Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)

Проаналізовано основні етапи науково-культурницької діяльності відомого українського етнографа та фольклориста П.П. Чубинського (1839-1884). На основі спогадів сучасників визначено особливості його громадської роботи та чинники, що впливали на її активність....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Коляда, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Краєзнавство в особах
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59943
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників) / І.Коляда // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 66-73. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59943
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-599432014-04-11T03:02:27Z Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників) Коляда, І. Краєзнавство в особах Проаналізовано основні етапи науково-культурницької діяльності відомого українського етнографа та фольклориста П.П. Чубинського (1839-1884). На основі спогадів сучасників визначено особливості його громадської роботи та чинники, що впливали на її активність. Проанализированы основные этапы научно-культурной деятельности известного украинского этнографа и фольклориста П.П. Чубинского (1839-1884). На основе воспоминаний современников определены особенности его общественной работы и факторы, которые влияли на ее активность. The main stage of scientiﬁ c and cultural activity famous Ukrainian ethnographer and folklorist P. Chubinsky (1839-1884) has been analyzed. Based on the memoirs of contemporaries’ features of its public works and the factors that inﬂ uenced its activity have been deﬁ ned. 2012 Article Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників) / І.Коляда // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 66-73. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59943 УДК 39+329.73 «19» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах
spellingShingle	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах Коляда, І. Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників) Краєзнавство
description	Проаналізовано основні етапи науково-культурницької діяльності відомого українського етнографа та фольклориста П.П. Чубинського (1839-1884). На основі спогадів сучасників визначено особливості його громадської роботи та чинники, що впливали на її активність.
format	Article
author	Коляда, І.
author_facet	Коляда, І.
author_sort	Коляда, І.
title	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)
title_short	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)
title_full	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)
title_fullStr	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)
title_full_unstemmed	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)
title_sort	науково-культурницька та громадська діяльність п.п.чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Краєзнавство в особах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59943
citation_txt	Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників) / І.Коляда // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 66-73. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kolâdaí naukovokulʹturnicʹkatagromadsʹkadíâlʹnístʹppčubinsʹkogozamateríalamispogadívsučasnikív
first_indexed	2025-07-05T11:05:31Z
last_indexed	2025-07-05T11:05:31Z
_version_	1836804767935889408
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012 66 Светлана Иваницкая «Украинский шестидесятник» Вильям Беренштам - исследователь местных древностей Статья посвящена деятельности педагога, литератора, представителя Старой громады Вильяма Людвиговича Беренштама (1839 - 1904) в сфере изучения локальных памятников культуры, прежде все- го - археологического краеведения Запорожского края, Черниговщины, Кубани, Северного Кавказа. Ключевые слова: Вильям Беренштам, Старая громада, краеведение, археология, древности. Svetlana Ivanitskaya Representative of the generation of the 1860s William Berenshtam as researcher of the local antiquities In the article analyzed the activity of a teacher, writer, a representative of the Old community (Stara hromada) William Berenshtam (1839 - 1904), in the study of local cultural heritage, especially in the fi eld of archeology and local history of Zaporozhye region, Chernihiv region, the Kuban and North Caucasus. Key words: William Berenshtam, Old community (Stara hromada), study of local lore, archeology, antiquities. УДК 39+329.73 «19» Ігор Коляда (м. Київ) НАУКОВО-КУЛЬТУРНИЦЬКА ТА ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ П.П. ЧУБИНСЬКОГО (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПОГАДІВ СУЧАСНИКІВ) Проаналізовано основні етапи науково-культурницької діяльності відомого українського етнографа та фольклориста П.