Мінералогія у Національній академії наук України
Статтю присвячено історії розвитку мінералогічних знань в Україні з часу створення у 1918 р. Української Академії наук. Стисло розглядаються основні досягнення вчених НАН України в різних областях цієї важливішої дисципліни з циклу наук про Землю — регіональній та генетичній мінералогії, кристалох...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , , , , , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Мінералогічний журнал |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/61166 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мінералогія у Національній академії наук України / В.І. Павлишин, О.М. Платонов, О.Б. Брик, Д.К. Возняк, В.М. Квасниця, В.О. Курепін, В.С. Мельников, Б.М. Міцюк, В.П. Семененко, А.М. Таращан // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 7-37. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-61166 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-611662014-04-27T03:01:38Z Мінералогія у Національній академії наук України Павлишин, В.І. Платонов, О.М. Брик, О.Б. Возняк, Д.К. Квасниця, В.М. Курепін, В.О. Мельников, В.С. Міцюк, Б.М. Семененко, В.П. Таращан, А.М. Статтю присвячено історії розвитку мінералогічних знань в Україні з часу створення у 1918 р. Української Академії наук. Стисло розглядаються основні досягнення вчених НАН України в різних областях цієї важливішої дисципліни з циклу наук про Землю — регіональній та генетичній мінералогії, кристалохімії та фізиці мінералів, кристаломорфології, біомінералогії, експериментальній, космічній та прикладній мінералогії тощо. Підкреслено внесок українських вчених у розвиток світової мінералогічної науки. Статья посвящена истории развития минералогических знаний с момента создания в 1918 г. Украинской Академии наук. Сжато рассматриваются основные достижения ученых НАН Украины в различных областях этой важнейшей дисциплины в цикле наук о Земле — региональной и генетической минералогии, кристаллохимии и физике минералов, кристалломорфологии, биоминералогии, экспериментальной, космической и прикладной минералогии и т. д. Подчеркивается вклад украинских ученых в развитие мировой минералогической науки. The paper is dedicated to the history of development of mineralogical knowledge in Ukraine sice the time of formaion of the Ukrainian Academy of Sciences in 1918. Main achievements of scientists from NAS of Ukraine in varions fields of mineralogy such as regional and genetic mineralogy, crystallochemistry and physics of minerals, crystallomorphology, biomineralogy, experimental, space and applied mineralogy are briefly discussed. Contribution of Ukrainian scientists to development of the world mineralogical science has been emphasized. 2008 Article Мінералогія у Національній академії наук України / В.І. Павлишин, О.М. Платонов, О.Б. Брик, Д.К. Возняк, В.М. Квасниця, В.О. Курепін, В.С. Мельников, Б.М. Міцюк, В.П. Семененко, А.М. Таращан // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 7-37. — укр. 0204-3548 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/61166 549 (477) uk Мінералогічний журнал Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено історії розвитку мінералогічних знань в Україні з часу створення у 1918 р. Української
Академії наук. Стисло розглядаються основні досягнення вчених НАН України в різних областях цієї
важливішої дисципліни з циклу наук про Землю — регіональній та генетичній мінералогії, кристалохімії та
фізиці мінералів, кристаломорфології, біомінералогії, експериментальній, космічній та прикладній мінералогії
тощо. Підкреслено внесок українських вчених у розвиток світової мінералогічної науки. |
| format |
Article |
| author |
Павлишин, В.І. Платонов, О.М. Брик, О.Б. Возняк, Д.К. Квасниця, В.М. Курепін, В.О. Мельников, В.С. Міцюк, Б.М. Семененко, В.П. Таращан, А.М. |
| spellingShingle |
Павлишин, В.І. Платонов, О.М. Брик, О.Б. Возняк, Д.К. Квасниця, В.М. Курепін, В.О. Мельников, В.С. Міцюк, Б.М. Семененко, В.П. Таращан, А.М. Мінералогія у Національній академії наук України Мінералогічний журнал |
| author_facet |
Павлишин, В.І. Платонов, О.М. Брик, О.Б. Возняк, Д.К. Квасниця, В.М. Курепін, В.О. Мельников, В.С. Міцюк, Б.М. Семененко, В.П. Таращан, А.М. |
| author_sort |
Павлишин, В.І. |
| title |
Мінералогія у Національній академії наук України |
| title_short |
Мінералогія у Національній академії наук України |
| title_full |
Мінералогія у Національній академії наук України |
| title_fullStr |
Мінералогія у Національній академії наук України |
| title_full_unstemmed |
Мінералогія у Національній академії наук України |
| title_sort |
мінералогія у національній академії наук україни |
| publisher |
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/61166 |
| citation_txt |
Мінералогія у Національній академії наук України / В.І. Павлишин, О.М. Платонов, О.Б. Брик, Д.К. Возняк, В.М. Квасниця, В.О. Курепін, В.С. Мельников, Б.М. Міцюк, В.П. Семененко, А.М. Таращан // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 7-37. — укр. |
| series |
Мінералогічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT pavlišinví míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT platonovom míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT brikob míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT voznâkdk míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT kvasnicâvm míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT kurepínvo míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT melʹnikovvs míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT mícûkbm míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT semenenkovp míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni AT taraŝanam míneralogíâunacíonalʹníjakademíínaukukraíni |
| first_indexed |
2025-07-05T12:11:37Z |
| last_indexed |
2025-07-05T12:11:37Z |
| _version_ |
1836808926977327104 |
| fulltext |
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 7
Вступ. Мінерали з прадавніх часів і донині
являють собою основний ресурс для роз-
витку цивілізації. Досить сказати, що три
чверті матеріалів, які виробляє людство для
свого існування та розвитку, — це матеріали,
виготовлені з мінеральної сировини. Тому
можемо говорити про надзвичайно велике
наукове та практичне значення однієї з
фундаментальних природничих наук —
мінералогії, в якій напрацьовуються, систе-
матизуються і скеровуються у практичне
русло знання про мінерали.
Д о с т в о р е н н я Н а ц і о н а л ь н о ї
академії наук України мінералогічні
дослідження на сучасній території
України здебільшого здійснювали кафе-
дри мінералогії Харківського, Київського,
Новоросійського (нині Одеського) та
Львівського університетів, Катеринос-
лавського вищого гірничого училища
(нині Національний гірничий університет
України, м. Дніпропетровськ), а також
академічні установи та університети
Австро-Угорщини, Польщі та Росії.
Досягнення в галузі кристалографії
та хімії мінералів сприяли розвитку
регіонально-мінералогічних досліджень
в Україні. Перші монографічні або умов-
но монографічні праці регіонально-
мінералогічного змісту з’явилися наприкінці
XVIII — початку ХІХ ст. Це були різномовні
та різновеликі роботи І. Фіхтеля (1791),
Б. Гакета (1792), К. Зіпсера (1817),
О. Р. Кобецького (1897), Я. В. Самойлова
(1906), С. П. Попова (1907), О. Є. Ферсмана
(1907), П. А. Двойченка (1914) тощо.
У 1840 р. вперше в Україні виходить
у світ підручник з мінералогії завідувача
першої кафедри мінералогії Київського
Імператорського університету св. Володи-
мира Е. К. Гофмана "Общая ориктогнозия,
или Учение о признаках минералов", що
тривалий час був основним підручником.
Справу Е. К. Гофмана продовжив і примно-
жив К. М. Феофілактов, який керував кафе-
дрою 46 років, заснував і розвинув знамени-
ту Київську школу геологів, Київське това-
риство природознавців і як ректор зміцнив
університет. Початок ХХ ст. ознаменувався
розмаїтими, в тому числі монографічними
регіонально-мінералогічними працями
Н. Д. Борисяка, П. П. П’ятницького,
А. В. Гурова, П. Я. Армашевського,
В. І. Лучицького, І. І. Танатара, Р. О. Прен-
деля, Ф. Циркеля, Ю. Медведського,
С. Малковського тощо, помітною увагою до
збору та дослідження метеоритів вченими
Харківського та Одеського університетів.
УДК 549 (477)
В. І. Павлишин, О. М. Платонов, О. Б. Брик, Д. К. Возняк, В. М. Квасниця,
В. О. Курепін, В. С. Мельников, Б. М. Міцюк, В. П. Семененко, А. М. Таращан
Мінералогія у Національній академії наук України
Статтю присвячено історії розвитку мінералогічних знань в Україні з часу створення у 1918 р. Української
Академії наук. Стисло розглядаються основні досягнення вчених НАН України в різних областях цієї
важливішої дисципліни з циклу наук про Землю — регіональній та генетичній мінералогії, кристалохімії та
фізиці мінералів, кристаломорфології, біомінералогії, експериментальній, космічній та прикладній мінералогії
тощо. Підкреслено внесок українських вчених у розвиток світової мінералогічної науки.
© В. І. Павлишин, О. М. Платонов, О. Б. Брик, Д. К. Возняк, В. М. Квасниця, В. О. Курепін, В. С. Мельников,
Б. М. Міцюк, В. П. Семененко, А. М. Таращан, 2008
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 38
На окрему згадку заслуговує талановитий
учень В. І. Вернадського, професор Катери-
нославського гірничого училища, мінералог
Л. Л. Іванов, який започаткував систе-
матичне дослідження мінералів України
та зробив першу спробу мінералогічного
районування території України. За даними
Л. Л. Іванова, перед Другою світовою
війною в надрах України було відомо
183 мінерали.
Отже, на університетському етапі роз-
витку мінералогії закладено перші цегли-
ни в фундамент регіональної мінералогії
України, започатковано дослідження в
галузі експериментальної, космічної та
теоретичної мінералогії.
Організація Української Академії на-
ук, місце мінералогії у її структурах. У
листопаді 1918 р. гетьман всієї України
Павло Скоропадський підписав Указ про
створення Української Академії наук. Цьо-
му високому Указу передувала колосальна
підготовча робота Комісії з вироблення зако-
нопроекту про заснування УАН, яку очолю-
вав В. І. Вернадський. Згадаємо два засадничі
документи, в яких накреслено організаційні
заходи щодо розвитку мінералогічної науки
в Україні (Історія Академії наук України,
1918–1923. Документи і матеріали. — К.: На-
ук. думка, 1993). У першому з них "Записці
В. І. Вернадського до Комісії для вироблення
законопроекту про організацію Музею та
Інституту мінералогії при УАН" (липень–
серпень 1918 р.) зазначається, що одним
з найголовніших завдань Українського
мінералогічного музею є вивчення мінералів
України. При цьому перше завдання Музею
сформульовано гранично просто — видання
мінералогії України.
Цілком інший характер, на думку
В. І. Вернадського, повинен мати з’єднаний
з Музеєм Мінералогічний інститут,
"уряджений відповідно до вимог, які став-
ляться до дослідних фізичних та хімічних
інститутів". У "Записці про відділ фізико-
математичних наук" (11 вересня 1918 р.)
наведено перелік установ, що повинні
бути створені при цьому відділенні —
Мінералогічний музей, Мінералогічний
інститут, Геологічний та Палеонтологічний
музей та одна кафедра "Прикладна геологія
й мінералогія".
Як бачимо, вже в першому проекті
структури УАН мінералогія посіла важливе
високе місце. І хоча задум В. І. Вернадсь-
кого у повному обсязі не вдалося швидко
реалізувати, все ж його мінералогічна
концепція істотно вплинула на подальшу
долю мінералогії ∗ в Україні, розквіт якої в
системі Академії наук України розпочався
з 40-х рр. ХХ ст. Тут ми повинні згадати
1949 р., коли вийшла друком книга члена-
кореспондента АН УРСР В. С. Соболєва
"Введение в минералогию силикатов", яка
на багато років освітила шляхи розвитку
теоретичної та регіональної мінералогії, і
не тільки в Україні.
Розвитку мінералогії України сприяли
декілька чинників, насамперед, запити
практики, праці та активна організаційна
діяльність талановитих вчених, перш за
все Є. К. Лазаренка, О. С. Поваренних,
В. С. Соболєва, М. П. Єрмакова, кожен
з яких створив школу світового рівня, а
також такі організаційні заходи: заснуван-
ня періодичних видань — "Геологічного
журналу" (1934), "Мінералогічного
збірника" (1947), "Мінералогічного жур-
налу" (1979), "Записок Українського
мінералогічного товариства" (2004); роз-
ширення та зміцнення діяльності Інституту
геологічних наук (ІГН) АН УРСР (за-
снований у 1926 р.), створення у 1945 р.
його Львівського відділення (нині Інститут
геології та геохімії горючих копалин НАН
України), створення Інституту мінеральних
ресурсів у Симферополі (виник у 1956 р.
на базі Кримського філіалу АН УРСР,
нині Кримське відділення Українського
державного геологорозвідувального
інституту); організація в 1945 р. Львівського
геологічного товариства і в 1954 р. —
Київського відділення Всесоюзного
мінералогічного товариства (з 1957 р. —
Українське відділення ВМТ, а з 1970 р. —
Українське мінералогічне товариство —
_______________________________________
*Не випадково, що саме в Україні, майже за вказівкою В. І. Вернадського, стараннями академіка
М. П. Семененка був створений вперше в світі Інститут геохімії і фізики мінералів АН УРСР.
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 9
УМТ), організація в 1969 р. Інституту
геохімії і фізики мінералів (ІГФМ) АН
УРСР (з 1993 р. — Інститут геохімії,
мінералогії та рудоутворення (ІГМР) НАН
України). Досить швидко ІГФМ АН УРСР
став провідним мінералогічним центром,
а з 1972 р. — базовою установою УМТ,
яке з 1970 р. відігравало важливу роль у
координації мінералогічних досліджень
і проведенні нарад з актуальних питань
мінералогії.
Як вагомий підсумок можемо кон-
статувати створення у галузі мінералогії
в радянську добу трьох нині всесвітньо
в і д о м и х н а у к о в и х ш к і л Ук р а ї н и :
регіонально-мінералогічної Є. К. Лазарен-
ка, термобарогеохімічної М. П. Єрмакова
і кристалохімічної О. С. Поваренних. У
1970-х рр. у кристалохімічній школі по-
ступово виокремилась школа з фізики
мінералів (І. В. Матяш, О. М. Платонов,
А. М. Таращан). Нижче стисло наво-
димо досягнення з основних напрямів
мінералогічних досліджень за часи роз-
витку мінералогії в системі Академії наук
України.
Регіонально-мінералогічні дослідження.
Видатний мінералог сучасності академік
РАН М. П. Юшкін зазначив: "Український
щит, Карпати, Донбас, Крим, тобто вся
територія України є найбільш детально вив-
ченим у мінералогічному відношенні районом
країни. Топомінералогічні дані по окремих
геологічних регіонах України узагальнені в
серії вельми ґрунтовних праць, які регулярно
видавались під керівництвом Є. К. Лазарен-
ка" (М. П. Юшкін, 1982).
Під керівництвом Є. К. Лазаренка і за
його безпосередньою участю фахівці вив-
чали мінералогію восьми регіонів України,
результати узагальнені в монографіях,
які вже стали класичними: "Мінералогія
вивержених комплексів Західної Волині"
(1960), "Мінералогія осадочних утворень
Прикарпаття" (1962), "Минералогия За-
карпатья" (1963), "Мінералогія Поділля"
(1963), "Минералогия и генезис камерных
пегматитов Волыни" (1973), "Минералогия
Донецкого бассейна" (1975), "Минералогия
Криворожского бассейна" (1977), "Минера-
логия Приазовья" (1981).
У ц и х п р а ц я х д е т а л ь н о м у
монографічному опису мінералів, які
Євген Костянтинович об’єднав у розділ
"Систематична мінералогія", передує ко-
роткий нарис геологічної позиції регіону
та характеристика його мінеральних
комплексів. Завершуються праці великою
генетичною частиною (а деякі з них — і
прикладними мінералогічними критеріями,
металогенічними узагальненнями), в якій
визначається генетична природа мінералів
та мінеральних комплексів на сукупній
основі геологічних, термобарогеохімічних,
онтогенічних, геохімічних та інших даних.
Остання монографічна робота закінчується
розділом "Типоморфізм мінералів", який
містить також відомості прикладного ха-
рактеру.
Особливу увагу Є. К. Лазаренко приділяв
мінералогії гірничорудних районів. Серед
останніх, насамперед, відзначимо всесвітньо
відомий Криворізький залізорудний ба-
сейн, якому він спільно з учнями присвя-
тив фундаментальну працю "Минералогия
Криворожского бассейна" (1977). У цій
монографії вперше завдяки застосуванню
широкого арсеналу сучасних методів і ме-
тодик наведено результати комплексного
дослідження породоутворювальних і руд-
них мінералів, які дозволили відтворити
процеси мінералоутворення в докембрії, ви-
явити специфіку метаморфізму та метасома-
тичного перетворення залізо-кременистих
порід. Встановлені мінеральні парагенезиси
та аналіз геологічної історії Криворізького
басейну дали підставу для висновку про
полігенну природу рудних мінералів, що
виникли в умовах осадочного та ефузивно-
осадочного нагромадження залізорудної
товщі Криворіжжя, а результати детального
аналізу процесів мінералоутворення —
про формування залізорудної формації
шляхом ритмічної седиментації колоїдів
заліза та кремнезему в умовах періодичної
зміни геохімічних параметрів. На підставі
геологічних та мінералого-петрографічних
даних розвинута ідея про поступову і
закономірну в регіональному плані зміну
умов метаморфізму в межах Криворізького
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 310
басейну. Всі ці дані, а також завершальна
глава "Генетична класифікація мінералів
Криворізького басейну" — наукова база
для оцінки перспектив залізорудних родо-
вищ Криворізького басейну, прогнозуван-
ня залізних руд на глибину та складання
мінералого-технологічних карт родовищ,
що розробляються.
