Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни
Оригінальна розвідка присвячена ще малодослідженим сторінкам боротьби проти фашистських загарбників. Автором вводяться нові корпуси документів, до яких доступу дослідники не мали....
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6129 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни / М.П. Вавринчук // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 106-109. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6129 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-61292010-02-19T12:01:09Z Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни Вавринчук, М.П. До 60-річчя великої перемоги Оригінальна розвідка присвячена ще малодослідженим сторінкам боротьби проти фашистських загарбників. Автором вводяться нові корпуси документів, до яких доступу дослідники не мали. The original research is devoted to some aspects of struggle against fascist occupators which is less investigated. The author introdeces some new documents, to which the researchers didn't have an access. 2005 Article Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни / М.П. Вавринчук // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 106-109. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6129 94(477) "1941-1945": 351.74 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 60-річчя великої перемоги До 60-річчя великої перемоги |
| spellingShingle |
До 60-річчя великої перемоги До 60-річчя великої перемоги Вавринчук, М.П. Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни |
| description |
Оригінальна розвідка присвячена ще малодослідженим сторінкам боротьби проти фашистських загарбників. Автором вводяться нові корпуси документів, до яких доступу дослідники не мали. |
| format |
Article |
| author |
Вавринчук, М.П. |
| author_facet |
Вавринчук, М.П. |
| author_sort |
Вавринчук, М.П. |
| title |
Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_short |
Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_full |
Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_fullStr |
Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_full_unstemmed |
Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_sort |
основні напрями і завдання органів держбезпеки україни у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки великої вітчизняної війни |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
До 60-річчя великої перемоги |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6129 |
| citation_txt |
Основні напрями і завдання органів держбезпеки України у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни / М.П. Вавринчук // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 106-109. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vavrinčukmp osnovnínaprâmiízavdannâorganívderžbezpekiukraíniuborotʹbízfašistsʹkimizagarbnikamivrokivelikoívítčiznânoívíjni |
| first_indexed |
2025-07-02T09:07:21Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:07:21Z |
| _version_ |
1836525542703104000 |
| fulltext |
Краєзнавство 1-4, 2005
УДК 94(477) "1941-1945": 351.74
Вавринчук МЛ. (м. Хмельницький)
ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖБЕЗПЕКИ
УКРАЇНИ У БОРОТЬБІ З ФАШИСТСЬКИМИ ЗАГАРБНИКАМИ
В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Оригінальна розвідка присвячена ще малодослідженим сторінкам боротьби проти фашистсь-
ких загарбників. Автором вводяться нові корпуси документів, до яких доступу дослідники не мали.
Ключові слова: органи держбезпеки, групи таємності, оперативно-тактичні завдання, контр-
розвідувальна діяльність, агентурні групи, історична справедливість.
Роль органів державної безпеки у Великій
Вітчизняній війні дотепер належно не оцінена
історичною наукою. І це закономірно. Колізії і
динаміка протиборства спецслужб - безприклад-
ного за своєю масштабністю, трагізмом та героїз-
мом, відомі лише вузькому колу професіоналів.
До того ж, в основному, лише в якості практич-
них методик чи виховного матеріалу [9, с. 9-13].
Розгляд проблеми в історичному контексті, у
всій сукупності чинників, що впливали на діяль-
ність органів держбезпеки, саме в цьому і полягає
новизна та практична цінність даного досліджен-
ня, дозволяє об'єктивно висвітлити ті сторінки
історії нашої держави, куди єдиним нерозривним
смислом вписані і світлі, і трагічні події часу.
До останніх можна віднести і політичні реп-
ресії в суспільстві, армії й органах держбезпеки,
і трагедію виселення кримських татар, і не менш
трагічний розгром національно-визвольного руху
на теренах Західної України, і переселення з на-
житих місць українських сімей, що проживали
у прикордонні. Всі ці події, до яких причетні і
органи державної безпеки, ще чекають своїх вдум-
ливих й об'єктивних дослідників та їх безприст-
расно виважених оцінок.
Вивчаючи документи, що багато років були
приховані від громадськості грифами таємності, а
в даний час передаються в державні архіви для
вивчення широким загалом, переконуєшся, що роль
органів держбезпеки в історії нашої держави мож-
на об'єктивно оцінити лише за умови її розгляду в
історичному контексті, насамперед, у контексті
Великої Вітчизняної війни, що стала суворим вип-
робуванням і серйозною школою оперативної май-
стерності і для українських контррозвідників.
