Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.)
У статті висвітлюється діяльність Волинського товариства краєзнавців і охорони пам’яток старовини та Волинського товариства приятелів наук по виявленню, вивченню і збереженню історико-культурних пам’яток Волині у міжвоєнний період (1921–1939 рр.)....
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6199 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) / Н. Кінд-Войтюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 22-27. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6199 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-61992010-02-22T12:01:03Z Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) Кінд-Войтюк, Н. Літопис українського краєзнавства У статті висвітлюється діяльність Волинського товариства краєзнавців і охорони пам’яток старовини та Волинського товариства приятелів наук по виявленню, вивченню і збереженню історико-культурних пам’яток Волині у міжвоєнний період (1921–1939 рр.). In the article the activity of Volyn Regional Studies associations and Volyn association of the friends of the science is depicting for desplay, investigation, reservation of historical and cultural monuments of Volyn region in the period between the wars. 2008 Article Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) / Н. Кінд-Войтюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 22-27. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6199 94(477.82) “192/193” uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства |
| spellingShingle |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Кінд-Войтюк, Н. Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| description |
У статті висвітлюється діяльність Волинського товариства краєзнавців і охорони пам’яток старовини та Волинського товариства приятелів наук по виявленню, вивченню і збереженню історико-культурних пам’яток Волині у міжвоєнний період (1921–1939 рр.). |
| format |
Article |
| author |
Кінд-Войтюк, Н. |
| author_facet |
Кінд-Войтюк, Н. |
| author_sort |
Кінд-Войтюк, Н. |
| title |
Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| title_short |
Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| title_full |
Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| title_fullStr |
Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| title_sort |
наукові товариства другої речі посполитої у дослідженні історії та пам’яток волинського воєводства (1921–1939 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Літопис українського краєзнавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6199 |
| citation_txt |
Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) / Н. Кінд-Войтюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 22-27. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kíndvojtûkn naukovítovaristvadrugoírečípospolitoíudoslídženníístoríítapamâtokvolinsʹkogovoêvodstva19211939rr |
| first_indexed |
2025-07-02T09:10:12Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:10:12Z |
| _version_ |
1836525721986531328 |
| fulltext |
22
Краєзнавство, 1–4, 2008
удк 94(477.82) “192/193”
Наталя Кінд-Войтюк (м. Луцьк)
наукові товариства другої речі поспоЛитої у досЛід-
женні історії та пам’яток воЛинського воєводства
(1�21–1�3� рр.)
У статті висвітлюється діяльність Волинського товариства краєзнавців і охорони
пам’яток старовини та Волинського товариства приятелів наук по виявленню, вивченню і
збереженню історико-культурних пам’яток Волині у міжвоєнний період (1921–1939 рр.).
Ключові слова: наукові товариства, історична пам’ятка, археологія, історико-краєзнавчі
дослідження, видавнича діяльність.
для сучасної української історичної науки
характерним явищем є помітне зростання ін-
тересу до ґрунтовного краєзнавчого дослід-
ження регіонів та населених пунктів україни,
тому числі волині, показу внеску наукових та
громадських закладів у вивчення їх минувши-
ни та збереження місцевих пам’яток. таке
звернення до історичних коренів українського
народу, відновлення призабутих вікових тра-
дицій і духовних цінностей сприяють відрод-
женню його національної самосвідомості.
вагому роль у вивченні минулого західної
волині, збереженні її культурної спадщини
відіграли наукові товариства, що працювали
тут впродовж міжвоєнного періоду. Між тим
їх діяльність ще не знайшла достатнього ви-
світлення. Науковий доробок дослідників з
даної проблематики обмежується публікація-
ми л. потапчука, в. п’ясецького, і. коваль-
чика1. тут визначаються напрями діяльності
товариств, характеризуються основні видан-
ня, які з’явились завдяки зусиллям цих уста-
нов, подаються матеріали про пошук, вивчен-
ня, збереження та оприлюднення історії та
старожитностей регіону.
Мета статті — охарактеризувати внесок на-
укових товариств волинського воєводства дру-
гої речі посполитої у вивчення історії регіону,
виявлення та збереження його пам’яток.
