Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі

У статті на основі раніше невідомих архівних документів висвітлено політику більшовиків в сільському господарстві на території Старобільської округи протягом 1928–1929 рр. Окрему увагу приділено зміні відносин між більшовицьким керівництвом та селянством....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Єфіменко, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2008
Schlagworte:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6189
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі / Г. Єфіменко // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 196-202. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-6189
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-61892010-02-22T12:00:55Z Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі Єфіменко, Г. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті на основі раніше невідомих архівних документів висвітлено політику більшовиків в сільському господарстві на території Старобільської округи протягом 1928–1929 рр. Окрему увагу приділено зміні відносин між більшовицьким керівництвом та селянством. On the basic of the previously unknown archival materials, the author of the article features of policy of the Bolshevik in the field of agriculture in the Starobilsk district in 1928–1929. A particular emphasis is made modification of relations between of the Bolshevik leadership and peasants. 2008 Article Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі / Г. Єфіменко // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 196-202. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6189 930 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Єфіменко, Г. Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі
description	У статті на основі раніше невідомих архівних документів висвітлено політику більшовиків в сільському господарстві на території Старобільської округи протягом 1928–1929 рр. Окрему увагу приділено зміні відносин між більшовицьким керівництвом та селянством.
format	Article
author	Єфіменко, Г.
author_facet	Єфіменко, Г.
author_sort	Єфіменко, Г.
title	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі
title_short	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі
title_full	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі
title_fullStr	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі
title_full_unstemmed	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі
title_sort	напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в старобільській окрузі
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6189
citation_txt	Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі / Г. Єфіменко // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 196-202. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT êfímenkog naperedodnísucílʹnoíkolektivízacííhlíbozagotívlípobílʹšovicʹkivstarobílʹsʹkíjokruzí
first_indexed	2025-07-02T09:09:46Z
last_indexed	2025-07-02T09:09:46Z
_version_	1836525695165005824
fulltext	1�� Краєзнавство, 1–4, 2008 удк-930 Геннадій Єфіменко (м. Київ) напередодні суціЛьної коЛективіЗації: хЛібоЗаготівЛі по-біЛьШовицьки в старобіЛьській окруЗі У статті на основі раніше невідомих архівних документів висвітлено політику більшови- ків в сільському господарстві на території Старобільської округи протягом 1928–1929 рр. Ок- рему увагу приділено зміні відносин між більшовицьким керівництвом та селянством. Ключові слова: хлібозаготівлі, сільськогосподарський податок (продподаток), неп, Ста- робільска округа, сільське господарство, колективізація. звична для нас система обласного поділу україни була започаткована в 1932 р. утворе- на у липні 1932 р. донецька область, шоста по рахунку в усрр, відразу зажила собі слави найбільш індустріально розвинутої. після розділу у 1938 р. донецької області на сталінську та ворошиловградську так само характеризуються ці регіони з усіма їх скла- довими частинами. однак при цьому дослід- ники не завжди беруть до уваги ту обставину, що значну частину луганської (ворошиловг- радської) області складають суто