Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)

У статті проаналізовано перші два роки створення Збройних сил України та безпосередню участь у цьому процесі Президента, Верховної Ради та Міністерства оборони України, українських офіцерів-патріотів. Наведено конкретні факти боротьби за становлення національної армії незалежної України....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Левик, Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Назва видання:	Схід
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62460
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України) / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 96-101. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-62460
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-624602014-05-22T03:01:39Z Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України) Левик, Б. Історія У статті проаналізовано перші два роки створення Збройних сил України та безпосередню участь у цьому процесі Президента, Верховної Ради та Міністерства оборони України, українських офіцерів-патріотів. Наведено конкретні факти боротьби за становлення національної армії незалежної України. Analysis of the first two years of the creation of the armed forces of Ukraine and directly involved in the process of the President, the Supreme Council and the Ministry of defence of Ukraine, Ukrainian officers-patriots. Are the specific facts of the struggle for the formation of the national army of independent Ukraine. 2012 Article Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України) / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 96-101. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62460 355.1+351.861](477)"1991-92" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Левик, Б. Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України) Схід
description	У статті проаналізовано перші два роки створення Збройних сил України та безпосередню участь у цьому процесі Президента, Верховної Ради та Міністерства оборони України, українських офіцерів-патріотів. Наведено конкретні факти боротьби за становлення національної армії незалежної України.
format	Article
author	Левик, Б.
author_facet	Левик, Б.
author_sort	Левик, Б.
title	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)
title_short	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)
title_full	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)
title_fullStr	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)
title_full_unstemmed	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)
title_sort	військово-політичне забезпечення становлення збройних сил україни 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами державного галузевого архіву міністерства оборони україни)
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62460
citation_txt	Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України) / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 96-101. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT levikb víjsʹkovopolítičnezabezpečennâstanovlennâzbrojnihsilukraíni19911992rrzaarhívnimimateríalamideržavnogogaluzevogoarhívumínísterstvaoboroniukraíni
first_indexed	2025-07-05T13:20:14Z
last_indexed	2025-07-05T13:20:14Z
_version_	1836813244447064064
fulltext	№ 3 (117) травень-червень 2012 р. 96 ЕКОНОМІКА © В. Комар Надійшла до редакції 26.04.2012 УДК 355.1+351.861](477)"1991-92" ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ 1991-1992 рр. (ЗА АРХІВНИМИ МАТЕРІАЛАМИ ДЕРЖАВНОГО ГАЛУЗЕВОГО АРХІВУ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ) БОГДАН ЛЕВИК, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного університету "Львівська політехніка" У статті проаналізовано перші два роки створення Збройних сил України та безпосе- редню участь у цьому процесі Президента, Верховної Ради та Міністерства оборони Украї- ни, українських офіцерів-патріотів. Наведено конкретні факти боротьби за становлення національної армії незалежної України. Ключові слова: Збройні сили України, національна армія, Міністерство оборони України. Постановка проблеми та стан її вивчення. Дослідження військової історії незалежних держав на пострадянському просторі має виняткове значен- ня для характеристики їх боротьби за державну не- залежність. За радянський період національні вій- ськові формування практично не досліджувались. Відновлення незалежності поставило нові завдання перед військовими істориками. Збройні сили будь-якої держави - основа військо- вої безпеки, яка є наріжним каменем національної безпеки; основним завданням останньої є захист національних інтересів у геополітичному просторі. Історичний досвід переконливо свідчить: хто не годує своєї армії, той годує чужу. Ще історія вчить, що мирні ініціативи ефективні лише тоді, коли вони підкріплюються військовою силою. Збройні сили завжди були вирішальним фак- тором існування держави. Військова потуга неза- лежної України вже 21 рік знаходиться в постійних змінах, трансформаціях та реформуванні. Стан ук- раїнського війська досліджували українські вчені