Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження

Автор торкається проблем „малої батьківщини", досліджує її історію на прикладі тривалого часу, акцентує увагу на історіографії питання.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Андрощук, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schlagworte:	Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6128
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження / О.В. Андрощук // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 111-117. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-6128
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-61282010-02-19T12:00:44Z Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження Андрощук, О.В. Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Автор торкається проблем „малої батьківщини", досліджує її історію на прикладі тривалого часу, акцентує увагу на історіографії питання. The author points out some problems of "small Motherland", investigates her history during a longterm period, pays attention to the historyography in question. 2005 Article Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження / О.В. Андрощук // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 111-117. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6128 314(477) "15-20"(091) uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Андрощук, О.В. Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
description	Автор торкається проблем „малої батьківщини", досліджує її історію на прикладі тривалого часу, акцентує увагу на історіографії питання.
format	Article
author	Андрощук, О.В.
author_facet	Андрощук, О.В.
author_sort	Андрощук, О.В.
title	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
title_short	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
title_full	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
title_fullStr	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
title_full_unstemmed	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
title_sort	демографія українського села xvi-xxi ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6128
citation_txt	Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження / О.В. Андрощук // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 111-117. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT androŝukov demografíâukraínsʹkogoselaxvixxistkrízʹprizmuístorikokraêznavčogodoslídžennâ
first_indexed	2025-07-02T09:07:18Z
last_indexed	2025-07-02T09:07:18Z
_version_	1836525540428742656
fulltext	Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень УДК 314(477) "15-20"(091) Андрощук О.В. (м. Київ) ДЕМОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА XVI-XXI СТ. КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Автор торкається проблем „малої батьківщини", досліджує її історію на прикладі тривалого часу, акцентує увагу на історіографії питання. Ключові слова: Мала батьківщина, історична доля, топоніми, населений пункт, трагедія села. Історія "малої батьківщини" завжди викли- кає особливий інтерес дослідників, обумовлений нерідко певними особистісними моментами: ба- жанням зберегти, передати наступникам інфор- мацію про те рідне, близьке, що увійшло в жит- тя кожного "за правом народження". Останніми роками історики та краєзнавці активно працю- ють над написанням нарисів, хронологічних ог- лядів, досліджують сферу культури та фольклор окремих регіонів, міст і сіл України. За останні 10-12 років лише по Вінницькій області опублі- ковано понад 30 різноманітних праць про минуле населених пунктів і районів.1 У сусідній Хмель- ницькій області впродовж 90-х років вийшли друком історичні нариси про села Бабине, Кре- менчуки, Зіньків, Чабанівку, Лисець тощо.2 Вик- ладений в таких дослідженнях матеріал не тільки сприяє якнайповнішому відтворенню історії краю, але й слугує справі навчання та виховання підростаючого покоління, підняття культурно- освітнього рівня населення. Попри неповторність історичної долі кожно- го населеного пункту у ній знайшли відбиток найсуттєвіші тенденції минулого українського села, як особливого життєвого середовища. Готу- ючи цей нарис, автор поставив за мету відстежи- ти та проілюструвати крізь призму історії пере- січного подільського села визначальні тенденції у демографічному розвитку сільських поселень в Україні впродовж XVI - XXI ст. В якості об'єкта дослідження обрано демографічну картину посе- лення, яке автор ототожнює із своєю "малою бать- ківщиною" - село Горбівці Літинського району Вінницької області. Відсутність належної