Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст.
У статті розглянуто історіографію відносин запорозьких та донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Проаналізовано історіографічні джерела з указаної проблеми. Простежено умови розвитку історіографії зазначеної проблеми; показано негативний вплив офіційної політичної ду...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62458 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. / К. Гіря // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 88-92. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62458 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-624582014-05-22T03:01:38Z Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Гіря, К. Історія У статті розглянуто історіографію відносин запорозьких та донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Проаналізовано історіографічні джерела з указаної проблеми. Простежено умови розвитку історіографії зазначеної проблеми; показано негативний вплив офіційної політичної думки Росії того часу на її дослідження. Висвітлено історичні та політичні погляди науковців зазначеного періоду, які торкалися проблеми взаємовідносин запорозьких та донських козаків. Досліджено характерні риси історіографічних джерел, їхні сильні та слабкі моменти. Установлено головні аспекти дослідження взаємовідносин запорозьких та донських козаків наприкінці XIX - на початку XX ст. з урахуванням дискусійних питань із проблеми. In the given article the author using material of historiographic sourses views the development of historiography of Ukrainian-Don correlations (the end of XVth - the beginning of XVIIIth cent.) from the end of ХІХ till the beginning of ХХ c. This article has been depicted on the base of the complex analysis of the works by Ukrainian and Russian authors from the end of ХІХ th till the beginning of the ХХ th cent. The main aspects of research of this problem in the Russian and Ukrainian historiography have been depicted. The peculiarities of showing of the correlations between Zaporozh and Don Cossacks in historical literature have been analysed, the contribution of different authors at the investigations of the given problem has been shown. Author has depicted the results of investigations of the correlations between Zaporozh and Don Cozzacks on the given period of development of historiography. 2012 Article Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. / К. Гіря // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 88-92. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62458 930.2:303.446.4(477) "18/19" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Гіря, К. Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Схід |
| description |
У статті розглянуто історіографію відносин запорозьких та донських козаків (кінець XV
- початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Проаналізовано історіографічні джерела з указаної проблеми. Простежено умови розвитку історіографії зазначеної проблеми; показано
негативний вплив офіційної політичної думки Росії того часу на її дослідження. Висвітлено історичні та політичні погляди науковців зазначеного періоду, які торкалися проблеми
взаємовідносин запорозьких та донських козаків. Досліджено характерні риси історіографічних джерел, їхні сильні та слабкі моменти. Установлено головні аспекти дослідження
взаємовідносин запорозьких та донських козаків наприкінці XIX - на початку XX ст. з урахуванням дискусійних питань із проблеми. |
| format |
Article |
| author |
Гіря, К. |
| author_facet |
Гіря, К. |
| author_sort |
Гіря, К. |
| title |
Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. |
| title_short |
Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. |
| title_full |
Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. |
| title_fullStr |
Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. |
| title_sort |
історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець xv - початок xviii ст.) на рубежі xix-xx ст. |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62458 |
| citation_txt |
Історіографія питання стосунків запорозьких і донських козаків (кінець XV - початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. / К. Гіря // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 88-92. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT gírâk ístoríografíâpitannâstosunkívzaporozʹkihídonsʹkihkozakívkínecʹxvpočatokxviiistnarubežíxixxxst |
| first_indexed |
2025-07-05T13:20:09Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:20:09Z |
| _version_ |
1836813239169581056 |
| fulltext |
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
88 ЕКОНОМІКА
7. Bolivar S. Carta de Jamaica / S. Bolivar // Romero Jose Luis.
Pensamiento роlitico de la Emancipaciуn. - Barcelona : Bibl.
Ayacucho, 1985. - No. 24. - Vol. 2. - P. 89.
8. Dumont L. Homo Hierarchicus / L. Dumont. - Paris : Editiones
Gallimard, 1966. - P. 64.
9. Bolivar S. Selected Writings Bolivar / S. Bolivar ; [еdited
Harold А. Bierck, Jr.]. - Vol. 2. - New York : Colonial Press, 1951.
- P. 557.
10. Draper T. Castroism : Theory and Practice / T. Draper. -
New York : Praeger, 1965. - P. 9.
11. Asturias M. A. El Seсor Presidente / M. A. Asturias. - New
York : Atheneum, 1975. - P. 125.
