Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження

Розглядається інформаційний потенціал матеріалів особового походження – спогадів, мемуарів, щоденників, епістолярію, автобіографій. Наголошується на особливостях цього виду джерел, необхідності критичних підходів до їх використання....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Пиріг, Р.Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59982
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 83-102. — Бібліогр.: 114 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-59982
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-599822014-04-12T03:01:55Z Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження Пиріг, Р.Я. Огляди джерел та документальні нариси Розглядається інформаційний потенціал матеріалів особового походження – спогадів, мемуарів, щоденників, епістолярію, автобіографій. Наголошується на особливостях цього виду джерел, необхідності критичних підходів до їх використання. Рассматривается информационный потенциал материалов личного происхождения – воспоминаний, мемуаров, дневников, эпистолярия, автобиографий. Акцентируется на особенностях этого вида источников, необходимости критических подходов к их использованию. There is considered the informational potential of the documents of personal origin, such as letters, memoirs, diaries, correspondence and autobiographies in the article. The author emphasizes the importance of such type of sources, the necessity of critical approaches to its studying. 2011 Article Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 83-102. — Бібліогр.: 114 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59982 930.253(477)"1917/1921" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Пиріг, Р.Я. Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження Архіви України
description	Розглядається інформаційний потенціал матеріалів особового походження – спогадів, мемуарів, щоденників, епістолярію, автобіографій. Наголошується на особливостях цього виду джерел, необхідності критичних підходів до їх використання.
format	Article
author	Пиріг, Р.Я.
author_facet	Пиріг, Р.Я.
author_sort	Пиріг, Р.Я.
title	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження
title_short	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження
title_full	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження
title_fullStr	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження
title_full_unstemmed	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження
title_sort	джерела з історії української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59982
citation_txt	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 83-102. — Бібліогр.: 114 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT pirígrâ džerelazístorííukraínsʹkoírevolûcíí19171921rokívmateríaliosobovogopohodžennâ
first_indexed	2025-07-05T11:07:04Z
last_indexed	2025-07-05T11:07:04Z
_version_	1836804866072117248
fulltext	огляди джерел та документальні нариси 83Огляди джерел та дОкументальні нариси УДК 930.253(477)"1917/1921" Р. Я. ПиРіг* ДжеРела з істоРії УКРаїнсьКої Революції 1917–1921 РоКів: матеРіали особового ПохоДженнЯ** розглядається інформаційний потенціал матеріалів особового походжен- ня – спогадів, мемуарів, щоденників, епістолярію, автобіографій. наголошу- ється на особливостях цього виду джерел, необхідності критичних підходів до їх використання. Ключові слова: історичне джерело; спогади; мемуари; щоденники; лис- тування; публікація. Переважна більшість провідних діячів української революції зали- шили спогади, щоденники, епістолярій, синтетичні праці історико-ме- муарного характеру. до цього їх спонукала іманентна потреба осмис- лити причини невдач державотворчих проектів, пояснити свої позиції, дати оцінку іншим політичним силам і постатям, врешті здійснити іс- торичну фіксацію подій, учасниками яких були самі. спогади не всіх діячів можна віднести до класичних творів цього жанру. наприклад, загальновідома праця В. Винниченка “Відроджен- ня нації”1 поєднує в собі елементи історичного дослідження, мемуарів, публіцистики і навіть белетристики. Хоч автор у передмові й запев- няє, що не хотів “писати історію в академічному значінню цього сло- ва”2, все ж виклад матеріалу він подає у хронологічній послідовності, робить спробу періодизації революційних подій та державотворчого процесу в україні, поклавши в основу соціально-класовий принцип. у роботі досить широко використані документи та матеріали преси, що також надає їй дослідницьких рис. Водночас державні інституції, про- відні політичні діячі подаються через призму власного, нерідко надто * Пиріг руслан якович – доктор історичних наук, професор, головний нау ко вий співробітник інституту історії україни нан україни. ** Продовження. Початок див. “архіви україни”. – 2011. – № 1. – с. 108– 122; № 4. – с. 132–145; № 5. – 98–112. © р. я. Пиріг, 2011 огляди джерел та документальні нариси84 суб’єктивного бачення. а такі постаті, як с. Петлюра та П. скоропад- ський, отримують не просто таврувальні, а брутально-гротескні оцінки. книга “Відродження нації” побачила світ у 1920 р. Це була пер- ша узагальнююча праця одного з лідерів української революції. Вона відіграла суттєву роль у концептуальному оформленні уенерівської іс- торіографічної течії, яка стала домінуючою у міжвоєнний період. При- кметно, що праця В. Винниченка репринтно відтворена Політвидавом україни у 1990 р., започаткувавши процес повернення творів найвидат- ніших представників української суспільно-політичної думки. у цей же час “Відродження нації” публікували часописи “наука і суспільство” та “дніпро”3. нарешті у 2008 р. праця В. Винниченка вийшла однією книгою. на жаль, це знову репринтне відтворення, упорядник якого вилучив навіть покажчики, подані у виданні 1920р.4 діяльність Центральної ради знайшла відображення у спогадах її незмінного голови м. грушевського. Вони надзвичайно важливі для розуміння концептуальних засад української революції, відстоювання автономістсько-федералістських принципів у боротьбі з тимчасовим урядом, причин та обставин проголошення державної самостійності. Характеристики та оцінки українських діячів сприяють персоніфікації українського історичного процесу5. до класичних мемуарів належать “мої спомини по недавнє мину- ле (1914–1920 рр.)” д. дорошенка. Видатний державний діяч і історик готував їх, спираючись не лише на власні спогади, але й на докумен- тальний матеріал, який склав підґрунтя його фундаментальної “історії україни. 1917–1923 рр.”