Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника
У статті проаналізовано лексику публіцистичного стилю початку ХХ століття у зв’язку з проблемою формування літературного словника української мови.
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6070 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника / Т. Коць // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 65-72. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6070 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-60702010-02-17T12:00:45Z Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника Коць, Т. Дослідження У статті проаналізовано лексику публіцистичного стилю початку ХХ століття у зв’язку з проблемою формування літературного словника української мови. The author analyzes the vocabulary of publicistic style as used in the early 20th century in the context of the formation of literary Ukrainian and its lexicon. The main changes in the lеxical system are .generalized as well. 2009 Article Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника / Т. Коць // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 65-72. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6070 81'373.421 uk Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Коць, Т. Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника |
| description |
У статті проаналізовано лексику публіцистичного стилю початку ХХ століття у зв’язку з проблемою формування літературного словника української мови. |
| format |
Article |
| author |
Коць, Т. |
| author_facet |
Коць, Т. |
| author_sort |
Коць, Т. |
| title |
Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника |
| title_short |
Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника |
| title_full |
Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника |
| title_fullStr |
Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника |
| title_full_unstemmed |
Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника |
| title_sort |
лексика публіцистичного стилю початку хх ст. і формування літературного словника |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6070 |
| citation_txt |
Лексика публіцистичного стилю початку ХХ ст. і формування літературного словника / Т. Коць // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 65-72. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kocʹt leksikapublícističnogostilûpočatkuhhstíformuvannâlíteraturnogoslovnika |
| first_indexed |
2025-07-02T09:04:42Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:04:42Z |
| _version_ |
1836525376668434432 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 65
УДК 81'373.421
Тетяна Коць (м. Київ)
ЛЕКСИКА
ПУБЛIЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ ПОЧАТКУ ХХ ст.
I ФОРМУВАННЯ ЛIТЕРАТУРНОГО СЛОВНИКА
© Т.А.КОЦЬ, 2009
У статті проаналізовано лексику публіцистичного стилю початку ХХ століття у
зв’язку з проблемою формування літературного словника української мови.
Ключові слова: тематичні групи лексики, іншомовні слова, лексична норма.
Формування публіцистичного стилю розпочалося у 1860—1880 рр.
У цей період ще не було чітко вироблених лексичних, граматич-
них і синтаксичних норм. Їх диференційні ознаки стають виразними і
окресленими в 1860 — 1880 рр. — час, коли лексичний фонд україн-
ської мови був уже унормованим. Це засвідчує, насамперед, Словарь
української мови Б. Грінченка [7], джерельною базою якого була ху-
дожня література, а також діалектний і фольклорний матеріал.
Мова преси водночас і відбивала кодифіковану лексичну нор-
му, і репрезентувала вживання нової термінологічної, професійної,
суспільно-політичної та ін. лексики. Публіцистичний стиль у всі часи
був своєрідною випробувальною сферою нових лексичних одиниць.
Тут вони проходили етапи перевірки, відбору, що й сприяло закріп-
ленню їх у всенародному вжитку.
У 80—90-ті рр. ХІХ ст. було засновано такі довготривалі періо-
дичні видання: «Буковина», «Записки Наукового товариства ім. Т. Шев-
ченка у Львові», «Діло» (Львів), «Учитель», «Народна часопись»
(Львів), «Рада», «Рідний край» (Полтава), «Записки Українського на-
укового товариства у Києві», «Літературно-науковий вісник» (Львів,
Київ), «Рілля» (Київ), «Свобода» (Львів), «Гасло» (Харків), «Україн-
ське слово» (Львів) та ін., що засвідчувало вироблення літературних
норм української мови у всіх регіонах України. У 20-ті рр. ХХ ст. укра-
їнською мовою видавалося понад 400 газет і журналів [3: 5]. Пік попу-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 466
Коць Т.А.
ляризації українського слова припадає на 1905—1907 рр. — час, коли
була скасована цензура на україномовні видання в Росії.
Лексика публіцистичного стилю цього періоду вже була об’єктом
вивчення мовознавців. У ХІХ — на поч. ХХ ст. розгорнулася велика
дискусія про шляхи розвитку української літературної мови і основу,
на яку вона має спиратися.
