До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини
Рец. на кн.: Устименко В. Зведи свій храм: З історії Свято-Покровського трипрестольного храму с. Жукля на Чернігівщині. – К.: Вид-во «Академпрес», 2011. – 240 с.: іл.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59942 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини / Т. Демченко, О. Тарасенко // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 172-174. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-59942 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-599422014-04-11T03:02:53Z До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини Демченко, Т. Тарасенко, О. Огляди та інформація Рец. на кн.: Устименко В. Зведи свій храм: З історії Свято-Покровського трипрестольного храму с. Жукля на Чернігівщині. – К.: Вид-во «Академпрес», 2011. – 240 с.: іл. 2012 Article До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини / Т. Демченко, О. Тарасенко // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 172-174. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59942 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди та інформація Огляди та інформація |
| spellingShingle |
Огляди та інформація Огляди та інформація Демченко, Т. Тарасенко, О. До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини Краєзнавство |
| description |
Рец. на кн.: Устименко В. Зведи свій храм: З історії Свято-Покровського трипрестольного храму с. Жукля на Чернігівщині. – К.: Вид-во «Академпрес», 2011. – 240 с.: іл. |
| format |
Article |
| author |
Демченко, Т. Тарасенко, О. |
| author_facet |
Демченко, Т. Тарасенко, О. |
| author_sort |
Демченко, Т. |
| title |
До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини |
| title_short |
До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини |
| title_full |
До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини |
| title_fullStr |
До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини |
| title_full_unstemmed |
До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини |
| title_sort |
до скарбниці церковного краєзнавства чернігівщини |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Огляди та інформація |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59942 |
| citation_txt |
До скарбниці церковного краєзнавства Чернігівщини / Т. Демченко, О. Тарасенко // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 172-174. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot doskarbnicícerkovnogokraêznavstvačernígívŝini AT tarasenkoo doskarbnicícerkovnogokraêznavstvačernígívŝini |
| first_indexed |
2025-07-05T11:05:28Z |
| last_indexed |
2025-07-05T11:05:28Z |
| _version_ |
1836804765619585024 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
172
Тамара Демченко, Олександр Тарасенко (м. Чернігів)
ДО СКАРБНИЦІ ЦЕРКОВНОГО КРАЄЗНАВСТВА
ЧЕРНІГІВЩИНИ
Рец. на кн.: Устименко В. Зведи свій храм: З історії Свято-Покровського трипрестольного храму
с. Жукля на Чернігівщині. – К.: Вид-во «Академпрес», 2011. – 240 с.: іл.
Нова книга знаного в Україні краєзнавця Василя
Устименка, лауреата премій імені М. Коцюбин-
ського та Д. Яворницького продовжує започатко-
вану раніше ним тему історії рідного села й вод-
ночас піднімає пласт практично не висвітлених
проблем, в основі яких з’ясування впливу право-
славного християнства на віруючих через всебіч-
ну характеристику церкви, що постала волею міс-
цевого дідича, але за найактивнішої участі селян у
с. Жукля на Чернігівщині. Ця провідна тема роз-
кривається Автором у багаторівневому плані: екс-
курс у минуле села та родини Комстадіусів, розпо-
відь про обставини закладання храму та його бу-
дівництво, історія священиків Покровської церкви,
боротьби з нею (дійсно складається враження, що
в не такі вже далекі роки більшовицького безбож-
ництва з нею боролися, як із живою істотою), об-
ставини, що сприяли відродженню храму за доби
«перебудови», спроба аналізу моральної, консолі-
дуючої та духовно-культурної ролі божого храму
у повсякденному житті сільської громади. У книзі
вміщені цікаві біографічні нариси про ініціаторів
і активістів тривалого процесу відродження жу-
клянської парафії. Іншими словами, книжка адре-
сована читачам з найрізноматнішими уподобання-
ми: кожний знайде для себе щось цікаве. І це пер-
ша позитивна риса рецензованої роботи.
З наукової точки зору варто виокремити декіль-
ка суттєвих моментів дослідження В. Устименка.