12. Montesinos J. Ensayos у estudios de literatura Espanola /
J. Montesinos. - Madrid : Editorial Revista de Осcidente, 1970. - P. 216.
13. Cuevillas F. N. El regimen de caudillaje en Hispanoamerica
/ F. N. Cuevilas // Boletin del instituto de sociologia. - 1953. -
Vol. 11. - P. 62.
A. Bredihyn
THE PERON'S DOCTRINE FEATURES AND ITS INFLUENCE
ON ARGENTINA'S DEVELOPMENT
The given article is devoted to the analysis of the H.D. Peron's doctrine. Complex of the ideological peronist's
background is based on political, economic and social components. The short analysis of "19 truth of Peronism" and
features of implementation are presented.
Key words: H. D. Peron, doctrine, implementation, development, Argentina.
14. Leeds A. Conсept "Culture Poverty": Conceptual, Logical,
and Empirical Problems, with Perspectives from Brazil to Peru /
A. Leeds // Culture Poverty / [еdited E. B. Leacock]. - New York :
Simon and Shuster, 1971. - P. 226.
15. Huntington S. P. American Politics: Promise Disharmony /
S. P. Huntington. - Cambridge, Mass. : Harvard University Press,
1981. - P. 33.
16. Bolivar S. Selected Writings Bolivar / S. Bolivar ; [еdited
Harold А. Bierck, Jr.]. - Vol. 2. - New York : Colonial Press, 1951.
- P. 557.
17. Amadeo M. Ayer, hoy, manana / M. Amadeo. - Buenos
Aires : Ediciones Gure, 1956. - P. 97.
18. Lowenstein K. Presidency Outside United States /
K. Lowenstein // Journal Politics. - 1949. - Vol. II. - P. 53.
19. Ciria A. Partidos у роder en la Argentina moderna (1930-1946)
/ A. Ciria. - Buenos Aires : Editorial Jorge Alvarez, 1968. - P. 158.
© А. Бредіхін
Надійшла до редакції 10.05.2012
ІСТОРІЯ
УДК 930.2:303.446.4(477) "18/19"
ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ СТОСУНКІВ
ЗАПОРОЗЬКИХ І ДОНСЬКИХ КОЗАКІВ
(КІНЕЦЬ XV - ПОЧАТОК XVIII ст.) НА РУБЕЖІ XIX-XX ст.
КАТЕРИНА ГІРЯ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри економічної теорії
Донецького інституту міського господарства
У статті розглянуто історіографію відносин запорозьких та донських козаків (кінець XV
- початок XVIII ст.) на рубежі XIX-XX ст. Проаналізовано історіографічні джерела з указа-
ної проблеми. Простежено умови розвитку історіографії зазначеної проблеми; показано
негативний вплив офіційної політичної думки Росії того часу на її дослідження. Висвітле-
но історичні та політичні погляди науковців зазначеного періоду, які торкалися проблеми
взаємовідносин запорозьких та донських козаків. Досліджено характерні риси історіогра-
фічних джерел, їхні сильні та слабкі моменти. Установлено головні аспекти дослідження
взаємовідносин запорозьких та донських козаків наприкінці XIX - на початку XX ст. з ура-
хуванням дискусійних питань із проблеми.
Ключові слова: запорозькі та донські козаки, історіографія, історіографічні джерела.
Постановка проблеми і стан її вивчення. Сто-
сунки українських та донських козаків (кінець XV -
початок XVIII ст.) є важливою сторінкою спільної історії
двох східнослов'янських народів. Однак вивчення
цієї важливої історичної проблеми ще далеке від
завершення. При цьому глибина дослідженості теми
в цілому та кожного її структурного компонента за-
лишається недостатньою. Виходячи з масштабності,
довготривалості й геополітичного значення міжко-
зацьких взаємин та з огляду на недостатню їх вив-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 89ІСТОРІЯ
ченість, є всі підстави говорити про необхідність
аналізу здобутків дослідників різних епох, виявлен-
ня малодосліджених питань й окреслення напрямків
подальшого дослідження проблеми.
Незважаючи на очевидну впливовість чинника
українсько-донських стосунків на історію України ХVІ
- початку ХVІІІ ст., стосунки України з Доном указа-
ної доби не належать до аспектів, які ретельно вив-
чаються історіографами.
