Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми
У статті розглянута проблема світоглядних форм буття українського етносу з точки зору теорії та історії культури. Наголошується на парадигмальній природі світоглядних форм буття. Світоглядні парадигми, доводить автор, виступають основоположними принципами побудови просторово-часової моделі буття...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62380 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми / В. Федь // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 173-176. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62380 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-623802014-05-21T03:01:22Z Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми Федь, В. Філософія У статті розглянута проблема світоглядних форм буття українського етносу з точки зору теорії та історії культури. Наголошується на парадигмальній природі світоглядних форм буття. Світоглядні парадигми, доводить автор, виступають основоположними принципами побудови просторово-часової моделі буття і пройшли інваріантом всю історію культури, набувши універсального статусу. In the article the problem of ideological forms of existence of Ukrainian ethnos is considered from the point of view of theory and history of culture. Accent was made on the paradigmatic nature of ideological forms of existence. 2012 Article Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми / В. Федь // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 173-176. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62380 168.522.001.8 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Федь, В. Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми Схід |
| description |
У статті розглянута проблема світоглядних форм буття українського етносу з точки зору
теорії та історії культури. Наголошується на парадигмальній природі світоглядних форм
буття. Світоглядні парадигми, доводить автор, виступають основоположними принципами
побудови просторово-часової моделі буття і пройшли інваріантом всю історію культури, набувши універсального статусу. |
| format |
Article |
| author |
Федь, В. |
| author_facet |
Федь, В. |
| author_sort |
Федь, В. |
| title |
Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми |
| title_short |
Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми |
| title_full |
Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми |
| title_fullStr |
Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми |
| title_full_unstemmed |
Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми |
| title_sort |
світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62380 |
| citation_txt |
Світоглядні форми буття українського етносу: постановка проблеми / В. Федь // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 173-176. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT fedʹv svítoglâdníformibuttâukraínsʹkogoetnosupostanovkaproblemi |
| first_indexed |
2025-07-05T13:16:34Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:16:34Z |
| _version_ |
1836813013892464640 |
| fulltext |
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 173ФІЛОСОФІЯ
УДК 168.522.001.8
СВІТОГЛЯДНІ ФОРМИ БУТТЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ:
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
ВОЛОДИМИР ФЕДЬ,
доктор філософських наук, професор кафедри естетики, історії та культури
Слов'янського державного педагогічного університету
У статті розглянута проблема світоглядних форм буття українського етносу з точки зору
теорії та історії культури. Наголошується на парадигмальній природі світоглядних форм
буття. Світоглядні парадигми, доводить автор, виступають основоположними принципами
побудови просторово-часової моделі буття і пройшли інваріантом всю історію культури, на-
бувши універсального статусу.
Ключові слова: світогляд, буття, етнос, нація, парадигма, культуротворчість, полікуль-
турність.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
В історії української філософії і літератури (оскіль-
ки кожен великий письменник - це, насамперед,
мислитель і філософ) категорія "буття" майже не
зустрічається. Замість неї постає категорія "жит-
тя", що за своїми характеристиками відповідає
смисловим інтенціям буття. Хто ми є? Ким прагне-
мо стати? Самоусвідомлення особистості як не-
від'ємної частини нації відбувається на різних ета-
пах становлення її життя…
Загалом український етнос пройшов довгий та
вкрай суперечливий шлях становлення світогляд-
них форм буття в контексті власної національної іден-
тичності, яка зазнавала онтологічних змін під впли-
вом складних природних (відкритість степу), політич-
них, соціальних, економічних факторів. Світоглядні
форми буття української національної ідентичності
продовжують формуватися на сучасному етапі, вони
виступають своєрідним гарантом збереження укра-
їнської культури в умовах глобалізації світу.
Теорія етносу та нації була спеціальною темою
досліджень західноєвропейської (К. Маркс, Е. Сміт
та ін.) та російської (С. О. Арутюнов, Л. Н. Гумільов
та ін.) культурософської думки.
