Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть
У статті сформульовано ряд необхідних та достатніх умов буття соціокультурного феномена європейської алхімії. Здійснено історико-філософський аналіз специфіки існування феномена алхімії та супутньої науці традиції на теренах Східної Європи в XV - XVII ст., зокрема, у тогочасному соціокультурному п...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62378 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть / К. Родигін, М. Родигін // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 164-172. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62378 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-623782014-05-21T03:01:58Z Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть Родигін, К. Родигін, М. Філософія У статті сформульовано ряд необхідних та достатніх умов буття соціокультурного феномена європейської алхімії. Здійснено історико-філософський аналіз специфіки існування феномена алхімії та супутньої науці традиції на теренах Східної Європи в XV - XVII ст., зокрема, у тогочасному соціокультурному просторі України. The paper deals with the definition of the necessary and sufficient conditions of existence of the European alchemy sociocultural phenomenon. The authors analyze the features of existence of alchemy and related scholary tradition in the XV - XVII centuries Eastern Europe, in particular, in the sociocultural area of Ukraine. 2012 Article Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть / К. Родигін, М. Родигін // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 164-172. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62378 133.5:54 + 1(091) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Родигін, К. Родигін, М. Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть Схід |
| description |
У статті сформульовано ряд необхідних та достатніх умов буття соціокультурного феномена європейської алхімії. Здійснено історико-філософський аналіз специфіки існування
феномена алхімії та супутньої науці традиції на теренах Східної Європи в XV - XVII ст.,
зокрема, у тогочасному соціокультурному просторі України. |
| format |
Article |
| author |
Родигін, К. Родигін, М. |
| author_facet |
Родигін, К. Родигін, М. |
| author_sort |
Родигін, К. |
| title |
Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть |
| title_short |
Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть |
| title_full |
Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть |
| title_fullStr |
Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть |
| title_full_unstemmed |
Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть |
| title_sort |
алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі східної європи xv-xvii століть |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62378 |
| citation_txt |
Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть / К. Родигін, М. Родигін // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 164-172. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT rodigínk alhímíâtanaturfílosofsʹkeznannâvmentalʹnomutageopolítičnomuprostoríshídnoíêvropixvxviistolítʹ AT rodigínm alhímíâtanaturfílosofsʹkeznannâvmentalʹnomutageopolítičnomuprostoríshídnoíêvropixvxviistolítʹ |
| first_indexed |
2025-07-05T13:16:29Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:16:29Z |
| _version_ |
1836813008388489216 |
| fulltext |
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
164 ЕКОНОМІКА
8. Глаголев С. С. Новые веяния в области естествозна-
ния / С. С. Глаголев // Богословский вестник. - 1896. - № 12. -
С. 490-503.
9. Глаголев С. С. Религия и наука в их взаимоотношении
к наступающему XX столетию / С. С. Глаголев // Богословс-
кий вестник. - 1899. - № 11. - С. 359-385 ; № 12. - С. 585-613 ;
1900. - № 1. - С. 37-74.
10. Глаголев С. С. Религия, как основа жизни / С. С. Глаго-
лев // Богословский вестник. - 1905. - № 1. - С. 97-123 ; № 2.
- С. 267-295.
11. Глаголев С. С. Истина и наука / С. С. Глаголев //
Богословский вестник. - 1908. - № 11. - С. 400-422 ; № 12. -
С. 491-515.
12. Глаголев С. С. Вера и знание / С. С. Глаголев // Вера и
разум. - 1909. - № 21. - С. 344-370.
13. Глаголев С. С. Логика Абсолютного Разума / С. С. Гла-
голев // Вера и разум. - 1909. - № 22. - С. 496-521.
I. Pecherans'kyy
THE PROBLEM OF THE PARITY OF BELIEF AND MIND, PHILOSOPHY AND DIVINITY
IN WORKS OF S. S. GLAGOLEV
In given article the author continues to study the religiously-philosophical inheritance of Sergey Sergeevich Glagolev
(1865-1937) - the professor of the Moscow spiritual academy. Analyzing its work in the bogoslovsko-philosophical
periodical press, about basic aspects' revealing of belief's and mind's problem, in philosophical-apologetic movement's
light of spiritually-academic thought on a boundary of the XIX-XX-th centuries, and the problem of philosophy`s and
divinity`s connection. It is established that the approach of the academic scientist can be defined, in the light of
platonivsko-agustinivskoj lines of orthodox apologetics, as religious "intuitionalism" which is opposed to scientific
optimism and religious intellectualism.
Key words: the Moscow spiritual academy, spiritually academic philosophy, S.Glagolev, the basic divinity, apologetics, belief,
mind.
© І. Печеранський
Надійшла до редакції 19.01.2012
ФІЛОСОФІЯ
УДК 133.5:54 + 1(091)
АЛХІМІЯ ТА НАТУРФІЛОСОФСЬКЕ ЗНАННЯ
В МЕНТАЛЬНОМУ ТА ГЕОПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ
СХІДНОЇ ЄВРОПИ XV-XVII СТОЛІТЬ
КОСТЯНТИН РОДИГІН,
аспірант кафедри філософії Донецького національного університету
МИХАЙЛО РОДИГІН,
кандидат хімічних наук, науковий співробітник Інституту фізико-органічної хімії та
вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, м. Донецьк
У статті сформульовано ряд необхідних та достатніх умов буття соціокультурного фено-
мена європейської алхімії. Здійснено історико-філософський аналіз специфіки існування
феномена алхімії та супутньої науці традиції на теренах Східної Європи в XV - XVII ст.,
зокрема, у тогочасному соціокультурному просторі України.
Ключові слова: алхімія, необхідні та достатні умови, традиція, соціокультурний простір, куль-
турна дифузія, Східна Європа в XV - XVII ст.
Постановка проблеми та стан її наукового
вивчення. Процес пізнання реалій минулого та
сучасного має специфіку, обумовлену відмінностя-
ми способів їх існування та сприйняття [1, с. 247].
Проблема може ускладнюватися не тільки об’єктив-
ними гносеологічними відмінностями в способі мис-
лення та ментальної інтерпретації реалій, але й не-
задовільним станом фактологічної бази досліджень.
Зазвичай відсутність історичного сліду тлумачить-
ся як свідчення відсутності носія, що мав би його
лишити. Проте не можна виключити, що слід загу-
бився в часі або його було з якихось мотивів прихо-
вано чи знищено. В усякому разі за таких умов пи-
тання щодо існування або неіснування певного фе-
номена не можна вважати однозначно вирішеним.
До логічної опозиції „істина-помилка” неминуче до-
дається „невизначеність” [1, с. 246-248]. Спроби ж
спекулятивного моделювання історичних подій, що
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 165ФІЛОСОФІЯ
могли б певною мірою зняти цю невизначеність, нині
мають поодинокий характер та розглядаються на
рівні гри інтелектуалів [2]. Методолого-фактологіч-
ний конфлікт набуває особливої гостроти при вив-
ченні периферійних соціокультурних феноменів, зок-
рема, європейської алхімії - невід’ємної частини се-
редньовічної вченості.
У класичному розумінні історії алхімії адек-
ватність висновків дослідника цілком залежить від
ступеня критичного ставлення до оцінки спорадич-
них знахідок артефактів матеріальної культури та,
передусім, аналізу текстів, що теж є певною мірою
випадковими, а їх автентичність не завжди поза
сумнівами [3]. У часі об’єкт історичного дослідження
не тільки неминуче втрачає частину власних пре-
дикатів [1, с. 247], але й у сучасній інтерпретації
може набувати рис, що реально не були йому при-
таманними. A priori застосування інтегрованих у
сучасну європейську ментальність понять, вироб-
лених при аналізі науки Нового часу, до знання
донаукового з його особливим стилем та складною
архітектонікою становить ризик спотвореної оцінки
чи недооцінки [4].
