Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст.
У статті досліджується процес формування та становлення історико-краєзнавчих знань на Харківщині. На підставі опрацювання широкого кола джерел всебічно вивчається історико-краєзнавча діяльність освітян краю, яка була підґрунтям для локальних досліджень. Ключові слова: освітяни, історичне краєзнавств...
Gespeichert in:
Datum: | 2008 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6194 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. / О. Кашаба // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 5-14. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-6194 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-61942010-02-22T12:00:57Z Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. Кашаба, О. Літопис українського краєзнавства У статті досліджується процес формування та становлення історико-краєзнавчих знань на Харківщині. На підставі опрацювання широкого кола джерел всебічно вивчається історико-краєзнавча діяльність освітян краю, яка була підґрунтям для локальних досліджень. Ключові слова: освітяни, історичне краєзнавство, науково-методична робота, навчальний заклад, краєзнавчі видання. This article studies the process of formation and development of history knowledge in Kharkiv region. Based on a wide variety of sources, local history study efforts of the local educators, which constituted a back ground for subsequent local studies, are studied detail. 2008 Article Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. / О. Кашаба // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 5-14. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6194 908 (477)+930.1 uk Інститут історії України НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства |
spellingShingle |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Кашаба, О. Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. |
description |
У статті досліджується процес формування та становлення історико-краєзнавчих знань на Харківщині. На підставі опрацювання широкого кола джерел всебічно вивчається історико-краєзнавча діяльність освітян краю, яка була підґрунтям для локальних досліджень. Ключові слова: освітяни, історичне краєзнавство, науково-методична робота, навчальний заклад, краєзнавчі видання. |
format |
Article |
author |
Кашаба, О. |
author_facet |
Кашаба, О. |
author_sort |
Кашаба, О. |
title |
Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. |
title_short |
Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. |
title_full |
Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. |
title_fullStr |
Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. |
title_full_unstemmed |
Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. |
title_sort |
методика викладання краєзнавства в школах харківщини в 20-ті роки хх ст. |
publisher |
Інститут історії України НАН України |
publishDate |
2008 |
topic_facet |
Літопис українського краєзнавства |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6194 |
citation_txt |
Методика викладання краєзнавства в школах Харківщини в 20-ті роки ХХ ст. / О. Кашаба // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 5-14. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
work_keys_str_mv |
AT kašabao metodikavikladannâkraêznavstvavškolahharkívŝiniv20tírokihhst |
first_indexed |
2025-07-02T09:09:59Z |
last_indexed |
2025-07-02T09:09:59Z |
_version_ |
1836525708220825600 |
fulltext |
�
удк 908 (477)+930.1
Ольга Кашаба (м. Харків)
методика викЛадання краєЗнавства
в ШкоЛах харківЩини в 20-ті роки хх ст.
У статті досліджується процес формування та становлення історико-краєзнавчих знань
на Харківщині. На підставі опрацювання широкого кола джерел всебічно вивчається істори-
ко-краєзнавча діяльність освітян краю, яка була підґрунтям для локальних досліджень.
Ключові слова: освітяни, історичне краєзнавство, науково-методична робота, навчальний
заклад, краєзнавчі видання.
20-ті роки хх століття стали часом пошуку
нових ефективних форм і методів організації
навчального процесу, це був період, коли за-
проваджувалися експериментальні принципи
функціонування системи освіти. відбувались
формаційні зміни, тобто ліквідація політико-
економічних інститутів попередніх владних
структур, становлення економічних та органі-
заційно-політичних основ радянської влади,
відтак необхідність модернізації освіти, куль-
тури і духовного життя взагалі була очевид-
ною. школі в цьому процесі відводилася
визначна роль. зауважимо, що в 1917–1921
роках, коли в україні точилась національно-
визвольна боротьба, майже вся система почат-
кової й середньої освіти перебувала на стадії
радикальної руйнації, а в сільських районах
просто була відсутня1. отже, нова влада нама-
галася побудувати власну освітню систему,
впроваджувала модерні концепції побудови
школи, якісно нові програми. саме в цей пе-
ріод спостерігається введення краєзнавства в
шкільні програми. значущість цієї навчаль-
ної дисципліни не випадкова. процес впровад-
ження краєзнавства в навчальний процес тіс-
но пов’язаний із розвитком історичної освіти
в школах в 20-ті роки хх ст.
політика більшовиків в галузі шкільної іс-
торичної освіти мала свої особливості. голо-
вна її мета зводилася до виховання людей, від-
даних інтересам і політиці радянської влади.
школа з її чіткою організаційно-системною
структурою була найбільш ефективним засо-
бом такого впливу. крім цього, вона мала
справу з підростаючим поколінням, і цей
вплив починався, так би мовити, з “чистого
аркуша”, що само по собі виключало неприєм-
ні моменти “ламання” або “ігнорування” у сві-
домості людей старих цінностей. таким чи-
ном, історична освіта перш за все повинна
була виконувати виховні та соціальні функ-
ції2.
слід зазначити, що Народний комісаріат
освіти (далі — Нко) україни в той час багато
в чому копіював російську систему освіти3. це
призвело до ряду помилок, яких припускався
й Наркомпрос рсФрр. зумовлені вони були
тим, що нарком освіти а. в. луначарський і
провідний радянський історик М. М. пок-
ровський, які безпосередньо керували перебу-
довою історичної освіти, виступали проти
впровадження системних програм з історії в
школах. вони вважали, що ця навчальна дис-
ципліна має включати цілий ряд складових —
історію праці, історію культури, соціологію
тощо. а колишні дореволюційні курси (іс-
торія стародавнього світу, історія середніх
віків) нібито відвертають увагу від актуаль-
них проблем суспільства, тому вивчати іс-
торію слід на прикладі сучасного життя 4.