В. Горбулін, А. Гриценко, Г. Перепелиця, А. Бірю- ченко, В. Богданович, О. Палій, М. Пендюра, Г. Сит- ник, О. Бодрук, Д. Бондаренко, А. Іващенко, А. Не- вольниченко, В. Шевченко, Є. Шелест, М. Шпура, Ю. Бодрик, О. Литвиненко, О. Кузьмук, О. Затинай- ко, В. Собков, В. Шкідченко та ін. Досить інтенсивно формується російська школа істориків армій пострадянських країн. Серед її пред- ставників слід назвати К. Арцибасова, М. Арбатова, Б. Божедомова, А. Краснова, Є. Рогова, В. Семе- нова, Л. Фітуні; учених-істориків Інституту військо- вої історії МО РФ під керівництвом В. Золотарьова, спеціалістів Центру військово-стратегічних дослід- жень ГШ ЗС РФ, Інституту політичного та військово- го аналізу Росії Ю. Морозова, В. Глушкова, О. Ша- равіна, дослідників військових конфліктів В. Ба- ринькіна, Д. Гордієнка, С. Шинєва. Правила військо- вої безпеки й оборони досліджуються російськими вченими В. Борисовим, П. Івановим, В. Васютови- ІСТОРІЯ 18. Bartoszewicz H. Roman Knoll wobec sprawy niepodleg ł oś ci Ukrainy 1917-1921. Z dziejów prometeizmu polskiego / Н. Bartoszewicz // Polska i jej wschodni są siedzi / [рod redakcją A. Andrusiewicza]. - Rzeszów, 2005. - T. 6. - S. 11-30. 19. Лескинен М. В. Мифы и образы сарматизма. Истоки национальной идеологии Речи Посполитой / М. В. Лескинен. - М., 2002. - 178 с. 20. Bą czkowski W. Grunwald czy Pi ł awce? / W. Bą czkowski. - Warszawa, 1938. - 208 s. V. Komar EASTERN DIRECTION IN RZECZPOSPOLITA'S FOREIGN POLICY The article deals with formation of Poland's eastern policy during the Middle Ages, the aim of which was to join the Ukrainian, Lithuanian, and Byelorussian lands. Key words: federalism, Sarmatism, Jagiellon dynasty, Jagiellonian idea, the Treaty of Hadiach. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. ЕКОНОМІКА 97 чем, Р. Фарамазяном, Ю. Катасоновим, Ю. Солниш- ковим [1]. Разом із тим, дуже мала кількість вітчизняних та зарубіжних військових істориків досліджують питан- ня військової безпеки в поточний період. Автор по- ставив за мету проаналізувати військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України у 1991-1992 рр., увівши в науковий обіг деякі архівні матеріали й джерела Міністерства оборони і Служ- би безпеки України. Автором було також опрацьова- но фонди та справи листування Міністерства оборо- ни України з Президентом, Верховною Радою та центральними органами України, накази та розпоряд- ження Міністра оборони 1991-1993 рр. з метою по- шуку, відбору та оцінки історичних документів, які б підтвердили чи заперечили існуючі твердження. Утвердження суверенітету України відбувалось у складних умовах розпаду СРСР. Громадяни Ук- раїнської республіки прагнули демократизації сус- пільства, гласності, вільного спілкування зі світом. В Україні виникали неформальні громадські об'єднан- ня, які в майбутньому відіграли колосальну роль у створенні опозиційних партій та рухів [2]. Особливе значення в цьому процесі мав Народний рух Украї- ни [3], установчий з'їзд якого відбувся 8-10 вересня 1989 р. у Києві [4]. На початку 90-х років минулого століття всі ра- дянські республіки заявили про бажання отримати статус незалежності та розвиватись демократичним шляхом в умовах вільного ринку. П'ятнадцять пост- радянських республік перебували в приблизно од- накових умовах. Україна спочатку продемонструва- ла значний потенціал для майбутнього успіху. Аме- риканський політолог З. Бжезінський назвав прого- лошення незалежності України одним із визначних фактів ХХ ст. [5]. Американський політик чи не впер- ше відвів Україні роль геополітичного центру, який разом із Францією, Німеччиною та Польщею міг би стати серцевиною стратегічної взаємодії з Європою. Однак уже 21 рік наша держава продовжує перебу- вати в дорозі, не реалізувавши своїх зовнішньопо- літичних можливостей. Україна наївно вважає, що її проблеми можна розв'язати в рамках існуючих міжна- родних домовленостей [6]. Формування української армії розпочалось по- становою ВРУ "Про військові формування в Україні" від 24 серпня 1991 р., яка передбачала створення Збройних сил, республіканської гвардії та підрозді- лу з охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Національного банку України [7]. 12 грудня 1991 р. Президент підписав Указ "Про Збройні сили Украї- ни" [8], а ВРУ ввела в дію своєю Постановою від 6 грудня 1991 р. ЗУ "Про Збройні сили України" [9], "Про оборону України" та затвердила текст Військо- вої присяги [10-11]. 1 липня 1992 р. Указом Президента України ство- рено Раду національної безпеки й оборони України та визначено її персональний склад. 4 липня цього ж року РНБОУ схвалила Воєнну доктрину України [12]. 19 жовтня 1993 р. перша Військова доктрина України була затверджена Верховною Радою, як складова частина концепції національної безпеки. Робоча група з розробки першої Військової доктри- ни незалежної України була створена в МО України 29 квітня 1992 р. До її складу входило 17 генералів, 7 полковників та 1 капітан першого рангу. 4 травня текст доктрини був переданий до РНБОУ. 