У вітчизняній філософській традиції можна спос-
терігати сплеск інтересу до означених проблем у
період від 90-х рр. ХХ ст. до початку ХХІ ст. Методо-
логічні, загальнотеоретичні та конкретно-історичні,
практичні проблеми етносу та нації ґрунтовно роз-
роблялись у працях Г. В. Касьянова, І. Ф. Кононо-
ва, В. С. Лісового, Г. С. Лозко, Т. М. Рудницької,
М. Т. Степико, Л. Є. Шкляра.
Проте світоглядні та онтологічні параметри ста-
новлення українського етносу у вітчизняній та, тим
паче, зарубіжній філософській думці розкриті недо-
статньо, що й обумовило мету статті.
Виклад основного матеріалу. Для з'ясування
термінологічних особливостей предмету досліджен-
ня зазначимо, що поняття "нація" як політична
спільнота громадян (відповідно: "національна
свідомість та самосвідомість", "національна іден-
тичність") виникають у ХІХ і ХХ ст. і стають своєрід-
ним "висновком" із усієї культурно-історичної тра-
диції. Ці поняття виражають світоглядну, нерідко
ідеологічну складову проектування культуротворчого
буття. Тому, говорячи про період до усвідомлення
політичного змісту нації, доречно використовувати
інші поняття та категорії. На нашу думку, найвдалі-
шими понятійними дефініціями формування укра-
їнської нації є "світоглядні форми буття українсько-
го етносу" і "світоглядні традиції українства".
Найбільш вагомі чинники виникнення й розвитку
світогляду людини та етносу відносяться до при-
родно-кліматичних (ранніх) та соціокультурних (піз-
ніх) факторів. Якщо перша група факторів - універ-
сальна, виробила майже однакові світоглядні фор-
ми (фетишистські, магічні тощо) на території всієї
земної кулі, то друга група (політичні, економічні та
ін.) формувала специфіку світоглядних традицій бут-
тя етносу. Якщо природно-кліматичні обставини існу-
вання людини знаходили ірраціоналістичне пояснен-
ня у свідомості людини, яка не виключала, а перед-
бачала практичне застосування їх у повсякденному
житті (наприклад, табу), то соціокультурні чинники
передбачали усвідомлене й раціональне формуван-
ня мети та визначення засобів її реалізації, тобто
спирались на цілепокладання в діяльності.
Складність виникнення та розвитку світоглядних
форм буття полягає в тому, що ніяка людина і нія-
кий етнос не існує автономно, отже, цілепокладан-
ня однієї людини та етносу неодмінно вступає у
конфлікт з цілепокладанням іншої людини та етно-
су. Діалог є універсальним теоретичним принципом
моделювання культуротворчого буття, який у прак-
тичному вимірі не завжди реалізується. Отже, конф-
лікт, війна, протистояння як в історії, так і на сучас-
ному етапі, відіграли не менш вагому роль у роз-
витку культури, ніж політична домовленість, взає-
модія етносів та їхні культурні зв'язки. Проте культу-
ротворче буття спирається на принцип конструктив-
ності, тобто виключає названі деструктивні явища в
культурі, виступає їх антитезою.
Специфіка формування та подальшого існуван-
ня українського етносу полягала в полікультурності,
яка впливала та деякою мірою визначала світоглядні
форми буття. Поліетнічність обумовлювалась:
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
174 ЕКОНОМІКА
а) економічними й культурними взаєминами;
б) війнами та зміною кордонів;
в) масовим переселенням народів;
г) утворенням "військових поселень" та ін.
Це сприяло тому, що світоглядні форми буття
українства виступали та виступають у постійній ди-
наміці свого становлення, вони зазнають запере-
чення, модифікації, трансформації існуючих форм.
