Сучасна українська історіографія історії "Просвіти"
У статті проаналізовано сучасні українські дослідження історії “Просвіти” Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., міжвоєнної Польщі та Наддніпрянщини початку ХХ ст. та періоду української національної революції 1917–1920 рр. Визначено головні напрями просвітницької праці Товариства, його фінансово-го...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60183 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" / О. Сухий // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 644-657. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-60183 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-601832014-04-13T03:01:37Z Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" Сухий, О. Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” У статті проаналізовано сучасні українські дослідження історії “Просвіти” Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., міжвоєнної Польщі та Наддніпрянщини початку ХХ ст. та періоду української національної революції 1917–1920 рр. Визначено головні напрями просвітницької праці Товариства, його фінансово-господарську та національно-культурницьку працю на тлі розвитку та змін суспільно-політичних відносин. Автор висвітлив наукові здобутки сучасних праць з історії “Просвіти” та вказав на перспективні напрями подальшого наукового вивчення просвітницького руху. The author analyzes current Ukrainian studies on the history of “Prosvita” in Galicia at the end of the 19th – beginning of the 20th centuries, inter-war Poland, and during the period of the Ukrainian national revolution of 1917–1920. He focuses on the main directions of enlightening work of the society, and its financial-economic and national-cultural work against the background of changing socio-political relations. The perspective directions of the further studies on the enlightening movement are defined. 2010 Article Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" / О. Сухий // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 644-657. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60183 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” |
| spellingShingle |
Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” Сухий, О. Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
У статті проаналізовано сучасні українські дослідження історії “Просвіти”
Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., міжвоєнної Польщі та Наддніпрянщини початку ХХ ст. та періоду української національної революції 1917–1920 рр. Визначено
головні напрями просвітницької праці Товариства, його фінансово-господарську та
національно-культурницьку працю на тлі розвитку та змін суспільно-політичних
відносин. Автор висвітлив наукові здобутки сучасних праць з історії “Просвіти” та
вказав на перспективні напрями подальшого наукового вивчення просвітницького руху. |
| format |
Article |
| author |
Сухий, О. |
| author_facet |
Сухий, О. |
| author_sort |
Сухий, О. |
| title |
Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" |
| title_short |
Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" |
| title_full |
Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" |
| title_fullStr |
Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" |
| title_full_unstemmed |
Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" |
| title_sort |
сучасна українська історіографія історії "просвіти" |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Питання історіографії та джерелознавства історії “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60183 |
| citation_txt |
Сучасна українська історіографія історії "Просвіти" / О. Сухий // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 644-657. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT suhijo sučasnaukraínsʹkaístoríografíâístorííprosvíti |
| first_indexed |
2025-07-05T11:19:15Z |
| last_indexed |
2025-07-05T11:19:15Z |
| _version_ |
1836805632627310592 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010644
Олексій Сухий
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ
ІСТОРІЇ “ПРОСВІТИ”
у статті проаналізовано сучасні українські дослідження історії “Просвіти”
Галичини кінця хІх – початку хх ст., міжвоєнної Польщі та Наддніпрянщини по-
чатку хх ст. та періоду української національної революції 1917–1920 рр. Визначено
головні напрями просвітницької праці Товариства, його фінансово-господарську та
національно-культурницьку працю на тлі розвитку та змін суспільно-політичних
відносин. Автор висвітлив наукові здобутки сучасних праць з історії “Просвіти” та
вказав на перспективні напрями подальшого наукового вивчення просвітницького руху.
Ключові слова: “Просвіта”, історіографія, напрями розвитку просвітянського
руху Галичини, сучасні наукові здобутки.
У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. в українській історичній науці роз-
почалися зміни, зумовлені національно-визвольними процесами та демократични-
ми рухами, що відбувалися в умовах розпаду СРСР та його тоталітарної системи й
призвели до утворення незалежної Української держави. Визначальною для дослід-
ників у цей період стала проблематика, пов’язана з історією національних партій і
товариств, українських політичних і господарських організацій, усього комплексу
проблем, які були пов’язані з національно-визвольною боротьбою і які, в силу ідео-
логічних стереотипів, залишалися забороненими для вивчення в умовах радянсько-
го режиму. До таких проблем належала також й історія “Просвіти”. Певні зміни у
вивченні та оцінках національно-визвольних процесів були наслідками вже горба-
човської перебудови, яка дала певні можливості для дослідження українського на-
ціонального руху, передовсім національно-культурницьких процесів.
Специфічною ознакою того етапу української історіографії було також і те,
що на початку 90-х рр. відбувалося нагромадження історичних знань, пов’язане
з відкриттям для дослідників нових архівних фондосховищ і заборонених раніше
історичних праць, в основному, видань західних авторів і книг учених української
діаспори. Однак суттєві зміни початку 90-х рр. ХХ ст. не вичерпувалися лише запро-
вадженням у вжиток нових історичних джерел і монографічних видань, раніше не
доступних історикам. Йшлося про зміни, які торкалися підставової для історичної
науки проблеми – методології історичного дослідження. Відхід переважної більшості
істориків від радянських методологічних засад створив умови для творчої праці до-
слідників. Характерною особливістю перших історичних публікацій, що торкалися
історії “Просвіти”, було висвітлення проблем в інформаційному та фактологічному
плані, в руслі висвітлення “білих плям” в історії, аналогічно як це здійснювалося
стосовно вивчення таких тем, як історія Українського Січового Стрілецтва періоду
645Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
Першої світової війни та Національної революції 1917–1920 рр., історія Західно-
Української Народної Республіки та ін.
Певне значення для аналізу суспільно-політичних процесів та умов діяльнос-
ті “Просвіти” у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. мають синтетичні роботи
В. Верстюка1, Я. Грицака2, Ю. Левенця, Л. Нагорної й М. Кармазіної3, О. Реєнта4,
В. Сарбея5 та ін. Це стосується також і робіт, присвячених історії Галичини кінця
ХІХ – початку ХХ ст. (М. Кугутяк, О. Сухий)6.
Першою узагальнюючою працею з історії “Просвіти” у Галичині стали “На-
риси історії “Просвіти”7, які з’явилися з нагоди відзначення 125-річчя цієї організа-
ції. Її автори Р. Іваничук, Т. Комаринець, І. Мельник, А. Середяк ставили своїм за-
вданням не лише надати інформативний матеріал з історії “Просвіти”, але й ство-
рити основу для подальшого вивчення проблеми. У цій книзі узагальнюючий ана-
ліз історії Товариства проведено не лише з використанням доробку попередників,
але й із залученням джерельних матеріалів, раніше недоступних у зв’язку з радян-
ською дозвільною системою щодо архівних фондів.