Напрям регіонально-мінералогічних
досліджень висвітлює також монографія
"Минералогия железорудной формации
Керченского бассейна" (Ю. Ю. Юрк,
Є. Ф. Шнюков, Ю. С. Лебедєв та ін.,
1960), частково "Петрологія і акцесорні
мінерали гранітів та метасоматитів Волині"
(Н. А. Безпалько, 1970), "Породообра-
зующие минералы и метаморфизм кри-
сталлического фундамента Украинских
Карпат" (Ю. Р. Данилович, 1988), "Сущано-
Пержанская зона ⎯ геология, минералогия,
рудоносность" (С. В. Металіді, С. В. Нечаєв,
1983), "Марганцевые руды Украины"
(Є. Ф. Шнюков та ін., 1993), "Скарны Укра-
ины" (С. В. Нечаєв, В. О. Сьомка, 1989).
Найвагомішим здобутком регіонально-
мінералогічних досліджень України кінця
ХХ — початку ХХІ ст. є вихід у світ колек-
тивного довідника "Минералы Украины"
(1990), трьох книг "Мінерали Українських
Карпат" (1990, 1995, 2003), а також нові
результати та підходи до мінералогічного
р а й о н у в а н н я т е р и т о р і ї Ук р а ї н и
(О. І. Матковський, В. І. Павлишин, 1998;
О. І. Матковський, Є. М. Сливко, 2004).
Останні два автори на схематичній карті
України виділили дев’ять мінералогічних
провінцій: архейських кратонів Українського
щита (УЩ); протерозойських рухомих
поясів щита; Дніпровську; Донецьку;
Волино-Подільську; Причорноморську;
Карпатську; Добрудзьку; Кримську.
Мінералого-геохімічний напрям роз-
витку регіональних досліджень успадковує
методичні ідеї О. Є. Ферсмана, які буду-
ються на тріаді "мінерал–елемент–процес".
В академічній сфері цей напрям в Україні
продуктивно розвивав М. М. Івантишин,
насамперед, у книгах "Акцесорні рідкісні
мінерали та розсіяні елементи в гранітах
і пегматитах Українського щита" (1960) і
"Акцесорні рідкісні мінерали та розсіяні
елементи в метаморфічних породах УКЩ"
(М. М. Івантишин та ін., 1965).
Напрям з вивчення окремих мінералів
України розмаїто представлений в її Академії
наук. Опублікована низка монографій з по-
родоутворювальних мінералів УЩ, в яких
різноаспектно висвітлюються питання
мінералогії біотитів (І. С. Усенко, І. Б. Щер-
баков, А. П. Заяц), піроксенів (В. М. Вени-
диктов, Є. Б. Глеваський, О. М. Голуб та
ін.), лужних польових шпатів (І. С. Усенко,
Т. А. Рокачук, М. К. Крамаренко, В. І. Орса
та ін.), гранатів (І. С. Усенко, Р. Я. Бєлєвцев,
Т. Г. Щербакова та ін.), а також каолінітів
(Ю. О. Русько), амфіболів (О. Л. Литвин,
Г. В. Легкова та ін.), алмазу (В. М. Квасни-
ця), золота (І. К. Латиш; В. М. Квасниця),
сірки та бурштину (Б. І. Сребродольський),
міді (збірники "Мідь України", 2002, 2006;
за ред. В. О. Шумлянського і Л. В. Шум-
лянського), кварцу, слюд і польових шпатів
(В. І. Павлишин), акцесорних мінералів
(Б. Ф. Міцкевич, М. П. Щербак, І. В. Носирєв
та ін.), мінералів титан-цирконієвих
розсипів (С. М. Цимбал, Ю. О. Полка-
нов), метеоритних кратерів (А. А. Вальтер,
Є. П. Гуров та ін.), мінералів олова,
вольфраму та молібдену (С. В. Нечаєв,
С. Г. Кривдік, В. О. Сьомка) тощо.
Підведемо деякі підсумки, які сто-
суються стану та перспектив розвитку
регіонально-мінералогічних досліджень в
Україні.
Бурхливий й плідний етап розвитку
припав на 40–80-ті рр. ХХ ст. Опубліковано
орієнтовно 9000 праць, в тому числі близько
90 монографій, в яких цілковито або част-
ково висвітлюються проблеми мінералогії
України. Це був золотий вік розвитку
української мінералогії. Він ознамену-
вався вагомими результатами вивчення
мінералогії окремих родовищ і перспектив-
них рудопроявів, всіх геологічних процесів
мінералоутворення, виявлення зв’язку
мінералоутворення з процесами рудоутво-
рення, а також з’ясуванням особливостей
конституції, морфології, фізичних власти-
востей, генетичної природи та розподілу
в природі окремих мінералів. Попри все
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 11
залишається гострою проблема відкриття
нових мінералів і створення сучасного
монографічного видання з мінералогії
України.
На завершення зазначимо ще такий
підсумок. Число мінеральних видів, вста-
новлених в Україні, за останні 20 років
зросло більше ніж на 300 і нині перевищи-
ло 900 видів (В. І. Павлишин та ін., 2007).
Крім того, існує обґрунтований резерв но-
вих для України мінералів. Надра України
виявились відносно (стосовно земної кори)
"недоукомплектованими" ванадатами, арсе-
натами, фосфатами, боратами, мінералами
Sc та низки халькофільних (Zn, Cu, Pb, Hg,
Sn, Mo, Ge) і літофільних (Cs, Sr, Ba, Cr, Ti,
Mn, Zr) елементів.
Генетична мінералогія в НАН України
представлена дослідженнями в нижчевка-
заних областях.
Онтогенія мінералів. Цей важливий
напрям генетичної мінералогії має відносно
скромні результати в НАН України, які
стосуються обмеженого числа мінералів ⎯
кварцу (В. В. Кушеєв, Д. К. Возняк,
В. І . Павлишин), польових шпатів
(В. С. Мельников), алмазу (В. М. Квасни-
ця), слюд (В. І. Павлишин, В. Ф. Грінченко),
акцесорних мінералів (О. М. Пономаренко,
А. М. Таращан, Т. М. Лупашко, С. І. Рибалко
та ін.), оксидів заліза (В. М. Зінченко) тощо.
У працях зазначених авторів висвітлюються
окремі питання онтогенезу здебільшого
мінеральних індивідів. Масштабніше
онтогенія мінералів розглядається в книзі
Є. К. Лазаренка "Основы генетической
минералогии" (1963). В ній вперше в
українській мінералогічній літературі
автор використовує як окремий розділ
явища мінералогенезису ⎯ зародження,
ріст, зміна і руйнація мінералів ⎯ і цим
розширює і посилює власну концепцію
генезису мінералів.
1988 р. УМТ видало збірник наукових
праць "Онтогения минералов и технологи-
ческая минералогия", в якому розглянуто
загальні питання теорії та термінології
онтогенії мінералів, наведено конкретні
приклади результатів дослідження влас-
не генезису мінералів. Цього ж року
В. І. Павлишин, М. П. Юшкін, В. А. Попов
опублікували оригінальний труд "Онтоге-
нический метод в минералогии". Сутністю
онтогенічного методу в мінералогії, заува-
жують автори, є вивчення структури
мінеральних об’єктів, аналіз анатомії
мінеральних індивідів і агрегатів та вияв-
лення вікових взаємовідносин між ними
з метою встановлення кристалізаційної
історії мінеральних агрегатів і мінеральних
тіл. Ця загальна методологія, підсилена ви-
кладом практичних методик онтогенічних
досліджень анатомії мінералів і просторово-
часових відносин поміж ними, отрима-
ла високу оцінку рецензентів і широко
використовується під час проведення
дослідження мінералів.
В. В. Індутний у підсумковій книзі
"Планиметрический анализ структур мине-
ральных агрегатов" (1991) напрацював нові
ефективні методи кількісного аналізу форм
мінеральних індивідів, структур різних
агрегатів і гірських порід за допомогою
ЕОМ, які дозволяють вирішувати складні
проблеми петрології і онтогенії мінералів.
Найбільш повне та ґрунтовне завер-
шення онтогенія мінералів отримала в
підручнику-монографії "Генезис мінералів"
(2003, друге видання ⎯ 2007) В. І. Павли-
шина, О. І. Матковського, С. О. Довгого.
Майже на 250 сторінках цієї книги на
сучасному рівні й численних прикладах
викладена досконала сучасна концепція
онтогенії мінералів та можливості її викори-
стання для вирішення проблем мінералогії,
підвищення ефективності пошукових
і розвідувальних робіт, вдосконален-
ня технологічних процесів переробки
мінеральної сировини, а також у навчаль-
ному процесі.
Дослідження включень мінерало-
утворювального середовища (термо-
барогеохімія). За результатами дослідження
флюїдних включень у мінералах от-
римують найбільш повну і достовірну
інформацію про фізико-хімічні параметри
мінералоутворювального середовища —
температуру, тиск, хімічний склад, густи-
ну, динамічну в’язкість та інші параметри
флюїдів, що брали участь у формуванні
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 312
геологічних об’єктів. Тут і далі термін
"флюїд" вживається у значенні будь-якого
мінералоутворювального середовища з ма-
лою механічною міцністю (газу, рідини, роз-
плаву). Ці дані важливі й для реконструкції
умов формування родовищ різних корис-
них копалин, які можуть використовувати-
ся у геологорозвідувальній практиці. Окрім
того, отримана за флюїдними включеннями
інформація важлива для встановлення
зв’язку між умовами кристалізації мінералу
та його властивостями як твердого тіла.
Ці обставини зумовлюють підвищений
інтерес до таких досліджень у багатьох
країнах світу (РФ, США, Швейцарії,
Китаї, Франції, Польщі, Італії та ін.), про-
ведення міжнародних нарад, симпозіумів,
конференцій за їх результатами.
Вивчення флюїдних включень має
тривалу історію, проте різке зростання
зацікавленості до включень у світі після
Другої світової війни пов’язане з іменем
професора М. П. Єрмакова. Він ще у 1948 р.
на геологічному факультеті Львівського
державного університету ім. Ів. Фран-
ка уперше прочитав старшокурсникам
"Курс мінералотермометрії (за даними
включень у мінералах)" та створив першу
спеціалізовану лабораторію дослідження
включень у мінералах. Знаковою подією
є поява у 1950 р. його монографії "Ис-
следования минералообразующих рас-
творов". В університеті сформувала-
ся група дослідників флюїдних вклю-
чень, в якій першими були Є. І. Вульчин,
Ю. О. Долгов, Є. М. Лазько, В. Ф. Лесняк,
В. А. Калюжний, Л. І. Колтун, Н. І. Мязь,
А. В. Пізнюр, Р. Ф. Сухорський. Згодом,
у 1955 р., В. А. Калюжний переходить на
роботу в Інститут геології корисних копа-
лин АН УРСР (з 1964 р. Інститут геології
та геохімії горючих копалин (ІГГГК АН
УРСР)), в якому проводяться систематичні
дослідження флюїдних включень. Таким
чином, у Львові виникають два осередки
(університет і академічний інститут) вив-
чення включень і місто в подальшому стає
всесвітньо відомим науковим центром
дослідження включень у мінералах.
Утвердженню нового наукового на-
прямку в Академії наук сприяла та обста-
вина, що члени-кореспонденти АН УРСР
В. С. Соболєв (з часом акад. АН СРСР) і
Є. К. Лазаренко (майбутній акад. АН
УРСР) з 1951 по 1961 р. керували відділом,
в якому працював В. А. Калюжний.
В. С. Соболєв і Є. К. Лазаренко були пере-
конаними прихильниками прискореного
розвитку науки про флюїдні включення
і в подальшому постійно підтримували
його. Згодом В. А. Калюжний сам став
завідувачем відділу геохімії глибинних
флюїдів (сучасна назва), яким керував три-
валий час (1961–1988 рр.). Серед перших
співробітників відділу були М. Д. Братусь,
Д. К. Возняк, Г. М. Гігашвілі, Б. В. Заціха,
О. Є. Лазаренко, Ю. В. Ляхов, В. М. Кова-
левич, З. І. Ковалишин, О. Й. Петриченко,
Й. М. Сворень, О. П. Сливко, В. С. Шай-
децька.
В академічному інституті вивчення
включень велося за такими головними на-
прямами: 1 — оцінка герметичності утри-
мання вмісту включень у мінералах (галіт,
кварц, топаз) (В. А. Калюжний, 1958);
2 — теоретичне обґрунтування придатності
флюїдних включень для відтворення
умов їхньої консервації мінералом;
3 — дослідження хімічного складу вмісту
включень; 4 — створення термо- і кріокамер
для визначення температури гомогенізації
та інших фазових змін у включеннях;
5 — оцінка відповідності хімічного складу
вмісту включень мінералоутворювальному
флюїду в момент їхньої консервації криста-
лом; 6 — використання змін включень, що
відбуваються з ними після їхньої консервації,
для реконструкції умов мінералоутворення
(перенаповнення, розтріскування, зміна
форми, вплив γ-опромінення тощо);
7 — відтворення фізико-хімічних умов
формування різних геологічних об’єктів
(окремих мінералів, порід, родовищ ко-
рисних копалин). Слід наголосити, що
методи дослідження включень мають свої
особливості, оскільки включення мають
малий і дуже малий розмір (зазвичай перші
соті частки міліметрів).
Поява термокамер, зокрема термока-
мери конструкції В. А. Калюжного (1958,
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 13
1960) з контактним обігрівом пластинок
мінералів, дала змогу широкому зага-
лу дослідників визначати температуру
гомогенізації включень (Тг) з точністю
± (1–2) °С в інтервалі 20–600, інколи до
800 °С.
Фізико-хімічний аналіз гіпотетичної
закритої системи показав, що температу-
ра і тиск моменту гомогенізації включень
можуть бути меншими, дорівнювати
або перевищувати дійсні параметри їх
консервації (В. А. Калюжний, 1961, 1965).
В. А. Калюжний уперше провів такий аналіз
на прикладі різних систем (Н2О, Н2О +
+NаСl, Н2О + СО2) і запропонував різні
методи визначення тиску (В. А. Калюжний,
О. С. Щириця, 1962; В. А. Калюжний,
Д. К. Возняк, 1965). Встановлено, що
гетерогенний стан розчинів є звичай-
ним, а не рідкісним явищем природного
мінералоутворення. У кристалах кварцу і
топазу з пегматитів Волині виявлені нові
фазові перетворення у флюїдних включен-
нях (В. А. Калюжний, 1956). Зафіксоване
явище тривалого кипіння у включеннях
водних розчинів, густина яких близька
до критичної за умови деякого темпера-
турного градієнта. Воно має безпосереднє
відношення до утворення своєрідних пер-
винних включень, переповнених великою
кількістю твердих мінеральних фаз у кри-
сталах топазу з пегматитів Волині.
В. А. Калюжний (1971) уперше впрова-
див у практику досліджень метод перенапо-
внення включень, за яким можна встано-
вити відносний час захоплення мінералом
флюїдних включень, на що звернув увагу
ще у 1956 р. Г. Г. Леммлейн. Значущість
методу важко переоцінити. Яскравим
підтвердженням цього є відтворення
еволюції мінералоутворювальних флюїдів
під час становлення заноришових пегматитів
Волині (В. А. Калюжний, Д. К. Возняк,
1976, 1977), які є одними з найскладніших
геологічних утворень Землі.
О. Й. Петриченко детально вивчає вклю-
чення в солях, хоча на той час існувало скеп-
тичне ставлення стосовно придатності цих
легкорозчинних у воді мінералів герметич-
но утримувати вміст включення. У 1973 р.
виходить друком його монографія "Ме-
тоди дослідження включень у мінералах
галогенних порід", в якій вперше доведена
придатність цих мінералів для реконструкції
умов їхнього формування, запропоновано
низку оригінальних методів дослідження
включень. Серед них найрезультативнішим
став так званий метод ультрамікрохімічного
аналізу розчинів індивідуальних включень,
розмір яких здебільшого складає близько
40 мкм. Метод виявився високоефектив-
ним для реконструкції генези солерод-
них басейнів різних регіонів світу і віку.
Підкреслимо, що хімічний склад розчинів
включень, визначений цим способом,
відповідає в межах похибки результатам
аналізу сучасного методу кріоспектроскопії.
Розроблені методи привертають увагу
мінералогів і геохіміків, які вивчають
галогенні породи. Отримано перші вагомі
результати: хімічний склад розсолів вклю-
чень у седиментаційному галіті залежить
від віку формування солеродних басейнів.
З часом було доведено, що хімічний склад
розсолів періодично змінювався від хло-
ридного (хлор-кальцієвого) до сульфатно-
го, що за складом близький до згущеної до
відповідної стадії сучасної океанічної води.
Виявилося, що калійні солі сульфатного
складу приурочені до евапоритів пермсько-
го та неогенового періодів, а хлоридного —
до евапоритів усіх інших періодів фане-
розою. За концентрацією калію, магнію у
розчинах включень у седиментаційному
галіті (О. Й. Петриченко, В. С. Шайдецька,
В. М. Ковалевич, 1976) можна достатньо
достовірно передбачити наявність і тип
калійного зруденіння, тобто ще до відкриття
родовища визначити мінеральний склад
калійних руд.