сільськогос- подарські райони. тобто область складається з двох абсолютно різних за своїм народногос- подарським призначенням частин, причому межа між ними проходить переважно по річці сіверський донець. оскільки більшість ознак соціально-економічного та політичного життя досліджувалися (і продовжують досліджува- тися!) по обласному принципу, то визначаль- ним для характеристики луганської області із зрозумілих причин ставали індустріальні цен- три. а це іноді призводило до необґрунтова- них висновків. На одну з таких розповсюдже- них помилок серед істориків — про донецьку область як мало постраждалу від голодомо- ру, — автор звернув увагу в спільній з с. в. кульчицьким історико-статистичній ро- боті1. у нинішньому дослідженні, хронологічні рамки якого охоплюють 1927–1929 рр., автор звертає увагу саме на сільськогосподарські райони, що знаходяться на півночі сучасної луганської області. з 1925 до 1930 р. в ук- раїні існував окружний адміністративно-те- риторіальний поділ, що давав змогу більш точно враховувати специфіку регіону. біль- шість зазначених районів були у той час в складі старобільської округи1. ця округа була виключно сільськогосподарською і у то- гочасних звітах її відносили до степових ок- руг. до 1927 року на території старобільської округи, як і по всій україні, успішно здійсню- валася нова економічна політика, економіч- ними методами стимулювалося збільшення обсягів вирощеної продукції та оброблюваної землі. так, у і кварталі 1927 р. середній роз- мір земельної ділянки в старобільській окрузі становив 11,892 десятини. така політика при- носила свої плоди — село до радянської влади було налаштоване позитивно. це підтвердив звіт про економічний та політичний стан ста- робільської округи за і квартал 1927 р., де на- голошувалося, що ”ставлення до радянської влади бідноти досить гарне, але участь у прак- тичній роботі радянських органів не скрізь од- накова, середняк ставиться до влади лояльно. заможну частину можна розділити на дві ка- тегорії: перша, що підтримує заходи радянсь- кої влади, оскільки ці заходи дозволяють роз- ширити їй господарство; друга категорія за- можних селян нічим себе не проявляє, стоїть в сторінці, придивляється”3. однак в 1927 р. відбудовний період в еко- номіці закінчився. Необхідність прискореної модернізації вимагала різкого збільшення ка- піталовкладень. Ніяких сподівань на іноземні інвестиції не було, про запозичення теж мова не йшла. На питання: “де взяти кошти?” у влади залишалася одна відповідь — з села. На селі “валюта” на той час була досить одно- 1 автор вживає термін “округа”, а не „округ” згідно з тими правописними нормами, що існували у другій по- ловині 1920-х рр. перелік районів, що входили до скла- ду округи, в тексті нижче. 1�� манітною –зерно, частково інша продукція сільського господарства. її потрібно було яко- мога більше (для експорту) і по нижчій ціні. аналізу того, як “здобували” хліб на ста- робільщині у роки переходу від періоду відбу- дови до реконструкції народного господарства і присвячена ця стаття. На початку відбудовного періоду влада на- магалася діяти переважно економічними, а не силовими засобами. передусім були збільшені “ножиці цін” між промисловою та сільсько- господарською продукцією. але внаслідок та- ких дій у 1927/28 р.1 виникла хлібозаготі- вельна криза — селянин не бажав везти про- дукцію на ринок по низьким цінам. для подолання “кризи” більшовики вдалися до ад- міністративних заходів господарювання. в таємних інструкціях головам райвиконкомів старобільщини від 23 січня 1928 р. зазнача- лося, що річний план округи збільшено з 1 600 тис. пудів до 3 млн. пудів. оскільки — і це добре розуміло як вище, так і місцеве керів- ництво, — хліб задарма селяни не бажали зда- вати, то, окрім переконання, пропонувалося вживати більш дійових заходів. голова окрви- конкому у листі до районного керівництва ре- комендував “викликати у сільські ради по 2–3 заможних селянина і у порядку поради реко- мендувати їм продати хліб, користуючись як засобом впливу вказівкою на те, що затримка продажу хліба означає, що він ворог радянсь- кої влади. селянин, в