Неупереджена оцінка мовного українського минулого
Рецензія на книгу: Міхаель Мозер. Причинки до історії української мови / За загальною ред. С. Вакуленка. — Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2008. –XVI + 831 c....
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6071 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Неупереджена оцінка мовного українського минулого / В. Мойсеєнко // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 73-80. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6071 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-60712010-02-17T12:00:46Z Неупереджена оцінка мовного українського минулого Мойсеєнко, В. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Міхаель Мозер. Причинки до історії української мови / За загальною ред. С. Вакуленка. — Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2008. –XVI + 831 c. 2009 Article Неупереджена оцінка мовного українського минулого / В. Мойсеєнко // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 73-80. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6071 811.161.2'0+811.161.2'28 uk Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Мойсеєнко, В. Неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| description |
Рецензія на книгу: Міхаель Мозер. Причинки до історії української мови / За загальною ред. С. Вакуленка. — Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2008. –XVI + 831 c. |
| format |
Article |
| author |
Мойсеєнко, В. |
| author_facet |
Мойсеєнко, В. |
| author_sort |
Мойсеєнко, В. |
| title |
Неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| title_short |
Неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| title_full |
Неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| title_fullStr |
Неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| title_full_unstemmed |
Неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| title_sort |
неупереджена оцінка мовного українського минулого |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6071 |
| citation_txt |
Неупереджена оцінка мовного українського минулого / В. Мойсеєнко // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 73-80. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mojseênkov neuperedženaocínkamovnogoukraínsʹkogominulogo |
| first_indexed |
2025-07-02T09:04:48Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:04:48Z |
| _version_ |
1836525383634124800 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 73
УДК 811.161.2'0+811.161.2'28
НЕУПЕРЕДЖЕНА ОЦIНКА
МОВНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИНУЛОГО
Мiхаель Мозер. Причинки до iсторiї української мови /
За загальною ред. С. Вакуленка. – Харкiв: Харкiвське
iсторико;фiлологiчне товариство, 2008. –XVI + 831 c.
© В.М. МОЙСEЄНКО, 2009
Рецензії та огляди
Період розвитку східнослов’янських мов від найдавніших часів
до витворення нових на народній говірній основі завжди ви-
кликав певні застереження у дослідників при потрактуванні мовної
ситуації, становленні окремих категорій та елементів конкретної
мови, зрештою, належності пам’ятки (автора) до тієї чи тієї етно-
культури. Східнослов’янські дослідники у такому потрактуванні не
позбавлені певного суб’єктивного фактору, що «зв’язує» їх підсві-
домим намаганням не поступитися своїм, білоруським, російським
чи українським, а відтак — відводить десь убік від істини. Зміню-
ються часи, парадигми, формації, а російська філологічна (і не тіль-
ки) думка й дотепер не може «вибратися» з-під не те що єдино-
правильної, а просто приємної для російської душі констатації —
буцімто до XIV ст. немає підстав говорити про окремі схід-
нослов’янські мови, а після розпаду Київської Русі на землях
Литовського великого князівства витворяється мова, яку самі су-
часники називали «руска мова/рускій язык», то про що дискутува-
ти? Предки українців та білорусів у XIV—XVI ст. послуговувалися
російською літературно-писемною мовою! Такий вуль гарно-по бу-
товий погляд іноді має місце в науковій літературі та найсумні-
ше — цей термін перекладають неадекватно європейськими мова-
ми. Після розпаду СРСР спраглі до власної, ніким не під- чи нака-
зуваної думки білоруси й українці один перед другим почали дово-
дити світові про свою першість в Київській Русі, про свою
виняткову претензію на культурно-мовну спадщину Литовського
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 474
Мойсeєнко В.М.
великого князівства. З побутових розмов, публікацій у періодиці
це нерідко переноситься й у наукові дослідження.
Саме тому погляд на історію, культуру, мову східних слов’ян
незаангажованих дослідників, для котрих немає остраху в якомусь
із висновків «втратити своє», надзвичайно важливий. Аналіз
мо ви пам’яток із земель України та Білорусі періоду їх входжен-
ня до Литовського великого князівства (XIV—XVI ст.), здійснених
Хри стияном Стангом «Die westrussische Kancleisprache der gross-
für stentums Litauen» (Oslo, 1935), та Владиславом Курашкеви-
чем «Gra moty halicko-wolyńskie XIV—XV wieku» (Kraków, 1934) у
30-х рр. попереднього століття для славістики взагалі, а для украї-
ністики, білорусистики зокрема, мають і зараз чи не першорядне
значення саме через відсутність у цих студіях зацикленості на
розв’язанні проблеми: «Якою мовою написані і якому народу нале-
жать ці грамоти?»