згідно з умовами ризького мирного догово-
ру (18 березня 1921 року) і рішенням ради
послів антанти (15 березня 1923 року) такі ет-
нічні українські землі як західна волинь, за-
хідне полісся, холмщина, лемківщина та
східна галичина відійшли до складу другої
речі посполитої2. перед цією державою пос-
тала проблема швидшої колонізації, полоніза-
ції та інтеграції названих українських земель,
у тому числі і західної волині, до свого скла-
ду. знаряддям такої політики мало стати і
місцеве краєзнавство. досліджуючи історію
волині, її старожитності у потрібному полі-
тичному руслі, проводячи пам’яткознавчу та
пам’яткоохоронну роботу, можна було швид-
ше асимілювати волинські землі і довести
твердження про їх споконвічну польськість.
Найактивнішими дослідниками історії і
пам’яток волині стали волинське товариство
краєзнавців і охорони пам’яток старовини
(відділення польського краєзнавчого товарис-
тва) та волинське товариство приятелів наук.
ідея заснування на волині товариства
краєзнавців і опіки над пам’ятками старови-
ни була висунута з. Морвіцом ще у 1921 році.
однак з’явилося воно тут лише у 1927 році і
розпочало власну діяльність у місті луцьку
під керівництвом інженера Ф. ксенжопольсь-
кого. рішенням волинського воєводи від 17
грудня 1927 року товариство було включене
до реєстру товариств і союзів волинського воє-
водства під номером 581. представляв това-
риство його президент чи віце-президент.
юридичні акти, зобов’язання, листи від імені
товариства підписували тільки його прези-
дент і секретар3.
у 1933 році товариство увійшло до складу
польського товариства краєзнавців і опіки
над пам’ятками минулого, яке діяло з 1906
року у варшаві і на початку 1930-х років ста-
ло фактично загальнопольською організацією
у справі охорони культурної спадщини. у
польське товариство краєзнавців і опіки над
пам’ятками минулого до 1933 року влилися
вже існуючі аналогічні осередки кракова,
познані, катовіце, львова та багатьох інших
міст тодішньої польщі.
у різні роки волинське товариство крає-
знавців і опіки над пам’ятками старовини
23
налічувало 200 — 300 членів. так, у 1931 році
його членами були 285 осіб4. члени товарист-
ва об’єднувались у секції: краєзнавчу, музей-
ну, природоохоронну, туристичну та ін. сек-
ції створювались за рішенням воєводської
ради товариства, дотримувались приписів
його статуту, подавали воєводській раді ін-
формацію про кількість власних членів, зда-
вали річні звіти про діяльність5.
діяльність волинського товариства крає-
знавців і опіки над пам’ятками старовини, як
і згодом волинського товариства приятелів
наук, поширювалася на волинське воєводс-
тво. відділення (осередки) товариства працю-
вали у таких містах, як острог, рівне, воло-
димир-волинський, дубно, сарни, костопіль,
ковель та ін. при відділеннях товариства на
основі статуту і під керівництвом одного з
членів місцевого правління функціонували
молодіжні осередки6.
для підтримання тісних зв’язків з усіма
своїми осередками волинське товариство
краєзнавців і опіки над пам’ятками старови-
ни проводило щорічні і щопіврічні з’їзди де-
легатів цих осередків. з’їзд делегатів товарис-
тва ухвалював програму діяльності, приймав і
затверджував звіти воєводської ради з діяль-
ності товариства за минулий рік, затверджу-
вав річний бюджет, контролював діяльність
відділів і секцій товариства, розпускав това-
риство в разі необхідності, за поданням воє-
водської ради приймав у почесні члени това-
риства7. Наприклад, один з таких з’їздів від-
бувся 20 листопада 1932 року. На ньому
вирішувались такі питання, як розробка про-
грами діяльності товариства на найближчий
час; обрання воєводської ради товариства,
пропаганда туризму і краєзнавчої діяльності
через видавництво листівок, путівників; друк
популяризаторських статей у пресі; встанов-
лення терміну наступного з’їзду.
волинське товариство краєзнавців і опіки
над пам’ятками старовини ставило перед со-
бою завдання нагромадження і опрацювання
наукових матеріалів, присвячених вивченню
волинського воєводства, популяризації відо-
мостей про волинь, пробудження зацікавле-
ності для її відвідування, охорони природи і
краєвидів, захисту від ушкоджень і знищення
будь-якого виду пам’яток, їх наукове обсте-
ження.