А.Ю. Кримський вважав неможливим усунення зі сторінок га-
зет іншомовної лексики, особливо тієї, яка вже ввійшла в літератур-
ний слововжиток, адже, за його словами, тут «нашої філологічної за-
борони ніхто не схоче слухати» [4: 45]. Те саме говорив дослідник і
про слова, утворені за законами мови, напр.: народний, внутрішній, зо-
внішній, національний і т. ін., адже «не варто сперечатися про те, звід-
ки взяли, а треба тільки зазначити, що сього слова тримаються скрізь
на цілій Україні» [Там само].
М. Левицький стверджував, що в українській літературній мові
на початку ХХ ст. вже склалися загальні норми, і їх повинен дотриму-
ватися кожен публіцист [5: 42]. Дослідник пропагував ідеї, які зали-
шаються актуальними й сьогодні, закликав «до об’єднання письмен-
ницької мови, щоб вона була одна для цілої Вкраїни і по сей, і по той
бік Дніпра, і по сей, і по той бік кордону» [5: 44].
Збереження і дотримання лексичних норм, які склалися на
Наддніпрян щині, відстоював І. Нечуй-Левицький, адже «галицька
наукова і часописна мова, кажучи загалом, дуже пошкодила нашому
письменству, а найбільше — сьогочасному часописному письменству.
Через її вплив ця часописна мова вийшла напхана польськими й га-
лицькими провінціалізмами й стародавніми словами ще й подекуди з
чудною семантикою» [6: 2]. Письменник наголошував на тому, що
мова публіцистики не повинна відриватися від живої основи ук-
раїнської мови. Серед великої кількості пропонованих ним слів було
багато таких, які засвоїла українська літературна мова, наприклад:
вчинок, надбання, прикмета, заохочувати, хист, нехтувати, житло.
Наприкінці 20-х — на початку 30-х рр. ХХ ст. у різноманітних га-
зетах було запроваджено рубрику «Проблема газетної мови». М. Су-
лима вважає правильним залучення слів, утворених питомими за-
собами словотвору (господарський, а не господарчий, виховник, а не
вихователь, підготовний, а не підготовчий), називає неправомірним
уживання дієприкметників на -чий, -ший [8: 9]. М. Гладкий також на-
голошував на унормуванні слів, утворених за допомогою українських
формантів. Правильними словоформами, на думку дослідника, є до-
ставник, а не поставщик, приймальний, а не прийомочний та ін. [1: 28].
Детальний аналіз мови преси кін. ХІХ — поч. ХХ ст. здійснив у
60—70-х рр. М. А. Жовтобрюх. Він констатував: «Всі нові слова тво-
рилися за законами української мови, винятки траплялися не суттєві
й дуже зрідка, і вони майже не порушували загальних закономірно-
стей українського словотвору» [2: 160]. Проте екстралінгвальні чин-
ники не дозволяли йому висвітлити процес входження в літератур-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 67
Лексика публiцистичного стилю поч. ХХ ст. i формування...
ний слововжиток окремих груп лексики: конфесійної, су спільно-по лі-
тичної та ін. Крім того, 20—30-ті рр. ХХ ст. часто дають відповіді на
запитання сучасності, дозволяють простежити розвиток лексичного
рівня мовної системи.
Вживанню на сторінках тогочасної української періодики різ-
них тематичних груп і стилістично маркованої лексики сприяла ди-
ференціація жанрів. Інформаційні матеріали характеризувалися точ-
ністю і стислістю викладів. Це зумовлювало поширення нейтральної
суспільно-політичної лексики: парлямент, парлямент ський, політи-
ка, політичний, демократія, патріотизм, космополітизм, лібералізм,
об’єктивізм, опортунізм, ревізіонізм, націонал-соціалізм, національне
відродження. Напр.: Чи пригадуєте той день, в котрім з найдальших
окраїн української части Галичини і Буковини з’їздився до Львова весь
наш національний цвіт і сила наша? Чи пригадуєте ті довжезні по-
їзди, вквітчані вінками і синьо-жовтими хуругвами, як мчались до на-
шої столиці, до славного города Львова, сина короля Данила? (Свобода,
15 липня, 1916); Власне тепер радить ромунський парлямент і посли
різних напрямків та «переконань» ганьблять себе взаїмно (Букови-
на, 7 січня, 1916); У посліднім часі відбулася майже по всіх державах
парляментарна нарада послів і всюди виринало питанє про мир (Там
само).
