Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття
У статті розглянуто українсько-угорські міжмовні контакти на Закарпатті. Показано вплив угорської мови на лексику творів закарпатських письменників. Зіставлено частоти використання гунгаризмів у мові творів радянських та сучасних письменників....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6028 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття / Є. Барань // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 56-69. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6028 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-60282010-02-16T12:01:05Z Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття Барань, Є. Дослідження У статті розглянуто українсько-угорські міжмовні контакти на Закарпатті. Показано вплив угорської мови на лексику творів закарпатських письменників. Зіставлено частоти використання гунгаризмів у мові творів радянських та сучасних письменників. The paper deals with the problems of Ukrainian and Hungarian interlanguage contacts. It provides a description of the Hungarian language influence on the lexical elements in the works of Transcarpathian writers and compares the frequency of usage of the Hungarian words in the novels of Soviet and contemporary writers. 2009 Article Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття / Є. Барань // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 56-69. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6028 81'282+81'373.45 uk Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Барань, Є. Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття |
| description |
У статті розглянуто українсько-угорські міжмовні контакти на Закарпатті. Показано вплив угорської мови на лексику творів закарпатських письменників. Зіставлено частоти використання гунгаризмів у мові творів радянських та сучасних письменників. |
| format |
Article |
| author |
Барань, Є. |
| author_facet |
Барань, Є. |
| author_sort |
Барань, Є. |
| title |
Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття |
| title_short |
Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття |
| title_full |
Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття |
| title_fullStr |
Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття |
| title_full_unstemmed |
Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття |
| title_sort |
лексичні гунгаризми у творах українських письменників закарпаття |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6028 |
| citation_txt |
Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття / Є. Барань // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 56-69. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT baranʹê leksičnígungarizmiutvorahukraínsʹkihpisʹmennikívzakarpattâ |
| first_indexed |
2025-07-02T08:59:39Z |
| last_indexed |
2025-07-02T08:59:39Z |
| _version_ |
1836525058986606592 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 256
УДК 81'282+81'373.45
Єлизавета Барань (м. Берегово Закарпатської обл.)
ЛЕКСИЧНI ГУНГАРИЗМИ У ТВОРАХ
УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКIВ ЗАКАРПАТТЯ
© Є.БАРАНЬ, 2009
Проблеми українсько-угорських міжмовних контактів досліджу-
вали як українські мовознавці (Й. Дзендзелівський, В. Німчук,
П. Чучка, О. Рот, П. Лизанець, В. Лавер, В. Орос, С. Ковтюк), так і
угорські (Л. Чопей, І. Кнєжа, Е. Балецький, Ш. Мокань, Л. Деже, Л. Кіш,
І. Удварі). Тема не втратила актуальності, адже народи-сусіди і сьогодні
перебувають у тісних економічних, політичних та культурних зв’язках.
Упродовж століть українські лексеми постійно потрапляли у мову за-
карпатських угорців, і навпаки, угорська мова мала вплив на закарпат-
ські українські говори (хоч на сьогодні вже не такий інтенсивний).
Вплив угорської мови на закарпатські українські говори досліджували
на різних мовних рівнях.
В енциклопедії української мови подано таке визначення: «Ма-
дяризм* (від угор. magyar — угорець, угорський) — різновид запози-
чення, слово або вислів, запозичений з угорської мови або утворений
за її зразком. Зустрічається в українській літературній мові — гуляш,
паприка, чардаш (Виділення наше. — Б.Є.); у західноукраїнських го-
ворах — банувати ’тужити’, готар ’межа’, марга ’велика рогата худо-
ба’, пугарик ’чарка, келих’, хосен ’вигода’. Особливо поширені у пів-
денноукраїнських говорах Закарпаття: бутор ’меблі’, вашар ’ринок’,
У статті розглянуто українсько-угорські міжмовні контакти на Закарпатті. Показа-
но вплив угорської мови на лексику творів закарпатських письменників. Зіставлено час-
тоти використання гунгаризмів у мові творів радянських та сучасних письменників.
Ключові слова: міжмовні контакти, лексичні запозичення, закарпатські діалектизми,
гунгаризми в українських говорах.
* У нашій статті мадяризм = гунгаризм
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 57
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
гордів ’бочка’, левеш ’суп’, подлаш ’горище’, фійовка ’шухляда’, церу-
за ’олівець’» [16: 326; 29: 274]. Понад сорок років тому Е. Балецький
[4: 248] заявив, що серед сусідніх з угорською етнічною територією
слов’янських діалектів «по кількості угорських запозичень одне з
перших місць, якщо взагалі не перше місце, займають заркарпатські
українські говори». Саме інтерферентні явища, що відбувалися на
лексичному рівні, і спричинили появу українсько-угорського мов-
ного взаємовпливу. Переважна більшість гунгаризмів потрапила до
українських говорів безпосередньо усним шляхом, частина їх —
опосередковано — через румунські, словацькі, рідше, польські діа-
лекти.
Питання мови творів письменників Закарпаття було об’єктом ви-
вчення як у діахронному [6: 129 — 133], так і в синхронному аспектах
[1: 61 — 63]. Зокрема, П. Лизанець та Й. Дзендзелівський дослідили
лексику творів О. Духновича, у тому числі і гунгаризми [7: 151 — 169;
11: 51 — 55], П. Лизанець — і в творах М. Томчанія [14: 71 — 75; 13:
106 — 111]. Обидва письменники, творчість яких належить до різних
періодів історії української літератури, добре володіли угорською мо-
вою. О. Духнович проживав на території тогочасної Угорщини, у дея-
ких творах М. Томчанія переважає угорська тематика (певний час він
проживав в Угорщині). Однак використання гунгаризмів у художніх
творах письменників Закарпаття вивчено лише частково.
Мета дослідження — показати вплив угорської мови на лексику
творів письменників післявоєнних років ХХ століття, зокрема Федо-
ра Потушняка (1910—1960), Івана Чендея (1922 — 2005) та Петра Мі-
дянки (1959 р. н.). Загальновідомо, що функціонування угорської
мови на Закарпатті після 1944-го р. в адміністративній сфері припи-
нилося. Закарпатські письменники, як і західноукраїнські взагалі, по-
чали вживати українську літературну мову. Всупереч давнім традиці-
ям вони навіть у діалогах персонажів уникали вживання діалектизмів,
особливо іншомовних запозичень.
