Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст.
У статті досліджено суспільно-політичні процеси становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках ХХ століття. Проаналізовано взаємозв’язок краєзнавчо-екскурсійної справи з краєзнавством та охороною пам’яток. Розкрито запровадження краєзнавчих екскурсій в навчально-виховному процесі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6198 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. / О. Костюкова // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 15-21. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6198 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-61982010-02-22T12:01:02Z Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. Костюкова, О. Літопис українського краєзнавства У статті досліджено суспільно-політичні процеси становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках ХХ століття. Проаналізовано взаємозв’язок краєзнавчо-екскурсійної справи з краєзнавством та охороною пам’яток. Розкрито запровадження краєзнавчих екскурсій в навчально-виховному процесі загальноосвітних шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів. The article is devoted to the research of processes in the developrnent of the study of local lore and excursion industry in Ukraine in the 1920’s. The study proves that the development of the excursion industry was done on the basis of such important cultural fields as country studies protection of Historical monuments. The article shows the use of excursions in the educational process in secondary schools, vocational schools, and higher educational establishments. 2008 Article Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. / О. Костюкова // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 15-21. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6198 908: 069, 157; 940,5(477) uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства |
| spellingShingle |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Костюкова, О. Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. |
| description |
У статті досліджено суспільно-політичні процеси становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках ХХ століття. Проаналізовано взаємозв’язок краєзнавчо-екскурсійної справи з краєзнавством та охороною пам’яток. Розкрито запровадження краєзнавчих екскурсій в навчально-виховному процесі загальноосвітних шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів. |
| format |
Article |
| author |
Костюкова, О. |
| author_facet |
Костюкова, О. |
| author_sort |
Костюкова, О. |
| title |
Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. |
| title_short |
Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. |
| title_full |
Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. |
| title_fullStr |
Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. |
| title_sort |
основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках xx ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Літопис українського краєзнавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6198 |
| citation_txt |
Основні напрями становлення і розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст. / О. Костюкова // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 15-21. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kostûkovao osnovnínaprâmistanovlennâírozvitkukraêznavčoekskursíjnoíspraviv20hrokahxxst |
| first_indexed |
2025-07-02T09:10:09Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:10:09Z |
| _version_ |
1836525719607312384 |
| fulltext |
1�
удк 908: 069, 157; 940,5(477)
Олена Костюкова (м. Черкаси)
основні напрями становЛення і роЗвитку
краєЗнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках XX ст.
У статті досліджено суспільно-політичні процеси становлення і розвитку краєзнавчо-екс-
курсійної справи в 20-х роках ХХ століття. Проаналізовано взаємозв’язок краєзнавчо-екс-
курсійної справи з краєзнавством та охороною пам’яток. Розкрито запровадження краєзнав-
чих екскурсій в навчально-виховному процесі загальноосвітних шкіл, середніх спеціальних та
вищих навчальних закладів.
Ключові слова: краєзнавчо-екскурсійна справа, краєзнавчі екскурсії, краєзнавство, охоро-
на пам’яток, навчально-краєзнавчі екскурсії.
I. вступ. в сучасних умовах розбудови не-
залежності в україні, невід’ємною складовою
національного і духовного відродження стає
краєзнавчо-екскурсійна справа як важливий
фактор освіти, підвищення культурного рів-
ня, виховання, екологічного оздоровлення ук-
раїнського суспільства. в зв’язку з цим стає
необхідним дослідження основних напрямів
краєзнавчо-екскурсійної справи в історично-
му вимірі. з самого початку свого розвитку
вона виконувала важливі науково-пізнавальні
функції, тісно взаємодіяла з краєзнавчою,
пам’яткоохоронною, природоохоронною робо-
тою. особливого значення набуває відроджен-
ня кращих традицій вітчизняного екскур-
сознавства у краєзнавчій роботі серед молоді
та учнівства.