Історіографія зазначеної проблеми залишається
майже не дослідженою. Тільки сучасний дослідник
В. Брехуненко [43] торкається цього питання, але не
подає повної історіографічної картини. Актуальність
проблеми підвищується у зв'язку з внутрішніми (від-
родженням козацтва в сучасних умовах і розвитком
козацьких громад в Україні) та зовнішніми (потребою
зміцнення добросусідських відносин України з Ро-
сією) обставинами. З метою вивчення окресленої те-
матики автором було опрацьовано історичні праці і
матеріал "Донських Справ" та деяких інших джерел.
Мета роботи - здійснити огляд історіографії вза-
ємовідносин запорозьких та донських козаків на ру-
бежі XIX-XX ст.
Виклад основного матеріалу. 90-ті рр. XIX ст. -
початок XX ст. - апогей колоніальної політики Ро-
сійської та Австро-Угорської імперій щодо України.
Водночас - це й новий етап наростання українсько-
го національно-визвольного руху, його радикалізації,
утворення перших політичних партій, період рево-
люційних потрясінь і Першої світової війни.
Російські дослідники зазначеного періоду Д. Іло-
вайський та С. Платонов [1-6] торкнулися питання
про роль козацтва в подіях Смути початку XVII ст. у
Росії, розкрили причини та мотиви дій козаків проти
Москви. Так, перший зазначив, що головною силою
війська Лже-Дмитрія I стали козаки, переважно за-
порозькі, яких, за деякими повідомленнями, було
до дванадцяти тисяч, із них 8 тис. кінних, решта
піші, вони привезли з собою 12 справних гармат
[1]. С. Платонов в архівосховищах Московської дер-
жави виявив 60 сказань про Смуту, проглянув 150
рукописів, відкривши, таким чином, цілий комплекс
культурно-історичних пам'яток Росії XVII ст., при-
свячених подіям, які охопили країну на рубежі XVI-
XVII ст. На відміну від своїх попередників, які звер-
талися до того ж виду джерел (М. Карамзін, С. Со-
ловйов, О. Попов, І. Забєлін, М. Костомаров, Д. Іло-
вайський), С. Платонов поставив за мету "історико-
критичне вивчення казань про Смуту в усій її сукуп-
ності" [2].
У 90-х рр. XIX ст. у Санкт-Петербурзі була видана
"Історія запорозьких козаків" Д. Яворницького [7].
Ця фундаментальна праця в трьох томах (1892,
1895, 1897) стала підсумком багаторічної дослід-
ницької роботи вченого, розпочатої ще в студентські
роки. Велику увагу історик звернув на наративні
джерела, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм
сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особ-
ливою пошаною автора користувалися літописи й
хроніки - давньоруські, козацькі, польські. Іншим,
не менш суттєвим джерелом "Історії запорозьких
козаків" були неопубліковані документи з російсь-
ких та українських архівів, бібліотек, приватних
зібрань. Широко залучив Д. Яворницький до свого
твору й праці С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рі-
гельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Косто-
марова та інших. "Десятки разів обійшов він пішки
всі землі Запорозьких вольностей, дослідив усі Січі,
кілька разів ламав руки й ноги на порогах…", і все
задля того, щоб відчути й збагнути героїчний "дух
історії" козацтва, донести її до читача [8]. Д. Явор-
ницький досить ретельно описав спільні походи за-
порожців і донців на Крим та до берегів Туреччини,
показав їх історичне значення [9].
Кінець XIX - початок XX ст. відмічено діяльністю
М. Грушевського, примітною рисою якої була особ-
лива увага до збирання і видання історичних дже-
рел. Учений став ініціатором утворення Археограф-
ічної комісії, разом із І. Франком та С. Томашівсь-
ким очолив її діяльність, спрямовану на підготовку
корпусу документів з історії України-Руси. Зусилля-
ми членів комісії були опрацьовані джерельні мате-
ріали в архівах Варшави, Кракова, Києва, Петербур-
га, Москви, Харкова, Чернігова, бібліотечні та при-
ватні колекції історичних пам'яток. Ряд виявлених і
досліджених джерел за період до 1914 р. було опуб-
ліковано в спеціальному виданні "Жерела до історії
України-Руси" [10]. Так, у 8 томі цього видання йшло-
ся про лист коронного гетьмана Речі Посполитої
С. Жолкевського, написаний румелійському бегле-
беру (перша чверть XVII ст.). Коронний гетьман, наго-
лошуючи на ефективності лише інтегрального підхо-
ду до проблеми козацьких морських та сухопутних
виправ, за основний аргумент своєї думки вважав
те, що в іншому випадку переслідувані Польщею
українські козаки відійдуть на недосяжний для поль-
ської зброї Дон, що зведе нанівець будь-які засте-
режні заходи [11]. Таким чином, назване джерело
свідчить про те, що співробітництво донських і за-
порозьких козаків у першій чверті XVII ст. було
впливовим чинником міжнародних відносин.