П. Чубинського (1839-1884). На основі спогадів сучасників визначено особливості його громадської роботи та чинники, що впливали на її активність. Ключові слова: Павло Чубинський, етнографія, фольклористика, науково-культурницька діяльність, етнографічна експедиція, спогади сучасників. Сучасні глобалізаційні процеси висувають пе- ред українською наукою абсолютно протилеж- ні завдання та генерують такі ж полярні процеси. Так, практичне застосування новітніх світових досягнень передбачає уніфікацію та нівелювання національних здобутків, а ігнорування етнокуль- турних архетипів незмінно призводить до гальму- вання історичного розвитку. В такій ситуації над- бання української науки легко набувають рис уні- версальності, у зв’язку з чим виникає нагальна потреба ґрунтовного переосмислення (на основі залучення допоміжних видів джерел) значення ді- яльності тих науковців, чиї імена вже давно стали відомі світовій науці. Це твердження є особливо актуальним для вивчення життя і творчості відо- мого українського етнографа Павла Платоновича Чубинського (1839-1884), оскільки відсутність достатньої кількості архівних матеріалів, які б да- вали змогу повноцінно реконструювати особли- вості його суспільної позиції, внутрішнього сві- тогляду та характеру, надає вагому роль спогадам сучасників про нього (як особистих друзів і пере- січних знайомих, так й ідеологічних опонентів). У зв’язку з цим, в даному дослідженні здійснена спроба аналізу та осмислення життєвого шляху та творчої спадщини П.П. Чубинського на осно- ві залучення широкого кола спогадів сучасників та з урахуванням новітніх здобутків бібліогра- фів вченого [1; 6; 15; 17; 23-24; 27]. Наявність обмеженої кількості наукових роз- відок про відомого етнографа, що представ- лені головним чином у енциклопедичних ви- даннях, ювілейних збірниках статей, науково- популярних біографічних нарисах [3-4; 19-20; 32-34] та працях про суспільно-політичну ситу- ацію другої половини ХІХ ст. [10-12] обумовлює необхідність та актуальність пропонованої студії. Початок процесу становлення Павла Платоновича Чубинського як активного громад- ського діяча та «національно свідомого» україн- ця припадає на поч. 60-х рр. ХІХ ст., які, за об- разним висловом Р. Іванченко та Л. Іванової, ста- ли своєрідним рубежем у суспільно-політичному житті України [10, с. 12]. На їх думку це було ISSN 2222-5250 67 пов’язано із залученням нової генерації громад- ських діячів, що обумовило зародження також якісно нових форм боротьби, зокрема виникнен- ня ідеї національного відродження. Слід зазна- чити, що подібні ідеї були новими не лише для української повсякденності, адже український національний рух, за словами О. Реєнта «на всіх його етапах виступає не унікальним феноменом, а явищем свого часу», відлунням європейських глобалізаційних процесів, що однак не завадило йому набути власної специфіки [22, с. 7]. Основними проявами українського національ- ного руху 60-х рр. ХІХ ст. стало започаткування виходу літературно-наукового журналу «Основа» та поява громад – осередків боротьби за відро- дження української культури проти деспотичного режиму російського самодержавства [10, с. 16]. Головним теоретичним знаряддям цієї боротьби було дослідження матеріальної та духовної куль- тури українського народу, наукове доведення його права на вільне існування. Саме ці ідеї захопили молодого П. Чубинського, який після закінчення 2-ої Київської гімназії, вступив на юридичний фа- культет університету Петербургу – міста, яке на- прикінці 50-х – на початку 60-х рр. ХІХ ст. було центром українського національного руху. На користь твердження про вплив на П. Чубин- ського суспільного потягу до вивчення глибин культури українського народу є написання ним у 1861 р. (у 22-річному віці) дослідницької праці «Очерк народных юридических обычаев и поня- тий в Малороссии», за яку був удостоєний кан- дидатського звання [16, с. 77]. Як пригадував у 1884 р. київський громадівець О. Кістяківський, саме тоді був покладений початок майбутнім етнографічним працям вченого. На його дум- ку, запальний та енергійний П. Чубинський ціл- ком поглинув ідеї народолюбства та народовив- чення, які стали пануючими серед освічених кіл Петербургу після селянської реформи 1861 р. [15, с. 343]. У світосприйнятті Павла Платоновича, який почав цікавився народною творчістю ще з 1860 р., коли разом з М. Лисенком під час літніх канікул займався збиранням фольклорних матері- алів на Київщині, вони досить швидко еволюціо- нували в українську національно-культурну ідею. Після закінчення університету в тому ж 1861 р., П.