Ф. Потушняк, І. Чендей та П. Мідянка — члени Спілки письмен-
ників України, мали зв’язки з Угорщиною, угорською мовою: Ф. По-
тушняк певний час служив в угорській армії, брав участь у складанні
етнографічного атласу Угорщини; у творчому набутку Чендея (у спів-
авторстві з О. Маркушем) — переклади творів угорських письменни-
ків Жігмонда Моріца та Мора Йокаї на українську мову; Петро Мі-
дянка підтримує зв’язки з науковцями Угорщини.
Початок літературної діяльності Ф. Потушняка [22: 592 — 603]
припадає на другу половину 30-х років. Заслужене визнання принесли
письменикові прозові твори, що ввійшли до книжок «Земля» (1938),
«Оповідання» (1942), «Гріх» та ін. (1944). У повоєнний період Ф. По-
тушняк опублікував книгу оповідань «В долині синьої ріки» (1957), ро-
ман «Повінь» (1959). Після смерті письменника вийшли його збірки
«Мати-земля» (1962), «Честь роду» (1963). Ф. Потушняк — письмен-
ник високої мистецької культури та філософської напруги.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 258
Барань Є.
Творчий доробок І. Чендея [22: 776 — 790] неабиякий: він автор
оповідань, нарисів, повістей: «Чайки летять на схід» (1955), «Вітер з
полонини», «Верховино, мати моя» (1960), «Березневий сніг» (1968),
«Птахи полишають гнізда» (1965, 1970, 1984), «Скрип колиски» (1987,
1989) та багатьох інших. У 1987-му р. став лауреатом республікан-
ської премії імені А.Головка за роман «Скрип колиски», а в 1991-му р.
Український фонд культури присудив письменнику премію імені
В. Винниченка за книгу «Калина під снігом».
Петро Мідянка [22: 487] — один із найяскравіших представників
українського постмодернізму. У поезії останніх двох десятиліть мину-
лого сторіччя він має своє осібне, неповторне й незаперечне місце. По-
ряд із різноманітністю тематики, лексики й оригінальним колоритом,
його вірші відзначаються високою культурою, інтелектуальністю, а
головне — справжністю поетичного дару. Дебютував збіркою «Поріг»
у 1987-му р. У поважне коло «вісімдесятників» був прийнятий відра-
зу ж. Не випадкова і його участь в поетичній антології «Вісімдесятни-
ки», що вийшла друком в Едмонтоні. Аналізована нами збірка «Фара-
метлики» є третім окремим виданням поезій Петра Мідянки, в яких
часто звучать закарпатські діалектизми, подекуди й вузьколокальні.
Гунгаризми, наявні у творах трьох вищезгаданих закарпатських
письменників, подаємо в алфавітному порядку у вигляді окремих
словникових статей. Кожний гунгаризм аналізуємо за такою структу-
рою: після реєстрового слова подаємо український літературний від-
повідник. Далі — угорський відповідник, після якого вміщено поси-
лання на історико-лінгвістичні джерела та приклади із творів
письменників. За відсутності у текстах головного слова подаємо його
деривати, утворені на власне українському мовному ґрунті, напри-
клад, з угорської мови потрапив в українські говори іменник биреш,
від якого на українському мовному ґрунті розвинувся дієслівний фор-
мант бирешити.
Банітувати ’бити, скаржити кого-небудь’ < угор. bánt < похідне
утворення від дієслова bán за фопомогою суфікса -t [25 І: 240 — 241] —
Ти Угри любимо, не Товти, не Волохи. Якби під бік прибрав нас таліян,
Банітували б хлопчики потроху тих сицілійських вдітних остров’ян
[17: 181], — бантувати ’турбувати, штовхати, бурити; нищити’ – запо-
зичення з угорської мови; bánt – ’зачіпати, турбувати, ображати’ [9 I:
135], у закарпатських українських говорах вживають варіанти бантова-
ти, бантувати ’турбувати, скаржити кого-небудь’ [14: 575];
бачі ’дядько’ < угор. bácsi < угор. утвор. [25 І: 213 — 214]. — Що,
Золтан-бачі, шуба пропала? — сміються [19: 152; 14: 576];
бирешити ’працювати найманим пастухом великої рогатої худо-
би’ < угор. béres < невідом.; можливо, старотюркського походження
[25 І: 280 — 281; 8: 161]. — Потім привели старого Юру, який довго слу-
жив, а потім бирешив у Федорового батька [19: 80]. — У закарпат-
ських діалектах відомі такі фонетичні варіанти гунгаризма биреш:
бийреш, біреш [14: 577; 24: 12];
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 59
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
бімбовка (евфемізм) < тут у значенні ’чоловічий статевий орган’
< угор. bimbó ’бутон’ < похідне утворення, але способи виникнення ще
не зовсім з’ясовані [25 І: 303]. — В одного югаса аж виперлась бімбов-
ка, В шпиталях сплять кастровані русини [17: 22]. — У закарпатських
діалектах гунгаризм бімбов має такі семантичні відтінки: 1) непово-
ротка людина; 2) вид великої квасолі; 3) верхня колюча шкаралупа
каштану; 4) пухлина на голові від удару; 5) бутон; 6) кличка вола з по-
вільною ходою [14: 578]. В угорській мові іменник bimbó вживається
у таких семантичних значеннях: 1) брунька; 2) сосок; 3) ягода; 4) зі-
ниця [25 І: 303]. У сусідніх угорських говорах слово bimbó вжите у
двох значеннях: 1) бутон; 2) кличка вола [27: 930]. Отже, П. Мідянка
поповнив семантичний шар гунгаризма бімбов значенням ’чоловічий
статевий орган’;
бойти множ. ’шкіряні шнури для прикраси’ < угор. bojt < невідом.
