Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою
Сукупність антропонімів у межах біблійного тексту формує цілісну систему, у якій найменування чітко диференціюються за мовою-джерелом. Окрему групу з-поміж біблієантропонімів утворюють латинські власні назви людей. Давньоримський іменник є специфічним і має ряд особливостей, що дозволяють упізнати і...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6068 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою / Г. Тимошик // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 52-57. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6068 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-60682010-02-17T12:00:33Z Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою Тимошик, Г. Дослідження Сукупність антропонімів у межах біблійного тексту формує цілісну систему, у якій найменування чітко диференціюються за мовою-джерелом. Окрему групу з-поміж біблієантропонімів утворюють латинські власні назви людей. Давньоримський іменник є специфічним і має ряд особливостей, що дозволяють упізнати і виокремити його серед розмаїття антропонімних формул Новозавітного Канону. The totality of anthroponyms in the biblical text is an integral system where personal names vary by their source language. A separate group of biblical anthroponyms is formed by Latin personal names. The old Latin noun demonstrates a number of features making it highly distinctive among the variety of anthroponymic formulae in the Holy Gospels. 2009 Article Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою / Г. Тимошик // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 52-57. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6068 811.161.2’373.46 uk Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Тимошик, Г. Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою |
| description |
Сукупність антропонімів у межах біблійного тексту формує цілісну систему, у якій найменування чітко диференціюються за мовою-джерелом. Окрему групу з-поміж біблієантропонімів утворюють латинські власні назви людей. Давньоримський іменник є специфічним і має ряд особливостей, що дозволяють упізнати і виокремити його серед розмаїття антропонімних формул Новозавітного Канону. |
| format |
Article |
| author |
Тимошик, Г. |
| author_facet |
Тимошик, Г. |
| author_sort |
Тимошик, Г. |
| title |
Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою |
| title_short |
Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою |
| title_full |
Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою |
| title_fullStr |
Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою |
| title_full_unstemmed |
Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою |
| title_sort |
латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах святого письма українською мовою |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6068 |
| citation_txt |
Латинські біблієантропоніми у новочасних перекладах Святого Письма українською мовою / Г. Тимошик // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 52-57. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT timošikg latinsʹkíbíblíêantroponímiunovočasnihperekladahsvâtogopisʹmaukraínsʹkoûmovoû |
| first_indexed |
2025-07-02T09:04:31Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:04:31Z |
| _version_ |
1836525364740882432 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 452
УДК 811.161.2’373.46
Галина Тимошик (м. Львiв)
ЛАТИНСЬКI БIБЛIЄАНТРОПОНIМИ
У НОВОЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДАХ СВЯТОГО
ПИСЬМА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
© Г. ТИМОШИК, 2009
Сукупність антропонімів у межах біблійного тексту формує цілісну систему, у якій
найменування чітко диференціюються за мовою-джерелом. Окрему групу з-поміж бі-
блієантропонімів утворюють латинські власні назви людей. Давньоримський іменник є
специфічним і має ряд особливостей, що дозволяють упізнати і виокремити його серед
розмаїття антропонімних формул Новозавітного Канону.
Ключові слова: біблієантропоніми, латинські біблієантропоніми, давньоримський
антропонімікон.
Одне із чільних місць у релігійній системі християнізованого сві-
ту займає латиномовна культура, яка має тривалу писемно-мовну
традицію і продовжує бути актуальною і на сучасному етапі „для за-
хідної християнської культури” [5] і не лише для неї.
Соціолінгвістичні параметри латинської мови складалися специ-
фічно; вона належить до переліку профетичних (апостольських) мов,
тобто мов, якими фіксувалися сакральні тексти певного віровчення
[2: 259 — 260]. Вивчення латиномовних елементів, презентованих у
канві давньогрецького тексту Новозавітного Канону і трансформова-
них у новочасні україномовні переклади Святого Письма, сприятиме
глибшому пізнанню багатопланової мовної природи сакрального тек-
сту. Одним із вимірів побутування латиномовного субстрату у струк-
турі святописемного тексту є ономастичний вимір.