. спомини відображають не лише діяльність центральних органів української влади, але й працю провінційних ад- міністрацій галичини та Чернігівщини, становлення дипломатичної служби україни, подають переконливі політичні портрети тогочасних діячів. Публікації спогадів д. дорошенка з’явилися на початку 1920-х рр.6 Перше повне видання вийшло у львові у 1923р.7, друге – 1967 р. в мюнхені у 4-х частинах8. на початку 1990-х рр. “український істо- ричний журнал” та “Хроніка 2000” опублікували фрагменти спогадів д. дорошенка9. нарешті у 2007 р. “мої спомини...” у повному фор- маті вийшли в україні10. органічне поєднання в особі д. дорошенка державного діяча, історика і мемуариста надає його спогадам високої достовірності. спогади гетьмана україни П. скоропадського цілком можна від- нести до типових для цього жанру праць. Вони написані по “гарячих” слідах подій упродовж першої половини 1919 р. автор їх не мав у своєму розпорядженні документальних матеріалів. спомини гетьмана передають особистісне сприйняття побудови української держави на консервативно-ліберальних засадах. Вони відзначаються високим сту- огляди джерел та документальні нариси 85 пенем персоніфікації тогочасного державотворчого процесу, подають характеристики основних діячів гетьманату. спогади П. скоропад- ського – не тільки важливе джерело фактологічної інформації, але й відображення його світоглядних, політичних та ментальних засад. Частково спогади П. скоропадського публікувалися у 1920-х рр. у Відні11. Перевидані в україні у 1992 р.12 та в росії у 1994 р.13 Перше по- вне наукове видання спогадів гетьмана в україні здійснене у 1995 р.14 Прикметно, що у 2008 р. вони були перевидані у москві під назвою “Проект “украина”, или Звездный час гетмана скоропадского”15. При цьому укладач книги о. смирнов запевняє читача, що спогади “ ще ні разу не видавалися ні на україні, ні в росії”16. Фактично ж він подав текст українського видання 1995 р., вилучивши весь науково-довідко- вий апарат – передмову, примітки, покажчики, ілюстрації. Працю одного з провідних діячів директорії унр і. мазепи “укра- їна в огні і бурі революції” науковці-бібліографи відносять до жанру спогадів. на наш погляд, як і “Відродження нації” В. Винниченка, це синтетичне видання дослідницького, мемуарного і археографічного характеру. Щодо останнього, то підстави для такої кваліфікації дають включені до книги численні документи, матеріали, епістолярій. Це – універсали Центральної ради, декларації директорії унр, ухвали на- ціональної ради Зунр, документи міждержавних відносин, листування тощо. Вперше робота і. мазепи вийшла в 1942–1943 рр. у Празі17. дру- ге видання побачило світ у мюнхені18. В україні здійснено перевидан- ня книги у 2003 р.19 один із найближчих однодумців В. Винниченка м. Шаповал у 1920 – 1930-ті рр. у Празі публікував спомини про окремі епізоди рево- люційної боротьби та державного будівництва в україні, зокрема про ухвалення акту злуки та діяльність директорії унр в 1919 р.20 тільки в 1958 р. у сШа були видані систематизовані спогади про добу геть- манату та директорії21. уривки з них у серпні 1990-х рр. опублікував журнал “Вітчизна”22. Прикметною рисою цих спогадів є акцентація на персональній відповідальності с. Петлюри за невдачі будівництва унр. розлогі спогади “сторінки минулого” залишив відомий діяч, уря- довець і дипломат о. лотоцький. Вони охоплюють досить широкий часовий діапазон з кінця ХіХ до 1920-х рр.23 автор подає цікаві відо- мості про діяльність урядів унр, гетьманату, боротьбу за автокефалію української церкви, початки української дипломатії та інше. окремо він видав спогади про діяльність посольства унр у туреччині. Пере- конливості розповідям о. лотоцького додають опубліковані у додатку документи: ноти, меморандуми, листування з мЗс туреччини, Фран- ції, англії, представниками антанти та ін.24 докладні та цікаві спогади подав український діяч і дипломат м. галаган. упродовж революції йому довелося представляти україн- огляди джерел та документальні нариси86 ську державу на кубані, в румунії та угорщині. Його спогади досить переконливо змальовують картину становлення української диплома- тичної служби25. спогади у 4-х частинах були опубліковані на початку 1930-х рр. у львові. сучасне наукове їх видання побачило світ у 2005 р. спогади іншого українського діяча н. григоріїва присвячені добі Цен- тральної ради і директорії унр26. як і м. Шаповал, він критично на- лаштований щодо діяльності с. Петлюри. у 1925 р. видав спеціальну брошуру “Петлюрівщина”27. книга відомого діяча уПср і міністра унр м. ковалевського “При джерелах боротьби: спомини, враження, рефлексії” вийшла вже по його смерті у 1960 р. Це ґрунтовна праця, яка подає багато цікавих даних щодо діяльності партії українських есерів, Центральної ради, ради народних міністрів, проведення аграрної політики, відносин з ні- мецьким командуванням тощо28. Залишили спогади про урядову та гро- мадську роботу чимало й інших міністрів українських урядів, зокрема і. Фещенко-Чопівський, к. мацієвич, В. леонтович. лише окремі з них опубліковані й в україні29. слід відзначити, що спогади колишнього прем’єра унр с. остапенка були видані в срср у “Чорній книзі”, де розвінчувалася антантівська окупація радянської росії. Відомий український діяч і дипломат с. Шелухін у своїх спога- дах та статтях пише про зовнішньополітичну діяльність українських урядів доби Центральної ради, мирні переговори гетьманату з рсФрр, договір унр з Польщею, мирну конференцію в Парижі. для цих пу- блікацій характерне досить широке звернення до документів30. голова дипломатичної місії унр у римі Є. онацький залишив спогади про ді- яльність українського представництва при Ватикані, поширення знань про україну в італії, зокрема видання часопису “La voce del Ucraina”31. інші українські дипломати також у своїх спогадах описують працю по- сольств унр у данії ( д. левицький)32, Великій Британії (а. марго- лін)33. крім того, останній опублікував спогади про українську місію до одеси для переговорів з представниками антанти34. досить рідкісними є спогади про розвиток культури в добу україн- ської революції. Відомий бібліограф та книгознавець л. Биковський у середині 1960 рр. почав публікацію споминів під прикметною назвою “книгарні. Бібліотеки. академія: спомини 1918–1921 рр.”. на початку 1970-х рр. вони вийшли окремою книгою35. серед провідних західноукраїнських діячів найбільш розлогі спо- гади залишив л. Цегельский36. головним чином вони стосуються утво- рення Зунр, проте автор подає досить цікаві спостереження про події в наддніпрянській україні, зокрема в добу гетьманату та початку діяль- ності директорії унр. слід відзначити, що спомини л. Цегельського викликали критичні відгуки. Зокрема, і. кедрин підготував з цього при- воду спеціальну брошуру37. спогади к. левицького, к. трильовського, огляди джерел та документальні нариси 87 д. Палієва, о. кузьми, м. рудницької розкривають різні аспекти утво- рення та початкового етапу діяльності Зунр38. о. назарук у споминах головну увагу приділив добі гетьманату П. скоропадського та дирек- торії унр, в яких він займав високі урядові посади. Вже у 1920 р. у Відні о.