Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії

Українська діаспора Бразилії у надзвичайно складних матеріальних і природних умовах значною мірою зберегла свою національну самобутність, мову, звичаї та традиції, свою віру, українське народне мистецтво і фольклор. Діяльність Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка дозволила не тільки зберегти с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Закревська, Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Schriftenreihe:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Schlagworte:	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60162
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії / Я. Закревська // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 596-601. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-60162
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-601622014-04-13T03:01:38Z Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії Закревська, Я. Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Українська діаспора Бразилії у надзвичайно складних матеріальних і природних умовах значною мірою зберегла свою національну самобутність, мову, звичаї та традиції, свою віру, українське народне мистецтво і фольклор. Діяльність Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка дозволила не тільки зберегти своє українство, а й збагатити і примножити українську культуру. Ukrainian Diaspora in Brazil under very difficult financial and physical conditions preserved national uniqueness, language, customs and traditions, faith, national arts and folklore. Activities of Taras Shevchenko “Prosvita” society helped not only to preserve Ukrainian identity, but also to enrich Ukrainian culture. 2010 Article Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії / Я. Закревська // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 596-601. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60162 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі
spellingShingle	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Закревська, Я. Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Українська діаспора Бразилії у надзвичайно складних матеріальних і природних умовах значною мірою зберегла свою національну самобутність, мову, звичаї та традиції, свою віру, українське народне мистецтво і фольклор. Діяльність Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка дозволила не тільки зберегти своє українство, а й збагатити і примножити українську культуру.
format	Article
author	Закревська, Я.
author_facet	Закревська, Я.
author_sort	Закревська, Я.
title	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії
title_short	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії
title_full	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії
title_fullStr	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії
title_full_unstemmed	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії
title_sort	роль “просвіти” у збереженні національної самобутності українців бразилії
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60162
citation_txt	Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії / Я. Закревська // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 596-601. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT zakrevsʹkaâ rolʹprosvítiuzberežennínacíonalʹnoísamobutnostíukraíncívbrazilíí
first_indexed	2025-07-05T11:18:18Z
last_indexed	2025-07-05T11:18:18Z
_version_	1836805572376133632
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010596 Ярослава Закревська Роль “ПРосвіти” у збеРеженні національної самобутності укРаїнців бРазилії Українська діаспора Бразилії у надзвичайно складних матеріальних і природ- них умовах значною мірою зберегла свою національну самобутність, мову, звичаї та традиції, свою віру, українське народне мистецтво і фольклор. Діяльність То- вариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка дозволила не тільки зберегти своє укра- їнство, а й збагатити і примножити українську культуру. Ключові слова: Бразилія, українська діаспора, Товариство “Просвіта” ім. Та- раса Шевченка, українська церква в Бразилії. Українська громада в Бразилії, яка за останніми, найбільш обґрунтованими да- ними, нараховує близько 350 тис. осіб, у 1991 р. розпочала святкування сторічно- го ювілею перебування у країні свого