Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"

Проаналізовано роль М. Гнатюка у вивченні просвітницького руху, національного відродження та історії культури в Галичині. Наведено перелік праць, прокоментовано окремі положення їх автора, простежено його погляди на діяльність Товариства....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Гнатюк, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти”
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60180
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти" / М. Гнатюк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 615-619. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-60180
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-601802014-04-13T03:01:34Z Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти" Гнатюк, М. Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Проаналізовано роль М. Гнатюка у вивченні просвітницького руху, національного відродження та історії культури в Галичині. Наведено перелік праць, прокоментовано окремі положення їх автора, простежено його погляди на діяльність Товариства. The author analyses role of M. Hnatiuk in studying enlightening movement, national revival and history of culture in Galicia. He lists his works, comments selected theses, traces his view on “Prosvita” activity. 2010 Article Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти" / М. Гнатюк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 615-619. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60180 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти”
spellingShingle	Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Гнатюк, М. Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти" Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Проаналізовано роль М. Гнатюка у вивченні просвітницького руху, національного відродження та історії культури в Галичині. Наведено перелік праць, прокоментовано окремі положення їх автора, простежено його погляди на діяльність Товариства.
format	Article
author	Гнатюк, М.
author_facet	Гнатюк, М.
author_sort	Гнатюк, М.
title	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"
title_short	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"
title_full	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"
title_fullStr	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"
title_full_unstemmed	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"
title_sort	михайло возняк - дослідник історії "просвіти"
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти”
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60180
citation_txt	Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти" / М. Гнатюк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 615-619. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT gnatûkm mihajlovoznâkdoslídnikístorííprosvíti
first_indexed	2025-07-05T11:19:07Z
last_indexed	2025-07-05T11:19:07Z
_version_	1836805624027938816
fulltext	615Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010 Михайло Гнатюк МИХАЙЛО ВОЗНЯК – ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ “ПРОСВІТИ” Проаналізовано роль М. Гнатюка у вивченні просвітницького руху, національного відродження та історії культури в Галичині. наведено перелік праць, прокоментова- но окремі положення їх автора, простежено його погляди на діяльність товариства. Ключові слова: “Просвіта”, М. Гнатюк, історія культури. Проблема діяльності Михайла Возняка у “Просвіті” мала кілька аспектів. Перш за все, уже з 1908 р. – з початку творчого шляху вчений активно співпрацював з “Просвітою” як автор численних праць з просвітніх проблем. Популярні праці з іс- торії просвітнього руху він писав до останніх своїх днів (1954). Його глибоке наукове дослідження тритомна “Історія української літератури” вийшло у 1920–1924 рр. у видавництві “Просвіта” і мало величезний вплив на фор- мування знань з історії української літератури багатьох поколінь. Перевидана сьо- годні “Історія” викликає величезне зацікавлення у школярів, гімназистів, студен- тів і широкої учительської громадськості. Розглянемо лише один аспект діяльності Михайла Возняка – його дослідження історії національно-просвітнього руху в Га- личині та історії “Просвіти” у Львові. Початок творчого шляху Михайла Возняка (1908–1914) пов’язаний з дослі- дженням дуже актуальної проблеми: зародження національного життя в Галичи- ні. В усіх його працях на цю тему особливу увагу приділено виникненню просвіт- нього pyxy. Як правило, ці праці друкувалися у часописі “Письмо з “Просвіти”. Це “Філологічні праці Івана Могильницького”(1910), “Занедбана “Просвітою” одна з задач її статута”, “З історії колонізаційного походу на українські території”, “Пер- ша українська читальня в Галичині”, “Перед початком шкільного року. Замітки в справі шкільного виховання”, “Як найкраще пошанувати пам’ять Маркіяна Шаш- кевича”, “Надрукована автобіографія Володимира Шашкевича” (всі – 1911), “З за- рання віднови українського літературного життя в Галичині”, “Нариси просвітньо- го руху в Галицькій Україні в XIX ст.”, “Професор Ягіч про українську філологію”, “Цифри говорять. Основа та ціль просвітньої праці” (всі –1912) та інші. Пізніше, у 1921 р. на основі цих праць М. Возняк видав працю “Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії” у Львові в Бібліотечці “Нового часу”. Мож- на вважати, що ця книга М. Возняка – ґрунтовна монографія про українське наці- ональне відродження у Галичині у кінці ХVIII – на початку XIX ст. Значна увага у цій праці приділяється характеристиці того застою, який випав на останню тре- тину ХVIII ст., а точніше, на час поділу Польщі у 1772 р. У той час моральної де- градації, напівголодного існування зазнавало духовенство, “Сільський священик мало чим різнився від селянина щодо освіти та звичаїв. Жив у нужденній хатині, як 616 Михайло Гнатюк селянин, орав, пив, бідував, як селянин... На селі не раз можна було побачити, як священик у подертій одежині, з обойчиком на шиї, з люлькою в роті, з батогом у руках ішов коло своїх коней або волів”1. Одне з важливих місць у відродженні Церкви відводить М. Возняк львівсько- му єпископу Левові Шептицькому, який ще у кінці ХVIII ст. зумів доказати австрій- ському урядові, що українці – самостійний народ, окремий від поляків, то ж укра- їнцям належаться рівні з поляками права. У національному відродженні Галичини, на думку М. Возняка, певна роль належала і Львівському університетові, що його заснував у 1784 р. Йосиф II. Але значення університету не було надто великим, оскільки всі заняття проводилися латинського мовою. Згідно з настановами, в університеті повинні були найперше виховуватися студенти, які могли б слухати лекції з філософії латинською мовою. Тому заснування у 1787 р. Йосифом II так званого “Studium ruthenum” тільки пев- ною мірою вирішувало проблему національного виховання. Український інститут проіснував до 1809 р. “Хоч вихованці українського інституту виконували ті самі душпастирські обов’язки, що й вихованці університетських латинських студій, їх поставлено на рівні зо священиками давнього типу (з єпархіальних семінарій, холм- щаків і луцаків), без університетських студій, і вони мали тільки половину того до- ходу, який побирали ті духовники, котрі покінчили латинські студії. Крім того, їх не допускано до ніяких вищих становищ у церковній єпархії й вони не діставали жадних кращих парохій”2. У комплексі досліджень національного відродження у Галичині особливе місце займають праці М. Возняка про зародження та діяльність “Просвіти” від заснування Товариства у 1868 р. до середини 10-х рр. ХХ ст. Серед цих досліджень найвагомі- шими є праці вченого, написані в 1915 р.: “Короткий історичний огляд діяльности Товариства “Просвіта”, “Історія національно-культурного зриву наших предків…”, “Наші університетські традиції у Львові” та “Украинское общество “Просвіта” во Львове”. У цих статтях детально розглядається історія діяльності Товариства впро- довж 1868–1912 рр. Для зрозуміння праць М. Возняка як дослідника історії культури важливе зна- чення має його науково-популярна стаття “Українське Товариство “Просвіта” у Льво- ві, що друкувалася на сторінках московського журналу “Украинская жизнь”3. Ця стаття вченого і до сьогодні залишається однією з найґрунтовніших розвідок, що дають глибоке розуміння розвитку культури в Галичині. Особливо цінними є доку- ментальні дані, які характеризують діяльність Товариства “Просвіта”. Як і в інших статтях, присвячених національному відродженню в Галичині, велику увагу автор приділяє подіям 1848 р., коли Головною Руською Радою було засноване товариство під назвою “Галицько-Руська Матиця”. М. Возняк, базуючись на документальних даних, показує, як упродовж корот- кого часу це товариство поховало надії, які на нього покладалися, через загальні умови життя в Австрії і специфічні галицькі обставини. Справа в тому, що інтелі- ґенція, основну частину якої складало духовенство, не знала і не могла зрозуміти, як вплинути на освіту простого народу. Нечисленна інтеліґенція звернула свої по- гляди на Якова Головацького, який почав самовіддано продовжувати