Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи

Патріарх українського краєзнавства аналізує стан розвитку регіональних досліджень, історико-краєзнавчого руху в добу незалежності України. Увага акцентується на стані виконання державної програми розвитку краєзнавства на період до 2010-го року, основних тенденціях краєзнавства і регіональних дослідж...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Тронько, П.Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2006
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6180
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи / П.Т. Тронько // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 7-11. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-6180
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-61802010-02-19T12:01:54Z Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи Тронько, П.Т. Патріарх українського краєзнавства аналізує стан розвитку регіональних досліджень, історико-краєзнавчого руху в добу незалежності України. Увага акцентується на стані виконання державної програми розвитку краєзнавства на період до 2010-го року, основних тенденціях краєзнавства і регіональних досліджень на сучасному етапі української історії. The patriarch of Ukrainian regional geography analyses the state of regional investigations development, the historical and ethnographical movement of the period of the Ukrainian Independence. The main attention is paid to the status of fulfilment of the State programme of regional geographical development by the year 2010, the basic tendencies of ethnographical and regional investigations at the modern stage of the Ukrainian history. 2006 Article Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи / П.Т. Тронько // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 7-11. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6180 908 (477) uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Патріарх українського краєзнавства аналізує стан розвитку регіональних досліджень, історико-краєзнавчого руху в добу незалежності України. Увага акцентується на стані виконання державної програми розвитку краєзнавства на період до 2010-го року, основних тенденціях краєзнавства і регіональних досліджень на сучасному етапі української історії.
format	Article
author	Тронько, П.Т.
spellingShingle	Тронько, П.Т. Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи
author_facet	Тронько, П.Т.
author_sort	Тронько, П.Т.
title	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи
title_short	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи
title_full	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи
title_fullStr	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи
title_full_unstemmed	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи
title_sort	національне краєзнавство незалежної україни: досвід та перспективи
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2006
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6180
citation_txt	Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи / П.Т. Тронько // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 7-11. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT tronʹkopt nacíonalʹnekraêznavstvonezaležnoíukraínidosvídtaperspektivi
first_indexed	2025-07-02T09:09:29Z
last_indexed	2025-07-02T09:09:29Z
_version_	1836525678032322560
fulltext	УДК 908 (477) Тронъко П.Т., академік НАН України (м. Київ) НАЦІОНАЛЬНЕ КРАЄЗНАВСТВО НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ Патріарх українського краєзнавства аналізує стан розвитку регіональних досліджень, істори- ко-краєзнавчого руху в добу незалежності України. Увага акцентується на стані виконання дер- жавної програми розвитку краєзнавства на період до 2010-го року, основних тенденціях краєзнав- ства і регіональних досліджень на сучасному етапі української історій Ключові слова: регіональна та краєзнавча тематика, всеукраїнська спілка краєзнавців, дер- жавна програма, рідний край, громадська ініціатива. I Початок XXI століття відкрив нові можли- вості й перспективи у діяльності та розвитку українського краєзнавства й підвищення його ролі в розбудові національної освіти, науки і культури України засобами регіоналістики. Всі проблеми його розвитку, невирішені й невідкладні завдан- ня знайшли широке обговорення на Ш-му з'їзді ВСК, що відбувся у жовтні 2003 року у М.