Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.)
У статті здійснено спробу визначити принципи і способи номінації поселень Галицької землі в кінці ХVП ст. Здійснений аналіз тодішньої ойконімії Галицької землі дозволив встановити, що назви поселень названого регіону виникли в результаті дії чотирьох принципів номінації, кожен з яких реалізується рі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6067 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) / Д. Бучко // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 41-51. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6067 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-60672010-02-17T12:00:44Z Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) Бучко, Д. Дослідження У статті здійснено спробу визначити принципи і способи номінації поселень Галицької землі в кінці ХVП ст. Здійснений аналіз тодішньої ойконімії Галицької землі дозволив встановити, що назви поселень названого регіону виникли в результаті дії чотирьох принципів номінації, кожен з яких реалізується різною кількістю способів називання. Найбільшу кількість назв поселень утворено за першим принципом номінації, що пов'язаний з людським фактором. The author outlines principles and ways of naming settlements in late seventeenth-century Galicia. It becomes clear that settlement names as found in these lands were determined by four principles which are all characterized by various means of naming. The greatest number of settlement names was derived in compliance with the first principle based on the human factor. 2009 Article Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) / Д. Бучко // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 41-51. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6067 81' 373.21 uk Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Бучко, Д. Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| description |
У статті здійснено спробу визначити принципи і способи номінації поселень Галицької землі в кінці ХVП ст. Здійснений аналіз тодішньої ойконімії Галицької землі дозволив встановити, що назви поселень названого регіону виникли в результаті дії чотирьох принципів номінації, кожен з яких реалізується різною кількістю способів називання. Найбільшу кількість назв поселень утворено за першим принципом номінації, що пов'язаний з людським фактором. |
| format |
Article |
| author |
Бучко, Д. |
| author_facet |
Бучко, Д. |
| author_sort |
Бучко, Д. |
| title |
Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| title_short |
Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| title_full |
Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| title_fullStr |
Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| title_full_unstemmed |
Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| title_sort |
основні принципи і способи номінації поселень у галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6067 |
| citation_txt |
Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.) / Д. Бучко // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 41-51. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bučkod osnovníprincipiísposobinomínacííposelenʹugalicʹkíjzemlízadanimireêstruposelenʹz1670r |
| first_indexed |
2025-07-02T09:04:23Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:04:23Z |
| _version_ |
1836525356714033152 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 41
УДК 81' 373.21
Дмитро Бучко (м. Тернопiль)
ОСНОВНI ПРИНЦИПИ I СПОСОБИ
НОМIНАЦIЇ ПОСЕЛЕНЬ У ГАЛИЦЬКIЙ ЗЕМЛI
(за даними реєстру поселень з 1670 р.)
© Д.Г. БУЧКО, 2009
У статті здійснено спробу визначити принципи і способи номінації поселень Галицької
землі в кінці ХVП ст. Здійснений аналіз тодішньої ойконімії Галицької землі дозволив
встановити, що назви поселень названого регіону виникли в результаті дії чотирьох
принципів номінації, кожен з яких реалізується різною кількістю способів називан-
ня. Найбільшу кількість назв поселень утворено за першим принципом номінації, що
пов'язаний з людським фактором.
Ключові слова: Галицька земля, номінація, модель, принцип, спосіб.
Проблему номінації географічних об’єктів на апелятивному та
онімному рівнях уже тривалий час кваліфікують як одну з найак-
туальніших у сучасному мовознавстві взагалі та ономастиці зокрема
[10]. Складність розв’язання названої проблеми криється насамперед
у тому, що сам процес номінації є по суті вінцем мислення, психічної
та мовленнєвої діяльності людини [10; 3: 261–262].
Принцип номінації, як основний напрям ходу думки, за яким
здійснюється називання конкретного об’єкта, реалізується через від-
повідні способи, мотиви та засоби називання.
Матеріалом для пропонованого дослідження послужили назви
поселень Галицької землі, наведені у реєстрі населених пунктів (далі
Реєстр) з 1670 р., який зберігається в ЦДІА України у Львові (ф.5,
оп.2, спр.1) і написаний середньовічною латинською мовою з чіткими
ознаками української та польської мов. У цьому документі подано на-
зви 595 поселень, при цьому окремі з них наводяться по два і більше
разів. Повторення окремих назв спричинене, очевидно, тим, що, укла-
даючи Реєстр, писар враховував, що в одному населеному пункті мо-
гли мати свої добра різні власники, напр.: Starunia M.M. Poto ckich;
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 442
Бучко Д.Г.
