Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття
Автор зупиняється на антирелігійній політиці радянської держави, висвітлює деформації та викривлення її.
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6133 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття / Л.Л. Бабенко // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 78-83. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6133 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-61332010-02-19T12:00:46Z Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття Бабенко, Л.Л. Регіональні історико-краєзнавчі дослідження Автор зупиняється на антирелігійній політиці радянської держави, висвітлює деформації та викривлення її. The author covers the antireligious policy of the Soviet State and describes its deformations and distortions. 2005 Article Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття / Л.Л. Бабенко // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 78-83. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6133 284 (477.85) "19" uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Регіональні історико-краєзнавчі дослідження Регіональні історико-краєзнавчі дослідження |
| spellingShingle |
Регіональні історико-краєзнавчі дослідження Регіональні історико-краєзнавчі дослідження Бабенко, Л.Л. Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття |
| description |
Автор зупиняється на антирелігійній політиці радянської держави, висвітлює деформації та викривлення її. |
| format |
Article |
| author |
Бабенко, Л.Л. |
| author_facet |
Бабенко, Л.Л. |
| author_sort |
Бабенко, Л.Л. |
| title |
Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття |
| title_short |
Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття |
| title_full |
Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття |
| title_fullStr |
Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття |
| title_full_unstemmed |
Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття |
| title_sort |
протестантські громади буковини: репресії та переслідування 40-50-х років xx століття |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Регіональні історико-краєзнавчі дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6133 |
| citation_txt |
Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років XX століття / Л.Л. Бабенко // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 78-83. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT babenkoll protestantsʹkígromadibukovinirepresíítapereslíduvannâ4050hrokívxxstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-02T09:07:31Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:07:31Z |
| _version_ |
1836525554161942528 |
| fulltext |
Краєзнавство 1-4, 2005
УДК 284 (477.85) "19"
Бабенко Л. Л. (м. Полтава)
ПРОТЕСТАНТСЬКІ ГРОМАДИ БУКОВИНИ:
РЕПРЕСІЇ ТА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ 40-50-Х
РОКІВ XX СТОЛІТТЯ
Автор зупиняється на антирелігійній політиці радянської держави, висвітлює деформації та
викривлення її.
Ключові слова: антирелігійна політика, релігійні процеси, опозиційні течії, сучасні тенденції,
законодавство.
Антирелігійна політика радянської держави
впродовж XX століття унеможливила об'єктивне
дослідження діяльності жодної з існуючих кон-
фесій, в тому числі й протестанських. Упередже-
не ставлення до них було властиве не тільки влад-
ним структурам, але й широкій громадській думці,
яка перебувала в полоні негативних стереотипів,
сформованих комуністичною пропагандою.
Сучасна історична наука в Україні поступо-
во долає існуючі прогалини у знаннях про
релігійні процеси минулого, визначає їх уроки
та прогностичні принципи для створення кон-
структивної моделі стосунків держави і релігій-
них конфесій. Свідченням цього є поява науко-
вих праць Л. Алексєєвої, О. Бажана, В. Барана,
Ю. Данилюка та інших. [1,2,3]. Вони розкрива-
ють проблеми релігійного дисиденства в Україні
й інших республіках СРСР, діяльність опозицій-
них течій в середовищі Російської православної
церкви та протестантських громад тощо. Спро-
бою комплескного аналізу політики радянської
держави щодо протестантських церков в Україні
40-70-х років XX століття є дисертаційне дослід-
ження Ю. Вільхового [4]. Однак, автор зосере-
дився на вивченні церков ЄХБ, АСД і п'ятиде-
сятників, не виділяючи при цьому регіональної
специфіки предмету дослідження.
На наш погляд, вивчення регіональних ас-
пектів та розширення конфесійної палітри про-
блеми державно-церковних відносин дасть змогу
не тільки об'єктивно висвітлювати становище про-
естантизму в Україні в часи державного атеїзму,
але й може сприяти вкрай бажаному міжконфе-
сійному порозумінню на рівні регіонів і держави
в цілому.
Чернівецька область, яка є складовою части-
ною Північної Буковини, унікальна за своєю
поліетнічністю (73 національності) та поліконфе-
сійністю (23 релігійні напрямки). Вона посідає 25
місце серед інших областей України за розмірами
території та кількістю населення і при цьому 8
місце за кількістю і 2-ге (після Закарпатської об-
ласті) за густотою релігійних організацій [5, с 121].
