Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття
Аналіз рекламних оголошень поч. ХХ ст. виявив одну з перших у Південно-Східній Україні рекреаційних установ – санаторій «Александрабад», заснований німцем-менонітом Г. Нібуром. Розглядаються передумови його виникнення, ресурсно-рекреаційна база, визначене значення установи для подальшого розвитку ре...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59952 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття / О. Афанасьєв // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 123-128. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-59952 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-599522014-04-11T03:02:31Z Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття Афанасьєв, О. Краєзнавство і туризм Аналіз рекламних оголошень поч. ХХ ст. виявив одну з перших у Південно-Східній Україні рекреаційних установ – санаторій «Александрабад», заснований німцем-менонітом Г. Нібуром. Розглядаються передумови його виникнення, ресурсно-рекреаційна база, визначене значення установи для подальшого розвитку рекреаційних закладів у регіоні Анализ рекламных объявлений нач. ХХ в. выявил одно из самых первых в Юго-Восточной Украине рекреационных учреждений – санаторий «Александрабад», основанный немцем-меннонитом Г. Нибуром. Рассматриваются предпосылки его возникновения, ресурсно-рекреационная база, определено значение учреждения для дальнейшего развития рекреационных заведений в регионе The analysis of advertisements in the beginning of ХХ century has revealed one of the recreational establishments very fi rst in Southeast Ukraine – sanatorium «Alexanderbad» based by the Germans-mennonits of G. Nibur. Preconditions of occurrence of sanatorium are considered, a resource recreational basis, value of establishment for the further development of recreational institutions in region is defi ned 2012 Article Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття / О. Афанасьєв // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 123-128. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59952 911.3(477.6) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавство і туризм Краєзнавство і туризм |
| spellingShingle |
Краєзнавство і туризм Краєзнавство і туризм Афанасьєв, О. Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття Краєзнавство |
| description |
Аналіз рекламних оголошень поч. ХХ ст. виявив одну з перших у Південно-Східній Україні рекреаційних установ – санаторій «Александрабад», заснований німцем-менонітом Г. Нібуром. Розглядаються передумови його виникнення, ресурсно-рекреаційна база, визначене значення установи для подальшого розвитку рекреаційних закладів у регіоні |
| format |
Article |
| author |
Афанасьєв, О. |
| author_facet |
Афанасьєв, О. |
| author_sort |
Афанасьєв, О. |
| title |
Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття |
| title_short |
Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття |
| title_full |
Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття |
| title_fullStr |
Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed |
Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття |
| title_sort |
перший санаторій-курорт південно-східної україни початку хх століття |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Краєзнавство і туризм |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59952 |
| citation_txt |
Перший санаторій-курорт Південно-Східної України початку ХХ століття / О. Афанасьєв // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 123-128. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT afanasʹêvo peršijsanatoríjkurortpívdennoshídnoíukraínipočatkuhhstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-05T11:05:52Z |
| last_indexed |
2025-07-05T11:05:52Z |
| _version_ |
1836804790850420736 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
122
ÊÐÀªÇÍÀÂÑÒÂÎ
² ÒÓÐÈÇÌ
ISSN 2222-5250
123
УДК 911.3(477.6)
Олег Афанасьєв ( м. Дніпропетровськ)
ПЕРШИЙ САНАТОРІЙ-КУРОРТ
ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ
ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Аналіз рекламних оголошень поч. ХХ ст. виявив одну з перших у Південно-Східній Україні рекреаційних
установ – санаторій «Александрабад», заснований німцем-менонітом Г. Нібуром. Розглядаються пере-
думови його виникнення, ресурсно-рекреаційна база, визначене значення установи для подальшого розви-
тку рекреаційних закладів у регіоні.
Ключові слова: рекреаційні установи, історія туризму, Катеринославська губернія, санаторій
«Александрабад», німці-меноніти.