назарук видав досить об’ємну книгу спогадів. друге видання її вийшло 1978 р. у сШа39. лише один із спогадів присвячений діяль- ності галицької делегації на ризькій мирній конференції40. спогади полковника Є. коновальця розкривають роль українських січових стрільців у революційних подіях на україні в добу Централь- ної ради та гетьманської держави. Вони вийшли в Празі у 1928 р. на початку 1990-х рр. опубліковані в журналі “київ”41. історію формувань усс також висвітлюють а. мельник, р. дашкевич, о. думін, р. суш- ко, м. Заклинський та інші42. історія української галицької армії знайшла найбільш системне відображення в спогадах с. Шухевича43. Вони охоплюють час з лис- топада 1918 до серпня 1919 рр. кожна з 5-ти частин праці, за заду- мом автора, становить певний етап у складному бойовому шляху уга. дії уга після переходу за Збруч подають у своїх спогадах генерали а. кравс, В. курманович, м. Безручко та інші44. особливу роль у тематичний публікації спогадів про січових стріль- ців та уга відіграв львівський щорічник “історичний календар-альма- нах Червоної калини”. на його сторінках з 1924 по 1939 рр. вміщені сотні споминів. невеликі за обсягом матеріали безпосередніх учасників подій подають відомості про окремі військові операції чи бойові епі- зоди. крім спогадів публікувалися фрагменти зі щоденників та запис- ників. аналогічну роботу, але дещо менших масштабів, проведено й іншим львівським виданням “календар-альманах “дніпро”. окрему групу становлять мемуари провідних українських вій- ськових діячів. серед них вирізняються спогади генерал-полковника м. омеляновича-Павленка. Вони відображають складний процес тво- рення національних збройних сил, подають опис багатьох бойових операцій уга і армії унр, зокрема Зимового походу 1919–1920 рр. спогади містять й цікаві спостереження щодо розвитку революційних подій на катеринославщині, Полтавщині, одещині. досить відверто мемуарист пише й про взаємини вищих урядовців унр і військови- ків, дає критичну оцінку с. Петлюри як головного отамана. написані в основному у середині 1920-х рр. спогади м. омеляновича-Павленка уривками публікувалися в різних українських еміграційних виданнях45. Частина була передана до музею визвольної боротьби у Празі і відкла- лася в архівних фондах. Зокрема, спогади “останній відворот” були виявлені істориком м. ковальчуком у ЦдаВо україни46. саме він упо- рядкував найбільш повне видання мемуарів м. омеляновича-Павлен- ка, яке побачило світ у 2007 р.47 огляди джерел та документальні нариси88 системні спогади залишив генерал В. Петрів. Вони охоплюють 1917–1921 рр. автор описує процес українізації армії, бойові дії укра- їнських частин проти більшовицьких військ навесні 1918 р., службу в армії гетьманату і директорії унр, зокрема військовим міністром і на- чальником генерального штабу. спогади багаті фактичним матеріалом, хоч великих узагальнень автор уникав. спомини В. Петріва чотирма частинами вийшли у львові упродовж 1927–1931 рр.48 окремі матеріа- ли про житомирську юнацьку школу, Запорізький гайдамацький полк, похід січових стрільців до криму публікувалися в періодичній пресі49. у 1993–1995 рр. журнал “Вітчизна” здійснив передрук споминів гене- рала50. незабаром творча спадщина В. Петріва була видана в україні двома книгами. Поряд із працями військово-історичного характеру до них включені листи та спогади51. дещо інший характер носять нещодавно опубліковані спогади українського військовика-поручника н. авраменка. автор через осо- бистісне сприйняття подає фронтовий побут, становлення українських частин, бойові дії 1917–1919 рр., Зимовий похід, життя в таборі інтер- нованих вояків52. Знакова і одна з найсуперечливіших постатей доби української революції − н. махно також написав досить розлогі спогади, перша книга яких “русская революция на украине: от марта 1917 г. по апрель 1918 г.” вийшла в Парижі у 1929 р. наступні книги – у 1936 і 1937 рр. за редакцією с. Воліна53. спомини доведені до кінця 1918 р. інтерес до особи селянського вождя був настільки сильним, що вже в 1991 р. спо- гади н. махна у репринтному вигляді відтворило видавництво “укра- їна”54. Цього ж року вийшов збірник “махно н. и. Воспоминания, материалы и документы”55. Потім спогади перевидавалися у москві та Харкові56. у 2008 р. спогади н. махна та щоденник його дружини г. кузьменко видані під назвою “сповідь анархіста”57. окремо слід відзначити спогади двох генерал-хорунжих армії унр Ю. тютюнника та м. какуріна, які згодом перейшли на службу ра- дянській владі. Перший брав активну участь в українському військово- му русі і ці події у своїх спогадах до переходу в срср виклав досить об’єктивно під псевдо г. Юртик58. у 1924 р. в Харкові вийшли його спогади “З поляками проти Вкраїни”59, де події польсько-більшовиць- кої війни інтерпретувались у дусі радянської офіційної політики. м. какурін як начальник відділу історії громадянської війни при штабі Червоної армії разом із відомим радянським воєначальником р. ейдеманом став автором офіційної історії громадянської війни. За- лишив також двотомник спогадів “как сражалась революция”60. на відміну від мемуарів щоденники належать до менш поширених історичних джерел. Зовсім небагато провідних діячів доби української революції мали час, змогу і бажання вести постійну фіксацію динаміч- огляди джерел та документальні нариси 89 ного і складного перебігу подій. на наш погляд, найбільш інформатив- ними і досить об’єктивними слід вважати щоденникові записи авто- ритетного українського діяча Є. Чикаленка. Формально залишаючись поза владними структурами, але будучи щільно інтегрованим у “кух- ню” політичного життя, він залишив цікаві та змістовні спостереження, міркування й оцінки подій доби Центральної ради та гетьманату. на початку 1990-х рр. вони частково побачили світ в часописах “украї- на” та “слово і час”61. наукова публікація “Щоденників” Є. Чикаленка була здійснена у 2004–2005 рр.62 В. Винниченко також вів щоденник. Виданий г. костюком у 1980 р. перший том охоплює період з 1911 по 1920 рр. слід відзначити, що записи доби української революції не відзначаються регулярністю та докладністю. очевидно, цьому заважала напружена державна, гро- мадсько-політична робота в період Центральної ради та активна опози- ційна діяльність за гетьманату, а потім перебування в еміграції. однак щоденник є досить цінним джерелом інформації про політичні події в тогочасній україні. містить він й цікаві матеріали до біографії В. Ви- нниченка63. Відомий український політичний діяч і публіцист д. донцов у 1918 р. займав посаду директора українського телеграфного агентства. Його щоденникові записи, які були видані в 1954 р., містять цікаві спостереження та оцінки внутрішньої і зовнішньої політики гетьмана П. скоропадського64. у 1990-ті рр. вони публікувалися в україні, а в 2002 р. повністю перевидані65. у 1958 р. був виданий щоденник відомого українського діяча, чле- на директорії унр м. Шаповала. Хронологічно записи охоплюють пе- ріод з кінця лютого 1919 р. і відображають дипломатичну та громад- сько-політичну діяльність автора66. Записки одного з лідерів партії українських есерів, військового міністра унр о. жуковського не є типовим щоденником. Проте вони містять цікаву інформацію про роботу закордонної делегації уПср, по- їздку за дорученням м. грушевського “для замирення” до усрр тощо. Включене до публікації й листування. Вперше записки були опубліко- вані в 1983 р.67 серед цієї категорії історичних джерел рельєфно виділяються що- денники академіка В. Вернадського. З точки зору тематичної особливо цікавими є дві сюжетні лінії – українська академія наук і влада (геть- манська, радянська, білогвардійська) та роль партії кадетів у гетьман- ській державі. опрацьовані науковцями нан україни щоденники її фундатора побачили світ у 1994, 1997 рр.68 Щоденник одного з кадетських лідерів П. мілюкова, який у 1918 р. тривалий час перебував в україні, важливий не тільки для з’ясування причин його політичної переорієнтації з антанто – на германофільську огляди джерел та документальні нариси90 і навпаки, але й впливу на українських міністрів-кадетів. Фрагменти щоденника про переговори П. мілюкова з німцями публікувалися в сШа69. новітнє видання щоденника вийшло в 2005 р. у москві70. на відміну від діячів української