1992 р. в ЗС України введено підготовку військо- вих аташе для роботи в посольствах України. Їх відбір, перевірку супроводжувала новостворена служба контррозвідки, яка входить до складу СБУ [13-14]. Свою миротворчу місію ЗСУ розпочали 1992 р. відповідно до ст. 6 Статуту ООН [15]. МОУ готувало ротацію своїх підрозділів у складі збройних сил ООН. Український батальйон чисельністю 412 вій- ськовослужбовців, із них 48 офіцерів, 19 прапор- щиків, 59 сержантів та 286 солдат розпочали миро- творчу діяльність у Боснії та Герцеговині [16]. Фактично будівництво Збройних сил України роз- почалось 24 серпня 1991 р., коли Верховна Рада прийняла постанову "Про військові формування в Україні". За основу було взято принцип позаблоко- вості та відсутності ядерної зброї. Першим Міністром оборони України був призначений К. П. Морозов. До 1991 р. на території України були дислоковані: 43 ракетна армія стратегічного призначення, 2 тан- кові армії, 3 загальновійськові армії, один армійсь- кий корпус, 4 повітряні армії, одна армія протипові- тряної оборони і Чорноморський флот. Людське й матеріальне наповнення цих військових структур становило: 780 тис. особового складу, 6500 танків, 7000 БМП, 1500 літаків, 7200 артилерійських сис- тем, 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 ядер- них боєголовок, 2500 одиниць тактичної ядерної зброї. Міністерством оборони України був розроблений про- ект ЗУ "Про статус Збройних сил, тимчасово дисло- кованих на території України". Проект охоплював 4 розділи, які складались із 17 статей. Парадокс си- туації полягав у тому, що СРСР уже не було, а його Збройні сили існували й були боєздатними [17]. 27 липня 1991 р. у Києві на Першому з'їзді пат- ріотично налаштовані офіцери утворили Спілку офі- церів України. На цьому всеукраїнському форумі були представлені всі види збройних сил. 320 деле- гатів та 100 запрошених гостей прийняли рішення боротись за створення Збройних сил України. Се- ред делегатів були й представники Чорноморсько- го флоту капітан-лейтенанти М. Гук та І. Тенюх. Відповідно до Постанови ВРУ "Про військові фор- мування в Україні" від 24 серпня 1991 р. усі радянські війська переходили під юрисдикцію нашої держави. Перший етап створення ЗСУ розпочався 30 серпня 1991 р. 5 вересня було призначено першого Міністра оборони України. Наступного дня, 6 вересня, групою військових експертів на чолі з полковником В. Ла- зоркіним до профільної комісії з питань безпеки й обо- рони Верховної Ради було передано проекти законів "Про оборону" та "Про Збройні сили", які 6 грудня 1991 р. були прийняті ВР України. 9 січня 1992 р. у Києві відбулась Всеукраїнська нарада з питань військового будівництва під голо- вуванням Президента України Л. Кравчука. На кон- ференції було окреслено шляхи військового будів- ництва до 1996 р. Перший етап характеризується значним організаційно-штатним скороченням. Скорочення озброєння та військової техніки відбу- валось відповідно до ратифікованого Договору "Про звичайні збройні сили в Європі", який визначав об- меження озброєння для кожної колишньої респуб- ліки Радянського Союзу. До цього договору Україна приєдналась 9 липня 1992 р., 9 листопада 1992 р. договір набув чинності [18]. До 10 серпня 1992 р. Україні були доведені норми скорочення звичайно- го озброєння та військової техніки. За процесом спо- стерігали зарубіжні експерти [19]. На Батьківщину були переведені та повернулись відповідно 12 та 33 тис. офіцерів та прапорщиків. ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. 98 ЕКОНОМІКА Станом на грудень 1992 р. на територію України при- була 1 тис. військових, які виявили бажання служи- ти в ЗСУ, було подано 36 836 рапортів про переве- дення, відіслано 20 999 списків у кадрові органи СНД про переведення. Тільки в РФ 7 тис. військо- вих чекали згоди на повернення в Україну. Розмі- щувати сім'ї військовослужбовців не було де, тому було прийнято рішення переведення погоджувати й проводити винятково через МОУ. Переведенню не підлягали офіцери МВС, прикордонних військ та інших спеціальних формувань [20]. Значна частина військових повернулася з-за кор- дону. Німеччина виділила 7,8 млрд марок для бу- дівництва житла для військових, які повертались із території НДР. З її території було виведено 130 тис. військовослужбовців та 31 тис. сімей. Як правило, усі повертались у європейську частину колишнього СРСР. За виділені кошти планувалось побудувати 2 млн кв. метрів житла. Заплановано було збудува- ти 17 військових містечок з 36 тис. квартир. Із них в Україні мало бути збудовано 18 610 квартир. 1991 р. було збудовано 600 квартир, а 1992 р. планувалось збудувати ще 900 квартир. Будівництво припини- лось через відсутність фінансування [21]. З листа Президента Росії Б. Єльцина до Президента Украї- ни Л. Кравчука відомо, що Україна прийняла 7,2 % особового складу, який виводився із Західної групи військ. Для них було побудовано 2 800 квартир у Кривому Розі та Староконстантинові, тобто 7,7 % від усього запланованого житла [22]. До 1991 р. Сухопутні війська були представлені трьома військовими округами: Київським, Одеським та Прикарпатським, до складу яких входило 4 за- гальновійськові та 2 танкові армії, військовий кор- пус. На озброєнні у них перебувало 6500 танків Т-55, Т-62, Т-64, Т-72, Т-80. СВ приймали присягу першими в грудні 1991 р. 1992 р. усі військові час- тини сухопутних військ були українськими. Як свід- чать протоколи Президії ВРУ про хід формування Збройних сил України, історія сухопутних військ - це безперервна оптимізація та скорочення [23]. На початку 1992 р. 7 генералів були призначені коман- дувачами армій: 14 ПА, 24 ПА, 8 окремою армією ППО, 5 ПА, 38 загальновійськовою армією, 13 за- гальновійськовою армією та 6 ТА [24]. Військово-повітряні сили ЗСУ були створені 17 бе- резня 1992 р. відповідно до директиви Начальника ГШ ЗСУ. Командування ВПС було організовано на базі 24 повітряної армії. Першим командувачем ВПС України було призначено генерал-лейтенанта Вале- рія Опанасовича Васильєва [25]. На цей час на тери- торії України знаходились 4 повітряна армія, 10 авіа- ційна дивізія, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій. Усього біля 600 військових частин, на території яких були дислоковані 2 800 літаків та гелікоптерів, прохо- дили службу 120 тис. осіб. У ВПС України станом на 1992 р. на озброєнні були Су-27, МіГ-29, Су-24, Су- 25, Л-39, Ту-22м3, Іл-76, Ан-24; гелікоптерів Мі-8мт, Мі-24, Мі-26. 5 квітня цього ж року згідно з Указом № 209 Президента України і наказу Міністра оборони України створено командування ППО. Першим ко- мандувачем ППО України було призначено генерал- лейтенанта М. О. Лопатіна [26]. Бомбардувальна авіація була представлена Ту- 22, Ту-22М, Су-24, Су-24М, 44 бомбардувальника- ми стратегічної авіації Ту-160, Ту-95 МС. Дальність польоту стратегічного бомбардувальника Ту-160 при заправці 160 тоннами керосину становила понад 10 тис. км, це при повному бойовому завантаженні 12 крилатими ракетами. Бомбардувальники Ту-22 та Ту-23М спроможні були донести 12 ракет або в ек- віваленті стільки ж бомб на відстань до 2 500 км. Цей авіаційний потенціал не вписувався у військо- ву доктрину без'ядерної, позаблокової, у майбутньо- му нейтральної України й був повністю ліквідований. Концепцію створення Військово-Морських сил розробляли капітан-лейтенант І. Тенюх, капітан 1 рангу В. Польовий і майор Холодюк. 4 вересня 1991 р. у Севастополі було створено осередок Спілки офіцерів України [27], аналогічні осередки сформувались у Донузлавському, Михайлівському, Херсонському, Одеському, Ізмаїльському, Євпаторійському і Саксь- кому гарнізонах. Члени СОУ проводили широку ро- з'яснювальну й пропагандистську роботу серед військових моряків. Наприкінці жовтня 1991 р. ними була підготовлена доповідна записка на ім'я Міністра оборони про стан Чорноморського флоту й запропо- новано дії щодо якнайшвидшого створення ВМС України. Нерішучість українських політиків на почат- ку 1990-х років створила небезпечну проблему в Криму та на Чорному морі. Якби не мужність і напо- легливість патріотично налаштованих українських офіцерів, російські війська мали б військові бази не тільки у Севастополі й Феодосії, але і в Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Миколаєві [28]. З кінця 1991 р. до першої декади січня 1992 р. ЧФ добровільно повністю підпорядковувався Киє- ву і виконував його розпорядження. 70 % коман- дирів Чорноморського флоту ховали у своїх сейфах українські прапори, чекаючи сигналу з Києва. У той час навіть система управління ядерною зброєю "Вьюга" була заведена на Київ. Тодішній команду- вач Чорноморського військового флоту адмірал І. В. Касатонов був готовий підпорядковуватись Ук- раїні, але непродумана політика Міністерства обо- рони отримала в його особі серйозного опонента. Після приїзду до Києва для зустрічі з Президентом України Л. М.Кравчуком адмірал не був прийнятий. Цей випадок вирішив його подальше особисте став- лення до українсько-російських взаємовідносин у Криму. Адмірал І. Касатонов почав ігнорувати Кон- ституцію та закони України, вести відверту протиук- раїнську політику серед військовослужбовців, роз- палювати міжнаціональну ворожнечу. Про це було зазначено в заяві Президії ВРУ "До Верховної Ради Російської Федерації та військовослужбовців Чор- номорського Флоту" від 6 квітня 1992 р. Напередодні 3-4 квітня 1992 р. Крим відвідав віце-президент РФ О. Руцькой, який виголошував заяви про російську приналежність Криму та Чорноморського флоту [29]. 18 січня 1992 р. Президент України Л. М. Кравчук як Головнокомандувач ЗСУ звернувся до військовос- лужбовців, які проходять службу на території України із закликом скласти присягу на вірність Україні до 20 січня. Прийняття присяги відбувалось винятково на добровільній основі [30]. Звернення не торкалось військ стратегічних сил СНД. У січні 1992 р. моряки самостійно почали приймати присягу Україні. Першою прийняла присягу 18 січня навчальна рота школи № 3 водолазів під командуванням капітана 3 рангу О. В. Клюєва, 26 січня - 17-а бригада кораблів охоро- ни водного району Кримської військово-морської бази, командир - капітан 2 рангу Ю. В. Шалит [31], 22 лютого - 811 окремий батальйон морської піхоти ЧФ (командир - майор В. Г. Рожманов), згодом - 880-ий та 350-ий батальйони морської піхоти, кораблів СКР- 84 та МПК-93 (нинішній корвет "Ужгород"), команди сторожового корабля "Сметливий", крейсера "Михай- ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. ЕКОНОМІКА 99 ло Кутузов", частина особового складу підводного човна Б-817. Першими кораблями, які стали під ук- раїнський прапор, були СКР-112 та дослідницьке суд- но "Нерпа" [32]. 