Вступ. Цікавих результатів для цілей історико-
краєзнавчих, ретроспективно-туристичних до-
сліджень, може надати такий доволі специфіч-
ний напрям наукового пошуку, як аналіз старо-
винних рекламних оголошень періодичних ви-
дань минулих років. Ознайомлення із рекламни-
ми оголошеннями початку ХХ століття в періо-
дичних виданнях міста Катеринослава зверну-
ло автора цієї статті до однієї доволі специфічної
публікації, надрукованої в «Екатеринославском
адрес-календаре» від 1916 р. [5] (рис. 1). Тут роз-
міщене оголошення про перейменування санато-
рію «Александрабадъ» в «Запорожская Сљчь»,
а також в ньому міститься стислий опис цьо-
го санаторію наступного змісту: «Санаторiя
«Александрабадъ» по системљ д-ра Ламана,
существуетъ съ 1904 года; въ 1911 году значитель-
но расширена и оборудована приспособленiями,
вполнљ соотвљтствующими всљм требованiямъ
науки». Також наводиться опис місцеполо-
ження санаторію. З позицій сучасної історико-
краєзнавчої науки видається цікавим проаналізу-
вати зазначену в оголошенні поч. ХХ століття ін-
формацію, з’ясувати історію заснування, прина-
лежність, сучасний стан місцевості вказаного са-
наторію, що може розцінюватися як розкриття до-
сі маловідомих сторінок історії формування ре-
креаційної сфери усієї Південно-Східної України.
Попередній досвід. Історія туризму є порівня-
но новим напрямом досліджень української на-
уки. Відомо, що перші курорти на теренах су-
часної України відкрилися ще у др. пол. ХVIII –
поч. ХІХ ст. – на Західній, у Південній Україні,
в Криму. Порівняно добре вивченою є історія фор-
мування туризму саме цих регіонів України. Що
ж стосується теренів Південно-Східної України,
Придніпров’я, то загальноприйняте вважати, що
перші рекреаційні установи з’явилися тут вже за
часів міжвоєнного, радянського, періоду. Чи не
першими санаторними закладами Центральної й
Східної України І.М. Школа [16] називає санаторії
у Миргороді (1917–1925 pp.), Слов’янську (1922 p.),
курорти Лермонтовський (1925 p.), Ворзель
(1932 p.), Березовські мінеральні води (1926 р.) то-
що. У посібнику Устименко Л.М. [11] про будь-які
рекреаційні установи Південно-Східної України
в період XIX – поч. XX ст. навіть не згадується.
У посібнику Федорченко В.К. і Дьорової Т.А. [12]
вказується тільки про те, що в Катеринославі ма-
ло своє відділення Російське товариство турис-
тів. Також немає інформації про будь-які рекре-
аційні установи у Придніпров’ї й в монографії
Мальської М.П., Рутинського М.Й. та Паньків Н.М.
[9]. Тобто, в жодній із вказаних ґрунтовних праць про
історію туризму в Україні не йдеться про рекреаційні
установи на теренах Південно-Східної України (яку
цілком доречно ототожнювати із простором колиш-
ньої Катеринославської губернії). Таким чином, саме
питання про розвиток на вказаній території установ
лікувального туризму слід вважати «білою плямою»
в історії туризму нашої країни.
Мета і завдання публікації – розкрити декілька
маловідомих сторінок формування мережі рекреа-
ційних установ, зокрема, першого санаторію на узбе-
режжі Дніпра на теренах Катеринославщини, дослі-
дити передумови його появи, ресурсно-рекреаційну
базу, визначити значення установи для подальшого
розвитку рекреаційних закладів у регіоні.
Виклад основного матеріалу. Згадування про
одну з перших на Придніпров’ї рекреаційних
установ знаходимо у вигляді рекламного ого-
лошення у виданні «Екатеринославский адрес-
календарь» [5]. З цієї ж публікації отримуємо та-
кож ще досить цікаві відомості про господаря
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
124
установи, її місцеположення, рекреаційну функ-
цію, перейменування. Розглянемо по черзі ці ін-
формаційні масиви.
