Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст)
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Україна в Центрально-Східній Європі |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/61738 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) / Д. Рибаков // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 4. — С. 348-382. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-61738 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-617382014-05-12T03:02:01Z Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) Рибаков, Д. 2004 Article Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) / Д. Рибаков // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 4. — С. 348-382. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/61738 uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Рибаков, Д. |
| spellingShingle |
Рибаков, Д. Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) Україна в Центрально-Східній Європі |
| author_facet |
Рибаков, Д. |
| author_sort |
Рибаков, Д. |
| title |
Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) |
| title_short |
Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) |
| title_full |
Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) |
| title_fullStr |
Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) |
| title_full_unstemmed |
Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) |
| title_sort |
временник івана тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2004 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/61738 |
| citation_txt |
Временник Івана Тимофієва: концепція “авторського архіву” (до питання про атрибуцію і контекст) / Д. Рибаков // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 4. — С. 348-382. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. |
| series |
Україна в Центрально-Східній Європі |
| work_keys_str_mv |
AT ribakovd vremennikívanatimofíêvakoncepcíâavtorsʹkogoarhívudopitannâproatribucíûíkontekst |
| first_indexed |
2025-07-05T12:42:49Z |
| last_indexed |
2025-07-05T12:42:49Z |
| _version_ |
1836810890414915584 |
| fulltext |
Україна в Центрально-Східній Європі, № 4, 2004348
Вже в перших фундаментальних працях, присвячених
дослідженню російського наративного комплексу
XVII ст., було прийнято вважати Временник Івана
Тимофієва найважливішим твором про московську Смуту початку
„бунташного” століття, написаному сучасниками в історичному жанрі1.
Є вже усталеною практикою ставити цю пам’ятку на один щабель зі
Сказанням Авраамія Палицина про облогу Троїцько-Сергієвого
монастиря, не беручи до уваги суттєвої відмінності в історичній рецепції
цих двох справді визначних „історій”. Так, якщо твір троїцького келаря
залишився у безлічі списків (загалом відомо їх близько 226 за XVII-
ХІХ ст.2) та своєю концепцією Смути надихнув відразу кілька поколінь
російських історієписців (починаючи від сучасного йому т. зв. Нового
літописця3), то сучасник Сказання — Временник дійшов до нас лише в
єдиному списку 30-80-х років XVII ст. Історики наступних поколінь
абсолютно не згадують про Временник аж до часу його наукового
відкриття у 1833 р. археографом П. М. Строєвим4. Таким чином, в
проміжку між 1657 (про цю дату — нижче) і 1833 роками абсолютно
бракує рецепції Временника як історичної пам’ятки5.
Що ж стосується часів наукової історіографії, то першовідкривач
пам’ятки відразу окреслив її писанием высокопарным и многословным,
но местами любопытным6. Аналогічне враження залишилося й в
іншого видатного археографа О. Е. Вікторова: в начале — витиеватое
до невозможности предисловие. […] Как и предисловие, повествование
отличается необыкновенной витиеватостью и главным образом
* Робота виконана за підтримки Фонду Королеви Ядвіги Ягеллонського універ-
ситету та Німецького історичного інституту в Варшаві. Niniejsza praca powstała
dzięki wsparciu finansowemu Funduszu Królowej Jadwigi przy Uniwersytecie
Jagiellońskim w Krakowie i Niemieckiego historycznego Instytutu w Warszawie
(Deutsches Historisches Institut Warschau).
Дмитро Рибаков
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА:
КОНЦЕПЦІЯ „АВТОРСЬКОГО АРХІВУ”
(ДО ПИТАННЯ ПРО АТРИБУЦІЮ І КОНТЕКСТ)*
349
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
состоит не в рассказе, а в риторических рассуждениях о событиях и
лицах. Но эти рассуждения и отзывы (напр. об Иоанне Грозном и
Борисе Годунове) имеют некоторый интерес7. Не виключено, що саме
ця властивість тексту частково пояснює, чому Временник так і не став
свого часу „бестселером” на зразок того ж палицинського Сказання чи,
скажімо, Літописних книг кн. С. І. Шаховського. Логічно було б у такому
разі поставити питання — якою мірою цей местами любопытный твір
вплинув на стан російського історієписання свого часу, бо бракує як раз
рецепції, й наскільки він був справді унікальним для своєї доби?8
Ця проблема й досі залишається мало дослідженою. Однак, навіть
перше ознайомлення з пам’яткою переконує в тому, що Временник, поза
всяким сумнівом — непересічне явище російської історичної літератури
XVII ст., явище, котре свідчить про актуалізацію принципово нових
історіографічних стратегій та історичних уявлень9. Отже, Івана Тимофієва
з цієї точки зору можна назвати книжником ранньомодерним, бо на
сторінках Временника ми вбачаємо вже не так давньоруську наративну
парадигму, як квазімодерне історичне оповідання, іноді у стилі
гуманістичної публіцистики з елементами мемуарного жанру. Для того,
щоб переконатися, наскільки цей твір є справді Явищем у російській
історичній думці (і є феноменом думки), недостатньо вчитатися в текст
та зауважити його вигадливу наративну організацію — вкрай
необхідним є аналіз пам’ятки саме на шкалі унікального та типового в
історіографічному контексті свого часу, адже пам’ятка є текстологічно
суперечливою. Крім того, залишається майже не висвітленою проблема
її походження, чому власне й присвячуватиметься головна увага даної
розвідки.
Отже, перше питання, яке постає в процесі текстологічного до-
слідження — це проблема атрибуції, оскільки автор, віддаючи, можливо,
данину давньоруському літературному етикетові, ніде не називає свого
імені. Він лише натякає на своє службове становище, вживаючи
криптонім самописчий, себто дяк. З інших „мемуарних” згадок
довідуємося про те, що автор, вочевидь, мав близькі стосунки з
Новгородським митр. Ісидором — служив йому послужениемъ руки
(арк.287), можливо, виконував функції митрополичого дяка10. Власне,
остання цілком самостійна частина твору — так званий Л¾тописецъ
350
ДМИТРО РИБАКОВ
вкратце, містить розлогу, але дуже красномовну оповідь про те, як
Новгородський святитель під кінець шведського панування у Новгороді
(пленоградного затвωра) спонукав автора до написання
богонаказательных в рустей земли вещей, ω нас сотворшихся пред
времяны сими […], да не убо в продолжениї л¾тъ глубина нерад¾нья
таковая помрачит ї ωт небреженья забвится потреба сицева дъла
(арк.279). На сторінці, з якої, власне, й починається цей пасаж, є при-
писка редактора чи упорядника: новгородцкиї митрополит Исидор
понуждает бывающая предложити писанию дьяка Івана Тимоθ¾¾¾¾¾ева
(арк.277 зв.). Таким чином, з легкої руки редактора ім’я автора вперше
й востаннє з’являється на сторінках унікального списку його твору:
Ця приписка виконана почерком писця, якому належить чима-
лий фронт редакторської праці над рукописом на стадії остаточного
впорядкування11. Приписка міститься у Л¾тописцю вкратце, який ста-
новить окрему й останню частину твору, сюжетно нічим не пов’язану
з попереднім текстом. Упорядниками рукопису (не пізніше 80-х рр.
XVII ст.) вона була переплетена разом із Временником та внесена до
його Змісту — Главы книги сей. Цілком слушно було б запитати, чи
стосується ця атрибуція інших розділів кодексу?
Щоб відповісти на це питання, варто пригадати факт, на який
свого часу вказував С. О. Бєлокуров. Мова йде про спробу відновити
офіційне літописання, а саме продовжити Степенну книгу государе-
вого родоводу (записки степеней и граней царственных), вчинену за
царювання Олексія Михайловича (1645-1672). Щоправда, ця діяльність
мала відбуватися на цілком нових засадах: планувалося скористатися як
попередніми „монументальними” творами, написаними за останні
десятиліття, так і матеріалом актового походження (виписки з приказних
книг тощо) і навіть свідченнями сучасників, наскільки то годитца в
степени и грани ц(а)рственные прешедших времен12. Задля досягнення
351
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
цієї мети государевим наказом від 3 листопаду 1657 року було створене
спеціальне присутственне місце — Записний приказ, завданням якого
було зібрати важливі матеріали про російських царів та ієрархів для
забезпечення офіційної історіографії13. Одначе цей попередник
Общества Истории и Древностей Российских (за афоризмом
В. О. Ключевського) остаточно так і не виконав свого завдання. По суті,
діяльність Записного приказу була відразу поглинута бюрократичною
тяганиною, а вельможні державні посадовці інколи просто відмовлялися
доповідати по клопотаннях цареві14. Інші прикази також неодноразово
відмовляли у видачі матеріалів, посилаючись на відсутність книг
позаприказного змісту або на неможливість складання відповідних
описів. Посольський приказ остаточно саботував діяльність „комісії”,
рішуче відмовивши у видачі передбачених Височайшим наказом (!) 50
стовпців паперу на канцелярські витрати. Тому й говорити про суттєві
результати діяльності Записного приказу начебто не доводиться. Проте
не у випадку з Временником, позаяк відомо, що дяк Тимофій Кудрявцев,
який очолював цей заклад у перші 16 місяців його існування, шукаючи,
очевидно, відомий на його час твір, писав наступне: Гость Матв¾й
Васильев сказывал мн¾ про д(ь)яка Ивана Тимоф¾¾¾¾¾ева: был де онъ
кн(и)гочтецъ и временных (л¾тописных — закресл.) кн(и)г писецъ, а
жаловал де его за то боярин кн(я)зь Іван Михайловичь Воротынской, і
потому Івановых кн(и)гъ (у внука ево — закресл.) или списка с т¾х
кн(и)гъ у столника у кн(я)зя Івана Алекс¾евіча Воротынского чаят. Да
купчина Герасим Діаков про л¾¾¾¾¾тописные кн(и)ги того же діака Івана
Тимоθ¾¾¾¾¾ева сказывал мн¾: чаят де т¾ Івановы л¾тописные кн(и)ги
осталис после (были у — закресл.) боярина кн(я)зя Алекс¾я Михаиловича
Лвова в дому его15. Отже, у документах Записного приказу твір дяка
названий «временними» і «літописними» книгами, що дозволяє відразу
зараховувати його до книг історичного змісту (порівн.: Повість
временних літ, Софійський временник, Временник Нестора тощо).
Принаймні О. О. Державіна, яка востаннє опублікувала пам’ятку, та ряд
інших вчених, переконані в тому, що саме протягом існування Записного
приказу рукопис Временника було знайдено та впорядковано, після чого
текст набув вигляду того самого кодексу, який згодом опинився у
бібліотеці Флорищевої пустині, а нині становить унікальний екземпляр
твору16.
352
ДМИТРО РИБАКОВ
Проте з’являється ще одна складність, яку не врахувала О. О. Дер-
жавіна. Річ у тому, що сам автор по-різному називає свій твір (з цих назв
можна було б скласти певний синонімічний вокабулярій), проте жодного
разу не називає його власне „Временником”. Швидше за все, цією засвоєною
назвою твір завдячує упорядникам рукопису (хто б до них не належав,
дяки Записного приказу чи хтось інший). Останні могли й не вигадувати
назви, а лише скористатися існуючою у неофіційному обігу, в разі якщо
твір був відомий сучасникам. Саме таке тлумачення випливає з заголовку
Змісту, що передує початкові оповідання: Главы книги сей, глаголемому
Временнику по седмой тысящи от сотворения св¾та во осмой в первые
л¾та (арк.9). Коли ж, у такому разі, Временник міг набути статусу
глаголемого — цебто того, що Временником називається?
За палеографічними ознаками, текст Змісту — Главы книги сей,
глаголемому Временнику (арк.9-11) — та виконаний тим самим редак-
торським почерком на окремому аркуші заголовок Л¾тописецъ вкрат-
це (арк.269), які належать до найпізнішого шару рукопису, були написані
не раніше 60-х рр. XVII ст. (за філігранологічним датуванням)17.
Відповідно й атрибутивна примітка з іменем Івана Тимофієва (на-
ведена вище: с.3), яка відбиває головний фронт редакторської праці,
належить саме цьому рукописному шарові та часу формування кодексу.