Водночас в історії культури можна виділити най-
більш стабільні універсальні принципи формуван-
ня світоглядних основ буття етносу, які можуть
мати категоріальний характер. На думку А. Я. Гу-
ревича, категорії дозволяють людині вибрати ім-
пульси та враження, що йдуть від зовнішнього
світу, і трансформувати їх у власний внутрішній
досвід. Категорії немовби передують ідеям і світо-
гляду, що формується в представників суспіль-
ства або його груп, і тому, якими б різними не були
ідеологія та переконання цих індивідів і груп, в
основі їх можна знайти універсальні, для всього
суспільства обов'язкові поняття та уявлення, без
яких неможлива побудова ніяких ідей, теорій, кон-
цепцій і систем [1, с. 30-31].
На нашу думку, універсальні принципи виража-
ють певну модель світу, яка складається саме за
умови існування у свідомості людини певних "смис-
лових центрів", якими ця людина керується й у
свідомості, і в діяльності. Такі центри, на наш по-
гляд, у своїй сукупності та взаємозв'язках можуть
відігравати роль моделей організації просторово-
часових вимірів світу, які зводять хаос у космос,
формують єдину світоглядну "картину" цього світу,
закріплену в різних культурних формах. Ці моделі
є універсальними та багатозначними, але найха-
рактерніша їх ознака полягає в тому, що вони не-
суть у собі зразок розв'язання поставлених перед
людиною насущних проблем буття. Поняття "пара-
дигма" також включає в себе модель постановки
певних проблем, яка прийнята за зразок вирішен-
ня дослідницьких завдань.
На наш погляд, світоглядні форми буття етносу,
особливо у своїх витоках (наприклад, міфологія), не
можуть бути осмислені лише за допомогою тлума-
чення парадигми як "дисциплінарної матриці", тобто
системи науково вивіреної логічної моделі, оскільки
ці форми, виходячи з наведеної думки А. Я. Гуреви-
ча, мають, так би мовити, "додисциплінарний" ха-
рактер. Однак світоглядні форми буття етносу саме
й постають із загальновизнаних "зразків", або пара-
дигм. Нагальною є необхідність розширення ку-
нівського розуміння парадигми як "дисциплінарної
матриці", зокрема в значенні парадигми як загаль-
новизнаних протягом різних історичних періодів
"зразків" побудови певної моделі буття.
Історія культури доводить, що ці "зразки" зовсім
не обов'язково повинні бути науково вивіреною сис-
темою поглядів людей на світ та на самих себе, хоча
на певному історичному етапі можуть передбачати
науковий або "дисциплінарний" характер. З іншого
боку, парадигма в значенні "зразка" відповідає на-
званим компонентам "дисциплінарної матриці", ос-
кільки вона одночасно є власне загальновизнаним
зразком, символічним узагальненням, концептуаль-
ною моделлю та системою спільних цінностей.
Парадигма першочергово має умоглядний, мис-
линнєво-символічний характер, вона може мати
практичні наслідки (у мистецтві, життєдіяльності лю-
дини) лише при посередництві та через світогляд,
тому найхарактернішою ознакою парадигми є її
світоглядний характер. У цьому смислі можна виді-
лити деякі концептуальні компоненти парадигми,
зокрема: пізнавальний, нормативний, ціннісний, сим-
волічний, почуттєвий, практичний. Наприклад, пізна-
вальний рівень сприяє формуванню та розвитку па-
радигми як загальновизнаного зразка, а символіч-
ний - відбирає та концентрує найбільш значущі та
ефективні для цього зразка символи. Ці компоненти
обумовлюють своєрідність тої чи іншої світоглядної
парадигми (до них ми будемо звертатись у процесі
подальшого аналізу).
На наш погляд, основні типи світогляду (міфо-
логічний, релігійний та науковий) можуть формува-
ти відповідні рівні парадигмального проектування
культуротворчого буття та виражати найбільш за-
гальні фундаментальні принципи побудови світо-
глядних форм буття етносів, отже, можна виділити
міфологічну, релігійну та наукову парадигми, які є
світоглядними.
