Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920)
Розкрито подвижницьку працю просвітителя, науковця, ректора Кам’янець-Подільського університету на благо соборної України. Показана його роль в налагодженні системи української освіти в нелегкі роки становлення української державності....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60153 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) / Є. Сохацька // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 531-535. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-60153 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-601532014-04-12T03:02:11Z Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) Сохацька, Є. Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Розкрито подвижницьку працю просвітителя, науковця, ректора Кам’янець-Подільського університету на благо соборної України. Показана його роль в налагодженні системи української освіти в нелегкі роки становлення української державності. The author describes selfless activities of enlightener, scholar, rector of Kamianets-Podilskyi university for the unification of Ukraine. She demonstrates his role in institutionalization of the system of Ukrainian education in the turbulent years of Ukrainian state formation. 2010 Article Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) / Є. Сохацька // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 531-535. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60153 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| spellingShingle |
Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Сохацька, Є. Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Розкрито подвижницьку працю просвітителя, науковця, ректора Кам’янець-Подільського університету на благо соборної України. Показана його роль в налагодженні системи української освіти в нелегкі роки становлення української державності. |
| format |
Article |
| author |
Сохацька, Є. |
| author_facet |
Сохацька, Є. |
| author_sort |
Сохацька, Є. |
| title |
Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) |
| title_short |
Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) |
| title_full |
Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) |
| title_fullStr |
Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) |
| title_full_unstemmed |
Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) |
| title_sort |
культурно-просвітницька діяльність івана огієнка у кам'янці-подільському (1918-1920) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60153 |
| citation_txt |
Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка у Кам'янці-Подільському (1918-1920) / Є. Сохацька // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 531-535. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT sohacʹkaê kulʹturnoprosvítnicʹkadíâlʹnístʹívanaogíênkaukamâncípodílʹsʹkomu19181920 |
| first_indexed |
2025-07-05T11:17:53Z |
| last_indexed |
2025-07-05T11:17:53Z |
| _version_ |
1836805546784587776 |
| fulltext |
531Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Євгенія Сохацька
КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА
ОГІЄНКА У КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ (1918–1920)
Розкрито подвижницьку працю просвітителя, науковця, ректора кам’янець-
Подільського університету на благо соборної України. Показана його роль в нала-
годженні системи української освіти в нелегкі роки становлення української дер-
жавності.
Ключові слова: Іван огієнко, українська наука, кам’янець-Подільський універ-
ситет, просвітницька діяльність.
Відомою є подвижницька праця Івана Огієнка на ниві української науки, куль-
тури й освіти. Він був воістину великим Просвітителем, ідеологом українського на-
роду. Саме так сприймали його уже сучасники:
Він вчив людину не одну;
Він цілу вчив Галичину,
Волинь, Підляшшя й холмщину
Своїм журналом “Рідна мова”,
Щоб спільна в нас була розмова
І граматична, теж, основа.
Згадати маєм чим Владику!
Він спадщину лишив велику,
Бо – понад тисячу лиш творів
Народ наш, із усіх просторів,
цілої нашої Вкраїни –
Їх берегтиме, як перлини.
(О.О.К. Блаженний наш Митрополит)1
Подвижницька праця на благо соборної України – це не лише вияв божого об-
дарування І. Огієнка, а його ідеологія, його життєва філософія, його кредо. У сло-
ві, виголошеному на ювілеї з нагоди 70-річчя, І. Огієнко проголосив: “Я ідеологію
свою сприймав від життя... Я так багато надивився на нещастя народу, я так глибо-
ко його знаю – той український народ, що я рано переконався, що коли ми не буде-
мо працювати для народу, – народ наш не відродиться … моя перша ідеологія була
та, що праця – то ціль нашого життя. Без праці я собі людини не уявляв; без праці –
народ не воскресне. Кожний народ має певних осіб, – в старовину їх звали проро-
ками, які кликали народ до відродження, які вели його до відродження”2.