Латинські біблієантропоніми є, безперечно, органічною складо-
вою біблійної антропонімної системи, хоча над ними превалюють інші
системи найменувань. Тобто, за кількістю представлених у біблійному
тексті онімів давньоримський антропонімікон є вторинним порівняно
із давньоєврейським та давньогрецьким.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 53
Латинськi бiблiєантропонiми у... перекладах Святого Письма українською...
Даньоримська система найменувань була предметом наукових
студій багатьох зарубіжних і вітчизняних мовознавців, культуро-
логів, істориків. Проблему давньоримського ономастикону у своїх
дослідженнях висвітлювали: М. Каява [10], І. Каянто [9], Л. Робер
[13], О. Селоміз [14, 15], Г. Солін [17, 18, 19, 20], В. Шульце [16],
С. Соболевський [4], В. Римша [3] та ін.
Для розуміння специфіки та особливостей системи найменувань
Давнього Риму пропріатеми вивчалися на окремому синхронному зрі-
зі [7, 8, 12].
Проблемі латинської ономастики був присвячений міжнародний
колоквіум [11]. Біблієоніми новочасних перекладів святописем них
текстів тривалий час перебували на периферії наукових зацікавлень
вітчизняної науки про мову, а тому потребують окремого до слі-
дження.
Давньоримські найменування у новочасних перекладах Святого
Письма мають різноманітну структуру. Більшість імен уживається
одноосібно, тобто у тексті переважають однокомпонентні наймену-
вання. За усталеною градацією системи найменувань древніх рим-
лян, вони можуть належати до різних компонентів антропонімної
формули: до praenomen, nomen, cognomen чи до agnomen.Незважа-
ючи на те, що у давньоримській системі найменування використову-
ється трикомпонентна система найменувань, у ново завітному тексті
трапляються здебільшого однокомпонентні назви, у яких складно
розпізнати, до якого компоненту найменування воно належить —
власне ім’я, родове ім’я, фамільне ім’я, прізвисько. Однак специфіка
контекстуальних реалізацій одно ком понентних давньоримських
ономатем у текстах перекладу дозволяє при пустити, що ці конструк-
ції (однокомпонентні за структурою) більше нагадують преномени,
тобто власні імена. Отже, власними іменами у новозавітніх текстах
можемо вважати і ті латинські преномени, які ми технічно віднесли
до другої підгрупи, і поодинокі номени, і когномени, і агномен:
Aquila1 (ч) Ακύγας2 (чол. р.)2 Акви ́ла (1а)
3
, Аквила, Авкила (1б),
1 У статті спочатку подаємо латинську форму імені із Biblia sacra. Iuxta Vulgatam
Versionem. Editionem qusrtam emendatam cum sociis B. Ficher, H.I. Frede, H. F. D.
Sparks, W. Thiele. Deutsche Bibelgesellschaft, Stuttgart. –1994.
2 Дії — Дії святих апостолів; Зн. в. — Знахідний відмінок; 3 Ів — Третє послання Івана;
Кол — Послання апостола Павла до колосян; 1 Кор — Перше послання апостола Пав-
ла до коринтян; присв. прикм. — присвійний прикметник; Рим — Послання апостола
Павла до римлян; Род. в. — родовий відмінок; 2 Сол — Друге послання апостола
Павла до солунян; 1 Тим — Перше послання апостола Павла до Тимофія; 2 Тим —
Друге послання апостола Павла до Тимофія; Филп — Послання апостола Павла до
филип'ян; чол. р. — чоловічий рід.