у вересні 1918 року а. в. луначарський,
виступаючи на педагогічних курсах в петрог-
раді з лекцією “про викладання історії в ко-
муністичній школі”, чітко сформулював ос-
новні принципи викладання історії в новій
школі:
- метою школи мусить стати виховання
будівників нового суспільства. викладання іс-
торії в старій школі не створювало умов для
розвитку дитини. отже, зараз воно має розви-
вати творчі здібності учнів;
- якщо раніше формування свідомості від-
бувалося на основі ідеї еволюціонізму в роз-
витку суспільства, то зараз треба їх виховува-
ти в революційному руслі;
- замість “квасного патріотизму” треба при-
щеплювати інтернаціоналізм, замість індиві-
дуалізму — почуття колективізму;
- унаслідок вивчення історії в підлітків му-
сить бути вихована історична свідомість, тоб-
�
Краєзнавство, 1–4, 2008
то вони повинні відчувати себе солдатами сві-
тового пролетаріату5.
таким чином, із наведених тез бачимо чіт-
ко окреслені завдання історичної освіти в
школах “нового” зразка. до речі, за організа-
ційну основу було обрано єдину трудову шко-
лу соціального виховання, орієнтовану на
політичне та професійне навчання. поділ
школи на початкові, вищі початкові учили-
ща, гімназії, реальні училища, ремісничі, тех-
нічні комерційні училища та інші види нав-
чальних закладів дореволюційної доби скасо-
вувався6. 25 листопада 1924 року рНк усрр
ухвалила постанову “про шкільну мережу за-
гального навчання”, започаткувавши в такий
спосіб історично відому семирічну трудову
школу двох концентрів: першого — початко-
вого (чотирирічка) і другого (основного) —
трирічка7.
щоб привести зміст історичної освіти у від-
повідність з цілями й завданнями часу, необ-
хідно було докорінно перебудувати навчальні
плани, створити нові програми й підручники.
єдиного централізованого навчального плану
не існувало, тому місцеві органи народної ос-
віти в україні отримали право створювати са-
мостійні навчальні плани та програми8. це
спричиняло низку ускладнень, наприклад, іс-
торія україни вивчалася лише в тих школах,
де це вважалося за необхідне9. помилки були
неминучими, мабуть, і тому, що на початку
20-х років хх ст. радянська історична наука і
педагогіка ще переживали період свого ста-
новлення10. вони були не в змозі за короткий
строк вирішити складні питання шкільної іс-
торичної освіти. відчувалася також гостра
потреба в нових педагогічних кадрах.
отже, нова школа була поки що не готова
повністю відмовитися від викладання історії,
але й прийняти старі програми за основу та-
кож не наважувалася. виходячи з цього, осві-
тяни намагалися знайти такий варіант, який
би задовольняв більшість. компромісним ви-
ходом із ситуації було впровадження предме-
та, який би зміг поєднати як історичні знан-
ня, так і знання про сьогодення, тобто втілити
прогресивну ідею “нової школи”, яка поляга-
ла у зближенні її із суспільним життям.
це завдання намагалася виконати і дер-
жавна вчена рада (далі — двр) Наркомпросу
рсФрр, яка була створена в січні 1919 року.
до її складу увійшли як професійні револю-
ціонери, так і відомі історики. очолював двр
М. М. покровський. цей орган розробив так
званий комплексний метод створення програм
шкільних курсів. головний принцип цього
методу містився в такій тезі: “система знань,
а не система предметів”11.
згідно з комплексним методом в основу
навчального процесу були покладені не нав-
чальні предмети, а явища, які вивчалися ком-
плексно в трьох основних розділах: природа,
праця, суспільство. Наприклад, перше трав-
ня — Міжнародний день трудящих — розгля-
далося в комплексі з появою перших квітів, з
розвитком сільського господарства в місце-
вості, де проживає учень12. так встановлюва-
лися штучні, неприродні зв’язки. за своєю
суттю комплексний метод антиісторичний,
тому що розглядає наукові знання поза основ-
ними закономірностями розвитку природи та
суспільства, а це порушує послідовність і сис-
темність знань.
подальший пошук шляхів удосконалення
шкільної освіти привів до створення “схем
програм єдиної трудової школи”, прийнятих
колегією Нко рсФрр у березні 1923 року. їх
поклали в основу програм, які стали не пред-
метними, а комплексними13. керівництво із
соціального виховання (главсоцвих ук-
раїни) пропонувало власний підхід до комп-
лексності в навчанні: “Ми мусимо, нарешті,
звикнути і на процес навчання дивитися так,
щоб справжнім і педагогічно прийнятним він
був лише тоді, коли в центрі нашої уваги
стоїть дитина. дитина, яка пізнає світ, почи-
наючи з малого. підґрунтям навчання має
бути краєзнавчий принцип”14.
з переходом освітніх закладів до роботи за
комплексними програмами (1923/1924 нав-
чальний рік) самостійні курси історії в шко-
лах остаточно ліквідовувалися15. знання з іс-
торії та географії україни учні отримували за-
лежно від тем комплексів, що вивчалися.
елементи краєзнавства входили до всіх час-
тин навчального плану16. краєзнавчий ма-
теріал знаходив місце у викладанні мови, лі-
тератури, географії, математики, праці, сус-
пільствознавства тощо. дані про кількість
населення, провідні галузі кустарної про-
мисловості регіонів, різні статистичні відо-
мості, історико-етнографічні матеріали вико-
ристовувалися при складанні прикладів для
граматичних правил і математичних задач17.
загальна атмосфера зацікавленості краєзнав-
чими дослідженнями відбилася на позитивно-
му ставленні до них учнівської молоді18. у той
же час спостерігаємо пожвавлення інтересу і з
�
боку вчителів, які розглядали краєзнавство
як один із чинників виховання дитини.