дже- рельної бази не дозволяє послідовно, повною мірою розкрити особливості та динаміку демог- рафічних процесів, що відбувались у селі впро- довж його історії. Для того, щоб певним чином компенсувати нестачу інформації по Горбівцях, автор вважає доцільним залучити дані з історії сусідніх населених пунктів, регіону в цілому, враховуючи схожість основних тенденцій їх роз- витку. Впродовж кількох століть існування село зберегло свою первинну назву (попри численні кампанії перейменувань населених пунктів в ра- дянську добу). Цим найменуванням поселення, очевидно, завдячує рельєфу місцини, на якій воно розташоване. Варто відзначити, що список насе- лених пунктів України містить ще одне поселен- ня з такою ж назвою - село Горбівці Глибоцько- го району Чернівецької області. На сьогодні ав- тор не має достатніх підстав трактувати факт існу- вання однакових назв інакше, як простий збіг. На користь останнього опосередковано свідчить також те, що в сучасній поселенській мережі України існує більше десятка інших населених пунктів із спільнокореневими топоніми - Горб, Горби, Горбів, Горбки, Горбова, Горбове, Горбок, що походять від особливостей рельєфу місцевості.8 Розташоване на заході Вінницької області село Горбівці цілком можна вважати типовим історичним поселенням Подільського краю. Зас- новане в середині XVI ст. поселення мало харак- терні для подільських сіл вигляд та історичну легенду. З часу заснування й до середини XIX ст. Горбівці перебували в державній власності, скла- даючи разом із сусіднім селом Лисогіркою окре- ме Горбовецьке староство. З приєднанням По- дільського краю до Російської держави староство було передане в довгострокову (до 1848 р.) орен- ду М.Єловицькому.4 Пізніше власниками та орен- дарями горбовецьких земель були Г.Басанкіна, Ф.Тіфенбах, П.Гудзь та інші. Здавна в селі існував православний храм. Архівні документи та народна пам'ять зберегли відомості про три церковні будівлі у Горбівцях. Першою, за легендою, була Хресто-Воздвиженсь- ка церква. Згодом, в 1753 році було збудовано Свято-Василівський храм, який проіснував до середини XIX ст. В 1855 році на кошти держави і місцевої громади було споруджено Свято-Троїць- ку церкву: цегляну, п'ятикупольну, з різьбленим іконостасом і дзвіницею у двох передніх банях. Пізніше храм зазнав деяких перебудов (залишив- ся лише центральний купол).5 Рішенням викон- кому Вінницької обласної ради народних депу- татів від 20 квітня 1961 року храм було закрито, а в середині 80-х років за розпорядженням влад- них структур церковна будівля була зруйнована. На місці храму довгий час зберігались руїни і залишки стін висотою близько 2 м. На початку 90-х років церкву відбудовано на старому місці, проте вона втратила свій первісний вигляд. За твердженням відомого подільський краєз- навця Ю.Сіцинського, навчання грамоті в селі Горбівці велося ще з 60-х років XIX ст. В одному з документів 1868 року згадується про засновану місцевою громадою школу, де навчалося 26 учнів.6 В даний час у селі працює школа 1-го ступеня. 11 Краєзнавство 1-4, 2005 З 20-х років XX ст. у Горбівцях проводилась культурно-освітня робота. На 1925 р. тут діяли лікнеп, хата-читальня, невеличка бібліотека.7 В різний час за приміщення для клубу слугували кімната в школі, будівля контори колгоспу тощо. В 1980-х роках відкрито сільський Будинок культури. Після такого короткого історичного екскур- су, який слугує додатковим доказом "звичайнос- ті"(типовості) досліджуваного поселення, зверне- мось до головного об'єкту нашої розвідки - со- ціально-демографічних процесів, які відбувались у Горбівцях впродовж їх історії. До визначаль- них характеристик будь-якого населеного пунк- ту, окрім назви та території, належить чисельність мешканців, які складають його населення. Вод- ночас характер соціально-демографічних процесів в населеному пункті яскраво свідчить про успіхи та проблеми в його розвитку, а тенденції змін числа мешканців безпосередньо окреслюють пер- спективи подальшого існування. Вірогідною датою заснування села слід вва- жати 1557-1558 роки. У люстрації Хмельницько- го староства 1565 року знаходимо згадку про те, що на той момент в селі проживало 7 родин, які оселились тут сім років тому. Документ зафіксу- вав імена перших мешканців Горбовець - Банко, Каспер, Тиміш, Дмитро, Лаврін, Хома, Сава. Усі вони впродовж 13 років з часу заселення користу- вались пільгами щодо сплати податків. Окремо варто згадати Олександра Коротка (Korothko, Horodko).8 Він, а згодом і його сини (Федір, Юрій, Петрушко, Радул, Яків та Данчух), виконували кінну службу на користь Хмільницького замку.9 На думку історика М.