Бути просвітителем, вести народ за собою судилося І. Огієнкові вже в часи
національного пробудження народу, в часи Української демократичної революції
532 Євгенія Сохацька
1917–1921 рр. Талант Огієнка як ученого й організатора проявився у справі відкрит-
тя Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету. У Кам’янець-
Подільський Іван Огієнко прибув у березні 1918 р. як член комісії із заснування
університету. Така комісія була створена на прохання міської думи Кам’янця-
Подільського і місцевої “Просвіти”. Крім І. Огієнка, у складі комісії були профе-
сори І. Ганицький, В. Дуб’янський, інженер Татаренко. Гості вивчили питання про
можливість відкриття українського державного університету. Члени “Просвіти”,
прослухавши яскраву лекцію І. Огієнка “Українська культура”3, висловили бажан-
ня, щоб ректором університету став саме він. Згоду було отримано. Делегація і
міські діячі відзначили, що майбутній заклад матиме філологічний, природничий
і торговельно-технічний факультети. Напруженою була праця зі створення універ-
ситету. О. Пащенко, одна із ініціаторів університету та секретар університетської
комісії, згадувала: “Тільки професорові Огієнкові Кам’янецький Університет за-
вдячує своє існування: не кажучи вже, що професор Огієнко всі свої сили, час і
енергію присвятив цьому ділові, але цей син селянина, що дитиною в ходаках здо-
бував свою власну освіту, що перейшов тяжкий шлях праці, починаючи від сіль-
ського народного вчителя – він умів присвятитися до самозабуття високій справі,
пожертвувати для того не тільки собою, але й своєю родиною... Ми в Кам’янці че-
кали спокійно, а професору Огієнкові не день і не два прийшлося просиджувати
над планами, кошторисами, докладами, не один раз прийшлося переступати поро-
ги гетьмана Скоропадського, поки підписані були два декрети: один про утворен-
ня державного Українського Університету в Кам’янці, а другий – про номінацію
ректора Кам’янецького університету”4. 17 серпня (27 серпня за іншими докумен-
тами) 1918 р. гетьман Павло Скоропадський затвердив очікуваний закон. 22 жов-
тня 1918 р. відбулося урочисте відкриття університету. Це було справжнє свято
української культури, про що згадував І. Огієнко у праці “Моє життя”: “Ціле міс-
то радісно й пильно готується до свята культури... Кам’янецький двірець пишно
прибраний. Високо над ним – тризуб із електричних ламп... Університет розкіш-
но умаяний зеленню та квітами, прибраний килимами й прапорцями. Співають
два хори: Національний та місцевий “Просвіти”. Високо над фронтоном урядова
вивіска, золотом на блакитному полі кирилицею: “Кам’янець-Подільський Дер-
жавний Український Університет”5.
На це загальноукраїнське свято прибуло кількасот гостей із України. Серед
них – представник гетьмана генерал хорунжий Лібов, представник міністра освіти
П. Холодний, представник Київського Митрополита (А. Храповицького) єпископ
Чигиринський Димитрій (Вербицький), ректор Київського Народного університету
проф. І. Ганицький, ректор Київського університету проф. Ф. Сушицький, вся комі-
сія для заснування вищих шкіл на провінції, усі вищі посадові особи Міністерства
освіти, серед них – С. Русова і Л. Старицька-Черняхівська, О. Кошиць і його Наці-
ональний хор. З Буковини прибули декан Чернівецького університету, професор і
посол С. Смаль-Стоцький. Із Галичини прибули професор Львівського університе-
ту О. Колесса, доктор І. Крип’якевич, делегація від львівського студентства (О. Сте-
панівна, Сілецький та ін.), делегація від львівських богословів, делегація від Січо-
вих Стрільців (д-р Старосольський, Л. Лепкий та ін.). Отже, святкувала й раділа
вся Україна, Огієнкове дітище утверджувало ідею її соборності.
533Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка…
Великі організаторські здібності й талант лідера І. Огієнка згодом проявляють-
ся на вищому рівні – святкуванні річниці Злуки у 1919 р., Свята Соборності укра-
їнських земель, головним режисером якого судилося бути йому вже як Міністрові
освіти в Уряді Директорії.
У спогадах сучасників університет залишився “як найсвітліше культурне діло
1917–1920 рр.” (О. Пащенко)6, як факт утвердження української державності. Цей
науковий заклад, за висловом І. Огієнка, постав як вогнище вищої української нау-
ки. Він слугував розвитку та розширенню освіти, наданню їй національного харак-
теру, оскільки зрусифіковані університети Східної України (Київський, Дніпропе-
тровський, Харківський, Одеський) важко було перебудувати на український лад.