Таким чином, історична невизначеність пробле-
ми актуалізує її розгляд у межах історико-філософ-
ського підходу. Високий рівень узагальнення та його
універсальність дозволяють мінімізувати вплив фак-
торів, привнесених як особистою позицією дослід-
ника, панівними світоглядними установками, так і
неминучими вадами фактологічного базису.
Проблема соціокультурного буття феномена
алхімії в Східній Європі нині не є належним чином
висвітленою. У 30-50-ті роки ХХ ст., період найчисель-
ніших фундаментальних досліджень феномена
алхімії, ідеологія „войовничого матеріалізму” фактич-
но табуювала вивчення проблеми на теренах СРСР,
а ідіома філософського каменя тлумачилася як „фе-
тиш феодального та раннього капіталістичного пе-
ріоду” [5]. Загальна оцінка феномена, зрозуміло, теж
була ідеологічно вмотивованою: „… у Московській
державі скептично ставилися до шукань філософсь-
кого каменя … алхімія … була реакційним вченням,
яке розвивалося в інтересах церкви, князів та фео-
дального ладу” [6]. Було сформовано негативний
імідж проблеми, що майже на офіційному рівні за-
бороняло її вивчення1.
Незважаючи на активізацію наукових зусиль у
1960-ті роки [9-11] та філософсько-культурологічні
дослідження феномена, що були проведені в СРСР
у 1970-80-ті роки [12-14], загальні наголоси не заз-
нали докорінних змін і зберегли ознаки ідеологічно
заангажованого дискурсу2: „… До XVI ст. на Русі
майже не було алхімії та астрології … Давньорусь-
кий погляд тут був переважно раціональним: уся
ця туманна премудрість … сприймалася як щось
„від лукавого” … у середньовічному контексті ан-
тиастрологічна та антиалхімічна позиція була про-
явом тверезого підходу” [16]. „Алхімія набула ши-
рокого розповсюдження в епоху нероздільного
панування релігійної ідеології… алхіміки були ізо-
льованими від практичних задач виробництва…
Позитивна спадщина алхімічного періоду є неве-
ликою” [17]. Цей негативний висновок докорінно
суперечить усталеним у світовій науці оцінкам ал-
хімії як необхідного етапу формування природо-
знавства [18] та фази духовного розвитку людства
[19]. Таким чином, оцінки щодо стану алхімії на
теренах колишнього СРСР, що були зроблені в ра-
дянську добу, видаються непереконливими та іде-
ологічно вмотивованими.
Метою роботи є проведення історико-філо-
софського порівняльного аналізу специфіки буття
соціокультурного феномена алхімії в XV - XVII ст.
на теренах Східної Європи. Видається доцільним
географічно обмежити проведення аналізу терито-
ріями сучасної України, Білорусі та європейської
частини Росії. У часі дослідження варто обмежити
XV - XVII століттями. До XIII ст. на теренах Європи
феномен алхімії перебував у стані культурної ди-
фузії, вивчення перебігу якої виходить за межі на-
шого дослідження. У XIII - XІV ст. землі Східної Євро-
пи зазнали низки військових, соціальних та геопо-
літичних потрясінь, що не сприяли розвитку алхімії.
З XVIII ст. українські землі зазнали системного аси-
міляційно-деструктивного впливу з боку Московії-
Росії, що ставить коректність проведення по-
рівняльного аналізу під сумнів, до того ж у XVIII -
XIX ст. власне феномен алхімії пережив чималі
трансформації.
Виклад основного матеріалу. Онтологічно
будь-який соціокультурний феномен може розгля-
датися як умотивований та обумовлений сукупні-
стю причин - формальної, матеріальної, цільової,
діяльної тощо. Аналіз причин дозволяє виокреми-
ти комплекс необхідних і достатніх умов формуван-
ня та буття феномена. За відсутності належних умов
соціокультурний феномен принципово не може сфор-
муватися, а при штучній інклюзії стрімко деградує,
втрачаючи свою сутність у невластивому йому се-
редовищі. Навіть за умови збереження на соціаль-
ному маргінесі, такий феномен лишається на рівні
контамінації соціокультурного середовища й не
стає його інтегральною частиною. У свою чергу,
наявність комплексу належних умов означає, що
феномен слід розглядати як можливий. Тоді від-
сутність історичних підтверджень його проявів може
розглядатися або як факт нереалізованої можливості,
або як наслідок незадовільного стану джерельної
бази чи рівня її дослідженості.
1 Промовистою є анотація проф. С. Погодіна до історико-
хімічного журналу „Chymia” 1959 р.: „Якщо пригадати, що лише
десять років тому на сторінках „Chymia” В. Ґанценмюллер
закликав до заглиблення в історію алхімії, що була, на його
думку, „живою гілкою на стовбурі людської культури та жи-
вилася всіма соками, що давали життя дереву”, то повну
відсутність робіт з історії алхімії в томі 5 не можна не визна-
ти певним прогресом” [7]. Така оцінка не видається дивною,
якщо взяти до уваги домінуючу на той момент світоглядну
установку: „… логічні корені алхімії глибоко сидять у само-
державній філософській системі середньовіччя” [8, с. 73].
2 У своїх лекціях проф. І. Мустафін стверджує: „Відсутність
алхіміків у Київській та Московській Русі є … пов’язаною з
особливостями психологічного складу народу, що коренять-
ся в матеріальних умовах його життя” [8, с. 108]. Тверджен-
ня аналогічного спрямування містяться в книзі „Нариси з
історії хімії у Вірменії”: „… Ми не мали справжньої алхімії…
вірменські рукописи залишаються вільними від містицизму
середньовіччя … цю обставину слід приписати … саме на-
родності хімічних знань того часу” [15, с. 142]. Проте разом із
цим проф. Т. Казанджян наводить ґрунтовний огляд і ретель-
ний аналіз стану вірменської алхімії та натурфілософії, зас-
нований на унікальній джерельній базі історико-культурного
центру „Матенадарана”, що, поза сумнівами, свідчить про
високий рівень розвитку та соціалізації феномена.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
166 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
Стосовно феномена європейської алхімії можна
виділити такі необхідні умови його соціокультурного
буття:
1. Містико-фольклорна традиція: сформованість
у суспільній свідомості усталених уявлень щодо
можливості ефективного штучного містичного впли-
ву на реалії буття, віра в існування сакральної скла-
дової предметно-операційної діяльності (формаль-
на причина). Вочевидь ідеться не про первинний
пантеїзм та анімізм, а про формування дійсно роз-
виненої містико-фольклорної традиції.
2. Економіко-правове підґрунтя: суспільний роз-
поділ праці, формування ринку товарів та послуг,
розвиток товарно-грошових відносин і прив’язка ціно-
вого еквівалента до дорогоцінних металів (матері-
альна причина). Відсутність цих умов унеможлив-
1. Наявність осередків відносної стабільності (міста, монастирі,
феодальні маєтки).
2. Інтенсифікація товарно-грошового обігу та хоча б локальне
зростання рівня якості життя. Виникнення можливості реального
підвищення добробуту та соціального статусу в економічний спосіб.
Соціальне
замовлення
(матеріальна
причина)
3. Підвищення рівня культури та освіти. Набуття вченістю елементів
світського характеру. Формування книжкової традиції [14, с. 34-37].
4. Релятивізм тенденцій щодо десакралізації Природи та сакралізації
Знання.
Психолого-
методологічний
базис (формальна
причина)
лює виникнення засадничої мети алхімії - трансму-
тації неблагородних металів у благородні (цільова
причина).
3. Психолого-методологічний базис: консерва-
тизм та інтегральність світогляду, рецептурно-риту-
альний спосіб мислення та операційної діяльності
[14, с. 53-63] (діяльна причина).
4. Операційно-гносеологічна компонента: накопи-
чення певного обсягу емпіричного знання про при-
родні об’єкти, їхні властивості та перетворення (ма-
теріальна причина). Потреба осмислення та впоряд-
кування емпіричного матеріалу в межах системи
формальних абстракцій; прагнення універсального
знання (цільова причина).