Хоч у наукових працях (зокрема, Дорошенка
І.А., Коровіна В.В., Нікітченка В.Ф., Сєчкіна Г.П.)
висвітлено роль органів держбезпеки періоду Ве-
ликої Вітчизняної війни, зокрема, необхідність на-
правлення в тил противника спеціально підготов-
лених формувань, особливості боротьби оператив-
них груп [2, 3, 4, 5], проте фундаментальних дос-
ліджень цих проблем в Україні недостатньо, а
кількість монографій і статей про діяльність
органів держбезпеки у роки Вітчизняної війни на
території нашої держави досить обмежена.
Готуючись до розв'язання війни, нацисти ство-
рили величезний, широко розгалужений розвіду-
вальний і контррозвідувальний апарат, укомплек-
тований тисячами кваліфікованих фахівців, що
набули великого досвіду підривної роботи під час
завоювання країн Європи. В травні-червні 1941
року підрозділи Абверу і спеціально підготовлені
агентурні кадри були передислоковані до частин
вермахту, готових до вторгнення в СРСР. Вони мали
як оперативно-тактичні завдання в прифронтовій
смузі (розвідка, диверсії, терор у Червоній Армії,
на транспорті, промислових об'єктах), так і зав-
дання стратегічного характеру (дії в глибокому
тилу, включаючи Урал, Кавказ, Середню Азію). Ці
основні німецькі сили таємної війни нараховували
більше 130 органів спецслужб та 60 спеціальних
шкіл для підготовки агентури [3, с 11; 4, с.67].
Перший удар фашистських орд прийняли на
себе прикордонники. Ні чисельна перевага воро-
га, ні жорстокий артилерійський вогонь, ні бом-
бардування - ніщо не могло зламати волю при-
кордонників. Жодна застава по всьому фронту
без наказу не залишила позиції. Найкривавіші
бої в перші дні війни вів 21 загін Західного при-
кордонного округу. Його бійці покрили себе не-
вмирущою ратною славою в боях із гітлерівськи-
ми полчищами на українській землі [ 5 ].
Вже в перші дні війни, відповідно до обстанов-
ки на фронтах, вдосконалювалася система контр-
розвідки. ЗО червня 1941 року вищим органом вла-
ди в країні став Державний Комітет Оборони. Нар-
комат державної безпеки, органи військової кон-
тррозвідки і Наркомат внутрішніх справ, самостійні
державні органи в мирний час, були об'єднані в
єдиний Наркомат внутрішніх справ (НКВС).
Перед ним були поставлені непрості бойові
завдання із широкими напрямками роботи:
- контррозвідувальний захист Червоної Армії,
всебічне сприяння у проведенні бойових дій
проти німецько-фашистських військ, боротьба
з проникненням шпигунів, диверсантів і
терористів до діючих військ;
- боротьба з підривною діяльністю розвідки гітле
рівської Німеччини в тилових районах країни;
- контррозвідувальне забезпечення демонтажу,
евакуації та розгортання в тилових районах
оборонних виробництв;
- організація і проведення широкої розвіду
вально-диверсійної та контррозвідувальної
роботи в тилу противника;
- формування і контррозвідувальне забезпечення
партизанських загонів;
До 60-річчя Великої перемоги
- контррозвідувальне забезпечення необхідних
умов для нормального функціонування тилу
[9, с.Ю].
Безпосереднім виконанням поставлених зав-
дань керували Розвідувальне і Контррозвідуваль-
не Управління НКВС СРСР, 4-і відділи НКВС
республік та Управлінь НКВС областей, особливі
відділи НКВС.
Важкою ціною співробітникам органів держ-
безпеки давався бойовий оперативний досвід жор-
стокого протистояння зі спецслужбами гітлерівсь-
кого рейху. Лише в перші півтора року Великої
Вітчизняної війни із майже 600 закинутих за лінію
фронту оперативних груп НКВС на Велику землю
повернулось лише близько 30-ти [ 6, с 74 ].