Заснований перший дніпровський санаторій
був у 1904 р. відомим німецьким підприємцем-
промисловцем Г.А. Нібуром. Взагалі, німецький
капітал, як відомо, відігравав значну (якщо не
провідну) роль у промисловому розвитку усього
Новоросійського краю, в т.ч. й Катеринославщини.
Німців-колоністів було запрошено до посе-
лення у Степовій Україні від часу її приєднан-
ня до Російської Імперії за наказом імператриці
Катерини ІІ. Переселенці змогли чітко й злагодже-
но, як і притаманно для німецького характеру, на-
лагодити господарство в регіоні, з часом і більша
частина промислових підприємств також була за-
снована й розвивалася саме німецькими колоніс-
тами. Переважна більшість з цих поселенців спо-
відували менонізм – один з напрямів протестант-
ського віровчення. На теренах Новоросії німці-
меноніти оселялися поселеннями-колоніями,
що чітко ідентифікувалися за характерними ні-
мецькими назвами. Одним із значних ареалів
розселення німців-менонітів були околиці міс-
та Олександрівська – сучасного Запоріжжя, се-
Рис. 1 Титульний аркуш видання «Екатеринославский адрес-календарь» [5]
й сторінки із рекламним оголошенням про санаторій «Александрабадъ»
ред яких найкрупніші – Шенвізе, Кронсталь,
Ейнлаге, Розенгарт та ін. Серед перших німець-
ких переселенців-менонітів 1789 р. був й Якоб
Нібур – він придбав млин та пекарню, але його
чисельне сімейство великих статків не зажило.
Заклав справжній фундамент майбутньої кор-
порації Нібурів старший син Якоба – Абрагам
Нібур. До батьківської спадщини він додав зем-
лі в Кронсталі, ферму та млин в Розенгарті.
По-справжньому розгорнувся син Абрагама –
Герман Нібур. У 1853 році він заснував власний
млин для вироблення борошна [2]. У 70-ті роки
ХІХ ст. в Олександрівську отримує подальший
розвиток харчова промисловість, суттєво роз-
ширюється борошномельне виробництво – вво-
дяться механічні млини Классена, Бадовського,
Фаста із загальним обсягом виробництва борош-
на на 150 тис. рублів на рік [7]. В період 1881 –
1900 рр. і товариство «Г.А. Нібур і Ко» розши-
рює власне підприємство, вводячи до експлуата-
ції 11 млинів (2 – в м. Олександрівську, 4 – в с.
Шенвізе, 3 – в с. Хортиця, 2 – в Нижній Хортиці).
Так, у 1893 р. Г.А. Нібуром був побудований ве-
личезний п’ятиповерховий паровий млин висо-
кого помелу. Він побудував її під враженням від
ISSN 2222-5250
125
побаченого під час мандрівки Америкою найбіль-
шого в світі млину в Міннеаполісі [6]. Цей млин
по вул. Комсомольська, 30 діє й сьогодні, складаю-
чи один із найцікавіших екскурсійних об’єктів м.
Запоріжжя. Таким чином, борошномельне вироб-
ництво Нібура стало найпотужнішим у Південній
Росії [15]. Із загальною тенденцією прискорення
темпів економічного розвитку в Росії на поч. ХХ ст.,
поширенням капіталістичних систем господарю-
вання, початком формуванням Придніпровського
промислового вузла, в регіоні значно активізу-
ються різноманітні форми ринкової економіки.
В 1904 р. Г.А. Нібур розширює сферу власної еконо-
мічної діяльності, створюючи «банкірський дім», за-
сновуючи декілька підприємств виробничої сфери,
а також відкриваючи перший в регіоні санаторій
«Александрабад».
