Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини
Стаття присвячена аналізу сутності доктрини Х. Д. Перона. Комплекс ідеологічного підґрунтя платформи пероністів базувався на політичній, економічній, соціальній складових. Представлено стислий аналіз "19 істин перонізму" та особливості їх практичної реалізації в Аргентині....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62457 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини / А. Бредіхин // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 85-88. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62457 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-624572014-05-22T03:01:37Z Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини Бредіхин, А. Історія Стаття присвячена аналізу сутності доктрини Х. Д. Перона. Комплекс ідеологічного підґрунтя платформи пероністів базувався на політичній, економічній, соціальній складових. Представлено стислий аналіз "19 істин перонізму" та особливості їх практичної реалізації в Аргентині. The given article is devoted to the analysis of the H.D. Peron's doctrine. Complex of the ideological peronist's background is based on political, economic and social components. The short analysis of "19 truth of Peronism" and features of implementation are presented. 2012 Article Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини / А. Бредіхин // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 85-88. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62457 94(82) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Бредіхин, А. Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини Схід |
| description |
Стаття присвячена аналізу сутності доктрини Х. Д. Перона. Комплекс ідеологічного
підґрунтя платформи пероністів базувався на політичній, економічній, соціальній складових. Представлено стислий аналіз "19 істин перонізму" та особливості їх практичної реалізації в Аргентині. |
| format |
Article |
| author |
Бредіхин, А. |
| author_facet |
Бредіхин, А. |
| author_sort |
Бредіхин, А. |
| title |
Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини |
| title_short |
Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини |
| title_full |
Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини |
| title_fullStr |
Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини |
| title_full_unstemmed |
Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини |
| title_sort |
доктрина х. д. перона та її вплив на розвиток аргентини |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62457 |
| citation_txt |
Доктрина Х. Д. Перона та її вплив на розвиток Аргентини / А. Бредіхин // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 85-88. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT bredíhina doktrinahdperonataíívplivnarozvitokargentini |
| first_indexed |
2025-07-05T13:20:07Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:20:07Z |
| _version_ |
1836813236488372224 |
| fulltext |
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 85
УДК 94(82)
ДОКТРИНА Х. Д. ПЕРОНА ТА ЇЇ ВПЛИВ
НА РОЗВИТОК АРГЕНТИНИ
АНДРІЙ БРЕДІХИН,
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії
Донецького національного університету
Стаття присвячена аналізу сутності доктрини Х. Д. Перона. Комплекс ідеологічного
підґрунтя платформи пероністів базувався на політичній, економічній, соціальній складо-
вих. Представлено стислий аналіз "19 істин перонізму" та особливості їх практичної реа-
лізації в Аргентині.
Ключові слова: Х. Д. Перон, перонізм, доктрина, реалізація, розвиток, Аргентина.
ІСТОРІЯ
Постановка проблеми. У масовій свідомості й
політичних ідеологіях різних держав, у тому числі
пострадянського простору, періодично відтворюєть-
ся прагнення громадян пов'язувати позитивний со-
ціально-економічний розвиток із певними особисто-
стями й так званою "залізною владою". Більше того,
демократія час від часу сприймається ними як галь-
мо на шляху економічної стабілізації й поступу, що
стимулюється певною часткою національного по-
літикуму. У цьому сенсі латиноамериканський, зок-
рема, аргентинський досвід особливо позначений
застосуванням державними лідерами ідей і гасел,
у яких економічний прорив за кризових умов ви-
дається можливим винятково через реалізацію про-
грамних засад, котрі пропонуються конкретними
політиками більшою мірою, ніж політичними партія-
ми й рухами. Окрім того, аргентинська специфіка
привертає до себе увагу ще й тому, що циклічні
кризові явища в економіці держави асоціюються зі
слабкістю влади й певних державних керівників, тим
самим даючи прихильникам сильної руки у владі
потужні аргументи для ствердження доцільності ав-
торитаризму в його різноманітних проявах.
Інший аспект актуальності вбачається в практич-
но постійній потребі аргентинського соціуму в ре-
формуванні політичної системи на тлі нестійкості
політичних режимів, доволі тривалої відсутності кон-
солідованої системи політичних партій і жорсткого
протистояння між ними, яке серйозно підриває мож-
ливість створення оптимальних умов для стабіль-
ного соціально-економічного розвитку.