Мова преси збагачується лексикою для називання військово-
політичної сфери, що пов’язане з подіями Першої світової війни, а та-
кож національно-визвольного руху. Тут помітне широке використання:
1. Назв військових професій, звань: жовнір, січовик, отаман, від-
поручник, летун, протиторпедовець, офіцер-летун, контрторпедовець,
рекрут, четарі, білогвардієць, білополяк, петлюрівець, ди рек торівець,
есерівець. Військова хроніка наповнена ідеями національно-ви зволь-
ного руху, що визначає вживання метафоричних конструкцій відпо-
відного синтаксичного оформлення. Майже всі вживані назви 20-х рр.
ХХ ст. перейшли до історизмів — групи лексики, яка відображає певні
історичні реалії минулого. Наприклад: На великій площі за селом зі-
брався і полк січового війська на полеву Службу Божу. Рівно-рівненько,
як шнурочком виміряні станули лави січовиків. Попереду своїх курінів
отамани: Сень Горук і Василь Дідушок (Свобода, 12 лютого, 1916);
Посол Сінгалевич представив відпоручників і відпоручниць добродій-
них та запомогових організацій, які своєю невтомною працею, несенєм
матеріальної помочи жертвам війни, вдовам та сиротам, самаритан-
ською опікою ранених і хорих вояків найліпше доказують правдивий па-
тріотизм (Свобода, 19 лютого, 1916); Згадаймо цілий ряд молодих
четарів: герой в героя! Кучабський, Трух, Навроцький, Нестайко, Ва-
силь Коссак і много иньших (Буковина, 5 березня, 1916).
2. Назв військової техніки, інших реалій військової сфери: ба-
тарея, гідроплян, саперський, розоруженє, протиатака, ескадра, шпи-
таль. Лексеми батарея, саперський, протиатака, ескадрон належать
і досі до активного словника літературної мови. Інші, зокрема слово
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 468
Коць Т.А.
шпиталь, активізувалися в останні десятиліття ХХ на поч. ХХІ ст. У
50—80-ті рр. мовна практика надавала перевагу слову госпіталь. До
пасивного словника у зв’язку з екстралінгвальними чинниками (удо-
сконалення військової техніки, появою її нових, сучасних зразків) пе-
рейшло слово гідроплян. Мова преси 20—30-х рр. демонструє їх висо-
ку активність і семантичну усталеність: Коли по уступленю москалів
зачали напливати до Львова наші ранені жовніри, зараз повстала дум-
ка поміж українськими панночками, щоби урядити окремий шпиталь,
де могли би працювати самі українські сестри (Свобода, 12 лютого,
1916); Наслідки були страшні. Мимо сильної пальби батарей з берега, а
також гармат з воєнних кораблів, гідропляни вернули за кождим ра-
зом без шкоди (Буковина, 12 лютого, 1916).
Через мову преси в загальнолітературний слововжиток входить
термінологічна, соціально-економічна і спеціальна лексика, яка по-
чинає активізуватись якраз у 20-ті рр. ХХ ст. Утворювалася вона пе-
реважно за допомогою питомо українських афіксів: криця, емалевий,
пічний, гамарня, рудня, фабрикація (у значенні ‘виготовлення’), напр.:
Добрий приклад викликав конкуренцію: закладено Брянське товарист во
(після 1878 р.), яке і заложило свою гамарню коло Катерино слава для
фабрикації чавуну й криці (Гасло, 1915); Наші дні увійдуть в істо-
рію як час витворення нових закладів для створення емалевих, пічних
та інших виробів (Буковина, 12 лютого, 1916). До розряду діалектної,
застарілої лексики відійшли слова гамарня (у «Словарі української
мови» Б. Грінченка. — К., 1907 — 1909 рр. — Т. І — ІV — далі СБГ —
тлумачиться як «металло-плавильное заведеніе»; “Словник україн-
ської мови в 11 тт.” — К., 1970 — 1980 (далі СУМ) подає з ремарками
діалектне, застаріле, «металоплавильна майстерня»), рудня (у СБГ
рудня — «мhсто добыванія желhзной руды», «желhзо-плавильний
заводъ»; СУМ подає з ремаркою рідко). Сучасна мовна практика по-
слуговується формою рудник для називання «системи підземних спо-
руд для видобування корисних копалин, а також гірничопромислове
підприємство, що здійснює це видобування» (див. СУМ. — Т. VІІІ).