Трансформаційні процеси, що формують су-
часні тенденції розвитку протестантизму в регіо-
ні, мають позитивний зміст на відміну від пово-
єнних років. Період двох повоєнних десятиліть
суміщав у собі форсовані соціалістичні соціаль-
но-економічні перетворення з ідеологічним вихо-
ванням і перевихованням місцевого населення.
Останнє передбачало ліквідацію релігійних пе-
режитків у будь-яких їх проявах, оскільки вони
вважалися суттєвою перешкодою на шляху до
ідейно-політичної монолітності радянського су-
спільства. Утвердження засад радянської систе-
ми на Буковині здійснювалося апробованими у
попередні десятиліття методами. Головним еле-
ментом респресивного антирелігійного механіз-
му залишалися спецслужби (НКДБ - до березня
1946 p., МДБ - до березня 1953 p., MBC - до бе-
резня 1954 p., з 13 березня 1954 р. - КДБ).
їх органи тісно співпрацювали з апаратами
уповноважених у справах РПЦ та релігійних
культів, які займалися відстежуванням і регу-
люванням релігійного руху в областях. На поса-
ди уповноважених призначалися здебільшого
колишні або діючі офіцери спецслужби, які мали
досвід оперативної роботи в галузі "боротьби з
контрреволюційним духовенством". Характерним
документом у цьому контексті є рапорт уповно-
важеного в справах релігійних культів у Черні-
вецькій області М. Яценка голові Ради у справах
релігійних культів при Раді Міністрів СРСР. У
ньому автор скаржився на неможливість виріши-
ти проблему невідкладного санаторного лікуван-
ня: "Я доповідаю, що моя хвороба безумовно по-
в'язана з тим, що я впродовж 25 років працював
у органах ОДПУ-НКВС-МДБ, безпосередньо ви-
конуючи оперативні функції і скориставшись
лікуванням лише три рази. В Чернівцях, у тому
числі в Управлінні МДБ, на період літньо-осін-
нього сезону путівку в санаторій дістати немож-
ливо [6, арк. 32].
Між цими структурами було налагоджене
взаємне інформування з питань, що стосувалися
будь-яких аспектів релігійного життя. Управлі-
нню НКДБ-МДБ-КДБ направлялися сигнали про
підозрілі зв'язки, пересування, зустрічі керів-
ників і членів протестантських громад, котрі пе-
редавалися в оперативну розробку, виявлена дру-
кована продукція, що йшла врозріз з радянсь-
ким законодавством про культи, а також копії
періодичних звітів та інформацій органам влади.
У ході слідства співробітники спецслужби долу-
чали до справ звинувачуваних довідки уповнова-
жених, які характеризували ту чи іншу течію
протестантизму. Ось як, наприклад, характери-
зувалася секта п'ятидесятників у 1951 році: "В
Регіональні історико-краєзнавчі дослідження
силу своєї антидержавної діяльності в Раді не
реєструється. В 1945 році повного обєднання з
легальною громадою євангельських християн і
баптистів (ЄХБ) не відбулося. Окремі п'ятидесят-
ники легалізувалися, інші - від об'єднання кате-
горично відмовилися, треті - об'єдналися фор-
мально і продовжують нелегальні збіговиська.
Відомо, що п'ятидесятники застосовують на-
думані, виснажливі, фанатичні форми відправи
релігійних треб (до знесилення трясуться, розмов-
ляють на незрозумілих мовах, займаються пророц-
твом). Були кілька випадків психічних розладів.
Крім цього п'ятидесятники проводять руйнівну
роботу серед віруючих легальних общин і вербо-
вочну роботу по втягуванню в свою секту відсталої
частини населення.Уповноважений володіє дани-
ми, що п'ятидесятники у своїх пророцтвах проро-
кують зміну існуючого радянського ладу, саботу-
ють проведення колективізації та інших заходів
Радянської влади на селі" [7, арк 199].
Довідки стосувалися і окремих уточнень щодо
побутуючих назв протестанстьких об'єднань. Так,
коли у 1958 році у чернівецьких чекістів виникли
сумніви з приводу незнайомої їм назви "міліоні-
сти", уповноважений у довідці з грифом "Управлі-
нню КДБ для оперативного використання" зазна-
чав, що це місцева народна назва секти єговістів.