тому числі й куркуль, за своєю психологією дуже боїться такого пока- рання”4. Навіть з цього невеликого прикладу видно, що влада уважно слідкувала за настро- ями населення і намагалася здійснити свої на- міри з якомога меншими втратами. у цьому ж документі підкреслювалося, що надавати подібні рекомендації потрібно лише перевіре- ним головам сільрад, тобто діяти обережно. результати не забарилися. діючи переко- нанням та адміністративним тиском, округо- вій владі у лютому 1928 р. вдалося не лише виконати, а й перевиконати план хлібозаготі- вель. тоді керівництво усрр, вірне принципу “краще переобкласти, аніж недообкласти” ви- рішило дещо скорегувати план. керівництво округи з подивом виявило, що сума розверста- ного по місяцях плану перевищує загальну за- плановану цифру на 500 тис. пуд. при цьому формально загальний план лишався незмін- ним5. цілком логічним був протест голови ок- 1 до 1931 р. бюджетний рік рахувався з 1 жовтня до 30 вересня. рвиконкому горшкова щодо подібного збіль- шення завдань, який він обґрунтував тим, що “хлеб в феврале этого года получен в результа- те величайшего нажима, доходящего во мно- гих местах до решительного воздействия сда- чи буквально всех излишков, а в отдельных случаях имеются даже случаи сдачи посевно- го материала”6. більше зібрати хліба, вважало керівництво округи, неможливо. з центру ще раз повторили, що план вдруге не підвищува- ли, але водночас висловили сподівання, що керівництво округи, безумовно, перевиконає план на 500 тис. пуд. а далі у листі недвознач- но натякнули, що подібні протести можуть призвести лише до збільшення завдання: “взагалі ж майте на увазі, що загальний ук- раїнський план в 265 млн. пудів є попереднім і, можливо, буде підвищеним”7. з наведених вище прикладів видно, що влада відмовлялася від економічних важелів і приходила до адміністративних, які самі по собі не могли дати тривалого позитивного ре- зультату. і хоча керівництво старобільської округи певний час ще намагалося якось пос- лабити тиск, його пропозиції не знайшли від- гуку. Наприклад, коли голова окрвиконкому горшков звернувся до харкова з проханням зменшити план хлібозаготівель на квітень з 250 до 45 тис. пуд., то все лишилося без змін8. в решті решт план було не лише виконано, а й перевиконано. по старобільській окрузі на- збирали 3,727 млн. пуд. водночас варто зауважити, що компартій- но-радянське керівництво хоча й надсилало таємні інструкції щодо адміністративного тис- ку на заможних селян, але навесні 1928 р. на- магалося ще не надто захоплюватися такими методами. так, до окружних виконкомів в усрр з харкова було надіслано листа “про неприпустимість примінення адміністратив- ного контролю і примусових заходів у прове- денні хлібозаготівель”, датований 13.06.1928. у цьому листі критикувалася практика прове- дення обшуків на подвір’ї, арештів, заборони торгівлі на базарах, вилучення останнього посівного матеріалу та відправка громадянам оголошень про обов’язковість вивозу хліба з попередженням про те, що у разі невиконання того чи іншого зобов’язання цей громадянин буде вважатися ворогом радянської влади9. у листі до голів райвиконкомів з цього приводу горшков окрім наведених вище недоліків на- звав ще й неприпустимість “силових методів взяття облігації державного займу”. чим же 1�� Краєзнавство, 1–4, 2008 були викликані подібні настанови? ймовірно, влада остаточно ще не визначилася з подаль- шими кроками у своїй політиці на селі і тому залишала шлях для відступу, зваливши усю провину на місцевих робітників. однак махо- вик незворотних змін вже було запущено... компартійні керманичі добре розуміли, що радикальні перетворення суспільства потре- бують підтримки населення, завдання модер- нізації неможливо виконати без суттєвого підвищення освітнього рівня мас, а розвиток промисловості потребував великих капіталов- кладень. коштів на все катастрофічно не вис- тачало. На соціально-культурний розвиток села держава взагалі грошей не виділяла. важливим засобом вирішення цієї проблеми було самообкладання сільського населення. цей місцевий податок стосувався лише плат- ників