Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну
У статті обґрунтовується філософсько-методична доцільність нової наукової дисципліни - екологічної деонтології. Автор використовує як методологічну лінзу ідеї та принципи постмодерністської філософії....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62375 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну / А. Матвійчук // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 151-156. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62375 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-623752014-05-21T03:01:22Z Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну Матвійчук, А. Філософія У статті обґрунтовується філософсько-методична доцільність нової наукової дисципліни - екологічної деонтології. Автор використовує як методологічну лінзу ідеї та принципи постмодерністської філософії. Filed grounding philosophical and methodological relevance of new scientific field - ecological deontology. The author uses as a methodological lens ideas and principles of postmodern philosophy. 2012 Article Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну / А. Матвійчук // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 151-156. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62375 167.7: 17.025 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Матвійчук, А. Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну Схід |
| description |
У статті обґрунтовується філософсько-методична доцільність нової наукової дисципліни
- екологічної деонтології. Автор використовує як методологічну лінзу ідеї та принципи постмодерністської філософії. |
| format |
Article |
| author |
Матвійчук, А. |
| author_facet |
Матвійчук, А. |
| author_sort |
Матвійчук, А. |
| title |
Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну |
| title_short |
Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну |
| title_full |
Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну |
| title_fullStr |
Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну |
| title_full_unstemmed |
Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну |
| title_sort |
екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62375 |
| citation_txt |
Екологічна деонтологія в інтер'єрі постмодерну / А. Матвійчук // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 151-156. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT matvíjčuka ekologíčnadeontologíâvínterêrípostmodernu |
| first_indexed |
2025-07-05T13:16:21Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:16:21Z |
| _version_ |
1836812999765000192 |
| fulltext |
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 151
V. Voloshyn
NOTIONS AND THEIR REFERENTS: CONTEXT OF RELIGIOUS STUDY
The article is devoted to the conceptual points and solutions' clarification of a number of heuristic problems of
modern theories of references. A thesis is suggested that denotation is just one of the aspects of theory of references.
Reference in its broad meaning includes semantic, emotional, sacral meanings. On the basis of E. Husserl's approach
and the gradation of notions according to the principle of a referent's transparency a version of notional-categorial
apparatus of religious study is suggested.
Key words: notion, referent, denotation, real world, possible world.
© В. Волошин
Надійшла до редакції 21.02.2012
8. Гриненко Г. В. Сакральные тексты и сакральная ком-
муникация. Логико-семиотический анализ вербальной ма-
гии [Електронний ресурс] / Г. В. Гриненко. - М. : Изд. дом
НОВЫЙ ВЕК, 2000. - 436 с. - Режим доступу : http://vshk2.
narod.ru/disser.html.
9. Гуссерль Э. Метод прояснения / Э. Гуссерль // Со-
временная философия науки: знание, рациональность, цен-
ности в трудах мыслителей Запада. - [2-е изд., перераб. и
доп .]. - М. : Издательская Корпорация "Логос", 1996. -
C. 365-375.
ФІЛОСОФІЯ
УДК 167.7: 17.025
ЕКОЛОГІЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ В ІНТЕР'ЄРІ ПОСТМОДЕРНУ
АНДРІЙ МАТВІЙЧУК,
кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри теорії, історії держави
і права та філософії Міжнародного економіко-гуманітарного університету
імені академіка Степана Дем'янчука, м. Рівне
У статті обґрунтовується філософсько-методична доцільність нової наукової дисципліни
- екологічної деонтології. Автор використовує як методологічну лінзу ідеї та принципи пост-
модерністської філософії.
Ключові слова: постмодернізм, екологічна деонтологія, глобальні проблеми, трансформація
свідомості.
Постановка проблеми. Двадцятирічна практи-
ка здійснення завдань Порядку денного на ХХІ сто-
ліття (Agenda 21), що був ухвалений на Міжнародній
конференції з навколишнього середовища та роз-
витку в Ріо-де-Жанейро (Саміт Землі, 1992), пока-
зує, що ключове значення у виробленні та здійсненні
стратегії сталого розвитку мають цінності та принци-
пи, які визначають світоглядні та ідеологічні рамки
розбудови суспільства та держави, задають напря-
ми індивідуального розвитку людини. Утім, на прак-
тиці формування нового (зокрема, екологічного)
світогляду сучасної людини попри кілька десятиліть
інтенсивного обговорення вони й досі залишаються
актуальними завданнями.
На наше переконання, реальне вирішення еко-
логічних проблем актуалізує залучення деонтоло-
гічного підходу до гармонізації відносин "Людина -
Природа", адже деонтологія не лише чітко визна-
чає систему вимог до поведінки людини в певній
сфері життєдіяльності, але й виявляє специфіку їх
реалізації. Між тим, глибоке осмислення наукових
перспектив запропонованої нами екологічної деон-
тології неможливе без її аналізу крізь призму основ-
них сучасних філософських трендів та концепцій.
