Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка
У статті репрезентовано складні процеси становлення орієнталістичних студій у Криму 20-х рр. ХХ ст. На підставі вивчення епістолярію з особового архівного фонду Г. Ю. Крачковського (зокрема, листування з В. Й. Филоненком) розкрито наукові зв’язки Провінція — Центр. Автором відновлені нові сторінки к...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6207 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 85-95. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6207 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-62072010-02-22T12:01:10Z Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка Непомнящий, А. Кримознавство в системі української історичної науки У статті репрезентовано складні процеси становлення орієнталістичних студій у Криму 20-х рр. ХХ ст. На підставі вивчення епістолярію з особового архівного фонду Г. Ю. Крачковського (зокрема, листування з В. Й. Филоненком) розкрито наукові зв’язки Провінція — Центр. Автором відновлені нові сторінки кримської історичної науки в галузі сходознавства, в тому числі — сторінки історії Східного відділення Кримського університету (педагогічного інституту). У науковий обіг уведено новий корпус інформативних джерел з історії кримознавства. Difficult processes of development of Soviet Oriental studies is opened in the article on basis of documents of Russian Academy of Sciences Archives branch’s (fund of academic Gnat Krachkovskiy) in Saint-Petersburg. Contacts of local orientalists (V. Y. Filonenko) with metropolitan academic science centres. It also showed in this article. Author shows the history of separating of orientalistic in Crimean University (Pedagogical institute) in 20-s years of XX century. Correspondence of academician G. Krachkovskiy with Crimean studies is the basis of researching. 2008 Article Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 85-95. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6207 [001:930 “19”] (477.75)-057.4 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Кримознавство в системі української історичної науки Кримознавство в системі української історичної науки |
| spellingShingle |
Кримознавство в системі української історичної науки Кримознавство в системі української історичної науки Непомнящий, А. Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка |
| description |
У статті репрезентовано складні процеси становлення орієнталістичних студій у Криму 20-х рр. ХХ ст. На підставі вивчення епістолярію з особового архівного фонду Г. Ю. Крачковського (зокрема, листування з В. Й. Филоненком) розкрито наукові зв’язки Провінція — Центр. Автором відновлені нові сторінки кримської історичної науки в галузі сходознавства, в тому числі — сторінки історії Східного відділення Кримського університету (педагогічного інституту). У науковий обіг уведено новий корпус інформативних джерел з історії кримознавства. |
| format |
Article |
| author |
Непомнящий, А. |
| author_facet |
Непомнящий, А. |
| author_sort |
Непомнящий, А. |
| title |
Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка |
| title_short |
Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка |
| title_full |
Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка |
| title_fullStr |
Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка |
| title_full_unstemmed |
Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка |
| title_sort |
нові матеріали з історії кримознавства 20-х років хх століття в листуванн і г.ю. крачковського та в.й. филоненка |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Кримознавство в системі української історичної науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6207 |
| citation_txt |
Нові матеріали з історії кримознавства 20-х років ХХ століття в листуванн і Г.Ю. Крачковського та В.Й. Филоненка / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 85-95. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nepomnâŝija novímateríalizístorííkrimoznavstva20hrokívhhstolíttâvlistuvannígûkračkovsʹkogotavjfilonenka |
| first_indexed |
2025-07-02T09:10:32Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:10:32Z |
| _version_ |
1836525744112533504 |
| fulltext |
��
удк [001:930 “19”] (477.75)-057.4
Андрій Непомнящий (м. Сімферополь)
нові матеріаЛи З історії кримоЗнавства
20-х років хх стоЛіття в Листуванні
г. Ю. крачковського та в. й. фиЛоненка
У статті репрезентовано складні процеси становлення орієнталістичних студій у Криму
20-х рр. ХХ ст. На підставі вивчення епістолярію з особового архівного фонду Г. Ю. Крачковсь-
кого (зокрема, листування з В. Й. филоненком) розкрито наукові зв’язки Провінція — Центр.
Автором відновлені нові сторінки кримської історичної науки в галузі сходознавства, в тому
числі — сторінки історії Східного відділення Кримського університету (педагогічного інсти-
туту). У науковий обіг уведено новий корпус інформативних джерел з історії кримознавства.
Ключові слова: Кримознавство, Крачковський, сходознавство, музеї, захист культурної
спадщини.
серед видатних імен російських орієн-
талістів, пов’язаних із вивченням криму, до
цього часу не окресленою в річищі кримоз-
навства залишалася особистість видатного
діяча науки, класика світового сходознавства
першої половини хх століття гната юліано-
вича крачковського (1883–1951). до часу по-
чатку революційного заворушення 1917 року
він був уже сформованим ученим, що прокла-
дав нові шляхи в дорадянській арабістиці. до
1918 року г. ю. крачковський — магістр
арабської словесності — служив штатним до-
центом факультету східних мов санкт-петер-
бурзького університету. одночасно вчений був
співробітником азійського музею. 1921 року
він був обраний до російської академії наук.
його рекомендували такі маститі наукові ав-
торитети як василь володимирович бартольд,
павло костянтинович коковцев, Микола яко-
вич Марр і сергій Федорович ольденбург.
у 20-х роках хх століття академік гнат
юліанович крачковський продовжував чита-
ти курси в петроградському-ленінградському
університеті та працювати в азійському му-
зеї, перейменованому невдовзі в інститут схо-
дознавства академії наук. очоливши нову ра-
дянську школу арабістів, г. ю. крачковський
користувався незаперечною повагою в науко-
вих колах не лише у своїй країні, а й серед сві-
тової наукової громадськості. так, він був об-
раний членом арабської академії наук, поль-
ського сходознавчого товариства, Німецького
сходознавчого товариства, асоціації ісламсь-
ких дослідників у бомбеї, іранської академії
наук, королівського азійського товариства
великої британії та ірландії, польської ака-
демії наук, Фламандської академії наук, азій-
ського інституту в Нью-йорку1. додамо до
цього вагомого переліку, що гнат юліанович
був дійсним членом і таврійського товариства
історії, археології та етнографії (з 1924 року).
26 квітня 1922 року г. ю. крачковський
був обраний академіком-секретарем відділен-
ня історичних наук і філології (згодом пере-
творене у відділення гуманітарних наук) ака-
демії наук. обов’язків і, відповідно, наукових
контактів стало більше. до цього періоду від-
носиться початок кримознавчого напряму на-
уково-організаційної діяльності видатного
діяча радянської орієнталістики. покликана
до життя пошуком арабських джерел на тери-
торії срср, що невпинно здійснювався г. ю.
крачковським, складалася міцна наукова
співпраця гната юліановича з найбільшими
кримськими істориками 20-х років хх століт-
тя.
при всій своїй замкненості г. ю. крач-
ковський в науці був, безумовно, екстравер-
том. його завжди цікавили нові публікації ко-
лег, на які нерідко він відгукувався рецензія-
ми. із багатьма він листувався, консультував,
роз’яснював, ділився різноманітними відо-
мостями. для історії кримознавства безпере-
чний інтерес становлять матеріали листуван-
ня академіка з видатним діячем кримознав-
ства першої половини хх століття,
ученим-сходознавцем в. й. Филоненком.