На науковій конференції в Лодзі (червень, 2006) ще зовсім моло-
дий, але вже досить відомий славіст Міхаель Мозер, розмірковуючи
якраз про те, до культурно-мовного надбання якого народу (україн-
ського чи білоруського) належать досліджувані ним тексти, відповів,
що для нього «wszystko jedno», куди (в Україну чи Білорусь) відноси-
ти ту чи ту пам’ятку, важливо схарактеризувати її мовні риси без за-
програмованості чи то на українську, чи то білоруську мовну стихію
ще до початку аналізу.
Саме з позицій науковості творив (і творить!) він статтю за стат-
тею, які присвячені аж надто складному періодові розвою української
мови — пізньому середньовіччю. Рецензоване видання містить 27 роз-
відок, присвячених питанням історії української мови (у її зв’язках з
білоруською, польською, російською та ін.) і надрукованих у різних
виданнях упродовж останніх десяти років. У кінці книги — важливі
для науковця предметний та іменний покажчики.
Усі статті цього видання умовно можна розділити на дві частини:
що стосуються теми, над якою пан Міхаель працює вже кілька років
«Історія української мови в Галичині з 1772 по 1848 — 49 рр.» і яка
ось-ось має матеріалізуватися в окрему монографію (всього 17); та де-
сять статей, присвячених становленню й розвитку української мови в
період від Київської Русі до XVIII ст. На аналізі саме цих десяти ми й
зупинимося докладніше.
У низці статей (з деякими я був ознайомлений раніше) Міхаель
Мозер торкається проблеми українсько-білоруських мовних взає-
мин. У рецензованій книзі 3 статті: «Руська (білоруська та україн-
ська) мова середньої доби: загальна перспектива», «Що таке «про-
ста мова»?, «Зразкова «проста мова» та її синтакса» присвячені
мовній ситуації на землях України й Білорусі у XIV—XVII ст. та
термінам на позначення літературно-писемних мов, що у той час ви-
користовувалися «людьми руськими», тобто предками українців та
білорусів.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 75
Неупереджена оцiнка мовного українського минулого (рецензiя)
Найперше слід відзначити, що М. Мозер досить-таки послідовно
й чітко пристає до думки дослідників (а подекуди пропонує й власне
бачення), котрі критично оцінюють «братську єдинокровність» трьох
східнослов’янських мов, починаючи від Київської Русі: «Схід но-
слов’янський мовний простір був неоднорідним ще за часів сло-
в’янської спільності. При цьому аж ніяк не вільно виходити з уявлен-
ня, ніби російська мова є продовженням стовбура, а білоруська та
українська являють собою відгалуження від нього» (с. 43). Особливо
цінною для славістики є пропозиція щодо перекладу деяких термінів
для номінації українців та білорусів та їх тогочасних писемних мов мо-
вами європейськими: «Найпоширеніша самоназва українців і білору-
сів давніше була русины, а власну — неоднорідно викшталтовану —
мову вони окреслювали як рускій язык. По-німецькому ці поняття
варто відтворювати за допомогою іменника Ruthenen та прикметника
ruthenisch відповідно». Нижче ця думка ще більш актуалізована у знос-
ці: «Натомість іменник Russen і прикметник russisch тут геть недоречні,
бо мовно-культурна ситуація у (велико)росіян під означену добу доко-
рінно відрізнялася від українсько-білоруської» (с. 55). Думаю, цілком
слушним є зауваження дослідника щодо некоректності перекладу ні-
мецькою термінів староукраїнська мова, старабеларуская мова: Altuk-
rainisch, Altweiβrussisch, Altruthenisch (с. 56), та особливо дискусовані,
які майже не використовуються українськими та білоруськими дослід-
никами, але вперто й надалі пропонуються російськими: западно-
русский язык — Westrussisch, юго-западнорусский язык — Südwestrussisch.