П. Чубинський повертається на батьківщи- ну, проживаючи то в Борисполі, то в Києві [15, с. 343]. Павло Платонович досить швидко при- єднався до національно орієнтованої молоді: по- одинокі контакти з представниками української інтелігенції у Петербурзі переросли в активну участь у діяльності Київської громади у 1861-1863 рр. Підвищували авторитет молодого вченого і по- ява його численних публікацій в «Основі»: «Ещё одна потеря в Славянском мире», «Погуковщина», «Из Борисполя» у 1861 р.; «Украинский спек- такль в Чернигове», «Два слова о сельском учи- лище вообще», «История Бориславской школы», «Из Борисполя», «Заметка по поводу лесохозяй- ства и лесокрадства», «Ярмарка в Борисполе» у 1862 р. та ін. Слід згадати і невелике досліджен- ня «Несколько слов об обычае и о значении ска- зок, пословиц и песен для криминалиста» надру- коване в «Черниговском листке» (№ 8, 1862 р.) [19, с. 6-7]. Саме у цей період П. Чубинський зна- йомиться з провідними громадськими та культур- ними діячами, неодноразово запрошує їх до себе на хутір, де проводить товаристські зібрання; кло- почеться про відкриття школи для сільських ді- тей (однак неуспішно). Проживаючи у Борисполі, Павло Платонович, як відмічав у своїх спогадах громадівець Л. Білецький, давав юридичні кон- сультації та оформлював певні документи колиш- нім селянам поміщика Ф. Трепова, який мешкав по сусідству [1, с. 57]. Переломним у біографії П.П. Чубинського є осінь 1862 р., коли він був заарештований і висланий в адміністративному порядку у м. Пі- нега Архангельської губернії як «опасный и неисправный агитатор» [2, с. 158]. Аналізуючи спогади сучасників ми знаходимо декілька вер- сій причин подібного рішення. Так, О.О. Русов, у січневому номері журналу «Украинская жизнь» за 1914 р., посилаючись на В.Л. Беренштама за- значав, що заслання стало реакцією Петербургу на створення П. Чубинським наприкінці 1862 р. пісні (сучасного гімну України) «Ще не вмерла України, ні слава, ні воля» [23, с. 40]. Натомість Ф. Вовк відтворював іншу, більш поширену у ті часи версію. Відповідно до неї, головним моти- вом подібного кроку імперської адміністрації стали особисті суперечки між П. Чубинським та вже згадуваним нами бориспільським поміщи- ком Ф. Треповим. Молодий здібний юрист Павло Платонович приносив великі неприємності остан- ньому надаючи поради його колишнім селянам стосовно ведення з ним судових процесів [6, с. 44]. Наводить Ф. Вовк і третю причину заслання, яку він нібито почув від родичів засланого – це орга- нізація П. Чубинським постійних зібрань на йо- го хуторі у Борисполі під час яких обговорюва- лися антиурядові ідеї і навіть вивішувався черво- КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012 68 ний прапор, який був сигналом до збору для ки- ївських студентів (його начебто було видно аж з Софійського собору) [6, с. 44]. Сучасний дослідник С. Шевчук дотримується версії, яку сам П. Чубинський наводив у листах М. Максимовичу. За його словами арешт став на- слідком відвідин могили Т. Шевченка [34, с. 4-5]. Варто відмітити, що Павло Чубинський привер- нув до себе увагу поліції ще під час похорону Т. Шевченка на Смоленському цвинтарі у С.-Пе- тербурзі, коли знайомими та друзями поета пла- нувалося виголосити прощальні промови, які бу- ли заборонені після сутички з жандармами. Розглядаючи всі названі причини з позицій су- часності можемо стверджувати, що, по-перше: на момент заслання (1863 р.) вірш «Ще не вмер- ла України…» поширювався лише серед обмеже- них кіл національно налаштованої інтелігенції і не мав такого значення як сьогодні, адже впер- ше був опублікований лише у 1864 р. в львів- ській газеті «Мета» [19, с. 7]. По-друге, надаю- чи юридичну допомогу бориспільським селянам, П. Чубинський формально не порушував імпер- ського законодавства, а лише приносив неприєм- ності особисто Ф. Трепову. У зв’язку з цим, набу- ває вагомості пояснення Л. Білецького, почуте за його словами від самого Павла Платоновича: при- чиною заслання був все ж таки Ф. Трепов, який заручившись підтримкою переяславського пред- водителя дворянства Чучмарєва домігся відпо- відного рішення Петербургу. Фактологічним під- твердженням цього доносу стало приписування П. Чубинському авторства рукописного звернен- ня до селян революційного змісту, що поширюва- лося у Золотоніському повіті та даними про орга- нізацію ним нелегальних пропагандистських збо- рів [1, с. 57]. Враховуючи тогочасні тенденції по- літики царизму по відношенню не лише до со- ціалістичних ідей, а й до міцніючого українства (у 1863 р. було прийнято Валуєвський циркуляр) та прагнення забезпечити спокій Наддніпрянської України в умовах наростаючого польського по- встання, подібне «перебільшення» (та навіть аб- сурдне, що стосується можливості побачити чер- воний прапор з Києва) принесло швидкі результати і стало причиною одного з перших проявів у 60-х роках ХІХ ст. політичних репресій по відношенню до діячів українського національно-визвольного руху у вигляді адміністративного заслання за ан- тиурядову агітацію. Хоча той же Л. Білецький ви- знавав факт проведення зібрань, вони за його сло- вами «…имели характер увеселительных прогу- лок и, без всякой примеси тайных совещаний или пропаганды…» [1, с. 57]. Як приклад таких прогулянок, він згадував одну із колективних екскурсів пішки із Києва до бориспільського ху- тора П. Чубинського. Спогади сучасників та знайомих Павла Платоновича дають змогу сформувати уявлен- ня про його характер та поведінку у критичних ситуаціях. Так, зі спогадів відомого етногра- фа та фольклориста М. Сумцова ми дізнаємося про реакцію молодого П. Чубинського на реко- мендацію друзів виїхати за кордон, щоб уникну- ти можливого заслання: «он сказал, что не хо- чет скрываться, а с другой стороны не чувствует за собой никакого преступления и потому наде- ется, что из ссылки через некоторое время ему удастся освободится, эмиграция же будет, по всей вероятности, вечной» [26, с. 31-32]. Період шестирічного проживання на півночі європейської Росії (1863-1869), хоч і мав нега- тивні наслідки для здоров’я П.