П о с т у п о в о О . Й П е т р и ч е н к о м
формується нова наукова школа з про-
блеми фізико-хімічних умов формування
галогенних відкладів. З 1984 р. він очолює
відділ геохімії осадових товщ нафтогазо-
носних провінцій ІГГГК АН УРСР. На-
лагоджуються творчі контакти і співпраця
співробітників відділу із закордонними вче-
ними, зокрема з геологами Польщі, Австрії,
Росії, США, Іспанії, Німеччини, Ізраїлю
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 314
та Франції. Дві міжнародні конференції
з проблем дослідження евапоритів були
організовані в інституті.
З переїздом Є. К. Лазаренка до Києва
продовжено систематичні дослідження
включень у створеному ним у 1969 р. в ІГН
АН УРСР відділі регіональної і генетичної
мінералогії. До його складу увійшли кращі
випускники геологічного факультету
Львівського університету — Г. О. Куль-
чицька, Ю. А. Галабурда та Д. К. Возняк,
який уже мав певний досвід дослідження
включень у мінералах. У майбутньо-
му вони склали основу спеціалізованої
термобарогеохімічної лабораторії відділу.
Згодом м. Київ, зокрема ІГМР АН УРСР,
куди перейшов 1972 р. відділ Є. К. Лазарен-
ка, стає одним з провідних наукових центрів
країни, де успішно розвивається наука про
флюїдні включення у мінералах.
На території Українських Карпат
вперше виявлено флюїдні вуглеводневі
включення (здебільшого рідкі і газові роз-
чини метану) у так званих мармароських
діамантах (Д. К. Возняк, В. В. Грицик,
В. М. Квасниця, Ю. А. Галабурда, 1973).
В подальшому цей типоморфний різновид
мінералу, в рості якого брав участь гете-
рогенний водно-вуглеводневий флюїд
(емульсія), стає об’єктом пильної уваги
дослідників, оскільки він пов’язаний з фор-
муванням нафтогазових родовищ і проявів.
Переважно у відділах геохімії глибинних
флюїдів і геохімії осадових товщ нафтога-
зоносних провінцій ІГГГК НАН України
отримано важливі дані про хімічний склад,
РТ-параметри міграції, агрегатний стан,
еволюцію вуглеводневих флюїдів не лише
нафтогазових, але й вугленосних провінцій
України (В. А. Калюжний, М. Д. Братусь,
М. О. Вітик, Д. К. Возняк, Г. М. Гігашвілі,
І. В. Дудок, І. М. Зінчук, Є. К. Лазаренко,
С. Б. Ломов, І. М. Наумко, В. І. Павлишин,
Й. М. Сворень, В. І. Шелухін, R. J. Bodnar,
K. Jarmolowicz-Szulz та ін.).
Ф л ю ї д н і в к л ю ч е н н я в і д і г р а л и
важливу роль у реконструкції генези
"стільникового" кварцу — типоморфного
мінералу заноришових пегматитів світу.
Оскільки ураження кварцу густою сіткою
інверсійних ("стільникових") тріщин
відбувалося внаслідок поліморфного пере-
ходу високотемпературної модифікації
у низькотемпературну з метастабільного
стану, тобто з великою швидкістю пере-
ходу, на еволюційному етапі становлення
пегматитів, то стільниковий кварц мож-
на використовувати як термобарометр
(Д. К. Возняк, 2003). Окрім того, можна
стверджувати, що адіабатична модель
формування заноришових пегматитів не
реалізовувалася у природі.
Обґрунтовано два термобарометри, в
яких використано флюїдні включення, що
зафіксували фазові переходи мінералів:
а) плавлення включень самородного золота
у кварці (Д. К. Возняк, С. М. Бондаренко,
В. О. Сьомка, 2000); б) інверсію β-α-
кварцу.
Провідна роль у відтворенні фізико-
хімічних параметрів високотермоба-
ричних потоків СО2-флюїду, що на-
клалися на вмісні породи центральних
ділянок УЩ, також належить включенням
(Д. К. Возняк, В. І. Павлишин, 2001). Во-
ни відзначаються високими значеннями
РТ-параметрів (максимальні значення
були не меншими 1100–1200 °С і 820–
870 МПа) і надходили з глибини понад
40 км. На Майському золоторудному
родовищі Голованівської шовної зони вони
зумовили плавлення і розтріскування вклю-
чень самородного золота у кварці і утворен-
ня включень силікатного скла, а на літієвих
пегматитах Кіровоградського (Інгуло-
Інгулецького) мегаблоку УЩ — плавлення
і розтріскування включень піротину і появу
у кварці апоскарнових кварцитів літієвого
родовища Надія вторинних включень, що
законсервували сульфідні, силікатні та
карбонатні розплави. Високотермобаричні
потоки СО2-флюїду як продукти дегазації
основної/ультраосновної магми брали
участь у формуванні родовищ різних ко-
рисних копалин.
Важлива генетична інформація от-
римана за флюїдними включеннями у
цирконі кімберлітового типу — характер-
ного різновиду мінералу, що парагене-
тичний алмазу кімберлітів. Середовище
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 15
його кристалізації відзначається широ-
ким діапазоном складу: від безводних
сольових розплавів, основу яких складає
карбонат, до багатого водою флюїду.
Імовірно, цією особливістю хімічного
складу флюїду зумовлено входження води
(ОН-груп) у верхньомантійні мінерали
(гранат, олівін, циркон). Вищезгадані
флюїди відзначаються малою динамічною
в’язкістю, високою електропровідністю
(сольові розплави є іонними розчинами),
залишаються у розплавленому стані за
порівняно невисоких значень температу-
ри. За цими властивостями вони найліпше
відповідають, згідно з геофізичними
даними, рідкій фазі астеносферної зони
Землі (Д. К. Возняк, В. М. Квасниця, 2005;
Д. К. Возняк, В. М. Квасниця, Р. Вірт,
2006).
Становлення родовищ корисних копа-
лин у певних місцях визначається впливом
магматичних, літологічних, структурних,
тектонічних, вікових та інших факторів.
Звичайно, що чим повніші наші знання
про генезу родовищ корисних копалин, тим
цілеспрямованішими будуть їх прогноз,
пошук, розвідка й оцінка. Це твердження
стосується і фізико-хімічних умов форму-
вання родовищ, установлених за результа-
тами вивчення включень.
На високий рівень розвитку в Україні
академічної науки про флюїдні вклю-
чення у мінералах опосередковано
вказує нагородження В. А. Калюжно-
го у числі трьох перших вчених світу у
1993 р. Міжнародною золотою медаллю
ім. Г. К. Сорбі, що присуджується вченим за
видатні заслуги у вивченні включень.
Типоморфізм мінералів. Нині в рамках
цього вчення з’ясовується взаємозв’язок ха-
рактеристик хімічного складу, кристалічної
структури, морфології, анатомії, фізичних
властивостей мінералів, а також складу
мінеральних асоціацій з параметрами
середовища мінералоутворення (пере-
творення). Мова йде, іншими словами,
про пам’ять мінералів на різних етапах
їхнього життя. Відповідно до цього уяв-
лення до вчення включено такі поняття
(за В. І. Павлишиним, 2007): типоморфізм
мінералів (основне поняття), типоморфний
мінерал, типоморфні ознаки (або асоціації)
мінералів, типоморфологічний аналіз,
принцип спадковості типоморфних ознак.
Українські академічні вчені ма-
ють найвагоміші здобутки в галузі
типоморфізму хімічного складу, крис-
талічної структури, морфології, вклю-
чень мінералоутворювального середови-
ща, оптично-активних та парамагнітних
центрів і електричних властивостей по-
родоутворювальних, акцесорних та деяких
рудних мінералів. Вони віддзеркалені в
серії монографічних праць: "Типоморфизм
кварца, слюд и полевых шпатов в эндоген-
ных образованиях" (В. І. Павлишин, 1983),
"Типоморфизм микрокристаллов алмаза"
(В. М. Квасниця та iн., 1999); "Полупро-
водниковые свойства галенитов и пиритов
как критерий условий рудообразования"
(Г. І. Князєв, В. К. Куделя, 1969); "Струк-
т у р н ы е п р е в р а щ е н и я м и н е р а л о в "
(Є. Г. Куковський та iн., 1984). Обґрунтовано
типоморфне значення (широке коло
мінералів) рентгеноструктурних даних
(польові шпати, слюди, кварц, олівіни,
амфіболи, піроксени тощо), структур роз-
паду та гетерогенності (польові шпати),
морфології й анатомії (кварц, флюорит,
алмаз, циркон, слюди тощо) та інших
конституційних характеристик мінералів,
що висвітлено в численних працях, зазна-
чених в розділах "Регіональна мінералогія",
"Фізика мінералів", "Кристалохімія
мінералів", "Термобарогеохімія".
Важливим внеском українських
мінералогів у розвиток вчення про типо-
морфізм мінералів є широкомасштаб-
не використання спектроскопічних
методів зондування генетичної пам’яті
мінералів на атомно-електронному рівні. В
результаті масових детальних досліджень
спектроскопічних властивостей мінералів
різних хімічних класів з родовищ і проявів
різноманітних генетичних типів, перш
за все породоутворювальних мінералів,
була розроблена загальна концепція
спектроскопічно активних центрів (центрів
забарвлення і люмінесценції, парамагнітних
центрів) як типоморфних ознак та гене-
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 316
тичних індикаторів. Наведемо декілька
прикладів.
Зокрема, для польових шпатів впер-
ше запропонована найбільш повна си-
стематика спектроскопічно активних
центрів та обґрунтована їх роль в якості
кристалохімічних і генетичних індикаторів,
типоморфних ознак та кореляційних
критеріїв. На основі цього розроблено ме-
тодику прямої оцінки ступеня рудоносності
виявлених рудопроявів і окремих зон та
ділянок рідкіснометалевих родовищ, зо-
крема, оцінки ступеня танталоносності
рідкіснометалевих пегматитів за величи-
ною співвідношення значень інтенсивності
смуг випромінювання центрів Tl+/OAl
–,
прогнозної оцінки ураноносності альбітитів
і берилієвоносності OAl
–/Fe3+ (А. М. Тара-
щан, Г. В. Кузнєцов, Т. М. Лупашко).
Нові дані про природу люмінесценції ак-
цесорних мінералів (циркон, апатит, флюо-
рит, циртоліт та ін.) з кристалічних порід
УЩ дозволили встановити, що варіації
центрів випромінювання в них і, відповідно,
типи спектрів рентгено-, фотолюмінесценції
і кривих термовисвітлювання визначають-
ся термодинамічним режимом і хімізмом
середовища на різних стадіях процесів
мінералоутворення, а також дифузними
постгенетичними змінами мікроструктури
кристалів. Показано, що люмінесцентні
характеристики акцесорних мінералів вель-
ми чутливі до зміни домішкового складу
рідкісноземельних елементів та власних
структурних дефектів і є ефективними ти-
поморфними критеріями.
На підставі комплексного дослідження
люмінесценції салічних мінералів, що
співіснують, з докембрійських гранітоїдів
Українського, Балтійського і Алдансь-
кого щитів, Білоруського масиву і дея-
ких інших геологічних регіонів, а також
результатів аналізу розподілу центрів
Fe3+ у структурі лужних польових шпатів,
що співіснують, плагіоклазів і кварцу
показано, що люмінесцентні характе-
ристики цих мінералів є індикаторами
умов утворення гранітоїдів і, в першу
чергу, чіткими типоморфними ознака-
ми докембрійських гранулітів. Вивчено
рентгенолюмінесценцію висококальцієвих
плагіоклазів мафіт-ультрамафітових
комплексів УЩ та базит-гіпербазитових
плутонів складчастих областей і встанов-
лено залежність рентгенолюмінесцентних
характеристик плагіоклазів від глибинності
масивів (Т. А. Рокачук та ін.).
З розробкою інструментальних (ко-
лориметричних) методів оцінки й опису
забарвлення мінералів (М. М. Таран,
С. С. Мацюк, В. М. Хоменко, О. М. Пла-
тонов) ця важлива властивість останніх
набула типоморфного значення і може бу-
ти застосована для порівняльного аналізу
однойменних мінералів різного складу
та походження. Наприклад, у результаті
масового спектроскопічного та колориме-
тричного вивчення породоутворювальних
гранатів, олівінів, піроксенів та дистенів
із глибинних ксенолітів і кімберлітового
"цементу" в численних кімберлітових
трубках Сибірської та Африканської плат-
форм встановлено чіткий зв’язок того або
іншого колірного різновиду цих мінералів,
забарвлених певною комбінацією хро-
мофорних центрів, з певним глибинним
парагенезисом — мантійною породою
(С. С. Мацюк, О. М. Платонов, В. М. Хомен-
ко, 1985). Це дозволило використовувати
колориметричні характеристики мінералів
як критерії ідентифікації глибинних
парагенезисів, у тому числі алмаз-піропової
фації глибинності. Колориметричні
дослідження рогових обманок з гранітів
й метаморфітів докембрійських щитів по-
казали, що рогові обманки з порід різних
фацій метаморфізму надійно розпізнаються
за значеннями колірних параметрів, обу-
мовлених відносним вмістом в них хромо-
форних центрів — пар Fe2+–Fe3+ і Fe2+–Ti4+
(М. О. Литвин, О. М. Платонов, В. М. Хо-
менко). Додамо, що аналогічні дослідження
виконано для біотитів з різнофаціальних
метапелітів УЩ, а також піроксенів з порід
різних генетичних типів (В. М. Хоменко).
Радіоспектроскопічні дослідження
польових шпатів з гранітів, генетич-
но пов’язаних з камерними пегмати-
тами, дали змогу виявити присутність
в калієвих польових шпатах аміачних
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 17
центрів NH3
+ , концентрація яких зале-
жить від ступеня метасоматичного пере-
творення порід та закономірно змінюється
внаслідок переходу від неповно до повно
диференційованих пегматитових тіл,
тобто є індикатором наявності камерних
пегматитів у гранітних масивах УЩ. На чис-
ленних прикладах показано, що чим вищий
середній вміст в польових шпатах центрів
NH3
+ і менша величина співвідношення
K/NH3
+, тим перспективніший пегматит на
кристалооптичну сировину (І. В. Матяш,
М. М. Багмут).
Кристалохімія мінералів. Перший пре-
зидент Української Академії наук академік
В. І. Вернадський розрізняв кристалографію
"фізичну" і "хімічну". Але, якщо фізичний
напрямок в кристалографії був розвинутий
ще до відкриття рентгенівської дифракції
на базі 32 точкових груп симетрії, то
хімія мінералів не мала фундаменталь-
ного кристалографічного ґрунту. Лише
запровадження рентгеноструктурного
аналізу кристалів, який "матеріалізував"
просторові групи, наповнюючи їх атомами
конкретних хімічних елементів, народило
сучасну кристалохімію. Зауважимо, що з са-
мого початку це була власне кристалохімія
мінералів: першими об’єктами рентгено-
структурних розшифровок, здійснених
кембріджською школою Бреггів, були саме
кристали мінералів.
Класифікація мінералів на кристало-
хімічній основі була революційним
імпульсом, який перетворив описову
мінералогію початку ХХ ст. на сучас-
ну точну науку. Виникла можливість
інтерпретації хімічного складу мінералу
на рівні тривимірного розміщення аніонів і
катіонів. Треба відзначити, що кристалохімія
мінералів розвивалась не тільки за рахунок
нових розшифрованих структур, але, в
першу чергу, за результатами дослідження
мінералів сучасними аналітичними мето-
дами.
У становленні сучасної мінералогії і
кристалохімії взагалі й в Україні зокрема
надзвичайну роль зіграло видання у 1949 р.
монографії професора Львівського
університету члена-кореспондента АН
УРСР В. С. Соболєва "Введение в мине-
ралогию силикатов" У цій видатній праці
детально розглянуті не тільки такі важливі
аспекти кристалохімії, як ізоморфізм
і поліморфізм, але, що найважливіше,
висвітлений зв’язок фізичних (забарвлення,
твердість, густина та ін.), фізико-хімічних
(температура плавлення) і морфологічних
(габітус, двійники, епітаксія) характе-
ристик мінералів з їх атомною структу-
рою. Важливим внеском в мінералогію
стала запропонована В. С. Соболєвим
схема перерахунку хімічного аналізу
мінералів на кристалохімічну формулу.
Це дозволило мінералогам перетворювати
малоінформативну суму оксидів на корек-
тну структурно-хімічну характеристику
мінералу. Важко переоцінити вагомість
цього методу у дослідженні, наприклад,
гетеровалентного ізоморфізму. Майже че-
рез рік по виданні монографії "Введение в
минералогию силикатов" Мінералогічний
збірник Львівського університету по-
чав друкувати цикл статей академіка
М. В. Бєлова під загальною назвою "Очер-
ки по структурной минералогии". Ці ро-
боти мали величезний вплив на розвиток
кристалохімії в цілому і, зокрема, сприяли
впровадженню кристалохімічної "ідеології"
у рутинні мінералогічні дослідження.
Тема зв’язку властивостей кристалів з
їхньою структурою була розвинута відомим
мінералогом і кристалохіміком академіком
АН УРСР О. С. Поваренних. Найвідомішим
прикладом фундаментальних розробок
стала його монографія "Твердость мине-
ралов" (1963). Продовжуючи напрямок,
закладений роботами В. М. Гольдшмідта та
О. Є. Ферсмана, вчений дослідив вплив всіх
кристалохімічних чинників на твердість
і вивів основне рівняння цієї важливої
фізичної властивості кристалів. Окрім цих
результатів, у монографії наведені головні
приклади використання рівняння твердості
для вирішення теоретичних (структурних)
і прикладних задач, пов’язаних з уточнен-
ням існуючої шкали твердості Мооса і син-
тезом надтвердих речовин для технічних
потреб.