На території інших областей їх можуть іменувати
інакше, але між ними не існує ніякої різниці. При
цьому він додає, що "секта явно бузувірського ха-
рактеру, ворожа до заходів компартії" [8, арк. 1,2].
Такого роду кліше успішно застосовувалися слідчи-
ми і в процесуальних документах.
Виконавча влада для припинення небажаних
акцій релігійного характеру спиралася й на
міліцію та прокуратуру, які мали пильнувати
дотримання норм радянського законодавства в
галузі релігії і санкціонувати застосування запо-
біжних заходів щодо представників різних кон-
фесій. Прикметно, що співробітники правоохо-
ронних органів, за незначним винятком не при-
ховували неприязного, а то й відверто ворожого
ставлення до віруючих, особливо сектантів, не
розуміли їх психології і щиро дивувалися їх відда-
ності вірі. Як згадує Георгій Вінс, у одному з та-
борів на Північному Уралі, де він відбував пока-
рання, начальник табору йому прямо заявив:
"Краще якби ти був злодієм чи вбивцею, ніж віру-
ючим"^, с. 7].
Стан релігійного руху на Буковині не міг не
турбувати органи радянської влади. Вони отри-
мали регіон з густою мережею протестантських
громад, які традиційно існували ще з часів ру-
мунської юрисдикції. "Найбільш ураженими сек-
тантством" районами у звітних документах на-
звані Новоселицький, Кельменецький, Хотинсь-
кий, Садгірський, де "в кожному селі в середнь-
ому від 10 до 30 чоловік" були членами тієї чи
іншої релігйної громади [10, арк. 24]. Мало місце
їх існування й у інших районах.
Найбільш поширеними течіями християнсь-
кого протестантизму на Буковині були єван-
гельські християни-баптисти, адвентисти сьомо-
го дня, п ятидесятники та їх місцеві різнови-
ди - суботники і трясуни, єговісти (міліоністи),
молокани, назареї, інокентіївці. Як і в цілому по
Україні, головною умовою вільного існування
була їх легалізація через реєстрацію в органах
влади. Держава вдалася до штучного інтегруван-
ня найчисельніших течій для виявлення і фіксації
їхньої церковної мережі, що викликало нові роз-
коли та посилення ортодоксальних настроїв, фор-
мування опозиції до світської влади та керів-
нитцва зареєстрованих релігійних центрів.
Не обминула ця ситуація і Чернівецьку об-
ласть. Адмінстративний тиск щодо членів заре-
єстрованих і незареєстрованих громад викликав
справедливе обурення і скарги віруючих на адре-
су уповноваженого у справах релігійних культів
у області, і останньому іноді доводилося погод-
жуватися з оцінкою дій місцевих керівників як
незаконних. Так, старший пресвітер громад ЄХБ
Голик повідомляв, що в селі Давидівка Сторожи-
нецького району голова сільської ради викликав
пресвітера І.П. Штифуряка і вимагав, щоб той
перед кожним зібранням оголошував йому тему
проповіді та її зміст, на кожному богослужінні
"мав бути присутнім хтось із партійних людей і
слухати, з інших сіл нікого не повинно бути". У
селі Добринівці Заставнівського району громада
ЄХБ отримала під молитовний будинок напівзруй-
новане приміщення, витратила на його ремонт 4
273 карбованці. Однак, 21 квітня 1957 року район-
ний суд ухвалив передати будинок на протязі двох
днів місцевому колгоспу під дитячий садок, а
райвиконком визнав це рішення "потрібним і
доцільним" [11, арк.1.4,5,13].
Мали місце й інші факти підміни антирелі-
гійної агітації грубим адмініструванням. Зокре-
ма, в селі Окно Заставнівського району та в місті
Чернівці траплялися випадки затягування в ком-
сомольську організацію віруючої молоді. Коли
донька обласного пресвітера ЄХБ Голика відмо-
вилася від пропозиції стати комсомолкою через
релігійні переконання, особисті та своїх батьків,
вчитель Лазарюк, він же комсорг школи, заявив:
"Не важливо, що твої батьки віруючі, нам важ-
ливо, щоб увесь клас став до випуску комсо-
мольським" [12, арк 6].