Цей науковий збірник охоплює період діяльності галицької “Просвіти” з 1868
до 1939 рр., висвітлюючи, головним чином, роботу львівського Товариства.
У збірнику міститься укладений А. Середяк покажчик членів “Просвіти” різних
регіонів, описано зміст їх просвітницької праці, висвітлено участь у національно-
визвольних змаганнях українського народу. А. Середяк зробила висновок, що осе-
редки Товариства були єдиними центрами культурно-освітнього руху українців не
тільки в Україні, а й за її межами.
Суттєво вплинула на стан дослідження “Просвіти” також і стаття І. Мельника
у цьому виданні. Автор подав “Просвіту” як народовську культурно-освітню орга-
нізацію, наголошуючи на тому, що “Весна народів” 1848 р. не лише сприяла кон-
ституційним процесам в Австрії, але й створила умови для входження українців у
її суспільне життя, сприяла пробудженню їхньої свідомості.
Питання історії галицької “Просвіти” розглянуті також у праці Ж. Ковби “Про-
світа” – світло, знання, добро і воля українського народу”8, написаній на початку
90-х років. У роботі дослідниці висвітлюються організаційні засади просвітниць-
кого руху в Галичині, практична діяльність львівського просвітницького Товари-
ства, характеризується інститут його членства9.
Ще однією важливою ідеєю цієї наукової праці став розгляд “Просвіти” в кон-
тексті державотворчих процесів і перспектив побудови національної держави.
Окремих націотворчих процесів торкається й стаття Б. Якимовича “Співпра-
ця і взаємовідносини “Просвіти” з галицькими парамілітарними організаціями10.
Автор зауважує, що створені у 90-х рр. ХІХ ст. – на початку ХХ ст. різноманітні
руханково-пожежні та юнацькі товариства, зокрема, “Сокіл”, “Січ”, пізніше “Пласт”,
“Січові Срільці”, а згодом “Луг” як парамілітарні структури активно співпрацюва-
ли як з керівництвом “Просвіти”, так і з її філіями.
Особливе місце у вивченні діяльності “Просвіти” належить роботам В. Пашу-
ка. Ним, зокрема, проведено значну археографічну працю та опубліковано стату-
ти Товариства “Просвіти” у Львові. На думку В. Пашука, статутна діяльність Това-
риства становить особливу цінність, бо в ній концентровано й матеріалізовано ві-
дображено тогочасну українську ідею, спрямовану на просвіту й розвиток нації11.
646 Олексій Сухий
Дослідник встановив, що було шість чинних статутів Товариства “Просвіти”, а
саме: 1868, 1870, 1876, 1891, 1913 і 1924 рр. Водночас на певних етапах діяльності
до статутних документів Загальні збори вносили певні зміни та доповнення. В. Па-
шук зазначає, що у статутах 1870 і 1876 рр. Товариство чітко визначилося як масова
просвітницька організація, а напрямками її діяльності були: видавнича справа, яка
передбачала роботу власних друкарень та поширення видань; створення структур
просвітницького характеру (бібліотеки, читальні, бурси); здійснення заходів сприян-
ня просвітницькій діяльності (матеріальна допомога окремим представникам укра-
їнської інтеліґенції, студентській молоді; організація наукових вечорів і т.ін.). Ста-
тут 1876 р. передбачав створення народного музею, а також у ньому був пункт про
організацію промислово-господарських та етнографічних виставок12.
Новим етапом у становленні програмних засад Товариства став Статут 1891 р.,
головне завдання якого вбачалося у просвіті і піднесенні добробуту руського на-
роду. Організаційно зміцніле Товариство намагалося підняти ефективність власної
діяльності, акцентуючи увагу на економічній сфері.
Завершальним етапом у формуванні програмних напрямків дяльності “Про-
світи” стали статути 1913 та 1924 рр. Новий пріоритет організації визначала праця
стосовно піднесення культури при збереженні просвітницького та економічного
напрямків. Статути доповнено новими положеннями про організацію масових народ-
них заходів; заснування видавничо-поліграфічних структур; у шкільництві – ведення
вищої школи і певних господарських шкіл; проведення конкурсів і преміювання за
письменницькі твори13. У п’ятому Статуті вперше вжито термін “український на-
род”. Шостий Статут прийнято у 1924 р. у час існування Польської держави. Він
обмежував економічний аспект та певні напрями політичної діяльності14.
В. Пашук також опублікував наукову розвідку “Товариство “Просвіта” крізь
призму “Слова”, де проаналізував стосунки галицьких народовців і русофілів в
останній третині ХІХ ст.15
Окремі аспекти діяльності “Просвіти” в контексті феміністичного руху в за-
хідноукраїнському регіоні ХІХ – першої третини ХХ ст. описано в монографії
О. Маланчук-Рибак16.
На початку 90-х рр. вивчення історії “Просвіти” найбільше торкалося Галичини
та Волині. Враховуючи перші здобутки у вивченні галицької “Просвіти”, дослідник
Б. Савчук написав працю про просвітницький рух на Волині від часів його виникнення
до нового етапу розвитку в умовах незалежної України17. Ця книга висвітлювала
організаційні засади становлення волинської “Просвіти”, напрями її діяльності,
структуру організації та її людський потенціал. Як і в Галичині, “Просвіта” на Волині
стала найширшою школою національно-духовного виховання, оскільки охоплювала
найрізноманітніші сфери суспільного життя. Діяльність “Просвіти” на Волині,
особливо у час міжвоєнної Польщі, спрямовувалася не лише на просвітництво
(поширення української книги і кращих зразків національного письменництва,
драматичних вистав і пісенної творчості), але стала, передовсім, першим самостійним
досвідом національної праці українців Волині у таких широких масштабах.
Паралельно Б. Савчук досліджував загальні питання ролі українських
громадських організацій у суспільно-політичному житті Галичини останньої третини
ХІХ – 30-х рр. ХХ ст., а в їх контексті й “Просвіти”. Згодом публікації Б. Савчука
647Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
та наукові опрацювання історії галицької та волинської “Просвіт” стали основою
його докторської дисертації “Українські громадські організації в суспільному житті
Галичини (остання третина ХІХ – кінець 30-х рр. ХХ ст.)18.
А. Грицан розглянув діяльність “Просвіти” на Прикарпатті у 1921–1933 рр.,
висвітлюючи просвітницько-культурницьку роботу організації. Діяльність “Просвіти”
у Галичині в 1868–1921 рр. у політичному контексті проаналізував Р. Гарат.
Підсумковою у цьому напрямку стала праця Р. Гарат, А. Коцур, В. Коцур,
присвячена діяльності Товариства “Просвіти” в Галичині у 1868–1921 рр.