Крикуна на середину XVI ст. Летичівський повіт, до якого належало село, був найменш густонаселеним на Поділлі. На 1578-1583 pp. в ньому нараховувалось 338 поселень. У кінці XVI - першій половині . кількість поселень на Поділлі значно зросла в результаті широкого освоєння населенням слабо залюднених земель. Лише протягом 1584-1600 pp. на території тогочасного Летичівського повіту зявилось 102 нові поселення.10 З часом темпи виникнення поселень зменшились. У другій по- ловині XVII ст. про заснування нових поселень на Поділлі не могло бути й мови, через великі потрясіння, які спіткали його населення. Значна кількість поселень в той час настільки обезлюдні- ла, що залишила по собі лише назви. За підра- хунками дослідників впродовж 1648-1699 pp. на Летичівщині зникло 120 з 566 населених пунктів.11 Певним підтвердженням сказаному слугують дані обрахування помешкань в поселен- нях Подільського воєводства у зв'язку з подим- ним податком 1661 р. В документах зроблено за- пис про земянина Камя'нецького староства М.Гор- бовського, який під присягою засвідчив, що село Горбівці цілком розорене (малось на увазі, що його мешканці не мають можливостей платити подат- ки і виконувати визначені повинності).12 Архівні матеріали засвідчують, що більшість населення Горбовець складали українці, право- славні за віросповіданням. У селі проживали та- кож євреї. Перепис єврейського населення Лети- 1 чівського повіту Подільського воєводства, прове- дений в 1784 p., зафіксував дані про те, що у Горбівцях проживало 14, а за наступним перепи- сом (1787 р.) - 11 осіб єврейської національності. Судячи з усього єврейське населення було інтег- роване в сільське середовище, оскільки в доку- менті відсутня характерна в таких випадках згад- ка про корчму, як місце осідку єврейського насе- лення. Так в характеристиці сусіднього села Вінниковець окремим рядком згадано Віннико- вецьку корчму, де мешкало 6 євреїв.13 На демографічну ситуацію в краї впродовж XVIII-XIX ст. відчутно впливали епідеміологічні захворювання (чума, холера, віспа, скарлатина тощо). За свідченнями Й.Ролле, страшна епідемія чуми лютувала на Поділлі з серпня 1770 р. до лютого 1771 р. Особливо поширилась епідемія у Камянці (30 тисяч померлих), Барі (12 тис), Мед- жибожі (загинуло 6 тис. городян та 13 навко- лишніх сіл). Впродовж XIX ст. кількома хвилями прокотилась краєм епідемія холери. Найвища смертність від цієї хвороби в 1853 і 1855 pp. була зафіксована у Літині та Літинському повіті, до якого з кінця XVIII ст. належали Горбівці.14 Наступна побічна згадка про чисельність гор- бівщан та їх майнове становище стосується по- чатку XIX ст. Є.Сташевський у монографії "Ис- тория докапиталистической ренты на Правобе- режной Украине (в XVIII - перв. пол. XIX в.)" подає відомості про вісім господарств халупників (селян, які мали у власності лише хижку та го- род) у Горбовецькому старостві на 1810 р.15 Проте джерела не дають можливості визначити, яка саме частина з цих господарств розташовувалась власне у Горбівцях. Першу точну вказівку на чисельність меш- канців у Горбівцях знаходимо у "Відомості про становище селянських господарств Подільської губернії Літинського повіту", складеній 28 трав- ня 1868 р. Документ вказує на наявність в селі 49 дворів і 140 мешканців.16 До 1 січня 1869 р. чисельність державних селян у Горбівцях зросла до 142 осіб.17 Наведені вище цифри означають чисельність наявних у селі осіб чоловічої статі, а не загальне число мешканців. Підтвердження цьому - "Люстрационный акт Подольской губер- нии Литинского уезда Овсяницкой волости селе- ния Горбовец", складений 1872 р. У документі, зокрема, зазначалось: "К первому числу июля месяца 1872 года числится в селении по 10-й на- родной переписи ревизских мужеского пола душ 142". Вказаного року в Російській імперії була проведена реформа, яка передбачала наділення землею колишніх державних селян. Проведенню реформи в селі і мав сприяти вище згаданий лю- страційний акт. Після остаточного поземельного облаштування селян, кількість мешканців чоло- вічої статі у Горбівцях дещо зросла і становила 185 душ. Це зростання, зокрема, відбулося внас- лідок наділення землею в межах Горбовець 17 відставних і безстроково відпускних солдатів.18 Число дворів зросло до 55. Потрібно зауважити, що даний "Люстрацій ний акт" має велику цінність ще й тому, що в ньому поіменно перера- ховано всіх голів родин і вказано розмір отрима- 12 Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень ного земельного наділу (див. Додаток). У третьому томі "Географічного Словника Цар- ства Польського та інших слов'янських країн", виданого у Варшаві в 1882 p., подано відомості про те, що у Горбівцях проживало 208 мешканців.19 З кінця XIX ст. інформація про чисельність жителів Горбовець все частіше з'являється на сто- рінках архівних джерел, у публікаціях. Дані об- стеження волостей і поселень Європейської Росії, проведеного установами статистики в 1885 p., за- фіксували в Горбівцях 55 дворів і 401 мешканця. 