Сучасна мовна практика засвідчує витіснення на периферію мовного
вжитку слова фабрикація, натомість активізуються синоніми виготов-
лення, фабрикування.
Закон мовної економії, який діє в усі періоди розвитку мови, зу-
мовив поширення складних і складноскорочених назв: хлібопекарня,
елеватор, кокс, радіоактивність, машинобудівельний, огнетривалий
(СУМ — Т. І: вогнетривкий), сталетопня (у сучасному слововживанні
функціонує також варіант сталеливарня). Напр.: Новозасновані рудо-
топні, сталетопні і машино-будівельні заводи не протязі двох років
збільшили продукцію України на половину! (Гасло, 12 січня, 1915).
Окремі слова засвоювалися з російської мови або через її посередни-
цтво: переселенець, чиновник, самодержавний, інші запозичувалися з
польської мови: поверхня (польське powierzchnia), місцевість (поль-
ське miejscowošć), листоноша (польське listonosz); напр.: Між пере-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 69
Лексика публiцистичного стилю поч. ХХ ст. i формування...
селенцями в Сибіру є дуже багато селян з України (Свобода, 19 лип-
ня, 1908); Гарна, багата місцевість, на якій ми живемо, не забуваймо
ж ніколи її традицій (Українське слово, 26 січня, 1915).
Характерним для мови преси 20-х років ХХ ст. було активне вжи-
вання церковно-обрядової лексики, що збігається з етапом вироблен-
ня норм конфесійного стилю української мови. Це назви святих, по-
сад, предметів церковного ужитку, християнської літератури тощо:
вівтар, вікарій, епископ, митрополит, парох, канонік, образець, моли-
товник, хрестик, Бог, ангел, рай, пекло, Ісус, Марія-матір Божа. На-
приклад: З инших кандидатів вичисляють віденського пароха доктора
Жука перемиського каноніка о. Василя Левицького і апостольського ві-
карія в Сараєві о. Олексія Бозюка (Свобода, 12 лютого, 1916); Най-
більшу утіху справляли хорим молитовники, котрих роздано понад
тисячу штук. Крім того роздано хорим кількасот світських книжок,
також патріотичні картки з видами, образці, медалики, хрестики
(Українське слово, 26 серпня, 1915).
У громадсько-політичних газетах 20-х рp. відбувалася диферен-
ціація матеріалів: висвітлення літературного та мистецького життя
друкувалося під назвою «Література, наука і мистецтво», що згодом
перейшло на «Культура і побут» [2: 157]. Тут помітне вживання лек-
сики для називання культурних і мистецьких явищ, яка також засвід-
чує, що нові слова утворювалися різними способами, але переважно
на основі вже існуючих у її словниковому фонді елементів: митець,
мистець, гурток, гуртківець, стародрук, манускрипт, апогей, трагизм,
тетральогія, часопис, артистичний, секція: Жваво працювали й пра-
цюють инші секції, особливо артистична (Гасло, 31 грудня, 1915);
Про патріотизм та вірність українського населення Буковини вислов-
лювали ся похвально та з признанєм на сторінках німецьких часопи-
сей нераз висші військові особи, що мали нагоду гостити по наших се-
лах (Буковина, 1 січня, 1916); По всіх правилах театральної умілости
наростає трагизм і досягає апогею (Гасло, 3 грудня, 1915).
