. – (27 c.); Jennifer K. Elsea. The Protection of Classified Information: The Legal Framework. December 21, 2006. CRS Report for Congress. Order Code RS21900. – (6 c.); Frederick M. Kaiser. Protection of Classified Information by АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом230 Congress: Practices and Proposals. January 27, 2010. CRS Report for Congress. Or- der Code RS20748. – (10 c.); Wendy R. Ginsberg. Access to Government Informa- tion In the United States. Congressional Research Service Report for Congress pre- pared for Members and Committees of Congress. August 31, 2009. – (8 c.); Kevin R. Kosar. Classified Information Policy and Executive Order 13526. December 10, 2010. CRS Report for Congress. Order Code R41528. (22 c.); Wendy R. Ginsberg. Access to Government Information In the United States. August 31, 2009. CRS Report for Congress. Order Code 97–71. – (12 c.); Gina Marie Stevens and Todd B. Tatelman. Protection of Security-Related Information. September 27, 2006. CRS Report for Congress. Order Code RL33670. – (30 c.); Louis Fisher. Congressional Access to Executive Branch Information: Legislative Tools. May 17, 2001. CRS Report for Congress. Order Code RL30966. – (59 c.); Henry A.Waxman. Secrecy in the Bush Administration. United States House of Rerresentatives Committee on Government Reform – Minority Staff Special Investigations Division. September 14, 2004. – (81 c.) // Library of Congress, Washington, DC. 4 Articles of War, Continental Congress, Art. 28, adopted June 30, 1775 by the Continental Congress // Journals of the Continental Congress, 1774–1789. – Vol. 2, 1775, May 10-September 20. – Library of Congress, Washington: U.S. Government Printing Office, Washington, D.C., 1905. – С. 116. 5 Arvin S. Quist. Security Classification of Information. Volume 1. Introduc- tion, History and Adverse Impacts. Prepared for the Oak Ridge National Labora- tory. Oak Ridge, TN, 2002. Розділ 2 “Classification in the United States prior to World War II”, підрозділ “Colonial times through the Civil War”. – С. 10. 6 Серед таємних комітетів другого континентального конгресу перший відповідав за придбання зброї, кораблів тощо (18 вересня 1775 р.), другий – за листування з європейськими союзниками (29 листопада 1775 р., пізніше став відомий як комітет іноземних справ). 7 Arvin S.Quist. Security Classification of Information ... – С. 12. 8 Arvin S.Quist. Security Classification of Information … С. 12–13. 9 Arvin S.Quist. Security Classification of Information … С. 13. 10 Queen’s Regulations and Orders for the Army, HMSO, London, 1868, Sect. 5, §184; Sect.7, Part III, § 363; Sect. 29, § 1470. Такі висновки були зроблені др. Андрю Паттерсоном у його неопублікованій праці “The Beginning of Defense- Information Marking, Sterling Chemistry Laboratory, Yale University, New Haven, Conn., April 30, 1980”, матеріали якої він передав Арвину квісту у 1989 р. У лютому 1889 р. у британській армії видано накази, що регулювали доступ до інформації з національної оборони (“Orders to Regulate Admission to the National Defences, Position-Finding Stations, and Submarine Mining and Torpedo Establishments”). Перший британський офіційний закон про захист секретів (“Official Secrets Bill”) прийнято декількома місяцями пізніше, у серпні 1889 р. Правила британської армії 1892 р. вперше використали термін “таємно” для позначення кореспонденції. У 1893 р. вже вимагалось не тільки позначати лист, а й використовувати для пересилки два конверти, на внутрішньому зазначати адресу та гриф “таємно”, а на зовнішньому тільки адресу. Британські армійські правила 1894 р. вводили грифи “таємно” та “конфіденційно”, анулювали всі інші позначки, вимагали проставляти номер на титульному аркуші або першій сторінці документа у лівому нижньому куті та серійний номер копії зверху на титулі або першій сторінці того ж документа. У 1909 р. британці вперше використали гриф “тільки для службового користування”. королівський флот значно відставав від армії у запровадженні системи засекречування інформації та маркуванні. На флоті використовувалась велика кількість 231АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом грифів і їх формулювання були дуже довгими, наприклад, “інформація тільки для офіцерів служби Його Величності”. У 1913 р. британці запровадили єдину класифікацію інформації в армії і на флоті та встановили три грифи “таємно”, “конфіденційно”, “тільки для службового користування” // Arvin S.Quist. Se- curity Classification of Information. – С. 14–18. 11 General Order № 35 by Headquarters of the Army. Washington, April 13, 1869 // Origin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. Annexes to Staff Information Paper. – The National Archives and Records Service General Services Administration. – Washington, 1972. – (105 c.) – Annex A. 12 мова йде про військовий конфлікт США та Іспанії через кубу 25 квітня – 12 серпня 1898 року. 13 General Order № 9 by Headquarters of the Army. Washington, March 1, 1897 // Origin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. Annexes... – Annex В. 14 General Order № 52 by War Department. Washington, August 24, 1897 // Там само. – Annex C. 15 Origin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. – The National Archives and Records Service General Services Ad- ministration. – Washington, 1972. – (49 с.) – С. 6–7. 