у програмах для шкільного краєзнавства
основний акцент робився на накопиченні точ-
них знань у галузі природних ресурсів, еконо-
міки. поступово головним мотивом краєзнав-
чої педагогіки стає соціально-економічне
краєзнавство.
На сторінках журналу “шлях освіти” за-
значалося: “...краєзнавчий рух поставив на
перший план вивчення ландшафту, крайового
спільного проживання людини і природи й
пов’язав географію з історичними процесами
в царині цього спільного життя, позначив-
шись на побудові планів і програм сучасної
школи”19. тому не випадково в пропонованих
програмах багато місця відводилося дослід-
женню економічних можливостей краю. На
першому плані були питання, пов’язані з вив-
ченням географічних умов, природних ба-
гатств, корисних копалин, статистики, то-
поніміки, демографії краю тощо.
реалізація поставлених завдань в україні
набула динамічного розвитку, особливо після
проведення і всеукраїнського з’їзду з питань
вивчення продуктивних сил та народного гос-
подарства в україні. ряд доповідей також
було присвячено впровадженню краєзнавства
в шкільні програми, а також проведення
краєзнавчої роботи серед учнівської молоді за
допомогою використання позакласних форм і
методів навчання20.
у 1924 році відбулася іі всесоюзна
краєзнавча конференція, яка чіткіше окрес-
лила найближчі завдання в галузі шкільного
краєзнавства, зокрема в резолюціях секції
шкільного й екскурсійного краєзнавства наго-
лошувалося на таких першочергових завдан-
нях: “...а) конкретизація методичного розроб-
лення наявних краєзнавчих програм, які в
схематичному вигляді мало доступні педаго-
гу-масовику; б) накопичення й оброблення
спільного з науковими краєзнавчими органі-
заціями матеріалу щодо місцевого краю, необ-
хідного для роботи у школі. На місцях мають
бути видані такі посібники: короткі довідни-
ки про цей край з фактичним і цифровим ма-
теріалом, карта району і карти дрібних підроз-
ділів, путівники, виклад чергових завдань
культурного і господарського будівництва ра-
дянської влади в цьому районі, створення
книг для роботи чи інструкцій для краєзнав-
чих занять учнів; в) організація краєзнавчої
перепідготовки вчителів, встановлення пос-
тійних зв’язків між школою і краєзнавчими
установами (науковими товариствами, музея-
ми)”21.
різні періодичні видання, зокрема науко-
во-методичний бюлетень укк “краєзнавс-
тво”, орган Наркомату освіти “шлях освіти”
широко пропагували досвід викладання іс-
торії краю, шкільного краєзнавства. у часо-
писі “краєзнавство” містилася окрема рубри-
ка “шкільне краєзнавство”. На жаль, часопис
був більш популярним серед міських освітніх
закладів, до сільських шкіл він майже не пот-
рапляв. це в першу чергу було пов’язано з жа-
люгідним фінансуванням сільських шкіл, у
яких часто не вистачало коштів на необхідні
речі — підручники, меблі, навіть крейду 22.
тому для звичайних шкіл часопис був розкіш-
шю. учителі переважно користувалися осо-
бистим досвідом, який допомагав їм проводи-
ти уроки з краєзнавства. На свій страх і ризик
вони складали власні програми, у яких
краєзнавство як елемент був присутній в кож-
ному предметі. ці програми значно відрізня-
лися від тих, які пропонувалися в педагогіч-
ній пресі (наприклад, краєзнавчі програми,
надруковані в часописі “шлях освіти”, вима-
гали то значних транспортних витрат для про-
ведення багатоденних екскурсій, то певної
бази знань серед учнів і спеціальної підготов-
ки вчителя для вивчення геодезичних можли-
востей краю)23. вони були ближчі до реаль-
ності і враховували психологічний, віковий,
фізичний і феноменологічний розвиток дити-
ни.
пропоновані шкільні програми визначали
два головних принципи шкільного краєзнавс-
тва:
1. потрібно вивчати зв’язок між явищами
довкілля і виробничими силами. у програмах
двр ця теза окреслена достатньо чітко. саме
краєзнавство давало змогу об’єднати природу,
працю і суспільство. відзначалося, що немож-
ливо досконало вивчити економіку, якщо
ігнорувати природу, яка є основою для роз-
витку виробничих сил і виробничої діяльності
населення. у той же час, досліджуючи при-
родні умови певного краю, треба брати до ува-
ги й суспільно-економічний бік.
2. явища навколишнього середовища слід
вивчати в їх динаміці. краєзнавство — це на-
ука про розвиток, постійні зміни, еволюцію
життєвих явищ певного краю. тому перед
учителями-краєзнавцями програми двр ста-
вили конкретне завдання: “логічно витікає
�
Краєзнавство, 1–4, 2008
для кожного краєзнавця забов’язання взяти
найактивнішу участь у цьому динамічному
процесі: допомогти своїми зусиллями скоріше
збудувати соціалістичну державу”24.
аналіз комплексних програм показав, що
всі теми зі шкільного краєзнавства можна
поділити на дві основні групи: а) орієнтуваль-
ні; б) спеціальні (поглиблені). Можливість от-
римати наукові результати давали тільки ос-
танні.
орієнтувальні теми мусили давати учням
лише початкові знання про край. пізніше
вони ставали основою для побудови світогля-
ду дитини. ці теми допомагали встановити
“дослідний апарат” дитини і створити необ-
хідні навички і вміння для більш поглибленої
дослідницької роботи.
програми двр перших трьох років навчан-
ня і рівня якраз складаються з таких (най-
більш простих і доступних) орієнтувальних
тем: “Наше село”, “Наша волость”, “Наш
край”.
а вже для учнів іі рівня впроваджувалася
складніша тематика. треба відзначити, що
спеціальні теми не завжди входили до складу
шкільних програм, тому з ними пропонувало-
ся знайомитися під час гурткової роботи. спе-
цифіка опрацювання цих тем передбачала
тривалу розробку, а це не давало можливості
поєднувати їх із звичайною шкільною робо-
тою. усі теми мали відповідати рівневі роз-
витку учнів і бути цікавими для них.
