Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст.
У статті розкрито трагічну долю українського краєзнавства на прикінці 20-х початку 30-х pp. XX ст., аналізується причини ліквідації організаційних структур краєзнавства, зокрема такої як Український комітет, розкриваються механізми переходу владних структур до ідеологічного тиску та репресій....
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6177 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. / B.C. Прокопчук // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 40-44. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6177 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-61772010-02-19T12:01:49Z Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. Прокопчук, B.C. Літопис українського краєзнавства У статті розкрито трагічну долю українського краєзнавства на прикінці 20-х початку 30-х pp. XX ст., аналізується причини ліквідації організаційних структур краєзнавства, зокрема такої як Український комітет, розкриваються механізми переходу владних структур до ідеологічного тиску та репресій. The article envisages the tragic fate of the Ukrainian regional geography at the end of the 20th at the beginning of the 30th XX centuries. The author analyses the reasons of disappearing of organizing structures of the regional geography, specifically such as the Ukrainian Committee. He covers the mechanizms of transition of powerful authorities to ideological pressure and repressions. 2006 Article Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. / B.C. Прокопчук // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 40-44. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6177 908 (477) "19" uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства |
| spellingShingle |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Прокопчук, B.C. Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. |
| description |
У статті розкрито трагічну долю українського краєзнавства на прикінці 20-х початку 30-х pp. XX ст., аналізується причини ліквідації організаційних структур краєзнавства, зокрема такої як Український комітет, розкриваються механізми переходу владних структур до ідеологічного тиску та репресій. |
| format |
Article |
| author |
Прокопчук, B.C. |
| author_facet |
Прокопчук, B.C. |
| author_sort |
Прокопчук, B.C. |
| title |
Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. |
| title_short |
Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. |
| title_full |
Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. |
| title_fullStr |
Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. |
| title_sort |
від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років xx ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Літопис українського краєзнавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6177 |
| citation_txt |
Від "зоряності" - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. / B.C. Прокопчук // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 40-44. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT prokopčukbc vídzorânostídozanepaduukraínsʹkekraêznavstvokíncâ20hpočatku30hrokívxxst |
| first_indexed |
2025-07-02T09:09:22Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:09:22Z |
| _version_ |
1836525669550391296 |
| fulltext |
Краєзнавство 1-4, 2006
УДК 908 (477) "19"
Прокопчук B.C. (м.Кам'янєць-Подільський)
ВІД „ЗОРЯНОСТІ" - ДО ЗАНЕПАДУ: УКРАЇНСЬКЕ
КРАЄЗНАВСТВО КІНЦЯ 20-Х - ПОЧАТКУ ЗОХ РОКІВ XX СТ.
У статті розкрито трагічну долю українського краєзнавства на прикінці 20-х початку 30-х
pp. XX ст., аналізується причини ліквідації організаційних структур краєзнавства, зокрема такої
як Український комітет, розкриваються механізми переходу владних структур до ідеологічного
тиску та репресій.
Ключові слова: дослідник, історико-краєзнавча праця, ідеологічний тиск, краєзнавчі формуван-
ня, методи роботи, панівна ідеологія, репресії.
У радянській історіографії 30-і роки вважа-
лись періодом великих перемог на всіх ділянках
соціалістичного будівництва. Досягнення в галузі
науки, освіти та мистецтва були прирівнені до
революції в галузі культури. Звичайно, такі твер-
дження небезпідставні. Однак "інтернаціональні
за змістом і національні за формою" ці переміни
були спрямовані на нівелювання національного
характеру культурних надбань відповідно курсу
нігілізації, нейтралізації національного змісту,
інтернаціоналізації духовного життя, формуван-
ня єдиної людської спільноти - так званого "ря-
дянського народу". Динаміка цього процесу мала
різні темпи й рівень інтенсивності в різних галу-
зях культури. В історико-краєзнавчій діяльності
вона носила стрибкоподібний за формою й катас-
трофічний за наслідками характер. Починаючи з
1929 року в історико-краєзнавчій праці почався
спад: припинив діяльність Український комітет
краєзнавства, - координатор громадського крає-
знавчого руху його орган - журнал "Краєзнав-
ство", були ліквідовані окружні бюро та первинні
осередки краєзнавства, згорнули історико-краєз-
навчі дослідження наукові та освітні структури.