16 Акт конгресу США від 7 липня 1898 року (3 Stat. 717) був оприлюднений у General Order № 96 by War Department. – Washington, July 7, 1898 // Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex D; Origin of defense- information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. – The Na- tional Archives … – С. 7–8. 17 The letter № 5539/5 by Chief of Artillery. Washington, October 3, 1907 // Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex Е. 18 Circular № 78 War Department, Washington, November 21, 1907. // Там само, Annex G. – С. 1-2. 19 Arvin S. Quist. Security Classification of Information... – С. 21. 20 General Order № 36, Navy Department, Washington, D.C., August 20, 1909. // Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex S. 21 36 Stat. 1084-1085, March 3, 1911. Також див. Arvin S. Quist. Security Classification of Information... – С. 36. 22 General Orders № 3 “Instructions relative to the safe-keeping of military records concerning seacoast defenses”, War Department, February 16, 1912 // Ori- gin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. – The National Archives and Records Service General Services Administra- tion. – Washington, 1972. – С. 9–10. 23 Memorandum War Department, Office of the Judge Advocate General. May 19, 1913 // Office of the Origin of defense-information in the Army…Annexes… – Annex H. 24 General Orders, № 64. Headquarters, American Expeditionary Forces, France, November 21, 1917 // Office of the Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex І. – С. 1–3. 25 Compilation of Orders, Changes № 6. War Department, Washington, De- cember 14, 1917 // Office of the Origin of defense-information in the Army… An- nexes… – Annex к. – С. 1–3. 26 Origin of defense-information in the Army and former War Department by Dallas Irvine. – The National Archives and Records Service General Services Ad- ministration. – Washington, 1972. – С. 29. АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом232 27 Arvin S. Quist. Security Classification of Information. – Volume 1. Chapter 2 “Classification in the United States prior to World War II”. – С. 25–26. 28 40 Stat. 217, 218 (June 15, 1917), зараз кодифіковані у 18 U.S.C. §§ 793 “Gathering, transmitting or losing defense information”, 794 “Gathering or de- livering defense information to aid foreign government” // Електронні ресурси: http://www.mindserpent.com/American_History/federal/US_Code/title_18/ti- tle_18_chap37.html; http://codes.lp.findlaw.com/uscode/18/I/37/793; http://codes. lp.findlaw. com/uscode/18/I/37/794. 29 “Trading with the Enemy Act”. October 6, 1917. Chapter 106 “ the War Powers Act of 1917” (40 Stat. L. 411) // Електронний ресурс: http://www.conser- vativeusa.org/eo/1917/enemy.htm. 30 “The Foreign Intelligence Surveillance Act” 1978 р. розповсюдив дане положення закону на інформацію про ядерну зброю, військові косміч ні повітряні апарати або супутники, комунікації розвідувальної або крипто- графічної інформації, військові плани, оборонні стратегії, інші види зброї. // “The Foreign Intelligence Surveillance Act of 1978 amendments act of 2008”. – Public Law 110-261. July 10, 2008. Електронний ресурс: http://intelligence.sen- ate.gov/laws/pl110261.pdf. 31 Arvin S. Quist. Security Classification of Information… – Volume 1. Chap- ter 2 “Classification in the United States prior to World War II”. – С. 27. 32 Excerpt from Changes United States Navy Regulations, 1920, Reprinted, 1938, with all changes up to and including № 19. // Office of the Origin of defense- information in the Army… Annexes… – Annex Q.; Arvin S. Quist. Security Clas- sification of Information…Volume 1. Chapter 2 “Classification in the United States prior to World War II”. – С. 29. 33 Там само. – Annex Q.; Arvin S. Quist. Security Classification of Informa- tion... Volume 1. Chapter 2 “Classification in the United States prior to World War II”. – С. 33–34. 34 Army Regulations № 330-5, War Department, January 22, 1921 // Office of the Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex L.; Arvin S. Quist. Security Classification of Information... – Volume 1. Chapter 2 “Classifica- tion in the United States prior to World War II”. – С. 28–29. 35 Army Regulations № 330-5, War Department, February 12, 1935 // Office of the Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex M.; Arvin S. Quist. Security Classification of Information... – Volume 1. Chapter 2 “Classifica- tion in the United States prior to World War II”. – С. 29–31. 36 Army Regulations № 330-5, War Department, February 11, 1936 // Office of the Origin of defense-information in the Army… Annexes… – Annex N.; Arvin S. Quist. Security Classification of Information... – Volume 1. Chapter 2 “Classifica- tion in the United States prior to World War II”. – С. 31–33. 37 Arvin S. Quist. Security Classification of Information… – Volume 1. Chap- ter 2 “Classification in the United States prior to World War II”. – С. 35. 