Світоглядні парадигми, маючи універсальний
характер, можуть "накладатися" на культурно-істо-
ричну типологію й набувати при цьому нових рис.
Натомість культурно-історичний тип може висту-
пати формою моделювання універсальних світо-
глядних основ у часовому (історичному) та про-
сторовому (територіальному) вимірах. Згідно з
методологією М. Я. Данилевського (існують також
методології О. Шпенглера, П. Сорокіна, А. Кребе-
ра, Дж. Фейблмана та ін.) є десять культурно-істо-
ричних типів, зокрема: єгипетський; китайський;
ассирійсько-вавилоно-фінікійський, халдейський,
або давньосемітичний; індійський, іранський; єв-
рейський; грецький, римський; новосемітичний, або
аравійський, та германо-романський, або євро-
пейський [2, с. 88]. Динаміка культурно-історичних
типів на понятійному рівні відображається в кате-
горії "культурно-історичний процес", що вже на па-
радигмальному рівні проходить три етапи: 1) міфо-
логічний, що ґрунтується на політеїстичних прин-
ципах світобачення та має відображення в дохри-
стиянських віруваннях; 2) релігійний, що виробив
монотеїстичні теоцентристські принципи та мав
відображення у світових релігіях; 3) науковий як
антропоцентристський і натуроцентистський.
Ключові парадигми відображають універсальні
загальнолюдські світоглядні системи (пізнавальні,
нормативні, ціннісні, символічні, почуттєві, прак-
тичні) "зразків" постановки та розв'язання проблем
існування людини у світі. Натомість світоглядна тра-
диція наповнює національним змістом ці зразки й
моделі.
Тип культури в просторі-часі розвивається у
формі традиції та є, з одного боку, тривалим і ста-
більним, а з іншого, цей тип принципово не може
бути незмінюваним. На думку української дослід-
ниці С. М. Гатальської, не можна інтерпретувати типи
культури як внутрішньо незмінні, несуперечливі й
непроникні, не варто абсолютизувати просторові й
часові межі між типами культур, ігноруючи феномен
повторюваності та спадковості як фундаментально-
го закону розвитку культури [3, с. 97].
Саме тому функціональною особливістю будь-яко-
го культурного типу є його адаптація до змінюваних
зовнішніх (природних, соціокультурних) та внутрішніх
(полікультурних) умов розвитку. І в цьому плані тип
культури виступає динамічною духовною системою,
сутнісною особливістю якої, на нашу думку, є те, що
практичний рівень випереджає світоглядний. Куль-
турні практики швидше реагують на змінюваний
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 175
вплив, аніж світоглядні традиції, а філософи, як пра-
вило, осмислюють те, що вже відбулося.
Окрім "типу", у дослідженні окресленої пробле-
матики важливим смисловим епіцентром виступає
поняття "модель культури", яка на відміну від "типу"
може відображати світоглядні й практичні перспек-
тиви розвитку культури, тобто моделює майбутнє
певної культури. У цьому понятті проектується та-
кий стан культури, коли людина цієї культури не втра-
чає своєї ідентичності, не витісняється на перифе-
рію буття, не переживає почуття самотності, невпев-
неності та має сталі етнокультурні перспективи сво-
го розвитку. Модель культури, як і тип, не може бути
безнаціональною, вона завжди виявляє світоглядні
цінності національної або етнічної ("іноземної" в ме-
жах національної) культури. Етнічні групи, за виз-
нанням Ю. В. Бромлея, - це "іншоетнічні вкраплен-
ня у великих соціальних організмах, уламки етносів,
ядра яких знаходяться в інших етносоціальних
організмах" [4, с. 73]. Протягом історичної динаміки
національний склад етнічних груп може змінювати-
ся, і цей фактор обумовлює полікультурну специфі-
ку буття етносу.