нового поселення. Про цю громаду в Украї- ні знають небагато, бо є вона однією з найвіддаленіших від України, належить до спільнот, які з Україною мали дуже слабкі контакти (правда, неоднакові у різні пе- ріоди свого іммігрантського життя), є специфічною за своїм характером, оскільки майже 75 % українців у Бразилії зайняті сільським господарством (тоді як серед бразилійського населення взагалі ця зайнятість становить 52 %), які проживають більш-менш компактно майже від початків свого поселення у Бразилії. Переваж- на більшість українців (близько 85 %) живе на півдні Бразилії у штаті Парана, зна- чно менше в штатах Сан Павло і Санта Катаріна, куди вони приїхали в основному із Східної Галичини. Сьогодні це вже третє, четверте і п’яте покоління, народжене в Бразилії, яке вповні інтегрувалося з життям країни свого нового поселення під оглядом еконо- мічним, політичним, культурно-освітнім, здобуло собі повагу і прихильність завдя- ки своїй працьовитості, сумлінності та господарності як з боку бразилійців, так і з боку інших етнічних груп. Незважаючи на ці обставини, бразилійські українці зна- чною мірою зберегли свою національну самобутність, свою мову, звичаї та тради- ції, свою віру, українське народне мистецтво і фольклор, при цьому не просто збере- гли своє українство, а збагатили і примножили українську культуру. Не випадково, саме у Бразилії утвердився термін “Бразилійська Україна”, очевидно, єдина такого типу назва стосовно розкиданих по світах українських спільнот. Що ж зберігає українство так далеко від України? Що допомагає затримати свідомість етнічної приналежності і національної самобутності? Таких чинників є декілька: це, в першу чергу, українська Церква в Бразилії, роль якої у збереженні українства незаперечна, зокрема, в першому періоді життя українських поселен- ців, коли світської інтеліґенції серед них практично не було: це рідна школа, про 597Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців… яку українські емігранти почали турбуватися від самих початків свого поселення в Бразилії; це низка культурно-громадських товариств, серед яких чільне місце за- ймає Товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. На жаль, про діяльність Товариства “Просвіта” у Бразилії говориться дуже мало, навіть в опублікованому нещодавно “Нарисі історії “Просвіти” (1993) автор підкреслює, що “ми не знаходимо відомостей про діяльність тут (у Бразилії – Я. З.) аналогічного галицькому Товариства “Просвіта”1. Такі відомості існують, перекон- ливо підтверджені архівними матеріалами. Товариство “Просвіта”, яке у Бразилії мало загальнопоширену назву “Товариство ім. Тараса Шевченка”, за даними дослід- ниці української еміграції у Бразилії проф. О. Борушенко2, почало функціонувати у Куритибі вже в 1902 р. і було першою українською культурно-освітньою устано- вою у Бразилії. Одним із засновників першого українського Товариства “Просві- та” в Куритибі був Михайло Колодій, батько відомої у Бразилії української поетеси Олени Колодій. Звичайно, у початковому періоді діяльність бразильської “Просві- ти” була кволою, трималася тільки на ентузіазмі окремих осіб з числа як духовної, так і світської інтелігенції. Коли говорити про початки українського громадського життя перших десятиліть у Бразилії, не можна не згадати імен таких подвижників, як Степан Петрицький, Петро Карманський, Валентин Куц-Смола, Осип Шпитко, Клим Гутковський та ін. Згодом Товариство поширилося в інших місцевостях, де жили українці. Напере- додні Першої світової війни у Бразилії було вже 32 філії Товариства “Просвіта”. Най- активнішою діяльність цих товариств була у другій половині 20-х – початку 30-х рр., що згадують і сьогодні представники найстаршого покоління української громади. Основним завданням Товариства ім. Тараса Шевченка у Бразилії було засну- вання і утримання української школи, заснування читальні і бібліотеки, налаго- дження зв’язків з товариством “Просвіта” в Україні, тобто у Львові. У роботі цих товариств були неймовірні труднощі, найбільші з яких стосувалися низького мате- ріального і освітнього рівня бразильських українців, надзвичайно малої кількості української інтеліґенції, яка могла б працювати на просвітянській ниві, відсутнос- ті української книжки в Бразилії та ін. Загальна картина діяльності Товариства ім. Тараса Шевченка досить добре