3 Для розрізнення новочасних україномовних перекладів Святого Письма Новозавіт-
ного Канону ми вводимо нумерацію, яка ґрунтується на хронологічному принципі,
відповідно до часу виконання перекладу: (1а) — Святе письмо Нового Завіту мовою
русько-українською переклали вкупі П.А. Куліш и Д-р И. Пулюй, Відень, 1871. —
Печатано у Львові в друкарні Товариства імени Шевченка, 1880; (1б) — Святе пись-
мо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською / Репринтне видання Нью-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 454
Тимошик Г.
Аки ́ла (2), Акила (3, 4) [Дії 18: 26]; Achaicus (чол. р.) ’Αχαϊκός
Аха ́ик (1а), Ахаїк (1б, 3, 4); Аха ́їк (2) [1 Кор 16: 17]; Gallio (-onis)
(чол. р.) Γαλλίων Галио ́н (1а), Галион (1б), Галліо ́н (2), Галліон
(3, 4) [Дії 18: 14]; Julius (чол. р.) ’Ιούλιος Юлий (1а/б), Юлій (2,
3, 4) [Дії 27: 3]; Lucius (чол. р.) Αουκας Лука ́ (1а, 2), Лука (1б, 3,
4) [2 Тим 4:11]; Clementes (чол. р.) Κλήμης Кли ́мент (1а, 2), Кли-
мент (1б, 3, 4) [Филп 4:3]; Cornelius (чол. р.) Κορνήλιος Корне ́лий
(1а), Корнелій (1б), Корни ́лій (2), Корнилій (3, 4) [Дії 10:1,2];
Crescens (чол. р.) Κρήσκης Криске ́нт (1а), Кри ́скент (2), Крис-
кент (1б, 3, 4) [2 Тим 4:10]; Crispus (чол. р.) Κρίσπος Кри ́ст (1а),
Кри ́сп (1а, 2), Крисп (1б, 3,4) [Дії 18:8]; Marcus (чол. р.) Μάρκος
Ма ́рко (1а, 2), Марко (1б, 3, 4); [Дії 12:12]; Urbanus (чол. р.)
Ούρβνός Урба ́н (1а, 2), Урбан (1а, 3, 4) [Рим 16:9]; Paulus (чол. р.)
Παΰλος Па ́вел (Па ́велъ) (1а), Павел (1б), Павло (2, 3, 4) [Дії 14:11];
Pudens (чол. р.) Πούδης Пуд (1а/б, 2, 3, 4) [2 Тим 4:21]; Publi-
us (чол. р.) Πόπλιος присв. прикм. — Пу ́блиів (1а) Публиів (1б),
Пу́бліїв (2); Публій (3, 4); [Дії 28:8]; Rufus (чол. р.) ’Ρούφος (Зн. в.)
Ру́фа (1а/б, 2), Руфа (3, 4) [Рим 16:13]; Silvanus (чол. р.) Σιλουανός
Силуа́н (1а, 2), Силуан (1б, 4), Сильван (3) [2 Сол 1:1]; Tertius (чол. р.)
Τέρτιος Те ́ртий (1а), Тертий (1б), Те ́ртій (2), Терцій (3, 4) [Рим 16:22];
Tertullus (чол. р.) Τέρτυλλος Терти ́л (1а), Тертил (1б, 2, 4); Тер-
тул (3) [Дії 24:2]; Titus (чол. р.) Τίτος Тит (1а/б, 2, 3, 4)
[2 Тим 4:10]; Felix (чол. р.) Φήλιξ Фели ́кс (1а), Феликс (1б),
Фе ́лікс (2), Фелікс (3, 4) [Дії 24:27]; Fortunatus (чол. р.) Φορτουνά-
τος присв. прикм. Фортуна ́тів (1а), Фортунатів (1б); Фортуна ́т
(2), Фортунат (3, 4) [1 Кор 16:17]; Phygelus (чол. р.) Φύγελος
Фиге ́л (1а), Фигел (1б), Фіге ́л (2), Фігел (3, 4) [2 Тим 1:15].
