Леся Українка і “Просвіта”
Короткий період діяльності родини Косачів у Київській “Просвіті” став яскравою сторінкою національного відродження українців на початку ХХ ст., прикладом подвижницької праці на благо рідного народу....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60151 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Леся Українка і “Просвіта” / М. Мороз // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 522-525. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-60151 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-601512014-04-12T03:02:01Z Леся Українка і “Просвіта” Мороз, М. Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Короткий період діяльності родини Косачів у Київській “Просвіті” став яскравою сторінкою національного відродження українців на початку ХХ ст., прикладом подвижницької праці на благо рідного народу. The article demonstrates that the short period of Kosach family activities in Kyiv “Prosvita” can be described as an outstanding example of Ukrainian’s national revival activities at the beginning of 20th century, an example of selfless devotion to the wellbeing of the nation. 2010 Article Леся Українка і “Просвіта” / М. Мороз // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 522-525. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60151 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| spellingShingle |
Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Мороз, М. Леся Українка і “Просвіта” Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Короткий період діяльності родини Косачів у Київській “Просвіті” став яскравою сторінкою національного відродження українців на початку ХХ ст., прикладом подвижницької праці на благо рідного народу. |
| format |
Article |
| author |
Мороз, М. |
| author_facet |
Мороз, М. |
| author_sort |
Мороз, М. |
| title |
Леся Українка і “Просвіта” |
| title_short |
Леся Українка і “Просвіта” |
| title_full |
Леся Українка і “Просвіта” |
| title_fullStr |
Леся Українка і “Просвіта” |
| title_full_unstemmed |
Леся Українка і “Просвіта” |
| title_sort |
леся українка і “просвіта” |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60151 |
| citation_txt |
Леся Українка і “Просвіта” / М. Мороз // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 522-525. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT morozm lesâukraínkaíprosvíta |
| first_indexed |
2025-07-05T11:17:48Z |
| last_indexed |
2025-07-05T11:17:48Z |
| _version_ |
1836805541840551936 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010522
Мирослав Мороз
Леся Українка і “Просвіта”
Короткий період діяльності родини Косачів у Київській “Просвіті” став яскра-
вою сторінкою національного відродження українців на початку ХХ ст., прикла-
дом подвижницької праці на благо рідного народу.
Ключові слова: родина Косачів, Б. Грінченко, М. Лисенко, Є. Чикаленко, бібліо
течна комісія “Просвіти”, літературні вечори, арешти українських громадських
та культурних діячів.
Як наслідок подій революції в Росії 1905 р. наступило деяке полегшення для
українського слова в межах імперії, а також склалися сприятливіші умови для ор-
ганізації культурно-освітніх установ. У 1905, 1906 і наступних роках по всій Над-
дніпрянській Україні організовано “Просвіти”. Діяльність установи в Києві тісно
пов’язана з іменами Б. Грінченка, М. Лисенка, Є. Чикаленка та низки інших куль-
турних і громадських діячів.
Родина Косачів, яка в 1905–1907 рр. жила у Києві, активно включилася у діяль-
ність “Просвіти”. Зокрема, Леся Українка та її сестра Ольга (по чоловікові Криви-
нюк) стали членами Товариства. На загальних зборах “Просвіти” в Києві 25 червня
1906 р. Леся Українка та її сестра Ольга були обрані членами правління. Зберігся до-
кумент за підписом Б. Грінченка, в якому офіційну владу в Києві повідомлено про це1.
22 липня 1906 р. Леся Українка, яка в той час мешкала в Гадячі Полтавської
губернії, у листі до Б. Грінченка писала, що Модест Левицький від імені “Просві-
ти” просив номінально або фактично вести бібліотеку. Разом із сестрою Ольгою
вона погодилася взяти на себе цей обов’язок, “тільки ми не знаємо, котра з нас буде
придатнішою для сього діла”.
Про себе Леся Українка писала, що за нею немає зареєстрованих “провин”,
адже “труси на кордоні, та ще й без “наслідків”, – се вже такий minimum, що й не
йде ні в який рахунок”, в тюрмі не сиділа, під судом і слідством не була, “гласно-
го надзора” не скоштувала, зостається тільки те “хождение под богом”, без якого у
нас ні одна жива душа не буває”. Подавши інформацію про сестру Ольгу, яка поза-
торік два місяці сиділа в тюрмі й потім знаходилася під “гласным надзором”, про-
сила Раду “Просвіти” зважити, котру з них вважати за “кращу фірму”, і ту проси-
ла призначити, щодо фактичної сторони справи, то хоча ні сама, ні сестра ніколи
бібліотеками не займалися, “і вважаємо себе профанками в сій справі”, але споді-
валася, що при допомозі справжніх спеціалістів вони справляться із завданням2.