38 EO 8381 “Defining Certain Vital Military and Naval Installations and Equip- ment”, (Federal Register 5, 1147). March 22, 1940 // Електронний ресурс: http:// www.fas.org/irp/offdocs/eo/eo-8381.htm. 39 Act of January 12, 1938. Зараз кодифікований у 18 U.S.C. §§ 795 “Photo- graphing and sketching defense installations”, 796 “Use of aircraft for photograph- ing defense installations”, 797 “Publication and sale of photographs of defense in- stallations” // Електронний ресурс: http://law.onecle.com/uscode/18/797.html. 40 Kevin R. Kosar. Security Classification Policy and Procedure: E.O. 12958, as Amended. CRS Report for Congress (Prepared for Members and Committees of 233АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом Congress), June 4, 2009. – (12 c.) – C. 5–6 // Електронний ресурс: http://www. fas.org/sgp/crs/secrecy/R41528.pdf. 41 EO 9182 “Consolidating Certain War Information Functions into an Office of War Information” (Federal Register 7, 4468). June 16, 1942 // Електронний ресурс: http://www.foia.cia.gov/cgi/1942/Executive_Order_9182_13_Jun_1942.pdf. 42 Information control and propaganda: records of the Office of War Informa- tion. Part II. Office of Policy Coordination. Series A: Propaganda and Policy Direc- tives for Overseas Programs, 1942–1945. Edited by David H. Culbert // A Guide to the Microfilm Edition of Research collections in the social history of communi- cation. A microfilm project of University publications of America. General Editor Thomas Cripps. – 1986. – (104 c.) – C. xi. 43 To the Heads of all Departments and Agencies, Memorandum from Edward Klauber, Acting Director, Office of Waste Information, Washington, D. C., March 13, 1944. 44 Arvin S. Quist. Security Classification of Information… – Volume 1. Chap- ter 3 “Classification under Executive orders”. – С. 48–49. 45 Ео 10104 “Defining Certain Vital Military and Naval Installations and Equipment as Requiring Protection Against the General Dissemination of Informa- tion Relative Thereto”, February 1, 1950. – Електронний ресурс: http://www.fas. org/irp/offdocs/eo10104.htm. 46 Тhe Secretary of Defense – глава департаменту оборони США, the Secre- tary of the Army – цивільна посадова особа у департаменті оборони, відпо- відальна за усі справи армії: персонал, споруди, системи озброєння, облад- нання, комунікації і фінансове управління. Тhe Secretary of the Navy – глава департаменту військово-морського флоту США, підпорядкований депар- таменту оборони. Тhe Secretary of the Air Force – глава департаменту військо- во-повітряних сил, підпорядкований департаменту оборони. 47 National Security Act of 1947 (Chapter 343; 61 Stat. 496; approved July 26, 1947) as amended through P. L. 110–53, Enacted August 3, 2007 // Електронний ресурс: http://intelligence.senate.gov\|nsaact1947.pdf (97 c.) – C. 66–87. 48 Управління національної геопросторової розвідки (the National Geo- spatial-Intelligence Agency, GEOINT) створене у 2003 р., правонаступник the National Imagery and Mapping Agency (NIMA), створеного у 1996 р. отримало у спадок ще й документацію the National Photographic Interpretation Center of the Central Intelligence Agency (NPIC). Збирає, досліджує, аналізує геопросторову інформацію та дані про діяльність людства на Землі. Відоме своїми проектами у косово, ліквідацією наслідків урагану катріна, розслідуванням трагедії 11 вересня 2001 р., організацією штурму помешкання осами бін Ладена у Пакістані 1 травня 2011 р. офіційний веб-сайт: https://www1.nga.mil/Pages/ default.asps. національне управління розвідки (Тhe National Reconnaissance Office) – одне з 16 розвідувальних управлінь, офіційно засновано у вересні 1961 р. як секретне управління департаменту оборони. У вересні 1992 р. його діяльність розсекречена. до його функцій входять: моніторінг розвитку зброї масового знищення, відслідковування міжнародних терористів, нарко- торговців, крімінальних організацій, розвиток високоточного наведення цілей і оцінка ушкоджень від бомбових ударів, сприяння міжнародним операціям з підтримки миру і наданню гуманітарної допомоги, оцінка впливу природ- них катастроф, таких як землетруси, повінь, цунамі та пожежі. (офіційний веб-сайт: http://www.nro.gov/about/index.html). Управління націо наль ної без- пеки (the National Security Agency/Central Security Service) створене у 1972 р. Унікальна агенція, яка збирає, аналізує зашифровану криптографами ін- АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом234 формацію і готує на її базі інформаційні повідомлення для уряду США, роз- відувальних управлінь, департаменту оборони тощо. Відома своїм проектом VENONA з виявлення радянських шпигунів на территорії Сполучених Штатів (хоча сам проект був розпочатий ще 1943 р. Army’s Signal Intelligence Service, завершений у 1995 р.), та своїми діями під час кубинської ракетної кризи у жовтні 1962 р. (офіційний веб-сайт: http://www.nsa.gov/about/index.shtml). Управління військової розвідки (the Defense Intelligence Agency) підпоряд- коване департаменту оборони, об’єднує більше 16,5 тисяч військових і ци- вільних службовців, що працюють в Аналітичному центрі військової розвідки у Вашингтоні (D.C.), Національному центрі медичної розвідки у Фредеріку (Maryland), підрозділі аналізу використання розвідувальних засобів у Шар- лотсвіллі (Virginia), ракетно-космічному розвідувальному центрі у Хантсвіллі (Alabama) та інших структурах. Вони планують, керують та здійснюють роз- відувальні операції у мирний час, під час криз і воєнних конфліктів по усьому світу. (офіційний веб-сайт: http://www.dia.mil). 