Джерельною базою цієї узагальнюючої праці були архівні матеріали, опубліковані
документи та презентабельна історіографічна база. У роботі визначено етапи
діяльності Товариства, зміст його статутів, форми та методи просвітницької роботи
відповідно до різних історичних етапів. Наукова праця аналізує такі напрямки
діяльності “Просвіти”, як освітньо-організаційний, театрально-мистецький,
економічно-промисловий19. Автори також проаналізували роль Товариства у
формуванні національної свідомості українців не лише на етнічній території
України, а й у державах, куди вони виїжджали на заробітки – Австралії, Австрії,
Англії, Аргентині, Бельгії, Боснії, Бразилії, Канаді, Китаї, Маньчжурії, Мексиці,
Німеччині, Парагваї, Росії, Румунії, США, Уругваї, Франції, Чехо-Словаччині та ін.
Дослідженням просвітнцьких організацій Волині займалися переважно науков-
ці Луцька та Рівного. Таким підсумковим виданням став збірник наукових статей,
документів і матеріалів, виданий 2001 р. у Волинському державному університеті
імені Лесі Українки20. Книга ілюструє становлення Товариства “Просвіта” на Воли-
ні, його внесок у розвиток політичного, культурного та господарського життя краю.
Національно-революційні процеси 1917–1918 рр. на Волині призвели до утворення
просвітницьких осередків у Рівному, Кременці, Здолбунові, Острозі, Луцьку. Дещо
пізніше просвітянські товариства утворилися у Володимирі-Волинському, Дубно, Ко-
велі. У міжвоєнний період Товариства “Просвіти” на Волині стали центрами україн-
ського національно-культурницького руху, протидіючи шовіністичній політиці Польщі.
Сучасний етап дослідження історії просвітницького руху характеризується ро-
ботами, присвяченими також і відділенням “Просвіти”. Це, зокрема, праця Т. Бор-
дуляка “Дрогобицька “Просвіта”. Коротка історія”, яка з’явилася до 100-річчя
Дрогобицької “Просвіти”21. Автор не лише уточнив дату заснування “Просвіти” у
Дрогобичі, але й зібрав величезний бібліографічний матеріал щодо просвітницько-
го руху у місті, збагатив історію місцевої “Просвіти” впровадженням до наукового
обігу: протоколів засідань, звітів, листів та ін. Видання ілюстроване фотографіями.
Галицькі просвітницькі гуртки утворювалися не тільки в містах та містечках,
але й у селах. Зокрема, у селі Денисів на Тернопільщині з ініціативи місцевих про-
світян вже з 1875 р. діяла читальня, а згодом на початку ХХ ст. утворилася місцева
“Січ”. Із “Просвітою” була пов’язана діяльність місцевого поета Павла Думки, га-
лицької письменниці та публіциста Іванни Блажкевич і ін.22
Особливе значення для сучасного розуміння просвітних процесів кінця ХІХ –
початку ХХ ст., а також і в міжвоєнний час мають роботи тернопільського дослідника
І. Зуляка, численні публікації якого в 90-х рр. торкалися в основному діяльності
Галицької “Просвіти” кінця ХІХ – початку ХХ ст.23 Згодом вони стали основою
кандидатської дисертації24.
648 Олексій Сухий
З часом І. Зуляк зосередився на історії Товариства у міжвоєнний період. Автор
запропонував розглядати “Просвіту” як основу культурно-просвітницького руху в
Західній Україні, де її особливий характер обумовлювався відсутністю української
державності та антиукраїнською політикою Польської держави25. Програмні заса-
ди просвітницької праці українців у часи Другої Речіпосполитої відзначалися за-
вданнями боротьби та створення й діяльності національних товариств, відстоюван-
ня прав на вільний розвиток і вживання рідної мови, культури, відстоювання само-
бутніх традицій і формування в українського населення національної свідомості26.
Водночас автор охарактеризував “Просвіту” як закономірний вияв українсько-
го руху, в рамках якого стало можливим вирішувати завдання формування Товари-
ства, зміцнення його фінансово-господарського становища та розширення можли-
востей культурно-просвітницької праці27.
До головних просвітницьких завдань, на думку І. Зуляка, належало також фор-
мування української еліти, яка опановувала національним досвідом та національно-
державницьким мисленням, працюючи у відділеннях Товариства. Зрештою, “Про-
світа” була вагомим чинником у протидії асиміляційній політиці польської влади.
Важливим є й те, що І. Зуляк зупинився на аналізі чинників, які забезпечува-
ли функціонування культурно-просвітницького руху: діяльності просвітніх філій та
читалень, реєстрованому членству, реалізації таких програм, як ліквідація непись-
менності, становленням фахових шкіл. Особливе значення для сучасного вивчення
діяльності “Просвіти” мають економічні аспекти: фінансова діяльність Товариства,
його філій і читалень; стан просвітніх маєтностей та їх рентабельність, видавнича
справа. Окремим напрямком дослідження є висвітлення аматорсько-театрального
мистецтва, відзначення ювілеїв Товариства, які стали важливим фактором консо-
лідації української суспільності28. Комплексне дослідження діяльності “Просвіти”
міжвоєнного періоду І. Зуляка висвітлює внесок Товариства у загальноукраїнський
національно-культурний процес, в якому “Просвіта” була рушійною силою укра-
їнського культурно-просвітницького руху, який формував національну свідомість
українців. Вагомим фактором у цьому процесі стали бібліотеки та читальні29, а та-
кож видання “Просвіти” та преса30.
На думку І. Зуляка, найважливішими чинниками функціонування “Просвіти”
міжвоєнного часу стало відстоювання національних інтересів та законних консти-
туційних прав українців, боротьба за збереження й розвиток рідної мови, преси, ви-
дань, поширення часописів й аматорського театрального мистецтва, утвердження
почуття національної гідності, народних звичаїв, самобутніх традицій, збережен-
ня національної ментальності31.
Значення публікацій І. Зуляка не лише в тому, що він, можливо, найбільше се-
ред сучасних дослідників увів у науковий обіг маловідомих архівних і рукописних
джерел, а й у піднятих нових проблемах з історії Товариства. До таких тем належить
дослідження змісту функціонування та організаційних засад Головного Виділу
“Просвіти”, галузевих комісій, кадрового потенціалу, висвітлення основних форм
культурно-просвітницької діяльності. Дослідник врахував специфіку праці освітніх
осередків у складних політичних умовах і обґрунтував систему об’єктивних крите-
ріїв та ідейно-теоретичних чинників і практично-організаційних засад Товариства,
вибудувавши модель структури просвітницького руху. І. Зуляк доказав, що домінуючу
649Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
роль у діяльності “Просвіти” посідала орієнтація на консолідацію суспільства та
реалізацію національних прагнень українців32.
