Відродження християнських святинь

Рец. на кн.: Чабайовська М.І. Відродження християнських святинь / М.І.Чабайовська // Історико- культурний нарис. Вид. друге, доповнене. – К.: Світ успіху, 2011. – 160 с.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Кархут, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Огляди та інформація
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59958
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Відродження християнських святинь / О. Кархут // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 168-171. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59958
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-599582014-04-11T03:02:35Z Відродження християнських святинь Кархут, О. Огляди та інформація Рец. на кн.: Чабайовська М.І. Відродження християнських святинь / М.І.Чабайовська // Історико- культурний нарис. Вид. друге, доповнене. – К.: Світ успіху, 2011. – 160 с. 2012 Article Відродження християнських святинь / О. Кархут // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 168-171. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59958 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди та інформація Огляди та інформація
spellingShingle	Огляди та інформація Огляди та інформація Кархут, О. Відродження християнських святинь Краєзнавство
description	Рец. на кн.: Чабайовська М.І. Відродження християнських святинь / М.І.Чабайовська // Історико- культурний нарис. Вид. друге, доповнене. – К.: Світ успіху, 2011. – 160 с.
format	Article
author	Кархут, О.
author_facet	Кархут, О.
author_sort	Кархут, О.
title	Відродження християнських святинь
title_short	Відродження християнських святинь
title_full	Відродження християнських святинь
title_fullStr	Відродження християнських святинь
title_full_unstemmed	Відродження християнських святинь
title_sort	відродження християнських святинь
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Огляди та інформація
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59958
citation_txt	Відродження християнських святинь / О. Кархут // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 168-171. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT karhuto vídrodžennâhristiânsʹkihsvâtinʹ
first_indexed	2025-07-05T11:06:06Z
last_indexed	2025-07-05T11:06:06Z
_version_	1836804805236883456
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012 168 Позитивної оцінки заслуговує те, що на рівні мікроісторії пояснено та проілюстровано доля- ми окремих людей причини і перебіг поширеного наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. такого соціального явища в Західній Україні як еміграція. На увагу як пересічного читача, так і профе- сійного історика заслуговують розповіді про істо- рію села та його мешканців у роки Першої світо- вої війни. Завдяки зафіксованим на сторінках кни- ги Литвин П. В. спогадам односельчан розкрива- ються такі вартісні історичні аспекти як відобра- ження у свідомості простого люду образу ворога періоду Великої війни, процесу національного бу- дівництва у Західній Україні 1918–1921 рр., поло- нізації краю міжвоєнного періоду. Не оминула увагою Павліна Василівна і розви- ток освіти в Князівському. Досить повно відобра- жено специфіку шкільної освіти періоду австрій- ського та польського панування, радянської та су- часної доби, висвітлені сторінки із життя окремих вчительських родин. У цілому ж, поринаючи у світ села Князівського, складається враження, що ніхто у книзі П.