Упродовж другої половини 40-50-х років Рада
у справах релігійних культів при Раді Міністрів
СРСР розробила ряд інструкцій та інших дирек-
тивних документів, які суттєво обмежували сво-
боду діяльності протестантських конфесій. Насам-
перед це стосувалося чисельного зростання об'єд-
нань протестантів, виховної роботи з молоддю,
поширення друкованої релігійної літератури та
рукописів тощо. Але найбільших переслідувань
зазнавала ортодоксально налаштована частина
віруючих внаслідок суворого дотримання четвер-
тої заповіді "не убий" та шостої - "пам'ятай день
суботній", який за радянським законодавством
був робочим.
Цілий ряд директив та вказівок розробило й
керівництво НКДБ УРСР у 1944-1945 pp., які
стосувалися конкретних оперативних заходів по
Краєзнавство 1-4, 2005
контролю, нейтралізації, розкладу та ліквідації
протестантських формувань. Це, зокрема, орієн-
тування від 13 березня 1944 року "Про діяльність
церковників на Україні в період окупації і про
становище їх на визволеній території в даний час,"
директива від 26 січня 1944 року "Про посилен-
ня агентурно-оперативної роботи по розробці
різноманітних сектантських організацій," дирек-
тива від 27 березня 1945 року "Про недостатню
роботу обласних УНКДБ по ліквідації і розпуску
різноманітних сектантських центрів" та інші.
Один з розпорядчих документів НКДБ від 18 сер-
пня 1945 року наказував негайно "через уповно-
важених у справах релігійних культів при обл-
радах депутатів трудящих вилучити всі наявні в
сектантських общинах різних напрямів печатки
і штампи як виготовлені в період окупації, так і
в останній час і категорично заборонити ними
користуватися для будь-яких цілей". Співробіт-
никам спецслужб стало відомо, що сектантський
актив використовує печатки для виготовлення
документів, котрі дають можливість ухилятися
від військової служби, а також проїзних доку-
ментів для "налагодження антирадянських
зв'язків з сектантським підпіллям". Тож опера-
тивникам належало брати в "активну агентурну
розробку" тих осіб, що робитимуть спроби при-
дбати штампи і печатки чи отримати дозвіл на їх
виготовлення [13, арк. 98-99].
Однак, як показала повсякденна практика,
співіснування органів місцевої влади і проте-
стантських громад Чернівецької області, адміні-
стративно-правові заборони та оперативні попе-
реджувальні заходи не давали бажаного скоро-
чення, а в найближчій перспективі - повного при-
пинення діяльності протестантських церков. Тому
влада вдалася до перевіреного методу антиреліг-
ійної боротьби - репресій.
Обласне управління НКДБ відразу після визво-
лення області від фашистської окупації розгорнуло
масштабні арешти членів та керівників проте-
стантських об'єднань. Як засвідчує вивчення архів-
но-кримінальних справ, найчисельнішу групу серед
репресованих протестантів становили адвентисти-
реформісти, єговісти та п'ятидесятники, причому
перші арешти припадають уже на 1944 рік. Наприк-
лад, ЗО жовтня Новоселицьким райвідділом НКДБ
до кримінальної відповідальності притягувалися
жителі села Бєлоуци І.Гарбуз, В. Рудий, М. Мель-
ник, Д. Думитращук, Н. Качурко. Як зазначено в
постанові на арешт, пресвітер секти баптистів І.Гар-
буз "проповідував, що віруючі не повинні працюва-
ти, нікуди не ходити і не виїжджати". На молитов-
ному зібранні, яке тривало з 19 по 22 жовтня, були
присутні 60 осіб дорослого населення, що паралізу-
вало сільськогосподарське виробництво: "...у фонд
Червоної армії хліб не здавався, особи, зобов'язані
з'явитися у військкомат, не з'явилися". Тому, чле-
ни релігійного обєднання виглядали саботажника-
ми [14, арк. 2, 168].
Увага спецслужб була передусім прикута до
громад незареєстрованих течій, існування яких
вступало в протиріччя з діючим законодавством.