роботу Маркі- яна Шашкевича. І все, чим визначалося літературне життя Галичини 1841–1848 рр., 617Михайло Возняк – дослідник історії “Просвіти” значною мірою зроблене Яковом Головацьким, тому цілком зрозумілим є призна- чення його завідувачем кафедри української мови та літератури в грудні 1848 р. М. Возняк пояснює власне той факт, чому всі надії, пов’язані з національним відродженням, після 1848 р. не здійснилися. На думку вченого, причиною цього стали передусім ті темні сили, які перейнялися ідеєю свого духовного батька “Об- щеросса” Дениса Зубрицького. І якщо діяльності цих сил могла перешкодити ро- бота Я. Головацького як завідувача новоствореної кафедри української філології, то цього не сталося через те, що він дуже швидко опинився в святоюрському таборі. “А так як ні Головацький, ні Антон Петрушевич і їм подібні не мали можливості десь в іншому місці похвалитися своєю вченістю, то дуже скоро “Матиця” почала видавати всілякі галицькі “Историческіє сборники”, “Літературно-наукові сборни- ки”, “Наукові сборники”, які користувалися такою симпатією читаючої публіки, що іноді набирали тільки 25 передплатників”4. М. Возняк говорить про чинники, які суттєво вплинули на просвітні змагання галичан. Дослідник аналізує відозву Товариства “Просвіта”, його першого голови Анатоля Вахнянина. Як видно з цього документа, основна мета Товариства – пізна- ти свій народ, пізнати все його багатство, навчити народ усього найкориснішого. З цією метою Товариство бралося за видання популярних і водночас дешевих книжок та газет, плануючи водночас розповсюджувати їх по найвіддаленіших місцях краю. Особлива роль у поширенні освіти у середині XIX ст. відводилася громадським читальням. Перша українська читальня, як дослідив М. Возняк, виникла у давньо- му українському місті Коломия5. Причиною заснування першої читальні вчений вважає потужне громадське й літературне життя, яке після конституції 1848 р. роз- горнулося на цих теренах. Серед піонерів національного відродження в Галичині, які спричинилися до відкриття читальні, найбільшої пошани, на думку вченого, заслуговував Микола Ве- рещинський, директор головної школи в Коломиї, який матеріально допомагав при виданні “Русалки Дністрової”, випустив у світ приповідки Ількевича та був одним із найпослідовніших прихильників ідей Маркіяна Шашкевича. М. Верещинський згуртував своїх однодумців: Йосифа Левицького, Авксентія Глібовицького, Йосафа- та Кобринського, Миколу Синевідського, Сильвестра Дрималика, Євдокія Романов- ського, Івана Озаркевича та багатьох інших. Можемо стверджувати, що осмислена вченим історія першої української читальні в Галичині сприяла самоусвідомленню просвітніх змагань українців його доби. Історія Товариства “Просвіта” стала предметом досліджень М. Возняка у його працях, написаних 1913 р.: “Короткий історичний огляд діяльності Товариства “Просвіта”, “Украинское общество “Просвіта” во Львове” та “Наші університет- ські традиції у Львові”. М. Возняк визначив кілька періодів у розвитку “Просвіти”. Перший період за- кінчується у 1869 р., коли було переглянуто статут Товариства. Зі статуту 1870 р. вилучено наукову діяльність Товариства, головною метою ставилося виключно по- ширення освіти серед українського населення. Особлива увага зверталася на випуск навчальних видань з філології, математики, географії та фізики. На думку вчено- го, особливого успіху у виданні підручників набув другий період діяльності “Про- світи” з 1871 до 1876 р., коли Товариство видало 17 підручників загальною кіль- кістю понад 13 тис. примірників. М. Возняк серед авторів цих підручників назвав 618 Михайло Гнатюк учителів: Омеляна Огоновського, Юліяна Романчука, К. Лучаківського, Анатоля Вахнянина, А. Шанковського, Івана Верхратського, Василя Ільницького та інших. Усі ці підручники були призначені тільки для молодших класів гімназій. Потреба в підручниках для старших класів з’явилася тільки після введення 1873 р. навчання у старших класах гімназії. М. Возняк проаналізував помилки в діяльності “Просвіти”. Найважливішою з усіх помилок учений вважав те, що “Просвіта” випустила з рук своє видавництво, і саме після цього на неї посипалися всі біди. У зв’язку з цим велике значення мав виступ голови Товариства Владислава Федоровича, частину якого наводить М. Воз- няк у своєму дослідженні: “Однак, щоб на майбутнє позбавити “Просвіту” від зви- нувачень противниками, я жертвую “Просвіті” свою власність Клебанівку, цінністю в 12 000 золотих і надіюсь, що “Просвіта” відмовиться від принизливої допомоги крайового сейму. “Просвіта” є Товариством