Як відомо, Записний приказ припинив своє існування в середині 1659 р.
Тож, за формальною логікою (post hoc ergo propter hoc), саме в процесі
його „історіографічної” діяльності рукопис міг набути назву „Временник”,
адже у вищенаведеній записці дяка Кудрявцева це визначення ще не
фігурує, а у пізніші часи пам’ятка вже є відповідно глаголемою. Втім,
попри логічні припущення, інформації для однозначного висновку
відверто бракує, а наведений факт може об’єктивно свідчити і про
діяльність експертів Записного приказу, і про якісь інші обставини, за
яких формувався флорищевський кодекс. Однак про те, що саме ці
временные книги мав на увазі Записний дяк Кудрявцев, свідчить той
353
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
факт, що й головна частина тексту, і власне Л¾тописец вкратце віднесені
упорядниками до суцільного твору — книги сей, яка у певному місці
недвозначно атрибутована як текст авторства Івана Тимофієва та
окреслена у Змісті саме як „Временник”. Крім того, особистий життєвий
шлях та службова кар’єра дяка були тісно пов’язані з князями І. М. Во-
ротинським та О. М. Львовим18. Саме з цієї причини списки рукопису
або сам автограф могли потрапити до їхніх маєткових архівів (чи просто
особистих скринь).
Встановлення імені автора Временника надає можливість дослі-
дити текст і контекст пам’ятки на тлі особистого життєвого шляху та
службової кар’єри Івана Тимофієва. Цілком очікуваними є суттєві лакуни
біографічного характеру, пов’язані з фрагментарністю збереженого на
сьогодні актового матеріалу з кінця XVI — початку XVII ст. Як і
передбачалося, достеменно можна встановити лише дату смерті дяка.
У Боярському списку 1630 р. над іменем Івана Тимофієва зроблена
позначка: 139-го (1631) марта в [пропуск] день умре19. 1-м березня ще
була підписана власна чолобитна Тимофієва про передачу його
вологодського та костромського помістя зятю ево суздальцу Ивану
Карпову сыну Немцову да шурину ево […] Богдану Юшманову сыну
Булгакову, а 14 березня вже датована позитивна відповідь Помісного
приказу на чолобитну вдови дяка про передачу їй рязанських маєтків
померлого чоловіка20. Отже смерть Івана Тимофієва могла статися десь
у першій половині березня 1631 р. Натомість бодай приблизна дата
народження або початку службової кар’єри дяка-історика так і
залишається невизначеною21.
Не менше поживи для наукової „фантазії” залишає і питання ста-
нового походження піонера російської історіографії22. Автор середини
XVII ст., колишній посольський піддячійдисидент Григорій Котошихін,
перераховуючи певні соціальні прошарки, з яких во дьяцы бывают
пожалованы, на першому місці вказував дворян московских и
городовых23. Проте це, як бачимо, відносно пізнє свідчення. Москов-
ська приказна система дещо еволюціонувала на той час у зв’язку з
адміністративними реформами доби Соборного уложенія Олексія Ми-
хайловича. Натомість государів наказ 1640 р.: чтоб поповых и
дьяконовых детей и гостиные и суконные сотен торговых и черных
354
ДМИТРО РИБАКОВ
сотен посадцких всяких и пашенных людей и их детей в подьячие не
принимали24, аж ніяк не обмежував станову квоту приказної служби у
попередні часи. Що ж до більш раннього періоду розвитку приказного
апарату, то кн. Андрій Курбський зокрема писав: писари же наши
руские, имъже князь великий зело верит, а избирает их не от
шляхетского роду, ни от благородна, но паче от поповичов или от
простаго всенародства. Проте свідченням Курбського, на які часто
посилаються дослідники системи Московського управління, можна
вірити лише до певної міри, бо князьполеміст вказує на цей факт для
того, щоб зайвий раз наголосити — це цар-тиран ненавидячи творит
вельмож своих, подобно, по пророку глаголющему, хотяще един
вселитися на земли25. Отже, проблема станового походження автора
Временника, на жаль, не може бути сьогодні вирішена через брак біо-
графічних свідчень про ранній період життя дяка, а сам твір з цього
приводу також залишається річчю в собі.
Немає однозначної відповіді й на питання, звідки походив автор
глаголемого Временника. Більшість вчених, які намагалися розплутати
цей клубок, оптимістично гортали текст самої пам’ятки в пошуках від-
повідних конотацій та квазіпатріотичних вислов0лювань26. І слушно,
адже особливе місце в оповіді посідає „господин” Великий Новгород,
який автор іменує градом святым та від імені якого постійно промовляє,
називаючи новгородців люди моя і т. п. Проте не варто забувати, що
твір був написаний переважно за перебування автора в Новгороді та
загалом присвячений саме його долі в часи російської Смути, особливо
в роки шведської окупації (1611-1617). Саме цими „новгородськими”
інтенціями мотивується поява однієї з частин твору, так званого
Л¾тописця вкратце (а не всього Временника, як зазвичай вказується у
літературі27). Автор присвячує цьому творчому поштовхові доволі
розлогий, але надзвичайно красномовний пасаж: во единъ от дни ωто
ωсвятованногω во святилище самоя божия премудрости слова
(Софійському соборі), в час богоспасеныя ω мире возношения жертвы,
святительнагω Исидора […] изыде ми того повел¾¾¾¾¾ние, егω же ωт
м¾ста бъ, яко изо ωблака глас, им же призван и близ к немv подстvпити
повелън есмъ. Изрече бо ми, преклонся уединене и малогласне,
святод¾йственнωю си десницею ωсенив мя крестоωбразнω, и кω еже
355
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
писанми начати принуди иже богонаказателных в рустей земли
вещей, ω нас сотворшихся пред времяны сими, […] яже видена и
яже слышана быша зд¾¾¾¾¾ (у Новгороді Великому) […] да не убо в
продолжениї л¾тъ глубина нерад¾нья таковая помрачит ї ωт
небреженья забвится потреба сицева дъла. Прочихъ же паче тщати
ми ся повел¾¾¾¾¾ ω преславновелицемъ Нов¾¾¾¾¾граде сем, иже понесшем в
себ¾¾¾¾¾ многωл¾¾¾¾¾тно ωт еллинъ нестерпимых язвъ различья бол¾¾¾¾¾зней,
ωт дней посл¾¾¾¾¾дних царей, ли вмале яже пред сими (арк.277-279).
Отже, проновгородські симпатії автора можуть бути своєрідною
пасткою, а питома вага „новгородського” дискурсу пояснюється саме
метою написання твору, місцем та специфічною літературною
традицією, яка існувала на той час у Новгороді. Аналізу останньої, без-
перечно, має бути присвячене окреме дослідження, яке залишається за
рамками даної розвідки.
Втім, ситуація з біографією дяка Івана Тимофієва, з чим так щільно
пов’язана проблема атрибуції, не є настільки безнадійною. Поза істот-
ними лакунами можна встановити головні етапи службової кар’єри
автора Временника. За наявними на сьогодні даними, окрім Новгород-
ської воєводської четі, професійна діяльність Івана Тимофієва була
пов’язана з кількома важливими установами столичної адміністрації:
Пушкарським, Большого приходу, Печатним, Приказних справ та Ікон-
ним приказами. Як зазначав сам дяк у своїй чолобитній 1615 року, він у
прежних великих государей царей был во многих приказех на Москве у
великих дел и зде в Новегороде28. Вірогідніше, що тимофієвська кар’єра,
як зауважив В. І. Корецький, переважно відбувалася в Пушкарському
приказі, бо значно пізніше, у 1646 році, його син Андрій Тимофієв-Колов
подавав чолобитну з проханням перевестися з дворян дворових у
вибрані, наголошуючи саме на тому, що отец де ево, Иван Колов, был в
дьяцех в Пушкарском приказе многие лета29. Оскільки через 15 років
після смерті Івана Тимофієва наголошувалося саме на цій його службі,
то, можливо, вона й була чи не найважливішою та найтривалішою у
службовому просуванні піонера російської історіографії. Цим швидше
за все й пояснюється надзвичайно пильна увага автора Временника до
всіляких градобительных хитростей та до гуляй-городу (ωбоз, древним
же званием, гуляй), вельми ілюстративному опису якого він присвятив
цілий фрагмент свого всесложения (див.: арк.65-68 зв.).
356
ДМИТРО РИБАКОВ
Чергове суперечливе питання, яке готує для нас Временник, сто-
сується хронологічних рамок написання твору. Відразу треба зазначи-
ти, що загалом йтиметься про наявні у тексті часові маркери, які дають
можливість із більшою чи меншою точністю визначити час написання
окремих фрагментів. За спостереженнями дослідників, які мали справу
з текстом рукопису, кодекс Временника складається з трьох основних
частин: так званий „вступ” (арк.1-8 зв.), власне Временник (арк.12-
268 зв.) та Л¾тописецъ вкратце (арк.269-312)30. За нашими
спостереженнями, друга та третя частини, хоча й писалися приблизно
в один і той же час (під кінець перебування автора в Новгороді під час
шведської окупації 1611-1617 рр.), проте переслідували різну наративну
мету та втілювали цілком відмінні літературні задуми. Про це свідчать
відповідні авторські декларації, в яких недвозначно йдеться про існування
нового творчого поштовху та наративного концепту.
Перший розділ („вступ”) — Иже рукωю Божиею древле містить
„метафізичні” міркування про наслідування самодержавними злого
прикладу праотців (Адама со Еввою) та про наступні за тим древних
благωуставления законная и ωтцы преданая превращенія (арк.1, 2 зв.).
Одначе первісне місце цього фрагменту в структурі твору залишається
невизначеним, хоча сам мотив цілком відповідає такій собі „передмові”
до подальшої оповіді. В останній публікації Временника, яка здійснена
О. О. Державіною, цей розлогий фрагмент взагалі був усунутий із
початку твору та внесений (з відповідним коментарем) до п’ятого
(останнього) розділу31. Невизначене місце фрагменту у контексті,
очевидно, було каменем спотикання і для редакторів та упорядників
тексту в середині XVII ст., коли рукопис востаннє оправили та дописали
Зміст (не раніше 60-х рр. XVII ст.). Саме тоді ця „вступна” частина
опинилася перед Змістом — Главы книги сей (арк.9-11), хоча, за
слушними палеографічними спостереженнями О. О. Державіної, у
попередній рукописній копії вона мала знаходитися десь у середині
рукопису (вчена врахувала тип почерку, філігранологічне датування
паперу, тотожність фізичних ушкоджень тощо)32.
Втім, за нашими текстологічними висновками, кодекс Времен-
ника взагалі не являє собою закінченого твору. Виходячи з даних, що
містяться в самому тексті, ідея такого цілісного твору, поза сумнівом,
357
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
існувала, але так і не була автором реалізованою. При чому ясно
прочитуються навіть два сюжетні задуми чи дві незалежні редакції
Временника (якщо твір еволюціонував у „авторській лабораторії”):
перший — прозоро задекларований автором (наведений вище в зв’яз-
ку з роллю Новгородського митрополита), другому задумові, більш
ранньому, трохи нижче присвятимо ширший аналіз. Лише
спростовуючи доцільність існуючих спроб реконструкції „первісної”
структури твору, концептуально зазначимо, що на прикладі Времен-
ника швидше за все ми маємо справу не з порушеною автентичною
організацією твору, а з окремими авторськими нарисами, часом на-
віть начерками до майбутнього сложенія чи всесложенія33, що не були
зведені автором до цілісного історичного твору. Тому й не дивно, що
найбільш ранній рукописний шар кодексу постав за палеографічними
ознаками у 1632-1638 рр., тобто вже після смерті автора, проте зберіг
авторську ремарку: моωегω скудоумнагω сегω составления
писательство совокуплениемъ некvпно бъ, но другъ друзе разстоящеся
по всему. Ця недвозначна вказівка демонструє розуміння самим автором
незавершеності своєї роботи, яка не сподобишася исправлению и в
сличное сочетание по чину совокупления, а також сподівання повер-
нутися за певний час до редагування тексту, а саме подбати ω
исправлениі предварших своихъ писаниї […], аще не запнутся в кихъ
стопы наша (арк.218 зв.; арк.220-220 зв.). Востаннє кодекс
впорядкували (можливо, що й редагували) у другій половині XVII ст.,
як вже йшлося, не раніше 60-х рр., коли текст був доповнений Змістом,
були дописані кіноварні позначки та внесені деякі ремарки на маргінесі34.