Роботі по підготовці і закиненню в тил воро-
га оперативних груп в першому періоді війни
органи державної безпеки України приділяли
особливу увагу. Тільки в липні 1941 року НКВС
УРСР сформував і направив в тил три парти-
занські полки, а до березня 1942 року було підго-
товлено і переправлено 150 спеціальних форму-
вань та 148 оперативних груп [2, с 31].
У січні 1942 року в НКВС СРСР, а у березні -
НКВС УРСР, були створені 4-і Управління, які
координували бойові дії у ворожому тилу.
Ними виконувались завдання по створенню в
основних населених пунктах, захоплених против-
ником, нелегальних резидентур і забезпеченню
надійного зв'язку з ними, відновлення зв'язку з
найбільш цінною агентурою, що залишилась на
тимчасово окупованій території, проникнення в
розвідувальні й адміністративні органи ворога,
підбір і закинення агентів на окуповану терито-
рію, звідки вони переправлялися в Німеччину та
інші європейські країни, підготовка й закинення
в тил ворога розвідувально-диверсійних груп та
забезпечення з ними надійного зв'язку, укомплек-
тування розвідувально-диверсійних груп, агентів-
одинаків та кур'єрів зброєю, боєприпасами, засо-
бами зв'язку та документами прикриття.
Основним інструментом, за допомогою якого
Четверте Управління НКВС боролося з ворогом, була
знаменита Окрема мотострілецька бригада особли-
вого призначення НКВС СРСР, відома під скороче-
ною назвою ОМСБОН. Фактично ця військова час-
тина була першим в нашій країні "спецназом".
Основу командного складу бригади склада-
ли викладачі та слухачі Вищої школи прикор-
донних військ і Вищої школи НКВС, інших на-
вчальних закладів НКВС СРСР. Поповнення осо-
бового складу бригади здійснювалося протягом
усіх років війни. Крім кадрових співробітників
держбезпеки, її бійцями ставали партизани і доб-
ровольці. Загальна чисельність воїнів бригади
перевищила 10 тис. 500 осіб [ 6, с 75 ].
В роки Великої Вітчизняної війни органи
державної безпеки перекинули за лінію фронту і
впровадили в агентурну мережу ворога, органи
та школи німецької розвідки сотні своїх агентів,
від яких отримували цінні відомості про підрив-
ну діяльність. За лінію фронту були переправ-
лені спеціально підготовлені оперативні групи,
які стали опорними пунктами для розгортання
розвідувально-диверсійної та контррозвідувальної
роботи у во.рожому тилу.
Багато розвідувально-диверсійних груп ви-
росли у великі, добре законспіровані формуван-
ня, що відіграли значиму роль у розгортанні все-
народної боротьби в тилу ворога. Загалом в роки
Великої Вітчизняної війни у ворожому тилу вели
роботу 2 тис. 222 спеціальні оперативні групи,
близько 95 із яких були підготовлені органами
державної безпеки України [2, с 53].
Діяльність оперативних груп у ворожому
тилу з роки Великої Вітчизняної війни показа-
ла, що успіх їх розвідувально-диверсійних та
контррозвідувальних дій забезпечували, головним
чином, командири-професіонали, люди, які грун-
товно знали тонкощі оперативної роботи, опира-
лися на активну і широку підтримку місцевого
населення, вміли у складних і важких умовах
приймати єдино правильні рішення.
Найбільше відзначились оперативні групи
"Переможці", "Місцеві", "Мисливці", "Ходоки",
"Соколи", очолювані досвідченими співробітни-
ками органів держбезпеки, нині Героями Радянсь-
кого Союзу Медвєдєвим Д.М., Ваупшасовим С.А.,
Прокоп'юком М.А., Мирковським Є.І., Орловсь-
ким К.П., Прудниковим М.С. [ 9, с 49].
У сфері розвідувальної діяльності органи дер-
жбезпеки спрямували свою роботу на добування
і передачу командуванню Червоної Армії розвід-
інформації про плани фашистського командуван-
ня, дислокацію, чисельний склад і озброєння
з'єднань і частин противника, пункти розташу-
вання його штабів, аеродромів, баз та складів з
пальним, зброєю і боєприпасами, місця будівниц-
тва оборонних споруд, вивчення режимних, пол-
ітичних і господарських заходів німецько-фаши-
стського військового командування та окупацій-
ної адміністрації, а також про політичну обста-
новку на тимчасово окупованій території.