М. Грушевський уперше в історіографії загост-
рив увагу на тому, що зв'язки з Доном були органіч-
ною потребою українського козацтва. Крізь призму
інтересів останнього висвітлена низка спільних
морських походів, деякі прояви міграційних про-
цесів, участь обох козацьких військ у подіях Смути,
стосунки доби Б. Хмельницького. Зберігає своє зна-
чення низка висновків дослідника, який указав на
те, що в одному зі списків "Вірша на жалісний по-
греб П. Сагайдачного", котрим довгий час послуго-
вувались при визначенні дати облоги Кафи, наведе-
на цифра, яка позначає десяток, що дало привід
вважати дату 1616 р. за неправильну [12]. М. Мак-
симович, І. Каманін, Ю. Тушин також відстоювали
думку про 1606 р. [13]. Складнощі полягають і в
тому, що це джерело не містило ані більш-менш
детального опису самого штурму, ані інформації про
дії козацького загону. Заповнити ці прогалини, а та-
кож остаточно устійнити дату облоги - липень 1616 р.
- дають змогу статейний список П. Мансурова та
С. Самсонова і відписка послів у Криму Ф. Челюс-
кіна та П. Данилова (1617, 18 лютого) [14]. У всіх
відомих на сьогодні джерелах фігурують лише ук-
раїнські козаки. Свідчення П. Мансурова та С. Сам-
сонова про надходження 15 липня 1616 р. до султа-
на вістей про поразку турецької флотилії від козаків
у гирлі Дніпра підтверджують здогадки М. Грушевсь-
кого, що козаки вирушили під Кафу в стислім часі
після морського бою [15].
М. Грушевський звернув увагу на прагнення П. Са-
гайдачного-політика "по можливості не випускати
Польщу з воєнних клопотів" [16]. Задля цього, з
одного боку, використовувався турецько-татарський
фактор, з іншого - був задіяний потенціал осі Дніпро-
Дон. З 1616 р. розпочалося масштабне співробіт-
ництво українських та донських козаків у сфері про-
тиборства з турками й татарами. М. Грушевський
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
90 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
звернув увагу на факти, котрі свідчили про те, що
перенесення козаками акценту на операції з Дону
полегшувало для Речі Посполитої дипломатичні зма-
гання з Константинополем, даючи змогу переклас-
ти вину на донців та Москву. Він згадав лист Є. Зба-
разького від 8 травня 1622 р., у якому, з огляду на
небезпеку дошкульних для Туреччини козацьких
походів, останній переконливо радив польському
королю якнайшвидше спорядити посла до Констан-
тинополя для прискореного укладання договору,
котрий би закріпив досягнуте під Хотином переми-
р'я. З метою нейтралізації негативної дії козацького
фактора пропонувалось написати листа до візира з
поясненням, що на море ходять не запорожці, а дон-
ські козаки, які за намовою Москви псують поль-
сько-турецькі стосунки [17].
Спираючись на донесення французького та анг-
лійського послів, М. Грушевський вів мову про похід
наприкінці липня - на початку серпня 1622 р. під
Константинополь тільки українських козаків [18].
Проте московські посли до Туреччини І. Кондирєв і
Т. Бормосов завважили спільний характер походу,
бо при них повернулось на Дон 25 човнів донців та
запорожців, а козаки говорили, що "були за морем
от Царягорода за полтора днища и повоевали в цар-
городском уезде села и деревни" [19]. На свідчен-
ня І. Кондирєва і Т. Бормосова вказували В. Сухо-
руков, С. Соловйов, Д. Яворницький [20]. На більшу
довіру заслуговують свідчення І. Кондирєва і Т. Бор-
мосова як отримані безпосередньо від учасників
походу, натомість французький та англійський по-
сли оперували загальною інформацією про появу
козаків біля турецької столиці.
Варто також зазначити, що М. Грушевський по-
милково відніс штурм Азова 1634 р. до 1644 р. [21].
Прикра помилка вкралась у результаті абсолютної
довіри дослідника до опублікованої в 1906 р. [22]
однієї з копій допитових свідчень царського посланця
до ногайської орди В. Струкова, які дяк Посоль-
ського приказу хибно датував 25 квітня 1645 р.