Багаторічна діяльність “Просвіти” у Галичині, а згодом у Західній Україні
сформувала досить широке коло просвітницьких діячів та місцевих активістів то-
вариства. Роботи І. Зуляка досить повно ілюструють діяльність численної когорти
західноукраїнських діячів “Просвіти”33, чиї імена, передовсім, є маловідомими, що
створює презентабельну базу просвітницької біографістики.
Назагал, слід підкреслити, що роботи І. Зуляка про міжвоєнну “Просвіту”
мають комплексний характер, оскільки охоплюють висвітлення організаційних за-
сад становлення та розвитку цього руху, показують фінансово-господарський стан
та культурно-просвітню і національно- патріотичну роботу просвітніх товариств
та їхніх діячів. Проте головне завдання, яке ставив автор, стосувалося висвітлення
культурно-просвітнього руху у Західній Україні, де він становив серйозну небез-
пеку для керівних польських кіл, які намагалися призупинити просвітницький рух,
а державні владні структури на місцях створювали штучні перешкоди у діяльності
“Просвіти” та її читалень, використовували найжорстокіші методи впливу для контр-
олю за просвітніми діячами та послаблення цього руху в цілому34.
Першою науковою розвідкою історії “Просвіти” на Наддніпрянщині була ро-
бота О. Лисенка, яка з’явилася у 1990 р.35 У праці автор зосередився на висвітлен-
ні протистояння просвітян реакційній політиці царської влади, головним чином, в
освітній галузі, а також на відношенні радянської влади до колишніх організато-
рів “Просвіти” та їх членів. У цей же час з’явилися декілька публікацій О. Журби,
присвячені катеринославській “Просвіті”36. Йдеться тут, передовсім, про діяльність
Д. Яворницького37. Праці О. Лисенка та О. Журби належать до своєрідного пере-
хідного періоду, коли позиції марксистсько-ленінської методології в історичній на-
уці послабилися, але багатоманітність концептуальних підходів до історії в Украї-
ні ще не утвердилася38.
Діяльності “Просвіти” на Наддніпрянщині присвячена також робота М. Ча-
бана “Діячі Січеславської “Просвіти” (1905–1921)”39, де подано матеріали про чле-
нів катеринославської “Просвіти” та її філій, про роботу у товаристві та держав-
них структурах.
Проблематика монографічного дослідження Л. Євселевського та С. Фарини охо-
плює діяльність “Просвіти” на Наддніпрянщині і, зокрема, культурно-просвітницьку
роботу, спрямовану на формування національної свідомості40.
Діяльності “Просвіти” в період Української Центральної Ради присвячена
стаття Т. Осташко41.
Окремим напрямком дослідницької праці щодо вивчення історії “Просвіти” ста-
ли сучасні кандидатські та докторські дисертації, які охоплюють найважливіші ета-
пи просвітницького руху як Наддніпрянщини, так і західноукраїнських земель. До
них належить вивчення ролі “Просвіт” у національно-культурних процесах почат-
ку ХХ ст.42, суспільно-політичному житті Наддніпрянщини в період першої росій-
ської революції 1905–1907 рр. і передреволюційний та воєнний час 1914–1916 рр.43,
просвітницький рух у період Української національної революції 1917–1920 рр.44.
Окремі дисертаційні дослідження створюють цілісний характер просвітницького
руху на Наддніпрянщині з кінця ХІХ ст. до ХХ ст.45
650 Олексій Сухий
Важливий напрямок діяльності галицької “Просвіти” розкриває кандидатська
дисертація О. Малюти “Просвіта” у формуванні державницького потенціалу укра-
їнського народу (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ ст.). Автор зазначає, що
під “державницьким потенціалом” вона розуміє сукупність суспільно-політичних,
а також духовних, освітніх, культурних, економічних надбань, що стали переду-
мовою утворення та розбудови Української держави46. У роботі діяльність “Про-
світи” розглядається не лише в контексті побудови “державницького потенціа-
лу”, а висвітлюється інститут “Просвіти”, починаючи від 1868 р., та її діяльність в
Австро-Угорщині, аналізується утворення та розвиток просвітницьких товариств
у Російській імперії на початку ХХ ст. У дисертаційному дослідженні визначено
спільні та особливі риси участі “Просвіти” у формуванні державницького потенці-
алу українського народу в західно- та східноукраїнських землях, здійснено спробу
відійти від усталеного (зведеного до культури та економіки) висвітлення діяльнос-
ті “Просвіти”. У роботі також переосмислено загальноприйняті трактування діяль-
ності “Просвіти” в суспільно-політичній сфері та зазначено, що Товариство, залу-
чаючи громадян до політичного процесу, виховувало політичну культуру, обстою-
вало їхні соціальні, економічні, політичні права. До важливих проблем слід відне-
сти аналіз практичної роботи просвітніх організацій, розкриття механізмів форму-
вання фахових кадрів Товариства, з’ясування державницьких поглядів низки про-
відних діячів “Просвіти” та їх участь в органах державної влади у 1917–1920 рр.
Діяльності Київської “Просвіти” на початку ХХ ст. присвячена кандидатська
дисертація С. Зворського, в якій розглядається видавнича та бібліотечна діяльність
Товариства у 1906–1920 рр.47 Автор зазначає, що Київська “Просвіта” діяла з вес-
ни 1906 р., з часу, коли було вироблено та затверджено Статут інституції, до серед-
ини 1910 р., тобто завершення ліквідаційною комісією “Просвіти” справ щодо упо-
рядкування майна (бібліотеки та друків) забороненого владою Товариства, і в добу
національно-визвольних змагань – з весни 1917 до травня 1920 р., коли “Просвіта”
припинила своє існування як організована структура. До важливих наукових про-
блем, висвітлених у роботі, належить з’ясування форм і методів діяльності видавни-
чої та бібліотечної комісій Товариства, внеску окремих просвітян у книжкову справу;
видавнича політика та особливості її здійснення; особливості формування й аналіз
фондів книгозбірні Товариства; наукове забезпечення у “Просвіті” та способи ви-
значення українського читача та ін. Автор також робить висновок, що за кількістю
фондів, масштабами своєї діяльності книгозбірня у Києві перевищувала обсяги пра-
ці, здійснювані бібліотеками “Просвіти” в Одесі, Кам’янці-Подільському, Чернігові,
Ніжині, Катеринославі, Мануйлівці та ін. містах і селах Наддніпрянської України.