Наведемо кілька прикладів спеціальних
тем, розроблених авторами комплексних про-
грам:
- “Місцеве фабрично-заводське й кустарне
виробництво”. під час вивчення цієї теми про-
понувалося ознайомлення не тільки із сучас-
ним станом виробництва, але й обов’язково
робився екскурс в минуле, простежувалося
виникнення і становлення фабрично-заводсь-
кого виробництва в краї.
- “погодні умови нашого краю”. у межах
цієї теми учні мусили робити метеорологічні і
фенологічні спостереження, а також укладати
місцевий календар природи й сільськогоспо-
дарських робіт.
- “сільськогосподарське виробництво”. ця
тема виділялася серед інших своєю масштаб-
ністю. під час її вивчення школярі досліджу-
вали господарство, промисли, кустарне вироб-
ництво (сьогоднішнє й минуле), проводили
порівняльний аналіз різних видів господарс-
тва25.
зауважимо, що виконання подібних за-
вдань вимагало від шкіл і краєзнавчих гурт-
ків ґрунтовної підготовки, навичок, певного
досвіду дослідницької роботи.
у цьому плані цікавим є досвід липецької
школи № 2 на харківщині. На початку 20-х
років хх ст. школа під керівництвом дирек-
тора п. в. щепкіна проводила велику
краєзнавчу роботу. запропонована комплекс-
на програма пророблялася і на і, і на іі рівнях
семирічки, але з різним ступенем поглибле-
ності. для першого рівня навчальний матеріал
розподілявся за роками навчання, відрізнявся
територіальними масштабами і кількістю
об’єктів дослідження. учні другого рівня се-
мирічки вивчали краєзнавчий матеріал за
певною тематикою. Наприклад, знайомство з
працею селянина і ремісника в межах індиві-
дуального господарства проводили учні дру-
гих класів. програма третіх класів передбача-
ла вивчення праці селян, ремісників, робітни-
ків у масштабі цілого села. четверокласники
досліджували ремесло і фабричне виробниц-
тво округу. у п’ятому класі вивчали економі-
ку села і кустарних промислів. у шостому до-
сліджували край із поглибленим ознайомлен-
ням з окремими видами фабрично-заводського
виробництва26.
як вже відзначалося раніше, краєзнавство
за комплексними програмами двр було дина-
мічним. воно передбачало впровадження в
шкільну практику активних методів, розра-
хованих на виявлення дитячої ініціативи. для
того, щоб запобігти можливим педагогічним і
методичним помилкам, а також переванта-
женню дітей нецікавими, іноді сухими
краєзнавчими завданнями, указівками, пот-
рібно було заохочувати всіх дітей до спільного
планування тем із краєзнавства. це дозволяло
враховувати інтереси учнів, тобто спрямову-
вати їх на плідну, творчу працю і результатив-
не навчання.
застосування інноваційних методів давало
позитивні результати. діти із захопленням
займалися краєзнавчими дослідженнями. ре-
зультати своєї роботи вони намагалися опри-
люднити: у школах виникали музеї, вистав-
ки, рукописні часописи і збірники.
уже згадана липецька школа № 2 мала
природничий кабінет, чи музей природи, як
його з гордістю називав директор школи
п. в. щепкін. тут були зібрані різноманітні
експонати: екземпляри природного матеріа-
лу, опудала тварин, колекція метеликів, гер-
�
барії. цей кабінет обслуговував навчальні пот-
реби не тільки молодших, а й старших класів.
у щепкінській школі не уявляли, як можна
давати уроки з природознавства без наочності,
яка була зібрана самими учнями під час за-
нять із краєзнавства.
школярі з радістю долучалися до самостій-
ного виготовлення колекцій під час виконан-
ня домашнього завдання, а також під час
шкільних занять.
але, на наш погляд, найбільший інтерес
становить рукописний часопис школи “пче-
линый улей”, у якому містилися дитячі спос-
тереження за життям краю. “пчелиный улей”
організовував дітей, стимулював їх до поглиб-
леного дослідження краю, до спостережень і
власних літературних спроб.
охайно оформлені зошити знайомлять нас
із тим, як маленькі діти, учні 3–4 класів,
виступали з оповіданнями, віршами. у руко-
писних виданнях липецької школи № 2 збе-
реглися спостереження учнів 6 і 7 класів на
тему “торгівля в місті”. діти відвідували рин-
ки міста. свої враження вони вмістили в “пче-
лином улье”: “в городе живут лавочники,
мясники, кулаки. тут редко встретишь поря-
дочного человека”. Негативне ставлення се-
лянських дітей до міського життя ми спос-
терігаємо в учнівських нотатках: “одежда в
городе мещанская, — зауважує учень т. чер-
нявський, — идет какая-нибудь толстая де-
вка, воображает из себя барышню, в белых ту-
фельках и обязательно на высоких каблуках,
а ножища огромная”. а учениця о. борисова
відмічала: “крестьяне не пудрятся и не ма-
жутся, а в городе мажутся, пудрятся и нави-
ваются”. На перший погляд здається, що ди-
тячі спостереження наївні, але саме вони мо-
жуть бути цінним матеріалом для дослідників
мікроісторії. констатуючи стилістичну не-
досконалість, скупість, а іноді й безпорадність
“дитячої” мови, неможливо залишити поза
увагою високий ступінь безпосередності, емо-
ційності і відкритості, уміння оригінально
сприймати навколишній світ, який діти в до-
ступній їм формі фіксували в текстах. “бід-
ність” мови повністю окупається достовірніс-
тю і навіть граничною чесністю дитини, ба-
жанням своїми спогадами відтворити все так,
як це було насправді. взагалі “дитячі тексти”,
які ми відносимо до наративних джерел, а та-
кож до матеріалів різного роду опитувань і ан-
кетувань, це, як правило, фіксація, інтерпре-
тація й актуалізація подій, явищ важливих
для дитини. у той же час у цих текстах знахо-
дять відображення акценти, які на той момент
були актуальні і важливі для дорослих, які
працюють з дитиною. такі джерела потребу-
ють особливого ставлення з боку дослідників.