Це давало можливість трактувати наявну мере-
жу релігійних об'єднань як "нелегальне антира-
дянське підпілля". Саме таку оцінку отримали
адвентисти-реформісти Буковини. Заарештований
у 1947 році старший пресвітер Чернівецької об-
ласті Степан Москалюк, виклавши деякі факти
організаційного становлення своєї церкви, спри-
яв тим самим слідчим у конструюванні схеми
такого підпілля. На допиті він повідомив, що
відновлення організацій адвенстистів на Буковині
почалося з 1945 року, коли до Чернівців при-
їздив керівник адвентистів-реформістів на тери-
торії Молдавії та Чернівецької області Терентій
Чирков. Саме він призначив обласний керівний
центр: окрім Москалюка місіонером Чернівець-
кого поля став С.Миленко з підпорядкуваням
йому адвентистських громад Чернівецького, Сад-
гірського, Кіцманського і Вашківецького районів,
а місіонером Хотинського поля, до якого нале-
жав і Кельменецький район - Т.Телеман. Між
тим відсутність реєстрації не дозволяла їм скли-
кати легальні збори та проводити організаційну
роботу [15, арк. 1, 49-50, 220].
Надання власного помешкання для проведен-
ня таємних молитовних зборів теж інкримінувало-
ся як суттєве звинувачення, поглиблювало прови-
ну членів протестанських громад. Так, у справі
керівника громади п'ятидесятників села Рідківці
Садгірського району Івана Зайця неодноразово ак-
центується увага на тому, що його дім перетворив-
ся на "осередок нелегальних антирадянських сек-
тантських зборищ, де виголошуються проповіді
антирадянського змісту" [16, арк. 1,6, 59,212, 213].
Подібним чином розцінювалося і поповнення
громад новими членами. Місіонерська діяльність,
відповідно до термінології слідчих, називається
"систематичною вербовкою нових членів", тим
самим набуваючи кримінального характеру. У
процесуальних документах неодмінно наголошу-
валося, що активне проповідування "антирадянсь-
ких релігійних переконань" користувалося успі-
хом лише у "відсталої частини населення", а для
заохочення її вступу в секти широко практикува-
лася матеріальна допомога або винагорода, як у
випадку з єговісткою Марією Войняк з села
Іванівні Кельменецького району [17, арк.58].
Одна з найголовніших причин конфлікту опо-
зиційних протестантських течій з владою поляга-
ла у відмові від виконання військової повинності
згідно з їх віровченням. Прикметно, що чимало
їх представників на Буковині зазнали аналогіч-
них переслідувань ще за часів румунської окупації.
Наприклад, В.Д. Литван у 1941 році був засудже-
ний румунським судом на 10 років примусових
робіт за ухиляння від мобілізації [18, арк. 11].
Арештованим у другій половині 40-х - на
початку 50-х років здебільшого інкримінувалася
відмова брати в руки зброю впродовж 1944-1945
pp., відразу після вступу Червоної армії на тери-
торію Буковини. Слідство, наприклад, встанови-
ло, що внаслідок антивоєнної агітації керівника
громади п'ятидесятників села Шубранець Садгі-
рського району Івана Жовнерюка більше десяти
Регіональні історико-краезнавчі дослідження
юнаків відмовилися йти на військову службу [19,
арк. 167]. Єговіст Георгій Синько в 1944 році
категорично відмовився служити в армії. В суді
винним себе визнав, але при цьому пояснив, що
він "ніяких законів радянської влади не визнає і
підкоряється тільки законам своєї віри", за що й
отримав 25 років виправно-трудових таборів [20,
арк. 134]. Не лише відмова від служби в армії,
але й будь-яка пропаганда пацифізму тягнула за
собою звинувачення з боку слідчих у "підриві
обронної міці держави".
Не меншу напруженість у стосунках опози-
ційних течій з державою каталізувала четверта
заповідь "пам'ятай про день суботній". Пошану-
вання останньої адвентистами-реформістами,
п'ятидесятниками утримувало їх від вступу в кол-
госпи, "де змушують працювати в суботу". У свою
чергу, не уникнувши колективізації, віруючі на-
магалися явочним порядком відстояти право на
день молитви. На такі випадки миттєво реагува-
ли місцева влада і правоохоронні органи. Коли
17 липня 1949 року в селі Михайлівка Кельме-
нецького району близько ЗО осіб сектантів не
вийшли на роботу, комісія у складі уповноваже-
ного райкому партії, голови та секретаря сільської
ради і голови колгоспу склала про це акта. Інци-
дент розгорівся у жнивну пору й, на думку кері-
вництва, загрожував невиконанням плану хлібо-
заготівель, бо інші колгоспники за прикладом
сектантів теж не вийшли в поле. Вже 29 липня
були заарештовані керівник громади п'ятидесят-
ників М.Г.Лучик та активні її члени М.І.Кат-
риній, І.Х.Грушевський, а згаданий акт, як і
характеристики сільради на підслідних, були
долучені до кримінальної справи. У звинувачу-
вальному висновку знайшло місце і речення з
акту: "В розпал збирання хліба не виходили на
роботу, саботуючи заходи радянської влади"[21,
арк.164,167-169, 185].
