Августин Волошин очима очевидців

Стаття присвячена видатній політичній, регіональній і культурній постаті Закарпаття першої половини ХХ ст. – Августину Волошину. Через спогади сучасників розглянуто його внесок до розвитку культури, освіти, педагогічної думки та вплив на духовне відродження Карпатської України....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Грибенюк, Н.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Schriftenreihe:	Історичний архів. Наукові студії
Schlagworte:	Вітчизняна та всесвітня історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60361
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Августин Волошин очима очевидців / Н.І. Грибенюк // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. — Вип. 1. — С. 135-138. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-60361
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-603612014-04-15T03:01:43Z Августин Волошин очима очевидців Грибенюк, Н.І. Вітчизняна та всесвітня історія Стаття присвячена видатній політичній, регіональній і культурній постаті Закарпаття першої половини ХХ ст. – Августину Волошину. Через спогади сучасників розглянуто його внесок до розвитку культури, освіти, педагогічної думки та вплив на духовне відродження Карпатської України. Статья посвящена выдающейся политической, региональной и культурной фигуре Закарпатья первой половины ХХ в. – Августину Волошину. Через воспоминания современников рассмотрено его взнос в развитие культуры, образования, педагогической мысли и влияние на духовное возрождение Карпатской Украины. Article is dedicated to an eminent political, regional and cultural figure of Transkarpathia of the first half of the ХХ c. – Augustine Voloshyn. Through the memories of the contemporaries his investment into the development of culture, education, pedagogical thought and the infiuence on the spiritual revival of the Carpathoukrainians is seen. 2008 Article Августин Волошин очима очевидців / Н.І. Грибенюк // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. — Вип. 1. — С. 135-138. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60361 008(091)(477) uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Грибенюк, Н.І. Августин Волошин очима очевидців Історичний архів. Наукові студії
description	Стаття присвячена видатній політичній, регіональній і культурній постаті Закарпаття першої половини ХХ ст. – Августину Волошину. Через спогади сучасників розглянуто його внесок до розвитку культури, освіти, педагогічної думки та вплив на духовне відродження Карпатської України.
format	Article
author	Грибенюк, Н.І.
author_facet	Грибенюк, Н.І.
author_sort	Грибенюк, Н.І.
title	Августин Волошин очима очевидців
title_short	Августин Волошин очима очевидців
title_full	Августин Волошин очима очевидців
title_fullStr	Августин Волошин очима очевидців
title_full_unstemmed	Августин Волошин очима очевидців
title_sort	августин волошин очима очевидців
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60361
citation_txt	Августин Волошин очима очевидців / Н.І. Грибенюк // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. — Вип. 1. — С. 135-138. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT gribenûkní avgustinvološinočimaočevidcív
first_indexed	2025-07-05T11:29:05Z
last_indexed	2025-07-05T11:29:05Z
_version_	1836806250983063552
fulltext	135 АВГУСТИН ВОЛОШИН ОЧИМА ОЧЕВИДЦІВ Стаття присвячена видатній політичній, регіональній і культурній постаті Закарпаття першої половини ХХ ст. – Августину Волошину. Через спогади сучасників розглянуто його внесок до розвитку культури, освіти, педагогічної думки та вплив на духовне відродження Карпатської України. Ключові слова: Закарпаття, Августин Волошин, культурно-освітня діяльність, національна свідомість. Статья посвящена выдающейся политической, региональной и культурной фигуре Закарпатья первой половины ХХ в. – Августину Волошину. Через воспоминания современников рассмотрено его взнос в развитие культуры, образования, педагогической мысли и влияние на духовное возрождение Карпатской Украины. Ключевые слова: Закарпатье, Августин Волошин, культурно-образовательная