Starunia sors Dzierzków; Starunia Podbielskich, sors A. Żurakowska et
F. Żurakowski; Starunia sors J. Holyński.
У структурному відношенні абсолютна більшість запрезентованих
у Реєстрі ойконімів є субстантивами. Вони становлять 87,73 % від за-
гального числа найменувань, а менше 6% назв поселень у ньому вжи-
вається у формі субстантивованих прикметників. Крім цього, 6,72%
творять складені назви на зразок: Wierzbiąz Wyszni, Wierzbiąz niżny;
Skomorochy nowe, Skomorochy stare; Tarnowica Lesna, Tarnowica Polna;
Uhrynow srzedni ad Kalusz та ін. Найменування десяти поселень Гали-
цької землі на той час не були остаточно закріпленими, тому вони за-
фіксовані як подвійні зі сполучником seu «або», напр.: Horożanka seu
Wołoszczyznа, Dobryłow seu Dobrotow, Korczakow seu Otenia, Moczarmiasto
Opp. seu Łysiec та ін. Майже половина зафіксованих у Реєстрі ойко-
німів вживається з уточненням, вираженим прийменниковою кон-
струкцією, що включає прийменник ad «біля» і назву найвідомішого
на певній території населеного пункту, напр.: Jasien ad Kalusz, Kalne ad
Podhajce, Konczaki ad Uscie та ін. Такі записи стосуються насамперед
однойменних назв населених пунктів Галицької землі, а також неве-
личких поселень, які потребують точнішої локалізації: Nowosiolka ad
Manasterzyska, Nowosiolka ad Podhajce, Porohy ad Krasnopole, Potok ad
Sniatyn, Rypianka ad Kalusz і ін. Дещо незвичним є вживання конструк-
цій з цим прийменником в ойконімах складеної форми, адже їх атри-
бут певним чином уже виконує локалізуючу функцію, напр.: Dolha
Horysznia ad Wonilow, Skomorochy nowe ad Bolszowiec, Dalejowa Dalewa
ad Kropiec (=Коропець) та ін. Цей же прийменник уживається також
при називанні містечок, напр.: Winograd Opp.(лат. oppidum «місто») ad
Otenia, Semikowce Opp. ad Kąkolniki, Tustań Opp. ad Halic.
У цілому в Реєстрі подано 256 назв з уточненням за допомогою
прийменникової конструкції, що складає 43,02% від загального числа
засвідчених у документі ойконімів.
Окремим зразком складених ойконімів є ще назви з атрибутом
на означення статусу поселення: Barysz Opp. i Barysz villa (=село),
Bohorodczany Opp. i Bohorodczany villa ad Ustie Stara, Bojarka sloboda
ad Oslawy та ін. Лише одним прикладом ілюструється складена назва
поселення з часткою seu і прийменником ad: Kopanki seu Mosciska ad
Kalusz. Ще в семи випадках у подвійній назві вказано лише статус по-
селення, напр.: Dobryłow seu Dobrotow Opp., Korczakow seu Otenia Opp.,
Moczarmiasto Opp. seu Łysiec i ін.
Нижче спробуємо показати, які основні принципи та спосо-
би номінації поселень використовували наші предки кілька століть
тому, а також ті мовні засоби, якими виражалися ці принципи та спо-
соби називання. Останні, як відомо, служать засобом закріплення
мисленнєво-психічної діяльності номінатора при називанні конкрет-
них об’єктів, у нашому випадку — населених пунктів.
На відміну від апелятивів, оніми починають вживати в мові знач-
но пізніше, оскільки їх виникнення є результатом свідомого називання
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 43
Основнi принципи i способи номiнацiї поселень у Галицькiй землi…
конкретних об’єктів, власною назвою, яка виокремлює певний об’єкт
з-поміж собі подібних. Можливо, в цьому й криється той феномен, що
серед власних назв є значно менше етимологічно незрозумілих слів,
ніж серед апелятивів. Зрозуміло, що власні назви тих чи інших геогра-
фічних об’єктів, як сьогодні, так і в минулому, спершу були прозори-
ми, а згодом ставали затемненими чи навіть неясними. Причиною цьо-
го є: по-перше, втрата мотивів первісної номінації конкретних об’єктів;
по-друге, певні назви поселень у процесі їх функціонування під впли-
вом народноетимологічних асоціацій часто зазнавали сут тєвих фоне-
тичних і морфолого-словотвірних змін аж до невпізнання у порівнянні
з їх первісним звучанням і формою. Так, наприклад, сучас на назва по-
селення Латківці, на думку самих жителів села і місцевих краєзнавців,
походить від апелятива латка, тобто назва населеного пункту нібито
відображала соціальний стан жителів села в минуло му — їх одяг був
покритий численними латками. Однак історичні джерела ХVІ ст. фік-
сують цю назву в різних варіантах: Ładkowce, Uładkowce, Władkowce та
ін., які однозначно заперечують запропоновану етимологію і свідчать
про відантропонімне виникнення цього ойконіма.
Здійснений раніше діахронічний аналіз ойконімії Покуття та ін-
ших регіонів України дозволив нам сформулювати чотири принци-
пи, за якими наші предки здійснювали називання населених пунктів в
Україні в різні історичні періоди. Ці принципи такі:
1. Номінація поселення через відображення в його назві зв’язку з
найменуванням окремої особи або групи осіб.