Заслуговує на увагу і висновок автора щодо відродження та діяльності “Про-
світи” у Києві після перемоги Лютневої революції 1917 р., коли об’єктивні причи-
ни (перманентна зміна влади і недостатня увага до інституції, чи навіть пряма про-
тидія праці просвітян, плинність кадрів серед керівництва і в робочих комісіях То-
вариства, нестача коштів і матеріальних ресурсів) не дозволили розгорнути діяль-
ність організації на тому рівні, як це було у 1906–1907 рр.48 Пріоритетним завдан-
ням Товариства в часи Національної революції стало задоволення потреб населен-
ня в друкованому слові рідною мовою і формування його національної свідомості.
Предметом дослідження кандидатської дисертації Т. Чугуя стала діяль-
ність “Просвіти” на Харківщині в ХХ – на початку ХХІ ст. Автор розглянув
651Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
просвітницький рух у краї в контексті національно-визвольних процесів, які активізу-
валися в роки Першої російської революції 1905–1907 рр., а представники інтеліґен-
ції Харкова – Д. Багалій, М. Сумцов, Х. Алчевська, М. Лободовський, М. Пильчиков
спробували заснувати “Просвіту” в місті. Однак губернська влада не дала дозволу
на створення Товариства. Лише у березні 1912 р. у Харкові вдалося організувати
Українське літературно-мистецьке товариство імені Г. Квітки-Основ’яненка, яке, на
думку автора, виконувало функції, подібні до “Просвіти”49.
Самі ж просвітянські осередки виникли у місті в період Української національ-
ної революції в 1917 р. Їхня діяльність сприяла відкриттю нових навчальних закла-
дів, як-от: Першої української гімназії імені Б. Грінченка у Харкові, Української гім-
назії імені Т. Шевченка у Барвінковому Ізюмського повіту; розвитку аматорського те-
атру; влаштуванні публічних лекцій, передовсім з українознавства та ін. Остаточне
встановлення більшовицької влади у Харкові і регіоні в кінці 1919 р. призвело спо-
чатку до регламентування просвітянської діяльності державою, а згодом, у 1924 р.,
до повної ліквідації “Просвіт”. Дослідник підкреслює, що навіть політика “корені-
зації”, що розпочалася 1923 р., не могла позитивно вплинути на долю “Просвіт”50.
Діяльність “Просвіти” на Харківщині відновлювалася в обмежених рамках,
визначених німецькою адміністрацією у 1941–1943 рр., а з осені 1942 р. поліційні
органи почали ліквідовувати “Просвіту” поза межами Харкова. Коли німці у серп-
ні 1943 р. остаточно втратили Харків, то, відповідно, це стало і фінальним рубе-
жем діяльності “Просвіти”.
Просвітянський рух у Харкові відновився в умовах кризи радянської тоталі-
тарної системи у 80-х рр. ХХ ст. Його становленню сприяло створення Товариства
української мови (у 1986 р. було створено Комісію зв’язків з навчальними закладами
при Спілці письменників України, а в 1987 р. – при СПУ виник Клуб шанувальни-
ків української мови, що й призвело до утворення Товариства рідної мови), яке ор-
ганізаційно оформилося у 1989 р. У листопаді 1990 р. було схвалено статут Харків-
ського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта” імені Т. Шев-
ченка, а визначальними напрямами діяльності стали підтримка ідеї незалежності
республіки шляхом участі у мітингах, радіо- і телепередачах, поширенні відозв51.
Ще одним із етапів розвитку просвітницького руху в регіоні, за визначенням
Т. Чугуя, стало утворення харківської “Молодої Просвіти” у жовтні 1996 р. Діяльність
просвітницьких товариств на Харківщині покликана сприяти відродженню україн-
ських традицій через заклади освіти й культури, патріотичному вихованню населення.
Дисертаційне дослідження В. Зеленого присвячене аналізу діяльності Това-
риства “Просвіта” на Катеринославщині у 1905–1922 рр., діяльність якої в межах
Наддніпрянщини була найефективнішою, структурованою і організованою52. Автор
також опирається на історичну довідку К. Студинського про зв’язки учасників над-
дніпрянських організацій із “Просвітою” Галичини. В цілому робота В. Зеленого
є цілісною і комплексною. Однак у ній є й прикрі помилки: відомий український
письменник, Герой України Роман Іваничук, професор Львівського університету
Теофіл Комаринець (помер у 90-х рр. ХХ ст.), один із організаторів відновлення
львівської “Просвіти” Ігор Мельник та доцент Львівського універистету Алла Се-
редяк (у тексті В. Зеленого вона подана як особа чоловічого роду) названі молодим
поколінням дослідників з української діаспори53.
652 Олексій Сухий
Серед дисертацій виділяється робота М. Філіпович, присвячена діяльності про-
світницьких організацій на Волині і, зокрема, у Луцьку, з 1918 до 1935 р.54 Автор
проаналізувала програму луцької “Просвіти”; статутні засади, структуру, соціаль-
ний, освітній та віковий склад членів Товариства. Аналізуючи суспільно-політичну
ситуацію, що склалася на Волині у 30-х рр. ХХ ст., автор уточнила, що хоча офі-
ційно “Просвіта” діяла до 1932 р., фактично ж продовжувала існувати до 1935 р.
М. Філіпович вказала і на специфіку організації “Просвіт” на Волині, де, на відмі-
ну від Галичини, у більшості філій Товариства не було власного приміщення, навіть
“Просвіта” у Луцьку не мала власного будинку, що створювало перешкоди для пра-
ці. Оскільки господарська діяльність “Просвіт” на Волині була слабкою, то вона не
мала обладнаних театральних залів, читалень, бібліотек. Ліквідація “Просвіти” на
Волині польською владою свідчила, що в 30-х рр. ХХ ст. польські урядовці розпо-
чали політику повної денаціоналізації та асиміляції українців Волині.
Сучасний стан історіографічних досліджень просвітницького руху харак-
теризується передовсім тим, що вчені починають працювати над вивченням змісту
діяльності товариств. Показовим у цьому ракурсі є стаття І. Вушко, яка досліджу-
вала розвиток читацьких практик серед українського селянства в Галичині в кін-
ці ХІХ – на початку ХХ ст. Авторка стверджує, що наявність елементів “пасивного
читання”, абсолютне переважання української літератури, особлива роль історич-
них творів та порівняно високий рівень зацікавлення періодикою – основні риси,
що характеризують читання у просвітянських читальнях на зламі ХІХ і ХХ ст.55
Певних успіхів досягнуто у вивченні історії просвітницького руху на Поділлі.