Такий аналіз, очевидно, є важливим засобом розу-
міння філософсько-методологічних передумов залу-
чення деонтологічного підходу до вирішення еко-
логічних проблем, формування ґрунтовного розу-
міння авторського бачення сутності екодеонтології,
а також дослідження евристичного потенціалу та на-
укових перспектив цієї запропонованої автором дис-
ципліни. Зрештою, без зіставлення досліджуваного
явища та історичного контексту, без з'ясування
зв'язків успадкування або відторгнення ми не змо-
жемо виробити адекватне ставлення до цікавого нам
явища.
Отож, метою нашої статті є обґрунтування філо-
софсько-методичної доцільності нової наукової дис-
ципліни - екологічної деонтології. При цьому як ме-
тодологічну лінзу використано ідеї та принципи по-
стмодерністської філософії.
Теоретичною основою нашого дослідження
стали праці ряду філософів, які в різні часи та в
різних контекстах осмислювали феномен постмодер-
ністської філософії або взагалі безпосередньо бра-
ли участь у його творенні. Серед зарубіжних авторів,
праці яких становлять основу нашої роботи, варто
згадати таких філософів, як: К.-О. Апель, Ж. Бод-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
152 ЕКОНОМІКА
рійяр, Ю. Габермас, Г. Йонас, В. Гьосле, П. Розе-
нау, Х. Хастед, Е. Мартінес. Корисними для нашої
роботи були й праці таких вітчизняних дослідників,
як О. Гомілко, В. Деркач, А. Єрмоленко, М. Кисе-
льов, О. Кравченко, В. Лук'янець, В. Малахов, Л. Оза-
довська та інші.
На початку основної частини нашої роботи за-
уважимо, що відправною точкою наших міркувань
стане констатація того, що нині ми живемо в час
постмодерну, що, зокрема, проявляється в таких
моментах:
1. Для сучасного філософського дискурсу (і не
лише) притаманне прагнення переглянути поперед-
ню традицію мислення та пізнання. При цьому роз-
рив із попередньою філософською традицією
Ю. Габермас позначив формуванням постметафізич-
ного мислення, лінгвістичним поворотом, конкрети-
зацією розуму та відмовою від преваги теорії над
практикою [5, с. 9].
2. Характерні для постмодерну еклектика та скеп-
тицизм набувають методологічного статусу. "Раціо-
нальність скорочується до формальної тією мірою,
якою розумність змісту перетворюється на зна-
чущість результатів" [5, с. 33]. При цьому частина
постмодерністів (за П. Розенау - скептики) у прин-
ципі відкидають теорію, адже вона лише заплутує
та віддаляє від істини, а інша частина (позитивісти)
- заперечують претензії теорії на істину, утім, напо-
лягають на її трансформації з огляду на важливість
досвіду та відчуттів суб'єкта пізнання [26, с. 81-82].
3. Проблеми об'єктивної реальності вирішують-
ся через суб'єктивність індивіда: визначального ха-
рактеру набувають морально-етичні принципи та
цінності й ціннісні установки суб'єкта, адже вони
зумовлюють напрямок його пізнавальної та прак-
тичної дії. Це актуалізує різного роду психологічні
та аксіологічні дослідження і, водночас, самі соціо-
культурні умови, у яких відбувається пізнавальна
діяльність, а також її мотивація та спрямованість
стають предметом обов'язкового наукового дослід-
ження [1-4; 13].
4. Загалом у науці постмодернізм позначився
формуванням постнекласичного наукового мислен-
ня, що проявляється в особливій увазі до дослід-
жень "людиномірних систем" [15] та визнанні спе-
цифічного характеру подібних досліджень. Водно-
час, нині спостерігається поширення міждисциплі-
нарних досліджень і комплексних дослідницьких
програм; активний вихід за межі національних нау-
кових традицій та парадигм і звернення до міжна-
родного наукового досвіду (глобалізація науки); оче-
видна й зміна характеру наукової діяльності через
залучення комп'ютерних технологій для опрацюван-
ня значних масивів інформації.
5. Інформаційна (віртуальна) реальність, яка де-
далі більше стає невід'ємною частиною життєвого
простору сучасної людини підтверджує висновок
постмодерністів, що все, що сприймається за
дійсність, насправді є ніщо інше, як уявлення про
неї, що визначається точкою зору спостерігача (дос-
лідника). Особистісне знання, досвід та цінності кар-
динально впливають на зміст наших уявлень про
світ та події, що відбуваються довкола нас. Як на-
слідок, гуманітарні науки, що мають системоутво-
рююче значення для світогляду, набувають харак-
теристик технологічних дисциплін [18] - при чому
здатних змінювати і людину, і дійсність.