сільгоспподатку. згідно встановлених норм питання про самообкладання вирішува- лося на загальних зборах села, де представни- ки влади намагалися “переконати” селян “добровільно” обкласти себе податком в сумі не менше 25 % від сільгоспподатку. деякі се- ляни добровільність сприймали цілком серйозно і відмовлялися від цього податку. збори в такому разі проводилися вдруге, втретє, чи навіть в четвертий раз. так, напри- клад, у селі Михайлівці Ново-астраханського району на четвертий раз лише під погрозами голови окружного дпу, в результаті персо- нального голосування “проти” самообкладан- ня (всі інші вважалися таким, що проголосу- вали “за”) це рішення було прийнято. “как он проводил самообкладання, угрожал расстре- лом, признавал наше Михайловское собрание за контрреволюцию, ровнял нас к шахтинс- кому району” — писав в газету “комуніст” місцевий житель10. чому ж, за його словами, селяни відмовлялися від самообкладання? “обещали деньги на местные нужды, а пошли на районные”, — пише автор11. голова окруж- ного дпу єгоров у відповідь на ці звинувачен- ня не тільки не визнав незаконність силового тиску, а й натхнений результатами шахтинсь- кої справи прямо написав у редакцію газети “комуніст”: “Мы будем сметать со своего пути всех тех, кто оказывает сопротивление наше- му социалистическому строительству” та ще й закликав притягнути автора листа до відпові- дальності як ворога радянської влади12. для того, щоб здобути більше хліба, потріб- на була своєрідна “п’ята колона” на селі. тому з 1927/28 р. влада почалося активно на прак- тиці застосовувати знайоме правило “поділяй і володарюй”, що на селі означало: тимчасова допомога біднякам, підтримка на словах се- редняків і наступ на заможних. для цього з одного боку було збільшено розмір прибутку, який не обкладався податком, а з іншого зиск з більш заможних господарств значно зріс. в результаті такого господарювання у ста- робільській окрузі відсоток звільнених від по- датку зріс з 3,8 у 1926/27 р. до 31,2 % у 1928/29 р., до 15 крб. податку (бідняцько-се- редняцькі господарства) платили відповідно 33,5 і 35 %. кількість же середняцьких та за- можних господарств відчутно зменшилася. хоча подібна політика зменшувала перс- пективи розвитку товарного господарства на селі, влада мала чимало підстав для тимчасо- вого задоволення. окрім того, що вдалося ви- конати план хлібозаготівель в окрузі, село вдалося чітко розділити на два ворогуючих та- бори. в одному із звітів про настрої селян від- верто говорилося про справжню мету самооб- кладання та допомоги біднякам: “класова політика самообкладання, реальна допомога бідноті, звільнення від податку та інші захо- ди, корисні неспроможним господарствам, викликали більшу зацікавленість в соціаліс- тичному будівництві”13. такий відвертий адміністративний тиск призводив до розчарування значної частини селян радянською владою. розуміння штуч- ності розколу села відобразилося в одній з листівок, що були розкидані селах старобіль- ської округи. там говорилося: “коммунисти- ческая власть сделала раскол между крестья- нами, завела травлю по селам: тот — серед- няк, тот — бедняк, а тот зажиточный, потому кулак. грызитесь несчастные крестьяне меж- ду собой”14. однак більшовицьке керівництво влітку 1928 р. ще не наважилося на більш рі- шучі кроки проти селян. Надзвичайні заходи були оголошені тимчасовими. після виконан- ня плану тверді ціни на хліб були зняті і селя- нам знову дозволили торгувати в хлібом на ба- зарах15. для втілення своїх планів у життя, ком- партійно-радянському керівництву потрібно було мати підтримку якомога більшої частини селян, тому воно намагалося всіляко демонс- трувати всенародність радянської влади. з цією метою голова окрвиконкому підкреслив у зверненні до голів рвк неприпустимість по- силання у своїх виступах на партійні рішен- ня16, мовляв, це представники народу у радах 1�� визначають подальші шляхи розвитку. вод- ночас іншими (таємними) листами всіляко стримувалася народна активність, що йшла не на користь більшовицької влади — головам райвиконкомів надсилалися дані про “кур- кульську активність” та