Герман Нібур чітко й уважно слідкував за тен-
денціями розвитку як промисловості, так й сфери
послуг. Про це свідчить саме його ідея заснуван-
ня в 1904 р. санаторію-курорту на березі Дніпра.
Знаходився він на лівому березі Дніпра, на пів-
нічних околицях м. Олександрівська – там, де
сьогодні знаходиться акваторія порту ім. Леніна.
Заснований санаторій був вже після будівництва
Кічкаського мосту (який був знесений із побудо-
вою ДніпроГЕСу). Цікава й сама назва санато-
рію, побудована за класичним для абсолютного
числа німецьких курортів принципом – із додан-
ням слова «Bad», яке можна зустріти в багатьох ні-
мецьких географічних назвах. В даному контексті
цей іменник середнього роду означає «курорт».
Розрахований санаторій-курорт був на обслу-
говування в першу чергу німців Південної Росії,
і користувався великою популярністю. Лікувалися
в ньому цілий рік. До санаторного комплексу вхо-
дили: головний корпус, вілли, будинки для про-
живання на свіжому повітрі (рис. 2). Обладнаний
він був по останньому слову техніки того часу.
До послуг хворих були: водолікарня, лікувальні
кабінети, електричний кабінет, бібліотека, їдаль-
ня [1]. Сюди приїздили на лікування і відпочи-
нок не тільки з усієї країни, а також із-за кордону.
Лікували в санаторії хвороби обміну: подагру, ді-
абет, ожиріння, анемію, хвороби нервової систе-
ми, хвороби серця і судин, хвороби органів трав-
лення, жіночі хвороби. Із-за високої платні ліку-
вання в санаторії було доступне не кожному.
В зазначеному на рис. 1 оголошенні про пере-
йменування санаторію «Александрабад» поміж
іншого зазначено, що установа існує за системою
доктора Ламана. Це ще один шар інформації, що
надає загальної картини розвитку рекреаційної
справи на початку ХХ століття.
Принципи лікування німецького лікаря-нату-
ропата Йогана Генріха Ламана / Johann Heinrich
Рис. 2 Вид з Дніпра на санаторій Александрабад (листівка Всесвітнього поштового союзу поч. ХХ ст.) [10]
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
126
Lahmann (30.03.1860 – 01.06.1905), який жив і
працював у м. Дрездені, були дуже популярними у
російських лікарів описуваного періоду. Зокрема,
у більшості кримських санаторіях, що тільки-но
засновувалися в цей час, запроваджувалися мето-
ди фізио- й гідротерапії за принципом «сонце – по-
вітря – вода – дієта», розроблені Г. Ламаном. Така
система була запроваджена, наприклад, й в пер-
шому приморському санаторії Російської Імперії,
відкритому в 1905 р. у м. Євпаторії [14]. Доктор
Ламан був прибічником водолікування прохолод-
ними ваннами та обгортаннями, що підвищує ви-
відну функцію нирок та «звільняє організм від
отрути» [17], він розробив 5 різних дієт для хво-
рих на ті чи інші захворювання, рекомендував
своїм пацієнтам з профілактично-лікувальними
цілями прийняття сауни й купання під відкри-
тим небом. Його праці «Повітряні ванни як засіб
оздоровлення й гартування» [18], «Найважливіші
сторінки лікування силами природи» [19] та ін-
ші досі є недослідженою спадщиною історії ліку-
вального туризму й рекреації, що суттєво впли-
нули на виникнення й подальший розвиток теорії
й практики рекреалогії, технологій СПА. Також ві-
домий історичний факт, що в клініці д-ра Ламана
в Дрездені у 1900 р. проходив курс дієтичного
й гідротерапевтичного лікування рідний брат геть-
мана України Павла Скоропадського – Михайло
Скоропадський [3].
