Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні

Розкрито роль видатного українського мовознавця Івана Панькевича, якого доля пов’язала із Закарпаттям, у заснуванні та розгортанні діяльності Товариства “Просвіта” в Ужгороді, налагодження його зв’язків з матірним товариством у Львові, організацію видавничої діяльності....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Мушинка, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60159
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні / М. Мушинка // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 577-582. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-60159
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-601592014-04-13T03:01:48Z Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні Мушинка, М. Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Розкрито роль видатного українського мовознавця Івана Панькевича, якого доля пов’язала із Закарпаттям, у заснуванні та розгортанні діяльності Товариства “Просвіта” в Ужгороді, налагодження його зв’язків з матірним товариством у Львові, організацію видавничої діяльності. The author considers the role of the famous Ukrainian linguist Ivan Pan’kevych in establishing and developing of “Prosvita” in Uzhhorod, in setting up connections with the motherly society in Lviv, and in the organization of its publishing activities. 2010 Article Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні / М. Мушинка // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 577-582. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60159 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі
spellingShingle	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Мушинка, М. Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Розкрито роль видатного українського мовознавця Івана Панькевича, якого доля пов’язала із Закарпаттям, у заснуванні та розгортанні діяльності Товариства “Просвіта” в Ужгороді, налагодження його зв’язків з матірним товариством у Львові, організацію видавничої діяльності.
format	Article
author	Мушинка, М.
author_facet	Мушинка, М.
author_sort	Мушинка, М.
title	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні
title_short	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні
title_full	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні
title_fullStr	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні
title_full_unstemmed	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні
title_sort	іван панькевич – співзаснозник товариства “просвіта” на закарпатській україні
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60159
citation_txt	Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні / М. Мушинка // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 577-582. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT mušinkam ívanpanʹkevičspívzasnozniktovaristvaprosvítanazakarpatsʹkíjukraíní
first_indexed	2025-07-05T11:18:09Z
last_indexed	2025-07-05T11:18:09Z
_version_	1836805563098333184
fulltext	577Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010 Микола Мушинка Іван Панькевич – сПІвзаснозник товариства “ПросвІта” на закарПатськІй УкраїнІ Розкрито роль видатного українського мовознавця Івана Панькевича, яко- го доля пов’язала із Закарпаттям, у заснуванні та розгортанні діяльності Това- риства “Просвіта” в ужгороді, налагодження його зв’язків з матірним товари- ством у Львові, організацію видавничої діяльності. Ключові слова: Іван Панькевич, “Просвіта”, “учитель”, “Віночок”, “Підкар- патська Русь”, “науковий збірник Товариства “Просвіта”, культурно-просвітня праця. Про життя і наукову діяльність найвизначнішого закарпато-українського мо- вознавця Івана Панькевича (1887–1958) існує досить обширна література. Вона, в основному, міститься у двох наукових збірниках, виданих на його пошану1. Нещо- давно стараннями дочки I. Панькевича Марти Дольницької зразково упорядковано його рукописи що зберігаються в Архіві чеської літератури у Празі та знаходять- ся у приватних руках2. В ньому є чимало документів про зв’язки І. Панькевича з Товариством “Просвіта”. Існує й кілька поважних статей про Товариство “Просві- та” на Закарпатті, навіть і окрема брошура3. 