Дослідники краєзнавчого руху в Україні дуже
часто вилучають з краєзнавчого процесу щонай-
менше ЗО років, акцентуючи увагу в 30-і роки
тільки на репресіях, у 40-х - на збитках, завда-
них війною, та відбудові. Обходять навіть 50-і,
починаючи плин краєзнавчого життя з 60-х
років - організації роботи над історією міст і сіл
Української РСР. Це - явно несправедливо по
відношенню до краєзнавців, що в умовах репресій
займались професійною справою, реалізовували
своє покликання дослідника. Разом з тим такий
підхід засвідчує й недостатнє вивчення стану
краєзнавства 30-50-х років. Адже воно, як вид
науково-громадської діяльності, у силу різних
причин затухало, навіть згорталося на певний
період, але надалі проявлялося в діяльності ок-
ремих дослідників і структур, у певних формах
пробиваючись крізь заборони й обмеження до
загального потоку духовного життя суспільства.
Воно відрізнялося від попереднього і наступного
періодів розмахом діяльності, кількістю учас-
ників, вибором тематики, проблемами, результа-
тами досліджень. Але процес тривав і в своєму
розвитку, на наш погляд, пройшов кілька
відмінних один від одного етапів:
Перший - 1929-1933 pp. - період різкого
спаду масовості краєзнавчого руху, згортання
діяльності краєзнавчих структур, у т. ч. й - Ук-
раїнського комітету краєзнавства, в умовах реп-
ресій, адміністративних реорганізацій, голодомо-
ру 1932-1933 pp.
Другий - 1933-1941 pp. - час занепаду масо-
вого краєзнавчого руху, переміщення центру істо-
рико-регіонального дослідництва в історико-крає-
знавчі музеї, редакційні групи по написанню
історії фабрик, заводів, колгоспів, ідеологічної
переорієнтації.
Третій - 1942-1945 pp. - період деякого пож-
вавлення історико-краєзнавчого пошуку, намаган-
ня використати джерела минулого з метою герої-
ко-патріотичного виховання народу, мобілізації
на відсіч ворогу, допомоги держави у відбудові
закладів освіти, культури, активізації пам'ятко-
охоронної, музейної, бібліотечної справи.
Четвертий - 1946-1953 pp. - час контрнасту-
пу партійно-державних структур, ідеологічного
тиску, контролю і диктату в галузі історії, крає-
знавства, літератури і мистецтва, звуження про-
блематики дослідництва до питань героїзму, увіч-
нення подій і героїв Великої Вітчизняної війни.
Найменш вивченим залишається момент пе-
реходу краєзнавчого руху від стану "зоряності"
до шоку, завданого серією репресивних акцій
проти науково-краєзнавчої еліти, кінця 20-х -
початку 30-х років XX ст. Тому автор ставить
мету розкрити суть саме цього найскладнішого
перехідного в долі українського краєзнавства пе-
ріоду і вирішити завдання:
- визначити причини ліквідації Українського
комітету краєзнавства;
показати наслідки переходу влади до ідеоло-
гічного й фізичного тиску на краєзнавчий рух.
Які ж причини обумовили припинення діяль-
ності Українського комітету краєзнавства і зане-
пад краєзнавчого руху в Україні.