епістолярій, що в переважному обсязі вперше
вводиться нами в науковий обіг, виявлений в
особовому архівному фонді г. ю. крачковсь-
кого в санкт-петербурзькій філії архіву
російської академії наук.
��
Краєзнавство, 1–4, 2008
безпосереднє спілкування г. ю. крач-
ковського з діячами кримознавства почалося
з 1915 року, коли до сімферополя з уфи переї-
хав його друг по студентських роках у столич-
ному університеті, з яким разом мешкав у
гуртожитку — колегії олександра III — на
васильєвському острові в санкт-петербурзі,
віктор йосипович Филоненко2.
працюючи протягом восьми років після за-
кінчення східного факультету санкт-петер-
бурзького університету викладачем російської
мови і словесності в другій жіночій гімназії
уфи, в. й. Филоненко зарекомендував себе
прекрасним педагогом і перспективним уче-
ним. у башкирії він заснував товариство з
вивчення місцевого краю та активно включив-
ся в етнографічні й лінгвістичні дослідження
тюркських народів: башкирів, татар, чувашів.
очевидно, перспективний тюрколог, розроб-
ляючи місцеві сюжети, також хотів знайти
більшого поля для реалізації своїх здібностей
і застосування знань, набутих у найавторитет-
нішому вузі країни. тому в січні 1915 року він
відразу погодився зайняти вакантну посаду
інспектора (директора) сімферопольської та-
тарської вчительської школи, що передбачало
присвоєння, згідно табелю про ранги, звання
статського радника3.
у автобіографії, складеній 8 квітня 1974
року, в. й. Филоненко так згадував про свій
переїзд до сімферополя:
“із 1915 року, з січня місяця, я в криму, в
сімферополі. переведений я був туди за роз-
порядженням Міністерства освіти та опікуна
одеського навчального округу з підвищенням
у посаді, інспектором татарської вчительської
семінарії та викладачем російської мови і сло-
весності сімферопольської чоловічої класич-
ної гімназії й першої жіночої гімназії. це було
великим підвищенням у посаді: з 8 класу до 5-
го класу. жарт! генеральський чин! ви уяв-
ляєте собі, що це означало в колишні старі
часи?
татарських вчительських семінарій у нас
було всього три: в сімферополі, оренбурзі та
казані. це були особливі закриті навчальні
заклади з інтернатом, з усіма зручностями й
навіть із мечеттю. Навчалися тільки татари.
курс навчання 4 роки. викладачі — татари та
росіяни. На чолі семінарії звичайно стояла
особа, що дістала орієнтальну освіту та знала
татарську мову. Національність, мабуть, тут
не відігравала ролі. до мене інспектором семі-
нарії був гагауз Монастирли, а до Монастирли
караїм казас. чому мене призначили на цю
посаду? по-перше, тому що в окрузі оренбур-
зькому був мій диплом і опікун мав уявлення
про мою освіту, а по-друге, міністерство за-
просило самойловича, а він дружньо розписав
мене що треба!”4.
листування в. й. Филоненка з г. ю. крач-
ковським5, що прекрасно збереглося, є уні-
кальним історичним джерелом про розвиток
кримознавства 1915–1931 років, стан місце-
вих наукових сил, орієнталістичні досліджен-
ня, зокрема, історію таврійського (кримсько-
го) університету (педагогічного інституту)
імені товариша М. в. Фрунзе. епістолярій є
також унікальним біоісторіографічним дже-
релом, що дозволяє по-новому інтерпретувати
відомі раніше сюжети історії кримознавства.
перший із сімферопольських листів в. й.
Филоненка, адресованих г. ю. крачковсько-
му до столиці, датується 19 квітня 1915 року.
він повідомляв: “Мешкаю в сімферополі. го-
ворячи відверто, дуже жалкую, що поїхав з
уфи — татарська вчительська школа — одне
непорозуміння. Навряд чи я тут довго всиджу.
дуже вже велика різниця між минулим моїм
життям. якби я знав раніше її, ні за що б не
пішов. роботи багато, роботи невдячної, так,
по правді сказати, й нецікавої. кримські тата-
ри я не знаю що таке. Наші уфимські — прос-
то професори перед ними. це якесь вироджу-
ване плем’я. тупість, відсутність цілковитого
інтересу до всього. самойлович ол[ександр]
Микол[айович], вочевидь, знав про цю школу,
адже щороку читав там лекції. я дуже жал-
кую, що не списався з ним. <…> а по-моєму
це не школа. щу, я навіть визначити не
можу”6. емоційно характеризувати нове місце
роботи в. й. Филоненко продовжував і в на-
ступних листах. перебуваючи у вересні
1915 р. у відпустці в орлі, він нарікав: “гір-
шого, гидотнішого, відразливішого навчаль-
ного закладу, що іменується “татарською вчи-
тельською школою” я не часто бачив. я тільки
дивуюся, як міг проіснувати цей “заклад”
майже 50 років. припустимо у нас завжди
так: учили, платили гроші, випускали “вчи-
телів”, а кому, кого і яких учителів, до цього
рішуче не було ніякої справи. ось чому я дуже
невдоволений ні “школою”, ні кримською
публікою, ні життям у криму. все це добре
здаля й у невеликій дозі. Наскільки культур-
нішим було життя в уфі”7.
закриття сімферопольської вчительської
школи в роки революційної безвладної чехар-
��
ди змусило в. й. Филоненка шукати нову ро-
боту. Незважаючи на “бурчання” в листах до
г. ю. крачковського про “малокультурну”
“кримську публіку”, віктор йосипович не мав
у ті роки реальної можливості до переїзду в
академічні центри. Не було там і вакансій за
його спеціальністю. перебиваючись у 1918–
1921 роках заняттями в сімферопольській жі-
ночій гімназії, він прагнув отримати посаду у
відкритому 1918 року таврійському універси-
теті. тільки 19 липня 1921 року він був обра-
ний (після прочитання двох пробних лекцій)
приват-доцентом східного факультету крим-
ського університету, де читав курси перської
мови й літератури8. значний інтерес, у зв’язку
з цим, для історії вузу становлять листи, що
регулярно надсилалися ним г. ю. крачковсь-
кому, якому, звичайно, небезінтересною була
доля орієнталістичного центру, що зароджу-
вався в умовах голоду та розрухи в сімферо-
полі. 1 листопада 1921 року в. й. Филоненко
повідомляв до петрограда особливості ужи-
вання в радянську владу по-кримському:
“характерна ознака нашого часу — це і є
брехня, колосальна брехня! Нею тільки, як це
й не дивно все і тримається. <…>
я живу погано; голодую… і майже стар-
цюю. платню видають неакуратно й таку ма-
леньку, що її вистачає тільки на один день. а
життя дуже дороге. щоб жити впроголодь,
треба, принаймні отримувати 30 тис[яч] у
день. а я 50 тис[яч] отримую на місяць. при
тутешньому таврійському університеті від-
крилося “східне відділення” й мене одного-
лосно обрали старшим викладачем і запропо-
нували читати лекції з перської мови та історії
персії. <…> читав більше місяця, як раптом
комісар університету заявив, що затвердити
мене не можна, у зв’язку з моєю, нібито руси-
фікаторською діяльністю, коли я був інспек-
тором татарської вчительської школи.