В. Лит- вин не був обділений увагою. Управителі села, вчителі та вихователі дитячих садків, священнослу- жителі, медики, фермери та пасічники завдяки ста- ранням краєзнавця вписані у літопис рідного краю. Варто також відзначити, що у книзі широко використаний матеріал із приватних фотоархівів мешканців Князівського, чудовим доповненням авторського тексту є використання уривків із пое- зії земляків. Власне, до цієї фундаментальної кра- єзнавчої роботи із історії села Князівського є ли- ше одне зауваження. Чому авторка у післямові об- межила коло читацької аудиторії лише жителями Князівського? На наше переконання, праця була б цікавою і пізнавальною для широкого кола краєз- навців, науковців та всіх, хто цікавиться «живою» історією, історією повсякденності. «Розповіді про Князівське» є гарним прикладом того, як не тільки провести ґрунтовну краєзнавчу дослідницьку ро- боту, але й мобілізувати до створення рецензова- ної праці значну кількість зацікавлених історією рідного краю людей. В умовах коли гостро стоїть проблема фінансування краєзнавства, музейно- ї справи, охорони пам’яток історії та культури Литвин П. В. знайшла підтримку серед небайду- жих підприємців-меценатів, які профінансували добротне поліграфічне виконання книги. Вцілому ж рецензована книга є самостійним краєзнавчим дослідженням, у якому у повній мі- рі розкрито основні віхи з історії села та його жителів. Вперше Литвин Павліні Василівні вда- лося створити такого рівня дослідження з істо- рії, задавалося б на перший погляд, типового се- ла. Практичне значення праці полягає навіть не у тому, щоб передати накопиченні знання про іс- торію рідного краю наступним поколінням зем- ляків, воно, на наше переконання, може слугува- ти стимулом до розгортання краєзнавчого руху на місцях і створення подібних праць із кожного окремого населеного пункту. Ольга Кархут ( м. Київ) ВІДРОДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ СВЯТИНЬ Рец. на кн.: Чабайовська М.І. Відродження християнських святинь / М.І.Чабайовська // Історико- культурний нарис. Вид. друге, доповнене. – К.: Світ успіху, 2011. – 160 с. Під такою назвою у київському видавництві «Світ успіху» вийшла книга доцента кафедри мо- ви та методики викладання в початковій школі НПУ імені Н.П. Драгоманова Чабайовської М. І. – історико-культурний нарис про спорудження церк- ви Святого Архістратига Михаїла у селі Хоростець Козівського району на Тернопільщині [11]. У ній, суголосно із завданнями, які поста- вив перед суспільством V (позачерговий) з’їзд Національної спілки краєзнавців України, ви- світлено проблему, актуальну для церковного краєзнавства, – відродження духовних святинь України, зокрема, розкрито роль церкви у ста- новленні України як незалежної держави та в духовному житті суспільства. «Українські церкви, храми й собори – не- рідко пам’ятки ХVІ - ХVІІІ століть, – на жаль, невиправдано забуті та кинуті напризволяще. Їх варто описати, взяти під охорону, потурбу- ватися про їх реставрацію», – зазначив заступ- ник голови та член Правління і Президії НСКУ Богдан Іванович Андрусишин, доктор істо- ричних наук, професор, академік, проректор з навчально-методичної роботи гуманітарних ін- ISSN 2222-5250 169 ститутів Національного педагогічного універси- тету імені М. П. Драгоманова [5]. Це видання приурочене 20-ій річниці неза- лежності Української держави та освяченню но- вого храму у селі Хоростець. Воно засвідчує си- лу духу та неперервність історичної долі україн- ців різних поколінь, які впродовж буремних сто- літь зберегли свою віру, рідну мову, багатий ду- ховний світ. Ми піднялися з колін, відроджуємо- ся. Відроджуються наші святині – церкви. «З проголошенням незалежності України по- чався процес державотворення. Виникає пи- тання: чи можна без церкви створити державу? Відповідь однозначна: ні. Історія свідчить, що всі держави мали в своїй основі духовні цінності, свою національну ідею, свою мову. Носієм цих цінностей є національна церква», – вказує автор у «Передмові» [11, 6]. Наша Україна пережила важкі випробування впродовж століть національного і духо- вного поневолення, особливо за 70 років існування СРСР – комуно-більшовицької держа- ви, в якій за віру в Бога переслі- дували, ходити до церкви було заборонено, а самі