річ у тому, що в свідомості дитини знаходять
відбитки “дорослих” оцінок, але діти
обов’язково вносили і фіксували у власних
спостереженнях досвід своєї соціальної гру-
пи.
для знайомства з методикою роботи на уро-
ках краєзнавства доцільно дослідити розробку
теми “село взимку”. дітлахи ділилися на не-
величкі групи по 3–4 особи. за завчасно
розробленим планом вони проводили дослід-
ження селянських дворів. учні досить серйоз-
но готувалися до цієї роботи. заздалегідь ство-
рювалися спеціальні анкети для опитування
населення. під час анкетування школярі на-
магалися дізнатися у господарів їх прізвище,
склад родини, кількість обробленої землі, уро-
жайність, чи вистачає хліба на потреби роди-
ни, чи займається селянин тваринництвом і
чи має з цього прибуток. дітей цікавили й
інші заняття селян, а також фольклорний ма-
теріал, спогади старих мешканців села.
запровадження такої форми роботи, безпо-
середнє спілкування з господарями селянсь-
ких дворів і їх родинами викликало у дітей
різні емоції. одна дівчинка, панкова тетяна,
під враженням збирання матеріалу написала
вірша, який помістила в збірці “пчелиный
улей” під назвою “исследование жизни крес-
тьян в селе” 27.
органічне поєднання програмної і позак-
ласної краєзнавчої роботи було невід’ємною
складовою шкільного краєзнавства. “Ні в
чому іншому дитина не організовує так свого
мозку, не озброює себе методами саморозвит-
ку й наукової праці, як тільки під час дослід-
ження близьких їй явищ довкілля... Місцевий
край з усіма його життєвими подробицями —
ось де мусять починатися всі струмочки нашої
освіти”, — писав журнал “шлях освіти” 28.
саме тому методистами і вчителями розробля-
лися науково-методичні засади позакласної
роботи.
як один із прикладів успішної та результа-
тивної діяльності шкільних краєзнавчих гур-
тків можна навести досвід великописарівсь-
кої семірічної школи на харківщині. крає-
знавчий осередок був заснований у 1922 році.
організатор і керівник гуртка вчитель
п. а. сапухін29 висував високі вимоги до його
10
Краєзнавство, 1–4, 2008
учасників, піклувався про актуальність пору-
шених проблем. результати краєзнавчої робо-
ти учнями опрацьовувалися і систематизува-
лися у шкільному музеї. його колекція архео-
логічних знахідок була дуже різноманітною.
тут зберігалися кам’яні молотки, стародавній
посуд, зброя, гарматні ядра, нумізматична ко-
лекція, прикраси тощо. вивчаючи історію
району, члени гуртка використовували опові-
дання й народні спогади про давнину, церков-
ні архівні матеріали, друковані видання та
інші джерела. школярі видавали рукописні
збірки, які потім використовували на уроках.
якщо подивитися на тематику, розроблену на
їх сторінках, можна з упевненістю сказати,
що вона могла б стати основою нарису про ве-
ликописарівський район, бо включала:
і. передісторичні часи.
іі. боротьба з татарами на наших землях та
будування білгородської лінії.
ііі. Місто вільний курган і села, що входи-
ли до складу його повіту у хуііі ст.
іV. сторінки з історії села велика писарів-
ка.
V. вулиці великої писарівки та походжен-
ня їх назв.
Vі. часи кріпацтва в нашому районі.
Vіі. поміщики нашого району.
Vііі. славетні діячі серед нашого населен-
ня 30.
На наш погляд, найбільш вдало була
розроблена тема, присвячена кріпацтву. учні
збирали спогади про кріпаччину. у межах
комплексної програми відбувалося вивчення
кількох предметів: суспільствознавства, рід-
ної мови, історії. унаслідок опитувань був ук-
ладений альбом, який містив твори дітей, ма-
люнки, діаграми. іншій альбом давав яскраву
ілюстрацію кріпацтва. Матеріал був зібраний
під час бесід зі старими людьми, які пам’ятали
ті часи, і зафіксований у письмових роботах:
“втеча селян у солдати”, “самогубство пасту-
ха”, “історія нашого села”, “оповідання діду-
ся панкратова”, “важка праця жінок-селя-
нок”. великий інтерес викликають і інші на-
риси з історії краю, що були розроблені
учнями великописарівського краєзнавчого
гуртка. а саме: “вольновський монастир у
хуіі та хуііі ст.”, “Минувшина села ямно-
го”, “історіографія в.-писарівського райо-
ну”.
члени гуртка активно займалися лекцій-
ною практикою. з 1922 по 1928 роки для меш-
канців району було прочитано понад 50 лек-
цій краєзнавчого змісту; учні охоче проводи-
ли екскурсії у шкільному музеї.
позакласну краєзнавчу роботу організову-
вали і керівники краєзнавчих гуртків, праців-
ники музеїв на харківщині. скажімо, робота
шкіл ізюмщини гуртувалася навколо місцево-
го краєзнавчого музею. тут проводилися чис-
ленні екскурсії як в музеї, так і за його межа-
ми. завідувач музею М. с. сібільов читав по-
пулярні лекції перед дитячою та дорослою
аудиторією. у цій справі активну участь брав і
професор о. с. Федоровський, який, крім ме-
тодичних порад та зауважень, проводив екс-
курсії з учнями околицями ізюма 31.