6. Узалежнення сучасної людини від техніки та
технологій (зокрема, комп'ютерних) призводить до
нівелювання межі між штучним та природним. Гло-
балізаційні процеси при цьому виступають своєрід-
ним каталізатором, з одного боку, зростання залеж-
ності від техніки, а з іншого - процесів відчуження
та втрати людиною своєї унікальності та природності
[2]. У цьому зв'язку дедалі частіше говорять про
явище "постгуманізму", що полягає в усвідомленні
світогляду, який прийшов на зміну гуманізму, та
здебільшого представлено як бажання людини вий-
ти за межі свого естетства, що зумовлено надзви-
чайним впливом технічного (штучного) середовища.
7. Паралельно з ускладненням життєвих практик
сучасної людини відбувається активний розвиток
"дискурсивної етики". Цілком у дусі постмодерну
етика як теорія моралі активно залучається до ви-
рішення конкретно-практичних проблем сучасності
(в економічній та політичній, медичній та екологічній
сферах). При цьому етизацію доби постмодерну
розглядають як своєрідну реакцію на експансію
сцієнтизму часів модерну [21, c. 7]. На практиці про-
цес етизації реалізується через осмислення про-
блемних ситуацій певного предметного поля, шля-
хом надання їм етичного виміру та через намагання
адаптувати базові моральні принципи та категорії до
актуальних потреб.
Зрештою, і наявність власних концептуальних
характеристик, що знаходять своє підтвердження в
інтелектуальній практиці, й очевидна оригінальність
та специфічність окремих постмодерністських під-
ходів, і навіть різновекторна, місцями запекла та
небезпідставна критика означає, що постмодернізм
є актуальним, потужним та динамічним явищем. Це
дає нам підставу використати філософський концепт
постмодернізму як свого роду мірило актуальності
та філософсько-методологічної доречності залучен-
ня деонтологічного підходу в контексті обґрунтування
екологічної деонтології. Іншими словами, викорис-
тавши концептуально-понятійний та інтерпретуючий
підходи, ми спробуємо довести претензії екологіч-
ної деонтології на наукове життя та окреслити її ев-
ристичний потенціал.
Отже, як було відзначено, для сучасного філо-
софського дискурсу (і не лише) притаманне праг-
нення переглянути попередню традицію мислення
та пізнання. Юрген Габермас не без іронії називає
це "постизмом", але наголошує, що означене яви-
ще варто сприймати "як сейсмограф духу часу" [5,
с. 7]. Він же окреслив мотиви постметафізичного
мислення, а саме: лінгвістичний поворот, конкрети-
зацію розуму та відмову від преваги теорії над прак-
тикою. Останнє, на думку Габермаса, відкриває
шлях до пошуку зв'язків між символічно структуро-
ваним життєсвітом, комунікативною дією та дискур-
сом. З іншого боку, розвиток науки та усвідомлення
взаємозумовленості теорії та практики руйнують кла-
сичну перевагу теорії над практикою. "Укладання
теоретичних результатів у їх практичні зв'язки ство-
рення-застосування сприяє усвідомленню релеван-
тності повсякденного контексту дії і комунікації" [5,
с. 32]. Зважаючи на це, цілком логічним виглядає
підхід до екологічної деонтології як до системи спе-
ціальних (теоретичних) знань про специфіку й наслідки
діяльності людини в природі та систему (практичних)
принципів, а також системи вимог та норм належної
екологічно зорієнтованої предметно-практичної або
соціальної (зокрема, професійної) діяльності.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 153
Водночас, Ю. Габермас у рамках осмислення
специфіки постметафізичного мислення дійшов вис-
новку, що нині філософія має виступати в ролі інтер-
претатора, який здійснює опосередкування між екс-
пертними культурами науки та техніки, права й мо-
ралі, з одного боку, і комунікативною практикою, з
іншого [5, с. 32]. Між тим, у рамках екологічної де-
онтології необхідність опанування екологічних та
етичних теорій зумовлена саме завданням напра-
цювання дієвих ціннісних та моральних орієнтирів,
що матимуть зрештою своє відображення у фор-
мальних та неформальних вимогах та установках
психологічного, етичного, правового, політичного та
економічного характеру.
Актуальність означеного завдання екологічної
деонтології підтверджується результатами останнь-
ого дослідження, яке регулярно проводить Еколо-
гічна програма ООН - "21 Issues for the 21st Century"
[27]. У рамках цього дослідження укладається рей-
тинг найбільш важливих проблем, пов'язаних зі збе-
реженням глобального навколишнього середовища,
та залучення до цієї справи урядів країн світу та
міжнародного співтовариства. Саме в цьому рейтин-
гу на другій позиції за важливістю стоїть завдання
перетворення людських можливостей, що зумовле-
но необхідністю розбудови зеленої економіки, а це,
своєю чергою, вимагає нового способу мислення,
нових професійних навичок та способів навчання,
нових підходів до управління й нових наукових дос-
ліджень [27, с. 5].