Воно побудоване на значній джерельній базі, що в
сукупності з краєзнавчою літературою дозволило
Автору простежити основні віхи становлення та
розвитку парафії. Оскільки розповідь у книзі сто-
сується передовсім перлини української сільської
храмової архітектури – церкви на честь Покрови
Богородиці у с. Жукля, природно, що основна ма-
са матеріалу висвітлює історію цього храму з по-
чатку ХХ ст. і до сьогодення. Варте всіляких по-
хвал оприлюднення Автором цілої низки різнома-
нітних джерел, як-от: листи, церковні та клірові ві-
домості Покровської парафії, справа з будівельно-
архітектурними розрахунками та кресленнями, на
основі яких споруджувалася Покровська кам’яна
церква, навіть передрукований уривок з дорево-
люційного часопису про «Торжество основания
нового храма в с. Жукля», що містить цікаві по-
дробиці столітньої давнини, перечитується з ве-
ликим інтересом. Так само цінним у книзі є опис
понад сімдесяти ікон із с. Жуклі, деякі з них пред-
ставлені в якісних кольорових світлинах.
Варто нагадати, що в радянській краєзнав-
чій літературі можна зустріти імена представ-
ників класового ворога трудящого люду, його
гнобителів, і в той же час абсолютне замовчу-
вання імен тих дідичів, хто прислужився розви-
тку місцевої громади. Аналізуючи ж рецензова-
не видання слід відзначити, що Автор не обій-
шов увагою постать Миколи Миколайовича
Комстадіуса – ключової фігури в історії зведен-
ня Свято-Покровського храму в с. Жукля. Ця об-
ставина дає підставу твердити, що поширені,
а для багатьох аксіоматичні, твердження про не-
примиримість класових інтересів «низів» і «вер-
хів» не завжди відповідали дійсності. У сіль-
ських мешканців Жуклі – типового села північ-
ної частини Чернігово-Сіверщини – і начальника
конвою Його Імператорської Величності Миколи
ІІ генерал-майора М. Комстадіуса (1866 –
1917) таки знайшлися точки дотику і спільні ін-
тереси – будівництво церкви. Після того, як у
1910 р. згоріло приміщення сільського храму,
М. Комстадіус вирішив збудувати «на цьому свя-
тому місці такий храм, що на теренах Малоросії
ніхто ще не бачив. Привезу в село найкращих
майстрів-храмотворців. А ви всі допоможете», –
заявив він нібито селянам [с. 36]. Звичайно,
ці слова можна потрактувати як своєрідний про-
пагандистський штамп монархічної доби. Але й
сьогодні опитані В. Устименком старожили се-
ла в один голос твердять про дбайливість і щи-
ру турботу петербурзького царедворця, виявлені
як до спорудження храму, так і до його будівни-
ків. Автор дуже доречно використав можливості
методу усної історії для з’ясування питання, яке
не відбилося у жодних документах. Виявилося,
що на підсобних роботах по будівництву церк-
ISSN 2222-5250
173
ви працювало майже все село, і жуклянці стар-
шого віку й тепер пам’ятають і пишаються тим,
що їхні дідусі й бабусі доклали й своїх рук до бо-
гоугодної справи [с. 73–74]. Усна історія села на-
повнена легендами про будівництво храму, їх за-
любки переповідає Автор. Впадає у вічі, що в
них позитивно оцінюється роль М. Комстадіуса,
багато гарних слів збереглося в пам’яті вдячних
нащадків і про безпосередніх будівників. І зно-
ву ж таки, всупереч міфам радянської доби, вияв-
ляється, що автором архітектурного задуму хра-
му став представник правлячої російської динас-
тії – великий князь Петро Миколайович Романов
(1864 – 1931). Утілив у життя проект молодий на
той час архітектор, випускник, згодом професор
і навіть один час ректор столичної Академії мис-
тецтв Андрій Євгенович Бєлогруд (1875 – 1933)
[с. 76]. Цих творчих особистостей, котрі знахо-
дилися на різних щаблях тогочасної суспільної
ієрархії, об’єднали не лише дружні стосунки із
М. Комстадіусом, але й інтерес до церковної ар-
хітектури. В результаті поєднання таланту, заці-
кавленості й фінансових можливостей нетипо-
вих репрезентантів сановного Петербурга з енту-
зіазмом мешканців українського села і з’явилося
диво – Свято-Покровська церква. Є чимало під-
став для такого висновку. Так, кожна цеглина,
яка пішла на будівництво храму, маркувалася
«НК», на кожному із семи дзвонів, які виготов-
лялися у Петербурзі, теж карбувалася ця моно-
грама. Автор рецензованої книжки підкреслю-
є, що вона «несла в собі подвійне смислове зна-
чення – «Николай Комстадиус» і «Жукля» [с. 75].