Отже, на що може вказувати така неузгодженість між ідеєю твору та
реаліями тексту/кодексу?
Свого часу І. І. Полосін зробив сміливе припущення, згідно з яким
Временник можна розглядати як особистий архів Івана Тимофієва,
вбачаючи у його складі певні наброски для теоретического трактата
на тему «задачи и методы исторического изложения»35. Не вдаючись
у критику припущення щодо такої далекоглядної мети новгородського
мыслителя36 (яка здається нам відвертою перетяжкою), все ж зазначимо,
що до першої частини цієї гіпотези, власне до інтерпретації пам’ятки як
певного „історіографічного” архіву (у первісному вигляді), варто було б
привернути пильнішу увагу.
358
ДМИТРО РИБАКОВ
Наступні дослідники, починаючи від останнього публікатора Вре-
менника — О. О. Державіної, а згодом і Я. Г. Солодкін, якому належить
новітнє дослідження пам’ятки, остаточно відмовилися від цієї концепції.
Вони запропонували розглядати флорищевський кодекс як „механічну”
плутанину фрагментів цілісного твору, яка сталася незалежно від
авторського задуму та первісної організації тексту37. Зокрема Я. Г. Со-
лодкін здійснив свою до певної міри переконливу реконструкцію
„порушеної” структури твору (з урахуванням втрачених фрагментів). Ця
логічно струнка реконструкція тим не менш також не дає переконливої
відповіді на низку текстологічних питань, які виникають у процесі
прочитання тексту за принципами його внутрішньої організації38.
Із нашої точки зору, проблема трансформації тимофієвського тексту
у „Временник Івана Тимофієва”, а отже проблема співвідношення між
авторським текстом і тим варіантом, під яким прийнято розуміти твір
„Временник”, очевидно, має розглядатися у двох аспектах — 1) Історії
написання Временника й 2) Історії його впровадження до літературного
обігу. Питання про те, хто остаточно впорядкував тимофіївські „архівні”
нариси, є предметом окремого дослідження (частково про це йшлося
вище в зв’язку з діяльністю Записного приказу). Напевно, що будь-які
реконструкції первісного складу та структури пам’ятки на матеріалі
єдиного відомого списку, з нашої точки зору, є сумнівними та не завжди
виправданими з джерелознавчої точки зору.
Що ж стосується безпосередньо тексту таємничого „вступу”, то
цей фрагмент не міг бути написаний раніше подій Смути та пізніше
воцаріння Михайла Федоровича, бо в ньому чітко відображено полі-
тичну колотнечу епохи самозванців: и бысть последи сотворенное имъ
(можливо, „ими” — от стран иноземными) намъ ω лжецарех
погибелное предкновение […] сице у недостоиныхъ в руку началствия
власть зрима […] и первыя убо быша посаждаеми богωданными цари,
днешнии же богомерскими враги (арк.4 зв.; арк.6).
Проте невеличкий фрагмент — Царство государя царя и
великωго князя Івана Василевича (арк.12 зв.-14 зв.) — що ним
відкривається твір у рукописі (відразу після Змісту) та починається пер-
ший розділ, здається текстологічно абсолютно чужорідним подальшому
оповіданню. Так, називаючи Івана IV нащадком инорога бывша во
бранъхъ Івана ІІІ Васильовича та благоданного його сина Василя ІІІ
359
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
Івановича, автор там само пише, що їхній корень покол¾нству [...] не
проходенъ доздъ лътъ і конецъ от рода в род […]; корень сей, не бо
точию от Рюрика начало имяху о нем, но от самого Августа кесаря
римскаго [...] влечахуся во своя роды яко день днесь […] законно ж и
святол¾пнω сынови ωт ωтецъ доднесь происхождаху […] та доныне
царствия т¾хъ водружена непоколебимо утвержахуся (арк.13-13 зв.).
Даний фрагмент зафіксував не тільки до-Смутну ідилію, коли царствия
непоколебимо утвержахуся, а й факт певного династичного
континуїтету, про який недоречно було писати після 1598 р., тобто смерті
царя Федора Івановича, останнього представника дому Калити,
нащадка Рюрика і самого Августа кесаря римскаго39. Тим паче, що
самого Федора Івановича у даному фрагменті автор взагалі не згадує,
доводячи оповідь лише до благодатноіменнаго царя, тобто Івана IV
(арк. 13 зв.). Отже найпізнішою датою його написання фрагменту міг
бути навіть 1584 р. У будь-якому разі простежується виразна дихотомія
реалій тексту та реалій доби Смути, в процесі якої писалася левина
частина твору.
Поза сумнівом, саме цей фрагмент Временника (до виразу О управ-
лении ж того державы) і є найдавнішим у пам’ятці40. Але в такому разі
з’ясувати його первісне призначення досить складно. Напевно
Временнику він не належав, адже в останньому автор мав на меті стисло
подати загальний огляд Смути: написати богонаказания днешняя, иже
в земли нашей бывшая (арк.212 зв.-213), але в першу чергу (прочихъ
же паче) приділити увагу долі Великого Новгорода в останні часи: ω
преславновелицемъ Нов¾граде сем […] ωт дней посл¾дних царей, ли
вмале яже пред сими (арк.277-279). Поза сумнівом, що саме цей
„недоречний” фрагмент з авторського історіографічного архіву й був
штучно внесений пізнішими упорядниками до загального корпусу
Временника як початок оповідання, але без відповідної редакції та
інформативної „синхронізації”.
Одразу за фрагментом Царство государя царя и великωго князя
Івана Василевича читач потрапляє у доволі чітко локалізований
„реальний час” періоду Смути, коли власне й була написана більша
частина пам’ятки: симъ разделениемъ (таке окреслення автор надає
опричнині) мню нынешнея всея земля розгласие яко прообразуя оттуду
до зд¾¾¾¾¾ [...] даже оно (Московське царство) и до ныне неутверженымъ
360
ДМИТРО РИБАКОВ
от гр¾хъ колеблемω, и н¾сть ю до единаго ныне от человекъ утвердити
могущаго. По Христову слову яко всяко царство раздълшееся на ся не
можетъ стояти (арк.16 зв.). Напевно, на такій песимістичній ноті
можна було писати лише в часи безпросвітної Смути, до 1613 р., і навіть
задовго до успіхів Другого земського ополчення.
Отже, маємо всі підстави вважати, що у тексті Временника при-
сутні два найбільш ранні в плані хронології маркери, котрі відбивають
події, незалежні від пізнішого новгородського періоду творчості дяка. Ці
маркери свідчать про наявність у пам’ятці щонайменш двох наратив-
них напрямків, цілком відмінних від суто новгородської проблематики,
яка визначає головну концепцію твору й становить таким чином третій
напрямок.
Що ж до цього третього — „новгородського” струменя, то виник-
ненню ідеї написання епопеї Великого Новгорода Тимофієв присвятив
доволі розлоге „есе” у складі Временника (не будемо плутати з тим
„новгородським” фрагментом, який наводився вище з колекції
Л¾тописця вкратце — с.8). Власне, за словами автора, все почалося з
того, що він замислився над долею граду святого великого — пребывая
в себъ помышляя, какω, яко в час всему разωршvся […], і во умъ си
мыслию слагах всегда по мнωги дни не ωтлагая і в себъ бывая, ходя бо,
яко иступивъ умом, изгубление таковое граду присно мысля (арк.212).
Наче ревний адепт давньоруського книжного етикету, автор не відразу
піддався на такі понуження з боку власної мыслі облакоподωбної,
многащи бо, яко спираяся к ней, нев¾жество все научения моегω пред
лицемъ ея предлагахъ, к сему ж и инославных насилие [...], еще же и
единов¾рныхъ зазирания и воздержная ихъ смехωтворная прекосло-
вия многая той воспоминах. Проте ні до чого це, ясна річ, не призвело:
та же (мысль облакоподωбная) отрецанию моемv не внимаша, но
елико аз сию ωтревах, елико ωна безстудствуя ми належа (арк.213-
213 зв.); і врешті решт: якω же по естеству бываше во ωбычаехъ
прочихъ комvждо свой нрав поползениемъ вдавати во умяхчение греху,
сегω радї и аз зазωр весь хотящихъ молвити ω мн¾ оставихъ яко за
плещма, [...] і в покωрение вдахся (мнωгопытному ми помыслу)
(арк.215 зв.-216.). Отже, історіографічна ідея таки перемогла всі етикетні
упередження.
361
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
Коли ж це могло статися? Іншими словами: незалежно від того,
які обставини ховаються за образом нав’язливої (чи облакωподобной)
думки, поставимо питання: коли з’явилися наміри таиномыслимагω
начертания (арк.214) та були зроблені перші кроки до написання
Временника? У тому ж фрагменті читаємо, що зійшло на автора це
літературне натхнення, егда уже в земли по малу нача прекращатися
злω и ω велицемъ граде (Новгороді) лжебожниї вся злая уже содеяша,
церкви святыя раскопаша ї велико обителная с малыми м¾ста вся ино-
ких развлекоша со ωснованми, доброты же их, иже вся имяше град,
зл¾ расхитиша, и градожителей имениї, иизнуривше муками, погубиша
[...] градохранительная же, иже во время брани обраняющая град, и
сопротивная творящихъ стенобитствъ рыкающих сосуд
тяжестныхъ великая премногая телеса и со иже ω них потребами
во своя имъ соωтслаша и с сωбою отвезоша (арк.211-211 зв.).
Як бачимо, йдеться не лише про загальне лихо окупованого міста,
а й про конкретні факти конфіскації гарматного арсеналу со иже ω них
потребами. За свідченнями новгородських літописів, немцы […] мно-
гие жепакости деяху новгородцом и на правеже побиваху, монастыри
и церкви на посаде и в уезде на Софейской стороне разориша и колоколы
и наряд весь вывезоша в Немцы и всю Софейскую сторону разориша и
дворы пожгоша. Едину же Бог сохрани Торговую сторону, что церкви
Божии не разоришась41. Рівень загальних спустошень відображує також
новгородський опис 1617 р., до якого був, між іншим, причетний і дяк
І.Тимофієв: на Софейской стороне белых 24 двора, а жилцов в них 25
человек, тяглых 40 дворов, а жилцов в них 49 человек […]. А опричь
того на Софейской стороне дворов нет, вся Софейская сторона
стоит пуста42.
Наведені факти можуть бути хронологічно визначені за даними
інших джерел. Так, у травні 1612 р. Новгород відвідало посольство Дру-
гого ополчення, яке повідомило совету всея земли, що від шведів у
Новгороді христеянской вере никакой парухи нет. Так само й у гра-
моті, яку через місяць після цього привіз до Ярославля новгородський
представник Федір Оболенський, зазначалося, що шведи на той час
перебувають в любви з новгородцями, церкви божьи не разорены и
вера крестьянская стоит нерушима по-прежнему43. Натомість вже з
362
ДМИТРО РИБАКОВ
кінця 1613 р., за даними В. А. Фігаровського, у Новгороді різко
збільшилися побори, що збиралися шведами з місцевого населення44.
Схоже, дослідник зарано драматизує ситуацію. Зокрема, різкий спад
медоварних доходів, що повністю йшли на користь окупаційного уряду,
фіксується в Новгороді лише восени наступного року, а саме це і є
найвиразнішим показником істотного погіршення економічної ситуації,
у першу чергу внаслідок посилення фіскальної політики. Так, у 1614 р.