23 грудня 1990 р. в Ужгороді відбулася конференція, присвячена відродженню крайового Товариства “Просвіта” на Закар- патській Україні, в якій брало участь 187 делегатів4. Матеріали цієї цінної конфе- ренції видано окремим збірником5. Та досі належно не висвітлено внесок І. Пань- кевича в розбудову Товариства. Іван Панькевич народився 6 жовтня 1887 р. у с. Цеперів Львівського пові- ту (нині Новий Яричів) у селянській сім’ї. Ще будучи учнем Четвертої польської гімназії ім. Длугоша у Львові, він познайомився з діяльністю львівської “Просві- ти”. В автобіографії він про це писав: “Починаючи з III кл., старші студенти по- чали нас запрошувати на збори, які відбувалися завжди в неділю після релігійних вправ. Зібрання відбувалися в залі т-ва “Просвіти” на вул. Бляхарській. Звали туди всіх українських учнів польських гімназій. З того часу почалося у нас життя в та- ємних гуртках... Ми спочатку слухали лекції старших товаришів, а потім бралися самі до доповідей6. Отже, саме на ґрунті Львівської “Просвіти” 15-річний студент польської гімназії вперше познайомився з українською історією та українським на- ціональним рухом і став свідомим “народовцем”. “Я захопився просвітянським рухом, – писав він у тій же автобіографії. – Ще як учень V кл. я вирішив заснувати читальню в своєму рідному селі, бо в нас вже було двоє селян-читальників із членів львівського т-ва “Просвіта”, які діставали за членський внесок десять книжечок на рік. Але мені не пощастило, бо перешкодили 578 Микола Мушинка селяни із сусіднього села Дідилова, що підтримували змагання русофільської орга- нізації Товариства ім. Качковського... До цих селян прихилився і місцевий свяще- ник Модест Метелля... За мій почин був публічно виганьблений мій батько в церк- ві на вечірні, а наслідки того відчув і я”7. Цей епізод назавжди запам’ятався І. Панькевичеві. Він залюбки розповідав про нього своїм студентам, підкреслюючи, як батько після повернення з вечірні ви- лупцював молодого гімназиста. Та це не відрадило його від співпраці з львівською “Просвітою”. Через її посередництво він нав’язав дружні контакти з Володимиром Гнатюком, котрий спрямував його увагу на дослідження Закарпатської України, про яку він на одному із засідань таємного гуртка зачитав доповідь. Набагато інтенсивніше І. Панькевич співпрацював з “Просвітою”, будучи сту- дентом Львівського університету. Він став великим пропагандистом пересувної бі- бліотеки “Просвіти”, з якою об’їздив багато сіл Львівщини. Про свій досвід з пере- сувною бібліотекого він написав окрему статтю, яка була одним з перших виступів молодого студента у пресі8. На зборах львівської філії “Просвіти” у 1910 р. І. Панькевича обрано секрета- рем повітової організації. Як секретар він заснував на Львівщині понад 120 чита- лень, у багатьох з яких і виступав з доповідями на різні культурно-освітні теми. За одну з таких доповідей у с .