У свою чергу, необхідні умови існування соціо-
культурного феномена доповнюються достатніми:
Історичне поєднання необхідних та достатніх умов
відбулося в елліністичному світі, де, вочевидь, і
сформувалася сутність алхімії як інтегрального син-
кретично-емпіричного феномена [20]. У західноєв-
ропейський соціокультурний простір феномен по-
трапив або безпосередньо з арабського світу, де
набув решти характеристичних ознак та отримав
назву al-khemi [9, с. 85], або опосередковано че-
рез Візантію [9, с. 84], де був утілений в умогляд-
ну форму в дусі перипатетичного та неоплатоніч-
ного філософування [21]. У будь-якому разі це
відбулося внаслідок зовнішньої культурної дифузії,
але феномен було інтегровано в західний соціокуль-
турний простір, оскільки на той момент там склав-
ся комплекс умов для його існування. Хоча перші
згадки про алхімію в Західній Європі припадають
на кінець ХІІ ст. [22], інтенсивний, власне соціаль-
ний, розвиток феномена припав на XIII - XIV ст. -
„добу християнських докторів” [12, с. 279]. У XV -
XVІI ст. найсприятливіші умови для існування алхімії
склалися в Центральній Європі [23], щонайменше,
ця територія була активно задіяною в грандіозній
алхімічній містерії [24]. Виникає закономірне питан-
ня: чи мав місце соціокультурний феномен алхімії
на теренах Східної Європи?
На сьогодні в широкому науковому просторі ро-
боти, присвячені вивченню історії алхімії в Україні,
відсутні. Питання щодо стану алхімії на теренах
сучасної Росії висвітлено докладніше, але роботи
фактично мають компілятивний характер та базують-
ся переважно на здобутках проф. М. Фігуровського
[9; 10], який, у свою чергу, значною мірою викорис-
тав праці академіка П. Вальдена [25]. У роботі [9]
проаналізовано стан матеріально-технічної бази хімії
та дотичних галузей діяльності - металургії, фармації,
решти ремесел. Наведено перелік західноєвро-
пейських алхіміків (Альберт Великий, Михайло Скот,
Раймонд Луллій та ін.), чиї твори достеменно потра-
пили в Московію, а також осіб, що могли бути при-
четними до алхімії та певний час перебували при
Московському дворі, зазвичай на посадах лейб-
медикусів (Єлісей Бомелій, Роберт Якобі, Джеймс
Френчем, Марк Рідлей, Артур Ді, Герард фон дер -
Гейден). Дехто з них, можливо, практикував алхі-
мію й на московській службі. Принаймні відомо, що
в 1626 р. фон дер Гейден подав царю Михайлу Ро-
манову цидулку алхімічного змісту. В 1629 р. в
Москві Артур Ді написав алхімічний трактат
“Fasciculus Chemicus” [9, с. 177]. Під опікою Петра І
Яків Брюс нібито практикував алхімію в Сухарівській
вежі Кремля [26, с. 73], що набуло легендарного
розголосу, але не має чіткого наукового підтверд-
ження. Не менш легендарним видається петербурзь-
кий вояж графа Каліостро за часів Катерини ІІ.
Свідчень щодо перебування алхіміків в означе-
ний час на території теперішньої Росії є чимало. Проте
всі фігуранти свідчень є іноземцями, не інтегрова-
ними в соціокультурний простір країни. „Іноземні
алхіміки не знайшли в нашій країні сприятливого
ґрунту для себе; також невідомими є російські ал-
хіміки, які б займалися пошуками філософського ка-
меня та виготовленням золота” [8, с. 74], - стверд-
жує проф. І. Мустафін. Поодиноким прикладом, на
підставі якого М. Фігуровський припускає мож-
ливість існування примітивних алхіміків місцевого
походження, є літописна згадка про двох ремісників
із Твері, яких за підозрою в приховуванні вміння
виготовляти золото та срібло було закатовано на
Москві в 1596 р. [9, с. 176]. Однак текст літопису
залишає сумніви, що йдеться власне про алхіміків,
а не ювелірів чи фахівців афінажної справи: „... З’я-
вилася якась людина, що перепускала золоту та
срібну руди” [9, с. 176]. Урешті-решт М. Фігуровсь-
кий резюмує „відсутність у Росії алхімічних традицій,
що були глибоко вкоріненими на Заході” [9, с. 179].
Він розцінює це позитивно й заперечує зроблений
раніше академіком П. Вальденом висновок, що
відсутність алхімічного періоду означає непов-
ноцінність хімічної науки та збочений характер її роз-
витку на теренах Московії-Росії [9, с. 179]. Таким
чином, не лише існування соціокультурного фено-
мена алхімії, а навіть алхімічного етапу розвитку хімії
як природознавчої науки, є під сумнівом.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 167ФІЛОСОФІЯ
У російських джерелах наводиться певна аргу-
ментація відсутності феномена алхімії в Московії.
„Відсутність зацікавленості герметикою в серед-
ньовічній Русі [ідеться про Московію - Авт.] зрозу-
міти не важко: країна вражала своїм невіглаством.
… Бояри та купці вважали, що вченість не личить
серйозній людині… Ортодоксальне православ’я виз-
навало тільки одну книгу - Святе Письмо. Решта книг,
друкованих чи рукописних, вважалися від лукаво-
го...” [26, с. 72]. Вочевидь, усе це вважається за
добре, принаймні так можна зрозуміти з узагальнен-
ня: „Росії поталанило більше, ніж Європі: у допет-
ровські часи про герметичні теорії у нас не чули”
[26, с. 71].
Консерватизм світогляду в Московії XV - XVІІ ст.
було представлено в граничних гіпертрофованих
проявах, що перешкоджало культурній дифузії та
фактично унеможливлювало запозичення й інтегру-
вання нових елементів у свідомість соціуму. „Таїн-
ство ... алхіміка не могло не викликати занепокоєн-
ня при ... ставленні до подібних справ, що існувало
на Русі. До того ж ... алхімія „йшла” із Заходу, а
проти всього західного („з німців”) різко поставала
руська церква” [27]. Таким чином, психолого-мето-
дологічний базис алхімії як такий був відсутній. За-
хідний феномен не міг бути асимільованим мос-
ковським середовищем, хоча й лишив слід на рівні
впровадження посад приказних „алхімістів” [25,
с. 367-369]. Однак власне алхімією вони вочевидь
не займалися [8, с. 106-107].
Рецептурно-ритуальний спосіб мислення та опе-
раційної діяльності є притаманним усім соціумам на
певному етапі розвитку, але за відсутності писемної
традиції3 він не набуває елементів теоретичного знан-
ня, органічно притаманних алхімії. За таких умов
накопичення масиву емпіричного знання не має
наслідком спроби його осмислення та формально-
абстрактного впорядкування - операційно-гносеоло-
гічна компонента феномена алхімії відсутня.
Окрім ментальних факторів, важливу роль у бутті
соціокультурного феномена відіграє економіко-пра-
вове підґрунтя. Глобальне обмеження особистої та
економічної свобод переважної більшості населен-
ня та виразні ізоляційні тенденції в співіснуванні
Московії із Заходом обумовили млявість процесу
формування ринку товарів та послуг. У таких умо-
вах можливості для підвищення добробуту та со-
ціального статусу в економічний спосіб були вкрай
обмеженими. Державна монетарна політика, спря-
мована на монопольне накопичення золота в казні
[28], а отже, на нерозповсюдження цього благород-
ного металу в широких верствах суспільства, де-
вальвувала в соціальному сприйнятті засадничу
мету алхімії та позбавляла її сенсу. У цьому кон-
тексті нового звучання набуває літописна згадка про
замордованих ремісників, що „перепускали золоту
та срібну руди” [9, с. 176]. Розглядати цей приклад
як аналогічний до притаманних західній традиції
спроб здобути таємницю трансмутації ув’язненням
алхіміків та тортурами видається невиправданим.