Огляд досліджень і публікацій. У вітчизняній
історіографії проблема політичної влади, політичної
системи й політичного режиму в Аргентині не була
предметом спеціальних досліджень, хоча опосеред-
ковано перонізм можна зустріти в працях провідно-
го українського латиноамериканіста В. П. Киричен-
ка [1]. Російська історіографія представлена дос-
лідженнями К. Майданника [2], К. А. Хачатурова [3],
Ю. Сигова [4], А. Ф. Шульговського [5]. Конкретне
бачення перонізму з погляду зовнішнього посилен-
ня за одночасного пограбування державного секто-
ра економіки в Аргентині представили І. Косєєв та
І. Шереметьєв у розлогих роздумах концептуально-
го характеру, які показали зміну позицій самих
лідерів пероністського руху, що поступово зневіри-
лись у винятковій орієнтації на націоналізацію й по-
датковий тиск підприємств усіх форм власності [6].
Метою статті є дослідження доктрини Х. Д. Пе-
рона та її впливу на розвиток Аргентини.
Виклад основного матеріалу. У 1947 році з'я-
вилася теза про всесвітнє значення доктрини
Х. Д. Перона. Згодом вона стане однією з цент-
ральних ідей сучасних прибічників "третього шля-
ху". Гострій критиці у зв'язку із цим піддавалася як
політика США, що сповідувала індивідуалізм, так і
політика держав, що сповідувала колективізм. Тож
у вказаному значенні перонізм є ніби своєрідним
ідеологічним провісником сучасного антиглобаліз-
му. Принаймні, такий висновок буквально напро-
шується при ознайомленні з положенням щодо
всесвітньої змови капіталу.
Визначальним моментом остаточного формуван-
ня базових постулатів доктрини стало проголошення
17 жовтня 1950 року "дев'ятнадцяти істин перонізму".
Відтворимо їх з метою демонстрації змісту тих
популістських звернень до нації, що дозволили прий-
ти до влади пероністам недемократичним шляхом.
Відтак, Х. Д. Перон проголосив "істинну демокра-
тію", за якої "уряд робить те, чого хоче народ, і за-
хищає тільки один інтерес: народу". Далі вважаємо
доцільнішим подати зазначені 19 положень у їх ори-
гінальному трактуванні та відповідно наші короткі
коментарі (у дужках):
1. Перонізм за своєю сутністю народний. (Однак
далі розкривається справжня суть цієї тези, оскіль-
ки решта всіх "політичних кіл" без жодних винятків
оголошується антинародними, якщо вони не є пе-
роністськими. Це досить важливо для усвідомлен-
ня відмінностей між класичним перонізмом і мене-
мізмом або пероністським рухом, адаптованим до
умов глобалізації).
2. Пероніст працює для руху й від його імені слу-
жить одному колу, одному каудильо - вождю. (Отже,
вочевидь, обов'язковий наслідок популізму - вож-
дизм. У цьому ще одна сутнісна відмінність перо-
нізму від менемізму).
3. Для перонізму існує тільки один клас людей:
ті, хто працює. (Щось подібне було в російських
більшовиків у гаслі "Землю - селянам, заводи - ро-
бітникам", практичне застосування якого закінчило-
ся трагедіями мільйонів людей. Стосовно Менема
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
86 ЕКОНОМІКА
як фактичного провідника сучасної Хустисіалістсь-
кої партії, то він із цього постулату вивів для себе
соціально орієнтовану ринкову економіку в межах
неолібералізму).
4. У Новій Аргентині праця є правом, що творить
гідність людини, і обов'язком, оскільки справедли-
во, коли кожен виробляє хоча б те, що споживає.
(Чистий комунізм: "Хто не працює, той не їсть". Вод-
ночас значна соціалізація економічної політики ба-
гатьох західних держав із розвинутою ринковою
економікою дала підстави менемістам по-своєму
інтерпретувати цей слоган доктрини Перона).
5. Для пероніста немає нічого кращого, ніж інший
пероніст. (Кристалізований варіант фашистського со-
лідаризму. При цьому відзначимо, що Менем як по-
слідовник, продовжувач ідеології і політики Перона
вніс суттєві зміни в цей постулат, додавши до прин-
ципів діяльності руху й партії визнання прав опо-
зиції на власну точку зору й прихід до влади для її
реалізації).
6. Жоден пероніст не може звеличувати себе, а
якщо він робить це, то починає перетворюватися на
олігарха. (У цій тезі вбачається повна відсутність
бажання дати чітке й правильне визначення олігархії
як прагнення великого бізнесу підпорядкувати собі
державну політику).