Як видно з наведеного опису систем лікуваль-
них процедур доктора Ламана, що застосовували-
ся на курорті Александрабад, прозорі, чисті й швид-
коплинні води річки Дніпро якнайкраще підходили
для практичного застосування розроблених цим лі-
карем методик. Природно, що ознайомлені з праця-
ми свого співвітчизника були саме німці-колонисти,
зокрема, Г. Нібур, який й створив один з перших са-
наторних закладів Південно-Східної України.
Як і для сучасних санаторіїв та курортів,
для Александрабада були притаманні місцеві
історико-архітектурні ресурси. По-перше, сам са-
наторій розташовувався в історичній місцевос-
ті давньої слави й звитяги українських козаків –
поряд знаходився острів Хортиця із його числен-
ними пам’ятками історії та археології, колишня
Кічкаська переправа, вище за течією Дніпра роз-
починалася система Дніпровських порогів тощо.
По-друге, на території самого санаторію розміщу-
валася досить цікава пам’ятка – скульптура Тараса
Бульби, висічена з гранітного каменю (рис. 3).
Автором цієї скульптури був Яків Лібман –
житель м. Олександрівська, що тримав приватну
майстерню. Запорізький краєзнавець Л. Альберг
у своїй книзі «Мости Запоріжжя» [4] зазначає:
«Недалеко від скелі, на якій був встановлений
Т. Бульба, на березі Дніпра, знаходилася печера,
яку в народі називали печерою Тараса Бульби.
Цікаво, що в цій печері знаходився стіл і табуре-
ти, зроблені з цілісних гранітних каменів; хто їх
зробив – невідомо... В цьому гроті постійно хо-
валися збіглі арештанти, бродяги безпритульни-
ки, хулігани і різний темний люд». Зазначена в
описі печера була однією з багатьох прибереж-
них печер річища Дніпра, про які відомі легенди
ще з античних часів (одна з перших згадок нале-
жить грецькому історику Геродоту).
В ніч на 6 серпня 1906 р. в родині Нібурів стала-
ся трагедія: голову сім’ї Германа Нібура було вбито
грабіжниками, які вкрали 800 карбованців [2].
Справу батька продовжив син. Я.Г. Нібур на-
магався постійно вдосконалювати систему послуг
на курорті-санаторії. Так, у травні 1913 р. він ра-
зом зі своїм зятем В.Ф. Бетхером вирішив влашту-
вати автомобільний маршрут від Олександрівська
до санаторію для перевезення тих, хто приїжджав
Рис. 3 Скульптура Тараса Бульби на території санаторію
Александрабад (листівка поч. ХХ ст. [8])
ISSN 2222-5250
127
у санаторій. Передбачалося, що пасажирів забира-
тимуть з вокзалів, з пристані і з міста. Оплата від-
повідно складатиме з кожного пасажира до 1 руб.
50 коп. Влада міста погодилася на влаштування
автомобільного перевезення і видала дозвіл. Але
оскільки санаторій знаходився на території повіту,
а не міста, знадобилося узгодження із земською
управою, яка визнала передбачувану плату за про-
їзд занадто високою. Тому дозвіл на цей вид діяль-
ності Нібуру не був даний [13].
Досить символічним для періоду 1916 ро-
ку є рішення про перейменування санаторію
у «Запорізьку Січ», про що йдеться в реклам-
ному оголошенні, розміщеному на сторінках
«Екатеринославского адрес-календаря». Я. Нібур,
в традиціях своєї династії, діяв відповідно часо-
ві. В цей період Російська Імперія вже була ак-
тивно втягнута у вир І Світової війни – війни
з Німеччиною. Невтішні вісті з фронтів виклика-
ли народне збурення, незадоволення як самою ві-
йною, що потребувала дедалі більше фінансових
й людських витрат, так й самими її призвідника-
ми – німцями. З часом народний гнів почав по-
ширюватися на усе, що було пов’язане із німця-
ми, в т.ч. й на підприємства, установи, географіч-
ні назви, що хоча б чимось нагадували про «пру-
саків». Місцеві жителі не сприймали вже навіть
тих німців, що вважалися «своїми», з якими спі-
віснували понад 100 років й вели часто спільне
господарство й освоєння місцевості. Територією
півдня Росії прокотилася «хвиля перейменувань».