Ці терміни, крім плутанини у мовній ситуації на землях Литовського
великого князівства, нічого не дають. А лі тературно-писемна мова Ки-
ївської Русі (укр. давньоруська, блр. стара жытнаруская, рос. древне-
русский), яку однаковою мірою використовували не лише предки росі-
ян, а, зрозуміло, й білорусів та українців, перекладається, напр.,
німецькою переважно Altrussisch, що ототожнюється з найдавнішою
мовою росіян. Тому варто погодитися із М. Мозером, аби закордонні
дослідники на позначення літературної мови Київської Русі виходили
з перекладу терміну древневосточнославянский язык (с. 56). Цю ж тезу
висловлює Міхаель Мозер і в іншій розвідці «Що таке проста мова?»
(с. 77, виноска). Взагалі, чи не найважливішою для україністики з Мо-
зерових розвідок є оцінка мовної ситуації на основі аналізу конкрет-
них мовних фактів. Так, у статті «Мова східноукраїнських грамот і ді-
лових паперів XVIII ст.» автор доходить до абсолютно логічного
висновку щодо безперервності / небезперервності розвитку україн-
ської літературної мови на цих землях: «Після 1765 р. на Східній Укра-
їні вже зовсім немає документів юридичного ґатунку, в яких… можна
було б натрапити на значний шар українізмів… Цей процес призводить
до того, що українська мова на Східній Україні в основному на певний
час припиняє функціонувати як знаряддя культурної комунікації», а
відповідно стосовно цих земель «теза про тяглість розвитку літератур-
ної мови підлягає докорінному переглядові» (с. 302).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 476
Мойсeєнко В.М.
Для ілюстрації своїх положень у низці пропонованих у «Причин-
ках…» статей пан Мозер наводить численні приклади мовних рис, цито-
ваних за академічними українськими та білоруськими виданнями з іс-
торії мови Ю. Шевельовим, П. Векслером та іншими дослідниками.
Такі перерахування лінгвальних особливостей в деяких розвідках ста-
новлять іноді 3/4 всього обсягу, як наприклад, в «Руській мові середньої
доби». Певна річ, що в україністиці та білорусистиці ці спільні україн-
ські та білоруські інновації відомі. Логіка їх наведення у такій кілько-
сті, вочевидь, вимагала власної інтерпретації чи додавання якихось но-
вих, аби підтвердити чи заперечити деякі з них. Утім, покликаючися на
відомих авторитетних дослідників, а також і на академічні українські та
білоруські видання кінця 70-х рр. минулого століття, деякі констатації
варто робити дуже обережно. Йдеться, наприклад, про асимілятивне
подовження м’яких перед j, яке М.Мозер слідом за Ю.Шевельовим хро-
нологізує для українського мовного простору XV—XVI ст. (с. 57).
Аналіз значного корпусу пам’яток північноукраїнського ареалу XVІ —
XVIІ ст. не дає підстав для такого висновку. На сотні випадків графіч-
ного невідбиття цього явища виявлено лише 2, де таке відображено. Не
відповідає дійсності й твердження про «заступлення рефлексом у ви-
гляді і давніших рефлексів ě, а також о, е (в новозакритих складах) у
більшості українських говірок» (с. 58). І-рефлекс, справді, визначальний
український, але не на місці всіх відзначених давніх фонем, не для біль-
шості українських говірок, і не для цього історичного періоду. Безпереч-
но, це стосується виявів ě та е, починаючи вже від ХІІ—ХІІІ ст., але в
жодному разі не для континуантів о щонайменше до другої половини
XVI cт. Та й узагалі і на місці о до XVIІІ ст. можна простежити лише на
незначній українській території. В усякому разі в час, про який ідеться у
М. Мозера з покликанням на Ю. Шевельова, рефлексом і < *о в ново-
закритому складі було охоплено явно не більшість українських говірок.