1. На перше місце слід поставити репресії,
які усунули від активного науково-краєзнавчого
життя тисячі дослідників. У ході арештів у справі
Спілки визволення України та в наступні роки
була заарештована більшість членів УКК, керів-
ників окружних бюро краєзнавства, музеїв. На-
ступ на краєзнавство здійснювався поетапно і
різними методами. Культпроп ЦК КП/б/У погод-
жував кандидатури членів і керівників УКК, по-
ложення, примірний статут, затверджував їх або
відхиляв. 1929 року ЦК зажадав партизації
краєзнавчих структур.1 Волю партії реалізовува-
ли на місцях окружні та районні парткоми, у
галузі освіти - НКО та його Управління наукою.
1928 року Комітет повів активну підготовку до
2-ої Всеукраїнської краєзнавчої конференції. 27
жовтня доручив президії скласти схему порядку
денної конференції, "з'ясувати матеріальні мож-
ливості скликання наради для обговорення пи-
тань конференції".2 24 листопада УКК розгля-
нув "схему питань" і поклав їх в основу підготов-
ки ІІ-краєзнавчої конференції. Планувалася
звітна доповідь та звіти з місць, а ще - доповіді
по "загальних питаннях" - "Краєзнавство і вив-
чення продукційних сил УСРР". "Ув'язка робо-
ти краєзнавчих організацій та планових і науко-
во-дослідних установ", "Організація планових
краєзнавчих досліджень", "Краєзнавство і пла-
нове державне будівництво", "Краєзнавство і обо-
рона країни", "Краєзнавство і географія". Наміча-
лася й третя група "соціальних питань", що сто-
сувалися вивчення геології, рослинності, тери-
торії, народного господарства, побуту і на останнє
місце поставлені питання історії, пам'яткоохо-
ронні заходи, екскурсійно-туристична, музейна
робота, шкільне та вузівське краєзнавство. Пе-
редбачалися й організаційні питання.31 зразу ж
послідував окрик у вигляді запиту заступника
завідуючого Укрнаукою Коника: "У зв'язку з
постановою Комітету від 24 листопада 1928 р.
(протокол №3, §2) Управління науковими уста-
новами просить повідомити, коли і з ким було
погоджено питання про скликання другої краєз-
навчої конференції"?4 Конференція так і не відбу-
лася. Підлив масла в без того пекельний вогонь
репресій журнал "Советское краеведение", зви-
нувативши УКК в об'єднанні опуртуністичних,
антирадянських сил, що приховувалися під гас-
лами "академізму, аполітичності".5 Це був досить
помітний заклик до розправи над краєзнавством
в Україні. І вона не забарилася.
2. На кінець 20 - початок 30-х років припа-
дає крах політики коренізації, українізації. Зав-
давши страшного удару по національно-свідомих
кадрах в Україні, у грудні 1932 року Сталін і
Молотов направили телеграму в сусідні республі-
ки, де компактно проживало близько 6,5 млн.
українців, з вимогою "негайно зупинити подаль-
шу українізацію в районах, перевести всі ук-
раїнські газети, книги і видання на російську мову
і до осені 1933 року підготувати перехід шкіл на
викладання російською мовою", бо українізація
може "бути на руку тим буржуазно-націоналістич-
ним елементам, які, будучи вигнані з України,
як шкідливі елемнти, проникають в українізо-
вані райони і ведуть там розкладаючу роботу".6
На жаль, ця телеграма не була останньою крап-
кою сталіністів у розгромі українізації. Ще кілька
років кривавий меч репресій нищив тих, хто в
процесі українізації виявив свої патріотичні по-
чуття й наміри.
3. Аналіз протоколів засідань УКК, публі
кацій журналу "Краєзнавство", звітів, листуван
ня дає можливість побачити ще одну дещо при
ховану причину занепаду краєзнавчого руху. Нею
став курс на "виробниче краєзнавство", вивчен
ня "продукційних сил", який ослабив можли
вості, соціальну базу й інтерес дослідників, привів
VKK ДО втрати авторитету, загнав краєзнавство в
глухий кут. Адже геологічні дослідження, вив
чення корисних копалин, природи, рослинності
і т. п. вимагали спеціальні підготовки, професій
ності, чого не вистачало масам, на ентузіазм яких
розраховувала нова держава. З публікацій теоре
тиків "виробничого краєзнавства" в журналі
"Краєзнавство", можна судити, що і вони бачили
конфлікт між краєзнавством з його вивченням
історії, культури, звичаїв, обрядів, традицій краю
та агрономічними, зоологічними чи геологічни
ми заняттями, у русло яких влада спрямовувала
краєзнавчий рух.