Численні приклади діянь та висловлювань
"антирадянського змісту", здебільшого тенден-
ційного характеру, з боку членів протестантських
об'єднань наводили свідки. Зокрема щодо п'яти-
десятників села Білоусівка Сокирянського райо-
ну В.С.Мадригана і С.Є.Дорофея один із свідків з
очевидним ентузіазмом перераховує чимало го-
стрих висловлювань та оцінок на адресу колгосп-
ної дійсності, серед них і фаталістичне пророцтво
власної перспективи: "Радянська влада обирає суди
для того, щоб судити людей за кожну дрібницю.-
Прийде такий час, коли й нас будуть судити за те,
що ми читаємо Євангеліє"[22, арк.161,162-162 зв.].
Влада, окрім конфіскації майна засуджених
сектантів згідно з вироком, активно застосовува-
ла штрафні економічні санкції. Заарештована у
складі великої групи членів громади свідків Єгови
села Новоселиця Євдокія Ткач за рішенням суду
від 16 вересня 1947 року мала сплатити "штраф
за несвоєчасне виконання держпоставки" 'її бать-
ком за попередній рік. Замість 119 кілограмів
зерна по плану і 114 кілограмів недоїмки, вона
змогла здати всього 96 кілограмів, тому суд при-
значив штраф у подвійному розмірі ринкової ціни
боргу - 7730 карбованців.Майно було негайно
описано [23, арк.301].
Між тим віруючі єговісти належали до най-
бідніших верств буковинського села. Часто при
здійсненні обшуків у помешканнях заарештова-
них чи виконанні приписів суду про конфіска-
цію майна виконавці змушені були складати акти
на зразок включеного до справи Миколи Рогоз-
няка: "Ми, що нижче підписалися співробітники
КДБ в присутності понятих склали акт про те,
що при арешті майна, яке особисто належить
Рогозняку і підлягало б опису і накладенню ареш-
ту, не виявилося" [24, арк. 15].
Конфлікт єговістів з державою знаходився
також і в площині громадсько-політичного і куль-
турного життя. Вони не брали участі у виборах
до місцевих і верховних рад республіки і СРСР,
не ставили підписів під державними документа-
ми, не відвідували публічних лекцій, зборів, куль-
турних заходів тощо. Пояснення цього висловив
на допиті Микола Шумейко з села Щербинці
Новоселицького району: "...не голосував на ви-
борах тому, що я свій голос віддав Богу, а будь-
яка влада є Божою і Богом, а не людьми вона
повинна обиратися" [25, арк. 66]. У довідках-ха-
рактеристиках з виробництва на заарештованих
М. Бабинського, А. Ковтун, О. Кушнір в цілому
позитивних (дисципліновані, виконують норми
виробітку), водночас зазначалося, що в громадсь-
кому житті вони ніякої участі не беруть. Зрозу-
міло, що держава не могла дозволити залишати-
ся поза її іделогічним впливом значній кількості
громадян регіону, особливо, враховуючи пріори-
тет проповідницької і місіонерської діяльності у
віровченні єговістів. За організацію "теократич-
них" шкіл і курсів у січні 1947 року були заареш-
товані керівник, єговістських громад Кельменець-
кого району Федот Герман та ще семеро його єди-
новірців [26, арк. 2,26, 53].