рада професорів протестувала, і чим це за-
кінчиться, не знаю. тут, власне кажучи, від-
бувається боротьба двох начал: татарського та
російського. татари чомусь це відділення вва-
жають своїм і, звісно, бажають, щоб виклада-
чами були татари, і все викладання велося на-
віть татарською мовою! а росіяни відстоюють
своє право. Не важко сказати заздалегідь на
чиєму боці буде перемога? хіба “росіяни” мо-
жуть що-небудь відстояти? та ще своє росій-
ське?! <…>
відділення влаштоване погано. На першо-
му курсі відразу 3 мови (араб[ська], перс[ька],
османськ[а]) і діалекти турецькі, зокрема —
кримський, звісно. потім іде цілий ряд і філо-
логічних, і юридичних предметів.
така багатопредметність абсолютно не для
слухачів. у слухачі східного відділення за-
прошуються особи зі зниженими вимогами,
що не отримали навіть теперішньої середньої
освіти. більшість татар, ледве розмовляють
російською. колишні мої учні татарської
школи куди були більш підготовлені, ніж те-
перішні студенти!
уявіть, як з ними важко займатися. кафед-
ри арабської й османської мов поки є порожні-
ми. є, звісно, кандидати, татари, що закінчи-
ли медресе бахчисарайське “зенджирли”, але
навіть і при теперішній легкості влаштувати-
ся при університеті, рада факультету не зва-
жувалася їх вибрати у зв’язку з дуже низьким
освітнім цензом. ось якщо накажуть, тоді
інша справа! турецькі діалекти читає хтось
чопан-заде, віденський приват-доцент з міс-
цевих уродженців. <…>
справи інших факультетів ідуть не краще:
професорів немає, вони роз’їжджаються, хто
до Москви, хто до києва, хто до петрограда.
кафедри, що звільнилися, заміщаються пере-
важно людьми, що не мають на те навіть нія-
кого приблизного права”9.
до теми організації навчального процесу
на східному факультеті в. й. Филоненко звер-
тається й в наступному листі, написаному,
правда, більш ніж рік потому, після поперед-
нього — 4 лютого 1923 року. цим пояснюєть-
ся часткове повторення інформації:
“ви, ймовірно, знаєте, що в кримському
університеті є східний факультет. звичайно,
ця тільки одна назва: бо немає жодного
справжнього професора-орієнталіста. я, між
іншим, викладаю там перську мову. Не лайте
мене за цю сміливість.
Між іншим, прошу вашої поради. у мене
ще 1917 року зібрано до 100 загадок кримсь-
ких татар. вступ, текст, переклад і примітки.
чи не скажете кому можна надіслати, щоб
надрукувати. я пропонував надрукувати за-
гадки в працях таврійської вченої архівної
комісії, але праці не видаються — немає кош-
тів”10. у такій формі в. й. Філоненко обереж-
но цікавився у друга, чи не візьметься ака-
демік допомогти йому з публікацією зібраного
етнографічного матеріалу. загадки не заціка-
вили г. ю. крачковського. зате його увагу
привернула чергова інформація про початок
роботи центру сходознавчих досліджень у
��
Краєзнавство, 1–4, 2008
кримській асрр. безумовно, не без участі
г. ю. крачковського в журналі всесоюзної на-
укової асоціації сходознавства “Новый вос-
ток” була в цьому ж році опублікована малові-
дома стаття в. й. Филоненка “східний фа-
культет кримського державного університету
в м. сімферополі”11.
стаття пішла до редакції журналу, а 13
липня 1923 року в. й. Филоненко вже пові-
домляв у петроград, що “<…> довелося хоро-
нити наш східний факультет. як самостійний
факультет він помер. залишилося тільки від-
ділення при педагогічному факультеті. що
робити? краще що-небудь, ніж нічого. у заги-
белі його винні деякі наші професори не орієн-
талісти, які, заради власного благополуччя,
запросили як викладачів місцевих татар. Ну,
а останні — повели справу зовсім не так, як
треба було. характерно, що в останню хвили-
ну, коли стало відомо, що факультет перетво-
рюється у відділення, декан і прісні його —
розбіглися. я буквально залишився один. про
порятунок факультету нема чого було й гада-
ти”12.
у цей час в. й. Филоненко отримав запро-
шення від декана східного факультету ба-
кинського університету п. к. жузе переїхати
для викладання до баку, де йому пропонува-
лося читати перську мову. в азербайджані
йому пропонували й квартиру, яку виділяв
Наркомат освіти. у листі від 24 серпня 1923
року він радився з цього приводу з г. ю. крач-
ковським13.
в. й. Филоненко не зважився на переїзд. 4
грудня 1923 року у властивій йому манері він
повідомляв г. ю. крачковському:
“ой, уже ці засідання! здається, в кримсь-
кому університеті більше буває засідань, ніж
лекцій. всі говорять, говорять, маса планів,
проектів, дивовижних проектів по своїй ні-
сенітниці, а справи, справжньої справи, —
анітрохи. Можливо це з одного боку навіть і
добре. уявляю, що було б, якби всі ці сумбур-
ні проекти втілювалися в життя”14. тут же
в. й. Филоненко звертається до характерис-
тики колег по східному відділенню, демонс-
труючи г. ю. крачковському низький рівень
викладання: “а то ж у нас леманов так читає,
що оторопіння бере. адже вимовляти не вміє
правильно”15.
Наступні листи віктора йосиповича Фило-
ненка в ленінград подають нам цікаву інфор-
мацію про передісторію наукової поїздки гна-
та юліановича крачковського у крим 1924
року. 28 березня 1924 року в. й. Филоненко
повідомляв: “ви запрошуєтеся читати лекції
по вільній кафедрі арабської мови”16. при ць-
ому кримський університет виділяв академі-
ку-орієнталісту гроші на дорогу й винагороду
за тримісячне читання лекцій (квітень-чер-
вень) у розмірі 11 червонців. в. й. Филоненко
пропонував своєму другові після закінчення
курсу лекцій в червні продовжити перебуван-
ня у криму в санаторії в гаспрі. однак органі-
заційні нестиковки перекроїли ці плани. 24
квітня віктор йосипович повідомляв: “зараз
побіжу до університету й попрошу, щоб до ва-
шого приїзду все-таки вам виписали б гроші.
гроші на проїзд зараз же будуть вам виписані.
щойно говорив із бухгалтерією”17.
улітку 1924 року гнат юліанович крач-
ковський за запрошенням кримського універ-
ситету імені товариша М. в. Фрунзе був
офіційно відряджений академією наук до
криму для прочитання курсу лекцій з арабіс-
тики на східному відділенні педагогічного фа-
культету. Нарівні з цією, основною, метою
поїздки академік вважав необхідним ско-
ристатися перебуванням у криму для “попе-
реднього ознайомлення із зібранням мусуль-
манських рукописів” і “вивчення складу та
стану арабських епіграфічних пам’яток для
з’ясування ходу подальших робіт”18.