Долучився до цього й санаторій Я.Г. Нібура.
Та проіснував він із цією назвою досить недовго.
Імперіалістична війна переродилася у революцію й
громадянську війну, і колишніх «золотих часів» еко-
номічного розквіту і дух минув… У 1919 р. санато-
рій був пограбований й спалений одним з ватажків
загонів Нестора Махно – анархісткою Маруською
Нікіфоровою [1]. Так завершилася історія першого
на Дніпрі санаторію з ознаками курорту.
Висновки. Сьогодні вже ніщо не нагадує про
санаторій Александрабад – немає ні його буді-
вель, ні скульптури Тараса Бульби на Дніпрових
кручах, ні навіть Кічкаського мосту, біля якого
санаторій розміщувався. І сама назва санаторі-
ю й пам’ять про нього вже майже забуті місце-
вими жителями. І Дніпрові пороги поглинені во-
дами Запорізького водосховища… Але для науки,
історії туристської справи Придніпров’я та й всієї
України існування німецького курорту-санаторію
відіграло значну роль, адже заклало самі тради-
ції санаторно-курортної справи в усьому регіо-
ні Південно-Східної України. Можна цілком спра-
ведливо вважати, що наступний період розвитку
радянської системи санаторного лікування в регіо-
ні наслідував ідеї й технології лікувального туриз-
му, привнесені на придніпровський ґрунт німцями-
менонітами. Тож історія першого в регіоні санато-
рію, як здається, повинна зайняти належне місце в
літописі рекреаційної справи нашої країни.
Джерела та література
1. 100 років тому (1904) був заснований са-
наторій «Александрабад» // www.zounb.zp.ua.
2. 180 років від дня народження Г.А. Нібура
(1830 - 1906) / у посіб. «Знаменні та пам'ятні да-
ти Запоріжжя–2010» // http://www.zounb.zp.ua/.
3. Акименко М.А. «Единственный мой
благодетель»: Владимир Бехтерев и Михаил
Скоропадский // Обозрение психиатрии и меди-
цинской психологии им. Бехтерева. – СПб., 2005. –
Т.01. – № 4. – С. 38–40.
4. Адельберг Л. Мосты Запорожья.-
Запорожье: РА «Тандем-У», 2005. – 56 с.
5. Екатеринославскій адресъ-календарь:
1916 годъ – Екатеринославъ: Ізданіе губернской
типографіи, 1916. – 505 c.
6. Запоріжжя: офіційний портал Запорізької
міської влади // http://www.meria.zp.ua/.
7. История Александровска / Запорожье –
информационно-исторический портал города //
http://www.newz.com.ua/.
8. Клуб «Филокартист» // http://www.
fi lokartist.net.
9. Мальська М.П., Рутинський М.Й., Пань-
ків Н.М. Туризм у міжнародному та національно-
му вимірах: історія і сучасність: Монографія. –
Л.: ВЦ ЛНУ ім. І.Франка, 2008. – 268 с.
10. Старый Альбом: Продажа предметов
старины и открыток // http://www.old-album.ru/.
11. Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. Історія ту-
ризму: Навч. посіб. – К.: Альтерпрес,2005. – 320 с.
12. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія ту-
ризму в Україні. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с.
13. Чайка О. В. Городской транспорт в Але-
ксандровске в начале ХХ века // Музейний вісник:
Зб. наук. праць. – №9. -– 2009. – С. 161 – 179.
14. Шевченко В. Евпаторийскому курорту –
95 лет // Крымская правда. – 27.06.2000. – С.2.