середньомісячний прибуток з пітійних закладів становив лише половину
прибутку за попередній рік та знизився ще майже на третину в 1616
року (770, 430, 160 рублів відповідно)45. Оскільки максимум доходів
припадав на липень 1614 р. та дещо знизився в серпні, то, очевидно,
що влітку 1614 р. якогось суттєвого погіршення новгордсько-шведських
стосунків ще не спостерігалося. Проте перша вказівка на економічні
катаклізми в Новгороді мала місце вже наприкінці того ж року. У зв’язку
з тим наведемо вельми ілюстративні дані приказних реєстрів
новгородської окупаційної адміністрації щодо кількості померлих з
вересня 1614 по квітень 1615 року: умерло в Великом Новегороде на
посаде жилецких и прихожих людей мала и велика мужеска полу и
женска окроме монастырей, которые погребены у мирских церквей и
в скудельне 7652 человека. До того ж ці дані не враховують ситуацію на
Софейской стороне в одиннацати улицах, бо сыскати некем, потому
что посадские люди разбрелись, а иные вымерли. Наприкінці документа
є приписка шведською: окрім цих 7652-х осіб, було ще багато інших,
що померли в місті, котрих неможливо було тут зазначити, і крім
того біля 1500 осіб, що померли в монастирі46. Наведені цифри
демонструють вражаючі наслідки не стільки допустимого об’єктивними
умовами воєнного часу голоду, чи незалежних від політичної ситуації
епідемій (мору), скільки саме фіскальних репресій (правежів) з боку
окупаційного уряду, бо, як зазначено в тому ж документі, від загальної
кількості 7652 осіб от бойов умерло на посаде жилецких и прихожих
людей по двором […] 7581 человек, окроме тех людей, которые померли
в богодельнях и по улицам, которые погребены в скудельне47. Навіть
фельдмаршал Еверт Горн у листі, датованому 12 грудня 1614 р.,
повідомляв королеві Густаву Адольфу, що у новгородців на той час не
залишилося нічого, окрім власного життя (а між тим їх щоденно б’ють
та брутально поводяться з ними, так що шість осіб нещодавно
363
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
покінчили життя самогубством). Про те ж саме він писав і 17 лютого
1615 р.48 Виглядало б малоймовірним, щоб ярославські емісари подали
у своєму звіті необ’єктивну картину шведського панування в Новгороді
(хоча на 1612 рік, треба визнати, ставка на шведського інфанта була в
політиці лідерів Другого ополчення досить актуальною49). Так само і
шведський фельдмаршал, напевно не драматизував би ситуацію,
змальовуючи наслідки окупаційної політики, з тим, щоб врятувати
новгородців від надмірних поборів. Тим паче, що подібне враження
залишилося й у нідерландських послів, які виконували місію
посередників на шведсько-російських переговорах у Дедерині.
Полишаючи Новгород у березні 1616 р., вони зазначали, що місто
перебувало у страшному занепаді50.
Наведені вище факти переконують, що саме остання третина 1614
року була певним Рубіконом у новгородсько-шведських політичних
стосунках та визначала початок економічного терору в Новгороді. Отже,
спираючись на враження автора — вся злая уже содеяша [...]
градожителей имениї, иизнуривше муками, погубиша etc., і за наве-
деними вище даними можна гіпотетично визначити верхню межу
створення Временника (головної його частини) як період 1615-1616
років.
Таким чином, наявний рукопис Временника містить три різно-
часові й навіть різнотематичні авторські текстові шари, написані 1) до
1598 р., 2) до 1613 р., 3) у період 1615-1616 років. Лише два останні, які
становлять більшу частину кодексу, торкаються проблеми Смути
(„загальної Смути” та „новгородської епопеї”) і містять виразний ме-
муарний характер. Походження ж першого найбільш раннього фраг-
мента про політичний добробут доби Рюриковичів, а також низки най-
пізніших невеличких фрагментів, як-от: О вдовствъ московского го-
сударства (арк.288-288 зв.) та Дозд¾ убо ω московстемъ господствиі
(арк.304-312) наприкінці Временника, що ними текст було доповнено
не раніше 1619 р. (де, зокрема, згадується повернення Філарета
Микитовича ωт Литвы), залишається на сьогодні неясним. Здається,
це були окремі начерки з авторського історіографічного архіву, включені
до головного твору (чи творів) невідомим упорядником після смерті
автора незалежно від авторського задуму.
364
ДМИТРО РИБАКОВ
***
Інша проблема, яка безпосередньо стосується історичного кон-
тексту, це проблема ймовірних замовників твору. Почнемо з того, що
Временник, виходячи хоч би з літературного коду своєї доби, не міг
постати виключно як плід власного творчого натхнення автора, як це
наголошується у тексті. Такий прецедент появи твору — явище саме
по собі доволі несподіване для староросійської наративної практики.
Будь-якому історичному творові властиво було б з’явитися радше на
„замовлення” царя, митрополита (напр.: беловиднагω и преωсвященна
верха) чи якоїсь іншої харизматичної особи (якщо в постаті автора не
виступав сам носій харизми). Проте у випадку з Временником маємо
справу з нав’язливою мыслью облакоподωбною, скорωлетящею
высокопарне яко по воздуху птица, що яко перстомъ тыкаше […] в
ребра автора, понужая [...] написати богωнаказания днешняя, иже в
нашей земли бывшая (арк.212 зв.-213). Безсумнівно, тут натрапляємо
на унікальний приклад літературної практики того часу, коли на
віртуального замовника тексту покликана інтелектуальна інтенція самого
автора. Задля справедливості варто додати, що особисте творче начало
не може заперечуватися не тільки щодо наративної практики першої
половини XVII ст., а й для староросійської (середньовічної) літературної
парадигми в цілому, проте навряд чи хтось до Тимофієва наважився б
задекларувати це в такій неупереджений спосіб, минаючи всі усталені
наративні засади. Очевидно, природа такого дискурсу має розглядатися
у площині того літературного репертуару, який міг бути доступним
авторові Временника.
Залишаючи це суттєве питання для предмету окремого дослід-
ження, зосередимось на проблемі потенційного „споживача” тимофі-
євського составления писательства. Оскільки початкове призначення
невеличких епізодичних фрагментів, про які йшлося вище, встановити
доволі важко, то спробуємо скористатися топікою, так би мовити,
„монументальних” частин твору, в яких найвиразніше проглядається
авторська концепція та фігурують сучасники тексту. Власне у тій частині
Временника, яка написана за апогею Смути (до Земського собору
1613 р.), проглядає виразна симпатія автора до двох історичних
постатей — славетного воєводи князя Михайла Скопина-Шуйського
та не менш прославленого кн. Михайла Воротинського.
365
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
Особа государевого братанича, як здається, особливих питань
не викликає. По-перше, Михайло Скопин був не тільки сучасником
Тимофієва, а й воєводою у Новгороді Великому, куди дещо раніше був
відряджений (1607) і наш дяк первоименнымъ […] сначалствовати
[…] в градцкихъ движениих (арк.209 зв.). По-друге, автор, як і багато
хто з його сучасників, міг плекати надію побачити юнорогого князя на
царському престолі51. Хоча Тимофієв і закидав своєму героєві втечу з
Новгорода через інтриги прелукавого и злохитрого Михалка Татищева
(див.: арк.237 зв.-239, арк.245-248), але загалом, як і переважна більшість
сучасників, симпатизував юному стратегові та присвятив його воєнним
подвигам чимало красномовних рядків у своєму сложениi. Особливо
промовистий вигляд мають порівняння цього стратига плотска з
вітхозавітними Давидом (який зазнав гоніння від царя Саула), Йосифом
(який був проданий братами фараону), Мойсеєм (який захистив
ізраїльтян у Єгипті, але через їхнє ж підступництво мав сам ховатися в
пустелі) та праведним Авелем (закланим через заздрощі власного брата):
сице и сего (Скопина) новыї израиль наш за свобωждение егω, яко к
симъ сегω нарωди вси желателне сравниша. И аще выше что подобы
чтущимъ се возмнится в похваляемых, святым деснымъ бо ωт сегω
никое умнение бысть, и кто въсть, аще сей не сопричастенъ сый же
ωт зависти умершимъ Авелю и прочимъ (арк.252-252 зв.; див.: арк.237-
237 зв., 250-254 зв.). Дивно інше: у Временнику, де не згадані навіть
Дмитро Пожарський та Кузьма Мінін (!), окрім боголичного Михаила,
отця його — благочестию любителя трисвятъйшаго Филарета та
самого Скопина, позитивно змальовано лише образ князя Михайла
порекло Воротинського — переможця молодинської баталії 1572 р.52
Тимофієв вихваляє його за впровадження до військової тактики так
званого гуляй-городу (ωбоз, древним же званием — гуляй), имже
таковое хитростное умыслися первие (арк.65, 67 зв.). Оскільки таке
твердження суперечить дійсності, можна було б припустити, що
Тимофієв тут заперечує власному принципові: понωсно бо есть
писателю неясно въдуще, сущая вещи ωписывать […] и бывшая деянми
неиспытне воωбражати (арк.311)53. Але вірогідніше, що автор Времен-
ника черговий раз послуговується приватними джерелами інформації:
глаголютъ в¾дцы, бранному дълу по всемv сказуютъ его бывша искусна
366
ДМИТРО РИБАКОВ
(арк.68), тим паче, що Тимофієв особисто не був знайомий зі своїм героєм
(навіть не був його сучасником54). Виникає доволі провокативне
питання: чи не був цим авторитетним в¾дцем власне син хитромудрого
стратега — Іван Михайлович Воротинський? Останній, до речі, обрав
для свого новонародженого сина Олексія хресним батьком не будь-кого,
а князя Михайла Скопина-Шуйського. Саме на цих хрестинах, якщо
довіряти версії жалобного панегірика на смерть князя Михайла Скопина,
останньому й була на перепитии піднесена підступною Катериною
Шуйською, дружиною заздрісного брата царя — Дмитра Шуйського,
горезвісна чаша, випивши з якої, прославлений воєвода тяжко занедужав
та невдовзі у свої 23 роки помер55. Згодом саме кн. Івану Воротинському
випала місія заявити цареві Василю Шуйському про його усунення56.
Тимофієв міг бути знайомим з Плачем (принаймні його точка зору
абсолютно збігається з версією Плача), проте й у даному випадку автор
Временника воліє посилатися радше на авторитетних свідків: вмале от
сродних си, ω добрыхъ взавиденъ бывъ, смертнымъ уязвленъ ядомъ,
угашению жизни егω, сказуютъ н¾¾¾¾¾цыи, носяй венецъ стрый егω
виновенъ бъ (арк.251)57. Таким чином, складається враження, що
панегірики князям Воротинськомустаршому та Шуйськомумолодшому,
по-перше, виразно відбивають політичні заангажування автора, по-
друге, абсолютно невипадково зачіпають щільно пов’язану родинними
та духовними узами з обома цими постатями особу кн. Івана Воротин-
ського. Тож не дивно, що останній згодом потрапив до низки палких
шанувальників временных книг Івана Тимофієва з їхнім відверто анти-
шуйським та антигрозненським запалом (жаловал де его за то боярин
кн(я)зь Іван Михайловичь Воротынской). Нагадаймо, що, за припу-
щенням голови Записного приказу дяка Тимофія Кудрявцева, саме
І. М. Воротинський тримав у своєму особистому архіві тимофієвськє
всесложение (і потому Івановых кн(и)гъ или списка с т¾х кн(и)гъ у
столника у кн(я)зя Івана Алекс¾евіча Воротынского — у внука ево —
чаят)58.
Треба зазначити, що перший голова Приказу „історіографічної
комісії” (за висловом В.О.Ключевського) виявив неабияку професійну
інтуїцію — справа в тому, що, незважаючи на свої заслуги „перед бать-
ківщиною”, герой Молодинського походу кн. Михайло Воротинський
367
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
невдовзі став жертвою гніву Івана Грозного й загинув у тяжких тортурах,
а його родина опинилася в опалі59. Таким чином, його синові, боярину
князю Івану Михайловичу Воротинському об’єктивно було за що
тримати образу й на Грозного, й на Шуйського. До речі, сам кн. І. М. Во-
ротинський перебував в опалі за правління Бориса Годунова, який
заслужив на сторінках Временника ледь не найбільш негативної
авторської оцінки та епітета рабоцар60.