4. У безвихідь роботу УКК заганяло важке
матеріально-фінансове становище держави. 1932-
1934 pp. Харківський облвиконком не раз слу
хав фінуправління про погашення боргів по зар
платі. У цей період за словами Криворотченка
М.Г. "на краєзнавство НКО ніякої уваги не звер
тав і засобів ніяких не давав".7 Комітет не міг
реалізовувати своїх програм - видавати журнал,
здійснювати монографічні та серійні випуски
краєзнавчої літератури, допомагати місцевим
краєзнавчим організаціям в їх роботі. Це підри
вало авторитет, приводило до втрати зв'язку з
низовою ланкою. Не вдалося з цієї ж причини
втілити в життя ідею створення науково-дослід
ного інституту краєзнавства, видання методич
ного збірника, наукових праць.
5. Важкого удару по краєзнавству завдав
голод 1932-1933 років. Криворотченко М.Г. був
рішучою людиною, недарма мав підпільну клич
ку "Тарас Воля". Коли 1928 року ускладнювала
ся ситуація навколо УКК - не було коштів на
утримання апарату, видання журналу, не вирі
шувалося питання обрання голови УКК, він ра
зом із Д. Зайцевим вдалися до надзвичайого кро
ку - заяв про відставку з посад заступника і сек
ретаря.8 Криворотченко М.Г. в НКО ставив пи
тання про долю Комітету, вимагав або його роз
пуску, або пошуку шляхів активізації краєзнав
чого руху в Україні. Під його тиском Укрнаука
ініціювала "декадник" з метою "відновлення ро
боти по краєзнавству на місцях". Але "події на
хлібному фронті 1930-1932 pp. не дали можли
вості провести декадник", - писав у "Моїй біог
рафії" Микола Григорович.9
6. Справу довершив перехід на обласний
поділ. Відбувалася ломка адміністративно-терито
ріального устрою, розпад під тиском усіх цих об
ставин краєзнавчих формувань. 1930 року Криво
ротченко М.Г. з гіркотою констатував, що перехід
від округів до районів застав краєзнавчі товари
ства непідготовленими до змін, викликав розпач.
Замість 40 округів з'явилося 478 районів і 34
Краєзнавство 1-4, 2006
міста - 512 окремих адмінодиниць. Округові то-
вариства поступово розпадались.10 Залишившись
без периферії, Криворотченко М.Г. усередині 1933
року поставив питання про розпуск Комітету.
7. Тон у "перебудові" краєзнавчого життя
задавало Центральне бюро краєзнавства, з яким
УКК підтримував тісний зв'язок шляхом участі
своїх представників у з'їздах, пленумах ЦБК,
листування, виконання директив-рекомендацій
московського центрального краєзнавчого органу,
обміну друкованими виданнями. На ЦБК рівня-
лися керівники українського краєзнавчого руху,
дотримувались узаконеного в центральній столиці
курсу, меодології, змісту діяльності.
А в Москві, на жаль, відбувались ті ж самі
пагубні для історичного краєзнавства процеси.
Поступово історичне краєзнавство все більше ви-
тіснялося виробничим. Протягом 1927-1930 pp.
