Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Лубківський, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Додатки. Документи і матеріали
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60196
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р. / Р. Лубківський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 699-705. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-60196
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-601962014-04-13T03:01:57Z Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р. Лубківський, Р. Додатки. Документи і матеріали 2010 Article Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р. / Р. Лубківський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 699-705. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60196 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Додатки. Документи і матеріали Додатки. Документи і матеріали
spellingShingle	Додатки. Документи і матеріали Додатки. Документи і матеріали Лубківський, Р. Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
format	Article
author	Лубківський, Р.
author_facet	Лубківський, Р.
author_sort	Лубківський, Р.
title	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.
title_short	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.
title_full	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.
title_fullStr	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.
title_full_unstemmed	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.
title_sort	виступ на конференції в народному домі у львові 15 березня 1997 р.
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Додатки. Документи і матеріали
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60196
citation_txt	Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р. / Р. Лубківський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 699-705. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT lubkívsʹkijr vistupnakonferencíívnarodnomudomíulʹvoví15bereznâ1997r
first_indexed	2025-07-05T11:19:43Z
last_indexed	2025-07-05T11:19:43Z
_version_	1836805661950738432
fulltext	699Документи і матеріали Роман Лубківський, Голова Львівського обласного об’єднання всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Виступ на конференції В народному домі у ЛьВоВі 15 березня 1997 р. Шановне товариство! Переконаний: сьогоднішня конференція повинна стати початком нового від- ліку діяльності нашого об’єднання. До цього спонукають і дві поважні дати – 130-річчя заснування матірної “Просвіти” і 10-річчя утворення “Товариства укра- їнської мови імені Тараса Шевченка”. Нинішня “Просвіта”, успадкувавши традицію і озброївшись досвідом не- далекого минулого, діє сьогодні в принципово нових умовах, але цілі її фактич- но незмінні. Протягом майже ста літ “Просвіта” освітлювала шлях до незалежності України, виховувала свідомих і самовідданих її синів та захисників. Важко уяви- ти, що могло б статися з нашим народом у XX столітті, позначеному двома сві- товими війнами, страшними розламами української нації, фізичним і моральним нищенням нашого народу, заздалегідь прорахованими ударами по культурі, іс- торії, менталітету. Світло “Просвіти”, ліквідованої 1939 р. на західноукраїнських землях, про- никло в середину 50-х і 60-х рр. ХХ ст. у вигляді молодечих поривів пізнавати свою батьківщину, поширювати про неї знання, формувати громадську думку в на- прямку консолідації здорових національних елементів. Ідеологічні погроми, по- літичні репресії режиму легалізували дисиденство. Громадське сумління тих, хто залишився по сей бік концтаборів і тюрем, не могло мовчати. Ініціативи твор- чих Спілок, насамперед, СПУ, в другій половині 80-х років відкрили браму для об’єднання всіх патріотичних зусиль. Перші товариства – культурологічне в Києві, Товариство Лева у Львові – підготували організаційне оформлення Товариства на захист рідної мови. Серцевиною Товариства була ініціативна група щодо створен- ня “НРУ за перебудову”. Цим екскурсом хотів би підкреслити, що наше просвітянське Товариство – уже відновлене – діяло в екстремальних умовах жорсткого переслідування, але саме тоді воно було найбільш сконсолідованим і цілеспрямованим. Перемогою української оксамитної революції 1990–1991 рр., проголошен- ням Незалежності, а відтак конституюванням Держави в червні