Києві. Нині в Україні активно діє ряд науково-гро- мадських і науково-просвітніх організацій і това- риств, що очолили всенародний краєзнавчий рух ("Просвіта" імені Тараса Шевченка, "Меморіал" імені Василя Стуса, Українське географічне това- риство й інші). Авангардну роль у процесі розвит- ку вітчизняного краєзнавства по праву займає Все- українська спілка краєзнавців, утворена в 1991 році. Показником ренесансу стало те, що в Україні за 12 років незалежності проведено понад 400 міжнародних, всеукраїнських, регіональних і обласних науково-краєзнавчих конференцій, сим- позіумів, круглих столів, котрі, як правило, за- кінчилися виданням наукових збірників, що сьо- годні складають величезну енциклопедію, літопис "малої історії", неосяжних знань місцевої гео- графії, природи, де викладена регіоналістика, крає- знавство з позицій історичної правди, достовірності й об'єктивності, заповнено чимало "білих лакун" невідомих досі подій і фактів минувшини Украї- ни, повернуто із забуття, науково реабілітовано десятки тисяч репресованих різними режимами її вірних синів і дочок, подвижників і діячів. Регіональна та краєзнавча тематика практич- но присутня у всіх наукових форумах гуманітарно- го і природничого профілю. Наприклад, третина доповідей і повідомлень з історико-краєзнавчої те- матики була представлена на першому Міжнарод- ному Науковому Конгресі "Українська історична наука на порозі XXI століття", який відбувся у 2000 році в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. На V-му Міжнародному Конгресі Асоціації Україністів, що проходив у 2002 році в тих же Чернівцях, чверть доповідей у кількості 180 також носила краєзнавчий характер. Понад третину таких же доповідей містила Про- грама ІІ-го Міжнародного Конгресу українських істориків "Українська історична наука на сучасно- му етапі", що проходив 17-18 вересня 2003 року в Кам'янець-Подільському державному університеті. Все це підкреслює актуальність і вагомість істори- ко-краєзнавчих та регіональних досліджень в українській історичній науці. Загалом бурхливий розвиток краєзнавчого руху спричинив до його подальшої демократи- зації та появи нових організаційних засад і форм діяльності, консолідації, координації і вдоскона- лення, увібрав в себе набутий досвід за минуле десятиріччя наукової, пошукової і популяриза- торської роботи. Про те, що краєзнавство стало в авангарді національно-культурного відродження в суве- ренній Україні, опорою її державності, показує та увага, з якою до його розвою ставиться су- спільство та влада. Свідченням цього є Указ Пре- зидента України від 23 січня 2001 року "Про за- ходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Украї- ні", який накреслив принципово нові шляхи його розвитку. Згідно з вимогою Указу, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 10 черв- ня 2002 року "Про затвердження Програми роз- витку краєзнавства на період до 2010 року". Важ- ливою рисою суті обох доленосних для краєзнав- ства документів є те, що роль його організатора, координатора і керманича покладена, в першу чергу, на Всеукраїнську спілку краєзнавців. В цьому ми вбачаємо визнання ваги і авторитету Спілки в краєзнавчому русі й того факту, що вона є спадкоємцем і правонаступником всеукраїнсь- ких краєзнавчих інституцій XX століття. Прак- тично в усіх областях й, насамперед, у Хмель- ницькій, у розвиток названих урядових доку- ментів створені й затверджені "Концепції діяль- ності правління обласних організацій ВСК по розвитку краєзнавства на період до 2010 року" та "Програми розвитку краєзнавства на період до 2002 року". Ці документи, безперечно, будуть покладені в основу роботи Ш-го з'їзду ВСК, що відбудеться в Києві у жовтні 2003 року та у по- дальшу діяльність Спілки. Державна програма розвитку краєзнавства в Україні до 2010 року спрямовує ВСК на розбудо- ву Спілки, на створення у всіх районах і містах краєзнавчих осередків та їх організаційне зміцнення, на залучення в їх лави талановитої молоді, на вміле поєднання величезного накопи- ченого досвіду діяльності попередніх поколінь краєзнавців з новаторськими методами праці Краєзнавство 1-4, 2006 згідно вимог часу. Ми глибоко переконані, що, відповідно до Указу Президента, питання відне- сення Всеукраїнської спілки краєзнавців до чис- ла творчих спілок, безумовно, буде в перспективі вирішене позитивно і значно сприятиме подаль- шому притоку до неї нових творчих сил, спро- можних на основі сучасних історичних, економі- чних та інших наукових досягнень розв'язувати актуальні й перспективні завдання краєзнавчого руху. В зв'язку з цим, нині постала нагальна