Найважливішою працею О. С. Пова-
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 318
ренних, безумовно, вважається "Кристал-
лохимическая классификация минераль-
ных видов", яка вийшла у Києві в 1966 р. і
незабаром була перекладена англійською
мовою. Значна частина монографії є всту-
пом до кристалохімії мінералів. У ньому
розглянуті головні чинники, які визна-
чають структуру мінералів, ізоморфізм і
принципи кристалохімічної класифікації
мінералів. Чіткість і коректність виз-
начень базових питань мінералогії і
кристалохімії (таксономічних одиниць,
понять мінерального виду, структурного
типу, мотиву тощо) суттєво відрізняють цю
працю від подібних за ідеєю видань того ча-
су. Власне описова кристалохімічна частина
монографії базується на останніх розшиф-
ровках структури мінералів. У випадку, коли
структура невідома, для визначення місця
мінералу у кристалохімічній класифікації
О. С. Поваренних використовує не тільки
кристалографічні аналоги, але весь комплекс
характеристик — хімічний склад, габітус,
твердість тощо. Тому, окрім структурних
характеристик мінералів (просторової
групи, параметрів елементарної комірки,
довжини міжатомних відстаней і стислого
опису структури), в цьому розділі наведені
фізичні (густина, твердість) і хімічні
(варіація складу, ізоморфні домішки)
властивості мінералів.
Важливу роль у розвитку кристалохімії
та фізики мінералів відіграв щорічний
науковий збірник "Конституция и свой-
ства минералов", що виходив за редакцією
О. С. Поваренних з 1967 р.
У відділі мінералогії, який з 1960 р.
О. С. Поваренних очолював в Інституті
геологічних наук АН УРСР, було
організовано лабораторію рентгенівського
аналізу (О. Л. Литвин, А. А. Петруніна,
Л. М. Єгорова, пізніше В. Є. Тепікін),
де з 1965 р., за підтримки академіка
М. В. Бєлова, застосовуються моно-
кристальні методи рентгеноструктурного
аналізу. Заснування у 1969 р. Інституту
геохімії і фізики мінералів АН УРСР
(ІГФМ) активізувало розвиток рентге-
ноструктурного аналізу в Україні. Того ж
року О. С. Поваренних створює в Інституті
відділ кристалохімії і мінералогії, а у
1974 р.— лабораторію рентгеноструктурно-
го аналізу, яку очолив О. Л. Литвин.
Перші роботи з розшифровки струк-
тури мінералів з’явились вже в 1969 р.:
А. А. Петруніною визначено структуру
стефаніту, а у 1971 р. А. А. Петруніна з
співавторами розшифрувала структу-
ру тинакситу. Пізніше були визначені
структури усовіту (О. Л. Литвин,
А. А. Петруніна) та марганцевого ньюберги-
ту (О. Л. Литвин, С. С. Остапенко), а разом
з Л. І. Горогоцькою розшифрована структу-
ра галій-германієвого аналогу х-андалузиту.
Особливу увагу лабораторія приділяла
породоутворювальним мінералам: за
період 1971–1991 рр. група О. Л. Литвина
уточнила структури багатьох амфіболів,
олівінів, слюд. Узагальнені результати
по амфіболах викладені в монографії
О. Л. Литвина "Кристаллохимия и струк-
турный типоморфизм амфиболов" (1977).
Дослідження політипізму слюд УЩ прово-
дилось В. Є. Тепікіним і В. І. Павлишиним.
Отримані результати пов’язувались з умо-
вами кристалізації слюди, що дозволило
виявити важливі генетичні закономірності
у поширенні політипів.
Д о с л і д ж е н н я м и Є . Г. Ку к о в с ь -
кого зі співробітниками встановлено,
що структурні перетворення силікатів
і алюмосилікатів зумовлені високим
градієнтом концентрацій структуроутво-
рювальних катіонів на межі мінерал — во-
да, які викликають їх безактиваційний
дрейф з поверхні розділу твердої фази в
конвективний потік та термічно активова-
ну дифузію із порових вод у тверду фазу
в умовах гіпергенезу. Експериментально
підтверджено інконгруентний харак-
тер розчинення породоутворювальних
мінералів і кристалохімічно обґрунтовано
моделі механізму їх перетворень. Підсумки
цих піонерських досліджень викладені
у відомих монографіях "Превращение
слоистых силикатов" (Є. Г. Куковський,
1973) та "Структурные превращения ми-
нералов" (Є. Г. Куковський, М. П. Мовчан,
Г. Б. Островська та ін., 1984).
З переходом академіка Є. К. Лазаренка
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 19
в ІГФМ продовжуються дослідження з
кристалохімії шаруватих силікатів, по-
льових шпатів, кварцу, результати яких
висвітлювались у новоствореному "Ми-
нералогическом журнале". Комплексне
дослідження мікроізомофізму у кварці
за допомогою методів рентгенівського
аналізу, інфрачервоної спектроскопії і
електронного парамагнітного резонансу
виявило важливі генетичні аспекти цього
явища (В. І. Павлишин, В. С. Мельников
та ін.). Структурні дослідження луж-
них польових шпатів (ЛПШ) з застосу-
ванням порошкової і монокристальної
дифрактометрії проводяться протягом
багатьох років у відділі регіональної і
генетичної мінералогії. Удосконалювались і
розроблялись нові монокристальні методи:
визначення орієнтації пертитів, ступеня їх
когерентності і характеристик двійникової
структури. У 1991 р. розроблено нову ме-
тодику визначення структурного стану
лужних польових шпатів, яка враховувала
найновіші результати уточнення їх струк-
тури (В. С. Мельников та ін., 1991). На її
основі для автоматичного рентгенівського
дифрактометра створена комплексна про-
грама обчислення параметрів елементарної
комірки і Al/Si-розподілу в тетраедричних
позиціях структури, визначення фазо-
вого та ізоморфного складу ЛПШ. Цей
методичний комплекс був успішно засто-
сований у регіональних мінералогічних
дослідженнях, зокрема, для картуван-
ня інтрузивних комплексів Західного
Приазов’я. Мінералогічне картування за
структурно-хімічними параметрами ЛПШ
виявилось ефективним методом розчле-
нування проблематичних гранітоїдних
комплексів.
На базі коректних розшифровок струк-
тури ЛПШ був визначений термодинамічно
врівноважений тренд впорядкування три-
клинних ЛПШ (В. С. Мельников та ін.,
1991). Показано, що численні відхилення
від рівноважного тренду пов’язані з
криптодвійниковою будовою ЛПШ. На
базі великого аналітичного матеріалу дове-
дено, що їх моноклінна симетрія у більшості
випадків є наслідком двійникування на
субмікроскопічній шкалі, що спростовує
поширене уявлення ніби моноклінна
симетрія ортоклазу є результатом
невпорядкованості структури. Відповідно
до нової інтерпретації рентгенівська
триклинність ЛПШ є функцією не тільки
впорядкованості алюмінію і кремнію, але і
розміру двійникових доменів.
Тема генезису і трансформаці ї
інверсійної двійникової структури
мінералів (ортоклаз, анортоклаз, тридиміт)
активно розвивається протягом останніх
семи років. В циклі публікацій В. С. Мель-
никова показано, що двійникова струк-
тура ЛПШ не є сталою конфігурацією
двійникових доменів. З моменту її утворен-
ня під час інверсії вона постійно змінюється
(еволюціонує) в напрямку утворення моно-
доменного кристала. Встановлено, що пере-
творення субмікроскопічної твід-структури
ортоклазу відбувається за механізмом
деформаційних хвиль, які проявляються
в утворенні так званої шахової структури
(В. С. Мельников, 2005). Важливим чинни-
ком еволюції двійників ЛПШ є наявність
протонів у флюїді, що їх оточує.
З відкриттям високотемпературної
надпровідності (ВТНП) в лабораторії
кристалохімії і структурного аналізу (відділ
регіональної і генетичної мінералогії) з кінця
1980-х рр. починається дослідження струк-
тури і фазового складу перовськітоподібних
сполук. Ефективність методів структурної
мінералогії у дослідженні надпровідників
спричинена тим, що у мінералогів був
солідний досвід роботи з кристалами бага-
токомпонентного складу і низької симетрії,
структура яких ускладнена двійниками,
процесом впорядкування, дефектами. Дея-
кою мірою мало значення і те, що майже всім
ВТНП сполукам властиві структури або її
елементи, похідні від структур добре вивче-
них мінералів — перовськіту, браунмілериту,
галіту. Зв’язок структури деяких мінералів
і структури надпровідникових оксидів
детально розглянутий в роботі В. С. Мель-
никова і В. І. Павлишина (2004).
Рентгенодифракційний аналіз виявив-
ся важливим інструментом аналітичного
супроводження керамічного синтезу ви-
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 320
сокотемпературних надпровідників. Важ-
ливу роль у структурному дослідженні
полікристалічних надпровідників зіграло
застосування дифракції електронів
(мікродифракції). Вперше цей метод
впроваджено під час дослідження сполук
(La, Ba)CuO4 і YBa2Cu3O7 (В. С. Мельни-
ков та ін., 1987). За період 1987–1996 рр.
група у складі В. С. Мельникова,
Н. П. Пшенцової, Г. Г. Гриднєвої, Н. В. Дань-
ко разом зі вченими Інституту металофізики
iм. Г. В. Курдюмова і Інституту надтвердих
матеріалів iм. В. М. Бакуля НАН України
дослідила залежність критичних параметрів
надпровідника від кристалохімічних осо-
бливостей (симетрії, катіонних заміщень,
кисневої нестехіометрії) майже для всіх
відомих на той час металокерамічних
матеріалів з перовськітоподібною структу-
рою. Дослідження кисневої нестехіометрії
фази YBa2Cu3O7-в і відкриття ефекту
розупорядкування кисню, який не впли-
вав на надкритичний стан фази, мали
важливе теоретичне і практичне значення
(В. Г. Бар’яхтар, В. С. Мельников та ін.,
1988). Це поставило під сумнів значення
мідь-кисневих ланцюжків у виникненні
надпровідності.
Ефективність кристалохімічних методів
для вирішення петрологічних проблем
доведено результатами дослідження по-
родоутворювальних мінералів Азовської
розшарованої інтрузії (Східне Приазов’я), з
сієнітами якої пов’язане Азовське цирконій-
рідкісноземельне родовище. За фазовим
складом ЛПШ не тільки була скорегована
петрографічна схема розподілу сієнітів,
але визначений генетичний тип інтрузії.
Кристалохімічні тренди зміни складу
амфіболу і олівіну дозволили визначити
ступінь диференціації інтрузії і запро-
понувати генетичну модель Азовського
родовища (В. С. Мельников). Комплексне
дослідження бритоліту — головного руд-
ного мінералу Азовського родовища, вия-
вило його гетерогенну будову, яка виникла
в процесі метаміктизації і метасоматозу
(В. С. Мельников, О. Є. Гречановська та ін.).
Встановлено, що заміщення бритоліту баст-
незитом і монацитом супроводжувалось не
тільки загальним збагаченням псевдомор-
фози рідкісноземельними елементами, але
й перерозподілом лантанідів та ітрію між
новоутвореними фазами. Ці результати
мають певне технологічне застосування.
Важливе значення для розвитку
нанотехнологій мали роботи М. Я. Га-
марника (1982–1991), в яких експери-
ментально показано, що природа зміни
параметрів кристалічної ґратки наноча-
стинок закладена в енергетичному стані
їх приповерхневого шару. Показано, що
зміна параметрів кристалічної ґратки
наночастинок визначається законом Гу-
ка, де роль зовнішнього тиску відіграє
внутрішньокристалічний тиск.
Нещодавно отримані нові дані з
кристалохімії телуридів вісмуту з За-
карпаття (В. С. Мельников). Виявлено,
що нестехіометрія цумоїту і пільзеніту є
наслідком змішано-шаруватої структури.
Розроблено схему, яка представляє струк-
туру шаруватих телуридів вісмуту у вигляді
впорядкованої послідовності шарів вісмуту
(Bi2) і телуровісмутину (Bi2Te3). Зараз
проводиться дослідження закарпатських
телуридів вісмуту з метою обґрунтування
виділення нових мінералів у природній
системі Bi — Te — Se — S. Ізоморфні
заміщення в телуридах вісмуту в позиціях
Ві також дозволяють очікувати на знахідку
нових фаз (принаймні для України).
Додамо, що значний об’єм унікальної
кристалохімічної інформації для багатьох
мінералів різних класів був отриманий з
використанням спектроскопічних методів
(див. наступний розділ). Зокрема, були
отримані принципово нові дані щодо ва-
лентного стану й структурного положення
атомів у кристалічних ґратках мінералів,
реальних розмірів і локальної симетрії
координаційних поліедрів, стану хімічного
зв’язку метал—ліганди, ступеня й характеру
міжіонної взаємодії, утворення структур-
них і домішкових зарядових дефектів тощо.
Ця інформація має суттєве значення для
розуміння процесів ізоморфізму в реальних
кристалах, особливостей процесів утво-
рення та еволюції мінеральної речовини у
просторі й часі. Спектри поглинання іонів
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 21
перехідних металів у мінералах, виміряні
за різних значень температури й тиску
(М. М. Таран), дають можливість кількісно
оцінити локальні коефіцієнти термічного
розширення і модулі стискування 3dN-
іонвмісних координаційних поліедрів —
характеристики, дуже важливі для прогно-
зування властивостей мінералів і гірських
порід в умовах земних глибин.
Фізика мінералів. "Фізика мінералів
включає фундаментальні розділи розуміння
природної речовини, починаючи з будови
атома і його поведінки у геохімічних про-
цесах, атомної та електронної будови
мінералів, властивостей мінералів з їх
генетичним, геофізичним і технічним зна-
ченням, механізму явищ і реакцій під час
утворення та перетворення мінералів", —
так сформулював А. С. Марфунін (1965)
сенс цієї міждисциплінарної науки, що
знаходиться на межі мінералогії, геохімії і
петрографії з фізикою твердого тіла. Доля
розпорядилася так, що фізика мінералів
офіційно отримала права громадянства
в Академії наук України, в системі якої в
1969 р. був організований Інститут геохімії
і фізики мінералів (ІГФМ) **. На момент
створення ІГФМ українська мінералогічна
наука мала в своєму активі досягнення
світового рівня в області дослідження
конституції і властивостей мінеральної
речовини, в її надрах формувалися нові
підходи до пізнання природи мінералів
(В. С. Соболєв, О. С. Поваренних). Однак
пальма першості в становленні та роз-
витку фізики мінералів в Україні безза-
перечно належить організатору і першому
директорові ІГФМ академіку М. П. Семе-
ненку. В складі Сектору геохімії, мінералогії,
петрографії та корисних копалин Інституту
геологічних наук, який він очолював, вже в
1960-х рр. почали розгортатися масштабні
дослідження в області рентгеноструктурно-
го аналізу (О. С. Поваренних, О. Л. Литвин,
Є. Г. Куковський), радіоспектроскопії
( І . В . М а т я ш , Є . Г. Ку к о в с ь к и й ) ,
експериментальної мінералогії (О. С. Бе-
режний, Ю. П. Мельник); тематика Сектору
доповнилася дослідженнями з оптичної
спектроскопії і люмінесценції мінералів
(О. С. Поваренних, О. М. Платонов,
А. М. Таращан), рентгенівської спектроскопії
силікатів (О. П. Шаркін), електрофізичних
властивостей мінералів (В. К. Куделя,
Г. І. Князєв).
Створення в Україні академічної уста-
нови, що спеціалізувалася в області фізики
мінералів, стало визнанням, тоді ще на всесо-
юзному рівні, істотного внеску українських
вчених-мінералогів у торжество ідей і уяв-
лень "кристалохімічного" етапу розвитку
мінералогії. Насмілимося припустити, що
створення ІГФМ у Києві відіграло певну
роль у світовому визнанні фізики мінералів
як міждисциплінарної науки. 1974 р. у
резолюції IX загальних зборів Міжнародної
мінералогічної асоціації (Берлін — Реген-
сбург, Німеччина) було запропоновано
підтримати наукові дослідження, які прово-
дяться на межі фізики і мінералогії, шляхом
організації міжнародних симпозіумів та
видання спеціалізованого міжнародного
наукового журналу "Physics and Chemistry
of Minerals", перший номер якого вийшов у
1977 р. у видавництві Springer Verlag.
На початковому етапі свого існування
(1970-ті рр.) зусилля ІГФМ концентру-
вались на розвитку методичного апарату
фізики мінералів, що об’єднує резонансні
методи (месбауерівська спектроскопія,
я д е р н и й м а г н і т н и й , е л е к т р о н н и й
парамагнітний, протонний магнітний,
подвійний електронно-ядерний резонанси),
оптичну та інфрачервону спектроскопію,
люмінесценцію, тобто — спектроскопію
мінералів. Розвиток згаданих вище методів
у стінах однієї установи обумовив пер-
спективи для кожного з них завдяки
можливості комплексування для вивчення
різних об’єктів, а також всебічного аналізу
отриманих результатів. Цю обставину
також можна вважати одним з наріжних
каменів досягнень фізики мінералів в
Україні. На першому етапі тривала, у
першу чергу, інтерпретація експеримен-
тального матеріалу — спектрів оптичного
_______________________________________
**З 1993 р. — Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення (ІГМР) НАН України, з 2007 р. носить
ім’я засновника і першого директора академіка М. П. Семененка.