храми Божі руйнувалися, закривалися або перетворювалися в складські приміщення, клуби, музеї, ар- хіви. Проте навіть у ті важкі ча- си батьки привчали своїх дітей вірити в Бога. Бо віра – це той камінь, на якому людина будує свою свідомість. Віра є джере- лом героїзму, посвяти, відваги. Віра базується на на- дії й упованні на Бога, а також на любові до Нього, до Його церкви, до ближнього, до Батьківщини. "Ми, діти, учні Хоростецької восьмирічної шко- ли, таємно, окружними дорогами ходили до церк- ви. На Великодні свята виводили гаївки на цер- ковному подвір’ї. Усі роки в селі під час Різдвяних свят ходив вертеп, у родинах колядували, щедрува- ли, засівали на Старий Новий рік. Удома розпові- дали нам про зміст таких свят, як Різдво Христове, Пасха Господня, Свята Трійця та інші. Ми читали Біблію, молитвенники, збірники колядок та іншу духовну літературу, видану ще за часів пансько- ї Польщі", – згадує Марія Іванівна [11, 5-6]. Зараз важко уявити, як би ми, українці, жили без церкви, без рідної мови, без української пісні. Завдяки геніальним предкам українська земля протягом багатьох століть прикрашалася чудови- ми культовими пам’ятками – Божими Храмами, які милували око дідам і прадідам, були осеред- ком духовної культури, народної моралі, Божого слова. Кожна місцевість мала свої архітектурні особливості і традиції. Книга структурована і складається з дванадця- ти окремих розділів. У ній знаходимо цікаву ін- формацію про те, що у Хоростці була збудована дерев’яна церква, покрита ґонтом, і дзвіниця – унікальні шедеври, свідчення таланту нашого на- роду. На жаль, під час Першої світової війни во- ни згоріли. У 1922 році односельчани звели нову, але теж дерев’яну церкву-каплицю як тимчасову, щоб з часом збудувати більш добротну, муровану. Протягом 1935-1939 років громада села випалила у це- гельні, що належала церкві, 90 тисяч штук цегли. Закупили 200 центнерів вапна. Та їх- нім намірам завадили події Другої світової війни – ні- мецькі війська забрали заго- товлені будматеріали для вій- ськових потреб. Тому аж до 2003 року з певними перерва- ми Богослужіння здійснюва- лися у старій церкві, правда, дбайливо доглянутій членами церковного братства [12 ]. Добрими пастирями у Хо- ростці були священики: Заре- цький, Кутний, Олійник, Боро- дайко, Гончарук, Цаплюк, Бо- рейко, Євген Бойко, нині декан Козівського де- канату, та інші, які сіяли в душах людей слово Боже, сприяли формуванню національної свідо- мості українського народу, намагалися зберег- ти національну культурну спадщину. Серед них чільне місце належить світлої пам’яті ісповідни- ку віри о. Павлу Олійнику. Більше про нього і йо- го душпастирську діяльність можна дізнатися із книжки уродженця села Хоростець академіка з Києва Богдана Івановича Андрусишина «Отець Олійник. Зошити». – К., 1995. – 191 с. У грудні 1996 році на нашу парафію прийшов священик Петро Литвинів, який і до сьогодні є настоятелем храму Святого Архістратига Михаїла. Особливу ревність у служінні Святому храмові виявили Бутрин Іван, подружжя Іван та Анастасія КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012 170 Андрусишин, Наконечний Микола, Коцур Іван, Руда Марія, Штокало Іван, Штокало Федір, Рудий Йосип, Луців Зеновій (скарбник), Наконечний Зеновій (скарбник) та інші. Незмінним головою церковного комітету впродовж двадцяти років громада села обирала Андрусишина Івана Петровича.