деятельность, национальное сознание. Article is dedicated to an eminent political, regional and cultural figure of Transkarpathia of the first half of the ХХ c. – Augustine Voloshyn. Through the memories of the contemporaries his investment into the development of culture, education, pedagogical thought and the infiuence on the spiritual revival of the Carpathoukrainians is seen. Key words: Transkarpathia, Augustine Voloshyn, cultural-educational activity, national consciousness. Поза всяким сумнівом, у 20-30-х роках видатним культурно-освітнім і громадсько-політичним діячем народовецького (українського) напряму в краї був Августин Волошин, який за своїм значенням, за внеском у піднесення національної свідомості закарпатських українців стоїть поруч з Олександром Духновичем – найвидатнішим будителем населення Українських Карпат у XIX столітті. Внесок А. Во- лошина як професійного педагога, теоретика й практика педагогічної думки, а відтак – як організатора куль- турно-освітнього руху в Закарпатті упродовж перших десятиріч XX ст. важко переоцінити. Це засвідчує один із перших авторів життєпису вченого – відомий український письменник та історик літературного процесу Володимир Бірчак на сторінках своєї праці [1]. Наголосимо: Володимира Бірчака пов’язувала з А. Волошином тривала творча співпраця та дружба. Тому й не дивно, що його книжка про майбутнього карпатського президента відзначається конкретикою свідчень, прикладів, яскравих спостережень. На його думку, А. Волошин був педагогом у багатогранному розумінні слова, педагогом усієї української молоді, усього народу, який «своєю національною свідомістю, своїм характером і тим, що випередив свою суспі- льність, своїми поглядами на народ і єго язик о кількадесять літ» [1, с. 25]. Нарис В. Бірчака є першою спробою системати- зувати творчий доробок А. Волошина, синтезувати його погляди на різні прояви розмаїтої діяльності Волошина як педагога та громадського діяча уні- версального злету. А. Волошин поєднував у собі носія як гуманітарних, так і природничих цінностей, церковних і світських засад [1, с. 13]. У додатку до книги В. Бірчака був також поміще- ний нарис про А. Волошина керівника Педагогічного товариства в Закарпатті 20-30-х років Павла Яцка. Учень А. Волошина відзначає, у першу чергу, працьо- витість свого наставника, його всебічну обізнаність у розмаїтих сферах науки, культурного й матеріального життя, інтелігентність та ерудицію: «Його широке чоло здавалось великим складом людських знань, складом сконцентрованої енергії...» [2]. Майже всі соратники Августина Волошина – будівничі незалежної Карпато-Української держави, яким вдалося вижити за часів гортистської окупації Закарпаття й уникнути сталінських таборів ГУЛАГу, видали за кордоном свої спомини про нього. Особливо цінний матеріал міститься в щоденнику і споминах славетного закарпатського поета, письменника і громадського діяча Василя Гренджі-Донського. Наш земляк протягом десятиліть йшов нога в ногу з А. Волошином, був живим свідком тих подій, що відбувалися у краї в міжвоєнний період. Перу Василя Степановича належать унікальні історико-біографічні нариси про багатогранну діяльність і життєвий шлях майбутнього політичного лідера закарпатських украї- УДК 008(091)(477) Грибенюк Н. І. 136 нців. Зокрема, такі як: «Августин Волошин і вдячність п. начальника шкільного реферату» [3], «Короткий життєпис державного секретаря о. Августина Во- лошина» [4], «Отець д-р Августин Волошин» [5]. У них В. Гренджа-Донський вказував на чільне місце А. Волошина в нашій історії і культурі, про його великий вклад у розвиток освіти і науки краю. У 1938 році В. Гренджа-Донський писав, що «...