потреба привести Статут Спілки на всеукраїнсь- кому і регіональному рівнях у відповідність до статутів творчих спілок, здійснити перереєстра- цію членів краєзнавчих об'єднань, подбати про створення надійної матеріальної бази для крає- знавства, визначитися з випуском регіональних періодичних видань. За роки незалежності України накопичено досвід створення і діяльності центрів регіональ- них досліджень. Так, Інститутом історії України НАН України та Інститутом археології НАН України засновано у 1995-1996 роках понад 10 таких центрів у головних регіонах України. Найбільш успішно в науковому плані працюють і узгоджують також плани своєї роботи з облас- ними організаціями ВСК Буковинський центр археологічних досліджень у Чернівцях, Центр дослідження історії Середнього Подніпров'я у Черкасах, Центр дослідження історії Поділля Інституту історії України в Кам'янці-Подільсько- му та ін. У М.Хмельницькому діє Подільське відділення Інституту мистецтвознавства, фольк- лору і етнології НАН України імені Максима Рильського. Зокрема, за вісім років роботи Цен- тру дослідження історії Поділля (керівник - док- тор історичних наук, професор Л.В. Баженов) ним видано 28 монографій, книг, навчальних по- сібників з регіональної історії, він залучений як організатор або співорганізатор до проведення на терені Хмельниччини 16 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-краєзнав- чих конференцій, симпозіумів та круглих столів поділлєзнавчого спрямування і видання науко- вих збірників за їх матеріалами, став координа- тором регіональних досліджень у Хмельницькій області, створив у смт.Теофіполі свою філію (ке- рівник - почесний член ВСК, почесний професор I.A. Стасюк). Багато зробив у розробку проблеми політичних репресій на регіональному рівні Те- риторіальний сектор головної редколегії "Реабі- літовані історією" під керівництвом Савчука В.О. Значний науковий доробок по археологічному та історико-краєзнавчому дослідженню Чернівеччи- ни здійснює з 1996 року Буковинських центр ар- хеологічних досліджень (керівник - доцент С.В. Пивоваров). Він налагодив систематичний випуск "Археологічних студій", видав понад 20 моно- графій, книг, 6 підручників і посібників краєз- навчого характеру для потреб освіти, опубліку- вав понад 120 наукових статей про минуле Буко- вини. Тому Програма розвитку краєзнавства в Україні до 2010 року передбачає утворення но- вих наукових центрів регіональних досліджень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, які б стали, по суті, академіч- ними установами на місцях, надійною опорою Всеукраїнської спілки краєзнавців і краєзнавчо- го руху загалом. Прикметною стороною діяльності ВСК та роз- витку регіоналістики в Україні є формування і утвердження в 90-ті pp. XX - на початку XXI ст. науково-краєзнавчих шкіл. їх започаткували і про- довжують об'єднувати навколо себе послідовників у регіональних дослідженнях відомі вчені: на До- неччині - З.В. Лихолобова, В.Пірко, на Дніпро- петровщині - Г.К. Швидько, B.C. Савчук, В.Ю.Пушкін, на Запоріжжі - Ф.Г. Турченко, на Харківщині - СІ. Посохов, СМ. Куделко, В.О. Ярошик, в Кримській автономії - A.A. Непомня- щий, Ж.М. Мона, на Житомирщині- М.Ю.Кост- риця, на Хмельниччині - І.С. Винонкур, Л.В. Баженов, I.A. Стасюк, B.C. Прокопчук, В.О. Сав- чук, на Чернігівщині - О.Б. Коваленко, на Черкащині - А.Ю. Чабан, на Закарпатті - Д.Д. Да- нилюк, на Чернівеччині - В.М. Ботушанський, на Івано-Франківщині - В.В. Грабовський, на Волині - Г.В.Бондаренко, на Тернопільщині - М.М. Алексієвець, на Миколаївщині - М.М. Три- губ та ін. Свідченням значимості внеску у розробку тео- ретичних проблем історичної регіоналістики є присудження ректору Кам'янець-Подільського державного університету професору О.М. Заваль- нюку премії за 2004 рік Всеукраїнської спілки краєзнавства ім.Дмитра Яворницького. Широке розмаїття історичної проблематики у дослідженні ще білих плям вітчизняної історії засвідчила нау- кова конференція, присвячена 60-річчю звільнен- ня України від німецько-фашистських загарб- ників, яка відбулася у жовтні цього року у місті Хмельницькому. Вона засвідчила жвавий інте- рес дослідників, показала їх високу громадянсь- ку позицію і велике бажання їх з історичної прав- ди висвітлювати пекучі проблеми сьогодення. Згідно з Програмою розвитку краєзнавства, передбачено поглибити і поширити виховання молоді засобами краєзнавства і підготовки кадрів з краєзнавчих дисциплін в системі освіти. З цією метою сьогодні необхідно розробити наближені до