Перша резиденція правителя козацької України
Рецензія на книгу: О. Юрія Мицика. Чигирин — гетьманська столиця. — К., 2007. — 391 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6187 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перша резиденція правителя козацької України / В. Щербак // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 211-212. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6187 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-61872010-02-22T12:00:55Z Перша резиденція правителя козацької України Щербак, В. Огляди Рецензія на книгу: О. Юрія Мицика. Чигирин — гетьманська столиця. — К., 2007. — 391 с. 2008 Article Перша резиденція правителя козацької України / В. Щербак // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 211-212. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6187 947.7 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди Щербак, В. Перша резиденція правителя козацької України |
| description |
Рецензія на книгу: О. Юрія Мицика. Чигирин — гетьманська столиця. — К., 2007. — 391 с. |
| format |
Article |
| author |
Щербак, В. |
| author_facet |
Щербак, В. |
| author_sort |
Щербак, В. |
| title |
Перша резиденція правителя козацької України |
| title_short |
Перша резиденція правителя козацької України |
| title_full |
Перша резиденція правителя козацької України |
| title_fullStr |
Перша резиденція правителя козацької України |
| title_full_unstemmed |
Перша резиденція правителя козацької України |
| title_sort |
перша резиденція правителя козацької україни |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6187 |
| citation_txt |
Перша резиденція правителя козацької України / В. Щербак // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 211-212. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbakv peršarezidencíâpravitelâkozacʹkoíukraíni |
| first_indexed |
2025-07-02T09:09:41Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:09:41Z |
| _version_ |
1836525690085703680 |
| fulltext |
211
удк 947.7
Віталій Щербак (м. Київ)
перШа реЗиденція правитеЛя коЗацької україни
Рецензія на книгу: О. Юрія Мицика.
ЧИГИРИН — ГЕТЬМАНСЬКА СТОЛИЦЯ. — К., 2007. — 391 с.
вітчизняні дослідження останнього деся-
тиліття поповнилися цілою низкою праць з іс-
торії гетьманщини. основна увага звернена до
питань адміністративно-політичного та право-
вого устрою козацької держави, військовій
діяльності її чільників. вийшли в світ ряд
збірників документальних матеріалів, які від-
кривають широкі перспективи дослідження
тематики. разом з тим, поза увагою авторів
залишалися резиденції гетьманів україни, де
працювали урядовці, формуючи як внутріш-
ню, так і зовнішню політику держави. пер-
шим серйозним доробком, в якому висвіт-
люється історія однієї з них — чигирина, ста-
ла праця о. юрія Мицика.
з’ясовуючи першопочатки чигирина, ав-
тор наводить цілий ряд версій щодо його на-
зви, звертаючи увагу на урядову політику
осадництва подніпров’я, в якій брала участь
дрібна українська шляхта з кінця XVI ст. ут-
вердження чигирина як містечка тісно
пов’язане з ім’ям Михайла хмельницького —
батька першого гетьмана україни. більшого
значення воно набуло в роки Національно-
визвольної війни, коли полковий центр став
резиденцією правителя козацької держави.
о. юрій Мицик слушно аналізує причини і до-
цільність вибору столиці на рубежі із степом,
посилаючись на аргументацію сучасників та
дослідників цієї епохи. схиляючись до думки
про “помилковість” такого рішення гетьмана,
автор зазначає, що розрив державної традиції
спадкоємності негативно вплинув на подаль-
ший історичний розвиток, зокрема став од-
нією з причин руїни.
з великою скрупульозністю о. юрій Мицик
описує події в чигирині під час Національно-
визвольної війни середини XVIі ст. в цей час
місто стало не лише могутнім адміністратив-
но-політичним центром, але й столицею коза-
цької україни, на яку звертали увагу прави-
телі сусідніх держав. з іншого боку автор ок-
реслює розмаїту діяльність козацької
дипломатії у вирішенні конфлікту з урядов-
цями речі посполитої та пошуку надійного
союзника для продовження збройної бороть-
би. особливо велика ділема постала перед
гетьманом після укладання зборівської угоди
влітку 1649 р. з одного боку була окреслена
територія — фактично автономний утвір в ме-
жах держави і козацьке населення з визначе-
ними правами і привілеями, з іншого віднов-
лювалося функціонування адміністративних
структур речі посполитої, що реально окрес-
лювало майбутню конфронтацію. крім того
обмеження реєстру 40 тисячами зумовило не-
вдоволення багатьох учасників війни і навіть
початки збройного протистояння в козацько-
му середовищі. На думку о. юрія Мицика
саме такі обставини підштовхували богдана
хмельницького до продовження пошуку
надійного союзника серед православних мо-
нархів, в тому числі й московського царя. ав-
тор акцентує увагу на характері та динаміці
українсько-російських дипломатичних сто-
сунків, наводячи значну кількість прикладів
посольських місій до чигирина та Москви.