7. У політичній шкалі цінностей для пероніста на
першому місці Батьківщина, потім - рух, а вже потім
люди. (Викривлене уявлення про демократію, а на-
справді - суміш націоналізму з тоталітаризмом).
8. Політика є не метою, а засобом на користь
Батьківщини, що означає щастя її дітей і національ-
ну велич. (Знову відвертий популізм без будь-якого
натяку на якісь засоби).
9. Двома руками перонізму є соціальна справед-
ливість і соціальна допомога. Ми беремо народ в
обійми справедливості й любові. (Знову гасло, за
яким вбачається справжня мета - влада).
10. Перонізм сповідує національну єдність, а не
боротьбу, потрібні герої, а не жертви. (Чимось нага-
дує більшовицьке гасло "До царства свободи доро-
гу грудьми прокладемо собі". Разом із тим, дефініції
"національна єдність", "герої" тощо розуміються
тільки в рамках пероністської ідеї. Це по суті уне-
можливлює плюралізм думок, демократію й задек-
ларовану національну єдність).
11. У новій Аргентині привілейованими будуть
тільки діти. (Ще один вид більшовицького популіз-
му, так ніколи й не втіленого в життя).
12. Уряд без доктрини - тіло без душі, тому пе-
ронізм має свою політичну, економічну й соціальну
доктрину: Хустисіалізм - Справедливість. (Продов-
ження ідеології солідаризму).
13. Хустисіалізм - це нова філософія життя. Проста,
практична, народна, глибоко християнська й глибоко
гуманістична. (Спроба політизувати біблійні постулати
за межами реальних обставин і людських рис).
14. Як політична доктрина Хустисіалізм здійснює
баланс права індивідуума й суспільства. (Знову
виникає питання: "Яким чином?").
15. Як економічна доктрина Хустисіалізм забез-
печує соціальну економіку, ставлячи капітал на служ-
бу економіки й громадського добробуту. (Таким чи-
ном, насправді пропонується повний державний
контроль за діями бізнесу, що веде до руйнування
ринкових відносин).
16. Як соціальна доктрина Хустисіалізм забезпе-
чує соціальну справедливість, що гарантує кожній
особі своє право на громадську діяльність. (У такий
спосіб чітко визначається роль єдиного розподіль-
ника прав і повноважень громадян).
17. Бажаємо бачити Аргентину соціально справед-
ливою, економічно вільною і політично суверенною.
(Знову декларація без вказівки на засоби реалізації).
18. Ми будуємо централізоване управління,
організовану державу й вільний народ. (Зміст докт-
рини - у першій частині фрази, що по суті вказує на
утвердження тоталітарної держави).
19. Найкраще на цій землі - її народ. (Завершаль-
ний популістський акорд).
Уже в 1951-52 роках стало зрозумілим, як Х. Д. Пе-
рон і його оточення мали намір реалізувати поло-
ження Доктрини, - методом поступового нав'язуван-
ня суспільству думки про неможливість іншого по-
літичного вибору. Інша, не менш стійка й бажана
до впровадження думка полягала в тому, що ні сам
Х. Д. Перон, ні його прибічники і, тим більше, перо-
ністська ідеологія не мали наміру виходити за межі
чинного законодавства. Принаймні, у такому кон-
тексті подавалися всі законодавчі ініціативи та дек-
рети президента [7].
Щось подібне ним проповідувалось і в зовнішній
політиці, що сучасними адептами перонізму пода-
ється як своєрідний провісник глобалізації, проте без
властивих їй деструктивних явищ та часових ознак
[8]:
1. Усі держави мають бути соціально справедли-
вими, економічно вільними й політично суверенними.
2. У міжнародному співтоваристві не повинно
існувати керованих і керівних народів і держав.
3. Усі народи й держави рівні в правах та обо-
в'язках, незалежно від географічних розмірів, величі
історії, кількості населення й матеріальної потуги.
4. Дійсно універсальною демократією є та, за якої
всі народи служать людській спільноті.
5. Уряди, держави й народи, що претендують на
обслуговування іншими урядами, державами й на-
родами або експлуатацію їхніх багатств, утрачають
право вважатися справедливими, суверенними й
вільними.
6. Не повинно бути в міжнародному людському
співтоваристві експлуатованих й експлуататорів.
7. Шкала людських цінностей така: людство,
потім - народи і, нарешті, люди.