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 322
поглинання, люмінесценції, ЯГР, ЕПР,
ЯМР та ін. — з кристалохімічних позицій
на основі сучасних теорій твердого тіла,
що дало можливість вирішувати і зворот-
ну задачу — з’ясовувати кристалохімічну
інформативність спектроскопічних
параметрів мінералів. Такий підхід виявив-
ся досить плідним для розуміння природи
спектроскопічних властивостей і тонких
конституційних особливостей мінералів,
уточнення механізмів ізоморфних заміщень,
катіонного впорядкування, характеру впли-
ву радіаційних і термічних полів на струк-
туру і властивості природних мінералів
тощо.
Тоді ж у ІГФМ були виконані
фундаментальні узагальнення в області
оптичної спектроскопії та люмінесценції
мінералів, представлені монографіями
О. М. Платонова "Природа окраски ми-
нералов" (1976) і А. М. Таращана "Люми-
несценция минералов" (1978). Ці праці,
що й досі не мають аналогів у світовій
мінералогічній літературі, визначили
пріоритет українських вчених у дослідженні
природи найважливіших діагностичних
і типоморфних властивостей природних
кристалів. Детальні дослідження в області
оптичної спектроскопії та люмінесценції,
результати яких викладені в численних
публікаціях, виконувалися в цей період і для
окремих груп мінералів із залученням си-
стематизованих колекцій зразків із родовищ
різних генетичних типів — польових шпатів
(А. М. Таращан, Т. А. Рокачук), берилів та
інших дорогоцінних та напівдорогоцінних
каменів (М. М. Таран, О. М. Платонов),
кварцу (А. І. Серебреников), апатиту
(Г. В. Кузнєцов, А. М. Таращан), гранатів
(С. С. Мацюк, О. М. Платонов), флюо-
риту (О. А. Красильщикова, А. М. Тара-
щан, О. М. Платонов), мінералів урану
(А. О. Матковський). Ці дослідження, метою
яких було всебічно оцінити кристалохімічну
і генетичну інформативність забарвлення
та люмінесценції мінералів, стали основою
для формування перспективної наукової
програми "Спектроскопія породоутворю-
вальних мінералів і її прикладні аспекти".
Під керівництвом О. С. Поваренних
розгортаються роботи зі створення атла-
су інфрачервоних спектрів мінералів з їх
кристалохімічною інтерпретацією, до якого,
на думку вченого, мали увійти практично всі
відомі на той час мінеральні види. *** Водно-
час тривало детальне вивчення різних типів
воднево-кисневих угрупувань у мінералах
(С. В. Геворк’ян, О. С. Поваренних).
Підсумком плідної праці в області
радіоспектроскопії за цей період стали
колективні монографії І. В. Матяша,
А. М. Калініченка, А. С. Литовченка,
Е. В. Польшина, В. П. Іваницького,
М. М. Багмута і В. Я. Прошка "Особенно-
сти кристаллохимии слоистых силикатов
по данным радиоспектроскопии" (1973),
"Радиоспектроскопия слюд и амфиболов"
(1980), "Радиоспектроскопия полевых
шпатов" (1981), які стали вагомим внеском
у подальший розвиток фізики мінералів
і пропаганду величезних можливостей її
підходів й методів у загальному прогресі
сучасної мінералогії.
Суттєві досягнення "кристалохімічного
етапу" дали змогу виробити загаль-
ну ідеологію фізико-мінералогічних
досліджень в Україні, уточнити мету і
задачі подальшого їх розвитку, пов’язаного
з вирішенням проблем генетичної та
прикладної мінералогії. Зазначимо, що
цей шлях виявився не тільки логічним
наслідком фундаментальних розробок, він
був продиктований задачами і потребами
країни, зокрема розгортанням пошукових
робіт на алмази, рідкісні та благородні
метали, ревізією геолого-зйомочних робіт
на УЩ тощо. Вже у 1980-х рр. в ІГФМ
здійснюється масове і систематичне
спектроскопічне дослідження мінералів,
перш за все породоутворювальних — польо-
вих шпатів, кварцу, піроксенів, амфіболів,
слюд, гранатів, олівінів і т. п., внаслідок
чого відбулося "залучення" спектроскопії
до широкої геологічної проблематики, де
теоретичні і прикладні задачі виявилися
тісно пов’язаними між собою.
_______________________________________
***Ця практично завершена в 1986 р. унікальна праця, що, без сумніву, склала б славу українській
мінералогії, на жаль, залишилася невиданою через суб’єктивні причини.
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 23
Оптико-спектроскопічні дослідження
цього етапу спрямовуються головним
чином на виявлення та обґрунтування ти-
поморфного і пошукового значення забарв-
лення мінералів, для чого були розроблені
об’єктивні інструментальні методи його
виміру. Плодотворність такого підходу
підтверджена дослідженнями мінералів
із ксенолітів мантійних порід (гранатів,
піроксенів, олівіну, шпінелідів, дистену та
ін.) в кімберлітових трубках Сибірської і
Африканської платформ, внаслідок яких
були встановлені типоморфні ознаки
забарвлення цих мінералів з різних гли-
бинних парагенезисів, у тому числі алмаз-
піропової фації глибинності, і на цій основі
напрацьовано нові прогнозні і пошуково-
оціночні критерії на алмази. Ці розробки
знайшли відображення в монографіях
С . С . М а ц ю к а , О . М . П л а т о н о в а ,
В. М. Хоменка "Оптические спектры и
окраска мантийных минералов в кимбер-
литах" (1985) та С. С. Мацюка, О. М. Пла-
тонова, Е. В. Польшина та ін. "Шпинелиды
мантийных пород" (1989). Додамо, що
оптико-спектроскопічна методика оцінки
генетичної належності гранатів була широ-
ко використана для масового дослідження
цих мінералів з розсипищ України в рамках
вивчення проблеми алмазоносності УЩ.
Тоді ж видана серія фундаментальних
узагальнень з оптичної спектроскопії поро-
доутворювальних темноколірних мінералів,
до яких належать монографії В. М. Хо-
менка і О. М. Платонова про піроксени
(1987) та М. О. Литвин, О. М. Платонова і
В. М. Хоменка про амфіболи (1992). У них
показано, зокрема, що спектроскопічні і
колориметричні параметри таких мінералів
можуть бути успішно використані для
оцінки генетичних особливостей вмісних
порід, а також у геотермометрії, з метою
картування метаморфічних комплексів,
дистанційній діагностиці мінералів і
гірських порід тощо.
Дослідження люмінесцентних вла-
стивостей були спрямовані на вивчення
породоутворювальних, рудовмісних та
рудосупутніх мінералів. Підсумки цих
копітких систематичних досліджень ро-
довищ корисних копалин, які не мають
аналогів у світовій практиці, знайшли
відображення у монографіях Г. В. Кузнєцова
і А. М. Таращана "Люминесценция ми-
нералов гранитных пегматитов" (1988),
О. А. Красильщикової, А. М. Таращана,
О. М. Платонова "Окраска и люминесцен-
ция природного флюорита" (1986) і серії ста-
тей, присвячених закономірностям еволюції
структурно-хімічного стану мінералів у ході
утворення рідкіснометалевих пегматитів
та метасоматитів, виявленню ефективних
критеріїв пошуку й оцінки цих типів руд-
них родовищ. Широкого розвитку набули
дослідження люмінесценції польових
шпатів з магматичних і метаморфічних порід
древніх щитів та складчастих областей. На
великому матеріалі простежено основні
закономірності зміни люмінесцентних
характеристик польових шпатів, дана
петрологічна інтерпретація та показана
можливість їх використання для генетичної
кореляції і мінералогічного картування
(Т. А. Рокачук "Петрологические аспекты
люминесценции полевых шпатов", 1988).
За допомогою методу інфрачервоної
спектроскопії вивчено марганцеві руди
деяких родовищ та рудопроявів і по-
казано високу ефективність методу для
діагностики тонкодисперсних, поліфазних
і слаборозкристалізованих мінералів мар-
ганцю, що має важливе значення для роз-
робки раціональних способів збагачення
і використання цих руд (С. В. Геворк’ян,
В. С. Ляшенко, Е. А. Янчук, 1987).
Методом месбауерівської (ЯГР)
спектроскопії (Е. В. Польшин, В. П. Іва-
ницький, П. В. Лапшук) проведено вивчен-
ня хімічного стану атомів заліза в багатьох
мінералах, у тому числі породоутворю-
вальних силікатах, що дозволило внести
істотні корективи до моделей конституції
останніх та запропонувати використання
особливостей їх складу для вирішення
деяких петрогенетичних проблем. У 1987 р.
за результатами радіоспектроскопічного
дослідження кварцу — одного з голов-
них породоутворювальних мінералів з
унікальними технічними властивостями,
опублікована монографія І. В. Матяша,
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 324
О. Б. Брика, А. П. Заяц, В. В. Мазикіна
"Радиоспектроскопия кварца". У ній впер-
ше описано явище гігантського збільшення
намагнічення парамагнетика електричним
полем, розглянуті процеси утворення й
перетворення індивідів кварцу, зокрема у
зв’язку з питаннями генезису самородного
срібла і золота, а також геохронології та
класифікації геологічних об’єктів за даними
ЕПР-вивчення кварцу.
Одержані завдяки детальному
вивченню мінералів за допомогою радіо-
спектроскопічних методів дані заклали
фундамент узагальнень щодо особливої
ролі кисню в еволюції верхніх оболонок
Землі (І. В. Матяш, О. Д. Ішутіна).
З перших років незалежності України
почало налагоджуватися міжнародне
наукове співробітництво ІГФМ по лінії
двосторонніх наукових програм, проектів
INTAS, NSF, Європейської комісії при ЄС
тощо. Зокрема, численні проекти в області
оптичної спектроскопії мінералів викону-
вались у тісній співдружності з вченими
університетів і наукових центрів Німеччини,
Польщі, США, Австрії, Франції. Відділ
радіоспектроскопії мінеральної речовини
активно долучився до виконання проектів
по лінії МАГАТЕ, пов’язаних з проблема-
ми ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи. В рамках проектів INTAS
дослідження проводилися спільно з вче-
ними Іспанії, Нідерландів та Білорусі.
Співробітництво в області ретроспективної
дозиметрії з колегами із Університету
штату Юта (США) сприяло активному
розвитку цього актуального для України
наукового напряму. Тісні наукові контак-
ти українських вчених із зарубіжними
колегами мали велике значення, перш за
все, для міжнародного визнання досяг-
нень української науки, залучення її до
світового науково-технічного прогресу,
зробили внесок у рух України до об’єднаної
Європи. Вченими тепер уже ІГМР
ім. М. П. Семененка, що працюють в області
фізики мінералів, опубліковані численні
статті в провідних зарубіжних наукових
журналах — "Physics and Chemistry of
Minerals", "European Journal of Mineralogy",
"Zeitschrift fur Kristallographie", "American
Mineralogist", "Contribution to Mineralogy
and Petrology" тощо. Вони брали участь у
багатьох наукових з’їздах, конференціях та
симпозіумах найвищого рівня. Визнанням
заслуг українських вчених у галузі фізики
мінералів стало проведення в м. Київ у
1996 р. III Європейської конференції "Ви-
користання спектроскопічних методів в
мінералогії".
Плідна міжнародна співпраця й нові
апаратурні можливості стимулювали
розробку деяких нових аспектів фізико-
мінералогічних досліджень у НАН України,
серед яких відзначимо такі: 1. Дослідження
оптичних спектрів породоутворювальних
мінералів (гранатів, піроксенів, олівінів,
амфіболів, шпінелідів тощо) за високих
значень температури (до 600 оС) і тиску
(до 10 ГПа), націлені на моделювання
in situ стану мінеральної речовини та її
кристалохімічних параметрів в умовах
верхньої мантії Землі (М. М. Таран). Такі
дослідження дають змогу прогнозувати
фізико-хімічні властивості мантійної речо-
вини — прозорість по відношенню до тепло-
вого випромінювання, електропровідність,
механізми утворення твердих розчинів,
фазові перетворення тощо.
2. Вивчення спектроскопічних пара-
метрів іонів 3dN-елементів у штучних
аналогах мінералів, вирощених за точно
визначених фізико-хімічних параметрів
середовища з метою дослідження впливу
останніх на формування системи оптично
активних центрів, які можна розглядати
як індикатори умов мінералоутворення
(В. М. Хоменко).
3. Детальне дослідження спектро-
скопічних властивостей мінералів, цікавих з
погляду нових технічних матеріалів, насам-
перед оптичних квантових генераторів. Зо-
крема, за результатами досліджень із засто-
суванням методів оптичної спектроскопії і
люмінесценції виявлено низку мінералів
(кіаніт, форстерит, сподумен тощо), які
за спектроскопічними властивостями
віднесено до розряду перспективних
об’єктів (О. М. Платонов, А. М. Таращан,
М. М. Таран, В. М. Хоменко).
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 25
4. З’ясовано форми входження ОН-
груп до породоутворювальних "неводних"
верхньомантійних мінералів (олівінів,
гранатів, піроксенів) на основі детального
аналізу FTIR-спектрів. Відомо, що олівін
складає ~ 80 % об’єму верхньої мантії і "ОН-
дефекти" та гідроксилвмісні фази, у ньому
присутні, імовірно, є основним джерелом
води в розчинах мантійного походження
(С. С. Мацюк).
5. Радіоспектроскопічні дослідження
впливу радіації на породоутворювальні
мінерали, в тому числі експериментальні
дослідження процесів перетворення
гідроксилвмісних мінералів під дією різних
енергетичних полів, відкрили можливість
вивчення їх радіаційної стійкості і вибору
радіаційно стійких середовищ (інженерних
бар’єрів), у даному випадку — певних
геологічних формацій і масивів гірських
порід у межах УЩ (А. С. Литовченко,
В. П. Іваницький, А. М. Калініченко,
М. М. Багмут).
6. Дослідження з ретроспективної ЕПР
дозиметрії біомінеральних об’єктів (емалі
зубів, кісткової тканини, мінеральних вклю-
чень у слабомінералізованих біологічних
тканинах тощо), що фіксує дозу опромінення,
яку людина отримала в минулому. Ці робо-
ти націлені також на вирішення практичних
задач, пов’язаних з мінімізацією негатив-
них наслідків Чорнобильської катастрофи
(О. Б. Брик, В. В. Радчук, О. І. Щербина).
Паралельно з напрацюванням нових
ідей і аспектів фізико-мінералогічних
досліджень вчені ІГМР ім. М. П. Семе-
ненка успішно продовжують вивчення
мінеральної речовини в рамках традиційної
проблематики, в тому числі вищезгаданої
програми "Спектроскопія породоутворю-
вальних мінералів і її прикладні аспекти".
За останні роки завершено узагальнення
щодо спектроскопічних властивостей по-
льових шпатів та шаруватих силікатів
із обґрунтуванням кристалохімічних,
енергетичних та генетичних моделей
спектроскопічно активних центрів, розгля-
нута роль останніх в якості діагностичних,
кристалохімічних і генетичних індикаторів,
кореляційних і пошукових критеріїв
(О. М. Платонов, А. М. Таращан, Т. А. Ро-
качук, В. М. Хоменко, Т. М. Лупашко).
За допомогою методів інфрачервоної
спектроскопії (FTIR) і люмінесценції
вперше детально вивчено домішкові і
структурні дефекти в розсипних алмазах
всіх шести геоблоків УЩ, з’ясована їх
приналежність до мантійних утворень
(В. М. Квасниця, М. М. Таран, К. О. Ільченко,
А. М. Таращан, Т. М. Лупашко). Відзначені
як особливості, так і ознаки подібності
українських алмазів з алмазами із корінних
джерел різних геолого-генетичних типів.
Оцінено температуру кристалізації алмазів,
можливий час утворення і належність до
певного парагенетичного типу мантійних
порід. Показано також, що в межах кожного
геоблоку УЩ ореоли чи розсипи алмазів
формувалися за рахунок багатьох різних
корінних джерел, набір яких для кожного
блоку специфічний.
Тривають цілеспрямовані дослідження
радіаційної стійкості мінералів з метою
розробки методів прогнозу радіаційної
стійкості середовищ (інженерних бар’єрів)
і рекомендацій щодо умов захоронення
високоактивних відходів діяльності АЕС у
геологічних формаціях УЩ (А. С. Литов-
ченко, В. П. Іваницький, А. М. Калініченко,
М. М. Багмут). Вивчення механізмів впли-
ву радіаційних полів на кристалічні струк-
тури мінералів має важливе значення і для
пізнання природи метаміктності уран- і
торійвмісних мінералів — перспективної
задачі радіоспектроскопії мінеральної ре-
човини в цілому.
Розгортаються дослідження в області
спектроскопії домішкових нанорозмірних
структур і наноіндивідів у породоутво-
рювальних мінералах, що відкриває нові
шляхи пізнання механізмів утворення
та еволюції твердих розчинів у процесі
тривалої термічної і радіаційної історії
мінеральної речовини.
Кристаломорфологія мінералів.
Кристаломорфологічні (гоніометричні)
дослідження мінералів України розпо-
чалися ще у 1868 р. і пов’язані з іменами
австро-угорських, німецьких, польських
та російських дослідників другої половини
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 326
ХІХ ст. (Г. Чермак, Я. Румф, Ф. Зефарович,
М. Кокшаров, П. Єремеєв та ін.) і першої
половини ХХ ст. (Я. Самойлов, Ф. Кройц,
А. Лашкевич, О. Ферсман, С. Попов та ін.).
У повоєнні роки (з 1945 р.) ці
дослідження проводилися переважно у
вищих навчальних закладах республіки —
університетах Львова і Києва. Особливо
інтенсивно працювали в цьому напрямі
львівські мінералоги під керівництвом
Є. К. Лазаренка і Г. Л. Піотровського, резуль-
тати їхньої роботи викладені в декількох
монографічних виданнях з регіональної
мінералогії західної частини України і в
численних статтях.
Інтенсивні кристаломорфологічні
дослідження мінералів України у
Національній академії наук України по-
чалися в 1960-х рр. під керівництвом
О. С. Поваренних і Є. К. Лазаренка. Осо-
бливе значення мали теоретична розробка
О. С. Поваренних "О зависимости облика
минерального индивида от его структуры и
условий кристаллизации" (1965) і видання
за його редакцією збірників "Морфология,
свойства и генезис минералов" (1965) і
11 випусків "Конституция и свойства ми-
нералов".
Наприкінці 1960-х рр. під керів-
ництвом Є. К. Лазаренка продовжено
кристаломорфологічне вивчення мінералів
України: цього разу для важливих її рудних
центральних і східних регіонів — Східна
Волинь, Криворіжжя, Донбас і Приазов’я.
Результати висвітлені у монографіях
"Минералогия и генезис камерных пег-
матитов Волыни" (1973), "Минералогия
Донецкого бассейна" (1975), "Минера-
логия Криворожского бассейна" (1977)
та "Минералогия Приазовья" (1981). Ці
кристаломорфологічні роботи виконані
П . К . В о в к о м , Д . К . В о з н я к о м ,
Б . В . Заціхою, В . М. Квасницею,
В. М. Крочуком, В. В. Кушеєвим,
Г. О. Кульчицькою, В. С. Мельниковим,
В . І . Павлишиним. До класичних
робіт належать кристаломорфологічні
д о с л і д ж е н н я п р е д с т а в н и к і в
львівської школи: П. К . Вовка —
кристаломорфологія польових шпатів із
камерних пегматитів Волині, Б. В. Заціхи —
кристаломорфологія гідротермальних
мінералів ртутних і поліметалічних родовищ
Карпат і Донбасу. Окремо слід відзначити
кристаломорфологічні дослідження
В. М. Крочука, який вивчив близько
двох десятків мінералів Чернігівського
карбонатитового комплексу. Досягнен-
ня мінералогів НАН України в області
кристаломорфології доцільно розгляну-
ти за двома напрямами: симетрійний і
кристаломорфологічний аналізи мінералів
України.
С и м е т р і й н и й а н а л і з м і н е р а л і в
України. Розподіл мінералів земної ко-
ри за кристалографічними показниками
(категорії, сингонії, види і просторові
групи симетрії) для геологічних регіонів,
рудних районів чи мінеральних комплексів
дає можливість порівнювати еволюцію їх
розвитку, оцінювати рудоносність і про-
гнозувати можливість знахідок нових
мінералів.
У 1989 р. В. М. Квасниця і Л. М. Єгорова
провели симетрійний аналіз мінералів для
важливого рудного регіону — Українських
Карпат і порівняли результати з наявними
відомостями про мінерали Карпат і земної
кори взагалі та інших регіонів України.
Одним із висновків стала впевненість у
імовірності значного збільшення кількості
карпатських мінералів, тобто відкриття
нових мінералів для Українських Карпат.
Цей прогноз справдився, з того часу число
відомих мінералів в українській частині
Карпат зросло на кілька десятків.
У 1991 р. В. І. Павлишиним, В. М. Квас-
ницею і В. С. Мельниковим симетрійний
аналіз мінералів було виконано вже для
всієї території України. Результати та-
кого аналізу відомих на той час майже
700 мінералів свідчили, що послідовність
їх розподілу за кількістю мінералів по
категоріях, сингоніях і видах сингоній
майже ідентична такій для земної ко-
ри. Ця послідовність (від поширених до
менш поширених) виглядає для категорій:
низька — середня — вища; для сингоній:
моноклінна — ромбічна — кубічна — триго-
нальна — тетрагональна — гексагональна —
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 27
триклинна; для видів: планаксіальні —
центральні — планальні — аксіальні —
примітивні — інверсійно-планальні —
інверсійно-примітивні. Як і земній корі,
території України властива значна перевага
планаксіальних видів (~ 70 % мінералів).
Найважливіші за кількістю мінералів
України такі види симетрії: 2/m, mmm i
m3m, a також такі просторові групи: C2/m,
Phma, P21/C.
У 2007 р. В. І. Павлишин, О. В. Зінченко
і С. О. Довгий виконали симетрійний аналіз
ще більшої кількості відомих мінералів
України — 894 мінеральні види. Ще раз
підкреслено провідну роль моноклінних
мінералів і мінералів планаксіальних
видів симетрії у надрах України, як і у
земній корі, але за рахунок відкриття но-
вих мінералів дещо підвищилася частка
кубічних мінералів в Україні порівняно із
земною корою. Висновок такого недавньо-
го аналізу — симетрійна характеристика
мінералів України дещо вища, ніж така для
земної кори в цілому, надра України мають
резерв для відкриття нових мінеральних
видів ванадатів, арсенатів, фосфатів,
боратів, мінералів Se, а також мінералів
низки халькофільних (Zn, Cu, Pb, Hg, Sn,
Mo, Ge) і літофільних (Cs, Sr, Ba, Cr, Ti,
Mn, Zr) елементів, мінералів I, Br, Cl, Rb,
Hf i Ga — тобто переважно мінералів більш
низької симетрії.
К р и с т а л о м о р ф о л о г і ч н и й а н а л і з
мінералів України. Добре вивчено на
сьогодні кристаломорфологію близько
двох десятків мінералів, до яких належать:
самородне золото, самородна мідь, алмаз,
графіт, сірка, сфалерит, кіновар, баделеїт,
кварц, циркон, фенакіт, топаз, альбіт, орто-
клаз, мікроклін, барит, сингеніт, кальцит. До
найкраще кристаломорфологічно вивчених
регіонів можна віднести Приазовський
блок УЩ і Донецьку складчасту область,
а до мінеральних комплексів — камерні
пегматити Волині, карбонатити Приазов’я
і гідротермальну мінералізацію Закарпат-
тя.
Серед важливих напрацювань з
кристаломорфології мінералів України,
виконаних у Національній академії на-
ук України протягом останніх 35 років,
відзначимо такі. 1. Всесторонньо вивчено
кристаломорфологію кварцу камерних
пегматитів Волині і гідротермальних утво-
рень Донбасу, Криворіжжя, Криму, Карпат
і Закарпаття (В. В. Кушеєв, Д. К. Возняк,
В. М. Квасниця, Б. В. Заціха, В. С. Мель-
ников, В. І. Павлишин). Незвичайну
морфологію і походження мають криста-
ли кварцу типу мармароських діамантів
із Карпат, Закарпаття, Криму і Донбасу
(Д. К. Возняк, В. М. Квасниця, Б. В. Заціха,
Ю. А. Галабурда, В. І. Павлишин). Вони
можуть слугувати пошуковою ознакою
проявів вуглеводнів у земній корі.
2. Показано залежність форми кристалів
сфалериту із поліметалічних родовищ і
рудопроявів України від його хімічного
складу та умов утворення (С. О. Галій,
П. К. Вовк, В. М. Квасниця).
3. Розроблено морфогенетичну класи-
фікацію самородного золота із родовищ
і рудопроявів України (В. М. Квасниця).
Загалом найбільш багата морфологія
кристалів низькопробного малоглибинного
золота із кварц-баритових жил Закарпаття,
менш багата — середньопробного середньо-
глибинного із гідротермальних жил Наголь-
ного кряжу Донбасу і відносно проста —
високопробного глибинного із родовищ і
рудопроявів УЩ.
4. Складено морфогенетичну класи-
фікацію самородної міді України (І. В.
Квасниця, В. М. Квасниця). Для міді із зон
гіпергенезу по ультраосновних породах
південно-західної частини УЩ власти-
вий розвиток дендритів і двійників, кри-
стали міді із вендських базальтів Волині
відзначаються багатством простих форм.
5. Досліджено кристаломорфологію
графіту із давніх метаморфічних і магма-
тичних порід України (В. М. Квасниця,
В. М. Крочук, В. Г. Яценко). Виявле-
но унікальні прояви спірального росту
кристалів графіту (мікроспіралі на кри-
сталах графіту із метаморфічних порід і
макроспіралі на кристалах із магматич-
них порід). З’ясовано природу сферолітів
графіту; встановлено рідкісний тип його
кристалізації у вигляді дендритів.
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 328
6. Серед кристалів кубічних мінералів
(самородне золото, самородна мідь і ал-
маз із родовищ і рудопроявів України)
встановлені незвичайні і рідкісні фор-
ми їх кристалізації у вигляді двійників,
трійників, четверників і п’ятирників
(В. М. Квасниця). Створено модель їх фор-
мування для кристалів з різним набором
простих форм ({111}, {100}, {hko} та ін.). Та-
кий тип кристалізації мінералів властивий
росту в пересиченому середовищі і часто
характеризує багаті руди.
7. Вивчено морфологію кристалів син-
тезованого андалузиту (Г. Т. Остапенко,
В. М. Квасниця). Встановлено нові форми
росту на кристалах синтетичного алмазу
(В. М. Квасниця).
Не менш важливе наукове і прак-
тичне значення мають отримані дані
з кристаломорфології кіноварі Закар-
паття (Б. В. Заціха, В. М. Квасниця),
золотоносного піриту Донбасу і Криму
( В . М . К в а с н и ц я , В . М . К р о ч у к ,
Ю. О. Кузнєцов), баделеїту із карбо-
н а т и т і в , к а л ь ц и ф і р і в і р о з с и п и щ
України (В. М. Квасниця, В. М. Кро-
ч у к ) , т а н т а л о н і о б а т і в П р и а з о в ’ я
(В. М. Квасниця, В. М. Крочук), мінералів
міаролових порожнин в дацитах Закарпаття
(В. М. Квасниця, В. М. Крочук), керченіту
Криму (В. М. Квасниця), волніну Закар-
паття (В. М. Квасниця), фенакіту Волині
(В. М. Квасниця) та ін.
Важливого значення набули криста-
ломорфологічні дослідження під час
розробки мінералогічних критеріїв по-
шуку корінних родовищ алмазу в
Україні. В монографіях "Мелкие алмазы"
(В. М. Квасниця, 1985), "Кристалло-
морфология алмаза из кимберлитов"
(З. В. Бартошинський, В. М. Квасниця, 1991)
і "Типоморфизм микрокристаллов алмаза"
(В. М. Квасниця, М. М. Зінчук, В. І. Коптіль,
1999) надано детальну характеристику
морфології кристалів алмазу із розсипищ
України і кімберлітів Якутії, Біломор’я
(Росія) та інших родовищ світу, зіставлено
морфологію кристалів алмазу із різних
джерел, розкриті питання його кристалоге-
незису. Проведено гоніометричне вивчення
морфології мінеральних включень в алма-
зах із кімберлітів (З. В. Бартошинський,
В. М. Квасниця); показано, що у більшості
випадків морфологія мінералів-в’язнів
алмазу індукована мінералом-господарем.
Проте в рідкісних випадках мінерали-
включення в алмазах мають свою власну
форму, що може вказувати на протогенетич-
ний характер таких включень чи особливі
умови кристалізації. Також гоніометрично
досліджено морфологію кристалів
піропу, хромшпінеліду і хромдіопсиду
і з к і м б е р л і т і в Я к у т і ї і Б і л о м о р ’ я
(В. М. Квасниця, В. М. Крочук, Ю. С. Цимбал,
О. А. Вишневський). Вивчено морфологію
кристалів мінералів-супутників алмазу
(піропу, піроп-альмандину, хромшпінеліду,
пікроільменіту, хромдіопсиду, омфациту) із
різновікових шліхових ореолів західної ча-
стини УЩ (Ю. С. Цимбал, С. М. Цимбал).
Отримані дані мають важливе значення
для з’ясування джерел живлення ореолів і
пошуків корінних родовищ алмазів.
Експериментальна і фізико-хімічна
мінералогія. Вагомі здобутки у розвиток
фізико-хімічного напрямку генетичної
мінералогії й петрології вніс академік АН
СРСР В. С. Соболєв. У його класичній
роботі "Введение в минералогию сили-
катов" (1949) розглянуті основні про-
блеми фізико-хімічної петрології — роль
термодинамічних чинників мінеральних
рівноваг, оцінка температури і тиску
мінералоутворення, роль стресу під час
метаморфізму, рухливість компонентів і
парагенетичний аналіз.
Розвитку фізико-хімічної мінералогії
в Академії наук України сприяло ство-
рення в 1966 р. за ініціативи академіка
М. П. Семененка в Інституті геологічних
наук АН УРСР відділу експериментальної
мінералогії під керівництвом відомого
фізико-хіміка, фахівця в області багато-
компонентних силікатних систем члена-
кореспондента АН УРСР А. С. Бережного.
У 1969 р. відділ перейшов у створений
Інститут геохімії та фізики мінералів. На-
прямок робіт відділу — експериментальне
й теоретичне вивчення термодинамічної
стійкості та механізму утворення мінералів
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 29
за високих значень температури й тиску,
їхній синтез і фізико-хімічне дослідження,
визначення термодинамічних умов при-
родного мінералоутворення. Розпочато
створення експериментальної бази. Колек-
тив інженерів і техніків створює перші в
Україні газові бомби (газостати) для про-
ведення експериментів за температури до
1200 °C і тиску газів до 200 МПа. Створені
автоклавні установки, гідротермальна уста-
новка екзоклавного типу, розрахована на
температуру до 800 °C та тиск до 800 МПа,
виготовлено оригінальне устаткування і
вузли апаратури високого тиску (М. Д. Бон-
даренко, В. Г. Гурін, В. А. Куц, А. М. Чибісов,
В. Б. Грановський). У результаті виконано
наукові розробки, які мають важливе тео-
ретичне й прикладне значення.
Вже у 1970 р. була опублікована
монографія А. С. Бережного "Многоком-
понентные системы окислов" — капітальне
зведення відомостей про фізико-хімічні
властивості мінералів і фазових рівноваг у
системі CaO — MgO — FeO — Fe2O3 — Cr2O3 —
Al2O3 — ZrО2 — TiО2 — SiО2, на основі яких
проведений аналіз субсолідусної будови її
підсистем.
Основним напрямком робіт члена-
кореспондента АН УРСР Ю. П. Мель-
ника, який з 1971 р. завідував відділом
експериментальної мінералогії, був фізико-
хімічний аналіз утворення залізорудних ро-
довищ докембрію з акцентом на встановлен-
ня залежності мінералоутворення від режи-
му летких компонентів. Результати критич-
ного аналізу і уточнення термодинамічних
властивостей мінералів та компонентів
флюїду системи Fe — Mg — Si — C — O —
H — S наведено у довіднику "Термодина-
мические константы для анализа условий
образования железных руд" (1972). У цій
роботі, а також у монографії "Термодинами-
ческие свойства газов в условиях глубин-
ного петрогенеза" (1978) проведено аналіз
P—V—T даних для компонентів природних
флюїдів, а для прогнозу термодинамічних
властивостей слабовивчених компонентів
використано оригінальний варіант прин-
ципу відповідних станів.
Особливості міграції та осадження
заліза й кремнезему з утворенням залізистих
осадів, їхнього діагенезу, метаморфізму і
перетворення в залізні руди розглянуто в
монографії "Физико-химические условия
образования докембрийских железистих
кварцитов" (1973). Разом з В. В. Радчуком
проведено експериментальне дослідження
термодинамічної стійкості грюнериту
та доломіту, фазових рівноваг у системі
FeO — SiО2 — H2O — CO2 і запропоновано
термодинамічну модель метаморфізму си-
деритових залізистих кварцитів.
У системі SiО2 — H2O розроблені
механізми розчинення та конденсації
кремнезему і формування кристалічної
структури кварцового типу (Б. М. Міцюк
"Взаимодействие кремнезема с водой в
гидротермальных условиях", 1974). Експе-
риментально вивчений механізм і кінетика
утворення кварцу з аморфного кремнезему
за температури до 250 °C і гідротермального
тиску до 400 МПа у різних середови-
щах, синтезовані та вивчені принципово
нові фази кремнезему шаруватої будови.
Досліджено механізм і кінетику переходу
аморфного кремнезему в кварц у чистій
воді за температури до 600 °C і тиску до
1100 МПа. Результати експериментів
узагальнено в монографії Б. М. Міцюка,
Л. І. Горогоцької "Физико-химические пре-
вращения кремезема в условиях метамор-
физма" (1980).
На підставі використання радіоак-
тивного ізотопу 195Au вперше вивчений
механізм сорбції та відновлення золота на
кремнеземах різної природи із хлоридних,
тіосульфатних й аміачних розчинів (Б. М.
Міцюк та ін.). З метою розробки методики
поховання радіоактивних ізотопів тритію
і поліпшення екологічних умов вивчений
механізм ізотопного обміну водню на
дейтерій у шаруватих формах кремнезему
та глинозему за температури до 200 °C
(Б. М. Міцюк, Г. Т. Остапенко).
Уперше експериментально вивче-
но кінетику перетворень між дистеном,
андалузитом та силіманітом. Запропо-
новано кінетичні рівняння для оцінки
вікових інтервалів перетворень за умов
метаморфізму. Експериментально вивчено
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 330
реакцію біотит + кварц = ортопіроксен +
+ калієвий польовий шпат + вода та
ізоморфне входження титану до струк-
тури кварцу, що дозволило уточнити
РТ-умови утворення порід чарнокітової
асоціації. Отримані результати узагальнені
в монографії Г. Т. Остапенка, Б. Г. Яков-
лева, Л. І. Горогоцької, Л. П. Тимошкової
"Физико-химические условия метамор-
физма глиноземистых пород докембрия"
(1983).
