Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період

Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період

У статті проаналізовано історичний досвід Азербайджану, його розвиток у період після розпаду СРСР, становлення національної системи військової безпеки. Розглянуто військово-політичні відносини цієї країни з Вірменією, Росією, Україною, Туреччиною, США, НАТО і ЄС....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Левик, Б.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Назва видання:Схід
Теми:
Історія
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62342
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 115-121. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-62342
record_format dspace
spelling irk-123456789-623422014-05-20T03:01:38Z Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період Левик, Б. Історія У статті проаналізовано історичний досвід Азербайджану, його розвиток у період після розпаду СРСР, становлення національної системи військової безпеки. Розглянуто військово-політичні відносини цієї країни з Вірменією, Росією, Україною, Туреччиною, США, НАТО і ЄС. The article analyses the historical experience of one of the Caucasian republics, the Republic of Azerbaijan, in the period after the collapse of the Soviet Union, on the establishment of the national system of military security. Considered it a military-political. 2012 Article Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 115-121. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62342 94.323 "Азербайджан" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія
Історія
spellingShingle Історія
Історія
Левик, Б.
Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період
Схід
description У статті проаналізовано історичний досвід Азербайджану, його розвиток у період після розпаду СРСР, становлення національної системи військової безпеки. Розглянуто військово-політичні відносини цієї країни з Вірменією, Росією, Україною, Туреччиною, США, НАТО і ЄС.
format Article
author Левик, Б.
author_facet Левик, Б.
author_sort Левик, Б.
title Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період
title_short Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період
title_full Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період
title_fullStr Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період
title_full_unstemmed Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період
title_sort становлення військової безпеки азербайджану та його військової організації в пострадянський період
publisher Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate 2012
topic_facet Історія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62342
citation_txt Становлення військової безпеки Азербайджану та його військової організації в пострадянський період / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 115-121. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series Схід
work_keys_str_mv AT levikb stanovlennâvíjsʹkovoíbezpekiazerbajdžanutajogovíjsʹkovoíorganízacíívpostradânsʹkijperíod
first_indexed 2025-07-05T13:14:56Z
last_indexed 2025-07-05T13:14:56Z
_version_ 1836812910732509184
fulltext № 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 115 I. Lazneva EMERGENCE AND PROBLEMS OF IMPLEMENTATION OF A CONCEPT OF EUROPEAN UNION CITIZENSHIP (1957-2004) Emergence of a concept of European citizenship and the evolution of citizenship rights in the European Union are in the centre of discussion in the paper. The evaluation of problems of implementation of EU citizenship concept in the current context of European integration has been presented. Key words: European Union citizenship, citizenship rights, European integration, adoption. © І. Лазнєва Надійшла до редакції 13.03.2012 ІСТОРІЯ УДК 94.323 "Азербайджан" СТАНОВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ БЕЗПЕКИ АЗЕРБАЙДЖАНУ ТА ЙОГО ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В ПОСТРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД БОГДАН ЛЕВИК, провідний науковий співробітник Національного університету "Львівська політехніка" У статті проаналізовано історичний досвід Азербайджану, його розвиток у період після розпаду СРСР, становлення національної системи військової безпеки. Розглянуто військово- політичні відносини цієї країни з Вірменією, Росією, Україною, Туреччиною, США, НАТО і ЄС. Ключові слова: Азербайджанська Республіка, військова безпека, Збройні сили, армія. Постановка проблеми. У сучасному світі для авторитету, крім економічної могутності, необхідна військова міць. Китайська мудрість говорить: "Хто не знає свого ворога й себе, той завжди буде в програші". Військово потужні держави є лідерами в геополітичному світі. Так, Росія, маючи на оз- броєнні стратегічну та тактичну ядерну зброю, вик- ликає повагу в усіх країн світу. Україна, яка добро- вільно відмовилась від володіння ядерною зброєю, отримала віртуальні гарантії своєї національної без- пеки й потерпає від політичних, економічних та ін- формаційних "воєн" з боку одного зі своїх гарантів. Зброя завжди стримує агресора, викликає повагу. Азербайджан шукає власний шлях для забезпе- чення національних інтересів на Кавказі й у світі. Військова безпека є наріжним каменем його зов- нішньої політики [1]. Військовими істориками до цих пір не проводи- лись комплексні дослідження становлення системи військової безпеки в колишніх радянських респуб- ліках. Не стала винятком й Азербайджанська Рес- публіка. Саме цю мету переслідував автор, запро- понувавши своє дослідження вказаної теми. Виклад основного матеріалу. Азербайджан (АР) - держава на південному сході Європи, одна з кавказьких республік, входить у трійку геополітич- них гравців на Кавказі. Територія республіки із захо- ду омивається Каспійським морем. Сухопутний кор- дон межує з Росією, Вірменією, Туреччиною, Гру- зією та Іраном. До складу АР входить Нахічевансь- ка Автономна Республіка. Населення республіки на- раховує близько 9,11 млн (дані 2011 р.) [2]. 