У селі давно існу- вав церковний хор. Його керівниками були дяки: із Августівки – п. Нестерович, з Великої Плавучої – п. Дикий, пізніше – уродженець нашого села, ви- кладач Зборівської музичної школи Андрусишин Володимир, який багато зусиль доклав для про- фесійного зростання хору. У даний час хором ке- рує дяк Мирон Футорський із Августівки. У хорі співають: Марія Березюк, Олександра Кархут, Віра Ткачук, Марія Андрусишин, Любомира і Володимир Ваники, Галина Андрусишин, Марія Кренціль, Михайлина Адамик, Анастасія Стецюк, Марія Цюкало, Ірина Андрусишин, Марія і Олег Стукало, Михайлина Руда, Ганна Штокало, Володимир Кругляк, Богдан Макогін, Володимир Рудий, Ярослав Наконечний, Володимир Мельник – читець храму. Саме нинішнім поколінням Боже Провидіння дозволило втілити мрію про нову церкву. Будівництво велося майже 15 років. У 1995 ро- ці у часи душпастирювання на парафії о. Євгена Бойка під керівництвом голови церковного комі- тету Андрусишина Івана Петровича з ініціати- ви старшого брата і старшої сестри – подружжя Андрусишина Івана Михайловича та Анастасії Федорівни – громада села розпочала споруджен- ня нового храму. Із Божого благословення у 2009 році храм збудовано і зроблено його зовнішнє та внутрішнє оздоблення. 7 квітня 2010 року Божого, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, від- булася довгоочікувана подія – освячення ново- збудованого храму. На велике торжество прибув архиєрей Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк, декан Євген Бойко, більше десяти священиків Козівського деканату, семінаристи Тернопільської духовної семінарії імені патріар- ха Йосипа Сліпого. Церква Святого Архістратига Михаїла – це творіння людських рук на славу Божу, яке зводи- ли всі разом, цеглина за цеглиною.Будівництво ве- лося за спонсорські кошти згідно складеного про- екту і кошторису. За кожним видом виконаних ро- біт стояла важка, жертовна, безкорислива праця насамперед Андрусишина Івана Петровича, голо- ви церковного комітету, і усієї громади та свяще- ників, які були тут на парафії. Багато зусиль приклали також до будівни- цтва Святого храму члени церковного братства Андрусишин Іван Михайлович, Макогін Данило Павлович, Піддубний Тарас Іванович та інші. Прикрашенням храму відає Наконечна Ганна Томівна, старша сестриця. Їй допомагають се- стриці церкви – Поперечна Марія Миколаївна, Гупало Ольга Михайлівна, Дудар Світлана Миколаївна, Андрусишин Марія Іллівна, Андрусишин Світлана Богданівна. Односельчани кажуть: «Нічого на будівни- цтві церкви не робилося без Андрусишина Івана Петровича: від першого забитого палика при розбивці фундамента, від камінчика – до хрес- та на куполі і до кінця. Якби не він, то церква не була б збудована». І це правда! Церква протягом віків була і є джерелом та хранителькою культурно-релігійних традицій нашого народу, осередком національної ідентич- ності, духовної самобутності українців. Відзначення 500-річчя першої писемної згад- ки про село відбулося уже в новозбудованому храмі 2003 року Божого. Церква тісно співп- рацює з місцевою школою. Напередодні по- чатку кожного навчального року учні та вчите- лі ідуть до сповіді. Гарними щорічними тради- ціями церкви є: перше причастя, здійснення об- рядів вінчання та хрещення, святкування Різдва Христового – Свят-вечір, різдвяні колядування та щедрування, вертеп; освячення води у День Богоявлення Господнього, окроплення йордан- ською водою осель; світле Христове воскресін- ня – освячення пасок, гаївка; відправлення «ма- ївок»; освячення квітів на Зелені свята; яблук, маку та інших овочів і фруктів на Спаса; похо- ди на прощу до чудотворної ікони Зарваницької Матері Божої тощо. Підсилюються у книжці окремі факти, події, пов’язані з церквою, цитуванням праць інших авторів, зокрема, уродженця села, академіка Андрусишина Богдана Івановича, – «Хоростець – значить сонячний» [1]; «Церковний дзвін зі сну нас будить» [2]. Зійшла зоря, вставайте люди, Бог посилає свято нам, Церковний дзвін зі сну нас будить І кличе нас у Божий храм (З церковної пісні) Обов’язок кожного – пам’ятати померлих, доглядати їх могили. Свято бережуть хоростча- ни пам’ять про загиблих за волю України одно- ISSN 2222-5250 171 сельчан. На цвинтарі, недалеко від церкви, виси- пали високу могилу. Кожного року тут відправ- ляються панахиди за полеглими героями, відзна- чають День