для реалізації цих завдань товариство про-
водило інвентаризацію і фотографування істо-
ричних пам’яток, за згодою їх власників зні-
мало з них плани, шляхом купівлі, даруван-
ня, заповіту нагромаджувало пам’ятки для
утримання власного музею, охороняло давні
споруди і пам’ятники, які мали історичне, ар-
хеологічне чи мистецьке значення. товарис-
тво організовувало краєзнавчі виставки, екс-
педиції і екскурсії, для своїх членів товарист-
ва і громадськості проводило популярні лекції
про волинь, засновувало бібліотеки, видавало
власний часопис, публікувало у пресі звіти
про діяльність товариства і статті про охорону
старовини, засновувало туристичні бази, ут-
римувало інформаційні бюро, співпрацювало
з іншими польськими та закордонними това-
риствами, близькими з ним за діяльністю8.
волинське товариство приятелів наук
з’явилося у 1935 році. його заснували відо-
мий польський історик, редактор краєзнавчо-
го часопису “Rocznik Wołyłski”(,, волинський
щорічник’’), президент союзу вчителів поль-
щі в рівному я. гоффман і віце-воєвода ю.
слєшинський. На основі рішення волинсько-
го воєводи від 2 січня 1935 року воно було вне-
сено до реєстру товариств волинського воє-
водства у місті луцьку під № 599. до його
керівного складу увійшли я. гоффман, ю.
слєшинський, професор луцької гімназії о.
яворчак, депутат польського парламенту ю.
понятовський, викладач кременецького лі-
цею з. опольський, доктор ю. Нєць, краєзна-
вець й. чалович з рівного. товариство, його
бібліотека і музей розташовувалися у луцьку
по вул. сєнкевича, 3110.
керівними органами товариства приятелів
наук виступали загальні збори, правління
(уряд), наукова рада, ревізійна комісія. зок-
рема, дорадчим органом була наукова рада, до
якої входили всі дійсні члени товариства при-
ятелів наук. вона займалась укладанням річ-
ного плану діяльності товариства, створенням
комісій і наукових закладів, публікацією нау-
кових статей у періодиці, розглядала квар-
тальні звіти комісій, представляла кандидатів
на посаду керівників секцій, висувала канди-
датів у заслужені і дійсні члени товариства,
ін.11. рада збиралась 4 рази на рік12. до її скла-
ду, окрім 22 поляків, входили і два україн-
ці — професор празького університету в.
д’яконенко та ректор політехнічного інститу-
ту в подєбрадах с. тимошенко13.
волинське товариство приятелів наук мало
діяти як організація з координації роботи іс-
нуючих у волинському воєводстві наукових
установ14. товариство мало чітку пропольську
2�
Краєзнавство, 1–4, 2008
орієнтацію. це відверто демонструвала січне-
ва установча відозва 1935 року, де зазначало-
ся, що волинська земля споконвіку належить
речі посполитій. для підкріплення цієї тези
товариство ставило перед собою такі завдан-
ня: 1) популяризувати на волині історико-
краєзнавчі та пам’яткознавчі дослідження; 2)
опрацьовувати невідомі архівні зібрання; 3)
організовувати видавничу діяльність; 4) про-
водити наукові засідання; 5) збирати матеріа-
ли для польських музеїв; 6) здійснювати нау-
кову підтримку дослідників.
волинське товариство приятелів наук налі-
чувало приблизно 100 членів. 23 лютого 1935
року на засіданні наукової ради, де були при-
сутні я. гоффман, ю. слєшинський, а. явор-
чак, й. чалович, л. кисіль, Ф. Мончак, з.
опольський, к. пшемиський та деякі інші її
члени, діяльність товариства вирішили про-
водити у чотирьох комісіях: природничій (гео-
графія, геологія, біологія, ґрунтознавство),
гуманістичній (включала в себе історію, філо-
логію, етнографію, мистецтво, психологію,
педагогіку та інші науки), господарчій (еконо-
міка, землеробство) та музейно-бібліотечній.
гуманістичну комісію очолював я. гоф-
фман, а її історичний відділ — професор л.
гай. Мета її діяльності полягала у вивченні іс-
торії волині, проведенні архівної роботи, ар-
хеологічних та етнографічних досліджень.