вимог часу програми з курсу "Краєзнавство" для вищих навчальних закладів гуманітарного профі- лю, загальноосвітніх шкіл, удосконалення підго- товки та перепідготовки фахівців з краєзнавчої роботи. Про конкретну реалізацію в практику життя цих завдань мова йшла на представницькій всеукраїнській науково-методичній конференції "Історичне краєзнавство в системі освіти Украї- ни: здобутки, проблеми, перспективи", що відбу- лася 18-19 жовтня 2002 року в Кам'янець- Подільському державному педагогічному універ- ситеті на базі Центру дослідження історії Поділля. Відрадно, що викладачі Львівського національно- го університету імені Івана Франка в 2002 році упорядкували для студентів історичного факуль- тету навчальну програму "Історичне краєзнавство", в якій враховані новації в краєзнавчому русі. Уважного вивчення і використання в усіх регіонах України вартує досвід створення в 2001- 2002 роках авторським колективом викладачів Запорізького державного університету під голо- вуванням і за редакцією доктора історичних наук, професора Ф.Г. Турченка комплекту з 8-ми підручників "Історія рідного краю" для 3-11-х класів загальноосвітніх шкіл своєї області. Кож- ний з цих підручників адаптований до навчаль- ної програми і підручників з історії України, до вікової категорії учнів, забезпечений методични- ми, дидактичними та ілюстративними настано- вами і матеріалами з краєзнавства Запорізької області, виконаний на високому фаховому і полі- графічному рівні, виданий тиражем кожний від 20 до 25 тисяч примірників. Хоча ці підручники піддаються нині серйозній критиці, варто визна- ти, що таке серійне і масове навчальне краєзнав- че видання в межах однієї області є першим в Україні і відповідає вимогам Програми розвитку краєзнавства, вимагає вивчення і узагальнення досвіду створення та його наслідування в інших регіонах і областях України. Важливим внеском у впровадженнях сучасних інноваційних техно- логій в шкільне краєзнавство став вихід у світ 2002 року посібника на допомогу вчителям Ярос- лава Треф'яка "Методика краєзнавчої роботи в національній школі". В ньому викладені теоре- тичні основи краєзнавства, методичні рекомен- дації краєзнавчої роботи на уроках історії Украї- ни та в позакласний час, а також в додатках по- дані "Програма спецкурсу "Історія рідного краю"", "Анкета з питань поглибленого вчення історії рідного краю для учнів" та інші матеріа- ли. Урядова Програма розвитку краєзнавства націлює авторів на створення не тільки регіональ- них краєзнавчих посібників, але й централізова- них підручників з історичного краєзнавства України для вузів і школи. Варто наголосити, що тенденцією розвитку краєзнавства і регіональних досліджень на сучас- ному етапі є все більша його професіоналізація і відокремлення його в особливу наукову галузь. За роки державної незалежності України з регіо- нальних тем дослідження захищено з гуманітар- ного напряму понад 300 кандидатських дисер- тацій. Захист у 1996 році в Інституті історії Украї- ни НАН України Левом Баженовим з Кам'янця- Подільського докторської дисертації "Становлен- ня і розвиток історичного краєзнавства Правобе- режної України наприкінці XVIII - на початку XX ст." поклав початок появи такого рівня фа- хових досліджень. У 2002 році в Національному педагогічному університеті імені Михайла Дра- гоманова Василь Обозний захистив докторсь- ку дисертацію "Краєзнавча освіта в системі про- фесійної підготовки вчителя", у 2003 році в Чер- нівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича Світлана Гаврилюк захистила докторську дисертацію "Становлення і розвиток історичного пам'яткознавства Волині, Холмщи- ни і Підляшшя у XIX - на початку XX ст." тощо. Все це дає підстави для ВАК України виділити окремі наукові спеціальності з історичного крає- знавства та краєзнавства інших наук. Програма розвитку краєзнавства до 2010 року спрямовує вчених і краєзнавців-аматорів на ви- конання довгострокових державних наукових програм в галузі регіональних досліджень: про- довження роботи авторського загалу над видан- нйм і перевиданням в областях історико-мемо- ріальних книг "Книга пам'яті України", томів "Реабілітовані історією", "Зводу пам'яток історії та культури України" та ін. У розпорядженні Пре- зидента України від 19 жовтня 2000 року "Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України" Кабінету Міністрів доручено "забезпечи- ти підготовку за участю Національної Академії Наук України "Історії міст і сіл України" у новій редакції". Дане