Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр.
У статті розглядається коло питань, що належать до управління соціальними процесами в промислових районах України в період національно-демократичної революції 1917- 1920 рр. Визначені суб'єкти регулятивної діяльності, аналізуються засоби досягнення управлінських завдань, характеризуються пробл...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62382 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. / В. Попов // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 134-138. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62382 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-623822014-05-21T03:01:46Z Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. Попов, В. Історія У статті розглядається коло питань, що належать до управління соціальними процесами в промислових районах України в період національно-демократичної революції 1917- 1920 рр. Визначені суб'єкти регулятивної діяльності, аналізуються засоби досягнення управлінських завдань, характеризуються проблеми, що виникали в процесі організації соціального управління. In the article the circle of the questions related to the social process control in the industrial districts of Ukraine in the period of national-democrat revolution 1917-1920 is considered. The subjects of regulative activity are definite, facilities of achievement of administrative tasks are analysed, problems arising up in the process of organization of social management are characterized. 2012 Article Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. / В. Попов // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 134-138. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62382 94 (477): 303. 823. 3 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Попов, В. Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. Схід |
| description |
У статті розглядається коло питань, що належать до управління соціальними процесами в промислових районах України в період національно-демократичної революції 1917-
1920 рр. Визначені суб'єкти регулятивної діяльності, аналізуються засоби досягнення управлінських завдань, характеризуються проблеми, що виникали в процесі організації соціального управління. |
| format |
Article |
| author |
Попов, В. |
| author_facet |
Попов, В. |
| author_sort |
Попов, В. |
| title |
Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. |
| title_short |
Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. |
| title_full |
Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. |
| title_fullStr |
Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. |
| title_full_unstemmed |
Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. |
| title_sort |
засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах україни в 1917-1920 рр. |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62382 |
| citation_txt |
Засоби соціального регулювання в індустріальних регіонах України в 1917-1920 рр. / В. Попов // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 134-138. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT popovv zasobisocíalʹnogoregulûvannâvíndustríalʹnihregíonahukraíniv19171920rr |
| first_indexed |
2025-07-05T13:16:40Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:16:40Z |
| _version_ |
1836813020072771584 |
| fulltext |
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
134 ЕКОНОМІКА
УДК 94 (477): 303. 823. 3
ЗАСОБИ СОЦІАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
В ІНДУСТРІАЛЬНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ В 1917-1920 рр.
В'ЯЧЕСЛАВ ПОПОВ,
кандидат історичних наук, доцент Донецького державного університету управління
У статті розглядається коло питань, що належать до управління соціальними процеса-
ми в промислових районах України в період національно-демократичної революції 1917-
1920 рр. Визначені суб'єкти регулятивної діяльності, аналізуються засоби досягнення уп-
равлінських завдань, характеризуються проблеми, що виникали в процесі організації со-
ціального управління.
Ключові слова: ефективність управління, руйнування владної вертикалі, паралельні владні
структури, дефіцит професійних кадрів, революційне насильство.
Постановка проблеми. Функціонування сус-
пільства передбачає наявність системи управління,
яка здійснює регулювання основних соціальних про-
цесів. Система управління використовує різноманітні
ресурси - економічні, морально-правові, інформа-
ційні, силові тощо. Реалізація регулятивних функцій
різними громадськими й державними інститутами в
умовах соціальної кризи становить науковий інте-
рес. Багатий фактичний матеріал для вивчення про-
блеми надає історія національно-демократичної ре-
волюції 1917-1920 рр. в Україні. Специфіка соціаль-
ного управління в кризових умовах найяскравіше
виявилася в урбанізованих регіонах, тому що тут,
на відміну від сільської місцевості, практично не
використовувалися традиційні форми соціальної
взаємодії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Історики, що вивчали період Української національ-
но-демократичної революції, звертали увагу, у пер-
шу чергу, на політичні процеси [1]. Окремі дослід-
ження присвячені змінам у соціальній структурі ук-
раїнського суспільства, у тому числі процесам у
селянських верствах [2]. У роботах Б. І. Андруси-
шина [3] і О. П. Реєнта [4] аналізується політика
українських урядів і стан робочого класу в роки ре-
волюції. Проте комплексний розгляд процесів со-
ціального регулювання ще не був предметом ок-
ремого дослідження.