Непокоїв і дратував владу й зміст проповідей
єговістів, який відволікав від оптимістичного по-
гляду в майбутнє. Як антирадянські трактували-
ся слідством ідеї про близький кінець світу, битву
Армагеддон, у якій переможе Бог і будуть зни-
щені "невірні безбожники", побудову теократич-
ної держави тощо. Ще більшу небезпеку станови-
ло поширення єговістських друкованих і рукопис-
них матеріалів. Вилучені під час арешту в 1957
році у Софії Белей матеріали, стали предметом
наукової експертизи, що практикувалося чекіста-
ми досить широко. Науковці Чернівецького уні-
верситету, проаналізувавши вилучені матеріали,
прийшли до висновку, що вони "войовниче" спря-
мовані проти матеріалістичного розуміння
дійсності; за містичною облонкою приховується
антирадянська спрямованість; заходи радянської
влади трактуються як "диявольське заманювання
в тенета", а наші дні характеризуються як "на-
ближення останнього часу" [27, арк. 159-162].
Значно зросла практика порушення кримі-
нальних справ за заявами громадян. Адвентист -
реформіст Сидір Карвацький потрапив під арешт
після того, як оперуповноважений У КДБ Хо-
Краєзнавство 1-4, 2005
тинського району ЗО січня 1959 року прийняв
усну заяву від громадянки "X". Вона заявила,
що їй особисто відомі злочинні дії керівника сек-
ти Карвацького, який "читав біблію, проповіді,
говорив, що не можна порушувати божі заповіді
і не боятися, якщо за це посадять у в'язницю".
Крім цієї у справі фігурують ще три заяви одно-
сельців, в тому числі від вчительки місцевої шко-
ли села Клішківці, яка повідомляє, що діти сек-
тантів по суботах не відвідують школу [28, арк.
1-5, 15-16, 22-26, 37-38].
Незважаючи на вжиті суворі репресивні захо-
ди, ліквідувати густу мережу незареєстрованих про-
тестантських громад органам держбезпеки не вда-
лося. 26 жовтня 1957 року всім начальникам УКДБ
надійшла директива та орієнтування "Про вплив
церковників і сектантів на молодь". У документі
констатувалося, що в комітет держбезпеки продов-
жують надходити дані про активізацію антирадянсь-
кої і місіонерської діяльності "церковно-сектантсь-
ких елементів", наявність організаційних нелегаль-
них ланок різних релігійних формувань, їх активну
роботу "по поширенню реакційної ідеології серед
населення і втягування в секти і в громади нових
осіб, особливо молоді". При цьому пропонувалося
організувати проведення активних чекістських за-
ходів "по виявленню керівних ланок" цих угрупо-
вань, головну увагу звернути на якнайшвидше про-
сування "до керівництва церковно-сектантських ла-
нок досвідченої агентури органів КДБ і придбання
нової агентури, здатної забезпечити попередження
подальшої активізації їх діяльності по обробці мо-
лоді". Передбачалося також активізувати компро-
метацію керівного складу і активу церковно-сектан-
тських формувань в очах віруючих через пресу, ра-
діо, публічні лекції, популяризувати листи грома-
дян, які порвали з релігією [29, арк. 167-170].
Не повинні були залишатися осторонь й
уповноважені у справах релігійних культів.
Інструктивний лист уповноваженого Ради в спра-
вах релігійних культів при Раді міністрів УРСР
від 16 лютого 1960 року радив "активно, але тон-
ко, непомітно підсікати позиції релігійних орган-
ізацій. Робити це треба так, щоб не давати при-
воду для обгурнтованих скарг і протестів, не доз-
воляючи грубого адміністрування, тобто бути мак-
симально гнучким" [3, с. 365].