Активно входила у мову преси і лексика зі сфери освіти і нау-
ки: книгозбірня, бурса, дописувач, школа, освіта, винахідник: За всією
п’єсою почувається шелест старих манускриптів, затишок великих
книгозбірень, світло електрики тихих кабінетів і постать митця,
схилену довкола стародруків (Гасло, 3 грудня, 1915); «Товариство по-
мочи для людности України» заводить у Києві ремісничу школу з бур-
сою для дітей-утікачів (Буковина, 1 січня, 1916).
Урізноманітнення, диференціація жанрів періодики зумовлювало
появу статей не лише політичного характеру, огляди міжнародного
життя, культурної сфери, а й постанови та розпорядження уряду, від-
криті листи, що відбито в поширенні лексики офіційно-ділового сти-
лю: розпорядок, указ, канцелярія, президія, президент, депеша, чоло-
битня. Напр.: Тому то сейчас то настаню воєнного стану з Сербією
видано у нас дня 25 липня 1914 цїсарський розпорядок, яким права по-
літичної, цивільної управи в Боснї, Герцеговинї і Дальматї перенесено
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 470
Коць Т.А.
на головного команданта військ, які там оперували (Свобода, 22 січня,
1916); Президія української репрезентації парляментарної вислала на
руки директора кабінетової канцелярії барона Шісля отсю депешу
«Президія української репрезентації парляментарної з Галичини і Бу-
ковини просить Вашу Ексцеленцію передати його Величеству, всеслав-
нішому цісареви нашому слідуючу чолобитню. (Буковина, 19 лютого,
1916). Такі публікації є джерелом для дослідження формування мов-
них засобів звертання в офіційно-діловому стилі: Ваша Ексцеленціє,
Всеславніший цісарю, Ваша величносте, Велиродний пане, Високопова-
жаний Добродію, наприклад: До Високоповажаного Добродія Миколи
Василька, заступника голови ЗУР посла до Сейму і Державної ради у
Відні (Буковина, 22 січня, 1916); Його Ексцеленції велиродному па-
нови краєвому президентові докторови Гудольфови в Дорнї-Ватрі
(Буковина, 19 лютого, 1916).
Мова тогочасної західноукраїнської преси містить багато тема-
тично різних слів іншомовного походження, що засвоєні переважно
через польську або німецьку мову: абдикація — «відречення», амбаса-
дор — «посол», апострофувати — «звертатися до видатної особи»,
гльоси — «переклад, пояснення незрозумілого», дефравдація — «роз-
трата», експльодувати — «вибухнути», ельокубрація — «щось бездарно
написане», енунціація — «офіційна заява», здецидований — «рішучий,
переконаний», іматрикуляція — «внесення в список студентів», інва-
зія — «вторгнення», інсерат — «оголошення», інтенція — «намір», ін-
терпеляція — «запитання», інтруз — «непрошений гість, загарбник»,
іредентистичний — «об’єднавий», квестія — «питання, проблема»,
кальпортований — «поширюваний», консеквенція — «наслідок», кон-
сумційний — «спілковий, об’єднаний», неґатор — «негативна особа»,
неґувати — «заперечувати», ноторичний — «загальновідомий», обава —
«побоювання», офензива — «наступ», перфідно — «лицемірно», пре-
леґент — «лектор», ревеляція — «сенсаційне відкриття», реґулямін —
«регламент», резигнувати — «відмовитися», сугестія, сугестувати —
«навіювання, навіювати», фреквенція — «відвідування».
За словами М. А. Жовтобрюха, вони здебільшого «не ввійшли до
лексичного складу місцевих українських говорів, а належали до про-
фесійного словника певних кіл інтелігенції» [2: 152]. Чимало з них ак-
тивізується в кінці ХХ — на початку ХХІ ст. як синоніми до наявних у
мові власних відповідників. На поч. ХХ ст. їх функція була такою са-
мою: В часі інвазій Московщини на наші землі житя було складним, але
ми з того виходимо (Діло, 18 листопада, 1915); Такий амбасода бере
дві тисячі левів платні (Свобода, 6 травня, 1916).