60 % території країни - це гори. Азербайджан залишаєть- ся індустріально-аграрною країною. Територію умов- но ділять на десять економічних регіонів. Основою економіки є нафтогазовидобувна промисловість та нафтопереробна галузь. Їх імпорт має визначальне місце в економіці й майже втричі перевищує показ- ники експорту. Експорт становить 1,2 млрд $, річний імпорт дорівнює 3,3 млрд $. Серед експортерів Азер- байджану слід відзначити Італію, Ізраїль, Росію, Ту- реччину, США, Іран та Німеччину. Туреччина зали- шається лідером серед іноземних інвесторів. Азер- байджан теж інвестував у Туреччину [3]. 28 травня 1918 р. перша Азербайджанська Де- мократична Республіка (АДР) проголосила неза- лежність. На той час площа території республіки складала 99908,86 кв. км, із них 13983,1 кв. км були спірними з Вірменією. Проіснувала АДР 23 місяці і 28 квітня 1920 ліквідована більшовиками [4]. У 1936 - 1991 рр. країна входила до складу СРСР. На сьо- годні Азербайджан - член ООН (1992 р.), ГУАМ, СНД, ПАРЄ (1997 р.) [5]. 1988-1989 рр. на території Азер- байджану стався військовий конфлікт в автономній області Нагірний Карабах. У зону конфлікту між азер- байджанцями та вірменами були введені радянські війська. 1990 р. на території області було запровад- жено надзвичайний стан. Однак ужиті заходи не PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. 116 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ дали результату. 1991 р. Нагірний Карабах оголо- сив себе незалежним, проголосивши створення ав- тономної республіки, яка за згодою парламенту Вірменії ввійшла до її складу. У процесі військового конфлікту за даними різних джерел загинуло від 18 до 25-30 тис. осіб, близько 1 млн азербайджанців стали біженцями. Рада Безпеки ООН засудила оку- пацію Азербайджану й вимагала звільнення вірме- нами окупованої території. Вірменія не виконала резолюції РБ ООН. Зона регіональної війни почала розповсюджуватись за межі області, тому 1994 р. обидві сторони конфлікту підписали угоду про при- пинення війни (вогню) [6]. Конфлікт залишається нерозв'язаним до сьогодні. У Нагірному Карабасі за часів СРСР був створений анклав, куди заселили вірмен, хоча територія належала Азербайджану. Зараз у Карабасі проживає близько 140 тис. насе- лення, в основному це вірмени. Неоднозначно до карабаської проблеми ставляться в Європарламенті, частина депутатів намагається захищати інтереси Вірменії. Зокрема, таку позицію відстоює Російська Федерація. Нагірнокарабаський конфлікт має всі шанси перейти до нової фази ескалації. Обстріли позицій відбуваються регулярно, обидві сторони звинувачують одна одну в провокаціях. Цей конфлікт має й іншу історичну інтерпрета- цію. Нагірний Карабах тричі у ХХ столітті ставав аре- ною жорстоких і кривавих вірмено-азербайджансь- ких воєн 1905, 1918, 1989-1990 рр. 1921 р. радянсь- ка влада припинила відкрите військове протисто- яння. Нагірний Карабах увійшов до складу Азер- байджану як автономна область. Однак адмініст- ративні кордони не збігались з етнічними, більшість населення НКАО становили вірмени. За радянсь- ких часів Вірменія неодноразово зверталась із про- ханням про повернення зазначеної території. Це прохання було проігноровано радянським керівниц- твом. У 60-х роках невирішеність цього питання зумовила масові заворушення. Азербайджан на- магався штучно змінити демографічний баланс на свою користь. У 1991 р. у межах НКАО була ство- рена НКР. Це відбулось через неготовність азер- байджанської армії до опору й непрофесійність військового керівництва. Вірмени окупували також сім районів Азербайджану, які межують з НКР. Вірменська сторона готова звільнити ці райони за умови визнання незалежності НКР із боку Азербай- джану. Перемир'я 12 травня 1994 р. зупинило війну, але не вирішило конфлікту. Азербайджан утратив контроль над НКР та 7 сусідніми районами. Мінська група ОБСЄ, де співголовами є США, Росія та Франція, до сьогодні не знайшла прийнятного ком- промісу. Президент Азербайджану І. Алієв офіцій- но заявляє про готовність звільнити свої території від вірменської окупації. 18-річні переговори не знаходять компромісу. Азербайджан уважає всю територію НКР своєю, готовий надати їй культурну автономію після приєднання. Це не влаштовує Вірменію. До рішучих військових дій Азербайджан не готовий через відсутність власної далекогляд- ної стратегії в регіоні, присутності на території Вір- менії російських військ, наявність між Росією та Вірменією договору про військову співпрацю, від- сутність стабільності на Кавказі через російсько- грузинський конфлікт та відсутність військово-по- літичних союзників, готових виступити на стороні Азербайджанської Республіки. Туреччина і Росія зацікавлені в продовженні переговорного процесу, оскільки війна між Азербайджаном і Вірменією здат- на порушити крихкий мир не тільки на Кавказі, але й на євразійському просторі. Азербайджан із кожним роком збільшує фінан- сування своїх мілітарних планів. Військовий бюд- жет 2011 р. збільшений на 90 % і становив 3,1 млрд $. Крім цих коштів, 1,36 млрд $ витрачено на потре- би оборонної промисловості. У країні створено міністерство військової промисловості. Військово- промисловий комплекс країни виробляє до 400 най- менувань продукції. Загалом військово-оборонні витрати АР у 2011 р. становили 8,9 % від ВВП [7]. Військово-політичні експерти вважають, що Азер- байджан улітку 2012 р. спробує силовим способом повернути Нагірний Карабах під свою юрисдикцію. Виступаючи на засіданні уряду, Президент Респуб- ліки Азербайджан Ілхам Алієв висловив думку, що "сильна армія Азербайджану повинна