'Ж) У дослідженні В.Гульдмана знаходимо кон- кретну вказівку на повний склад населення Гор- бовець. Село в цей час ввійшло до складу Багри- нівської волості і нараховувало на 1893 р. 66 дворів і 503 мешканці. Ще троє осіб проживало на Горбовецькій фермі (на панському дворі).21 Таким чином з часу заснування і до початку XX ст. спостерігається стійку тенденцію зростан- ня людності у Горбівцях. Автором знайдено дві публікації, що містить інформацію про кількість населення у Горбівцях в 1901 р. При цьому їх данні дещо різняться. В "Описании Литинского уезда", підготовленому А.Швенцоном, вказується, що в селі нараховува- лось 115 дворів і 639 жителів (292 чоловіки і 347 жінок).22 Водночас, у відомому описі приходів і церков Подільської губернії Ю.Сіцинського читає- мо наступне: "Население Горбовец состоит из кре- стьян-малороссов, занимающихся земледелием, а также работами на свекло-сахарных заводах. Все они православные, числом 298 мужчин и 351 жен- щина, католиков только одна женщина, а евреев 7 мужчин и 7 женщин".23 Розходження в циф рах, наведених в джерелах, є незначними і мо жуть пояснюватись, на наш погляд як різним сту пенем поінформованості авторів (видається, що певну перевагу тут має відомий своїми працями з історії Поділля Ю.Сіцинський), так і різним ча сом отримання безпосередніх відомостей з місць. Протягом наступних двох десятиліть тенден- ція зростання населення Горбовець зберігалася. 8 1905 році А Крилов нараховував у селі 124 дво ри і 726 мешканців.24 Через чотири роки число жителів сягнуло 785 осіб. Документи столітньої давності відтворюють структуру населення пере січного подільського села за релігійною та віко вою ознаками. Більшість мешканців сповідува ли православ'я, а 17 осіб були іудейського вірос повідання. За віковою ознакою картина була на ступною: дітей шкільного віку - 78, з яких 31 дитина мала можливість відвідувати церковно- приходську школу.25 За два наступні роки (1909- 1911 pp.) число жителів зросло до 797 чоловік.26 Подільська земська управа в 1916 р. провела обстеження поселень краю на предмет поширен- ня в них різноманітних ремесел та промислів. Цього разу губернські статисти нарахувала у Гор- бівцях 212 дворів, де мешкало 908 осіб (299 чо- ловіків та 609 жінок).27 Це найвищий з виявле- них нами показників чисельності мешканців у Горбівцях впродовж їх історії. Очевидна диспро- порція у статевій структурі можливо пояснюва- лась тим, що чоловіче населення було залучене до служби та забезпечення діючої армії, оскіль- ки тривала Перша світова війна. За підрахунка- ми дослідників, впродовж 1896-1924 pp. ко- ефіцієнт природного приросту населення в Ук- раїні був загалом досить високим і складав 2 % на рік. Щоправда на Поділлі цей показник був дещо нижчим від інших регіонів.28 Буремні події Першої світової війни, рево- люцій та переворотів, перебування іноземних військ наклали відбиток на життя подільського села. Нерідко село опинялось в епіцентрі політич- них "землетрусів" та військових "вихорів". За цих умов, селянин, як персонаж відомого радянсько- го кінофільму, намагався пристосуватись до но- вих політичних обставин, нової влади, зберегти за собою найсвятіше, що мав - землю. Політична нестабільність в Україні, яку Поділля впродовж 1918-1920 років відчувало особливо гостро, не лише не сприяло зростанню числа мешканців в селах, але й спричинила помітні втрати. Вище наведене може слугувати поясненням того, що на початок 20-х років у Горбівцях нараховува- лось на пів-сотню менше жителів ніж десятиліття тому. В Державному архіві Вінницької області є дані про те, що на 1921 р. у Горбівцях прожива- ло 759 осіб (381 чоловік і 379 жінок).29 Потрібно відзначити, що впродовж XX сто- ліття село належало до Літинського повіту, а зго- дом - до однойменного району, за виключенням кількох років в середині 20-х, коли Горбівці вхо- дили до Межирівського району Вінницької окру- ги. Після укрупнення районів, проведеного в 1962 році, село деякий час (до 1.01.1965 р.) входило до складу Калинівського, а згодом - Вінницько- го (до 8.12.1966 р.) районів. Останні