походж. [25 І: 325 — 326]. — В кишені у старого — піпа з китицею та
капшук на тютюн з бойтами [19: 170]. — Гунгаризм бойта, бойти у
закарпатських діалектах вживають у значенні ’прикраса у вигляді
шерстяного, шовкового кружка на головному уборі, хустині, домаш-
ніх туфлях, на мішку з тютюном і т. д.’ [14: 580];
боканчі множ. ’грубі черевики’ < угор. bakancs < похідне утворен-
ня: від іменника boka ’щиколотка’, суфікса -cs та епентетичного при-
голосного n [25 І: 222]. — І гайналі у високих кованих боканчах Нати-
рали в танці мозолі [17: 61]. Боканки, боканчі [9 І: 224; 24: 16], баґанча
[9 І: 108] запозичення з угорської мови, можливо, деякі форми через
посередництво чеської і румунської мов, у закарпатських діалектах
вживаються такі фонетичні варіанти гунгаризма боканчі: боґанчі, бо-
канчі, боґанч, баґанч [14: 579];
бокор ’пліт’ < угор. tutaj ’пліт’ < невід. походж. [25 І: 328 — 329;
пор. 8: 160]. — В нижніх селах зупинявся пліт. Бокор, пліт, по-галицьки —
дараба, Фарканів на ньому і камрат [17: 13]. Укр. бокор ’пліт’ [24: 16],
старе бокора запозичено з угорської мови, можливо, через румунську
мову (рум. bokor ’кущ; купа; великий пліт’) [9 І: 224];
бороцковий ’абрикосовий’< угор. barack < слов’янського походж.,
припускають, що в угорську мову західнослов’янізм *brosky ’персик’
потрапив у період, коли у слов’янських мовах ще існували іменники з
u- основою [25 І: 244]. — Великі села в бороцковій піні, На колії — зеле-
ний паротяг [17: 14]. У закарпатських діалектах вживають такі фоне-
тичні варіанти слова бороцк: бороцква, бороцка, барацка [14: 580];
босорка, босорканя ’відьма, чаклунка’ < угор. boszorkány < старо-
тюрськ. походж. [25 І: 351 — 352]. — Де ваші ниви, полонини й вівці, Ча-
клунська сила владних босоркань? [17: 18]. То босорка в перемітці шов-
ковій з готару шкодила… [17: 57]. Босорка ’відьма, чаклуня’, босоркун
’чаклун’ [24: 17; 21 І: 90] — очевидно, запозичення з угорської мови [9
І: 237], у закарпатських діалектах вживають такі семантичні відтінки
гунгаризма босорканя: 1) відьма; 2) метелик срібляста лунка (Phalera
bucephala); 2) нічний метелик — мертва голова (Acherontia atropos);
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 260
Барань Є.
3) комаха — бабка плоска (Libellula depressa) [14: 581]. В угорській
мові засвідчені обидві форми: boszorkány і boszorka; виникнення діалек-
тної форми boszorka спірне: припускається абстракція форми boszorkány
або зворотне запозичення словацького boszorkа [25 І: 351 — 352];
бохтар ’сторож’ < угор. bakter < байро-автрійського походж. [25 І:
225]. Розбійників повели в свинний хлів, а двері замкнули на колодку і
поставили на варту бохтаря з палицею [19: 58]. — [24: 16], у закар-
патських діалектах вживають такі фонетичні варіанти гунгаризма
бохтар: бохтер, бохтар, бактер у знач. ’нічний сторож’ [14: 581];
бунда тут у знач. ’шуба’ < угор. bunda < невідом. походж. [25 І:
398; 8: 161]. Тільки петек бунді не брат [19: 41]. Бунди і пави, коло-
мийка втішна в цій ярмарковій денній суєті [17: 46; 24: 21; 21 І: 110].
Український іменник бунда вживають у різних значеннєвих відтінках:
‘вид суконного пальта’; ‘короткий хутряний одяг’; ‘кожух без рукавів’;
‘тепла білизна’; ‘занадто широке пальто’, ‘плаття’; ‘сарафан’; ‘дівоче
плаття’; ‘теплий дорожній балахон’. Він запозичений, мабуть, частко-
во через польське і словацьке посередництво з угорської і східнонор-
манських мов [9 І: 295]. У закарпатських діалектах гунгаризм бунда
має такі значеннях: 1) довгий хутряний кожух; 2) півпальто-
безрукавка, виготовлене із хутра вівці [14: 581];
вашар ’ярмарок’ < угор. vásár < перського походж. [25 І: 1096; 8:
162]. Рутеніє, колоніє-державо, На політичнім вашарі шизи. [17: 24; 24:
26]. Іменник вашар запозичений з угорської мови [9 І: 341; 14: 584];
вуйош ’піджак із сукна’ < угор. ujjas < спірного походж., є припу-
щення про успадкування з уральської доби [25 І: 1029]. Був у
солом’янці, у новому вуйоші та у білих гатях, із яких стриміли тонкі
ноженята в купованих жовтих постолах з чорними волоками [20: 11].
Спереду сидить у новому вуйоші й білих гатях староста — гордо дер-
жить віжки [19: 438]. Іменнику уйош дається пояснення ’верхній одяг
долинян’. Напр., Були тут гуцульські кожухи, гуні, лейбани, уйоші впе-
реміш з панськими піджаками [19: 70]. У закарпатських діалектах вжи-
вають такі фонетичні варіанти слова вуйош: уйош, гуйош ’теплий під-
жак, куртка’ [14: 629];
габа ’хвиля’ < угор. hab < давнє угорське слово з уральської доби
[25 ІІ: 7 — 8]. Але подивишся на той малий потік — Торкається габою
верболозу… [17: 49]. Укр. габа у значенні ‘хвиля’ — запозичення з угор-
ської; словацьке hab ‘т. с.’ [9 І: 444]. У закарпатських діалектах гунга-
ризм габа вживають у таких семантичних значеннях: 1) річкова хви-
ля; 2) середня течія ріки [14: 586];
ґаті ’штани’ < угор. gatya < сербсько-хорватського походж. [25 І:
1034 — 1035]. Був у солом’янці, у новому вуйоші та у білих гатях [20:
11]. Спереду сидить у новому вуйоші та гатях староста — гордо
держить віжки [20: 14]. З натовпу виходить батько жінки Івана,
старий, сивий дід, з довгим волоссям, з високою палицею в руках, одяг-
нений по-стародавньому: в солом’янику, гатях, петеку, постолах [19:
57]. У закарпатських діалектах слово гаті вживають у таких фоне-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 61
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
тичних варіантах: ґаті, ґачі, ґаші у трьох семантичних відтінках:
1) штани із домотканого сукна; 2) кальсони; 3) жіночі панталони [14:
591; 24: 63].
готар ’межа, кордон’ < угор. határ < похідне утвор. від іменника
hat ’дійти куди-небудь’ та девербального іменного суфікса -ár [25 ІІ:
73 — 74] (пор. határ гатар, хотар, хотарь, хÿтар, хотарь [пор. 8: 173].
Ця митниця на польському готарі: Зелені смуги, білі та червоні [17:
22]. Тут у знач. ’кордон’. Коли минеш ти польовий готар: Свидина, віль-
ха, білі осокори… [17: 49]. Тут у знач. ’межа’. Гатарь [24: 51; 21 ІV: 411]
— хотар у знач. ‘вся принадлежащія селенію земли’; готар ’межа, кор-
дон’, хотар ’усі землі, що належать селищу’ запозичення з угорської
мови [9 І: 576], у закарпатських діалектах гунгаризм готар вживають
у таких фонетичних варіантах: гатар, гатара, хотар, хітар з семан-
тичними відтінками: 1) територія села; 2) межа, яка розділяє села; 3)
державний кордон [14: 590];
ґазда ’господар’ < угор. gazda < слов’янського походж. [25 І: 1037 —
1038] (пор. ґазда, казда [8: 162]). Андрійко дико дивиться довкола і
хоче відійти, але його спирає грудьми старий газда — Мигаль [20: 105].