розпорядження, червоним ряд- ком зафіксоване також у Державній програмі роз- витку краєзнавчого руху в Україні на період до 2010 року, є нині пріоритетним у діяльності ВСК. Досвід показує, що такі довгострокові нау- кові програми регіональної історії об'єднують навколо себе тисячі науковців різних фахів, крає- знавців, інших зацікавлених громадян, вима- гають значних організаційних, фінансових, ав- торських, редакційних і видавничих зусиль на різних адміністративних і науково-громадських рівнях від району, області, до Кабінету Міністрів України і Президента України, від краєзнавчого осередку на місцях до Всеукраїнської спілки крає- знавців, від школи, вузу, науково-дослідних ус- танов до Національної Академії Наук України тощо. Зрозуміло, що створення таких програм сприяє розгортанню і поглибленню регіональних досліджень, розвитку масового краєзнавчого руху, є справжньою школою формування кадрів для науки і краєзнавства. України. Варто підкресли- ти, що в Україні накопичено унікальний досвід по створенню багатотомних регіональних видань, починаючи від видання 26-томної "Історії міст і сіл УРСР" у 60-ті - на початку 70-х років XX століття, якого не має в інших країнах світу. Якщо сьогодні успішно реалізуються видан- ня багатотомних "Книга пам'яті України", "Реа- білітованій історією", "Звід пам'яток історії та культури України" й інших, то до перевидання "Історії міст і сіл України", відповідно до вимог сучасної української історичної науки, ми тільки приступаємо. У цьому контексті, наш почесний обов'язок - докласти всіх зусиль до видання ба- гатотомної "Історії міст і сіл України". Ця онов- лена величезна праця повинна красномовно зас- відчити перед усім світом, що ми - велика нація, що, незважаючи на жорстокі удари долі, впро- довж багатьох тисячоліть український народ зберіг свою ментальність, культуру, традиції, зробив вагомий внесок у світову цивілізацію. Яскравим доказом цього повинен стати повнок- ровний літопис більш як ЗО тисяч великих і ма- лих міст і сіл, який би повною мірою відтворю- вав багатовікову історію і культуру України на регіональному рівні. Поки розпочата підготовча робота. На останніх наукових конференціях Все- Краєзнавство 1-4, 2006 української спілки краєзнавців, на різних нара- дах в її осередках детально розробляється про- грама, методологічні, методичні засади і прин- ципи створення нарисів історії міст і сіл України у новій редакції; в стані дискусій проблема, яким чином зробити так, щоб у нове видання "Історії міст і сіл Україні" ввійшли повнокровні нариси про всі населенні пункти й навіть ті, які з пли- ном часу та за різних обставин зникли з карти України; як достовірно, правдиво, без кон'юктур- них перекручень відтворити історію та культуру населених місць і т. д. При підготовці цього бага- тотомного видання нам потрібна допомога науков- ців і краєзнавців української діаспори, яка в XX столітті також активно розробляла і видавала чис- ленні книги про міста і села України, накопичи- ла значну джерельну базу для регіональної історії. Свідченням того, з яким ентузіазмом учені і краєзнавці беруться за дану відповідальну спра- ву, є проведення 28-31 травня 2002 року у м.Ко- ростені Всеукраїнської наукової конференції "Історія міст і сіл Великої Волині", яку організу- вало ВСК та Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині. Результатом ро- боти цього представницького форуму стало ви- дання двотомника матеріалів та викладені в ньо- му теоретичні, наукові і методичні засади по ство- ренню нарисів населених місць областей Волині у світлі нинішніх вимог української історичної науки. Подібні наукові конференції, які б стали своєрідною школою для авторських колективів по підготовці томів "Історія міст і сіл України" у новій редакції, доцільно організовувати і в інших регіонах та областях України. Вимогою часу на порозі XXI століття є ство- рення біографічних довідників про видатних полі- тичних, державних, церковних діячів, майстрів культури і мистецтв, учених, краєзнавців; путів- ників у новій редакції по національних і держав- них історико-культурних, історико-архітектурних та природних заповідниках, для потреб туризму й іншої такого типу друкованої продукції з "малої батьківщини". До створення цих серійних видань також залучені тисячі дослідників, які акуму- люють колективну енергію і творчість мас на тлі краєзнавства. При цьому завдання вчених і крає- знавців, що стоять на позиціях реалізму, історич- ної правди, на засадах впровадження