Місцевий алхімік a priori був державним злочинцем,
оскільки посягнув на станову монополію володіння
золотом. За таких умов уявити в Московії перебіг
подій, подібних до сюжету „Оповіді Слуги каноніка”
Джеффрі Чосера [29], неможливо.
Нарешті, розглянемо містико-фольклорну тради-
цію. Віра в існування сакральної складової пред-
метно-операційної діяльності, безумовно, мала
місце. Оцінка її стану, спрямованості та ступеня роз-
витку є темою окремого дослідження в галузі фоль-
клористики. Обмежимося розглядом проявів алхімії
в тих творах російської літератури XIX ст., що пев-
ною мірою ґрунтуються на фольклорній традиції. У
російській романтичній новелі4 фігурують філософсь-
кий камінь, учені пошуки сакрального знання, що
межують зі сферою алхімічного [30]. Проте всі ці
сюжети подано як прояви інокультурного. Вочевидь,
психологія сприйняття алхімії в російській традиції
ХІХ ст. не зазнала докорінних змін порівняно з XV -
XVII ст. Результати принципової ментальної іденти-
фікації „свій-чужий” не залишають сумнівів щодо со-
ціокультурної чужорідності феномена.
Промовистим видається порівняння творів М. За-
госкіна „Вечір на Хопрі” та Я. Барщевського „Шлях-
тич Завальня”. За побудовою, змістом та спрямова-
ністю твори є подібними. Більше того, одним із їх
фігурантів є чорнокнижник пан Твардовський [31] -
полонізований варіант образу доктора Фауста [32].
Проте його сприйняття є докорінно відмінним. На
хуторі російського дворянина під Пензою образ Твар-
довського є глибоко „чужий”. Зовсім іншого напов-
нення він набуває на хуторі поліського шляхтича -
алхімік, чорнокнижник, людина, що в пошуках знан-
ня перетнула межі дозволеного5 , але тут він шанов-
ний вчитель і, безумовно, „свій”. Ступінь соціальної
інтеграції образу чорнокнижника Твардовського в
Речі Посполитій є не меншим, ніж чорнокнижника
Клода Фролло [33] у Франції, що видається цілком
природнім.
Культурна дифузія, як і фізична, за відсутності
бар’єрів відбувається за градієнтом концентрації.
Ступінь розвитку та розповсюдження алхімії в XV ст.
на Заході був незрівнянно вищим, ніж на Сході
Європи, що не лишає сумнівів у напрямку можли-
вої дифузії феномена. Алхімія йшла на Московію „з
німців” [27], і шлях її лежав через землі Речі Поспо-
литої6 , де, унаслідок московських перешкод, які
3 Алхімічний трактат класичного Середньовіччя з його рецеп-
турно-імперативним характером є неможливим без опори
на вчену традицію - книжкову спадщину, асоційовану з іме-
нами авторитетів герметичного Мистецтва. В алхімії масив
цитат є величезним та багатозначним [12, с. 57].
4 Ідеться, зокрема, про твори А. Погорєльського „Лаферті-
вська маківниця”, В. Титова „Самотній будиночок на Василь-
євському”, М. Погодіна „Адель”, Є. Баратинського „Перстень”,
Н. Полевого „Блаженство божевілля”.
5 У цьому контексті постать пана Твардовського нагадує ство-
рений Віктором Гюго образ архідиякона Клода Фролло, що
«пройшов майже все коло людських знань позитивних, офі-
ційних, дозволених законом» і «вичерпавши все fas [дозво-
лене - лат.] людського пізнання, … насмілився проникнути в
nefas [недозволене]» [33].
6 Навіть у межах радянської історіографії визначальність
польського впливу на формування філософського знання на
теренах Московщини була поза сумнівами [34, с. 233].
Стрімка інтенсифікація наукової, зокрема, перекладацької
діяльності на Московщині припадає на другу половину XVII ст.
(114 перекладів проти 13 у першій половині XVII ст. і 26 у
XVI ст.) [34, с. 234], тобто хронологічно співпадає з геополі-
тичними та культурними трансформаціями, що відбулися на
східних теренах Європи після подій 1648 - 1654 рр. Це спос-
тереження наводить на думку, що культура Речі Посполитої,
зокрема, її українська складова, історично відігравала не
стільки роль медіатора культурного впливу Європи, скільки
була цивілізуючим фактором.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
168 ЕКОНОМІКА
було проаналізовано вище, переважно й могли за-
лишатися мандрівні алхіміки. Наприклад, алхімік
Джон Ді отримав із Москви запрошення найвищого
рівня - від царя Федора Іоанновича [9, с. 177], од-
нак, судячи з усього, уважав за краще працювати в
Богемії під протекцією Рудольфа ІІ та в Польщі при
дворі Стефана Баторія [11]. Хоча поява перших
алхіміків у Речі Посполитій достовірно фіксується
тільки з XV ст. [35], вочевидь, умови там були спри-
ятливішими для розвитку герметичного Мистецтва,
ніж у Московії. Уже в XVI ст. Польща дала західно-
му світові власного видатного алхіміка Михайла
Сендзівоя [36; 37]. Його діяльність відбувалася не
лише на теренах Речі Посполитої, а й на традиційно
алхімічних німецьких землях, і приклади такої зво-
ротної дифузії феномена є непоодинокими. Зокре-
ма, сучасник та співвітчизник Сендзівоя Альбрехт
Ласький практикував алхімію в Англії та складав
протекцію Джону Ді й Едварду Келлі [11, с. 40].
В означений часовий період культурна дифузія
в Західну Європу є притаманною й суто українсь-
ким землям. Не лише в культурних осередках Речі
Посполитої, але й інших європейських наукових
центрах (Відень, Болонья, Падуя, Віттенберг, Кенігс-
берг тощо) у XV - XVІ ст. плідно працювали вчені,
прізвища яких яскраво свідчать про їх походження
та самоідентифікацію: Юрій Дрогобич, Станіслав
Оріховський Рутенець Роксолан, Матвій Стрийковсь-
кий, Павло Русин із Кросна тощо. Маєтки українсь-
ких магнатів та міста України не мали принципових
відмінностей від власне польських або інших євро-
пейських, тобто в загальноісторичному контексті
можуть розглядатися як привабливі для розвитку
феномена алхімії. З’ясувати, чи існували в Україні
належні умови для розвитку феномена, можна на
підставі аналізу автентичних першоджерел7 .
Серед потенційних осередків алхімії як немину-
чої периферії європейської вченості [40] у першу
чергу слід розглядати місто Львів із його високим
рівнем економічних та соціальних свобод, культур-
ного та наукового розвитку. У творах українських
авторів8 він фігурує у зверненні „Львове учений” [38,
с. 301]. У XVI - XVII ст. домінування європейської
наукової традиції у Львові, Луцьку, Києві та Могиль-
ові є очевидним, хоча й відбувається в умовах за-
гострення інтелектуальної боротьби православної та
латинської традицій [39, с. 11]. Свідченням цього є
докорінно відмінні погляди сучасників. Іван Вишенсь-
кий у творі „Книжка” (кінець XVI - початок XVII століть)
пише: „... ви ж нині увіч постраждали, коли спокуси-
лися на латинську й мирську мудрість ... ліпше ...
бути простим боговгодником ..., аніж осягнути Ари-
стотеля і Платона” [38, с. 474]. Водночас Хома Євле-
вич9 у частині „Sapientia” свого твору „Лабіринт...”
(1625 р.) возносить хвалу Аристотелю:
Це тоді Аристотель першовченим чтився,
Тож від нього пізнать мав доброго навчання,
На віки все, що гідне є подивування [38, с. 586].
Це протистояння не є притаманним лише Івану
Вишенському та Хомі Євлевичу. Воно простежуєть-
ся й раніше у творах Василя Загоровського („Ду-
ховний заповіт ...” 1577 р.) [38, с. 222], Герасима
Смотрицького („Ключ Царства небесного” 1587 р.)