експеримен- ти у сфері територіального устрою істотно усклад- нили життя мешканців Горбовець та кількох сусідніх сіл. Справа в тому, що після укрупнен- ня районів, проведеного в 1962 p., новим райцен- тром стало місто Калинівку. Вибір було зроблено не зовсім вдало з огляду на конфігурацію нового адміністративно-територіального утворення: ча- стина сіл колишнього Літинського району (Дяківці, Горбівці, Почапинці, Дубова, Івча) опи- нились віддаленими від нового райцентру більш як на 100 км. Склалась ситуація, коли для того, щоб потрапити до районного установ та органі- зацій мешканцям згаданих сіл потрібно було їхати через обласний центр, іншого шляху не було. Дорога займала чимало часу і, враховуючи інтен- сивність транспортного руху в той час, супровод- жувалась значними труднощами.30 З 20-х років бере відлік новий етап в житті українського села. Він нерозривно пов'язаний із встановленням в державі повного політичного кон- тролю більшовицько-комуністичної партії, якій вдалося нав'язати українському селянству вигідні для неї форми господарювання, культури, побуту, моралі. Для селянства цей період позначений спа- лахами надій і трагедіями розчарувань, пов'яза- ний з долями безвинних жертв колективізації, інду- стріалізації, голоду, а також пропагандистськими показниками небачених досі злетів та досягнень. На сторінках довідника "Населені місця По- ділля", виданого у Вінниці в 1925 p., зустрічає- мо відомості про те, що в Горбівцях у цей час проживало 809 мешканців.31 Краєзнавство 1-4, 2005 Т і І Наступні кілька років ще спостерігається зростання чисельності мешканців села. Віднос- ний добробут, що прийшов до селян в короткий період НЕПу, створив для них умови не лише активної господарської та підприємницької діяль- ності, але й демографічного відтворення. Мате- ріали "Бюлетня Вінницького окружного статис- тичного бюро" за 1927 р. засвідчили незначний прогрес в демографічних показниках по Горбів- цях. У цей час тут постійно проживало 826 меш- канців (385 чоловіків і 441 жінка).32 Відтворення статистичних показників по селу за ЗО-ті роки виявилось доволі складним. Зазна- чимо лише, що такі події як колективізація, го- лод (партійні документи свідчать, що на початку 1933 р. голодом було охоплено 15 сіл Літинсько- го району, серед яких Горбівці, а також сусідні Вінниківці, Багринівці, Дубова)33, меншою мірою репресії (останнє стосується лише даного населе- ного пункту) спричинили важкі наслідки для демографічного розвитку села. Дані про кількість населення за 1940 р. є цифровим підтверджен- ням наведених гіпотетичних висновків. У річних звітах колгоспів за 1940 р. відзначалось, що в Горбівцях нараховувалось 176 дворів (в 1927 р. їх було 214), де мешкало 673 жителі. Ще більш красномовною є демографічна картина у сусідньо- му селі - Вінниківцях: число дворів тут у по- рівнянні з 1927 р. зменшилось з 89 до 317, а чи- сельність жителів - з 1561 до 654 осіб.34 Справжньою соціальною катастрофою для українського села стала Друга світова війна. В роки війни загинуло 43 уродженці Горбовець, які зі зброєю в руках захищали країну. У відповід- ному томі "Книги Пам'яті України" фігурують імена сорока чотирьох загиблих горбівщан.35 Проте одна людина - Андрощук Арсень Якович (прадід автора цих рядків), потрапив до списку загиблих помилково. Рідні отримали похоронку, але чоловік уцілів, повернувся в рідне село і про- жив до 1961 р. Всього ж по Горбовецькій сільській раді на повернулось з фронту 177 чоловік. Вартий згадки ще один фактор демографіч- них змін - міграції населення. В передвоєнний та перші повоєнні десятиліття відчутний вплив на демографічну картину села справили організовані переселення. Згодом їм на зміну прийшли стихійні індивідуальні переїзди, в яких були задіяний знач- ний людський потенціал. Саме ці обставини зумо- вили формування чисельної "горбовецької діаспо- ри" - вихідців з села, які в першому та другому поколіннях проживають сьогодні на теренах ко- лишнього СРСР від Червонограда до Владивосто- ка, від Мурманська до Севастополя. В повоєнний період демографічні перспекти- ви українського села значною мірою визначались численними адміністративно-територіальні пере- твореннями, реформуванням структури колгосп- ного виробництва, ініціативами, спрямованими на стирання різниці між містом і селом, спроба- ми реалізувати програму розвитку перспектив- них населених пунктів тощо. Зокрема, в ході здійснення на практиці ідеї розвитку перспектив- них сільських поселень відповідну роботу було проведено на рівні районів. Так у Літинському районі на 1965-1967 