Метою статті є вивчення основних способів уп-
равління соціальними процесами в промислових
районах України в період національно-демократич-
ної революції 1917-1920 рр. Для досягнення постав-
леної мети передбачається рішення таких задач:
- визначити перелік управлінських структур, які
здійснювали регулятивну діяльність;
- проаналізувати основні засоби, за допомогою
яких досягалися управлінські задачі;
- охарактеризувати проблеми, з якими зіткнуло-
ся суспільство в процесі соціального регулювання
в умовах економічної й політичної кризи.
Виклад основного матеріалу. З початком ре-
волюційних подій відбулося послаблення виконав-
чої влади, що полягало в появі паралельних управ-
лінських структур, у втраті авторитету влади і, як
наслідок, у зниженні ефективності управління. На-
прикінці літа 1917 р. у процесі підготовки до зими
міський продовольчий комітет Бахмута звернувся
до мешканців не з чітким розпорядженням, а з "щи-
рим проханням". Він попередив, що запасти вугіл-
ля на зиму для всіх, хто цього потребує, неможливо
[5]. Комітет просив громадян: "Хто має нагоду -
зробіть запас палива - вугілля і дров, бо з настан-
ням бездоріжжя скоротиться постачання вугілля до
міста, і, поза сумнівом, підвищиться ціна на вугіл-
ля" [5]. Вирішення такої буденної задачі, як стягнення
грошової суми з боржника, стало вельми скрутним.
Костянтинівська рада намагалася вирішити її шля-
хом клопотання "перед усіма революційними уста-
новами, робітничими організаціями, а саме - перед
Радами робітничих, селянських і солдатських де-
путатів, професійними спілками робітників і служ-
бовців і Примирливими камерами"1 [6, арк. 63].
Відсутність чіткого розподілу повноважень зму-
шувала нових урядовців виконувати несподівані
функції. Реєстрацією шлюбів займалися військові
комісари. У військово-революційному штабі Костян-
тинівського району складалися особливі акти "обо-
пільної шлюбної умови", у яких особи, що уклали
шлюб, зобов'язувалися "жити спільно у цілковитій
згоді і взаємній слухняності до закінчення свого
земного життя" [6, арк. 83, 83зв.].
У листопаді 1917 р. газета "Приазовський край"
відзначила занепад у сільському господарстві півд-
ня України. Найбільш хлібородні повіти "покинуті,
забуті, і гниє в них єдине наше багатство". Хліб "май-
же не скошений, а той, що скошений, гниє на по-
лях". Характерно, що замість того, щоб указати на
конкретних винуватців, автор пропонує посадити на
лаву підсудних "всю Росію, весь багатомільйон-
ний народ" і стверджує, що вирок "ухвалить істо-
рія" [7]. У березні 1918 р. бахмутська газета "Чер-
воний вал" опублікувала повідомлення "Про сані-
тарні заходи" у зв'язку із загрозою епідемій. Спра-
ведливо відзначивши, що "пройшов той час, коли
1 "Примирливі камери" або промислові суди утворювалися
на підприємствах з обраних на паритетній основі господарів
та робітників і мали на меті запобігати конфліктам між робіт-
никами та підприємцями. Створені на виконання закону Тим-
часового уряду 5 серпня 1917 р. (Прим. ред.).
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 135
говорили: "начальство поклопочеться", - воно час-
тково вже віджило, частково атрофувалося", газе-
та вказала, що тепер "нами повинна керувати гро-
мадянська зрілість і свідомість громадського обо-
в'язку". Невідкладно взятися за санітарні заходи
пропонувалося "з відчуття самозбереження". Особ-
ливо не сподіваючись на вказану мотивацію, ав-
тор повідомлення з незламною вірою у державні
важелі невідкладним завданням бачив створення
"нового керівного органу" [8].
У березні 1919 р. у дитячому будинку Харківсь-
кого відділу народної освіти вийшов із ладу водо-
провід. Відділ освіти звернувся до відділу кому-
нального господарства "з проханням зробити роз-
порядження брандмейстеру пожежної частини про
доставку води за допомогою пожежних коней".
Через декілька днів відділ освіти констатував, що,
"попри розпорядження відділу комунального гос-
подарства, брандмейстер відмовляється доставля-
ти воду" [9, арк. 131].