матеріали, що комп- рометували окремих працівників радянського апарату. але відомості ці були таємними, го- ловам рвк при висуванні тих чи інших пре- тензій головам сільрад суворо заборонялось вказувати джерела своєї обізнаності, тобто ак- тивно використовувався психологічний мо- мент17. відносний успіх хлібозаготівель весни 1928 р. в масштабах усієї країни (початковий план по старобільщині, як зазначав вище ав- тор, був перевиконаний) сприяв поразці бу- харінської групи в пб вкп(б). її аргументи про недоцільність позаекономічного тиску на село розтанули перед кількістю зібраного збіжжя та відсутності при цьому справді не- безпечного для влади опору з боку селянства. варто зауважити, що тривала пропаганда більшовицьких цінностей давала результа- ти — селянство справді розкололося, компар- тійна ж влада використовувала у своїх цілях далеко не найкращі якості людського харак- теру. чого варта лише інструкція головам райвиконкомів старобільщині від 24 жовтня 1928 р.: “Не випускайте із виду, що промкрам потрібно давати не тільки тим, хто везе хліб, а й тим, які активно допомагають хлібозаготів- лі”18. виникало цілком логічне питання — на- віщо ж та важка праця на землі потрібна, коли сприянням здачі зерна працьовитими можна було заробити те ж саме? окрім того в інструкції зазначалося, що “урядом допущено можливість по виключно бажанню самих се- лян проводити самообкладання вище від 25 % від сільгоспподатку”19. логіка влади проста та ясна — бідняки, що були звільнені від сільгоспподатку, а відповідно і від самообкла- дання, мали активно сприяти прийняттю та- ких рішень на загальних зборах сільських жителів, де всі питання вирішувалися біль- шістю голосів. тим більше, що так звані “поз- бавленці”, серед яких був дуже високий відсо- ток заможних селян, не мали права голосу на подібних зборах. активна участь бідняків у прийнятті рі- шень по самообкладанню освячувалася ціл- ком пристойними мотивами — мовляв, не для себе ми стараємося, а для всього села, адже кошти від самообкладання йшли на соціаль- но-культурні потреби села. внаслідок такої політики в 1928/29 р. середній розмір самооб- кладання в старобільській окрузі становив 35 % від сільгоспподатку20. однак на перших селянських зборах не було прийнято й поло- вини рішень по самообкладанню21, що свідчи- ло про ще недостатню підтримку біднотою та середняками цих заходів більшовицької вла- ди. якщо в 1927/28 р. влада в україні чинила психологічний тиск і більше погрожувала репресіями, то у 1928/29 було здійснено цілу низку репресивних заходів за випробуваним сталіним ще в 1928 р. “уральсько-сибірським варіантом”. у всій своїй “красі” ці методи були продемонстровані навесні 1929 р., коли вичерпалися будь-які засоби економічного впливу. державі був потрібен хліб і за низьки- ми цінами, а в районах старобільської округи на середину травня 1929 р не було виконано й 40 % плану весняного кварталу22. після тако- го провалу приймається ціла низка рішень, спрямованих на репресивні дії щодо нездатчи- ків хліба, особливо заможних господарств. але оскільки на місцях керівники радянсь- ких органів влади не горіли бажанням випро- бовувати на своїх односельчанах такі методи впливу, то в райони округи відрядили уповно- важених по хлібозаготівлям з вищих інстан- цій. Наприклад, в Марківський район коман- дирували 3 особи з центральних і 7 з округо- вих органів влади23. На травень-липень 1929 р. старобільській окрузі встановили план в 747 тис. пуд.24 в ок- рвиконкомі його розверстали по районам. районне керівництво розподіляло план між сільрадами. а вже сільради повинні були за- тверджувати цей план на загальних сільських зборах з наданням кожному конкретному се- лянину завдань. компартійна влада ще нама- галася робити видимість народовладдя — без санкцій зборів план не ставав обов’язковим для виконання. водночас з таким видимим виявом “волі селян” усім уповноваженим по хлібозаготівлі і головам рвк надавалася таєм- на інструкція, у якій говорилося, що в “тому разі, коли на загальних зборах селян, встанов- лений для того чи іншого села план буде від- кинуто, то на такому рішенні не