Певні особливості мала західноукраїнська мовна практика, адже ці
землі довгий час були відірвані від основної етнічної території. Це по-
мітно й у вживанні лексичних діалектизмів: животність — «життя»,
відвічальність — «відповідальність», бесідник — «промовець», предсід-
ник — «голова», почвірний — «несправжній», вандрівний — «мандрів-
ний», вислід — «наслідок, результат», становище — «ставлення», лихо —
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 71
Лексика публiцистичного стилю поч. ХХ ст. i формування...
«погано», підперти — «підтримати», розвій — «розвиток», уродини —
«народження», курателя — «опіка», стрим — «сарай», памешканє —
«житло», збігець — «біженець», позаяк — «оскільки» та ін. Напр.:
Бесїдник підніс відвічальну працю президії національно-політичного
представництва, якого свідома цїли постава улекшувала йому самому
поборенє тяжкої, але вдячної праці, похвалив добру волю всіх україн-
ських партій до спільної праці предложені послом Др. Олесницьким, як і
пильну працю українських публіцистів (Буковина, 1 січня, 1916); Кілько
разів почвірного порозуміння хотїв починати яку-небудь акцію, все схо-
дився на наради і там про людське око укладав пляни нової роботи (Бу-
ковина, 20 травня, 1916); Дня 1 липня с. р. появився цісарський розпоря-
док, який вводить нові постанови що до правного становища того, кого
віддається під курателю і що до відданя когось під курателю (Свобо-
да, 15 липня, 1916).
Окремі пуристичні тенденції сьогодення активізують окремі з
цих лексем: помешкання, предсідник, позаяк, які майже століття пере-
бували на периферії мовного вжитку: До складу комісії входять пред-
сідник, скарбник, писар (Руслан, 12 грудня, 1912); Позаяк ми заста-
ли тут вже велике число иньших полїтичних засланців, то прийшло ся
нам дуже трудно знайти яке-небудь помешканє (Буковина, 5 люто-
го, 1916). Пор. в сучасній мові газет: Помешкання сучасних депутатів
у ціні перевищують сотні квартир разом взятих звичайних платни-
ків податків (Україна молода, 12 липня, 2006); На засідання з’явилися
предсідник і всі члени комісії (Галичина, 9 лютого, 2000); До Євросою-
зу нам ще далеко, позаяк еокономіка і рівень життя людей пасуть за-
дніх (Дзеркало тижня, 23 — 24 листопада, 2008).
Лексична система газетно-публіцистичного стилю поч. ХХ ст. —
це відображення розвитку відповідного мовного рівня української
мови на той період. Адже тут є різні тематичні групи слів, які назива-
ли явища усіх суспільних сфер життя: політичної, економічної, науко-
вої, офіційно-ділової, релігійної, побутової. Відбувалася взаємодія
власне українських і запозичених мовних засобів, які проходили на
сторінках газет перевірку на відповідність нормам літературної мови,
знаходили схвалення або несхвалення наявним мовним узусом.
Майже всі новотвори не порушували закономірностей україн-
ського словотвору і тому 1) природним шляхом входили в лексичну
систему мови; 2) окремі іншомовні синонімічні утворення відходили,
діалектизми залишалися на периферії мовної системи; 3) слова, які
витіснилися з ужитку екстралінгвальними чинниками, часто актуалі-
зуються сьогодні.
1. Гладкий М. Мова нашої преси // Червона преса. — № 3-4. — 1927. — С. 26 — 30.
2. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кін. ХІХ — поч. ХХ ст.). — К.:
Наук. думка, 1970. — 302 с.
3. Ігнатенко В. Бібліографія української преси 1816 –1916. — К., 1930. — 47 с.
4. Кримський А. Про нашу літературну мову // Літературно-науковий вісник. — 1901. —
Т. 16, кн. 10. — С. 39 — 47.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 472
Коць Т.А.
5. Левицький М. Дещо до справи про вкраїнську письменницьку мову // Літературно-
науковий вісник. — 1909. — Т. IV. — С. 42 — 45.
6. Нечуй-Левицький І. Сьогочасна часописна мова на Україні // Україна. — 1907. —
№ 1. — С. 2 — 6.