Окремо виділяємо двокомпонентні найменування, які диференці-
юємо залежно від того, які компоненти давньоримської антропонімної
формули вони поєднали у собі: 1) номен + когномен: Sergius Paulus
(Σέργιος Παύλος у старости Се ́ргія Павла ́ (1а), у старости Сергія
Павла (1б), при проко ́нсулі Сергії Па ́влі (2), з проконсулом Сергієм
Павлом (3), при проконсулі Сергії Павлі (4) [Дії 13:7]. У новозавітно-
му тексті двокомпонентна номінація Σέργιος Παύλος уживається разом
із титулом άνθύπατος — проконсул
4
; Porcius Festus (Πό ρκιος Φήστος)
По ́рцій Фест (1а, 2) Порцій Фест (1а, 3, 4) [Дії 24:27]; Pontius Pilatus
Йорк, Лондон, 1930. Переклад П.О. Куліша, І.С. Левицького і д-ра І. Пулюя. — Союз
биб лій них товариств, USA, Sweden, 1991 (у статті аналізуємо обидві редакції Кулі-
шевого перекладу, оскільки вони відрізняються одна від одної); (2) — Біблія або
Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грець-
кої на українську наново перекладена / Переклав І. Огієнко. — Druckhaus Gum-
mersbach, West-Germany, 1988; (3) — Святе Письмо Старого та Нового Завіту / Пе-
рек. з давньогрецької І. Хоменко-Плюта. — United Bible Societies, 1990; (4) — Новий
Завіт Господа нашого Ісуса Христа: З 4-го повного перекладу Біблії / Пер. з
давньогре цької о. Рафаїл Турконяк. — К, 2000.
4 Древнегреческо–русский словарь [сост. И. Х. Дворецкий]: в 2 т. – М.: Государствен-
ное издательство иностранных и национальных словарей, 1958. – Т.1. – С. 150.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 55
Латинськi бiблiєантропонiми у... перекладах Святого Письма українською...
(Πιλάτος Πόντιος) при Понти ́йському Пила ́ті (1а), при Понтийсько-
му Пилатї (1б), за По ́нтія Пила ́та (2), при Понтійському Пилаті (3),
при Понтії Пилаті (4) [1 Тим 6:13]; Claudius Lusias (Κλαύδιος Λυσίας)
Кла ́вдий Ли ́сия (1а), Клавдій Лизия (1б), Кла ́вдій Лі ́сій (2), Клавдій
Лісій (3), Клавдій Лисій (4) [Дії 23:26]; 2) преномен + когномен: Titus
Justos (Τίτιος ’Ιούστος) Тит (1а/б), Тит Юст (2, 3, 4) [Дії 18:7]. Гре-
цький оригінал подає три варіанти використання цього імені, залежно
від текстових редакцій: Τίτιος ’Ιούστος, або Τίτιος, або ’Ιούστος. Обираю-
чи ту чи ту текстову редакцію оригіналу, автори перекладів по-різному
передають назву особи: або як однокомпонентну — Тит (1а/б), або дво-
компонентну — Тит Юст (2, 3, 4) [2 Тим 4:10]; 3) преномен + етнонім:
Lucius Cyrenensis (Λούκιος Κυρηναίος) Луки ́й Кирине ́йський (1а),
Лукий Киринейський (1б), кіріне ́янин Луцій (2), Лукій Киренейський
(3), Луцій киринеєць (4) [Дії 13:1]; Gaius Derbeus (Γάϊος Δερβαίος)
Гай Дервяни ́н (1а) Гай Дервянин (1б), Гай дерв’янин (2), Гай з Дерби
(3), дервієць Гай (4) [Дії 20:4]; Gaio et Aristarcho Macedonibus (Γάϊον
καί Αρισταρχον Μακεδόας) (Род. в.) Га ́йя та Ариста ́рха Македоня ́н
(1а), Гайя та Аристарха Македонян (1б), Гая та Ариста ́рха, македо ́нян
(2), Ґая та Аристарха, македонян (3), Гая та Аристарха — македон-
ців (4) [Дії 19:29]; Thessalonicensium vero Aristarchus et Secundus
(Θεσσαλονικέων δέ ’Αρίσταρχος καί Σεκούδος) Солуня ́не Ариста ́рх та
Секу ́нд (1а), Солуняне Аристарх та Секунд (1б), Аристарх та Секунд
із Солу ́ня (2), Аристарх та Секунд із Солуня (3), солуняне Аристарх і
Секунд (4) [Дії 20:4].