сказати і ска- же своє слово, коли настане час для врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту" [8]. Те- перішній офіційний бюджет армії Азербайджану в 10 раз перевищує військовий бюджет Вірменії, який 2011 р. становив 387 млн $. Росія продовжує підтримувати добрі стосунки з Азербайджаном, у т. ч. й у військовій сфері (продаж зброї та військової техніки, підготовка військових спеціалістів, видача ліцензій на складання зброї на оборонних підприємствах, проведення модернізації техніки та авіації тощо), одночасно дотримуючись союзницьких взаємовідносин із Вірменією, готов- ності забезпечити її військову безпеку. Росія, США, ЄС не проводять реальної політики з демілітаризації конфліктуючих сторін, навпаки, розвивають із ними військово-технічну співпрацю. Військове протисто- яння очікується затяжним [9]. У 1991 р. комуністичні лідери Азербайджану підтримали невдалу спробу Янаєва зберегти СРСР, так зване "ГКЧП", після чого 14 вересня Комуністич- на партія Азербайджану саморозпустилася. Провал путчу став каталізатором для пострадянських рес- публік для прийняття актів про незалежність. У цьо- му ж році республіка оголосила себе незалежною, денонсувавши союзний договір 1936 р. у частині входження Азербайджану до СРСР. Перша Конституція Азербайджану була прийня- та 1921 р., вона закріплювала диктатуру пролетарі- ату, друга - 1925 р., третя - 1937 р., після входження Азербайджану до складу СРСР. Четверта ("бреж- нєвська") була прийнята 1978 р. і передбачала по- будову розвинутого соціалізму [10]. 30 серпня 1991 р. на позачерговій сесії Верхов- на Рада Азербайджану ухвалила Декларацію "Про відновлення державної незалежності Азербайд- жанської республіки" [11]. 18 жовтня прийнятий Кон- ституційний Акт про державну незалежність Азер- байджану [12]. 12 листопада 1995 р. був проведе- ний референдум з питань прийняття Конституції краї- ни, яка 5 грудня 1995 р. набрала чинності. Консти- туція Азербайджану містить 158 статей, які згрупо- вані у 12 розділів. Конституція гарантує демокра- тичний устрій та розвиток громадянського суспіль- ства, закріплює принципи верховенства закону. Законодавча влада в республіці належить одно- палатному парламенту - Національним зборам (Міллі-Меджліс). Парламент республіки нараховує 125 депутатів, які обираються на 5 років [13]. Президент представляє єдність народу, забезпе- чує принцип наслідування влади. Виконавчу владу очолює Президент, посада якого введена 1991 р. Щодо кандидатури президента відповідно до ст. 100 PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 117ІСТОРІЯ Конституції введено віковий ценз, а також ценз осі- лості, освіти, моральний та політичний. Президент республіки обирається загальними таємними вибо- рами на 5 років. Склад Кабінету Міністрів призна- чається Президентом та затверджується парламен- том. Президент є Головнокомандувачем Збройних сил держави, очолює Раду безпеки Азербайджану, яка розпочала роботу 10.04.1997 р. як дорадчий орган. В уряді, крім міністра оборони, передбачено посаду міністра національної безпеки, а також дер- жавного радника з військових питань. Із цього року при Президентові запрацювала комісія зі співпраці з НАТО, а згодом і комісія зі співпраці з ЄС. [8]. Пре- зидент призначає командний склад Збройних сил, представляє військову доктрину для затвердження в парламенті, підписує та видає закони, приймає рішення про призов на дійсну військову службу й звільнення в запас, присвоює військові й вищі спе- ціальні звання, оголошує часткову або повну мобі- лізацію, а також демобілізацію, уводить надзвичай- ний і військовий стан, оголошує війну й укладає мир, дає згоду на використання Збройних сил для вико- нання функцій, не пов'язаних із їх призначенням. У 1992 р. у країні був прийнятий Закон "Про політичні партії", їх на цей час нараховується 42. Правляча партія "Новий Азербайджан", лідером якої зали- шається правлячий Президент республіки Ілхам Алієв. Партія має парламентську більшість. Військова служба у Збройних силах - почесний обов'язок кожного громадянина країни. Для па- цифістів передбачена альтернативна служба. Міні- стерство оборони було створене 5 вересня 1991 р., а 9 жовтня 1991 р. - Збройні сили Республіки Азер- байджан [14]. Закон про Збройні сили передбачав створення національної армії протягом трьох місяців [15]. У 1992 р. відбувся поділ радянських Збройних сил, дислокованих на території республіки. У рес- публіці заново були створені десантні війська. Кас- пійська флотилія поділена в такий спосіб: 30 % су- ден та 100 % берегової охорони перейшли у влас- ність республіканської влади. Фактична відбудова армії розпочалась 1994 р. День Збройних сил вста- новлений як свято 26 червня 1998 р. З 1997 р. роз- почалась розбудова військових навчальних закладів та миротворчого контингенту. Заново створені Вища військова школа (1997 р.), Вища військова акаде- мія (1999 р.), навчальний центр Міністерства оборо- ни (2001 р.). Сьогодні армія Азербайджану набагато сильні- ша від Збройних сил Вірменії, свого потенційного регіонального противника. Азербайджанська вла- да не приховує своїх намірів звільнити Нагірний Карабах від вірменської окупації. Це один із зов- нішньополітичних пріоритетів республіки. Азербай- джан у військовій сфері розвиває взаємостосунки з НАТО відповідно до програми "План дій по індив- ідуальному партнерству" та "Партнерство заради миру" [16]. Такі ж активні дії Азербайджанська Рес- публіка робить у взаємостосунках з Європейським Союзом, без спроби приєднання [17]. Серед зов- нішніх пріоритетів республіки є демілітаризація ба- сейну Каспійського моря, розвиток Євразійського коридору. На виконання Військової доктрини Уряд та Міністерство оборони внесли пропозиції щодо зміни чинного законодавства з питань мобілізації, проходження військової служби, створення демок- ратичного контролю над армією. 