аналіз стану наукової розробки досліджу-
ваної проблеми визначає такі етапи: 20-ті —
50-ті роки, 60-ті — 80-ті роки, 90-ті роки XX
ст. і 2000-ні роки. Необхідно відмітити, що в
літературі 1960–80-х років питання розвитку
краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках
XX ст. в україні окремо не розглядалося. і
тільки з прийняттям незалежності україни
запропонована тематика починає обговорюва-
тися на науково-практичних конференціях і
висвітлюватися в працях науковців. зокрема
я. верменич розкриває питання про вико-
ристання матеріалів з життя і діяльності ви-
датних вчених 20-х років в сучасних краєзнав-
чо-екскурсійних програмах1. розвідка р.
Маньковської присвячена становленню музей-
ної мережі україни в 1920-х роках як переду-
мови розвитку краєзнавчо-екскурсійної спра-
ви2. краєзнавчий та екскурсійний аспект
діяльності спілки письменників україни у
20-х роках визначає в. о. савчук3. основні на-
прями краєзнавчо-екскурсійної справи 20-х
років у короткому екскурсі в історію вітчиз-
няного туризму узагальнює с. і. попович4.
в історіографії досліджуваної теми важли-
вими є наукові видання інституту історії ук-
раїни НаН україни і всеукраїнської спілки
краєзнавців “історія україни, маловідомі іме-
на, події, факти”, журнал “краєзнавство”
тощо.
II. постановка завдання. актуальність до-
слідження зумовлюється тим, що історичний
розвиток краєзнавчо-екскурсійної справи у
контексті суспільно-культурологічних про-
цесів 20-х років XX ст. в україні, поки що, є
недостатньо вивченим і потребує подальшого
глибокого осмислення. Мета роботи полягає в
тому, щоб на основі аналітичного підходу з
урахуванням історичної практики та досвіду,
узагальнити основні закономірності розвитку
краєзнавчо-екскурсійної справи у 20-х роках і
впроваджувати їх на якісно новому сучасному
рівні.
III. результати дослідження. розвиток
краєзнавчо-екскурсійної справи в 20-х роках
хх ст. відбувався в складних суспільно-полі-
тичних умовах. саме тоді, коли починала ут-
верджуватися нова державна система, був пе-
ріод короткочасного, але значного піднесення
освітньо-культорологічних процесів. крає-
знавчо-екскурсійна робота займала чільне
місце в діяльності навчальних закладів: шкіл,
технікумів, робітфаків, інститутів. шкільні
програми з ряду дисциплін базувалися на
краєзнавчому матеріалі, екскурсії, в свою чер-
гу, доповнювали їх, розширювали загальний
кругозір у школярів та студентів.
педагогічна цінність екскурсій полягала в
тому, що вони надавали можливість учням
1�
Краєзнавство, 1–4, 2008
охоплювати складні явища, синтезувати ма-
теріал, який накопичувався в процесі нав-
чальної роботи, поширювати кругозір та прак-
тичний досвід5. в 1920-х роках значну увагу
було приділено викладанню краєзнавства.
краєзнавчий матеріал збирався шляхом екс-
курсій і тривалих систематичних спостере-
жень, “тому що за одну екскурсію нічого не
зробиш”6. екскурсії були основою вивчення
курсу “краєзнавство”. Найпоширенішою фор-
мою навчання було проведення краєзнавчих
екскурсій до лісу, на річку, в сусідні села, по
історичних місцях, у музеї7. краєзнавчі екс-
курсії організовувалися як міськими, так і
сільськими школами. в перший рік навчання
першого концентру трудової школи проводи-
лися екскурсії для вивчення кварталу, райо-
ну. другий рік навчання програмував екс-
курсію по місту, а третій — по всій окрузі. На
другому концентрі продовжувалося вивчення
місцевого матеріалу засобами екскурсій. чет-
вертий рік навчання передбачав розширену
екскурсійну програму по усрр та срср8. уч-
ням сільських трудових шкіл екскурсії “від-
кривали нові підходи до свого села”9.