2. Номінація поселення через відображення в його назві зв’язку
з назвами сусідніх (у рідкісних випадках віддалених) географічних
об’єктів.
3. Номінація поселення через відображення в його назві індивіду-
альних особливостей (ознак) самого населеного пункту.
4. Номінація поселення через відображення в його назві еко но-
мічно-виробничих, суспільно-політичних факторів та па м’ят ко во сті
(називання поселень на честь відомих людей, подій і т.п.).
Принципи називання становлять собою найзагальніші поняття,
які реалізуються через конкретні способи номінації за допомогою від-
повідних мовних засобів. Розглянемо докладніше кожен з названих
принципів номінації поселень за допомогою різних способів їх реалі-
зації.
1. Номінація поселення через відображення в його назві зв’язку
з найменуванням окремої особи або групи осіб.
При застосуванні цього принципу номінації поселень має місце
як пряма (безпосередня), так і опосередкована участь особи у переда-
ванні відношення «об’єкт — людина», і різняться вони між собою мо-
тивами та засобами називання.
1.1. Пряма участь особи означає, що іменований об’єкт (поселен-
ня) безпосередньо належить особі, ім’я (прізвисько чи прізвище) якої
засвідчене в основі ойконіма. Головним способом реалізації цього
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 444
Бучко Д.Г.
принципу номінації та прямої участі особи в ній є посесивність, а
основними засобами вираження посесивності в українській ойконімії
здавна були суфікси -*jь (*-j-е, -*j-а), -ов(>-ів), -ин, -овк-а (>-івк-а).
З цим же словотвірним значенням творилися поодинокі назви населе-
них пунктів за допомогою інших засобів деривації. В ойконімії Га-
лицької землі кінця ХVІІ ст. нараховуємо п’ять словотвірних моделей,
що виникли в результаті дії першого принципу номінації за прямою
участю особи-номінатора.
1.1.1. Праслов’янський суфікс -*jь (*-j-e, *-j-a) утворював ойко-
німи на території Галицької землі насамперед від давньослов’янських
композитних і відкомпозитних (гіпокористичних) імен. Від та-
ких антропонімів утворилися назви поселень: Biłoluy (суч. Бе-
лелуя) <*Бhлолой, Wierzbiąż (суч. Вербіж) (<*Вер(и)бог + -jь),
Wojnirz (<Войнhгъ–[ 7: 45]), Żyznomirz (<*Жизномир), Chocimierz (<
Хотимиръ [7: 201]), Holhocze (< *Голгот +-jе); аналогічно утворилися й
назви: Barysz, Buczacz, Lucza, Przerosl ( суч. Перерісль), Radcze, Tumirz,
Zawoy, Uzień, Chociń, Czerncze (суч. Черче) та ін. Кілька ойконімів з
формантом *-jь (*-j-е) кваліфікуємо як деривати від слов’янських
автохтонних відапелятивних імен чи пізніших прізвиськ, а також від
християнських імен, напр.: Bryń, Кosmacz, Milowanie, Olesze, Pawelcze,
Pniowie, Podwinie, Strzylcze, Jawcze. В аналізованому Pеєстрі виявле-
но 42 ойконіми на *-jь (*-je, *-ja), що становить 7,06% від загального
числа засвідчених у названому документі назв поселень.
1.1.2. Ойконіми з суфіксами -ов (>-ів), -ин, -ов-а, -ев-а, що теж
виражають посесивність, презентуються в названому Реєстрі 181 на-
звою (30,25%), в тому числі 125 ( 21, 9%) ойконімів на -ов (>-ів), 41
(6, 9%) — на -ин, 15 (2,52%) — на -ова, -ева, напр.: Bodnarow, Bożykow,
Bołochow, Bratyszow, Woiniłow, Harasymow, Hostow, Markow, Snowidow;
Dytiatyn, Korostiatyn, Rohatyn; Daleszowa, Kliszczowa, Mołodkowa,
Stankowa, Tuhłukow, Tudiowa. Твірними основами ойконімів на -ов
(-ова, -ева), -ин найчастіше виступають давньоукраїнські авто-
хтонні відапелятивні, рідше відкомпозитні, композитні та церковно-
християнські імена.
1.1.3. Значення приналежності може передавати також порівня-
но новий формант -овк-а (>-івк-а): Iwanowka, Korzowka, Łazarowka,
Lipowka, Markowka, Siemakowka та ін, усього 17 назв ( 2,85%). Відносно
невелика кількість ойконімів цієї моделі є непрямим свідченням дав-
ності заселення цієї території та архаїчності її ойконімійної системи.