були усунуті від управління краєзнавчими про-
цесами майже всі старі кадри ЦБК. 1929 року
було припинено видання журналу "Краеведение"
та "Известий ЦБК", щомісячник "Советское кра-
еведение", що почав виходити 1930 року, став
органом "рішучої" боротьби з "махровим буржу-
азним краєзнавством". Почалася шалена крити-
ка історичної та соціально-економічної літерату-
ри, шельмування авторів. До числа краєзнавців
"чорносотенців", "шовіністів", "мракобістів" був
навіть зачислений дослідник Уссурійського краю
В.К. Арсеньєв. У ході цієї критики все виразні-
ше проглядалася методологія краєзнавства, що
базувалася на принципах партійності, класової
спрямованості, масовості, плановості, участі
краєзнавців в здійсненні індустріалізації, розвит-
ку продуктивних сил аграрного сектора, пошуку
копалин і т. п. Та й методика впливу на краєз-
навчі кадри була досить схожою з інструментарієм
українських репресантів: критика, шельмування,
чистки, арешти. Фізичних репресій зазнали відомі
регіональні дослідники Н.П. Анциферів, С.В.
Бахрушин, І.М. Гревс, МЛ. Смирнов та сотні
інших.11 А 1937 року були ліквідовані і ЦБК, і
його орган "Советское краеведение".12
І все ж у сиановищі російських краєзнавців
на відміну від українських був ряд відмінностей,
їх краєзнавчі структури проіснували довше. Онов-
лений склад ЦБК вірою й правдою служив новій
ідеології, від пленуму до пленуму, від номера до
наступного номера "Советского краеведения" про-
пагуючи догми, заганяючи краєзнавчу думку у
встановлені партією рамки. До середини 30-х
років силкувалися приноровитись до нових зав-
дань і вимог краєзнавчі товариства на місцях.
1932 року був навіть створений Центральний на-
ково-дослідний інститут методів краєзнавчої ро-
боти з секторами загальних питань, вивчення
природних багатств, економічного та національ-
ного краєзнавства.13 Підживляли краєзнавчий
пошук ідея вивчення історії громадянської війни,
мета і завдання якої чітко сформульовані в по-
станові ЦК ВКП/б/ від 30 липня 1931 року "Про
видання "Історії громадянської війни", а також
підтримана М. Горьким думка про вивчення і
написання історії фабрик, заводів та колгоспів.
У Російській федерації питома вага краєзнавців
серед репресованих була меншою ніж в Україні:
"великодержавних шовіністів", "чорносотенців",
"махрових буржуазних краєзнавців" Росії більшо-
вицька влада боялася менше ніж буржуазних на-
ціоналістів в Україні та інших республіках.
УКК у Харкові та краєзнавці-подвижники на
місцях з усіх сил намагалися активізувати крає-
знавче життя. Наприкінці 1929 року М.Г. Кри-
воротченко звернувся до НКО з пропозицією вжи-
ти додаткових заходів для посилення науково-
краєзнавчого життя. Питання обговорювалося в
Культпропі ЦК КП/б/У. На місця був направле-
ний ряд директив про партизацію УКК і його
структур в округах, проведення зборів, проведен-
ня огляду сил.14 28 січня 1931 року ЦК КП/б/У
прийняв рішення з питань краєзнавчої роботи в
республіці - констатував незадовільний стан крає-
знавства в республіці і ставив завдання посилити
роботу краєзнавчих організацій в Україні, ство-
рити систему, яка б складалася з Українського
комітету краєзнавства, районних краєзнавчих
товариств та краєзнавчих гуртків на підприєм-
ствах, у колгоспах, радгоспах, селах і школах.