Чубинського, од- нак приніс йому загальноімперську славу як не- втомного етнографа та статиста. Яків Лудмер – дійсний член Архангельського губернського ста- тистичного комітету пізніше, 28 вересня 1885 р., написав у «Архангельських губернських ведо- мостях»: «занесённый на Север прискорбными событиями… П.П. Чубинский (тогда 22-летний юноша) скоро обратил на себя внимание тогдаш- него начальника края и назначен был исправлять должность судебного следователя Пинежского уезда. Но наклонности Павла Платоновича все- го менее мирились с какой-нибудь узкой сферой деятельности…» [19, с. 3]. Дійсно, протягом за- слання ми бачимо вченого на численних поса- дах: судовий слідчий, секретар губернського ста- тистичного комітету, редактор «Архангельских губернських ведомостей», молодший, а потім і старший чиновник особливих доручень тощо). Одночасно з державною службою на півно- чі Російської імперії П. Чубинський займається етнографічно-статистичним дослідженням краю: організовує експедиції у Карелію та Печорський край (з 10 квітня по 10 жовтня об’їздить сім гу- берній: Архангельську, Вологодську, Олонецьку, Новгородську, Костромську, В’ятську, Пермську), досліджує місцеві північні ярмарки, особли- вості хлібної торгівлі, суднобудування та зві- роловства, вивчає демографічну ситуацію у м. Архангельськ; пізніше бере участь в організації Ломоносовського ювілею та відкритті ломоно- сівської школи тощо [15, с. 343; 19, с. 4]. ISSN 2222-5250 69 Активна науково-громадська діяльність П. Чу- бинського на засланні не залишилася поза увагою місцевої архангельської влади. У спогадах сучас- ників збереглася інформація про те, що губернатор краю «князь Гагарин особенно ценил покойного (мається на увазі П. Чубинського – авт.) и ни один поднимавшийся вопрос не решался без его содей- ствия… Основательное образование, широта взгля- да и выдающиеся способности делали Чубинского человеком очень заметным…» [19, с. 4]. Наукові досягнення етнографа достойно оці- нили й тогочасні імперські наукові товари- ства – Павло Платонович був обраний: членом- кореспондентом Імператорського московсько- го товариства сільського господарства, членом– працівником Імператорського вільного економіч- ного товариства, членом–працівником Імпера- торського російського географічного товари- ства (пізніше дійсним членом), дійсним членом товариства любителів природознавства, антро- пології і етнографії Московського університе- ту, був нагороджений першою срібною медаллю Імператорського російського географічного това- риства [15, с. 344]. Цей неповний перелік здобутків П. Чубинського показує з одного боку неймовір- ну працелюбність та енергійність вченого, а з ін- шого боку наочно демонструє прояв великоро- сійського шовінізму Петербургу, який за наймен- ший прояв національного духу виселяє молодо- го науковця з України, але сприяє йому у дослід- ницькій роботі на користь російського народу. У 1868 р. під час поїздки до Петербургу з до- кладом про результати північної експедиції, за сприяння дійсного члена Імператорського росій- ського географічного товариства П.П. Семенова Тянь-Шанського, П. Чубинський отримує дозвіл повернутися в Україну та очолити етнографічно- статистичну експедицію в Південно-Західний край. І вже 11 березня (за ст. стилем) 1869 р. він йде у відставку з численних посад, які одночас- но обіймав у Архангельську і їде на батьківщи- ну як дійсний член Імператорського російсько- го географічного товариства з офіційним завдан- ням дослідити матеріальну та духовну культу- ру українського народу (з акцентом на перше за- вдання). Його досягнення на Півночі були по- вторно оцінені наприкінці 60-х – початку 70-х рр. ХІХ ст.: у квітні 1869 р. великий князь Олексій Олександрович дарує П. Чубинському смарагдо- вий перстень за успішний збір даних про північ- ні губернії Російської імперії, а у січні 1870 р. ра- да Імператорського російського географічного товариства нагороджує вченого вдруге срібною медаллю за згадувану нами вище працю «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии», дещо перероблену автором напе- редодні [15, с. 345]. Кращою характеристикою діяльності П. Чубин- ського у період заслання можуть служити наступ- ні стрічки одного із його листів, які цитує у сво- їх спогадах О. Кістяківський: «7 лет я трудился на севере для русской науки и правительства. Не ста- ну перечислять моих