в 1924 році для 1217 учнів і 96 учителів
уманського, шевченківського, білоцерківсь-
кого, київського округів організовувалися
екскурсії за маршрутами: корсунь — київ,
вільшана — київ — катеринослав — кривий
ріг — звенигородка, Миронівна — київ —
канів, сухоліси — Фастів — Москва — ленін-
град — сухолеш, городище — черкаси — ка-
теринославль — херсон — одеса — Мико-
лаїв — кривий ріг — городище. це були учні
та вчителі шполянської, боярської, богус-
лавської, деренківської, ржищивської, горо-
дищенської, христинівської, петропавловсь-
кої, канівської трудових шкіл. в тому ж
1924 році організовувалися екскурсії для 427
учнів та 53 вчителів 12 трудових шкіл і двох
дитячих будинків м. києва10. для 750 учнів
установ соціального виховання криворізько-
го округу були заплановані екскурсії до кате-
ринослава, в асканію Нову, до дніпровських
порогів. готувалися до екскурсій також
504 учні з 10 шкіл міста катеринослава11. в
1926 році трудові школи № 4 і № 5 міста
жмеринки організовували екскурсії для 7 уч-
нівських груп12. переборюючи складності ор-
ганізаційних моментів, школи намагалися
розширити маршрути екскурсій в напрямках:
до криму, Москви, ленінграду, кавказу і,
навіть, до уралу. в 1924 році 12 шкіл полта-
ви запланували далекі екскурсії для 786 уч-
нів13.
важливою передумовою розвитку крає-
знавчо-екскурсійної справи в україні стало
також піднесення краєзнавства. у 1920-х ро-
ках відбувся своєрідний злет краєзнавства, як
безцінної скарбниці збереження історичного
досвіду багатьох поколінь, всього найкращо-
го, що витримало випробування часом в сфері
духовної і матеріальної культури14.
краєзнавчо-екскурсійна робота спрямову-
валася не на просте споглядання і розвагу, а,
насамперед, на визначення цінності краю з
точки зору природних особливостей, наяв-
ності корисних копалин, розвитку продуктив-
них сил, історико-культурної спадщини, умов
життя населення, тощо. з цією метою в
краєзнавчих осередках було розроблено таку
схему проведення екскурсійно-краєзнавчих
досліджень, яка допомагала екскурсантам
скласти характеристику раніше недослідже-
них і невивчених районів україни. екскур-
санти оглядали місцевість і докладно зафіксо-
вували всі її особливості, які були пов’язані і з
кліматичними умовами, і з географічним по-
ложенням, геологічною структурою. Найцін-
ніші відомості надавали місцеві жителі
районів. вони, використовуючи в своїх роз-
повідях перекази, легенди, спомини своїх дав-
ніх родичів, описували, наприклад, тварин-
ний і рослинний світ краю в минулому.
екскурсанти складали його порівняльну ха-
рактеристику, використовуючи здобутий ма-
теріал. екскурсанти розкривали історію краю,
але головна увага була звернута на його сучас-
не промислово-виробниче значення, на гро-
мадське життя, культурний розвиток, умовне
життя населення і його зайнятість, зокрема в
організації кустарних ремесел 15.
збір фактичного матеріалу був основним
завданням екскурсанта-краєзнавця. від нього
вимагалося дотримуватися основ, які надава-
ли кожному дійству наукову цінність. такими
основами були: найбільша точність і доклад-
ність опису явища, за яким велося спостере-
ження.
краєзнавчі дослідження завжди були влас-
тиві екскурсіям. саме під час подорожей, за-
вдячуючи особливій гостроті вражень, розви-
валися допитливість і спостережливість. для
підвищення їх ефективності, екскурсанту ре-
комендувалося вивчати спеціальну літературe.