Пізніше, у 1622 р. дяк Іван Тимофієв відбував чергову службу в
Астрахані в Приказі Казанського дворця і за цю службу був пожалуваний
грошовим та помісним жалуванням (так званою четвертиною)61. На
чолі цього приказу був на той час знову ж таки кн. І. М. Воротинський62.
Тож, цілком імовірно, що саме він і був одним із „замовників” Временника
та зберігав його як родинну Розрядну книгу, що цілком відповідало
історичним практикам того часу (хоча сам кн. І. М. Воротинський, на
відміну від свого „звитяжного” батька, на сторінках існуючого списку
не згаданий).
В зв’язку з останнім, варто було б піти значно дальше висновоку
Л. В. Черепніна з приводу того, що автор Временника знав про непри-
родну смерть кн. Скопина саме по чутках, а не з писемного джерела63.
Насправді, Тимофієв, оповідаючи про трагічний кінець епопеї
славетного воєводи, не просто в¾де ωт слуха про перспективу його
обрання на царя — ко еже поставитися святопомазания рогv на глав¾
егω диадимωю венчаваемv і вручениі державна скипетра (арк.253), і
не лише поділяв версію Писания о преставлении и погребении князя
Михайла […] Скопина, а саме транслює візію цих подій кн. Івана
Воротинського — найвірогіднішого замовника Писания та текстуально
залежних від нього творів 10-20-х рр. XVII ст. з відвертим антишуйським
підтекстом. Як слушно зауважував В. І. Корецький: на многие события
Смуты, её причины, на тех или иных деятелей того времени дьяк
действительно смотрел глазами Воротынского и его круга64.
Оскільки, як вже зазначалося, у творі наявні дві головні сюжетні
концепції, то залишається визначити „замовника” власне другої — про-
новгородської. В даному випадку сам автор не приховує, що ця почесна
місія належала Новгородському митрополитові Ісидору (щоправда,
автор характеризує його у Временнику доволі амбівалентно). Відповідна
368
ДМИТРО РИБАКОВ
атрибутивна приписка на маргінесі рукопису, яка стосується цього
замовлення, вже згадувалася нами на початку статті (с.3). Спробуймо
інформативно розібрати цей надзвичайно промовистий фрагмент,
власне якого стосується маргіналія. У ньому йдеться про те, як наприкінці
шведської окупації під час мирних переговорів у Столбові щодо
повернення Новгорода під юрисдикцію Московського царя (внегда убо
[…] ωжидахомъ градови сему всичаемыя свободы, еже благω-
честивагω царя нашегω […] посланными егω на м¾сте н¾коемъ
совещанием с нечистыми ω соглашениї мирне), Новгородський
митрополит Ісидор під час Божественної літургії у Софійському соборі
покликав автора Временника до себе та наказав вдатися до написання
історії всього того напутнього, що сталося в усій російській землі за роки
Смути, щоб із часом пам’ять про те не канула в Лєту: тогда во единъ
от дни ωто ωсвятованногω во святилище самоя божия премудрости
слова, […] святительнагω Исидора […] изыде ми того повел¾¾¾¾¾ние
[…] кω еже писанми начати принуди иже богонаказателных в
рустей земли вещей, ω нас сотворшихся пред времяны сими, […] да не
убо в продолжениї л¾тъ глубина нерад¾нья таковая помрачит ї ωт
небреженья забвится потреба сицева дъла. Причому особливу увагу
святитель наказав приділити Новгороду Великому та розповісти про
роки його страждання під ярмом „поган” (шведів), але торкнутися й
останніх десятиліть історії: прочихъ же паче тщати ми ся повел¾¾¾¾¾ ω
преславновелицемъ Нов¾¾¾¾¾граде сем, иже понесшем в себ¾ многωл¾тно
ωт еллинъ нестерпимых язвъ различья бол¾зней, ωт дней посл¾дних
царей, ли вмале яже пред сими (арк.277-279). Отже, визначити час
написання даного фрагменту не має становити особливих труднощів
— у виразі: аще ωжидахомъ градови сему всичаемыя свободы […],
еже благωчестивагω царя нашегω на м¾сте н¾коемъ совещанием с
нечистыми ω соглашениї мирне (арк.277 зв.), поза сумнівом, ідеться
про мирні переговори у Столбові. За спостереженнями С. Ф. Плато-
нова, московські посли вирушили зі столиці для переговорів на початку
травня 1616 року. Відповідно цей фрагмент дяк міг написати в часовому
проміжку між літом 1616 та березнем наступного року, коли шведи
залишили Новгород. Що ж стосується святительнагω Исидора, то він
був митрополитом у Новгороді ще протягом двох років (†1619)65, та міг
369
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
бути зацікавлений у постанні певного літописно-хронографічного твору
на новгородську тематику. Таким чином, немає жодних заперечень щодо
замовника останньої частини тимофієвського сложенія, власне тої,
чорновий варіант якої зберігся у вигляді так званого Л¾тописця вкратце.
Видається вкрай важливим дослідити новгородську епопею
Тимофієва й у біографічному аспекті, адже саме у новгородський пе-
ріод, що був чи не найдраматичнішим у житті дяка, з’являється опові-
дання, якому судилося відкрити мало не нову сторінку в російській
історіографії. Отже, говорячи про час написання цієї знаменної пам’ятки,
треба взяти до уваги наступний факт. Улітку 1615 р. мала місце друга
судова справа, порушена в Новгороді недоброзичливцями дяка Івана
Тимофієва з метою його дискредитації в очах шведської адміністрації. З
цієї тяжби історику вдалося виплутатися з меншими моральними
втратами, аніж з попередньої 1611 р., і без вины він на старость в позоре
обезчестен не был66. Документальні матеріали до згаданих інцидентів
не лише значно розширюють наші уявлення про діяльність видатного
російського історика як представника чиновної адміністрації та водночас
суб’єкта публічних відносин, а й головне — дозволяють уточнити час
написання Тимофієвим своїх історико-мемуарних записок. Припустимо,
що, рахуючи в диячих избах и в приказех усіляких там подъячих всех
столов та по книгам денежных різноманітних приходов и росходов
(як це виступає в документах), дяк навряд чи мав час та сприятливі
умови для літературно-мемуарної діяльності. Принаймні такою творчістю
зазвичай починають займатися після відставки, бодай примусової
(згадаймо хоча б іншого патріарха російської історіографії Василя
Татищева). У Временнику відсутні прямі вказівки на службову діяльність
автора, окрім хіба що ретроспективної згадки про відрядження за царя
Василя Шуйського власне до Новгорода (див.: арк.209 зв.). Натомість
дуже виразно лунає в тексті голос відчаю, матеріальних нестатків,
відчуття постійної ворожості до себе з боку своїх же співвітчизників та
ностальгічні згадки про часи воєводи Скопина-Шуйського, на які, ймо-
вірно, припадає пік чиновницької кар’єри автора в добу Смути. Тож
дозволимо собі припустити, що виправдання дяка за наклепом колег у
1615 р. все ж таки не врятувало його службове реноме, а кілька
виявлених об’єктивних недоліків у діловодстві несприятливо позна-
370
ДМИТРО РИБАКОВ
чилися на його подальшій приказній кар’єрі за шведського врядування67.
Таким чином, із березня 1615 р., коли відбулося останнє судове слухання,
до повернення Великого Новгорода під юрисдикцію Московського
царства у березні 1617 р., у житті дяка Івана Тимофієва був складний із
погляду матеріального добробуту та політичного становища період, але
це був найсприятливіший час для появи його таиномыслимагω
начертания. Саме з цим періодом 1615-1617 рр., за нашими
спостереженнями, пов’язане написання „монументальної” та
концепційно значимої частини тексту Временника68.
На думку О. О. Державіної, у 1616 р., власне після розмови з ми-
тр. Ісидором, Тимофієв почав зводити в одне ціле й редагувати свої
нариси69. Вчена не аргументує свою думку, тоді як текстологічний аналіз
пам’ятки спонукає остаточно відмовитися від подібного припущення.
На відміну від Л¾тописця вкратце, який доповнювався протягом 1620-
х років, Временник (головна частина кодексу)70 так і дійшов до нас із
красномовною авторською ремаркою, в якій зазначалося, що
писательство це тогда не сподобишася исправлению и в сличное
сочетание по чину совокупления (арк.218 зв.). Згодом же слідувала
недвозначна обіцянка подбати у майбутньому ω исправлении
предварших своих писаний […], аще живи будемъ і аще не запнутся в
коих стопы наша (арк.220, 220 зв.). Така текстологічна вказівка
однозначно свідчить про те, що Временник, як головне наративне ядро
пам’ятки, хронологічно законсервувався на межі 1617 року.
Непрямим доказом цієї тези може також служити маргіналія на
аркуші 231 (під виноскою „хрестик” та зри). Ця приписка стосується
міркувань дяка Івана Тимофієва щодо „історіософії” російської Смути: в
сей земли всей содъяся к наказанию нашему от противных. За слуш-
ним зауваженням Я. Г. Солодкіна, у тексті цієї приписки — днесь и на
них тож по сему пророчеству сбысться — можна вбачати натяк на
події аналогічної європейської „Смути”, а саме — Тридцятирічної війни
1618-1648 рр. Оскільки ця ремарка не внесена до текстового блоку, то
й авторові вона швидше за все не належить71. Якщо прийняти цей
висновок, то, відповідно, європейські події після 1618 р. у цьому
фрагментові Временника не відбилися. І справді, автор тут недвозначно
пише про мирну практику вирішення міжнародних конфліктів днесь у
371
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
сусідніх з Росією державах: ωкрестъная величества […] колеблющая
[…] в¾тры […] мирне укротеваютъ, друголюбное показующе, на ся
тожде чающе наитие по временах (арк.230 зв.-231). Проте це наитие
не оминув зауважити пізніший редактор, який з погляду на криваві
європейські події зробив свій коментар на маргінесі, ймовірно, у
проміжку між 1631 та 1648 рр. (власне, кончиною І. Тимофієва та
закінченням Тридцятирічної європейської „Смути”).
Проте інший висновок Я. Г. Солодкіна ніяк не може бути прийня-
тим нами в атрибуції тексту, а саме твердження вченого про сторонню
редакцію Временника, яка начебто сталася у 1630-ті роки після смерті
Івана Тимофієва72. Ця фундаментальна праця над автографом пам’ят-
ки, як показано вище, була в чистому вигляді лише впорядкуванням
твору, а точніше тимофієвських історичних записок, щодо вигляду та
організації котрих, очевидно, промовляє вже наведене нами власно-
ручне авторське визнання: моωегω скудоумнагω сегω составления
писательство совокуплениемъ некvпно бъ, но другъ друзе разстоящеся
по всему, якω плотовидна не составне вкупе [...] яко новоскроена нъкая
риза, кvпнω же не сошвена (арк.218 зв.). Відповідно спростовується й
припущення, що єдиний (на сьогодні) список Временника був
зроблений з дефектного оригінала. Таке припущення по меншій мірі
не враховує зазначеної самим же автором властивості автографу.
Загалом текстологічні висновки змушують остаточно відмовитися
від твердження попередніх дослідників з приводу того, що праця над
Временником тривала мало не до смерті автора73.
Отже, залишаємося на позиції розглядати основний корпус Вре-
менника як особистий історичний архів дяка Івана Тимофієва, який
зберіг у єдиному відомому на сьогодні кодексі автентичний текст ти-
мофієвських записок, але несе в собі штучну організацію авторських
історичних „есеїв”, виконану безіменним упорядником.
Проте наскільки цей висновок правомірний для решти тексту?