минулого року за- вершився довгий період діяльності нашої в умовах бездержавності, окупаційних австрійсько-польського, німецького та радянсько-російкого режимів. Додатки700 Це не могло не позначитися на умовах, формах діяльності, психологічних мо- делях діяльності “Просвіти”, що в сумарному виразі становила симбіоз конфрон- таційного та компромісного чинників. Сьогодні на перший план вийшов утверджувальний чинник, а конфронтацій- ний має на меті поборювати не державну тенденцію, а пасивність, низьку націо- нальну свідомість суспільства, ворожу, антисуспільну діяльність окремих анти- українських структур, формувань, середовищ. Головним позитивом ситуації є, хай і недосконала, база державотворення, ін- ститути Президента, Уряду, влади на місцях, діяльність національно-патріотичних партій та організацій, програми й статути яких майже не різняться між собою. Діяльність “Просвіти” високо оцінив Президент України Леонід Кучма. На V з’їзді Товариства, який відбувся в листопаді минулого року, ми відчули не мі- тинговий декларативний характер форуму, а конструктивний, діловий лад. Слід сказати, що Голова “Просвіти” Павло Мовчан ініціював цілий ряд документів, проектів, заходів на підтримку Конституції. Його діалог з Урядом і Президен- том дав добрі наслідки, хоча справжньої віддачі від своїх ініціатив ми все ще не отримали. Наше суспільство переживає глибоку економічну, духовну, культурну кризу. В умовах “перехідного періоду”, що явно затягнувся, маємо “перехідну”, а фактич- но ніяку ідеологію. Якщо глянути на становище в нашому регіоні, то воно виглядає не кращим чином. Загальна культура Львова і області підупала. У нас фактично немає ско- ординованої культурно-виховної програми. Партії, рухи, Товариства, покликані спільно впливати на процес національної консолідації, розпочали передвиборний марафон. Їхня діяльність, за небагатьма винятками, є кастово-келійною. Гострі проблеми на Львівському телебаченні. Книжковий ринок заполонений чужомов- ними виданнями. Мабуть, більшого блюзнірства не спостерігаємо з часу інвазії в приміщення “Просвіти” царської солдатні – маю на увазі “коробейників”, що про- дають в історичних сінях “Просвіти” свій підозрілий крам… Львів несподівано опинився перед загрозою повзучої русифікації – російську мову розносять молодики у прикажчицьких котелках, її чути у ресторанах, на ба- зарах, – де завгодно. Чужомовні реклами, вивіски, квитки на вокзалі, документа- ція в лікарнях... Моральна деградація прогресує. В райцентрах будинки “Просвіти” здають- ся під казино, нічні бари, дискотеки. Механічне перехрещення клубів на “Народні Доми” і “Просвіти” тільки погіршило ситуацію. Значна частина людей, що доїж- джає до Львові з районів, опинилася між містом і селом; міста – колишні райцен- три втрачають свій неповторний характер і колорит – наступають запустіння, апа- тія, якась демонстративна безвольність. І все-таки робиться чимало. Я побував на декількох районних конференціях і виніс добре враження від того, що люди наперекір злигодням багато працюють, – рятують культуру, відкривають пам’ятники, музеї, меморіальні таблиці, розвива- ють хорове мистецтво. Рідко, але можна помітити спроби співпраці між “Просві- тою” і церквами, “Просвітою” і Армією; наші просвітяни приймають дітей і вчите- лів з Луганщини, Запорізької, Дніпропетровської областей. 701Документи і матеріали Однак, враження таке, немовби ті живі острівці не зв’язані з великим матери- ком “Просвіти”. Відсутні звітність знизу доверху, немає зворотнього зв’язку, кри- терії членства в Товаристві розмиті так, що втратили свою зобов’язуючу сутність. Прийняття нового Статуту Всеукраїнського товариства і в зв’язку з цим узго- дження з ним наших – обласного та районних об’єднань, упорядкування структур з метою уникнення паралелізму в роботі керівних ланок, нарешті, запровадження фіксованого членства і сплати членських внесків – все це дає можливість відроди- ти Товариства як цілісний всеукраїнський організм, привести в ряди “Просвіти” не випадкових волонтерів, а свідомих своєї місії патріотів. Якою ж уявляється “Просвіта”, виходячи з доконечних потреб і завдань? Вона, як здається, повинна мати чотири іпостасі: 1. Як громадська організація; 2. Як інституція (культурно-патріотична); 3. Як економічно-господарський комплекс; 4. Як видавничо-інформаційний