слід заспоко- юватися, добитися скликання нових зборів і прийняття плану загальними зборами селян”. у цьому ж документі підкреслювалося, що не- обхідно мати “готовий і ясний класовий під- хід”, при якому “головна частина плану по- 200 Краєзнавство, 1–4, 2008 винна бути покладена на куркульську і за- можницьку частину села (75 %)”25. перші результати роботи уповноважених виявилися у прийнятті спущених згори планів хлібоздачі на місцях. станом на 25 травня 1929 р. в усіх селах відбулися загальні збори, їх результати виявилися такими:26 Назва району план (пуд.) кількість сільрад прийняли план (с/р) прийнято до здачі пуд. 1. біловодський 110 000 24 17 78 000 2. білокуракинський 88 000 19 15 72 000 3. білолуцький 83 000 13 5 16 540 4. Марківський 106 000 20 10 73 700 5. Міловський 77 000 14 3 20 000 6. Містківський 44 000 10 - - 7. Ново-айдарський 33 000 20 8 24 200 8. Ново-астраханський 22 000 17 5 17 200 9. осинівський 86 000 15 3 15 000 10. олександрійський 60 000 18 12 34 050 11. старобільський 88 000 24 3 21 000 разом 747 000 194 81 371 690 з наведених даних видно, що 58,24 % усіх сільрад відмовилися брати на себе економічно необґрунтовані зобов’язання, що залишали селян без продуктів і знищували будь-які сти- мули до праці. для досягнення своєї мети уповноваженим з хлібозаготівель рекоменду- валося використовувати репресії, що мали “мати зріст поруч з ростом опору”27. з центру були надіслані ознаки куркульських госпо- дарств. варто зауважити, що до початку цього на- ступу на село компартійно-радянській владі вдалося завойовувати значний авторитет. се- ляни до останнього не вірили в можливість репресій. цьому сприяло як тривале лояльне ставлення до селян протягом непу, так і досвід 1928 р., коли влада обмежилася переважно погрозами. тому розповсюдженою була дум- ка, що постанови радянських органів влади “залишаться постановами, а реальних приму- сових заходів вживатися не буде”. однак в інструкціях уповноваженим з хлібозаготівель чітко розписувався метод репресій: “по закін- ченню недільного строку на добровільну хлі- боздачу точно з 8 дня розпочати застосування заходів репресій; застосовувати в перший день на найбільш міцного куркуля”, причому, якщо у середняків забирали лише лишки про- дукції, то куркулям не залишали і на харчу- вання28. у випадку, коли і після усієї реквізи- ції зерно продуктів не вистачало, то все чи частина господарства куркуля розпродавало- ся на аукціоні до тієї миті, доти сума одержа- них коштів не перевищить заборгованості з незданого хліба. причому рахували по ринко- вим, а не конвенційним (твердим) цінам. для порівняння зауважимо, що конвенційна ціна пуду хліба становила 1 крб. 20 коп., а ринко- ва — близько 4 крб. тобто за недодачу одного пуду селянин мав заплатити в державну скар- бницю 4 крб. іноді в районах з метою перестраховки значно збільшували заплановане при роз- поділі завдань по сільрадам. так, наприклад, в біловодськом районі сума завдань становила 129 тис. пуд., що на 19 тис. перевищувало спущене згори завдання29. у цьому районі вже до 4 червня владні органи здійснили 40 при- мусових стягнень, причому лише в 50 % ви- падків вдалося забрати зерно, інші господарс- тва розпродувалися з аукціону30. звичайно, подібні дії були пов’язані з чи- малими труднощами. ламалася традиційні відносини на селі, нав’язувалася внутрішня ворожнеча і не всі були готові до таких змін взаємовідносин. іноді місцеві сільвиконавці відмовлялися виконувати відчуження майна (лимарівка біловодського району). в інших випадках господарі кидалися з ножем на сіль- виконавців або намагалися покінчити життя самогубством31. з весни 1929 р. в старобільсь- кій окрузі було здійснено 8 терактів — 4 під- пали, 1 вбивство, 2 замахи на життя та одне побиття32. в селах знаходили прокламації з закликами повалення радянської влади та встановлення гетьманату (лимарівка ста- робільського району)33. згідно звітів дпу най- більшу активність заможні верстви населення проявляли в біловодському, Ново-айдарсько- му, олександрівському та Марківському райо- нах34. у Ново-айдарському районі взагалі було викрито організована “група 23” на чолі з селянином швачкою. коли двох керівників цієї групи випроваджували за межі району, усе село влаштувало їм урочисті проводи, що свідчило про прихильність місцевих жителів до цієї групи35. втрачали довіру до влади не лише заможні верстви населення, а й середняки, що переста- ли приймати активну участь у виборах до міс- цевих рад (“однак виберуть тих, кого намітять парторганізації та кНс”), були незадоволені хлібозаготівлями, підвищенням сільгосппо- 201 датку, ножицями цін та нестачею промкра- му36. цим же були незадоволені і бідняки, що досить часто (по свідченням окрміліції) “про- пивають кредити”37. у свідомості селянина не завжди вкладалося, як подібні речі може ро- бити та влада, що надала йому землю і прого- лошувала себе владою трудящих. тому трап- лялися випадки, як це було в селі байдовка старобільського району, що селяни заклика- ли воювати за... радянську владу, лунали такі заклики: “давай війну, це не радянська влада забирає, а влада буржуїв”38. влада не лише втрачала довіру селян, а й знищувала такими діями будь-які стимули для розвитку товарного хліборобства на селі. Наоплеливапраця хлібороба на землі перетво- рювалася із джерела прибутку на осередок не- безпеки. частина селян вирішила, що для влади важливіше, щоб населення її підтриму- вало морально, а не матеріально. влучно ска- зав з цього приводу фельдшер олейніков з села павлівки білокуракинського району: “к чему работать, на кого мы будем работать, за- чем мы будем гноить рубахи, давайте лучше сократимся, посеем только для себя, для лич- ного пропитания, после пролетаризируемся и будем хорошие для советской власти”39. дійс- но, компартійна влада не бажала мати неза- лежних від неї селян, з якими потрібно було домовлятися, а не видавати накази. тому з по- чатку відбудовного періоду активізувалася ро- бота по створенню колгоспів — таких вироб- ничих об’єднань селян, що були б під цілкови- тим контролем влади і залежними від неї. однак спочатку першочерговими залиша- лися завдання реквізиції хліба у заможних се- лян. тому, захопившись хлібозаготівлями, керівництво округи зовсім мало звертало ува- ги на виконання рішень XV з’їзду вкп(б) про колективізацію. сільради на місцях не лише не ініціювали утворення колективів, а й де допомагати тим колгоспам, що були засновані з чиєїсь іншої ініціативи. цю прогалину варто було ліквідувати. так як в колгоспах на цей час були лише бідняки, то влада почала всіляко підтримувати цю частину селян, що не мала змоги дати товарної продукції, але слугувала опорою влади нас селі. так, наприклад, у 1928 р. колгоспам було надано 49 % з усіх кредитних коштів села, з червня 1929 р. почали створюватися Мтс, які мали обробляти колгоспні поля тощо40. однак масо- вого добровільного входження в колгоспи бід- няцько-середняцьких мас не спостерігалося. одним з чинників такої обережності селяни відмічали те, що “комуністи самі в колективи не йдуть”41. водночас компартійна влада з метою недопущення створення колгоспів в середовищі середняцько-заможних мас, (щоб не могли скористуватися пільгами) у грудні 1928 р. видала постанову рНк срср “о мерах борьбы с лжекооперативами”42. тобто влада зайвий раз підкреслила пріоритети — на селі опиралася на бідних і залежних від неї, за- можні і самостійні їй були непотрібні. підведемо підсумки. На прикладі ста- робільської округи ми бачимо, що внаслідок систематичного застосування примусових за- ходів у хлібозаготівлях протягом 1927/28 — 1928/29 рр. компартійна влада знищила еко- номічні стимули розвитку сільського госпо- дарства, цим самим змусивши виробників товарної продукції скоротити посіви. в ре- зультаті надзвичайних заходів 1928 р. скоро- чення було несуттєвим, оскільки подібні захо- ди селяни вважали тимчасовими. та й самі компартійні керманичі на липневому 1928 р. пленумі наголосили на необхідності боротьби “з тими елементами, котрі намагаються нада- ти надзвичайним і тимчасовим засобам харак- тер постійного курсу і цим самим поставити під загрозу справу союзу робітників та основ- них мас селянства”43. однак більш жорсткий повтор таких заходів навесні 