уже після відвідування в 1924 році криму,
маючи загальне уявлення про склад рукопис-
них і книжкових орієнталістичних фондів у
місцевих зібраннях, г. ю. крачковський міг
планувати свою подальшу діяльність. восени
1925 року він став готуватися до річного від-
рядження до арабських країн — єгипту, си-
рії, палестини з метою поповнення книжко-
вих фондів азійського музею новітньою літе-
ратурою19.
у листі до в. й. Филоненка від 18 лютого
1925 року г. ю. крачковський скаржився:
“останнім часом зовсім здолали іноземці, які
всі звертаються з різними проханнями — то
звірити який-небудь текст, то повідомити ві-
домості про неописаний рукопис і т. д. видно,
що в них робота йде, а нам не поспіти. арабіс-
ти ж мої зовсім зійшли нінащо й доручити ні-
кому”20. думка про те, що за першу половину
20-х років хх століття російська орієнталіс-
тика дуже відстала від європейської, постійно
мучила вченого. перебуваючи в криму, серед
в’язок нікому не потрібних східних книг і ру-
кописних сувоїв (у євпаторії) він усвідомив це
особливо гостро. збентежив академіка й при-
��
мітивно низький рівень викладачів східного
факультету кримського університету — ліде-
ра орієнталістичних досліджень.
однак ідея із закордонним відрядженням
до арабських країн залишилася нереалізова-
ною. у той час як інші академіки-орієнталісти
(в. в. бартольд, с. Ф. ольденбург, о. М. са-
мойлович) їздили в європу й на схід,
зав’язували наукові зв’язки, налагоджували
книгообмін — г. ю. крачковському у видачі
закордонного паспорта постійно відмовляли.
причому ця заборона діяла до кінця життя
гната юліановича.
із сумом в. й. Филоненко повідомляв 3 ве-
ресня 1924 року: “прийшов папір про закрит-
тя університету і перетворення його в педаго-
гічний інститут. про відділення сходознавс-
тва нічого не було відомо: залишиться воно чи
ні? довелося запитувати. Нарешті, прийшло
повідомлення, що при педінституті відділен-
ня сходознавства зберігається. Мало того,
прийшов інший папірець, що свідчив: лінгвіс-
тичне відділення педагогічного інституту роз-
діляється на дві секції: російську та турецько-
татарську. вийшло неначе сходознавство в
квадраті.
Мешкаю зараз в ялті, в санаторії “росія”
недалеко від дачі еміра бухарського, нині
східного музею. живу на кошти ватикансь-
кої місії. як? справа в тому, що ватиканська
місія заорендувала для нашого університету
декілька місць у санаторіях на південному бе-
резі. одне з цих місць і дісталося мені. пробу-
ду в ялті до 15 вересня”21.
у листі до г. ю. крачковського від 24 жов-
тня 1924 року в. й. Филоненко детально роз-
повів про структурні зміни на східному відді-
ленні: “Наше відділення змінилося дуже.
Мови тільки на II і III курсах, перший курс за-
гальний для всіх відділень; а IV-ий з трьома
ухилами: музеєзнавчим, бібліотечним і етног-
рафічним. додалося багато нових предметів,
як антропологія, етнографія, музеєзнавство
та ін., а читати нікому, фахівців не запрошу-
ють. до того ж “професори” наші
пороз’їжджалися. чобан-заде поїхав у відпус-
тку на 2 місяці до баку. Ніби друкувати свою
працю “османську граматику”, а правду хто
знає? злі язики говорять, що він зовсім хоче
виїхати з криму, бо справи його суспільно-
політичного характеру щось не ладяться. ода-
баш і леманов також десь витають у хмарах
кооперації, а в результаті ваш покірний слу-
га, та с. б. єфетов відбувають за всіх. у цьому
році підсунули мені читати новий курс: “Ме-
тодика збирання етнографічного матеріалу” з
практичними заняттями. робота цікава”22.
у цьому ж листі в. й. Филоненко детально
ознайомив свого колегу з результатами розко-
пок 1924 року Миколи львовича ернста, які
той проводив спільно з московським істори-
ком і археологом олексієм степановичем
башкіровим у старому криму (стародавньому
солхаті)23.
17 січня 1925 року в. й. Филоненко пові-
домляв своєму другові дуже цікаву інформа-
цію, пов’язану з історією університету: “<…>
Новий ректор салазкін йде кудись до вас у
ленінград. а в нас обрали, як гадаєте кого?
чобан-заде! це свого роду остання ставка на
існування університету в криму. справа в
тому, що Наркомос і партія виставили свого
кандидата, деякого Фрідмана, людину, що
має вельми й вельми далеке відношення не
тільки до університету, але й до школи вза-
галі”24. хоча професура підтримала б. в. чо-
бан-заде, до Москви на затвердження були по-
дані обидві кандидатури — на вибір Наркома-
ту з освіті. обидві, до речі, були відхилені25.
у листі від 22 червня 1925 року в. й. Фи-
лоненко повідомляв г. ю. крачковському про
підготовку та святкування в сімферополі 70-
літнього ювілею арсенія івановича Маркеви-
ча:
“то возилися з ювілеєм Маркевича. здаєть-
ся, справа проста, а трохи не зірвалося. сім-
феропольці люди чудні! адже все життя про-
жила людина в сімферополі й багато зробив, а
як справа торкнулася вшановування — всі
проти. Мені, як товаришу голови товариства,
довелося і мирити багатьох, і умовляти бага-
тьох взяти участь. дуже радий, що в кінцево-
му результаті все зійшло благополучно, а го-
ловне, задоволеним залишився сам ювіляр. а
він, говорячи між нами, чоловік дуже й дуже
образливий”26.
до теми ювілею а. і. Маркевича в. й. Фи-
лоненко звертався і в наступних листах до
г. ю. крачковського. 3 грудня 1926 року він
відмітив: “арсенію івановичу дуже приємно,
що багато хто віднеслися співчутливо до його
ювілею. і до сорому нашого треба зізнатися,
що відгукнулися головним чином іногородні.
сімферопольці ж дипломатично мовчать”27.
Мова йде про участь у збірнику праць, який
таврійське товариство історії, археології та
етнографії формувало на честь ювіляра. про
підготовку збірника як окремого тому “віс-
�0
Краєзнавство, 1–4, 2008
тей” товариства в. й. Филоненко детально
писав г. ю. крачковському 27 січня 1927
року28. саме віктор йосипович вів листування
з авторами з різних міст і був укладачем збір-
ника29. йому вдалося зібрати під однією об-
кладинкою кращі кримознавчі сили як міс-
цеві, так і зі столиць.
у цьому виданні вмістив свій матеріал
“пісня арабського солдата” й г. ю. крач-
ковський30. уже коли тираж був майже гото-
вий, він надіслав невелике доповнення до
своєї статті, яке було опубліковане окремо31.