Це досить красномовна деталь, яка відображає всю
суперечливість історичного процесу, особливо в йо-
го переломні моменти, багатовекторність сил, що не
тільки протиборствували, але й незрідка діяли суго-
лосно. Можна припустити, що історія спорудження
Божого храму у с. Жуклі змусить багатьох замисли-
тися над перевагами еволюційного шляху у порів-
нянні з кривавими принадами революцій.
Один із розділів книжки, названий «Репресивні
дії держави проти церкви» відображає ситуацію,
що склалася уже за часів радянської влади, ко-
ли на теренах України йшла масштабна бороть-
ба з релігійністю у всіх її проявах. Жертвами цієї
безпрецедентної атаки ставали і Божі храми,
і люди, виховані у вірі. У 1934 р. церкву в Жуклі
зачинили, відродилася вона тільки за німецької
окупації у 1942 р. Священиком став Микола
Олександрович Володимирський. Його щиро по-
важали у селі. Коли через багато років він уже не
міг ходити і довго стояти, жуклянці запрягали ко-
ня і везли священика до церкви, а «коли належа-
ло пройти хресним ходом навколо храму, чоловіки
садовили отця Миколу на дерев’яні ноші і несли,
зупиняючись, за всіма канонічними правилами,
навпроти усіх чотирьох сторін Церкви» [с. 102].
Скориставшись тим, що священик згодом уже не міг
виконувати своїх обов’язків, влада Семенівського
району таки закрила церкву, передавши її на ба-
ланс місцевого радгоспу «Партизанський».
Почалася, на жаль, традиційна в таких ви-
падках вакханалія грабунку. Автор писав однак
і про особливості, що характеризували жуклян-
ську ситуацію: «З Семенівки і Авдіївки, Сосниці
і Понорниці [сусідні містечка і села. – Автори]
накинулись бажаючі щось поцупити. Дивлячись
на це свавілля, отець Микола Володимирович по-
просив жуклян, у першу чергу – членів церковної
двадцятки, забрати з храму ікони, хоругви, інше
вціліле начиння, рознести по домівках і надійно
сховати. Мудра людина, він застерігав селян:
– Сховайте так, щоб потім знайти вціліле. Ще зна-
добиться. Стін не заберуть – вони вічні. Не вічні
ми. Настане час, і наші діти, онуки відновлять сла-
ву храму Господнього в нашому селі» [с. 102].
Отже, влада, яка здобула величезний і різно-
манітний досвід руйнування віри в серцях людей,
виявилася безсилою перед мовчазною, але непо-
хитною твердістю жителів села, які не бажали по-
ступитися своєю святинею... Таким чином, вплив
церкви продовжувався і тоді, коли в ній не пра-
вилася служба, а приміщення використовувалося
для господарських потреб. Самою своєю присут-
ністю у селі вона живила пам’ять про дійсно на-
родний характер будівництва, доброчинність і му-
дрість священиків. І ця традиція не переривалася
ніколи. У колі її життєдайного впливу народжува-
лися і підростали нові покоління селян. Зазначимо
принагідно, що тема ролі храму в повсякденні кон-
кретного населеного пункту, після знаменитого
«Собору» Олеся Гончара ніколи не звучала так пе-
реконливо і своєчасно, як у даній книзі.
Важливою рисою історії жуклянського хра-
му є майже містичний збіг головних віх його іс-
нування зі знаковими подіями Російської імперії,
а потім – СРСР, які позначилися на долі мільйо-
нів людей. Дійсно, Свято-Покровська церква була
освячена у 1913 р. Це переддень Першої світової
війни, що зруйнувала Російську імперію, а в сві-
товому масштабі знаменувала завершення «дов-
гого» дев’ятнадцятого століття і початок наступ-
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
174
ного, що виявилося «коротким», бо скінчилося,
на думку вчених, у 1989 р. Бозна-яким чином у
мікросвіті с. Жуклі відчули ці тектонічні зрушен-
ня глобального рівня і заходилися добиватися від
влади дозволу на відновлення служби у храмі,
який, не дивлячись ні на що, продовжував зали-
шатися духовним центром сільської громади.