В ході контррозвідувальної діяльності у воро-
жому тилу органами держбезпеки встановлювались
місця дислокації ворожих розвідувально-диверс-
ійних і контррозвідувальних органів та шкіл, їх
структура і чисельний склад, система підготовки
агентів, виявлялись ворожі агенти, що готувались
до закинення або були закинуті в наш тил* способи
їх зв'язку з розвідцентрами, запроваджувалися
жорсткі заходи по захисту партизанських загонів
від проникнення ворожої агентури та посібників
німецьких окупаційних властей.
Основними напрямками диверсійної діяль-
ності співробітників були створення перешкод у
роботі залізничного та автомобільного транспор-
ту, виведення з ладу військових і промислових
об'єктів, штабів, частин і з'єднань, знищення
складів зі зброєю, боєприпасами, пальним, про-
довольством та військовим майном, пошкоджен-
ня ліній та вузлів зв'язку, електростанцій та
інших об'єктів, що мали військове значення.
Складні та відповідальні завдання в роки Ве-
ликої Вітчизняної війни лягли на співробітників
органів держбезпеки, які працювали в радянсько-
Краєзнавство 1-4, 2005
\
му тилу. Спільною постановою ЦК і Ради Народ-
них Комісарів, прийнятою в перші дні війни,
співробітникам органів державної безпеки було
поставлене завдання зосередитись на всебічній
допомозі Червоній Армії, посиленні охорони тилу
від підривної діяльності агресорів, рішучій боротьбі
із шпигунами, диверсантами, дезертирами і роз-
повсюджувачами панічних чуток.
З перших днів агресії противник масово пе-
реправляв свої парашутні десанти та окремих
диверсантів у прифронтову смугу. З метою нала-
годження цілеспрямованої роботи по її очищен-
ню, урядом була прийнята постанова "Про захо-
ди по боротьбі з парашутними десантами і дивер-
сантами у прифронтовій смузі".
В НКВС УРСР була створена спеціальна опе-
ративна група, яка виконувала організаційні
функції та здійснювала загальне керівництво цією
роботою. При міських і районних відділах
(відділеннях) НКВС для знищення парашутних
десантів і диверсантів противника були сформо-
вані винищувальні батальйони чисельністю по
100-200 осіб, оперативне керівництво якими
здійснювали органи державної безпеки [6, 7, 8].
Підрозділи НКВС УРСР забезпечували охо-
рону заводів, електростанцій, мостів, ліній зв'яз-
ку, сприяли евакуації матеріально-виробничих
цінностей із загрозливих районів. Оперативники,
спільно з винищувальними батальйонами, лікві-
довували парашутні диверсійні групи ворога, а
також окремих агентів. За червень-липень 1941
року тільки в чотирьох областях України органа-
ми держбезпеки було затримано 49 агеитів-пара-
шутистів і 26 шпигунів-сигнальників [ 3, с. 24 ].
Здійснювались активні контррозвідувальні
заходи по перебазуванню військових і промисло-
вих об'єктів, установ та організацій із західних
районів держави на Схід, евакуації мирного на-
селення, зміцнювалася агентурна мережа на
підприємствах оборонної промисловості.
У зв'язку з тим, що гітлерівська розвідка
особливо активно переправляла агентурні групи
та поодиноких агентів в райони великих заліз-
ничних вузлів і станцій, значна відповідальність
у справі їх своєчасного виявлення і захоплення
лягала на транспортні органи державної безпе-
ки. З цією метою на великих залізничних вузлах
і станціях організовувалися так звані оперативні
загороджувальні загони. До їх складу включали-
ся співробітники транспортних органів держав-
ної безпеки, працівники залізничної міліції, бійці
військ НКВС та підрозділів Червоної Армії.
Співробітники органів держбезпеки на транс-
порті надійно забезпечували таємність залізничних
перевезень важливих військових і народногоспо-
дарських вантажів, безпеку слідування спеціаль-
них потягів. Особливо значима робота проводилась
під час підготовки крупних стратегічних операцій,
коли здійснювалось масове інтенсивне перебазуван-
ня військ і техніки у таємниці від ворога.