8. Люди реалізуються в Національному Співто-
варистві. Держави повинні реалізовувати себе в
Міжнародному Співтоваристві.
Відповідне тлумачення декларацій Х. Д. Перона
з їх спрямованістю переважно на аргентинське сус-
пільство знаходимо у фундаментальній праці істо-
риків із Буенос-Айреса [9]. Вони, хоча й опосеред-
ковано, загалом підтверджують таку думку: який би
пункт міжнародної частини доктрини Х. Д. Перона
не розглядався, щоразу одержуємо утопічний опис,
а не науковий підхід, що пропонував би реальний
напрям, форми й методи оптимізації міжнародної
системи. Доволі прикладним у цьому відношенні
виглядає пункт про "гуманізацію" військових дій".
В економічній сфері, де особливо потрібен чіткий
підхід у характеристиці варіантів економічного роз-
витку, перонізм вустами свого лідера проповідував
одночасну відмову від індивідуалізму й колективіз-
му, а головною функцією приватного бізнесу й капі-
талу визначав забезпечення соціальної сфери. При
цьому земля визначалася власністю тих, хто на ній
працює. Більш детально цей напрям розглянуто в
монографії Хуліо Ірасуста [10].
Варто відзначити, що сучасні послідовники по-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 87
пулізму як основи пероністської доктрини намага-
ються підвести під неї певне теоретичне обґрунту-
вання. Вони прямо говорять про необхідність дати
"справжнє визначення пероністського руху". При
цьому адепти перонізму не приховують його змістов-
ної сутності, стверджуючи, що він був і залишаєть-
ся "народним, фашистським, вкрай лівацьким, і, як
правило, у цей час ліберально ортодоксальним" [11].
У їхньому трактуванні існує три фундаментальні
принципи пероністської ідеології - соціальна спра-
ведливість, економічна незалежність і політичний
суверенітет. Кожен із цих пунктів забезпечується
безумовним верховенством ухвалення політичних
рішень "очільником держави".
Перший принцип в актуалізованому варіанті по-
дається як реалізація громадянської рівності всіх
верств населення. Другий і третій принципи опису-
ються з "демократичними новаціями", тобто як на-
ціоналістична відданість національному звільненню
без надмірного звеличення національної держави в
межах фашизму й без застосування нацистської ідеї
верховенства одних націй над іншими.
Ніби підкреслюючи близькість такого роду попу-
лізму з ідеологією комунізму, сучасні аргентинські
пероністи щораз акцентують увагу на антиімперіа-
лістичній спрямованості доктрини свого лідера [12].
При цьому за умов глобалізації антиамериканізм
пероністів набуває крайніх форм [13].
Не менш важливим для послідовників Х. Д. Пе-
рона є тлумачення перонізму як третього шляху (тре-
тьої позиції), як єдиної стабілізуючої ідеї розвитку
світової цивілізації, не пов'язаної ні з радянським, ні
з яким іншим комунізмом, ні з ліберальною демок-
ратією. При цьому очевидним є їхнє прагнення ви-
глядати прибічниками такого собі модернізованого
містичного соціалізму, що заперечує збройні мето-
ди боротьби за владу й віддає перевагу роз'ясню-
вальній роботі в масах та налагодженню зв'язків із
виробничими профспілками як головним засобам і
механізмам революційних змін. Це, на їхнє переко-
нання, водночас і національний вид соціалізму, ос-
кільки сам Х. Д. Перон заперечував "міжнародний
соціалізм", що сповідував інтернаціоналізм і класо-
ву боротьбу [14].
Сучасні послідовники перонізму наполегливо
обстоюють ідею, що у вигляді політико-ідеологічної
течії він консолідувався в перші післявоєнні роки,
при цьому намагаються відвести історико-політо-
логічний дискурс від обговорення форм приходу
Х. Д. Перона до влади в складі військового режиму
в 1943 році. Для них насамперед важливо показати,
що перонізм був противагою американській Докт-
рині Монро, як це визначено в багатотомному ви-
данні творів самого Х. Д. Перона [15].