А раз на рік із села приходять поважні газдове, вилучають з череди
вже старих корів і неплідних яловиць… [20: 130; 24: 63; 21 І: 264, І: 345].
Українське газда ‘господар’ — запозичення з угорської мови; угорське
gazda ‘господар’, у свою чергу, походить із слов’янських мов (< слов.
gospoda) [9 І: 450 — 451], у закарпатських діалектах слово ґазда вжи-
вають у таких значеннєвих відтінках: 1) господар; 2) багач; 3) чоловік
[14: 591];
дараба ’пліт’ < угор. darab < слов’янського походж. [25 І: 593 —
594; 8: 164]. В нижніх селах зупинявся пліт. Бокор, пліт, по-галицьки —
дараба, Фарканів на ньому і камрат. [17: 13]. Дарабъ ‘плотъ изъ сплав-
ного лhсу’[24: 65; 21 І: 358]. Іменник дараба ‘пліт із сплавного дерева’,
очевидно, походить із угорського darab ‘шматок, штука’; зміна значен-
ня сталася вже на українському ґрунті у зв’язку з вимірюванням сплав-
ного лісу на дараби „штуки”, кожну з яких становив окремий пліт [9 ІІ:
12–3], у закарпатських діалектах гунгаризм дараба вживають у таких
фонетичних варіантах: дараб, дарап, дараба з такими семантичними
відтінками: 1) шматок, скиба, кусок; 2) рілля [14: 593];
йовсаг тут у знач. ’маєток, обійстя’ < угор. jószág ’майно, маєток,
обійстя’ архаїзм < похідне утворення від прикметника jó ’добре’ та
давнього діалектного суфікса -szág [25 ІІ: 280 — 281] (пор. [8: 165] іо-
саґ, іосак, іовсаґ у знач. ’маєток, обійстя’, ювсаґ [8: 174]). Греко-східні,
звісно, вбогі кметі. По йовсагах Угрії вони [17: 35]. — [24: 437], у закар-
патських діалектах гунгаризм йовсаг вживають у таких фонетичних
варіантах: йôвсаґ, йивсаґ від угорського діалектного слова jóuszág з та-
кими семантичними значеннями: 1) худоба; 2) ділянка землі, яка при-
значена для забудови [14: 599];
кабат ’солдатський мундир; пальто’ < угор. kabát < півд.-слов.
(мабуть словац.) [25 ІІ: 291]. Хотів сховатися, та замітив, що клунею
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 262
Барань Є.
біжить уже жандарм у розірваному кабаті і страшно кляне [19: 386].
«Люба наша тітко! Зніміть із себе того чорного плюшевого кабатка!»
[23: 5]. Чорний плюшевий кабаток полами сягав ледве не самих колін,
гумові дешеві чоботи халявами хапалися під коліна [23: 57]. Кабатъ у
знач. ’жіноча спідниця’; у значеннях 1) ’куртка, солдатскій мундиръ’
2) ’у женщинъ — юбка’; кабатик, кабатина — одинъ экземпляръ [24:
140; 28 ІІ: 203]; за ЕСУМ [9 ІІ: 331] іменник кабат у знач. ’солдатська
куртка; пальто; спідниця’, ’довге жіноче плаття, часом на ваті’, ’солдат-
ський одяг’ — запозичення з перської через посередництво угорської і
польської мов, у закарпатських діалектах вживають ще у фонетичному
варіанті кобат у двох значеннях: 1) пальто; 2) жіноча спідниця [14: 599];
Карпатолйо ’Підкарпаття’ (угорська назва території сучасного
Закарпаття) < угор. Kárpátalja. ”Ще не здолали перевал Верецький і в
Карпатолйо жоден не проник” [17: 39];
кочія ’карета’ < угор. kocsi < угор. утворення [25 ІІ: 514 — 515].
Пор. кочhй, кочhя, котчія [8: 166]. Потім почулися дзвоники, і побачив
кочію, яка в’їжджала в браму [19: 419]; у знач. ’коляска’. Пани виліза-
ють з кочії і починають міряти [20: 164]. Кочій ’візник’ < угор. kocsis.
На козлах — кочій у похоронній уніформі [19: 397]. Кочига [24: 158]
коч, кочига, кочія [9 III: 65];
крумплі ’картопля’ < угор. krumpli < німецького походж. [25 ІІ:
650 — 651]. Свині застав у чужих крумплях [19: 422]. В ЕСУМ [9 III:
103] зазначено, що укр. кромпель ’картопля’ – запозичення через
польське посередництво зі словацької мови. Однак, на нашу думку, у
закарпатських українських діалектах форма крумплі свідчить про
вплив угорської мови (пор.: крô'мпл'і, крумпл'і (Pluralia Tantum),
крô'мпил', крумпил', крô'мпл'а [14: 606];
лаба ’ніжка’ < угор. láb < невідомого походж. [25 ІІ: 698]. У куті
стояла старовинна постіль на високих лабах, покрита веретою, у дру-
гому — така сама постіль, закидана різними речами [19: 428; 24: 166;
21 ІІ: 337]. Існує припущення про зворотне запозичення за-
хіднослов’янізму лаба в польську та словацьку мови з румунської чи
угорської [9 ІІІ: 173] і зазначається, що іменник лаба вживається у та-
ких значенях ‘лапа’, ‘ніжка на козлах’, ‘ніжка у ступці; один із двох
стовпчиків, які підтримують на припічку комин у гуцульській печі’, у
закарпатських діалектах слово лаба вживають у таких семантичних
варіантах: 1) нога тварини; 2) ніжка стола [14: 606];
лампаш ’гасовий ліхтар’ < угор. lámpás < латинського походж. [25
ІІ: 713 — 714] (пор. ломпаш [8: 167]). Обидві жінки вийшли за ним надвір,
та скоро повернулися назад, бо з хати вийшов і старий — без клебані, з
лампашем повів його через перелаз і показав дорогу навпростець [20: 172;
24: 167; 21 ІІ: 343]. Українське лампаш ’ліхтар’ запозичення з угорської
мови [9 ІІІ: 189], у закарпатських діалектах гунгаризм лампаш вжива-
ють у таких фонетичних варіантах: лампош, ломпаш [14: 607];
ланц ’ланцюг’ < угор. lánc < невідомого, мабуть пів нічно сло-
в’янського походж. [25 ІІ: 714 — 715; 8: 167]. А кажіть, сестро, не
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 63
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
мав проти Мошіняка крамницю горбатий Сруль з ланцами, вилами,
мотиками і різним іншим залізяччям? [23: 23]. Де ланці для ланця,
сріблом куті, Гужівки з ожини під труну? [17: 48]. Кого тримають на
ланцах Карпати у березневім плині акватинт? [17: 11]. Паралельно
вживають і український літературний відповідник ланцюг, ланцю-
жок. Та ті блакитні ланцюги вершин — Шипи глогові, папорот в ар-
шин… [17: 45]. Ми ще непомильні у молінні: Ланцюжки лампадок та
кадил [17: 31]. Слово ланц запозичено із середньоверхньонімецького
lanne ’ланцюг’ [9 ІІІ: 191 — 192] і вважається також зворотним запо-
зиченням у слов’янських мовах з угорської або румунської; [14: 607;
24: 167; 21 ІІ: 343];
левенте (історизм) ’лицар; член молодіжної організації для
обов’язкової військової підготовки в гортистській Угорщині’ < угор.