5 квітня 1992 р. Президент України підписав Указ № 209 "Про невідкладні заходи з будівництва ЗСУ", пункт 2 якого передбачав створення Військово- Морських сил України [33]. Це викликало нову хви- лю складання присяги. 6-7 квітня присягу склали офіцери Кримської військово-морської бази, 10 квітня - Центр бойової підготовки корабельної аві- ації в м. Саки. 17 квітня - особовий склад з'єднання Очаківського гарнізону, командир - капітан 1 рангу О. П. Карпенко. 21 липня 1992 р. сторожовий кора- бель СКР-112 вийшов з бухти Донузлав (поблизу Євпаторії), підняв прапор України й узяв курс на Одесу. Командував кораблем капітан-лейтенант Сергій Нестеренко за участю капітана 2-го рангу Жибарева. Його почали переслідувати три бойові кораблі ЧФ. На допомогу з Одеси вилетів українсь- кий винищувач СУ-27, підійшли судна українських прикордонників. У подальшому сторожовий кора- бель СКР-112 було зараховано до 18-ої окремої бри- гади сторожових кораблів Прикордонних військ Ук- раїни [34]. Український прапор 28 липня 1992 р. був піднятий навіть на недобудованому кораблі "Славу- тич", який знаходився на суднобудівному заводі в м. Миколаєві. Процес прийняття присяги на вірність Україні набув незворотного характеру. 9 липня до складу ЗСУ було зараховано Севастопольський гар- нізон, який добровільно склав присягу й виявив ба- жання служити українському народу [35]. На тлі цих подій рішучих дій зі створенню ВМС України з боку уряду не було. Офіцерам, які прийняли українську присягу, за вказівкою адмірала І. Касатонова при- пинили виплачувати зарплату, позбавляли посад. І. Касатонова не підтримувало до 80 % офіцерів фло- ту. Особовий склад був ізольований від української преси. Матросів осіннього призову 1991 р. змусили прийняти військову присягу СНД. 4 821 (84 %) прий- няли присягу, 789 (14 %) відмовились. У 810 окремій бригаді морської піхоти зі 135 матросів 134 не прий- няли присягу СНД. У 17 бригаді охорони водного району Кримської військово-морської бази за влас- ною ініціативою прийняли присягу на вірність Україні 267 військовослужбовців. 26 січня 1992 р. із Севастополя в район Новоро- сійська під прапором головнокомандувача ВМС Черкавіна вийшов загін кораблів у складі ПКР "Мос- ква", ВПК "Керч" та СКР "Безукоризненный" [36]. Ситуація потребувала втручання центральних орга- нів. До Севастополя виїхала оперативна комісія міністерства на чолі з полковником В. Лазоркіним. 3 березня 1992 р. відбулась зустріч з адміралом І. Касатоновим, який підтвердив свою проросійську позицію. Далі зволікати було неможливо. 4 березня на території Севастопольської прикордонної заста- ви до присяги були приведені всі бажаючі офіцери, мічмани й прапорщики. 2-3 квітня 1992 р. в Києві відбувся ІІІ-й з'їзд Спілки офіцерів, на якому було 27 делегатів-чорноморців. Вони розповіли про тиск, гоніння й зневагу з боку антиукраїнського командування флотом. Учасники з'їзду виступили з вимогою до Президента України негайно підпорядкувати Чорноморський військовий флот Україні. Таке рішення було підтримане депу- татами парламенту, учасниками з'їзду С. Хмарою, С. Сенцем та Т. Яхеєвою. 5 квітня відбулось засі- дання РНБОУ, підсумком якого став Указ Президента "Про невідкладні заходи будівництва Збройних сил України" [37]. Військово-Морські сили ЗСУ розпочали своє формування на базі Чорноморського флоту відпо- відно до Указу Президента України. Першим коман- дувачем ВМС України 7 квітня 1992 р. був призна- чений контр-адмірал Б. Б. Кожин, який розпочав формування органів управління [38]. До цього він командував Кримською військово-морською базою. У своїй роботі Б. Б. Кожин спирався на Севас- топольську спілку офіцерів України (голова - капітан 3-го рангу О. Пляшечников), Організаційну групу офіцерів, товариство "Просвіта". Під український пра- пор, прийнявши присягу на вірність Батьківщині, стали корабель управління "Славутич", корвет "Луцьк", "Тернопіль" [39], фрегат "Гетьман Сагайдач- ний" (флагман ЧФ України), великий десантний ко- рабель "Костянтин Ольшанський", сторожовий ко- рабель "Допитливий", батальйон морської піхоти, особовий склад морського тральника "Сигнальник" 68 бригада кораблів охорони водного району Крим- ської військово-морської бази [40]. 9 квітня 1992 р. присягнули моряки 7-ої бригади спеціального при- значення Розвідувального управління ЧФ під ко- мандуванням капітана 1 рангу А. Карпенка. 