1929 р. спричи- нив істотне скорочення посівів. значно вигід- ніше стало не працюючи в поті чола, отриму- вати за сприяння владі не менше того, що пра- цьовитим справжнім трударям діставалося тяжкою працею. як наголошувалося вище, понад 31 % селянства старобільщини взагалі не платили сільгоспподатку, тобто не давали товарного хлібу державі, а 35 % давали самий мінімум — до 15 крб., тобто товарність сільсь- кого господарства за ці два роки суттєво зни- зилася. і ця маса селянства, що з свого вироб- ництва не надавала коштів у державну скарб- ницю, стала основною опорою радянської влади на селі. кошти для індустріалізації були потрібні терміново, а на відновлення, не кажучи вже про збільшення, товарності сільського госпо- дарства хоча б до рівня 1927 р. потрібен був час. при цьому більшовицька влада ризику- вала б втратити свою опору нас селі — неза- можницькі маси, і водночас не здобути при- хильність більш заможних і працьовитих се- лян. в розрекламовані, висловлюючись сучасною мовою, колгоспи бідняки добровіль- 202 Краєзнавство, 1–4, 2008 но не бажали йти, — врешті там потрібно було працювати. у старобільській окрузі станом на 1 листопада 1929 р. колективізовано було 12,2 % усіх господарств44, що майже втричі менше кількості тих, хто зовсім не платив сільгоспподатку. Не сподіваючись надалі на будь-які економічні важелі, компартійна вла- да пішла по найпростішому, але й по найменш перспективному для майбутнього шляху при- мусової колективізації. старобільська округа як степова потрапила до числа тих, де колек- тивізація мала здійснюватися в першу чергу. ті 31,2 % селян, що не платили сільгосппо- датку стали справжнім рятувальним колом більшовицької влади. колективізація здійс- нювалася надстрімкими темпами, але то вже тема іншої розмови. 1 див: кульчицький с. демографічні на- слідки голодомору 1933 р. в україні. єфі- менко г. всесоюзний перепис 1937 р. в україні: документи та матеріали. — к., 2003; 2 державний архів луганської області (далі — дало). — Ф. р1186. — оп. 2. — спр. 59. — арк. 23. 3 там само. — арк. 19. 4 там само. — арк. 30 5 там само. — спр. 43. — арк. 12. 6 там само. — арк. 11. 7 там само. — спр.58. — арк. 12. 8 там само. — арк. 13 9 там само. — арк. 33 10 там само. — спр. 59. — арк. 39. 11 там само. 12 там само. — спр. 84. — арк. 136. 13 там само. — спр. 58. — арк. 34. 14 там само. — арк. 35. 15 там само. — арк. 36. 16 там само. — спр. 66. — арк. 25. 17 там само. — спр. 59. — арк. 136. 18 там само. — спр. 66. — арк. 40. 19 там само. 20 там само. — спр. 71. — арк. 37. 21 там само. — арк. 41. 22 там само. — арк. 37. 23 там само. — оп.1. — спр. 140. — арк. 6. 24 там само. — арк. 3,17. 25 там само. — арк. 18. 26 там само. — арк. 22. 27 там само. — арк. 19. 28 там само. — арк. 10–11, 31. 29 там само. — арк. 49. 30 там само. — арк. 32. 31 там само. — арк. 33, 48. 32 там само. — спр. 77. — арк. 69. 33 там само. — арк. 69. 34 там само. — арк. 71. 35 там само. — арк. 73. 36 там само. — арк. 68. 37 там само. — арк. 67. 38 там само. — арк. 122. 39 там само. — арк. 102. 40 здійснення суцільної колективізації на україні. — т. 2 (1927–32 рр.) — к., 1967. — с. 178. 41 дало. — Ф. р1186. — оп. 1. — спр. 77. — арк. 122. 42 документы свидетельствуют. — М., 1984. — с. 196–200. 43 коммунистическая партия советского со- юза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов цк. — М., 1970. — т. 4. — с. 108. 44 здійснення суцільної колективізації... — с. 640. Hennadii Yefimenko On the eve of all collectivization: State bread provision in the Starobilsk region On the basic of the previously unknown archival materials, the author of the article features of policy of the Bolshevik in the field of agriculture in the Starobilsk district in 1928–1929. A particular emphasis is made modification of relations between of the Bolshevik leadership and peasants. Key words: grain-collections, food tax, new economic policy, Starobilsk district, agriculture, col- lectivization. джерела та література

Напередодні суцільної колективізації: хлібозаготівлі по-більшовицьки в Старобільській окрузі

Institution

Ähnliche Einträge