[38, с. 342], Іпатія Потія („Лист до князя Костянтина
Острозького” 1598 р.) [38, с. 428], у полемічних
віршах анонімних авторів із Загоровського рукопис-
ного збірника (80-90-ті роки XVI ст.):
В літа молодії заблуклим буває
Отой, хто науки латинські вивчає
[38, с. 393-399].
Проте ці сентенції спрямовано не проти знання
як такого. Іван Вишенський стверджує: „Не про со-
ром учитися я кажу, а щоб не відпали від благочес-
тя” [38, с. 505-506]. Твір „Книжка” І. Вишенського
примітний тим, що там, можливо, уперше в ук-
раїнській книжковій спадщині використано термін
„нові руські філософи” [38, с. 506], що не є випадко-
вим - термін повторюється в тексті [38, с. 518]. Це
заслуговує на аналіз. По-перше, станом на початок
XVII ст. рівень розвитку знання в Україні дозволяв
робити узагальнення - „руські філософи”. По-друге,
використання ознаки „нові” слід сприймати як
свідчення щодо існування „старих”, тобто припус-
тити існування історичної традиції - вченість набу-
ває ознак поширеного соціокультурного феномена.
Це твердження не видається безпідставним.
Рівень освіти та, що найважливіше, прагнення ос-
віти в Україні були величезними. Ця ситуація кон-
статована Герасимом Смотрицьким: „... не тільки чо-
ловіки, але й деякі із білих голів [жінок - Авт.] бажа-
ють відати глибини письма, таємниці догматів цер-
ковних...” [38, с. 341]. Вочевидь прагнення освіти
не обмежувалось релігійними догматами, принаймні
Іпатій Потій згадує не лише „науку у Святому
Письмі”, а й „в інших світських писаннях”[38, с. 428].
У „Піснях Павла Русина з Кросна” (1509 р.) оспіву-
ються не лише релігійні, а й решта вчених книг, на-
віяних дев’ятьма музами [38, с. 37].
„Латинсько-руське” інтелектуальне протистояння,
безумовно, мало місце, але було зумовлено не ка-
тегоричним конфесійним неприйняттям „латинства”
як такого. Ідеться не про штучне ортодоксальне об-
меження наукового та освітнього простору України,
а про національне та релігійне самозбереження в
умовах тотальної полонізації. Василь Загоровський
у творі „Духовний заповіт. Наставлення дітям і пра-
вила до їхнього виховання...” (1577 р.) радить відда-
вати дітей до єзуїтів в „латинську науку”, але робити
це лише після досконалого оволодіння „наукою у
руській мові”, щоб „письма свого руського й мов-
лення руськими словами” не цурались [38, с. 222].
Ці побоювання не були безпідставними. Юрій Рога-
тинець у „Пересторогах вельми потрібних на потомні
часи православним християнам” (1605 - 1606 рр.)
пише: „... русь, з’єднавшись із ними [поляками -
Авт.], позаздрила їхнім звичаям, їхній мові та на-
укам і ... до наук римських своїх дітей почали відда-
вати” [38, с. 537-543].
Однак, незважаючи на численні перестороги, в
Україні наука вважалась гідною справою, а прагнен-
ня освіти заохочувалось.
Той гідний шани, хто чрез трудність -
Потів немало - узяв-таки мудрість [39, с. 299],
- наставляє Лазар Баранович.
„Латинська наука”, безумовно, передбачала во-
лодіння латиною, і така визнавалася в Україні мо-
вою міжнародного наукового спілкування. Христо-
7 Аналіз першоджерел проведено за антологією „Слово мно-
гоцінне” [38; 39].
8 Діяльність практично всіх їх у той чи інший спосіб є пов’яза-
ною зі Львовом.
9 Хома Євлевич (XVII ст.) певний час був ректором Київської
братської школи.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 169
фор Філалет10 в „Апокрисисі, або Відповіді на книж-
ки про Берестейській Собор...” стверджує: „... ми не
самою латиною бридимося, як деякі із нас удають,
але римського костела” [38, с. 403]. Володіння ла-
тиною робило доступною для українських учених
багатющу європейську книжкову спадщину, і такі
книги були в Україні досяжними. Атанасій Кально-
фойський11 у трактаті „Тератургима, або чуда”
(1638 р.) пише: „... про щось, істини не знаючи ...
про те знаєш Томи з Аквіни нумеровані записи; ...
легко, пішовши до бібліотеки, доктора того названо-
го швидко знайдеш і прочитаєш” [39, с. 202].
Книжкова традиція глибоко вкорінилася в укра-
їнському середовищі. На жаль, суто українська книж-
кова спадщина сильно постраждала в результаті
конфесійної, культурної та військово-політичної аг-
ресії. Юрій Рогатинець наводить інформацію про
широке розповсюдження в Україні, зокрема у Львові,
„книг словенських”, непоодинокі випадки гонінь на
авторів та масове вилучення їхніх творів за часів
полонізації [38, с. 537-543]. Ця тенденція спостері-
гається й надалі за часів „русифікації”. За Петра І та
Катерини ІІ було вилучено величезну кількість ста-
ровинних першоджерел. Оцінити рівень втрат, що
зазнала в результаті цього українська історія, куль-
тура та наука, важко, але й тієї частки інтелектуаль-
ної спадщини, що залишилась, достатньо, щоб зро-
бити певні узагальнення та висновки.
Першоджерела свідчать про високу ерудицію
українських авторів та адаптацію західної наукової
традиції Середньовіччя в культурному просторі Ук-
раїни. Онтологічні уявлення про елементи-стихії Ари-
стотеля є органічною складовою українського вче-
ного твору. В „Піснях Павла Русина з Кросна” чоти-
ри елементи доповнюються Аристотелевим ефіром
[38, с. 37] - легендарною алхімічною quinta essentia
[41]. У гідного представника Острозької школи Ме-
летія Смотрицького („Казання на чесний погреб ...
Леонтія Карповича” 1620 р.) елементи набувають
суспільного алегоричного звучання:
Чи тобою, повітря, зловживав негідно?
Елементи, не мовчіть, істину кажіть-но!
[38, с. 556],
а у творі анонімного автора другої половини XVII ст.
„На розділення Косянівських гербів” стихії подано в
гротескно-соціальному контексті:
Йому стихія, чотири природи,
Плоть розкладає, чотири уроди [39, с. 365].
У „Листі до Яна Франциска...” (10 грудня 1564 р.)
Станіслав Оріховський Рутенець Роксолан розпові-
дає про перебіг диспуту в Римі й свою участь у ньо-
му12 . Тема диспуту є типовою для схоластичної вче-
ності й має безпосереднє відношення до алхімічної
мудрості: розглядається питання матеріальності та
форми першої матерії [38, с. 128-129] - омріяного
герметиками результату стадії Nigredo [43]. У „Хроніці
Польській, Литовській, Жмудській та всієї Руси”
(Кролевець, 1582 р.) Матвій Стрийковський дає ви-
соку оцінку „філософів грецьких” [38, с. 198]. Автор
не обмежується античною спадщиною, а проводить
ґрунтовний огляд місцевої містико-фольклорної тра-
диції. Він активно використовує сучасний матеріал,
зокрема, посилається на „дива”, про які йому роз-
повідав „один доктор, медик та фізик”, дає посилан-
ня на герметичний твір Корнелія Агриппи „De Occulta
Philosophia”, з яким, вочевидь, є ознайомленим [38,
с. 181-182], згадує видатного схоласта доктора Дун-
са Скота [38, с. 149].
Світогляд українських учених не можна звести
до компіляцій античної філософської спадщини та
здобутків середньовічної схоластики. Їхні твори
свідчать про глибокий рівень інтеграції в європейське
наукове співтовариство й обізнаність щодо його
найсучасніших досягнень. У творах Лазаря Бара-
новича містяться мотиви, ремінісцентні з уявлення-
ми Френсіса Бекона про моделі пізнання:
Мов школа - вулик, приглянься пильно,
Бджолою дбайте про мед свій посильно
[39, с. 295, 302].