У новозавітному тексті виявлено приклад трикомпонентної номі-
нації, що має таку структуру: номен + патронім + етнонім Σώπατρος
Πύρρου Βεροιατος [Дії 20:7]. Як зазначає Н.В.Подольская, “патроно-
мічні імена (у нашому випадку патронім є одним із компонентів
складного найменування) були відомі у Греції і Римі” [6: 104]. Зважа-
ючи на різну текстову редакцію оригінального тексту Σώπατρος Πύρρου
Βεροιατος або Σώπατρος υίός Βέρου, автори новочасних перекладів по-
різному подають це ім’я: (Sopater Pyrri Beroensis) Сосипа ́тр Вери ́єць
(1а/б), Со ́патер Піррів із Верії (2), Сопатер, син Пірра, з Верії (3), син
Пірра Сопатер з Вереї (4) [Дії 20:4].
Варто зауважити, що у площині новозавітного тексту є імена, що
належать одній особі, однак у певних контекстуальних реалізаціях
вони можуть бути однокомпонентними (містять один компонент ан-
тропонімної формули) або двокомпонентними (містять два компонен-
ти антропонімної формули): Lucius (Λούκιος) Луки́й (1а/б); Лукі́й
(2) Лукій (3, 4); [Рим 16:21]; та Lucius Cyrenensis (Λούκιος Κυρηναίος)
Луки ́й Кирине ́йський (1а), Лукий Киринейський (1б), кіріне ́янин Лу-
цій (2), Лукій Киренейський (3), Луцій киринеєць (4) [Дії 13:1];
Festus (Φήστος) Фест (1а/б, 2, 3, 4) [Дії 25:1]; та Porcius Festus
(Πόρκιος Φήστος) — По ́рцій Фест (1а, 2) Порцій Фест (1а, 3, 4) [Дії
24:27]; Pilatus (Πιλάτος) Пила ́т (1а), Пилат (1б, 2, 3, 4) [Ів 19:30]; та
Pontius Pilatus (Πιλάτος Πόντιος) — Понти ́йський Пила ́т (1а), Понтий-
ський Пилат (1б), Понтій Пилат (2, 3, 4) [Дії 4: 27].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 456
Тимошик Г.
Також у новозавітному тексті виділяємо біблієантропоніми, які
використовуються для найменування: двох [1: 458] — 1) четвертий
римський імператор sub Claudio (έπί Κλαυδίου) — за Кла ́вдия ке ́саря
(1а), за Клавдия кесаря (1б), за Кла ́вдія (2), за Клавдія (3, 4) [Дії
11:28]; 2) військовий трибун, що командував в Єрусалимі римським
гарнізоном: Claudius Lusias (Κλαύδιος Λυσίας) — Кла ́вдий Ли ́сия (1а),
Клавдій Лизия (1б), Кла ́вдій Лі ́сій (2), Клавдій Лісій (3), Клавдій Ли-
сій (4) [Дії 23:26]; трьох [1: 434 — 435] — 1) прізвище Йосифа Варсави:
Ioseph qui vocabatur Barsabban qui cognominatus est Iustus (’Ιωσήφ τόν
καλούμενον Βαρσαββάν ός έπεκλήθη ’Ιούστος) [Дії 1:23]: Іо ́сифа, зва ́ного
Варса ́вою, котро ́го звали тако ́ж Юстом (1а), Йосифа, званого Варса-
вою, котрого звали також Юстом (1б), Йосифа, що Варса ́вою зветься,
і що Юстом був на ́званий (2), Йосифа, що зветься Варсавою, на пріз-
вище Юст (3), Йосипа, якого називали Варсавою, який був прозваний
Юстом (4); 2) прізвисько християнина з Коринту Iustus (Ιούστος)