2011 р. Азербайд- жан прийняв нову Військову доктрину, яка скла- дається з 75 пунктів. У документі визначені питан- ня національної безпеки, визначені військові загро- зи, передбачена військова співпраця. Доктрина вка- зує на Вірменію як на агресора, а на Нагірний Кара- бах як на окуповану територію. Військова доктрина забороняє розміщення на території республіки іно- земних військових баз [18]. З 2010 р. військово-промисловий комплекс Азер- байджану самостійно забезпечує армію та інші си- лові структури оборонного сектора боєприпасами. На розгляді в Президента І. Алієва знаходиться про- грама з вітчизняного виробництва ракет та мінометів. Азербайджан продовжує закуповувати артилерію в Білорусі та України, серед яких самохідні арти- лерійські установки 2С7 "Піон", гаубіци 2С1 "Гвоз- дика" та 2С3 "Акація". 2003-2008 рр. основними по- стачальниками зброї для Азербайджану були Украї- на (364 млн $), Росія (128 млн $), Грузія (108 млн $). Військове озброєння закуповується і в Південно- Африканській Республіці, коли йдеться про бронет- ранспортери "Мараудер" [19]. За даними Міжнародного інституту вивчення про- блем миру в Стокгольмі (SIPRI) 1998-2007 рр. вій- ськові витрати Азербайджану збільшились на 554 %. 2006 р. оборонні витрати становили 625 млн $, що вдвічі більше 2005 р. Рівень бюджетного фінансу- вання на військові витрати 2004 р. становив 170 млн $, а 2008 р. - 1,5 млрд $. Фінансування оборонної сфери 2008 р. становило 1,3 млрд $ (3,6 % від ВВП), 2009 р. - 1,446 млрд $ (2,76 %), 2010 р. - 1,585 млрд $ (3,95 %), 2011 р. - 3,1 млрд $ (6,2 %), 2012 р. за- плановані витрати на рівні 14,8 % ВВП [20]. Збройні сили Азербайджану складаються із су- хопутних військ, військово-повітряних сил, які вклю- чають війська протиповітряної оборони й військово- морські сили. Крім Збройних сил, які підпорядко- вані Міністерству оборони, є прикордонна служба, яка включає берегову оборону, внутрішні війська та національну гвардію (резерв національної армії). Чисельність Збройних сил 1998 р. становила 72 тис., 2005 р. - 95 тис., 2010 р. - 66,9 тис., із них сухопутні - 56,8 тис., ВПС - 7,9 тис., ВМС - 2,2 тис. Республіка спроможна мобілізувати до 300 тис. резервістів [21]. Сухопутні війська складаються з п'яти армійсь- ких корпусів, які у своєму складі мають від трьох до шести механізованих та артилерійську бригади. Остання має зенітно-ракетний та протитанковий підрозділи. Танкові війська представлені моделями Т-72, із яких 311 одиниць отримані зі складу колишньої 411 танкової армії СРСР. Із них 160 втрачені в Кара- баській війні, а 23 захоплені вірменськими війська- ми. На озброєнні знаходяться також танки Т-72 ASLAN (модернізація Ізраїлю), та Т-72 М1, із яких 163 закуплені в Росії та Білорусі, а 48 одиниць Т-72 АГ-48 2006 р. поставлені Україною. Тип танку Т-54 та Т-55 зняті з озброєння й передані для використання в інженерні війська для використання при споруд- женні понтонних переправ. Бойові машини піхоти представлені БМП-1 - 116 од. (розробка СРСР), БМП-2 - 70 од. (СРСР), БМП- 3 від 4 од. (Російська Федерація), БМД - 41 од. (СРСР). Бронетранспортери представлені моделями БТР- 80 та БТР-80А - 82 од. (РФ), БРТ-70 - 201 од., з яких 2008 р. - 32 од., 2009 р. - 29 од., 2010 р. - 71 од. поставила Україна. БРТ-60 від 25 од. (СРСР), БТР Д - 11 од. (СРСР), БТР-3U - 3 од. (Україна), плаваючий МГ-ЛБ - 393 од. (СРСР), БРМ-1К - 21 од. Артилерія представлена САУ часів СРСР, які PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. 118 ЕКОНОМІКА поставляються Україною, Білоруссю та Росією. Се- ред них: САУ 120 мм 2С9 "Нона-С", 122 мм 2С1 "Гвоз- дика", 152 мм 2С3 "Акація", 203 мм 2С3 "Піон", Soltam "Atmos" та Soltam "Carbin" (Ізраїль). На озб- роєнні є гаубіци 122 мм Д-30, 152 мм 2А36 "Гіацинт Б" та Д-20. Пушки представлені моделями 85 мм Д- 44 та протитанковою МТ-12. Гранатомети РПГ-7, "Скіф", "Корнет", "Фагот", ізраїльського виробницт- ва Spike та IMIShipon. Досить великий модельний спектр реактивних систем залпового вогню: "Смерч", "Ураган", "Град", LunxExtra, Lar 60, Lunxgrad (три останні - виробництва Ізраїлю), Т-122 Sakaria (Туреч- чина). Тактичні ракетні комплекси представлені мо- деллю "Точка У". Міномети на озброєнні знаходять- ся з радянських часів, а також сучасні власного виробництва 120 мм HeMortarBomb. Військово-повітряні сили Азербайджану пред- ставлені 37 літаками та 16 бойовими гелікоптерами, які обслуговують 7,9 тис. військових. ВПС структур- но поділяються на змішаний авіаполк, бомбарду- вально-винищувальну, винищувальну, розвідуваль- ну та навчальну ескадрильї. Протиповітряна оборо- на сформована із чотирьох зенітно-ракетних бригад та одного зенітно-ракетного полку. Військово-морські сили представлені 39 кораб- лями та катерами: сторожовий корабель 159А, тор- педний катер 205П, ракетний катер 205У, флотилія патрульних кораблів та флотилія малих десантних кораблів; батальйоном морської піхоти і береговою охороною прикордонної служби. У 2002-2006 рр. Азербайджан закупив 106 танків Т-72 в України, Білорусі та Чехії. В Україні закупову- ються БМП-1, БТР-3, 130 мм пушка М-46, реактивні системи залпового вогню 9РК58 "Смерч", міномети ПМ-38, літаки МіГ-29, МіГ-29Б, у Грузії Су-25, Су-25 УБ, у Болгарії 100 мм протитанкова пушка МТ-12, у Туреччині патрульні катери АБ-25, у США - патрульні катери "Пойнт" [22]. Система військового навчання включає: Вій- ськову академію Збройних сил, Академію прикор- донної служби, Навчально-підготовчий центр МО, Навчально-освітній центр МО Азербайджану, Вище військове училище ім . Гейдара Алієва, Вище військово-морське училище, Вище військово-льот- не училище, Військово-медичне училище, два військових ліцеї [23]. 16 серпня 2010 р. Президенти Азербайджану та Туреччини підписали Договір про стратегічне парт- нерство і взаємодопомогу [24, 25]. 