Меценатство та сприяння науці, вочевидь, не були
чимось винятковим для українських магнатів. Тарас
Земка (Київ, 1624 р.) пише панегірик „На герб знат-
ного і шляхетного роду панів Долматів”:
Мудрістю, це значить, сповнився святою,
Яку Пан доручив був з-межи наук многих ...
А проповідь - це Труби, у ній він кохавсь,
Для неї і друкарні був голос подав ...
... частували
За той бенкет науки, від тебе всім даний
[38, с. 647].
Поза сумнівами, видатне місце в розвитку укра-
їнської науки, освіти та культури посідає меценатська
діяльність князів Острозьких. Шана роду Острозьких
фігурує у творах багатьох українських учених - Ге-
расима Смотрицького, Христофора Філалета, Іпатія
Потія, Івана Вишенського та ін. У своєму об’ємному
творі „Про Острозьку війну...” (1600 р.) Симон Пе-
калід надає найвищі похвали острозькому ліцею:
10 Христофор Філалет, або Христоносець Правдолюб - мож-
ливо, під цим псевдо криється Мартин Броневський, відо-
мий учений першої половини XVII ст., діяльність якого прохо-
дила в Києві та Кракові; активно співпрацював з Костянти-
ном Острозьким та меценатами з роду Радзивілів.
11 Атанасій Кальнофойський (XVII ст.) - діяч Києво-Могилян-
ської школи.
Радуйся, наша Волинь войовнича, ти, Марсова дочко,
Саме тобі дім Острозький дарує ліцей той тримовний.
Отже, приймай ці основи, а більші плоди, може, будуть.
Не зневажай ти учених богинь, оцих муз не цурайся,
Кращого в світі від вільних мистецтв ти нічого не знайдеш.
Князь Костянтин - Аполлон наш прекрасний, достойний… [38, с. 308].
12 Станіслав Оріховський також згадує свою зустріч у Бо-
лоньї з філософом Лодовіко Боккадіферо (1482 - 1545) [38,
с. 128], що був, зокрема, автором коментарів на «Метео-
рологію» Аристотеля в антиалхімічному дусі [42].
У частині „Тримовна Острозька гімназія” він пише:
„Слався бібліотека - достойний плід спільної праці”
[38, с. 297]. У гімназії не тільки вчили грамоти та
Святого Письма, але „навчали лікувати і знати май-
бутнє” [38, с. 298]. З контексту зрозуміло, що йдеть-
ся про астрологію. Це припущення підтверджуєть-
ся текстом книги ченця Печерського монастиря За-
харія Копистенського „Палінодія, або Книга оборо-
ни” (1621 р.). В частині „Про ... князя Острозького”
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
170 ЕКОНОМІКА
йдеться: „Бували при дворі його промовці ... та інші
любомудреці. Бували й докторові славнії ... Бували
й математики та астрологи превиборні, поміж котри-
ми той преславний математик, філософ та астролог
Ян Лятос” [38, с. 638]. Тобто двір князя Острозького
був подібним до кращих дворів європейських вла-
дик. Можна припустити, що придворний алхімік та
астролог були там такими ж обов’язковими особа-
ми, як кравчий, маршалок чи блазень-карлик. При-
наймні наявність астролога та астрологічної школи
є історично підтвердженою.
Обізнаність українських учених в астрології та
високий рівень її інтеграції в наукове середовище
України є поза сумнівами. Унікальний трактат Юрія
Дрогобича13 „Прогностична оцінка поточного 1483
року” має глибоку астрологічну основу [38, с. 33].
Астролого-астрономічне знання в Києво-Моги-
лянській науковій школі набуло розквіту за Петра
Могили, панегірик якому міститься в „Геліконі” Со-
фронія Почаського:
В Зодіаці астролог біг Сонця пильнує
І майбутнє по ньому неложно віщує ...
Яку славу астроном арабам зоставив,
Таку ти, чесний отче, в Русі запровадив
[39, с. 177-178].
Астрологічні сентенції є в книзі Лазаря Барано-
вича „Аполонова лютня” у частинах „Як жити, з неба
учитись треба”, „Про місяць та зорі” [39, с. 286], та
„Що тьмяться планети - нещастя прикмети” [39,
с. 287-288]. Значний науковий інтерес має здійсне-
на ним та наведена в книзі „Труби словес проповід-
них” (1674 р.) православна адаптація та трактовка
Зодіаку [39, с. 320-321]. Тобто наявність розвиненої
астрологічної традиції - одного з елементів „комп-
лексу чорнокнижного знання” [16] - є безумовною.
Як свідчить наведений вище порівняльний ана-
ліз, на українських теренах в XV - XVII ст. в повно-
му обсязі представлено комплекс необхідних та до-
статніх умов для вкорінення та розвитку соціо-
культурного феномена алхімії. Наявними є мен-
тальні передумови та економіко-правове підґрун-
тя, багатюща наукова та книжкова традиція. Існу-
ють осередки соціальної стабільності, високий рі-
вень інтелектуального розвитку, особистих та еко-
номічних свобод. Але чи лишилась алхімія в Ук-
раїні на рівні нереалізованої можливості, чи набу-
ла ознак соціокультурного феномена? Аналіз пер-
шоджерел свідчить про широку представленість
алхімічного мотиву.
У поемі Севастяна Фабіана Кленовича „Роксо-
ланія” (близько 1600 р.) наведено величезну
кількість міркувань щодо чарівництва „в землях
русинів”, що свідчить про наявність глибокої місти-
ко-фольклорної традиції. Представлено традиційні
уявлення про золото та Землю-матір [38, с. 256]. У
творі міститься фрагмент, за змістом близький до
алхімічного й ремінісцентний мотивам легенди про
доктора Фауста: діями з речовинами в належній
фазі місяця викликають духів [38, с. 281-283]. Ана-
логічні фольклорні уявлення фігурують у частині
„Кролевецької Хроніки” Матвія Стрийковського „Про
стародавні церемонії, або радше шаленства русь-
ких, польських, жмудських, литовських ... обива-
телів-ідолопоклонників ...” (80-ті роки XVI ст.). У
польському тексті хроніки міститься латинська
вставка, що може мати алхімічний зміст: „Аполлон
неспішно Ключем зачиняє Камінь...” [38, с. 168]. Це
місце видається співзвучним із фрагментом анг-
лійського алегоріко-алхімічного анонімного твору
XVII ст. „A description of the Stone”14 :
Від Феба Дафна хоч біжить,
Та з ним з’єднатись має.
І хто це зрозумів як слід,
Наш Камінь відшукає [44].
У „Лабіринті...” Хоми Євлевича містяться мірку-
вання [38, с. 585], подібні до алхімічних алегорій
„Роману про Троянду” Жана з Менга15 [45].
13 Юрій Дрогобич (Georgius Drogobicz de Russia, ? - 1494) в
1481 - 1482 рр. був ректором Болонського університету. У
Краківському університеті його лекції з астрономії відвіду-
вав Миколай Коперник.
14 Переклад наш. Оригінальний текст: „Though Daphne fly from
Phoebus bright, // Yet shall they both be one. // And if you
understand this right, // You have our hidden Stone”.
15 Оскільки повного українського перекладу «Роману про Тро-
янду» наразі не існує, текст наводиться за російськомовним
перекладом Д. Н. Вальяно і Н. В. Забабурової.
Хома Євлевич
Лабіринт
Алегоричний персонаж - Мудрість.
Жан де Мен
Роман про Троянду
Алегоричний персонаж - Природа.
Як побачити може ваше мілке око
В речах, про які йдеться - море це глибоке!