Університет проголошував вірність кращим традиціям європейських універ-
ситетів. Функціонували факультети: історико-філологічний, фізико-математичний,
богословський, сільськогосподарський, правничий. На історико-філологічному фа-
культеті було відкрито дві нові національні кафедри: польської і єврейської літера-
тури та історії. Ректору І. Огієнкові вдалося залучити до викладання в університеті
відомих учених України: Л. Біленького, В. Біднова, М. Драй-Хмару, П. Бучинсько-
го, І. Крип’якевича, Ю. Сіцінського та ін.
Восени 1916 – в першій половині 1919 рр. до міста прибуло майже 20 професо-
рів і доцентів з Києва, Харкова, Львова, Одеси, Катеринослава, Ніжина й інших міст.
Також університет сприяв поширенню освіти в краї, давав змогу прилучитися
до знань українській молоді. Цьому сприяло, зокрема, функціонування при універ-
ситеті гімназії для дорослих (директором якої був І. Огієнко) і курсів українознав-
ства. 4 липня 1920 р. відбувся її перший випуск. Гімназія утримувалася державним
коштом. В університеті вчилися студенти з усієї України. Майже 1,5 тисячі сту-
дентів (у 1919 р.) представляли Поділля, Галичину, Волинь, Харківщину, Катери-
нославщину та інші регіони. Принісши з собою регіональний колорит української
духовної культури, вони яскраво, самобутньо демонстрували його під час студент-
ських музично-літературних вечірок, на які, крім професури, запрошувано молодь.
Частими були заходи, присвячені роковинам видатних українських письмен-
ників, які збирали величезну аудиторію.
І. Огієнко залишив яскравий, незабутній слід у царині культурно-просвітницького
життя Кам’янця. Він був пристрасним пропагандистом української мови у місті, в
якому переважало російськомовне населення. І. Огієнко викладав курс української
мови на п’яти факультетах новоствореного університету, виступав перед робітниками
і вояками, волосними інструкторами. Особливо турбувався про українську вимову
слов’янського тексту духовними особами в церковних відправах. Саме про це йшло-
ся у його лекціях для священиків УПЦ. Темами його виступів були також пробле-
ми відродження української Церкви, деякі аспекти культури східних слов’ян тощо.
Як ректор він дозволяв усім зацікавленим кам’янчанам відвідувати вступні
лекції професорів і доцентів, які проводилися на початку кожного семестру в уні-
верситеті. Нa такій лекції про українську мову, виголошеній І. Огієнком 1 листопа-
да 1919 р., побувало багато відомих людей Кам’янця-Подільського.
Будучи міністром освіти, він дбав про обов’язкову початкову освіту, домігся
того, що кожні роковини народження Т. Шевченка ставали справжнім святом укра-
їнської культури в усіх школах. Ставши офіційно уповноваженим представником
534 Євгенія Сохацька
уряду УНР під час польської окупації Поділля, І. Огієнко не залишав поза увагою
сферу освіти й культури. Так, він сприяв фінансуванню студентського журналу
“Нова думка”, державного театру, учителів, шкіл, комісій з підготовки словників і
перекладу Святого Письма українською мовою, дбав про укомплектування універ-
ситетської бібліотеки, збагачення музею мистецтва.
І. Огієнко домігся організації університетської друкарні. Тут друкувалися
лекції викладачів, які використовувалися як навчальні посібники, та періодичні
видання. Сам ректор був взірцем наукової продуктивності. У 1919 р., крім кур-
су лекцій, він опублікував чимало важливих праць, які були відразу підхоплені
молодими кадрами інтеліґенції, – “Вчімося рідної мови. Нариси про мову укра-
їнську” (2-ге вид.), “Український правопис, його історія і закони”, “Рідна мова в
українській школі” (2-ге вид.), “Історична хрестоматія української мови. Зразки
нашої мови з найдавніших часів”, “Відродження української Церкви”. У 1920 р.
Кам’янець-Подільське земство випустило другим виданням “Головніші правила
українського правопису” І. Огієнка.