замість 1635 р. Інший список копитових свідчень, а
також статейний список та чолобитна В. Струкова
відклалися в Ногайських справах РДАДА [23] і да-
товані, відповідно, 25 квітня 1635 р.(допитові свід-
чення), 24 червня - 28 вересня 1635 р.(статейний
список), 15 жовтня 1635 р. (чолобитна). М. Грушевсь-
кого не насторожила навіть згадка у допитових свід-
ченнях В. Струкова про І. Сулиму.
М. Грушевський намагався розглянути події
осені-зими 1649 р., викликані планами Іслам-Гірея
[24]. Дослідник, з думкою якого пізніше погодився
О. Гермайзе, пов'язав з обструкційними для Чиги-
рина діями донців остаточний нахил Б. Хмельниць-
кого до підігрування Криму і навіть до того, щоб
"піддавати Орді плани походу на Москву, та на Дін
та інше" [25]. У підсумку М. Грушевський дійшов
висновку, що гетьман під тиском несприятливих
внутрішньоукраїнських обставин намагався саме
через поголоски, листи, переговори, мобілізації "про
похід на Дон та московське прикордоння" зайняти
увагу козацтва планами різних війн і здобичливих
походів та відвернути її від менш приємних справ,
таких як реєстри й перспективи, які чекали невписа-
них (поворот польських урядників), та від домашніх
злиднів: неврожаю, дорожнечі, нестатків, "від кот-
рих людність бідувала дуже" [26]. За М. Грушевсь-
ким, Б. Хмельницький у більшій мірі, ніж Іслам-Гірей,
планував і скасовував похід на Дін, не переймаю-
чись неминучими наслідками такої політики. Влас-
не, оцей наслідковий бік і не був урахований дос-
лідником при аналізі поведінки гетьмана, що й при-
вело до однобічного тлумачення ним подій [27]. На-
томість ситуацію весни - літа 1650 р. М. Грушевсь-
кий виправдано розглядав як прояв агресивних
намірів Криму, котрі Б. Хмельницький всіляко праг-
нув нейтралізувати [28].
Козацький історик К. Абаза був автором "Исто-
рии стародавнего казацкого быта в общедоступном
изложении для чтения в войсках, в семье и школе"
[29]. Нарис був присвячений побуту та історії донців,
уральців, кубанців та терських козаків. К. Абаза на-
зивав запорожців братами донських козаків. Він
писав про те, що запорозькі козаки вказали донцям
новий, більш прибутковий шлях для здобичі - "Синє",
тобто Азовське море. Він зазначив, що донські ко-
заки особливо посилились із тих пір, як завели друж-
бу із запорожцями [30].
Історик П. Жукович у спеціальній праці розгля-
нув питання про союз між козацтвом та православ-
ним духовенством, яке після Брестської церковної
унії 1596 р. почало зазнавати утисків та гонінь на
рівні державної системи Речі Посполитої [31]. Од-
нак з усією визначеністю ідея захисту грецької релігії
вперше прозвучала в заяві козацької депутації пе-
ред Київським гродським судом (1610 р.). У ній
відкрито декларувалася думка про те, що, "...яко
сынове тоеж соборное апостольское восходное цер-
кви будучи, именем всего Войска козаков Запороз-
ких… именем тых своїх товаришов, на послузі Речи
Посполитое при его королевское милости будучых
в земли Московской, до их милости панов народов
тое православное веры и религии старожитное и при
особах духовних не отсчепенцах и не отмитных пе-
реставати голови против... упорови кгвалт времен
нашой старожитній православной чинить хотячи,
протестуемся з докладом того для достаточнишаго
в той мери поступку..." [32]. П. Жукович показав,
що боротьба козаків за справедливе розв'язання
релігійних суперечок (причому їх симпатії незмінно
залишалися на боці православних) перетворилася
на один з основних напрямків діяльності Війська
Запорозького.