В результаті розшукових та агентурно-опе-
ративних заходів, проведених органами держ-
безпеки на транспорті в роки війни, було затри-
мано 256 агентів-парашутистів і ліквідовано 226
шпигунсько-диверсійних резидентур противни-
ка. [З, с ЗО]
Значну роботу органи державної безпеки
здійснювали і на звільненій від ворога українській
землі. Під час окупації агресори розгорнули ши-
року мережу сил і засобів спеціальних органів -
розвідувальні, контррозвідувальні і диверсійні
підрозділи військової розвідки (абверкоманди),
органи таємної поліції (гестапо), служби безпеки
(СД), жандармерії, підрозділів румунської та
угорської контррозвідок.
Відступаючи, вони залишали в тилах наших
військ диверсійно-розвідувальні і бандитсько-те-
рористичні групи, окремих шпигунів і диверсантів
для проведення так званої "малої війни" - вчи-
нення диверсій на головних комунікаціях військ,
військових і промислових об'єктах, вбивств ко-
мандного складу Червоної Армії, співробітників
місцевих органів влади та правоохоронних органів.
З цією метою фашистська розвідка завчасно
створювала бази з озброєнням, боєприпасами,
вибухівкою та продовольством.
Співробітники органів державної безпеки
виявляли агентуру спецслужб противника, захоп-
лювали їх документи, ліквідовували склади зброї
та диверсійної техніки для залишеної на осідан-
ня "п'ятої колони". Про розмах такої "малої
війни" красномовно свідчать факти: лише за пе-
ріод визволення України контррозвідники розк-
рили 4 тис. 822 агентів німецьких, румунських
та угорських спецорганів, а всього протягом 1941-
1944 років в Україні - майже 7 тисяч [ 4, с. 71].
Поряд з антидиверсійною роботою, органи
державної безпеки в роки війни вели з тилових
районів крупні оперативні радіоігри з ворожими
розвідцентрами, що виростали у широкомасш-
табні контррозвідувальні операції, в ході яких
вирішувались завдання стратегічного і тактичного
характеру.
Найбільш значимою була триетапна радіог-
ра, котра велась з 1942 року й до закінчення війни
під кодовими назвами "Монастир", "Кур'єри" та
"Березино". Завдяки цій радіогрі оперативника-
ми було перехоплено 25 розвідників-диверсантів,
13 радіостанцій, значну кількість зброї, боєпри-
пасів і продовольства, більше 2 мільйонів рублів,
що направлялись фашистами в Україну і Білору-
сію для організації розвідувально-підривної
діяльності [ 3, с 29].
Всього за період Великої Вітчизняної війни
наші контррозвідники, при активній підтримці
оперативних груп з числа територіальних
підрозділів органів державної безпеки, знешко-
дили близько 45 тис. агентів і диверсантів фаши-
стської Німеччини [6, с 42].
Війна стала суворим випробуванням для всіх
народів колишнього СРСР. Від приниження й раб-
ства їх врятувала Перемога. І дотепер важко пере-
оцінити вклад у неї органів державної безпеки, які
взяли гору в жорсткому протистоянні зі спецслуж-
бами фашистського рейху. За це було заплачено
високу ціну - тільки в боях за визволення України
Регіональні історико-краєзнавчі дослідження
протягом 1943-1944 років героїчно загинуло 3 тис.
400 військових контррозвідників [9, с.11].
В окремих наукових колах, в тому числі про-
фесіоналів-контррозвідників, побутує думка, що
ця ціна могла б бути значно меншою, якби орга-
ни держбезпеки в результаті сталінських репресій
не втратили перед війною найбільш досвідчені і
цінні кадри. Ця проблема лише частково дослід-
жена науковцями і потребує подальшої розроб-
ки. Потребує в ім'я історичної справедливості, в
ім'я тих, хто поліг на полях битв Другої світової
смертю героїв, так і не одержавши визнання на-
щадків в силу різної політичної кон'юнктури.
Тільки деяким з них повернули добре ім'я та
честь, як це, зокрема, сталося у випадку з Ріхар-
дом Зорге. Лише завдяки випадково переглянуто-
му фільму перша особа держави зацікавилася його
долею та ініціювала вивчення його діяльності, в
результаті чого легендарному розвіднику, який
один із перших повідомив про дату початку війни
фашистської Німеччини з Радянським Союзом,
було віддано останню шану - посмертно присвоє-
но високе звання Героя Радянського Союзу.