Підсумком наукових пошуків стала Всеукраїнська науково-практична конференція,
присвячена 100-річчю з часу створення “Просвіти” на Поділлі, проведена у грудні
2005 р. у Хмельницькому (організаторами наукового симпозіуму стали Інститут іс-
торії України НАН України, зокрема, Центр дослідження історії Поділля Інституту
історії України НАН України, Кам’янець-Подільський державний університет, об-
ласний архів та обласна бібліотека, об’єднання Товариства “Просвіта” Хмельниць-
кої області). Конференція окреслила проблематику щодо створення фундаменталь-
ної історії Подільської “Просвіти” як складової частини Всеукраїнського просвіт-
нього Товариства, доповнила біографістику просвітницького руху на Поділлі (ство-
рено нариси про засновника і голову Подільської “Просвіти” – Костя Солуху, його
дочку – Наталію Солуху, братів Антона, Федора та Феофана Шумлянських, Дми-
тра Білобржицького та інших просвітніх діячів Поділля56.
Ще однією формою наукового вивчення “Просвіти” стали публікації матеріалів
її діячів. До таких праць належить робота В. Пашука та Ж. Ковби, присвячена га-
лицькому просвітницькому діячеві Миколі Творидлу. Автори підготували до друку
та опублікували дослідження М. Творидла “П’ятдесятилітня діяльність “Просвіти”
на поли економічнім”57. Праця М. Творидла була написана до 50-літнього ювілею
“Просвіти” і присвячувалася аналізу економічної діяльності Товариства останньої
третини ХІХ – початку ХХ ст. У вступних статтях В. Пашука “Економічна діяль-
ність “Просвіти” крізь призму невідомої праці Миколи Творидла” та Ж. Ковби
“Микола Творидло – провідник господарського та економічного просвітництва”
зазначено, що діяльність галицького агронома, директора Центросоюзу у Львові,
співзасновника Товариства “Просвіта” на Закарпатті була спрямована не лише на
653Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
простеження соціально-економічного розвитку української суспільності Галичини,
а й вивчення діяльності Товариства в цьому напрямку у порівнянні з аналогічними
загальноавстрійськими та польськими процесами відповідного періоду.
В останні роки здійснюється значна бібліографічна робота щодо видань “Про-
світи”. Це, передусім, стосується публікацій Львівської Національної Наукової
бібліотеки України ім. В. Стефаника. Покажчик праць, опублікований у 1996 р.,
охоплює текстові, нотні, образотворчі та інші видання “Просвіти” за 1868–1939 рр.
Укладачі зазначають, що аналогами видань Львівської “Просвіти” були белетристич-
на серія “Сільська бібліотека” (Пб, 1860–1862, 29 випусків), складена П. Кулішем із
творів популярних у народі письменників; “Народна книжка”, доповнена київськи-
ми виданнями “Громади” (1874–1876), видавництва “Вік” (1896–1916, 140 назв),
чернігівськими – Бориса Грінченка (1894–1901, близько 50 назв), петербурзькими
– “Благотворительного Общества издания общеполезных и дешевых книг” (1899–
1919, 18 назв), нечисленними виданнями Катеринославської, Київської, Одеської та
Ужгородської “Просвіт”. Саме ці осередки формували загальнонаціональний фонд
популярної книжкової класики. У виданні також зазначається, що видавничий спи-
сок “Просвіти” відображають різноманітні бібліографічні джерела – від державно-
реєстраційних (“Der Österreichsche Verein für Bibliothekswesen”, “Osterrеichische und
ungarische Bibliographie”, “Urzędowy wykaz dkurów…”) до списків конфіскованих і
заборонених книг, а також реєстр І. Калиновича (1868–1924) та його продовження
– “Спис видань Товариства “Просвіта” (1868–1929). Перспективні списки видань
Товариства ілюструють обкладинки кожної просвітньої книжки та щорічні звіти
“Просвіти” про діяльність видавничої комісії58.
У 2008 р. опубліковано друге видання, виправлене і доповнене покажчика ви-
дань “Товариство “Просвіта” у Львові 1868–1939”. Автори видання Л. Головата,
Л. Сущ, О. Бербека доповнили попередній бібліографічний покажчик, подали зміст
періодики та збірників. Науково-довідковий апарат складається з іменного та геогра-
фічного покажчиків, а також містить інформацію про багатотомні й серійні видан-
ня, альманахи та збірники “Просвіти”. Опублікований покажчик є результатом ро-
боти над інвентарями “Просвіти”, яка проводилася у Львівській науковій бібліоте-
ці ім. В. Стефаника з 1990-х рр. Покажчик ілюстровано репродукціями обкладинок
та титульних аркушів друкованої продукції “Просвіти”. До другого видання покаж-
чика додано компакт-диск із електронним варіантом журналу “Життя і знання”, що
є вкладом у створення унікальної електронної бібліотеки української періодики59.
Отже, сучасні дослідники історії Просвіти” охоплюють вивчення її діяль-
ності як у західноукраїнському регіоні в період Австро-Угорщини та Другої
Речіпосполитої, так і на Наддніпрянщині. Назагал створено цілісне бачення не
лише історії самої “Просвіти”, але й участі її діячів у державотворчих процесах.
Водночас перспективними для дослідження залишаються такі проблеми: сучасні
дослідники мало уваги звертають на фінансово-господарську діяльність “Просвіти”
як у західноукраїнському регіоні, так і на Наддніпрянщині, в контексті її порівняння
з іншими організаціями та структурами, а також визначення масштабності цієї
діяльності в Австро-Угорщині, Росії та міжвоєнній Польщі; при дослідженні
діяльності народовської “Просвіти” в австрійський період важливо показати її роль у
протистоянні з “Товариством імені М. Качковського” та усім русофільським рухом у
654 Олексій Сухий
краї; поза увагою дослідників часткового залишається і співробітництво політичних
партій з “Просвітою” та “Просвіти” з політичними та урядовими чинниками.
Oleksii Sukhyi. Current Ukrainian historiography of the history of “Prosvita”
The author analyzes current Ukrainian studies on the history of “Prosvita” in
Galicia at the end of the 19th – beginning of the 20th centuries, inter-war Poland, and
during the period of the Ukrainian national revolution of 1917–1920. He focuses on
the main directions of enlightening work of the society, and its financial-economic and
national-cultural work against the background of changing socio-political relations. The
perspective directions of the further studies on the enlightening movement are defined.
Key words: “Prosvita”, historiography, directions of the development of enlightening
movement in Galicia, current scholarly achievements.
1 Верстюк В., Горобець В., Толочко О. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Українські
проекти в Російській імперії. – К., 2004. – 504 с.
2 Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації у ХІХ–ХХ ст. – К.:
Генеза, 1996. – 358 с.