революції, які опинилися в емі- грації, провідні керівники кП(б)у не залишили системних спогадів. Хоч багато хто з них упродовж 1920-х рр. подали свої спомини про певні періоди боротьби більшовицьких організацій за встановлення та захист радянської влади. Виняток становлять спогади В. Затонського, які у 1929–1930 рр. публікував журнал істпарту Цк кП(б)у “літопис революції”71. Вони мали прикметну назву “із спогадів про українську революцію”. В подальшому термін “українська революція” офіційно не використовувався. спогади В. Затонського охоплюють досить широкий спектр важли- вих подій в україні доби революції та громадянської війни. колишній член Центральної ради подає своє бачення боротьби в цьому органі у жовтнево-листопадові дні 1917 р., акцентує увагу на діяльності київ- ських та харківських більшовиків, наводить цікавий фактичний мате- ріал. Значне місце відведено розкриттю ролі В. леніна в справі утво- рення кП(б)у, відновлення в україні радянської влади, ставлення до інших партій. слід відзначити, що оцінка автором ленінської тактики щодо лівих есерів була піддана критиці. В. Затонський у спеціальному листі до редакції “літопису революції” змушений був визнати, що він недооцінив гнучкість політики В. леніна стосовно цієї партії72. до категорії власне мемуарів слід віднести фундаментальну пра- цю відомого більшовицького діяча В. антонова-овсієнка “Записки о гражданской войне”73, над якою автор працював від початку 1920-х рр. упродовж 1924–1933 рр. вийшло 4 томи загальним обсягом близько 1300 сторінок. левова частка матеріалів присвячена подіям на україні. Це найбільш системний виклад радянським воєначальником перебігу боротьби проти сил “контрреволюції”. незважаючи на партійно-класо- вий підхід, односторонність оцінок сил протилежного табору, “Запис- ки” В. антонова-овсієнка містять багатий фактологічний матеріал, до- сить точну хронологію подій, добре персофіковані. сильною стороною праці є використання документів, карт, схем. уривки з цих спогадів протягом 1929–1931 рр. публікував журнал “літопис революції”. Вони відображають бойові дії Червоної армії проти антанти. досить розлого подані й складні стосунки радянського командування з н. махно74. Це наймасшабніша публікація спогадів у виданні істпарту Цк кП(б)у. інша відома діячка більшовицької партії Є. Бош також залишила досить детальні спогади “год борьбы: борьба за власть на украине с апреля 1917 до немецкой оккупации”, яка вийшла в 1925 р. у союзному “госиздате”. основний фактичний матеріал присвячений більшовизації російської армії та боротьбі проти Центральної ради75. огляди джерел та документальні нариси 91 спогади відомих більшовицьких діячів г. Петровського, е. квірін- га, с. Покко, я. ряппо, а. іванова, р. терехова, Ф. Зайцева були при- свячені встановленню радянської влади у промислових центрах украї- ни – катеринославі, Харкові, Юзівці, луганську, миколаєві та києві76. спільною рисою цих праць є акцентація на діяльності більшовицьких організацій, утворенні Червоної гвардії, ролі робітничих колективів, націоналізації підприємств. невід’ємним атрибутом виступають ви- світлення ролі В. леніна та Цк рсдрП(б), а також критика опортуніс- тичних дій меншовиків та “контрреволюційності” Центральної ради. Характерно, що у перших публікаціях спогадів стадія “контрреволю- ційності” уЦр починалася з жовтня 1917 р., а в кінці 1920-х рр. поши- рена на всю діяльність. слід відзначити, що частина матеріалів вже була певним сим- біозом спогадів із елементами історично-дослідницького характеру. Зокрема, г. Петровським були використані листівки та преса, а сама праця мала досить претензійну назву “очерк из истории октябрьской революции в донбассе”. на власних враженнях побудовані й публікації одного з провідних радянських діячів і не зовсім типового більшовика, лідера групи фе- дералістів в кП(б)у г. лапчинського. у них подається історія вста- новлення радянської влади в україні, діяльність ВуЦВк та народного секретаріату усрр77. При підготовці матеріалів автор використав і до- кументи, зокрема постанови та укази цих органів. написані вже після піддання більшовицькому “остракізму”, праці г. лапчинського витри- мані в руслі установок Цк кП(б)у щодо висвітлення історії револю- ційних подій. слід відзначити, що журнал “літопис революції” став фактичним монополістом у царині публікації спогадів провідних більшовицьких діячів. Він був органом створеної у 1921 р. Всеукраїнської комісії по історії жовтневої революції і комуністичної партії (більшовиків) укра- їни. Першими напрацюваннями комісії й стало збирання спогадів, саме вони увійшли найбільшим розділом до першого номера “літопису ре- волюції” у 1921 р. істпарт тоді працював при ВуЦВк, а агітпроп Цк кП(б)у не мав ще потужного впливу на редакційну політику. так, жур- нал поряд із спогадами г. Петровського, е. квірінга та інших вмістив і матеріали одного з перших українських націонал-комуністів с. мазла- ха, співавтора одіозної, з точки зору Цк кП(б)у, брошури “ до хвилі (Що діється на Вкраїні і з україною)”78. у його спогадах жовтневі події на Полтавщині подані у контексті розв’язання національного питання в україні. спочатку вони не привернули уваги і лише згодом в умовах розробки теоретичних проблем історії революції с. мазлах був підда- ний критиці за переоцінку ролі Центральної ради, яку він кваліфікував як перший етап українського жовтня79. огляди джерел та документальні нариси92 створення розгалуженої мережі іспартів, підпорядкування їх без- посередньо місцевим партійним комітетам сприяло активізації їх ді- яльності по збиранню та опрацюванню документів, спогадів, преси, листівок з історії жовтневої революції та кП(б)у. накопичення цих матеріалів дозволило підготувати й видати тематичні збірники спога- дів в регіональному розрізі. до десятиріччя жовтневої революції вони вийшли у києві, дніпропетровську, Харкові і артемівську (тодішній столиці донбасу – р. П.)80. якщо журнал “літопис революції” виконував завдання публікації споминів діячів вищого ешелону, то ці збірники подають різноманіт- ні за змістом, обсягом, рівнем викладу матеріали про жовтневі події 1917 р. в окремих містах, повітових центрах, залізничних вузлах, се- лах. Вони містять фактичний матеріал, хронологію подій, сприяють їхній персоніфікації. аналіз цих спогадів засвідчує певну схематичну заданість, гіперболізацію ролі більшовицьких організацій, оцінку ін- ших політичних сил як контрреволюційних, насамперед представлених Центральною радою. інші окружні іспарти аналогічних збірників не видали, а на початку 1930-х були взагалі реорганізовані. Їх функції пе- рейшли до партархівів новоутворених областей. у післявоєнний час до роковин жовтневої революції вийшли лише кілька збірників спогадів. Ця робота була доручена інституту історії партії при Цк компартії україни, який у 1957 і 1967 рр. видав ґрун- товні збірники спогадів учасників жовтневої революції, впорядковані співробітниками сектору партійного архіву81. до першої книги включе- ні почасти вже публіковані раніше матеріали провідних більшовицьких діячів, а також нові спогади керівників місцевих партійних організацій. друга книга має значно ширші хронологічні рамки, оскільки містить й спогади учасників громадянської війни. на відміну від довоєнних ці видання мали передмови, науково-довідковий