Отже, короткий аналіз одного з аспектів ре-
лігійної ситуації 40-50-х років на Буковині дає
можливість зробити деякі висновки: встановлен-
ня радянської влади в регіоні супроводжувалося
здійсненням антирелігійної політики, яка не вра-
ховувала регіональних особливостей, що склали-
ся історично; радянська влада поспішала уніфі-
кувати атеїстичні цінності на всій території рес-
публіки; в області існувала розгалужена мережа
протестантських громад та їх конфесійне розмаїт-
тя, які сформувалися задовго до встановлення
радянської влади; специфіка їх існування у по-
воєнні десятиліття полягала у продовженні тісних
організаційних зв'язків з аналогічними громада-
ми Румунії та Молдавії; статистика свідчила, що
кількісно громади протестантських церков пере-
важали в адміністративних районах з більшістю
етнічного румуно-молдавського населення; зде-
більшого культурно-освітній рівень членів гро-
мад перебував на дуже низькому рівні, значна їх
кількість не володіла російською та на належно-
му рівні українською мовами (під час допитів
заарештованих сектантів слідчі вдавалися до по-
слуг перекладачів); незважаючи на жорстокі пе-
реслідування, переважна більшість віруючих за-
лишалася непохитною у вірі; продовжувалася
перевірена в умовах довоєнного періоду практи-
ка інтенсивного використання спецслужб у бо-
ротьбі з релігією; на території Чернівецької об-
ласті пік неприхованих репресій припадає на 40-
50-ті роки XX століття; вони спрямовувалися
головним чином проти незареєстрованих органа-
ми виконавчої влади протестантських громад п'я-
тидесятників, адвентистів-реформістів, єговістів,
котрі кваліфікувалися як антирадянське
підпілля; на наш погляд, можна виділити три
етапи репресій двох повоєнних десятиліть:
1)1944 -1945рр. - репресії викликані головним
чином антимілітаристськими діями і агітацією;
2)друга половина 40-х - початок 50-х років - спро-
воковані реакцією опозиційних протестантських
громад на соціально-економічні та політичні за-
ходи радянської влади; 3)середина - друга поло-
вина 50-х років - внаслідок посилення місіонерсь-
кої діяльності, поширення релігійної літератури
та інших друкованих матеріалів з критикою бо-
гоборчої політики держави; репресивна діяльність
органів держбезпеки скеровувалася директивни-
ми документами комуністичної партії, органів
виконавчої влади в центрі і на місцях, керівниц-
тва НКДБ - МДБ - КДБ УРСР та СРСР.
Джерела та література:
1. Алексеева Л. История инакомислия в СССР.
Новейший период. - Вильнюс - Москва:
Весть, 1992. - 352с.
2. Бажан О., Данилюк Ю. Випробування вірою.
Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих
в Україні в другій половині 1950-х - 1980-ті
pp. - Київ: Рідний край, 2000. - 332с.
3. Баран В.К. Україна 1950-1960-х pp.: еволюція
тоталітарної системи. — Львів: Інститут украї
нознавства ім. І.Крип'якевича НАН України,
1996. - 448с.
4. Вільховий Ю. Політика радянської держави
щодо протестантських церков в Україні
(середина 40-70-х років XX століття)//
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня канд. іст. наук. - Київ, 2003. - 20с.
5. Докаш В., Лагодич М. Релігійна мережа
Буковини: стан та основні тенденції змін
(1991-2004рр.)//Науковий вісник Чернівець
кого університету. - Збірник наук, праць. -
Чернівці, 2004. - С.120-124.
Регіональні історико-краєзнавчі дослідження
Державний архів Чернівецької області (далі
ДАЧО). - Ф.Р-623, оп.2, спр.52.
Архів Управління Служби безпекиУкраїни в
Чернівецькій області (далі архів УСБУ). -
Спр.П 6598.
ДАЧО. - Ф.Р-623, оп.2, спр.124.
Вине Георгий. Евангелие в узах. - Б.М.,
1991.-230 с.
ДАЧО. - Ф.Р-623, оп.2, спр.132.
11. ДАЧО. - Ф.Р-623, оп.2, спр.55.
12. ДАЧО. - Ф.Р-623, оп.2, спр.53.
13. Державний архів Служби безпеки України
(далі ДА СБУ). - Ф.9, справа 89.
Архів УСБУ в Чернівецькій обл. - спр. П-
6332.
15. Там само.
16. Там само.
17. Там само.
18. Там само.
19. Там само.
20. Там само.
21. Там само.
22. Там само.
23. Там само.
24. Там само.
25. Там само.
26. Там само.
27. Там само.
28. Там само.
29. ДА СБУ.
- Спр. П-6687.
- Спр. П-6598.
- Спр. П-6326.
-Спр. П-5821.
- Спр. П-5610.
- Спр. П-5437
- Спр. П-5144.
- Спр. П-6331.
- Спр. П-5213. У 2-х томах.
- Спр. П-5315.У 4-х томах.
- Спр. П-5765.
- Спр. П-5142.
- Спр. П-5237.
- Спр. П-5103.У 2-х томах.
- Ф.9, спр. 237.
Т.1.
Т.1.
Т.2.
Summary:
The author covers the antireligious policy of the Soviet State and describes its deformations and
distortions.
Key words: antireligious policy, religious processes, epositional trends, modern tendencies, legislation.
6.
7.
8.
9.
10.
14.
|