3 Політична історія України ХХ століття: У 6 т. – К., 1995. – Т. 1; Левенець Ю., Нагорна Л.,
Кармазіна М. На зламі століть (кінець ХІХ ст. – 1917 р.). – К., 2002. – 420 с.
4 Реєнт О. Україна в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.). – К., 2003. – 338 с.
5 Сарбей В. Національне відродження України. – К., 1999. – 335 с.
6 Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 р.). –
Івано-Франківськ: Чернівецька обл. друк., 1993. – 200 с.; Сухий О. Галичина: між Сходом і
Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст. – 2-е вид., доповнене. – Львів: ЛНУ імені Івана
Франка; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1999. – 226 с.
7 Іваничук Р., Комаринець Т., Мельник І., Середяк А. Нарис історії “Просвіти”. – Львів; Краків;
Париж, 1993.
8 Ковба Ж. “Просвіта” – світло, знання, добро і воля українського народу. – Дрогобич, 1993. –
128 с.
9 Там само.
10 Якимович Б. Співпраця і взаємовідносини “Просвіти” з галицькими парамілітарними
організаціями // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди
його 70-річчя. – Львів; Київ; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1996. – С. 710–721.
11 Товариство “Просвіта” у Львові. Статути / Упоряд., автор вступної статті Володимир Пашук. –
Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1999. – 271 с.
12 Там само. – С. 10–11.
13 Там само. – С. 12–18.
14 Там само.
15 Пашук В. Товариство “Просвіта” крізь призму “Cлова”. – Львів: Інститут українознавства
ім. І. Криап’якевича НАН України, 1999. – 38 с. Рецензія на публікації див.: Wasyl Marczuk.
Towarzystwo “Proswita” w źyciu Ukraińców galicyjskich…// Biuletyn Ukrainoznawczy.
Українознавчий бюлетень. – T. 5. Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu,
1999. – S. 220–222.
16 Маланчук-Рибак О.. Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях
ХІХ – першої третини ХХ ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст. –
Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 500 с.
17 Савчук Б. Волинська “Просвіта”. – Рівне: Видавнича фірма “Ліста”, 1996. – 154 с.
18 Савчук Б. Українські громадські організації в суспільному житті Галичини (остання третина
ХІХ – кінець 30-х років ХХ ст.). Автореф. дис. … доктора істор. наук. – Чернівці, 1999.
655Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
19 Гарат Р., Коцур А., Коцур В. Діяльність Товариства “Просвіта” в Галичині (1868–1921 рр.). –
Переяслав-Хмельницький: Книги – ХХІ, 2005. – 167 с.
20 Див.: “Просвіта” на Волині: минуле і сучасне. Збірник наукових статей, документів і матеріалів /
За ред. В. Барана. – Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки, 2001. – 198 с.
21 Бордуляк Т. Дрогобицька “Просвіта”. Коротка історія / За ред. професора Михайла Шалати. –
Дрогобич: Коло, 2003. – 37 с.
22 “Просвіта” в Денисові. Матеріали виступів на святковій академії, присвяченій 120-річчю
реєстрації першої читальні “Просвіти” на Тернопільщині. – Тернопіль; Козова; Денисів, 1995. –
52 с.
23 Зуляк І. “Просвіта” – будитель духу народного // Науковий збірник історичного факультету. –
Тернопіль, 1995. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 61–65; його ж: Діячі “Просвіти” у політичному житті
Галичини // Україна на шляху до незалежності і демократії. Тематичний збірник праць
викладачів, студентів і аспірантів історичного факультету. – Тернопіль, 1996. – С. 115–118.
24 Зуляк І. Діяльність Товариства “Просвіта” у національно-культурному відродженні українського
народу Східної Галичини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – Автореф. дис. … канд. істор.
наук. – Чернівці, 1997.
25 Зуляк І. “Просвіта” і суспільно-політичний рух Західної України (1919–1939) // Науковий вісник
Чернівецького національного універистету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки.
Міжнародні відносини. – Чернівці, 2005. – Вип. 272. – С. 90–97.
26 Зуляк І. Діяльність “Просвіти” у Західній Україні в міжвоєнний період (1919–1939). – Тернопіль:
Воля, 2005. – 943 с.
27 Зуляк І. Товариство “Просвіта” у Західній Україні в міжвоєнний період: організаційні засади,
господарське становище та культурно-просвітня діяльність. Автореф. дис. … доктора істор.
наук. – Чернівці, 2006. – С. 1; його ж: Розширення мережі членства “Просвітою” Західної
України у міжвоєнний період // Матеріали Всеукраїнській науково-практичної конференції
“Просвіта” в духовному, культурному піднесенні України (Хмельницький, 17–18 листопада
2005 р.). – Хмельницький, 2005. – С. 80–90.
28 Зуляк І. Освітній конгрес “Просвіти” – завершальний етап святкування 60-літнього ювілею
Товариства у міжвоєнний період // Література та культура Полісся. Вип. 29: Регіональна
історія та культура в українському і східноєвропейському контексті / Відп. ред. і упорядник
Г. Самійленко. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2005. – С. 236–245; його ж: Ювілеї
“Просвіти” як одна з форм консолідації української спільноти у міжвоєнний період (до 140-річчя
з дня заснування) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету
імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во
ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – Вип. 3. – С. 70–83; його ж: Репертуар аматорсько-театральних
гуртків “Просвіти” міжвоєнного періоду // Мандрівець. – 2005. – № 6. – С. 12–21; його ж:
Функціонування “Просвітницького театру” в міжвоєнний період // Питання історії України:
Збірник наукових статей. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – Т. 8. – С. 155–159; його ж:
Організаційні аспекти театрально-аматорської діяльності осередків “Просвіти” (1919–1939) //
Сторінки історії: Збірник наукових праць. Вип. 22 / Відп. ред. Н. Гнатюк. – К.: ІВЦ “Видавництво
“Політехніка”, 2006. – С. 94–108.
29 Зуляк І. Мандрівні бібліотеки “Просвіти” – важливий чинник розвитку культурно-просвітницького
руху в Західній Україні в міжвоєнний період // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-
краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича. У двох томах. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – Т. 1. –
С. 180–184; його ж: Реформування бібліотечної системи “Просвіти” у міжвоєнний період //
Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка,
2008. – Вип. 1. – С. 127–132.
30 Зуляк І. Періодичні видання і звіти “Просвіти” – важливе джерело дослідження діяльності
Товариства у міжвоєнний період // Питання історії України: Збірник наукових статей. – Чернівці:
Зелена Буковина, 2006. – Т. 9. – С. 100–115.