Руданці 1908 р. (після атентату на губернатора Галичини Андрія Потоцького, здійсненого другом І. Панькевича Мирославом Січинським) він потрапив під судове слідство і лише щасливим збігом обставин не був засудженим9. З 1909 p. І. Панькевич продовжував навчатися у Віденському університеті, ак- тивно залучившись до роботи просвітного студентського товариства “Січ” (яке, по суті, було попередницею львівської “Просвіти”). Як член “Січі” він опікувався мо- лоддю з Галичини, що вчилася в різних училищах, середніх школах або у майстрів- ремісників10. Під час війни І. Панькевич вів активну науково-дослідну та просвітну роботу в таборах військовополонених, зокрема серед полонених із Східної України11. Піс- ля закриття Консулярної академії у Відні у вересні 1919 р., у якій від 1912 р. він працював вихователем і викладачем російської мови, діяч вирішив працювати на Закарпатській Україні. До Ужгорода І. Панькевич приїхав 19 грудня 1919 р. не лише з глибокими тео- ретичними знаннями, здобутими в університетах Львова, Відня, Москви та Праги, але й із солідним досвідом у культурно-освітній роботі серед населення. Під час зустрічі з завідувачами шкільного реферату Цивільної управи Під- карпатської Русі Йозефом Пешком та Августином Волошином він щиро підтри- мав їхню ідею заснувати Товариство “Просвіта” в Ужгороді і обіцяв докласти всіх зусиль та знань для розбудови цього Товариства. Наприкінці грудня І. Пань- кевич повернувся до Відня, бо на першій нараді щодо заснування “Просвіти”, яку скликав А. Волошин на 30 грудня 1919 р., він не був. На наступній нараді, що відбулася на квартирі Мирона Стрипського в першій половині січня 1919 р., І. Панькевича обрано до підготовчого комітету (“комітету основників”) Товари- ства “Просвіта”12. “З того часу, – писав він у своїй автобіографії, – почався новий етап у моєму житті, повний хвилювань, неспокою та праці великої ваги громад- ської та наукової діяльності”13. 579Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта”… Коли влітку 1945 р. його заарештували органи радянського “Смершу”14, він (ма- буть з ініціативи в’язнителів) написав спогади, в яких чимало місця присвячено і його праці у “Просвіті”. В них він, між іншим, писав: “Підчеркую ще раз, що ініці- атива до заложення культурного Товаритсва... виходила зі сторони шефа шкільного реферату (Йозефа Пешка – М. М.), який хотів бачити працю над культурним підви- гненням українського народу і ці ідеї передав дальше в громаду, яка оформлювала їх у статутовій організації, назвавши її “Просвіта”. Ця назва була перейнята не лише з Галичини, але вона була популярна і серед американської еміграції, бо там виходи- ла газета “Просвіта”. Був вироблений Статут, одобрений властями, а перші святочні збори установили на початок травня 1920 р. Була видана відозва до народу, на якій були підписи її засновників, серед них пізніші її поборники – русофіли-мадярони Стефан Фенцик і Йосиф Камінський... Відкриття “Просвіти” відбулося в залі жупа- нату. Коли частина публіки була на Богослуженні в церкві, засіли противники цієї організації під проводом Ґаґатка, Антонія Бескида – провідника пряшівських ру- синів (орієнтованого різно – після виглядів на кар’єру)… у перші ряди. Коли поча- лося святочне відкриття при залі повній людьми (а було їх понад 500 – переважно гості з провінції), почав Ґаґатко з Бескидом крик. Бескид вимахував палицею про- ти Волошина, а Ґаґатко став на кріслі і викрикував до народу. Коли я приступив до нього і звернув увагу, що він повинен поводитися як гість, він відповів мені: “На- плевать на вас!” На таку відповідь треба було відвернутися. По довшому крику і непорядку поліція збори закрила і свято відкриття скінчилося повною невдачею”15. Як далі пише І. Панькевич, це була заздалегідь запланована акція, спрямова- на на розбиття “Просвіти”, в якій активну участь брав шеф Цивільної управи Ян Брейха. Саме за те він