екскурсії визнавалися великою культур-
ною справою. і дійсно, екскурсант під час по-
1�
дорожі знайомився з тим, як в інших місцях
робітники і селяни будують життя, з побутом
народностей, що населяли радянський союз,
вивчав природу. у дорозі, постійно зустрічаю-
чись з населенням, особливо з селянством,
спілкуючись з ним, він розповідав про те, що
довелося побачити і почути, про життя свого
міста, фабрики16.
краєзнавчі дослідження екскурсантів ви-
користовувалися для створення різноплано-
вих маршрутів. основна увага приділялася
освітнім, тематичним, які складалися за пев-
ною програмою. водночас не залишалися поза
увагою маршрути, які пролягали через місце-
вості, привабливі для літнього відпочинку,
особливо ті, які були придатні для організації
кліматологічних і бальнеологічних курортів17.
керівні краєзнавчі органи, комісії багато пра-
цювали в напрямку використання своїх внут-
рішніх резервів для підняття краєзнавчо-екс-
курсійної справи. в 1926 році центральне
бюро краєзнавства за дорученням культвідді-
лу вцрпс взяло на себе справу допомоги чле-
нам профспілок і трудящим срср у проведен-
ні екскурсій по найрізноманітніших районах
країни. для виконання поставленого доручен-
ня центральне бюро організувало в своїй
структурі екскурсійно-довідкове бюро, яке
почало співпрацювати з усіма республікансь-
кими краєзнавчими комітетами18. українсь-
кий комітет краєзнавства активно підтриму-
вав починання, спрямовані на розвиток екс-
курсійної справи. в 1928 році наукове
товариство комітету взяло активну участь у
створенні українського мішаного пайового
екскурсійного товариства19. в тому ж 1928
році комітет розробив і направив у краєзнавчі
товариства і комісії матеріали з питань екс-
курсійної роботи. пропонувалося здійснити
такі заходи: 1. крайові організації повинні
зв’язуватися з тими державними й громадсь-
кими установами, що керують екскурсійною
справою. при цьому бажане не формальне
представництво, а й активна участь в роботі
цих установ. 2. де немає таких установ,
краєзнавчі організації мусять взяти на себе
ініціативу створення екскурсійного центру.
краєзнавчим організаціям рекомендувалося
складати маршрути для екскурсійних груп,
сконцентровувати у себе всі відомості про най-
зручніші місця відпочинку й харчування в ок-
рузі, про вартість послуг, видавати короткі
путівники, направляти у місцеву пресу описи
найцікавіших місць округи.
зважаючи на надто малу кількість екс-
курсійних кадрів, краєзнавчим організаціям
пропонувалося взяти на себе початкове
об’єднання всіх місцевих сил в справі обслуго-
вування екскурсійних груп екскурсоводами,
на них також покладалася організація екс-
курсійних баз там, де ще не працювали де-
ржавні, і що цікаво, бажаним на базах було
створення, хоча б невеликих, краєзнавчих
виставок. рекомендуючи зазначені заходи, за-
кликаючи краєзнавчі організації до виявлен-
ня якнайширшої ініціативи, комітет вислов-
лював впевненість у тому, що краєзнавчі
організації зуміють активно охопити екс-
курсійну галузь роботи і тим самим виконати
громадську справу “величезної ваги”20.
схема проведення краєзнавчо-екскурсійних досліджень
і. географічні, геологічні і кліматичні особливості.
іі. природні багатства рослинного і тваринного царства
в минулому і сучасному.
характеристика нового
куточка життя на основі
зібраного матеріалу.
ііі. історичні пам’ятники і історія краю в зв’язку з
характерними особливостями природи.
IV. побутові умови життя населення даного краю
і кустарні ремесла.
V. промислово-виробниче значення даного краю
для держави.