Бахмутська повітова земська управа та відділ
народної освіти в травні 1919 р. наказали револю-
ційним органам влади на місцях "узяти на облік все
майно, залишене колишніми власниками, і скласти
його точний опис". Це майно було потрібно "всіляко
оберігати від розкрадання з чиєї б то не було сторо-
ни". Ця вказівка була розіслана "ревкомам, волос-
ним радам, комітетам, а де немає таких - професій-
ним революційним організаціям" [8].
Улітку 1919 р. у Нікополі командир особливого
загону ревкому Байраченко узяв на себе економічні
функції. У рапорті за підсумками інспекції одного з
радянських сільськогосподарських маєтків він до-
кладав ревкому: "З опитування людей з'ясував: хліб
буде прибраний своєчасно, без збитку, тобто обси-
патися не дадуть" [10, арк. 78]. Байраченко за вка-
зівкою ревкому забезпечував реалізацію загальної
трудової повинності. Йому було наказано "всіляких
біженців, жебраків і безробітних відправляти до ра-
дянських господарств на роботи по збиранню вро-
жаю" [10, арк. 98]. Ще однією структурою, що вирі-
шувала питання працевлаштування, був комітет у
справах полонених і біженців - так званий Полонбіж.
На початку серпня він запропонував тридцяти біжен-
цям сільськогосподарську роботу в радянській еко-
номії, але біженці "категорично відмовилися". По-
лонбіж прохав ревком "вжити належних заходів або
надати право діяти самостійно" [10, арк. 143].
При білогвардійцях було зроблено спробу відно-
вити дореволюційну систему управління, у якій, про-
те, головним інструментом залишався примус. У
липні 1919 р. у Луганську товариш прокурора реко-
мендував звернутися до мирового судді дружині
(громадський шлюб) агента кримінального розшу-
ку, яку чоловік "постійно б'є, відбирає речі", і навіть
наказав "своїм підлеглим бити її" [11, арк. 30, 30зв.,
31]. У липні 1919 р. на нараді в Богодухівській
земській управі з питання про боротьбу з холерою
місцевий земський лікар М. М. Земцов відзначав,
що "суспільні установи м. Богодухова дуже па-
сивні". Єдиним засобом навести лад лікар уважав
"належний тиск на суспільні організації" з боку уря-
ду, не "зупиняючись, через важливість справи, і
перед крутими заходами" [12, арк. 13]. У вересні
1919 р. технік І. Кржемінський для ремонту шкіл і
лікарень запропонував Ізюмській земській управі
"привернути примусовим шляхом місцеве селянсь-
ке населення, на користь якого благополуччя як ліка-
рень, так і шкіл" [13, арк. 21, 21зв.].
Остаточно утвердившись в України, більшовики
зайнялися звичною справою - розподілом матері-
альних цінностей. У листопаді 1919 р. Харківський
губернський ревком звернувся до товариства "Ма-
зут" і товариства братів Нобель із вимогою "припи-
нити постачання продуктів без дозволу ревкому". У
тому ж розпорядженні наказувалося "відпустити
конторі Електричної станції нафту, гас, моторне мас-
тило" [14, арк. 2]. У грудні 1919 р. Харківський гу-
бернський ревком своїм черговим розпорядженням
наказав усім швачним майстерням терміново "ви-
конати замовлення Революційного Червоного Хрес-
та" [14, арк. 4]. У січні 1920 р. голова Старобільсько-
го ревкому М. Зозуля опікувався проблемами гро-
шового обігу і своїм наказом зобов'язав "всіх меш-
канців міста Старобільська і його повіту приймати
українські і донські грошові знаки нарівні з радянсь-
кими" [15, арк. 22]. Він же втрутився у функціону-
вання ринку житла й іншим наказом заборонив "пе-
редавання в оренду будинків і окремих кімнат, а
також інших приміщень під торгівлю, майстерні,
склади тощо". Наказувалося "проводити такі дії
тільки з відома й дозволу Житлового відділу" [15,
арк. 39]. З іншого боку, той самий Зозуля дозволив
вільне ввезення і продаж продуктів першої необ-
хідності з метою постачання населенню, наказав
усім приватним торгівцям "негайно відкрити торгів-
лю всіма товарами й продуктами", причому крам-
ниці мали бути відчиненими щодня з 9 години ран-
ку до 6 години вечора. Як завіряв Зозуля, "безпека
торговців перед погромниками й злодіями буде за-
безпечена міліцією" [15, арк. 51]. За більшовиць-
кою традицією, голова не утримався від загрози:
"Прихований товар буде реквізований" [15, арк.