<…>
Звідки місячна змінність, сонця затьми дання,
Звідки сяйво зіркове, в небові блукання,
Звідки люд і звір всякий, і вогонь, і роси,
І Арктура і Вози ті, і черва, і коси.
Але це я опускаю, вам таке є трудне.
Винне гроно ізвідки, котре родить буйно?
І орач звідки знає, як ріллю прослати
І коли має сіять, сад новий закласти?
Як моряк вирушає у бурхливе море,
Важно взнать: середина це чи лукомор’я,
Та погоду і вітер, дощ майбутній бачить,
Через Мудрість це словом Бог для справи значить.
Мудрість тож над усе є, більшого-бо скарбу,
Друга також над мене не знайти, пізнай-бо!
Природа, что добра и милосердна, <…> без
устали бьет молотом по наковальне, кует
и вечно обновляет смертных чредою
поколений. <…> Трудом и обученьем
Искусство достигает созиданья. Оно <…>
кует прекрасных рыцарей, готовых к бою,
на боевых конях, доспехами покрытых,
красивых птиц в кустарниках зеленых, и
рыб, и всех зверей лесных <…> Но не дано
Искусству заставить их ходить, жить,
чувствовать, вести друг с другом речи.
Пусть даже алхимию освоит мастер,
окрасит все металлы - скорей лишится
жизни, чем движенье даст созданьям. <…>
Как ни усердствует Искусство, но не дано
ему с Природою сравниться [«Природа за
работой»].
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 171
Це може свідчити або про ознайомленість ав-
тора із цією "енциклопедією всіх знань і теорій"
розвиненого Середньовіччя [46], або, що видаєть-
ся більш вірогідним, про його інтегрованість влас-
не в учену традицію. Величезна кількість алегорій,
співзвучних алхімічним, міститься у творах Лаза-
ря Барановича: "Житія святих" (1670 р.) у частині
"Пурпура Королеві з'явлена у дневі" [39, с. 285],
"Аполонова лютня" (1671 р.) у частинах "Про Сон-
це" [39, с. 287] та "Серце оправ, Боже, у червону
рожу" [39, с. 290], у творах циклу "Про Зодіак та
чотири пори року" - "В полі робота, до неї охота",
"Млинарське каміння дасть різне меління" [39,
с. 294-295], "І золота є груда, а добра не буде" [39,
с. 298].
Нарешті, алхімічний слід чітко візуалізується в
частині "Про премудрість" книги "Перло многоцінне"
(Чернігів, 1646 р.) Кирила Транквіліона Ставровець-
кого. Цей фрагмент також нагадує рядки з "Роману
про Троянду" Жана з Менга:
Кирило Транквіліон Ставровецький
Перло многоцінне
Жан де Мен
Роман про Троянду
Ти прехитрії ремесла виявляєш світу -
Все-бо по твоїм совіту.
Винаходиш,
Ти з неподібного подібне твориш
Чрез нове алхімство - дива гідне діло!
Ти чуда світу виявиш людині сміло
[39, с. 266].
… алхимия - великое искусство. Тот, кто
разумен, в ней найдет чудес без счету. <…> Мы
видим, как алхимики из папоротника извлекают
пепел, а из него - стекло. <…> И ведомо мужам
ученым, как вещь иную принимает форму. Порой
меняет она и содержание и форму. Но с одними
превращения творит Искусство, с другими же -
Природа [«Природа за работой»].
Рядки твору Кирила Транквіліона Ставровець-
кого звучать піднесено, вони насичені духом гно-
сеологічного оптимізму й вірою у величезні мож-
ливості наукового та технічного прогресу. Алхімія
не є дивиною для автора й чітко характеризується
ним як соціально значущий прояв премудрості. Ви-
користання словосполучення "нове алхімство"
може свідчити, що феномен зазнавав трансфор-
мацій, апогей яких хронологічно припадає саме на
XVII ст. На жаль, наведена в книзі інформація є
недостатньою, щоб робити однозначні висновки про
ставлення автора до "старого алхімства", але в
контексті твору алхімія як така оцінюється позитив-
но. Видається надзвичайно важливим, що поняття
"алхімство" використано не на метафоричному рівні
гесіодової "Золотої доби". Не є воно й примітив-
ною адаптацією іншомовного лексичного запози-
чення на кшталт московських приказних "алхі-
містів". У творі Кирила Транквіліона Ставровецько-
го "алхімія" вперше в українській, а можливо, і за-
гальноєвропейській літературі набула сучасного
алегоричного звучання "алхімії мистецтва", "алхімії
творчості" тощо. Зрозуміло, що це аж ніяк не мог-
ло статися, якби алхімія не існувала в українсько-
му культурному просторі як глибоко вкорінений
соціальний феномен.
Висновки
Підсумовуючи викладене, можна резюмувати,
що:
1. Ґенеза феномена алхімії є детермінованою ком-
плексом необхідних та достатніх умов - культурних,
ментальних, економіко-правових.
2. У XV - XVII ст. мала місце культурна дифузія,
унаслідок якої феномен алхімії поширювався із За-
хідної Європи в Східну.
3. Соціокультурний простір тогочасних країн Схід-
ної Європи був неоднорідним і не завжди сприятли-
вим для вкорінення феномена алхімії. Показовими
в цьому плані є суміжні країни - Річ Посполита, де
алхімію було інтегровано в культурне середовище,
та Московське царство, у якому цей феномен міг
існувати тільки на рівні чужорідної інокультурної
інклюзії.
4. На теренах України в XV - XVII ст. був наявним
комплекс умов для розвитку феномена алхімії. Це
дає змогу казати про принципову можливість існу-
вання її в тогочасному українському соціумі. Оста-
точної відповіді на питання, наскільки повно ця мож-
ливість була реалізованою, на сьогодні немає, хоча
аналіз першоджерел свідчить про безумовну на-
явність алхімічного мотиву в тогочасній літературі.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Анисов А. М. Проблема познания прошлого / А. М. Ани-
сов // Философия науки. - Вып. 1. Проблемы рациональности.
- М. : Изд-во УОП РАН, 1995. - С. 243-268.
2. Быков Г. В. Мысленный эксперимент в истории химии
/ Г. В. Быков // Вопросы истории естествознания и техники. -
1969. - № 3 (28). - С. 19.
3. Ruska J. Methods of Research in the History of Chemistry
/ J. Ruska // Ambix. - 1937. - Vol. 1. - No. 1. - P. 21-29.
4. Шашкина Т. Б. Специфика донаучного технического зна-
ния и пути его изучения / Т. Б. Шашкина // Вопросы истории
естествознания и техники. - 1986. - № 3. - С. 39-40.
5. Меншуткин Б. Н. Химия и пути ее развития / Б. Н. Мен-
шуткин. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1937. - С. 3-4.
6. Орловський С. Т. Історія хімії / С. Т. Орловський. - К. :
Радянська школа, 1959. - С. 22-27.
7. Погодин С. А. Химия. Ежегодные исследования по ис-
тории химии. Критика : Chymia. Annual Studies in the History of
Chemistry. - Philadelphia : Univ. of Pennsylvania Press, 1959, 5, P.
214 / С. А. Погодин // Вопросы истории естествознания и
техники. - 1960. - № 10. - С. 156-157.
8. Мустафин И. С. Очерки по истории химии / И. С. Муста-
фин. - Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1969. - 135 с.
9. Фигуровский Н. А. Очерк общей истории химии. От
древнейших времен до начала XIX в. / Н. А. Фигуровский. -
М. : Наука, 1969. - 456 с.
10. Фигуровский Н. А. Химия в допетровской Руси /
Н. А. Фигуровский // Химия в школе. - 1961. - № 2. - С. 23-31.
11. Figurovski N. A. The Alchemist and Physician Arthur Dee
(Artemii Ivanovich Dii). An Episode in the History of Chemistry and
Medicine in Russia / N. A. Figurovski // Ambix. - 1965. - Vol. 13. -
No. 1. - P. 35-51.