VI. громадське життя і культурне багатство.
1�
Краєзнавство, 1–4, 2008
в плані роботи українського комітету
краєзнавства на 1928/29 рік відмічалася необ-
хідність подальшого зміцнення краєзнавчої
роботи, поєднання її з екскурсійною. крає-
знавчим товариствам та комісіям було запро-
поновано відкривати екскурсійні центри і
підкреслювалося, що це лише початок вели-
кої справи, яка повинна продовжуватися на-
далі21. цілком закономірним було обрання го-
ловою комісії краєзнавчих екскурсій все-
українського екскурсійного товариства керів-
ника етнологічно-краєзнавчої секції слобо-
жанської комісії краєзнавства професора
о. вєтухова22. голова слобожанської комісії
краєзнавства д. зеленін підкреслював, що ук-
раїнська культура жива і дієва не стільки іс-
нуванням центральних культурно-освітніх
установ, скільки активністю широких має на-
селення на місцях23. саме такою активністю
характеризувалася просвітницько-екскурсій-
на діяльність окружних та інших місцевих
краєзнавчих організацій.
краєзнавчі організації пропонували свої
дослідження для створення нових екскурсій-
них маршрутів, а також самі проводили як
наукові, так і просвітницькі екскурсії. в 1927
році білоцерківське краєзнавче товариство,
засноване в 1926 році, працювало над видан-
ням краєзнавчого збірника “білоцерківщи-
на”. товариство Ново-олександрівської труд-
школи Мелітопольського округу організову-
вало геологічні екскурсії. гурток аматорів
світознавства та краєзнавства міста хорол лу-
бенського округу проводив природно-геогра-
фічні екскурсії з вчителями24. вінницьке
краєзнавче товариство випустило плакат
“опис вінницької округи”, з відомостями про
природу, історію, економіку, населення, куль-
турні установи. волинське краєзнавче това-
риство видало книгу “волинська округа” для
вчителів трудшкіл волині. коростенське
краєзнавче товариство відзначалося археоло-
гічними пошуками, внаслідок яких, крім чис-
ленних експонатів музею, з’явилася книга
Ф. а. козубовського “записи про досліди ар-
хеологічні коло міста коростеня року 1925”.
краєзнавче товариство ізюмського округу в
1925–1926 роках видало два номери цікавого
видання “старовинності ізюмщини”25. захо-
дами краєзнавчого комітету кам’янець-
подільського округу проводились екскурсії
по кам’янцю та його околицях для членів
профспілок, робітників освіти, учнів. органі-
зовуючи їх, краєзнавчий комітет зв’язувався
з багатьма екскурсійними базами усрр та
ррФср. краєзнавче товариство кременчуць-
кого округу діяло на базі педагогічного техні-
куму і працювало над підготовкою до друку
“довідника по кременчуччині”26. робота во-
ронезького краєзнавчого гуртка в 1928 році
складалася з вивчення теоретичних питань,
заслуховування доповідей, зокрема, “техніка
краєзнавчих екскурсій”. з практичної дослід-
ної роботи гуртка потрібно відзначити дослід-
ження міста воронежа для створення його до-
кладної карти. бердянське товариство працю-
вало над вивченням низки сіл, заснуванням
місцевого музею та виданням “провідника
для курортників”27. в 1929 році членами
кам’янець-подільського краєзнавчого това-
риства на учительських курсах було прочита-
но лекції з методики та методології краєзнавс-
тва, проведено зразкові екскурсії. Малинська
філія коростенського краєзнавчого товарист-
ва працювала над екскурсійним довідником
по Малину та його околицях, хорольський
гурток лубенського товариства організовував
екскурсії по сумісних районах28.
На одне з перших місць у програмі куль-
турної революції вийшли питання подолання
неписьменства, освіти та самоосвіти робітни-
ків і селян. вирішити їх в короткий термін
можливо було лише шляхом здійснення низ-
ки заходів. зокрема, у позашкільній освіті все
більшого значення набувала практика безпо-
середнього знайомства з оточуючою приро-
дою, пам’ятками історії, культури. Навчаль-
ний матеріал все частіше подавався через ком-
плекс екскурсій шляхом наочного показу і
сприйняття навколишнього середовища.