трудов, но они показали, на- сколько я интересовался населением великорус- ского и финского племен. Помимо этнографии, я коснулся всех отраслей экономического быта народа, и мои заметки по этим вопросам послу- жили предметом многих представлений гг. губер- наторов; мне даже до этих пор случается встре- чать в газетах правительственные распоряжения, вызванные давними представлениями, которые возникли по моей инициативе! Я работал на се- вере без устали и доказал мою любовь русскому народу» [15, с. 349]. Все це підтверджує той факт, що на момент повернення із Півночі, тобто до проведення славнозвісної експедиції українськи- ми землями 1869-1870 рр., Павло Платонович вже був видатним науковцем свого часу. Наведені вище оцінки його здобутків передовими вченими колами Російської імперії та владою якнайкраще це підтверджують і демонструють далекогляд- ність П. Чубинського, який відмовившись емігру- вати за кордон у 1863 р., обрав правильний шлях реабілітації своєї особистості в очах офіційних представників влади. Повернувшись у Київ П.П. Чубинський відра- зу приступив до виконання офіційного завдання, здійснюючи підготовчу роботу для проведення експедиції. Він закликає передову громадськість посприяти в успішному дослідженні українсько- го народу шляхом надсилання наявних матері- алів етнографічного характеру. Ф. Вовк згадую- чи про одне із засідань Київської громади 1869 р., коли Павло Платонович вперше з’явився серед громадських кіл після повернення, відмічав що розповідаючи про майбутню експедицію, він го- ворив, що прагне використати право на її прове- дення виключно для розвитку етнографії України і дослідження не трьох її губерній, як планувало- ся, а всієї української території [6, с. 45]. За спогадами представників Київської грома- ди, на заклик про надсилання етнографічних ма- теріалів зреагувала вся українська громадськість: студенти Київського університету св. Володимира КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012 70 почали здійснювати міні експедиції у свої рід- ні села для дослідження місцевої культури, нау- ковці діставали старі записи кількарічної давни- ни або збирали нові (І. Новицький, М. Петров, М. Лисенко, О. Потебня, М. Костомаров та інш.) [6, с. 45-46]. В результаті цього у розпорядження П. Чубинського потрапила величезна кількість ін- формації, яка була доповнена матеріалами, які він сам зібрав, подорожуючи Україною у 1869-1870 рр. Пізніше у своїй критичній статті у «Вестнику Европы» (березень, 1887 р.) М. Драгоманов за- значить: «Не мудрено, что при таких условиях в результате экспедиции г. Чубинского составилось собрание материалов поистине изумительно- го количества» [5, с. 90]. Йому опонував Микола Сумцов, який відмічав, що: «Зібрані його дбанням (Чубинського – авт.) «Труды этнографическо-ста- тистической экспедиции в Юго-Западный край» – його вічна заслуга і вічна слава» [26, с. 11]. Загалом результати проведення експедиції (протягом 1872-1879 рр. у Петербурзі було вида- но сім томів зібраних матеріалів про які згадує М. Сумцов) знайшли схвальну оцінку серед біль- шості тогочасних науковців та діячів [28]. Так, академік М. Веселовський стверджував, що ці твори дали нове велике поле для різних наукових дослідів і порівнював їх з такими пам’ятками єв- ропейської етнографічної науки, як «Lud polski» відомого польського етнографа О. Кольберга та «Biblioteka della tradizioni popolari» італійського етнографа Дж. Пітре [26, с. 13]. Інший видатний вчений, антрополог та етно- лог Ф. Вовк у статті «П.П. Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний» зазначив з цього при- воду: «Труды экспедиции» Чубинского представ- ляют собою громадный, необыкновенно богатый и потому драгоценный сборник…» [6, с. 58]. Поряд з цим варто згадати критичні відгуки М. Драгоманова, який аналізуючи зміст та вну- трішню структуру «Трудов» виокремив дві групи недоліків названої праці: – несистематичність у розподілі матеріалу та відсутність логіки у побудові внутрішньої струк- тури семитомної праці («вся эта коллекция не отличается систематичностью и логичностью в распределении материала… чем больше всматри- ваешься во внутренность каждого тома, тем боль- ше видишь следов необдуманности классифика- ции материала не только по томам, но и по отде- лам и главам; – повторюваність матеріалу, розкиданість по змісту варіантів однієї і тієї ж пісні (М. Драгоманов вимагає щоб «все её варианты были в одном мес- те», натомість у П. Чубинського «встречаете то и дело одной и той же песни, как отдельные нумера товарищей через несколько песен от своих това- рищей и почти всегда не зависимо от того новые варианты еще и в других отделах») [5, с. 92-93]. Подібні думки знаходимо також у Ф. Вовка, який поряд з позитивними відгуками про се- митомник характеризує його як «почти не систематизированный и очень плохо редактиро- ванный», і тут же дає цим недолікам наступ- не пояснення: «в высшей степени добрая, отзывчивая, симпатичная и вместе с