інновацій- них та інформаційних технологій і методик, по- лягає у зваженому, неупередженому висвітленні історичного процесу у всій його складності і супе- речливості. Науковий пошук має бути пошуком істини, і краєзнавству тут повинна належати особ- лива роль. Адже саме на місцях, крізь призму вже узагальненого і осмисленого історичного досвіду, твориться сьогодні картина минулого, в основу якої кладеться неприкраш єна правда. Тому сьогодні дуже важливо, щоб названі й інші фундаментальні дослідження були здійснені на принципах об'єк- тивності та історизму, з позицій правди, щоб так відтворити складну, героїчну і багатостраждаль- ну історію українського народу, щоб у майбутньо- му не було соромно за написане і видане нинішнім поколінням учених і краєзнавців. Державна програма розвитку краєзнавства в Україні передбачає й інші напрями розвитку крає- знавчого руху і регіонального дослідництва. Зок- рема, залучення трудящих і їх авангард крає- знавців до проблем збереження історико-культур- ної спадщини 1400 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл України, в тому числі 800 міст і селищ місько- го типу, яким минуло 300 років; організацію і проведення міжнародних і всеукраїнських нау- кових конгресів, конференцій, студентських і учнівських олімпіад з краєзнавчої тематики; ви- пуск серії кінофільмів "Слава твоя, Україна", телевізійних і радіопередач про краєзнавство і краєзнавців; розробку тематичних туристсько- екскурсійних маршрутів рідним краєм; надання премії ВСК імені Дмитра Яворницького держав- ного статусу; встановлення регіональних премій за вагомий внесок у дослідження рідного краю, тощо. Державна програма передбачає і підтрим- ку журналу "Краєзнавство", який випускався Українським комітетом краєзнавства у 1927- 1930 рр. і був відроджений Спілкою 1993 року. Свідченням активності в реалізації державної програми розвитку краєзнавства є вихід на Хмель- ниччині нового науково-краєзнавчого часопису "Хмельниччина - дивокрай", засновниками яко- го виступили Хмельницька обласна організація Всеукраїнської спілки краєзнавців, управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністра- ції та Кам'янець-Подільський державний універ- ситет. Перше та друге число цього часопису по- казало високий рівень регіональних досліджень. Для реалізації Державної програми в Україні є всі можливості. Запорукою цього є те, що актив- но нині працюють більшість краєзнавчих органі- зацій. З-поміж них значний внесок у розвиток українського краєзнавчого руху на сучасному етапі здійснюють такі обласні організації ВСК, як Во- линська (голова - Геннадій Бондаренко), Жито- мирське науково-краєзнавче товариство дослід- ників Волині (президент - Микола Костриця), Дніпропетровська (Ганна Швидько), Донецька (Ро- ман Лях), Запорізька (Федір Турченко) Івано-Фран- ківська (Богдан Гаврилів), Полтавська (Василь Лобурець), Рівненська (Іван Пащук), Харківська (Іван Саратов), Хмельницька (Володимир Войтен- ко, Іон Винокур), Черкаська (Василь Мельничен- ко), Чернігівська (Олександр Коваленко), Черні- вецька (Василь Ботушанський) та інші осередки. Незалежна Українська держава, її Президент високо цінують безкорисливу громадську діяльність дослідників рідного краю. Десятки членів Спілки отримали почесні звання "Заслу- жений діяч науки і техніки України", "Заслуже- ний працівник культури України", "Заслужений вчитель України", "Заслужений працівник народ- ної освіти України", "Заслужений журналіст України". Є серед подвижників краєзнавства і Герой України, і кавалери Президентських відзнак, а також відзначені Кабінетом Міністрів України, Міністерствами освіти і науки, культу- ри і мистецтв, громадськими організаціями, місцевими держадміністраціями. На сьогодні найвищою відзнакою Спілки є премія імені Дмитра Яворницького. Серед її лау- реатів - директор Інституту історії України НАНУ, академік Валерій Смолій, ректор Націо- нальної гірничої академії, академік Геннадій Півняк, науковці Донецького національного (Олександр Буг і Петро Добров) та Волинського державного (Геннадій Бондаренко, Іван Кичій, Євген Франчук, Богдан Заброварний) універси- тетів, доктор історичних наук Петро Панченко (Київ), директор Переяслав-Хмельницького запо- відника Михайло Сікорський, директор Терно- пільського краєзнавчого музею Венедикт Лавре- нюк та інші подвижники і колективи наукових установ, вузів, бібліотек, музеїв, які роблять ва- гомий внесок у розвиток краєзнавчого руху. Нарешті, для втілення в життя Програми розвитку краєзнавства