15. Шевченко В.В. Підприємницька діяль-
ність банкірів півдня України (ХІХ – поч. ХХ ст.):
окремі аспекти // Проблеми історії України ХІХ
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
128
Олег Афанасьев
Первый санаторий-курорт Юго-Восточной Украины начала ХХ века
Анализ рекламных объявлений нач. ХХ в. выявил одно из самых первых в Юго-Восточной Украине
рекреационных учреждений – санаторий «Александрабад», основанный немцем-меннонитом Г. Нибуром.
Рассматриваются предпосылки его возникновения, ресурсно-рекреационная база, определено значение
учреждения для дальнейшего развития рекреационных заведений в регионе.
Ключевые слова: рекреационные учреждения, история туризма, Екатеринославская губерния, сана-
торий «Александрабад», немцы-меннониты.
Oleg Afanasiev
The fi rst sanatorium-resort in South-east of Ukraine in the beginning of ХХ centuries
The analysis of advertisements in the beginning of ХХ century has revealed one of the recreational
establishments very fi rst in Southeast Ukraine – sanatorium «Alexanderbad» based by the Germans-mennonits
of G. Nibur. Preconditions of occurrence of sanatorium are considered, a resource recreational basis, value of
establishment for the further development of recreational institutions in region is defi ned.
Key words: recreation facilities, history of tourism, Ekaterinoslav Province, sanatorium “Aleksandrabad”
German-Mennonites
– початку ХХ ст.: Зб. наук.ст. – 2008. – Вип. 14. –
С. 88 – 97.
16. Школа І.М. Менеджмент туристичної ін-
дустрії: Навч. посіб. / За ред. проф. І.М. Школи. –
Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. – 662 с.
17. Lahmann, Heinrich // http://www.deutsche-
biographie.de/artikelNDB_n13-414-01.html
18. Lahmann, H. Das Luftbad als Heil - und Abhдr-
tungsmittel. – Stuttgart: A. Zimmer's Verlag, 1906. – 36 р.
19. Lahmann, H. Die wichtigsten Kapitel der
natьrlichen (physikalisch-diдtetischen) Heilweise.
– Stuttgart: A. Zimmer's Verlag, 1901. – 286 р.
20. http://en.wikipedia.org/wiki/Heinrich_
Lahmann.
УДК 726.1.023.1 – 035.3 (477)
Дмитро Каднічанський (м. Львів)
ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ
СПАДЩИНИ УКРАЇНИ У ТУРИЗМІ
НА ПРИКЛАДІ СКАНСЕНІВ
Розглядаються питання збереження дерев’яної архітектури України. Для кращого її збереження
створюються музеї просто неба – скансени. Описуються скансени України. Розглядаються проблеми,
пов’язані з використанням музеїв просто неба в туризмі.
Ключові слова: скансен, музей просто неба, історико-культурна спадщина.
Постановка проблеми. Склалося так, що біль-
шість території, яку віддавна заселяли україн-
ці, була вкрита лісами. Тому і більшість споруд –
оборонних, житлових та сакральних – вони спо-
руджували з дерева. З давніх часів центральною
спорудою будь-якого українського населено-
го пункту була церква. Тому їх українці зводи-
ли з особливою турботою. Ці храми є надбан-
ням української та всесвітньої культури, цінними
об’єктами краєзнавчого та релігійного туризму.
Не менш цінними є й інші збережені традиційні
споруди – хати, стайні, комори, клуні, млини, ві-
тряки, кузні, шпихліри, тартаки, корчми та ін.
На жаль, багато шедеврів дерев’яного зод-
чества не збереглося до сьогодні, оскільки бу-
ли знищені невблаганністю часу та злочинним
втручанням людських рук. Чимало будівель
сплюндровано у роки радянської влади. Проте
нищилися вони і в роки незалежної України й
продовжують нищитися зараз. Багато церков,
особливо на початку 90-их рр. ХХ ст., обмуро-
вано і розібрано. Чимало храмів стали жертва-
|