Власне у Л¾тописцю вкратце вміщено фрагмент ω протчихъ, яже
содъяшася ω царствиї (арк.304-312), зокрема о поставленні трисвя-
тъйшаго Филарета Никитича (арк.307 зв., порівн.: 309 зв.). Таким чи-
ном, деякі нотатки, які знаходяться наприкінці кодексу, Тимофієв встиг
наврешити й після укладання 15-річної Деулінської угоди 1617 року —
372
ДМИТРО РИБАКОВ
посолныхъ ω мире утвержение списаньми на лъта (арк.310 зв.) та після
повернення государева отця з Литви у 1619 р. При чому автор написав
ці фрагменти, очевидно, значно пізніше означених подій. Як буде показано
нижче, „посмутна” кар’єра Тимофієва була пов’язана з доволі частими
переміщеннями та зміною воєводських міст, де відбувалася його приказна
служба. Тільки з 1617 по 1622 рр. (по закінченню перепису справ у
Новгороді, що залишилися после немец74) він двічі опинявся при справах
у Москві, чергуючи столичну службу з відрядженнями до Астрахані
(1618-20) та Ярославля (1622). Можливо, саме ці службові переміщення
має на увазі автор, згадуючи в заключному розділі про своє в протчихъ
градъх пребывание на уреченныхъ службах царськимъ по бозе
повел¾ниωм (арк.304). Утім, і цей розділ, незважаючи на своє виразно
пізнє походження, також не свідчить про якусь узагальнюючу або редак-
ційну працю над цілим твором. Дотримуючись літературного етикету,
автор навпаки залишає цю почесну справу могущим, які написане
нашвидкоруч изωобильствомъ разума исправятъ и удобрятъ испытно
и непогр¾шно (арк.311-311 зв.). Окрім цієї етикетного пасажу, інших слідів
авторського редагування в тексті також немає. Деякі фрагментарні допов-
нення також не свідчать про опрацювання та авторську правку тексту
загалом.
Отже, знакова розмова з Новгородським митрополитом Ісидором
стала лише поштовхом до написання іншого тимофієвського наративу
— Л¾тописця вкратце, а не впорядкування всього твору, на чому
наголошувала О. О. Державіна. Проте й Л¾тописець вкратце, який
має, між іншим, своє окреме Зачало (див.: арк.279-279 зв.), не набув
характеру закінченого твору. Реконструювати первісний склад цього
сложенія сьогодні навряд чи можливо. Очевидно, що його фрагменти
розпорошені по більш-менш послідовній структурі Временника (арк.
14 зв.-268 зв.), через що останній й представляє відповідну мішанку різ-
ночасових та не завжди узгоджених нарисів.
Чи можна стверджувати, що Л¾тописець не набув логічного за-
вершення через кончину у 1619 р. свого замовника — святительнагω
Исидора? Гадаємо, що так. Принаймні до рук вже перших упорядників
тимофієвського архіву він так і потрапив як Л¾тописецъ вкратце, сказати
б — Л¾тописець у чернетці, адже ця назва також є засвоєною і дуже
373
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
пізньою (див.: с.5). Відомий, щоправда, Літописець новгородский
вкратце, який становить одну з найбільш розлогих пам’яток пізнього
новгородського літописання75. Проте тимофієвський Л¾тописецъ
вкратце може й замислювався як щось капітальне, але так і не піднявся
над рівнем окремих історичних начерків, через що його неавторська (!)
назва й відображає, на наш погляд, саме такий „чорновий” характер
цієї частини твору.
Не можна виключати й те, що віднести деякі нариси авторського
сложенія до так званого Л¾тописця вкратце, тобто просто помістити
їх наприкінці кодексу, упорядників спонукала саме невизначеність
контекстуального положення деяких фрагментів, як-от: Мужественныя
же кр¾пости не бе в нас ωт давна (арк.299 зв.-303 зв.), Дозд¾ убо ω
московстемъ господствиї (арк.303 зв.-312), або сюжетне дублювання
їх у складі Временника... Проте й це припущення має свої логічні вади.
Нарешті, залишається також загадкою, коли саме „історіографічний
архів” Тимофієва був остаточно впорядкованим і набув вигляду
Временника — маємо на увазі того тексту, який на сьогодні існує у версії
флорищевського кодексу. Архів Тимофієва міг бути опрацьований у
Записному приказі, про який ішлося на початку (с.4). За слушним
зауваженням Л. В. Черепніна, саме період діяльності Записного приказу
й був найсприятливішим для введення Временника до історіографічного
обігу, оскільки за рік до створення установи, в 1656 р., почалася чергова
російсько-шведська війна (Перша Північна, 1656-165876), і було начебто
доречно згадати про тимофієвське всесложение, в якому йшлося зокрема
про підступність лжебожных свеонов на початку XVII ст.77 Але не варто
забувати, що найбільш ранній шар рукопису датується не часом
діяльності Записного приказу, а 1630-ми рр. і також у свою чергу
представляє лише варіант найранішого невідомого нам списку чи
автографу78. Тож не можна виключати й те, що вперше упорядкуванням
історичних записок дяка Івана Тимофієва могла у 30-ті рр. XVII ст.
займатися якась особа, причетна до зберігання його особистого архіву,
а за два десятиліття з’явилася лише чергова копія, можливо, саме у
Записному приказі.
Таким чином, Временник Івана Тимофієва в принципі склада-
ється з двох творів — про загальноросійську Смуту 1598-1613 рр. та
374
ДМИТРО РИБАКОВ
про епопею Новгорода Великого 1611-1617 рр., які є концептуально
самостійними. Сюжетна специфіка їхніх наративних концепцій виразно
свідчить про їхню окремішність з точки зору саме творчого начала.
Принаймні на таку думку наштовхує аналіз іманентної специфіки тексту.
Час написання цих „творів” безпосередньо вказує на новгородській
період життя автора, пік історіографічної творчості якого, очевидно,
припадав на 1615-1617 рр.
Утім, Тимофієв намагався займатися історичним письменством і
раніше та не полишив пера у поновгородський період життя. Зокрема
до ранніх спроб належить найбільш ранній фрагмент Временника,
написаний ще в добу Федора Івановича (†1598). Стилістично цей
фрагмент перегукується з історичним жанром радше Степенної книги,
аніж може служити преамбулою до подальшого оповідання Временника
(тим паче, що його зміст не відповідає дійсності подальших часів).
Наприкінці XVI ст. в оточенні патріарха Іова, відомого своєю актив-
ністю на літературній ниві, й справді робилися спроби продовжити
обірвану на молодих роках Івана IV Книгу государевого родоводу або
відновити “загальноруське” літописання (це так звана Історія Іова-
Іосифа79). Проте Тимофієву, схоже, не вдалося вписати своє сложеніе
не лише у цей історіографічний проект (про його реалізацію за часів
патріарха Іова свідчень майже не залишилося), а й у пізніші історіографічні
„тендери” 20-х рр. XVII ст., коли випрацьовувалася офіційна концепція
Смути. Така доля Временника обумовлена, очевидно, тим, що погляди
Івана Тимофієва на все, яже содъяшася ω царствиї, занадто різнилися
від концепції патріарха Філарета, яка згодом була з успіхом реалізованою
у такій пам’ятці як Новий літописець 1630 року80.
Тим більшого значення набуває текст існуючого тимофієвського
рукопису, що містить у своїй заплутаній сюжетній структурі вигадливі
перипетії авторського історіографічного дискурсу, нав’язати діалог з яким
означає доторкнутися до цілої низки історичних уявлень часів ранньої
російської історіографії.
___________________________
1 Платонов С. Ф. Древнерусские сказания и повести о смутном времени XVII в.
как исторический источник. – 2-е изд. – СПб., 1913. – С. VI.
375
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
2 Солодкин Я. Г. Авраамий Палицын // Словарь книжников и книжности
Древней Руси. XVII в. – Вып.3. – Ч.1. – СПб., 1992. – С. 38. Автентична назва
твору Авраамія Палицина: Память предидущим родом...
3 Див.: Черепнин Л. В. Смута в историографии XVII века (Из истории древнерус-
ского летописания) // Исторические записки. – М., 1945. – Кн. 14. – С. 99-100.
4 Безперечно, саме П. М. Строєву належить уведення до наукового обігу цієї
цінної пам’ятки, проте видатний „Колумб російських старожитностей” (за
влучним висловом В. П. Козлова) скористався переліком рукописів, зднай-
дених у бібліотеці Флорищевського манастиря його супутником та асистентом
Я. І. Бередниковим. У цьому переліку під № 41 значився Временник без вка-
зівки на авторство та без відповідної атрибуції. Згодом дев’ять найцікавіших
рукописів з флорищевської бібліотеки, серед яких і Временник, П. М. Строєв
просив Володимирського єпископа Парфенія надіслати до Володимира для
особистого ознайомлення. Відтак і з’явився перший опис та атрибуція
пам’ятки — Солодкин Я. Г. К истории введения в научный оборот «Вре-
менника» Ивана Тимофеева // Археографический ежегодник (далі — АЕ) за
1984 г. – М., 1986. – С. 171.
5 Припущення щодо впливу Временника на Історію дяка Грибоєдова не є
переконливими з точки зору текстології обох пам’яток — Платонов С.Ф.,
Майков В.В. Федора Грибоедова История о царях и великих князьях земли
Русской. – б. м., 1896. – С. ХІІІXIV; Солодкин Я. Г. Русская публицистика начала
XVII в. Проблемы происхождения крупнейших летописных памятников и
«Временника» Ивана Тимофеева. – Дис. … д.и.н. Кустанай, 1990. – С. 202.
Ще менш вірогідними уявляються гіпотези щодо знайомства з Временником
автора Повести книги сея от прежних лет (І. М. Катирева-Ростовського чи
С. І. Шаховського) та автора Нового літописця — див.: а) Иконников В. С.
Новые исследования по истории Смутного времени Московского государства.
– К., 1889. – С. 37; він же. Опыт русской историографии. – К., 1908. – Т. 2. –
Кн. 2. – С. 1845; Корецкий В. И. История русского летописания второй
половины XVI — начала XVII в. – М., 1975. – С. 198; б) Назаров В. Д. «Новый
летописец» как источник по истории царствования Лжедмитрия І // Летописи
и хроники. 1973 г. – М., 1974. – С. 310, прим. 36.
6 Строев П. М. Хронологическое указание материалов отечественной истории,
литературы, правоведения, до начала XVIII столетия // ЖМНП. – 1834. – Ч. 1.
– Отд. 2. – § 164, С. 175; він же. Библиологический словарь и черновые к нему
материалы / Под ред. А. Ф. Бычкова. – СПб., 1882. – С. 269-271.
7 Викторов А. Е. Опись рукописных собраний в книгохранилищах Северной
России. – СПб., 1890. – С. 256.
8 В цьому зв’язку здається відвертою перетяжкою характеристика І. І. Полосіна
(можливо, вчинена у дещо „рекламних” цілях): в русской исторической
литературе XVII века дьяк Иван Тимофеев делал то же дело, что и Вильям
Шекспир в современной ему английской драматургии: дьяк Иван Тимофеев
был родоначальником русского историко-психологического литератур-
ного портрета — Полосин И. И. Рец. на: Временник Ивана Тимофеева //
Известия АН СССР. Отдел литературы и языка. – Т. 11. – Вып. 1. – М., 1952. –
С. 85. Адже літературні „портрети” Шекспіра могли бути знайомі ледь не кож-
ному зрячому через популяризацію його творчості англійським театром (на-
376
ДМИТРО РИБАКОВ
16 Державина О. А. Дьяк Иван Тимофеев и его «Временник» // Временник Ивана
Тимофеева. – С. 446; Полосин И. И. Иван Тимофеев — русский мыслитель,
историк и дьяк XVII в. // Учёные записки МГПИ… – М., 1949. – Т. 60. – Вып. 2.
– С. 135. Цілком протилежну думку див.: Васенко П. Г. Дьяк Иван Тимофеев,
автор Временника. – С. 88; Платонов С. Ф. Древнерусские сказания и
повести о смутном времени XVII в. – С. 449; Ключевский В. О. Лекции по рус-
ской историографии. – С.392-393. Останні вчені відмовляються визнавати у
Записному приказі першовідкривача твору. За їхньою аргументацією, Воро-
тинський-внук справді пообіцяв передати найдені у себе в дому старые
письма в Записний приказ, проте на 18 травня 1659 року, коли востаннє
фіксується діяльність приказу, нічого так і не передав, пославшись на те, що
поимал де у меня писма дядя боярин Никита Івановичь, а что-де дома сы-
щу, и то пришлю, да повидаюс де сам з Дементьем (Башмаковим — дяком
Таємного приказу, у відомстві якого перебував Записний приказ) — цит. за:
Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 63.