Музейно-бібліотечна комісія товариства,
якою керував адвокат я. ліщинський, здійс-
нювала опіку над волинським музеєм і бібліо-
текою. вона поділялась на дві секції: музейну
та бібліотечну15. бібліотекою товариства заві-
дував доктор ю. Нєць. зібрання бібліотеки
складалися з власних зібрань і депозитів. з
власних зібрань належить відмітити 57 дип-
ломів (грамот): 3 — з XVI століття, 8 — з XVII
століття, 25 — з XVIII століття, 21 — з XIX
століття. Найстаріший диплом датувався 1536
роком. крім цього, у бібліотеці містилось 1000
рукописів, 155 карт, 546 часописів і 21735
книг. у 1937 році книгозбір налічував 27000
примірників. волинське товариство приятелів
наук постійно закуповувало для бібліотеки
книги і періодику. так, у 1939 році на ці пот-
реби воно витратило тисячу злотих16.
для поглибленого дослідження краю во-
линського товариство приятелів наук встано-
вило й підтримувало тісні наукові контакти з
польською академією мистецтв, державним
архівом польщі, союзом музеїв у польщі, від-
ділами археології державного археологічного
музею у львові та кракові, товариством роз-
витку східних земель у варшаві, Нумізматич-
но-археологічним товариством у кракові,
об’єднанням львівських нумізматів, Науко-
вим товариством у львові, іншими науковими
та науково-громадськими інституціями краї-
ни17.
діяльність волинського товариства крає-
знавців і опіки над пам’ятками старовини та
волинського товариства приятелів наук була
вигідна другій речі посполитій. по-перше,
ними на волині проводилися дослідження у
різних галузях науки, що давало широке
підґрунтя для розвитку культури польської та
української спільноти, звичайно, при утверд-
женні провідної ролі польського чинника. по-
друге, досліджуючи край, товариства шукали
матеріал, який би доводив одвічну тери-
торіальну й етнічну приналежність волині до
другої речі посполитої. по-третє, ці товарис-
тва, формуючи польську науку і роблячи став-
ку на молодь, виховували відданих польській
державі громадян.
аналізуючи архівні дані, матеріали між-
воєнних часописів, інші джерела, можна ба-
чити, що діяльність волинського товариства
краєзнавців і опіки над пам’ятками старови-
ни та волинського товариства приятелів наук
зосереджувалася на наступних провідних на-
прямах: 1) пошук і збір історичних (археоло-
гічних, етнографічних, археографічних, то-
що) пам’яток, їх вивчення, систематизація й
опис; 2) охорона предметів старовини; 3) по-
пуляризація історії й старожитностей через
туристичну діяльність, організацію краєзнав-
чих виставок, співпрацю з молодим поколін-
ням у проведенні туристично-краєзнавчої ро-
боти.
помітними науковими здобутками ознаме-
нувалися, зокрема, археологічні розвідки
обох товариств. так, 13 листопада 1928 року
експедиція волинського товариства краєзнав-
ців і опіки над пам’ятками старовини на чолі
з я. сушинським виявила за 6 кілометрів від
луцька у напрямку ковельського шосе ре-
штки мамонта. подібну знахідку виявлено під
час досліджень у селі гірники дубенського
повіту18. 1931 року у селі залісці кременець-
кого повіту знайдено гончарні вироби,19 у го-
рохівському повіті — давньоруські горщики,
піч-рудницю, де перетоплювали руду і брон-
зу20.
значні археологічні роботи проводились і в
околицях луцька. так, протягом 1934–1936
2�
років польські краєзнавці я. Фітцке та з.
леський, які працювали від імені двох згада-
них товариств, досліджували городище у селі
городок. ця пам’ятка була поселенням куль-
тури лінійно-стрічкової кераміки (за назвою
характерного орнаменту). перебування пле-
мен цієї культури на території волині датува-
лося дослідниками другою половиною V — по-
чатком IV ст. до н. е. ці ж вчені виявили в селі
коршів (сучасного луцького району) багато-
шарове поселення неолітичного часу стри-
жівської і тшинецько-комарівської культур.
у 1936 році я. Фітцке проводив археоло-
гічні розкопки в урочищі гребеньки (поблизу
коршева), де дослідив курганне поховання
стрижівської культури. під курганним наси-
пом висотою 1,3 метра та діаметром 13,5 мет-
ра виявлено 4 скорчені кістяки, що лежали
попарно з обернутими один до одного ногами.
Небіжчики були орієнтовані головами на схід
і захід. поховальний інвентар складався з
мідних прикрас: підвіски, діадеми у вигляді
стрічки та трубчастих сережок.