Підкреслювалося, що всі краєзнавчі організації
існують "при ідеологічному керівництві з боку
НКО". Зміст і завдання краєзнавчої роботи добре
проглядалися з переліку організацій, причетних
до краєзнавчої роботи - РНК, ВРНГ, Держплан,
НК здоров'я, НКЗем, НКПостач, Скотарспілка,
Всеукраїнське товариство природознавців, Мед-
товариство, Плодоспілка. Бурякоспілка, Всеук-
раїнське науково-технічне товариство, Товариство
аграрників-марксистів, Товариство економіків-
марксистів15. Дослідників все більше стягували з
традиційного історико-краезнавчого, фольклор-
но-етнографічного пошуку в русло прикладних
господарських занять. В унісон намагалися дія-
ти й керівники УКК. Д.Зайцев в журналі "Крає-
знавство" давав такі методичні поради:
1. Найпростішою формою краєзнавчої роботи є
проведення спостережень. Він радив уважно
приглядатися "до селянина, що має бджоли,
до медодайних рослин", спостерігати за шкід
никами сільськогосподарських культур, ста
ном озимини.16
2. Наступним кроком краєзнавчої роботи вважав
в організацію досліджень "вогкості грунтів,
посухостійких культур".
3. Третій ступінь - наукова обробка даних
досліджень. Ця робота мала бути перенесена
в наукові установи.
4. Останній - практичне втілення даних крає
знавчого вивчення шляхом оформлення в сель-
будах кутків "Наше село", стінгазет, читання
доповідей, публікакіції матеріалів у централь
них газетах.17
Така агротехнічна робота не мала нічого
спільного з краєзнавством, ставала справою окре-
мих спеціалістів, підрізала коріння масовому
краєзнавчому рухові. Опис самогоноваріння,
інструкції про збирання жуків-скрипунів, статті
про рослинність цілинних степів, організацію кре-
селочного виробництва в Малині не знаходили
масової підтримки. Редактор журналу "Краєзнав-
ство" М.Г.Криворотченко в статті "На порозі тре-
тього року" констатував відставання краєзнавчої
роботи від завдань соціалістичного будівництва,
закликав "мобілізувати всі краєзнавчі сили по
районах, організувати їх, справити їхню працю в
бік дослідження сировинної бази, дослідити всі
підвалини організації районованого господарства,
зміцнення і збільшення районного бюджету.18
На духовну сферу механічно переносилося
ударництво, від краєзнавчих осередків, що
вціліли, вимагалося організувати змагання за
збільшення кількості членів, читання доповідей,
охоплення ними більшої кількості людей. Краєз-
навство наполегливо спрямовувалось у русло ідей-
но-політичної роботи партії.19
Уніфікація і централізація управління
поглинула й творчі організації. 23 квітня 1932
року постановою "О перестройке литературно-
художественных организаций" ЦК ВКП/б/ об'єд-
нав їх розмаїття в Спілки, підконтрольні партії.
Формуючи їх керівні органи, аналізуючи літера-
турно-мистецькі процеси, партія поступово підпо-
рядковувала Спілки панівній ідеології, використо-
вуючи при цьому політику батога і пряника.
Одні - послушні винагороджувались. Інші попов-
нювали розгалужену мережу 225 концтаборів ГУ-
ЛАГу та Соловки. 20
Руйнувалися і наукові товариства, створені
свого часу під егідою Всеукраїнської академії наук.
Вони справляли помітний вплив на вивчення регі-
онів, об'єднували навколо себе кращі науково-крає-
знавчі сили. Але 28 листопада 1929 року сесія ВУАН
на пропозицію наркома освіти М.О.Скрипника
прийняла рішення про ліквідацію своєї перифер-
ійної сітки.21 Були закриті Кам'янець-Подільське
наукове товариство, Кабінет виучування Поділля у
Вінниці, Шепетівське наукове товариство та інші.
Відчутного удару в Правобережній Україні
зазнало вузівське краєзнавство, особливо - у при-
кордонних регіонах. 1935 року був закритий Ка-
м'янець-ПодІльський інститут соціального вихо-
вання, випустивши того року 117 третьокурс-
ників, 21 четвертокурсника. Студенти вимушені
були або покинути навчання, або переїхати в інші
вузи України. Однак досить скоро система загаль-
ноосвітніх навчальних закладів відчула брак
кадрів і це змусило владу 1939 року відкрити в
Кам'янці-Подільському учительський інститут,
який на 1 вересня 1940 року мав 482 студенти.22
Система гуртків у селах і містах втратила
краєзнавчий характер і набула політико-вихов-
ного спрямування. Показовим є стан гурткової
роботи у Вінницькій області. На 15 листопада
1936 року в області діяло 6902 гуртки - 746 осе-
редків поточної політики, 435 - антирелігійних,
решта - художньої
самодіяльності. І - жодного
краєзнавчого.