49 “The Internal Security Act” (50 USC Chapter 23). September 12, 1950. Електронний ресурс: http://uscode.house.gov/download/pls/50C23.txt. 50 Marc Patenaude. The McCarran Internal Security Act, 1950–2005: Civil Lib- erties Versus National Security. A Thesis Submitted to the Graduate Faculty of the Louisiana State University and Agricultural and Mechanical College in partial ful- fillment of the requirements for the degree of Master of Arts in the Department of History. May 2006. (86 c.) Електронний ресурс: http://etd.lsu.edu/docs/available/ etd-04072006-093608/unrestricted/Patenaude_thesis.pdf. – C. 24–54. 51 Nuclear Regulatory Legislation. 111th Congress; 2nd Session. January 2011. Office of the General Counsel U.S. Nuclear Regulatory Commission Washington, DC 20555-0001. – Vol. 1, № 9 // Електронний ресурс: http://www.nrc.gov/read- ing-rm/doc-collections/nuregs/staff/sr0980/v1/sr0980v1.pdf. 52 Ео 10290 “Regulations Establishing Minimum Standards for the Classifica- tion, Transmission, and Handling, by Departments and Agencies of the Executive Branch, of Official Information Which Requires Safeguarding in the Interest of the Security of the United States”. September 24, 1951. – Електронний ресурс: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=78426#axzz1is6pXN3G. 53 Ео 10501 “Safeguarding Official Information in the Interests of the Defense of the United States”. November 5, 1953. – Електронний ресурс: http://www.fas. org/irp/offdocs/eo10501.htm. 54 McCrann Grace-Ellen. An Examination of the Conditions Surrounding the Passage of The 1966 U.S. Freedom of Information Act. // Open Government: a jour- nal on Freedom of Information. – Vol. 3. – № 1 (April 24, 2007). – Електронний ресурс: http://www.opengovjournal.org/issue/view/80 – С. 7. 55 Ео 10816 “Amendment of Executive Order No.10501 of November 5, 1953, Relating to Safeguarding Official Information in the Interests of the Defense of the United States”. May 7, 1959. – Електронний ресурс: http://www.fas.org/irp/ offdocs/eo/eo-10816.htm. 56 EO 10901 “Amendment of Executive Order 10501, Relating to Safeguarding Official Information in the Interests of the Defense of the United States”. Janu- ary 9, 1961. – Електронний ресурс: http://en.wikisource.org/wiki/Executive_Or- der_10901. 57 McCrann Grace-Ellen. An Examination of the Conditions Surrounding the Passage of The 1966 U.S. Freedom of Information Act… – С. 4. 58 Ео 10964 “Amendment of Executive Order No.10501 Entitled “Safeguard- ing Official Information in the Interests of the Defense of the United States”. Sep- 235АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом tember 20, 1961. – Електронний ресурс: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/in- dex.php?pid=58902#axzz1is6pXN3G. 59 EO 10985 “Amendment of EO No. 10501 relating to safeguarding offi- cial Information in the interests of the defense of the United States”. January 12, 1962. – http://www.fas.org/irp/offdocs/EO10985.htm; EO 11097 “Amendment of EO No.10501 relating to safeguarding official Information in the interests of the defense of the United States”. February 28, 1963. – Електронний ресурс: http:// www.fas.org/irp/offdocs/EO11097.htm. 60 McCrann Grace-Ellen. An Examination of the Conditions Surrounding the Passage of The 1966 U.S. Freedom of Information Act... – С. 8–9. 61 John J. Mitchell. Government secrecy in theory and practice “Rules and regulations” as an autonomous screen // Columbia Law Review. – Vol. 58. – № 2 (February, 1958). – C. 199–210. 62 McCrann Grace-Ellen. An Examination of the Conditions Surrounding the Passage of The 1966 U.S. Freedom of Information Act… – С. 2–3. 63 “Federal Administrative Procedure Act” (Pub. L. 79–404, 60 Stat. 237, en- acted June 11, 1946). Електронний ресурс: http://biotech.law.lsu.edu/Courses/ study_aids/adlaw/ 64 Wendy R. Ginsberg. Access to Government Information In the United States. Congressional Research Service Report for Congress prepared for Members and Committees of Congress. August 31, 2009. – Library of Congress, Washington, DC. – (8 c.) – C. 1. 65 “The Electronic Freedom of Information Act Amendments” (Novem- ber 1, 1996 (E-FOIA)) зобов’язував усі установи, що ведуть свої документи в електронних форматах, надати до них доступ станом на 1 листопада 1996 р. та після цієї дати. Установи також повинні організувати у себе роботу електронних читальних залів, в яких забезпечити громадянам доступ до документів в електронних форматах // The Freedom of Information Act 5 U.S.C. § 552, As Amended By Public Law No. 104–231, 110 Stat. 3048 Електронний ресурс: http://www.justice.gov/oip/foia_updates/Vol_XVII_4/page2.htm; “The Intelligence Authorization Act” (November 14, 2002) вніс зміни до Закону “Про свободу інформації” під назвою “Prohibition on Compliance with Requests for Information Submitted by Foreign Governments” (Заборона надання інформації за запитом іноземних урядів) і встановив заборону на надання інформації за запитами, надісланими іноземними урядами відповідно до закону “Про свободу інформації”. Як результат такі розвідувальні управління США, як ЦРУ, Управління національної безпеки, Управління військової розвідки, Національне управління картографічних та фотовідеоматеріалів (діяло у 1996–2003 рр.), Національне управління розвідки, розвідувальні уп рав ління департаменту оборони, розвідувальні підрозділи армії, флоту, військово-повітряних сил, морського корпусу, ФБР, департаменти фінансів, енергетики, берегової охорони, внутрішньої безпеки, бюро розвідки та досліджень державного департаменту тощо не можуть розсекречувати свої документи для виконання запитів іноземних урядів // Електронний ресурс: http://www.justice.gov/oip/foiapost/2002foiapost38.htm 66 “The Freedom of Information Act” (FOIA) // Basic Laws and Authorities of the National Archives and Records Administration. – Washington, D.C.: NARA, 2000. – С. А-37 – А-43. 