чинник у вихованні населення. Щодо першої. Новий Статут “Просвіти”, прийнятий на V з’їзді Товариства, документує цілісність нашої організації у загальнодержавному вимірі. Разом з тим дає можливість обласним і районним об’єднанням, первинним осередкам не втрачати регіональної самобутності, свого оригінального творчого обличчя. Зміц- нення цілісності допоможе подолати наявність альтернативних просвітянських ор- ганізацій, їх зацикленості на вузько місцевих проблемах і непорозуміннях. Підпорядкованість загальноукраїнській структурі знімає і такі “негативи”, як підлаштованість під місцевих просвітянських лідерів, не дозволяє втягнути “Про- світу” на місцях у вир міжконфесійних і міжпартійних перерозподілів впливу і т.п. Виграє наша організація і через те, що статут пропонує механізм звільнення від людей випадкових, непрацездатних, конфліктних. Нарешті, все те добре, чого надбала відновлена “Просвіта”, гармонійно і при- родно поєднується з історичними надбаннями “Просвіти” матірної. Відновлення “Просвіти” як інституції має сьогодні виняткове значення. “Про- світа” має стати серцем і мозком національного відродження. Для цього треба від- новити сплюндровану дощенту наукову базу, систему функціонування підрозділів, забезпечити дієздатність кожного осередку як складової частини єдиного велико- го утворення. Інституювання “Просвіти” дозволить виробляти стратегію і такти- ку, формувати ідеологію, позбавлятися в роботі імпульсивності, стихійності, ди- летантства. Це підніме наш авторитет серед громадськості. Складовою частиною інституції повинен стати економічно-господарський комплекс. На сьогодні маємо лише скромні фрагменти – кредитівки, деякі еконо- мічні програми, дуже завужену книготоргівлю. Є спроби вивести окремі просві- тянські об’єкти – кіоски, магазини, приміщення з просвітянського простору. Ак- ціонувати, приватизувати просвітянську власність не маємо ні громадського, ні морального права. Тим більше зараз, коли в Уряді розглядається питання про по- вернення “Просвіті” її маєтностей. А це ж не лише будинки, а й земля, бібліотеч- ні та архівні фонди, друкарні, видавництва. Ми стоїмо лише на початках велетен- ської роботи, котра має вирішити одне з найголовніших завдань: самозабезпечення організації, що сприятиме утвердженню свого місця в складному економічному Додатки702 контексті, вирішить проблему фінансової допомоги заслуженим діячам “Просві- ти”, заохочення важливих ініціатив, проектів тощо. І нарешті – четверта іпостась – видавничо-інформаційна. Тут маємо деякі дуже добрі результати на початковій стадії: видавнича спілка “Просвіти” (Львів), видавництво “Відродження” (Дрогобич). На жаль, зупинився вихід альманаху “Просвіта”, не завершене багатотомне видання творів Василя Стуса. Хотіло- ся б, щоб наші видавці координували плани не лише між собою, а й з державни- ми і недержавними видавництвами Львова, Києва, Запоріжжя, Луганська. Пев- ною мірою вирішує це питання традиційний уже “Форум видавців”, але його лише комерційний напрям не може нас задовольнити. “Форум” повинен, маючи укра- їнську домінанту, “обростати”, супутніми акціями – презентаціями книг, “кру- глими столами”. Він мав би сприяти формуванню громадської думки, розширенню міжрегіональних і міжнародних контактів. Ці прикмети, між іншим, можна було спостерегти минулого року в Бєлграді під час роботи “Книжкового саяму” – 1996. Львівський форум видавців повинен сприяти поповненню бібліотеки “Просвіти”, книгообміну, книгознайомленню в якомога ширшому обсязі. Щодо ЗМІ нашої “Просвіти”, то виникає велика необхідність мати свої теле- канали, радіопередачі, нові вісники, часописи, можливо 1–2 журнали. Думається, варто реформувати газету “Просвіти”. Її поява раз у два тижні, малий тираж, недо- ходження до первинних осередків – все це дуже звужує наш інформаційний про- стір. Видання вимагає коштів, редакція оргтехніки, обладнання. У зв’язку з необхідністю терміново вирішувати ці питання синхронно з про- блемами Товариства, прошу конференцію надати мені як голові Львівської “Про- світи” повноваження шефредактора і доручити сформувати редколегію, склад якої можна затвердити в робочому порядку вже найближчим часом, а також вирішити необхідні кадрові та організаційні питання. Не можу не сказати, що центральне наше видання “Слово Просвіти” маємо