попав у неласку президента Чехо-Словаччини Т. Г. Масари- ка, який, навпаки, був палким прихильником “Просвіти” і дотував її немалими су- мами із свого власного бюджету. На повторних установчих зборах, що відбулися 9 травня в тому ж великому залі Ужгородського жупного уряду, “Просвіту” було офіційно засновано, а до її Головного Виділу (президії) увійшов й І. Панькевич. На першому засіданні виділу 11 травня його було обрано секретарем “Просвіти” (голо- ва – Ю. Бращайко, заступник – А. Волошин, скарбник – А. Штефан). На цій посаді він залишався п’ять років. Слід підкреслити, що “Просвіта” в Ужгороді спочатку не мала жодного штатного, тобто оплачуваного працівника. Вся її діяльність базу- валася на добровільних началах. Вся адміністрація “Просвіти” лежала на плечах її секретаря І. Панькевича і його діяльність була гідна подиву. Лише пізніше “Про- світі” вдалося найняти невеличку кімнату в хлоп’ячому гуртожитку на вул. Капі- тульній та придбати адміністративну силу в особі учителя з Галичини А. Дивнича, згодом Олексу Бараніва та побудувати “Народний дім”16. Ще перед офіційним заснуванням ужгородської “Просвіти” І. Панькевич співп- рацював з львівською “Просвітою”, “Українським педагогічним товариством” та Науковим товариством ім. Шевченка у Львові. Ці організації зібрали для Ужгоро- да велику колекцію книжок, які мали стати основним фондом бібліотеки “Просві- ти” в Ужгороді. 7 травня 1920 р. І. Панькевич вислав до Львова тодішнього учителя Реальної гімназії в Ужгороді Августина Штефана доставити ці книжки на Закарпаття17. Але польські органи на кордоні арештували А. Штефана разом із вісьмома центнера- 580 Микола Мушинка ми книжок (серед яких були і підручники для шкіл, закуплені у львівських крам- ницях) і лише через три тижні, після детальної ревізії кожної книжки, звільнили його18. Дальші великі колекції книжок з ініціативи І. Панькевича надійшли бібліо- теці “Просвіта” від різних інституцій із Праги, зокрема, від Чехо-словацького етно- графічного товариства, пластової організації, Українського жіночого союзу у Празі, Товариства українських інженерів, редакції “Українського тижня” та інших19. Лише за перші чотири роки фонди бібліотеки “Просвіти” зросли на 7500 книжок20. Солід- ні суми надсилав “Просвіті” президент ЧСР Масарик. І. Панькевичу вдалося згуртувати навколо “Просвіти” кращих наукових та гро- мадських діячів Закарпаття: Августина Волошина, Юлія та Михайла Бращайків, Августина Штефана, Стефана Клочурака, Василя Климпуша, Федора Ревая, Олек- сандра Меркуша, Віктора Желтвая, Василя Гренджу-Донського, Василя Гаджегу, Мирона Стрипського, Дмитра Німчука, Миколу Долиная, Олександра Маркуша, Луку Дем’яна та інших. Разом з ними в “Просвіті” працювали галицькі емігран- ти: Володимир Бірчак, Корнелій та Богдан Заклинські, Данило Стахура, Микола Творидло, Євген Пуза, Михайло Новаківський, Володимир Пежанський та інші. Із наддніпрянців І. Панькевич залучив до співпраці з “Просвітою” Олександра Кузи- му, Романа Кирчева, Михайла Рощахівського, Якова Голоту, Василя Пачовського21. За перших п’ять років, тобто під час секретарювання І. Панькевича, на Закарпатті було засновано 142 читальні “Просвіти” (4100 осіб), при “Просвіті” діяв професій- ний театр (31 особа) з оркестром (15 осіб), краєзнавчий музей з 1200 експонатами, “Руський національний хор” (140 осіб), було видано понад тридцять книжок тощо22. Немалі заслуги в цьому секретаря Товариства І. Панькевича. Сам І. Панькевич редагував і видавав чотири друковані органи, пов’язані з ді- яльністю ужгородської “Просвіти”: педагогічний журнал “Учитель” (1920–1921), дитячий журнал “Віночок” (1920–1923), краєзнавчий щомісячник “Підкарпатська Русь” (1924–1938) та “Науковий збірник Товариства “Просвіта” в Ужгороді (1922– 1939). Всі вони зіграли величезну роль у культурно-освітній роботі. У “Науковому збірнику Товариства “Просвіта” поряд з науковими працями міс- цевих авторів, таких як: А. Волошин, В. Гажеґа, М. Лелекач, Ф. Потушняк, друкува- лися і галицькі вчені В. Гнатюк, К. Студинський, Ф. Колесса, М. Возняк, С. Рудниць- кий; росіяни – О. Петров, В. Яворський, В. Саханєв; чехи – Ф. Тіхий, Ф. Габрієл. Сам І. Панькевич друкувався в кожному випуску. Був це найвизначніший науко- вий орган на Закарпатській Україні з міжвоєнному періоді, на сторінках якого дру- кувалися високоякісні наукові праці, які не втратили свого значення і до сьогодні. Діяльність І. Панькевича на Закарпатті викликала величезний тиск на нього зі сторони москвофілів. У їхньому друкованому органі газеті ”Русская земля” майже в кожному числі були статті, спрямовані проти І. Панькевича. В його архіві є кіль- ка матеріалів стосовно цього. Найвизначнішим є рукопис “Бій за українську мову на Закарпатській Україні в 1920-их роках” з 50-их років. Москвофіли вимагали від уряду негайно вислати його за межі Чехословаччини. На щастя, з ініціативи Й. Пе- шека І. Панькевичеві надано чехословацьке громадянство, і його перебування на Закарпатській Україні було легалізовано. Оглядаючись на своє минуле та пережите, І. Панькевич наприкінці свого жит- тя писав: “Як член правління Товариства “Просвіта” я секретарював п’ять років, був 581Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта”… членом видавничої наукової, театральної, бібліотечної та музейної комісій. Робив я коректуру популярних видань для народу, деякі сам редагував, вів бібліотеку і музей і увійшов до складу редакції “Наукового збірника”, який, фактично, вів я сам. Я і мій товариш В. Бірчак держалися тактики не висувати себе на передові посади, але усту- пати ці посади місцевим людям. Так як редактор “Наукового збірника” на першому місці був Августин Волошин, на другому Василь Гаджеґа і лише після них, я і В. Бір- чак... Я сам робив коректури рукописів і набору, вів адміністрацію і висилку журна- лу для обміну... Я вів ще редакцію краєзнавчого журналу “Підкарпатська Русь” (всіх тринадцять років видання). Вміщував я там і популярні статті та рецензії”23. Отже, в діяльності Товариства “Просвіта” в Ужгороді І. Панькевич був по- статтю номер один. Він був ініціатором його заснування, п’ять років був його се- кретарем, а до кінця його існування у 1939 р. – членом його управи. За цю свою ді- яльність він немало витерпів від закарпатських москвофілів, угорських шовіністів, комуністичних “інтернаціоналістів” після Другої світової війни. За весь міжвоєнний період І. Панькевич підтримував тісні зв’язки з керівни- цтвом “Просвіти” у Львові та читальнею “Просвіти” в рідному селі Цеперові, до якої надсилав не лише книжки, але й фінансову допомогу. У рукописному архіві І. Панькевича міститься документ такого змісту: “Висо- ко Поважаний Пане Докторе! Прийміть отсих пару слів подяки та дай Вам, Боже, прожити Многая Літа за сю жертву, яку післалисьте нашій читальні, та за працю, яку вложилисьте як перший основник нашої читальни. Тих пару слів зі щирого сер- ця складають члени читальні свому основникові, ученому працівникові на україн- ській ниві, який є гордістю нашого села. Цеперів, дня 24 серпня 1934. З імені чле- нів читальні “Просвіти” її виділ: І. Діяк (правдоподібно, секретар) та Начельник (правдоподібно, голова)”. Старанням І. Панькевича у 30-их рр. відділ Товариства “Просвіта” з друкованим органом “Слово народа” було засновано також і у Пряшеві. Після Другої світової війни