У цьому ж рейтингу третю позицію посіла про-
блема переформатування зв'язків та взаємодії на-
уки та політики. Експерти ООН наполягають, що для
того, аби впоратися з глобальними змінами навко-
лишнього середовища, суспільство потребує стра-
тегії та політики, які базуються на потужних науко-
вих дослідженнях [27, с. 5]. Утім, нині взаємодія
між політикою й науковими колами є не адекватною
наявним проблемам, що заважає розробленню ефек-
тивних рішень щодо глобальних проблем. Означе-
на теза, очевидно, є непрямим підтвердженням
відсутності екологічного стилю мислення та відпов-
ідного внутрішнього імперативу в представників
політичних та управлінських еліт, що, на наше пе-
реконання, робить актуальним розвиток екологічної
деонтології.
Щодо претензій постмодерністів до теорії як спо-
собу фіксації істини, то передусім дозволимо собі
згадати, що "істина є адекватним, правильним відоб-
раженням у знанні об'єктивного світу" [11, с. 125].
Забезпечення такої адекватності передбачає як від-
повідність певного знання об'єктивній реальності, так
і співвіднесення знань із гносеологічною ситуацією.
Між тим, визнавши мінливість (історичність) гносео-
логічної ситуації, ми відкриваємо шлях до розумін-
ня потенційної (або фактичної) множинності теоре-
тичних побудов відносно певного наукового об'єкта.
Варто відзначити, що теоретична множинність при-
таманна не лише гуманітарним наукам (тут вона
проявляється максимальним чином), але й наукам
природничого циклу (достатньо згадати кількість
теорій, що пояснюють походження Всесвіту). На
нашу думку, така ситуація підтверджує тезу про
множинність пізнавальних шляхів до істини та сти-
мулює розвиток постулату про пізнавальну обґрун-
тованість поліфонічності мислення. Таке мислення
має своєю передумовою наявність певного просто-
ру, у якому може рухатися, послуговуючись різно-
манітністю мовно-семантичних засобів, форм, схем,
стереотипів, вироблених науковою культурою [12,
с. 120]. Означений підхід дозволяє нам у межах еко-
логічної деонтології використати пізнавальні здобут-
ки як екологічного, так й етичного знання. При цьо-
му ми отримуємо право звертатися не лише до тео-
ретизованих форм знання, але й неформалізованих.
Наприклад, у контексті формування екологічного
обов'язку та внутрішнього екологічного імперативу
як засадничих феноменів екологічної культури осо-
бистості ми зобов'язані вивчати екологічний досвід
різних народів світу або досліджувати їхні сакральні
традиції, які часто містять заперечення сучасного
стереотипу ставлення людини до природи як до чо-
гось другорядного.
Постмодерністська теза про те, що проблеми
об'єктивної реальності вирішуються через суб'-
єктивність індивіда, також має важливе значення для
нашого обґрунтування філософсько-методологічної
доречності екологічної деонтології. Тут передусім
слід згадати, що, як висловлюється український
філософ Валентин Лук'янець, в інтер'єрі постмодер-
ну на зміну старій "об'єкт-суб'єктній" епістемологічній
схемі приходить схема соціальних інтеракцій між
різними суб'єктами дії. При цьому зміст терміна
"суб'єкт дії" передбачає не лише суб'єкта пізнаваль-
ної, мовної, антропогенної, соціальної дії. "Дія, про
яку йдеться, може бути фізичною, хімічною, біо-
логічною, психічною, когнітивною, соціальною" [12,
с. 31]. Отож, і людина, і довкілля (природа) у світо-
глядному інтер'єрі постмодерну набувають статусу
автономних суб'єктів. Між тим, їхня суб'єктність та
автономність (свобода) є передумовою розбудови
деонтологічного простору - простору належного.
Адже без норм належного як основи комунікації не
можливе досягнення ані консенсусу, ані стану пол-
ілогу між суб'єктами дії. Зважаючи на це, на наше
переконання, звернення до деонтологічної традиції
є обґрунтованим та таким, що відповідає філософсь-
ким настановам доби постмодерну.
Водночас аналізуючи зміст постмодерністської
схеми соціальної інтеракції "суб'єкт пізнання - світ
агентів дії", ми обов'язково мусимо брати до уваги
аксіологічний аспект. Адже цінності виступають
підставою людської дії, а деякими авторами взагалі
розглядаються як граничні нормативні підстави по-
ведінки та свідомості людини [22, с. 76]. До речі,
Самуель Гантінгтон відніс цінності до основних еле-
ментів культури та цивілізації [16, с. 47]. Оскільки,
на думку американського мислителя, неможливо
уявити собі розвиток людства у відриві від цивілі-
зації, то, гадаємо, правомірно казати, що історія
людства - це ще й історія цінностей, які воно в різні
часи сповідувало. Між тим, у контексті феномено-
логічного розуміння цінностей поняття належного
розглядається саме як спосіб реалізації цінностей.