у другій половині 20-х років хх ст. вели-
кого поширення набуває така важлива форма
вивчення і пропаганди історії рідного краю,
як проведення навчальних екскурсій. екс-
курсія була визнана універсальним краєзнав-
чим методом. вивчення історії, природи, на-
родногосподарських об’єктів села чи міста до-
повнювалось візуальним спостереженням та
фіксацією важливих моментів, які не може
дати жодний підручник. адже для учнів отри-
мання інформації в такому вигляді є доступні-
шим. діти краще опановують матеріал, який
пояснюється на близьких і зрозумілих при-
кладах з близького для них середовища. зро-
зуміло, що екскурсія буде корисною в разі її
досконалої підготовки. учителю слід було за-
здалегідь розробити зміст і маршрути екс-
курсії. однак самостійно з цим завданням він
не завжди міг впоратися. вчителю часто-густо
не вистачало навичок екскурсійної роботи,
методичної підготовки, літератури краєзнав-
чого змісту, а іноді елементарних знань. отже,
для впровадження екскурсій потрібна була
відповідна допомога. у цьому напрямі заслу-
говує на увагу позитивний досвід науково-до-
слідної кафедри історії української культури
ім. д. і. багалія. викладачами кафедри було
розроблено типовий посібник з організації
проведення історичних екскурсій “слобожан-
щина в екскурсіях”, відредагований професо-
ром о. в. вєтуховим 32. у ньому наводилися
сотні різних туристичних маршрутів по тери-
торії слобідської україни, багато цікавих ві-
домостей з історії рідного краю. цей посібник
був незамінним під час проведення позашкіль-
них форм роботи, він мав важливе значення в
навчальному процесі, а в окремих випадках
може використовуватись і сьогодні 33.
екскурсії застосовувалися не тільки під
час уроків, але й були одним із позашкільних
11
методів. Найважливішим є те, що під час цієї
роботи відбувалося заохочення учнів, їх згур-
тування навколо вчителя, зближення між со-
бою. таким чином, досягався подвійний ре-
зультат — освітній і виховний. організаційне
поєднання шкільної і позакласної роботи було
невід’ємною частиною шкільного краєзнавс-
тва.
центральною фігурою в шкільному крає-
знавстві був учитель. його роль величезна.
ще з часів виникнення дореволюційних това-
риств та інших об’єднань учителі зарекомен-
дували себе як мобільна інтелектуальна опора
науковців-дослідників, здатна не тільки вико-
нувати практичні завдання, а й бути творчим
механізмом справи. виключно важливу роль
відігравав сільський учитель, який часто був
єдиним представником інтелігенції і носієм
культури на селі.
як постійний резерв громадсько-наукової
краєзнавчої роботи розглядали цю категорію
людей і місцеві наукові товариства34. для ок-
реслення шляхів і методів шкільної краєзнав-
чої роботи в харкові у 1924 році за ініціативи
наукових кіл харківського інституту народ-
ної освіти було утворено “клуб червоного вчи-
теля”. клуб також став центром культурно-
освітньої роботи серед студентства, педагогіч-
ного і технічного персоналу інституту, освітян
харкова35. головними формами роботи клубу
були як лекції, з’їзди, наради, так і гурткові
засідання.
отже, бачимо, що вчителі зарекомендува-
ли себе не тільки як інтелектуальна опора на-
уковців, вони мали бути творчим механізмом
справи. Французький педагог а. слюїс у своїй
роботі “про викладання географії” писав:
“учитель, який зміг розбудити в учневі любов
до вивчення і дослідження природних і сус-
пільних явищ, місцем дії яких є область, де
вони мешкають, — до джерела, гір, ланів, до
тваринного і рослинного світу, до звичаїв, тра-
дицій мешканців, їх суспільного устрою, по-
езії, мистецтва — є справжнім учителем, тому
що він викликав у серцях дітей захоплення
наукою”36. таке ставлення до шкільних педа-
гогів було закономірним, оскільки вся систе-
ма підготовки вчителя була націлена на фор-
мування краєзнавця-організатора.
педагог мусив запроваджувати “дух і ме-
тод дослідження” в навчальний процес. якщо
розуміти цей термін правильно, його зміст ба-
гато чого може навчити викладачів. суть його
полягає не в тому, щоб направляти школяра
до відкриттів, які б мали наукову вагомість.
перед вчителем ставилось конкретне завдан-
ня — виховувати в школяреві вміння само-
стійно мислити, працювати в колективі, тобто
давати можливість учню спостерігати, робити
і повторювати прості дослідження, добувати
знання. під час ознайомлення з темою шко-
ляр самостійно мусив висувати завдання,
розробляти програму, вирішувати можливість
розподілу тем між групами й окремими учня-
ми, контролювати виконання завдань, а потім
провести апробацію результатів, які були
одержані внаслідок екскурсій, лабораторним
шляхом, вивченням літератури та архівних
документів, усним опитуванням та за допомо-
гою анкетування. так, через самостійне
пізнання діти вчилися робити відкриття. як
вірно зазначає в. в. бездрабко, виокремлюю-
чи суть у взаєминах між складовими частина-
ми словосполучення “краєзнавство і освіта”,
завдання учителя полягало у вихованні ін-
дивіда дослідником і громадянином свого
краю і вітчизни37.
відзначаючи беззаперечні досягнення в ор-
ганізації викладання краєзнавства в школі та
налагодження різноманітних форм позаклас-
ної гурткової роботи, не можна не помітити
того, що нерозв’язаними залишалися такі го-
стрі питання: на місцях бракувало багатьох
матеріалів, щоб розпочати краєзнавчу роботу
планово; катастрофічно не вистачало літера-
тури, технічних приладів; у сільській місце-
вості дуже складно було проводити таку фор-
му роботи, як екскурсія. Місцеве населення
вважало екскурсії прогулянками, заважаючи
тим самим роботі школи.