51зв.]. У квітні 1920 р. мешканці Харкова могли
одержувати продуктові посилки в посилочній кон-
торі тільки з посвідченнями місцевої ради або фаб-
рично-заводського комітету [14, арк. 199].
У лютому 1920 р. у Харкові для вирішення про-
блем водопостачання було потрібне звернення гу-
бернської НК до ревкому. У зверненні говорилося:
"Частково відновлена дія водогону. Спостерігають-
ся у володіннях, що мають воду, відмови у воді
громадянам, що приходять для отримання такої.
Просимо підтвердити наказ про право користуван-
ня водою для всіх, хто потребує води в епідемічний
час" [16, арк. 33].
Почалося формування нової системи виконав-
чих органів. У березні 1920 р. газети повідомили
населення про створення підвідділів рагсу для ро-
зірвання шлюбу при Бердянському повітовому рев-
комі [17] і при Донецькому губернському виконкомі
[18]. У разі нез'явлення громадян протягом двох
місяців, шлюб вважався скасованим автоматично.
У Катеринославі в червні 1920 р. начальнику міської
міліції у зв'язку з тим, що "по Петербурзькій вулиці
є у великій кількості чайні та їдальні, в яких пияцтво
виходить за всякі межі", було запропоновано про-
вести облаву. "Де виявиться самогон - скласти про-
токоли й опечатати підозрілі їдальні" [19, арк. 18].
Захоплення нової влади реквізиціями стало на-
стільки масовим, що у вересні 1920 р. Донецький
губернський виконком прийняв спеціальну ухвалу,
у якій указував, що в краї "проводяться масові об-
лави і обшуки, реквізуються продукти харчування
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
136 ЕКОНОМІКА
і речі домашнього призначення, причому реквізиції
носять безсистемний, іноді незаконний характер,
викликають незадоволеність громадян". Далі йшло-
ся не про припинення реквізицій, а про уведення їх
у якісь умовні рамки. Ухвала вимагала "про всі ма-
сові реквізиції з метою боротьби із спекуляцією до-
водити до відома Губернського управління і без
його санкції реквізицій не проводити" [24, арк. 36].
Таким чином, це була незграбна спроба узаконити
беззаконня.
Протягом усього періоду 1917-1920 рр. зберігав-
ся низький рівень професіоналізму співробітників
радянських органів управління. У протоколі засідан-
ня Горлівсько-Щербинівської ради від 29 вересня
1917 р. наголошувалося, що "ведення справ в ком-
ісаріаті дуже в хаотичному стані і важливі папери
не виконано" [25, арк. 8зв.]. У тій самій раді був скла-
дений список на видачу зброї, виданої декільком
сотням активістів. 481 прізвище надруковано на
машинці, зі вказівкою номерів зброї. Потім 32 прізви-
ща вписано від руки, без номерів зброї, причому 6
прізвищ закреслено [26, арк. 67, 67зв.]. Боротьба
за виконавчу дисципліну продовжувалася весною
1918 р. Ухвала Катеринославського губернського
комітету рад свідчила: "Службовці не повинні зби-
ратися групами, переходити марно з кімнати в кімна-
ту і розгулювати коридорами" [27, арк. 3]. У травні
1919 р. у Юзівській раді відзначили, що "багато про-
токолів, присланих до центру, не підписані й невідо-
мо кому вони належать" [20]. У липні 1919 р. наказ
Нікопольського військово-революційного комітету
відзначав "розхлябаність в роботі багатьох Радянсь-
ких установ". Констатувалося, що "деякі завідувачі
відділів нерідко відсутні на місці роботи. Деякі уста-
нови займаються всілякими відписками, заводячи
бюрократичну канцелярську тяганину" [28, арк. 16].