апарат, ілюстрації. Ви- йшли також три обласних збірники спогадів учасників революції на катеринославщині, миколаївщині та київщині (1957, 1959, 1977 рр.)82. останнім прирадянським випуском спогадів учасників громадянської війни книжного формату було видання збірника “ нас вдохновляла ре- волюция (1978 р.)83. на початку 1990-х рр. спогади деяких більшовицьких діячів були перевидані чи передруковані в періодичній пресі. Зокрема, побачила світ книга Є. Бош “год борьбы” з сучасною передмовою, примітками, ілюстраціями та фрагментами епістолярної спадщини авторки. спога- ди В. Затонського і г. лапчинського передрукували журнали “архіви україни” та “україна”84. Порівняльний аналіз мемуарів визначних українських і більшо- вицьких діячів показує суттєву різницю між ними. Перші, маючи іма- нентну потребу в осмисленні причин власних поразок та винесення огляди джерел та документальні нариси 93 уроків, залишили ґрунтовні спогади. інші – вийшли з революції пе- реможцями, поринули у партійну, радянську, господарську роботу, ві- рячи в комуністичну перспективу. Безумовно, далася взнаки й суттєва різниця в рівнях освіченості. тому перші у своїх рефлексіях демонстру- ють ґрунтовний аналіз подій, конкретні оцінки, глибокі узагальнення, власну індивідуальність. другі – писалися добровільно-вимушено, на замовлення істпарту, а тому відзначаються певним схематизмом та уні- фікованістю. Природно, що спогади представників обох таборів несуть відби- ток суб’єктивізму. однак українські автори виказують це рельєфніше, демонструючи міжособистісні протистояння та неприязні, а усі разом традиційну неконсенсусність лідерів національних еліт, нерідко опус- каючись до персональних образ. російська військова мемуаристика за радянських часів була закри- тою у спецсховах бібліотек. Проте останнього десятиліття вона пере- живає справжній ренесанс. Видавництва москви, санкт-Петербурга, мінська зробили суттєвий прорив у справі публікації праць вождів білого руху. Перевидані окремо мемуари а. денікіна, П. Врангеля, П. краснова та багатьох інших85. а нещодавно вийшов фундаменталь- ний збірник “Белое движение”, де воєдино зібрані мемуари трьох на- званих генералів86. Вони чимало місця відводять україні, особливо гетьманській дер- жаві П. скоропадського. не дивлячись на неприйняття усіма ними не- залежної україни, ставлення до неї та її глави було різним. різко не- гативним у а. денікіна: “національний шовінізм і українізація лягли в основу програми гетьманського уряду”87. Це було явним перебільшен- ням, сформованим донесеннями з києва українофоба В. Шульгіна. до національного питання повертається генерал і в розділах про правління білих на україні у 1919 р. Він допускає за мирних умов певне культур- не самовизначення, але ніяк не може погодитися з тим, що переважна більшість адептів української культури “ототожнюють її з принципами української незалежності”88. об’єктивістські оцінки гетьмана подав П. Врангель: “Він (скоро- падський) прекрасно служив, відзначався великою старанністю, рідкіс- ною добросовісністю і величезною працездатністю”. Водночас барон наголошував, що “порив, розмах і швидкість рішень не були йому влас- тиві”. незважаючи на люб’язний прийом, П. Врангель відмовився від запропонованої посади начальника штабу гетьмана89. донський отаман П. краснов позитивно оцінював П. скоропад- ського, “старого товариша, майже друга”, адже їх об’єднувала тодішня спільна пронімецька орієнтація, завдання створення антибільшовиць- ких військових сил та нелюбе ставлення обох до керівництва добро- огляди джерел та документальні нариси94 вольчої армії. головну слабкість гетьманського режиму він бачив у від- сутності дієздатної української армії90. Цінним історичним джерелом є й мемуари генерала о. Черячукіна, отамана Зимової станції (посольства) Всевеликого Війська донського в україні “донские делегации на украину и в Берлин в 1918–1919 г.”91. Він не тільки послідовно викладає розвиток відносин україни і дону, але й багато інших подій, свідком яких він був у києві. спогади важли- ві й з точки зору політики німеччини щодо цих державних утворень, а також добровольчої армії. Записки генерала г. лейхтенберського при- свячені проблемі формування Південної армії, участі у цьому процесі П. скоропадського, військового міністерства української держави, ні- мецької допомоги тощо92. Цю ж тему висвітлив ще один генерал П. За- леський, колишній харківський губернський староста, підготувавши спеціальний історичний нарис93. Чимало російських діячів, які у 1918 р. перебували в україні, опу- блікували свої спогади про гетьманат. Це зокрема В. Шульгін, В. гур- ко, Є. трубецкой та інші94. Їх об’єднує різке неприйняття самої можли- вості існування незалежної україни, а звідси й абсолютно упереджені оцінки діяльності уряду і гетьмана. так, В. гурко пише про наміри П. скоропадського, “звільнивши росію, приєднати до малоросійсько- го гетьманства всеросійський престол”95. Ці спогади також подають важливі дані про функціонування в києві та інших містах численних російських організацій монархічного, консервативного, шовіністичного спрямування. не випадково на рельєфну антиукраїнську спрямованість цих мему- арів звернули увагу більшовицькі ідеологи. у 1930 р. в серії “револю- ция и гражданская война в описаниях белогвардейцев” був упорядкова- ний збірник “революция на украине по мемуарам белых”96. сучасного читача здивує підбір авторів спогадів. Поряд з мемуарами російських діячів а. денікіна, а. лукомського, В. гурка тут подані фрагменти з праць В. Винниченка та д. дорошенка, які для укладачів з їх класовою однолінійністю були безумовно “білими”. Зрозуміло, що з розлогих пу- блікацій були вибрані місця, які демонстрували “контрреволюційність” та “антинародність” українських урядів. Зі спогадів В. Винниченка взя- ті уривки таврувальної риторики щодо с. Петлюри, а у д. дорошенка критичні оцінки діяльності Центральної ради. на початку 1990-х рр. в україні вийшло репринтне відтворення цього збірника. спомини про гетьмана П. скоропадського залишили його перший біограф а. маляревський, старший ад’ютант князь В. кочубей, заступ- ник державного секретаря проф. м. могилянський. у різний час їхні праці були опубліковані в російськомовних емігрантських виданнях97. до речі, м. могилянський підтримував відносини з П. скоропадським огляди джерел та документальні нариси 95 й після падіння гетьманату. у 1993 р. журнал “минувшее” опублікував фрагменти з його щоденників та листи до нього П. скоропадського98. серед іноземних мемуаристів насамперед слід виділити німецьких та австрійських діячів. Це праці одного з творців Брестського миру ге- нерала м. гофмона, фактичного ідеолога “ східної” політики військо- вої партії у німеччині генерала е. людендорфа, міністра закордонних справ австро-угорщини о. Черніна99. Вони були видані у перекладі російською. Їх спогади важливе джерело для реконструкції історії від- носин уЦр та гетьманату з центральноєвропейськими монархіями, з’ясування їх цілей у наданні україні союзницької допомоги, оцінки провідних українських діячів. на жаль, спогади провідної постаті того- часних німецько-українських відносин генерала В. гренера й досі зали- шаються не перекладеними100. лише частково цю прогалину заповнює наукова розвідка В. дмитришина про колекцію документів, відомої як “папери гренера”101. яскраві