вирисовується на основі архівних матеріалів фонду “Просвіти” (ф. 348, оп. 1), які зберігаються у Центральному державному архіві України у Львові (ці матеріали донедавна знаходилися у спецфонді, малодоступному для дослідників), а також на основі документів, що зберігаються по окремих колоніях у Бразилії, з якими я мала змогу ознайомитися під час свого перебування у цій країні. Документація товариств ім. Тараса Шевченка по колоніях – це переважно кни- ги запису членів Товариства, рахунків, протоколів зібрань і нарад, і,звичайно, Ста- тут Товариства, у якому чітко визначено напрям діяльності і мету заснування Това- риства “Просвіта”. Так, наприклад, у “Книзі запису членів і товариських рахунків, протоколів зібрань і нарад” на лінії Шаркіада (штат Парана) відзначено, що Това- риство створене 1 жовтня 1922 р. з метою утримання власної школи, заснування читальні і бібліотеки. Товариство ставило своєю метою охопити якнайбільшу кіль- кість членів, у тому числі й жінок, і з цією метою річні внески для жінок були май- же на 50 % нижчі, ніж для чоловіків. Наскільки документація Товариства високо 598 Ярослава Закревська ціниться мешканцями колонії Шаркіада, свідчить той факт, що книга запису чле- нів Товариства стала одночасно книгою, у якій залишали свої підписи почесні гос- ті громади, серед яких є й підпис Митрополита Андрея Шептицького. Матеріали Львівського архіву, що стосуються діяльності товариства “Просві- та” в Бразилії, охоплюють переважно період 20–30-х рр. ХХ ст. (хоч є і раніші). У цей час активізувала свою роботу щодо Південної Америки Комісія для американ- ських українців, яка діяла при Львівській “Просвіті” від 1913 р. Документи Львів- ського державного архіву містять положення про структуру, функції та компетенції цієї комісії, перелік інформацій, звернень, заходів, які вона проводила щодо амери- канських українців, залучаючи нових членів Товариства у США, Канаді, Аргентині, Бразилії та інших країнах Південної Америки; тут знаходяться також списки членів “Просвіти” та адреси читалень і українських товариств у Бразилії, які у багатьох випадках є єдиними документальними свідченнями про просвітянську діяльність бразильських українців; матеріали про культурні зв’язки українських організацій та редакцій у Бразилії з Товариством “Просвіта” у Львові (газетні статті, інформа- ції, листування, що зберігається в архівних фондах “Просвіти”). До львівської “Просвіти” бразилійські українці зверталися у різних справах: як приватних, так і загальних (наприклад, допомогти придбати обладнання для ткаль- ні – лист Теодора Пацієвича з Малету від 20 жовтня 1926 р.; прислати підручник для виготовлення сливовиці і овочевих вин; чи серйозніші замовлення – прислати 100 або 200 центнерів жита, оскільки “у нас, в Бразилії, щорік то ся зменшає вро- жай жита, а щоби поправити, то треба нового насіння”, – лист купця Івана Шере- мети з Гвазувіри від 27 листопада 1927 р. (спр. 373) та ін. Значна частина листів – це прохання прийняти в члени Галицької “Просвіти” як окремих осіб, так і цілі товариства, що було результатом заохочення та наполе- гливої праці у цьому напрямку Головного Виділу Львівської “Просвіти”. Напри- клад, у листі-відповіді “Просвіти” від 13 травня 1929 р. Іванові Коцюмбасу з Тре Баррос (штат Санта Катаріна) пишеться: “Якщо у вашій місцевості є українці, і час вам дозволяє, то не відмовляйтеся від співпраці з ними і проводьте акцію за нових членів і збірку дару. Кожний член та найдрібніший навіть дар є потрібні, бо веден- ня культурно-освітньої праці серед народу, спеціально серед наших обставин, вима- гає людей і грошей” (спр. 373); про це ж ідеться й у листі-відповіді вчителеві Ми- хайлові Дереворізу (1928) з Антоніо Кандідо: “Жаль, що з Вашої місцевости нема досі ні одного члена. А хіба найстарше українське Товариство, яким є “Просвіта” ... не заслужило собі на те, аби всі українці стали поголовно його членами ... Пере- конані, що в недовгому часі будем бачити Ваше Товариство і всіх українців з Кан- дідо та околиць членами “Просвіти” (спр. 372). На такі звернення “Просвіти” бразильські українці відповідали вступом до львівської “Просвіти” як індивідуальних членів, так і цілих товариств. Присилаючи членський внесок, який для Бразилії становив один американський долар (і був на- половину нижчим від суми внеску для американських і канадських