як чехи мають свого Масарика, так і ми, підка- рпатські українці, маємо свого Августина Волошина. Це наша гордість і слава наша. Волошин – наша новітня історія...» [6]. У «Короткому життєписі державного секретаря о. Августина Волошина» В. Гренджа-Донський пише про дитячі роки і форму- вання національної свідомості майбутнього президента. «Батько нашого національного відродження о. Авгус- тин Волошин побачив світ у наших зелених горах на Верховині, у селі Келечині, окр. Волівська, де його батько був священиком. Свою національну свідомість набув уже в хаті своїх батьків, де говорилося по- українськи. Верховина наша говорить чистісінькою українською літературною мовою й донині і це на молодого хлопця мало вплив» [4, с. 189]. Юнак тягнувся до знань. «З гімназії іде молодий талановитий студент на теологію в Ужгороді, а опісля в Будапешті й закінчує, придбавши також фах професора фізики. Зразу стає професором ужгородської учительської семінарії» [4, с. 189]. У той же час А. Волошин активно включається в громадську роботу. Величезний внесок зробив А. Волошин як видавець книг, газет і журналів. Його праці, що широко були відомі в народі, посіяли в людях зерно освіти, науки, яке зросло в часі. «Найбільшою заслугою о. Волошина є те, що в ті часи найбільшої мадяризації пише і видає книги, шкільні підручники і редагує майже єдину на той час газету «Наука»... Працює в товаристві ім. Святого Василія Великого, а коли мадярська влада закрила це товариство, організує разом з іншими друкарню і книгарню «Уніо»» [4, с. 181-182]. Ці слова В. Гренджі- Донського є відповіддю деяким нашим історикам, які намагаються зробити з А.Волошина «слугу кількох господарів», який переходив від одних до інших заради своєї кар’єри. Та чи зробив він кар’єру взагалі? «Августин Волошин – найбільший наш муж наших новіших часів, не зробив жодної кар’єри, хоч його широке знання, досвіди й здібності та великі заслуги просто предестингували його на найвищі досто- їнства» [4, с. 182]. А скільки зробив корисного А. Волошин для формування кадрів нашої інтелігенції? Саме вона в 30-х роках була ініціатором величезних державних перетворень, яким, на жаль, не судилося здійснитися. Про це теж не міг не сказати Василь Гренджа-Донський: «Як директор семінарії, виховує сотні, тисячки найсвідомішої нашої інтелігенції, народних працівників» [7; 8]. В. Гренджа-Донський одним з перших звернув увагу на політичну діяльність А. Волошина. Він детально описав період 1918-1919 рр. в житті А. Волошина, коли той очолював Ужгородську народну раду, керівництво Народно-Християнською партією і депутатство в чехословацькому парламенті, діяльність А. Волошина на посаді державного сек- ретаря, прем’єр-міністра Підкарпатської Русі, а згодом президента Карпатської України. Не обминув В. Гренджа-Донський і характеристики тих складних міжнародних і внутрішніх умов, у яких діяв уряд Карпатської України, очолюваний Августином Волошином. Про ці та деякі інші питання йдеться на сторінках щоденника «Щастя і горе Карпатської України» і «Споминів» В. Гренджі-Донського [9]. По-різному склались долі двох видатних наших земляків. Василь Гренджа-Донський, пройшовши крізь пекло фашистських в’язниць і таборів, опинився в Словаччині, де і жив до самої смерті. Августин Волошин, заарештований в травні 1945 р. співробі- тниками НКВС, закінчив своє життя у в’язниці. До останніх днів В. Гренджа-Донський зберігав у своєму серці любов і пошану до президента Карпатської України. Він був глибоко переконаний, що «такий муж заслужив, щоб його іменем назвали площі й вулиці, щоб йому ставили пам’ятники. Це все ми зробимо, як прийде на це час» [10-13]. З поміж праць, виданих за кордоном, заслуговують на особливу увагу саме праці мемуарного характеру Августина Штефана, з-під пера якого вийшли дві змістовні книги та десятки статей [11, с. 247]. Їхній автор стояв біля витоків формування й становлення державності в Закарпатті, займаючи відповідальні посади міністра шкільництва Карпатської України і згодом голови Сойму. До цього додамо, що А. Штефан був найталановитішим учнем і продов- жувачем А. Волошина у справі освіти та виховання. Оцінка його діяльності, приміром, як директора Мукачівської торговельної академії, що була справж- нім вогнищем у культурно-освітньому житті краю і відіграла вирішальну роль у цій царині, ще попереду. А. Штефан написав змістовну біографію А. Во- лошина, у якій докладно простежив етапні моменти життєвого й творчого шляху Волошина як педагога і громадського діяча. Вона справедливо й досі оці- нюється як найкраще