7 грудня цього ж року Комітет міжнародних та міжпарламентських взаємовідносин розглянув цей законопроект і подав його на парламентське затвердження. Потепління між Анкарою та Баку змінює геополітичну ситуацію на Кавказі. Слід зазначити, що аналогічний договір має Вірменія з Російською Федерацією, що ство- рює відповідне протистояння в цьому регіоні аж до можливого формування двох військово-політичних блоків. Президент Азербайджану Ілхам Алієв про- бує розширити міжнародні взаємовідносини, і не- дарма ставка робиться на мусульманську Туреччи- ну. Саме через Туреччину проходять всі транзитні газові трубопроводи в країни Євросоюзу, особливо це питання гостро стоїть для Італії та Греції. Обидві країни, Туреччина та АР, задоволені розвитком дружніх стосунків і визнають доречним вислів Пре- зидента Туреччини Абдули Гуля "Мир на Кавказі - один із головних пріоритетів турецької зовнішньої політики" [26]. Довгострокова стабільність у цьому районі потрібна як для Європи, так і для країн Кав- казу, що потерпають від нерозв'язаних територіаль- них конфліктів. Між двома країнами відбуваються регулярні візити на найвищому рівні. Політику Пре- зидента Азербайджану активно підтримують інші гілки влади й представники мусульманства, серед яких: спікер парламенту Октай Асадов, прем'єр- міністр Артур Расі-заде, Голова Управління мусуль- ман Кавказу Алахшукюр Паша-заде. Туреччина ра- зом з Азербайджаном мають бажання спільно ак- тивно брати участь у розв'язанні регіональних про- блем. Особлива увага приділяється нагірнокара- баському конфлікту. У турецькому парламенті ство- рена міжпарламентська група дружби Азербайд- жан-Туреччина [24]. Туреччина однією з перших ви- знала незалежність Азербайджану. З 1991 р. Ту- реччина намагалась надавати політичну, мораль- но-психологічну й військову (меншою мірою) під- тримку Азербайджану. Турецькі військові консуль- тували й проводили підготовку офіцерського скла- ду національної армії Азербайджану. Концепція "один народ - дві держави" активно підтримуються на всіх рівнях в обох країнах. Президент Азербайд- жану І. Алієв постійно висловлює думку: "Наскільки буде сильна Туреччина, настільки буде сильний і Азербайджан". У січні 2011 р. скасовано візовий режим між обома країнами. У свою чергу, Азербайджан розглядає співпра- цю з Туреччиною як варіант прискорення визволен- ня Карабаху. Туреччина надає АР фінансову допо- могу. Вище наведено офіційні позиції основних гео- політичних гравців на Кавказі. Деякі турецькі політи- ки вважають, що І. Алієв непослідовний у своїх діях, прямує до авторитарного режиму, активно формує культ власної особи. Саме такі висновки зробив у своїх спогадах екс-працівник турецького посольства в Баку Тургут Єр у книзі "Від свободи до тиранії". Не слід забувати, що в Азербайджану склалися хороші стосунки з Ізраїлем, що йде врозріз із зов- нішньою політикою Туреччини, з якою з 1992 р. підписаний договір про військову співпрацю. Сьо- годні Туреччина й Азербайджан взаємозалежні в еко- номічній сфері. Азербайджан поставляє з родови- ща "Шахдениз" газ у Туреччину, яка реекспортує його в країни Європи. Газовий трубопровід Баку - Тбілісі - Ерзум стратегічно важливий для країн Кав- казу, Азії та Європи. Туреччина, відстоюючи свої національні інтереси, має бажання замкнути на собі реекспорт газу в ЄС, що негативно впливає на на- ціональні інтереси Азербайджану, тому останній на- магається знайти свій шлях у Європу, вимагаючи від свого стратегічного партнера платити за газ за світовими цінами. Ця проблема не вирішена між двома мусульманськими країнами. РФ теж бере активну участь у вирішенні військо- во-політичних питань на Кавказі. Саме із цією ме- тою влітку 2010 р. у Санкт-Петербурзі відбулась зустріч на найвищому рівні керівників Росії, Вірменії, Азербайджану з питань урегулювання Карабасько- го конфлікту. Позиції сторін щодо вирішення цього питання кардинально протилежні. Туреччина та Азер- байджан уважають, що Вірменія окупувала терито- рію Карабаху. Іншої позиції дотримуються РФ та Вірменія. Туреччина залишається чи не єдиним ак- тивним союзником Азербайджану в цьому питанні. Таку ж офіційну позицію займають США, ЄС, Євро- парламент, ООН [27]. У свою чергу, Росія зробила конкретні військо- во-політичні кроки для захисту своїх інтересів на Кавказі. Ідеться не тільки про Договір про співпра- ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 119 цю та взаємодопомогу з Вірменією. На кордоні Вірменії та Туреччини в м. Тюмрі знаходиться військова російська база № 102, термін перебуван- ня якої 2010 р. був продовжений з 5 р. до 49 р. Не слід забувати, що Вірменія входить у військово-по- літичну Організацію ДКБ (Організація Договору про колективну безпеку), статут якої передбачає на- тівський принцип : "Напад на одного члена органі- зації прирівнюється до нападу на всіх". Одночасно РФ не цурається вести попередні переговори і з Азербайджаном про продаж ракетних комплексів С- 300 "Фаворит", що порушує баланс сил між ворогу- ючими сторонами. Взаємовідносини Туреччини і РФ на сьогодні теж знаходяться на підйомі. Російські громадяни отри- мали від турецької влади безвізовий режим на термін до 30 днів. У перспективі в Туреччині заплановано будівництво АЕС вартістю 20 млрд доларів США. Прогнозується ріст збільшення товарообігу між краї- нами до 100 млрд доларів США на 5 майбутніх років. США вважають Азербайджан своїм стратегічним партнером на Кавказі. У свою чергу РФ робить усе, щоб ослабити в Кавказькому регіоні вплив та при- сутність американської адміністрації. У цьому пи- танні солідарний із Росією Іран (Тегеран). Обидві сторони вважають, що прихід на Кавказ будь-якого нерегіонального гравця змінить баланс сил. Прези- дент Росії Д. Медвєдєв виходить із