pp. до переліку перспектив- них потрапило лише 15 із 47 сіл. Горбівці увійш- ли до цього списку.36 Це дозволило на якийсь час затримати процес деградації соціально-побу- тової та соціально-культурної сфери населеного пункту: було збудовано дороги, Будинок культу- ри, торгівельний центр, житлові та виробничі споруди. Певну позитивну роль відіграла та об- ставина, що Горбівці з 1950 р. залишались цент- ральною садибою укрупненого колективних гос- подарств і центром однойменної сільської ради. За чисельністю населення Горбівці загалом відпо- відали параметрам середнього українського села. В 1970 р. у сільській місцевості на один населе- ний пункт припадало 685 мешканців).37 Проте для багатьох подільських сіл експери- менти влади мали негативні наслідки. За даними довідника адміністративно-територіального поділу, тільки впродовж 1972 - 1986 pp. на Вінниччині зникло (було об'єднано з іншими населеними пун- ктами, включено у смугу міських поселень, знято з обліку у зв'язку з переселенням мешканців) 36 сільських населених пунктів.38 Відзначимо, що зникнення сіл було вже по- хідним явищем, оскільки йому передувало масо- ве зникнення в тих селах людності. Жорсткі де- формації традиційного середовища життєдіяль- ності села, постійні міграційні процеси зумови- ли сталу тенденцію до зменшення чисельності сільського населення, скорочення чисельності працездатного люду на селі.39 Горбівці почали поступово втрачали потенціал свого розвитку. В 1972 р. в селі залишилось 638 мешканців.40 В наступні роки статистика по окремому селу підтвердила загальну тенденцію, що простежувалась у регіоні. За 10-річний період між двома всесоюзни- ми переписами населення (1979 і 1989 pp.) сільське населення Літинського району скоротилось на 5,8 тис. осіб. За відсутності даних по Горбівцях наведемо по- казники в цілому по Горбовецькій сільській раді (об'єднувала Горбівці, Вінниківці, Соколівку та Ан- тонівку). Якщо в 1979 р. тут проживало 1399 чо- ловік, то в 1989 р. вже 1116 осіб. Населення сіл змен- шувалось головним чином за рахунок виїзду молоді до міських поселень і смертності людей похилого віку.41 Загалом же на Вінниччині на початок 1991 р. серед сільського населення помирало на 6,6 чоловік більше, ніж народжувалось.42 Усе наведене зумови- ло вимирання сіл, нездатних до самостійної соціаль- ної реанімації. Таким чином, сучасне соціально-де- мографічне становище подільського села є наслідком як тих віддалених у часі негараздів, так і ближчих до нас прорахунків та помилок державної політики по відношенню до українського села. На початку 90-х торкаючись проблем украї- нського села журналісти "Урядового кур'єра" писали: "Колись велелюдне і щедре на пісню село вичахло, як вогнище без хмизу". Сказане автора- ми стосовно одного конкретного села - Олексан- дрійського Вільнянського району Запорізької об- ласті - цілком правомірно екстраполювати на Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень загальну ситуацію в українському, і зокрема, подільському селі на початок XXI ст.43 Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя і стрімке падіння народжуваності, негативний баланс міграційних процесів впродовж 90-х років XX - початку XIX ст. дали підстави нау- ковцям визначити ситуацію як демографічну кри- зу.44 Ці процеси є істотно пом'якшеними в середо- вищі міського населення і відповідно загостреними в сільському ареалі. Впродовж 1959-2001 pp. сільське населення скоротилось на третину, а чисельність сільських мешканців у віці 60 років і старше за цей період зросла на 52 %. За цей час сільське населен- ня Вінницької області скоротилось з 1769 тис. до 953 тис. осіб.45 Впродовж 1989-2001 років населення Літинського району зменшилось на 4,7 тис. чол., головним чином саме за рахунок скорочення числа сільських мешканців (на 4,4 тис. чол.). Висновок з описаного очевидний: українсь- ке село вимирає. Вимирає воно не лише на Поділлі, але й по всій Україні. Зазначена тенден- ція отримала сумне підтвердження по Горбівцях. На січень 2000 р. в селі проживало 381 чоловік, а в 2004 р. - 348 осіб. По сусідніх селах картина ще гірша. Колись багатолюдні Вінниківці (в 1909 р. тут проживало 1839 мешканців) на сьогодні перетворились на групу хаток, які ледве вигля- дають з прірви бездоріжжя, бур'янів та Запустін- ня. В селі на початок 2004 р. залишилось лише 322 мешканці. У селі Соколівка, що входить до Горбовецької сільської ради, за чотири роки на- селення скоротилось з 145 до 136 мешканців, переважну більшість серед яких складають осо- би похилого віку. В Антонівці сьогодні прожи- ває лише 39 осіб.46 Особистий архів автора. I Список домогосподарств-власників с.