таким чином, масовість і залучення широ-
ких кіл громадськості до пам’яткоохоронної
роботи, в багатьох випадках, відбувалися
шляхом екскурсій і подорожей. екскурсійний
рух збагачувався за рахунок вивчення цінних
історико-культурних пам’яток, і сам вкладав
значний внесок в їх виявлення, збереження та
популяризацію. екскурсанти, зустрічаючись
з пам’ятками історичної вартості, спостеріга-
ючи та описуючи їх, допомагали робити вели-
ку справу29. виходячи з цього, пам’ятко-
охоронні структури звернулися через журнал
“краєзнавство” до учасників краєзнавчо-екс-
курсійного руху з закликом про те, що вони
повинні на кожному кроці почувати себе нена-
че інспектором охорони пам’яток природи та
культури і дбати, щоб інші їх охороняли30.
краєзнавчо-екскурсійні центри працювали в
1�
єдиному напрямку з пам’яткоохоронними.
деякі з них, наприклад на харківщині,
офіційно входили до складу місцевих комі-
тетів охорони пам’яток31.
На основі збережених пам’яток здійснюва-
лася значна кількість тематичних екскурсій,
для яких навіть розроблялося спеціальне зна-
ряддя. всі екскурсійні спостереження, опис
місцезнаходження пам’яток, обміри запису-
валися у зошит значного розміру, що було
зручно для накреслення в них планів місце-
вості32.
таке спрямування пам’яткоохоронної ро-
боти сприяло розвиткові краєзнавчо-екс-
курсійної справи, адже пам’ятки історії, куль-
тури, природи становили основний фонд
об’єктів для екскурсій і подорожей. серед них
потрібно виділити пам’ятні місця, пов’язані з
життям і творчістю видатних діячів науки і
культури. в 1922 році, в зв’язку з 200-річчям
з дня народження г. сковороди, під охорону
було прийнято його могилу в селі пан-іванів-
ка. туди, спеціально, за дорученням укрго-
ловполітосвіти, виїхала комісія слухачів
харківських трирічних педкурсів ім. г. ско-
вороди. в своєму звіті вони відмітили зацікав-
леність екскурсантів цим історичним міс-
цем33. в 1923–1924 роках були взяті під
охорону церква богдана хмельницького в су-
ботові, бійниці XVII століття, замкова гора в
чигирині з руїнами замку колишньої рези-
денції гетьмана богдана хмельницького, цер-
ква Медведівського монастиря34. ці пам’ятки
увійшли до екскурсійного маршруту шевчен-
ківського округу: черкаси — бужин — чиги-
рин — суботово — жаботин– кам’янка — смі-
ла — черкаси35. в 1924 році черкаський ок-
ружний комітет охорони пам’яток мистецтва
зберіг від знесення церкву в місті кам’янка,
як пам’ятку історії, пов’язану з рухом дека-
бристів36. в 1927 році харківський краєвий
комітет доклав значних зусиль для збережен-
ня від руйнування будинку декабристів Му-
равйових-апостолів на лубенщині37.
з самого початку пам’яткоохоронна спра-
ва, як вже зазначалося, трималася на ак-
тивності громадськості, яку залучили до
практичної роботи. так члени полтавського
комітету охорони пам’яток культури, органі-
зовуючи екскурсії до музею полтавського гу-
бернського земства, знайомили екскурсантів
не лише з історичним минулим краю, а й зі
станом його пам’яток 38.