під керівництвом я. Фітцке у 1937 році
проведено системне дослідження могильника
стрижівської культури у містечку торчин:
було відкрито 19 первісних поховань цієї
культури, що дало змогу одержати вагомий
археологічний матеріал. у звіті гуманістичної
комісії волинського товариства приятелів
наук про її діяльність впродовж 1935–1937 ро-
ків зазначалося, що інвентар цього могильни-
ка був представлений керамікою, крем’яними
ножами, серпами, наконечниками списів і
стріл, кістяними проколками, мідними кіль-
цями, амулетами з ікла кабана21. На підставі
таких археологічних знахідок, як керамічний
посуд, кістяні і металеві прикраси вдалося
виділити два археологічні періоди цієї куль-
тури: епохи пізнього енеоліту та епохи раннь-
ої бронзи. торчинський некрополь належав до
однієї з головних стоянок стрижівської куль-
тури.
у цьому ж році волинське товариство
краєзнавців і опіки над пам’ятками старови-
ни та волинське товариство приятелів наук
проводили розкопки і в кременецькому, кос-
топільському та ровенському повітах. об’єк-
тами дослідження вчених стали кургани. Най-
цікавішим виявився курган у селі буглів кре-
менецького повіту. у кургані містилося
поховання жінки у незвичній формі (голова
відірвана від тулуба). Начиння могили пред-
ставлене глиняним кубком і двома срібними
перстенцями22. археологічні розкопки у кос-
топільському повіті довели, що реліквії, знай-
дені тут — рубила, відщепи, рогові сопілки,
кістяні шила — репрезентували добу палеолі-
ту. у селі забороль ровенського повіту архео-
логи виявили стоянки пшеворської культури.
На території волині їхні пам’ятки з’явилися в
і ст. до н. е. внаслідок переселення частини
пшеворських племен з північно-східної поль-
щі у басейни рік західний буг, стир, горинь,
стохід. знахідками дослідників став глиня-
ний посуд (уламки горщиків, мисок, кухлів),
а також залізні наконечники списів, жіночі
прикраси, пряжки (фібули) та інші речі пов-
сякденного вжитку.
таким чином, досліджуючи споріднені ар-
хеологічні культури — стрижівську, тши-
нецько-комарівську, пшеворську та ін., члени
волинських науково-громадських товариств
доводили етнічну спільність польського й ук-
раїнського народів, їх історії, культури. вони
відштовхувалися від того, що під археологіч-
ною культурою розумілася сукупність пам’я-
ток, які мають спільні риси, наявні на якійсь
цілісній території, належать до одного часу й
пов’язуються з конкретним етносом-народом.
члени товариств стверджували, що певній ар-
хеологічній культурі відповідає певний етнос.
а, відповідно, через вивчення типів жител,
прикрас, поховального обряду, форм та орна-
менту глиняного посуду, звичаїв робився вис-
новок про спільні етнографічні риси польсь-
ких і українських племен, що опосередковано
слугувало польській стороні вагомим аргу-
ментом для обґрунтування “правильності”
входження західної волині до складу поль-
щі.
щодо етнографічних досліджень, то зби-
ранням відповідного матеріалу особливо плід-
но займалось волинське товариство приятелів
наук, зокрема, члени товариства доктор о.
яворчак і г. Мушинський23. о. яворчак вив-
чав проблеми польського осадництва у лю-
бомльському повіті, цікавився такими націо-
нальними меншинами як караїми та цигани,
які проживали на волині. етнографічні і де-
мографічні дослідження волинських караїмів
проводив й о. Марткович. я. гоффман опису-
вав звичай випікання хліба у місті горохові,
селах жабокрин та бринів дубенського пові-
ту. краєзнавці зібрали велику кількість світ-
лин, близько 200 з яких зображали зразки
одягу, їжі, особливості бджільництва, рибаль-
ства, стародавні споруди24. досліджувалася й
2�
Краєзнавство, 1–4, 2008
народна кераміка. ця робота була особливо
плідною у 1937 році, коли вивчалися кераміч-
ні осередки волині — села кульчин луцького
і рокита ковельського повітів. члени това-
риства розробляли анкети про народні звичаї
волині25. в галузі етнографії гуманістична ко-
місія товариства співпрацювала з львівським
науковим товариством, зокрема з професором
Ф. буяком, який проводив дослідження істо-
ричної демографії волині, і професором п.