31 Зуляк І. Товариство “Просвіта” у Західній Україні в міжвоєнний період: організаційні засади,
господарське становище та культурно-просвітня діяльність. Автореф. дис. … доктора істор.
наук. – Чернівці, 2006. – С. 4.
656 Олексій Сухий
32 Там само. – С. 5.
33 Зуляк І. Культурно-освітня праця М. Галущинського в діяльності “Просвіти” Західної України в
міжвоєнний період // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету
імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. Алексієвця. – Тернопіль: Вид-
во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – Вип. 2. – С. 157–162; його ж: Взаємовідносини Головного
виділу “Просвіти” з управителем маєтку товариства в Угерцях Винявських Антоном Гапяком //
Мандрівець. – 2006. – № 2. – С. 26–32; його ж: Культурно-просвітня діяльність директора
канцелярії “Просвіти” С. Магаляса у міжвоєнний період // ІІ Всеукраїнська наукова конференція
“Національна інтеліґенція в історії та культурі України в ХХ–ХХІ ст. (Вінниця, 26–27 жовтня
2006 р.) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла
Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П. Григорчука. –
Вінниця, 2006. – С. 279–283; його ж: Б. Лепкий і “Просвіта” // Проблеми інтерпретації творчої
спадщини Богдана Лепкого: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Тернопіль, 2–3
листопада 2007 р. / За ред. М. Ткачука, Н. Білик. – Тернопіль, 2007. – С. 273–273; його ж:
Семен Магаляс – культурно-просвітній діяч “Просвіти” міжвоєнного періоду // Наукові записки
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія:
Історія. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – Вип. 2 // Українська історична
біографістика: забуте і невідоме / За заг. ред. проф. М. Алексієвця. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ
ім. В. Гнатюка, 2008. – Ч. 2. – С. 176–182.
34 Зуляк І. Товариство “Просвіта” у Західній Україні в міжвоєнний період: організаційні засади,
господарське становище та культурно-просвітня діяльність. Автореф. дис. … доктора істор.
наук. – Чернівці, 2006. – С. 12.
35 Лисенко О. “Просвіта” Наддніпрянської України у дожовтневий період. – К., 1990.
36 Журба О. Архівні джерела з історії Катеринославської “Просвіти” // Дослідження історії
Подніпров’я. [Зб. наук. праць]. – Дніпропетровськ, 1991.
37 Журба О. Яворницький Д. І. і катеринославська “Просвіта” // Вчений-подвижник. –
Дніпропетровськ, 1991.
38 Зелений В. Становлення та діяльність товариств “Просвіти” Катеринославської губернії у
1905–1922 рр. Автореф. дис. … канд. істор. наук. – Харків, 2005. – С. 5.
39 Чабан М. Діячі Січеславської “Просвіти” (1905–1921). – Дніпропетровськ, 2002. – 535 с.
40 Євселевський Л., Фарина С. “Просвіта” в Наддніпрянській Україні. – К., 1993. – 128 с.
41 Осташко Т. Товариства “Просвіти” – осередки українського національно-освітнього руху за
доби Центральної Ради // Центральна Рада і український державотворчий процес: Матер. наук.
конф. (20 березня 1997 р.). – К., 1997.
42 Фарина С. Роль “Просвіти” в українському національно-культурному русі на початку ХХ ст.
Автореф. дис. … канд. істор. наук. – Кременчук, 1995.
43 Лисенко О. “Просвіти” у суспільно-політичному і культурному житті Наддніпрянської України
(1905–1916 рр.). Автореф. дис. … канд. істор. наук. – К., 1998.
44 Масюк С. Діяльність товариств “Просвіта” в Україні (березень 1917–1920 рр.). Автореф. дис.
… канд. істор. наук. – К., 1997; Сорочан Н. Формування системи управління освітою в Україні
за доби Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.). Автореферат дис. … канд. істор.
наук. – К., 1997.
45 Цапко О. Діяльність товариств “Просвіта” в Україні (1861–1914 рр.). Автореф. дис. … канд.
істор. наук. – К., 1998; Бадєєва Л. Діяльність товариства “Просвіта” на Лівобережній Україні
у ХХ столітті. Автореф. дис. … канд. істор. наук. – Харків, 2004.
46 Малюта О. “Просвіта” у формуванні державницького потенціалу українського народу (друга
половина ХІХ – перша чверть ХХ ст.). Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2005. – С. 1.
47 Зворський С. Видавнича та бібліотечна діяльність Київського товариства “Просвіта” (1906–
1920 рр.). Автореф. дис. … канд. істор. наук. – К., 2000.
48 Там само. – С. 11.
49 Чугуй Т. Товариства “Просвіта” на Харківщині в ХХ – на початку ХХІ ст. Автореф. дис. … канд.
істор. наук. – Х., 2008. – С. 12–13.
50 Там само. – С.14.
51 Там само. – С.16.
657Сучасна українська історіографія історії “Просвіти”
52 Зелений В. Становлення та діяльність товариств “Просвіта” Катеринославської губернії у
1905–1922 рр. Автореф. дис. … канд. істор. наук. – Харків, 2005. – 16 с.
53 Там само. – С. 6.
54 Філіпович М. Луцька “Просвіта” (1918–1935 рр.). Автореф. дис. … канд. істор. наук. – Львів,
2002.
55 Вушко І. Функціонування читалень “Просвіти” та розвиток читацьких практик серед
українського селянства на зламі ХІХ–ХХ століть // Україна: культурна спадщина, національна
свідомість, державність. – Вип. 9: Ювілейний збірник на пошану Феодосія Стеблія / Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2001. – С. 407.
56 “Просвіта” в духовно-культурному піднесенні України (матеріали Всеукраїнської науково-
правтичної конференції, присвяченої 100-річчю з часу створення “Просвіти” на Поділлі).
7 грудня 2005 р., м. Хмельницький / За ред. В. Мацька. – Хмельницький: Просвіта, 2005. – 276 с.
57 Творидло М. П’ятидесятилітня діяльність “Просвіти” на поли економічнім / Упоряд., вступні
статті Володимира Пашука, Жанни Ковби. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, 2002. – 98 с.
58 Товариство “Просвіта” у Львові: покажчик видань. 1868–1939 / Укладачі О. Бербека, Л. Головата;
автор вступу Л. Головата. – Львів: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України,
1996. – С. 3–5.
59 Головата Л., Сущ Л., Бербека О. Товариство “Просвіта” у Львові (1868–1939): Покажчик видань /
Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділення “Наукова бібліографія
і книгознавство”. 2-ге вид., випр. і допов. – Львів, 2008. – 520 с., 24 с. іл.
|