тем широ- ко экспансивная натура его (П. Чубинського – авт.) не могла не быть глубоко общественной, а эта общественность толкала его вечно вперед, заставляя стремиться все к новым и новым це- лям». Крім того, вчений акцентує увагу на від- сутності у П. Чубинського спеціальної етногра- фічної освіти [6, с. 57]. Натомість сучасний дослідник біографії П. Чубинського Д. Чередниченко поясню- є всі названі недоліки поспішністю етногра- фа, який розумів, що ліпшої нагоди видати та- ку фундаментальну працю про український на- род за підтримки офіційної імперської наукової інституції не буде [32, С. 237]. Однак незважа- ючи на всі недопрацювання, як відмітив той же М. Драгоманов, «собрание г. Чубинского пред- ставляет в своем роде редкое, а в нашей лите- ратуре едва-ли не единственное издание, по бо- гатству и разнообразию материала» [5, С. 96]. Необхідно також підкреслити, що проведення експедиції мало неабияке значення для розви- тку української етнографії, що підтверджується наступними офіційними науковими відзнаками: 1) у 1873 р. Російське географічне товариство нагородило П. Чубинського золотою медаллю; 2) у 1875 р. рада міжнародного конгресу в Парижі також нагородила етнографа золотою медаллю 2-го класу; 3) 1879 р. П. Чубинський отримав Уваровську премію [15, С. 346-347]. Як бачимо, повернувшись в Україну відомим науковцем, Павло Платонович продовжив етно- графічну роботу, започаткувавши наймасштабні- ше (можливо навіть і за сучасною оцінкою) до- слідження українського народу, зберігаючи той шалений темп діяльності, який був розвинутий ним на засланні. Після повернення із заслання П. Чубинський не лише займається науковою роботою, він та- кож стає активним учасником національно- ISSN 2222-5250 71 культурницьких процесів, зокрема, стає одним із головних членів відродженої на початку 1870-х років Київської громади. До цього періоду відно- ситься його знайомство з такими відомими дія- чами, науковцями, як Ф. Вовк (1869 р.), О. Русов (1872 р.) та ін. Ф. Вовк наступним чином згадував момент, ко- ли він вперше побачив Павла Платоновича: «Войдя в маленькую столовую Антоновичей, я увидел не особенно высокого, плотного до полноты челове- ка, лет, как мне показалось, около 40, с крупным носом, полными губами, темной бородой и свер- кающими большими темными глазами, одетого, к немалому моему смущению, в «кацапскую» шел- ковую красную рубаху «на-выпуск» [6, с. 43]. Про широту ідей та ораторську майстерність П. Чубинського ми можемо дізнатися зі спогадів О. Русова: «Это был плотный человек с неболь- шою стриженою бородою и молодыми усиками. Говорил он горячо, увлекая слушателей планами разных научных предприятий. И когда его слу- шали, всем казалось, что то, что он предлагает, – и естественно, и необходимо, и выполнимо, и только поражались, почему это самое раньше никому в голову не пришло» [23, с. 39]. Саме такою черговою ідеєю виявився задум відкрити у Києві Південно-Західний Відділ ім- ператорського російського географічного това- риства. Слід зазначити, що серед передової гро- мадськості вже лунала подібна ідея (ряд статей І. Новицького у газеті «Киевлянин» за 1866 р. [13, с. 1; 14, с. 1] та М. Драгоманова – стаття у «Санкт-Петербургских ведомостей» за 1867 р.), але «как инициатива, так и честь доведения до благоприятного окончания этого нелегкого и до- вольно деликатного дела принадлежали несо- мненно и безраздельно П.П. Чубинскому, блестя- щее окончание которым экспедиции создало ему известный авторитет в центральном Обществе, а замечательные организаторские таланты по- могли провести это дело сквозь очень серьезные препятствия» [25, с. 15-16]. Сучасний історик громадівського руху А. Кат- ренко зазначає, що утворення Південно-Західного Відділу імператорського російського географіч- ного товариства «відкривало можливість грома- дівцям у якійсь мірі, так би мовити, «легалізува- ти» свою науково-культурницьку працю, прова- дити її через офіційно діючу організацію, надаю- чи їй широкого розмаху» [11, с. 78]. Серед дослідників існує кілька думок щодо визначення головної особистості, яка відіграла визначальну роль у створенні Південно-Західного Відділу. Архівні матеріали та сучасники тогочас- них подій по-різному подають інформацію про ініціатора відкриття Відділу: з одних слідує, що це завдання виконав П. Чубинський, а з інших – М. Юзефович, В. Шульгін, В. Антонович [29, арк. 8-10; 31, арк. 2-10]. Дослідник Д. Чередниченко од- нозначно вказує, що вирішальну роль і відіграв са- ме Павло Чубинський, який на той час був дійсним членом Імператорського Російського Географічного Товариства і мав славу відомого етнографа та успіш- ного виконавця Північної експедиції і експедиції у Південно-Західний край [32, с. 249]. На нашу думку, відкриття Відділу, безумовно, є результатом ентузіазму Павла Платоновича, але аналіз архівних матеріалів дає нам змогу говорити про участь у цьому процесі й М. Юзефовича як дій- сного таємного радника і колишнього голови