1.1.4. Посесивність ойконімів, як і антропонімів, можуть виража-
ти й форманти -овець, -инець, іноді й -ець. В аналізованому Реєстрі
назви з такими формантами ілюструються лише кількома приклада-
ми, усього 10 назв (1,68%): Wołczyniec, Rakowiec, Czartowiec, Jastrzębiec
і ін. Деякі з цих ойконімів на -овець, -инець можуть мати й іншу мо-
тивацію. Наприклад, ойконіми Grabowiec i Olchowiec можуть походити
від однойменних відапелятивних назв потоків; ойконім Раковець міг
постати як демінутив до назви с. Раків у Долинському районі Івано-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 45
Основнi принципи i способи номiнацiї поселень у Галицькiй землi…
Франківської обл., а ойконім Чортовець — як демінутив до назви
м. Чортків у Тернопільській обл.
1.1.5. Незначною кількістю прикладів ілюструються відантропо-
німні посесивні ойконіми, виражені формами родового відмінка або
ж за допомогою суфікса -к-а, напр.: Bojarka, Wysoczanka ad Halicz,
Horozanka, Horodenka, Zbora, Krzyczka, Medynia, Meducha, Ostrynia,
Pistynia (суч. Пістинь), Rohina
1
, усього 14 назв (2,35%).
На можливість суфікса -к- виражати посесивність ще в 40-х рр. ХХ ст.
звернув увагу польський діалектолог і ономаст Зд. Штібер, який, ви-
вчаючи походження подібних ойконімів Лемківщини, писав, що на до-
сліджуваній ним території є назви поселень, у яких суфікс -к- виражає
приналежність, і до них належать назви «типу Боднарка, тобто село
Боднаря, Пельгримка, тобто село Пельгрима, сюди ж рівночасно нале-
жать Блехнарка, Вавржка, а, може, також Перунка і Флоринка» [12: 71].
Однотипні назви поселень фіксуються також в різних регіонах Украї-
ни, однак їх походження дослідники визначають по-різному. Так, похо-
дження назв поселень Косованка, Черепанка та ін. Ю. Карпенко поясню-
вав результатом метонімічного перенесення назв однойменних гід ро-
об’єктів на населені пункти [5: 39, 75], а з приводу походження назви
села Лавренка учений не подав жодних коментарів [Там само]. Дослід-
ник В.Шульгач подібні ойконіми Волинської області пояснює наступ-
ним чином: назву села Набруска він виводить від назви річки Бруска, над
якою розміщене поселення [9: 92]; назву Божанка — пов’язує з гідронімом
Буг або ойконімом Бужани [9: 20]; назви сіл Вигнанка і Видерта (дав-
ніше Вhдерть, Веде(р)та) пояснює зв’язком з дієсловами [9: 24]; назву
с. Гаруша виводить від апел. гар «вигоріла ділянка лісу» [9: 31] та под.
Отже, пряме вираження відношення «об’єкт — людина» презен-
тують в ойконімії Галицької землі кінця ХVІІ ст. 264 назви, що стано-
вить 44,37% від усіх ойконімів, які засвідчені в Реєстрі з 1670 р.
1.2. Опосередкована участь особи у називанні конкретного посе-
лення означає, що назва об’єкта не має прямого відношення до най-
менування конкретної особи. Множинна форма ойконіма спершу була
найменуванням людей за їх патроном, родоначальником або ж найме-
нуванням людей за характером місцевості, де вони первісно оселили-
ся, чи пов’язана з назвою того населеного пункту, з якого вони пере-
селилися й заснували нову оселю. Згодом найменування цих людей
ставало назвою поселення, в якому вони жили.
Опосередкована участь особи реалізується різними способами
номінації поселень і виражається за допомогою різних афіксів: -ич-і,
-івц-і, -инц-і, -ан-и, -и/-і. Ці форманти використовувалися для тво-
рення патронімних, родинних, локально-етнічних і власне етнічних
чи професійних назв окремих громад, які згодом ставали назвами
однойменних поселень. Виниклі таким чином ойконіми називаємо
1 Відантропонімне походження таких назв і їх посесивність підтверджують прізвища:
Боярко, Височан, Горожан, Городенко, Збор, Кричко та ін.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 446
Бучко Д.Г.
відпатронімними, відродинними, відлокально-етнічними чи відетнічни-
ми. Ойконіми кожного типу творяться за допомогою різних форман-
тів і передаються конкретними моделями. Кожен з цих типів ойконі-
мів визначаємо як окремий спосіб номінації населених пунктів при
опосередкованому вираженні відношення «об’єкт — людина».
1.2.1. Відпатронімні ойконіми творилися за допомогою суфіксів
-ич-і, та -івц-і, -инц-і. Перший з цих афіксів є загальнослов’янським
архаїчним суфіксом, два інші теж є архаїчними, а утворені за їх до-
помогою деривати з великим ступенем достовірності можна кваліфі-
кувати як давньоукраїнські ойконімні моделі, оскільки саме в Україні
вони запрезентовані найчисельніше і починаючи з ХІV ст. формують
найбільший ареал, За межами України ойконіми на -івці, -инці вини-
кали насамперед на територіях суміжних держав, де споконвіків ком-
пактно проживали наші предки [2: 90 — 10].