Нікопольський раднаргосп звернувся з листом до
місцевого відділу охорони здоров'я. У листі йшлося
про необхідність створення асенізаційного обозу,
"зважаючи на страшну занедбаність міста". Далі
наголошувалося, що "наявним асенізаційним обо-
зом очистити місто неможливо" і що про проблему
не менше десяти разів письмово повідомлявся рев-
ком [29, арк. 26зв.]. У січні 1920 р. голова Старо-
більського ВРК звернувся до всіх завідувачів від-
ділів із пропозицією "утримуватися від видання са-
мостійних наказів" [30, арк. 14]. Як виявляється з
іншого наказу по Старобільському ВРК, "не дивля-
чись ні на які накази і розпорядження, на місцях
мало що робиться в галузі будівництва радянської
влади, усі видавані накази не виконуються" [30, арк.
55]. Подібна ситуація, яка існувала і в інших насе-
лених пунктах, створювала грунт для зловживань.
У березні 1920 р. Харківський відділ соціального
забезпечення відзначав, що продовольчий повіто-
вий комітет "не видає муку і цукор для пайків сім'ям
червоноармійців, а приватній особі відпустив 100
пудів для цукерок" [9, арк. 143]. Осінь 1920 р. не
принесла змін. Наказ по Чистяківському підрайон-
ному виконкому від 15 жовтня 1920 р. свідчив:
"Співробітники неакуратно відвідують заняття і влаш-
товують якісь дружні бесіди". Голова виконкому
попереджав: "Винних заарештовуватиму на 10-15
діб з виконанням своїх прямих обов'язків і притяга-
тиму до відповідальності нарівні з дезертирами
праці" і нагадував про необхідність "проводити за-
няття з 8 год. ранку до 2 год. дня" [31, арк. 112].
Повна анархія панувала в реквізиційних відом-
ствах. Контролер робітничо-селянської інспекції в
жовтні 1920 р. перевірив у Бахмутському Політбю-
ро НК службу, що опікувалася конфіскаціями, і вста-
новив: "Правильність наявності реквізованих і кон-
фіскованих речей встановити неможливо, зважаю-
чи на відсутність якої-небудь системи в діловодстві".
Було з'ясовано, що з 17 квітня до 4 жовтня "видано
169 ордерів на виїмку надлишків майна", із них по
77 ордерам "немає ніяких слідів про виконання".
Один ордер був "виданий на ім'я торговки, яка тор-
гує на базарі". Не заповнені корінці ордерів, "зник"
журнал вихідних паперів. Панує "хаос" у Політбюро
[32, арк. 164].
Заради справедливості слід указати на спроби
наведення ладу. Згідно з інформацією в слов'янській
газеті "Більшовик", 5 жовтня 1920 р. революційний
трибунал Слов'янська засудив саботажника до при-
мусових робіт. Далі автор повідомлення заявляв, що
"халатність, нехлюйство, некоректна поведінка з
громадянами, канцелярська тяганина повинні роз-
глядатися як саботаж, винні в якому мають притягу-
ватися до суду ревтрибуналу [24, арк. 37].
Спостерігалося таке явище, як посилення відпо-
відальності пересічних громадян за різні порушен-
ня. За роки кризи люди стали сприйнятливими тільки
до максимально суворих санкцій, а керівні органи
звикли добиватися виконання своїх вимог найкруті-
шими заходами. У лютому 1918 р. у багатьох райо-
нах України, у тому числі в районі станції Попасна,
було оголошено більшовиками військовий стан.
Цілком зрозуміло, що "по відношенню до темних
осіб і контрреволюціонерів передбачалися "захо-
ди аж до розстрілу", не цілком зрозумілий принцип
визначення "темних осіб" [33]. У квітні 1918 р. ко-
мендант Єнакієвого прийняв ухвалу про заборону
винокуріння в приватних заводах і квартирах, згідно
з яким винні підлягали штрафу в сумі 500 крб, при
повторному порушенні штраф підвищувався до
1000 крб, і слідувало виселення з квартири [34]. У
лютому 1919 р. начальник міліції і член ревкому
Павлівського рудника Кононов застрелив на вулиці
собаку. Ревком не знайшов в даному вчинку "нічого
зловмисного", а також взяв до уваги "колишню без-
доганну діяльність". Проте Кононова виключили не
тільки із членів ревкому, але і з партії більшовиків,
позбавивши його права "вступати надалі як до партії,
так і до комітету" [35, арк. 98].