незалежних людей, що поставили сво- єю метою роботу над матеріальним і моральним розвитком свого народу”6. Наступний етап у розвитку “Просвіти” М. Возняк пов’язує з 1877–1891 рр., коли головою “Просвіти” був професор української мови та літератури Львівсько- го університету О. Огоновський. У цей час “Просвіта” “звертала особливу увагу на читальні, які мали вважатися членами “Просвіти” і одержувати популярні видан- ня. М. Возняк проаналізував не тільки видавничу роботу “Просвіти” у 80-х – на по- чатку 90-х рр., але й роботу з розширення мережі читалень. Вчений відзначив по- зитивне значення утвореного в 1884 р. при “Просвіті” комітету, який влаштовував усі справи читалень, листувався з їхніми засновниками, даючи їм необхідні поради. Вчений також показав гостру боротьбу з польськими шовіністами за відкрит- тя українських гімназій, проблеми з купівлею будинку у центрі Львова, який “Про- світа” все-таки придбала в 1895 р. Новий, третій, етап у діяльності “Просвіти” М. Возняк пов’язав із 1891 р., коли був вироблений новий Статут Товариства. Статут передбачав відкриття філій і чи- талень “Просвіти”, сільськогосподарських та промислових спілок і шкіл, ощадних і кредитних кас, видання книг, ознайомлення народу з культурними і економічни- ми питаннями і таке інше. В цілому ж, як вказував учений, “Просвіта” мала на меті заохотити всі кола українського народу до освіти і науки, використати всі можливі засоби для поширення освіченості та підвищення матеріального добробуту народу. Для М. Возняка як історика освітніх змагань українців Галичини надзвичайно велике значення мають таблиці з інформацією про кількість членів та книжковий фонд просвітніх організацій з 1873 до 1912 р. М. Возняк відкрив маловідомі фак- ти щодо четвертого статуту “Просвіти”, прийнятого у 1912 р. Для досягнення мети Товариства були затверджені такі види діяльності: відкриття народного театру і кі- нематографії; організація народних свят, з’їздів і прогулянок; знайомства з краєм і народом; відкриття книжкових складів, типографій, палітурних майстерень та інших установ; відкриття і ведення шкіл: народних, середніх і вищих, а також сільськогос- подарських, промислових, торгових, ремісничих з українською мовою викладання, а також всіляких можливих курсів; організація зразкових господарств, дослідних станцій, зразкових садів і т.п. Учений підкреслював, що цілком новий етап у діяль- ності Товариства пов’язаний саме з початком четвертого періоду. М. Возняк мав рацію, стверджуючи, що “найбільшу користь принесло б То- вариство в четвертому періоді своєї діяльності, якщо разом передусім позбулося б 619Михайло Возняк – дослідник історії “Просвіти” деяких хиб в організації народних шкіл, відкрило б останні там, де ще їх нема, ство- рило б значну популярну літературу і ринки її поширення у вигляді десятків тисяч окружних бібліотек і сотень тисяч бібліотек сільських”7. Як бачимо, М. Возняк зробив вагомий внесок у діяльність Товариства “Про- світа”. Kpiм наукових праць з історії української літератури, в яких розкривалося питання давньої української літератури, української класичної літератури XIX ст., проблеми франкознавства, вчений упродовж усього свого наукового життя працю- вав над популярними статтями для “Просвіти”, особливе місце серед яких займають праці, присвячені історії Товариства “Просвіта”. У цих популярних розвідках заці- кавлює передусім періодизація діяльності Товариства до 1913 р. Вчений розглянув кожен із періодів діяльності просвітньої організації і проблеми, які поставали пе- ред нею на кожному етапі. Більшість праць М. Возняка, незважаючи на те, що ми- нуло понад сто років з часу їх написання, актуальні й для сьогоднішньої “Просвіти”. Mykhailo Hnatiuk. Mykhailo Vozniak – a scholar of history of “Prosvita” The author analyses role of M. Hnatiuk in studying enlightening movement, national revival and history of culture in Galicia. He lists his works, comments selected theses, traces his view on “Prosvita” activity. Key words: “Prosvita”, M. Hnatiuk, history of culture. 1 Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії. – Львів, 1921. – С. 4. 2 Там само. – С. 5. 3 Возняк М. Украинское общество “Просвіта” во Львове // Украинская жизнь. – 1913. – № 6. – С. 50–68 4 Там само. – С. 51. 5 Возняк М. Перша українська читальня в Галичині // Письмо з Просвіти. – 1911. – № 5–8. – С. 202–207. 6 Возняк М. Украинское общество “Просвіта” во Львове // Украинская жизнь. – 1913. – № 6. – С. 57. 7 Там само. – С. 68.

Михайло Возняк - дослідник історії "Просвіти"

Репозитарії

Схожі ресурси