7. Словарь української мови за ред. Б. Грінченка: В 4 тт. — К., 1907 — 1909.
8. Сулима М. Мова української газети // Червона преса. — 1927. — № 3 — 4. — С. 8 —
11.
9. Українська лінгвостилістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні
джерела. — К.: Грамота, 2007. — 368 с.
Tetjana Kots (Kyiv)
THE VOCABULARY OF THE PUBLICISTIC STYLE IN THE EARLY 20TH
CENTURY AND THE FORMATION OF LITERARY LEXICON
The author analyzes the vocabulary of publicistic style as used in the early 20th century in
the context of the formation of literary Ukrainian and its lexicon. The main changes in the
lеxical system are .generalized as well.
Keywords: lexical groups, loan words, lexical norms.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
НЕ ЦУРАЙТЕСЯ ПРИКМЕТНИКІВ. ВОНИ — НАШІ!?
В українській мові типово передавати ознаку кого-, чого-небудь за допомогою при-
кметників, пор.: щедрий народ, добра мати, чемне дитя, чудові люди. Проте
останнім часом цю рису ігнорують під впливом англійської мови, уживаючи такі
складні слова, де перший іменник виражає ознаку щодо другого іменника. До най-
уживаніших “означальних” іменників потрапили бізнес-, медіа-(мас-медіа-), піар-,
інтернет-, онлайн- та ін., пор.: бізнес-освіта, бізнес-контакти, бізнес-кола, медіа-
простір, медіа-підтримка, медіа-життя, медіа-програма, медіа-працівник, пі ар-
операція, піар-пропозиція, піар-заходи, інтернет-послуга, інтернет-транс ля ція, ін-
тернет-телебачення, інтернет-сторінка, інтернет-лекція, онлайн-канали та ін., напр.:
…групу паліїв-професіоналів могли створити для відстоювання своїх інтере сів ре-
гіональні бізнес-кола (Галицькі контракти. – 2002. – № 27); Телевізійний антиква-
ріат українського медіа-простору (День, 15.09.2006); Потужна медіа-підтримка
молодого політика коштує величезних грошей (Рівне вечірнє. – 2009. – № 33);
Прем’єр-міністр має обмежити особисті піар-заходи за бюджетні кошти… (Україн-
ська правда, 12.01.2009); Інтернет-телебачення рано чи пізно прийде в Украї ну
на зміну традиційному телебаченню (Україна молода, 18.09.2009); Масово онлайн-
канали в Україні з’являться років через два (Україна молода, 18.09.2009).
Для української мови природно вживати замість “означальних” іменників біз-
нес-, медіа-(мас-медіа-), піар-, інтернет-, онлайн- прикметники бізнесовий,
ме дій ний(мас-медійний), піарний, піарівський, інтернетний, інтернетів-
ський, онлайновий. У періодичних виданнях трапляються деякі із цих прикмет-
ників, напр.: У медійний простір виливалося багато суперечливої і не завжди
достовірної ін формації…(Україна молода, 24.07.2007); Правоохоронці …від ре а-
гу вали на пронизливий піарний вереск і провели розслідування за згаданим
фактом (Україна молода, 18.03.2006); Я гадаю, це великою мірою піарівський,
пропагандистський візит…(Українська правда, 9.03.2007); Я не маю звички
вдаватися до дешевих піарівських ходів (Поступ, 15.05.2003); Інформацію
про наради Ради директорів СКУ можна прочитати на інтернетній сторінці
СКУ (Обіж ник світового конгресу українців. – 2008. – № 11(63).
Потрібно, щоб згадані прикметники цілком заступили співвідносні іменники,
бо саме вони відповідають граматичній нормі і традиції української літературної
мови, пор.: бізнесова освіта, бізнесові контакти, бізнесові кола, медійний про-
стір, медійна підтримка, медійне життя, медійна програма, медійний праців-
ник, піарівська акція, піарівська пропозиція, піарівські заходи, інтернетні по-
слуги, інтернетна сторінка, інтернетне телебачення, онлайнові канали та ін.
Катерина Городенська
|