Ойконіми на -ичі, як ствердує О.Купчинський, асоціюються з
первіснообщинним ладом, з дворищною системою господарювання
[6: 20 і далі]. На це вказує зокрема їх множинна форма, а також те, що
в основах більшості з цих назв вживаються давньослов’янські (дав-
ньоукраїнські) композитні, відкомпозитні та автохтонні відапелятив-
ні імена, а крім цього вони походять від іменування людей за іменем
їх патрона. Враховуючи сказане вище, а також те, що ці назви вжива-
ються в ойконімії різних слов’янських мов, початки виникнення ойко-
німів на -ичі слід відносити до праслов’янського періоду, а територію
поширення цих назв слід кваліфікувати як одну з найдавніше заселе-
них. Назви поселень на -ичі кваліфікуємо як відпатронімні, бо вони
утворені від назв людей за їх патроном.
У реєстрі поселень Галицької землі з 1670 р. засвідчено всього
три назви на -ичі: Debeslawcze (до 1582 р. Dobiesławicze), Kotiatycze,
Chorostkowicze. Оскільки Галицька земля включала колись південно-
східну частину сучасної Івано-Франківської обл., а також південно-
західну частину Тернопільської обл., де і сьогодні практично відсутні
топоніми на -ичі, тому й у використаному Реєстрі ойконіми на -ичі
презентуються мінімальною кількістю назв
Кількакрат більшим є число назв поселень на -івці, -инці, які мають
тотожне з назвами на -ичі семантико-словотвірне значення (саме тому
в давніх документах одні часто вживаються замість інших). За часом
виникнення ойконіми на -івці, -инці є дещо новішими стосовно назв на
-ичі. Доказом сказаного є передусім характер етимонів цих назв. Якщо
в основах ойконімів на -ичі вживаються в основному давньослов’янські
композитні, відкомпозитні та автохтонні відапелятивні імена, то в
основах ойконімів на -івці, -инці домінують давньоукраїнські авто-
хтонні відапелятивні імена або пізніші прізвиська, а також церковно-
християнські імена різної структури: Bukaczowce, Brat kowce, Dubowce,
Hanusowce, Iwanowce, Kopaczynce, Krechowce, Lubkowce, Tomaszowce та
ін., усього 62 назви (10,42%). Територія поширення назв поселень на
-івці, -инці теж належить до найдавніше заселених теренів.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 47
Основнi принципи i способи номiнацiї поселень у Галицькiй землi…
1.2.2. Назва поселень на -и/-і, які в західнослов’янській ономас-
тиці традиційно називають родовими назвами [11], кваліфікуємо як
відродинні, адже засновниками цих поселень, що фіксуються у пи-
семних документах щойно з ХІV ст., були не роди, а окремі родини
(сім’ї), і їх іменування за іменами (прізвиськами, прізвищами) родо-
начальників згодом ставали назвами поселень. заснованих цими ро-
динами, напр.: Berdnyki, Wyczołki, Horyględy, Żelibory, Kobaki, Konczaki,
Krzywotuły, Osławy Białe, Osławy Czarne, Perekosy, Pedyki, Popławniki,
Tu czapy, Tołstobaby та ін. Зрозуміло вони, як і ойконіми попередніх мо-
делей, є давніми.
До цієї ж моделі назв населених пунктів, напевно, слід включити
ще ойконіми, які в ономастиці, згідно з класифікацією В.Ташицького,
називають «службовими» [13: 264]. Гадаємо, такі назви варто б нази-
вати професійними, оскільки їх етимони однозначно вказують на про-
фесію, заняття перших поселенців цих населених пунктів, або ж на
відповідне іменування їх засновників, адже відомо, що засновниками
поселень переважно були не прості ремісники, а конкретні впливо-
ві особи. Тому ми схильні вважати, що ойконіми Bobrowniki, Bortniki,
Popielniki, Rybniki, Rudniki, Skomorochy, Strzylcze та ін., які засвідчені в
Реєстрі, походять не безпосередньо від апелятивів бобрівники «мис-
ливці на бобрів» [4 І: 216], бортники «доглядачі бортей», попельни-
ки «робітники, що виготовляли, продавали попіл»[4 ІV: 517], рибники
«робітники, що ловили рибу, рибалки», рудники «рудокопи, робітни-
ки, що добувають і виплавляють руду» [4 V: 134], стрільці, а від од-
нойменних назв родин, тобто від антропонімів: Бобрівник, Бортник,
Попельник, Рибник, Рудник, Скоморох, Стрілець. Не однозначним є та-
кож етимон ойконіма Koscielniki. Назву цього населеного пункту мож-
на кваліфікувати як відродинну, мотивовану антропонімом Костель-
ник, або ж як відапелятивну, мотивовану найменуванням жителів, які
відвідували костел замість церкви. До відродинних зараховуємо ще
ойконім Uherniki(=Угорники), який, на нашу думку, мотивований не
етнонімом угр (=угор «угорець»), а антропонімом *Угорник, пор. Угор-
чак [1: 311].