На початку XX ст. у Санкт-Петербурзі була вида-
на праця В. Бикадорова "Былое Дона" [33]. Автор
зазначив, що воцаріння в Литві та Польщі Казиміра
й початок унії дали поштовх запорозьким козакам
до відпадіння від Польщі та втеч на Дон; просуван-
ня посольським шляхом, котрий іменувався Ли-
венським, стало небезпечним навіть для царських
послів. Разом із тим рівень знань В. Бикадорова
вельми низький, так він писав, що ці козаки не мали
загальної організації і, розбившись на окремі стани,
займалися грабунками й розбоями, здійснюючи іноді
напади й на донські містечка [34]. Це суперечить
загальновідомій чіткій ієрархічній організації Запо-
розької Січі. У цьому випадку В. Бикадоров або плу-
тає запорозьких козаків із харцизами, або паплю-
жить їх із політичних міркувань. Дослідник згадує і
про спільне розорення запорожцями та донцями Во-
ронежа в 1590 р. та вбивство ними воєводи князя
І. Долгорукого-Шабановського, зазначивши, що при-
чини цієї події незрозумілі. Того ж року запорожці з
донцями спустошили Трапезунд і Синоп [35].
У праці Є. Савельєва, присвяченій аналізу типів
донських козаків та особливостей їхньої мови, у кон-
цепційному вигляді постає "бродницька" версія по-
ходження донського козацтва [36]. На його думку, у
XIV-XV ст. розпорошене донське козацтво вже по-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 91ІСТОРІЯ
стає під чотирма назвами: азовські козаки, українські
козаки, рязанські козаки й новгородські повольники
з Волги. Далі процес витвору нової генерації донсь-
кого козацтва, за Є. Савельєвим, відбувався таким
чином: рязанські козаки на початку XVI ст. освоїли
землі по середньому Дону, натомість азовські в 30-
40-х рр. укупі із севрюками й бєлгородськими коза-
ками зайняли низові терени, де в 50 х рр. XVI ст.
з'явилася й частина українських козаків, що прийш-
ли з Д. Вишневецьким [37]. При всій своїй необґрун-
тованості схема Є. Савельєва не позбавлена, од-
нак, і кількох важливих спостережень. Так, справед-
ливо піддавалася рішучому сумніву першорядність
ролі великоруського етносу в генезі донського ко-
зацтва, визнавалося, хоча й несвідомо, перехре-
щення в XVI ст. на Дону різноетнічних потоків, слуш-
но підкреслювалося існування відмінностей між
низовим і верховим козацтвом Дону.
С. Томашівський - визначний український істо-
рик, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шев-
ченка, громадський і політичний діяч, випускник
Львівського університету, вихованець історичної
школи М. Грушевського - опублікував у 12 томі "Же-
рел до історії України-Руси" свою статтю "Межи Пи-
лявцями і Зборовим" [38]. Він писав, що під час
облоги Львова у жовтні 1648 р. українським коза-
кам допомагали донці. Через не вказані ним причи-
ни С. Томашівський уважав поміч донських козаків,
надану війську Б. Хмельницького, "особливо вар-
тою уваги" [39]. Автор підкреслив бажання Б. Хмель-
ницького шляхом залучення союзників та найманців
"роздвинути перед очима здивованого Львова всю
свою воєнну силу й розбудити в нім переконання,
що всяка спроба опиратися йому оружно буде да-
ремною", тобто гетьман використав союзників, у тому
числі донських козаків, "як пострах на "львів'ян" та
"моральне силуванє їх здатися добровільно" [40].
У 1915 р. вийшла праця російського історика
М. Любавського "Наступление на степь" [41]. Автор
приділив увагу опису шляхів нападів татар на Русь,
розповів про сторожову й станичну службу на півден-
них окраїнах руських земель, у якій брали участь
козаки. Історик торкнувся питання про вільну козаць-
ку колонізацію на Дону та Дніпрі. Він підкреслив на-
явність соціальної диференціації серед українських і
донських козаків. Так, у XVII ст. у Подніпров'ї було
багато козацьких хуторів та пасік, господарі яких уже
займалися землеробством, тоді як "прежние голтан"
жили за порогами, серед лісів та очерету. М. Лю-
бавський підкреслив, що й на Дону, крім голитьби,
оселилося багато "домовитих" козаків, котрі одержа-
ли рішучу перевагу над "голитьбою" [42].