домбковським, який спеціалізувався на вив-
ченні дрібношляхетського осадництва на схід-
них землях.
різносторонній характер носила археогра-
фічна діяльність волинського товариства
краєзнавців і опіки над пам’ятками старови-
ни та волинського товариства приятелів наук.
члени товариств інвентаризували волинські
архіви та приватні збірки, проводили в архі-
вах пошук матеріалів з історії волині, нала-
годжували співпрацю з архівними закладами
другої речі посполитої26. так, у 1935 році
вони провела архівні пошуки у церквах сіл
байова та Несвіч луцького повіту, римо-като-
лицькому костелі у селі тайкури здолбунівсь-
кого повіту, прийняли на опрацювання доку-
менти дубенського міського архіву та архіву
князів острозьких з музею острога. були
зроблені поїздки до кременця, почаєва та
вишнівця. у 1936–1937 роках волинське то-
вариство приятелів наук інвентаризувало при-
ватні документи родини гротовських, архівні
матеріали ковельської державної гімназії, оз-
найомилось зі станом залишків архіву ходке-
вичів у Млинові, переглянуло архіви хресто-
воздвиженського братства у луцьку, церкви у
дубровиці сарненського повіту, римо-католи-
цького костелу турійська володимирського
повіту, костелу у радехові любомльського
повіту.27 товариство працювало також з ру-
кописами бібліотеки римо-католицької капі-
тули у луцьку, прийняло 31 акт волосних
судів.
одним із напрямів історико-краєзнавчої та
пам’яткознавчої діяльності волинського това-
риства краєзнавців і опіки над пам’ятками
старовини та волинського товариства при-
ятелів наук і водночас вагомим їх засобом ут-
вердження польської культури на волині
можна вважати туристично-краєзнавчу робо-
ту. вона здійснювалася шляхом організації
відповідних маршрутів, проведення краєзнав-
чих екскурсій, підготовки екскурсоводів,
керівництва чи здійснення опіки над діяльніс-
тю громадських — особливо молодіжних —
краєзнавчих осередків тощо. Метою цих за-
ходів було, зокрема, виховання населення,
насамперед молоді, у дусі тверджень про за-
хідну волинь як складову польщі, заклик
вивчати регіон в історичному закономірному
зв’язку з минулим другої речі посполитої.
уже 29 червня — 1 липня 1928 року во-
линське товариство краєзнавців і опіки над
пам’ятками старовини організувало екс-
курсію до кременця і почаєва для учнів луць-
кої гімназії. у 1929 році відбулася екскурсія з
волині до польщі. особливо плідним щодо ек-
скурсій виявився 1931 рік. Не тільки до ост-
рога, ковеля, Мізоча — міст волинського воє-
водства, а також до тернополя — центру тер-
нопільського воєводства — було проведено 12
екскурсій, більшість учасників якої складала
молодь28. під час відвідин волині та тер-
нопільщини екскурсанти побачили чимало ці-
кавого: 12 липня 1931 року у Мізочі вони
відвідали двір і парк садиби й. дунін-кар-
віцького, цукрові заводи, костел і кладовище
біля нього. у дермані екскурсанти відвідали
православний монастир, в острозі — замок
князів острозьких, монастир ордену францис-
канців, парафіяльний костел, побудований
1540 року.
20 березня і 10 квітня 1932 року волинське
товариство краєзнавців і опіки над пам’ятками
старовини організувало для учнів краєзнавчі
екскурсії по луцьку під керівництвом члена
товариства я. сушинського. під час їх прове-
дення присутні ознайомились зі старим міс-
том (замком любарта, єврейською синагогою,
караїмською кенасою, руїнами костела св.
степана), відвідали приміщення державних
установ29.
у 1935 році волинське товариство крає-
знавців і опіки над пам’ятками старовини і
волинське товариство приятелів наук органі-
зували поїздку на свято виноградозбирання до
заліщиків тернопільського воєводства за мар-
шрутом луцьк — дубно — броди — підгір-
ці — золочів — тернопіль — Микулинці —
теребовля — копичинці — чортків — гір-
не — заліщики з відвідуванням костелу,
інших пам’яток архітектури30.
отже, товариства проводили екскурсії в ос-
новному серед молоді з відвідуванням старо-
житностей польської й української архітекту-
ри. особливістю екскурсій було те, що вони
визначалися обширною географією, тобто
охоплювали територію кількох воєводств.