до 2010 року та з метою координації наукових досліджень з проблем крає- знавства, Президія НАН України 7 листопада 2002 року постановила створити при Президії НАН України міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства. Забезпечення діяльності ради покладено на Інститут історії України НАН України. До складу ради увійшли академіки НАН України, відповідальні працівники Міністерств освіти і науки, культури і мистецтв України, провідні наукові співробітники Інституту історії України НАН України, декани історичних фа- культетів національних і державних університетів України, відомі діячі краєзнавчого руху тощо. Пріоритетними у найближчі роки для крає- знавчого руху та в організації регіональних й істо- рико-краєзнавчих досліджень є широке відзна- чення проведеннями наукових сесій, конфе- ренцій, симпозіумів, створенням музеїв, видан- ням наукових і науково-популярних праць з на- годи 60-ти річчя визволення України від німець- ко-фашистських загарбників (2003-2004 роки), 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні та кінця Другої світової війни (2005 p.), 360-річчя національно-визвольної війни українського наро- ду середини XVII ст. (з 2008 p.), 90-річчя украї- нської революції (з 2007 р.) та інших історичних знаменних дат України, її регіонів, областей, міст і сіл, визначних постатей. Ми сподіваємось, що рішення, прийняті Ш-м з'їздом Всеукраїнської спілки краєзнавців, будуть не тільки підсумком роботи організації, але, най- головніше, показуватимуть шляхи розв'язання актуальних питань у розвитку історико-краєзнав- чого руху і регіоналістики у контексті реалізації Державної програми розвитку краєзнавства в Україні на період до 2010 року. Сподіваємось, що на цьому шляху весь краєзнавчий загал до- сягне нових результатів, що сприятиме піднесен- ню історико-краєзнавчого руху в цілому. Примітки 1. Указ Президента України "Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні" від 23. 01. 2001 р. 2. Розпорядження Президента України "Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України" від 19. 02. 2000 р. 3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку краєзнавст ва на період до 2010 року" від 10. 06. 2002 р. 4. II з'їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців (25. 12. 1996): Матеріали і документи. - К., 1997. 5. Тронько П. З любов'ю до України. - К., 1995. 6. Тронько П. Краєзнавство у відродженні ду ховності та культури: Досвід. Проблеми. Пер спективи. - Кам'янець-Подільський, 1994. 7. Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (досвід, проблеми, перспек тиви). - К., 2000. 8. Тронько П. Українське краєзнавство в XX столітті. - К., 2002. 9. Тронько П. Історія міст і сіл в контексті регіональних досліджень. - К., 2001. 10. Баженов Л.В. Стан і проблеми створення та видання навчальних посібників з регіональ ної історії України для вузів і шкіл України //Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Науковий збірник. - Кам'янець-Подільський, 2002. - С.37-42. 11. Баженов Л.В. Краєзнавчий поступ на Хмельниччині в роки незалежності України (1991-2001) //Хмельниччина в роки незалеж ності України: стан і перспективи: Матеріали науково-теоретичної конференції. - Кам'я нець-Подільський, 2002. - С.127-137. 12. Буковинський центр археологічних дослід жень: Тематичний покажчик публікацій / Укл.: Л.П. Михайлина, СВ. Пивоваров та ін. - Чернівці, ЧНУ, 2003. 13. Історія міст і сіл Великої Волині: Науковий збірник "Велика Волинь", Т.25. - Житомир, 2002. -4.1-2. 14. Прокопчук B.C. До питання про перевидання історії населених пунктів України в новій ре дакції //Історія міст і сіл Великої Волині. - Житомир, 2002. - 4.1. - С.10-14. 15. Савчук В.О. Журнал "Краєзнавство" як феном краєзнавчого руху в Україні // Краєзнавство. - 2002. - №1-4. - С.25-28. Summary: The patriarch of Ukrainian regional geography analyses the state of regional investigations development, the historical and ethnographical movement of the period of the Ukrainian Independence. The main attention is paid to the status of fulfilment of the State programme of regional geographical development by the year 2010, the basic tendencies of ethnographical and regional investigations at the modern stage of the Ukrainian history. Key words: regional and ethnographical themes, all-Ukrainian union of regional geography scientists, state programme, native land, civic initiative. 11

Національне краєзнавство незалежної України: досвід та перспективи

Репозитарії

Схожі ресурси