За даними наших досліджень, перші фіксації ойконімів на -и/-і
припадають на ХІV ст. Загальна кількість назв на -и/-і в аналізовано-
му реєстрі поселень складає 68 одиниць (11,43%).
1.2.3. Опосередковано відношення «об’єкт — людина» виражають
теж архаїчні назви поселень на -ани(-яни). Традиційно ці назви квалі-
фікують як локально-етнічні, оскільки більшість з цих ойконімів по-
ходить від назв людей, іменованих за характером місцевості, на якій
вони оселилися, напр.:Dobrowlany, Jezierzany, Okniany, Podszumlany,
Szumlany та ін. Ще частина таких назв за походженням є первісни-
ми катойконімами — назвами людей за найменуваннями поселень, з
яких вони переселилися, напр.: Bohorodczany ( пор. с. Богородичин),
Tysmieniczany ( пор. м. Тисмениця), Manasterczany ( пор. с. Монастир).
Останній ойконім може мати й іншу мотивацію: монастирчанами
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 448
Бучко Д.Г.
могли назвати людей ще й тому, що вони первісно належали до монас-
тиря або працювали на монастирських землях. Однак не всі назви по-
селень на -ани(-яни) можна кваліфікувати як локально-етнічні, деякі
з них походять від назв родин або ж від назв людей за іншими озна-
ками, напр.: Drohomirczany, Rozdwiany. Загальна кількість назв на -ани
(-яни) у Реєстрі складає 15 одиниць (2,52%).
До локально-етнічних зараховуємо ще назви поселень з інши-
ми формантами, напр.: Zadubrowce, Zakrzowce, Zastawce, Krasnostawce,
Me yborce, Nowostawce, Podwerbce, Podhajce, Popławniki, Czarnołożce,
що походять від назв людей, іменування яких мотивоване характером
місцевості, де вони первісно осіли. Усього група відлокально-етнічних
ойконімів у названому Реєстрі нараховує 25 назв (2, 6%).
Опосередковане відображення відношення «об’єкт–людина» на
території Галицької землі в кінці ХVІІст. презентується на території
Галицької землі 148 назвами поселень (24,87%).
Отже, за першим принципом номінації поселень з відображенням
у їх назвах антропонімів, тобто за участю людського фактора, утворе-
но 412 назв поселень. що становить 69,25% від усіх засвідчених у реє-
стрі поселень Галицької землі з 1670 р.
2. Номінація поселення через відображення в його назві зв’язку
з назвами сусідніх (зрідка — віддалених) географічних об’єктів.
Другий принцип номінації реалізується найчастіше шляхом пе-
ренесення назв примітних об’єктів на місцевості на виниклі поруч з
ними поселення без будь-яких структурних змін у цих назвах. Цей
принцип номінації виражається трьома різними способами.
2.1. За першим способом реалізації другого принципу номінації по-
селень творилися ойконіми Галицької землі в результаті перенесення
на населені пункти найменувань різних географічних об’єктів, а саме:
а) назв гідрооб’єктів або їх частин, що мали вирішальне значен-
ня для життєдіяльності людей: Biłka, Białokirnica, Worona, Dobrowoda,
Jeziorko, Okno, Potok, Pujło, Rosolna, Rybno, Sadzawa, Siwka, Sołotwina,
Stawy, Studzianka, Tekucza, Uscie, Czarny Potok і ін.; можливо, й
гідрооб’єктів Horylec, Michudra, Strymba, які є не цілком прозорими.
б) назв гідрооб’єктів з типовими для гідронімії словотворчи-
ми афіксами -ець, -иц-я: Bereznica, Welesnica, Dubowica, Horodnica,
K(o)ropiec, Krzywiec, Lipica, Olszanica, Olchowiec, Sołoniec, Szypot,
Tarnowica,Tysmienica, Troscianiec, Czerłenica, Jamnica;
в) назв географічних об’єктів, які формують рельєф місцевості:
Berłohy, Gora, Dolina, Zawadka, Kamionki Opp., Kamień, Ostrow, Podhorki,
Scinka;
г) назв як окремих дерев, так і лісових масивів з конкретними
породами дерев, напр.: Dąbrowa, Dubki, Gwozd, Gwozdzieс (3), Grabicz,
Gruszka, Hrocholina, Liski, Łuka, Ruda, Sliwki, Jabłonka, Jasień;
д) назв невеличких місцевостей (мікротопонімів) різної структу-
ри: Bukowno, Dubno, Kuty, Kutyszcza, Zahajpole, Manasterzyska, Porohy,
Posiecz, Potoczyszcza, Przewłoka, Przewoziec, Prokmoszno, Ujazd тощо;
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 49
Основнi принципи i способи номiнацiї поселень у Галицькiй землi…
е) назв церков: Іспас, Троїця.