Термін "полікультурний" близький до поняття "по-
ліетнічний", що також передбачає полікультурність,
оскільки будь-який етнос є носієм не абстрактної, а
конкретної культури, яка має національну своє-
рідність. У нашому дослідженні "полікультурний"
використовується не тільки в значенні поліетнічний,
але, на відміну від останнього, він більш точно ха-
рактеризує динаміку різних культурних традицій у
межах визначеної території не стільки через внут-
рішні (етнічні) зв'язки, оскільки через духовні зв'язки
(наприклад релігійні) із "зовнішніми", тобто тими,
що знаходяться поза цими межами, світоглядни-
ми традиціями. Спільним для буття різних етносів і
націй є те, що полікультурне існування може зба-
гачуватись за різних обставин: і за сприятливих
(економічні, політичні) передумов і за несприятли-
вих (війни, асиміляція). Етнічні групи "іноземців"
здебільшого проживали компактно, зокрема вздовж
торговельних шляхів або в містах, де також не втра-
чали етнічних зв'язків. У будь-якому разі, етнічні
групи брали активну участь у соціокультурному
житті тієї чи іншої держави. Проте основоположною
категорією національної культури є нація, яка зу-
міла або інтегрувати, або асимілювати здобутки
різних етнокультурних менталітетів.
У праці "Етнос. Культура. Особистість (філо-
софсько-методологічні аспекти дослідження)"
Л. Є. Шкляр заклав методологічні основи дослід-
ження етносу та порушив, на наш погляд, ряд за-
гальних проблем культуротворчості. Постановка та
шляхи розв'язання проблем етногенезу, етнокульту-
ри та її стереотипів і конфліктів, етнічного самоусві-
домлення особистості в названому дослідженні ве-
дуться через усвідомлення важливості їх нерозрив-
ного зв'язку з конкретними проблемами культуро-
творчої динаміки: мовних питань, взаємодії етносів
та взаємодії соціокультурних світів міста і села. Ав-
тор викриває культивування побутового шовінізму
та схиляється до думки, що "етнокультура - це код
національної самосвідомості" [5, с. 79].
На думку Т. М. Рудницької, категорію нації мож-
на визначити як "сукупність громадян однієї дер-
жави, що створюється внаслідок політичної інтег-
рації етнічних спільнот у єдину державу на основі
спільності: території, економічного життя, правової
системи, державної мови. Усе це поступово веде
до формування національної самосвідомості та за-
гальнонаціональної культури, яка є конгломератом
етнічних культур" [6, с. 18].
Конгломерат етнічних культур може осмислюва-
тися в дефініції "полікультурного існування", що ви-
ступає основою формування будь-якої нації, яка
може інтегрувати (асимілювати) етнічну групу в на-
ціональний культурний контекст, трансформуючи її
в новий етнічний статус, або будувати відносини з
нею на засадах її "інакшості" як етнічної меншини.
Полікультурне існування являє собою конгломерат
титульного етносу, що усвідомлюється в історичній
традиції як нація, та національних (етнічних) меншин,
об'єднаних інтеграційними процесами національно-
го культуротворення.
Проблемі буття етносу присвячено спеціальне
дослідження М. Т. Степико "Буття етносу: витоки,
сучасність, перспективи", у якому автор співвідно-
сить спосіб буття етносу з культурою й доходить
висновку, що української нації на сьогодні не існує,
оскільки нація спирається на волю народу, а в Ук-
раїні ще суверенна влада "хазяїна". Отже, за логі-
кою автора світоглядною формою буття українсько-
го етносу є українська ідея, а не українська нація,
оскільки національна ідея, за автором, виступає те-
оретичним опосередкуванням способу буття наро-
ду [7, с. 199], а її практичною реалізацією виступає
державотворча діяльність та побудова нації. І все-
таки ми дотримуємось думки, що українська нація
існує, вона бутійствує в просторово-часових вимі-
рах, хоча і має значні перспективи свого станов-
лення як власне нації. На наш погляд, світоглядні
форми буття українського етносу можуть мати ви-
разний національний характер лише тоді, коли став-
лення національної культури до етнокультурних мен-
талітетів визначається: 1) на суспільному рівні -
світоглядними традиціями та мірою розвитку демок-
ратичних інституцій держави; 2) на особистісному -
мірою розвитку індивідуальної культури та можли-
вістю на практиці застосувати загальнолюдські прин-
ципи моралі (толерантність, гостинність), укорінені в
національній самосвідомості.