10 квіт- ня присягу прийняли бійці Центру бойового засто- сування корабельної авіації в м. Саки на чолі з ко- мандиром В. Безногих. Процес складання присяги тривав протягом 1992-1993 рр. [41]. Для підготовки офіцерських кадрів тактичного й оперативно-тактичного рівнів ВМС України в Севас- тополі було створено військово-морський інститут, де на чотирьох факультетах викладали 17 спеціаль- ностей. Командувач ЧФ І. В. Касатонов, зайнявши проросійську позицію по відношенню до Українсь- кої держави та її Збройних сил, перепідпорядкував собі Севастопольське військово-морське інженер- не училище, Чорноморське вище військово-морсь- ке училище у м. Севастополі та 55-ті курси офіцерсь- кого складу в м. Ізмаїл, які ніколи не входили до складу ЧФ колишнього СРСР [42]. ЧФ використовувався російською стороною без згоди України. Адмірал І. Касатонов висловлював власні припущення про зміну кордонів незалежної України та перехід ЧФ під юрисдикцію Росії. За його участі та невтручанні в дії підлеглих збройна техніка та матеріальні засоби вивозились за межі України, відбувався їх незаконний продаж, військові приміщен- ня віддавались в оренду без погодження з МОУ, роз- крадання військового майна набули безпрецедент- ного характеру. Наприклад, на Балтійський флот були відправлені, а фактично викрадені підводний човен БС-555 проекту 1840, єдиний екземпляр у колишньо- му СРСР, туди ж відплив пошуково-рятувальний ко- рабель "Ямал", 8 гелікоптерів перебазувались в Ана- пу, 90 універсальних торпед відправили в Ново- російськ. Військове майно з військово-морських баз у Болгарії та Сирії пропало, 40 тонн листової міді ви- везено в Бобруйськ за сфабрикованими документа- ми під виглядом електродвигунів. 23 червня 1992 р. у Дагомисі відбулись перегово- ри президентів України й Росії, Л. Кравчука і Б. Єльци- на щодо розподілу Чорноморського військового фло- ту. За результатом переговорів було створено екс- пертні комісії, які підготували документи для прий- няття остаточного рішення. До цього на розподіл було оголошено мораторій. 15 липня 1992 р. документи були готові [43]. Однак визнання українською сторо- ною флот стратегічними силами СНД затримало про- ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. 100 ЕКОНОМІКА цес розподілу. 3 липня президенти визнали флот спільним і встановили перехідний період розподілу до 1995 р. У серпні 1992 р. між Україною і Росією в Ялті підписано Угоду про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР у період 1992-1995 рр. [44]. Не чекаючи закінчення процесу розподілу у ВМС Украї- ни, було сформовано понад 20 частин і підрозділів прямого підпорядкування і 27 - спеціального. 1992 р. відбулось реформування системи вій- ськової освіти України. Станом на липень 1992 р. на території України знаходилось 34 вищих військових заклади: 2 академії, 30 вишів, 3 середніх заклади, 74 військових кафедри, 2004 організацій ТСОУ (То- вариство сприяння обороні України). Щороку ці на- вчальні заклади випускали 200 тис. осіб, із них 12 тис. офіцерів, 25 тис. військовослужбовців запасу, 4 тис. військових для 25 зарубіжних країн. На їх ут- римання станом 1.01.1991 р. витрачалось 3 млрд рублів [45]. Рішенням Ради безпеки було створено 9 військо- вих ліцеїв із посиленою фізичною підготовкою в Донецьку, Житомирі, Києві, Кривому Розі, Львові, Сімферополі, Сумах, Харкові, Чернігові. Кількість військових кафедр при вишах зменшено до 48. Ство- рено Наукові центри при військових ВНЗ [46]. Висновки Дослідження архівних матеріалів та джерел Мі- ністерства оборони і Служби безпеки України, а та- кож листування Міністерства оборони України з Пре- зидентом, Верховною Радою та центральними орга- нами України, наказів та розпоряджень Міністра обо- рони 1991-1993 рр. дозволило по-новому погляну- ти на перебіг подій, пов'язаних із формуванням на- ціональних Збройних сил України. Зокрема, вияв- лено, що: а) період 1991-1992 рр. характеризувався небу- валим підйомом громадянської свідомості людей, створенням рухів за незалежність та громадських об'єднань військовослужбовців, які готували умови для переходу армії та флоту під провід керівництва нової незалежної України; б) очільники Української держави того періоду не були морально готові до рішення про створення Збройних сил України, зволікали з прийняттям відпо- відних законів та указів, що призвело до занепаду, несправедливого перерозподілу, а то й розкрадан- ня матеріального забезпечення Збройних сил, що дислокувалися на території України, а також утрати довіри до керівництва нової України з боку таких провідних військових керівників, як адмірал ЧФ І. Касатонов; в) фактично творення української армії та прий- няття присяги було ініційовано знизу, тобто самими військовослужбовцями, які, прагнучи служити в не- залежній українській армії, підтримали й швидко організували виконання заклику президента щодо прийняття військової присяги на вірність Україні, підготували рішення РНБО про формування на базі Чорноморського флоту Військово-Морських сил ЗСУ і навіть пришвидшили переговори президентів Ук- раїни і Росії щодо розподілу Чорноморського військо- вого флоту; г) структурні зміни в армії та флоті зумовили ре- формування системи військової освіти України в бік скорочення та оптимізації військових навчальних закладів; ґ) відмова України від ядерної зброї та набуття нею позаблокового статусу стали основою для по- дальшої розробки стратегії розвитку її оборонного сектора та сектора безпеки. Однак не всі наміри ста- ли реальністю, і це потребує подальшого наукового дослідження про причини та наслідки формування й розвитку ЗСУ. ЛІТЕРАТУРА 1. Катасонов Ю. США: военное программирование / Ю. Касатонов. - М. : Наука, 1972. - 226 с. Солнышков Ю. С. Обоснование решений / Ю. С. Солнышков. - М. : Экономика, 1980.