levente < сербсько-хорватського походж [25 ІІ: 763]. За Крайну рідну
мучений і гнаний, Для п’яних «левенте» — принадлива мішень [17:
23]. У закарпатських діалектах вживають ще й фонетичний варіант
левента ’примушена напіввійськова молодіжна фашистська органі-
зація’ [14: 607];
легінь ’парубок’ < угор. legény < невідомого походж. [25 ІІ: 742]. А
мені треба, бо треба дітям; шум веретена мені лихий, з оснівницею
мені і з мотовилом мені так треба, як не було з легінем в танці… [23:
12]. Дико ріже музика, глухо дубають ноги, далеко несуться викрики
п’яних легінів і тонкий вереск жінок [20: 104]. Звичайно — старий ле-
гінь, як пес [19: 41]. Див. також [24: 168; 21 ІІ: 350]. Укр. легінь ‘юнак,
парубок’ запозичення з угорської мови [9 ІІІ: 209]; у закарпатських ді-
алектах відомі ще фонетичні варіанти леґін', ледін' у значеннях
1) па рубок; 2) коханий [14: 607];
леквар ’повидло, варення’ < угор. lekvár < словацького походжен-
ня [25 ІІ: 747]. На старих паперах «паровози» І… турянський з леква-
ром лантух [17: 19]. Також і в [24: 169; 21 ІІ: 353]. Укр. леквар ’варен-
ня із слив; повидло’ — через посередництво словацької і угорської мов
запозичено з німецької мови [9 ІІІ: 215 — 216; 14: 607];
лугош ’альтанка’ < угор. lugas < невідомого походж. [25 ІІ: 799].
Лоза — по лугошах. І олень не мине [17: 14]. У закарпатських діалектах —
гунгаризм луґош поширений у значенні ’дерев’яна чи металічна шпа-
лера біля будинку, на якій в’ється виноградна лоза’ [14: 608];
марга ’худоба’ < угор. marha < байро-австрійського походж. [25
ІІ: 845; 8: 167]. Маргу пасли газди й бідарі [17: 61]. Марга [24: 179; 21
ІІ: 405], маржина ‘т. с.’ [21 ІІ: 406]. Від іменника марга, запозиченого з
угорської мови, утворилася форма маржина та похідні прикметники
маржний, маржечий ‘призначений для худоби’ [9 ІІІ: 390]; у закарпат-
ських діалектах, крім назви на позначення худоби, гунгаризм марга
відомий і в переносному значенні ’тупа людина’ [14: 609];
норонч ’апельсин’ < угор. narancs < італійського походж. [25 ІІ:
999]. Норончів немає на бескетті, Норончами марять русини [17: 35;
14: 613];
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 264
Барань Є.
олгоднодь ’молодший лейтенант’ < угор. alhadnagy < складне
слово: частина al- частково калька німецького Unter-, у знач. ’нижчий
(за рангом)’ [25 І: 122], друга частина присвійна форма had, третя —
nagy у знач. ’людина, яка керує’, [25 ІІ: 15] (пор. годнодь, гаднадь,
годнож [8: 164]). На Федорові був новий мундир з медалями, з зірками
олгоднодя [19: 24]. У закарпатських діалектах гунгаризм годнод'
вживають у двох семантичних значеннях: 1) лейтенант; 2) староста
на весіллі [14: 589];
пантлика ’стрічка’ < угор. pántlika < основа pántli байро-ав ст-
рійського походж. [25 ІІІ: 86]. У тім селі — зелений розмарин у трико-
лірні пантлички на свято [17: 33]. Пантликъ [24: 247; 21 ІІІ: 93]. Укр.
пантлика — запозичення з угорської мови [9 ІV: 279]; у закарпатських
діалектах слово вживають у двох родах пантлик (ч. р.) і пантлика (ж. р.)
[14: 615], однак форма пантлик, на думку Е. Балецького [2: 401 — 402],
у закарпатські українські говори потрапила не через угорське посе-
редництво, а, мабуть, безпосередньо з німецьких говорів за зразком
таких германізмів, як griflyk < Griffel, kriglyk < Krügel, kapslyk < Kapsel,
kiflyk < Kipfel, mantlyk < Mantel;
пенге (архаїзм) ’грошова одиниця хортистської Угорщини’ < угор.
pengő < похідне утворення: форма дієприкметника недоконаного виду
від дієслова peng ’дзвеніти’ [25 ІІІ: 154 — 155]. Висипав на долоню лег-
кі білі пенги перемішаної дрібнішою монетою [20: 64]. У закарпатських
діалектах слово пенге вживають ще в таких фонетичних варіантах:
пенґив, пенґ [14: 616];
погар ’келих, чарка’ < угор. pohár < мандрівне слово [25 ІІІ: 237].
Хоч би скибочку хліба або погарчик паленки хтось дав! [20: 34]. Погар
[24: 267; 21 ІІІ: 230], пугарчик [21 ІІІ: 497]. Український іменник погар
‘кубок, келих’ запозичення з угорської мови, можливо, через слова-
цьке посередництво [9 ІV: 473; 14: 617];
рантовати ’підсмажувати в борошні або сухарях’ < угор. rántott <
невідомого походження, але є давнім елементом угорської мови [25
ІІІ: 345 — 346]. Куманське рантоване кольрабі Для голодних з Відеку
бригад [17: 13]. Ранташъ, рантовати [24: 339], ранташ ’заправка з бо-
рошна’, рантовати ’смажити’ [14: 620];
руд ’жердина, дишло’ < угор. rúd < невідомого походження [25
ІІІ: 461]. Ось із каламуті виринуло ярмо, потім возове колесо і руд — це
так ріка показує незвичайну силу і уміння [20: 191 — 192]. Українське
руд ’дишло в санях для перевезення дров’ [24: 352] походить з угор-
ського rúd [9 V: 134; 14: 622];
салаш ’стайня’ < угор. szállás < утвор. від дієсл. száll за допом. суф.