спогади про добу гетьманату залишив по- сол Фінляндії в україні г. гуммерус102. Чимало мемуарів активних діячів доби української революції за- лишаються й досі не опублікованими. Зокрема, в Цдаго україни збе- рігаються спогади військового міністра унр о. жуковського, зааре- штованого німцями у квітні 1918 р. написані у лук’янівській тюрмі, матеріали містять чимало важливих фактів про діяльность уЦр і відо- бражають морально-психологічний стан ув’язненого103. у цьому архіві знаходяться й спогади начальника гетьманського штабу Б. стелецько- го. Проте вони охоплюють більш широкий часовий відрізок і мають прикметну назву “спогади про події на україні 1918 р.: від грушев- ського до Петлюри”104. матеріали мемуарного характеру містяться й в особовому фонді відомого українського правника с. Шелухина105. у державному архіві російської Федерації також є чимало не опри- люднених спогадів колишніх українських діячів: начальника штабу гетьмана генерала о. аккермана, одеського міського отамана В. мус- тафіна, заступника міністра торгу і промисловості В. ауербаха та ін- ших106. одне з важливих джерел дослідження вітчизняної історії – епісто- лярій – для доби української революції не є масовим. очевидно, ак- тивна участь провідних діячів у партійно-політичній, державно-управ- лінській сфері, можливість використовувати тогочасні засоби зв’язку звела до мінімуму традиційну форму комунікацій – листування. Зокрема, у тритомнику “листування михайла грушевського” з со- тень оприлюднених листів лише кілька стосуються періоду револю- ції107. окремі з них були вміщені в інших виданнях108. низка листів с. Петлюри увійшла до кількатомного видання його спадщини “симон Петлюра. статті. листи. документи”. Переважно це огляди джерел та документальні нариси96 офіційне листування голови директорії та головного отамана з урядо- вими інституціями і посадовцями109. найповнішою є епістолярна спадщина відомого і впливового укра- їнського діяча Є.Чикаленка. Він постійно спілкувався з багатьма пред- ставниками тогочасної владної еліти, опозиційними лідерами. Поряд з щоденниковими записами також вів широке листування як на батьків- щині, так і в еміграції. Частина його епістолярної спадщини вийшла у додатках до щоденника 1919–1920 рр.110 окремою книгою видано його листування з П. я. стебницьким111. листовні контакти з а. ніковським, В. Винниченком та іншими подані в періодичних виданнях112. Видана епістолярна спадщина відомих українських учених к. сту- динського, а. кримського, і. крип’якевича важлива для вивчення тогочасного наукового життя, заснування уан, видавничої справи тощо113. Цікавим є й листування визначного російського письменника В. ко- роленка з відомим більшовицьким діячем Х. раковським. Воно яскраво відображає взаємини митця і представника комуністичної влади114. документи особового походження становлять одне з доволі інфор- мативних джерел з історії української революції 1917–1921 рр. Їх цін- ність визначається насамперед провідною роллю багатьох мемуаристів в описуваних подіях. Водночас ці матеріали несуть відбиток природно- го суб’єктивізму у сприйнятті багатьох явищ, епізодів і постатей. а від- так й потребують більш критичного підходу при використанні наявної у них інформації. 1 Винниченко В. Відродження нації (історія української революції, кінець 1917 р. – грудень 1919 р.) В 3-х частинах. – київ – Відень, 1920. 2 там само. – Ч. 1. – с. 10. 3 див.: “наука і суспільство”. – 1990. – № 5–12; 1991. – № 1–6: “дніпро”. – 1990. – № 8–10; – 1991. – № 1–8. 4 Винниченко В. Відродження нації. Заповіт борцям за визволення. – к., 2008. 5 грушевський м. спомини. – київ, 1987. – № 8–11. 6 дорошенко д. Замітки до історії 1918 року на україні // Хліборобська україна. – Відень, 1921. – кн. 3; дорошенко д. Война и революция на украине // историк и современник. – Берлин, 1922. – кн. 1–5. 7 дорошенко д. мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). у 4-х час- тинах. – львов, 1923. 8 дорошенко д. мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). у 4-х час- тинах. – мюнхен, 1969. 9 дорошенко д. мої спомини про недавнє минуле (1914–1920) // укра їн- ський історичний журнал. – 1992. – № 6, 7–8, 9, 12; 1993. – № 1, 2–3, 4–6, 7–8; там само // Хроніка 2000. – к., 1998. – Вип. 23–24. 10 дорошенко д. мої спомини про недавнє минуле ( 1914–1920 ). – к, 2007. огляди джерел та документальні нариси 97 11 скоропадський П. спомини // Хліборобська україна. – Відень. – 1922– 1925. – кн. іV, V. 12 скоропадський П. спомини. – к., 1992. 13 скоропадский П. “украина будет!: из воспоминаний // минувшее. исторический альманах. – м.–спб., 1994. – Вып. 17. 14 скоропадський П. спогади. кінець 1917 – грудень 1918. – київ–Філа- дельфія, 1995. 15 смирнов а. Проект “украина” или Звездный час гетмана скоропад- ского. – м., 2008. 16 там само. – C. 31. 17 мазепа і. україна в огні і бурі революції 1917–1921. – Ч. 3. – Прага, 1943. 18 мазепа і. україна в огні і бурі революції 1917–1921. – Вид. 2-е. – мюнхен, 1950–1952. 19 мазепа і. україна в огні і бурі революції 1917–1921. – к., 2003. 20 Шаповал м. 22 січня (спомини і висновки) // трудова україна. – Прага, 1932. – № 2, 3–4, 5–6, 7–8, 9; Його ж. Занепад унр // нова україна. – Прага, 1928. № 4–6. 21 Шаповал м. гетьманщина і директорія: спогади. – нью-Йорк, 1958. 22 див.: “Вітчизна”. – 1995. – № 11–12; 1996. – № 1–2, 5–6, 7–8. 23 лотоцький О. сторінки минулого: спогади 19 ст. і початку 20 ст. в історії українського народу та відродження української православної церкви. у 4-х кн. – Варшава, 1932. 24 лотоцький О. В Царгороді. – Варшава, 1939. 25 галаган м. З моїх споминів. у 4-х ч. – львів, 1930. 26 григоріїв н. Весна української революції: спогади учасника. – львів, 1938; Його ж. спогади “руїнника”: про те, як ми руйнували тюрму народів, а будували свою хату. – львів, 1937. 27 наш гр[григоріїв н.]. Петлюрівщина // нова україна. – Прага, 1925. – № 1. 28 ковалевський м. При джерелах боротьби: спомини, враження, рефлек- сії. – інсбрук, 1960. 29 Фещенко-Чопівський і. Хроніка мого життя: спогади міністра Цент- ральної ради й директорії. – житомир, 1992; мацієвич к. на земській роботі // Збірник пам’яті симона Петлюри ( 1879–1926). – Прага, 1930; леонтович В. спомини утікача. – Берети, 1922; Його ж. уривок спогадів із революційних часів // календар-альманах “дніпро” на переступний рік 1936. – львів, 1935. 30 Шелухін с. доба Центральної ради // Вільна україна. – нью-Йорк, 1966. – № 53; Його ж. мирові переговори між українською державою і рсФрр в1918 році // там само. – 1965. – № 45; Його ж. Варшавський договір між поляками і Петлюрою 21 квітня 1920 року. – Прага, 1926; Його ж. україна перед лігою націй // Воля. – Відень, 1921. – т. 1. – № 10. 31 Онацький Є. українська дипломатична місія до Ватикану // календар- альманах на 1954 рік. – Буенос-айрес, 1954. 32 левицький д. З дипломатичних споминів // історичний календар-аль- манах “Червоної калини” за 1939 рік. – львів, 1938. 33 марголін а. лондон // там само. 34 украина и политика антанты // революция на украине: по мемуарам белых. – м.–л., 1930; дипломатія унр і української держави в документах і спогадах сучасників. у двох томах. – к., 2008. огляди джерел та документальні нариси98 35 Биковський л. книгарні. Бібліотеки. академія: спомини 1918–1921 рр. // самостійна україна. – Чикаго, 1965. – № 6, 7, 8, 9, 10, 11–12; 1966. – № 1, 2, 5, 6, 7; Биковський л. книгарні. Бібліотеки. академія: спомини (1918–1922). – мюнхен–денвер, 1971. 