17 Папір, на якому написано Зміст, на жаль, не містить філіграні, але за своїми
особливостями (скажімо, по ширині понтюзо) відрізняється від свого „конвою”
віть на рівні мандрівних комедіантів), тоді як историко-психологический
портрет у виконанні дяка Івана Тимофієва не знайшов віддзеркалення навіть
в офіційній історичній літературі свого часу (зарівно як і сам твір).
9 Перши три видання пам’ятки було здійснене під редакцією С. Ф. Платонова:
Русская историческая библиотека, издаваемая Археографическою комис-
сиею (далі — РИБ). – Т. XIII. – 1-изд. – СПб., 1891; 2-е изд. – СПб., 1909; 3-е
изд. – Л., 1925. Останнє наукове видання, позбавлене, щоправда, належного
археографічного апарату, як-то словопокажчика, іменного індексу тощо, поба-
чило світ понад півстоліття тому і також давно стало раритетним — Времен-
ник Ивана Тимофеева / Подготовка текста, статья, комментарии О. А. Дер-
жавиной. – М.; Л., 1951. – 509 с.
10 Тут і далі автентичний текст пам’ятки скрізь подаватиметься курсивом без
лапок за рукописом № 10692/4° у „Музейному” зібранні в РГБ (Російська
Державна бібліотека. — Відділ рукописів. — Ф. 178) з посиланням на
пронумеровані аркуші цього кодексу в душках безпосередньо в тексті.
11 Автограф іншого редактора присутній, наприклад, у коментарях на маргінесі
аркушів 282 та 294 зв. (характерний знак виноски — „хрестик”).
12 Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – М., 1903.
– С. 79.
13 Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 55-56;
див., також: Черепнин Л. В. Смута в историографии XVII в. – С. 113.
14 Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 59.
Справа в тому, що Посольський приказ на той час сам був головним літера-
турно-перекладацьким осередком Московської Русі, виконуючи як офіційні,
так і приватні літературні замовлення. Як перші, так і останні
реалізовувалися, ясна річ, на казенному папері. Крім того, за словами
посольських дяків, ис Посольсково же приказу емлют бумагу в приказ ево
государевых Тайных дел, а Тайному приказові, як відомо, відмовляти не
можна.
15 Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 62-63.
377
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
22 Гіпотези з питання станового походження дяка Івана Тимофієва див.:
Корецкий В. И. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве, историке и
публицисте XVII в. – С. 146, 148, 166; він же. История русского летописания
второй половины XVI — начала XVII в. – С. 180, 201; Смута в Московском госу-
дарстве. Россия начала XVII ст. в записках современников / Сост.: Плигузов
А. И., Тихонюк И. А. Вступ. ст.: Буганов В. И. Посл.: Плигузов А. И. – М., 1989. –
С. 73; Лукичев М. П. Новые данные о русском мыслителе и историке XVII в.
Иване Тимофееве. – С. 25; Золотухина Н. М. «Временник» Ивана Тимофе-
ева и система его политических взглядов // Развитие русской средневековой
политико-правовой мысли. – М., 1985. – С. 168, порівн.: С. 182-183; Солодкин
Я. Г. Русская публицистика начала XVII в. – С. 174.
23 Котошихин Г. К. О России в царствование Алексея Михайловича. – М., 2000.
– § 9. – С. 47.
24 Записные книги Московского стола 1636-1663 г. // РИБ. – Т. Х. – СПб., 1888. –
С. 234; Богоявленский С. К. Приказные дьяки XVII века // Исторические за-
писки. – М., 1937. – Т. 1.– С. 221.
25 Курбский А. М., кн. История о великом князе Московском // Сочинения князя
Курбского. – Т. 1: Сочинения оригинальные. – СПб., 1914. – Стб. 221.
(арк.9-11). Поодинока але нерозбірлива філігрань спостерігається лише на
першому аркуші другого зошита, який є порожній (не пронумерований).
Я. Солодкiн наважився ідентифікувати її як „агнець пасхальний”: Солод-
кин Я. Г. Русская публицистика начала XVII в. – С. 194, 197. Якщо так, то по-
дібний агнець зустрічається в альбомі Т. Діанової та Л. Костюхіної під №№ 2-
4, 6, 12, 15: Водяные знаки рукописей России XVII в. По материалам отдела
рукописей ГИМ / Сост.: Дианова Т. В., Костюхина Л. М.; отв. ред.: Буганов В. И.
– М., 1980. – С. 57.
18 Корецкий В. И. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве, историке и
публицисте XVII в. // АЕ за 1974 г. – М., 1975. – С. 157.
19 Лукичев М. П. Новые данные о русском мыслителе и историке XVII в. Иване
Тимофееве // Советские архивы. – М., 1982. – № 3. – С. 24. Порівн.: Охотни-
кова В. И. Тимофеев Иван // Литература Древней Руси: Биобиблиогра-
фический словарь / Сост.: Соколова Л. В.; под ред. Творогова О. В. – М., 1996.
– С. 215 (авторка подає відверто застарілу інформацію, вважаючи, що ім’я
І. Тимофієва не простежується у документах після 1629 р.).
20 Корецкий В. И. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве, историке и
публицисте XVII в. – С. 166; Лукичев М. П. Новые данные о русском мыслителе
и историке XVII в. Иване Тимофееве. – С. 25.
21 Гіпотези щодо часу народження та віку дяка Івана Тимофієва див.: Платонов
С. Ф. Древнерусские сказания и повести о смутном времени XVII в. как
исторической источник. – С. 165-166; Корецкий В. И. История русского
летописания второй половины XVI — начала XVII в. – С. 166, 198, 202.;
Лукичев М. П. Новые данные о русском мыслителе и историке XVII в. Иване
Тимофееве. – С. 23; Солодкин Я. Г. К биографии Ивана Тимофеева // Русская
литература. – 1986. – № 4. – С. 218-219; він же. Русская публицистика начала
XVII в. – С. 176.
26 Розбіжність гіпотез щодо локалізації походження дяка Івана Тимофієва, див.:
Викторов А. Е. Опись рукописных собраний и книгохранилищ северной Рос-
378
ДМИТРО РИБАКОВ
сии. – С.256; Державина О. А. Дьяк Иван Тимофеев и его «Временник». –
С. 363-364; Корецкий В. И. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве,
историке и публицисте XVII в. – С. 148.
27 Див., напр.: Морозова Л. Е. Смута в России начала XVII в. в сочинениях ее со-
временников // Культура средневековой Москвы. XVII век. – М., 1999. – С. 264.
28 Черепнин Л. В. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве — авторе
«Временника» // Исторический архив. – М., 1960. – № 4. – С. 177.
29 Корецкий В.И. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве, историке и
публицисте XVII в. – С. 150; Лукичев М. П. Новые данные о русском мыслителе
и историке XVII в. Иване Тимофееве. – С. 24.
30 Тут ми умовно визначаємо Временник як окрему найбільш розлогу частину ко-
дексу, за якою слідує Л¾тописецъ вкратце, бо саме таке членування має
місце у кодексі. Далі визначення цієї частини супроводжується курсивним на-
писанням — Временник — на відміну від традиційної — Временник, за якою
зарезервована назва пам’ятки загалом.
31 Державина О. А. Археографический комментарий // Временник Ивана
Тимофеева. – С. 449.
32 Там само. – С. 425.
33 Це, між іншим, автентичні визначення тимофієвського твору; аналогічні при-
сутні на аркушах 26, 204 та 218 зв.
34 Останнє палеографічне дослідження пам’ятки: Солодкин Я. Г. Временник
Ивана Тимофеева: Источниковедческое исследование. – Нижневартовск,
2002. – С. 36-45 (відбиває без змін текст відповідного розділу дисертації —
він же. Русская публицистика начала XVII в. – С. 193-216.
35 Полосин И. И. Иван Тимофеев — русский мыслитель, историк и дьяк XVII в.
– С. 153-163, 187-188, 191; його ж. Рец. на: Временник Ивана Тимофеева. –
С. 87; його ж. Социально-политическая история России XIV — начала XVII вв.
Сб. ст. – М., 1963. – С. 342.
36 Вживаємо тут доволі розповсюджений в історіографії епітет щодо автора Вре-
менника, запроваджений з легкої руки В. Ключевського: Ключевский В. О.
Лекции по русской историографии. – М., 1989. – Т. 7. – С. 391.
37 Державина О. А. Иван Тимофеев и его «Временник». – С. 358, 366 (учена роз-
глядає лише останню частину тексту, власне Л¾тописецъ вкратце, як пізнішу
компіляцію). вона ж. Обзор работ по изучению литературных памятников
первой трети XVII в. // ТОДРЛ. – М.; Л., 1957. – Т. 13. – С. 682. Солодкин Я. Г. Вре-
менник Ивана Тимофеева: Источниковедческое исследование. – С. 45-46,
160. Доволі екстравагантну ідею висловив А. С. Дьомін: на його думку, Іван Ти-
мофієв дозволяв читачам розташовувати фрагменти так, як їм зручно —
Дёмин А. С. Писатель и общество в России XVI-XVII веков (Общественные
настроения). – М., 1985. – С. 75.
38 Солодкин Я. Г. Временник Ивана Тимофеева: Источниковедческое исследо-
вание. – С. 63-64.
39 Між іншим, цей фрагмент знаходить паралелі у Степенній книзі: Книга сте-
пенная царского родословия // ПСРЛ. – СПб., 1908. – Т. 21. – Ч. 1. – С. 5. Див.,
також: Полосин И. И. Иван Тимофеев — русский мыслитель, историк и дьяк
XVII в. – С.163.
40 І. І. Полосін, якому належить загалом прийнята нами концепція структури
Временника як авторського архіву Івана Тимофієва (див.: прим.32), не
379
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
обмежує цей фрагмент на даному виразі та відповідно не виділяє його серед
самостійних фрагментів пам’ятки (див.: Полосин И. И. Социально-полити-
ческая история России XIV — начала XVII вв. – С. 348). Проте текстуальна
залежність кількох останніх речень фрагменту від подальшого оповідання про
царювання Івана Грозного спонукають нас вважати їх частиною подальшого
оповідання, що писалася значно пізніше й незалежно від анахронічного
фрагменту про Івана ІІІ та Василя ІІІ, що їхні царствия непоколебимо утвер-
жахуся.
41 Новый летописец. § 350 // ПСРЛ. Летописный сборник, именуемый патриар-
шей или Никоновской летописью. – М., 2000 (фототип.: СПб., 1910). – Т. XIV.
– С. 138; порівн.: Видекинд, Юхан. История десятилетней шведско-москов-
ской войны. – М., 2000. – С. 318.
42 Опись Новгорода 1617 года. – М., 1984. – Вып. 2. – С. 168.
43 Любомиров П. Г. Очерк истории нижегородского ополчения 1611-1613 гг. –
М., 1939. – С. 141, 142; Фигаровский В. А. О грамоте новгородского прави-
тельства в Москву в 1615 г. // Новгородский исторический сборник (далі —
НИС). – Вып. 2. – Л., 1937. – С. 54, 55, порівн.: С. 81.
44 Фигаровский В. А. Отпор шведским интервентам в Новгороде // НИС. –
Новгород, 1938. – Вып. 3/4. – С. 68, 8384; Солодкин Я. Г. Русская публицис-
тика начала XVII в. – С. 245.
45 Норландер, Ингигерд. Местоположение новгородских кабаков во время
шведской оккупации 1611-1617 гг. // НИС. – СПб., 1997. – Вып. 6 (16). – С. 189.
46 7652 fцrutan desse дre mange andre dцde blefne uti staden kvillka man icke alle
hafver kunne hдr anteckna och elliest dessfцrutom дre pa hallft annat tussendh
dцde blefne uti klosteeren — Цит. за: Дрень Л. В. Русские документы XVI —
начала XVII в. в архиве шведской военной администрации Новгорода. Прил.