виходячи з накопиченого досвіду 20-х
років, пленум комітету охорони пам’яток
культури, який відбувся 23 травня 1930 року,
в резолюції рекомендував: широко популяри-
зувати цінність пам’яток минулого та їх зна-
чення для будівництва соціалістичної культу-
ри через періодичну пресу, видавати популяр-
ну літературу, провідники з описом пам’яток
і заповідників, обов’язково влаштовувати екс-
курсії. такі заклики були декларативними,
але на місцях в 20-х роках робота в цьому на-
прямку дійсно проводилася, хоча практично
здійснювати її було важко і в економічному і в
політичному відношенні. показовою в цьому
напрямку була діяльність інспектора чер-
каського окружного комітету охорони
пам’яток історії і культури о. М. олександро-
ва. з метою збереження старовинних монасти-
рів краю він пропагував використання їх при-
міщень для проведення екскурсій і проживан-
ня екскурсантів. регіональному розгалуженню
екскурсійних маршрутів сприяла робота крає-
вих, окружних та місцевих пам’яткоохоронних
комісій, одне з головних завдань яких поляга-
ло у складанні першого зведеного реєстру
пам’яток.
для створення зведеного реєстру пам’яток
історії, культури та природи територія ук-
раїнської рср була поділена відповідно до гео-
графічно-природних та історичних ознак.
зокрема, київська інспектура на 16 округів,
харківська — на 12, одеська — на 9, дніпро-
петровська — на 5. і саме через екскурсії пла-
нувалося здійснювати інформаційно-популя-
ризаторську роботу комісій.
IV. висновок. таким чином, краєзнавчо-
екскурсійна справа у 20-х роках XX ст. охоп-
лювала широкі верстви населення. Незважа-
ючи на заідеологізованість, краєзнавчо-екс-
курсійна справа активно сприяла ефективності
навчально-виховного процесу в школах, взає-
модіяла з розвитком краєзнавства. краєзнавчі
розвідки закладалися в екскурсійні маршру-
ти, краєзнавчі товариства організовували екс-
курсії, екскурсанти допомагали складати ка-
дастри пам’яток україни. краєзнавчо-екс-
курсійна справа сприяла пам’яткоохоронній
роботі, пропаганді пам’яток історії, культури
та їх збереженню. кращі здобутки краєзнав-
чо-екскурсійної справи 20-х років необхідно
впроваджувати для її подальшого розвитку на
сучасному рівні.
20
Краєзнавство, 1–4, 2008
джерела та література
19 лист до всіх краєзнавчих організацій //
краєзнавство. — 1928. — № 1. — с. 22.
20 звіт українського комітету краєзнавства
на 1 січня 1929 р. додаток № 2. план робо-
ти укк на 1928/1929 // краєзнавство. —
1929. — № 6–9. — C. 29.
21 бабенко л. л. роль інтелігенції у розвитку
історичного краєзнавства на україні в 20-
х –на поч. 30-х років: дис. канд. іст. наук:
07.00.2 полтавський пед-й ін-т ім. в. г.
короленка. — полтава, 1992. — с. 95.
22 з життя краєзнавчих організацій //
краєзнавство, 1927. — № 3. — с. 25.
23 там само. — с. 146.
24 там само. — с. 26–27.
25 з краєзнавчого життя // краєзнавство. —
1929. — № 3–10. — с. 24–26.
26 погребецький М. туристова пам’ятка. —
х.: Фізкультура, 1928. — с. 146.
27 рудницький с. радянська туристика одна
з підйом краєзнавства // краєзнавство. —
1928. — № 2–3. — с. 27.
28 державний архів харківської області. —
Ф. р. 845. — оп. 3. — спр. 1029. — арк.
78–79.
29 археологічне справління для екскурсій //
охорона пам’яток культури на україні.
збірник 1. — харків: держ. вид-во украї-
ни, 1927. — с 19.
30 цдаво україни. — Ф. 166. — оп. 2. —
спр. 1165. — арк. 12.
31 там само. — оп.1. — спр. 689. — арк. 11.
32 державний архів черкаської області
(далі — дачо). — Ф. р. 65. — оп. 1. —
спр. 33. — арк. 130, 132.