Не можна не погодитися з віденським славістом про помітний
польський вплив на розвиток «руської мови» у часи Литовського ве-
ликого князівства. Але, вочевидь, не з причини, відзначеної М. Мозе-
ром «після 1569 р. відбувається масове переселення поляків і в сіль-
ські місцевості України, через що на очах дужчає польський вплив
також і на діалектне українське мовлення» (с. 70—71). У ці часи масо-
вих переселень поляків не було. Принаймні наразі ще ніхто не навів
явних документальних підтверджень цьому (див. опубліковану моно-
графію В. Єршова «Польська література Волині доби романтизму:
генологія мемуаристичності», Житомир, 2008 (с. 24—27)). Не від ма-
сового переселення поляків дужчає польський вплив, а, найімовірні-
ше, від того, що польська престижніша мова входить до родинних ма-
єтків стрімко католиченої шляхти. А для середнього прошарку
«русинів» Литовського великого князівства (білорусів та українців)
польська мова мала ще й ту перевагу над традиційно вживаною «русь-
кою» / «прос тою» чи «словенською», що це була жива, зрозуміла мова
повсякденної комунікації (Н. Непорожня).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 77
Неупереджена оцiнка мовного українського минулого (рецензiя)
Багато уваги приділяє автор «Причинок…» потрактуванню термі-
нів «проста мова» та «руська мова». Поділяємо думку М. Мозера про
безпідставність розмежування «руської» та «простої» мов, як це про-
понує В. М’якишев (с. 81, зноска). Зрозуміло, що це не дві самостійні,
а одна літературно-писемна мова, яку творили спільно українці з бі-
лорусами, називаючи її то «руською», то «простою», а то взагалі поєд-
нуючи обидві назви «простый язык рускій». «Проста мова, — на дум-
ку пана Мозера, — має розглядатися як частина «руської мови».
Окреслення «руський язик» або «руська мова» стосувалися не лише
канцелярійної мови; ними охоплювано цілокупність варіантів того-
часної мови білорусів і українців» (с. 115). Мені видається цілком
слушним і вмотивованим таке пояснення термінів «проста», «русь-
ка» мова. «Проста мова» так заполонила Міхаеля Мозера, що він
уводить в обіг поняття «зразкова проста мова» /окрема стаття «Зраз-
кова «проста мова» та її синтакса»/, де називає низку таких «зразко-
вих» текстів. Хто зна, чи існують насправді такі «зразкові» тексти
«зразкової простої мови»? За логікою, це мали б бути писемні па-
м’ятки на поліській діалектній основі без явних південноукраїнських
та білоруських ознак з відчутним відсотком польського та незнач-
ним церковнослов’янського елемента. Думаю, таких текстів віднай-
ти годі.
До сьогодні дискусійним залишається питання про діалектну
основу цієї спільної українсько-білоруської літературно-писемної
«руської» чи «простої» мови. Міхаель Мозер слідом за іншими дослід-
никами (Х. Станґом, Ю. Шевельовим) потверджує думку що «спершу
«руська» ділова мова містила більше північних елементів, тобто біло-
руських рис, але згодом у ній, як і в «простій» мові, почали переважа-
ти риси південні, тобто українські» (с. 82). Розглядаючи надрегіональ-
ний характер «простої мови», М. Мозер наводить відомі міркування
О. Назаревського та П. Житецького і висновує, що така наддіалект-
ність спричинена колом адресатів «простомовних» творів, які призна-
чалися для всього «руського» люду Речі Посполитої (с. 95). Невідомо,
чи думав українець Г. Смотрицький, білорус А. Римша, пишучи свої
твори в Острозі, про якомога менше потрапляння в їхні тексти суто
українських чи білоруських рис. Маємо лише той факт, аналізуючи
їхні (і багатьох інших авторів) твори, що найхарактерніші риси укра-
їнського та білоруського мовних комплексів у ці письмена майже не
потрапляли, натомість промовисто там виявлені поліські, які і «при-
мирили» українських і білоруських писарів. Просто багато в чому взір-
цевою для «руських» українських та білоруських письменників стала
ота «руська» мова, закорінена у Литовському великому князівстві пе-
реважно вихідцями із Західного Полісся. Звідси й типова для цього
регіону рефлексація *ę > е (тисеча), поплутування е — h, відображен-
ня помірної твердості шиплячих та р при майже цілковитій відсутності
типових південноукраїнських та властиво біло руських мовних особ-
ливостей. Три видання Статутів 1529, 1566, 1588 рр. розповсюдили
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 478
Мойсeєнко В.М.
зразки цієї мови на всі повітові канцелярії Литовського великого кня-
зівства, своєрідні осередки публічного життя регіону, де функціону-
вали писарські школи, в яких готували до майбутнього писарського
ремесла хлопців-підписків. Принагідно зауважимо, що згадуваний
Г. Смотрицький, автор першої друкованої книги, писаної не цер ков но-
слов’янською, а тогочасною «простою» мовою, у свій час був грод-
ським писарем у Кам’янці-Подільському.