українців – два американських долари), люди, як правило, вносили певну суму як дар “Просвіті”. Про вступ цілих товариств до “Просвіти” є листи: від Товариства “Украї- на” в Прудентополі, у якому говориться, що “Товариство на засіданні 29 березня 1926 р. одноголосно ухвалило вступити до Товариства “Просвіта”, від монастиря 599Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців… оо. Василіян в Прудентополі (лист від 27 квітня 1926 р.), від Товариства “Україн- ська Січ” з Гвазувіри (лист від 3 березня 1928 р.), від Товариства ім. Т. Шевченка в Іваях (лист від 24 вересня 1929 р.) від “Українського Союзу” в Бразилії з Порто Уніон (лист від 14 січня 1929 р.) та ін. Однак, найбільше листів є з проханням допомогти придбати українські кни- ги, які видавала “Просвіта”, серед них виділялися книжки серій “Господарська бі- бліотека”, “Руська письменність”, “Народна бібліотека”, до якої від 1920 р. входи- ли також щорічні “Календарі” “Просвіти”, що знаходили найбільше зацікавлення серед українців Бразилії. На ці листи “Працівники Львівської “Просвіти” відпові- дали досить швидко і дуже сумлінно висилали всі свої видання, які члени “Просві- ти” могли придбати з 25 % знижкою. Надзвичайно цікавий лист прийшов до Львівської “Просвіти” від Українсько- го Союзу в Бразилії з Порто Уніон, підписаний його головою Петром Мазуриши- ним та секретарем Пришляком, у якому говориться: “Дотепер не лише в Бразилії, але й в цілій Південній Америці нема української книгарні. Причиною цього є роз- киненість наших поселенців на великих просторах і темнота, а через те брак силь- ної організації, котра могла би цею справою зайнятися на більшу скалю, а також дуже висока ціна книжки, установлена спеціально для Америки... Наслідки цього такі, що української книжки в Бразилії майже нема... Щоби зарадити цьому лихо- ві, Український Союз задумав дати почин до відкриття української книгарні – пер- шої в Південній Америці” (спр. 372). Товариство “Просвіта” у відповідь на це про- хання прихильно і, чим могло, сприяло утворенню української книгарні в Бразилії, книжки для якої продавали за крайовими цінами, а власні видання – з 40 % зниж- кою. Книгарня була створена, але через глибоку економічну кризу “справа книгар- ні йде пиняво і більших замовлень – поки-що не можемо робити”, писав секретар Українського Союзу в Бразилії С. Савицький у листі від 29 серпня 1930 р. Незаперечну роль відіграла “Просвіта” у створенні й утриманні рідної школи в Бразилії, початок якої датується 1898 р., коли в околицях Прудентополя було за- сновано дві школи – у Віценте Машадо та Новій Галичині. Переважна кількість рід- них шкіл у Бразилії, особливо у першому періоді іммігрантського життя українців були початковими, що поділялися на приватні (яких було більше і були вони різні: сусідські, громадські, товариські та церковні) і державні (що теж були неоднако- вими: з учителем українцем, який отримував державну допомогу, або з одним учи- телем українцем, а другим – неукраїнцем); були також школи, будовані державою, де, крім державної програми, дітей навчали рідної грамоти. Історію українського шкільництва у Бразилії детально висвітлено у праці о. В. Зінька3. Українське шкільництво у Бразилії розвивалося нерівномірно, з більшими чи меншими труднощами, в основному з розрахунком на власні сили української гро- мади, однак бразильський уряд не чинив йому жодних перешкод. У 1922 р. україн- ська спільнота в Бразилії мала вже 64 школи; у 30-х рр. о. В. Зінько у згаданій вище праці про рідну школу в Бразилії подає назви 126 місцевостей, у яких існували рід- ні школи. Тільки в 1925 р. засновано українську середню школу, для якої в Порто Уніон збудовано спеціальний будинок. Велику допомогу українській школі в Бразилії надавав митрополит Андрей Шептицький, який під час свого перебування в Бразилії у 1922–1923 рр. особисто 600 Ярослава Закревська відвідував українські колонії, провів декілька вчительських нарад, активізував ро- боту “Шкільного Союзу”, разом з П. Карманським брав участь в організації т.