Висновки
Отже, на рубежі XIX-XX ст. вийшли праці Д. Іло-
вайського, С. Платонова, М. Грушевського, Д. Явор-
ницького, П. Жуковича, К. Абази, В. Бикадорова,
Є. Савельєва, С. Томашівського. У цей період були
зроблені кроки вперед у дослідженні участі украї-
нських і донських козаків у Смуті на основі істори-
ко-критичного вивчення джерел. Що стосується
спільних морських походів запорожців та донців, то
Д. Яворницький, В. Бикадоров торкнулися вже зга-
даних їхніми попередниками (В. Сухоруковим, О. Рі-
гельманом та ін.) походів, доповнивши окремими
деталями їх описи. Не обійшлося й без необґрунто-
ваних висновків із питань походження донських ко-
заків (Є. Савельєв), участі запорожців та донців у
Смуті (С. Платонов), політики Б. Хмельницького
щодо Дону (М. Грушевський, С. Томашівський), по-
милок фактографічного характеру при огляді спіль-
них козацьких походів (М. Грушевський). Найшир-
ше коло питань історії українсько-донських відно-
син (низка спільних морських походів, деякі прояви
міграційних процесів між Запорожжям та Доном,
участь українських і донських козаків у подіях Сму-
ти, українсько-донські стосунки доби Б. Хмельниць-
кого) розглянув М. Грушевський. До речі, його пе-
реїзд до Львова, викладання історії України у Львів-
ському університеті, участь у діяльності Наукового
товариства імені Шевченка, створення наукової істо-
ричної школи започаткували новий етап у розвитку
української історичної думки, утвердженні її науко-
вості й національного характеру. П. Жукович звер-
нув увагу на ставлення Речі Посполитої до козаць-
ких походів проти Криму й Туреччини. Але всі заз-
начені автори зверталися лише до окремих проявів
міжкозацьких взаємин (кінець XV - початок XVIII ст.).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Иловайский Д. И. Смутное десятилетие русской исто-
рии. 1603-1616 / Д. И. Иловайский. - М., 1898. - С. 30.
2. Чистякова Е. В. С. Ф. Платонов и его "Очерки по исто-
рии Смуты..." / Е. В. Чистякова // Платонов С. Ф. Очерки по
истории Смуты в Московском государстве XVI-XVII в. /
С. Ф. Платонов. - М., 1995. - С. 422-425.
3. Платонов С. Ф. Указ. праця. - С. 423.
4. Там само. - С. 163.
5. Там само. - С. 166.
6. Там само. - С. 139-147.
7. Яворницький Д. І . Історія запорозьких козаків /
Д. І. Яворницький. - Львів, 1991. - Т. 1-2.
8. Сварник І. Від перекладача / І. Сварник // Яворницький
Д. І. Указ. праця. - Львів, 1991. - Т. 1. - C. 12.
9. Яворницький Д. І. Указ. праця. - Т. 2. - С. 135.
10. Жерела до історії України-Руси. - Львів, 1908. - Т. 8;
Жерела до історії України-Руси. - Львів, 1913. - Т. 12. - 545 с.
11. Там само. - Т. 8. - С. 150-152.
12. Грушевський М. С. Історія України-Руси / М. С. Гру-
шевський. - К., 1995. - Т. 7. - С. 355.
13. Максимович М. Сказание о гетмане Петре Сагайдач-
ном / М. Максимович // Собрание сочинений. - К., 1859. - Т.1. -
С. 159; Каманин И. Очерк о гетманстве Петра Сагайдачного
/ И. Каманин. - К., 1901. - С. 3.
14. Ф. 123. - Сношения России с Крымом. - Опись 1. -
1629. - № 9. - Отписки послов. - С. 18; Новосельский А. А.
Борьба Московского государства с татарами в первой по-
ловине XVII в. / А. А. Новосельский. - М.-Л., 1948. - С. 116.
15. Новосельский А. А. Указ. праця. - С. 116.
16. Грушевський М. С. Указ. праця. - Т. 7. - С. 369.
17. Там само. - С. 491.
18. Там само. - С. 495.
19. Сухоруков В. Д. Историческое описание Земли Вой-
ска Донского / В. Д. Сухоруков. - Новочеркасск, 1867. - Т. 1. -
С. 168.
20. Соловьев С. М. История России с древнейших вре-
мен / С. М. Соловьев. - М., 1961. - Кн. V. - Т. 9-10. - С. 203;
Яворницький Д. І. Указ. праця. - Т. 2. - С. 235.
21. Грушевський М. С. Указ. праця. - К., 1996. - Т. 8. - Ч. 1.
- С. 34.
22. Русская историческая библиотека. - СПб.,1906. -
Т. XXIV. - Стб. 739-746.
23. Ф. 127. - Сношения России с ногайскими татарами. -
Опись 1. - 1637. - № 1. - Отписки воевод. - С. 58-67, 155-191.