Комісії для статистичного і природничо-історичного опи- су губерній Київського учбового опису. Тому, ціл- ком можливо, що створення Південно-Західного Відділу є спільним (але розрізненим) результатом роботи П. Чубинського і М. Юзефовича. Фактом також є те, що набуття Відділом яскравого украї- нознавчого характеру є наслідком діяльності київ- ських громадівців, які згадували (О. Русов, Ф. Вовк, О. Кістяківський), що були залучені до роботи саме П. Чубинським [6, с. 46], який активно поширював ідею про його відкриття у 1872 р. серед освіченого українства і у подальшому, за висловом С. Русової, став справжньою душею цього легального осередку науково дослідницької роботи [24, с. 30]. Працюючи на посаді діловода Відділу П. Чу- бинський не залишає наукову діяльність, а готує наукові доповіді та реферати («Село Сокиринцы и сокиринское ссудо-сберегательное товарище- ство», «Несколько народных исторических пре- даний», «Инвентарь крестьянского хозяйства», «Обзор данных о населении Києва по перепи- си 1874 года») [7-8]; виступає основним орга- нізатором проведення перепису у м. Києві 2 бе- резня 1874 р.; активно друкується на сторінках «Киевского телеграфа» тощо [12, с. 105-107]. Аналізуючи таку активну і різносторонню робо- ту П.П. Чубинського залишається лише дивувати- ся його працелюбності та енергійності. Згадуючи той час, аналізуючи численні успіхи українсько- го національного руху у 70-х рр. ХІХ ст., О. Русов відмічав визначальну роль П. Чубинського у вті- ленні в життя кожного задуму громадівців Активне розгортання «українофільського ру- ху» не залишилося поза увагою реакційних кіл КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012 72 (М. Юзефович, В. Шульгін), які розгорнули проти нього рішучу боротьбу. І вже 18 травня 1876 р. бу- ло видано Емський указ, де йшлося: «запретить украинские издания, спектакли и концерты, закрыть Киевск[ий] отд[ел] Геграф[ического] общества; во- спретить жительство в укр[аинских] губерниях и в столицах Драгоманову и Чубинскому» [30, арк. 5-6]. Після цього П. Чубинський був змушений пе- реїхати у Петербург, де влаштувався на роботу у міністерство шляхів і «скоро занял видное мес- то в числе делопроизводителей департамента об- щих дел сего министерства» [15, с. 347]. У цьо- му випадку, незважаючи на чергові успіхи на ім- перській службі все склалося не так сприятливо, як під час північного заслання – надзвичайно ак- тивна діяльність видатного етнографа негативно вплинула на здоров’я, до того ж події 1862-63 рр. та 1876 р. не могли не порушити його психоло- гічний стан. Емоційний стрес підвищувала також наявність досить великого боргу ще з часів прове- дення експедиції 1869-1870 рр., яка потребувала значно більших коштів, ніж сума, яка була виділе- на Російським Географічним Товариством. І вже з 1880 р. хвороба приковує П.П. Чубин- ський до ліжка на чотири роки – 14 (26) січня не доживши одного дня до 45 років славетний ет- нограф помирає [15, с. 343]. Секрет небаченого життєвого успіху Павла Платоновича Чубинського, на думку О. Пипіна полягав у тому, що «он умел метко наблюдать народный обычай, схватывая его существенные черты, выслушать и записать песню и сказку, тут же собрать статистические данные, разыскать на месте знающих людей и придать своей работе цен- ность и многосторонность. Это был несомненный организаторский талант, способный предзначать план работы, выбирая исполнителей и довести до конца сложное дело» [18, с. 230-231]. Дійсно, енергійність, талановитість та працелюб- ність видатного науковця вражали всіх його знайо- мих та близьких і продовжують вражати сучасне по- коління. Крім цього, варто відмітити, що сама епо- ха життя П. Чубинського сприяла розгортанню йо- го діяльності, адже в шістдесятих роках XIX ст. осо- бливого розвитку набули ідеї служіння народу і від- повідно намагання наукових кіл підвищити рівень національної свідомості пересічних українців, об- ґрунтувати їхню етнічну неповторність, що власне і стало головним спрямуванням науково-громадської діяльності Павла Платоновича. Джерела та література 1. Белецкий Л. Из воспоминаний о П.П. Чу- бинском / Л. Белецкий // Украинская жизнь. – 1914. – № 3. – С. 53-57. 2. Берг Л.С. Всесоюзное Географическое Общество за сто лет / Л.С. Берг. – М.-Л.: Издательство АН СССР, 1946. – 263 с. 3. Бріцина О. Фольклорна проза із зібрання П. Чубинського: історичні здобутки і сучасні про- блеми дослідження / О. Бріцина // Народна твор- чість та етнографія. - 2004. - № 3. - С. 24-29. 4. Верменич Я. Павло Чубинський  народо- знавець і автор слів національного гімну «Ще не вмерла Україна» / Я. Верменич // Рідна школа.  1995. - № 9. - С. 9-11. 5. Вестник Европы. – Март, 1887. – С. 90. 6. Волков Ф. П.П. Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний / Ф. Волков // Украинская жизнь. – 1914. – № 1. – С. 43-60. 