першоджерело відомостей про різнобічну діяльність А. Волошина. Її логічно доповнюють і такі нариси та публіцистичні виступи А. Штефана, як «А. Волошин – автор», «А. Волошин – основник «Просвіти» в Ужгороді», «Августин Воло- шин – професор учительської семінарії та Українсь- кого Вільного Університету». Чимало цікавих фактів і спостережень знаходимо в споминах А. Штефана про діяльність А. Волошина в «Учительському товаристві». Із педагогічною темою найбільш тісно пов’язане інше фундаментальне дослідження Августина Ште- фана «За правду і волю». Автор цієї двохтомної праці обстоює, насамперед, ідею, що є визначальною для неї: Августин Волошин – найвидатніший педагог Закарпаття, визначний фахівець у системі народного шкільництва [11, с. 247]. Ось кілька домінантних рис із портретної характеристики А. Волошина- педагога: «Волошин виховував добрих та ідейних учителів для Карпатської України, які стали ви- значними діячами в культурнім та економічнім відношенні краю, вони любили свою рідну землю, свій народ, свою церкву» [12, с. 33] Серед них слід 137 назвати самого А. Штефана, а також Михайла Гу- лянича, Олександра Полянського, Семена Дзямка, Юліана Ревая, Павла Яцка та багатьох інших. А. Штефан влучно підкреслив, що «в чорних днях угро-руської дійсности діти пересічного інте- лігента, звичайного греко-католицького священика або церковного учителя, з руської спадщини дістали руські колядки, церковно-слов’янські «єжедневні молитви» і, оскільки ходили до церковної школи, читали кирилицею писані статті в читанці о. А. Во- лошина» [12, с. 111]. Отже, вплив праць А. Волошина був незаперечним для зростання рівня національної свідомості закарпатських українців. Особливо ста- новище покращилося, коли «в місяці липні 1917 р. директор учительської семінарії в Ужгороді о. Віктор Камінський відійшов на пенсію і новим директором іменовано о. Августина Волошина, який запросив мене (Августина Штефана – Авт.) на професора математики-фізики, і мукачівський єпископ Антоній Пап іменував мене професором від 1 вересня 1917 р.» [12, с. 111-112]. Із вищенаведеного видно, що А. Волошин пере- бував у дуже близьких відносинах з А. Штефаном, незважаючи на те, що між ними була досить помітна різниця в роках. Безперечно, він йому довіряв. У спогадах А. Штефана є цікавий епізод, який також свідчить про людські риси директора вчительської семінарії: «Пригадую, що восени 1917 р. ми мали 6-тижневий курс для вояків-пропагандистів (учнів учительської семінарії). По скінченні курсу вояки могли скласти іспит... Колишній студент Лизак, родом з Ужгороду, перепав з п’ятьох предметів. Видавши йому свідоцтво, він вийшов з професорської кімнати і по якомусь часі повернувся і сказав: «Пане професор, пан директор Волошин просив Вас до директорської канцелярії». Я зайшов до канцелярії і Лизак за мною. Я приступив до бюрка і сказав «Прошу». Волошин: «Яка справа?» Тоді приступив Лизак, витягнув багнет і крикнув: «Ви мені напишіть добре свідоцтво!» В тій хвилині відчинилися двері і увійшов колишній старшина, професор господарської науки Чакаді, відразу скочив до Лизака, і схопив за руку з багнетом. Я зловив його за другу руку і Чакаді передав багнет директорові. Волошин: «Та що синку? Ти хотів зі мною вою- вати? Іди і приклич свою матір і перед нею приобіцяй мені, що будеш чесно працювати». Лизак: «Пане директоре, дайте мені назад багнет. Без того мене арештують» Волошин: «Іди додому. Матір твоя тут мешкає недалеко. Тепер патрулі не ходять». Так стало, як Волошин наказав. Лизак по війні повернувся до учительської семінарії. Скінчив її і був іменований учителем десь до Ужгородської жупи» [12, с. 203]. Однак А. Штефан не обмежився характеристикою педагогічної діяльності А. Волошина. Він детально описав його політичну спрямованість у 1918-1919 рр., коли вирішувалася подальша доля нашого краю. Описуючи засідання Руської народної ради в Ужго- роді, А. Штефан відзначив, що директор Августин Волошин у своїй доповіді з’ясував тогочасну політичну ситуацію і назвав всі можливі тодішні орієнтації. Чим закінчилася справа загальновідомо: 21 січня 1919 р. в Хусті перемогла