пропозицією щодо створення організації Каспійського економіч- ного співробітництва для країн каспійського регіону. Росія таким чином планує протидіяти активності США та Заходу. Однак сумний досвід СНД, як не потрібно домовлятись і як не потрібно діяти, зупиняє країни Кавказу від створення такої організації. Для США Кавказ залишається важливим регіоном. Якщо аме- рикансько-іранські взаємовідносини не переростуть у військовий конфлікт, США залишаться спостеріга- чем у цьому регіоні. Поряд із тим, Конгрес США за- твердив щорічну фінансову допомогу для Нагірно- го Карабаху, що йде врозріз з офіційною політикою, яку декларує Вашингтон у відношенні Вірменії та Азербайджану. Для НАТО Кавказький хребет - вікно в Середню Азію. Якщо 2-3 кавказькі республіки при- єднаються до Альянсу, цей процес пошириться далі [16]. Зараз розширення НАТО на схід зупинилось на Кавказі, Україні та Молдові. Розв'язання нагірнокарабаської проблеми потре- бує міжнародного втручання. Миротворчу функцію в цьому питанні не поспішають брати на себе ані Ро- сія, ані США. Вірменія та Азербайджан усвідомлю- ють, що геополітичний гравець, який вирішить цю проблему, надовго закріпиться на Кавказі. Сама Вірменія, розуміючи делікатність питання, теж не по- спішає визнавати незалежність НКР. Надзвичайний і Повноважний посол США у Вірменії Марі Йованович уважає, що ситуація в Нагірному Карабасі зали- шається досить складною [28]. Президенти Вірменії та Азербайджану на саміті 2010 р. в Астані (Казах- стан) заявили про готовність до мирного врегулюван- ня карабаської проблеми на основі Статуту ООН та Гельсінського заключного акта, які передбачають три основні принципи: збереження територіальної цілісності, вільне самовизначення націй та мирне врегулювання конфліктів. Посол США не виключає можливості відновлення військових дій. 100-річні по- гані відносини між Туреччиною та Вірменією накла- дають негативний відбиток на розв'язання конфлікту в Карабасі. Азербайджан досить успішно співпрацює із західними компаніями, чим покращує свій інвести- ційний клімат. Республіка обрала збалансовану зов- нішню політику, не висловлюючись проти присутності на Кавказі як США, так і країн ЄС [16, 17]. Дипломатичні відносини між Україною та АР вста- новлені 1992 р. У цьому ж році підписано Угоду про дружбу і співпрацю, яка була ратифікована 1993 р. та введена в дію 1995 р. Посольство України в Азер- байджані було відкрито 1996 р. Посольство АР в Києві відкрили 1997 р. Українсько-азербайджанські відносини можна охарактеризувати як стабільно позитивні. Наша держава та Азербайджанська Рес- публіка готують Договір про стратегічну співпрацю на 5 років у всіх сферах. Україна підписала мемо- рандум про поставку з Азербайджану зрідженого газу до 5 млрд куб. метрів на рік. Підписання кон- тракту заплановане на 2012-2013 рр. Аналогічні уго- ди планується підписати щодо нафти. 2012 р. Азер- байджан планує розпочати розробку проекту та бу- дівництво газового терміналу на території України, розрахованого на 10 млрд куб. метрів. Перший етап будівництва повинен розпочатися 2013-2015 рр., другий, завершальний, - 2015-2016 рр. Сама рес- публіка споживає всього 1/3 від видобутого газу. Азербайджан свій нафтовий потенціал реалізовує по трьох нафтопроводах: Джейхана, Супса, Новоро- сійськ. Далі починається морський шлях, доставка через Чорне море танкерами. АР розглядає можливість майбутньої співпраці з Україною в космічній та військово-технічній сферах. На свої Збройні сили Азербайджан витрачає вдвічі більше фінансів, ніж Україна. Наша держава має досить серйозні військові контракти з поставок оз- броєння до Азербайджану. Україна поставляє літа- ки-винищувачі Міг-21, МіГ-29 УБ, СУ-25, бойові вер- тольоти Мі-24, можлива поставка протиракетних ком- плексів "Кольчуга", традиційних для українського ВПК високоточних засобів ураження. Підприємства військово-промислового комплек- су АР спроможні проводити власними силами мо- дернізацію БТР, БМП. Виготовляти багатоствольні ракетні установки калібру 107 мм: TR-107, TRB, які можуть уражати ціль на відстані до 11 км. Налагод- жене самостійне виробництво 120 мм міномету та стрілецької зброї: снайперської гвинтівки ISTІстіглан для ураження легкоброньованої техніки, штурмової гвинтівки "Шимшек", пістолетів "Зафар", "Зафар-К", "Інам", автомата "Хазрі" калібру 5,45 мм 2011 р. ви- пуску (модернізація на основі АКМ74-М за російсь- кою 10-річною ліцензією). У Збройні сили з 2007 р. поставляють вітчизняні броньовані автомашини "Ма- тадор" (розробка Південно-Африканської Республі- ки) на 14 місць та з 2008 р. 10-місний позашляховик "Мараудер", теж розробка ПАР. Російський журнал для зарубіжних військово- політичних експертів та фахівців "MoskowLefence- Brief" 2008 р. опублікував список військової техніки, яка була закуплена Азербайджаном 2000-2007 рр. З Росії це БТР-90С та БТР-80А. Росія допомагає проводити модернізацію існуючої ПВО та авіації, одночасно повністю володіючи інформацією про її тактико-технічні дані. Стрілецьку зброю АР закупо- вує також в американських та ізраїльських вироб- ників. З 2005 р. Азербайджан закупив в України 12 МіГ-29, 2 МіГ-29 УБ, 12 - Л-39, запланована покупка Су-25 та СУ-27. Також 12 СУ-25 у Чехії та 1 СУ-27 УБ у Грузії. Південноафриканська компанія, яка пра- цює в Україні, проводить модернізацію бойового ге- лікоптера Мі-24. Азербайджан запланував придба- ти в Китаї винищувачі ФС-1 [22]. ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. 