-ás [25 ІІІ: 442 — 444; 8: 170]. Дмитро не був пустим чоловіком, мав
п’ятсот овець, кілька салашів — полонинських стай [20: 54]. Старший
раптом ударив ногою коня, аби стояв спокійно, скреготнув зубами і пус-
тився у салаш [20: 57]. Увечері жене їх на стоянку або, як кажуть, на
салаш [20: 129]. Звідси була видна широка поляна із салашем-стаєю
[19: 447]. У наведених реченнях гунгаризм салаш та український відпо-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 65
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
відник стая вживаються паралельно. Пор.– шалашъ ‘хатина, халупа’ <
kunyhó, kalyiba [24: 355; 21 ІV: 97]. Салаш у знач. ‘намет, накриття’ запо-
зичення з угорської, можливо через румунське посередництво [9 V:
168]; у закарпатських діалектах слово салаш вживають у таких семан-
тичних значеннях: 1) нічліг для вівців та пастухів; 2) нічліг для сторо-
жів; 3) приміщення на полонині, де зберігають сир, молоко; 4) колиба,
шатро; 5) будь-яка хата на окраїні, де ночують пастухи [14: 622];
телековий ’земельний’ < угор. telek < похідне утворення: від осно-
ви tel- за допомогою суфікса -k [25 ІІІ: 880 — 881; 8: 171]. Газди й не-
імущі, Знов телекові слуги, як давно [17: 51]. Зустрічаємо і в [14: 627;
24: 391];
тенгериця ’кукурудза’ < угор. tengeri < угорське утворення [25
ІІІ: 888; 8: 171]. Підхопився з тенгериці, скочив під двері, одним махом
відкрив їх і затяг за собою засув [19: 386]. Так само і в [21 ІV: 254; 24:
391]. Укр. тенгериця, тендериця [9 V: 544], кендериця — запозичення
з угорської tengeri ’т. с.’ ; [14: 627];
турня ’вежа’ < угор. torony < німецького походження [25 ІІІ: 948 —
949]. На турні давно віддзвонили десяту [19: 426]. Укр. турня ’башта,
дзвіниця’ очевидно, запозичення з польської мови; можливо, через
угорське посередництво [9 V: 684];
Унгвар (угорська назва обласного центру Закарпаття) ’Ужгород’
< угор. Ungvár. Каталоги виставок барвисті, Давній Унгвар — пор-
тош, міреш, гольд [17: 19];
фейгоднодь ’старший лейтенант’ < угор. főhadnagy < складне
слово: частина fő- ’керівник’, що, у свою чергу, походить від іменника
fej ’голова’ [25 І: 962 — 963], друга частина присвійна форма had, тре-
тя — nagy у знач. ’людина, яка керує’, [25 ІІ: 15]. Але фейгоднодь не
заходив до намету [19: 75];
філер ’угорська дрібна монета’ < угор. fillér < німецького похо-
дження [25 І: 910]. Десять філерів… Дві з діркою — по двадцять… [20:
64]. Див. і [14: 632];
хосен ’користь’ < угор. haszon < невідомого походження [25 ІІ:
69] (пор. хасен, хосен, хосна, хусен [8: 172 — 173]). І права не маєш, бо
він уже в хосен увійшов [20: 158]. Хоснувати дієслівний дериват ’ко-
ристуватися’ — «Ще один рік не дохоснував!» [20: 158]. Як зрахувати
все, буде угрів із сорок. Є й пустир, а деяку люди хоснують. [19: 133].
Хосен, хісна [21 IV: 411]; деривати хосний, хоснувати (хіснувати) [24:
172 — 173; 14: 634];
цімбора ’друг, товариш’ < угор. cimbora < румунського походжен-
ня [25 І: 437]. Прийшли цімбори, молодість далека? [17: 30]. У закар-
патських діалектах слово цімбора [24: 423] має фонетичний варіант
цимбора [14: 634];
чарда ’корчма, шинок’ < угор. csárda < сербсько-хорватського похо-
дження [25 І: 482]. Що знають стежку в придорожну чарду. [17: 42]. —
[14: 635]. Чардаш у знач. ’вид угорського народного танцю’ < угор.
csárdás. Трохи відпочивши, музика б’є чардаш. [20: 104]. І в [14: 635];
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 266
Барань Є.
шаркань ’змія’ < угор. sárkány < старотюрського походж. [25 ІІІ:
493 — 494; 8: 173]. Єдвабний шаркань, полунична паста. Ще наша
руська доля не пропаща… [17: 44]. Див. і [24: 431];
югас ’вівчар’ < угор. juhász < іменник juh ’вівця’ невідомого по-
ходж. [25 ІІ: 284). В одного югаса аж виперлась бімбовка, В шпиталях
сплять кастровані русини [17: 22], а також в [21 ІV: 531; 24: 438; 14:
599].
Упорядник творів Федора Потушняка під назвою «Повінь» [18]
В.Л. Микитась подає словник маловживаних слів. При поясненні слів
українською літературною мовою тільки біля слова бачі ’дядько’ вка-
зує на угорське походження. Пропускає пояснення слів кабат, лам-
паш, легінь та салаш, мабуть тому, що вони є загальновживаними у
західноукраїнських говорах. А в збірнику під назвою «Честь роду» Ва-
силь Поп, автор післямови під назвою «Побачений талантом світ», по-
дає пояснення таких слів: гаті ’домоткані штани’, кочія ’коляска’, лам-
паш ’гасовий ліхтар’, пенге ’грошова одиниця хортистської Угорщини’,
погарчик ’скляночка’, руд ’дишель’, філери ’угорська дрібна монета’,
хосен ’користь’. В іншому виданні [19] він же пояснює значення назв
військових чинів угорського походження: олгоднодь ’підпрапорщик,
перший офіцерський чин’ і фейгоднодь ’поручник’ (у сучасному розу-
мінні олгоднодь сприймається у значенні ’молодший лейтенант’, а фей-
годнодь у значенні ’старший лейтенант’); а також номенів биреш ’ба-
трак’, бойти ’шкіряні шнури для прикраси’, вуйош ’напівпальто’, кочій
’візник’, крумплі ’картопля’, лаба ’нога, ніжка’, тенгериця ’кукурудза’,
турня ’вежа’. Іменник вуйош у текстах творів Ф. Потушняка вжитий у
значенні ’піджак’, а не в значенні ’напівпальто’, як і в українських го-
ворах Закарпаття він розповсюджений у знач. ’теплий піджак’, ’курт-
ка’ [14: 629].