проукраїнська орієнта- ція, і було прийнято рішення про возз’єднання Закарпаття з Україною. І лише неможливість це зробити призвела до пізнішого входження краю до складу Чехословаччини [12, с. 243]. На сторінках спогадів А. Штефана є цікаві й маловідомі факти про внесок А. Волошина у ство- рення хліборобської партії [12, с. 287], дається характеристика основних напрямів шкільництва, які автор поділяє на народовецький, домашній або тутешняцький і руський, тобто русофільський. Видатним працівником першого напряму, на думку А. Штефана, був А. Волошин [12, с. 293]. Як і В. Гренджа-Донський, А. Штефан подає коротку біографічну довідку А. Волошина. Наведемо її повністю «Монс. Августин Волошин (1874-1945). Від 1-го вересня 1917 року – директор греко-католицької учительської семінарії для хлопців в Ужгороді аж до жовтня 1938 року Посол до Празького парламенту в Празі в 1924-1929 рр. В жовтні місяці 1938 р. – державний секретар, в 1938-1939 рр. – Прем’єр, 15 березня 1939 р. – Президент Карпато-Української держави. На еміграції в Празі до травня 1945 р. Вмирає в московській тюрмі Ле форт 11 липня 1945 року» [12, с. 295]. До цього додамо, що дата смерті А. Волошина неточна. Він помер 19 липня в Бутирській тюрмі. Однак тоді, коли писалася книга А. Штефана, про це було невідомо. Численні статті мемуарного характеру про Авгус- тина Волошина написали П. Кукурудза, А. Кущин- ський, В. Лар, П. Стерчо, С. Яковенко [12, с. 295], що видаються нам важливим причинком до розуміння складної, часом суперечливої діяльності А. Волошина як політичного діяча. У цьому зв’язку увиразнимо статті Степана Росохи та Павла Кукурудзи, які орга- нічно взаємопов’язані між собою широко закроєною темою про педагогічну діяльність А. Волошина, з одного боку, і у вужчому плані – про його заслуги перед «Просвітою» – з другого. П. Кукурудза дійшов висновку, що результати майже двадцятирічної роботи представників «Просвіти», одним із засно- вників якої був А. Волошин, лягли в основу тих духовних змагань, які завершилися 1939 р. проголо- шенням незалежної держави – Карпатської України. ЛІТЕРАТУРА 1. Бірчак В. Августин Волошин. Єго житя і діяльність. З нагоди ювілею 50-літніх уродин і 25-літньої праці / В. Бірчак. – Ужгород, 1924. 2. Ясько П. Августин Волошин / П. Ясько // З нагоди ювілею 50-літніх уродин і 25-літньої праці. – Ужгород, 1924. – С. 30–31. 3. Гренджа-Донський В. Августин Волошин і вдячність п. начальника шкільного реферату / В. Гренджа-Донський // Гренджа- Донський В. Твори. – Т. ІХ. Публіцистика. – Вашингтон : Карпатський Союз, 1989. – С. 181–182. 4. Гренджа-Донський В. Короткий життєпис державного секретаря о. Августина Волошина / В. Гренджа-Донський // Там само. – С. 189-190. 138 5. Гренджа-Донський В. Отець др. Августин Волошин / В. Гренджа-Донський // Там само. – С. 214–215. 6. Гренджа-Донський В. Августин Волошин і вдячність п. начальника шкільного реферату / В. Гренджа-Донський // Там само. – С. 181. 7. Гренджа-Донський В. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник / В. Гренджа-Донський // Там само. – Т. VІІІ. – Вашингтон : Карпатський Союз, 1987. 8. Гренджа-Донський В. Спогади. Листи / В. Гренджа-Донський // Там само. – Т. Х. – Вашингтон : Карпатський Союз, 1988. 9. Дет. див. : Вегеш М. Земляк про земляка (Василь Гренджа-Донський Про Августина Волошина) // Радянська Верховина. – 1991. – 30 верес. 10. Штефан А. Августин Волошин президент Карпатської України : Спомини / А. Штефан. – Торонто, 1977. 11. Штефан А. За правду і волю : Спомини і дещо з історії Карпатської України / А. Штефан. – Книга перша. – Торонто, 1973. 12. Штефан А. За правду і волю : Спомини і дещо з історії Карпатської України. Книга друга / А. Штефан. – Торонто, 1981. 13. Штефан А. З останніх днів / А. Штефан // Вільне слово (Торонто). – 1969. – 20 лист; 6 груд. Рецензенти: Дарієнко В. М., д.і.н., професор Херсонського економіко-правового інституту; Маврін О. О., к.і.н., доцент, заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. © Грибенюк Н. І., 2010 Стаття надійшла до редакції 26.08.2010 р.

Августин Волошин очима очевидців

Institution

Ähnliche Einträge