Активна праця Лесі Українки в Київській “Просвіті” почалася у вересні 1906 р.
після того, як вона повернулася до Києва з літніх канікул, проведених у Гадячі.
523Леся Українка і “Просвіта”
Леся Українка і сестра Ольга включилися до праці в бібліотечній комісії “Просві-
ти”, фактично очолили її.
19 вересня 1906 р. Ольга Косач-Кривинюк у листі родичам Шишмановим-
Драгомановим, які жили в Софії, повідомила, що вона і Леся Українка записалися
в легально існуючу “Просвіту”, і вислала для ознайомлення Статут. “Ми з Лесею
в ній члени ради, “Просвіта” зважила заснувати публічну бібліотеку, котра колись
повинна стати такою ж українською гордістю, як Петербурзька публічна бібліоте-
ка – російська гордість. В сій бібліотеці мають бути книжки на всіх мовах з усіх га-
лузей науки і красного письменства”3.
17 жовтня 1906 р. Леся Українка пише заяву на ім’я Київського губернатора
з проханням дозволити організувати при “Просвіті” в Києві публічну бібліотеку з
кабінетом для читання, бере на себе обов’язок керувати роботою бібліотеки4. Київ-
ська “Просвіта” у 1906 р. і наступних роках влаштувала низку імпрез, у тому числі
літературно-музичні вечори. В газеті “Рада” знаходимо повідомлення про їх прове-
дення. На деяких із них декламувалися поезії Лесі Українки або виконувалися му-
зичні композиції на її слова.
Діяльність “Просвіти” в Києві велася в дуже важких умовах наступу реакції.
Переслідувалася кожна ініціатива, заборонялися не одні починання, здавалося б,
виключно культурно-освітнього, а не політичного змісту.
На заяву Лесі Українки від 17 жовтня 1906 р. начальник Київського охоронно-
го відділу в листі до Київського губернатора писав, що “функционирующее в Ки-
еве общество под названием “Товарищество Просвита в Киеве”, пользуясь своим
легальным положением, ведет революционную пропаганду в Киеве и, главным об-
разом, в провинции, рассылая по селам Украины брошюры преступного содержа-
ния и возбуждает таким образом крестьянское население против существующего
государственного режима”. У документі сказано, що “дочь действительного стат-
ского советника Косач известна отделению как одна из организаторов украинских
преступных кружков”. У кінці висновок, що названа установа не заслуговує на
довір’я, “благодаря ее крайне вредной деятельности”, тому позитивне вирішення
прохання цього Товариства про відкриття в Києві бібліотеки і складу книжок “яв-
ляется весьма нежелательным”. На документі резолюція: “Отказать”5.
Ім’я Лариси Косач згадується в документах урядових установ. 8 вересня 1908 р.
у донесенні Київського губернатора Департаменту поліції мотивується відхилен-
ня прохання “Просвіти” в Києві про відкриття при установі кабінету для читання,
книгарні, бібліотеки-читальні, тобто того, про що просила Леся Українка в заяві
від 17 жовтня 1906 р. Підставою для негативного вирішення справи є те, що Това-
риство назвало відповідальними за цю справу політично неблагонадійних людей,
серед яких і Ларису Петрівну Косач, яка разом з іншими, названими в документі,
“по сведениям Киевского охранного отделения оказываются деятельными члена-
ми Украинской революционной партии, а равно являются организаторами украи-
нофильских кружков противоправительственного характера”6.
І все ж, праця в “Просвіті” велася, набирала нових форм, поглиблювався її
зміст. На початку січня 1907 р. “Просвіта” в Києві за підписом Лесі Українки ро-
зіслала листи українським письменникам, ученим, громадським діячам. У них ви-
словлювалося прохання надсилати книжки до бібліотеки, а для музею – предмети
524 Мирослав Мороз
етнографічного, історико-археологічного, природничого, педагогічного та артистич-
ного характеру, взяти участь у написанні науково-популярних книжок. Українська
бібліотека в Києві, центрі культурного життя російської України, матиме вагу за-
гальнонаціональної інституції, коли буде змога зробити її багатою. Таку саму вагу
матиме й музей “Просвіти”, до якого пожертвувано дуже коштовну етнографічну
колекцію та інші речі. Що ж до видавництва, то воно у будь-якому випадку матиме
значення для цілого народу, а не для самої тільки Київщини7.