1934 року в Україні функціонували 2791
міська бібліотека, 9583 сільських, 17287 пере-
сувних з книжковим фондом близько 20 млн.
примірників.24 Але з обігу вилучалася суспіль-
но-історична література репресованих авторів та
установ. Згорнули роботу історико-краєзнавчі
гуртки при бібліотеках. Скорочувалась кількість
Україномовних видань. Якщо 1930 року в Україні
вийшло 6394 україномовних книги, то 1939-го -
лише 1895 - у 3,4 рази менше.25
1931 року була розформована одна з кращих
краєзнавчих книгозбірень Правобережжя - бібліо-
тека Волинського центрального науково-дослідного
музею Житомира. Першодруки та стародруки були
направлені до Київського Всеукраїнського музею
книги і друку, решта - до інших бібліотек Києва
й Харкова.26 Про напрям діяльності бібліотечних
інформаційних центрів яскраво свідчить план ро-
боти Харківської наукової бібліотеки імені Коро-
ленка на 1933-1937рр. У ньому - жодного краєз-
навчого заходу. Натомість планувалося "...по-но-
вому організувати свою роботу, поставити її на
грунт войовничої партійності в усіх галузях і ділян-
ках на засадах здійснення шести історичних вка-
зівок тов. Сталіна і підвищення політико-ідейно-
го виховного впливу бібліотеки в дусі листа тов.
Сталіна до журналу "Пролетарська революція".27
За принципові положення своєї праці в другій п'я-
тирічці бібліотекарі брали: "За Леніним - соціалізм
є знищення кляс... Виконати це історичне завдан-
ня є неможливим без розгорненої і завзятої класо-
вої боротьби проти капіталістичних елементів,
їхньої агентури, боротьби за подолання їхнього
опору і впливу"...28 Психологія людинофобії, по-
шуку ворогів проникала в колективи книгозбірень.
У цих умовах історичному краєзнавству в будь-
яких формах у них місця не було.
Різких змін зазнало шкільне краєзнавство.
В основному воно зводилося до агротехнічних,
біологічних спостережень, туристсько-екскурсій-
ної роботи, що в 30-і роки набрала широкого по-
ширення.
Рядом постанов ЦК КП/б/У і ЦК ВКП/б/ все
більше затискували наукову думку і творчість
істориків-краєзнавців. Постановою "Про журнал
"Під прапором марксизму" /25.01.1931/ ЦК ВКП/
б/ закликав "вести рішучу боротьбу за генераль-
ну лінію партії", висував ідеологічні вимоги до
засобів інформації, у т.ч. - наукових29.15 березня
1931 року різкої оцінки зазнала Комакадемія в
постанові "Про роботу Комакадемії". ЦК ВКП/ б/
вимагав, "щоби був забезпечений більш тісний
зв'язок наукової роботи з актуальними завдан-
нями соціалістичного будівництва і класової бо-
ротьби пролетаріату", зв'язку проблематики дос-
ліджень із завданнями соціалістичного будівниц-
тва, виконанням п'ятирічки за 4 роки.30
Таким чином аналіз краєзнавчого процесу
кінця 20-х-початку 30-х років засвідчує помітний
занепад масового краєзнавчого руху, викликаний
репресіями проти краєзнавців і, навіть, - цілих
науково-краєзнавчих установ і закладів. 23
Краєзнавство 1-4, 2006
Уніфікація й централізація охопили сферу
духовного життя, привели до ідейної одноманіт-
ності, збіднення змісту й організаційного вияву
краєзнавчого руху.