Улітку 1919 р. санкції ще більш посилилися. Ніко-
польський відділ народної освіти розпорядився "всім
громадянам, що мають на руках книги колишньої
міської бібліотеки, узяті по абонементах, а також
розкрадені", здати такі в триденний термін. Ті, хто
книги не здасть, притягатимуться до відповідаль-
ності, "аж до ревтрибуналу" [36, арк. 16]. До речі,
досвід Нікополя перейняли через рік у Луганську.
Тут боржники зобов'язалися повернути книги до
бібліотеки до 5 травня 1920 р. "Списки тих, що не
здадуть, будуть передані до карного розшуку" [37,
арк. 116].
Характерне застосування принципу не тільки не-
відворотності, а й безповоротності покарання. У січні
1920 р. Бахмутський відділ комунального господар-
ства оголосив, що особи, які мають заборгованість
за електричну енергію, "зобов'язані з'явитися для
проведення остаточного розрахунку". Потім сліду-
вала абсолютно незвичайна загроза: "Ті, що не з'яв-
ляться, будуть негайно вимкнені з мережі, без пра-
ва на нове приєднання" [23, арк. 7]. Революційний
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 137
трибунал за законами військового часу загрожував
усьому бахмутському медичному персоналу (ліка-
рям, зубним лікарям, студентам-медикам трьох стар-
ших курсів, фельдшерам, санітарам, усім праців-
никам аптечної справи), що не зареєструвався про-
тягом 48 годин [23, арк. 5]. Усім власникам складів
вина, горілки та інших спиртних напоїв у дводенний
термін наказувалося представити у Відділ охорони
здоров'я списки вина й адреси, де воно знаходить-
ся, за невиконання також слідував суд ревтрибуна-
лу [23, арк. 5].
Ще більш жорстко були готові розправитися з
порушниками революційного порядку більшовики
Бердянська. У березні 1920 р. з'явився наказ місце-
вого ревкому про здачу всього вина в триденний
термін до повітового земельного відділу. "За неви-
конання наступить вища міра покарання за закона-
ми військово-революційного часу" [17].
Вагомий внесок у правотворчість вніс голова
Старобільського ревкому. У січні 1920 р. своїм на-
казом він погрожував тим особам, що "з'являються
на вулицях і розважальних місцях в нетверезому
стані", арештом і переданням до суду революцій-
ного трибуналу [15, арк. 51зв.]. В іншому наказі він
вимагав "знести всю зброю, що є у населення, як-
от: вогнепальну і холодну, мисливські рушниці, а
також військове обмундирування і обладнання в
двадцятиденний термін". Обмундирування наказу-
валося здати до міської управи, зброю - в управлін-
ня міліції. У разі невиконання наказу громадянам
загрожували обшуки й трибунал [15, арк. 11]. Ви-
нятком виглядає наказ того ж голови, у якому сер-
йозне правопорушення залишалося практично без
наслідків. У ньому зазначалося: "В багатьох місцях
як міста Старобільська, так і його повіту, невідомо
ким підпилюються телеграфні стовпи і вирізуються
телефонно-телеграфні дроти". Тут же знайшлося по-
яснення подібним діям: "Це, можливо, робиться для
особистих господарських потреб ким-небудь з се-
лян". Потім голова всього лише роз'яснив, що "це
наш нерв, який сполучає нас з усіма куточками
Радянської республіки і дає знати, де що робить-
ся". Усім радам і ревкомам доручалося "стежити за
справністю телеграфних ліній" [15, арк. 7].
До серпня 1920 р. Радянська влада відчула себе
більш упевнено, тому в Луганську за порушення
комендантської години слідував всього лише
штраф, за повторне порушення призначалися при-
мусові роботи до семи діб [38].
Висновки
Таким чином, криза 1917-1920 рр. в Україні при-
вела до глибоких трансформацій у сфері соціально-
го регулювання. Був утрачений алгоритм вирішен-
ня елементарних управлінських задач. Руйнування
ринкових механізмів приводило до втручання в гос-
подарські процеси різноманітних організацій і, як
наслідок, до наростання хаосу й плутанини. Поява
паралельних управлінських структур, часта зміна
влади й розвал системи управління змушували на-
селення вирішувати проблеми самотужки. В умовах
громадянської війни вкрай ослабилася дія суспіль-
ної моралі, атрофувалося відчуття солідарності.