зрештою рішення переяславської угоди
1654 р. означено в книзі як військово-полі-
тичний союз, спрямований проти речі поспо-
литої. водночас пріоритети міжнародних від-
носин Московського царства невдовзі зміни-
лися і гетьман розпочинає переговори з
шведським королем про визнання його сюзе-
реном над козацькою україною.
Менш затишно почував себе в чигирині на-
ступник богдана хмельницького гетьман іван
виговський. о. юрій Мицик звертає увагу на
зростання вже з осени 1657 р. його протисто-
яння із запорожцями та лівобережними пол-
ковниками, що призвело до громадянської
війни в україні. поряд із характеристикою
цього конфлікту у книзі міститься опис пере-
можної конотопської битви 1659 р. разом з
тим, автор пояснює здачу булави гетьманом
виговським юрію хмельницькому небажан-
ням “пролиття братньої крові”. друге прав-
ління юрія виявилося для нього невдалим.
похід з чигирина проти військ речі посполи-
тої завершився поразкою і підписанням при-
212
Краєзнавство, 1–4, 2008
низливого слободищенського трактату. ос-
танній не був визнаним лівобережним козац-
твом, оскільки один з його керманичів — яким
сомко не втрачав надії здобути гетьманський
уряд під зверхністю Москви.
коротко охарактеризувавши врядування
павла тетері та івана брюховецького, о. юрій
Мицик робить логічний висновок, що на сере-
дину 60-х років поглиблення внутрішньої
кризи супроводжувалося і окресленням нових
геополітичних контурів через переговори між
Московією та річчю посполитою і підписан-
ням андрусівського перемир’я. з резиденцією
в чигирині пов’язана унікальна сторінка на-
шої історії, адже там декілька років жили і
працювали і навіть були однодумцями гетьман
петро дорошенко і київський митрополит йо-
сиф тукальський. у книзі приводяться цікаві
факти такої співпраці по відстоюванні ук-
раїнських інтересів в умовах політичного і
військового протистояння. На думку автора
проголошення дорошенка гетьманом обох бе-
регів дніпра у 1668 р. було вершиною його
правління. проте досить скоро це врядування
знову звелося до правобережжя з центром у
чигирині. спроби порозуміння із дем’яном
Многогрішним не увінчалися успіхом, а поль-
ська сторона висунула як альтернативу Ми-
хайла ханенка. тому гетьман зважується на
непопулярний крок — визнавши своїм зверх-
ником турецького султана. відсутність перс-
пектив подальшої боротьби за об’єднання ко-
зацької україни змушує дорошенка восени
1675 р. відмовитися в чигирині від гетьману-
вання і передати клейноди кошовому отаману
івану сірку.
однією із яскравих сторінок в історії геть-
манщини є оборона чигирина 1677–1678 рр.
автору вдалося, з посиланням на цілий ряд
джерел, зокрема щоденник патрика гордона,
відтворити її повною мірою, вказавши на
справжні наміри сторін. відродження з попе-
лу чигирина відбулося лише в середині 80-х
років XVII ст. з поновленням правобережного
козацького устрою. протее, він не став
гетьманською резиденцією, а в ході північної
війни продовжував занепадати, як і більшість
українських міст.
з провалом прутського походу петра і за
адріанопольським договором правобережжя
відійшло до речі посполитої, яка реставрува-
ла там колоніальний режим, що існував до
1648 р. у відповідь мав місце масовий народ-
ний рух — гайдамаччина і чигирин опинився
в його епіцентрі. о. юрій Мицик простежив
розвиток цієї боротьби з 1715 р. до найвищого
прояву в 1768 р. — коліївщини. у книзі наво-
дяться сотні прізвищ осіб, які виступили на
захист людської гідності і свободи, акцен-
тується увага на тісному зв’зку гайдамаків із
запорозьким козацтвом.
книга о. юрія Мицика містить цікаві до-
датки: списки чигиринської старшини, урив-
ки із мемуарних творів, записок та щоденни-
ків — павла алеппського, евлія челебі,
ієроніма піночі, листи високопосадовців речі
посполитої. її прочитання дозволить сформу-
лювати чітке уявлення про функціонування
однієї з чотирьох гетьманських резиденцій
козацької держави. Нова праця відомого ук-
раїнського історика зацікавить не лише фах-
івців, але й широке коло поціновувачів віт-
чизняної історії.
|