про відвідування криму з науковою метою
столичних учених авторитетів г. ю. крач-
ковського постійно інформував в. й. Фило-
ненко. 3 серпня 1925 р. він писав: “<…> крім
бороздіна і башкірова у крим приїхав і мос-
ковський професор-етнограф куфтін. разом із
боданінським вони поїхали до євпаторійсько-
го повіту для збирання етнографічного ма-
теріалу”32.
віктор йосипович продовжував регулярно
знайомити г. ю. крачковського з кадровими
змінами на східному відділенні педагогічного
інституту в сімферополі. 8 листопада 1925 ро-
ку він повідомляв: “замість чобан-заде нама-
галися запросити з Москви дмитрієва, моло-
дого тюрколога, але з огляду на те, що питан-
ня про штати з’ясується тільки до першого
січня, спроба ця залишена”33. повідомляючи
у ленінград про відсутність хоч якоїсь можли-
вості опублікувати в криму хоч щось зі своєї
проблеми, (“і марно а. і. Маркевич б’ється ви-
дати щось, що має слабку подобу “записок”
[“вісті” — (а. Н.)] архівної комісії”34) в. й.
Филоненко ще раз нагадував другові про ціка-
вий етнографічний матеріал, що нагромадив-
ся у нього та чекає друку.
у цьому ж листі віктор йосипович пові-
домляв про результати великої наукової екс-
педиції, що проводилася державним пала-
цом-музеєм тюрко-татарської культури в бах-
чисараї за участю всесоюзної наукової
асоціації сходознавства: “<…> боданінський
“з товаришами” повернувся з експедиції по
перекопському повіту й також, говорять, при-
віз багато цінного матеріалу. причому з ним
їздив акчокракли, який зосередив усю свою
увагу на тамгах татарських. до 500 знаків
привіз”35.
тема відсутності в криму друкованого ор-
гану для публікації краєзнавчих студій обго-
ворювалася і в листі в. й. Филоненка до г. ю.
крачковського від 5 квітня 1926 року: “у нас
з виданням все ще справа йде погано. товарис-
тво археології та етнографії хотіло було вида-
ти черговий збірник, як би продовження пра-
ць архівної комісії. арсеній іванович звер-
нувся за субсидією до кримського уряду. своїх
же коштів адже немає. Ну і, звичайно, відмо-
ва. а тим часом гроші є, і кримвидав постійно
випускає всілякі брошури російською і та-
тарською мовами. Навіть заява про те, що
збірник буде підібраний винятково зі статей,
що стосуються криму й татарського побуту та
культури, і то не мала ніякого значення. од-
ним словом — цілковите неспівчуття, і цілко-
вита протилежність іншим республікам”36.
продовжуючи інформувати свого ленінг-
радського друга про наукове життя в криму,
в. й. Филоненко писав 12 травня 1926 року:
“у нас олексій Миколайович деревицький
отримав відрядження у Францію, до парижа,
для роботи з мистецтва, але тільки за свій ра-
хунок. здається, думає їхати”37. поїздка о. М.
деревицького до парижа 1926 р., про яку до
знайомства з епістолярієм в. й. Филоненка
нічого не було відомо, відбулася, адже 28 чер-
вня в. й. Филоненко повідомляв г. ю. крач-
ковському: “днями деревицький їде у Фран-
цію. за свій рахунок, звісно”38.
у листі до г. ю. крачковського від 21 трав-
ня 1926 р. в. й. Филоненко розповідав про ви-
пускника східного відділення кримського пе-
дінституту анатолія яковича андруського,
який захистив дипломну роботу з мусуль-
манського мистецтва під керівництвом профе-
сора о. М. деревицького та мав намір продов-
жити свою орієнтальну освіту в ленінграді.
віктор йосипович просив свого друга надати
а. я. андруському підтримку39.
Неодноразово в листуванні двох сходознав-
ців згадується й ім’я видатного музейного
діяча криму, етнографа, фахівця з кримсько-
татарської вишивки — поліни яківни чепурі-
ної. в. й. Филоненко скрупульозно повідом-
ляв у ленінград про всі нові доповіді й публі-
кації завідувачки євпаторійським музеєм,
дослідження якої користувалися авторитетом
у вчених колах. так, 22 грудня 1925 року, роз-
повідаючи про чергове засідання таврійського
товариства історії, археології та етнографії,
він детально зупинився на її повідомленні
“коран євпаторійської мечеті хан-джамі”40.
21 травня 1926 року в черговій кореспонденції
до ленінграда в. й. Филоненко повідомляв
про доповідь п. я. чепуріної на засіданні того
ж наукового об’єднання “про культурний
�1
вплив караїмів”41. постійно присутня в листах
й інформація про спільних знайомих. 28 чер-
вня 1926 року в. й. Филоненко грайливо пові-
домляв: “боданінський в ялті. працює в кіні.
[так у тексті (а. Н.)]. ставить аліма — крим-
ського розбійника. звісно, гребе “гроші”“42.
в. й. Филоненко інформував г. ю. крач-
ковського про організацію всесоюзної архео-
логічної конференції в криму, що відбувалася
з 5 до 10 вересня 1926 року. у листі від 27 ве-
ресня 1926 року він зазначав: “я був на кер-
ченської конференції. Не знаю, як відбували-
ся раніше археологічні з’їзди, то керченська
конференція носила якийсь кар’єрний харак-
тер. для того, щоб догодити комусь, часом
спотворювалася істина. особливо професор
бороздін у цьому відношенні виявився віртуо-
зом. дещо розчарував мене і М. я. Марр.
якось дивно було чути з його вуст про “імпе-
ріалізм у наших наукових установах” і те, “що
всіх старих учених треба розігнати” і чим
швидше, тим краще, й, нарешті, шедевр всьо-
го — це тост на банкеті “за здоров’я першого
тюрколога в. в. бартольда і комуністичну
партію”!
головна доповідь Миколи яковича [Марра
(а. Н.)] була — це “скіфська мова”. слухати й
розуміти Миколу яковича без звички дуже
важко. На своєму “яфетичному коні” він, як
вихор носиться зі сходу на захід, із заходу на
схід, розкидаючи навколо себе “третій еле-
мент”, “матеріальну культуру”, “проблеми”.
всі якось стороняться, тиснуться, боячись
бути роздавленими. а, загалом, усі виступи
Миколи яковича завжди супроводжувалися
бурхливим успіхом. як новина, серед інших
секцій, була й секція турецько-татарської ар-
хеології. бороздін, башкіров, боданінсь-
кий — очолювали її. дуже цікаві й змістовні
були доповіді спіцина, городцова та Фарма-
ковського”43.
у листі в. й. Филоненка до г. ю. крач-
ковського від 21 квітня 1927 року — нова ці-
кава тема для обговорення: робота в сімферо-
полі з’їзду товариства з вивчення криму:
“щойно закінчився з’їзд, який влаштову-
вало товариство з вивчення криму в Москві.
правління цього товариства переходить до
сімферополя, з “ртзвка” перетворюється в
“тзвка”. звісно, бороздін, башкіров, Фо-
мін — головували. чекали петрова й Марра,
але вони не приїхали. з’їзд пройшов нудно та
скучно. а саме головне — нічого нового. пере-
жовували старе”44.