Горбовець, наділених земельними ділянками згідно "Люстраціяного акту" 1872 р. Сколько во владении каждого земли № п/п Имена домохозяв- собственников, наделенных земельными участками Число наличных душ Усадебной и огородной Пахотной Сенокосной Итого 1. А. Бывшие государственные крестьяне. Прокофий Васильев Борщевский 3 2,48 9,22 3,55 15,25 2. Иван Васильев Борщевский 9 4,11 13,84 5,31 23,26 3. Никифор Сидоров Бегун 5 1,15 9,22 3,55 13,92 4. Ефим Сидоров Бегун 6 1,26 9,22 ' L 3,55 14,03 5. Трофим Сидоров Бегун 3 0,82 4,61 1,77 7.20 6. Григорий Евдокимов Бегун 6 1,42 9,22 3,55 14,19 7. Сидор Степанов и Ефим Антонов Олейники 5 1,53 9,22 3,55 14,30 8. Влас Максимов Саврей с племянниками и Сидор Иванов Андрущук 5 1,26 9,22 3,55 14,03 9. Григорий Григорьев Олейник 3 0,63 4,61 1,77 7,01 10. Кирило и Феодосии Ефстафиевы Борщевские 8 2,00 11,53 4,43 17,96 11. Павел Петров Теклюк 4 1,65 6,92 2,66 11,23 12. Емильян Кирилов Думка 3 0,60 4,61 1,77 6,98 13. Феодосии Иванов и Антон Иванов Сивницкие 7 1,50 9,22 3,55 14,27 14. Демьян Демьянов Шевчук 3 0,66 4,61 1,77 7,04 15. Селиверст, Фома и Григорий Федеровы Шелесты 7 2,40 9,22 3,55 15,17 16. Андрей Яковлев Черный 3 1,58 6,92 2,66 11,16 17. Иван и Матвей Романовы Черные 5 2,31 13,84 5,31 21,46 18. Филипп Трифонов Теклюк 5 1,39 9,22 3,55 14,16 19. Агафия Антонова Поддубчакова _ 1,15 4,61 1,77 7,53 20. і Григорий и Семен Ивановы Адаменки 4 2,41 11,53 4,43 18,37 Краєзнавство 1-4, 2005 20. Григорий и Семен Ивановы Адаменки 4 2,41 11,53 4,43 18,37 21. Сєливерст Иванов Пасечник 4 1,13 9,22 3,55 13,90 22. Евдоким Самойлов Андрощук, братья Григорий, Павел Карповы Андрущуки 7 2,11 13,84 5,31 21,26 23. Михаил и Феодосии Романовы Андрущуки 4 1,54 9,22 3,55 14,31 24. Василий Иванов Андрущук 3 1,26 4,61 1,77 7,64 25. Лаврентий Иванов Овчарук 1 0,50 4,61 1,77 6,88 26. Емельян Петров Осьмушка 2 0,42 4,61 1,77 6,80 27. Онуфрий Евдокимов Бегун 1 1,20 4,61 1,77 7,58 28. Никифор Васильев Бас 5 1,04 6,92 2,66 10,62 29. Яков Семенов Бас 5 3,00 6,92 2,66 12,58 30. Павел Иванов Бас 4 0,74 6,92 2,66 10,32 31. Осип Иванов Белый 2 0,54 4,61 1,77 6,92 32. Потап Григорьев Средницкий 1 0,65 4,61 1,77 7,03 33. Демьян Селиверстов Теклюк с братом 2 1,08 4,61 1,77 7,46 34. Павел Онуфриев Шевчук 3 0,53 4,61 1,77 6,91 35. Семен Евтихиев Адаменко 5 1,06 6,92 2,66 10,64 36. Никита Афанасиев Кручек 1 0,44 4,61 1,77 6,82 37. Арсений Михайлов Коваль 4 1,04 4,61 1,77 7,42 38. Петр Игнатьев Шевчук (из Лысогорки) 3 0,54 4,61 1,77 6,92 39. Нестор Федосиев Адаменко 1 0,57 4,61 1,77 6,95 40. Максим Савов Фуртик 1 0,62 2,31 0,89 3,82 41. Демьян Васильев Теклюк 1 1,00 2,31 0,84 4,2 42. Кондрат Прокофиев Борщевский 2 1,51 4,61 1,77 7,89 43. Федор Яковлев Видай 2 0,89 4,61 1,77 7,27 44. Ананий Андреев Богндарь с братьями 3 0,58 4,61 1,77 6,96 45. Иван Петров Осьмушка 4 1,19 4,61 1,77 7,57 46. Демид Якимов Овчарук 3 0,86 4,61 1,77 7,24 47. Б. Приписавшиеся к сельскому обществу отставные и безсрочно отпускные солдаты из местных государственных крестьян Николай Романов Черный 5 2,57 4,61 1,77 8,95 48. Федосий Пантелеймонов Саврей 3 1,24 2,30 0,88 4,42 49. Федосий прокопиев Борщевский 3 1,20 2,31 0,88 4,39 50. Никита Григорьв Пасечник 2 1,12 - 3,05 4,17 51. Василий Иванов Адаменко 1 0,85 - 3,10 3,95 52. Леонтий Федоров Сабчук 1 1,00 - 3,00 4,00 53. Осип Самойлов Андрущук 1 2,19 - - 2,19 54. Анна Григорьва Гуменнюкова 1 0,97 - - 0,97 55. Матрена Ефимова Басова 1 1,00 - - 1,00 *Таблиця складена за матеріалами "Люстрационного Овсяницкой волости селения Горбовец" (1872 р.)- ДАВО акта Подольской губернии Литинского уезда Ф. 12. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 7-13. Політична історія XX ст. е світлі регіональних досліджень Таким чином, проведене історико-краєзнав- че дослідження стосовно одного з сільських насе- лених пунктів Поділля засвідчило на конкретно- му матеріалі провідні тенденції та особливості де- мографічних процесів в українському селі впро- довж ХХІ-ХХІ ст. Водночас наведені вище мате- ріали, на думку автора, послугують справі при- вернення уваги громадськості та владних струк- тур до проблеми збереження історичних поселень України. Примітки 1. Гусєв О.В., Гусев найдавніших часів Вінниця, 2004. - С.5. 2. Логвина В. До створення на Хмельниччині обласної і районної книг з серії "Історія міст і сіл України" // Краєзнавство. - 1999. - № 1-4. - С. 52. 3. Класифікатор об'єктів адміністративно- територіального устрою України. В 3 т. - К., 1997. - Т. 3. - С 956. 