зв. Дорізонського з’їзду (відбувся у Дорізоні в 1922 р.), завдяки чому значно оживило- ся українське життя, українське шкільництво і національно-патріотичне вихован- ня у Бразилії. Завдяки Дорізонському з’їздові була створена всенародна організа- ція “Український Союз у Бразилії”, статут якої передбачав систематичну працю у трьох напрямах: культурно-освітньому, громадсько-економічному та громадсько- політичному. Митрополит Андрей Шептицький суттєво спричинився до збережен- ня серед бразилійських українців почуття національної самобутності, українських звичаїв, традицій та української мови. У цьому важливу роль відіграв його пастир- ський лист “Канадійським Русинам”, передрукований у “Бразилійському Місіона- рі” ще в 1912 р., у якому були й такі слова: “Не забувайте мови, яку Вам як наслід- ство передали діди і прадіди. Сильно держіться добрих українських звичаїв. Не стидайтеся ні своєї мови, ні свого обряду, але голосно їх визнавайте і як українці старайтеся вашою поведінкою, щоб вам самим і народу признання і пошану між людьми здобути”. Одним із виявів шани і визнання самому Митрополитові може служити уні- кальна реліквія – шовковий голубий прапор з вишитим золотом портретом Митро- полита Андрея Шептицького від Шкільного Союзу. Цей прапор любовно зберіга- ють Сестри Єпархії Св. Івана Хрестителя в парохії непорочного Зачаття Коралевої Діви Марії в церкві на колонії Антоніо Олінто. Завдяки зусиллям Товариства “Просвіта” у Бразилії було засновано ряд то- вариств у різних місцевостях, таких, наприклад, як “Шкільна поміч”, “Українська січ”, “Центр український в Куритибі” та ін., останнє з яких виникло, на жаль, у ре- зультаті розколу в куритибському Товаристві “Просвіта” в 1928 р. Діяльність Товариства “Просвіта”, так само, як й інших українських товариств, українське шкільництво і українське культурне життя в цілому фактично повністю були припинені під кінець тридцятих років, коли тодішній бразильський диктатор- ський уряд у 1938 р. видав “указ” про припинення діяльності всіх небразилійських товариств і заборону навчання мовами різних етнічних груп. Всюди мала запану- вати португальська мова. Період диктатури завдав відчутного удару національно- культурному життю української спільноти в Бразилії, однак і в цих складних умовах українці не втратили своєї національної самобутності, не піддалися асиміляційним процесам, яким у більшій чи меншій мірі підвладні українські громади в різних кра- їнах світу, не позбулися глибокої тяги до України, з якою вони мали такі слабі кон- такти, не загубили української мови, хоч значна кількість україномовних бразілій- ських українців володіє тільки усною формою української мови. Під кінець 80-х, особливо, на початку 90-х рр. ХХ ст. національно-культурне життя української громади в Бразилії знову активізується. Вже розроблена і посту- пово втілюється у життя державна програма українського шкільництва, успішно діє низка українських установ, організацій та громадсько-культурних товариств, роботу яких координує Українсько-Бразилійська Центральна Репрезентація. Важливу роль у цьому плані відіграє і українська духовна інтеліґенція у Бразилії. Є, звичайно, в української спільноти в Бразилії ціла низка складних, нерозв’я- заних проблем, яким значною мірою могло б зарадити тісніше згуртування 601Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців… світських і духовних інтелектуальних сил у Бразилії, а також Товариство “Просві- та”, яке, на нашу думку, знову повинно б відродитися у Бразилії, так само, як в но- вих умовах нашого буття відродилося воно в Україні і в багатьох українських гро- мадах у східній і західній діаспорі4. Iaroslava Zakrevs’ka. Role of “Prosvita” in the preservation of national identity of the Ukrainians of Brazil Ukrainian Diaspora in Brazil under very difficult financial and physical conditions preserved national uniqueness, language, customs and traditions, faith, national arts and folklore. Activities of Taras Shevchenko “Prosvita” society helped not only to preserve Ukrainian identity, but also to enrich Ukrainian culture. Key words: Brazil, Ukrainian Diaspora, Taras Shevchenko “Prosvita” society, Ukrainian church in Brazil. 1 Нарис історії “Просвіти”. – Львів; Краків; Париж, 1993. – С. 72. 2 Борушенко О. Наші поселенці у Бразилії // Бучач і Бучаччина. Історико-мемуарний збірник. – Нью-Йорк; Лондон; Париж; Сідней; Торонто, 1972. – С. 719–728. 3 Зінько в. Рідна школа у Бразилії. – Прудентопіль-Апостолес, 1960. – 244 с. 4 Нарис історії “Просвіти”. – Львів; Краків; Париж, 1993. – С. 86–117.

Роль “Просвіти” у збереженні національної самобутності українців Бразилії

Institution

Ähnliche Einträge