Формування нової владної структури у вигляді Рад
відбувалося в умовах дефіциту професійних кадрів
і супроводжувалося адмініструванням на всіх рівнях
і протягом усього зазначеного періоду. Одним із
найбільш застосовуваних способів соціального ре-
гулювання стало революційне насильство. Важли-
вим і деколи єдиним інструментом вирішення різних
проблем був революційний трибунал. Необхідний
результат досягався посилюванням покарання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Белебеха І. О. Україна і комунізм / І. О. Белебеха. -
Харків : Березіль, б.г., 2000. - Кн. 1: Україна напередодні кому-
нізму. - 501 с.; Литвин В. М. Україна: доба війн і революцій
(1914-1920) / В. М. Литвин. - К. : Альтернативи, 2003. - 485 с.;
Михненко А. М. Історія Донецького басейну другої половини
ХІХ - першої половини ХХ ст. : [монографія] / А. М. Михненко. -
К.-Донецьк, 2003. - 440 с.; Солдатенко В. Ф. Українська рево-
люція: історичний нарис / В. Ф. Солдатенко. - К. : Либідь, 1999.
- 976 с.; Україна і Росія в історичній ретроспективі : нариси : в
3 т. / [відп. ред. В. А. Смолій ; Інститут історії України НАН
України]. - К. : Наук. думка, 2004. - Т. 2: Радянський проект для
України. - 527 с.
2. Кульчицький С. В. УСРР в добу "воєнного комунізму"
(1917-1920 рр.) / С. В. Кульчицький. - К. : б.в., 1994. - 141 с.;
Очерки развития социально-классовой структуры УССР
(1917-1937) / [С. В. Кульчицкий, И. К. Рыбалка, Ф. Г. Турченко
и др.]. - К. : Наук. думка, 1987. - 237 с.
3. Андрусишин Б. І. У пошуках соціальної рівноваги. На-
рис історії робітничої політики українських урядів революції
та визвольних змагань 1917-1920 рр. / Б. І. Андрусишин. -
К. : Вид-во Федерації профспілок України, 1995. - 192 с.
4. Реєнт О. П. Українська революція і робітництво: со-
ціально-політичні і економічні зміни 1917-1920 рр. / О. П. Реєнт.
- К., 1996. - 265 с.
5. Трудовой Союз (орган Бахмутского земства). - 5 авгу-
ста 1917 р. - № 23.
6. Донецький обласний державний архів (далі - ДОДА),
ф. Р-2602, оп. 1, спр. 5.
7. Приазовский край. - 14 ноября 1917 р. - № 270.
8. Красный вал. - 21 марта 1919 р.
9. Державний архів Харківської області (далі - ДАХО),
ф. Р-202, оп. 1, спр. 10. Переписка с Харьковским губернским
отделом социального обеспечения.
10. Державний архів Дніпропетровської області (далі -
ДАДО), ф. Р-4367, оп. 1, спр. 57. Переписка о быте пленных и
беженцев.
11. Державний архів Луганської області (далі - ДАЛО),
ф. 123, оп. 1, спр. 1. Проект особого положения о страже.
12. ДАХО, ф. 306, оп. 1, спр. 105. Об эпидемии холеры в
Богодуховском уезде в 1919 г. и о мерах борьбы с ней.
13. ДАХО, ф. 22, оп. 1, спр. 100а. Переписка по поводу
ремонта в медицинских учреждениях Изюмского уезда
(1919 г.).
14. ДАХО, ф. Р-202, оп. 2, спр. 3с. Харьковский губрев-
ком. Переписка с отделами губревкома.
15. ДАЛО, ф. Р-1173, оп. 1, спр. 3. Приказы Старобельско-
го уездного военно-революционного комитета.
16. ДАХО, ф. Р-202, оп. 2, спр. 5с. Переписка губернского
ревкома с губернской чрезвычайной комиссией.
17. Известия (Бердянск). - 10 марта 1920 р.
18. Бюллетень распоряжений и постановлений Донецко-
го губисполкома (приложение к газете "Известия").
19. ДАДО, ф. Р-158, оп. 1, спр. 9а. Переписка о регистра-
ции бывших юристов, офицеров, жандармов, духовенства
и других лиц.
20. Донецкая коммуна. - 4 мая 1919 р. - № 40 (53).
21. ДАДО, ф. Р-4367, оп. 1, спр. 27. Доклады и докладные
записки отделов ревкома и переписка с ними.