24. Гіря К. С. Військо Донське у політиці Б. Хмельницько-
го: історіографія проблеми / К. С. Гіря // Історичні і політо-
логічні дослідження. - 2003. - № 3/4 (15/16). - С. 13-18.
25. Грушевський М. С. Указ. праця. - Т. 9. - Кн. 1. -
С. 254-257.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
92 ЕКОНОМІКА
K. Giria
HISTORIOGRAPHY QUESTION RELATIONSHIP ZAPOROZH AND DON COSSACKS
(THE END OF XV - BEGINNING OF XVIII C.) AT THE TURN OF XIX-XX CENTURIES
In the given article the author using material of historiographic sourses views the development of historiography
of Ukrainian-Don correlations (the end of XVth - the beginning of XVIIIth cent.) from the end of ХІХ till the beginning of
ХХ c. This article has been depicted on the base of the complex analysis of the works by Ukrainian and Russian authors
from the end of ХІХ th till the beginning of the ХХ th cent. The main aspects of research of this problem in the Russian
and Ukrainian historiography have been depicted. The peculiarities of showing of the correlations between Zaporozh
and Don Cossacks in historical literature have been analysed, the contribution of different authors at the investigations
of the given problem has been shown. Author has depicted the results of investigations of the correlations between
Zaporozh and Don Cozzacks on the given period of development of historiography.
Key words: Zaporozh and Don Cossacks, the historiography, historiographic sourses.
© К. Гіря
Надійшла до редакції 30.04.2012
ІСТОРІЯ
26. Там само. - С. 257.
27. Гермайзе О. Україна та Дін у XVII ст. / О. Гермайзе //
Записки Київського інституту народної освіти. - К., 1928. -
Кн. 2. - С. 154.
28. Воссоединение Украины с Россией : документы и ма-
териалы в 3-х тт. - М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1953. - Т. 1. -
С. 292.
29. Абаза К. Казаки. Донцы, уральцы, кубанцы, терки /
К. Абаза. - СПб., 1894.
30. Там само. - С. 7.
31. Жукович П. Сеймовая борьба православного запад-
но-русского дворянства с церковной унией / П. Жукович. -
СПб., 1904. - Вып. 2. - С. 82.
32. Там само. - С.9 6.
33. Быкадоров В. Былое Дона / В. Быкадоров. - СПб., 1908.
34. Там само. - С. 106.
35. Там само. - С. 110.
36. Савельев Е. П. Типы донских казаков и особенности
их говора / Е. П. Савельев - Новочеркасск, 1908. - С. 112.
37. Там само. - С. 120.
38. Томашівський С. Межи Пилявцями і Зборовом / С. То-
машівський // Жерела до історії України-Руси. - Львів, 1913. -
Т. 6. - С. 3-67.
39. Там само. - С. 34.
40. Там само.
41. Любавский М. Наступление на степь / М. Любавский.
- М., 1915.
42. Там само. - С. 27.
43. Брехуненко В. А. Стосунки українського козацтва з
Доном / В. А. Брехуненко. - К. : Зап, 1998. - 328 с.
УДК 94 (438)
СХІДНИЙ НАПРЯМОК У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ
РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
ВОЛОДИМИР КОМАР,
доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії слов'ян
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Розкрито процес формування східної політики Польщі в період середньовіччя, метою
якої було приєднання українських, литовських і білоруських земель. Показано ідеологічне
підґрунтя цієї політики, проаналізовано законодавчі акти та угоди, які допомагали її реалі-
зовувати. Автор доходить висновку, що в боротьбі з Росією за гегемонію в Східній Європі
Річ Посполита не витримала конкуренції, однак Ягайлонська традиція живила уяву наступ-
них поколінь польських патріотів і стала дороговказом у зовнішній політиці відродженої
Польщі в період між двома світовими війнами.
Ключові слова: федералізм, сарматизм, Ягайлони, Ягайлонська ідея, Гадяцька унія.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Польська історична традиція виділяє дві основні
парадигми зовнішньої політики, названі відповідно
до двох головних правлячих династій середньовіч-
чя - П'ястівську і Ягайлонську. Польща П'ястівська -
національна держава однієї польської нації. Польща
Ягайлонська - багатонаціональна федеративна дер-
жава з домінуванням польської нації [1, k. 139].
Перша виступала за встановлення активних відно-
син із Німеччиною, незалежно від того, чи були ці
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|