Юста (1а/б), Тита Юста (2), Тит Юст (3, 4) [Дії 18:7]; 3) юдеохристи-
янин, від імені якого Павло вітає церкву в Колосах: et Iesus qui dicitur
Iustus (καί ’Ιησούς ό λεγόμενος ’Ιούτος) — та Ісу ́с на прі ́звище Юст (1а),
та Ісус, на прізвище Юст (1б), Ісус, на прізвище Юст (2), Ісус, назва-
ний Юстом (3), Ісус, на прізвище Юст (4) [Кол 4:11]; та чотирьох осіб
[1: 182] — 1) македонський християнин і супутник апостола Павла:
Gaio et Aristarcho Macedonibus (Γάϊον καί ’Αρισταρχον Μακεδόνας) Га ́йя
та Ариста ́рха Македоня ́н (1а), Гайя та Аристарха Македонян (1б), Гая
та Ариста ́рха, македо ́нян (2), Ґая та Аристарха, македонян (3), Гая та
Аристарха — македонців (4) [Дії 19:29]; 2) супутник апостола Пав-
ла, що супроводжував його на шляху із Македонії в Малу Азію: Gaius
Derbeus (Γάϊος Δερβαίος) — Гай Дервяни ́н (1а) Гай Дервянин (1б), Гай
дерв’янин (2), Гай з Дерби (3), дервієць Гай (4) [Дії 20:4]; 3) коринтян-
ський християнин, якого охрестив Павло: Gajus (Γάϊος) Гай (1а/б, 2,
4), Ґай (3) [1 Кор 1:14], 4) адресат 3 Послання Івана: Gaio carissimo
(Γάϊω τώάγαπητώ) — Га ́іові лю ́бому (1а), Гайові любому (1б), улюбле-
ному Гаєві (2, 4), улюбленому Ґаєві (3) [3 Ів 1:1].
У різножанрових текстах Новозавітного Канону по-різному по-
даються антропонімні формули давньоримської системи наймену-
вань. Найуживанішими латинські біблієантропоніми є у жанрі ново-
завітного епістолярію та Діяннях (Діях) апостолів. Незважаючи на
те, що у новозавітному тексті імена давньоримського ономастикону
представлені неповно, фіксують лише окремий фрагмент давньорим-
ського іменника та не дають змоги побачити цілісну антропонімну
систему, все ж таки вони презентують окрему і надзвичайно важливу
складову біблійної пропріальної лексики Новозавітного Канону.
1. Библейская энциклопедия Брокгауза. Chrisliche Verlagsbuchhandlung Paderborn.
Lexicon zur Bibel. 1994. Brockhaus Verlag Wuppertal. / [авт.-сост. Фриц Ринекер,
Герхард Майер]; пер. с нем. В. М. Иванова и др.– Кременчуг, 1999. — 1088 с.
2. Мечковская Н. Б. Язык и религия: Пособие для студентов гуманитарных ву-
зов / Н. Б. Мечковская. — М.: Агенство „ФАИР”, 1998. — 352 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 57
Латинськi бiблiєантропонiми у... перекладах Святого Письма українською...
3. Римша В. П. К изучению древних антропонимических систем. Греки и римляне /
[В. П. Римша и др.] // Системы личных имен у народов мира. — М., 1986. — С. 368 —
375.
4. Соболевский С. И. Римские имена / С. И. Соболевский // Грамматика латинского
языка. Часть теоретическая. Морфология и синтаксис. Учебник. Репринтное изда-
ние. — М.: Лист Нью, 2003. — С. 412.