12. Рабинович В. Л. Алхимия как феномен средневеко-
вой культуры / В. Л. Рабинович. - М. : Наука, 1979. - 392 с.
13. Возникновение и развитие химии с древнейших вре-
мен до XVII века / [отв. ред. Ю. И. Соловьев]. - М. : Наука,
1983. - 399 с.
14. Рабинович В. Л. Исповедь книгочея, который учил
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
172 ЕКОНОМІКА
букве, а укреплял дух / В. Л. Рабинович. - М. : Книга, 1991. -
496 с.
15. Казанджян Т. Т. Очерки по истории химии в Армении
/ Т. Т. Казанджян. - Ереван : Изд-во Ереванского университе-
та им. Молотова, 1955. - 237 с.
16. Старостин Б. А. Древнерусская наука в контексте
средневековой культуры / Б. А. Старостин // Вопросы исто-
рии естествознания и техники. - 1981. - № 1. - С. 13-14.
17. Фигуровский Н. А. История химии / Н. А. Фигуровс-
кий. - М. : Просвещение, 1979. - С. 21.
18. Partington J. R. Chemistry as Rationalised Alchemy // A
History of Chemistry / J. R. Partington. - London : Macmillan, 1970.
- Vol. 1. - Part 1. - P. XI-XVIII.
19. Юнг К. Г. Парацельс как духовное явление / К. Г. Юнг
// Дух Меркурий. - М. : Канон, 1996. - С. 91-92.
20. Семушкин А. В. Литературный корпус греко-египетс-
кого философского синкретизма / А. В. Семушкин // Человек
как философская проблема : Восток - Запад / [отв. ред.
Н. С. Кирабаев]. - М. : Изд-во УДН, 1991. - С. 90-106.
21. Гукова С. Н. Естественнонаучные знания в палеоло-
говский период / С. Н. Гукова // Культура Византии. XIII - пер-
вая половина XV в. / [отв. ред. Г. Г. Литаврин]. - М. : Наука,
1991. - С. 361-375.
22. Герц В. Очерк истории развития основных воззрений
химии / В. Герц ; [пер. Н. Бах ; под ред. и с дополнениями
М. А. Блох]. - Л. : Науч. хим.-технол. изд-во, 1924. - С. 20-21.
23. Alchymie a Rudolf II. Hledá ní tajemství př í rody ve
stř ední Evropě v 16. a 17. století / [Ivo Purš and Vladimí r Karpenko
(eds.)]. - Praha : Artefactum, 2011. - 840 s.
24. Soukup R. W. Alchemistisches Gold - Paracelsistische
Pharmaka / R. W. Soukup, H. Mayer. - Wien : Bö hlau Verlag, 1997.
- 336 s.
25. Вальден П. Очерк истории химии в России / П. Валь-
ден // Ладенбург А. История развития химии / А. Ладенбург ;
[пер. под ред. Е. С. Ельчанинова]. - Одесса: Матезис, 1917. -
С. 361-654.
26. Масалов А. А. Великие алхимики: в поисках Фило-
софского Камня / А. А. Масалов. - Ростов н/Д. : Феникс, 2007.
- 452 с.
27. Кузаков В. К. Очерки развития естественнонауч-
ных и технических представлений на Руси в X - XVII вв. /
В. К. Кузаков. - М. : Наука, 1976. - С. 213-215.
28. Альберт Вимина да Ченеда. Известия о Московии /
Альберт Вимина да Ченеда [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.vostlit.info/Texts/rus17/Vimino_da_Ceneda/
text2.phtml?id=7507.
29. Chaucer G. The Canterbury Tales / G. Chaucer ; [rendered
into Modern English by J. U. Nicolson]. - New York : Dover Publication
Inc., 2004. - P. 446-464.
30. Русская романтическая новелла / [сост. А. Немзер]. -
М. : Худож. лит., 1989. - 384 с.
31. Барщевский Я. Шляхтич Завальня, или Беларусь в
фантастичных повествованиях / Я. Барщевский. - СПб. :
Амфора, 2010. - 413 с.
32. Schamschula W. Pan Twardowski: the Polish Variant of
the Faust Legend in Slavic Literatures / W. Schamschula //
California Slavic Studies: Vol. 14 / [ed. by H. Birnbaum]. - Berkeley
and Los-Angeles : Univ. of California Press, 1992. - P. 209-231.
33. Гюго В. Собор Паризької Богоматері / В. Гюго ; [пер. з
фр. П. Тернюка]. - К. : Вища шк., 1981. - С. 136.
34. Громов М. Н . Русская философская мысль X -
XVII веков / М. Н. Громов, Н. С. Козлов. - М. : Изд-во МГУ,
1990. - 288 с.
35. Энциклопедический словарь / [под ред. И. Е. Андре-
евского]. - СПб., 1890. - Т. 1а. - С. 488.
36. Hubicki W. Michael Sendivogius's theory, it's origin and
significance in the history of chemistry / W. Hubicki // History of
chemistry. - Ithaca, Paris, 1962. - P. 830-833.
37. Uminski M. Michal Sedziwoi - najslynniejszy polski alchemik
/ M. Uminski // Wiadomosci chemiczne. - 1980. - 34. - S. 243-248.
38. Слово многоцінне : Хрестоматія української літера-
тури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу (друга
половина XV - XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI -
XVIII століття) / [упорядники В. Шевчук, В. Яременко]. - К. :
Аконіт, 2006. - Книга перша. - 800 с.
39. Слово многоцінне : Хрестоматія української літера-
тури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу (друга
половина XV - XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI -
XVIII століття) / [упорядники В. Шевчук, В. Яременко]. - К. :
Аконіт, 2006. - Книга друга. - 800 с.
40. Гайденко В. П. Западноевропейская наука в средние
века / В. П. Гайденко, Г. А. Смирнов. - М. : Наука, 1989. - С. 11.
41. Центнершвер М. Г. Очерки по истории химии /
М. Г. Центнершвер. - Л. : Химтехиздат, 1927. - С. 24.
42. Martin C. Alchemy and the Renaissance Commentary
Tradition on Meteorologica IV / C. Martin // Ambix. - 2004. - Vol. 51.
- No. 3. - P. 245-262.
43. Элиаде М. Arcana Artis / М. Элиаде // Теория и симво-
лы алхимии. Великое Делание / [отв. ред. С. И. Гавриленко].
- К. : Новый Акрополь, 1995. - С. 198.
44. A description of the Stone // Theatrum Chemicum
Britannicum. Containing Severall Poeticall Pieces of our Famous
English Philosophers, who have written the Hermetique Mysteries
in their owne Ancient Language / [collected by Elias Ashmole]. -
London, 1652. - P. 420.
45. Гильом де Лоррис. Роман о Розе / Гильом де Лоррис,
Жан де Мен ; [пер. со старофр. Д. Н. Вальяно, Н. В. Забабуро-
вой]. - Ростов н/Д, 2001. - 287 с.
46. Walker F. Jean de Meun and Alchemy / F. Walker //
J. Chem. Educ. - 1930. - Vol. 7. - No. 12. - P. 2863-2874.
K. Rodygin, M. Rodygin
THE ALCHEMY AND NATURAL PHILOSOPHICAL KNOWLEDGE IN THE MENTAL AND
GEOPOLITICAL SPACE OF THE XV - XVII CENTURIES EASTERN EUROPE
The paper deals with the definition of the necessary and sufficient conditions of existence of the European
alchemy sociocultural phenomenon. The authors analyze the features of existence of alchemy and related scholary
tradition in the XV - XVII centuries Eastern Europe, in particular, in the sociocultural area of Ukraine.
Key words: alchemy, necessary and sufficient conditions, scholary tradition, sociocultural area, cultural diffusion, Eastern
Europe in the XV - XVII centuries.
© К. Родигін, М. Родигін
Надійшла до редакції 20.01.2012
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.vostlit.info/Texts/rus17/Vimino_da_Ceneda/
http://www.pdffactory.com
|