підтримувати – передплачувати, поширювати в осередках, дописувати до газети. Підготовка і випуск прес-релізів, влаштування брифінгів, прес-конференцій пови- нні обновити інформаційну циркуляцію не лише всередині Товариства, а вийти на значно ширший простір; мусимо подумати про тісну інформаційну співпрацю з ін- шими громадсько-патріотичними організаціями, науковими закладами, творчими спілками, державними й недержавними ЗМІ. Шановне товариство! “Просвіта” демократична й відкрита, – як за традицією, так і за своїми за- вданнями, організація. Так склалося, що на початку 90-х років вона була живиль- ним середовищем громадсько-політичних ініціатив, місцем кристалізації демокра- тичних партій і рухів. Політична структуризація суспільства – ознака його зрілості. Але українська специфіка і тут дає себе взнаки. Виникло чимало утворень, які називають себе пар- тіями. “Просвіта” має толерувати лише ті з них, які за своєю статутною діяльністю не є антидержавними, антиукраїнськими. Ми не можемо собі дозволити розкоші розпорошувати зусилля, абсолютизувати той чи інший рух, партію, лідера. Мі- сія “Просвіти” повинна бути об’єднувальною, конструктивною, результативною і перспективною. Тому залишаємо за собою право не оформлювати асоційова- 703Документи і матеріали не членство в жодній із партій, бо “Просвіта”, виходячи із материнського погляду, не може йти в “прийми” до своїх дітей. Але, явна річ, принципові політичні кроки РУХу, КУНу, УРП, ДемПУ ми як підтримували, так і будемо підтримувати – осо- бливо в ході виборчої кампанії. Другим важливим напрямком є співпраця “Просвіти” з регіонально- патріотичними товариствами (“Засяння”, “Холмщина”, “Підляшшя”, “Лемківщи- на”, “Гуцульщина”), з жіночими та молодіжними громадськими об’єднаннями, культурно-освітніми організаціями. Не можна сказати, що між ними та “Просві- тою” нема контактів. Вони є, але досить слабкі, відсутня координація дій і зусиль. Третім за важливістю напрямком нашої діяльності бачиться новий підхід у роботі з громадськими об’єднаннями національних меншин. На початку 90-х років саме наша організація та Фонд культури були їхнім головним прихистком. У ході боротьби за державний суверенітет більшість активістів цих товариств підтрима- ли національно-патріотичні сили нашого народу і в процесі державотворення бе- руть активну участь як свідомі громадяни України. На жаль, внаслідок дії зовніш- ніх факторів до керівництва в деяких товариствах прийшли люди, котрі, делікатно кажучи, виявляють нелояльність до держави, намагаються розколоти суспільство, “працюють” на “перспективу” порушення територіальної цілісності України. Ми повинні рішуче боротися з подібними тенденціями, захищати принцип: патріотом є людина не за походженням, патріотом є людина за переконанням. А переконан- ня формуються лише в здоровому середовищі, де є розуміння і взаєморозуміння. Виходячи з такої засади, вважав би за необхідне провести найближчим часом за- сідання “Круглого стола” громадськості на підтримку “білорусів Галичини”, това- риств “Ческа Беседа”, Українських німецьких товариств. Треба сказати, що діяль- ність представників деяких меншин щільно пов’язана з релігійною діяльністю. У нашому складному конфесійному контексті не може не турбувати спроба релігій- ної інвазії Римо-Католицької Церкви, пов’язана з намаганням збудити не лише се- ред громадян польської національності, а й серед мішаних родин та етнічних укра- їнців нездорові почуття туги за “кресами”, що має різко негативний політичний присмак. Російська Православна Церква у Львові веде одверто підривну роботу, яка пе- реплітається з комуно-шовіністичними аспіраціями. Окреме питання – поведінка екзотичних сект, що духовно калічать нашу мо- лодь, намагаються відторгнути її від рідного ґрунту. Домінантою української міжконфесійної злагоди бачимо єдність Української держави, єдність наших національних устремлінь. Наше священництво має вели- кий історичний досвід просвітницької діяльності. Хотілося б, аби в наших умовах, набагато складніших, ніж будь-коли, наші церковні громади, наше духовенство з новими силами взялися до громадської праці на просвітницькій ниві. Це – один бік справи. Другий – намагання вести конструктивний діалог із владою, домагатися не перманентної уваги та вузько трактованого сприян- ня, а скоординованої