36 Цегельський л. Від легенд до правди: спомини про події в україні, зв’язані з першим листопадом 1918р. – нью-Йорк, 1960. 37 кедрин і. Виправлена правда: події в україні 1918р. у кривому дзеркалі споминів д-ра л. Цегельського. – нью-Йорк, 1963. 38 левицький к. Перший державний секретаріат у львові // український ски талець – Відень, 1923. – № 11; трильовський к. мої перші дні у Зунр // літопис Червоної калини. – львів, 1936. – № 11; Паліїв д. листопадова рево- люція: з моїх споминів. – львів, 1929; кузьма О. листопадові дні 1918р. – львів, 1931; рудницька м. львівське жіноцтво під час листопадового перевороту // Вісті комбатанта. – торонто, 1969. – № 1. 39 назарук О. рік на Великій україні: конспект споминів з української революції. – Відень, 1920; так само. – нью-Йорк, 1978; назарук О. дещо про те, чому ми не закріпили української держави // календар українського народного союзу на рік звичайний 1922. – нью-Йорк, 1922; Його ж. спомин про те, які були перші кроки гетьманської ідеї у глибині народних мас після великої катастрофи нашої державності // За велич нації. у двадцяті роковини відновлення української гетьманської держави. – львів, 1938. 40 назарук О. галицька делегація в ризі 1920р.: спомини учасника. – львів, 1930. 41 коновалець Є. Причинки до історії української революції. – Прага, 1928; там само. – київ, 1991. – № 10; Його ж. Причинки до історії ролі січових стрільців в українській революції // розбудова нації. – Прага, 1928. – № 2–3. 42 мельник а. київ-мотовилівка-карабчиїв, де наші серця сповнялися гордощів та радощів // Євген коновалець та його доба. – мюнхен, 1974; дашкевич р. артилерія січових стрільців у боротьбі за Золоті київські ворота. – нью-Йорк, 1965; думін О. табор окремого загону січових стрільців в Білій Церкві // літопис Червоної калини. – львів, 1935. – № 3; Його ж. до початків організації наддніпрянських січових стрільців: спогад // Вістник. – львів, 1938. – № 7–8; сушко р. січові стрільці за Центральної ради ( мої спомини про першу сотню сс) // історичний календар-альманах Червоної калини на 1928р. – львів; к.,1927; Заклинський м. “ а ми тую стрілецьку славу збережемо”: спомини з визвольної війни. – львів, 1936. 43 Шухевич с. спомини з українсько-галицької армії ( 1918–1920). у 5-ти ч. – львів, 1929; Його ж. За гетьманських часів в одесі// історичний календар- альманах Червоної калини на рік 1931. – львів, 1930. 44 кравс а. За українську справу: спомини про 3-й корпус уга після переходу за Збруч. – львів, 1937; курманович В. Відворот уга за Збруч // літопис Червоної калини. – львів, 1934; Безручко м. група с.с. в боях на підступах до кам’янця-Подільського. Бій під смотричем 22 липня 1919 року // історичний календар-альманах Червоної калини на 1927 рік. – львів; к., 1926. 45 Омелянович-Павленко м. спомини // літературно-науковий вістник. – львів, 1929. – кн.10, 11, 12; 1930. – кн. 1, 2, 4, 6; Його ж. на чолі запорожців в 1919 р. у боротьбі з денікінцями // дніпро. – львів, 1929; Його ж. на україні, 1917–1918. спомини. – Прага, 1935. 46 ЦдаВо україни, ф. 4012, оп. 1, спр. 14. 47 Омелянович-Павленко м. спогади командарма (1917–1920). – к., 2007. огляди джерел та документальні нариси 99 48 Петрів В. спомини з часів української революції (1917–1921). у 4-х ч. – львів, 1927–1931. 49 Петрів В. уривок із споминів // історичний календар-альманах Червоної калини на 1929 рік. – львів, 1929; Його ж. декілька слів про Запорожский імені кошового отамана костя гордієнка полк кінних гайдамаків // літературно- науковий вістник. – львів, 1928. – № 4; Його ж. житомирська юнацька школа: формування, наука, бої, перший випуск української старшини. сторінки з недрукованого щоденника // літопис Червоної калини – львів, 1936. – № 5, 6, 7–8, 11; 1937. – № 1, 3, 6. 50 Петрів В. неторованим шляхом: спомини з історії української революції 1917–1921 рр. // Вітчизна. – к., 1993. – № 3–4, 5–6, 7–8, 11–12; 1994. – № 1–2, 5–6, 9–10; 1995. – № 3–4, 5–6. 51 Петрів В. Військово-історичні праці. спомини. – к., 2002; Його ж. Військово-історичні праці. листи. – к., 2004. 52 авраменко н. спомини запорожця. – к., 2007. 53 махно н. русская революция на украине: от марта 1917 г. по апрель 1918 г. – кн. 1. – Париж, 1929. – кн. 2. – Париж, 1936. – кн. 3. – Париж, 1937. 54 махно н. Воспоминания. – к., 1991. 55 махно н. и. Воспоминания, материалы и документы. – к., 1991. 56 махно н. Воспоминания (март 1917 – декабрь 1918 гг.) // аршинов П. а. история махновского движения (1918–1921); махно н. Воспоминания. кузьменко г. а. дневник, 19 февраля 1920 – 28 марта 1920. – м., 1996; махно н. Воспоминания (март 1917 – декабрь 1918 гг.). – Х., 1998. 57 махно н. сповідь анархіста. – к., 2008. 58 Юртик г. Звенигородський кіш вільного козацтва // літературно- науковий вістник. – львів, 1922. – кн. 2.; Його ж. стихія (Зі споминів) // літературно-науковий вістник. – львів, 1922. – кн.3; Його ж. другий Все- український військовий з’їзд. Перший універсал // літературно-науковий віст ник. – львів, 1923. – кн. 3, 4. 59 тютюнник Ю. З поляками проти україни. З передмовою і примітками м. любченка. – Х., 1924. у 1991р. в києві вийшло препринтне видання цих спогадів. 60 какурін н. как сражалась революция. – м., 1928. 61 див.: “україна”.– 1992. – № 1–2; “слово і час”. – 1993. – № 10–12; 1994. – № 1–2. 62 Чикаленко Є. Щоденник. т. 2 (1918–1919). – к., 2004; Чикаленко Є. Щоденник. 1919–1920. – київ–нью-Йорк, 2005. 63 Винниченко В. Щоденник. – т. 1. – 1911–1920. – едмонтон– нью-Йорк, 1980. 64 донцов д. рік 1918. – київ–торонто, 1954. 65 донцов д. рік 1918 // Хроніка 2000. – 1997. – № 17–18; № 19–20; донцов д. рік 1918, київ. – к., 2002. 66 Шаповал м. Щоденник: від 22 лютого 1919 р. по 31 грудня 1924 р. – Ч. 1. – Б. м., 1958. 67 жуковський О. Записна книжечка з 1919 р. // український історик. – 1983. – № 2–4; 1986. – № 1–2, 3–4. 68 Вернадский В. дневники, 1917–1921. – Ч. 1. октябрь 1917 – январь 1920. к., 1994. Його ж. дневники, 1917–1921. – Ч. 2. январь 1920 – март 1921. – к., 1997. Частково записи за травень–червень 1918 р. публікувалися в “українському археографічному щоденнику”. – 1992. – Вип. 1. огляди джерел та документальні нариси100 69 милюков П. н. дневник (Переговоры с немцами в 1918 году) // новый журнал. – нью-Йорк, 1961. – кн. 66. 70 дневник П. н. милюкова. 1918–1924. − м., 2005. 71 Затонський В. П. із спогадів про українську революцію // літопис рево- люції. – 1929. – № 4, 5–6; – 1930. – № 5. 72 там само. – 1930. – № 5–6. 73 антонов-Овсеенко В. а. Записки о гражданской войне. – м.–л. – т. 1. – 1924; т. 2. – 1928; т. 3. – 1932. 74 антонов-Овсієнко В. О. у боротьбі проти директорії // літопис рево- люції. 1929. – № 5–6; – 1930. – № 1, 2, 3–4, 5; Його ж. В боротьбі проти денікіна й союзницької окупації // там само. – 1930. – № 1–2. 75 Бош е. Б. год борьбы: борьба за власть на украине с апреля 1917 г. до немецкой оккупации. – м.–л., 1925. 