67 Ео 11652 “Classification and Declassification of National Security Informa- tion”. March 8, 1972. // Електронний ресурс: http://www.fas.org/irp/offdocs/eo/ eo-11652.htm АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом236 68 Statement on Establishing a New System for Classification and Declassifica- tion of Government Documents Relating to National Security. (EO 11652) March 8, 1972; Memorandums About Acceleration of Publication of “Foreign Relations of the United States” Series. March 8, 1972 // Електронний ресурс: http://www.fas. org/irp/offdocs/eo/eo-11652.htm 69 “Federal Advisory Committee Act”, October 6, 1972. Електронний ресурс: http://www.gsa.gov/graphics/ogp/without_annotations_R2G-b4T_0Z5RDZ-i34K- pR.pdf 70 “The Privacy Act” (5 U.S.C. § 552a), December 31, 1974. Електронний ресурс: http://www.justice.gov/opcl/privstat.htm 71 кабочкина Т. с. Федеральные центры документации США. История, современный опыт // отечественные архивы. Научно-теоретический и научно- практический журнал. – м., 1992. – № 6. – С. 92–100 (С. 97–98). 72 “The Government in the Sunshine Act” (Pub.L. 94-409, 90 Stat. 1241, 5 U.S.C. § 552b), September 13, 1976 // Електронний ресурс: http://www.gsa.gov/ graphics/ogp/SunshineAct_R2B-x3-g_0Z5RDZ-i34K-pR.pdf 73 Ео 12065 “National Security Information”, June 28, 1978 (43 F.R. 28949), as amended by EO 12148, July 20, 1979 (44 F.R. 43239); EO 12163, Septеmber 29, 1979 (44 F.R. 56673), which related to classification and declassification of national security information and material // Електронний ресурс: http://www.fas.org/irp/ offdocs/eo/eo-12065.htm 74 див. офіційний веб-сайт Information Security Oversight office (ISOO): http://www.archives.gov/isoo/about/. ISOO замінив the Interagency Classification Review Committee (ICRC), утворений відповідно до Ео 11652 “Classification and Declassification of National Security Information and Material” (підписаний Президентом Р. Ніксоном 1972 р.). 75 На офіційному веб-сайті ISOO представлені звіти за період з 1979 р. по 2010 р. включно. кожен звіт містить аналітичну інформацію та цифрові показники з засекречування та розсекречування документів, загальні та у розрізі установ, які здійснюють відповідну діяльність. Інформація про роз- се кре чування документів представлена відповідно до чотирьох програм з роз секречення: автоматичне розсекречення (automatic declassification), систе- ма тичне розсекречення (systematic declassification review), дискретне розсе кре- чення (discretionary declassification review), розсекречення за запитом (manda- tory declassification review) // офіційний веб-сайт ISOO: http://www.archives. gov/isoo/reports/index.html 76 Ео 12356 “National Security Information”, April 2, 1982 // Електронний ресурс: http://www.fas.org/irp/offdocs/eo12356.htm 77 James David. Two Steps Forward, One Step Back: Mixed Progress Under the Automatic/Systematic Declassification Review Program. // The American Ar- chivist. – Volume 70. – № 2. – 2007 (winter). – C. 225–226. 78 “President John F. Kennedy Assassination Records Collection Act” (44 U.S.C. §2107) // Basic Laws and Authorities of the National Archives and Records Administration. – Washington, D.C.: NARA, 2000. – (C. 15–26). – C.16. 79 Final Report of the Assassination Records Review Board. September 30, 1998. – Washington, ARRB, 1998. – (205 c.) // Електронний ресурс: http://histo- ry-matters.com/archive/jfk/arrb/report/html/arrb_fin_004.htm. 80 “Nazi War Crimes Disclosure Act” (5 U.S.C. 522 note) // Basic Laws and Authorities of the National Archives and Records Administration. – Washington, D.C.: NARA, 2000. – C. 49–51. 237АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом 81 Implementation of the Nazi War Crimes Disclosure Act. An Interim Report to Congress. October 27, 1999 // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ iwg/reports/nazi-war-crimes-interim-report-october-1999/ 82 “Japanese Imperial Government Disclosure Act” (P.L. 106-567). December 6, 2000 // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/iwg/about/iwg-title-8. html 83 Implementation of the Japanese Imperial Government Disclosure Act and the Japanese War Crimes Provisions of the Nazi War Crimes Disclosure Act An Interim Report to Congress. January 2002 // Електронний ресурс: http://www. archives.gov/iwg/reports/japanese-interim-report-march-2002-1.html#status 84 James David. Two Steps Forward, One Step Back: Mixed Progress Under the Automatic/Systematic Declassification Review Program // The American Archi- vist. – Volume 70. – № 2. – 2007 (winter). – C. 226. 