До речі, багато дослідників, характеризуючи мовні особливості
пам’яток XV—XVII ст., поліські особливості часто видають за марко-
вані білоруські. Не уник цього і М. Мозер. Визначальна поліська зву-
кова риса *ę > е в ненаголошеній позиції локалізована вченим «в ба-
гатьох діалектах білоруської мови, а також у північно-західній частині
українського мовного ареалу» (с. 95). Насправді ж «багато діалектів
білоруської мови» — це за “Діалектологічним атласом білоруської мо-
ви” — лише південні білоруські говірки, а на українських теренах — за
“Атласом української мови” — говірки середньо- та східнополіські, а
«північно-західна частина» якраз цим рефлексом не охоплена. Не
можна не погодися з ученим, що в мовленні того часу писаний «про-
стою мовою» текст читався білорусами й українцями по-різному. На
підтвердження своїх міркувань М. Мозер наводить приклади, запи-
сані латинкою. Для ілюстрації української вимови: tilu, chlib, prydite
… з Могилиного «Літосу» та білоруської: proswiety, widie, piesni, w
hore з Псалтиря, виданого в Єв’ю 1638 р. (с. 96). Щодо української
вимови — питань немає, але чому чотири приклади типової полісь-
кої вимови (усі чотири слова саме так вимовляють літні носії моєї
рідної говірки — Коростенський район, с. Мелені) безапеляційно за-
раховано до білоруських?
Можна лише вітати австрійського україніста Міхаеля Мозера і
щиро подякувати за ґрунтовні дослідження мовних особливостей га-
лицьких грамот «П’ять новознайдених галицько-українських грамот
і їхня мова», «Оповістки Марка Антонія де Домініса…» та трьох ви-
дань київського «Синопсису». Автор не лише скрупульозно визбирав
розбіжності між першим і третім виданням «Синопсису» (50 сторі-
нок! розвідки), але чітко простежив глибинний зміст напрямку змін:
«Численні виправлення у площині правопису та морфології спрямо-
вані на усунення помилок та специфічних українських форм із
церковнослов’янського тексту» (с. 221). Аналіз цього знакового і тра-
гічного для історії не лише української мови, але й України в цілому
твору М. Мозер завершує коментарем Ф. Сисина, який, судячи зі зміс-
ту статті, цілком поділяє: «Автор «Синопсису» використав минувщину
Київської Русі на догоду потребам московсько-російського монарха,
дарма що епізодів із московської історії в його наративі обмаль. Об-
ґрунтовуючи династичну історію східних слов’ян, «Синопсис» не
тільки торував шлях політичній історії російської держави… При
тому, «Синопсис» легковажив осібним українським національним і
політичним досвідом» (с. 222).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 79
Неупереджена оцiнка мовного українського минулого (рецензiя)
В основному автор «Причинок…» показує ґрунтовну обізнаність
з літературою порушеної ним проблеми, виділяючи при цьому най-
актуальнішу. Звичайно, всі опубліковані в Україні праці не доступні
Мозерові, можливо саме з цієї причини не варто бути категоричним,
як наприклад, у статті «П’ять новознайдених галицько-українських
грамот і їхня мова», де відзначено, що після Молдованової публікації
2000 р. більше ніхто не розглядав цих грамот у контексті слов’янської
та української філології (с. 19). Певна річ, що це не так. Розглядали і
неодноразово. Зокрема автор цієї рецензії.
Насамкінець хотілося б звернути увагу на мову перекладів ста-
тей. Думаю, що ціла низка виразів поза сумнівом буде допасована до
українського словника читачів «Причинок…»: міродайну роль (с. 42),
поновним розквітом (с. 43), перегодом (с. 44), діалектно зрізничкова-
ну мову (с. 48), у визвуці прикінцевого складу (с. 64), з’єдиненої церк-
ви, зрущення польських першовзорів (с. 73), морфологічну зманіре-
ність (с. 284) та ін. Трапляються, щоправда, деякі недоречності в
перекладі, зокрема на с. 90 «українські та білоруські тексти важко
залічити до простомовних». В оригіналі — «некоторые украинские и
белорусские тексты трудно назвать «простомовными» (с. 236); на
сторінці 77 «ідеться радше про «давньоукраїнську та давньобіло-
руську літературну мову», невдалий переклад з оригіналу «речь идет
скорее об общем староукраинском и старобелорусском литератур-
ном языке» (с. 223);
Подекуди мають місце описки: Памва Беринда (с. 53), треба
Памво; порядкових числівники (с. 65), треба числівників; далоги, треба
діалоги; російського Бароко (с. 73), треба бароко; мова… мав ознаки
(с. 83), треба мала.