Отже, як бачимо з наведеного матеріалу, різні
(історичні, культурно-історичні та "культурно-проце-
суальні") типи культури і світогляду мають визна-
чені кількісні характеристики, а національних типів
культури значно більше, та вони можуть мати етнічні,
регіональні, територіальні, місцеві та ін. координати
свого розвитку. І ці координати обумовлюють по-
лікультурність певної нації як різноманіття "інозем-
них" типів культури, які також мають відповідні світо-
глядні особливості.
Український тип культури протягом історичної тра-
диції перебував під впливами східних [візантійсь-
кої, російської, арабо-мусульманської (татаро-мон-
гольської, турецької)] та західних [західно- та схід-
ноєвропейської (польської, угорської та ін.)] світо-
глядних традицій. Саме тому український тип куль-
тури за своєю сутністю є поліцентричним і полікуль-
турним. Різні етноси та етнічні групи, що прожива-
ють на території України, наприклад, за антрополог-
ічними ознаками (колір волосся, шкіри, зріст, риси
обличчя) можуть відрізнятися, а можуть несуттєво
відрізнятися від подібних ознак українського етно-
су, оскільки через вищеозначені впливи антропоге-
нетична "карта" етнічних українців значно різнить-
ся. На думку М. В. Поповича, той факт, що галича-
ни та гірці менші на зріст, темніші, граціозніші, їхній
музичний і танцювальний фольклор дуже відрізня-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
176 ЕКОНОМІКА
ється від загальноукраїнського, є свідченням змішу-
вання прийшлого слов'янського населення з місце-
вими нащадками кельтського або фракійського ет-
носу [8, с. 69].
Більш суттєвими можуть бути світоглядні розход-
ження, не пов'язані з антропологічними факторами,
а спричинені парадоксальним чином не різною, а
спільною історією, але різними поглядами на роль
тих чи інших факторів у цій історії. Такі розходження
можуть бути спричинені як іманентною "замкнені-
стю" етнокультури, що породжує її некомуніка-
бельність, так і набутою замкненістю внаслідок цих
історичних подій. Світоглядні форми буття україн-
ства переплітались із близькими, зокрема слов'янсь-
кими, світоглядними традиціями: російською, біло-
руською, польською, болгарською, чеською, сло-
вацькою. Представники цих традицій разом з укра-
їнцями становлять 96,7 % від усього населення.
"Найбільш численні представники народів романсь-
кої групи - молдавани і румуни - складають 0,9 %,
євреї - також 0,9 %, а… німці - 0,07 %..., греки, вірме-
ни, цигани, албанці та інші національності… (всього
0,6 %) належать до окремих груп індоєвропейської
мовної сім'ї" [6, с. 51]. У перспективі очевидно, що
глобалізація в наведену статистику внесе кореляційні
зміни, які пов'язуються, насамперед, із міграційни-
ми процесами як в, так і за межі України.
Отже, наявною є поліетнічна динаміка культурот-
ворчого буття. Проте етнічний склад населення, пе-
ребуваючи в одному часі, є носієм однакових уні-
версальних парадигм, які кодифікує по-різному, ви-
ходячи з власних національних традицій та інших
пріоритетів.
Міфологічна (язичницька) парадигма в українсь-
кому контексті відображала світоглядну специфіку
проектування культуротворчого буття й розвивалась
як протягом історичного часу, так і в сучасних вим-
ірах у вигляді міфологізації окремих подій та теорій.
Хоча домінуючим інструментом побудови картини
світу ця парадигма була в дохристиянські часи.