У лібералізмі пероністів не влаштовує доволі
багато, зокрема: принципи громадянського суспіль-
ства, делегування народом влади своїм представ-
никам, пріоритет права власності, протестантська
етика тощо. На противагу лібералізму, стверджують
вони, генерал Х. Д. Перон у 1949 році ініціював ух-
валення Конституції, статті 35 і 39 якої визначають
приватну власність винятково в межах виконання
нею соціальної функції [16]. У цьому ж контексті варто
розглядати й тези сучасних пероністів про не-
обхідність прибрати з аргентинської землі закордонні
підприємства, що заважають утвердженню еконо-
мічної незалежності. Вони навіть вимагають відно-
вити дію закону, ухваленого із цього питання за часів
Х. Д. Перона, наголошуючи, що саме завдяки йому
(закону, який був прийнятий) на початку 1950-х років
в Аргентині нібито спостерігалося стійке економічне
зростання, а іноземний капітал перестав експлуату-
вати аргентинських трудящих [17].
З іншого боку, більшість опонентів перонізму
вважає, що відповідна ідеологія та доктрина містять
утопічні елементи радикальних ідеологій [18], яки-
ми є марксизм марксистсько-ленінського зразка, іта-
лійський фашизм і навіть гітлерівський нацизм.
Власне зміст перонізму як ідеології сам заснов-
ник пояснив виборцям вже після переможних для
себе виборів 1946 року. Він відверто стверджував,
що суть політичної ідеології його руху й партії поля-
гає в прагненні до автаркічної побудови влади й ство-
ренні безкласового суспільства. Роль держави фор-
мально й на словах зводилася до виконання функцій
посередника, який проводить перемовини між різни-
ми соціальними верствами й державою; координує
стосунки між бізнесом і найманою робочою силою
і, зрештою, усуває (нівелює) розбіжності між різни-
ми суспільними структурами, класовими та групо-
вими інтересами; ураховує й забезпечує їх оптималь-
ну реалізацію. На практиці ж це був тотальний дер-
жавний контроль, що часом перевершував комуні-
стичні приклади. Хоча при цьому щораз деклару-
вав принцип верховенства закону в його популіст-
ському обрамленні, тобто як легітимацію "соціаль-
ної справедливості" [19].
Висновки
Таким чином, головним джерелом для вивчення
політичної спадщини Х. Д. Перона є комплекс ідео-
логічних компонентів популістського спрямування.
Доктрина Х. Д. Перона виступає одним з альтерна-
тивних шляхів розвитку окремої країни. Ідеологами
перонізму пропонується так званий "третій шлях",
який, на відміну від соціалістичного та демократич-
ного, становив собою синтез міцної центральної вла-
ди з потужною корпоративною економікою. Перед-
бачалося залучення всіх верств населення до уп-
равління країною. Але ключовою фігурою мав стати
президент із доволі значними повноваженнями. Зад-
ля цього мала бути реалізована особлива ідеологіч-
на система, багато в чому схожа на комуністичну.
Варто зазначити, що пероністи не були новаторами
в спробах створити підґрунтя для "третього шляху".
Багато ідей вони запозичили в італійських націонал-
соціалістів, при цьому значно їх модернізувавши з
урахуванням особливостей Південної Америки.
Власне доктрина справила значний вплив не лише
на формування партії пероністів, а й доволі серйоз-
но визначила політичний, економічний та соціаль-
ний розвиток Аргентини у 40-50-ті роки ХХ століття.
ЛІТЕРАТУРА:
1.Кириченко В. П. Досвід та результати економічного роз-
витку країн Латинської Америки у 90-ті рр. ХХ ст. / В. П. Кири-
ченко // Економіка України. - 2003. - № 3. - С. 77-82.
2.Майданник Д. "Третья левая": становление / Д. Майдан-
ник // Латинская Америка. - 1992. - № 4. - С. 28-40.
3.Хачатуров К. А. Латиноамериканские уроки для России
/ К. А. Хачатуров. - М. : Междунар. отношения, 1999. - 400 с.
4. Сигов Ю. Ушла ли армия в казармы? / Ю. Сигов //
Армия. - 1992. - № 10. - С. 54-58.
5. Шульговский А. Ф. Армия и политика в Латинской Аме-
рике / А. Ф. Шульговский. - М. : Наука, 1979. - 566 с.
6. Косеев И. Перонисты и государственный сектор в
Аргентине. Эволюция концептуального подхода / И. Косеев,
И. Шереметьев // Латинская Америка. - 1991. - № 5. - С. 3-12.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
88 ЕКОНОМІКА
7. Bolivar S. Carta de Jamaica / S. Bolivar // Romero Jose Luis.
Pensamiento роlitico de la Emancipaciуn. - Barcelona : Bibl.