Наприклад, Микола Гартман стверджував, що на-
лежність (обов'язковість) відноситься до сутності цін-
ностей [6, с. 221]. Таким чином, ми знову виходимо
на необхідність застосування деонтологічного підхо-
ду як засобу дослідження належного, що є сутніс-
ною ознакою цінностей, які постмодерністами виз-
наються визначальними серед чинників, що зумов-
люють напрямок пізнавальної та практичної дії су-
часної людини.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
154 ЕКОНОМІКА
Окремо слід приділити увагу формуванню пост-
некласичного наукового мислення. Як було наголо-
шено вище, у науці постмодернізм позначився особ-
ливою увагою до досліджень людиномірних систем.
Предметне поле постмодерної науки нині визначе-
но фундаментальною антропологічною тріадою (тіло,
душа, дух). Водночас, пріоритетна цінність люди-
ни, її духу та її діяльності, що передусім властива
західній цивілізації, судячи з тенденцій постіндуст-
ріального розвитку, збережеться, але отримає нові
виміри. Ідеться про формування цінностей і світо-
глядних образів, що синтезують досягнення сучас-
ної техногенної культури й деякі ідеї традиційних
культур, які нині знаходять нове звучання та акту-
альність [14, с. 11-12]. Разом із тим, характерною
ознакою постнекласичного наукового мислення є те,
що сьогодні вже не чисто абстрактні заняття, а прак-
тичні потреби визначають можливі стратегії розвит-
ку цивілізації [14, с. 17]. Фундаментальною потре-
бою людини є життя, відтак стратегічною метою роз-
витку цивілізації є і залишатиметься забезпечення
передумов для життя. Зрозуміло, що це неможливо
без максимальної гармонізації відношення "Люди-
на - Природа", або, іншими словами, людство мати-
ме життєву перспективу лише в разі реальної еко-
логізації предметно-практичної діяльності суспіль-
ства, переходу від антропоцентричної парадигми до
парадигми екоцентризму, а також за умови форму-
вання нового змісту екологічної свідомості сучасної
людини. Між тим, ми поділяємо позицію одного з
фундаторів соціобіології Едварда Вілсона, що по-
зитивний сценарій розвитку сучасної цивілізації ро-
бить абсолютно необхідним синтез природничо-на-
укового і соціогуманітарного знання [9]. Переконані,
що інтеграція ідейних, теоретичних та методичних
здобутків натуралістів та гуманітаріїв є однією з пе-
редумов гармонізації відношення "Людина - Приро-
да". Свого часу результатом такої взаємодії стало
виникнення екологічного знання як специфічного
наукового феномена зі значним евристичним потен-
ціалом. Згодом це підтвердилося набуттям еколо-
гією світоглядного статусу [8, с. 78]. Нині ж, на нашу
думку, застосування подібного інтеграційного підхо-
ду доречне в контексті філософсько-методологічно-
го обґрунтування концепції нової наукової галузі -
екологічної деонтології.
Одним із важливих елементів постмодерністсь-
кого дискурсу є інформаційна (віртуальна, або си-
муляційна) реальність. Поставши наприкінці ХХ сто-
річчя в інформаційній кіберкультурі, віртуальна ре-
альність набуває статусу ефективного засобу мані-
пуляції внутрішнім та зовнішнім середовищем лю-
дини: від промисловості (різного роду тренажери або
засоби проектування) до медицини (психотерапев-
тичний вплив на пацієнта). Критики постмодернізму
трактують це як очевидну небезпеку, адже вказу-
ють на наступ "програмування замість теоретизуван-
ня і тим більше сприйняття світу людиною як живою
тілесною істотою" [10, с. 67]. Між тим, на наше пе-
реконання, віртуалізація життя сучасної людини
може бути повернена на благо. Для цього варто зга-
дати, що будь-яке знання має практичну ґенезу.
Але якщо традиційно практику визначали як чуттє-
во-предметну цілепокладаючу діяльність людини,
то, вочевидь, сьогодні припустимо говорити про
практику і як про інтелектуально-предметну ціле-
покладаючу діяльність. Іншими словами, в сучас-
ному суспільстві одним із вагомих елементів прак-
тики людини є споживання та засвоєння різного
роду інформаційного продукту. У зв'язку із цим по-
стають питання, яким змістовно має бути цей про-
дукт та в яких формах і обсягах, аби забезпечити
реальну реорганізацію ментального та діяльнісно-
го ставлення людини до навколишнього світу, а
також сприяти зміні позиції людини в структурі со-
ціального і природного буття - від антропоцентриз-
му до екоцентризму. На нашу думку, означені пи-
тання є надзвичайно цікавими та актуальними й
цілком перегукуються з постмодерністською тезою
про те, що зміст наших уявлень про світ та події
прямо визначається особистісним знанням, досві-
дом та цінностями. Із цього приводу доречно зга-
дати думку Юргена Габермаса про те, що наші
когнітивні процедури вкорінені в практиці донауко-
вого поводження з речами і людьми [5, с. 67]. Оче-
видно, цим не варто нехтувати, розробляючи пред-
метне поле екологічної деонтології, якщо ми праг-
немо надати їй системоутворюючого значення для
світогляду сучасної людини.