Отже, за першим способом реалізації другого принципу номінації
утворено 100 назв поселень (16,8%), запрезентованих у Реєстрі.
2.2. Окремим способом реалізації другого принципу номінації на-
селених пунктів уважаємо творення ойконімів у формі демінутивів
від відомих у певному регіоні чи краї назв поселень, напр.: Woniłowek —
Woniłow, Koniuszki — Конюхи, Korniowka — Korniow, Kąkolniczki — Ką-
kolniki, Kuropatniczki — Куропатники, Kutce — Kuty, Podhajczyki — Pod-
hajce, Rakowiec — Rakow, Tłumaczyk — Tłumacz, Uherniczki — Uherniki,
Uscieczko — Uscie, усього 11 ойконімів (1,86%).
2.3. Ще одним способом реалізації другого принципу номінації
поселень є творення назв населених пунктів шляхом перенесення на-
йменування певної території, останнє (найменування) фактично не є
її назвою, а лише означенням місця її знаходження. Такі «найменуван-
ня» виражаються в основному конфіксальними, рідше афіксальни-
ми лексемами: Zabrzec, Zawale, Zagwozdzie, Zagorze, Zahajpole, Zalipie,
Załuże, Załucze, Zarzecze, Międzygorje, Podwinie, Podwysokie, Podgrodzie,
Podłuże, Podmichale, Podpieczary, усього 18 назв (3,02%).
Отже, за другим принципом номінації виникло на території Га-
лицької землі кінця ХVІІ ст. 129 назв поселень, що складає 21,68 %
від усього числа засвідчених у реєстрі ойконімів Галицької землі з
1670 р.
3. Номінація поселення через відображення в його назві індиві-
дуальних особливостей (ознак) самого населеного пункту.
Порівняно небагато назв населених пунктів на території Галиць-
кої землі в кінці ХVІІ ст. виникло за третім принципом називання,
який теж реалізується різними способами.
3.1. Перший спосіб реалізації цього принципу називання поселень
виражається ойконімами, що прямо вказують на тип поселення, напр.:
Wolica, Jezupol/Jezupole (до 1598 р. це містечко було селом і назива-
лося Чешибіси; коли ж воно отримало статус міста, то було перейме-
новано в Єзупіль, тобто Місто Ісуса, пол. Jezus «Ісус» і гр. polis “міс-
то”), Kniażdwor, Manasterzyska, Moczarmiasto Opp. seu Łysiеc, Zwenigrod,
Nowica, Nowosielica, Nowosiołka (3), Sieliszcza, Sielce, Siolko. Назвою
Nowosiolka поіменовао три поселення, які знаходяться в різних місце-
востях Галицької землі, напр.: Nowosiolka ad Manasterzyska, Nowosiolka
ad Niżniow Nowosiołka ad Podhajce. Усього за цим способом номінації
утворено 14 назв (2,35%).
3.2. Другий спосіб реалізації третього принципу номінації переда-
ється ойконімами у формі субстантивованих прикметників, що пер-
вісно були атрибутами у складених ойконімах, а в рідкісних випад-
ках ойконімами у формі відад’єктивних іменників: Wierzchnia, Dołha,
Dołha Horysznia, Dołhe, Dorożni, Hłubokie, Horysznia, Ziеlona, Kadłub-
ne, Kalne, Kamienne, Krasna, Krasne, Kniaża, Krzywe, Ladzkie, Nadwor-
na, Ostra, Ostrynia, Pasieczne, Podwysokie, Pylawa, Rosochaciec, Serednie,
Telacze Cwitowa та ін., усього 34 назви (5,72%).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 450
Бучко Д.Г.
Отже, за третім принципом номінації поселень у Галицькій землі
в кінці ХVІІ ст. виникло всього 48 назв (8,06%).
4. Номінація поселення через відображення в його назві еко-
номічно-виробничих, суспільно-політичних чи інших факторів, а
також пам’ятковості (найменування поселень на честь відомих лю-
дей, визначних історичних подій та ін.).
Територія Галицької землі, без сумніву, належить до давнозаселе-
них територій. При творенні української ойконімії на той час голов-
ну роль відігравала традиція та людський фактор, а тому суспільно-
політичні та економічні чинники мало впливали на виникнення назв
населених пунктів. Прикладами реалізації четвертого принципу но-
мінації можуть бути лише назви Stebnyk i Torhowica (2). Першу назву
утворено від апелятива стебник «омшаник, утеплене приміщення для
зимівлі бджіл» [7 V: 695], другу назву — від апелятива торговиця «міс-
це, де відбувалася торгівля, базар» [7 Х: 202]. Частковою ілюстрацією
дії цього принципу номінації може бути й ойконім Єзупіль, оскільки
цю назву дали на честь Ісуса Христа.