7. Записки Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества: В 2-х т. – К.: Типография Университета им. Св. Владимира, 1874. – Т. 1. За 1873 год. – 366 с. 8. Записки Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества: В 2-х т. – К.: Типография Университета Св. Владимира, 1875. – Т. 2. За 1874 год (с карто- ю Буковины). – 633 с. 9. Ефименко П. Библиографический ука- затель трудов П.П. Чубинского / П. Ефименко // Киевская старина. – Т. ІХ, май, 1884.  С. 138-142. 10. Іванова Л., Іванченко Р. Суспільно-полі- тичний рух 60-х рр. ХІХ ст. в Україні: до про- блеми становлення ідеології / Л. Іванова, Р. Іван- ченко. - К.: Міжнародний інститут лінгвістики і права, 2000. – 349 с. 11. Катренко А. Український національний рух XIX століття: навч. Посібник / А. Катренко. – К., 1999. – Ч. ІІ.  60-90-ті роки ХІХ ст. – С. 72-86. 12. Катренко А., Чирикало Н. Науково-куль- турницька й політична діяльність Київської гро- мади (70-ті-поч. 80-х років XIX ст.) / А. Катренко, Н. Чирикало // Четверта академія пам’яті про- фесора Володимира Антоновича, 26-27 березня 1998 р. – К., 1999. – С. 96-110. 13. Киевлянин. – 1866 – № 128. – С. 1. 14. Киевлянин. – 1873. – № 67. – С. 1. 15. Кистяковский А. Павел Платонович Чубинский / А. Кистяковский // Киевская стари- на. – Т. VІІІ, февраль, 1884. – С. 343-349. 16. Куницкий А.С. Украинский этнограф Павел ISSN 2222-5250 73 Платонович Чубинский (1839-1884) / А.С. Куниц- кий // Советская этнография. – 1956.  № 1. – С. 77-86. 17. Лебединский Ив. Павел Платонович Чубинский и его труды по обычному праву (1839- 1884) / Ив. Лебединский // Украинская жизнь. – 1914. – № 1. – С. 34-38. 18. Отчет о ХХІІ присуждении наград графа Уварова. – Спб., 1880. – С. 230-231. 19. Павел Платонович Чубинский. Библио- графический указатель. (1861-1878) / Сост. Ю. Дай- ков. – Архангельськ, 2005. – С. 6-7. 20. Панченко В. «Сила чорноземна наш Чубинський...» / В. Панченко // Дзеркало тижня. – 2006. – № 25 (1 липня). – С. 21; Остапенко О. Павло Чубинський: нариси біографії і науково- ї творчості / О. Остапенко // Народна творчість та етнографія. - 2004. - № 4. - С. 91-97. 21. Попов А.Н. П.П. Чубинский на Севере: (К 30-летию со дня смерти) / А.Н. Попов // Известия Архангельского общества изучения Севера. - 1914. - № 3. - С. 75-84. 22. Реєнт О.П. Український національно- визвольних рух ХІХ-ХХ ст.: проблеми методоло- гії та історичної пам’яті / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2008. - № 14. – С. 6-10. 23. Руссов А. Из воспоминаний о П.П. Чу- бинском / А. Руссов // Украинская жизнь. – 1914. – № 1. – С. 39-42. 24. Руссова С. К 40-летнему юбилею Юго- западного Отдела Императорского Географичес- кого Общества / С. Руссова // Украинская жизнь. – 1913. – № 11. – С. 28-30. 25. Савченко Ф. Заборона українства 1876 ро- ку: До історії громадських рухів на Україні 1860- 1870-х років / Ф. Савченко. – Х.-К.: Держвидав України, 1930. – 415 с. 26. Сумцов М.Ф. Діячі українського фолькло- ру / М.Ф. Сумцов. – Х.,1910. – С. 11-13. 27. Сумцов Н. Памяти П.П. Чубинского / Н. Сум- цов // Украинская жизнь. – 1914. – № 1. – С. 31-33. 28. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряжен- ной Русским географическим обществом. Юго- Западный отдел.Материалы и исследовани- я, собранные д. чл. П.П. Чубинским: В 7-ми т. – Спб.: Типография Майкова, 1872-1879. 29. Центральний державний історичний ар- хів України, м. Київ (далі - ЦДІАУК), ф. 442, оп. 51, спр. 106, арк. 8-10. 30. ЦДІАУК, ф. 442, оп. 388, спр. 73, арк. 5-6. 31. ЦДІАУК, ф. 707, оп. 261, спр. 17, арк. 2-10. 32. Чередниченко Д. Павло Чубинський / Д. Че- редниченко. – К.: Альтернативи, 2005. – 376 с. 33. Чубинський П. Мудрість віків: українське народознавство у творчій спадщині П. Чубинського / П. Чубинський. – К., 1995. – Кн. 2. – 224 с. 34. Шевчук С. Архангельське заслання – пе- ріод становлення Павла Чубинського як етногра- фа та фольклориста / С. Шевчук // Народна твор- чість та етнографія. - 2004. – № 5. - С. 4-5. Игорь Коляда Научно-культурная и общественная деяльность П.П. Чубинского (за материалами воспоминаний современников) Проанализированы основные этапы научно-культурной деятельности известного украинско- го этнографа и фольклориста П.П. Чубинского (1839-1884). На основе воспоминаний современников определены особенности его общественной работы и факторы, которые влияли на ее активность. Ключевые слова: Павел Чубинский, этнография, фольклористика, научно-культурная деятельность, этнографическая экспедиция, воспоминания современников. Igor Kolada P. Chubinsky’s scientifi c, cultural and social activity The main stage of scientifi c and cultural activity famous Ukrainian ethnographer and folklorist P. Chubinsky (1839-1884) has been analyzed. Based on the memoirs of contemporaries’ features of its public works and the factors that infl uenced its activity have been defi ned. Key words: intelligence, scientifi c and cultural activities, folklore, ethnography, P. Chubynsky.

Науково-культурницька та громадська діяльність П.П.Чубинського (за матеріалами спогадів сучасників)

Institution

Ähnliche Einträge