2�
таким чином, підсумовуючи доробок поль-
ських товариств — волинського товариства
краєзнавців і опіки над пам’ятками старови-
ни та волинського товариства приятелів наук,
можна стверджувати, що вони зробили поміт-
ний внесок у дослідження й популяризацію
історії та пам’яток краю. звичайно, вивчення
історії та пам’яток волині проводилось ними
у пропольському дусі. проте така діяльність
все ж слугувала розширенню наукових відо-
мостей про регіон, а також збереженню час-
тини його культурних реліквій, які й дотепер
складають безцінне надбання українського
народу.
1 потапчук л. волинські друзі науки // во-
линь. — 1995. — 28 лютого; п’ясецький
в. е. видавнича діяльність волинського
відділення польського краєзнавчого това-
риства в 1927–1939 роках // Минуле і су-
часне волині. краєзнавство: історія, здо-
бутки, перспективи. тези доповідей та
повідомлень іі регіональної,, велика во-
линь” і VI обласної історико-краєзнавчої
конференції, 8–10 жовтня 1992 року. —
луцьк: б. в., 1992. — с. 10–12; Kowalczyk
I. Powolanie i działalność Towarzystwa Opie-
ki nad Zabytkami Przeszłości z perspektywy
siedemdziesięciu lat // Ochrona zabytk?w. —
1978. — № 2. — S. 99–103.
2 Traktat pokoju między Polską a Rosją i
Ukrainą. — Warszawa — Lwуw: Drukarnia
W. Gywińskiego w Warszawie, 1921. — 95 s.
3 державний архів волинської області
(далі — даво). — Ф. 46. — оп. 9. — спр.
1842. — арк. 12.
4 там само. — оп. 2. — спр. 127. — арк. 5.
5 там само. — оп. 9. — спр. 2025. — арк. 9.
6 там само. — спр. 1842. — арк. 9.
7 там само. — арк. 10.
8 там само. — арк. 7–8.
9 AAN, zesp. 14, sygn. 7005, s. 42.
10 AAN, zesp. 14, sygn. 7005, s. 43.
11 державний архів рівненьської області
(далі — даро). — Ф. 160. — оп. 1. — спр.
75. — арк. 14
12 AAN, zesp. 14, sygn. 7006, s. 37.
13 дублянський а. волинське товариство
приятелів науки // українська нива. —
1936. — 13 вересня.
14 там само.
15 даро. — Ф. 160. — оп. 1. — спр. 75. —
арк. 12.
16 AAN, zesp. 14, sygn. 274, s. 258.
17 AAN, zesp. 3, sygn. 117, s. 110–111.
18 даво. — Ф. 46. — оп. 2. — спр. 96. —
арк. 3.
19 там само. — спр. 1032. — арк. 6.
20 AAN, zesp. 14, sygn. 7005, s. 1.
21 даро. — Ф. 160. — оп. 1. — спр. 30. —
арк. 7.
22 Sulimirski T. Sprawozdanie z badań wykopa-
liskowych w Małopolsce Wchodniej i na Wo-
łyniu // Sprawozdanie z czynności i posie-
dzeń PAU. — 1937. — № 8. — S. 226–227.
23 Nieć U. Naukowy ruch na Wołyniu // Ziemia
Wołyńska. — 1938. — № 1. — S. 168.
24 потапчук л. волинські друзі науки // во-
линь. — 1995. — 28 лютого.
25 даро. — Ф. 160. — оп. 1. — спр. 45. —
арк. 6.
26 там само. — спр. 30. — арк. 1.
27 даво. — Ф. 46. — оп. 2. — спр. 1033. —
арк. 2.
28 там само. — арк. 3.
29 даро. — Ф. 160. — оп. 1. — спр. 70. —
арк. 1.
30 даво. — Ф. 158. — оп. 1. — спр. 705. —
арк. 38.
Natalia Kind-Voytjuk
The scientific-social associations of the Druga Richpospolita in research of the history
and monuments of Volyn region
In the article the activity of Volyn Regional Studies associations and Volyn association of the
friends of the science is depicting for desplay, investigation, reservation of historical and cultural
monuments of Volyn region in the period between the wars.
Key words: scientific associations, historical monument, archaeology, historical and regional re-
search, publishing work.
джерела та література
|