За четвертим принципом номінації поселень утворено в Гали-
цькій землі лише 3 назви (0,5%) за даними Реєстру.
Поза розглянутими вище назвами населених пунктів, утвореними
за виділеними чотирма принципами номінації, залишилися ойконіми
Bybło, Bursztyn, Zub, виникнення яких для нас є не цілком прозорим.
Здійснений аналіз ойконімії Галицької землі станом на кінець
ХVІІ ст. за реєстром поселень цієї території з 1670 р. показав, що усі
назви населених пунктів виникли шляхом використання в основно-
му трьох принципів номінації, а з них домінуючим виявився перший
принцип, який прямо (безпосередньо) або опосередковано передає
відношення «об’єкт –людина», тобто в самих назвах поселень відби-
ті антропоніми. Іншими словами, утворені за цим принципом номіна-
ції ойконіми або безпосередньо передають приналежність населених
пунктів особам, імення яких засвідчене етимонами ойконімів, або ж
назва поселення походить від найменування групи людей, які отрима-
ли свою назву від їх патрона, родоначальника або ж від характерних
ознак місцевості, на якій вони (ці люди) оселилися. Значно меншою
є кількість ойконімів, утворених за другим і третім принципами номі-
нації. За четвертим принципом номінації у давній період утворилися
лише окремі назви населених пунктів.
Отже проведений нами аналіз ойконімії Галицької землі за реє-
стром поселень названої території з кінця ХVІІ ст. засвідчив, що го-
ловним у називанні населених пунктів у давній період був людський
фактор. Первісні назви поселень несли інформацію насамперед про
те, кому належав той чи інший населений пункт, або хто саме жив у
ньому. Підтвердженням цієї думки є домінування ойконімів з суфік-
сами, які виражають приналежність, а також указують на патроніміч-
ність, родинність чи локально-етнічність. Про архаїчність заселення
названої території свідчить ще той факт, що в основах великого числа
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 51
Основнi принципи i способи номiнацiї поселень у Галицькiй землi…
тамтешніх ойконімів засвідчені давньослов’янські (давньоукраїнські)
особові назви.
1. Богдан Ф. Словник українських прізвищ у Канаді. — Вінніпеґ-Ванкувер: УВАН,
1974. — 354 с.
2. Бучко Д.Г. Ареал украинских топонимов на -івці, -инці в ХІV– ХХ вв. // Перспективы
развития славянской ономастики. — М.: Наука, 1980. — С. 90–100.
3. Бучко Д. Апелятивна і пропріальна номінації // Слово і доля. Збірник на пошану
Уляни Єдлінської. — Львів: Інститут українознавства НАНУ, 2005. — С. 261–269.
4. Етимологічний словник української мови: В 7 тт. — К.: Наук. думка, 1982–2006.
5. Карпенко Ю.О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області. — Чернівці: Чер-
нівецький університет, 1964. — 80 с.
6. Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-
географічних досліджень (Географічні назви на –ичі). — К.: Наук. думка, 1981. —
251 с.
7. Морошкин М. Славянскій именословъ или собраніе славянскихъ личныхъ именъ в
алфавитномъ порядкh. — СПб, 1867. — 108 + 213 с.
8. Словник української мови: В 11 тт. — К.: Наук. думка, 1970–1980.
9. Шульгач В.П. Ойконімія Волині. Етимологічний словник-довідник. — К.: «Кий»,
2001. — 189 с.
10. Языковая номинация (Общие вопросы). — М.: Наука, 1977. — 359 с.
11. Górnowicz Hubert. Studia nad rodowymi nazwami miejscowymi w języku polskim na tle
innych języków słowiańskich (Synteza). — Gdańsk: GTN, 1968. — 205 s.
12. Stieber Zd. Toponomastyka Łemkowszczyzny. Cz.1. Nazwy miejscowości. — Łódź, 1948. —
75 s.
13. Taszycki Witold. Słowiańskie nazwy miejscowe. [W:] Rozprawy i studia polonistyczne.
I. Onomastyka. — Wrocław-Kraków, 1958. — S. 228–268.
Dmytro Buchko (Ternopil’)
THE MAIN PRINCIPLES AND WAYS OF PLACE-NAMING IN GALICIA
(according to the 1670 register of settlement names)
The author outlines principles and ways of naming settlements in late seventeenth-century
Galicia. It becomes clear that settlement names as found in these lands were determined
by four principles which are all characterized by various means of naming. The greatest
number of settlement names was derived in compliance with the first principle based on
the human factor.
Keywords: Galicia, naming, model, principle, means.
|