співпраці, оскільки, за відсутності чіткої державницької ідеології, цю функцію здатна виконувати лише “Просвіта”. Тут нам прикладом може послужити робота Центрального Правління, що дає добрий результат. За- вдяки зусиллям п. Мовчана Прем’єр-Міністр, деякі інші вищі посадові особи Додатки704 повертаються обличчям до “Просвіти”, заявляють про свою нову, значно прогре- сивнішу позицію щодо проблем, які ставлять перед ними “Просвіта”, КУН, інші патріотичні організації. “Просвіта” і Армія, “Просвіта” і силові структури – це те важливе поле діяль- ності, котре поступово починаємо загосподаровувати (тут добре слово слід сказати на адресу Франківського об’єднання “Львів”). Перспективними видаються контак- ти з Львівським інститутом внутрішніх справ. Робота у військах, з правоохорон- ними органами вимагає системності, залучення широких кіл просвітян, творчої ін- телігенції. Молодіжна політика “Просвіти” – ще одна надзвичайно важлива сфера на- шої діяльності. Перші спроби формування “Молодої Просвіти” як у всеукраїнсько- му масштабі, так і в нас можна вважати успішними. Молоде просвітянство – наша перспектива і наша життєдайність. Тому осередки і об’єднання мають робити все для залучення молоді в наші ряди через розумні акції, заохочення, допомогу моло- дим сім’ям, підліткам, дітям. Нам потрібно ввести в середовище “Просвіти” моло- діжні ансамблі, хори, гурти, зацікавити молодь. Багатогранний зміст діяльності немислимий без співпраці з українцями за кордоном. Думається, що Львівська “Просвіта” зможе активізуватися в допомозі українцям Білорусі, Молдови, Польщі, Словаччини, Румунії. На часі відновлення комісії, котра б інтенсивно запрацювала з цьому напрямку. Можна було б запропо- нувати оригінальні програми Фондові “Відродження”, тісніше запрацювати з на- шими дипломатичними місіями в країнах Європи і Америки. Як одне з першочер- гових завдань бачу створення концепції Українських культурних центрів там, де українська присутність має не лише історичну традицію, а й підсилюється цілим рядом сучасних факторів. Шановне Товариство! Я свідомий того, що перелік напрямків діяльності “Просвіти” далеко не по- вний, розумію, що в нинішніх умовах розгортати таку велику роботу не просто. Але хотів би наголосити – це робота для всіх, для всього Товариства. Форми – най- різноманітніші, але в кожному разі – не “заходи”, спущені згори. Помилковою є тотожність ЦЕНТРАЛІ і УПРАВИ (від сьогодні – Секретарі- ату) – тільки зі Львовом. Львівське об’єднання – це вся карта області. І чим біль- ше вогників засвічуватиметься на ній, тим організація буде сильнішою, багатшою, дієздатнішою. Розширення, а фактично відновлення мережі “Просвіти”, на всіх теренах, у всіх можливих середовищах, закладах і установах – наш священний обов’язок. Тому після конференції негайно приступимо до перереєстрації членів “Просвіти” і осередків. Фіксоване членство в “Просвіті” допоможе нам чітко ви- значитися з нашим потенціалом, матеріально підтримає Товариство, а головне – приведе з наші ряди нових сподвижників, оздоровить морально-психологічний клімат у просвітянському середовищі, отже, і в суспільстві. Чітка організаційна вертикаль, упорядкування структури позбавить Товариство невластивих йому де- кларативності, пасивності, безвідповідальності, паралелізму в роботі. Керівництво правління чітко розмежує повноваження Ради і комісій. Робота над удосконален- ням структури і апарату нашого об’єднання вже давно ведеться головою оргко- місії. Сьогодні нам треба розглянути напрацьоване і прийняти відповідні ухвали. 705Документи і матеріали Таким чином, прийняття нового Статуту нашого Товариства, його вдоско- наленої структури, вихід на широкий інформаційний простір створять переду- мови для успішної праці. “Просвіта” з певної маргінальної ситуації, яка склала- ся з об’єктивних і суб’єктивних причин, відновить своє домінуюче становище у громадському, державотворчому процесі. Весь славний і важкий 129-літній шлях “Просвіти” спонукає нас до самовідданої праці – в умовах незалежної Держави. Це – не легше. Це – складніше. Але тим радісніше, що саме ми з вами зможемо побачити результати власної праці і втішатися тим, що ми поклали свої труди – за честь, за славу, за народ!

Виступ на конференції в Народному домі у Львові 15 березня 1997 р.

Репозитарії

Схожі ресурси