у листах ми знаходимо коментар в. й. Фи-
лоненка про другу конференцію археологів
срср у херсонесі (10–13 вересня 1927 р.):
“з горя поїхав до херсонеса на конферен-
цію, яка, треба сказати, пройшла дуже мляво.
Мало було приїжджих, чоловік 60 не більше,
нецікаві доповіді, більше вихваляли гриневи-
ча, так що можна було подумати, що відбу-
вається не сторічний ювілей розкопок херсо-
неса, а ювілей гриневича”45.
із кінця вересня 1927 р. до початку квітня
1928 р. об’єктом уваги в листуванні г. ю.
крачковського з в. й. Филоненком був про-
ект, а потім його реалізація, встановлення
пам’ятника доктору арабської словесності
М. а. Медникову (1855–1918). учений влітку
1917 року приїхав у крим і залишився тут у
зв’язку з революційним лихоліттям. 26 жовт-
ня 1918 року арабіст помер у старому криму.
гнат юліанович у зв’язку з десятиріччям кон-
чини колеги турбувався про встановлення
пам’ятника на його могилі. в. й. Филоненко
повідомляв йому, що місцеві наукові сили
звернулися з проханням про розробку проекту
пам’ятника до відомого кримського архітек-
тора, видатного діяча пам’яткоохоронного
руху павла івановича голландського. г. ю.
крачковський же наполягав на тому, щоб про-
ектом пам’ятника займався усеїн абдурефій-
ович боданінський, який здобув ще за дора-
дянських часів популярність як талановитий
художник-декоратор46.
8 липня 1928 року в. й. Филоненко пові-
домляв г. ю. крачковському про те, що готові
написи на пам’ятник: “арабський напис пи-
сав осман акчокракли, російський же, в та-
кому ж дусі, люб’язно погодився написати
усеїн боданінський”. при цьому в. й. Фило-
ненко у властивій для нього манері іронічно
завершив: “таким чином, марксистський під-
хід і колективізм у роботі були виконані на всі
сто відсотків”47.
у листі від 18 липня 1928 р. в. й. Фило-
ненко детально описував складну ситуацію,
що склалася в євпаторійському музеї, де за
його спостереженнями панувала “велика плу-
танина”: “Новий завідувач усе хоче робити по-
новому. це цілком природно. поліна яківна
[чепуріна (а. Н.)], звісно, з ним сперечається.
у результаті не сперечаються, а тільки розлю-
чують. прикро, що ніяк не вдається перекона-
ти поліну яківну примиритися. але гірше
всього страждає караїмська бібліотека. це
якийсь мертвий капітал. і нікому немає до неї
�2
Краєзнавство, 1–4, 2008
справи. і ніхто не знає навіть, що там є. я не
говорю про рукописи. я маю взагалі всі дру-
ковані книги, що там знаходяться. адже не-
має ніякого каталогу. та що каталогу! Немає
найпростішого опису. і знайти там потрібну
книгу — справа неможлива. я намагаюся там
описати книги шапшала. Не знаю, чи вдасть-
ся довести цю роботу до кінця, бо адміністра-
ція в особі бібліотекаря ільяшевича дуже
боїться такому опису: “дізнаються татари, що
в нас тут є і прощавай бібліотека. <…> і ось
через цей страх — бібліотечний хаос — книги
псуються, покриваються пліснявою, тліють.
а є дуже й дуже цікаві книги. усі видання на-
шого факультету, здається з 50-тих років [XIX
століття (а. Н.)], майже всі іноземні видання.
дуже багато арабських граматик німецькою
та французькою мовами. і все це без будь-яко-
го використання. Навіть бояться сказати
кому-небудь про це”48.
продовжуючи тему долі караїмського
книжкового зібрання при євпаторійському
музеї, 17 квітня 1929 року в. й. Филоненко
повідомляв г. ю. крачковському: “єльяшеви-
ча “вичистили” як караїма-юдофоба. канди-
дата відповідного не виявилося і бібліотека
була закрита. директор сказав, що в нього є
кандидатура — караїм, але поки бібліотека
закрита <…>. завідувач музею обтяжується
бібліотекою та хоче позбутися її. чи не звер-
нувся він сам до румянцевського музею через
гурлянда. причому влітку гурлянд був у єв-
паторії, збирав якісь відомості про євреїв. за-
відувач музею — також єврей, і гурлянд дуже
зійшлися на одному пункті: негативне став-
лення до караїмів”49.
противник передачі караїмської книжко-
вої колекції колишньому румянцевському
музею в Москві г. ю. крачковський вважав за
необхідне передати її у фонди бібліотеки ака-
демії наук у ленінграді.
продовжуючи тему долі карай-бітіклігі в
листі від 7 березня 1930 року, в. й. Филонен-
ко повідомляв: “Нещодавно була тут [у сімфе-
рополі (а. Н.)] чепуріна і говорила про нібито
підготовлюваний замах на караїмську бібліо-
теку, ледве чи навіть не про вивезення її за
кордон, як велику цінність! вона просила
мене повідомити вам про це й Михайлу Мико-
лайовичу50. Нехай тоді вже академія наук або
азійський музей візьмуть її. дійсно з бібліо-
текою справа не ладиться. я декілька разів
підіймав питання про неї в Наркомосі, але від
неї просто відмахуються. очевидно, не бажа-
ють возитися і дуже можливо, що й вивезуть
куди-небудь”51.
цікаву інформацію про долю частини ко-
лекції карай-бітіклігі й біографію директора
(1936–1937 рр.) державного палацу-музею
тюрко-татарської культури вульфа (володи-
мира) лейбовича (львовича) дашевського
(1883–1942) містить лист в. й. Филоненка від
15 лютого 1931 р.:
“правда, був тут дашевський. На цей раз
його тут зустріли досить прохолодно й мало
вірили всім його розказням, хоча він цього
разу найбільш легковірним видавав себе, як
гадаєте за кого? за внука сильвера-де-сасі!
а просто він кримчак, його прізвище бак-
ші й по всій поведінці своїй, особа досить тем-
на. йому вдалося вивезти караїмську бібліоте-
ку — рукописи, і декілька інкунабул. Не
знаю, спеціально він був відряджений з цією
метою, чи ні. паперів своїх він взагалі не охо-
че показує, всіх лає, себе хвалить. а голо-
вне — всім говорить різне. це, здається, його
й погубило в громадській думці. але йому,
скоріш, на все наплювати. лише б добитися
свого. а якими шляхами — байдуже”52.
г. ю. крачковський охоче сприяв у роз-
міщенні в “записках коллегии востоковедов
при азиатском музее аН ссср” цікавого до-
слідження в. й. Филоненка “кримські цига-
ни”53. за рівнем теоретичної підготовки в. й.