Матеріальна база школи була слабкою. у
статті “чергова робота в краєзнавстві” зазна-
чалося, що: “...неприємним моментом в
краєзнавстві є матеріальна частина. Наважте-
ся вивчати природу місцевості, наважтеся гер-
баризувати, колекціонувати, виготовляти
опудала, моделі, діаграми, мапи, будувати те-
раріум, акваріум, коли в школі, крім стін і до-
шки для писання, ніяких матеріалів більше
нема!? де вже тут говорити про шафи під різні
експонати. отже, коли педагог знайде в собі
сили побороти глузування й ворожнечу з боку
оточення, коли зможе знехтувати погрозу
провалу учня на конкурсі, то третє гальмо,
матеріальне, буде тим дев’ятим валом, що пог-
лине цього звитяжця. а треба сказати, що
“звитяжців” тих не дуже то й багато”38. крім
того, доречним буде згадати і про жалюгідне
12
Краєзнавство, 1–4, 2008
становище вчителя, на плечі якого було пок-
ладено відповідальність за впровадження
краєзнавства в школах. упродовж 1920 —
1923 років школа “не знала ніякого бюдже-
ту”, боролася за своє існування39. Матеріальне
становище радянського вчителя 1920-х років
не піддавалося будь-якому порівнянню (опла-
та праці становила 1/7 частину прожиткового
мінімуму)40; невпорядковане життя, голод,
відсутність житла спричиняли самогубства
серед учителів41. Мізерне бюджетне фінансу-
вання унеможливлювало раціональну органі-
зацію шкільного життя, планомірне навчання
дітей, наукову уніфікацію самої мережі освіт-
ніх установ.
великий вплив на розвиток шкільного
краєзнавства мало ідеологічне втручання. На
початку 1930-х років на засіданнях краєзнав-
чих секцій порушувалося питання про необ-
хідність диференціювати краєзнавців, актив-
но викривати залишки “куркульсько-дво-
рянського краєзнавства”, рішуче звільнятися
від класово-шкідницьких сил, що засіли в
краєзнавчих товариствах42. подібні настрої не
могли не зачепити шкільне історичне крає-
знавство. у журналі “комуністична освіта” —
органі Наркомату освіти україні 1931 року
була вміщена передовиця під назвою “основні
засади побудови програми й організації педа-
гогічного процесу в семирічній школі”, яка
висувала нові вимоги до суспільних наук: “1)
дати молоді знання і вміння виробити у себе
комуністичні погляди; 2) сформувати вміння
правильно осмислювати основні явища сус-
пільного життя, класової боротьби, міжнарод-
ного революційного руху; 3) засвоїти, у чому
полягає правильний шлях будівника соціаліз-
му в срср; у чому значення диктатури проле-
таріату; 4) виховати інтернаціоналіста, дати
пролетарське розуміння національного питан-
ня, озброїти учня на вирішальну боротьбу з
націоналізмом; 5) виховати войовничих
атеїстів; дати розуміння генеральної лінії пар-
тії і необхідності боротися з ухилами; 7) вихо-
вати вміння і класову свідомість до праці”43.
як бачимо, жодного рядка про впровадження
краєзнавства, використання його з виховною
метою. Навпаки, на сторінках періодичних
видань спостерігаються критичні викриваль-
ні публікації в бік школи. особливо негативно
це позначилось на вчителях істориках-
краєзнавцях. більшість із них були настільки
налякані, що стали відходити від історичної
роботи. багато програм, посібників, видань
краєзнавців були визнані шкідливими та ви-
лучені зі шкільних бібліотек. унаслідок цього
загальмувалося вивчення історії сіл і колгос-
пів, посилився бюрократичний контроль за
діяльністю вчителя-краєзнавця44.
таким чином, протягом 20-х років хх ст.
шкільна історична освіта, а в її межах і
краєзнавство, переживає багато трансформа-
цій, які пояснювалися складністю переходу
освіти на нові ідеологічні позиції, а також го-
строю нестачею науково-педагогічних кадрів.
пошуки нових організаційних форм освіти
доповнювалися також структурною перебудо-
вою вищої історичної освіти, а це ще більше
ускладнювало ситуацію, призводило до суттє-
вих прорахунків у галузі вивчення історії.
джерела та література
канд. іст. наук: 07.00.01/харківський
художньо-промисловий інститут. — х.,
1995. — с. 134.
6 Кузьменко М. М. система освіти урср
1920-х років: історико-теоретичний аспект
// український історичний журнал. —
2004. — № 5. — с. 71.
7 Сборник действующего законодательства
усср по народному просвещению. — х.:
дву, 1926. — с. 170.
8 ЦДАВО України. — Ф.166. — оп. 1. —
спр. 872. — арк. 54.
9 ДАХО. — Ф. р.820. — оп. 1.– спр. 165. —
арк. 1–131.
10 Бездрабко В. В. дослід історіографії з акту-
альних питань краєзнавчої педагогіки //
1 Кузьменко М. М. система освіти урср
1920-х років: історико-теоретичний аспект
// український історичний журнал. —
2004. — № 5. — с. 67.
2 Чадаєва К. Ю. розвиток історичної освіти
в україні у 20 — 30-ті роки хх ст.: дис. …
канд. іст. наук: 07.00.01 / харківський
художньо-промисловий інститут. — х.,
1995. — с. 134.
3 Там само. — с.134.
4 Бущик Л. П. очерки развития школьного
исторического образования в ссср. — М.:
из-во ак. пед. наук рсФср, 1961. — с.
199.
5 Чадаєва К. Ю. розвиток історичної освіти
в україні у 20 — 30-ті роки хх ст.: дис. …
13
актуальні проблеми вітчизняної та всес-
вітньої історії: зб. праць молодих уче-
них. — х.: б. в., 1998. — вип. 3. — с. 12–
17.