ІІ // НИС. – № 7 (17). – СПб., 1999. – С. 385 (там само див. російський пере-
клад публікатора, яким ми в даному випадку послуговуємося).
47 Цит. за: Дрень Л. В. Русские документы XVI — начала XVII в. в архиве шведской
военной администрации Новгорода. Прил. ІІ. – С. 384-385.
48 Арсеньевские шведские бумаги. – Т. 1: 1611-1615 годы // Сборник Новгород-
ского общества любителей древности. – Новгород, 1911. – Вып. 5. – С. 38, 45,
порівн.: С. 50, 90, 95.
49 Придоша же из Нова города послы ото всево новгородцково государства
[…] да князь Федор Оболенской […] с тем, чтоб быти московскому государ-
ству в соединении вместе с ноугородцким государством и быти под
одним государем, а они избрали на новгородцкое государство Свицково
королевича Филиппа — Новый летописец. § 299. – С. 121. Див., також: Замя-
тин Г. А. К вопросу об избрании Карла Филиппа на Русский престол (1611-
1616 гг.). – Юрьев, 1913. – С. V, passim; Гневушев А. Рец. на канд. дисс.
Г. Замятина «К вопросу об избрании…» // Голос минувшего. – 1913. – №11. –
С. 260; Волков В. А. Новое о Русском государстве в 1613-1618 гг. (По руко-
писным материалам XVII ст.) // Исследования книжных памятников. История,
филология, источниковедение: Сб. науч. ст. / РГБ (сер.: Книга. Библиотека,
Культура). – М., 2000. – С. 129.
50 Сборник РИО. – СПб., 1878. – Т. 24.– С. 353, 405, порівн.: С. 361-362, 376-377,
380, 391. Дедеринські мирні переговори тривали з 4 січня по 22 лютого 1616
380
ДМИТРО РИБАКОВ
року: див.: Соловьев С. М. История России с древнейших времен. – М., 1988.
– Т. 5 (9). – С. 79-85; Флоря Б. Н. Россия и чешское восстание против
Габсбургов. – М., 1986. – С. 39, 52.
51 Зокрема автор Нового літописця (до 1630) повідомляє о приезде с Рязани
от Прокофья Ляпунова в Олександрову Слободу послів, котрі кн. Михайла
Скопина здороваша на царстве — Новый летописец. § 210. – С. 92-93. Див.
також свідчення „стороннього” спостерігача щодо царственої перспективи кн.
Михайла Скопина: Геркман, Элиас. Историческое повествование о важ-
нейших смутах в государстве Русском… // Хроники Смутного времени. –
М., 1998. – С. 247-248; Marchocki, Mikoіaj. Historya wojny moskiewskiej. –
Poznaс, 1841. – P. 101; або: Мархоцкий, Николай. История Московской войны.
– М., 2000 (сер.: РИБ). – С. 79.
52 Див.: Разрядная книга 1495-1605. / Под ред. Буганова В. И. – М., 1987. – Т. 3.
– Ч. 2. – С.308; Корецкий В. И. Безднинский летописец конца XVI в. из
собрания С. О. Долгова // Записки Отдела рукописей ГБЛ. – М., 1977. –
Вып. 38. – С. 207-208; Буганов В. И. Документы о сражении при Молодях в
1572 г. // Исторический архив. – М., 1959. – № 4. – С. 180.
53 Подібні ж історіографічні принципи автора Временника — арк. 116 зв.-117.
54 З приводу віку автора Временника, див. у моїй розвідці: Дяк Іван Тимофієв —
російській історик початку XVII ст.: біографічна реконструкція // Записки
молодих учених. – К., 2004. – № 11 (у друці).
55 Изборник славянских и русских сочинений и статей, внесенных в хронографы
русской редакции / Собр. и изд. А. Попов. – М., 1869. – С. 379-388; Васенко
П. Г. Повести о князе Михаиле Васильевиче Скопине-Шуйском // Отчёты о
заседаниях ОЛДП в 1903-1904 г. – СПб., 1904. – С. 10-30; Енин Г. П. О рожении
воеводы… // Словарь книжников и книжности Древней Руси. XVII в. – СПб.,
1993. – Ч. 2: И-О. – С. 414-415. У найбільш ранньому рукопису пам’ятка фігу-
рує під назвою Писание о преставлении и о погребении князя Михаила
Васильевича Шуйского, рекомого Скопина. Назви у різних списках доволі
варіативні. Тут нами вживана умовна назва „Плач” за жанром цього тексту.
Див., також: Соловьев С. М. История России с древнейших времен. – СПб.,
б.р. – Кн. 2. – Т. VIII (изд. 2). – Гл. 6. – Стб. 915-916.
Катерина Шуйська взагалі доволі сумний персонаж російського літописання.
Наприклад, з точки зору псковського літописця на рахунку цієї доньки сум-
нозвісного Малюти Скуратова смерть не лише народного улюбленця Михайла
Скопина, а й освятованого (за Временником) царя Федора Івановича, якого
отравою окорми […] княгиня Дмитриева Шуйского — Псковские летописи.
– М., 1941. – Вып. 1. – С. 125.
56 Свояк же его (царя Василя Шуйського), боярин Иван Михайлович Воротын-
ской […] царя Василья и царицу сведоша с престола и отвезоша его на
старой двор. — Новый летописец. § 235. – С. 100.
57 Порівн.: Буссов, Конрад. Московская хроника. 1584-1613 // Хроники Смутного
времени. – М., 1998. – С. 124; Геркман, Элиас. Историческое повествование…
– С. 248. Дещо пізніша „історіографічна” точка зору: Новый летописец. – §227.
– С.96-97. Очевидно, ця версія смерті кн. Михайла Скопина була на той час
в Москві доволі розповсюдженою.
58 Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 62-63.
Див. також c.349 у цій же статті.
381
ВРЕМЕННИК ІВАНА ТИМОФІЄВА
59 РИБ. – Т. ХХХІ. – СПб., 1914. – Стб. 286-289; Веселовский С. Б. Исследования
по истории опричнины. – М., 1963. – С. 369-370; Зимин А. А. В канун грозных
потрясений: Предпосылки первой крестьянской войны в России. – М., 1986.
– С. 10-11.
60 Про опалу Воротинських, див.: Масса, Исаак. Краткое известие о Московии //
Хроники Смутного времени. – М., 1997. – С. 39, 85; Новый летописец. § 11. –
С. 36. Зі всіх історичних постатей Борису Годунову присвячена найбільша увага
на сторінках Временника: Арк. 47 зв.-50, 60 зв.-61 зв., 77 зв.-87 зв., 94-154 (88-
93 зв., 158 зв. — опосередковано).
61 Во 126-м году (1618) апреля в 29 день учинен ему помесной оклад 700 чети,
денег 80 рублев, да во 130-м году (1621) ноября в 10 день придано ему за
астраханскую службу 100 чети, денег 20 рублев (себто т. зв. четвертина). И
всего ему оклад 800 чети, денег 100 рублев. — Боярская книга 1627 года.
– М., 1986. – С. 114 (у публікації помилково надруковано: и всего ему оклад
700 чети).
62 Богоявленский С. К. Приказные судьи XVII в. – М.; Л., 1946. – С.61.
63 Черепнин Л. В. Материалы по истории русской культуры и русско-шведских
культурных связей XVII в. в архивах Швеции // ТОДРЛ. – М.; Л., 1961. – Т. 17. –
С. 457.
64 Корецкий В.И. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве, историке и
публицисте XVII в. – С. 156.
65 Див.: Роспись, или краткий летописец новгородских владык // Новгородские
летописи. – Рязань, 2002 (фототип.: СПб., 1879). – Кн. 1. – С. 150-151; Новго-
родский летописец середины XVII в. // Солодкин Я. Г. История позднего
русского летописания. – Прил. – М., 2000. – С. 182; Строев П. М. Списки
иерархов и настоятелей монастырей Российской Церкви. – СПб., 1877. – С. 6
(другої пагінації).
66 Черепнин Л. В. Новые материалы о дьяке Иване Тимофееве — авторе
«Временника». – С. 177.
67 Матеріали цих судових процесів див.: Черепнин Л. В. Новые материалы о
дьяке Иване Тимофееве — авторе «Временника». – С. 162177; також у моїй
розвідці: Судова епопея дяка Івана Тимофієва: громадські взаємини у
Новгороді Великому на початку XVII ст. // Соціум. – К., 2004. – № 4 (у друці).
68 З таким датуванням Временника погоджується доволі обмежена кількість
дослідників, зокрема: Корецкий В. И. Новые материалы о дьяке Иване Тимо-
фееве, историке и публицисте XVII в. – С. 156-157; упорядники популярної
хрестоматії: Смута в Московском государстве. Россия начала XVII ст. в запис-
ках современников. – С.74 (власне Андрій Плігузов подає діапазон імовірного
написання твору разом із Л¾тописцемъ вкратце 1615-1619 рр.); Солодкин
Я. Г. Временник Ивана Тимофеева: Источниковедческое исследование. –
С. 175.
70 Див.: прим.30.
69 Ця думка знайшла своє відбиття у новітній історіографії: Охотникова В. И. Ти-
мофеев Иван // Литература Древней Руси: Биобиблиографический словарь.
– С. 215.
71 Солодкин Я. Г. Временник Ивана Тимофеева: Источниковедческое исследо-
вание. – С. 67, прим.30. Наведене зауваження вченого стосується, щоправда,
палеографії кодексу.
382
ДМИТРО РИБАКОВ
72 Солодкин Я. Г. Иван Тимофеев сын Семенов // Словарь книжников и
книжности Древней Руси. XVII век. – СПб., 1993. – Ч. 2: И-О. – С. 15.
73 Назаров В. Д. Тимофеев // Советская историческая энциклопедия. – М., 1973.
– Т. 14. – Стб. 223; Державина О. А. Дьяк Иван Тимофеев и его «Временник».
– С. 356-357. В останнє ця гіпотеза висловлювалася: Солодкин Я. Г. Времен-
ник Ивана Тимофеева: Источниковедческое исследование. – С. 107, 160,
175.
74 Опись Новгорода 1617 г. – С. 16, 27, 153; Шепелев И. С. Организация первого
земского ополчения в 1611 году // Ученые записки Пятигорского педаго-
гического института. – Пятигорск, 1945. – Сб. 5. – С. 186; порівн.: Иконников
В. С. Новые исследования по истории Смутного времени Московского
государства. – К., 1889. – С. 23.
75 Див.: ПСРЛ. Новгородская III летопись. – СПб., 1841. – Т. 3. Загалом ця назва
є доволі характерною для літописання XVII ст., наприклад: Летописец вкратце,
списано о двинских жителех... // ПСРЛ. – Л., 1977. – Т. 33. – С. 148; проте
зазвичай ідеться про доволі значні зведені літописні тексти.
76 Око всей Великой России. Об истории русской дипломатической службы XVI-
XVII веков. – М., 1989. – С. 10.
77 Черепнин Л. В. Материалы по истории русской культуры и русско-шведских
культурных связей XVII в. в архивах Швеции. – С. 470.
78 Результати нашого палеографічного дослідження пам’ятки наразі в процесі
приготування до друку.
79 Див.: Енин Г. П. Иов // Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вторая
половина XIV-XVI вв. – Л., 1988. – Ч. 1: А-К. – С. 416-419; Солодкин Я. Г.
История позднего русского летописания. – М., 1997. – С. 46-58; він же.
История о разорении русском (российском) // Словарь книжников и книж-
ности Древней Руси. XVII век. – СПб., 1993. – Ч. 2. И-О. – С.131-135; він же.
Русская публицистика начала XVII в. – С. 76-92, 299.
80 Див.: Черепнин Л.В. Смута в историографии XVII века (Из истории древнерус-
ского летописания). – С. 99100; протилежна точка зору: Солодкин Я. Г.
История позднего русского летописания. – С. 84; він же. Летописец Новый //
Словарь книжников и книжности Древней Руси. XVII в. – Ч. 2: И-О. – С. 258-
259.
|