Филоненко, звичайно, виділявся серед ко-
лег — викладачів педагогічного інституту в
сімферополі. тому гнат юліанович підтриму-
вав прагнення свого студентського друга опуб-
лікувати результати своїх розробок у всесоюз-
них виданнях. потрібно відмітити, що гнат
юліанович взагалі хворобливо реагував на те,
що сходознавчі періодичні видання і брошу-
ри, зокрема ті, що видавалися всесоюзною на-
уковою асоціацією сходознавства, основне
місце приділяли дискусіям із питань націо-
нально-визвольного руху на сході, організації
археолого-етнологічних експедицій. адже на
чолі асоціації стояв М. п. павлович — люди-
на, що не має сходознавчої освіти, професій-
ний революціонер, що дозволяв собі зневаж-
ливо висловлюватися про значення вивчення
стародавніх східних мов і цивілізацій, звичай-
но ж, зі скепсисом відносився до дорадянсь-
ких орієнталістичних шкіл54. у зв’язку з цим
г. ю. крачковський, говорячи про завдання
академії наук, писав у травні 1928 р.: “у нас
прийнято хвалитися успіхами сходознавства,
причому часто це виражається у формі старо-
�3
го лозунгу про закладення шапками, але тут
далеко не все йде благополучно… Наукове схо-
дознавство дуже часто змішують із журналь-
ною літературою по сходу, а для спеціальних
робіт часто доводиться шукати притулок за
кордоном”55. тому академік вітав появу нових
оригінальних розробок, допомагав колегам із
їхніми публікаціями в центральних видан-
нях.
в. й. Филоненко постійно інформував
г. ю. крачковського про важку психологічну
атмосферу в педінституті, про свої побоюван-
ня з приводу звільнення. 10 червня 1929 року
він, зокрема, писав: “Неважно почуває себе й
інша професура. Непокоїть всіх чистка. спо-
чатку здавалося, що в цьому році вона нас не
торкнеться, а тепер, згідно з якимсь циркуля-
ром, для статистики, як говорять “комісія
чистительна” формується і в нас. і чекають усі
цієї “статистики” цих “вечорів несподіва-
нок”“56.
“у нас після “бурі” через лук’яненка, де-
ревицького та ін., настала тиша. їм обійшло-
ся, порівняно легко”57, писав в. й. Филоненко
г. ю. крачковському 10 лютого 1934 року. а
5 березня додав: “у нас боротьба з ухилами та
спотвореннями ідеологічними в педінституті
триває. після історії з деревицьким і
лук’яненком, щось подібне трапилося і з доб-
ре відомим вам Миколою львовичем ернстом.
останнім часом, крім музею, він працював і в
інституті. читав курс історії сходу і заходу. і
ось за “умисне та систематичне спотворення
вчення Маркса й енгельса” (ревізія “поход-
ження сім’ї і власності” енгельса) М. л. ернст
звільнений з роботи”58.
16 червня 1930 року в. й. Филоненко пові-
домляв г. ю. крачковському, що його “свата-
ють” до нового інституту сходознавства, який
передбачалося утворити шляхом злиття азій-
ського музею, колегії сходознавців, тюрколо-
гічного кабінету, інституту буддійської куль-
тури та кавказького історико-археографічно-
го інституту. віктор йосипович турбувався,
що підготовка в нього не та59. у відповідь на
побоювання свого друга, що той може зайняти
чуже місце, гнат юліанович висловлюється
досить відверто про ситуацію в академічному
житті тих років: “гадаю, що нові співробітни-
ки будуть підбиратися за ознакою партійності,
а не наукових заслуг <…> боятися ж того, що
ви сядете на чиєсь місце, не доводиться: нині
зазвичай на ваше місце сідають, а не ви на
чуже”60.
листування г. ю. крачковського з в. й.
Филоненком проливає світло на невідомі
сторінки біографії видатного радянського іс-
торика, філолога-балканіста Миколи севастя-
новича державіна (1877–1953). Наведені
в. й. Филоненком факти пояснюють багато
нюансів взаємовідносин арсенія івановича
Маркевича з М. с. державіним61. повідомля-
ючи 7 квітня 1928 р. про те, що М. с. де-
ржавін надіслав до таврійського товариства
історії, археології та етнографії “просторову
Curriculum vitae” для висунення від товарис-
тва в академіки, в. й. Филоненко з прямотою
зауважив:
“арсеній іванович замість того, щоб від-
повісти відмовою, за своїм догоджанням, кому
треба і кому не треба, з особливою енергією
взявся за цю справу. На цьому ґрунті в нас із
ним стався розлад. у результаті, незважаючи
на мій протест, державіна все-таки обрали,
але 2 голосами при 10, що утрималися! щоб
не так було соромно, за моїм наполяганням
обрали і самойловича, що пройшов одноголос-
но”62. Не випадково М. с. державін далі допо-
магав а. і. Маркевичу з отриманням персо-
нальної академічної пенсії.
уже з липня 1933 року в. й. Филоненко
постійно інформував г. ю. крачковського про
бажання покинути півострів, де ставало все
небезпечніше. 8 липня він повідомляв, що
йому “неодноразово пропонували хорошу ро-
боту в Москві й інших містах”63. 14 жовтня
того ж року він писав: “дуже можливо, що
знімуся з місця та вирушу в незнану й далеку
каракалпакію. одне мене спиняє тут, що там
виявився добре відомий вам і мені а. о. соко-
лов <…> працювати з ним, та ще під його на-
чалом, — замислишся”64.
21 січня 1934 року в. й. Филоненко пові-
домляв детальніше: “Мене запрошують на ро-
боту до каракалпацького науково-дослідного
інституту (в м. турткулі) на кафедру ма-
теріальної культури і етнографії”. а 6 квітня
1935 року в. й. Филоненко писав у ленінград
уже з турткуля: “скажу тепер, що зробив не-
поправну дурість, забравшись сюди. Не знаю,
як удасться вибратися. Микола костянтино-
вич дмитрієв попереджував — не треба їхати.
<…> саме місто, біс його знає, що таке. пил —
світу не видно. <…> води хорошої немає. є со-
лона. <…> одним словом, побутові умови
страшні. <…>
краще в криму бути нічним сторожем, ніж
тут науковим працівником, керівником групи
��
Краєзнавство, 1–4, 2008
етнографії й дійсним членом Науково-дослід-
ного інституту”65.
листування г. ю. крачковського з в. й.
Филоненком тривало й у наступні роки, але в
листах обходили стороною кримську темати-
ку. до цього часу класичне наукове кримоз-
навство було практично знищене. а. і. Марке-
вич перебрався у ленінград до дочки й ближче
до своїх друзів-академіків. о. Н.-а. акчокрак-
ли, у. а. боданінський і блискуча плеяда
кримськотатарських діячів науки та освіти
були репресовані. орієнталістські студії в
криму припинили існування.
1. див. про г. ю. крачковського: гордлевс-
кий в. а. и. ю. крачковский: общая ха-
рактеристика // советское востоковеде-
ние. — Москва; ленинград, 1941. — т.
4. — с. 13–18; кононов а. Н. академик
игнатий юлианович крачковский: к 100-
летию со дня рождения, 1883–1951 //
письменные памятники и проблемы исто-
рии культуры народов востока: XVII го-
дичная научная сессия ленинградского
отделения института востоковедения аН
ссср: доклады и сообщения. январь
1982: в 2-х ч. — Москва: Наука, 1983. —
ч. 1. — с. 11–24; то же // известия аН
ссср. сер.: литература и язык. — Моск-
ва, 1983. — т. 42, № 4. — с. 374–382; ко-
чубей ю. великий дослідник сходу: до
сторіччя з дня народження г. ю. крач-
ковського // всесвіт. — київ, 1983. —
№ 12. — с. 121–124.