Намагання автора, упорядника та перекладачів відтворити власні
імена близько до оригіналу в цілому варто вітати, але здійснити це
треба було послідовно. Натомість маємо: Васіль Тяпінський (с. 47) і
Цяпінський (с. 72), Аркадзь Журавський (с. 77), Міхаїла Канстантіна-
віча (с. 60), Шимона Будного (с. 73). Очевидно, мало б бути унорму-
вання. Коли Аркадзь, то треба й Шымана, коли відтворюється біло-
руське ім’я, то це має стосуватися й прізвища. Чомусь в російському
імені Фйодорові (с. 168) раптом ствердів [ф], а писар «Пересопниць-
кого Євангелія» став Васильович (с. 88)?
Мої критичні міркування жодним чином не применшують важ-
ливість та актуальність рецензованої праці. Зрештою, низка проблем,
які розв’язує дослідник, в україністиці не просто дискусійні, але й
надскладні, про які останнім часом пишуть не часто (чого варта тіль-
ки порушена М. Мозером на суттєво новий рівень проблема тракту-
вання термінів на позначення літературно-писемної мови на землях
Литовського великого князівства у XIV—XVIII ст.).
Читаючи розвідки Міхаеля Мозера (мав щастя ознайомитися ще
з низкою публікацій, що не ввійшли до цього видання), історик мови
отримає велике задоволення і втіху з огляду на кілька причин. По-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 480
Мойсeєнко В.М.
перше, як уже зазначалося вище, маємо свіжий, неупереджений по-
гляд на складну гаму українсько-білорусько-російських мовних взає-
мин періоду середньовіччя; по-друге, перед нами постає плідний і
ґрунтовний дослідник історії східнослов’янських мов, який досить
глибоко вник у тонкощі мовної ситуації на землях України та Біло-
русі в XIV—XVIII ст.; по-третє, М. Мозер, австрієць, опанував не лише
на рівні пристойного спілкування, але й докладно вивчив історію роз-
витку та історичну граматику кількох слов’янських мов.
Нема сумніву, що Мозерові «Причинки…» вже тепер — помітне
явище в українській медієвістиці, і надалі будуть затребувані істори-
ками української мови.
Віктор Мойсеєнко (м. Житомир)
Viktor Moisеienko (Zhytomyr)
AN UNBIASED ASSESSMENT OF THE UKRAINIAN LANGUAGE PAST
Book review on: Міхаель Мозер. Причинки до історії української мови / За
загальною ред. С.Вакуленка. – Харків: харківське історико-філологічне товариство,
2008. — XVI + 831 c.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ІСНУЄ — ЦЕ ХТОСЬ ЖИВЕ ЧИ ЩОСЬ Є?
Сьогодні спостерігаємо дедалі ширше поєднання дієслів існувати/не існувати
з назвами конкретних предметів та абстрактних понять зі значенням наявності/
відсутності чогось, пор.: Існує домовленість; Існує думка; Існує загроза; Існу-
ють проблеми в книговиданні; Існують різні прийоми спілкування лікаря з паці-
єнтом; Таких ліків не існує тощо. А чи можна так уживати? Тлумачний Словник
української мови подає двоє значень дієслова існувати: 1. Бути в дійсності;
бути. 2. Бути живим, жити (СУМ, т. ІV, с. 49). Якщо спиратися на це тлумачення,
то можна. Проте значення буття, наявності/відсутності чогось виразніше пере-
дають форми є/немає або їхні синоніми (Є дуже дорогі ліки; Немає дешевих
ліків; Є фінансово-економічна криза; Немає фінансово-економічної кризи), а зі
значенням “жити/не жити, бути/не бути живим” логічніше сприймаємо дієслова
існувати/не існувати (Існують люди; Існують комахи). Тому згадані вживання
з дієсловами існувати/не існувати в українській мові органічніше звучатимуть
так: Є домовленість (Досягнуто домовленості); Є думка (Відома думка); Є за-
гроза (Наявна загроза); Є проблеми в книговиданні (Маємо проблеми в книго-
виданні); Є різні прийоми спілкування лікаря з пацієнтом (Використовують різні
прийоми спілкування лікаря з пацієнтом); Таких ліків немає.
Отже, дієслова існувати/не існувати логічно вживати тоді, коли йдеться
про життя істот (людей, диких і свійських тварин, птахів, риб, комах тощо), а не
про наявність/відсутність конкретних предметів чи абстрактних понять.
Катерина Городенська
|