11 Бущик Л. П. очерки развития школьного
исторического образования в ссср. — М.:
из-во ак. пед. наук рсФср, 1961. — с.
201.
12 Музиченко А. ф. динамическое краеведе-
ние в программах гус`а и его метод //
вопросы краеведения в школе: сб. статей/
под ред. в. п. буданова, и. с. семенова. —
л.: брокгауз-ефрон, 1925. — с.51.
13 Музиченко О. краєзнавство в комплекс-
них програмах та його метод // шлях осві-
ти. — 1925. — № 5–6. — с. 66.
14 Программы ГУС`а и проблема комплекс-
ности в преподавании // вестник просве-
щения. — 1924. — № 1. — с. 30–45.
15 Чадаєва К. Ю. розвиток історичної освіти
в україні у 20 — 30-ті роки хх ст.: дис. …
канд. іст. наук: 07.00.01 / харківський
художньо-промисловий інститут. —
х.,1995. — с. 139.
16 Бущик Л. П. очерки развития школьного
исторического образования в ссср. — М.:
из-во ак. пед. наук рсФср, 1961. — с.
43.
17 Программы ГУС`а и проблема комплекс-
ности в преподавании // вестник просве-
щения. — 1924. — № 1. — с. 30–45.
18 Равич-Щерба Е. о комплексном методе
преподавания // просвещение донбас-
са. — 1924. — № 1–2. — с.25–31.
19 Краєзнавство в школі // шлях освіти. —
1925. — № 11. — с. 3–8.
20 ЦДАВО України. — Ф. 166. — оп. 4. —
спр. 253. — арк. 325.
21 дахо. — Ф. р.820. — оп. 1. — спр.
234. — арк. 10.
22 Курило-Кримчак А. про краєзнавчу роботу
у школі // краєзнавство. — 1925. — № 6–
10. — с.16–19.
23 Краєзнавство в школі // шлях освіти. —
1925. — № 11. — с. 3–8.
24 Краеведение в школе/ сб. статей под ред.
а. катанской. — М.: работник просвеще-
ния, 1928. — с. 8.
25 Музиченко О. краєзнавство в комплекс-
них програмах та його метод // шлях осві-
ти. — 1925. — № 5–6. — с. 59–70.
26 Чавдаров С. липецька школа ім.
п. в. щепкіна. — к., 1939. — 150 с.
27 Там само. — с.80.
28 Овод П. гуртова наукова робота з дітьми як
засіб до громадянського виховання // шлях
освіти. — 1924. — № 6. — с. 145–152.
29 Див. методичні поради з шкільного
краєзнавства, зроблені п. а. сапухіним:
дослідча робота в справі вивчання історії
місцевого краю // шлях освіти. — 1925. —
№ 11; Музейна робоа в школі // шлях ос-
віти. — 1926. — № 3; справа з місцевими
архівами // радянська освіта. — 1926. —
№ 11; з досвіду археологічної роботи шко-
лярів // радянська освіта. — 1928. — № 7–
8.
30 Краєзнавство в школі // шлях освіти. —
1925. — № 11. — с. 3–8.
31 ДАХО. — Ф. р.203. — оп. 1. — спр. 13.–
арк. 2–5.
32 Самоплавська Т. О. були досягнення і про-
рахунки (шкільна освіта в історичній рет-
роспективі) // рідна школа. — 1994. —
№ 3–4. — с. 75–76.
33 Слобожанщина в екскурсіях. — х.: дву,
1928. — 95 с.
34 цдаво україни. — Ф.166. — оп. 6. —
спр. 610. — арк. 130.
35 дахо. — Ф. р.820. — оп. 1.–спр. 1083.–
арк. 8.
36 Цит.: Кагаров Е. современные течения в
методах преподавания географии и крае-
ведения в германии // краеведение. —
1926. — № 4. — с.515.
37 Бездрабко В. В. журнал “краєзнавство” та
його роль у розвитку історичних регіо-
нальних досліджень 1920 — 1930-х рр.:
дис. …канд. іст. наук.: 07.00.06/НаН ук-
раїни, ін-т укр.. археографії та джере-
лознавства ім. М. с. грушевського. — к.,
2000. — с. 92.
38 Чергова робота в краєзнавстві //
краєзнавство. — 1928. — № 6–10. — с.15.
39 ЦДАВО України. — Ф.166. — оп. 2. —
спр.287. — арк.38.
40 Кузьменко М. М. система освіти урср
1920-х років: історико-теоретичний аспект
// український історичний журнал. —
2004. — № 5. — с.71.
41 Самоубийства в СССР. 1922 — 1925. ста-
тистика в ссср. — т. хххV. — вып. 1. —
М., 1927. — с.16–30.
42 Рябокобила О. О. розвиток історичного
краєзнавства на харківщині в 20–30-ті ро-
ки хх ст.: дис. …канд. іст. наук.:
07.00.01/ харківський нац. ун-т ім.
в. Н. каразіна. — х., 2000. — с. 138.
1�
Краєзнавство, 1–4, 2008
43 Цит.: Удод О. А. історична наука і освіта в
дзеркалі періодики 1930-х років // борис-
фен. — 1999. — № 10 (100). — с. 18.
44 Олейник М. М., Пітінова Т. Г. доля віт-
чизняного історичного краєзнавства в кін-
ці 20 — поч. 30-х рр. хх ст. // зб. науко-
вих праць. — серія: історія та геогра-
фія. — х., 1997. — вип. 1. — с. 155–162.
Olga Kashaba
The methods of local history teaching in schools of Kharkov region in 1920-th
This article studies the process of formation and development of history knowledge in Kharkiv
region. Based on a wide variety of sources, local history study efforts of the local educators, which
constituted a back ground for subsequent local studies, are studied detail.
Key words: educators, local history studies, instructional research, educational institution, local
history publications.
|