22. ДАХО, ф. Р-202, оп. 1, спр. 19. Переписка с отделом
народного образования.
23. ДОДА, ф. Р-1527, оп. 1, спр. 2. Приказы Бахмутского
уездного ВРК по отделу здравоохранения.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
138 ЕКОНОМІКА
24. ДОДА, ф. Р-1527, оп. 1, спр. 3. Постановления Бах-
мутского уездного исполкома.
25. ДОДА, ф. Р-2602, оп. 1, спр. 1. Доклады, протоколы
заседаний коллегии Бахмутского Политбюро.
26. ДОДА, ф. Р-2627, оп. 1, спр. 2. Постановления, поло-
жения, приказы, инструкции Чистяковского районного испол-
нительного комитета.
27. ДАДО, ф. Р-158, оп. 1, спр. 1. Постановления и прото-
колы губисполкома о мероприятиях по укреплению трудо-
вой дисциплины.
28. ДАДО, ф. Р-4367, оп. 1, спр. 48. Переписка об органи-
зации комитета помощи пленным и беженцам.
29. ДАДО, ф. Р-4367, оп. 1, спр. 39. Переписка о снабжении
больниц, лазаретов продовольствием и медикаментами.
30. ДАЛО, ф. Р-1173, оп. 1, спр. 5. Циркуляры, приказы,
объявления Старобельского уездного ВРК о сдаче медика-
ментов.
31. ДОДА, ф. Р-870, оп. 1, спр. 2. Постановления, положе-
ния, приказы, инструкции.
32. ДОДА, ф. Р-1527, оп. 2, спр. 7. Доклады, протокол
заседания коллегии Бахмутского Политбюро. 1920 г.
33. Известия революционных войск (Никитовка, Южн.
ж.д. Донецкого бассейна). - 20 февраля 1918 р. - № 5.
34. "Вестник Енакиево". - 14(1) апреля 1918 р.
35. ДАЛО, ф. Р-2399, оп. 1, спр. 1. Протоколы, заседания,
объявления и постановления революционного комитета
Павловского рудника.
36. ДАДО, ф. Р-4367, оп. 1, спр. 38. Переписка с отделом
народного образования о его преобразовании, о повышении
зарплаты актерам.
37. ДАЛО, ф. Р-463, оп. 1, спр. 2. Постановления и прика-
зы Луганского уездного военно-революционного комитета.
38. Всероссийская кочегарка (Луганск). - 6 август 1920 р.
V. Popov
METHODS OF THE SOCIAL ADJUSTING IN THE INDUSTRIAL DISTRICTS
OF UKRAINE IN 1917-1920
In the article the circle of the questions related to the social process control in the industrial districts of Ukraine in
the period of national-democrat revolution 1917-1920 is considered. The subjects of regulative activity are definite,
facilities of achievement of administrative tasks are analysed, problems arising up in the process of organization of
social management are characterized.
Key words: efficiency of management, destruction of imperious vertical line, parallel imperious structures, deficit of professional
shots, revolutionary violence.
© В. Попов
Надійшла до редакції 19.01.2012
ІСТОРІЯ
УДК 94(470+571)"18/19"
РОЗРОБКА ОСНОВ НОВОЇ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ОСОБЛИВОЮ НАРАДОЮ З ПОТРЕБ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
ЗІНАЇДА СВЯЩЕНКО,
кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та правознавства
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
У статті зроблено спробу на основі аналізу джерельної бази дослідити розробку Особли-
вою нарадою з потреб сільськогосподарської промисловості основ нової аграрної політики
Російської імперії початку ХХ ст. Звертається увага на проблему подальшої долі селянської
общини та реформування селянського управління.
Ключові слова: Особлива нарада, селянське самоуправління, нова аграрна політика, селянська
община, хутір, індивідуальний вихід.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
За умов набуття Україною незалежності, інтенсив-
ного проникнення в сільськогосподарське виробниц-
тво якісно нових ринкових відносин, формування
індивідуального селянського господарства досить
важливим постає питання про детальне вивчення й
переоцінку аналогічних процесів кінця ХІХ - початку
ХХ ст. Це дозволить уникнути багатьох помилок і
якомога корисніше використати набутий досвід в
умовах сучасного реформування аграрного секто-
ра України.
У цьому контексті привертає увагу діяльність
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|