З іншого боку, визнаючи, що творення особис-
тості та її свідомості передусім є внутрішнім зав-
данням самої людини, у процесі розроблення еко-
логічної деонтології важливою проблемою постає
завдання стимуляції процесів особистісного осмис-
лення тих чи інших проблем людського існування
та соціальних відносин в екологічному ключі з ме-
тою самоперетворення та самовдосконалення. Тим
більше, що в сучасних умовах зростання ролі інди-
відуального начала в усіх сферах життя заохочен-
ня здатності до самовиховання та самовдоскона-
лення, прагнення до самореалізації набуває особ-
ливого значення. Це тим більше важливо, оскільки
знаходить відгук у різних культурних та цивілізацій-
них традиціях. Бо хоч із певними застереженнями,
але поняття "самореалізація" та "самовдосконален-
ня" є близькими та зрозумілими і західній людині з її
глибинним індивідуалізмом та прогресивністю, і
представнику східних цивілізацій з їхньою своєрід-
ною релігійністю та патріархальністю.
Розглядаючи передумови актуалізації деонтоло-
гічного підходу та обґрунтованість його залучення в
сучасний екологічний дискурс, не можемо оминути
актуальної для постмодернізму проблеми тілесності.
При чому означена проблема, на наш погляд, має
два аспекти. По-перше, варто відзначити, що зга-
дана вище віртуалізація життя сучасної людини се-
ред очевидних негативів має втрату людиною без-
посереднього контакту з природою, адже вона ніби
вимикає людину з її контексту та, зрештою, протис-
тавляє людину і природу. Між тим, таке протистав-
лення є потужним чинником деструкції людини. Як
відзначає українська дослідниця Ольга Гомілко, в
епоху технологічно оснащеного постмодерну вини-
кає загроза реального практичного здійснення де-
соматизації людини [7, с. 271]. Подекуди навіть го-
ворять про перспективу поглинання віртуальним
світом зруйнованої живої людської плоті. Означе-
ний підхід характерний для концепції трансгуманіз-
му [19]. Один із її апологетів британець Нік Бостром
обстоює думку, що нині настав час, коли техніка
має продовжити еволюцію, розпочату природою.
Ідеться про творення кращого світу для кращих
людей, необхідною умовою для настання якого є
світова безпека, технічний прогрес і широкий дос-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 155
туп для всіх людей до нових технологій. При цьому
дослідник визнає, що широке використання нових і
потужних технологій накладає на нинішнє поколін-
ня обов'язок замислитися про практичні та етичні
наслідки масштабних технологічних перетворень на
всіх рівнях [19, с. 25]. Отже, ми знову виходимо на
етичну проблематику, що актуалізується новими тех-
нологічними можливостями (та загрозами) доби по-
стмодерну. Осмислення означеного проблемного
контексту, на наш погляд, і має стати одним із зав-
дань екологічної деонтології. При цьому нас ціка-
вить не осмислення суто на теоретичному рівні, а
напрацювання конкретних порад та рекомендацій,
які в силу своєї екологічної та моральної обґрунто-
ваності набули б статусу обов'язкових.
Щодо іншого аспекту проблеми тілесності доби
постмодерну, і це по-друге, маємо акцентувати ува-
гу на тому, що сучасні кризові екологічні явища
мають для людини та її тіла цілком реальні нега-
тивні впливи вже сьогодні. Як зауважує Ольга Го-
мілко, екологічна криза дала про себе знати, у пер-
шу чергу, не як симптоматика неблагополуччя дов-
кілля, а як загроза нормальному функціонуванню
людського тіла. Утім, найсумніше, що "екологічна
криза наносить безпосередній удар по людській
органіці, потерпає не лише тіло, але й загалом лю-
дина як унікальна жива істота, що за власним ек-
зистенційним сценарієм розгортає своє життя" [7,
с. 267]. У прагненні зберегти своє тіло та душу
людина приречена переосмислити та змінити свої
відносини з навколишнім світом - Природою. При
цьому екологічна деонтологія розглядається нами
як один із засобів такого переосмислення з при-
цілом на розроблення обґрунтованої з екологічної
та моральної точки зору системи вимог, норм та
правил поведінки людини в сучасному світі (пере-
дусім, світі природи).
Висновки
Зрозуміло, що ми далекі від сприйняття екологі-
чної деонтології як панацеї від усіх глобальних криз,
як єдино можливого засобу формування нової свідо-
мості людини ХХІ сторіччя. Водночас пошук можли-
вих шляхів гармонізації відносин "Людина - Приро-
да" очевидно потребує нових та дієвих форм еколо-
гізації людської свідомості. Причому неодмінним і
надзвичайно вагомим компонентом таких форм має
стати деонтологічна компонента. На наше переко-
нання, таким чином реально відкривається шлях для
вирішення того завдання, що його сформулював
Альберт Швейцар, - "Зробити людей менш легковаж-
ними та морально більш сильними, спонукаючи їх
мислити" [17, с. 328].