85 Nazi War Crimes and Japanese Imperial Government Records Interagency Working Group Final Report to the United States Congress. Published April 2007 // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/iwg/reports/final-report-2007.pdf. – 139 с. 86 Там само. – С. 43, 77. 87 Там само. – С. хі–хііі, 77. 88 Там само. – С.77–80. 89 Ео 12937 “Declassification of Selected Records Within the National Ar- chives of the United States”, November 10, 1994 // Електронний ресурс: http:// www.fas.org/sgp/clinton/eo12937.html 90 Ео 12951 “Release of Imagery Acquired by Space-Based National Intelli- gence Reconnaissance Systems”, February 22, 1995 // Електронний ресурс: http:// www.fas.org/sgp/clinton/eo12951.html 91 James David. Two Steps Forward, One Step Back: Mixed Progress Under the Automatic/Systematic Declassification Review Program // The American Archi- vist. – Volume 70. – № 2. – 2007 (winter). – C. 226. 92 Ео 12958 “Classified National Security Information”, April 17, 1995 // Ba- sic Laws and Authorities of the National Archives and Records Administration. – Washington, D.C.: NARA, 2000. – C. A-9 – A-25. 93 Arvin S. Quist. Security Classification of Information. Oak Ridge Classifica- tion Associates, LLC, 2002. – Volume 1. Chapter 3 “Classification under Executive orders”. – С. 68. 94 James David. Two Steps Forward, One Step Back: Mixed Progress Under the Automatic/Systematic Declassification Review Program // The American Archi- vist. – Volume 70. – № 2. – 2007 (winter). – C. 233, 235–236. 95 Там само. 96 Ео 13142 “Amendment to Executive Order 12958 – Classified National Security Information”, November 19, 1999 // Basic Laws and Authorities of the Na- tional Archives and Records Administration. – Washington, D.C.: NARA, 2000. – C. А-26. 97 Ео 12968 “Acces to Classified Information”, August 2, 1995 // Basic Laws and Authorities of the National Archives and Records Administration. – Washing- ton, D.C.: NARA, 2000. – C. А-27 –А-34. 98 “Public Interest Declassification Act” (P.L. 106-567, title VII, 114 Stat. 2856). December 27, 2000. // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/pidb/ public-law-106-567.pdf. Незначні зміни до повноважень комісії внесені Section 1102 “the Intelligence Reform and Terrorism Prevention Act” (закон Про реформу АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом238 розвідувальних органів і попередження тероризму), прийнятий конгресом 17 грудня 2004 р. Електронний ресурс: http://www.nctc.gov/docs/irtpa.pdf 99 “Uniting and Strengthening America by Providing Appropriate Tools Re- quired to Intercept and Obstruct Terrorism (USA PATRIOT) Act of 2001” (Public Law 107–56). October 26, 2001 // Електронний ресурс: http://www.gpo.gov/fd- sys/pkg/PLAW-107publ56/pdf/PLAW-107publ56.pdf 100 Ео 13292 “Further amendment to Executive Order 12958, as amended, Classified National Security Information”. March 25, 2003 // Електронний ресурс: http://www.fas.org/sgp/bush/eoamend.html 101 Rep. Henry A. Waxman. Secrecy in the Bush Administration. United States House of Rerresentatives Committee on Government Reform – Minority Staff Special Investigations Division. September 14, 2004. (81 c.) – С. vii–viii // Електронний ресурс: http://www.fas.org/sgp/library/waxman.pdf 102 дивись офіційний веб-сайт Тhe National Commission on Terrorist Attacks upon the United States: http://www.9-11commission.gov 103 “The Presidential Records Act” (44 U.S.C. Chapter 22) // Basic Laws and Authorities of the National Archives and Records Administration. – Washington, D.C.: NARA, 2000. – C. 32–35. 104 Президент Р. Рейган у 1989 р. підписав Ео 12667, який дозволив чин- ному та колишнім Президентам переглядати їх документи через 12 років після того, як вони залишили Білий дім // Martha Joynt Kumar. Executive Or- der 13233 Further Implementation of the Presidential Records Act // Presidential Studies Quarterly. Center for the Study of the Presidency and Congress. – Vol. 32, № 1, March 2002. – С. 194–209. 105 EO 13233 “Further Implementation of the Presidential Records Act”, No- vember 1, 2001 // Електронний ресурс: http://www.fas.org/irp/offdocs/eo/eo- 13233.htm 106 Court Rules Delay in Release of Presidential Papers is Illegal. October 1, 2007 // Електронний ресурс: http://www.gwu.edu/~nsarchiv/news/20071001/in- dex.htm 107 Rep. Henry A. Waxman. Secrecy in the Bush Administration. United States House of Rerresentatives Committee on Government Reform – Minority Staff Spe- cial Investigations Division. September 14, 2004. (81 c.) – С. 4–6. 108 Там само. – С. 7–8. 109 “Critical Infrastructure Information Act of 2002 (CIIA)” (Title II, Part B of the Homeland Security Act, Pub. L. No. 107–296). November 25, 2002 // Електронний ресурс: http://law.justia.com/cfr/title06/6-1.0.1.1.9.html 110 Gina Maria Stevens. Homeland Security Act of 2002: Critical Infrastructure Information Act. Report for Congress. February 28, 2003. Order Code RL31762 // Congressional Research Service. The Library of Congress. (16 c.) 111 Rep. Henry A. Waxman. Secrecy in the Bush Administration. United States House of Rerresentatives Committee on Government Reform – Minority Staff Spe- cial Investigations Division. September 14, 2004. (81 c.) – С. 11. 