Із вищенаведених прикладів видно, що В. Поп вважав за потрібне
донести читачам значення закарпатських регіоналізмів. У збірці «Кри-
нична вода» І. Чендея немає пояснень семантики наявних у мінімаль-
ній кількості діалектних слів. П. Мідянка вдається, хоч і рідко, до па-
ралельного вживання гунгаризів та їх українських літературних
відповідників, наприклад, бокор — дараба — пліт; ланц — ланцюг, лан-
цюжок. У його збірці поезій «Фараметлики» діалектизмам, у тому
числі й гунгаризмам, не дається пояснення.
Серед прикладів знаходимо декілька гунгаризмів, які за своїм
первинним походженням є слов’янізмами в угорській мові. Але фоне-
тичні та морфологічні особливості свідчать про їх зворотне запози-
чення в українських говорах Закарпаття.
До явищ зворотних запозичень в рутенській мові (тобто закар-
патському українському діалекті) вперше привернув увагу мовознав-
ців Ласло Чопей у статті «Magyar szók a rutén nyelvben» (Угорські
слова в рутенській мові) [26: 270 — 294], в якій автор наголошує, що
серед 436 зафіксованих ним гунгаризмів 14 є зворотними запозичен-
нями в рутенській мові. Найґрунтовнішою щодо слов’янських запози-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 67
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
чень в угорській мові до сьогодні залишається двотомна монографія
І. Кнєжі [28]. Виявлені нами діалектні слова бороцк, гаті, ґазда, да-
раба, кабат, левенте, леквар за походженням є слов’янізмами, однак
до українських говорів Закарпаття вони потрапили чепез посередни-
цтво угорської мови / угорських говорів. І. Кнєжа указує на конкрет-
ну мову-джерело декількох зворотних запозичень: із сербсько-
хорватської мови є запозиченнями в угорській мові номени гаті і
левенте, щодо аналізу слова кабат указується, що це південнослов’янізм,
леквар — словакізм, а ґазда і дараба — без вказівки на конкретну
слов’янську мову чи групу слов’янських мов називає слов’янізмами.
Гунгаризми бойти ’шкіряні шнури для прикраси’ і боканчі ’грубі
черевики’ адаптовано до морфологічної системи української мови за
зразком літературних відповідників прикраси і черевики, і вони пере-
йшли до категорії іменників Pluralia Tantum.
Гунгаризм голгош ’мовчи’ < угор. hallgass (угорське утворення від
іменника hall ’чути’, яке є давнім словом з фінно-угорської чи ураль-
ської доби, [25 ІІ: 35] вжитий у прямій мові, після якого автор подає і
український відповідник. Угорське слово голгош, узяте з ужитку
угорської армії: От я минулої неділі виголошую казання і чую з хорів:
«Голгош! А будь тихо!» [19: 183; 14: 589];
На основі вищенаведених прикладів можемо зробити наступні
висновки:
1. У мові творів І. Чендея мало діалектних елементів, у тому
числі гунгаризмів. Автор, мабуть, свідомо уникав їх використання,
тому гунгаризми зустрічаються у його творах тільки подекуди. Угор-
ські лексичні елементи (їх усього чотири) використано з певною
сти лістичною метою, зокрема, у трьох випадках у діалогах. Вжиті
ним угорські запозичення кабат, легінь, ланц, готар виходять за
межі закарпатських говорів, вони розповсюджені у галицьких, буко-
винських та лемківських говорах; детальніше в [2: 337 — 386; 5: 401 —
402; 10: 37 — 48].
2. Ф. Потушняк частіше вдавався до використання закарпатських
діалектизмів, у тому числі й гунгаризмів; в аналізованих творах їх на-
раховано біля тридцяти. Серед вживаних письменником угорських
запозичень є й такі, які поступово архаїзуються, а деякі на сьогодні
вже стали історизми, серед них олгоднодь, пенге тощо.
3. Мова творів П. Мідянки відображає сучасний стан лексично-
го складу говірки Тячівщини Закарпатської області. У його поезіях
відчутний специфічний закарпатський мовний колорит, який, мож-
ливо, дещо утруднює сприймання поезій читачами інших регіонів
України. Автор не оминає і використання іншомовних лексичних за-
позичень, у тому числі й гунгаризмів, що є прямим свідченням дов-
готривалих контактів представників різних національностей цієї те-
риторії. Тому мова творів П. Мідянки має неабияке значення у
збереженні оригінальності діалектного мовлення українців Закар-
паття.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 268
Барань Є.
Більшість наведених угорських лексичних запозичень — це гли-
боко закорінені слова у закарпатських українських говорах. Проник-
нення їх у мову художніх творів є свідченням цього.
1. Альбрехт А. Західноукраїнські лексичні запозичення у творах закарпатоукраїнських
письменників. // Сучасні проблеми мовознавства і літературознавства. Зб. наук.
праць.– Ужгород, 2001. — Вип. 4. — С. 61 — 63.
2. Бaлецкий Э. О некоторых венгерских заимствованиях в украинском языке. // Studia
Slavica. ІХ. — Budapest, 1963. — С. 337 — 386.
3. Балецкий Э. Венгерские заимствования в лемковском говоре села Комлошка в Вен-
грии. // Studia Slavica. — Budapest, 1958. — T. IV. — С. 23 — 46.
4. Балецкий Э. Венгерское kert в закарпатских украинских говорах. // Studia Slavica. —
Budapest, 1961. — T. VІ. — С. 247 — 265.
5. Балецкий Э. Из словарного состава украинских карпатских говоров. // Studia Slavica.
— Budapest, 1958. — T. ІV. — С. 399 — 404.
6. Ґоломб Л. Г. Питання про мову творів письменників Закарпаття у працях І. Франка
та М. Драгоманова. // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні. Матері-
али науково-практичної конференції (Ужгород, 5–6 травня 1992 року). — Ужгород,
1993. — С. 149 — 133.
7. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над складом лексики драми О. Духновича
«Добродhтель превышает богатство». // Матеріали наук. конф. — Пряшів, 1965. —
С. 151 — 169.
8. Дэже Л. К вопросу о венгерских заимствованиях в закарпатских памятниках ХVI–
XVIII вв. // Studia Slavica. — Budapest, 1961. — T. VII. — С. 139 — 176.