33 тронько п., Нестуля о. охорона, вико-
ристання та пропаганда пам’яток історії та
культури. в. 6 ч. ч. 1. — к., 1989. — с. 9,
53–54.
34 державний архів полтавської області. —
Ф. р. 2068. — оп. 1. — спр. 258. — арк. 21.
35 Нестуля о. охорона пам’яток за гетьмана-
ту (1918) // укр.іст. журн. — 1994. —
№ 2. — с. 101–103.
36 резолюція пленуму комітету охорони
пам’яток культури // краєзнавство. —
1930. — № 1–5. — с. 166.
37 дачо. — Ф. р. 65. — оп.1. — спр 3. —
арк. 87, 94.
38 дубровський в. в. охорона пам’яток куль-
тури на україні. — х.: держ. вид-во,
1927. — с. 103.
1 верменич я. висвітлення в ході екскурсій
внеску д. М. щербаківського в розбудову
музеїв києва в 20-х роках XX ст. // турис-
тичні ресурси україни. — к., 1996. —
с. 67–73.
2 Маньковська р. в. становлення музейної
мережі україни в 20-х роках XX ст., як
передумова розвитку вітчизняного туриз-
му. // туристично-краєзнавчі досліджен-
ня. вип. 1, 4, 2. — к., 1998. — с. 185–188.
3 савчук в. о. краєзнавчий та туристично-
екскурсійний аспекти в діяльності спілки
письменників україни у 20–80-х рр. XX
ст. // туристично-краєзнавчі досліджен-
ня. вип. 1, ч. 2. — к., 1998. — с. 203–207.
4 попович с. короткий екскурс в історію
вітчизняного туризму. // краєзнавство. —
2000. — № 1–2. — с. 88–98.
5 година М. екскурсії та туризм у шкільній
та піонерській роботі. — к.: радянська
школа, 1932. — с. 12.
6 вінник г. краєзнавча робота піонерзагону
// дитячий рух. — 1929. — № 3. — с. 13.
7 гриценко М. с. Нариси історії школи в
українській рср (1917–1965). — к.: ра-
дянська школа, 1966. — с. 54, 110.
8 Миловидов л. краєзнавство в школі. — х.:
держ. вид-во україни, 1929. — с. 5, 52.
9 парфенюк в. екскурсійні враження // ви-
робнича думка. — 1928. — № 2. — с. 4.
10 цдаво україни. — Ф. 166. — оп. 4. —
спр. 858. — арк. 43.
11 там само. — Cпр. 857. — арк. 22.
12 там само. — спр.856. — арк. 4.
13 тронько п. т. краєзнавство у відродженні
історичної памяті багатовікових традицій
українського народу // краєзнавство у
відродженні духовності. досвід, проблеми,
перспективи. — к., 1998. — с. 35–40, 55–
57, 76–81, 89,90.
14 погребецкий Н. в помощь туристу. — х.:
вестник физической культуры, 1928. — с. 6.
15 степанов д. а. памятка рабочего турис-
та. — М.-л.: госуд. изд-во. — с. 115
16 криворотченко М. чергове завдання до об-
ліку краєзнавчих об’єктів // краєзнавс-
тво. — 1928. — № 2–3. — с. 9.
17 державний архів харківської області. —
Ф. р.1013. — оп. 1. — спр. 961. — арк.
2–3.
18 цдаво україни. — Ф. 8. — оп. 5. — спр.
249. — арк. 3.
21
Olena Kostukova
The main trends of development of the local lore and excursion activity
The article is devoted to the research of processes in the developrnent of the study of local lore and
excursion industry in Ukraine in the 1920’s. The study proves that the development of the excursion
industry was done on the basis of such important cultural fields as country studies protection of
Historical monuments. The article shows the use of excursions in the educational process in
secondary schools, vocational schools, and higher educational establishments.
Key words: local lore and excursion activity, preservation of monuments, local lore excursions.
|