120 ЕКОНОМІКА Найбільш авторитетною міжнародною організа- цією, яка об'єднує мусульманські держави, є Орга- нізація "Ісламська конференція" (1969 р.). До цієї організації Азербайджан вступив одним із перших із республік колишнього СРСР, у грудні 1991 р. На- гірнокарабаська проблема за ініціативою Азер- байджану була внесена в список проблем ОІК та ООН. Вірменська окупація була засуджена 52 му- сульманськими країнами, які вимагали негайного звільнення окупованих територій. Вірменію було названо агресором. Країни - учасниці ОІК категорич- но відмовились від можливого продажу Вірменії зброї та боєприпасів, вони не допускають транзиту військових вантажів для Вірменії. РБ ООН прийня- ла ряд резолюцій № 822, 853, 874, 884 у зв'язку з вірменською агресією, жодна з яких не була вико- нана [29]. 30 січня 1992 р. Азербайджан був прийнятий чле- ном РБСЄ (з 1 січня 1995 р. ОБСЄ). Це перша євро- пейська організація, куди увійшла АР. Країни - чле- ни ОБСЄ закликали конфліктуючі сторони врегулю- вати конфлікт мирним шляхом за умови незмінності кордонів. 24 березня 1992 р. було прийнято рішен- ня щодо скликання Мінської конференції з питань мирного врегулювання азербайджано-вірменського конфлікту. На Будапештському саміті вперше було запропоновано створити миротворчі сили з подаль- шою їх відправкою в зону конфлікту під егідою ОБСЄ. На Лісабонському саміті 1996 р. було прий- нято принципи розв'язання конфлікту, із якими пого- дились 54 країни, окрім Вірменії. Принципи ґрунту- вались на положеннях територіальної цілісності обох країн, надання найвищого ступеня самоуправління Нагірному Карабаху в складі Азербайджану, забез- печення безпеки всього населення НКР. Азербайджан із 1997 р. входить в ГУАМ, міждер- жавну організацію подальшого розвитку СНД, під- тримує субрегіональну співпрацю в економічній та військово-політичній сферах. ГУАМ створювався як альтернатива незалежності від енергоносіїв Росії та побудови транзиту Азія (Каспій) - Кавказ - Європа і був орієнтований на європейські та міжнародні струк- тури. Значення ГУАМ зросло, коли 1999 р. Грузія, Азербайджан та Узбекистан вийшли з ОДКБ (Орган- ізація договору про колективну безпеку). Зв'язок Азербайджану з Європейським Союзом відбувається в рамках участі в спільних програмах на зразок "Політика нового сусідства", ТРАСЄКА (Транскавказький транспортний коридор Європа - Кавказ - Азія), у якому беруть участь 32 країни-учас- ники. Європа відкрито демонструє зацікавленість у кавказькому регіоні й не залишається безучасною до намагань Росії залишатись традиційно впливо- вим геополітичним гравцем на Кавказі. Азербайд- жан знаходиться в пошуку двохсторонньої співпраці з ЄС. АР залишається важливим стратегічним парт- нером ЄС на Південному Кавказі. Кавказ і Азербайджан цікаві країнам Єврозони як постачальники вуглеводнів. Європа надзвичай- но гостро відчуває будь-які коливання в постачанні енергоносіїв (газ, нафта) з Росії, тому альтернатив- на їх поставка з Кавказького регіону має стратегіч- ний характер. Висновок З наведеного можна зробити висновок, що Азер- байджан не змирився з окупацією своєї території в Нагірному Карабасі. У цьому його підтримують між- народні організації та мусульманські країни, що надає впевненості в діях проти Вірменії. Маючи значні переваги над Вірменською Республікою, у тому числі військові, Азербайджан готується до си- лового розв'язання конфлікту, про що говорить зро- стання його військового потенціалу. Стримуючим фактором є політика Росії на боці Вірменії. Кавказь- кий регіон і надалі залишається небезпечним через виникнення нових військово-політичних конфліктів, що потребує постійної світової уваги й політики де- мілітаризації. Кавказький регіон слід порівняти з при- балтійськими країнами, які в короткий термін прий- шли до спільного порозуміння, обравши однаковий стратегічний курс розвитку своїх держав у Євро- пейській Співдружності. ЛІТЕРАТУРА: 1. Пріоритети зовнішньої політики Азербайджану [Елект- ронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.azerbaijan.az/ portal/Society/Leader/nationwideLeader_r.html#top. 2. Марджанян Ара. О результатах апрельской переписки населения Азербайджана 2009 года. Государственный ко- митет по статистике Азербайджанской республики. 19.12. 2011 / Ара Марджанян [Електронний ресурс]. - Режим досту- пу : www.cisstat.com/rus/az-lider.htm. 3. Юридическое сопровождение инвестиционных процес- сов [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://expertsm. com/ru/markets/investments. 4. КСАМ - координационный совет азербайджанской мо- лодежи. Новости диаспоры. 28. 05. 2009. Исполняется 91 год со дня создания Азербайджанской Демократической Респуб- лики [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ksam. org/index.php?mtype=news1&mid=1453. 5. Внешняя политика Азербайджана. Президентская биб- лиотека. Управление делами президента. С. 27-43. [Елект- ронний ресурс]. - Режим доступу : http://files.preslib.az/projects/ azerbaijan/rus/gl8.pdf. 6. Мухин В. Карабахский детонатор на взводе / В. Мухин // Газета "Независимая". - 24.01.2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ng.ru/politics/2011-01-24/1_ karabah.html. 7. Азербайджан. Військово-технічне дослідження [Елект- ронний ресурс]. - Режим доступу : http://wartime.org.ua/1007- azerbaydzhanu-vyskovo-tehnchne-dosldzhennya.html. 8. Президент Азербайджана. Офіційний сайт [Електрон- ний ресурс]. - Режим доступу : http://ru.president.az/. 9. Азербайджан готується до війни з Вірменією за На- гірний Карабах [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/ /tsn.ua/svit/azerbaydzhan-gotuyetsya-do-viyni-z-virmeniyeyu- za-nagirniy-karabah.html. 10. Конституція Азербайджану. 1995 р. [Електронний ре- сурс]. - Режим доступу : http://www.base.spinform.ru/show. fwx?Regnom=2618. 11. Декларація про відновлення незалежності Азербайд- жану 30 серпня 1991 р. [Електронний ресурс]. - Режим досту- пу : http://ria.ru/spravka/20110830/426282637.html. 12. Конституційний акт про державну незалежність Азер- байджану 18 жовтня 1991 р. Вісник Кавказу. Азербайджан відмічає день незалежності [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.vestikavkaza.ru/news/obshestvo/ prazdniki/9996.html. 13. Парламент (Мілі Меджеліс) Азербайджану. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. meclis.gov.az/. 14. Державний устрій Азербайджану. Укрінфо [Електрон- ний ресурс]. - Режим доступу : http://svit.ukrinform.ua/Azerb/ azerb.php?menu=state. 15. Про Збройні сили Азербайджану [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.az.spinform.ru/. 16. Внешняя политика Азербайджана. НАТО и Азербайд- жан. Президентская библиотека. Управление делами пре- ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.azerbaijan.az/ http://www.cisstat.com/rus/az-lider.htm http://www.ksam http://files.preslib.az/projects/ http://www.ng.ru/politics/2011-01-24/1_ http://wartime.org.ua/1007 http://ru.president.az/ http://www.base.spinform.ru/show http://ria.ru/spravka/20110830/426282637.html http://www.vestikavkaza.ru/news/obshestvo/ http://svit.ukrinform.ua/Azerb/ http://www.az.spinform.ru/ http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 121 зидента. - С. 35-37 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://files.preslib.az/projects/azerbaijan/rus/gl8.pdf. 17. Внешняя политика Азербайджана. ЕС и Азербайджан. Президентская библиотека. Управление делами президен- та. - С. 40-42 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// files.preslib.az/projects/azerbaijan/rus/gl8.pdf. 18. Військова доктрина Азербайджану. Військова пано- рама. Стратегічні коливання Азербайджанської республіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://wartime.org.ua/ 328-strategchn-kolivannya-azerbaydzhanskoyi-respublki.html. 19. Опубликован список военной техники, приобретен- ной Азербайджаном за последние 7 лет. 23.07.2008 [Елект- ронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.memo.ru/hr/ hotpoints/caucas1/msg/2008/07/m144649.htm. 20. The Military Balance 2010. - P. 175-176 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.knigka.info/2010/06/18/the- military-balance-2010.html. 21. "Братишка" - журнал підрозділів спеціального призна- чення. 1997-2012 рр. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bratishka.ru/. 22. Moskow Lefence Brief. Щотижнева газета [Електрон- ний ресурс]. - Режим доступу : http://mdb.cast.ru/. 23. Азербайджан. Освіта. Вищі навчальні заклади [Елект- ронний ресурс]. - Режим доступу : http://znaimo.com.ua/%D0% 90%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0% B9% D0%B4%D0%B6%D0%B0%D0%BD. 24. Парламент Азербайджана рассмотрит договор о стра- тегическом партнерстве с Турцией [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rosbalt.ru/2010/12/07/798094.html. 25. Азербайджан и Турция стали стратегическими парт- нерами [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. rosbalt.ru/2010/08/16/762733.html. 26. Гюль: Мир на Кавказе - один из главных приоритетов турецкой политики [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rosbalt.ru/2010/08/16/762539.html. 27. Турция внимательно следит за встречей глав Арме- нии, Азербайджана и РФ [Електронний ресурс]. - Режим дос- тупу : http://www.rosbalt.ru/2010/06/17/745994.html. 28. Мари Йованович: "Ситуация в зоне карабахского кон- фликта очень серьезная" [Електронний ресурс]. - Режим до- ступу : http://www.vesti.az/news.php?id=62780. 29. Гасанов Али. Современные международные отноше- ния и внешняя политика Азербайджана / Али Гасанов. - Баку, 2007 - С. 641-653; Внешняя политика Азербайджана. Прези- дентская библиотека. Управление делами президента. - С. 27-29 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://files. preslib.az/projects/azerbaijan/rus/gl8.pdf. ІСТОРІЯ B. Levyk FORMATION OF THE MILITARY SECURITY OF AZERBAIJAN AND ITS MILITARY ORGANIZATION IN POST-SOVIET PERIOD The article analyses the historical experience of one of the Caucasian republics, the Republic of Azerbaijan, in the period after the collapse of the Soviet Union, on the establishment of the national system of military security. Considered it a military-political. Key words: Azerbaijan Republic, military security, armed forces, army. © Б. Левик Надійшла до редакції 08.02.2012 УДК 930.85 (=161.2) (100) «20» ІВАН БОРКОВСЬКИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ СВІТ ПРАГИ ЯРОСЛАВ ЛЕВКУН, здобувач кафедри історії України Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича У статті висвітлюється співпраця українця, чеського вченого Івана Борковського з Укра- їнським вільним університетом (УВУ), Українським історико-філософським товариством "Єдність", його ректорська діяльність в УВУ м. Праги. Ключові слова: Український вільний університет у Празі, Українське історико-філософське товариство в Празі, Іван Борковський. Постановка проблеми й аналіз праць, у яких започатковано її вирішення. Проблемою нашого дослідження є наукова й громадсько-політична діяльність учасника визвольної боротьби українсь- кого народу І. Борковського в Празі, який завдяки своїй праці досяг вершин археологічної науки в Че- хословаччині - відкрив "празьку культуру". Поряд із Ярославом Бегмом, Яном Філіпом - став засновни- ком модерної празької археологічної школи, дос- лідником початків чеської державності. Праці І. Бор- ковського і сьогодні є основоположними для вче- них, які продовжують вивчення давнього минулого м. Праги, Празького Граду, Лівого Градця. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://files.preslib.az/projects/azerbaijan/rus/gl8.pdf http://wartime.org.ua/ http://www.memo.ru/hr/ http://www.knigka.info/2010/06/18/the http://www.bratishka.ru/ http://mdb.cast.ru/ http://znaimo.com.ua/%D0 http://www.rosbalt.ru/2010/12/07/798094.html http://www.rosbalt.ru/2010/08/16/762539.html http://www.rosbalt.ru/2010/06/17/745994.html http://www.vesti.az/news.php?id=62780 http://www.pdffactory.com

Схожі ресурси