9. Етимологічний словник української мови: В 7 тт. / Гол. ред. О. С. Мельничук.– К.,
1982 — 2006. — Т. І–V.
10. Лизанець П.М. До питання про мадьяризми в українській мові (На матеріалі творів
О. Кобилянської). // Тези доп. та повідом. до наук. конф., присвяч. 100-річчю з дня
народження О. Ю. Кобилянської. — Ужгород, 1964. — С. 37 — 48.
11. Лизанець П.М. Лексичні мадяризми в художніх творах О. Духновича. // Літера-
турна та педагогічна спадщина О. Духновича. // Тези доп. та повідом. до наук.
сесії, присвяченої 100-річчю з дня смерті О. Духновича. — Ужгород, 1965. —
С. 51 — 55.
12. Лизанець П. М. Діалектизми-мадяризми та їх стилістичні функції в романі М. І. Том-
чанія „Жменяки”. // Тези доп. до ХІХ наук. конф. Серія мовознавча. — Ужгород,
1965. — С. 71 — 75.
13. Лизанець П. М. Лексичні мадяризми та їх стилістичні функції у новелах М. Томча-
нія. — Розвиток української радянської новели. // Тези доп. до міжвузівськ. наук.
конф. — Ужгород, 1966. — С. 106 — 111.
14. Лизанец П. Н. Венгерско-украинские межъязыковые связи. Венгерские заимствова-
ния в украинских говорах Закарпатья. — Будапешт, 1976. — 683 c.
15. Лизанець П. М. Атлас лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських гово-
рах Закарпатської області УРСР. — Ужгород, 1976. — Ч. ІІІ. — 326 с.
16. Лизанець П. Мадяризм. // Українська мова. Енциклопедія. — К., 2004. — С. 326.
17. Мідянка П. Фараметлики. — Ужгород, 1994. — 64 с.
18. Потушняк Ф. Повінь. — Ужгород, 1985. — 540 с.
19. Потушняк Ф. Твори. — К., 1980. — 495 с.
20. Потушняк Ф. Честь роду. — Ужгород, 1973. — 246 с.
21. Словарь української мови. Зібрала редакція журналу “Киевская старина”. В 4 тт. /
Упоряд. з дод. власн. матеріалу. Б. Грінченко. — К., 1907 — 1909.
22. Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті. Біобібліографічний покажчик. —
Ужгород, 1995. — 962 с.
23. Чендей І. Кринична вода (Сестри). — Ужгород, 1980. — 284 с.
24. Чопей Л. Русько-мадярский словарь. — Будапешт, 1783. — 446 c.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 69
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
25. A magyar nyelv történeti-etimológiai szótára. /Benkő Lóránd (szerk.). Т. 1–4. — Budapest,
1967 — 1984.
26. Csopey László: Magyar szók a rutén nyelvben. // Nyelvtudományi közlemények XVI. —
Budapest, 1881. — P. 270 — 294.
27. Csűry Bálint. Szamosháti szótár. — Budapest, 1935. — T. I. — 573 p. — 1936. T. II. — 480 p.
28. Kniezsa István. A magyar nyelv szláv jövevényszavai I–II. — Budapest, 1955. — 1042 p.
29. Markus V. Hungarian loanwords. // Kubijovyč V. (ed.) Encyclopedia of Ukraine. —
University of Toronto Press, 1988. — P. 274 — 275.
Yelyzaveta Baran’
LEXICAL HUNGARIAN ELEMENTS
IN THE WORKS OF UKRAINIAN WRITERS IN TRANSCARPATHIA
The paper deals with the problems of Ukrainian and Hungarian interlanguage contacts. It
provides a description of the Hungarian language influence on the lexical elements in the
works of Transcarpathian writers and compares the frequency of usage of the Hungarian
words in the novels of Soviet and contemporary writers.
Keywords and phrases: interlanguage contact, Transcarpathian dialects, lexical loanwords.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Якби я задумав описати все те, що можна знайти цікавого в Малій Росії для
людини, котра шукає в найменших речах безкінечно великих слідів премуд-
рості Божої, то справа моя вимагала б не одного року, Детальний опис старо-
давнього й теперішнього, фізичного й морального стану країни цієї склало б
превелику книгу. Кожний знає, що в ній були раніше свої власні державці, вона
розділялася так, як і інші області нинішньої Російської імперії, на князівства та
наділи, після того на воєводства та повіти, потім на полки та повіти, потім на
намісництва й повіти і, нарешті, на виконання благословенного визначення ке-
руючих усіма Росіями доль, розділена на губернії й повіти ж, або уїзди. Всякий
знає, що малоросіяни з усіма іншими слов’янами одноплемінні і зберегли досі
деякі свої обряди і повір’я, властиві кожному народові доти, доки він виформу-
ється освітою. Всякий знає й те, як вони до цього часу відрізняються від усіх
інших народів, і навіть від своїх земляків, одягом, мовою і багатьма іншими
рисами, частково описаними в різних Історіях, Землеописах, Подорожах і За-
писках. Отже, досить буде мені покласти на папір одну слабку тінь зникаючого
наріччя 1 цього близького по сусідству зі мною народу, цих люб’язних моїх спів-
вітчизників, цих моїх співбратів, що походять від єдиної зі мною гілки.
Коротко скажу, що кілька років живучи в Малій Росії, я міг досить пристосу-
ватися до національного характеру її жителів. Я знайшов у них щось приємно-
меланхолійне, що відрізняє їх, можливо від усіх інших мешканців земної кулі.
Для них властива уважність, гострота, нахил до музики і співу. Хлібосольство й
простота вдачі їх суттєві риси. У вчинках дуже прості і ніби дещо грубі; у ділах
справедливі, в розмовах відверті, хоча часто тонкі і дуже хитрі; у намірах ґрун-
товні. Люблять охайність і чистоту. Займаються найбільше тим, що належить до
економії; працюють повільно, але надійно. У пристрастях рідко спостерігають
поміркованість. До наук схильні, здається, від природи. Пісні їхні майже завжди
томливі, але цікаві, особливо для поетів, задуми, що криються в них, невимуше-
на передача думок і завжди виблискуюча якась ніжність і невинність – незрів-
нянні! Що може бути більш вражаючого, як слухати, коли малоросіяни вечорами
приємних літніх днів, зібравшись гуртом і сидячи на пагорбку в колі, співають
свої тужливі пісні? – Тоді луна, що віддається навколо, приносить з полів і з лісів
до чутливого серця найзворушливіші тони!
О.П. Павловский, 1818
1 Слово наріччя виступає у Павловського як абсолютний синонім до мова.
|