ЛІТЕРАТУРА:
1. Адорно Т. В. Проблемы философии морали / Т. В. Адор-
но. - М. : Республика, 2000. - 239 с.
2. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и
структуры / Ж. Бодрийияр. - М. : Культурная революция,
Республика, 2006. - 269 с.
3. Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику /
В. Е. Борейко. - К. : Киевский эколого-культурный центр, 2005.
- 208 с.
4. Вегас Хосе Мария. Ценности и воспитание. Критика
нравственного релятивизма / Хосе Мария Вегас. - СПб. : Изд-
во С.-Петерб. ун-та ; Издательство Рус. христ. гуманит. Акад.,
2007. - 225 с.
5. Габермас Ю. Постметафізичне мислення / Ю. Габер-
мас ; [пер. з нім. В. М. Купліна]. - К. : Дух і літера, 2011. - 280 с.
6. Гартман Н. Этика / Н. Гартман ; [пер. с нем. А. Б. Глаго-
лев ; ред. Ю. С. Медведев, Д. В. Скляднев]. - СПб. : Владимир
Даль, 2002. - 708 с.
7. Гомілко О. Метафізика тілесності : [монографія] / О. Го-
мілко. - К. : Наук. думка, 2001. - 339 с.
8. Деркач В. Трансформація поняття "екологія" в су-
часному світоглядному контексті / В. Деркач // Концепту-
альні виміри екологічної свідомості. - К. : ПАРАПАН, 2003. -
С. 70-109.
9. Консилиенс: один за всех и все за одного. Беседа с
Эдвардом О. Уилсоном // "Atlantic Unbound" от 18 марта
1998 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
ethology.ru/library/?id=131.
10. Кутырев В. А. Философия постмодернизма /
В. А. Кутырев. - Нижний Новгород : Изд-во Волго-Вятской
академии государственной службы, 2006. - 95 с.
11. Лук'янець В. С. Сучасний науковий дискурс: оновлен-
ня методологічної культури : [монографія] / В. С. Лук'янець,
О. М. Кравченко, Л. В. Озадовська. - К., 2000. - 304 с.
12. Лук'янець В. С. Науковий світогляд на зламі століть :
[монографія] / В. С. Лук'янець, О. М. Кравченко, Л. В. Оза-
довська та ін. - К. : Вид. ПАРАПАН, 2006. - 288 с.
13. Лэнгле А. Введение в экзистенциально-аналитичес-
кую теорию эмоций: прикосновение к ценности / А. Лэнгле //
Вопросы психологии. - 2004. - № 4. - С. 3-21.
14. Степин В. С. Глобализация и диалог культур: пробле-
ма ценностей / В. С. Степин // Век глобализации. - 2011. - № 2.
- C. 8-17.
15. Степин В. С. Научное познание и ценности техноген-
ной цивилизации / В. С. Степин // Вопросы философии. - 1989.
- № 10. - С. 3-18.
16. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хан-
тингтон ; [пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова]. - М. :
Издательство АСТ, 2003. - 603 с.
17. Швейцер А. Благоговение перед жизнью как основа
этического миро- и жизнеутверждения. Глобальные пробле-
мы и общечеловеческие ценности / А. Швейцер ; [пер. с англ.
и франц. ; сост. : Л. И. Василенко, В. Е. Ермолаева]. - М. :
Прогресс, 1990. - С. 328-350.
18. Юдин Б. Г. О человеке, его природе и его будущем /
Б. Г. Юдин // Вопросы философии. - 2004. - № 2. - С. 16-28.
19. Bostrom Nick. A History of Transhumanist Thought / Nick
Bostrom // Journal of Evolution and Technology. - Vol. 14. - Issue
1 - April 2005. - Р. 1-25.
20. Gutmann A. Communitarian Critics of Liberalism /
A. Gutmann // Philosophy and Public Affairs. - 1985. - Vol. 14. -
P. 309-322.
21. Ethik : ein Grundkurs / [hrsg. v. Heiner Hastedt, Ekkehard
Martens]. - Reinbek bei Hamburg : Rowohlt Taschenbuch, 1994. -
335 s.
22. Kutschera, Franz von. Grundlagen der Ethik / Franz von
Kutschera. - Berlin ; New York : de Gruyter, 1982. - 371 s.
23. Wallis J. Rediscovering Values On Wall Street, Main Street,
and Your Street / J. Wallis // Hardcover, Howard Books. - January
2010. - 272 p.
24. Sandel M. Liberalism and the Limits of Justice / M. Sandel.
- Cambridge : Cambridge Univ. Press, 1982. - 191 р.
25. Sandel M. Justice: W hat's the Right Thing to Do? /
M. Sandel. - Penguin, 2010. - 308 p.
26. Rosenau Pauline Marie. Post-Modernism and the Social
Sciences: Insights, Inroads, and Intrusions / P. M. Rosenau. -
Princeton : Princeton University Press, 1992. - Р. XIV, 229.