- 167 с. 2. Доповідна КДБ УРСР секретареві ЦК КПУ Ю. Н. Єль- ченку щодо неформальних громадських об'єднань, які діють на території УРСР. 22 липня 1988 р. // ГДА СБУ, ф. 16, оп. 14 (1990 р.), пор. 8, арк. 127-130. 3. Спеціальне повідомлення Управління КДБ УРСР по Львівській області першому секретареві Львівського обко- му КПУ Я. П. Погребняку про проведення установчої конфе- ренції Народного руху України. 9 травня 1989 р. // ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 88-90. 4. Інформаційне повідомлення Управління КДБ УРСР по Львівській області до Львівського обкому КПУ про установ- чий з'їзд Народного руху України. Додатки: 1. Інформація ман- датної комісії з'їзду "НРУ" 9 вересня ц. р.; 2. Звернення "До всіх неукраїнців в Україні"; 3. Звернення "До українців, що живуть в Союзі поза Українською РСР"; 4. Звернення "До народу Української Радянської Соціалістичної Республіки". // ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 219-239. 5. Бжезінський З. Україна на шляху до Європи / З. Бжезі- нський // Українське слово. - Ч. 2633. - 18 жовтня 1992. 6. Демократичний цивільний контроль над сектором безпе- ки: актуальні джерела / [Під редакцією Ф. Флурі, В. Бадрак]. - К. : Центр дослідження армії, конверсії та розбудови, 2011. - 428 с. 7. ЗУ "Про військові формування в Україні" від 24 серпня 1991 р. Постанова ВРУ № 1431-ХІІ // ВВР. - 1991. - № 38. - С. 506. 8. Указ Президента України. Про Збройні Сили України. Від 12. 12. 1991 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 90-91. 9. Постанова ВРУ. Про порядок введення в дію Закону України "Про Збройні сили України" № 1935-ХІІ від 6. 12. 1991 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 13. 10. ЗУ "Про Збройні сили України" від 6 грудня 1991 р. Постанова ВРУ № 1935-12 // ВВР. - 1992. - № 9. - С. 108; Закон України "Про Збройні сили України" № 1934-ХІІ від 6.12.1991 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 14-16. 11. Постанова ВРУ "Про текст військової присяги" № 1936- ХІІ від 6.12.1991 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборо- ни України, оп. 34747, спр. 1, арк. 17-18. 12. Наказ МОУ № 62 від 29.04.1992 р. "О создании рабо- чей группы по выработке положений Военной доктрины Ук- раины" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 19074, спр. 8, арк. 245-246. 13. Наказ МОУ № 101 від 15.06.1992 р. "О введении в действие Положения об аппарате военных атташе Украи- ны и типовой программы социальной подготовки офицеров аппарата военных атташе" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11. - 26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 78-78. 14. Указ Президента України "Про контррозвідувальне забезпечення військових формувань" № 7 від 18.12.1991 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 50. 15. Директива начальника ГШ ВС Украины "О подготовке украинских войск в составе вооруженных сил ООН и его замены". ДГШ-125, декабрь 1992 г. // ГДА МОУ, Ф. 3697 - нака- зи Міністра оборони України, оп. 19835, спр.6, арк. 178. 16. Наказ МОУ № 113 від 4.07.1992 р. "О формировании 240 отд. специального батальйона ООН" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р, оп. 19071, спр. 9.- арк. 117. 17. Проект Закону України "Про статус Збройних сил, ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. ЕКОНОМІКА 101 тимчасово дислокованих на території України" від 27.01. 1992 р. № 148/3-6. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра обо- рони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 514-522. 18. Договір про звичайні збройні сили в Європі. Ратифіко- ваний Постановою ВР України № 2526-ХІІ від 01.07.1992. (зміни до Договору в Угоді від 19.11.1992 р.) [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 994_314. 19. Наказ МОУ № 136 від 31.07.1992 р. "Об организации выполнении Договора об обычных вооруженных силах в Европе" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р, оп. 19071, спр. 9, арк. 220-230. 20. Наказ МОУ № 216 від 14.12.1992 р. "Об организации работы по переводу военнослужащих в ВС Украины" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.- 26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 163. 21. Докладна начальника капітального будівництва і роз- квартирування війська МО України. 1 лютого 1992 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 357-358. 22. ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 447. 23. Витяг з протоколу № 106 Президії ВРУ "Про хід форму- вання Збройних сил України". 3 січня 1992 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 34747, спр. 1, арк. 54. 24. Наказ МОУ № 39 від 25.03.1992 р. "Про призначення командуючими арміями ЗСУ" (оголошення Указу Президента України від 18.03.1992 р. № 161) // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 19074, спр. 8, арк. 158. 25. Наказ МОУ № 69 від 24.04.1992 р. "Про призначення командуючого ВПС України" (оголошення Указу Президента України № 271 від 23.04.1992 р.) // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 19074, спр. 8, арк. 183. 26. Наказ МОУ № 85 від 29.05.1992 р. "Про призначення командуючого військами ППО України" (оголошення Указу Президента України № 310 від 27.05.1992 р.) // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12. 