І. Панькевич за зразком львівської та ужгородської “Просвіти” намагався заснувати подібні організації у Пряшівщині. Він нав’язав тісні контакти з культурно-освітним відділом Української народної ради Пряшівщини, пізніше з Культурним союзом укра- їнських трудящих. Друкувався у пряшівських журналах “Дзвіночок”, “Пряшівщина”, “Дружно вперед”, їздив по селах, читав лекції на курсах тощо. Комуністична партія та державна безпека драстично припинили цю діяльність І. Панькевича, назвавши його в пресі “буржуазним націоналістом”, агентом американського імперіалізму” тощо24. Нині, коли святкуємо 125-ліття від заснування Товариства “Просвіта”, вар- то згадати і тих його діячів, які за межами України поширювали світлі ідеали цієї найвизначнішої культурно-освітньої організації. А І. Панькевич заслуговує на таку згадку в першу чергу. Його ім’я повним правом внесено в “Книгу пам’яті Товари- ства “Просвіта” на Закарпатті. Mykola Mushynka. Ivan Pan’kevych – co-organizer of “Prosvita” in the Transcar- pathian Ukraine The author considers the role of the famous Ukrainian linguist Ivan Pan’kevych in establishing and developing of “Prosvita” in Uzhhorod, in setting up connections with the motherly society in Lviv, and in the organization of its publishing activities. 582 Микола Мушинка Key words: Ivan Pan’kevych, “Prosvita”, “Uchytel’”, “Vinochok”, “Pidkarpatska Rus’”, “Naukovyi zbirnyk tovarystva ‘Prosvita’”, cultural-educational work. 1 Науковий збірник Музею української культури в Свиднику (далі – Науковий збірник МУК). – Пряшів, 1969; Матеріали Наукової конференції, присвяченої пам’яті Івана Панькевича. – Ужгород, 1992. 2 Dolnycká M. Z arhívu Ivana Paňkevyča. – Slavia. – Praha, 1992. Ześit 3. – S. 255–264. 3 Федака П. Нарис історії товариства “Просвіта” Карпатської Русі-України. – Ужгород, 1992. 4 Календар “Просвіти” на 1993 р. – Ужгород, 1993. – С. 28–29. 5 Матеріали установчої конференції по відродженню на Закарпатті товариства “Просвіта” / Упоряд. П. Федака. – Ужгород, 1991. – 120 с. 6 Панькевич І. Мій життєпис // Науковий збірник МУК. – Пряшів, 1969. – С. 21–22. 7 Там само. – С. 23. 8 Панькевич І. Вандрівна бібліотека при Львівській філії Товариства “Просвіта” // Просвітний стан українського населення львівського повіту. – Львів, 1912. – С. 41–43. 9 Науковий збірник МУК. – Пряшів, 1969. – С. 25–26. 10 Там само. – С. 26. 11 Панькевич І. Фонографічні записи східних українських говорів. З табора полонених у Фрайнштадті біля Лінцу в Австрії в 1915–1916 рр. Рукопис. – Архів чеської літератури у Празі. Фонд І. Панькевича. 12 штефан а. За правду і волю. Спомини і дещо з історії Карпатської України.– Торонто, 1981. – Кн. 2. – С. 162–163. 13 Науковий збірник МУК. – С. 33. 14 Панькевич І. Моє п’ятиденне перебування в “гостині” Червоної армії в Празі // Матеріали наукової конференції. – Ужгород, 1992. – С. 40–45. 15 Панькевич І. Спомини на р. 1918–1920. Рукопис // Там само. 16 Федака П. Правда про “Народний дім” товариства “Просвіта”. – Ужгород, 1992. 17 Науковий збірник МУК. – Т. 4. – Кн. 1. – С. 65. 18 штефан а. За правду і волю. – Торонто, 1981. – Кн. 2. – С. 277–285. 19 наріжний С. Українська еміграція. – Прага, 1942. – С. 322. 20 Paňkevyč І. Osvětový svaz Prosvita v Uźhorodź. Výroční zpráva za rok 1925. 21 Календар “Просвіти” на 1993 р. – С. 84–85. 22 Paňkevyč І. Osvětový svaz Prosvita v Uźhorodź. Výroční zpráva za rok 1925. 23 Панькевич І. Мій життєпис // Науковий збірник МУК. – Т. 4. – Кн. 1. – С. 35–36. 24 Мушинка М. Іван Панькевич і Пряшівщина. – Дукля, 1992. – Ч. 6. – С. 28–43.

Іван Панькевич – співзаснозник товариства “Просвіта” на Закарпатській Україні

Репозитарії

Схожі ресурси