27. UNEP, 2012. 21 Issues for the 21st Century: Result of the
UNEP Foresight Process on Emerging Environmental Issues // United
Nations Environment Programme (UNEP). - Nairobi, Kenya. - 56 p.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
156 ЕКОНОМІКА
© А. Матвійчук
Надійшла до редакції 30.01.2012
A. Matviychuk
ECOLOGICAL DEONTOLOGY AT THE INTERIOR OF THE POSTMODERN
Filed grounding philosophical and methodological relevance of new scientific field - ecological deontology. The
author uses as a methodological lens ideas and principles of postmodern philosophy.
Key words: postmodern philosophy, ecological deontology, global problems, transformation of consciousness.
УДК 298
НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ РУХИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ЇХ ЕКСПАНСІЇ
ОЛЕКСАНДР ПАШКОВСЬКИЙ,
аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка
У статті розглядаються причини виникнення та особливості розповсюдження такого
релігійного феномена, як новітні релігійні рухи. Проаналізовані способи психологічного
впливу на свідомість віруючого, а також наведені методи навернення людей до релігій-
них культів. Показані моделі деструктивного впливу нових релігійних організацій на
свідомість віруючого.
Ключові слова: секта, культ, неокульт, новий релігійний рух, маніпулювання.
Постановка проблеми. Релігійний чинник в
умовах політичних, соціальних та економічних
трансформацій набуває все більшого впливу на
процеси в державі й стає невід'ємним атрибутом
суспільного життя. Релігійні організації, володіючи
значними матеріальними та людськими ресурса-
ми й маючи безпосередній вихід на електорат, ста-
ли важливим елементом української суспільно-по-
літичної сфери. Нерідко вони опікуються не стільки
інтересами громадян, суспільства та держави,
скільки відстоюють власні інтереси, а інколи інте-
реси іншої держави чи її політичних кіл. Участь слу-
жителів культу у виборчих кампаніях на всіх рівнях,
"узгодженість дій" місцевих органів влади та регіо-
нальних церковних осередків, вихід релігійного жит-
тя за межі державних кордонів - це далеко не по-
вний перелік позицій, за якими релігійний чинник
набуває дедалі більшого впливу на національну без-
пеку України. Історичний досвід переконує, що не-
достатня увага й некерованість процесів, які відбу-
ваються в гуманітарній сфері загалом та релігійно-
му житті зокрема, може призвести до серйозних со-
ціально-політичних конфліктів.
Останні дослідження й публікації з проблеми.
Дослідження феномена нових релігійних рухів (НРР)
та проблем, які виникають у зв'язку з їх функціону-
ванням, проводили релігієзнавці, правознавці, по-
літологи, психологи та фахівці з інших галузей знань.
Вони розглядали різні аспекти цієї проблематики:
класифікацію неокультів, протиправні діяння їх пред-
ставників, заходи з протидії цим діянням, державну
політику щодо нових релігійних об'єднань, психо-
логічні аспекти культової практики та ін.
Моделі відносин між державою та релігійними
об'єднаннями, зокрема новими, у різних країнах світу
розглядали А. Баркер, Б. Вайг, В. Єленський, Г. Мо-
ран, К. Дьюрем, С. Бійсбервельд, Х. Папасторис та
ін. Вони дослідили системи державно-церковних
відносин Бельгії, Греції, Іспанії, Італії та інших дер-
жав. Автори у своїх роботах аналізують юридичні
проблеми функціонування традиційних та нових ре-
лігійних об'єднань, а також діяльність відповідних
державних структур. Зокрема, вони розглядають, за
винятком К. Дьюрема, різні аспекти протекціоністсь-
кої політики щодо традиційних церков як носіїв на-
ціональної культури.
Державну політику України щодо релігійних орга-
нізацій розглядали В. Бондаренко, В. Єленський,
Ю. Кальниш, М. Навіченко, О. Разумков, С. Сьомін,
О. Шуба та ін. Вони докладно проаналізували ши-
рокий спектр проблем із цієї тематики, але майже не
розробленою залишилась проблема конкретних ме-
ханізмів удосконалення державної політики щодо
нових релігійних об'єднань.
Протиправна діяльність представників неокуль-
тів, питання щодо виявлення, припинення цієї діяль-
ності, а також запобігання їй розглядалися В. Арес-
товим, Є. Балагушкіним, І. Григулевичем, П. Гуре-
вичем, Н. Кривельською, І. Шудриком та іншими на-
уковцями.
У книгах Є. Балагушкіна, І. Григулевича, П. Гу-
ревича міститься значний обсяг інформації щодо
історії, культової та позакультової практики нових
релігійних об'єднань. Але їхня діяльність, зокрема
протиправна, розглядається в Європі, США та інших
іноземних державах далекого зарубіжжя.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|