5. Стасюк Ю. Латинский язык в современной католической церкви / Ю. Стасюк // http://
www.binetti.ru/studia/stasiuk_5/s/html
6. Словарь русской ономастической терминологии [авт.-сост. Н. В. Подольская]. — 2-е
изд., испр. и доп. — М.: Наука, 1988. — 190 с.
7. Dondin-Payre M., Raepsaet-Charlier M.-Th. Noms, identite s culturelles et romanisation
sous le Haut-Empire / M. Dondin-Payre, M.-Th. Raepsaet-Charlier. — Bruxelles, Le livre
Timperman, 2001. — 774 p.
8. Kajanto I. Onomastic Studies in the Early Christian Inscriptions of Rome and Car tha-
ge / I Kajanto. — Helsinki, 1963. — (Acta Instituti Romani Finlandiae, II, 1). — 141 p.
9. Kajanto I. The Latin Cognomina / I Kajanto. — Helsinki, 1965. — (Societas Scientiarum
Fennica. Commentationes Humanarum Litterarum, 36, 2).– 418 p.
10. Kajava M. Roman Female Praenomina. Studies in the Nomenclature of Roman Wo-
men / M. — Rome, 1994. — (Acta Instituti Romani Finlandiae 14).– 289 p.
11. L’onomastique latine — L’onomastique latine // Colloques internationaux du C.N.R.S.
Paris 13–15 octobre 1975. — Paris, 1977.
12. Löorincz B., Redö Fr. Onomasticon provinciarum Europae Latinarum //– Budapest, 1994.
— Archeolinqua, 3. vol. 1. — 364 p.
13. Rober L. Noms indigénes dans l’Asie-mineure gréco-romaine. Premiére partie // — Pa-
ris, 1963. — 659 p. (Bibliothéque archéologique et historique de l’Institut francais
d’archéologie d’Istanbul, 13).
14. Salomies O. Die römischen Vornamen. Studien zur römischen Namengebung — Helsinki,
1987. — (Societas Scientiarum Fennica. Commentationes Humanarum Litteratum, 82). —
466 p.
15. Salomies O. Adoptive and Polyonymous Nomenclature in the Roman Empire — Helsinki,
1992. — (Societas Scientiarum Fennica. Commentationes Humanarum Litteratum, 97).–
179 p.
16. Schulze W. Zur Geschichte lateinischen Eigennamen — Berlin, 1904. — Abhandlungen
der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Philologich-historische Klasse, Band V,
5. — 647 p.
17. Solin H. Beiträge zur Kenntniss der griechischen Personenammen in Rom // Societas Scien-
tiarum Fennica. Commentationes Humanarum Litteratum, 48. — Helsinki, 1971. — 171 p.
18. Solin H., Salomies O. Repertorium nominum gentilium et cognominum Latinorum.
2e ́ ed. — Hildesheim — Zurich — New York, 1994. — 474 p. (Alpha–Omega. Reihe A, 80).
19. Solin H. Die stadtrömischen Sclavennamen: Ein Namenbuch. Drei Teile. — 3 vol. (I. La-
tenische Namen; II. Griechischte Namen; III. Barbarische Namen). — Stuttgart, 1996. —
727 p. (Forschungen zur antiken Sklaverei. Beiheft, 2).
20. Solin H. Die griechischen Personenammen in Rom. Ein Namenbuch. 2é ed. — Berlin —
New York, 2003. — 1716 p.
Halyna Tymoshyk (L’viv)
LATIN BIBLICAL ANTHROPONYMS IN MODERN UKRAINIAN TRANSLATIONS
OF THE HOLY SCRIPTURES
The totality of anthroponyms in the biblical text is an integral system where personal
names vary by their source language. A separate group of biblical anthroponyms is formed
by Latin personal names. The old Latin noun demonstrates a number of features making it
highly distinctive among the variety of anthroponymic formulae in the Holy Gospels.
Keywords: biblical anthroponyms, latin anthroponyms, Old Roman personal names.
|