112 The FY 1993 Report to the President is to examine the information security program under E.O. 12356. March 1, 1994. Information Security Oversight Office. Washington, DC. (38 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/ reports/1993-annual-report.pdf. – Summary of FY 1993 Program Activity. 113 The FY 1994 Report to the President is to examine the security classification program under E.O. 12356. May 31, 1995. Information Security Oversight Office. Washington, DC. (59 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/ reports/1994-annual-report.pdf. – Summary of FY 1994 Program Activity. 239АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом 114 The “Fiscal Year 1995 Report to the President” is the last to examine the security classification program under Executive Order 12356. September 16, 1996. Information Security Oversight Office. Washington, DC. (31 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/1995-annual-report.pdf. – Summary of FY 1995 Program Activity. 115 The fiscal year 1996 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. Washington, DC. (37 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/1996-annual-report.pdf. – Summary of FY 1996 Program Activity. 116 The fiscal year 1997 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. August 31, 1998. Washington, DC. (39 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/1997-annual-report.pdf. – Summary of FY 1997 Program Activity. 117 The fiscal year 1998 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. August 31, 1999. Washington, DC. (40 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/1998-annual-report.pdf. – Summary of FY 1998 Program Activity. 118 The fiscal year 1999 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. Washington, DC. (37 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/1999-annual-report.pdf. – Summary of FY 1999 Program Activity. 119 The fiscal year 2000 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. September 17, 2001. Washington, DC. (28 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/2000-annual- report.pdf. – Summary of FY 2000 Program Activity. 120 The fiscal year 2001 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. September 20, 2002. Washington, DC. (24 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/2001-annual- report.pdf. – Summary of FY 2001 Program Activity. 121 The fiscal year 2002 Report to the President under Executive Order 12958. Information Security Oversight Office. Washington, DC. (60 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/2002-annual-report.pdf. – Summary of FY 2002 Program Activity. 122 The fiscal year 2003 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. March 25, 2004. Washington, DC. (29 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ isoo/reports/2003-annual-report.pdf. – Summary of FY 2003 Program Activity. 123 The fiscal year 2004 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. March 31, 2005. Washington, DC. (36 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ isoo/reports/2004-annual-report.pdf. – Summary of FY 2004 Program Activity. 124 The fiscal year 2005 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. March 25, 2006. Washington, DC. (32 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ isoo/reports/2005-annual-report.pdf. – Summary of FY 2005 Program Activity. 125 The fiscal year 2006 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. March 31, 2007. Washington, DC. (36 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ isoo/reports/2006-annual-report.pdf. – Summary of FY 2006 Program Activity. 126 The fiscal year 2007 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. May 30, АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом240 2008. Washington, DC. (36 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ isoo/reports/2007-annual-report.pdf. – Summary of FY 2007 Program Activity. 127 The fiscal year 2008 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. January 12, 2009. Washington, DC. (32 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives. gov/isoo/reports/2008-annual-report.pdf. – Summary of FY 2008 Program Activity. 128 The fiscal year 2009 Report to the President under Executive Order 12958 as amended on March 25, 2003. Information Security Oversight Office. March 31, 2010. Washington, DC. (32 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/ isoo/reports/2009-annual-report.pdf. – Summary of FY 2009 Program Activity. 129 The fiscal year 2010 Report to the President under Executive Order 113526. Information Security Oversight Office. April 15, 2011. Washington, DC. (32 c.) // Електронний ресурс: http://www.archives.gov/isoo/reports/2010-annual-report.pdf. – Summary of FY 2010 Program Activity. 130 Відомості про щорічні витрати на засекречування і розсекречування інформації не доступні громадськості США. ISOO щорічно публікує у своїх звітах Президенту суми втрат на політику засекречування, проте ці суми, як вказує аналітик конгресу к.Р.