Ayacucho, 1985. - No. 24. - Vol. 2. - P. 89.
8. Dumont L. Homo Hierarchicus / L. Dumont. - Paris : Editiones
Gallimard, 1966. - P. 64.
9. Bolivar S. Selected Writings Bolivar / S. Bolivar ; [еdited
Harold А. Bierck, Jr.]. - Vol. 2. - New York : Colonial Press, 1951.
- P. 557.
10. Draper T. Castroism : Theory and Practice / T. Draper. -
New York : Praeger, 1965. - P. 9.
11. Asturias M. A. El Seсor Presidente / M. A. Asturias. - New
York : Atheneum, 1975. - P. 125.
12. Montesinos J. Ensayos у estudios de literatura Espanola /
J. Montesinos. - Madrid : Editorial Revista de Осcidente, 1970. - P. 216.
13. Cuevillas F. N. El regimen de caudillaje en Hispanoamerica
/ F. N. Cuevilas // Boletin del instituto de sociologia. - 1953. -
Vol. 11. - P. 62.
A. Bredihyn
THE PERON'S DOCTRINE FEATURES AND ITS INFLUENCE
ON ARGENTINA'S DEVELOPMENT
The given article is devoted to the analysis of the H.D. Peron's doctrine. Complex of the ideological peronist's
background is based on political, economic and social components. The short analysis of "19 truth of Peronism" and
features of implementation are presented.
Key words: H. D. Peron, doctrine, implementation, development, Argentina.
14. Leeds A. Conсept "Culture Poverty": Conceptual, Logical,
and Empirical Problems, with Perspectives from Brazil to Peru /
A. Leeds // Culture Poverty / [еdited E. B. Leacock]. - New York :
Simon and Shuster, 1971. - P. 226.
15. Huntington S. P. American Politics: Promise Disharmony /
S. P. Huntington. - Cambridge, Mass. : Harvard University Press,
1981. - P. 33.
16. Bolivar S. Selected Writings Bolivar / S. Bolivar ; [еdited
Harold А. Bierck, Jr.]. - Vol. 2. - New York : Colonial Press, 1951.
- P. 557.
17. Amadeo M. Ayer, hoy, manana / M. Amadeo. - Buenos
Aires : Ediciones Gure, 1956. - P. 97.
18. Lowenstein K. Presidency Outside United States /
K. Lowenstein // Journal Politics. - 1949. - Vol. II. - P. 53.
19. Ciria A. Partidos у роder en la Argentina moderna (1930-1946)
/ A. Ciria. - Buenos Aires : Editorial Jorge Alvarez, 1968. - P. 158.
© А. Бредіхін
Надійшла до редакції 10.05.2012
ІСТОРІЯ
УДК 930.2:303.446.4(477) "18/19"
ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ СТОСУНКІВ
ЗАПОРОЗЬКИХ І ДОНСЬКИХ КОЗАКІВ
(КІНЕЦЬ XV - ПОЧАТОК XVIII ст.) НА РУБЕЖІ XIX-XX ст.
КАТЕРИНА ГІРЯ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри економічної теорії
Донецького інституту міського господарства
У статті розглянуто історіографію відносин запорозьких та донських козаків (кінець XV
- початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Проаналізовано історіографічні джерела з указа-
ної проблеми. Простежено умови розвитку історіографії зазначеної проблеми; показано
негативний вплив офіційної політичної думки Росії того часу на її дослідження. Висвітле-
но історичні та політичні погляди науковців зазначеного періоду, які торкалися проблеми
взаємовідносин запорозьких та донських козаків. Досліджено характерні риси історіогра-
фічних джерел, їхні сильні та слабкі моменти. Установлено головні аспекти дослідження
взаємовідносин запорозьких та донських козаків наприкінці XIX - на початку XX ст. з ура-
хуванням дискусійних питань із проблеми.
Ключові слова: запорозькі та донські козаки, історіографія, історіографічні джерела.
Постановка проблеми і стан її вивчення. Сто-
сунки українських та донських козаків (кінець XV -
початок XVIII ст.) є важливою сторінкою спільної історії
двох східнослов'янських народів. Однак вивчення
цієї важливої історичної проблеми ще далеке від
завершення. При цьому глибина дослідженості теми
в цілому та кожного її структурного компонента за-
лишається недостатньою. Виходячи з масштабності,
довготривалості й геополітичного значення міжко-
зацьких взаємин та з огляду на недостатню їх вив-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|