Винищення інтелігенції, сформованої на ус-
падкованому досвіді й кращих рисах поперед-
ників, інтелігенції з високим інтелектуальним і
загально-культурним рівнем, відповідною мораль-
но-психологічною підготовкою привело до появи
нашвидко підготовленого прошарку людей розу-
мової праці, які в основному прийняли ідеологію
і політику нової влади, свідомо чи несвідомо ста-
ли її провідниками.
Примітки
1. Архів УСБУ в Харківській області. - Спр.
32966. - Арк.22 зв.
2. Центральний державний архів вищих органів
влади України (далі - ЦДАВО України). -
ФР.166. - Оп.6. - Спр.8595. - Арк. 112.
3. Там само. - Арк. 118.
4. Там само. - Арк. 115.
5. П.Т. Тронько. Історичне краєзнавство на
Україні у 20-30-х роках // Репресоване
краєзнавство (20-30-і роки). - К.: Рідний
край, 1991. - С.5.
6. Іван Ільєнко. У жорнах репресій. - К.:
Веселка, 1995. - С.52.
7. Архів УСВУ в Харківській області. - Спр.
32966. - Арк. 22 зв.
8. ЦДАВО України. - ФР.166. - Оп.6. -
Спр.8595. -Арк.39.
9. Архів УСБУ в Харківській області. - Спр.
32966. -Арк. 23.
10. Краєзнавство. - 1930. - № 1-5. - С.2.
11. В.Ф.Козлов. Вопросы исторического краеве
дения в журнале "Советское краеведение" /
1930-1936 гг./ // Истороическое краеведение
в СССР: вопросы теории и практики. Сборник
научных статей. - К.: Наукова думка, 1991.
-С.49.
12. Там само. - С. 55.
13. Там само. - С. 52.
14. Архів УСБУ в Харківській області. - Спр.
32966. -Арк. 23.
15. ЦДАВО України. - ФР.166. - Оп. 1. -
Спр.420. - Арк. 363.
16. Краєзнаство. - 1927. - № 3. - С.З.
17. Там само. - С. 5.
18. Там само. - 1930. - № 1-5. - С. 3.
19. Там само. - 1929. - № 1-2. - С. 3.
20. Н.Полонська-Василенко. Українська акаде
мія наук / Нарис історії. Частина II. /1931-
1941/. - Мюнхен, 1958. - С.77.
21. Там само. - С 405.
22. Камґянець-Подільський державний педаго
гічний університет. - Кам. - Под.: ОІЮМ,
1997. -С. 4.
23. Культурне будівництво в Українській РСР.
1928 - червень 1941. Збірник документів і ма
теріалів. - К.: Наукова думка, 1986. - С. 241.
24. Там само. - С 248.
25. Микола Жулинський. Із забуття - в безсмер
тя. - К.: Дніпро, 1990. - С.15.
26. В.Т.Петрикова. Витоки бібліотечного крає
знавства на Волині //Діяльність бібліотек по
збереженню культурної спадщини і відроджен
ню духовності народу. М-ли Всеук. наук, метод,
конференції. - Житомир, 1996. - С 22.
27. ЦДАВО України. - ФР. 166. - Оп.1. -
Спр.86. - Арк. 4 зв.
28. Там само. - Арк. 2 зв.
29. КПСС в резолюциях и решениях съездов,
конференций и пленумов ЦК. Том 5. 1929-
1932. - М.: Политиздат, 1984. - С. 264.
30. Там само. - С. 267.
Summary:
The article envisages the tragic fate of the Ukrainian regional geography at the end of the 20th at the
beginning of the 30th XX centuries. The author analyses the reasons of disappearing of organizing structures
of the regional geography, specifically such as the Ukrainian Committee. He covers the mechanizms of
transition of powerful authorities to ideological pressure and repressions.
Key words: investigator, historical and ethnological work, ideological pressure, ethnological formation,
the methods of work, prevailing ideology, repressions.
|