Розроблено термодинамічну теорію
мінеральних перетворень за умов
негідростатичної напруги. Вивчено над-
лишковий кристалічний тиск під час
реакцій гідратації та показано його роль
у процесах серпентинізації й цеолітизації.
Проведено термодинамічний аналіз криста-
лобластезу, сформульовані термодинамічні
умови утворення ідіоморфних кристалів у
процесах метаморфізму (Г. Т. Остапенко
"Термодинамика негидростатических си-
стем и её применение в теории метамор-
физма", 1977).
В. О. Курепін досліджував розподіл
компонентів між мінералами як показник
умов утворення гірських порід і запропо-
нував використати його не тільки для виз-
начення температури та флюїдного режиму,
але й тиску мінеральних рівноваг (1976).
Він розглянув особливості термодинаміки
мінералів як багатокомпонентних
багатопозиційних твердих розчинів. Для
оцінки активності компонентів у мінералах
розробив термодинамічні моделі гетеро-
валентного ізоморфізму, моделі шпінелей,
H2O та CO2 вмісного кордієриту, біотиту
та інших мінералів. Ці результати, а та-
кож оцінка термодинамічних властиво-
стей породоутворювальних мінералів як
твердих розчинів, оцінка мінеральних
парагенезисів як показників температури,
тиску й флюїдного режиму і розрахунок
фізико-хімічних умов утворення гірських
порід УЩ склали монографію "Термоди-
намика минералов переменного состава и
геологическая термобарометрия" (1981).
Уточнення термодинамічних власти-
востей мінералів для термобарометрії,
розробка геотермометрів і геобарометрів
були темою низки робіт В. О. Курепіна і
Б. Г. Яковлева. Оцінку термодинамічних
умов утворення докембрійських порід УЩ
та інших регіонів світу наведено в роботах
Р. Я. Бєлєвцева, В. О. Курепіна, Ю. П. Мель-
ника, Г. Т. Остапенка, Б. Г. Яковлева та ін.
Ними опубліковано монографічні праці,
присвячені оцінці умов утворення порід
певного типу (метапелітів, карбонатів,
гранітів, мафітів й ультрамафітів), у яких
визначалися в основному температу-
ра та флюїдний режим петрогенезису.
Перші оцінки значень тиску 5 ± 1 кбар
(Р. Я. Бєлєвцев, 1980, 1982; В. О. Курепін,
1981) вказали на близькі до ізобаричних
умови метаморфізму нижньопротерозойсь-
ких порід різних фацій, що вийшли на по-
верхню УЩ. Однак наступні уточнення
(В. О. Курепін, 1998, 2003) дозволили
визначити РТ співвідношення (геотерму)
нижньопротерозойського петрогенезису з
одночасним збільшенням значень темпе-
ратури й тиску, а також більш низькотем-
пературну архейську геотерму.
З метою розробки термобарометрії
верхньої мантії Ю. М. Колесник зі
с п і в р о б і т н и к а м и в і д д і л у п р о б л е м
алмазоносності з 1978 р. досліджували
мінерали перидотитів і залежність їхнього
складу від тиску. Проведено експери-
ментальне визначення теплоємності гра-
нату та глиноземистого ортопіроксену,
аналіз катіонного розподілу в олівіні
й ортопіроксені, запропонований ме-
тод оцінки тиску за складом гранату,
гранат-ортопіроксеновий термобарометр,
відкалібрований і використаний для визна-
чення тиску утворення перидотитів.
У відділі експериментальної мінера-
логії вперше вивчено умови синтезу і крис-
талохімічні особливості низки силікатних
мінералів (циркону, гранату, олівіну,
ларніту), а також рідкісних мінералів Ti, Nb
й Ta (ешеніту, евксеніту, райнерсоніту тощо),
які в природі у чистому виді не зустрічаються
(Б. Г. Шабалін, О. С. Поваренних, С. С. Мацюк,
В. О. Сьомка). На підставі цих робіт в
Інституті геохімії навколишнього середо-
вища НАН та МНС України розроблені
методи синтезу штучних мінералів і спо-
лук з великою ізоморфною ємністю щодо
радіоактивних ізотопів з метою їхнього ви-
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 31
користання для поховання радіоактивних
відходів (Б. Г. Шабалін).
В останні роки проводилися експе-
риментальні дослідження в області гідро-
термального синтезу — монокристалів
п’єзокварцу, кольорового кварцу, а також
андалузиту, що має унікальні мазерні
властивості. Вивчено кінетику і механізм
розчинення та кристалізації окремих гра-
ней монокристалів кварцу, магнетиту й
поліморфів Al2SiО5. Отримані результати
важливі для розуміння процесів утворення
цих мінералів у природних умовах, а також
для вдосконалення технології вирощуван-
ня монокристалів кварцу (Г. Т. Остапенко,
Б. М. Міцюк).
Біомінералогія вивчає мінерали, сфор-
мовані в н а с л і д о к ж и т т є д і я л ь н о с т і
біологічних об’єктів. Основні принципи
біомінералогії закладені в ідеях першого
Президента Української Академії наук
В. І. Вернадського про єдність органічної
(живої) та неорганічної (неживої) матерії.
Перша республіканська конференція з
біомінералогії, що проходила у 1988 р. в
Луцьку, була присвячена 125-річчю від дня
народження В. І. Вернадського. Завдяки
різноманітним дослідженням, які були
виконані, у тому числі і в Національній
академії наук України, біомінералогія, яка
знаходиться на стику мінералогії, фізики,
біології та медицини, здолала великий
шлях. Спочатку предметом біомінералогії
були загальні властивості та систематизація
біомінералів різних типів, потім — деталь-
не вивчення мінеральних фаз, структури,
морфології, хімічного складу та інших
характеристик біомінералів за допомогою
експериментальних методів мінералогії.
В наш час біомінералогія набуває ознак
точної науки, яка за допомогою фізико-
математичних підходів описує механізми
взаємодії органічної та мінеральної матерії
(О. Б. Брик, Л. Г. Розенфельд, В. А. Дубок),
з’ясовує вихідні фізико-хімічні принципи,
що визначають процеси фізіогенної та
патогенної біомінералізації (О. Б. Брик,
А. П. Шпак, Л. Г. Розенфельд), описує
властивості біомінералів як мінерально-
органічних нано-асоційованих систем
за допомогою методів фізики твердого
тіла та динаміки незворотних процесів
(О. Б. Брик, В. Б. Брiк), а також з’ясовує
загальні принципи коеволюції мінерального
й органічного світів (М. П. Юшкін, 2007).
Досить повний та вдалий опис розвитку
біомінералогії в Україні зроблено в огляді
Ф. В. Зузука (2005). Опис досліджень
біомінералів неминуче пов’язаний з різними
схемами класифікації цих об’єктів. Серед
біомінералів часто виділяють екзоскелети
молюсків та мінерали, які локалізовані в
організмі людини. У свою чергу, біомінерали
організму людини поділяють на фізіогенні
та патогенні. В Україні велику увагу
приділяли дослідженням фазового складу
та особливостям структури екзоскелетів
молюсків (Ю. А. Борисенко, О. Б. Брик,
І. В. Матяш, А. М. Калініченко), які
сформовані переважно арагонітом
і кальцитом, але основна кількість
досліджень біомінералів в Україні
пов’язана з фізіогенними (О. Б. Брик,
А. М. Калініченко, М. М. Багмут, А. П. Шпак,
В. Л. Карбівський, С. С. Іщенко, І. П. Ворона)
та патогенними (В. І. Павлишин, В. Ф. Зузук,
В. М. Білобрив, В. О. Дяків, В. М. Крочук,
С. В. Кадурін) біомінералами організму лю-
дини. Принципові відмінності фізіогенної
і патогенної біомінералізації пов’язані
з наступним. Вважають (О. Б. Брик,
В. Б. Брiк), що завдяки особливому просто-
ровому розташуванню органічних макро-
молекул в біологічному середовищі можуть
виникати нанорозмірні області простору,
для яких енергетично вигідно бути запо-
вненими мінеральною (кристалічною) ре-
човиною. Відповідно, центри мінералізації
біологічної тканини та тип кристалічної
(мінеральної) структури визначаються
органічною матрицею. Органічна матриця
керує формуванням мінеральних наноут-
ворень завдяки поверхневій енергії наноча-
стинок, тому фізіогенні біомінерали прин-
ципово є наномінералами, а біомінералогія
фізіогенних мінеральних частинок —
наномінералогією. Найбільш типовими
представниками фізіогенних мінеральних
наноутворень в організмі людини є на-
нокристали гідроксилапатиту в кістках
та зубах, але мінеральні наноутворення
відіграють важливу роль в функціонуванні
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 332
також і слабомінералізованих тканин, в тому
числі тканин мозку (О. Б. Брик, А. П. Шпак,
Л. Г. Розенфельд, В. Л. Карбівський).
Фізіогенна наномінералізація біологічних
тканин є нормальним явищем. Але за-
вдяки різним чинникам фізіогенна
біомінералізація може перетворювати-
ся на патогенну. Це має місце тоді, ко-
ли органічна матриця з деяких причин
втрачає можливість керувати процесами
росту та розчинення мінеральних на-
ноутворень і, відповідно, в біологічному
середовищі починається неконтрольований
ріст мінеральних частинок. Патологічне
мінералоутворення починається тоді, коли
розмір мінеральних частинок перевищує
критичний і, відповідно, поверхнева енергія
перестає контролювати ріст та розчинення
мінеральних утворень.
Серед патологічних біомінералів
найбільшу увагу в Україні приділяли
камінню, яке може бути локалізовано
в організмі людини. Жовчні камені
(холеліти) детально досліджувались
Я. В. Ганіткевичем, В. О. Дяківим та
Ф. В. Зузуком. Встановлено наявність різних
груп структури холелітів, обґрунтовано
фрактальну модель формування холелітів,
досліджено вплив Чорнобильської ката-
строфи на поширення холелітазу, вивчено
внутрішню будову та склад каменеут-
ворювальних мінералів (Ф. В. Зузук).
Камені сечової системи людини (уроліти)
вивчались в Україні В. М. Білобривом,
Ф. В. Зузуком, В. І . Павлишиним,
В. М. Крочуком, Ю. Г. Єдиним, В. С. Дзюра-
ком, С. В. Кадуріним та іншими дослідниками.
Запропоновано методику кількісного виз-
начення мінерального складу каменів,
зокрема в апатит-струвітових, фосфат-
оксалатових та урат-оксалатових утвореннях
(В. М. Білобрив, 1986, 1991, 1993). Де-
тально досліджено також вміст та склад
органічної аморфної речовини в уролітах
(В. М. Білобрив, 1986, 1988). На основі
растрово-електронномікроскопічних
досліджень встановлено морфологічну
характеристику каменеутворюваль-
них мінералів і мінералоїдів: фосфатів,
оксалатів, уратів та галоїдів (В. М. Крочук,
В. С. Мельников, 1991, 1992). Стосовно
дослідження в Україні уролітів слід особли-
во відзначити опубліковану в 2002–2004 рр.
тритомну монографію Ф. В. Зузука
"Мінералогія уролітів", яка, на нашу думку,
є суттєвим вкладом у світову науку.
Аварія на Чорнобильській атомній
електростанції та необхідність визначення
дози опромінення, яку людина отрима-
ла в минулому, стимулювали інтенсивні
дослідження структури та властивостей
емалі зубів. З’ясовано, що емаль зубів є
надчутливим дозиметром, вмонтованим
Природою в організм людини, але проце-
дура достовірної реконструкції доз вияви-
лась дуже складною задачею. Дослідження
емалі зубів у зв’язку з ретроспектив-
ною дозиметрією виконували в Україні
О. Б. Брик, В. В. Радчук, О. А. Бугай,
О. І . Щербина, А. М. Калініченко,
М. М. Багмут, С. С. Іщенко, В. П. Ворона
та ін. Ці багатосторонні дослідження бу-
ли виконані на замовлення Європейської
комісії, яка займалася вивченням наслідків
аварії на ЧАЕС, та Міжнародної агенції з
атомної енергетики (МАГАТЕ). На основі
цих досліджень МАГАТЕ в 2002 р. офіційно
затвердило методику, за допомогою якої
слід реконструювати дозу опромінення, яку
людина отримала у минулому. Дослідження
емалі зубів, які були виконані в зв’язку з
ретроспективною дозиметрією, стимулю-
вали встановлення механізмів виникнен-
ня карієсу на рівні нанорозмірних систем
емалі (О. Б. Брик, В. В. Радчук, Л. Г. Ро-
зенфельд).
Перші польоти людини в космос вия-
вили, що в умовах невагомості має місце
досить швидка демінералізація кісток.
Явище демінералізації кісткової ткани-
ни є суттєвим медичним чинником, що
перешкоджає тривалим космічним польо-
там. Традиційні медико-біологічні підходи
виявились недостатніми для встанов-
лення механізмів демінералізації кісток.
Дослідження процесів демінералізації на
рівні нанокристалів гідроксилапатиту,
що формують мінеральну компонен-
ту кісткової тканини, були виконані
О. Б. Бриком, О. М. Атаманенко,
Л. Г. Розенфельдом, А. М. Калініченко та
М . М . Б а г м у т о м н а з а м о в л е н -
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 33
ня Національного аеронавігаційного
т а к о с м і ч н о г о а г е н т с т в а ( Н АС А )
США й Національного космічного
агент ства України. У результаті про-
ведених досліджень були розроблені
експериментальні методики, які дозволя-
ють контролювати процеси демінералізації
на рівні нанорозмірних систем кісткової
тканини та на рівні кістки як органа
(О. Б. Брик, Л. Г. Розенфельд, О. М. Атаманен-
ко). Крім того, розроблені методики дозво-
лили визначати ефективність контрзаходів
щодо гальмування процесів демінералізації
кісток в умовах невагомості (О. Б. Брик,
В. С. Оганов, Л. Г. Розенфельд).
Для лікування захворювань кісток
використовують різного роду імплантати,
виготовлені на основі гідроксилапатиту
(який є синтетичним аналогом мінеральної
компоненти кісток) та інших фосфатів і
оксидів. Однак оскільки механізми взаємодії
матеріалу імплантату і живої кісткової
тканини залишаються нез’ясованими, то
це утруднює створення імплантатів з на-
перед заданими властивостями. На замов-
лення Наукового технологічного центру
України (НТЦУ), який створено США
та країнами ЄС, виконано дослідження
процесів аси міляції матеріалів імплантатів
живою кіст ковою тканиною (О. Б. Брик,
О . М . А т а м а н е н к о , В . А . Д у б о к ,
Л. Г. Розенфельд, А. С. Литовченко,
А. М. Калініченко та М. М. Багмут).
При цьому були розроблені методики,
що дозволяють контролювати процеси
асиміляції імплантатів на нанорозмірному
рівні та оптимізувати технології ство-
рення імплантатів з наперед заданими
властивостями (О. Б. Брик, В. А. Дубок,
Л. Г. Розенфельд). Виконані дослідження
стали фізичною основою для створення
нового покоління імплантатів, які зараз
широко використовуються в медичних за-
кладах України.
Дослідження біомінералів, що локалі-
зовані в організмі людини, пов’язані,
як правило, з високомінералізованими
біологічними тканинами. Однак в
слабо мінералізованих тканинах, у тому
числі в тканинах мозку, теж можлива
реєстрація суто мінеральних утворень.
О. Б. Бриком, А. П. Шпаком, Л. Г. Ро-
зенфельдом та В. Л. Карбівським по-
казано, що в тканинах мозку за допомо-
гою методу магнітного резонансу можна
реєструвати як фізіогенні, так і патогенні
магнітоупорядковані мінеральні вклю-
чення, які сформовані гідроксидами та
оксидами заліза. Фізіогенні магнітні нано-
утворення в тканинах мозку демонструють
наявність унікальних динамічних ефектів,
які можна інтерпретувати як генерацію на-
ночастинками електромагнітних хвиль три-
сантиметрового діапазону (О. Б. Брик).
На основі експериментальних даних
зроблено висновки, що фізіогенні магнітні
наночастинки відіграють важливу роль у
функціонуванні мозку, а патогенні можуть
бути причиною захворювань цієї тканини
(О. Б. Брик, А. П. Шпак, Л. Г. Розенфельд,
Л. Ф. Суходуб). Аномальні динамічні ефек-
ти, які демонструють фізіогенні магнітні
наночастинки, використовуються для
розробки технологій створення синте-
тичних аналогів магнітних наноутворень,
локалізованих в тканинах мозку. Синтез
їх здійснюється з метою створення систем
для зберігання та обробки інформації в при-
строях, заснованих на принципах роботи
мозку.
Оскільки біомінерали є унікальним
особливим класом наноматеріалів, у яких
на нанорозмірному рівні переплетені
властивості мінеральної та органічної
матерії, то цілеспрямоване дослідження
біомінералів є перспективним для відкриття
нових явищ і закономірностей в мінералогії,
фізиці, біології та медицині.
Космічна мінералогія. Космічна
мінералогія посідає особливе місце у
вивченні фундаментальної проблеми по-
ходження Сонячної системи, зокрема Землі,
мінеральних і вуглеводневих ресурсів.
Об’єктом її дослідження є зразки космічних
тіл, в яких історія мінералів розпочала-
ся з процесу конденсації в газопиловій
протосонячній туманності і продовжується
дотепер у безперервних фізико-хімічних
перетвореннях консолідованої речовини.
Розвиток космічної мінералогії в
Українській Академії наук пов’язаний зі
створенням П. Й. Сушицьким в 1937 р.