76 Петровський г. и. очерк из истории октябрьской революции в донбас- се // летопись революции. – 1922. – № 1; квиринг Э. и. екатеринославский совет и октябрьская революция // там само; Покко с. организация и борьба красной гвардии в Харькове // там само; кулик і. жовтневі дні у києві // там само; ряппо я. Борьба сил в октябрьскую революцию на николаевщине // там само; іванов а. Центральная рада и киевский совет // там само. – 1922. – № 2; терехов р. я. Берестово-Богодухово- кальмиусский район (1903–1918 гг.) // там само. – 1923. – № 5; Зайцев Ф. как мы творили октябрь (1917–1918 гг. в Юзовке) // там само. – 1925. – № 4. 77 лапчинский г. З перших днів Всеукраїнської влади // літопис рево- люції. – 1927. – № 5–6; Його ж. Перший період радянської влади на україні. ЦВк у та народний секретаріат // там само. – 1928. – № 1. 78 мазлах с., Шахрай В. до хвилі (Що діється на Вкраїні і з україною). – саратов, 1919. 79 комаренко н. В. журнал “літопис україни”. історіографічний нарис. – к., 1970. – с. 122–123. 80 из истории октябрьской революции в киеве (воспоминания участни- ков). – к., 1927; 1917 год в Харькове. сб. статей и воспоминаний. – дне- пропетровск, 1927; Борьба за октябрь на артемовщине: сб. воспоминаний и статей. – Х., 1929. 81 Боротьба за перемогу радянської влади на україні. Зб. спогадів учас- ників Великої жовтневої соціалістичної революції. – к., 1957; незабутні роки. спогади учасників Великої жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни. – к., 1967. 82 Борці за жовтень розповідають. спогади учасників боротьби за владу рад на катеринославщині. – дніпропетровськ, 1957; Боротьба за владу рад на миколаївщині. Зб. спогадів учасників Великої жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни (1917–1920 рр.). – миколаїв, 1959; В защиту революции. Воспомининия участников борьбы за власть советов и начала социалистического строительства в києве и на киевщене. – к., 1977. 83 нас вдохновляла революция. Воспоминания ветеранов гражданской войны. изд. 2-е. – к., 1978. 84 Бош е. Б. год борьбы. Борьба за власть на украине с апреля 1917 г. до немецкой оккупации. изд.2-е. – к., 1990; Затонський В. із спогадів про українську революцію // архіви україни; Боротьба за київ, січень 1918 року // україна. – 1991. – № 2. 85 деникин а. очерки русской смуты. – т. 1–2. – Париж, 1920–1922; т. 3–4. – Берлин, 1924–25; у 2002 мінське видавництво “Харвет” перевидало огляди джерел та документальні нариси 101 цю працю у п’яти книгах; Врангель П. Записки. ноябрь 1916 – ноябрь 1920 г. В 2-х томах. – минск, 2002; краснов П. на внутрешнем фронте. – л., 1927; краснов П. на внутрешнем фронте. В донской станице при большевиках. Всевеликое Войсько донское. – м., 2003. 86 Белое движение. мемуары а. и. деникина, П. н. краснова, П. н. Вран- геля. – м., 2006. 87 деникин а. очерки русской смуты. Белое движение и борьба добро- вольческой армии. май – октябрь 1918. Воспоминания и мемуары. – минск, 2002. – с. 52. 88 деникин а. очерки русской смуты. Вооруженные силы юга россии. Заключительный период борьбы. январь 1919 – март 1920. – минск, 2002. – с. 111. 89 Врангель П. Записки. ноябрь 1916 – ноябрь 1920. – т. 1. – с. 92. 90 краснов П. на внутреннем фронте. – с. 304–305. 91 Черячукин а. донские делегации на украину и в Белград. – 1924. – № 3. 92 герцог г. лейхтенбергский. так начиналась “Южная армия” // архив русской революции. – т. Vііі. – Берлин, 1923. 93 Залесский П. Южная армія. краткий исторический почерк // донская летопись. Белград. – 1924. – № 6. 94 Шульгин В. Последний очевидец. мемуары. очерки. сны. – м., 2002; гурко В. из Петрограда через москву, Париж и лондон в одессу. 1917– 1918 гг. // архив русской революции. т. ХV. – Берлин, 1924; трубецкой е. из пришлого. Воспоминания. из путевых заметок беженца. – томск, 2000. 95 гурко В. Политическое положение на украине при гетмане // революция на украине по мемуарам белых. – м.–л., 1930. – C. 213. 96 революция на украине по мемуарам белых. сост. с. алексеев. м.–л., 1930. слід відзначити, що у серії “революция и гражданская война в описаниях белогвардейцев” той же с. алексєєв упорядкував ще кілька ґрунтовних збірників, зокрема “Февральская революция”, туди увійши спогади о. керенського, м. родзянко, П. мілюкова, а. денікіна, П. краснова та інших. 97 маляревский а. (сумской а.). на переэкзаменовке: П. П. скоропадский и его время // архив гражданской войны. – Берлин, 1923. – Вып. 2; Його ж. скоропадский – гетман всея украины. – к., 1918; кочубей В. генерал Павел скоропадский. из личных воспоминаний // Военная быль. – № 95–96. − Париж, 1969; могилянский н. трагедия украины. (из пережитого в киеве в 1918 году) // архив русской революции. – т. Хі. − Берлин, 1923. 98 россия и украина. из дневников н. м. могилянского и писем к нему П. П. скоропадского 1919–1926 // минувшее. – № 14. – м., спб., 1993. 99 гофман м. Записки и дневники. 1914–1919. – л., 1929; людендорф Э. мои воспоминания о войне 1914–1918 гг. – москва–минск, 2005; Чернин О. у світовій війні. м.–л., 1925. 100 Groener W. Lebenserinnerung. Jugend. Generalstab. Weltkrieg. – Gottin- gen, 1957. 101 дмитришин В. Повалення німцями Центральної ради у квітні 1918 ро- ку: нові дані з німецьких архівів // Політологічні читання. 1994. – № 1. 102 гуммерус г. україна в переломні часи: шість місяців на чолі посоль- ства у києві. – к., 1997. 103 ЦдаВо україни, ф. 3543, оп. 2, спр. 1. огляди джерел та документальні нариси102 104 там само, ф. 5747, оп.1, спр.1. 105 там само, ф. 3695, оп. 1, спр. 194. 106 державний архів російської Федерації, ф. 5881, оп. 2, спр. 220, 232, 524 та ін. 107 листування михайла грушевського. серія: епістолярні джерела грушевськознавства. – т. 1. – київ–ньою-Йорк–Париж–львів–торонто, 1997; т. 2; т. 3, 2006; листи михайла грушевського до кирила студинського (1894–1932 рр.). – львів-нью-Йорк, 1998. 108 Великий українець. матеріали з життя та діяльності м. с. грушевсь- кого. – к., 1992. 109 симон Петлюра. статті, листи, документи: видано в 30 річницю з дня смерті [т.1]. – т. 3. – к., 1999; т. 4. – к., 2006. 110 Євген Чикаленко. Щоденник 1919–1920. – к., 2005. 111 Євген Чикаленко. Петро стебницький. листування. 1901–1922 роки. – 2008. 112 див.: Память століть. – к., 1997. – № 5. – с. 24–43; укр. іст. журнал. – к., 1997. – № 5. – с. 119–133. – № 6. – с. 103–122. 113 у півстолітніх змаганнях: Вибр. листи до к. студинського (1891– 1941). – к., 1993; епістолярна спадщина агатангела кримського (1890– 1941 рр.) – т. іі. – к., 2005. кучабський В. листи івана крип’якевича до стефана томашевського // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. – львів, 1997. – т. 233. 114 станчев м., Чернявський г. Фарс на крови. – Ч. і. Переписка В. г. ко- роленко с Х. г. раковским и а. г. раковской (1917–1921). – Х., 1997. рассматривается информационный потенциал материалов личного про- исхождения – воспоминаний, мемуаров, дневников, эпистолярия, автобиогра- фий. акцентируется на особенностях этого вида источников, необходимости критических подходов к их использованию. Ключевые слова: исторический источник; воспоминания; мемуары; днев ники; переписка; публикация. There is considered the informational potential of the documents of personal origin, such as letters, memoirs, diaries, correspondence and autobiographies in the article. The author emphasizes the importance of such type of sources, the necessity of critical approaches to its studying. Keywords: historical source; memories; memoirs; diaries; correspondence; publication.

Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: матеріали особового походження

Репозитарії

Схожі ресурси