Викладачі університету здійснювали значну культурно-освітню роботу. Прав-
ління вузу влаштувало безплатні науково-популярні лекції. Так, у червні 1919 р. про-
фесор В. Біднов виступив з лекцією про історію України, доцент П. Клепатський
– про історію української літератури, доцент Л. Білецький – про українську націю,
Н. Косенко – про політичні партії, професор І. Огієнко – про українську мову, про-
фесор П. Клименко – про історію українського літературного процесу в Україні,
доцент М. Драй-Хмара –- про слов’янознавство і відродження української нації7.
Відзначаючи заслуги І. Огієнка на ниві української просвітницької роботи”,
“Просвіта” с. Жванець Кам’янецького повіту і Подільське історико-археологічне
товариство обрали його своїм почесним довічним членом.
Професорський гурток, окремі доценти редагували місцеві українські газети –
“Життя Поділля”, “Україна”, “Новий шлях”, “Трудовий шлях”, “Наш шлях” і інші,
які інформували про життя українського народу і держави, розповідали про зброй-
ну боротьбу в Україні 1918–1920 рр., про труднощі та проблеми подолян тощо.
Університет у 1919–1920 рр. видав десятки підручників, курсів лекцій своїх ви-
кладачів, п’ять томів “Записок”, чотири номери студентського науково-літературного
часопису “Нова думка”, кілька номерів місячника “Нове життя”, який належав спіл-
ці службовців закладу8.
Вищій школі Кам’янця приділяла значну увагу українська інтеліґенція. Від-
криття, перша і друга роковини університету збирали тисячі людей міста, краю, різ-
них регіонів України, передусім учителів, громадських діячів, священиків. У жовтні
1918 р. на ім’я ректора надійшло 1400 вітальних адрес і телеграм. Високі церков-
ні особи Поділля з нагоди відкриття університетського закладу відправили Боже-
ственну Літургію, організували Хресний хід9.
Відрізаний від великих культурних центрів воєнними битвами, університет до-
вгий час залишався чи не єдиним в Україні осередком і полем професійної культурно-
освітньої діяльності багатьох відомих представників української професури, закла-
дом стабільної підготовки кадрів національної інтеліґенції. Ліквідація його 9 січня
1921 р. негативно позначилася на масштабах національно-культурної праці Поді-
лля та й всієї України.
535Культурно-просвітницька діяльність Івана Огієнка…
Згадувана О. Пащенко відзначала: “Коли б так само, як будувався цей універ-
ситет, будували були й цілу Українську Державу всіма силами нації, – від найбіль-
ших починаючи, а найменшими кінчаючи, – вона б повстала була міцна й світла...
Ректор І. Огієнко зумів не тільки всіх притягнути до праці, але й запалити всіх нас
святою думкою, що це праця наша, що це завдання нашого життя, що це наша най-
краща мрія, для здійснення якої варто й життя своє віддати...”10. Можна стверджу-
вати, що це був водночас і прояв української державності, вияв стримуваної віками
творчої енергії народу, його бажання мати свої школи, науку взагалі.
Ievhenia Sokhats’ka. Cultural-educational activity of Ivan Ohienko in Kamianets-
Podilskyi (1918–1920)
The author describes selfless activities of enlightener, scholar, rector of Kamian-
ets-Podilskyi university for the unification of Ukraine. She demonstrates his role in in-
stitutionalization of the system of Ukrainian education in the turbulent years of Ukrai-
nian state formation.
Key words: Ivan Ohienko, Ukrainian science, Kamianets-Podilskyi university, en-
lightenment activity.
1 Рідна нива на 1973 рік. – Вінніпег, 1973. – С. 98.
2 Там само. – С. 101–102.
3 Наша культура (Варшава). – 1936. – Кн. 5 (14). – С. 340.
4 Там само. – С. 343.
5 Там само. – 1935. – Кн. 8. – С. 521.
6 Там само. – 1936. – Кн. 5 (14). – С. 676.
7 Подольский край. – 1919. – 28 июня.
8 Наш шлях. – 1920. – 24, 26 лютого; 10 березня; 27 квітня; Слово. – 1920. – 13 листопада.
9 Голос Подольской церкви. – 1918. – 14/27 октября.
10 Наша культура (Варшава). – 1936. – Кн. 5 (14). – С. 676.
|