Наступний розділ «Повернення із небуття»
якраз і присвячений історії відродження храму
у Жуклі, яка припала на переддень розпаду СРСР –
період «перебудови». Головний тягар організацій-
ного плану взяла на свої тендітні плечі місцева се-
лянка Тетяна Петрівна Васильченко. З нею Автор
мав тривалу розмову і був вражений пам’яттю цієї
жінки, яка нагадала йому «потужний комп’ютер»,
бо закарбувала «сотні прізвищ, імен, десятки по-
дій, фактів, легенд, пов’язаних із храмом, селом,
мешканцями Жуклі» [С. 107]. Із світлини, вміще-
ної у книжці, на нас дивиться сповнене спокою
і власної гідності обличчя звичайної української
селянки. Можливо, саме віра й знання не книжної,
а справжньої історії рідного села дали цій дивовиж-
ній жінці мудрість, сили, наполегливість і витрим-
ку, щоб довести до кінця задумане. Односельці,
згуртувавшись довкола свого лідера, допомагали
їй у всьому. А які духовні сили таїлися у віруючих
с. Жуклі – парафіянах Храму – переконливо висвіт-
лює розповідь про родину Шавлаків [с. 133–139].
Чимало місця в книзі займає оповідь про цер-
ковні символи, предмети, реліквії, обряди, тради-
ції тощо. Ця, так би мовити, проста й доступна ка-
техиза видається нам досить доречною і вкрай не-
обхідною сьогодні. Комуністично-атеїстична епоха
поволі відходить у минуле, а наслідки варварського
експерименту нищення народу, його традицій, ду-
ховного коріння, самої його душі не пройшли без-
слідно. Тому історію православного християнства,
яке тисячу років було ядром існування нашого наро-
ду, тепер доводиться вивчати з абетки.
Нова праця В. Устименка привертає увагу, крім
текстів, і якісними світлинами, дбайливо зібрани-
ми дослідником. Вони показують у різних ракур-
сах зовнішній вигляд Свято-Покровського хра-
му, привертаючи увагу до його дещо незвичної,
але напрочуд гармонійної архітектури, водно-
час прекрасно ілюструють повсякденні турботи
парафіян та священиків, дають наочне уявлен-
ня про будівничих храму, активістів громади, що
добивалися його відкриття. Знову ж таки своє-
рідним підтвердженням вищевказаних висновків
може слугувати переважання групових фото.
Варто відзначити і промовисті епіграфи до
розділів, які Автор запозичив переважно зі збір-
ки поета В. Крищенка. Правда, незрозуміло, чо-
му не вказано, що автором Духовного гімну
України, вміщеному на початку розділу «Церква –
символ неба і землі», є наш земляк, уродженець
Ніжинщини Олександр Кониський. Праця В. Усти-
менка вийшла якраз у рік, коли в Україні, хай і
не дуже широко, але все ж відзначали 175-річчя
від дня народження поета, письменника і гро-
мадського діяча. Згадка про нього у книзі такого
формату була б цілком доречною. Крім того, до-
цільно було б збільшити обсяг розділу й відпо-
відно інформацію про головного ініціатора спо-
рудження церкви М. Комстадіуса. Хоча, можли-
во, дослідник «приберіг» зібрані документи про
цю цікаву у багатьох відношеннях постать та йо-
го родину для майбутньої книжки.
Робота В. Устименка відкрила нові горизон-
ти краєзнавства, продемонструвавши практич-
но невичерпні можливості у вивченні минуло-
го й сьогодення одного села, яке на пересічний
погляд видається звичайнісіньким і нічим не ви-
різняється з-поміж сотень інших, а для Автора і,
сподіваємося, багатьох його послідовників та
однодумців – уродженців Жуклі, є джерелом на-
тхнення і найпривабливішим місцем на Землі.
Водночас вона започаткувала церковне краєз-
навство – як розповідь не тільки про церковно-
культурні пам’ятки, а про вплив Храму та його
служителів на людей, показала, що означає бути
віруючим сьогодні і як це позначається на духо-
вності суспільства в цілому.
|