незалежності нашої держави. Книга дихає любов’ю автора до своєї малої батьківщини, тої, де народилася, де виросла, яка дала їй крила для польоту. Пісня про Хоростець Бачу здалеку стару смереку я за селом, Чую далекий клекіт лелечий я над гніздом. Тут, у долині, мов на картині, моє село, – Найкраще в світі і найдорожче серцю моєму село. Приспів Хоростець, Хоростець, Хоростець мій – Моє село кохане! Хоростець, Хоростець, Хоростець мій – Серцю моєму жаданий! Квітне садами, пахне медами моя земля, Щедра піснями, славна ділами доля твоя. Вірить у щастя, у кращу долю моє село, – Найкраще в світі і найдорожче серцю моєму село. (Записано від учасників хору села) «Ми всі розуміємо, що не буває державнос- ті без духовності. Зараз у нашій країні поширю- ється пияцтво, наркоманія, розпуста, розвалю- ються сім’ї, триває гонитва за багатством, панує злоба, жадібність, заздрість, жорстокість, нена- висть, – відзначає Чабайовська М.І. – Бо, на жаль, не всі батьки і матері водять своїх дітей до Ісуса Христа, до його церкви. Дуже важливо навчити їх християнської духовності й християнської ети- ки ще в дошкільному віці та за шкільною партою. Христос казав: «Дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є царство Боже» (Марко,10:13-16). Щоб ми і справді, як молимося у Святій Літургії, «побачили світло істинне, прийняли Духа небесного і знайшли віру істинну», нам по- трібна постійна молитва до Господа Бога, піст, чи- тання Святого Письма, участь у Богослужіннях, сповідь, причастя. Це й буде цілющим дотиком Ісуса Христа до наших сердець. Однією з найголовніших християнських чес- нот є чеснота побожності, бо саме вона породжує внутрішню силу для боротьби зі злом. Заглянемо у дзеркало грішної душі і побачимо там гордість, скупість, заздрість, гнів, обжерливість, лінь. А дзеркало праведної душі відображає любов до закону Божого, співчуття, милосердя, суворість, милостиню, піст. Поки людина не навернеться до Бога, не від- найде своєї дороги до церкви, не пануватиме в її душі Божий мир» [11, 6]. За видання книги «Відродження християнських святинь» автору Чабайовській Марії Іванівні при- своєно звання «Кращий освітянин 2009 року», во- на лауреат відзнаки «Народ мій завжди буде» [6]. Джерела та література 1. Андрусишин Б. І. Хоростець – значить сонячний. – Голос України. – 2003. – 16 жовтня. – № 195 (3195). 2. Андрусишин Б. І. Церковний дзвін зі сну нас будить // Бережанська земля / Історико- мемуарний збірник. – Торонто – Нью-Йорк – Лондон – Сідней – Бережани – Козова, 1998. – Т. 2. – С. 851-852. 3. Барна В. А. Козівщина / Краєзнавчо-тури- стичний путівник. – Тернопіль: ТзОВ "Терно- граф", 2010. – 296с.: іл. 4. Білозьорова Г. Б. Професор Богдан Іванович Андрусишин. – К.: НПУ ім. М. П. Дра- гоманова, 2009. – С. 89: фотогр. 5. Кух Л. Кожен учитель – це вже краєзна- вець. – Освіта. – 2012. – 1- 8 лютого. 6. Кращі освітяни 2009 року. – Освіта. – № 1-2. – 30 грудня 2009 р. - 6 січня 2010 р. 7. О.Павло Олійник. Зошити. Мемуари. Щоденники / Передмова, коментарі, упорядку- вання Андрусишина Б. І. – К., 1995. – 191с. 8. Освітні заклади Козівщини. – Тернопіль: Новий колір, 2009. – С. 95. 9. Савчук В. Хоростець // Бережанська земля / Історико-мемуарний збірник. – Торонто – Нью- Йорк – Лондон – Сідней – Бережани – Козова, 1998. – Т. 2. – С. 836-843. 10. Чабайовська М.І. Відродження христи- янських святинь / М.І.Чабайовська // Історико- культурний нарис. – К.: Дієз-продукт, 2010. – 148 с. 11. Чабайовська М.І. Відродження христи- янських святинь / М.І.Чабайовська // Історико- культурний нарис. Вид. друге, доповнене. – К.: Світ успіху, 2011. – 160 с. 12. Штокало-Пархомчук Я. Моє село і одно- сельчани // Бережанська земля / Історико-мемуарний збірник. – Торонто – Нью-Йорк – Лондон – Сідней – Бережани – Козова, 1998. – Т. 2. – С. 843-851.

Відродження християнських святинь

Репозитарії

Схожі ресурси