Постановка проблеми, як і в інших універсальних
парадигмах, - це завжди проблеми картини світу
(який світ та яке місце людини в цьому світі), а ти-
пові "зразки" розв'язання цієї проблеми полягали в
релігійних віруваннях у багатобожжя, землеробсь-
ких культах та ін. Сформовані символи, знаки, обра-
зи безпосередньо впливали на сферу практичної
діяльності тогочасної людини, у якій вони знаходи-
ли матеріальне вираження. Усе це дозволило виро-
бити таку парадигму, яка проектувала загальну кар-
тину світу, світовідчуття, світосприйняття, світоспог-
лядання та світорозуміння людини від її початків
самоусвідомлення.
Названу парадигму поділяли трипільці, арійська
суперетнічна (поліетнічна) спільнота, кімерійці, скіфи,
сармати, слов'яни, зокрема поляни, древляни тощо,
а руси вдало поєднували язичницькі елементи світо-
розуміння з християнсько-православним світосприй-
няттям. Язичницька парадигма відповідала на про-
блему визначення місця людини у світі таким чи-
ном, що виявляла органічний зв'язок людини з різни-
ми явищами та об'єктами природи, зокрема солярні,
метеорологічні, анімістичні культи. При цьому світог-
лядні форми зв'язку з природним світом могли існу-
вати паралельно, що переважно й мало місце в пра-
українській традиції. Проте із зародженням етносів
та їх розвитком відбувається усвідомлення того
факту, що буття цього етносу обумовлюється не
тільки природними, а й соціальними факторами.
Висновки
"Майбуття" українського етносу можливе за умови
інтеграції історичних та сучасних полікультурних
форм існування в український національний контекст
з мовою, освітою, наукою, мистецтвом.
Світоглядні форми буття етносу наповнюють на-
ціональним змістом світоглядні парадигми, що вис-
тупають основоположними принципами побудови
просторово-часової моделі буття і які пройшли інва-
ріантом всю історію культури, набувши універсаль-
ного статусу. Національно-культурна специфіка бут-
тя етносу накладається на домінуючу парадигму,
та при цьому сама парадигма набуває нових спе-
цифічних рис. Отже, світоглядні форми є своєрідни-
ми модусами руху парадигми.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры /
А. Я. Гуревич. - М. : Искусство, 1984. - 350 с.
2. Данилевский Н. Я. Россия и Европа / Н. Я. Данилевский
// Хрестоматия по культурологии. - Ростов н/Д : Феникс, 2004.
- С. 125-139.
3. Гатальська С. М. Філософія культури / С. М. Гатальська.
- К. : Либідь, 2005. - 328 с.
4. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса / Ю. В. Бромлей.
- М. : Наука, 1983. - 412 с.
5. Шкляр Л. Е. Этнос. Культура. Личность. (Филоско-ме-
тодологические аспекты исследований) / Л. Е. Шкляр ; АН
Украины ; Ин-т философии ; [отв. ред. Б. В. Попов]. - К. : Наук.
думка, 1992. - 84 с.
6. Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України: тенденції соц-
іальних змін / Т. М. Рудницька. - [2-ге вид.]. - К. : Інститут
соціології НАН України, 1998. - 176 с.
7. Степико М. Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перс-
пективи (філософсько- методологічний аналіз) / М. Т. Степи-
ко. - К. : Знання, КОО, 1998. - 251 с.
8. Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. По-
пович. - К. : АртЕк, 1999. - 728 с.
V. Fed'
IDEOLOGICAL FORMS OF EXISTENCE OF UKRAINIAN ETHNOS:
SETTING OF THE PROBLEM
In the article the problem of ideological forms of existence of Ukrainian ethnos is considered from the point of view
of theory and history of culture. Accent was made on the paradigmatic nature of ideological forms of existence.
Key words: ideology, existence, ethnos, nation, paradigm, culture creating, multiculturalism.
© В. Федь
Надійшла до редакції 24.01.2012
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|