4. Труды Подольского епархиального историко- статистического комитета. - Вып. 9. - Каменец-Подольский, 1901. - С. 576. 5. Труды Подольского епархиального историко- статистического комитета. - Вып. 9. - Каменец-Подольский, 1901. - С. 576. 6. Державний архів Вінницької області (Далі - ДАВО). Ф. 201. Оп. 1. Спр. 94. Арк. 105. 7. ДАВО. Ф. П-18. Оп. 1. Спр. 21. Арк. 87. 8. Архив Юго-Западной России. - 4.VII. - Т. 2. Акты о заселении Юго-Западной России. - К., 1890. - С. 157. 9. Zrodla dziejove. Tom V. Lustracye Krolewszczyzn ziem Ruskich Wolynia, Podola I Ukrainy z pierwszej polowy XVII wieku- Warszawa, 1877. - S. 43. 10. Крикун М.Г. Динаміка чисельності поселень Подільського воєводства в XVI-XVII ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. - К., 1985. -Вип. 11. -С. 59. 11. Крикун М.Г. Там само. - С. 60. 12. Архив Юго-Западной России. - 4.VII. - Т. 2. Акты о заселении Юго-Западной России. - К., 1890. - С. 520. 13. Архив Юго-Западной России. - 4.V. - Т. 2. Перепись еврейского населения в 1765- 1791гг. - К., 1890. - С. 439, 569. 14. Гусев О.В., Гусев СО. Історія літина. З найдавніших часів до початку XX ст. - Вінниця, 2004. - С.50. 15. Сташевський Е. История докапиталистической ренты на Правобережной Украине (в XVIII - перв. пол. XIX в.). - М., 1968. - С. 264-265. 16. ДАВО. Ф. 201. Оп. 1. Спр. 94. Арк. 104, 105. 17. ДАВО. Ф. 201. Оп. 1. Спр. 27. 18. ДАВО. Ф. 12. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 5-6. 19. Slovnik geograficzny Krolestwa polskiego I innich krajow slowianskich. — T. 3. - Warszawa, 1882. - S. 123. 20. Волости и важнейшие селения Европейской России. Поданным обследования, произведен ного статистическими учреждениями по пору чению статистического совета. - Вып. 3. Губернии Малороссийские и Юго-Западные. - СПб.,1885. - С. 272. 21. Населенные места Подольской губернии. - Каменец-Подольский, 1893. - С. 21. 22. Описание Литинского уезда Подольской Губернии. Составил А.Швенцон. СПб.,19О1.-С.28-29. 23. Труды Подольского епархиального историко- статистического комитета. - Вып. 9. - Каменец-Подольский, 1901. -С. 576. 24. Крылов А. Населенные места Подольской губернии. - К.-СПб., 1905. - С. 135. 25. Начальное народное образование в Подольс кой губернии. 1908-1909 учебный год. - Каменец-Подольский, 1910. - С. 176-177. 26. Подольский Свято-Троицкий православный народный календарь (месяцеслов) на 1912 год. - Каменец-Подольский, 1911. - С. 114. 27. Кустарные промыслы Подольской губер нии. - К. 1916. - С. 254-255. 28. Хоменко А. Населення України 1897-1927 pp. Популярна розвідка за попередніми підсум ками перепису населення 17 грудня 1926 р. - Харків, 1927. - С 12, 18-19. 29. ДАВО. Ф. Р-2817. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 6. 30. Центральний державний архів громадських об'єднань України (Далі - ЦДАГО України) Ф.1. Оп.31. Спр. 2583. Арк.. 86, 87. 31. Населені місця Поділля. - Вінниця, 1925. - С 44-45. 32. Бюлетень Вінницького окружного статистич ного бюро. - 1927. - № 2. - С 52. 33. Воронцов О., Подкур Р. Голодомор на Поділлі (1932-1933 pp.) // Літинський вісник. - 1993. - 25 вересня. 34. ДАВО. Ф. Р-2355. Оп. 2. Спр. 8. Арк. 17-18. 35. Книга Пам'яті України. Вінницька область. - Т.4. - К. 1994. - С 48-55. 36. ДАВО. Р-2700. Оп. 6. Спр. 2069. Арк. 13. 37. Тимченко СМ. Українське село: проблеми етносоціальних змін. 1959-1989. - Запоріж жя, 1995. - С 156. 38. Українська РСР. Адміністративно-терито ріальний поділ на 1 січня 1987 р. - К., 1987. - С 469. 39. Панченко П.П. Сторінки історії України XX ст.: (Українське село: поступ, сподівання, тривоги) - К., 1995. - С 38. 40. Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. - К.,1972. - С 407. 41. Скільки ж нас? // Радянське життя. - 1989. - 23 лютого. 42. Панченко П.П. Сторінки історії України XX ст.: (Українське село: поступ, сподівання, тривоги) - К., 1995. - С 119. 43. Плач за малим селом // Урядовий кур'єр. - 1991. - вересень (№ 25-26). 44. Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки. - К., 2003. - С 4. 45. Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки. - К., 2003. - С 8, 61. 46. Особистий архів автора. Summary: The author points out some problems of "small Motherland", investigates her history during a long- term period, pays attention to the historyography in question. Key words: small Motherland, historical fate, toponymies, populated area, tragedy of the village. 117 С.О. Історія Літина. до початку XX ст.

Демографія українського села XVI-XXI ст. крізь призму історико-краєзнавчого дослідження

Institution

Ähnliche Einträge