Однак більшість з них так і залишилася у
когорті невідомих героїв, яких фактично вдруге
поховали, на цей раз в архівних справах із гри-
фами обмеження доступу. До них належить і вже
згадуваний мною командир оперативної групи
"Мисливці", наш земляк із с.Самчики Старокос-
тянтинівського району Герой Радянського Союзу
Микола Архипович Прокоп'юк [1].
Інтербригади республіканської Іспанії, обо-
рона Москви, бойові операції партизанського
з'єднання під його командуванням на територі-
ях окупованих України, Польщі та Чехословач-
чини; участь у спеціальних операціях у повоєнній
Німеччині - лише цей короткий перелік подій і
Примітки
1. Вавринчук М.П., Шевченко B.C., Людина з
легенди. // Історико-біографічний нарис про
Героя Радянського Союзу М.А.Прокоп'юка.
Хмельницький, - 2005.
2. Дорошенко І.А., Коровін В.В., Боевые под
виги советских чекистов в годы Великой Оте
чественной войны. - М.: ВКШ КГБ СССР -
1965.
3. Коровін В.В., Органы государственной безо
пасности в годы Великой Отечественной
войны (1941-1945). - М.: ВКШ КГБ СССР -
1985.
4. Нікітченко В.Ф., Чекисты Украины в период
Великой Отечественной войны. - М.: ВКШ
КГБ СССР-1971.
5. Сєчкін Г.П., Граница и война. Пограничные
войска в Великой Отечественной войне советс
кого народа 1941-1945 гг.. М.: Граница, 1993.
масштабних завдань, які випали на його долю
протягом 10 років (1937-1947 p.p.), дає змогу
оцінити той титанічний ратний труд, який М.А.-
Прокоп'юк вклав у боротьбу з фашизмом і за-
хист рідної Вітчизни.
В силу специфіки обраної професії його ім'я
було відоме лише вузькому колу професіоналів.
Тільки в останні роки минулого століття деякі
розрізнені відомості про нього з'явилися у спога-
дах колишніх командирів партизанського руху в
Україні і Польщі та працівників органів держбез-
пеки, скупі біографічні дані викладені в "Энцик-
лопедии секретных служб России" (М., 2003) тощо.
Однак фрагментарні згадки про Миколу Ар-
хиповича не відображають об'єктивний і цілісний
портрет нашого земляка. Людини героїчної і тра-
гічної долі. Людини, котра всім своїм життям
довела свою відданість Батьківщині та обраній
справі, і все своє життя відчувала, що з нею об-
ходяться несправедливо. І тільки тому, що його
рідний брат ще перед війною був безвинно репре-
сований і страчений.
Така гірка правда того часу, що творився
тодішньою безжальною і несправедливою владою.
І, як на мій погляд, цю несправедливість не роз-
вінчують, а лише примножують огульні звину-
вачення на адресу всіх без винятку співробітників
держбезпеки з боку деяких недалеких осіб.
Тому, задля історичної й людської справед-
ливості, слід наполегливо вивчати "білі" сторінки
історії та інформувати про них громадськість.
Результати таких історичних розвідок стануть і
даниною пам'яті тим, хто поліг на полях битв
Другої світової, і плацдармом, який обов'язково
використають сучасники й нащадки у виховній
роботі та благородній справі захисту безпеки су-
веренної і незалежної України.
6. Деятельность органов государственной
безопасности в годы Великой Отечественной
войны 1941-1945 гг. //Сборник документов
и материалов. - М: РИО - 1964.
7. Советские органы государственной безопас
ности в годы Великой Отечественной войны
1941-1945 г.г. - М: РИО - 1981.
8. Советские органы и войска государственной
безопасности в Великой Отечественной войне. /
/Сборник докладов юбилейной научно-практи
ческой конференции, посвященной 40-летию
победы советского народа в Великой Оте
чественной войне 1941-1945 г.г. М.: РИО - 1986.
9. Україна в роки Великої Вітчизняної війни
1941-1945 років і роль органів держбезпеки у
її визволенні від фашистських загарбників. //
Матеріали науково-практичної конференції. -
К. - 2000
Summary:
The original research is devoted to some aspects of struggle against fascist occupators which is less
investigated. The author introdeces some new documents, to which the researchers didn't have an access.
Key words: security, top secret signature stamp, operative and tactical tasks, secret service activity,
secret agents, historical justice.
109
|