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 334
Метеоритної колекції і організацією
В. І. Вернадським в 1939 р. Комітету
по метеоритах (КМЕТ) АН України.
В. І. Вернадський першим відмітив нероз-
ривний зв’язок в системі Земля — Космос
і визначив дослідження космічних зразків
як пріоритетний напрямок у вивченні по-
ходження Сонячної системи і Землі. Саме з
цього часу розпочалось активне поповнен-
ня метеоритної колекції завдяки організації
їх збору в Україні і популяризації знань про
них, а також системне вивчення хімічного
і мінерального складу метеоритів та їх
фізичних властивостей. Цікаво відмітити,
що невдовзі по закінченні Другої світової
війни П. Й. Сушицький захистив першу на
території СРСР кандидатську дисертацію з
космічної мінералогії "Каменные метеори-
ты Украины", а в 1955 р. з’явилась робота
О. М. Алєксєєвої "Физические свойства
каменных метеоритов и некоторых магма-
тических горных пород".
Починаючи з 1969 р. розвиток космічної
мінералогії та космохімії продовжувався за-
вдяки Є. К. Лазаренку, М. П. Семененку та
Е. В. Соботовичу, які зуміли вийти за рамки
земного "тяжіння" і стати покровителями
космічних інтересів. Активна підтримка
Є. К. Лазаренком космічної мінералогії в
період зверхнього ставлення до неї як до
інтелектуальної забави є прикладом його
наукової інтуїції та широти світогляду.
Він спільно з доцентом Львівського дер-
жавного університету ім. Івана Франка
А. А. Ясинською, яка займалась мінера-
логічними дослідженнями метеоритів та
читала єдиний в СРСР курс "космічної
мінералогії", вперше в світі класифікували
м е т е о р и т н і т а м і с я ч н і м і н е р а л и ,
проаналізували характер їх поширення в
порівнянні із земними мінералами та зроби-
ли важливі генетичні висновки про загальні
закономірності розвитку мінеральної речо-
вини в природі.
Значна заслуга в організації вивчення
космічної речовини в Україні належить
М. П. Семененку, який в 1969 р. очолив
КМЕТ АН України. Важливим результатом
космічних інтересів М. П. Семененка була
розробка киснево-водневої моделі Землі
(М. П. Семененко, 1990). Вивчення космічної
речовини в той період виходить на більш
глибокий, а саме космохімічний рівень.
Космохімічні дослідження, очолювані
Е. В. Соботовичем, були направлені на роз-
робку фундаментальної проблеми первин-
ного складу і походження Землі, вивчення
речовинного зв’язку Землі з космосом і
знайшли своє відображення в монографіях
Е. В. Соботовича "Изотопы свинца в гео-
химии" (1970), "Изотопная космохимия"
(1974) та "Ранняя история Земли" (1984).
Крім наукових досліджень, М. П. Семенен-
ко та Е. В. Соботович сприяли організації
Всесоюзних конференцій з космохімії
і метеоритики, виданню збірників за
матеріалами цих конференцій.
У 1977 р. В. П. Семененко захистила
кандидатську дисертацію "Минерало-
гия каменных метеоритов Украины", в
якій значна увага приділена генезису
метеоритів, особливо питанням ударного
метаморфізму, хондроутворення та виник-
нення петрографічних типів хондритів. У
1970-х рр. в Україні розпочались активні
дослідження порід метеоритних кратерів
і астроблем, які очолили вчені А. А. Валь-
тер та Г. П. Гуров. Цей напрям межує з
космічною мінералогією, оскільки об’єкт
його дослідження є продуктом взаємодії
космічних тіл зі земними породами, хоча
і представлений переважно речовиною
останнього.
Починаючи з 1980-х рр. космічна
мінералогія остаточно перетворюється з
описової на генетичну. Активне викори-
стання сучасних методів дослідження до-
зволило отримати детальні відомості про
мінеральний, хімічний та ізотопний склад
метеоритів, систематизувати літературні
й оригінальні дані про космогенні проце-
си мінералоутворення, з’ясувати їх роль
і послідовність у різні періоди еволюції
метеоритної речовини та вияснити умо-
ви існування мінералів у газопиловій
протопланетній туманності (В. П. Се-
мененко, 1986). На основі структурно-
мінералогічних та хімічних досліджень
були отримані оригінальні докази ударного
синтезу органічної речовини в метеоритах
(V. P. Semenenko, N. V. Golovko, 1994),
проведені тонкі дослідження структури
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 35
ударно-метаморфічного алмазу (А. А. Валь-
тер та ін., 2003).
Результати робіт в області космічної
мінералогії і космохімії опубліковано в
книгах "Вещество метеоритов" та "Проис-
хождение метеоритов" (Е. В. Соботович,
В. П. Семененко, 1984, 1985), "Метеориты
Украины" (В. П. Семененко та ін., 1987).
В цей же період захищені докторська
дисертація В. П. Семененко "Допланет-
ная история минерального вещества (ге-
нетическая минералогия обыкновенных
хондритов)" (1987), а також кандидатські
дисертації з мінералогії та космохімії
залізних метеоритів (Б. В. Тертична, 1992),
паласитів (Ю. В. Бондар, 1994) та хондритів
(А. Л. Гіріч, 2000).
1993 р. у Інституті геохімії навколиш-
нього середовища НАН та МНС України
утворено відділ космоекології та космічної
мінералогії, який є базовим у проведенні
досліджень в галузі космічної мінералогії
та космохімії в Україні. Основним завдан-
ням відділу є пошук нових типів космічної
речовини, а також дослідження її як
потенційного джерела мінеральних ресурсів
космосу. Сформульовані головні положен-
ня нової галузі науки "космоекології", яка
вивчає космос з точки зору його практичної
цінності для людства (В. П. Семененко,
Е. В. Соботович, 2001). Вперше в практиці
мінералогічних і космохімічних досліджень
пріоритет належить космоекологічній
проблемі, тісно пов’язаній з проблемами
походження мінеральних ресурсів космосу і
практичним питанням екологічної ситуації
на Землі.
Особливе значення для розвитку
космічної мінералогії в НАН України
мають сумісні з закордонними колегами
дослідження рідкісного за своїми характе-
ристиками українського метеориту Кримка
в лабораторіях Франції, Німеччини і США.
Метеорит безцінний для науки не тільки
своїм недиференційованим складом, що
дозволяє характеризувати найбільш ранні
фізико-хімічні процеси в протопланетній
туманності, які є основою хімічного і
мінерального складу планет (V. P. Semenenko
et al., 2001; V. P. Semenenko, С. Perron,
2006), але і присутністю в них екзотичних
різновидів космічної речовини, невідомих
в інших метеоритах (V. P. Semenenko,
A. L. Girich, 2001, 2004). Вивчення цих
різновидів дозволило розширити каталог
космічної речовини, що є вагомим вне-
ском у знання про мінералоутворювальне
середовище, а також зробити висно-
вок про наявність в Кримці окремих
унікальних ксенолітів, які за своїми хіміко-
мінералогічними особливостями набли-
жаються до мінеральної складової комет
(V. P. Semenenko et al., 2005).
Сьогодні відділ космоекології та
космічної мінералогії Інституту геохімії
навколишнього середовища НАН та МНС
України працює над фундаментальною
темою "Мінералогія та генезис пилової
компоненти протопланетної туманності",
перспективність якої забезпечена не тільки
зародженням нового напряму мінералогії —
астромінералогії (зіркової мінералогії), але
і наявністю досонячних мінералів в окре-
мих українських метеоритах.
Прикладна мінералогія. Пошукова
мінералогія. Ще в далекі передвоєнні
роки В. І. Вернадський, О. Є. Ферсман і
В. М. Крейтер стверджували, що без вико-
ристання мінералогічних знань неможливо
ефективно здійснювати пошуки родовищ
корисних копалин, оскільки різко зменшив-
ся фонд родовищ, які можна легко відкрити.
Невдовзі виникла проблема пошуку руд,
що залягають лише на глибині. Народився
новий термін (А. І. Гінзбург) ⎯ пошукова
мінералогія: розділ прикладної мінералогії
про методи і критерії пошуку та оцінки
родовищ корисних копалин.
В Україні дослідження у галузі
пошукової мінералогії започаткував
Є. К. Лазаренко. 1951 р. у статті "К во-
просу о современных задачах советской
минералогии" він писав: "Вiрна постановка
пошукiв i розвiдки родовищ корисних ко-
палин є можливою тiльки за умови знання
їх генезису". Нині ми уточнюємо ⎯ тео-
ретичною основою пошукової мінералогії
є вчення про типоморфізм мінералів. У
історичному контексті варто згадати деякі
видання (за редакцією Є. К. Лазаренка) з
питань пошукової мінералогії: двочастин-
ний збірник УМТ "Роль минералогии в
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 336
поисках и разведке нефтяных и газовых
месторождений" (1976), його ж збірник
"Минералогические критерии поисков ред-
ких и цветных металлов в пределах Укра-
инского щита" (1977) і статтю (співавтор
В. І. Павлишин) "Роль минералогических
исследований в повышении эффективности
геологоразведочных работ" (1977).
Новий етап розвитку пошукової
мінералогії починається з 80-х рр. ХХ ст.
і пов’язаний з напрацюваннями В. І. Пав-
лишина, О. М. Платонова, А. М. Таращана,
С. С. Мацюка, В. М. Хоменка, Д. К. Возняка,
В. С. Мельникова, Г. В. Кузнєцова тощо.
На цьому етапі вчені розробляли наукові
засади пошукової мінералогії, що базува-
лися на обґрунтованих, насамперед типо-
морфних, ознаках мінералів, які як критерії
рудоносності засвідчували зв’язок окремих
ознак з процесами рудоутворення.
Одним з важливих підсумків досліджень
в області типоморфізму мінералів стала
низка авторських свідоцтв на нові методики
і критерії прогнозування, пошуку і оцінки ро-
довищ різних видів мінеральної сировини. За-
гальною основою цих розробок є виявлення за
допомогою методів фізики мінералів тонких
конституційних особливостей мінералів —
парамагнітних, хромо- чи люмінофорних
центрів, в тому числі різноманітних струк-
турних дефектів, їх певних кількісних
співвідношень і комбінацій тощо, які можуть
слугувати надійними індикаторами рудоут-
ворювальних процесів певних асоціацій руд-
них мінералів (геохімічної спеціалізації родо-
вищ), ступеня рудоносності різномасштабних
геологічних об’єктів (тіл, масивів, ділянок,
полів тощо). Такі прогнозні і пошуково-оцінні
критерії були розроблені для корінних і роз-
сипних родовищ алмазу (за колориметрич-
ними параметрами мінералів алмаз-піропової
фації глибинності), родовищ і рудопроявів
рідкісних металів — Ta, Nb, Be, Li, Cs (за
люмінесцентними характеристиками породо-
утворювальних мінералів рідкіснометалевих
пегматитів і метасоматитів), золота (за
наявністю індикаторних парамагнітних
центрів і центрів люмінесценції в польових
шпатах і кварці), п’єзокварцу (див. золото)
та інших видів мінеральної сировини. Бага-
то зі згаданих розробок використані під час
підготовки і обґрунтування цільових програм
з прогнозування, пошуку і оцінки родовищ
рідкісних і благородних металів на території
України.
Гемологія. В Україні відомо понад 300
проявів більше як 40 видів самоцвітної та
ювелірної сировини, декілька її родовищ
і є певні перспективи на відкриття нових
родовищ коштовного та виробного каміння.
Всебічне мінералогічне вивчення цікавих
з естетичної точки зору представників
мінерального царства є актуальним для
оцінки ювелірних і декоративних якостей
кольорового каміння та його сертифікації.
Гемологія в Україні має досить давню,
ще недостатньо висвітлену історію. Новітня
історія започаткована у повоєнний час, коли
вчені ІГН АН УРСР розпочали дослідження
коштовного каміння Волинського родови-
ща (кварцу, топазу, берилу, фенакіту), яке
завершилося публікацією колективної
монографії "Пьезокварцевые пегмати-
ты Волыни" (1957). Згодом це каміння
було в центрі уваги термобарогеохіміків
Інституту геохімії і геології горючих
копалин АН УРСР (В. А. Калюжний,
Д. К. Возняк, О. Є. Лазаренко, З. І. Ковалишин,
І. М. Наумко), які з’ясували ТРС-умови його
кристалізації. Комплексна характеристика
коштовного каміння камерних пегматитів
наведена у вже згадуваній монографії з
мінералогії цих утворень (1973).
Ще одна гемологічна тема — бурштин
України — всебічно хвилювала і хвилює
геологів і мінералогів (П. А. Тутковський,
О. І. Майданович, Г. М. Ладиженський,
В. М. Мацуй, В. А. Нестеровський, Б. І. Сре-
бродольський). Стимулу цим дослідженням
надало відкриття Клесівського родовища
бурштину та перспективи відкриття нових
його родовищ. Сучасний стан проблеми
окреслено в книзі В. М. Мацуя і В. А. Не-
стеровського "Янтарь Украины (состояние
проблемы)" (1995).
Особлива сторінка гемології в Україні
пов’язана з дослідженням природи за-
барвлення коштовного каміння, яке за-
початковано в ІГН АН УРСР і потуж-
но продовжено в ІГМР НАН України
(О. С. Поваренних, М. М. Таран,
О. М. Платонов, В. П. Беліченко,
В. М. Хоменко, С. С. Мацюк). Протягом
20-ти років були детально вивчені оптичні
ПАВЛИШИН В. І. та ін.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 37
спектри і колориметричні параметри бага-
тьох природних самоцвітів та їх синтетич-
них аналогів — смарагдів, берилів, топазів,
турмалінів, корундів, шпінелей, гранатів,
сподуменів, нефритів, скаполітів, лазуритів,
амазоніту тощо. Сформульовані основні
принципи використання методу оптичної
спектроскопії в гемологічних дослідженнях,
зокрема для діагностики коштовного
каміння та розпізнання його імітацій, оцінки
кольору каміння з традиційних і нових ро-
довищ з метою паспортизації і сертифікації
самоцвітної сировини тощо. Підсумок цих
досліджень частково віддзеркалює книга
О . М . П л а т о н о в а , М . М . Та р а н а ,
В. С. Балицького "Природа окраски само-
цветов" (1984). Природа ірізації чудових
багатоколірних лабрадорів з родовищ
України детально вивчена М. К. Крамарен-
ком (1975).
Розроблені В. В. Індутним (1991)
теоретичні основи й методичні прийо-
ми планіметричного аналізу структур
мінеральних агрегатів дали змогу вивча-
ти і об’єктивно оцінювати декоративні
властивості візерункового кольорового
каміння — малахіту, чароїту, родоніту, яшми
тощо.
Екологічна мінералогія — новий науко-
вий напрям, який покликаний висвітлювати
природу та наслідки взаємодії в системі
"мінеральне царство — людство".
1989 р. під егідою УМТ і ІГФМ АН
УРСР проведено наукову сесію "Про-
блеми екологічної мінералогії", яка проі-
люструвала жахливий стан забруднення від
функціонування мінерально-сировинного
комплексу України, що створив найбрудніше
довкілля в Європі.
Дія мінералів на живий організм —
дистанційна, дотикова, пневмонічна та хар-
чова — звичайно, має негативні фізіологічні
та спадкові наслідки. Маємо всі підстави
стверджувати, що проблеми "людина і
камінь", "мінеральні ресурси та екологія"
на межі двох тисячоліть є дуже гострими,
невідкладними, катастрофічно небезпеч-
ними для людства, тому вимагають уваги,
ґрунтовного аналізу, професіоналізму,
активних дій. На мінеральному рівні цю
проблему всебічно висвітлює монографія
С. О. Довгого, В. І. Павлишина "Екологічна
мінералогія України" (2003).
На завершення короткого переліку
досягнень в галузі мінералогії за 90
років існування Академії наук України
підкреслимо, що подальші успіхи в пізнанні
ще не розкритих таємниць мінеральної
речовини, в розшифровці унікальної
мінералогогенетичної інформації, яка за-
кодована у конституції й властивостях при-
родних мінералів, в ретельному вивченні
мінерального світу й сировинної бази
нашої держави тісно пов’язані з суттєвою та
оперативною модернізацією лабораторної
бази мінералогічних досліджень в Україні.
Вирішення цієї досить гострої проблеми
стає найголовнішим фактором в збереженні
та зміцненні світового статусу вітчизняної
мінералогічної науки.
МІНЕРАЛОГІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Київ Надійшла 29.05.2008
Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення
ім. М. П. Семененка НАН України, Київ
ІМаг НАН та МОН України, Київ
Ін-т геохімії навколиш. середовища НАН
та МНС України, Київ
РЕЗЮМЕ. Статья посвящена истории развития минералогических знаний с момента создания в 1918 г. Укра-
инской Академии наук. Сжато рассматриваются основные достижения ученых НАН Украины в различных
областях этой важнейшей дисциплины в цикле наук о Земле — региональной и генетической минералогии,
кристаллохимии и физике минералов, кристалломорфологии, биоминералогии, экспериментальной, кос-
мической и прикладной минералогии и т. д. Подчеркивается вклад украинских ученых в развитие мировой
минералогической науки.
SUMMARY. The paper is dedicated to the history of development of mineralogical knowledge in Ukraine sice
the time of formaion of the Ukrainian Academy of Sciences in 1918. Main achievements of scientists from NAS of
Ukraine in varions fields of mineralogy such as regional and genetic mineralogy, crystallochemistry and physics of
minerals, crystallomorphology, biomineralogy, experimental, space and applied mineralogy are briefly discussed.
Contribution of Ukrainian scientists to development of the world mineralogical science has been emphasized.
|