Леся Українка працювала не тільки в бібліотечній секції. На засіданні шкільно-
лекційної комісії “Просвіти” на початку січня 1907 р. низкою ухвал було виріше-
но звернутися до уряду з проханням дозволити заснувати в Києві народну школу з
українською мовою викладання, влаштувати в найближчому часі лекції для наро-
ду на історичні теми та підготувати декілька рефератів для більш широкої публіки.
Член комісії Леся Українка згодилася прочитати два реферати на такі теми: “Роль
юрби в сучасній белетристиці” та “Народницький театр на Заході і в нас”8.
Поважним ударом по діяльності “Просвіти” в Києві стали масові арешти укра-
їнських громадських та культурних діячів, які пройшли в ніч з 17 на 18 січня 1907 р.
Заарештовано Б. Грінченка, М. Лисенка, Лесю Українку та інших. У протоколі об-
шуку помешкання Косачів зазначений список книжок, серед яких багато економіч-
них і політичних9.
Погіршення стану здоров’я Лесі Українки весною 1907 р., змусило її виїха-
ти на лікування в Крим. Згодом вона поїхала до Грузії за чоловіком, який отримав
там працю. З Києва виїхала також Ольга Косач-Кривинюк, яку прийнято на поса-
ду лікаря в селі неподалік Катеринослава. Припинилася діяльність сестер у “Про-
світі” в Києві.
Але Товариство не забувало свого такого активного діяча. З осені 1907 р. гур-
ток молодих акторів, який склався при “Просвіті”, почав готуватися до прем’єри ви-
стави драми Лесі Українки “Блакитна троянда” (репетиції велися під керівництвом
дочки Михайла Старицького Марії), яка відбулася 17 січня 1909 р.
Через п’ять днів у Києві з нагоди 25-річчя літературної діяльності Лесі Українки
заходами Товариства “Просвіта” влаштовано літературно-музичний вечір на її честь.
Програма складалася із двох частин – доповіді Людмили Старицької-Черняхівської
про творчість Лесі Українки та 22-ох номерів, у яких декламувалися та виконува-
лися музичні композиції. Леся Українка в листі висловила подяку організаторам
свята. Письменниця виявила зацікавлення діяльністю “Просвіти” в Києві й у її пе-
реписці з Б. Грінченком. Леся Українка планувала написати брошуру і видати її за-
ходами “Просвіти”.
Подруга поетеси Людмила Старицька-Черняхівська згадує, що письменниця
з великою любов’ю й захватом працювала в “Просвіті”, поряд з літературною й ор-
ганізаційною працею вона вела й чорну роботу – збирала книжки, упорядковувала
бібліотеку10. Посилаючи Б. Грінченкові вже після виїзду із Києва відбиток надру-
кованого в десятій книжці “Киевской Старины” за 1905 р. її оповідання “Приязнь”,
на обкладинці Леся Українка надписує: “На спомин спільної праці в “Просвіті”11.
Не все, що планувала Леся Українка та й “Просвіта”, здійснилося, але не слід
забувати про її величезний внесок у діяльність цього Товариства.
525Леся Українка і “Просвіта”
Myroslav Moroz. Lesia Ukrainka and “Prosvita”
The article demonstrates that the short period of Kosach family activities in Kyiv
“Prosvita” can be described as an outstanding example of Ukrainian’s national reviv-
al activities at the beginning of 20th century, an example of selfless devotion to the well
being of the nation.
Key words: Kosach family, B.Hrinchenko, M.Lysenko, Ie.Chykalenko, library com-
mission of “Prosvita”, literary evenings, arrests of Ukrainian public and cultural activists.
1 Київський обласний державний архів. – Ф. 10. – Оп. 1. – Спр. 21. – Арк. 15.
2 Леся Українка. Зібр. творів: У 12-ти т. – К., 1979. – Т. 12. – С. 166–167.
3 Спогади про Лесю Українку. – К., 1971. – С. 163.
4 Радянське літературознавство. – 1971. – № 6. – С. 93.
5 Київський обласний державний архів. – Ф. 2. – Оп. 42. – Спр. 220. – Арк. 16.
6 Леся Українка. Документи і матеріали. – К., 1971. – С. 202–203.
7 Леся Українка. Зібр. творів: У 12-ти т. – Т. 12. – С. 475–477.
8 Рада. – 1907. – № 1. – С. 3.
9 Сарбей В. Протокол жандармського обшуку на квартирі Лесі Українки в Києві // Леся
Українка. Публікації. Статті. Дослідження. – К., 1984. – С. 262–292.
10 СтарицькаЧерняхівська Л. Хвилини з життя Лесі Українки // Літературно-науковий
вісник. – 1913. – Т. 64, кн. 10. – С. 26.
11 Леся Українка. Документи і матеріали. – К., 1986. – С. 161.
|