2. див. про в. й. Филоненка: баскаков Н. а.
виктор иосифович Филоненко // советс-
кая тюркология. — баку, 1977. — № 5. —
с. 106–108; дашкевич я. сходознавець
віктор йосипович Филоненко // архіви
україни. — київ, 1967. — № 2. — с. 29–
30; Мусаєва у. з історії сходознавчих до-
сліджень у кримській асрр // схід. — до-
нецьк, 2003. — № 6 (56). — с. 82–84; урсу
д. п. професори таврійського університе-
ту (1918–1941): біографічні нариси / тав-
рійський нац. ун-т ім. в. і. вернадсько-
го. — сімферополь, 2005. — с. 78–85;
Dubiłski A. W. I. Fiłonienko, 1884–1977 //
Przeglag orientalistyczny. — Wroclaw,
1978. — № 106. — S. 201.
3. урсу д. п. востоковед профессор в. и. Фи-
лоненко: жизнь и труды: к 25-летию со
дня смерти // востоковедный сборник /
таврический экологический ин-т. — сим-
ферополь, 2002. — вып. 5. — с. 7–8.
4. автобиография виктора иосифовича Фи-
лоненко, составленная им 8 апреля 1974
года в г. пятигорске / подг. д. п. урсу //
востоковедный сборник / таврический
экологический ин-т. — симферополь,
2002. — вып. 5. — с. 19.
5. державний архів в автономної республіки
крим (далі –даарк). — Ф. р-3864. —
оп. 1. — спр. 343, арк. 1–25; петербурзь-
ка філія архіву російської академії Наук
(далі –пФараН). — Ф. 1026. — оп. 3. —
спр. 922. — арк. 1–407; спр. 923. —
арк. 1–373.
6. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 31–32.
7. там само. — арк. 37–37 зв.
8. урсу д. п. востоковед профессор в. и. Фи-
лоненко: жизнь и труды: к 25-летию со
дня смерти // востоковедный сборник /
таврический экологический ин-т. — сим-
ферополь, 2002. — вып. 5. — с. 8.
9. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 45–46 зв.
10. там само. — арк. 49 зв., 50 зв.
11. Филоненко в. [и.] восточный факультет
крымского государственного университе-
та в г. симферополе // Новый восток. —
Москва, 1923. — № 3. — с. 580–581.
12. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 67–67 зв.
13. там само. — арк. 72–75.
14. там само. — арк. 84–84 зв.
15. там само. — арк. 87.
16. там само. — арк. 94.
17. там само. — арк. 97, 98 зв.
18. крачковский и. отчет о командировке в
крым летом 1924 года // известия россий-
ской академии наук: сер. 6. — ленинград,
1924. — т. 18, № 12/18, ч. 2. — с. 662.
19. долинина а. а. Невольник долга. санкт-
петербург: петербургское востоковеде-
ние, 1994. — с. 232–233.
20. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
37. — арк. 68 зв.-69.
21. там само. — спр. 922. — арк. 100–101.
22. там само. — арк. 106–106 зв.
23. там само.
24. там само. — арк. 117 зв.
25. див. детальніше: урсу д. п. бекир чобан-
джерела та література
��
заде: жизнь. судьба. Эпоха. — симферо-
поль: крымучпедгиз, 2004. — с. 107–108.
26. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 129.
27. там само. — арк. 186.
28. там само. — арк. 195–199.
29. див.: известия таврического общества ис-
тории, археологии и этнографии. — сим-
ферополь, 1927. — т. 1 (58). — 208 с.
30. крачковский и. ю. песнь арабского сол-
дата // известия таврического общества
истории, археологии и этнографии. —
симферополь, 1927. — № 1 (58). — с. 108–
112.
31. крачковский и. ю. дополнение к статье
“песнь арабского солдата” // там же. — с.
205.
32. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 137.
33. там само. — арк. 144 зв.
34. там само. — арк. 145.
35. там само.
36. там само. — арк. 159 зв. — 160.
37. там само. — арк. 163.
38. там само. — арк. 72 зв.
39. там само. — арк. 165–165 зв.
40. там само. — арк. 147–148.
41. там само. — арк. 165 зв.-166.
42. там само. — арк. 72 зв.
43. там само. — арк. 177–178.
44. там само. — арк. 210.
45. там само. — арк. 219 зв.
46. там само. — арк. 224–225, 226 зв., 242–
245, 247–250, 265–266.
47. цит. за: урсу д. п. востоковед профессор
в. и. Филоненко: жизнь и труды: к 25-ле-
тию со дня смерти // востоковедный сбор-
ник / таврический экологический ин-т. —
симферополь, 2002. — вып. 5. — с. 12.
48. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 261, 261 зв., 262.
49. там само. — арк. 292 зв., 293, 293 зв.
50. Михайло Миколайович соколов (1890–
1937) — семітолог (гебраїст і арабіст).
51. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 340–340 зв.
52. там само. — арк. 377 зв.
53. Филоненко в. и. крымские цыгане // за-
писки коллегии востоковедов при азиатс-
ком музее аН ссср. — ленинград,
1930. — т. 5. — с. 329–342.
54. павлович М. п. восток в борьбе за незави-
симость. — Москва, 1980. — с. 77–78.
55. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 2. — спр.
153. — арк. 3.
56. там само. — оп. 3. — спр. 922. — арк.
300.
57. там само. — спр. 923. — арк. 55 зв.
58. там само. — арк. 57–57 зв.
59. там само. — спр. 922. — арк. 359.
60. там само. — спр. 37. — арк. 146 зв.
61. див. детальніше: Непомнящий а. а. арсе-
ний Маркевич: страницы истории крымс-
кого краеведения. — симферополь: биз-
нес-информ, 2005. — (биобиблиография
крымоведения; вып. 3). — с. 211–212,
231–232, 240, 255.
62. пФараН. — Ф. 1026. — оп. 3. — спр.
922. — арк. 255–255 зв.
63. там само. — спр. 923. — арк. 36–37.
64. там само. — арк. 41 зв.
65. там само. — арк. 86–86 зв.
Andrea Nepomnyashchy
New materials from history of Crimean studies of 20th years of 20th century
in correspondences by G. J. Krachkovsky and V. J. Filonenko.
Difficult processes of development of Soviet Oriental studies is opened in the article on basis of
documents of Russian Academy of Sciences Archives branch’s (fund of academic Gnat Krachkovskiy)
in Saint-Petersburg. Contacts of local orientalists (V. Y. Filonenko) with metropolitan academic
science centres. It also showed in this article. Author shows the history of separating of orientalistic
in Crimean University (Pedagogical institute) in 20-s years of XX century. Correspondence of
academician G. Krachkovskiy with Crimean studies is the basis of researching.
Key words: Crimean studies, Krachkovsky, oriental studies, museums, protection of culture
legacy.
|