1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 1. 27. Шевчук В. Севастопольська спілка офіцерів України на етапі створення Військово-Морських сил України / В. Шев- чук // Науковий збірник матеріалів Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції "Воєнна історія Північного Причорномор'я та Таврії". (6-7 жовтня 2011 р., м. Севасто- поль). - С. 730-732. 28. Бадах Ю. Початковий етап Військово-Морських сил України / Ю. Бадах // Воєнна історія. - 2007.- № 4-6. - С. 20-25. 29. Лазоркін В. Флоту України бути! / В. Лазоркін // Армія України. - 1992. - 4 серпня. 30. Наказ МОУ "О ходе принятия присяги на верность Украине" №1 від 15.01.1992 р. // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 19074, спр. 8, арк. 1-3. 31. Наказ МОУ № 144 від 20.08.1992 р. "О включении сто- рожевого корабля СКР-112 17 бригады кораблей охраны вод- ного района Кримской военно-морской базы ЧФ в состав ВМС Украины" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11. - 26.12.1992 р., оп. 19071, спр.9, арк. 246-247. 32. Наказ № 34 від 17.03.1992 р. "О включении 17 бригады кораблей охраны водного района Крымской военно-морской базы ЧФ в состав ВМС ВСУ" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 19074, спр. 8, арк. 145-146. 33. "Про невідкладні заходи по будівництву Збройних сил України". Указ Президента України від 5 квітня 1992 р. № 209 // Укази Президента України (1991-1994 рр.).- К. : Мін'юст Ук- раїни, т. 1, 1997 - С. 505-506. 34. Лосєв І. Чорне море ще всміхнеться / І. Лосєв // Украї- нський тиждень. - № 13 (230). - 2012. - С. 44-46. 35. Наказ МОУ № 120 від 9.07.1992 р. "О включении ко- мендатуры Севастопольського гарнизона в состав ВС Укра- ины" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 152. 36. Інформація Служби національної безпеки України (Мар- чук Є. К.) Кабінету Міністів України (Фокіну В. П.) "Про обста- новку на Чорноморському флоті". 27. 01. 1992 р. № 36 // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України. Листування з КМУ МОУ. Управління справами. 3-ій відділ, оп. 34747, спр. 1, арк. 545-546. 37. Лазоркін В. Так гартувався флот / В Лазоркін // Науко- вий збірник матеріалів Всеукраїнської наукової військово- історичної конференції "Воєнна історія Північного Причорно- мор'я та Таврії" (6-7 жовтня 2011 р., м. Севастополь). - С. 736-741. 38. Наказ МОУ № 73 від 7.04.1992 р. "О назначении ко- мандующего ВМС Украины" (оголошення Указу Президента Украъни № 220 від 6 квітня 1992 р.) // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України, оп. 19074, спр. 8, арк. 267. 39. Крочак І. Протичовниковий корвет "Тернопіль" / І. Кро- чак, О. Мухладі, Р. П'ятницький.- Тернопіль : Астон, 2009. - 96 с. 40. Наказ МОУ № 112 від 1.07.1992 р. "О включении морс- кого тральщика "Сигнальщик" 68 бригады кораблей охраны водного района Крымской военно-морской базы ЧФ в состав ВМС Украины" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 116. 41. Покотило О. З історії становлення Військово-Морсь- ких Сил України // Науковий збірник матеріалів Всеукраїнсь- кої наукової військово-історичної конференції "Воєнна історія Північного Причорномор'я та Таврії". (6-7 жовтня 2011 р., м. Севастополь). - С. 733-735. 42. Приказ МОУ № 123 від 15.07.1992 р. "О мерах по вы- полнению военно-морскими учебными заведениями Указа Президента Украины № 209" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 155-156. 43. Наказ МОУ № 194 від 21.11.1992 р. "О неотложных мерах по обеспечению законности при создании ВМС Украи- ны" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 98-102. 44. Наказ № 190 від листопада 1990 р. "Об организации обеспечения боеготовности и жизнедеятельности ВМС Ук- раины и ЧФ на период до 1995 г." // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України № 169-228 від 28.09.-31.12.1992 р., оп. 19071, спр. 10.- арк. 86-89. 45. Наказ № 133 від 25 липня 1992 р. "Про реформування системи військової освіти України" // ГДА МОУ, ф. 3697 - на- кази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 187. 46. Рішення РНБОУ від 4.06.1992 р. "Про реформування системи військової освіти в Україні" // ГДА МОУ, ф. 3697 - накази Міністра оборони України 01.11.-26.12.1992 р., оп. 19071, спр. 9, арк. 188-197. B. Levyk MILITARY AND POLITICAL SECURITY OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE IN 1991-1992 (ARCHIVAL MATERIAL OF STATE BRANCH ARCHIVES OF THE MINISTRY OF DEFENCE OF UKRAINE) Analysis of the first two years of the creation of the armed forces of Ukraine and directly involved in the process of the President, the Supreme Council and the Ministry of defence of Ukraine, Ukrainian officers-patriots. Are the specific facts of the struggle for the formation of the national army of independent Ukraine. Key words: armed forces, national army, Ministry of defence of Ukraine. © Б. Левик Надійшла до редакції 08.06.2012 ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ http://www.pdffactory.com

Військово-політичне забезпечення становлення Збройних сил України 1991-1992 рр. (за архівними матеріалами Державного галузевого архіву Міністерства оборони України)

Репозитарії

Схожі ресурси