косар, взяті зі звітів цих установ, які не перевіряються ISOO. Також звіти ISOO не містять даних щодо витрат ЦРУ, Управ ління військової розвідки, офісу директора національної розвідки та інших розвідувальних структур // Kevin R. Kosar. Classified Information Policy and Executive Order 13526. Congressional Research Service Report for Congress. December 10, 2010. (22 c.) // Електронний ресурс: http://www.fas.org/sgp/crs/ secrecy/R41528.pdf 131 Memorandum for the heads of executive departments and agencies “Clas- sified Information and Controlled Unclassified Information”. May 27, 2009. // Електронний ресурс: http://www.whitehouse.gov/the-press-office/presidential- memoran dum-classified-information-and-controlled-unclassified-informat. 132 Memorandum for the Heads of Executive Departments and Agencies “Im- plementation of the Executive Order, “Classified National Security Information” of December 29, 2009 // Federal Register. – Vol. 75, № 2. – Tuesday, January 5, 2010. – Presidential Documents. – С. 733–734. 133 EO 13526 “Classified National Security Information”. December 29, 2009. // Електронний ресурс: http://www.whitehouse.gov/the-press-office/executive-order- classified-national-security-information 134 “Classified National Security Information; Final Rule” (32 CFR Parts 2001 and 2003) (28 с.) // Federal Register. – Vol. 75, № 123. Monday, June 28, 2010. Rules and Regulations. – С. 37254–37280. 135 “The Reducing Over-Classification Act”. January 5, 2010 // Електронний ресурс: http://frwebgate.access.gpo.gov/cgi-bin/getdoc.cgi?dbname=111_cong_ bills&docid=f:h553enr.txt.pdf 136 EO 13549 “Classified National Security Information Programs for State, Lo- cal, Tribal, and Private Sector Entities”. August 18, 2010 // Електронний ресурс: http://www.whitehouse.gov/the-press-office/2010/08/18/executive-order-classified- national-security-information-programs-state 137 NARA Opens 9/11 Commission Records // Informational Management. An ARMA International Publication. – USA. – March/April 2009. – Vol. 43. – № 2. – С. 7. 138 Immigrant Files to Become Permanent at NARA // Information Manage- ment. An ARMA International Publication. – USA. – September/October 2009. – Vol. 43. – № 5. – С. 19. 241АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом 139 NPRS Opens Six Million Personnel Records // Information Management. An ARMA International Publication. – USA. – September/October 2009. – Vol. 43. – № 5. – С. 19. 140 EO 13489 “ Presidential Records”. January 21, 2009 // Електронний ре- сурс: http://www.whitehouse.gov/the-press-office/presidential-records 141 Історія і структура Національного архіву США і Адміністрації доку- ментації (NARA) висвітлена автором у попередніх публікаціях. див.: Лев- ченко Л. Л. до історії створення Національного архіву Сполучених Штатів Америки // Архіви України. Науково-практичний журнал. – к., 2009. – Випуск 6 (266): листопад–грудень. – С. 227–250; Левченко Л. Л. до історії створення Національного архіву Сполучених Штатів Америки (Закінчення) // Архіви України. Науково-практичний журнал. – к., 2010. – Випуск 1 (267): січень– березень. – С. 141–161. Автор статьи на базе законодательных актов конгресса США, указов Президента США, постановлений военного командования армии и флота Соединенных Штатов анализирует процессы засекречивания и рассекречива- ния документов в федеральных органах власти Соединенных Штатов с конца ХVIII века до наших дней. На основании отчетов органов исполнительной власти, уполномоченных собирать информацию о реализации политики пра- вительства США в этом вопросе, проанализированы цифровые показатели соотношения секретных и рассекреченных документов в конце ХХ – начале ХХI века. охарактеризованы функции и деятельность комитетов, комиссий и других органов, ответственных за реализацию политики правительства США в вопросе рассекречивания документов. Ключевые слова: рассекречивание документов в США; секретные доку- менты в США; грифы секретности документов в США; режимы доступа к секретным документам в США; политика правительства США в рассекречи- вании и засекречивании документов; законодательство США в области рассе- кречивания документов; указы Президента США в области рассекречивания документов; Национальный центр рассекречивания документов в США. The author of article analyzes the processes of classification and declassification the United States federal authorities’ documents, by using Acts of the United States Congress, Executive Orders of the President and General Orders of the United States army and navy administration, since late 18 century till today. Based on the reports of executive authorities, accredited to collect information on the U.S. government policy realization, there have been analyzed numerical indicators ratio of classified and declassified documentation in late 20 – early 21century. Functions and activities of the committees, commissions and other bodies responsible for implementation of the U.S. government policy in a field of documents declassification have been characterized. Keywords: documents declassification in the U.S.; secret documentation of the United States; secret vultures of the U.S. documents; access regime to classified documents in the U.S.; the U.S. policy in a field of documents classification and declassification; U.S. law in a sphere of documents declassification; proclamations of the United States President on documents declassification; National Declassification Center.

Законодавчо-нормативне регулювання засекречування і розсекречування документів у США

Institution

Ähnliche Einträge